Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

О птика англ optics розділ фізики в межах якого вивчається природа оптичного випромінювання світла досліджуються процеси

Оптика

Оптика

О́птика (англ. optics) — розділ фізики, в межах якого вивчається природа оптичного випромінювання (світла), досліджуються процеси випромінення світла, його поширення в різноманітних середовищах і взаємодії з речовиною.

Оптика
image
Тема вивчення/дослідження світло і оптичне явище
image Оптика у Вікісховищі

Оптика вивчає широку область спектра електромагнітних хвиль, що примикають до діапазону видимого світла: ультрафіолетову область (зокрема з м'яким рентгенівським випромінюванням) та інфрачервону (до міліметрових радіохвиль); експериментальне та теоретичне вивчення випромінювання світла, його поширення в середовищах різноманітної природи, поглинання в середовищі, а також заломлення та відбиття на границі поділу, взаємодії кількох світлових потоків, утворення когерентних джерел світла, оптичного запису інформації. Дослідження використовують широко відомі або оригінальні методи.

Відмінність оптики від інших розділів фізики, що пов'язані з електромагнітним випромінюванням, полягає не лише в довжинах досліджуваних хвиль, але й у сукупності особливих, розвинутих історично і широко використовуваних методів і понять.

Оптика поділяється на геометричну оптику, фізіологічну оптику, фізичну оптику, нелінійну оптику тощо.

Історія

Докладніше: Історія оптики
image
Перший трактат про оптику Йоганна Кеплера (1604 р.)

Оптика почалася з розробки лінз стародавніми єгиптянами та мешканцями Месопотамії. Найдавніші відомі лінзи, виготовлені з полірованого кришталю, часто кварцу, датуються ще 2000 роком до нашої ери з Криту (Археологічний музей Іракліона, Греція). Лінзи з Родосу датуються приблизно 700 роком до н.е., як і ассирійські лінзи, як-от лінза Німруда. Стародавні римляни та греки наповнювали скляні кулі водою для виготовлення лінз. Цей практичний розвиток супроводжувався розвитком теорій світла та зору давньогрецькими та індійськими філософами, а також розвитком геометричної оптики в греко-римському світі. Слово оптика походить від давньогрецького слова ὀπτική (optikē), що означає «зовнішній вигляд, погляд».

Грецька філософія про оптику мала дві супротивні теорії про те, як працює зір — теорію входження (інтромісії) і теорію випромінювання (емісії). Підхід входження розглядав зір як такий, що працює завдяки тому, що об'єкти відкидають копії самих себе, які захоплюються оком. З багатьма прихильниками такими як Демокріт, Епікур, Арістотель та інші, скидається на те, що ця теорія має певний зв'язок зі сучасними теоріями того, чим насправді є бачення, але це були лише роздуми без будь-якого дослідницького підґрунтя.

Класична оптика

Геометрична оптика

Докладніше: Геометрична оптика

Вивчає закони поширення світлових променів.

Геометрична оптика розглядає світло, не зважаючи на його хвильову природу, тобто у тому разі, коли довжина хвилі мала порівняно з тими тілами, що впливають на хід променів.

Геометрична оптика, чи променева оптика, визначає поширення світла як «променів», котрі рухаються прямими лініями і шляхи яких, визначаються законами відбиття і заломлення на межах між різними середовищами. Ці закони були виявлені дослідним шляхом ще 984 року нашої ери і використовувалися для розробки оптичних складових та приладів, відтоді й донині. Їх можна підсумувати так:

  • Коли промінь світла потрапляє на межу між двома прозорими речовинами, він поділяється на відбитий і заломлений промінь.
  • Закон відбиття говорить, що віддзеркалений промінь лежить у площині падіння, а кут відбиття дорівнює куту падіння.

Наближення

Геометричну оптику часто спрощують за допомогою параксіального наближення або «наближення малого кута». Тоді математична поведінка стає лінійною, що дозволяє описувати оптичні складові та системи простими матрицями. Це приводить до методів Гауссової оптики та параксіального трасування променів, які використовуються для визначення основних властивостей оптичних систем, як-от приблизне положення зображення й предмета та збільшення.

Відбиття

Докладніше: Відбиття
image
Показ дзеркального відбиття

Відбиття можна поділити на два типи: дзеркальне і дифузне відбиття. Дзеркальне відбиття стосується блискучих поверхонь, як-от

дзеркала, котрі відбивають світло простим, передбачуваним способом. Це дозволяє створювати віддзеркалені зображення, які можна асоціювати зі справжнім (дійсним) або екстрапольованим (віртуальним) розташуванням у просторі. Розсіяне (дифузне) відбиття характеризує неблискучі матеріали, як-от папір або камінь. Відбиття від цих поверхонь можна описати лише статистично, з точним розподілом відбитого світла залежно від мікроскопічної структури речовини. Багато дифузних відбивачів описуються або можуть бути представлені косинусним законом Ламберта, який стосується поверхонь, які мають однакову яскравість, якщо дивитися під будь-яким кутом. Глянцеві (блискучі) поверхні, можуть давати як дзеркальне, так і дифузне відбиття.

Заломлення

Докладніше: Заломлення
image
Заломлення на межі повітря/вода

Заломлення відбувається, коли світло проходить крізь ділянку простору, що має змінний показник заломлення; це явище дозволяє використовувати лінзи та фокусувати світло. Найпростіший випадок заломлення виникає, коли існує межа розподілу між однорідним середовищем з одним показником заломлення та іншим середовищем з відмінним показником заломлення. У таких становищах, підсумкове відхилення світлового променя, визначає закон Снеліуса.

Фізична оптика

Докладніше: Фізична оптика

Вивчаються явища інтерференції, дифракції, поляризації світла та інші процеси, в яких наближення геометричної оптики не справджується.

Більш докладно — у фізичній оптиці вважається, що світло поширюється як хвиля. Ця модель передбачає такі явища, як інтерференція та дифракція, які не пояснюються геометричною оптикою. Швидкість світлових хвиль у повітрі становить приблизно 3,0×108 м/с (дорівнює 299 792 458 м/с у вакуумі). Довжина хвилі видимого світла коливається від 400 до 700 нм, але термін «світло» також часто застосовують до інфрачервоного (0,7-300 мкм) і ультрафіолетового випромінювання (10-400 нм). Хвильову модель можна використовувати для передбачування поведінки оптичної системи, не вимагаючи пояснення того, що саме та в якому середовищі «хвилюється». До середини 19 століття більшість фізиків вірили в «ефірне» середовище, де поширювалося світлове збурення. Існування електромагнітних хвиль було передбачено 1865 року, рівняннями Максвелла. Ці хвилі поширюються зі швидкістю світла та мають різні електричні й магнітні поля, ортогональні одне одному, а також напрямку поширення хвиль. Світлові хвилі зараз зазвичай, розглядаються як електромагнітні хвилі, за винятком випадків, коли треба враховувати квантово-механічні явища.

Моделювання і розробка оптичних систем з використанням фізичної оптики

Докладніше: Фур'є-оптика

Для дослідження та проєктування оптичних систем, доступно багато спрощених наближень. Більшість із них використовують одну скалярну величину для представлення електричного поля світлової хвилі, а не використовують векторну модель з ортогональними електричним і магнітним векторами. Рівняння Гюйгенса–Френеля, є однією з таких моделей. Це було емпірично отримано Френелем 1815 року, на основі гіпотези Гюйгенса про те, що кожна точка на хвильовому фронті породжує вторинний сферичний хвильовий фронт, який Френель поєднав із принципом суперпозиції хвиль. Рівняння дифракції Кірхгофа, отримане з використанням рівнянь Максвелла, ставить рівняння Гюйгенса-Френеля на міцнішу фізичну основу. Приклади застосування принципу Гюйгенса–Френеля, можна знайти в дописах про дифракцію, та дифракцію Фраунгофера.

Більш суворі моделі, що передбачають моделювання як електричних, так і магнітних полів світлової хвилі, потрібні, коли йдеться про матеріали, електричні та магнітні властивості яких впливають на взаємодію світла з речовиною. Наприклад, поведінка світлової хвилі, яка взаємодіє з поверхнею металу, значно відрізняється від того, що відбувається, коли вона стикається з діелектричним матеріалом. Для моделювання поляризованого світла, також необхідно використовувати векторну модель.

