Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Кілікійське королівство — вірменське феодальне князівство, у подальшому королівство, яке існувало у Кілікії (північно-східне узбережжя Середземного моря, сучасн. Туреччина) з 1080 до 1375 року. Виникло на початку XI століття у результаті масового мігрування вірмен з території Вірменії, викликаного нападом сельджуків, а також захопленням Візантією міст Васпуракана, Ані та Карса, переселенням вірмен до західних областей імперії.
| Кілікійське царство | |
| Прапор | Герб |
 |  |
| Дата створення / заснування | 1199 |
|---|---|
| Офіційна мова | d, латина, Давньофранцузька мова і середньогрецька мова |
| Континент | Азія |
| Столиця | Тарс і Козан |
| Розташовується на водоймі | Середземне море |
| Форма правління | монархія |
| Посада голови держави | d |
| Мова комунікації | d, латина, Давньофранцузька мова і середньогрецька мова |
| Час/дата припинення існування | 1375 |
| Площа | 40 000 км² |
 | |
| Офіційна релігія | християнство, Вірменська католицька церква і Вірменська апостольська церква |
 Кілікійське царство у Вікісховищі | |
Координати: 37°00′ пн. ш. 35°30′ сх. д. / 37.000° пн. ш. 35.500° сх. д.
Історія
Перші поселення
Перша поява вірмен в долині сягає I століття до н. е., коли вірменський цар Тигран II приєднавши цю область до Великої Вірменії, розмістив тут як поселенців багато вірмен. Незабаром цар зазнав поразки у війні з Римом, а землі, завойовані раніше, разом з осілими вірменами відійшли до Римської імперії. Однак і при римському пануванні вірмени становили деяку частину населення регіону, так, багато хто з вірменських мучеників того часу, були вихідцями з кілікійської долини, серед яких був Полієвкт Мелітинський. Подальше поселення вірмен в регіоні пояснюється прийняттям у 301 році Вірменією християнства як державної релігії, з наступним неприйняттям в 451 році Халкідонського собору, а також експансією ісламу викликаного арабською навалою. Про наявність великого вірменського елементу в регіоні говорить і той факт, що письменник IV століття Амміан Марцеллін, повідомляє, що Іську затоку в той час називали «Вірменською затокою». У листі написаному з Кілікії в V столітті, Іоанн Златоуст повідомляв, що живе він у вірменському селі, і що власником округу є вірменський князь.
До VI століття, після падіння династії Аршакидів, кількість вірмен у регіоні значно збільшується. Цьому сприяла переселенська політика арабських халіфів, які насильницьким шляхом змушували вірмен залишати батьківщину і поселятися на берегах Чорного і Середземного моря. Внаслідок цього чисельність вірменського населення в країнах на захід від Євфрату протягом століть весь час збільшувалася.
З VII століття Кілікія була свого роду прикордонною зоною між Візантією та арабським халіфатом. У другій половині X століття, до моменту завоювання Візантією Кілікії та Атіохіі ці землі вже мали значне вірменське населення, яке в результаті тюркського вторгнення до Вірменії в XI столітті ще більше зросло.
Міграція вірмен у регіон
У другій половині XI століття вся територія Вірменії, крім Сюніка (Занґезур) і Ташир-Дзорагетського царства, піддалася навалі турків-сельджуків. Втрата національної державності після завоювання Візантією, а також навала сельджуків призвели до масового переселення вірмен в Кілікію та інші регіони. З цього періоду на Вірменському нагір'ї та в Закавказзі почався багатовіковий процес витіснення вірменського і курдського населення тюркським.
Внаслідок завоювання Візантією вірменських земель від Едеси до Самосати і Меліта, а також внаслідок її політики, до початку XI століття на території Сирії, Месопотамії і малоазійських фем Візантії були значні поселення вірмен. Наприкінці століття, після битви під Манцикертом, сельджуки створили свою першу державу — Румський султанат, який охоплював усю Вірменію і внутрішню частину Анатолії, звідки посилювалася міграція вірмен до азійських прибережних областей, особливо в Кілікію і Єфратес.
