Хорватія перебувала в особистій унії з Угорщиною з 1102 року, від початку правління угорських королів з династії Арпадовичів. Перший володар з династії Арпадовичів, король Коломан (1102—1116), надав деякі привілеї хорватській знаті. Персональна унія Хорватії (зі Славонією та Далмацією) і Угорського королівства тривала до 1 січня 1527 р. Цей період відомий у хорватській історіографії як Хорватсько-угорське королівство.
Хорватське королівство Regnum Croatiae Hrvatska zemlja | |||||
У персональній унії з Угорським королівством | |||||
| |||||
| |||||
Королівство Хорватії та Далмації у 1260 році | |||||
Столиця | Біоґрад (до 1125), Книн (до 1522), Бихач | ||||
Мови | хорватська, латина | ||||
Релігії | римо-католики | ||||
Форма правління | Монархія | ||||
Король | |||||
- 1102—1116 | Коломан I (перший) | ||||
- 1516—1526 | Людовик II (останній) | ||||
Бан (намісник) | |||||
- 1116—1117 | Кледін (перший) | ||||
- 1275—1312 | Павло I Шубич | ||||
- 1522—1526 | (останній) | ||||
Законодавчий орган | Сабор | ||||
Історичний період | Середньовіччя | ||||
- Коронація Коломана I у Біоґраді | 1102 | ||||
- Задарська угода | 18 лютого 1358 | ||||
- | 9 серпня 1493 | ||||
- | 29 травня 1522 | ||||
- Битва при Могачі | 29 серпня 1526 | ||||
Валюта | (12-13 ст.) (1235—1384) | ||||
Сьогодні є частиною | |||||
Передісторія
Після смерті в 1089 році короля Дмитара Звонимира королем був обраний Степан II. Він був тяжко хворий і вів швидше чернечий, ніж королівський спосіб життя. Після смерті Степана II в 1091 році династія Трпимировичів обірвалася. Вдова Дмитара Звонимира, Олена, докладала зусиль, щоб на хорватський трон зійшов її брат, король Угорщини Ласло I Святий. У 1091 Ласло I захопив значну частину Посавської Хорватії і поставив королем Хорватії свого племінника Алмоша.
Хорватська знать обрала на з'їзді королем Петара Свачича (його резиденція розташовувалася у місті Книн), який домігся тимчасового успіху, вигнавши угорців з більшої частини країни. У 1097 році новий король Угорщини Коломан I Книжник здобув над хорватами вирішальну перемогу в битві на горі (поруч із сучасним містом Петріня), що призвело до ліквідації незалежності країни.
Договір Pacta Conventa (1102)
1102 року, відповідно до угоди, відомої як Pacta Conventa, хорватська шляхта визнала династичну унію з Угорщиною. Умови угоди передбачали, що Хорватія і Угорщина управляються одним правителем, як два окремих королівства. Король зобов'язався не заселяти хорватські землі угорцями, гарантувати самоврядування під керівництвом призначеного королем бана (правителя) і поважати привілеї хорватської знаті. Король Угорщини Коломан I в тому ж 1102 році коронувався у Біоґраді, що став на той час хорватською столицею, як король Угорщини та Хорватії.
Пункти договору Pacta Conventa:
- Хорватські дворяни не платять податки.
- Хорвати несуть військову службу тільки в межах хорватських кордонів; в разі, якщо вони направляються на службу в Угорщину, їм виплачується додаткова платня.
- Король Угорщини зобов'язується захищати Хорватію від зовнішніх загроз.
- Короля Угорщини представляє в Хорватії бан.
- Хорватія має власний парламент (Сабор).
Трогірська угода
Укладенням договору Pacta Conventa хорватська знать визнала Коломана Книжника королем, але багаті далматинські міста (Спліт, Трогір, Задар та інші) відмовилися зробити це. Через це король знову прийшов у Далмацію з військом і в 1105 уклав Трогірську угоду з далматинськими містами.
Пункти Трогірської угоди:
- Угорці не будуть заселювати хорватські землі на південь від річки Сава.
- Хорватські міста мають право самостійно обирати єпископів, але король повинен затвердити цей вибір.
- Міста не платять податків, за винятком мита.
- Угорська армія відкликається в Угорщину. Залишається лише королівський чиновник з невеликою кількістю солдатів, який контролює збір податків. За Трогірською угодою 2/3 всіх податків на імпортовані або експортовані з Далмації товари переходили в королівську скарбницю.
Після укладення двох угод в Хорватії і Далмації встановилася нова політична ситуація. З 1108 року Коломан I Книжник офіційно іменувався «король Угорщини, Хорватії та Далмації». Оскільки Славонія перебувала під угорським контролем з 1091 року, на неї не поширювалася дія Pacta Conventa і Трогірська угода. Зокрема, заборона на проживання угорців в Хорватії і Далмації не поширювалася на Славонію.
Достовірність договору Pacta Conventa
Існують різні думки істориків на історичну достовірність відомого нам тексту договору Pacta Conventa. Найстаріша копія документа датується XIV століттям, але багато істориків вважають, що ця копія в найкращому випадку результат змішання тексту договору 1102 року і відображення політичної ситуації XIV століття. Більшість істориків в Хорватії вважає, що копія XIV століття в загальних рисах відображає зміст угоди 1102 року.
Існує документ від 1142 року, який підтверджує факт підписання договору. У ньому король Ґеза II говорить про стару угоду, якої він буде дотримуватися, але пунктів договору не розкриває.
Політична еволюція унії
У перші 150 років існування союзу проводилися окремі коронації угорською короною в Угорщині та хорватською короною в Хорватії. Згодом стала проводитися лише коронація в Угорщині, після якої король посилав інавгураційне лист у хорватський парламент, який затверджував (за наявності права не затвердити) короля на хорватському престолі. Остання окрема коронація хорватською короною була проведена в 1301 році при вступі на трон Карла Роберта, але оскільки угорські дворяни оголосили цю коронацію незаконною, в 1308 році вона була проведена повторно.
Коли в 1490 році Владислав II послав інавгураційне лист, в якому Хорватія була названа не королівством, а угорською провінцією (у листі були слова: «Угорське королівство і території, якими воно управляє»), парламент відмовив королю у підтвердженні. Ця політична криза закінчилася в 1492 році, коли Ласло II послав новий інавгураційний лист, в якому була згадка про королівський статус (в листі були слова: «Угорське королівство разом з об'єднаним королівством Далмації, Хорватії і Славонії, Трансільванією та територіями, якими воно управляє»).
Відбувалися зміни і в інших титулах. У перші 200 років союзу угорський спадкоємець корони іноді отримував новостворений титул герцога Хорватії (Імріх I, Андрій II), але цей звичай закінчився в 1300 році на Андрієві III зі смертю його матері, яка в період громадянської війни мала титул герцога Славонії.
Боротьба з Венецією і Візантією
В 1107 році Король Коломан I контролював велику частину колишніх візантійських приморських міст в Далмації. Оскільки ці міста були важливі, угорці і хорвати часто воювали з Венецією і Візантією в регіоні. У 1116 році, після смерті Коломана, Венеція напала на узбережжя Далмації, розгромила армію Хорватії бана Кледіна і захопили Біоґрад, Спліт, Трогір, Шибеник, Задар і низку островів, включаючи Брач, Хвар, Вис, Крк і Раб. Король Стефан II, наступник Коломана, безуспішно намагався повернути втрачені міста в 1117 році, хоча дож Венеції Орделафо Фальєро був убитий в битві біля Задара. Було підписано п'ятирічне перемир'я, підтверджуючи статус-кво. У 1124 році Стефан II знову напав на венеційські володіння і відбив Біоґрад, Спліт, Шибеник і Трогір, а Задар і острови залишилися під венеційським контролем. Тим не менш, в 1125 році дож Доменіко Мікеле відвоював ці міста і зруйнував Біоґрад. У 1131 році Бела II вступив на престол і в 1133 відбив втрачені міста, за винятком Задара. У 1167 році частина Хорватії південніше річки Крка, а також Боснія, була завойовані Візантією і залишалися під їх контроль до смерті імператора Мануїла I Комніна в 1180 році, коли Візантійська імперія відмовилася від цих земель. Після 1180 року площа під управлінням бана збільшується, але його домен і сфера діяльності ще не були повністю сформульовані.