Суперпозиція та інтерференція

Докладніше: Принцип суперпозиції
Докладніше: Інтерференція світла

За відсутності нелінійних явищ, принцип суперпозиції може бути використаний для передбачення вигляду взаємодійних форм сигналу, шляхом простого додавання збурень. Ця співдія хвиль для створення кінцевої картини, зазвичай називається «інтерференцією/накладанням» і може спричинити різноманітні наслідки. Якщо дві хвилі з однаковою довжиною хвилі та частотою перебувають у фазі, обидві вершини хвиль та їхні спади збігаються. Це приводить до творчої інтерференції та збільшення амплітуди хвилі, що для світла пов’язане з висвітленням вигляду хвилі в цьому місці. Водночас, якщо дві хвилі з однаковою довжиною хвилі та частотою не збігаються по фазі, то гребні однієї хвилі відповідатимуть западинам іншої хвилі, і навпаки. Це дає руйнівну інтерференцію та зменшення амплітуди (сплеску) хвилі, що для світла пов’язане із затемненням вигляду хвилі в цьому місці. Показ цього явища див. нижче.

image
Інтерференція двох хвиль, вгорі - підсумок

Дифракція та роздільна здатність

Докладніше: Дифракція світла
Докладніше: Роздільна здатність

Дифракція, це процес, за допомогою якого найчастіше спостерігається інтерференція світла. Явище було вперше розтлумачено 1665 року, Франческо Марією Грімальді, який також ввів термін від латинського diffringere, «розривати на частини». Згодом, у тому ж столітті Роберт Гук та Ісаак Ньютон також визначили явища, які тепер відомі як дифракція в кільцях Ньютона, а Джеймс Грегорі записав свої спостереження дифракційних картин від пташиного пір'я.

Перша фізична оптична модель дифракції, яка спиралася на принцип Гюйгенса–Френеля, була розроблена 1803 року Томасом Юнгом у його інтерференційних дослідах з інтерференційними картинами двох близько розташованих щілин. Юнг показав, що його результати можна було б пояснити, лише якщо дві щілини діяли як два особливих джерела хвиль, а не корпускул. У 1815 і 1818 роках, Огюстен-Жан Френель твердо обґрунтував математику того, як інтерференція хвиль може пояснити дифракцію.

image
Дифракція на двох щілинах, розділених відстанню d. Яскраві смуги виникають уздовж ліній, де чорні лінії перетинаються з чорними лініями, а білі лінії перетинаються з білими лініями.

Дисперсія та розсіяння

Докладніше: Дисперсія світла
Докладніше: Розсіювання частинок і хвиль
image
Дисперсія світла під час проходження крізь призму

Процеси заломлення відбуваються в межах фізичної оптики, де довжина хвилі світла подібна до інших відстаней, як вид розсіювання. Найпростішим видом розсіювання є томсонівське розсіяння, яке виникає, коли електромагнітні хвилі відхиляються окремими частинками речовини. У допусках томсонівського розсіяння, в якому очевидна хвилеподібна природа світла, світло розсіюється незалежно від частоти, на відміну від комптонівського розсіювання, яке є частотно-залежним і суворо квантово-механічним процесом, що охоплює природу світла як частинок. У статистичному сенсі пружне розсіяння світла численними частинками, меншими за довжину хвилі світла, є процесом, відомим як розсіювання Релея, тоді як подібне явище щодо розсіювання частинками, котрі мають подібну або більшу довжину хвилі, відоме як розсіяння світла кулеподібною частинкою з ефектом Тіндаля, є наочним результатом. Невелика частина розсіювання світла від атомів або молекул може зазнавати раманівського розсіяння, коли частота змінюється через збудження атомів і молекул. Бріллюенівське розсіяння відбувається, коли частота світла змінюється через локальні зміни з часом і рухами щільного матеріалу.

Поляризація

Докладніше: Поляризація світла

Поляризація — загальна властивість хвиль, яка визначає спрямованість їх коливань. Для поперечних хвиль, як-от велика кількість електромагнітних хвиль, вона описує орієнтацію коливань у площині, перпендикулярній до напрямку руху хвилі. Коливання можуть бути спрямовані в одному напрямку (лінійна поляризація), або напрямок коливань може обертатися під час руху хвилі (кругова або еліптична поляризація). Циркулярно поляризовані хвилі, можуть обертатися праворуч або ліворуч у напрямку руху, і те, яке з цих двох обертань присутнє у хвилі, називається поляриметрією хвилі.

Типовим способом розгляду поляризації є відстеження напрямку вектора електричного поля під час поширення електромагнітної хвилі. Вектор електричного поля плоскої хвилі, можна довільно поділити на дві перпендикулярні складові, позначені x і y (де z вказує напрямок поширення). Форма, окреслена в площині x-y вектором електричного поля, є фігурою Ліссажу, яка визначає стан поляризації. На наступних рисунках показано деякі приклади еволюції вектора електричного поля (синій) з часом (вертикальні осі) у певній точці простору разом із його складовими x і y (червоний/ліворуч і зелений/праворуч), і шлях, прокреслений вектором у площині (фіолетовий): така сама еволюція відбуватиметься, якщо дивитися на електричне поле в певний час під час розвитку точки в просторі вздовж напрямку, протилежному поширенню. Види поляризації:

image
Polarisation (Linear)
image
Polarisation (Elliptical)
image
Polarisation (Circular)


Сучасна оптика

Лазери

Докладніше: Лазер

Лазер — пристрій, який випромінює світло, своєрідне електромагнітне випромінювання, завдяки процесу, який називається вимушеним випромінюванням. Термін «laser/лазер» є абревіатурою від «Light Amplification by Stimulated Emission of Radiation/Посилення світла вимушеним випромінюванням».

image
Дуже великий телескоп, його лазерний промінь

Лазерне світло зазвичай, є просторово когерентним, що означає, що світло або випромінюється у вигляді вузького пучка з низькою розбіжністю, або може бути перетворено на один промінь за допомогою оптичних компонентів, таких як лінзи. Оскільки мікрохвильовий відповідник лазера, мазер, був розроблений першим, пристрої, які випромінюють мікрохвилі та радіочастоти, зазвичай називають мазерами.

Перший робочий лазер був представлений 16 травня 1960 року Теодором Майманом у дослідницькій лабораторії Хьюза . Коли вони були вперше винайдені, вони називалися «рішення, що шукає проблему». Відтоді лазери перетворилися на багатомільярдну індустрію, знайшовши придатність в тисячах дуже різноманітних застосувань. Першим застосуванням лазерів у повсякденному житті населення, був сканер штрих-кодів супермаркетів, представлений 1974 року.

Нелінійна оптика

Докладніше: Нелінійна оптика

Охоплює коло явищ, що виникають при взаємодії інтенсивного електромагнітного випромінювання оптичного діапазону спектру з середовищем.

У разі взаємодії інтенсивного оптичного випромінювання з середовищем, втрачається лінійна залежність поляризації середовища з напруженістю електричного поля електромагнітної хвилі, що призводить до появи нелінійних оптичних ефектів.

Прикладна оптика

Людське око

Докладніше: Око людини
Докладніше: Фотометрія
image
3D структура ока

Людське око працює шляхом скупчення світла на шар фоторецепторних клітин, званий сітківкою, яка утворює внутрішню оболонку задньої частини ока. Фокусування здійснюється послідовною вервечкою прозорих середовищ. Світло, що потрапляє в око, спочатку проходить крізь рогівку, яка забезпечує більшу частину оптичної сили ока. Потім світло продовжує рух крізь рідину безпосередньо за рогівкою — передню камеру, а після проходить крізь зіницю. Далі світло просочується крізь лінзу, яка скупчує світло ще дужче, та дозволяє керувати фокусом. Потім світло проходить крізь основну рідину в оці — склисте тіло — і нарешті досягає сітківки. Клітини сітківки вистилають задню частину ока, за винятком місця виходу зорового нерва; це обумовлює наявність сліпої плями.

Зорові ефекти

Докладніше:
Докладніше: Оптичні ілюзії
Докладніше: Аксонометрія

Оптичні омани (також звані зоровими ілюзіями) відзначаються сприйнятими зором образами, які

image
Облуда Понцо спирається на те, що паралельні лінії, здається, сходяться, коли вони наближаються до нескінченності.