Вірменські князівства
Візантійській імперії не вдалося створити собі опори серед населення завойованих вірменських земель. Не сприяло зміцненню кордонів Візантії і переселення вірмен в прикордонні феми. У межах кордонів імперії виникла низка напівнезалежних вірменських князівств, що тягнулися від Сирії до Закавказзя. Вірмени зберегли свою культуру, церкву і державність.
Правителі Візантії, що переслідували вірменських володарів і намагалися нав'язати вірменам халкідонітство, щосили намагалися нівелювати специфіку новоутворених князівств. Чим вище була загроза з боку сельджуків, тим наполегливішими ставали спроби імперії знищити вірменські князівства Малої Азії, які в міру ослаблення позицій центрального уряду, ставали все більш автономними. Вірмени, зі свого боку, вважали тягарем опіку імперії, і лише сельджуцьке вторгнення пришвидшило рух вірмен проти Візантії та утворення незалежної вірменської держави у Малій Азії.
У 1070 армія під командуванням майбутнього претендента на корону Никифора Меліси і батька майбутнього імператора Олексія Мануїла Комніна, була розбита сельджуками біля Севастії. Вірменське населення байдуже поставилося до цього. Рік по тому, йдучи в похід проти сельджуків, Роман Діоген прибув до Севастії, де його придворні висловили ряд претензій дітям місцевого вірменського князя. У результаті, за наказом Діогена місто було розграбоване і спалене, а спроба прибулого Гагіка II примирити ворожі сторони була марною. Події, що трапилися в Севастії ознаменували собою остаточний розрив відносин вірменських князів Малої Азії з імперським урядом, що не сприяло зміцненню позицій імператора напередодні вирішальної сутички з сельджуками при Манцикерті.
Після поразки візантійських військ у Манцикертській битви і громадянської війни вірменські князі стають фактично незалежними. У цей час новий імператор Михайло VII Дука призначає доместиком Сходу свого двоюрідного брата Андроніка Дуку. Філарет Варажнуні, який раніше обіймав цю посаду, не визнає це призначення. Не визнавши владу Михайла, Варажнуні порвав з Візантією, а до 1071 фактично став правителем незалежної вірменської держави, зміцненню якої сприяла міграція вірмен з територій, які зазнали сельджуцького вторгнення. Ставши на чолі вірменів він переносить престол католикоса у свої володіння, і приєднує до своєї держави вірменські князівства Мараша, Кесуна, Едеси, Андріуна (поблизу Мараша), Цовка (поблизу Айнтаба), Бенкету (поблизу Едеси) і ряд інших земель. Зовнішньополітичний фактор зумовив порівняно спокійне життя царства Варажнуні. Перелом настав у 1081, коли після угоди з Візантією почалася експансія Румського сельджукского султанату в південно-західному напрямку, жертвами якої стали держава Філарета Варажнуні та інші вірменські князівства Малої Азії.
Царство Варажнуні, що простягнулося від Месопотамії вздовж Євфрату до кордонів Вірменії, яке охоплювало Кілікію, Тавр і частину Сирії з Антіохією, проіснувало порівняно недовго з 1071 по 1086. Після 1086, коли Варажнуні втратив останні міста, де ще знаходилися його гарнізони, на території Кілікії та Приєвфраття утворилася низка незалежних вірменських князівств. Попри розвал, царство Філарета в умовах сельджукської навали в Закавказзя стало центром для вірменських емігрантів, розсіяних по всьому Близькому Сходу. Воно мало величезне значення для консолідації вірмен у пізніших державних утвореннях, що виникли на руїнах держави Варажнуні. До 1097 у Приєвфратті і Кілікії утворюється ряд незалежних вірменських князівств. На Євфраті вірменські князівства, за винятком князівства Каркар, проіснували аж до 1116—1117 років, після чого були анексовані хрестоносцями. У Кілікії в другій половині XII століття вірменське князівство Рубенідів посилилося настільки, що інші вірменські князівства змушені були визнати залежність і увійти до його складу. Таким чином, у Кілікії почала поступово утворюватися вірменська ранньофеодальна монархія та ієрархічна феодальна система, очолювана Рубенідами.