Після смерті імператора Мануїла I Візантійська імперія більше не в змозі була підтримувати послідовно свою владу в Далмації. Незабаром Задар повстав проти Венеції і став постійним полем битви, поки 1202 року, коли під час Четвертого хрестового походу, венеційці під проводом дожа Енріко Дандоло і хрестоносці розграбували Зару (сучасний Задар), незважаючи на те, що король Емерік зобов'язався приєднатися до хрестового походу. Це був перший напад хрестоносців проти католицького міста. Венеція зажадала це як компенсацію за їх подальший виступ на схід у бік Константинополя, де вони пізніше заснували Латинську імперію. Військові дії з Венецією тривала до 1216 року під час правління короля Андрія II, який використовував венеційський флот, щоб приєднатися до П'ятого хрестового похід.
Монгольська навала
Під час правління Бели IV монголи (або татари), підкоривши Київ і саму Русь, вторглися в Угорщину в 1241 році в битві на річці Шайо 11 квітня 1241 року монголи знищили угорську армію. Коломан Галицький, брат короля Бели, був важко поранений і був доставлений на південь до Хорватії, де він помер від отриманих поранень. Хан Батий послав свого двоюрідного брата Кадана з армією 10000-20000 переслідувати короля Белу, який біг до Хорватії.
У 1242 році монголи перетнули річку Драву і почав грабувати слов'янські графства і Крижевці. Вони захопили міста Чазма і Загреб, чиї собори були спалені. Шляхта, разом з королем Бела, переїхала на південь, до фортець Кліс, Спліт, Трогір і прилеглих островів. У березні 1242 року монголи підійшли до Спліту і почали нападати на Кліс, так як вони думали, що король Бела, який був у той час в Трогірі, ховався Клісі, але не змогли захопити його фортецю.
Незабаром прийшла звістка про смерть Уґедея в Каракорумі. Щоб бути на обранні нового хана, монголи повернули назад. Одна група повернулася на схід через Зету, Сербію і Болгарію, всі з яких були розграбовані, після того як вони пройшли через них, в той час як друга група розграбували область Рагузи і спалили місто Котор.
Після цього монголи залишили Хорватію, її землі були спустошені і вибухнув величезний голод. Вторгнення монголів наштовхнув на думку, що тільки укріпленні міста можуть забезпечити захист проти них. Оскільки монголи все ще тримали багато земель Східної Європи, почалася робота з розбудови оборонної системи, створення нових укріплень і зміцнення або відновлення існуючих. Укріплене місто Медведград був побудований на горі Медведніца вище Загреба, а також Гаріч, Липовац, Окіч, та інші. 16 листопада 1242 року король видав Золоту буллу для громадян Градеця (сьогодні частини Загреба), в якій він був оголошений вільним королівським містом. Дворянам дозволялося будувати замки на своїх землях і збільшити розмір своїх армій, що робило їх ще більш незалежними.
Громадянська війна
Хорватія згідно з договорами від 1102 і 1105 років мала можливість обирати власного короля, у разі переривання королівської династії. Кілька разів це відбувалося і кожного разу призводило до війни.
Монгольська навала тимчасово зупинила внутрішні війни серед шляхти, але відразу після того як монголи пішли з Хорватії на початку 1240-х років вибухнула громадянська війна в Хорватії. Причиною війни стало володіння села Острог, що і Спліт і Трогір оспарювали його і який був 1242 року наділений королем Белою IV в Трогірі особливим статутом. Трогір мав підтримку короля і сім'ї Шубичів, з її лідером Степко Шубичем, у той час як Спліт знайшов союзників серед сім'ї Качич, Андрія з Хума і Боснійського бана Матея Нінослава. У 1244 році Матей Нінослав був обраний Сплітом як князь, і в тому ж році Нінослав почав наступ на Трогір, але йому не вдалося взяти місто. Після того як Нінослав повернувся в Боснію, велика армія під командуванням Славонських банів Дениса Тур'є, Степко і Данили Шубичів була послана проти Спліта, який відразу ж здався. Мир був підписаний 19 липня 1244 року Друга армія на чолі з королем Белою IV вирушила в Боснію і змусила бана Матея Нінослава підписати мирний договір 20 липня 1244 року. Щоб запобігти подальшим війнам серед далматінськіх прибережних міст, король Бела IV передав вибори їх губернаторів, які раніше вибирали міста самі, без втручання бана Хорватії. Родина Шубичів була незадоволена цим рішенням, оскільки вони раніше контролювали більшість прибережних міст.
Наступні королі прагнули відновити свій вплив, даючи певні привілеї в містах, зробивши їх , таким чином відокремлюючи їх від влади місцевих дворян. Вараждин отримав статус вільного міста в 1220 році, Вуковар в 1231 і Вировитиця в 1234 році від короля Андрія II. Петріня отримала цей статус у 1240 році, Градец (за винятком , де проживав Загребський єпископ, що було під його власною адміністрацією) в 1242 році, Самоборі в 1242, Крижевці в 1252, і Ястребарско в 1257 році — були обирали свої власні ради, мали свої власні управління і суди, збирали власні податки і управляли своєю економікою і торгівлею.
Тим не менш, місцева шляхта продовжувала зміцнюватися. Ослаблення королівської влади дозволило родині Шубичів відновити свою колишню роль в прибережних містах. У 1270 році вони відновили вплив в Трогірі, Спліті і Шибенику. У 1274 році Павло I Шубич з Брібір (хорв. Pavao I Šubić Bribirski) став главою родини, і незабаром взяв титул Бан Хорватії та Далмації, в той час як його брати були герцогами провідних далматінськіх міст, Младен I Шубич в Спліті, а Юрай I Шубич в Трогірі і Шибенику. У 1280 році Венеція атакувала прибережні володіння сім'ї Качич і захопила Оміш. Павло Шубич використував занепад родини Качич і захопив землі материкової частини між річками Неретва і Цетина.
Династичні боротьба
У 1290 році король Ласло IV Кун помер, не залишивши синів, і війна поспіль спалахнула між Андрієм III з династії Арпадів і Карла Мартела Анжуйського з будинку Анжу. Хорватський бан Павло Шубич і більшість з хорватської шляхти підтримали Карла Мартела, а більшість угорської шляхти підтримали Андрія III. Сім'я Бабонич спочатку стала на сторону Анжу, але незабаром перейшли до Андрія III. Щоб зберегти підтримку Хорватії, батько Карла Мартела, Карл II Неаполітанський, нагородив від імені свого сина всіма землями від гори Гвозд до річки Неретва в спадок Павлу I Шубичу. Положення бана, таким чином, зробилося спадковим для сім'ї Шубич, у той час як місцева хорватська шляхта стала васалами Павла і його нащадків. У відповідь Андрій III також видав грамоту на ім'я Павла I Шубича в якій зазначив його спадковим хорватським баном. В результаті цього конкурсу на підтримку і відсутність центральної влади в розпал громадянської війни, родина Шубич стала найпотужнішою родиною в Хорватії.
У Загребі, місто єпископа, Каптола підтримувалося Карлом Мартелом, а Градец підтримувався Андрієм III, що призвело до запеклої боротьби в цьому районі. Після того як Карл Мартел помер в 1295 році його права на престол перейшли до його сина, Карла I (відомого як Карл I Роберт). Хорватська та угорська шляхта врешті-решт прийняли Андрія III як короля, але нове повстання почалося, коли 1299 року Андрій назвав дядька спадкоємцем, так як він не мав синів. Павло Шубич послав свого брата, Юрая I Шубича, в Рим, щоб отримати папське схвалення їх прохання і привести Карла I в Хорватію, куди він прибув у серпні 1300 року. Андрій III помер у січні 1301 року, і таким чином припинив династію Арпадів. Бан Павло Шубич супроводжував Карла I в Загреб, де він був визнаний як король. У березні 1301 року архієпископ коронував його королем Угорщини і Хорватії в Естерґомі.