відрізняються від справжньої дійсності. Дані, зібрані оком, обробляються в мозку, щоби дати таке сприймання, яке відрізняється від сприйняття об’єкта, що відображається. Оптичні облуди можуть бути наслідком різноманітних впливів, зокрема фізичних явищ, що створюють зображення, які відрізняються від предметів, котрі їх насправді створюють, фізіологічний вплив на очі та мозок, надмірної спонуки (наприклад, яскравості, нахилу, кольору, руху) та когнітивні ілюзії, коли око та мозок роблять несвідомі висновки.

Деякі з когнітивних ілюзій, є вислідом несвідомого неправильного застосування певних оптичних принципів. Наприклад, кімната Еймса, ілюзія Герінга, Мюллера-Лайєра, Орбісона, Понцо та Вундта спираються на припущення (навіювання) про видимість відстані за допомогою збіжних і розбіжних ліній, так само, як рівнобіжні світлові промені (або навіть будь-який набір паралельних ліній), здається, сходяться в точці зникнення на нескінченності в двовимірних зображеннях з художньою перспективою. Це припущення також відповідає за знамениту оману Місяця, коли супутник, попри той самий кутовий розмір, здається набагато більшим біля обрію, ніж у зеніті. Ця ілюзія настільки збентежила Птолемея, що він неправильно приписав її атмосферному заломленню, коли тлумачив це у власному трактаті «Оптика».

Оптичні прилади

Докладніше: Оптична система
Докладніше: Оптичні прилади

Поодинокі лінзи мають різноманітне застосування, зокрема це фотооб’єктиви, коригувальні лінзи та збільшувальні окуляри, тоді як поодинокі дзеркала використовуються в параболічних відбивачах і дзеркалах заднього виду. Поєднання низки дзеркал, призм і лінз, створює складні оптичні прилади, які мають прикладне застосування. Наприклад, перископ — це просто два плоских дзеркала, вирівняні так, щоби можна було оглядати навколишні перешкоди. Найвідомішими складними оптичними інструментами в науці є мікроскоп і телескоп, які обидва були винайдені голландцями наприкінці 16 століття.

Спочатку мікроскопи були розроблені лише з двома лінзами: об’єктивом і окуляром. Лінза об’єктива, по суті, є збільшувальним склом і була розроблена з дуже малою фокусною відстанню, тоді як окуляр зазвичай, має більшу фокусну відстань. Це забезпечує створення збільшених зображень близьких предметів. Здебільшого разом, використовується додаткове джерело освітлення, оскільки збільшені зображення стають тьмянішими через збереження енергії та поширення світлових променів на більшу площу поверхні. Сучасні мікроскопи, відомі як складані мікроскопи, мають багато лінз (зазвичай чотири) для покращення функціональності та підвищення сталості зображення. Дещо інший різновид мікроскопа — порівняльний мікроскоп, розглядає зображення розташовані поруч, щоб отримати стереоскопічне бінокулярне зображення, яке здається тривимірним, коли використовується людьми.

Відомі оптичні прилади:

Фотографія

Докладніше: Фотографія
image
Знімок з діафрагмою f/32

Оптика фотографії охоплює як об'єктиви, так і середовище, в якому реєструється електромагнітне

випромінювання, чи то пластина, плівка або прилад з зарядовим зв'язком. Фотографи повинні враховувати взаємність камери та знімка, що підсумовується співвідношенням

Експозиція ∝ Площа діафрагми × Час експозиції × Яскравість сцени

image
Знімок з діафрагмою f/5

Іншими словами, чим менше діафрагма (що забезпечує більшу глибину різкості), тим менше світла надходить, тож треба збільшити тривалість часу (що призводить до можливого розмиття зображення,

якщо відбувається рух). Прикладом використання закону взаємності, є (правило F/16) (Sunny 16), яке дає приблизну оцінку налаштувань, необхідні оцінки правильної експозиції за денного світла.

Атмосферна оптика

Докладніше: Атмосферна оптика

Вивчення оптичних явищ в атмосфері, які викликаються розсіюванням, поглинанням, заломленням та дифракцією світла в повітрі, як-от явища сутінків, заграв, марева, веселки, гало та їхній зв'язок з погодою.

image
Полярне сяйво, Аляска, США

Особливі оптичні властивості атмосфери викликають велику кількість захопливих оптичних явищ. Блакитний колір неба є прямим наслідком релеївського розсіювання, яке перенаправляє високочастотне (блакитне) сонячне світло назад у поле зору спостерігача. Оскільки синє світло розсіюється легше, ніж червоне світло, сонце набуває червонуватого відтінку, коли його спостерігати крізь густу атмосферу, наприклад під час сходу чи заходу сонця. Додаткові частинки в небі можуть розсіювати різні кольори під різними кутами, створюючи барвисте сяйне небо в сутінках і на світанку. Розсіювання кристалів льоду та інших частинок в атмосфері є відповідальними за гало, післясвітіння, корони, сутінкові промені та паргелій. Різниця в таких явищах зумовлена різними розмірами та геометрією частинок.Міражі — це оптичні явища, під час яких світлові промені викривляються через температурні коливання показника заломлення повітря, утворюючи зміщені або дуже спотворені зображення віддалених об’єктів. Інші драматичні оптичні явища, пов’язані з цим, охоплюють ефект Нової Землі, коли Сонце, здається, сходить раніше, ніж передбачалося, має спотворену форму. Надзвичайна форма заломлення виникає з інверсією температури, яка називається Fata Morgana, де об’єкти на горизонті або навіть за обрієм, як-от острови, скелі, кораблі чи айсберги, здаються витягнутими та піднятими, як «казкові замки».

Див. також

Література

  • Експериментальна оптика : навч. посіб. / Олег Кушнір, Юрій Корчак, Лев Луців-Шумський, Сергій Рихлюк ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. - Л. : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2009. - 465 с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 427-431. - 300 прим. -
  • Курс загальної фізики. Оптика: хвилі, промені, кванти : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Б. К. Остафійчук [та ін.] ; за ред. чл.-кор. НАН України, проф. Б. К. Остафійчука. - Вид. 3-е, переробл. і допов. - Івано-Франківськ : Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника, 2011. - 664 с. : рис. - Бібліогр.: с. 657-658. - 300 прим. -
  • Оптика : навч. посіб. / Віктор Махній, Михайло Березовський, Оксана Кінзерська ; за наук. ред. проф. В. П. Махнія. - Чернівці : Друк Арт, 2018. - 335 с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 333-335. - 300 прим. -
  • Оптика : підручник / В. А. Сминтина ; Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. - 2-ге вид., випр. і доп. - О. : Астропринт, 2008. - 312 с.: рис. - Бібліогр.: с. 301. -
  • Оптика : підручник / М. О. Романюк, А. С. Крочук, І. П. Пашук ; за ред. проф. М. О. Романюка ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. - Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. - 562, [16] с. : іл., таб. - Бібліогр.: с. 558. - 500 прим. -
  • Прикладна оптика : Ч. 1 : Основи теорії оптичних систем / Кожем'яко В. П., Тарновський М. Г. ; Вінниц. нац. техн. ун-т. - Вінниця : ВНТУ, 2017. - 100 с. : рис. - Бібліогр.: с. 100.
  • Борн М., Вольф Э. Основы оптики. — М. : Наука, 1973. — 720 с.
  • Зоммерфельд А. Оптика. — М. : ИЛ, 1953. — 488 с.
  • Ландсберг Г. С. Оптика. — М. : , 2010. — 848 с.
  • Сивухин Д. В. Оптика // Общий курс физики. — М. : , 2006. — Т. 4. — 792 с.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оптика