Див. також
 | Це незавершена стаття з історії Вірменії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про Візантію. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Ця стаття не містить . (вересень 2015) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kilikijske korolivstvo virmenske feodalne knyazivstvo u podalshomu korolivstvo yake isnuvalo u Kilikiyi pivnichno shidne uzberezhzhya Seredzemnogo morya suchasn Turechchina z 1080 do 1375 roku Viniklo na pochatku XI stolittya u rezultati masovogo migruvannya virmen z teritoriyi Virmeniyi viklikanogo napadom seldzhukiv a takozh zahoplennyam Vizantiyeyu mist Vaspurakana Ani ta Karsa pereselennyam virmen do zahidnih oblastej imperiyi Kilikijske carstvo PraporGerb Data stvorennya zasnuvannya1199 Oficijna movad latina Davnofrancuzka mova i serednogrecka mova KontinentAziya StolicyaTars i Kozan Roztashovuyetsya na vodojmiSeredzemne more Forma pravlinnyamonarhiya Posada golovi derzhavid Mova komunikaciyid latina Davnofrancuzka mova i serednogrecka mova Chas data pripinennya isnuvannya1375 Plosha40 000 km Oficijna religiyahristiyanstvo Virmenska katolicka cerkva i Virmenska apostolska cerkva Kilikijske carstvo u Vikishovishi Koordinati 37 00 pn sh 35 30 sh d 37 000 pn sh 35 500 sh d 37 000 35 500Istoriya VirmeniyiDerzhavi ta utvorennyaAjraratske carstvo Velika Virmeniya Mala Virmeniya Copk Sofena Marzpanska Virmeniya Virmenskij emirat Anijske carstvo Syunik Vaspurakan Tashir Dzoraget Arcah Hachen Kars Carstvo Varazhnuni Kesun Kilikiya Shah Armenidi Chuhur Saad Karabah Erivanska guberniya Yelizavetpolska guberniya Persha Respublika Virmenska RSR Respublika Virmeniya NKRVijni Turechchina Gruziya Azerbajdzhan Karabah Bitvi Tigranakert Avarajr Mancikert Garni Bitlis Sardarapat KarakilisReligiyiYazichnictvo Mitrayizm Virmenska apostolska cerkva Pavlikiani KatolicizmGeografiya Zahidna Shidna Virmenske nagir ya KilikiyaGajkidi Yervandidi Artashesidi Arshakuni Arcrunidi Bagratuni Rubenidi Hetumidi Luzinyani KyurikidiArmenakan Dashnakcutyun Fidayi Cegakron ASALA MiacumTematichni stattiVirmeni Kultura Mova Virmenske pitannya Genocid Amshenci Stolici Matenadaran Virmenoznavstvo Virmenske Vidrodzhennya ShlyahtaHronologiyaPortal Virmeniya pereglyanutiobgovoritiredaguvati Kilikijske carstvo u 1265 rociIstoriyaPershi poselennya Persha poyava virmen v dolini syagaye I stolittya do n e koli virmenskij car Tigran II priyednavshi cyu oblast do Velikoyi Virmeniyi rozmistiv tut yak poselenciv bagato virmen Nezabarom car zaznav porazki u vijni z Rimom a zemli zavojovani ranishe razom z osilimi virmenami vidijshli do Rimskoyi imperiyi Odnak i pri rimskomu panuvanni virmeni stanovili deyaku chastinu naselennya regionu tak bagato hto z virmenskih muchenikiv togo chasu buli vihidcyami z kilikijskoyi dolini sered yakih buv Poliyevkt Melitinskij Podalshe poselennya virmen v regioni poyasnyuyetsya prijnyattyam u 301 roci Virmeniyeyu hristiyanstva yak derzhavnoyi religiyi z nastupnim neprijnyattyam v 451 roci Halkidonskogo soboru a takozh ekspansiyeyu islamu viklikanogo arabskoyu navaloyu Pro nayavnist velikogo virmenskogo elementu v regioni govorit i toj fakt sho pismennik