Привілеї, що Павло Шубич отримав під час кризи спадкоємності були підтверджені, і його сім'я отримала спадковість титулу бан Хорватії. Хоча хорватська шляхта визнала Карла I, частина угорської шляхти відмовилася зробити це, і вирішила поставити Вацлава III, короля Богемії, який був в 1301 році коронований королем Угорщини в Секешфегерварі. Громадянська війна в Угорщині, не вплинула на Хорватію, що була під твердою владою Павла Шубича. Раніше в 1299 році Павло отримав контроль над Боснією, так що його назва була з тих пір «Бан Хорватів і Господар Боснії» (лат. Banus Croatorum Dominus et Bosnae). Він віддав брату Младену I Шубичу титул Бан Боснії. У той час влада Павла розповсюджувалася від гори Гвозд до річки Неретва, і від Адріатичного узбережжя до річки Босна, і тільки місто Задар залишилися за межами його володінь і було під владою Венеції.< У 1304 році бан Младен I був убитий в Боснії. Павло Шубич провів компанію проти Боснії, щоб підтвердити свій авторитет, в результаті чого підпорядкувавши більшість цих земель під свою владу, як Павло називає себе від 1305 року як «Господар усієї Боснії» (лат. totius Bosniae dominus). Він призначив свого другого сина, Младена II, баном Боснії, і в 1305 році його третій син, Павло II, став герцогом Спліта.
Павло Шубич карбував свої власні гроші і був практично незалежний правитель. У 1311 році Павло викликав успішний бунт в Задарі проти венеційського правління. Війна з Венецією тривали і після смерті Павла, який помер 1 травня 1312 року, опісля його змінив син Младен II. Зі смертю Павла почалося поступове зниження герцогів Брібір (Шубичів). Венеція в кінцевому підсумку відновила своє панування в Задарі в 1313 році
У 1322 році було підписано так званий Трогірський статут, що поряд із цивільним або кримінальним правом визначали також адміністративний устрій комуни.
Статути, або міські конституції, в містах Далмації поряд із цивільним або кримінальним правом визначали також адміністративний устрій комуни. Трогірський статут був укладений у 1322 p.
У 1322 році почалася друга громадянська війна в Хорватії, що призвело до битві під Блискою, коли Младен II і його союзники зазнали поразки, в тому числі його брат Павло II, від коаліції хорватських дворян і прибережних міст під командуванням Івана Бабонича бана Славонії. Рада в Книні була скликана королем, де Івана Бабонич був оголошений баном Хорватії та Далмації, закінчуючи спадковість банів родини Шубичів. Їх вплив зменшився також в результаті розколу між братами. Младен II і Павло II тримали Брібір і Островіцю, в той час як Юрай II тримав Клис, Скрадин і Оміш.
Після занепаду сім'ї Шубичів, піднявся, щоб стати домінуючою фігурою в Хорватії. Він захопив королівське місто Книн, що призвело до зміщення Івана Бабонича з посади бана і призначення Ніколи Омодеєва і подальшого Мікас з Акоса, чия армія була розбита у 1326 році Іваном I Неліпачем. Таким чином, вся Хорватія від Ліки і Крбави до річки Цетина було насправді за межами королівської влади. У Неліпачів були напружені стосунки з Шубичами і були часті конфлікти з ними. Під час цих конфліктів Венеція взяла контроль над Сплітом в 1327 році і Нином в 1329, отримавши більшість узбережжя від річки Зрманья до гирла Цетини. У той же час, бан Боснії, приєднав територію між річками Цетина і Неретва, а також Імотскі, Дувно, Лівно я Гламоч. Залишком Хорватії Іван Неліпач управляв з Книна до своєї смерті в 1344 році.
Людвік I Анжуйський
У 1345 році Задар знову повстав проти Венеції, але після тривалої облоги наприкінці 1346 року венеційці відновили владу в місті. В помсту за повстання, Венеція зруйнувала приморські стіни Задара, конфіскувала зброю у громадян міста та направила венеційця бути губернатором міста. Король Людвік I Великий підписав восьмирічний мирний договір з Венецією в 1348 році. У 1356 році після закінчення мирного договору, король Людовик вторгся в венеційські території без оголошення війни. Хорватська армія на чолі з баном Іван Чузом з Лудбрега. Спліт, Трогір, Шибеник найближчим часом позбулися венеційських правителів, в той час як Задар впав після короткої облоги. Людвік I в той же час успішно боровся на півночі Італії, Венеція була змушена підписати Задарський договір 18 лютого 1358 року.
Після Задарської угоди король Людвік I отримав владу над усією Далмацією, від острова Црес, до Дурреса в Албанії, в тому числі над Рагузькою республікою, яка виступала як самостійна одиниця. Дож Венеції був вимушений відмовитися від свого титулу «князь Хорватії та Далмації». Після цього вся територія Хорватії була інтегрована під одну адміністрацію під керівництвом бана Хорватії і Далмації. В результаті економіка Хорватії процвітала наприкінці XIV століття, особливо в містах на східному узбережжі Адріатики. Нові королівські міста були створені на торгових шляхах, підвищене домінування багатших купців над містами і нові умови поклали початок культурної інтеграції між прибережними містами і континентальною Хорватією.
Сигізмунд Люксембурзький
Після смерті в 1382 році Людвіка Анжуйського новою королевою Угорщини та Хорватії стала його дочка Марія, яка була обіцяна в дружини Сигізмунду Люксембурзькому. Хорватська шляхта і частина угорської були налаштовані проти Сигізмунда і закликали короля Неаполя Карла III зійти на угорський престол. Через кілька місяців після коронації Карл III був убитий за наказом матері Марії Єлизавети Боснійської. Після вбивства у Хорватії відбулося повстання, королем проголосили Ладислава, неповнолітнього сина Карла III.
Намагаючись заспокоїти ситуацію, Марія та Єлизавета Боснійська з озброєною охороною приїхали до Хорватії, однак були захоплені хорватською шляхтою і ув'язнені. Єлизавета була вбита у в'язниці в 1387 році, Марія вийшла на свободу за сприяння Венеції, після чого наступили 40 років військових дій між Хорватією та Сигізмундом.
Перший період війни закінчився у 1395 році поразкою хорватів, після чого Сигізмунд вважав себе досить сильним, щоб почати хрестовий похід проти турків, який закінчився розгромом армії Сигізмунда в Нікопольській битві. Коли новина про битву досягла Хорватії, там без очікування більш докладних відомостей оголосили Сигізмунда мертвим, а Ладислава законним королем. Після того, як стало зрозуміло, що Сигізмунд живий, хорватський парламент і король обмінялися примирливими посланнями та досягли домовленості про зустріч для вирішення всіх проблем.
Під час зустрічі, що отримала згодом ім'я «Кривавий Сабор у Крижевці», 27 лютого 1397 року прихильники Сигізмунда вбили бана Степана Лацковича та членів хорватського парламенту, після чого разом з королем втекли на угорську територію. Ця подія призвела до ще 12 років війни. 5 серпні 1403 року Ладислав був коронований в Загребі, як король Хорватії та Угорщини угорським архієпископом хорватського походження. Ця війна, яка сильно підірвала владу хорватської знаті і парламенту, закінчилася в 1409 році, коли Ладислав продав Далмацію за 100 000 дукатів Венеційській республіці.
Кінець першої унії
Перша унія між Угорщиною та Хорватією розпалася після розгрому угорської армії турками в битві при Могачі і загибелі короля Людовика II. Настрої в Хорватії в останні 100 років існування унії добре описані в словах Крсто Франкопан, сказаних ним після приходу новин про поразку в битві і про порятунок втечею короля (що виявилося хибним): «Раз король втік, Всемогутній Бог ясно допустив це поразка короля і угорців, не для нещасть і розорення цієї країни, але навпаки, для її подальшого порятунку. Бо якби угорці зараз перемогли б імператора (тобто султана), хто зміг би покласти край їх негідною агресії і хто міг би продовжувати своє існування під ними».
Незабаром після цієї заяви в 1527 році Крсто Франкопан був обраний хорватської знаттю баном. Після смерті Людовика II хорватський парламент почав переговори з Фердинандом Габсбургом з приводу його вступу на хорватський трон. Ці переговори завершилися його обранням 1 січня 1527 року.