image Це незавершена стаття з оптики.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. Monastersky, R. (7 жовтня 1989). New Record for World's Oldest Rocks. Science News. Т. 136, № 15. с. 228. doi:10.2307/3973991. ISSN 0036-8423. Процитовано 6 червня 2023.
  2. Hoad, T. F., ред. (2003). The concise Oxford dictionary of English etymology: explore the roots of the English language with over 17.000 word origins. Oxford paperback reference (вид. Reissued in new covers, [repr.]). Oxford: Oxford Univ. Press. ISBN .
  3. A History Of The Eye [ 2012-01-20 у Wayback Machine.]. stanford.edu. Retrieved 2012-06-10.
  4. Lipson, Ariel; Lipson, Stephen G.; Lipson, Henry S. (2011). Optical physics (вид. 4. ed). Cambridge: Cambridge Univ. Press. ISBN .
  5. Rashed, Roshdi (1990-09). A Pioneer in Anaclastics: Ibn Sahl on Burning Mirrors and Lenses. Isis. Т. 81, № 3. с. 464—491. doi:10.1086/355456. ISSN 0021-1753. Процитовано 7 червня 2023.
  6. Greivenkamp, John E. (2004). Field guide to geometrical optics. SPIE field guides. Bellingham, Wash: SPIE Press. ISBN .
  7. Young, Hugh D. (1992). University physics (вид. 8. ed., extended version with modern physics). Reading, Mass: Addison-Wesley. ISBN .
  8. Klein, Miles V.; Furtak, Thomas E. (1986). Optics. Wiley series in pure and applied optics (вид. 2nd ed). New York Chichester Brisbane [etc.]: J. Wiley & sons. ISBN .
  9. Maxwell, James Clerk (1865). A dynamical theory of the electromagnetic field. The Royal Society.
  10. Retat, Pierre (1976). Mémoires pour l'Histoire des Sciences et des Beaux-Arts. Signification d'un titre et d'une entreprise journalistique. Dix-huitième Siècle. Т. 8, № 1. с. 167—187. doi:10.3406/dhs.1976.2813. ISSN 0070-6760. Процитовано 7 червня 2023.
  11. Illustration of spinal cord, roots, and peripheral nerves from dorsal and cavitary view, from, A Demonstration of the Nerves of the Human Body by Joseph Swan (Longman, Rees, Orme, Brown, Green, and Longman, London, 1834). Neurosurgery. Т. 46, № 2. 1 лютого 2000. с. 496—496. doi:10.1097/00006123-200002000-00047. ISSN 0148-396X. Процитовано 7 червня 2023.
  12. Hooke, Robert (2003). Micrographia, or, Some physiological descriptions of minute bodies made by magnifying glasses, with observations and inquiries thereupon: with a preface by R.T. Gunther. Dover phoenix editions. Mineola, N.Y: Dover Publications. ISBN .
  13. Early Scottish relations with the Royal Society I.- James Gregory, F. R. S. (1635-1675). Notes and Records of the Royal Society of London. Т. 3, № 1. 30 квітня 1940. с. 22—38. doi:10.1098/rsnr.1940.0003. ISSN 0035-9149. Процитовано 7 червня 2023.
  14. Rothman, Tony (2003). Everything's relative and other fables from science and technology. Hoboken, NJ: Wiley. ISBN .
  15. Hecht, Eugene (1990). Optics (вид. 2. ed., repr. with corr). Reading, Mass.: Addison-Wesley. ISBN .
  16. Bohren, Craig F.; Huffman, Donald R. (2004). Absorption and scattering of light by small particles. Weinheim: Wiley-VCH. ISBN .
  17. Grosz, Elisabeth (16 жовтня 2008). Irigaray og kjønnsforskjellens ontologi. Agora. Т. 26, № 3. с. 31—44. doi:10.18261/issn1500-1571-2008-03-05. ISSN 0800-7136. Процитовано 7 червня 2023.
  18. Dumas, Christophe; Boffin, Henri; Brillant, Stéphane; Hau, George; Ledoux, Cédric; Mérand, Antoine; Mieske, Steffen; Pino, Andres; Rivinius, Thomas (6 серпня 2014). SciOps2.0: an evolution of ESO/VLT's science operations model. SPIE Proceedings. SPIE. doi:10.1117/12.2056926. Процитовано 7 червня 2023.
  19. The official website of the Nobel Prize. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 7 червня 2023.
  20. Townes, Charles H. (2003). The first laser. A Century of Nature. University of Chicago Press. с. 105—112. ISBN .
  21. Garwin, Laura; Lincoln, Tim, ред. (2003). A century of nature: twenty-one discoveries that changed science and the world. Chicago, Ill. London: University of Chicago Press. ISBN .
  22. Technical Information｜automatic data capture｜DENSO WAVE. www.denso-wave.com (англ.). Процитовано 7 червня 2023.
  23. Deutsch, Diana (20 червня 2019). Some Musical Illusions Are Discovered. Musical Illusions and Phantom Words. Oxford University Press. с. 24—45.
  24. II. GEOMETRY OF SPACE RELATIONS. The Vertical Vanishing Point in Linear Perspective. Harvard University Press. 31 грудня 1947. с. 7—30.
  25. Fan, Steve; Opsal, Scott; Yu, Linda (1 березня 2015). Equity Anomalies and Idiosyncratic Risk Around the World. Multinational Finance Journal. Т. 19, № 1. с. 33—75. doi:10.17578/19-1-2. ISSN 1096-1879. Процитовано 7 червня 2023.
  26. Ptolemaeus, Claudius; Ptolemaeus, Claudius (1996). Smith, A. Mark (ред.). Ptolemy's theory of visual percpetion: an English translation of the Optics with introduction and commentary. Transactions of the American Philosophical Society. Philadelphia: American Philosophical Society. ISBN .
  27. Wilson, Erin E.; Chambers, William; Pelc, Radek; Nothnagle, Paul; Davidson, Michael W. (2020). Stereomicroscopy in Neuroanatomy. Neuromethods. New York, NY: Springer US. с. 245—274. ISBN .
  28. Malin, David (13 серпня 2020). Mees, (Charles Edward) Kenneth (1882–1960), chemist and photographic scientist. Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press. Процитовано 7 червня 2023.
  29. Suess, Bernhard J. (2003). Mastering black-and-white photography: from camera to darkroom (вид. Rev. ed). New York: Allworth. ISBN .
  30. Internet Archive, C. Donald (1994). Meteorology today : an introduction to weather, climate, and the environment. Minneapolis/St. Paul : West Pub. ISBN .
  31. YOUNG, ANDREW T. (1 березня 1999). Green Flashes and Mirages. Optics and Photonics News. Т. 10, № 3. с. 31. doi:10.1364/opn.10.3.000031. ISSN 1047-6938. Процитовано 7 червня 2023.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