IV stolittya Ammian Marcellin povidomlyaye sho Isku zatoku v toj chas nazivali Virmenskoyu zatokoyu U listi napisanomu z Kilikiyi v V stolitti Ioann Zlatoust povidomlyav sho zhive vin u virmenskomu seli i sho vlasnikom okrugu ye virmenskij knyaz Do VI stolittya pislya padinnya dinastiyi Arshakidiv kilkist virmen u regioni znachno zbilshuyetsya Comu spriyala pereselenska politika arabskih halifiv yaki nasilnickim shlyahom zmushuvali virmen zalishati batkivshinu i poselyatisya na beregah Chornogo i Seredzemnogo morya Vnaslidok cogo chiselnist virmenskogo naselennya v krayinah na zahid vid Yevfratu protyagom stolit ves chas zbilshuvalasya Z VII stolittya Kilikiya bula svogo rodu prikordonnoyu zonoyu mizh Vizantiyeyu ta arabskim halifatom U drugij polovini X stolittya do momentu zavoyuvannya Vizantiyeyu Kilikiyi ta Atiohii ci zemli vzhe mali znachne virmenske naselennya yake v rezultati tyurkskogo vtorgnennya do Virmeniyi v XI stolitti she bilshe zroslo Migraciya virmen u region Dokladnishe U drugij polovini XI stolittya vsya teritoriya Virmeniyi krim Syunika Zangezur i Tashir Dzoragetskogo carstva piddalasya navali turkiv seldzhukiv Vtrata nacionalnoyi derzhavnosti pislya zavoyuvannya Vizantiyeyu a takozh navala seldzhukiv prizveli do masovogo pereselennya virmen v Kilikiyu ta inshi regioni Z cogo periodu na Virmenskomu nagir yi ta v Zakavkazzi pochavsya bagatovikovij proces vitisnennya virmenskogo i kurdskogo naselennya tyurkskim Vnaslidok zavoyuvannya Vizantiyeyu virmenskih zemel vid Edesi do Samosati i Melita a takozh vnaslidok yiyi politiki do pochatku XI stolittya na teritoriyi Siriyi Mesopotamiyi i maloazijskih fem Vizantiyi buli znachni poselennya virmen Naprikinci stolittya pislya bitvi pid Mancikertom seldzhuki stvorili svoyu pershu derzhavu Rumskij sultanat yakij ohoplyuvav usyu Virmeniyu i vnutrishnyu chastinu Anatoliyi zvidki posilyuvalasya migraciya virmen do azijskih priberezhnih oblastej osoblivo v Kilikiyu i Yefrates Virmenski knyazivstva Vizantijskij imperiyi ne vdalosya stvoriti sobi opori sered naselennya zavojovanih virmenskih zemel Ne spriyalo zmicnennyu kordoniv Vizantiyi i pereselennya virmen v prikordonni femi U mezhah kordoniv imperiyi vinikla nizka napivnezalezhnih virmenskih knyazivstv sho tyagnulisya vid Siriyi do Zakavkazzya Virmeni zberegli svoyu kulturu cerkvu i derzhavnist Praviteli Vizantiyi sho peresliduvali virmenskih volodariv i namagalisya nav yazati virmenam halkidonitstvo shosili namagalisya nivelyuvati specifiku novoutvorenih knyazivstv Chim vishe bula zagroza z boku seldzhukiv tim napoleglivishimi stavali sprobi imperiyi znishiti virmenski knyazivstva Maloyi Aziyi yaki v miru oslablennya pozicij centralnogo uryadu stavali vse bilsh avtonomnimi Virmeni zi svogo boku vvazhali tyagarem opiku imperiyi i lishe seldzhucke vtorgnennya prishvidshilo ruh virmen proti Vizantiyi ta utvorennya nezalezhnoyi virmenskoyi derzhavi u Malij Aziyi U 1070 armiya pid komanduvannyam majbutnogo pretendenta na koronu Nikifora Melisi i batka majbutnogo imperatora Oleksiya Manuyila Komnina bula rozbita seldzhukami bilya Sevastiyi Virmenske naselennya bajduzhe postavilosya do cogo Rik