У той же час угорський парламент обрав новим королем Угорщини Яноша Запольяї. Ці вибори не були визнані по всій Угорщині, частина угорського дворянства відмовилася визнати Запольяі і також обрала королем Фердинанда I. Після 43 років безперервної боротьби за угорську корону в 1570 році Габсбурги були визнані угорськими королями, і союз між Угорщиною та Хорватією був знову відновлений, але вже під австрійським правлінням. У XVIII і XIX сторіччі країни, об'єднані з Угорщиною особистою унією носили назву Землі корони Святого Стефана.
Див. також
Посилання
- John Van Antwerp Fine: The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century page 21
- Florin Curta: Southeastern Europe in the Middle Ages, 500—1250 p. 266
- N.Klaić:Još jednom o privilegijama takozvanog Trogirskog tipa, Istorijski časopis vol 20. 1973. godine
- Pál Engel, Andrew Ayton, Tamás Pálosfalvi: The realm of St. Stephen: a history of medieval Hungary, 895—1526 page 36
- Nada Klaić:Srednjovjekovna Bosna from 1989. page 344
- Codex diplomaticus regni Croatiae, Dalmatiae et Slavoniae. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015. Процитовано 19 серпня 2015.
- Латинський текст: Regnum Ungariae cum ceteris regnis et partibus subjectis
- Латинський текст: Regnum Ungariae cum caeteris regnis scilicet Dalmatiae Croatiae et Slavoniae et partibus Transylvanis ac provinciis sibi subjectis
- John Van Antwerp Fine: The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest, 1994, p. 21-22
- John Van Antwerp Fine: The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century, 1991, p. 289—290
- Ferdo Šišić, Povijest Hrvata; pregled povijesti hrvatskog naroda 600. — 1918., Zagreb, p. 176—179
- Márta Font — Ugarsko Kraljevstvo i Hrvatska u srednjem vijeku (Hungarian Kingdom and Croatia in the Middlea Ages) [ 1 серпня 2017 у Wayback Machine.], p. 11-12
- Ferdo Šišić, Povijest Hrvata; pregled povijesti hrvatskog naroda 600. — 1918., Zagreb, p. 190
- John Van Antwerp Fine: The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest, 1994, p. 145
- Thomas J. Craughwell: The Rise and Fall of the Second Largest Empire in History: How Genghis Khan's Mongols Almost Conquered the World [ 2 березня 2014 у Wayback Machine.], 2010, p. 200, 204
- Vjekoslav Klaić: Povijest Hrvata 1 — svezak prvi — dio prvi — 641—1301, p. 252—254
- Ferdo Šišić, Povijest Hrvata; pregled povijesti hrvatskog naroda 600. — 1918., Zagreb, p. 196—198
- John Van Antwerp Fine: The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest, 1994, p. 151—152
- John Van Antwerp Fine: The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century, 1991, p. 150—152
- Ferdo Šišić, Povijest Hrvata; pregled povijesti hrvatskog naroda 600. — 1918., Zagreb, p. 200
- John Van Antwerp Fine: The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century, 1991, p. 206
- John Van Antwerp Fine: The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest, 1994, p. 207—209
- Ferdo Šišić, Povijest Hrvata; pregled povijesti hrvatskog naroda 600. — 1918., Zagreb, p. 205—206
- Ferdo Šišić, Povijest Hrvata; pregled povijesti hrvatskog naroda 600. — 1918., Zagreb, p. 212
- John Van Antwerp Fine: The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest, 1994, p. 210
- John Van Antwerp Fine: The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest, 1994, p. 211—213
- Ferdo Šišić, Povijest Hrvata; pregled povijesti hrvatskog naroda 600. — 1918., Zagreb, p. 214—215
- Ferdo Šišić, Povijest Hrvata; pregled povijesti hrvatskog naroda 600. — 1918., Zagreb, p. 216
- : Croatia: A History, Zagreb, 1999, p. 27
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
- Storia & arte Dalmazia: IL DOMINIO UNGHERESE[недоступне посилання з травня 2019]
- R. W. Seton-Watson: The southern Slav question and the Habsburg Monarchy
- Od narodnih zborovanja do građanskog Sabora 1848. godine. Архів оригіналу за 25 липня 2012. Процитовано 6 травня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Horvatiya perebuvala v osobistij uniyi z Ugorshinoyu z 1102 roku vid pochatku pravlinnya ugorskih koroliv z dinastiyi Arpadovichiv Pershij volodar z dinastiyi Arpadovichiv korol Koloman 1102 1116 nadav deyaki privileyi horvatskij znati Personalna uniya Horvatiyi zi Slavoniyeyu ta Dalmaciyeyu i Ugorskogo korolivstva trivala do 1 sichnya 1527 r Cej period vidomij u horvatskij istoriografiyi yak Horvatsko ugorske korolivstvo Horvatske korolivstvo Regnum Croatiae Hrvatska zemlja U personalnij uniyi z Ugorskim korolivstvom 1102 1526 Prapor Gerb 15 st Croatia istorichni kordoni na kartiKorolivstvo Horvatiyi ta Dalmaciyi u 1260 roci Stolicya Biograd do 1125 Knin do 1522 Bihach Movi horvatska latina Religiyi rimo katoliki Forma pravlinnya Monarhiya Korol 1102 1116 Koloman I pershij 1516 1526 Lyudovik II ostannij Ban namisnik 1116 1117 Kledin pershij 1275 1312 Pavlo I Shubich 1522 1526 ostannij Zakonodavchij organ Sabor Istorichnij period Serednovichchya Koronaciya Kolomana I u Biogradi 1102 Zadarska ugoda 18 lyutogo 1358 9 serpnya 1493 29 travnya 1522 Bitva pri Mogachi 29 serpnya 1526 Valyuta 12 13 st 1235 1384 Sogodni ye chastinoyu Peredistoriya Smert korolya Petara Svachicha na gori Gvozd Oton Ivekovich Pacta conventa Manuskript XIV stolittya Ugorskij nacionalnij muzej u Budapeshti Istoriya HorvatiyiHorvatiya do horvativIlliriya Pannoniya DalmaciyaPohodzhennya horvativBila HorvatiyaSerednovichna Horvatska derzhavaPannonska HorvatiyaPrimorska HorvatiyaDalmatinski knyazivstvaZahumlye Travuniya PaganiyaHorvatske korolivstvo serednovichne Raguzka respublikaUniya z UgorshinoyuHorvatske korolivstvo Gabsburgi Korolivstvo SlavoniyaKorolivstvo IlliriyaKorolivstvo Horvatiya i SlavoniyaKorolivstvo DalmaciyaDerzhava slovenciv horvativ i serbivKorolivstvo YugoslaviyaBanovina HorvatiyaNezalezhna Derzhava HorvatiyaSocialistichna respublika Horvatiya yak chastina SFR Yugoslaviya Vijna za nezalezhnistIstoriya Horvatiyi pislya 1995Portal Horvatiya pereglyanutiredaguvati Pislya smerti v 1089 roci korolya Dmitara Zvonimira korolem buv obranij Stepan II Vin buv tyazhko hvorij i viv shvidshe chernechij nizh korolivskij sposib zhittya Pislya smerti Stepana II v 1091 roci dinastiya Trpimirovichiv obirvalasya Vdova Dmitara Zvonimira Olena dokladala zusil shob na horvatskij tron zijshov yiyi brat korol Ugorshini Laslo I Svyatij U 1091 Laslo I zahopiv znachnu chastinu Posavskoyi Horvatiyi i postaviv korolem Horvatiyi svogo pleminnika Almosha Horvatska znat obrala na z yizdi korolem Petara Svachicha jogo rezidenciya roztashovuvalasya u misti Knin yakij domigsya timchasovogo uspihu