O ptika angl optics rozdil fiziki v mezhah yakogo vivchayetsya priroda optichnogo viprominyuvannya svitla doslidzhuyutsya procesi viprominennya svitla jogo poshirennya v riznomanitnih seredovishah i vzayemodiyi z rechovinoyu Optika source source source source source Tema vivchennya doslidzhennyasvitlo i optichne yavishe Optika u Vikishovishi Optika vivchaye shiroku oblast spektra elektromagnitnih hvil sho primikayut do diapazonu vidimogo svitla ultrafioletovu oblast zokrema z m yakim rentgenivskim viprominyuvannyam ta infrachervonu do milimetrovih radiohvil eksperimentalne ta teoretichne vivchennya viprominyuvannya svitla jogo poshirennya v seredovishah riznomanitnoyi prirodi poglinannya v seredovishi a takozh zalomlennya ta vidbittya na granici podilu vzayemodiyi kilkoh svitlovih potokiv utvorennya kogerentnih dzherel svitla optichnogo zapisu informaciyi Doslidzhennya vikoristovuyut shiroko vidomi abo originalni metodi Vidminnist optiki vid inshih rozdiliv fiziki sho pov yazani z elektromagnitnim viprominyuvannyam polyagaye ne lishe v dovzhinah doslidzhuvanih hvil ale j u sukupnosti osoblivih rozvinutih istorichno i shiroko vikoristovuvanih metodiv i ponyat Optika podilyayetsya na geometrichnu optiku fiziologichnu optiku fizichnu optiku nelinijnu optiku tosho IstoriyaDokladnishe Istoriya optiki Pershij traktat pro optiku Joganna Keplera 1604 r Optika pochalasya z rozrobki linz starodavnimi yegiptyanami ta meshkancyami Mesopotamiyi Najdavnishi vidomi linzi vigotovleni z polirovanogo krishtalyu chasto kvarcu datuyutsya she 2000 rokom do nashoyi eri z Kritu Arheologichnij muzej Irakliona Greciya Linzi z Rodosu datuyutsya priblizno 700 rokom do n e yak i assirijski linzi yak ot linza Nimruda Starodavni rimlyani ta greki napovnyuvali sklyani kuli vodoyu dlya vigotovlennya linz Cej praktichnij rozvitok suprovodzhuvavsya rozvitkom teorij svitla ta zoru davnogreckimi ta indijskimi filosofami a takozh rozvitkom geometrichnoyi optiki v greko rimskomu sviti Slovo optika pohodit vid davnogreckogo slova ὀptikh optike sho oznachaye zovnishnij viglyad poglyad Grecka filosofiya pro optiku mala dvi suprotivni teoriyi pro te yak pracyuye zir teoriyu vhodzhennya intromisiyi i teoriyu viprominyuvannya emisiyi Pidhid vhodzhennya rozglyadav zir yak takij sho pracyuye zavdyaki tomu sho ob yekti vidkidayut kopiyi samih sebe yaki zahoplyuyutsya okom Z bagatma prihilnikami takimi yak Demokrit Epikur Aristotel ta inshi skidayetsya na te sho cya teoriya maye pevnij zv yazok zi suchasnimi teoriyami togo chim naspravdi ye bachennya ale ce buli lishe rozdumi bez bud yakogo doslidnickogo pidgruntya Klasichna optikaGeometrichna optika Dokladnishe Geometrichna optika Vivchaye zakoni poshirennya svitlovih promeniv Geometrichna optika rozglyadaye svitlo ne zvazhayuchi na jogo hvilovu prirodu tobto u tomu razi koli dovzhina hvili mala porivnyano z timi tilami sho vplivayut na hid promeniv Geometrichna optika chi promeneva optika viznachaye poshirennya svitla yak promeniv kotri ruhayutsya pryamimi liniyami i shlyahi yakih viznachayutsya zakonami vidbittya i zalomlennya na mezhah mizh riznimi seredovishami Ci zakoni buli viyavleni doslidnim shlyahom she 984 roku nashoyi eri i vikoristovuvalisya dlya rozrobki optichnih skladovih ta priladiv vidtodi j donini Yih mozhna pidsumuvati tak Koli promin svitla potraplyaye na mezhu mizh dvoma prozorimi rechovinami vin podilyayetsya na vidbitij i zalomlenij promin Zakon vidbittya govorit sho viddzerkalenij promin lezhit u ploshini padinnya a kut vidbittya dorivnyuye kutu padinnya Nablizhennya Geometrichnu optiku chasto sproshuyut za dopomogoyu paraksialnogo nablizhennya abo nablizhennya malogo kuta Todi matematichna povedinka staye linijnoyu sho dozvolyaye opisuvati optichni skladovi ta sistemi prostimi matricyami Ce privodit do metodiv Gaussovoyi optiki ta paraksialnogo trasuvannya promeniv yaki vikoristovuyutsya dlya viznachennya osnovnih vlastivostej optichnih sistem yak ot priblizne polozhennya zobrazhennya j predmeta ta zbilshennya Vidbittya Dokladnishe Vidbittya Pokaz dzerkalnogo vidbittya Vidbittya mozhna podiliti na dva tipi dzerkalne i difuzne vidbittya Dzerkalne vidbittya stosuyetsya bliskuchih poverhon yak ot dzerkala kotri vidbivayut svitlo prostim peredbachuvanim sposobom Ce dozvolyaye stvoryuvati viddzerkaleni zobrazhennya yaki mozhna asociyuvati zi spravzhnim dijsnim abo ekstrapolovanim virtualnim roztashuvannyam u prostori Rozsiyane difuzne vidbittya harakterizuye nebliskuchi materiali yak ot papir abo kamin Vidbittya vid cih poverhon mozhna opisati lishe statistichno z tochnim rozpodilom vidbitogo svitla zalezhno vid mikroskopichnoyi strukturi rechovini Bagato difuznih vidbivachiv opisuyutsya abo mozhut buti predstavleni kosinusnim zakonom Lamberta yakij stosuyetsya poverhon yaki mayut odnakovu yaskravist yaksho divitisya pid bud yakim kutom Glyancevi bliskuchi poverhni mozhut davati yak dzerkalne tak i difuzne vidbittya Zalomlennya Dokladnishe Zalomlennya Zalomlennya na mezhi povitrya voda Zalomlennya vidbuvayetsya koli svitlo prohodit kriz dilyanku prostoru sho maye zminnij pokaznik zalomlennya ce yavishe dozvolyaye vikoristovuvati linzi ta fokusuvati svitlo Najprostishij vipadok zalomlennya vinikaye koli isnuye mezha rozpodilu mizh odnoridnim seredovishem z odnim pokaznikom zalomlennya ta inshim seredovishem z vidminnim pokaznikom zalomlennya U takih stanovishah pidsumkove vidhilennya svitlovogo promenya viznachaye zakon Sneliusa Fizichna optika Dokladnishe Fizichna optika Vivchayutsya yavisha interferenciyi difrakciyi polyarizaciyi svitla ta inshi procesi v yakih nablizhennya geometrichnoyi optiki ne spravdzhuyetsya Bilsh dokladno u fizichnij optici vvazhayetsya sho svitlo poshiryuyetsya yak hvilya Cya model peredbachaye taki yavisha yak interferenciya ta difrakciya yaki ne poyasnyuyutsya geometrichnoyu optikoyu Shvidkist svitlovih hvil u povitri stanovit priblizno 3 0 108 m s dorivnyuye 299 792 458 m s u vakuumi Dovzhina hvili vidimogo svitla kolivayetsya vid 400 do 700 nm ale termin svitlo takozh chasto zastosovuyut do infrachervonogo 0 7 300 mkm i ultrafioletovogo viprominyuvannya 10 400 nm Hvilovu model mozhna vikoristovuvati dlya peredbachuvannya povedinki optichnoyi sistemi ne vimagayuchi poyasnennya togo sho same ta v yakomu seredovishi hvilyuyetsya Do seredini 19 stolittya bilshist fizikiv virili v efirne seredovishe de poshiryuvalosya svitlove zburennya Isnuvannya elektromagnitnih hvil bulo peredbacheno 1865 roku rivnyannyami Maksvella Ci hvili poshiryuyutsya zi shvidkistyu svitla ta mayut rizni elektrichni j magnitni polya ortogonalni odne odnomu a takozh napryamku poshirennya hvil Svitlovi hvili zaraz zazvichaj rozglyadayutsya yak elektromagnitni hvili za vinyatkom vipadkiv koli treba vrahovuvati kvantovo mehanichni yavisha Modelyuvannya i rozrobka optichnih sistem z vikoristannyam fizichnoyi optiki Dokladnishe Fur ye optika Dlya doslidzhennya ta proyektuvannya optichnih sistem dostupno bagato