po tomu jduchi v pohid proti seldzhukiv Roman Diogen pribuv do Sevastiyi de jogo pridvorni vislovili ryad pretenzij dityam miscevogo virmenskogo knyazya U rezultati za nakazom Diogena misto bulo rozgrabovane i spalene a sproba pribulogo Gagika II primiriti vorozhi storoni bula marnoyu Podiyi sho trapilisya v Sevastiyi oznamenuvali soboyu ostatochnij rozriv vidnosin virmenskih knyaziv Maloyi Aziyi z imperskim uryadom sho ne spriyalo zmicnennyu pozicij imperatora naperedodni virishalnoyi sutichki z seldzhukami pri Mancikerti Pislya porazki vizantijskih vijsk u Mancikertskij bitvi i gromadyanskoyi vijni virmenski knyazi stayut faktichno nezalezhnimi U cej chas novij imperator Mihajlo VII Duka priznachaye domestikom Shodu svogo dvoyuridnogo brata Andronika Duku Filaret Varazhnuni yakij ranishe obijmav cyu posadu ne viznaye ce priznachennya Ne viznavshi vladu Mihajla Varazhnuni porvav z Vizantiyeyu a do 1071 faktichno stav pravitelem nezalezhnoyi virmenskoyi derzhavi zmicnennyu yakoyi spriyala migraciya virmen z teritorij yaki zaznali seldzhuckogo vtorgnennya Stavshi na choli virmeniv vin perenosit prestol katolikosa u svoyi volodinnya i priyednuye do svoyeyi derzhavi virmenski knyazivstva Marasha Kesuna Edesi Andriuna poblizu Marasha Covka poblizu Ajntaba Benketu poblizu Edesi i ryad inshih zemel Zovnishnopolitichnij faktor zumoviv porivnyano spokijne zhittya carstva Varazhnuni Perelom nastav u 1081 koli pislya ugodi z Vizantiyeyu pochalasya ekspansiya Rumskogo seldzhukskogo sultanatu v pivdenno zahidnomu napryamku zhertvami yakoyi stali derzhava Filareta Varazhnuni ta inshi virmenski knyazivstva Maloyi Aziyi Carstvo Varazhnuni sho prostyagnulosya vid Mesopotamiyi vzdovzh Yevfratu do kordoniv Virmeniyi yake ohoplyuvalo Kilikiyu Tavr i chastinu Siriyi z Antiohiyeyu proisnuvalo porivnyano nedovgo z 1071 po 1086 Pislya 1086 koli Varazhnuni vtrativ ostanni mista de she znahodilisya jogo garnizoni na teritoriyi Kilikiyi ta Priyevfrattya utvorilasya nizka nezalezhnih virmenskih knyazivstv Popri rozval carstvo Filareta v umovah seldzhukskoyi navali v Zakavkazzya stalo centrom dlya virmenskih emigrantiv rozsiyanih po vsomu Blizkomu Shodu Vono malo velichezne znachennya dlya konsolidaciyi virmen u piznishih derzhavnih utvorennyah sho vinikli na ruyinah derzhavi Varazhnuni Do 1097 u Priyevfratti i Kilikiyi utvoryuyetsya ryad nezalezhnih virmenskih knyazivstv Na Yevfrati virmenski knyazivstva za vinyatkom knyazivstva Karkar proisnuvali azh do 1116 1117 rokiv pislya chogo buli aneksovani hrestonoscyami U Kilikiyi v drugij polovini XII stolittya virmenske knyazivstvo Rubenidiv posililosya nastilki sho inshi virmenski knyazivstva zmusheni buli viznati zalezhnist i uvijti do jogo skladu Takim chinom u Kilikiyi pochala postupovo utvoryuvatisya virmenska rannofeodalna monarhiya ta iyerarhichna feodalna sistema ocholyuvana Rubenidami Derzhava Filareta Varazhnuni 1076rDiv takozhKilikiya Zahidna Virmeniya Istoriya Virmeniyi Ce nezavershena stattya z istoriyi Virmeniyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Ce nezavershena stattya pro Vizantiyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno veresen 2015