vignavshi ugorciv z bilshoyi chastini krayini U 1097 roci novij korol Ugorshini Koloman I Knizhnik zdobuv nad horvatami virishalnu peremogu v bitvi na gori poruch iz suchasnim mistom Petrinya sho prizvelo do likvidaciyi nezalezhnosti krayini Dogovir Pacta Conventa 1102 1102 roku vidpovidno do ugodi vidomoyi yak Pacta Conventa horvatska shlyahta viznala dinastichnu uniyu z Ugorshinoyu Umovi ugodi peredbachali sho Horvatiya i Ugorshina upravlyayutsya odnim pravitelem yak dva okremih korolivstva Korol zobov yazavsya ne zaselyati horvatski zemli ugorcyami garantuvati samovryaduvannya pid kerivnictvom priznachenogo korolem bana pravitelya i povazhati privileyi horvatskoyi znati Korol Ugorshini Koloman I v tomu zh 1102 roci koronuvavsya u Biogradi sho stav na toj chas horvatskoyu stoliceyu yak korol Ugorshini ta Horvatiyi Punkti dogovoru Pacta Conventa Horvatski dvoryani ne platyat podatki Horvati nesut vijskovu sluzhbu tilki v mezhah horvatskih kordoniv v razi yaksho voni napravlyayutsya na sluzhbu v Ugorshinu yim viplachuyetsya dodatkova platnya Korol Ugorshini zobov yazuyetsya zahishati Horvatiyu vid zovnishnih zagroz Korolya Ugorshini predstavlyaye v Horvatiyi ban Horvatiya maye vlasnij parlament Sabor Trogirska ugoda Ukladennyam dogovoru Pacta Conventa horvatska znat viznala Kolomana Knizhnika korolem ale bagati dalmatinski mista Split Trogir Zadar ta inshi vidmovilisya zrobiti ce Cherez ce korol znovu prijshov u Dalmaciyu z vijskom i v 1105 uklav Trogirsku ugodu z dalmatinskimi mistami Punkti Trogirskoyi ugodi Ugorci ne budut zaselyuvati horvatski zemli na pivden vid richki Sava Horvatski mista mayut pravo samostijno obirati yepiskopiv ale korol povinen zatverditi cej vibir Mista ne platyat podatkiv za vinyatkom mita Ugorska armiya vidklikayetsya v Ugorshinu Zalishayetsya lishe korolivskij chinovnik z nevelikoyu kilkistyu soldativ yakij kontrolyuye zbir podatkiv Za Trogirskoyu ugodoyu 2 3 vsih podatkiv na importovani abo eksportovani z Dalmaciyi tovari perehodili v korolivsku skarbnicyu Pislya ukladennya dvoh ugod v Horvatiyi i Dalmaciyi vstanovilasya nova politichna situaciya Z 1108 roku Koloman I Knizhnik oficijno imenuvavsya korol Ugorshini Horvatiyi ta Dalmaciyi Oskilki Slavoniya perebuvala pid ugorskim kontrolem z 1091 roku na neyi ne poshiryuvalasya diya Pacta Conventa i Trogirska ugoda Zokrema zaborona na prozhivannya ugorciv v Horvatiyi i Dalmaciyi ne poshiryuvalasya na Slavoniyu Dostovirnist dogovoru Pacta Conventa Isnuyut rizni dumki istorikiv na istorichnu dostovirnist vidomogo nam tekstu dogovoru Pacta Conventa Najstarisha kopiya dokumenta datuyetsya XIV stolittyam ale bagato istorikiv vvazhayut sho cya kopiya v najkrashomu vipadku rezultat zmishannya tekstu dogovoru 1102 roku i vidobrazhennya politichnoyi situaciyi XIV stolittya Bilshist istorikiv v Horvatiyi vvazhaye sho kopiya XIV stolittya v zagalnih risah vidobrazhaye zmist ugodi 1102 roku Isnuye dokument vid 1142 roku yakij pidtverdzhuye fakt pidpisannya dogovoru U nomu korol Geza II govorit pro staru ugodu yakoyi vin bude dotrimuvatisya ale punktiv dogovoru ne rozkrivaye Politichna evolyuciya uniyiU pershi 150 rokiv isnuvannya soyuzu provodilisya okremi koronaciyi ugorskoyu koronoyu v Ugorshini ta horvatskoyu koronoyu v Horvatiyi Zgodom stala provoditisya lishe koronaciya v Ugorshini pislya yakoyi korol posilav inavguracijne list u horvatskij parlament yakij zatverdzhuvav za nayavnosti prava ne zatverditi korolya na horvatskomu prestoli Ostannya okrema koronaciya horvatskoyu koronoyu bula provedena v 1301 roci pri vstupi na tron Karla Roberta ale oskilki ugorski dvoryani ogolosili cyu koronaciyu nezakonnoyu v 1308 roci vona bula provedena povtorno Koli v 1490 roci Vladislav II poslav inavguracijne list v yakomu Horvatiya bula nazvana ne korolivstvom a ugorskoyu provinciyeyu u listi buli slova Ugorske korolivstvo i teritoriyi yakimi vono upravlyaye parlament vidmoviv korolyu u pidtverdzhenni Cya politichna kriza zakinchilasya v 1492 roci koli Laslo II poslav novij inavguracijnij list v yakomu bula zgadka pro korolivskij status v listi buli slova Ugorske korolivstvo razom z ob yednanim korolivstvom Dalmaciyi Horvatiyi i Slavoniyi Transilvaniyeyu ta teritoriyami yakimi vono upravlyaye Vidbuvalisya zmini i v inshih titulah U pershi 200 rokiv soyuzu ugorskij spadkoyemec koroni inodi otrimuvav novostvorenij titul gercoga Horvatiyi Imrih I Andrij II ale cej zvichaj zakinchivsya v 1300 roci na Andriyevi III zi smertyu jogo materi yaka v period gromadyanskoyi vijni mala titul gercoga Slavoniyi Borotba z Veneciyeyu i VizantiyeyuZolota bulla Beli IV za yakoyu Zagreb otrimav status vilnogo korolivskogo mista Korolivstvo Horvatiyi ta Dalmaciyi naprikinci 12 go stolittya svitlo zelenij Obloga Zadara 1202 roku hrestonoscyami i venecijcyami V 1107 roci Korol Koloman I kontrolyuvav veliku chastinu kolishnih vizantijskih primorskih mist v Dalmaciyi Oskilki ci mista buli vazhlivi ugorci i horvati chasto voyuvali z Veneciyeyu i Vizantiyeyu v regioni U 1116 roci pislya smerti Kolomana Veneciya napala na uzberezhzhya Dalmaciyi rozgromila armiyu Horvatiyi bana Kledina i zahopili Biograd Split Trogir Shibenik Zadar i nizku ostroviv vklyuchayuchi Brach Hvar Vis Krk i Rab Korol Stefan II nastupnik Kolomana bezuspishno namagavsya povernuti vtracheni mista v 1117 roci hocha dozh Veneciyi Ordelafo Falyero buv ubitij v bitvi bilya Zadara Bulo pidpisano p yatirichne peremir ya pidtverdzhuyuchi status kvo U 1124 roci Stefan II znovu napav na venecijski volodinnya i vidbiv Biograd Split Shibenik i Trogir a Zadar i ostrovi zalishilisya pid venecijskim kontrolem Tim ne mensh v 1125 roci dozh Domeniko Mikele vidvoyuvav ci mista i zrujnuvav Biograd U 1131 roci Bela II vstupiv na prestol i v 1133 vidbiv vtracheni mista za vinyatkom Zadara U 1167 roci chastina Horvatiyi pivdennishe richki Krka a takozh Bosniya bula zavojovani Vizantiyeyu i zalishalisya pid yih kontrol do smerti imperatora Manuyila I Komnina v 1180 roci koli Vizantijska imperiya vidmovilasya vid cih zemel Pislya 1180 roku plosha pid upravlinnyam bana zbilshuyetsya ale jogo domen i sfera diyalnosti she ne buli povnistyu sformulovani Pislya smerti imperatora Manuyila I Vizantijska imperiya bilshe ne v zmozi bula pidtrimuvati poslidovno svoyu vladu v Dalmaciyi Nezabarom Zadar povstav proti Veneciyi i stav postijnim polem bitvi poki 1202 roku koli pid chas Chetvertogo hrestovogo pohodu venecijci pid provodom dozha Enriko Dandolo i hrestonosci rozgrabuvali Zaru suchasnij Zadar nezvazhayuchi na te sho korol Emerik zobov yazavsya