sproshenih nablizhen Bilshist iz nih vikoristovuyut odnu skalyarnu velichinu dlya predstavlennya elektrichnogo polya svitlovoyi hvili a ne vikoristovuyut vektornu model z ortogonalnimi elektrichnim i magnitnim vektorami Rivnyannya Gyujgensa Frenelya ye odniyeyu z takih modelej Ce bulo empirichno otrimano Frenelem 1815 roku na osnovi gipotezi Gyujgensa pro te sho kozhna tochka na hvilovomu fronti porodzhuye vtorinnij sferichnij hvilovij front yakij Frenel poyednav iz principom superpoziciyi hvil Rivnyannya difrakciyi Kirhgofa otrimane z vikoristannyam rivnyan Maksvella stavit rivnyannya Gyujgensa Frenelya na micnishu fizichnu osnovu Prikladi zastosuvannya principu Gyujgensa Frenelya mozhna znajti v dopisah pro difrakciyu ta difrakciyu Fraungofera Bilsh suvori modeli sho peredbachayut modelyuvannya yak elektrichnih tak i magnitnih poliv svitlovoyi hvili potribni koli jdetsya pro materiali elektrichni ta magnitni vlastivosti yakih vplivayut na vzayemodiyu svitla z rechovinoyu Napriklad povedinka svitlovoyi hvili yaka vzayemodiye z poverhneyu metalu znachno vidriznyayetsya vid togo sho vidbuvayetsya koli vona stikayetsya z dielektrichnim materialom Dlya modelyuvannya polyarizovanogo svitla takozh neobhidno vikoristovuvati vektornu model Superpoziciya ta interferenciya Dokladnishe Princip superpoziciyi Dokladnishe Interferenciya svitla Za vidsutnosti nelinijnih yavish princip superpoziciyi mozhe buti vikoristanij dlya peredbachennya viglyadu vzayemodijnih form signalu shlyahom prostogo dodavannya zburen Cya spivdiya hvil dlya stvorennya kincevoyi kartini zazvichaj nazivayetsya interferenciyeyu nakladannyam i mozhe sprichiniti riznomanitni naslidki Yaksho dvi hvili z odnakovoyu dovzhinoyu hvili ta chastotoyu perebuvayut u fazi obidvi vershini hvil ta yihni spadi zbigayutsya Ce privodit do tvorchoyi interferenciyi ta zbilshennya amplitudi hvili sho dlya svitla pov yazane z visvitlennyam viglyadu hvili v comu misci Vodnochas yaksho dvi hvili z odnakovoyu dovzhinoyu hvili ta chastotoyu ne zbigayutsya po fazi to grebni odniyeyi hvili vidpovidatimut zapadinam inshoyi hvili i navpaki Ce daye rujnivnu interferenciyu ta zmenshennya amplitudi splesku hvili sho dlya svitla pov yazane iz zatemnennyam viglyadu hvili v comu misci Pokaz cogo yavisha div nizhche Interferenciya dvoh hvil vgori pidsumokDifrakciya ta rozdilna zdatnist Dokladnishe Difrakciya svitla Dokladnishe Rozdilna zdatnist Difrakciya ce proces za dopomogoyu yakogo najchastishe sposterigayetsya interferenciya svitla Yavishe bulo vpershe roztlumacheno 1665 roku Franchesko Mariyeyu Grimaldi yakij takozh vviv termin vid latinskogo diffringere rozrivati na chastini Zgodom u tomu zh stolitti Robert Guk ta Isaak Nyuton takozh viznachili yavisha yaki teper vidomi yak difrakciya v kilcyah Nyutona a Dzhejms Gregori zapisav svoyi sposterezhennya difrakcijnih kartin vid ptashinogo pir ya Persha fizichna optichna model difrakciyi yaka spiralasya na princip Gyujgensa Frenelya bula rozroblena 1803 roku Tomasom Yungom u jogo interferencijnih doslidah z interferencijnimi kartinami dvoh blizko roztashovanih shilin Yung pokazav sho jogo rezultati mozhna bulo b poyasniti lishe yaksho dvi shilini diyali yak dva osoblivih dzherela hvil a ne korpuskul U 1815 i 1818 rokah Ogyusten Zhan Frenel tverdo obgruntuvav matematiku togo yak interferenciya hvil mozhe poyasniti difrakciyu Difrakciya na dvoh shilinah rozdilenih vidstannyu d Yaskravi smugi vinikayut uzdovzh linij de chorni liniyi peretinayutsya z chornimi liniyami a bili liniyi peretinayutsya z bilimi liniyami Dispersiya ta rozsiyannya Dokladnishe Dispersiya svitla Dokladnishe Rozsiyuvannya chastinok i hvilDispersiya svitla pid chas prohodzhennya kriz prizmu Procesi zalomlennya vidbuvayutsya v mezhah fizichnoyi optiki de dovzhina hvili svitla podibna do inshih vidstanej yak vid rozsiyuvannya Najprostishim vidom rozsiyuvannya ye tomsonivske rozsiyannya yake vinikaye koli elektromagnitni hvili vidhilyayutsya okremimi chastinkami rechovini U dopuskah tomsonivskogo rozsiyannya v yakomu ochevidna hvilepodibna priroda svitla svitlo rozsiyuyetsya nezalezhno vid chastoti na vidminu vid komptonivskogo rozsiyuvannya yake ye chastotno zalezhnim i suvoro kvantovo mehanichnim procesom sho ohoplyuye prirodu svitla yak chastinok U statistichnomu sensi pruzhne rozsiyannya svitla chislennimi chastinkami menshimi za dovzhinu hvili svitla ye procesom vidomim yak rozsiyuvannya Releya todi yak podibne yavishe shodo rozsiyuvannya chastinkami kotri mayut podibnu abo bilshu dovzhinu hvili vidome yak rozsiyannya svitla kulepodibnoyu chastinkoyu z efektom Tindalya ye naochnim rezultatom Nevelika chastina rozsiyuvannya svitla vid atomiv abo molekul mozhe zaznavati ramanivskogo rozsiyannya koli chastota zminyuyetsya cherez zbudzhennya atomiv i molekul Brillyuenivske rozsiyannya vidbuvayetsya koli chastota svitla zminyuyetsya cherez lokalni zmini z chasom i ruhami shilnogo materialu Polyarizaciya Dokladnishe Polyarizaciya svitla Polyarizaciya zagalna vlastivist hvil yaka viznachaye spryamovanist yih kolivan Dlya poperechnih hvil yak ot velika kilkist elektromagnitnih hvil vona opisuye oriyentaciyu kolivan u ploshini perpendikulyarnij do napryamku ruhu hvili Kolivannya mozhut buti spryamovani v odnomu napryamku linijna polyarizaciya abo napryamok kolivan mozhe obertatisya pid chas ruhu hvili krugova abo eliptichna polyarizaciya Cirkulyarno polyarizovani hvili mozhut obertatisya pravoruch abo livoruch u napryamku ruhu i te yake z cih dvoh obertan prisutnye u hvili nazivayetsya polyarimetriyeyu hvili Tipovim sposobom rozglyadu polyarizaciyi ye vidstezhennya napryamku vektora elektrichnogo polya pid chas poshirennya elektromagnitnoyi hvili Vektor elektrichnogo polya ploskoyi hvili mozhna dovilno podiliti na dvi perpendikulyarni skladovi poznacheni x i y de z vkazuye napryamok poshirennya Forma okreslena v ploshini x y vektorom elektrichnogo polya ye figuroyu Lissazhu yaka viznachaye stan polyarizaciyi Na nastupnih risunkah pokazano deyaki prikladi evolyuciyi vektora elektrichnogo polya sinij z chasom vertikalni osi u pevnij tochci prostoru razom iz jogo skladovimi x i y chervonij livoruch i zelenij pravoruch i shlyah prokreslenij vektorom u ploshini fioletovij taka sama evolyuciya vidbuvatimetsya yaksho divitisya na elektrichne pole v pevnij chas pid chas rozvitku tochki v prostori vzdovzh napryamku protilezhnomu poshirennyu Vidi polyarizaciyi Polarisation Linear Polarisation Elliptical Polarisation Circular Suchasna optikaLazeri Dokladnishe Lazer Lazer pristrij yakij viprominyuye svitlo svoyeridne elektromagnitne viprominyuvannya zavdyaki procesu yakij nazivayetsya vimushenim viprominyuvannyam Termin laser lazer ye abreviaturoyu vid Light Amplification by Stimulated Emission of Radiation Posilennya svitla vimushenim viprominyuvannyam Duzhe velikij teleskop jogo lazernij promin Lazerne svitlo zazvichaj ye prostorovo kogerentnim sho oznachaye sho svitlo abo viprominyuyetsya u viglyadi vuzkogo