Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гу́го Вели́кий (фр. Hugues le Grand, 898 — 19 червня 956, Дурдан) — граф Паризький, маркіз Нейстрії з 923 до 956 року, , починаючи з 936-го, граф Осеру з 952 року до своєї смерті, батько Гуго Капета.
| Гуго Великий фр. Hugues le Grand | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 923 — 956 | ||
| Попередник: | Роберт I | |
| Наступник: | Гуго Капет | |
| ||
| 936 — 956 | ||
| Попередник: | Роберт I | |
| Спадкоємець: | Гуго Капет | |
| ||
| 923 — 956 | ||
| Попередник: | Роберт I | |
| Спадкоємець: | Гуго Капет | |
| ||
| 952 — 956 | ||
| Попередник: | Гуго Чорний | |
| Спадкоємець: | Оттон | |
| Народження: | 898 Париж, Королівство Франція | |
| Смерть: | 19 червня 956 Дурдан | |
| Причина смерті: | чума | |
| Поховання: | Абатство Сен-Дені | |
| Рід: | ||
| Батько: | Роберт I | |
| Мати: | Беатріс де Вермандуа (фр. Béatrice de Vermandois) | |
| Шлюб: | ||
| Діти: | ||
Біографія
Син Роберта I, короля Західного Франкського королівства та Беатріс де Вермандуа (фр. Béatrice de Vermandois), нащадок Карла Великого в шостому коліні за материнською лінією, Гуго Великий (або Гуго Білий — ім'я, яке він отримав внаслідок природної блідості) — політичний діяч Західного Франкського королівства, один із засновників династії Капетингів.
Після того, як франкський король Рауль I — зять Гуго — помер в січні 936-го, не залишивши спадкоємця, Гуго вирішив не претендувати на корону, хоча міг впевнено це зробити, враховуючи той факт, що в Нейстрії та навіть у Франції він зосередив владу, що підносила його над усіма іншими (фр. une puissance qui l'emportait sur tout autre grand). Натомість Гуго вирішив запросити на трон юного сина Карла Простокуватого — Людовика Заморського, який перебував зі своєю матір'ю Огівою Вессекською у вигнанні в Англії після того, як його батько Карл III був позбавлений трону. Одруживишись із тіткою Людовика — сестрою Огіви Вессекської, Гуго поріднився з Людовиком і сподівався керувати країною через нього, отримавши майже регентську владу. Окрім того, цей маневр надав йому сильнішу позицію в боротьбі за владну гегемонію в королівстві з . У неділю 19 червня 936 Людовик був коронований як король Франції архієпископом Реймським Арто (фр. Artaud). Церемонія коронації відбулася в церкві абатства Сен-Венсан (фр. Saint-Vincent) в Лані, рідному місті Людовика та вотчині Каролінгів.
За місяць, 25 липня 936, провідна позиція Гуго в королівстві була підтверджена наданням йому Людовиком титулу герцога Франкського. Значимість цього титулу була продемонстрована 26 грудня того ж року документом, в якому Людовик підкреслював, що цей титул робить Гуго другим після нього самого у всіх його владіннях (фр. «en tous nos regna, le second après nous»), надаючи «віце-королю» позицію, еквівалентну позиції піпінідського мажордома за останніх Меровінгів. У червні того ж року Гуго був затверджений королем як світський абат абатства Сен-Жермен (фр. Saint-Germain) в Осері та володаря Отену, двох головних елементів Бургунського герцогства, підтверджуючи таким чином його владу та оспорюючи легітимність проголошення Гуго Чорного герцогом Бургундським (останній вважав Бургундію своїм спадком після смерті свого брата — короля Рауля.
З часом надмірна влада Гуго та прагнення до самостійності молодого короля призвели до того, що останній вирішив змінити ситуацію за допомогою зброї. Аби протидіяти цьому, Гуго уклав союз з Гербертом де Вермандуа та Вільгельмом Норманським, герцогом норманським. 940-го Людовик був розбитий біля Реймса, а пізніше, 945-го, потрапив у полон до норманів, які передали його Гуго. Під тиском імператора Гуго звільнив Людовика, отримавши натомість місто Лан.
946-го Гуго розділив спадок Герберта де Вермандуа між його дітьми — своїми племінниками, таким чином, послабивши їхню династію. Під час синоду в 948 року, третього з низки синодів після Вердена та Музона, головними питаннями на яких було врегулювання місця резиденції архіепископів Реймса, за наполяганням Людовика, Гуго був підданий анафемі.