priyednatisya do hrestovogo pohodu Ce buv pershij napad hrestonosciv proti katolickogo mista Veneciya zazhadala ce yak kompensaciyu za yih podalshij vistup na shid u bik Konstantinopolya de voni piznishe zasnuvali Latinsku imperiyu Vijskovi diyi z Veneciyeyu trivala do 1216 roku pid chas pravlinnya korolya Andriya II yakij vikoristovuvav venecijskij flot shob priyednatisya do P yatogo hrestovogo pohid Mongolska navalaDiv takozh Zahidnij pohid mongoliv Pid chas pravlinnya Beli IV mongoli abo tatari pidkorivshi Kiyiv i samu Rus vtorglisya v Ugorshinu v 1241 roci v bitvi na richci Shajo 11 kvitnya 1241 roku mongoli znishili ugorsku armiyu Koloman Galickij brat korolya Beli buv vazhko poranenij i buv dostavlenij na pivden do Horvatiyi de vin pomer vid otrimanih poranen Han Batij poslav svogo dvoyuridnogo brata Kadana z armiyeyu 10000 20000 peresliduvati korolya Belu yakij big do Horvatiyi U 1242 roci mongoli peretnuli richku Dravu i pochav grabuvati slov yanski grafstva i Krizhevci Voni zahopili mista Chazma i Zagreb chiyi sobori buli spaleni Shlyahta razom z korolem Bela pereyihala na pivden do fortec Klis Split Trogir i prileglih ostroviv U berezni 1242 roku mongoli pidijshli do Splitu i pochali napadati na Klis tak yak voni dumali sho korol Bela yakij buv u toj chas v Trogiri hovavsya Klisi ale ne zmogli zahopiti jogo fortecyu Nezabarom prijshla zvistka pro smert Ugedeya v Karakorumi Shob buti na obranni novogo hana mongoli povernuli nazad Odna grupa povernulasya na shid cherez Zetu Serbiyu i Bolgariyu vsi z yakih buli rozgrabovani pislya togo yak voni projshli cherez nih v toj chas yak druga grupa rozgrabuvali oblast Raguzi i spalili misto Kotor Pislya cogo mongoli zalishili Horvatiyu yiyi zemli buli spustosheni i vibuhnuv velicheznij golod Vtorgnennya mongoliv nashtovhnuv na dumku sho tilki ukriplenni mista mozhut zabezpechiti zahist proti nih Oskilki mongoli vse she trimali bagato zemel Shidnoyi Yevropi pochalasya robota z rozbudovi oboronnoyi sistemi stvorennya novih ukriplen i zmicnennya abo vidnovlennya isnuyuchih Ukriplene misto Medvedgrad buv pobudovanij na gori Medvednica vishe Zagreba a takozh Garich Lipovac Okich ta inshi 16 listopada 1242 roku korol vidav Zolotu bullu dlya gromadyan Gradecya sogodni chastini Zagreba v yakij vin buv ogoloshenij vilnim korolivskim mistom Dvoryanam dozvolyalosya buduvati zamki na svoyih zemlyah i zbilshiti rozmir svoyih armij sho robilo yih she bilsh nezalezhnimi Gromadyanska vijnaPechatka Pavla I Shubicha Paulus de Breberio banus Croatorum Dominus et Bosnae Pavlo Bribir Ban Horvativ i Gospodar Bosniyi Horvatiya zgidno z dogovorami vid 1102 i 1105 rokiv mala mozhlivist obirati vlasnogo korolya u razi pererivannya korolivskoyi dinastiyi Kilka raziv ce vidbuvalosya i kozhnogo razu prizvodilo do vijni Mongolska navala timchasovo zupinila vnutrishni vijni sered shlyahti ale vidrazu pislya togo yak mongoli pishli z Horvatiyi na pochatku 1240 h rokiv vibuhnula gromadyanska vijna v Horvatiyi Prichinoyu vijni stalo volodinnya sela Ostrog sho i Split i Trogir osparyuvali jogo i yakij buv 1242 roku nadilenij korolem Beloyu IV v Trogiri osoblivim statutom Trogir mav pidtrimku korolya i sim yi Shubichiv z yiyi liderom Stepko Shubichem u toj chas yak Split znajshov soyuznikiv sered sim yi Kachich Andriya z Huma i Bosnijskogo bana Mateya Ninoslava U 1244 roci Matej Ninoslav buv obranij Splitom yak knyaz i v tomu zh roci Ninoslav pochav nastup na Trogir ale jomu ne vdalosya vzyati misto Pislya togo yak Ninoslav povernuvsya v Bosniyu velika armiya pid komanduvannyam Slavonskih baniv Denisa Tur ye Stepko i Danili Shubichiv bula poslana proti Splita yakij vidrazu zh zdavsya Mir buv pidpisanij 19 lipnya 1244 roku Druga armiya na choli z korolem Beloyu IV virushila v Bosniyu i zmusila bana Mateya Ninoslava pidpisati mirnij dogovir 20 lipnya 1244 roku Shob zapobigti podalshim vijnam sered dalmatinskih priberezhnih mist korol Bela IV peredav vibori yih gubernatoriv yaki ranishe vibirali mista sami bez vtruchannya bana Horvatiyi Rodina Shubichiv bula nezadovolena cim rishennyam oskilki voni ranishe kontrolyuvali bilshist priberezhnih mist Nastupni koroli pragnuli vidnoviti svij vpliv dayuchi pevni privileyi v mistah zrobivshi yih takim chinom vidokremlyuyuchi yih vid vladi miscevih dvoryan Varazhdin otrimav status vilnogo mista v 1220 roci Vukovar v 1231 i Viroviticya v 1234 roci vid korolya Andriya II Petrinya otrimala cej status u 1240 roci Gradec za vinyatkom de prozhivav Zagrebskij yepiskop sho bulo pid jogo vlasnoyu administraciyeyu v 1242 roci Samobori v 1242 Krizhevci v 1252 i Yastrebarsko v 1257 roci buli obirali svoyi vlasni radi mali svoyi vlasni upravlinnya i sudi zbirali vlasni podatki i upravlyali svoyeyu ekonomikoyu i torgivleyu Tim ne mensh misceva shlyahta prodovzhuvala zmicnyuvatisya Oslablennya korolivskoyi vladi dozvolilo rodini Shubichiv vidnoviti svoyu kolishnyu rol v priberezhnih mistah U 1270 roci voni vidnovili vpliv v Trogiri Spliti i Shibeniku U 1274 roci Pavlo I Shubich z Bribir horv Pavao I Subic Bribirski stav glavoyu rodini i nezabarom vzyav titul Ban Horvatiyi ta Dalmaciyi v toj chas yak jogo brati buli gercogami providnih dalmatinskih mist Mladen I Shubich v Spliti a Yuraj I Shubich v Trogiri i Shibeniku U 1280 roci Veneciya atakuvala priberezhni volodinnya sim yi Kachich i zahopila Omish Pavlo Shubich vikoristuvav zanepad rodini Kachich i zahopiv zemli materikovoyi chastini mizh richkami Neretva i Cetina Dinastichni borotbaZobrazhennya Pavla I Shubicha na Kovchezi svyatogo Simeona v Zadari U 1290 roci korol Laslo IV Kun pomer ne zalishivshi siniv i vijna pospil spalahnula mizh Andriyem III z dinastiyi Arpadiv i Karla Martela Anzhujskogo z budinku Anzhu Horvatskij ban Pavlo Shubich i bilshist z horvatskoyi shlyahti pidtrimali Karla Martela a bilshist ugorskoyi shlyahti pidtrimali Andriya III Sim ya Babonich spochatku stala na storonu Anzhu ale nezabarom perejshli do Andriya III Shob zberegti pidtrimku Horvatiyi batko Karla Martela Karl II Neapolitanskij nagorodiv vid imeni svogo sina vsima zemlyami vid gori Gvozd do richki Neretva v spadok Pavlu I Shubichu Polozhennya bana takim chinom zrobilosya spadkovim dlya sim yi Shubich u toj chas yak misceva horvatska shlyahta stala vasalami Pavla i jogo nashadkiv U vidpovid Andrij III takozh vidav gramotu na im ya Pavla I Shubicha v yakij zaznachiv jogo spadkovim horvatskim banom V rezultati cogo konkursu na pidtrimku i vidsutnist centralnoyi vladi v rozpal gromadyanskoyi vijni rodina Shubich stala najpotuzhnishoyu rodinoyu v