puchka z nizkoyu rozbizhnistyu abo mozhe buti peretvoreno na odin promin za dopomogoyu optichnih komponentiv takih yak linzi Oskilki mikrohvilovij vidpovidnik lazera mazer buv rozroblenij pershim pristroyi yaki viprominyuyut mikrohvili ta radiochastoti zazvichaj nazivayut mazerami Pershij robochij lazer buv predstavlenij 16 travnya 1960 roku Teodorom Majmanom u doslidnickij laboratoriyi Hyuza Koli voni buli vpershe vinajdeni voni nazivalisya rishennya sho shukaye problemu Vidtodi lazeri peretvorilisya na bagatomilyardnu industriyu znajshovshi pridatnist v tisyachah duzhe riznomanitnih zastosuvan Pershim zastosuvannyam lazeriv u povsyakdennomu zhitti naselennya buv skaner shtrih kodiv supermarketiv predstavlenij 1974 roku Nelinijna optika Dokladnishe Nelinijna optika Ohoplyuye kolo yavish sho vinikayut pri vzayemodiyi intensivnogo elektromagnitnogo viprominyuvannya optichnogo diapazonu spektru z seredovishem U razi vzayemodiyi intensivnogo optichnogo viprominyuvannya z seredovishem vtrachayetsya linijna zalezhnist polyarizaciyi seredovisha z napruzhenistyu elektrichnogo polya elektromagnitnoyi hvili sho prizvodit do poyavi nelinijnih optichnih efektiv Prikladna optikaLyudske oko Dokladnishe Oko lyudini Dokladnishe Fotometriya 3D struktura oka Lyudske oko pracyuye shlyahom skupchennya svitla na shar fotoreceptornih klitin zvanij sitkivkoyu yaka utvoryuye vnutrishnyu obolonku zadnoyi chastini oka Fokusuvannya zdijsnyuyetsya poslidovnoyu vervechkoyu prozorih seredovish Svitlo sho potraplyaye v oko spochatku prohodit kriz rogivku yaka zabezpechuye bilshu chastinu optichnoyi sili oka Potim svitlo prodovzhuye ruh kriz ridinu bezposeredno za rogivkoyu perednyu kameru a pislya prohodit kriz zinicyu Dali svitlo prosochuyetsya kriz linzu yaka skupchuye svitlo she duzhche ta dozvolyaye keruvati fokusom Potim svitlo prohodit kriz osnovnu ridinu v oci skliste tilo i nareshti dosyagaye sitkivki Klitini sitkivki vistilayut zadnyu chastinu oka za vinyatkom miscya vihodu zorovogo nerva ce obumovlyuye nayavnist slipoyi plyami Zorovi efekti Dokladnishe Dokladnishe Optichni ilyuziyi Dokladnishe Aksonometriya Optichni omani takozh zvani zorovimi ilyuziyami vidznachayutsya sprijnyatimi zorom obrazami yaki Obluda Ponco spirayetsya na te sho paralelni liniyi zdayetsya shodyatsya koli voni nablizhayutsya do neskinchennosti vidriznyayutsya vid spravzhnoyi dijsnosti Dani zibrani okom obroblyayutsya v mozku shobi dati take sprijmannya yake vidriznyayetsya vid sprijnyattya ob yekta sho vidobrazhayetsya Optichni obludi mozhut buti naslidkom riznomanitnih vpliviv zokrema fizichnih yavish sho stvoryuyut zobrazhennya yaki vidriznyayutsya vid predmetiv kotri yih naspravdi stvoryuyut fiziologichnij vpliv na ochi ta mozok nadmirnoyi sponuki napriklad yaskravosti nahilu koloru ruhu ta kognitivni ilyuziyi koli oko ta mozok roblyat nesvidomi visnovki Deyaki z kognitivnih ilyuzij ye vislidom nesvidomogo nepravilnogo zastosuvannya pevnih optichnih principiv Napriklad kimnata Ejmsa ilyuziya Geringa Myullera Lajyera Orbisona Ponco ta Vundta spirayutsya na pripushennya naviyuvannya pro vidimist vidstani za dopomogoyu zbizhnih i rozbizhnih linij tak samo yak rivnobizhni svitlovi promeni abo navit bud yakij nabir paralelnih linij zdayetsya shodyatsya v tochci zniknennya na neskinchennosti v dvovimirnih zobrazhennyah z hudozhnoyu perspektivoyu Ce pripushennya takozh vidpovidaye za znamenitu omanu Misyacya koli suputnik popri toj samij kutovij rozmir zdayetsya nabagato bilshim bilya obriyu nizh u zeniti Cya ilyuziya nastilki zbentezhila Ptolemeya sho vin nepravilno pripisav yiyi atmosfernomu zalomlennyu koli tlumachiv ce u vlasnomu traktati Optika Optichni priladi Dokladnishe Optichna sistema Dokladnishe Optichni priladi Poodinoki linzi mayut riznomanitne zastosuvannya zokrema ce fotoob yektivi koriguvalni linzi ta zbilshuvalni okulyari todi yak poodinoki dzerkala vikoristovuyutsya v parabolichnih vidbivachah i dzerkalah zadnogo vidu Poyednannya nizki dzerkal prizm i linz stvoryuye skladni optichni priladi yaki mayut prikladne zastosuvannya Napriklad periskop ce prosto dva ploskih dzerkala virivnyani tak shobi mozhna bulo oglyadati navkolishni pereshkodi Najvidomishimi skladnimi optichnimi instrumentami v nauci ye mikroskop i teleskop yaki obidva buli vinajdeni gollandcyami naprikinci 16 stolittya Spochatku mikroskopi buli rozrobleni lishe z dvoma linzami ob yektivom i okulyarom Linza ob yektiva po suti ye zbilshuvalnim sklom i bula rozroblena z duzhe maloyu fokusnoyu vidstannyu todi yak okulyar zazvichaj maye bilshu fokusnu vidstan Ce zabezpechuye stvorennya zbilshenih zobrazhen blizkih predmetiv Zdebilshogo razom vikoristovuyetsya dodatkove dzherelo osvitlennya oskilki zbilsheni zobrazhennya stayut tmyanishimi cherez zberezhennya energiyi ta poshirennya svitlovih promeniv na bilshu ploshu poverhni Suchasni mikroskopi vidomi yak skladani mikroskopi mayut bagato linz zazvichaj chotiri dlya pokrashennya funkcionalnosti ta pidvishennya stalosti zobrazhennya Desho inshij riznovid mikroskopa porivnyalnij mikroskop rozglyadaye zobrazhennya roztashovani poruch shob otrimati stereoskopichne binokulyarne zobrazhennya yake zdayetsya trivimirnim koli vikoristovuyetsya lyudmi Vidomi optichni priladi Oftalmometr Zbilshuvalne sklo Optical Devices England 1858 Kamin dlya chitannya starovina Okulyari Teleskop Binokl Pidzorna truba Mikroskop Spektroskop Lazer Polyarimetr Stereoskop FSO tehnologiya Polyarizator Anomaloskop Znimalna kamera Dalekomir fotoaparat Refraktometr Lidar Taheometr Periskop Interferometr Majkelsona Optichnij pricil Artilerijska panorama Dverne vichko KalejdoskopFotografiya Dokladnishe Fotografiya Znimok z diafragmoyu f 32 Optika fotografiyi ohoplyuye yak ob yektivi tak i seredovishe v yakomu reyestruyetsya elektromagnitne viprominyuvannya chi to plastina plivka abo prilad z zaryadovim zv yazkom Fotografi povinni vrahovuvati vzayemnist kameri ta znimka sho pidsumovuyetsya spivvidnoshennyam Ekspoziciya Plosha diafragmi Chas ekspoziciyi Yaskravist sceni Znimok z diafragmoyu f 5 Inshimi slovami chim menshe diafragma sho zabezpechuye bilshu glibinu rizkosti tim menshe svitla nadhodit tozh treba zbilshiti trivalist chasu sho prizvodit do mozhlivogo rozmittya zobrazhennya yaksho vidbuvayetsya ruh Prikladom vikoristannya zakonu vzayemnosti ye pravilo F 16 Sunny 16 yake daye pribliznu ocinku nalashtuvan neobhidni ocinki pravilnoyi ekspoziciyi za dennogo svitla Atmosferna optika Dokladnishe Atmosferna optika Vivchennya optichnih yavish v atmosferi yaki viklikayutsya rozsiyuvannyam poglinannyam zalomlennyam ta difrakciyeyu svitla v povitri yak ot yavisha sutinkiv zagrav mareva veselki galo ta yihnij zv yazok z pogodoyu Polyarne syajvo Alyaska SShA Osoblivi optichni vlastivosti atmosferi viklikayut veliku kilkist zahoplivih optichnih yavish Blakitnij kolir neba ye pryamim naslidkom releyivskogo rozsiyuvannya yake perenapravlyaye visokochastotne blakitne sonyachne svitlo nazad u pole