Після цього Гуго був вимушений укласти мир із королем, проте йому вдалося зберегти своє становище. На додаток до влади над Бургундією, наданої йому Людовиком IV в 943 році, він отримав підтвердження титулу герцога Франкського, а також герцога Аквітанії (якою він керував з 954-го до своєї смерті 956 року) навзамін згоди після смерті Людовика IV 954 року на зведення на трон Західного Франкського королівства Лотара.
Помер 19 червня 956 року від чуми на 59 році життя.
Шлюби
- Наложниця Рейнгард (фр. Raingarde)
- Дочка Роджера Менського (фр. Roger du Maine) — близько 914
- Едгільда (Едіт) (фр. Eadhilda) з Вессексу, дочка Едварда Старшого — близько 926
- Едвіга Саксонська (922 — 965), дочка Генріха Птахолова — близько 937
Діти
Від Рейнгарди:
Від Едвіги:
- Беатріса Французька (фр. Béatrice de France), дружина Фрідріха I,графа де Бар та герцога Лотаринзького
- Гуго Капет, французький король з 987 року
- Емма, дружина Річарда I, герцога Норманського
- Оттон, герцог Бургунський
- Ед-Генріх, герцог Бургунський
Примітки
- . Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 11 квітня 2011.
- Olivier Guillot, Albert Rigaudière, Yves Sassier, Pouvoirs et institutions dans la France médiévale, tome I: Des origines à l'époque féodale, Armand Colin, 2003, p. 170
- Christian Bonnet, Christine Descatoire, Les Carolingiens, 741—987, Armand Colin, 2001, p. 214
- . Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 11 квітня 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gu go Veli kij fr Hugues le Grand 898 19 chervnya 956 Durdan graf Parizkij markiz Nejstriyi z 923 do 956 roku pochinayuchi z 936 go graf Oseru z 952 roku do svoyeyi smerti batko Gugo Kapeta Gugo Velikij fr Hugues le Grandgraf Parizkij923 956Poperednik Robert INastupnik Gugo Kapetgercog Frankskij936 956Poperednik Robert ISpadkoyemec Gugo Kapetmarkiz Nejstrijskij923 956Poperednik Robert ISpadkoyemec Gugo Kapetgraf Oserru952 956Poperednik Gugo ChornijSpadkoyemec Otton Narodzhennya 898 Parizh Korolivstvo FranciyaSmert 19 chervnya 956 DurdanPrichina smerti chumaPohovannya Abatstvo Sen DeniRid Batko Robert IMati Beatris de Vermandua fr Beatrice de Vermandois Shlyub Nalozhnicya Rejngard fr Raingarde Dochka Rodzhera Menskogo fr Roger du Maine Edgilda Edit fr Eadhilda z Vesseksu Edviga Saksonska 922 965 Diti Gerbert fr Heribert pom 996 Beatrisa Francuzka fr Beatrice de France Gugo Kapet Emma Otton Ed GenrihBiografiyaSin Roberta I korolya Zahidnogo Frankskogo korolivstva ta Beatris de Vermandua fr Beatrice de Vermandois nashadok Karla Velikogo v shostomu kolini za materinskoyu liniyeyu Gugo Velikij abo Gugo Bilij im ya yake vin otrimav vnaslidok prirodnoyi blidosti politichnij diyach Zahidnogo Frankskogo korolivstva odin iz zasnovnikiv dinastiyi Kapetingiv Pislya togo yak frankskij korol Raul I zyat Gugo pomer v sichni 936 go ne zalishivshi spadkoyemcya Gugo virishiv ne pretenduvati na koronu hocha mig vpevneno ce zrobiti vrahovuyuchi toj fakt sho v Nejstriyi ta navit u Franciyi vin zoserediv vladu sho pidnosila jogo nad usima inshimi fr une puissance qui l emportait sur tout autre grand Natomist Gugo virishiv zaprositi na tron yunogo sina Karla Prostokuvatogo Lyudovika Zamorskogo yakij perebuvav zi svoyeyu matir yu Ogivoyu Vessekskoyu u vignanni v Angliyi pislya togo yak jogo batko Karl III buv pozbavlenij tronu Odruzhivishis iz titkoyu Lyudovika sestroyu Ogivi Vessekskoyi Gugo poridnivsya z Lyudovikom i spodivavsya keruvati