Horvatiyi U Zagrebi misto yepiskopa Kaptola pidtrimuvalosya Karlom Martelom a Gradec pidtrimuvavsya Andriyem III sho prizvelo do zapekloyi borotbi v comu rajoni Pislya togo yak Karl Martel pomer v 1295 roci jogo prava na prestol perejshli do jogo sina Karla I vidomogo yak Karl I Robert Horvatska ta ugorska shlyahta vreshti resht prijnyali Andriya III yak korolya ale nove povstannya pochalosya koli 1299 roku Andrij nazvav dyadka spadkoyemcem tak yak vin ne mav siniv Pavlo Shubich poslav svogo brata Yuraya I Shubicha v Rim shob otrimati papske shvalennya yih prohannya i privesti Karla I v Horvatiyu kudi vin pribuv u serpni 1300 roku Andrij III pomer u sichni 1301 roku i takim chinom pripiniv dinastiyu Arpadiv Ban Pavlo Shubich suprovodzhuvav Karla I v Zagreb de vin buv viznanij yak korol U berezni 1301 roku arhiyepiskop koronuvav jogo korolem Ugorshini i Horvatiyi v Estergomi Privileyi sho Pavlo Shubich otrimav pid chas krizi spadkoyemnosti buli pidtverdzheni i jogo sim ya otrimala spadkovist titulu ban Horvatiyi Hocha horvatska shlyahta viznala Karla I chastina ugorskoyi shlyahti vidmovilasya zrobiti ce i virishila postaviti Vaclava III korolya Bogemiyi yakij buv v 1301 roci koronovanij korolem Ugorshini v Sekeshfegervari Gromadyanska vijna v Ugorshini ne vplinula na Horvatiyu sho bula pid tverdoyu vladoyu Pavla Shubicha Ranishe v 1299 roci Pavlo otrimav kontrol nad Bosniyeyu tak sho jogo nazva bula z tih pir Ban Horvativ i Gospodar Bosniyi lat Banus Croatorum Dominus et Bosnae Vin viddav bratu Mladenu I Shubichu titul Ban Bosniyi U toj chas vlada Pavla rozpovsyudzhuvalasya vid gori Gvozd do richki Neretva i vid Adriatichnogo uzberezhzhya do richki Bosna i tilki misto Zadar zalishilisya za mezhami jogo volodin i bulo pid vladoyu Veneciyi lt U 1304 roci ban Mladen I buv ubitij v Bosniyi Pavlo Shubich proviv kompaniyu proti Bosniyi shob pidtverditi svij avtoritet v rezultati chogo pidporyadkuvavshi bilshist cih zemel pid svoyu vladu yak Pavlo nazivaye sebe vid 1305 roku yak Gospodar usiyeyi Bosniyi lat totius Bosniae dominus Vin priznachiv svogo drugogo sina Mladena II banom Bosniyi i v 1305 roci jogo tretij sin Pavlo II stav gercogom Splita Pavlo Shubich karbuvav svoyi vlasni groshi i buv praktichno nezalezhnij pravitel U 1311 roci Pavlo viklikav uspishnij bunt v Zadari proti venecijskogo pravlinnya Vijna z Veneciyeyu trivali i pislya smerti Pavla yakij pomer 1 travnya 1312 roku opislya jogo zminiv sin Mladen II Zi smertyu Pavla pochalosya postupove znizhennya gercogiv Bribir Shubichiv Veneciya v kincevomu pidsumku vidnovila svoye panuvannya v Zadari v 1313 roci U 1322 roci bulo pidpisano tak zvanij Trogirskij statut sho poryad iz civilnim abo kriminalnim pravom viznachali takozh administrativnij ustrij komuni Statuti abo miski konstituciyi v mistah Dalmaciyi poryad iz civilnim abo kriminalnim pravom viznachali takozh administrativnij ustrij komuni Trogirskij statut buv ukladenij u 1322 p U 1322 roci pochalasya druga gromadyanska vijna v Horvatiyi sho prizvelo do bitvi pid Bliskoyu koli Mladen II i jogo soyuzniki zaznali porazki v tomu chisli jogo brat Pavlo II vid koaliciyi horvatskih dvoryan i priberezhnih mist pid komanduvannyam Ivana Babonicha bana Slavoniyi Rada v Knini bula sklikana korolem de Ivana Babonich buv ogoloshenij banom Horvatiyi ta Dalmaciyi zakinchuyuchi spadkovist baniv rodini Shubichiv Yih vpliv zmenshivsya takozh v rezultati rozkolu mizh bratami Mladen II i Pavlo II trimali Bribir i Ostrovicyu v toj chas yak Yuraj II trimav Klis Skradin i Omish Pislya zanepadu sim yi Shubichiv pidnyavsya shob stati dominuyuchoyu figuroyu v Horvatiyi Vin zahopiv korolivske misto Knin sho prizvelo do zmishennya Ivana Babonicha z posadi bana i priznachennya Nikoli Omodeyeva i podalshogo Mikas z Akosa chiya armiya bula rozbita u 1326 roci Ivanom I Nelipachem Takim chinom vsya Horvatiya vid Liki i Krbavi do richki Cetina bulo naspravdi za mezhami korolivskoyi vladi U Nelipachiv buli napruzheni stosunki z Shubichami i buli chasti konflikti z nimi Pid chas cih konfliktiv Veneciya vzyala kontrol nad Splitom v 1327 roci i Ninom v 1329 otrimavshi bilshist uzberezhzhya vid richki Zrmanya do girla Cetini U toj zhe chas ban Bosniyi priyednav teritoriyu mizh richkami Cetina i Neretva a takozh Imotski Duvno Livno ya Glamoch Zalishkom Horvatiyi Ivan Nelipach upravlyav z Knina do svoyeyi smerti v 1344 roci Lyudvik I AnzhujskijPivdenno Shidna Yevropa v 1401 roci U 1345 roci Zadar znovu povstav proti Veneciyi ale pislya trivaloyi oblogi naprikinci 1346 roku venecijci vidnovili vladu v misti V pomstu za povstannya Veneciya zrujnuvala primorski stini Zadara konfiskuvala zbroyu u gromadyan mista ta napravila venecijcya buti gubernatorom mista Korol Lyudvik I Velikij pidpisav vosmirichnij mirnij dogovir z Veneciyeyu v 1348 roci U 1356 roci pislya zakinchennya mirnogo dogovoru korol Lyudovik vtorgsya v venecijski teritoriyi bez ogoloshennya vijni Horvatska armiya na choli z banom Ivan Chuzom z Ludbrega Split Trogir Shibenik najblizhchim chasom pozbulisya venecijskih praviteliv v toj chas yak Zadar vpav pislya korotkoyi oblogi Lyudvik I v toj zhe chas uspishno borovsya na pivnochi Italiyi Veneciya bula zmushena pidpisati Zadarskij dogovir 18 lyutogo 1358 roku Pislya Zadarskoyi ugodi korol Lyudvik I otrimav vladu nad usiyeyu Dalmaciyeyu vid ostrova Cres do Durresa v Albaniyi v tomu chisli nad Raguzkoyu respublikoyu yaka vistupala yak samostijna odinicya Dozh Veneciyi buv vimushenij vidmovitisya vid svogo titulu knyaz Horvatiyi ta Dalmaciyi Pislya cogo vsya teritoriya Horvatiyi bula integrovana pid odnu administraciyu pid kerivnictvom bana Horvatiyi i Dalmaciyi V rezultati ekonomika Horvatiyi procvitala naprikinci XIV stolittya osoblivo v mistah na shidnomu uzberezhzhi Adriatiki Novi korolivski mista buli stvoreni na torgovih shlyahah pidvishene dominuvannya bagatshih kupciv nad mistami i novi umovi poklali pochatok kulturnoyi integraciyi mizh priberezhnimi mistami i kontinentalnoyu Horvatiyeyu Sigizmund LyuksemburzkijPislya smerti v 1382 roci Lyudvika Anzhujskogo novoyu korolevoyu Ugorshini ta Horvatiyi stala jogo dochka Mariya yaka bula obicyana v druzhini Sigizmundu Lyuksemburzkomu Horvatska shlyahta i chastina ugorskoyi buli nalashtovani proti Sigizmunda i zaklikali korolya Neapolya Karla III zijti na ugorskij prestol Cherez kilka misyaciv pislya koronaciyi Karl III buv ubitij za nakazom materi Mariyi Yelizaveti Bosnijskoyi Pislya vbivstva u Horvatiyi vidbulosya povstannya korolem progolosili Ladislava nepovnolitnogo sina Karla III Namagayuchis