krayinoyu cherez nogo otrimavshi majzhe regentsku vladu Okrim togo cej manevr nadav jomu silnishu poziciyu v borotbi za vladnu gegemoniyu v korolivstvi z U nedilyu 19 chervnya 936 Lyudovik buv koronovanij yak korol Franciyi arhiyepiskopom Rejmskim Arto fr Artaud Ceremoniya koronaciyi vidbulasya v cerkvi abatstva Sen Vensan fr Saint Vincent v Lani ridnomu misti Lyudovika ta votchini Karolingiv Za misyac 25 lipnya 936 providna poziciya Gugo v korolivstvi bula pidtverdzhena nadannyam jomu Lyudovikom titulu gercoga Frankskogo Znachimist cogo titulu bula prodemonstrovana 26 grudnya togo zh roku dokumentom v yakomu Lyudovik pidkreslyuvav sho cej titul robit Gugo drugim pislya nogo samogo u vsih jogo vladinnyah fr en tous nos regna le second apres nous nadayuchi vice korolyu poziciyu ekvivalentnu poziciyi pipinidskogo mazhordoma za ostannih Merovingiv U chervni togo zh roku Gugo buv zatverdzhenij korolem yak svitskij abat abatstva Sen Zhermen fr Saint Germain v Oseri ta volodarya Otenu dvoh golovnih elementiv Burgunskogo gercogstva pidtverdzhuyuchi takim chinom jogo vladu ta osporyuyuchi legitimnist progoloshennya Gugo Chornogo gercogom Burgundskim ostannij vvazhav Burgundiyu svoyim spadkom pislya smerti svogo brata korolya Raulya Z chasom nadmirna vlada Gugo ta pragnennya do samostijnosti molodogo korolya prizveli do togo sho ostannij virishiv zminiti situaciyu za dopomogoyu zbroyi Abi protidiyati comu Gugo uklav soyuz z Gerbertom de Vermandua ta Vilgelmom Normanskim gercogom normanskim 940 go Lyudovik buv rozbitij bilya Rejmsa a piznishe 945 go potrapiv u polon do normaniv yaki peredali jogo Gugo Pid tiskom imperatora Gugo zvilniv Lyudovika otrimavshi natomist misto Lan 946 go Gugo rozdiliv spadok Gerberta de Vermandua mizh jogo ditmi svoyimi pleminnikami takim chinom poslabivshi yihnyu dinastiyu Pid chas sinodu v 948 roku tretogo z nizki sinodiv pislya Verdena ta Muzona golovnimi pitannyami na yakih bulo vregulyuvannya miscya rezidenciyi arhiepiskopiv Rejmsa za napolyagannyam Lyudovika Gugo buv piddanij anafemi Pislya cogo Gugo buv vimushenij uklasti mir iz korolem prote jomu vdalosya zberegti svoye stanovishe Na dodatok do vladi nad Burgundiyeyu nadanoyi jomu Lyudovikom IV v 943 roci vin otrimav pidtverdzhennya titulu gercoga Frankskogo a takozh gercoga Akvitaniyi yakoyu vin keruvav z 954 go do svoyeyi smerti 956 roku navzamin zgodi pislya smerti Lyudovika IV 954 roku na zvedennya na tron Zahidnogo Frankskogo korolivstva Lotara Pomer 19 chervnya 956 roku vid chumi na 59 roci zhittya ShlyubiNalozhnicya Rejngard fr Raingarde Dochka Rodzhera Menskogo fr Roger du Maine blizko 914 Edgilda Edit fr Eadhilda z Vesseksu dochka Edvarda Starshogo blizko 926 Edviga Saksonska 922 965 dochka Genriha Ptaholova blizko 937DitiVid Rejngardi Gerbert fr Heribert 996 yepiskop Oserru Vid Edvigi Beatrisa Francuzka fr Beatrice de France druzhina Fridriha I grafa de Bar ta gercoga Lotarinzkogo Gugo Kapet francuzkij korol z 987 roku Emma druzhina Richarda I gercoga Normanskogo Otton gercog Burgunskij Ed Genrih gercog BurgunskijPrimitki Arhiv originalu za 8 listopada 2019 Procitovano 11 kvitnya 2011 Olivier Guillot Albert Rigaudiere Yves Sassier Pouvoirs et institutions dans la France medievale tome I Des origines a l epoque feodale Armand Colin 2003 p 170 Christian Bonnet Christine Descatoire Les Carolingiens 741 987 Armand Colin 2001 p 214 Arhiv originalu za 30 travnya 2020 Procitovano 11 kvitnya 2011