zaspokoyiti situaciyu Mariya ta Yelizaveta Bosnijska z ozbroyenoyu ohoronoyu priyihali do Horvatiyi odnak buli zahopleni horvatskoyu shlyahtoyu i uv yazneni Yelizaveta bula vbita u v yaznici v 1387 roci Mariya vijshla na svobodu za spriyannya Veneciyi pislya chogo nastupili 40 rokiv vijskovih dij mizh Horvatiyeyu ta Sigizmundom Pershij period vijni zakinchivsya u 1395 roci porazkoyu horvativ pislya chogo Sigizmund vvazhav sebe dosit silnim shob pochati hrestovij pohid proti turkiv yakij zakinchivsya rozgromom armiyi Sigizmunda v Nikopolskij bitvi Koli novina pro bitvu dosyagla Horvatiyi tam bez ochikuvannya bilsh dokladnih vidomostej ogolosili Sigizmunda mertvim a Ladislava zakonnim korolem Pislya togo yak stalo zrozumilo sho Sigizmund zhivij horvatskij parlament i korol obminyalisya primirlivimi poslannyami ta dosyagli domovlenosti pro zustrich dlya virishennya vsih problem Pid chas zustrichi sho otrimala zgodom im ya Krivavij Sabor u Krizhevci 27 lyutogo 1397 roku prihilniki Sigizmunda vbili bana Stepana Lackovicha ta chleniv horvatskogo parlamentu pislya chogo razom z korolem vtekli na ugorsku teritoriyu Cya podiya prizvela do she 12 rokiv vijni 5 serpni 1403 roku Ladislav buv koronovanij v Zagrebi yak korol Horvatiyi ta Ugorshini ugorskim arhiyepiskopom horvatskogo pohodzhennya Cya vijna yaka silno pidirvala vladu horvatskoyi znati i parlamentu zakinchilasya v 1409 roci koli Ladislav prodav Dalmaciyu za 100 000 dukativ Venecijskij respublici Kinec pershoyi uniyiMoneta Lyudovika II z napisom na latini Lyudovik blagodattyu Boga korol Ugorshini Dalmaciyi Horvatiya Persha uniya mizh Ugorshinoyu ta Horvatiyeyu rozpalasya pislya rozgromu ugorskoyi armiyi turkami v bitvi pri Mogachi i zagibeli korolya Lyudovika II Nastroyi v Horvatiyi v ostanni 100 rokiv isnuvannya uniyi dobre opisani v slovah Krsto Frankopan skazanih nim pislya prihodu novin pro porazku v bitvi i pro poryatunok vtecheyu korolya sho viyavilosya hibnim Raz korol vtik Vsemogutnij Bog yasno dopustiv ce porazka korolya i ugorciv ne dlya neshast i rozorennya ciyeyi krayini ale navpaki dlya yiyi podalshogo poryatunku Bo yakbi ugorci zaraz peremogli b imperatora tobto sultana hto zmig bi poklasti kraj yih negidnoyu agresiyi i hto mig bi prodovzhuvati svoye isnuvannya pid nimi Nezabarom pislya ciyeyi zayavi v 1527 roci Krsto Frankopan buv obranij horvatskoyi znattyu banom Pislya smerti Lyudovika II horvatskij parlament pochav peregovori z Ferdinandom Gabsburgom z privodu jogo vstupu na horvatskij tron Ci peregovori zavershilisya jogo obrannyam 1 sichnya 1527 roku U toj zhe chas ugorskij parlament obrav novim korolem Ugorshini Yanosha Zapolyayi Ci vibori ne buli viznani po vsij Ugorshini chastina ugorskogo dvoryanstva vidmovilasya viznati Zapolyai i takozh obrala korolem Ferdinanda I Pislya 43 rokiv bezperervnoyi borotbi za ugorsku koronu v 1570 roci Gabsburgi buli viznani ugorskimi korolyami i soyuz mizh Ugorshinoyu ta Horvatiyeyu buv znovu vidnovlenij ale vzhe pid avstrijskim pravlinnyam U XVIII i XIX storichchi krayini ob yednani z Ugorshinoyu osobistoyu uniyeyu nosili nazvu Zemli koroni Svyatogo Stefana Div takozhIstoriya Horvatiyi Horvatske korolivstvoPosilannyaJohn Van Antwerp Fine The Late Medieval Balkans A Critical Survey from the Late Twelfth Century page 21 Florin Curta Southeastern Europe in the Middle Ages 500 1250 p 266 N Klaic Jos jednom o privilegijama takozvanog Trogirskog tipa Istorijski casopis vol 20 1973 godine Pal Engel Andrew Ayton Tamas Palosfalvi The realm of St Stephen a history of medieval Hungary 895 1526 page 36 Nada Klaic Srednjovjekovna Bosna from 1989 page 344 Codex diplomaticus regni Croatiae Dalmatiae et Slavoniae Arhiv originalu za 18 zhovtnya 2015 Procitovano 19 serpnya 2015 Latinskij tekst Regnum Ungariae cum ceteris regnis et partibus subjectis Latinskij tekst Regnum Ungariae cum caeteris regnis scilicet Dalmatiae Croatiae et Slavoniae et partibus Transylvanis ac provinciis sibi subjectis John Van Antwerp Fine The Late Medieval Balkans A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest 1994 p 21 22 John Van Antwerp Fine The Early Medieval Balkans A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century 1991 p 289 290 Ferdo Sisic Povijest Hrvata pregled povijesti hrvatskog naroda 600 1918 Zagreb p 176 179 Marta Font Ugarsko Kraljevstvo i Hrvatska u srednjem vijeku Hungarian Kingdom and Croatia in the Middlea Ages 1 serpnya 2017 u Wayback Machine p 11 12 Ferdo Sisic Povijest Hrvata pregled povijesti hrvatskog naroda 600 1918 Zagreb p 190 John Van Antwerp Fine The Late Medieval Balkans A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest 1994 p 145 Thomas J Craughwell The Rise and Fall of the Second Largest Empire in History How Genghis Khan s Mongols Almost Conquered the World 2 bereznya 2014 u Wayback Machine 2010 p 200 204 Vjekoslav Klaic Povijest Hrvata 1 svezak prvi dio prvi 641 1301 p 252 254 Ferdo Sisic Povijest Hrvata pregled povijesti hrvatskog naroda 600 1918 Zagreb p 196 198 ISBN 953 214 197 9 John Van Antwerp Fine The Late Medieval Balkans A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest 1994 p 151 152 John Van Antwerp Fine The Early Medieval Balkans A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century 1991 p 150 152 Ferdo Sisic Povijest Hrvata pregled povijesti hrvatskog naroda 600 1918 Zagreb p 200 John Van Antwerp Fine The Early Medieval Balkans A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century 1991 p 206 John Van Antwerp Fine The Late Medieval Balkans A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest 1994 p 207 209 Ferdo Sisic Povijest Hrvata pregled povijesti hrvatskog naroda 600 1918 Zagreb p 205 206 Ferdo Sisic Povijest Hrvata pregled povijesti hrvatskog naroda 600 1918 Zagreb p 212 John Van Antwerp Fine The Late Medieval Balkans A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest 1994 p 210 John Van Antwerp Fine The Late Medieval Balkans A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest 1994 p 211 213 Ferdo Sisic Povijest Hrvata pregled povijesti hrvatskog naroda 600 1918 Zagreb p 214 215 Ferdo Sisic Povijest Hrvata pregled povijesti hrvatskog naroda 600 1918 Zagreb p 216 Croatia A History Zagreb 1999 p 27 Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 20 serpnya 2015 Storia amp arte Dalmazia IL DOMINIO UNGHERESE nedostupne posilannya z travnya 2019 R W Seton Watson The southern Slav question and the Habsburg Monarchy Od narodnih zborovanja do građanskog Sabora 1848 godine Arhiv originalu za 25 lipnya 2012 Procitovano 6 travnya 2020