zoru sposterigacha Oskilki sinye svitlo rozsiyuyetsya legshe nizh chervone svitlo sonce nabuvaye chervonuvatogo vidtinku koli jogo sposterigati kriz gustu atmosferu napriklad pid chas shodu chi zahodu soncya Dodatkovi chastinki v nebi mozhut rozsiyuvati rizni kolori pid riznimi kutami stvoryuyuchi barviste syajne nebo v sutinkah i na svitanku Rozsiyuvannya kristaliv lodu ta inshih chastinok v atmosferi ye vidpovidalnimi za galo pislyasvitinnya koroni sutinkovi promeni ta pargelij Riznicya v takih yavishah zumovlena riznimi rozmirami ta geometriyeyu chastinok Mirazhi ce optichni yavisha pid chas yakih svitlovi promeni vikrivlyayutsya cherez temperaturni kolivannya pokaznika zalomlennya povitrya utvoryuyuchi zmisheni abo duzhe spotvoreni zobrazhennya viddalenih ob yektiv Inshi dramatichni optichni yavisha pov yazani z cim ohoplyuyut efekt Novoyi Zemli koli Sonce zdayetsya shodit ranishe nizh peredbachalosya maye spotvorenu formu Nadzvichajna forma zalomlennya vinikaye z inversiyeyu temperaturi yaka nazivayetsya Fata Morgana de ob yekti na gorizonti abo navit za obriyem yak ot ostrovi skeli korabli chi ajsbergi zdayutsya vityagnutimi ta pidnyatimi yak kazkovi zamki Div takozhOptoelektronika Optichnij zapis informaciyi Kristalooptika Molekulyarna optika Kvantova ta statistichna optika Fotonika Integralna optika Volokonna optikaLiteraturaEksperimentalna optika navch posib Oleg Kushnir Yurij Korchak Lev Luciv Shumskij Sergij Rihlyuk Lviv nac un t im I Franka L Lviv nac un t im I Franka 2009 465 s ris tabl Bibliogr s 427 431 300 prim ISBN 978 966 613 651 3 Kurs zagalnoyi fiziki Optika hvili promeni kvanti pidruch dlya stud vish navch zakl B K Ostafijchuk ta in za red chl kor NAN Ukrayini prof B K Ostafijchuka Vid 3 e pererobl i dopov Ivano Frankivsk Prikarpat nac un t im V Stefanika 2011 664 s ris Bibliogr s 657 658 300 prim ISBN 978 966 640 303 5 Optika navch posib Viktor Mahnij Mihajlo Berezovskij Oksana Kinzerska za nauk red prof V P Mahniya Chernivci Druk Art 2018 335 s ris tabl Bibliogr s 333 335 300 prim ISBN 978 617 7465 51 4 Optika pidruchnik V A Smintina Odeskij nacionalnij un t im I I Mechnikova 2 ge vid vipr i dop O Astroprint 2008 312 s ris Bibliogr s 301 ISBN 978 966 318 957 4 Optika pidruchnik M O Romanyuk A S Krochuk I P Pashuk za red prof M O Romanyuka Lviv nac un t im Ivana Franka Lviv LNU im I Franka 2012 562 16 s il tab Bibliogr s 558 500 prim ISBN 978 966 613 948 4 Prikladna optika Ch 1 Osnovi teoriyi optichnih sistem Kozhem yako V P Tarnovskij M G Vinnic nac tehn un t Vinnicya VNTU 2017 100 s ris Bibliogr s 100 Born M Volf E Osnovy optiki M Nauka 1973 720 s Zommerfeld A Optika M IL 1953 488 s Landsberg G S Optika M 2010 848 s Sivuhin D V Optika Obshij kurs fiziki M 2006 T 4 792 s PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu OptikaUkrayinskij institut fizichnoyi optiki imeni O G Vloha Oficijnij sajt parametrichni doslidzhennya metodi optichnih vimiriv optichni principi zberezhennya Rozdil prisvyachenij optici na sajti Vsya Fizika ros Ce nezavershena stattya z optiki Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Monastersky R 7 zhovtnya 1989 New Record for World s Oldest Rocks Science News T 136 15 s 228 doi 10 2307 3973991 ISSN 0036 8423 Procitovano 6 chervnya 2023 Hoad T F red 2003 The concise Oxford dictionary of English etymology explore the roots of the English language with over 17 000 word origins Oxford paperback reference vid Reissued in new covers repr Oxford Oxford Univ Press ISBN 978 0 19 283098 2 A History Of The Eye 2012 01 20 u Wayback Machine stanford edu Retrieved 2012 06 10 Lipson Ariel Lipson Stephen G Lipson Henry S 2011 Optical physics vid 4 ed Cambridge Cambridge Univ Press ISBN 978 0 521 49345 1 Rashed Roshdi 1990 09 A Pioneer in Anaclastics Ibn Sahl on Burning Mirrors and Lenses Isis T 81 3 s 464 491 doi 10 1086 355456 ISSN 0021 1753 Procitovano 7 chervnya 2023 Greivenkamp John E 2004 Field guide to geometrical optics SPIE field guides Bellingham Wash SPIE Press ISBN 978 0 8194 5294 8 Young Hugh D 1992 University physics vid 8 ed extended version with modern physics Reading Mass Addison Wesley ISBN 978 0 201 52981 4 Klein Miles V Furtak Thomas E 1986 Optics Wiley series in pure and applied optics vid 2nd ed New York Chichester Brisbane etc J Wiley amp sons ISBN 978 0 471 87297 9 Maxwell James Clerk 1865 A dynamical theory of the electromagnetic field The Royal Society Retat Pierre 1976 Memoires pour l Histoire des Sciences et des Beaux Arts Signification d un titre et d une entreprise journalistique Dix huitieme Siecle T 8 1 s 167 187 doi 10 3406 dhs 1976 2813 ISSN 0070 6760 Procitovano 7 chervnya 2023 Illustration of spinal cord roots and peripheral nerves from dorsal and cavitary view from A Demonstration of the Nerves of the Human Body by Joseph Swan Longman Rees Orme Brown Green and Longman London 1834 Neurosurgery T 46 2 1 lyutogo 2000 s 496 496 doi 10 1097 00006123 200002000 00047 ISSN 0148 396X Procitovano 7 chervnya 2023 Hooke Robert 2003 Micrographia or Some physiological descriptions of minute bodies made by magnifying glasses with observations and inquiries thereupon with a preface by R T Gunther Dover phoenix editions Mineola N Y Dover Publications ISBN 978 0 486 49564 4 Early Scottish relations with the Royal Society I James Gregory F R S 1635 1675 Notes and Records of the Royal Society of London T 3 1 30 kvitnya 1940 s 22 38 doi 10 1098 rsnr 1940 0003 ISSN 0035 9149 Procitovano 7 chervnya 2023 Rothman Tony 2003 Everything s relative and other fables from science and technology Hoboken NJ Wiley ISBN 978 0 471 20257 8 Hecht Eugene 1990 Optics vid 2 ed repr with corr Reading Mass Addison Wesley ISBN 978 0 201 11609 0 Bohren Craig F Huffman Donald R 2004 Absorption and scattering of light by small particles Weinheim Wiley VCH ISBN 978 0 471 29340 8 Grosz Elisabeth 16 zhovtnya 2008 Irigaray og kjonnsforskjellens ontologi Agora T 26 3 s 31 44 doi 10 18261 issn1500 1571 2008 03 05 ISSN 0800 7136 Procitovano 7 chervnya 2023 Dumas Christophe Boffin Henri Brillant Stephane Hau George Ledoux Cedric Merand Antoine Mieske Steffen Pino Andres Rivinius Thomas 6 serpnya 2014 SciOps2 0 an evolution of ESO VLT s science operations model SPIE Proceedings SPIE doi 10 1117 12 2056926 Procitovano 7 chervnya 2023 The official website of the Nobel Prize NobelPrize org amer Procitovano 7 chervnya 2023 Townes Charles H 2003 The first laser A Century of Nature University of Chicago Press s 105 112 ISBN 978 0 226 28415 6 Garwin Laura Lincoln Tim red 2003 A century of nature twenty one discoveries that changed science and the world Chicago Ill London University of Chicago Press ISBN 978 0 226 28413 2 Technical Information automatic data capture DENSO WAVE www denso wave com angl Procitovano 7 chervnya 2023 Deutsch Diana 20 chervnya 2019 Some Musical Illusions Are Discovered Musical Illusions and Phantom Words Oxford University Press s 24 45 II GEOMETRY OF SPACE RELATIONS The Vertical Vanishing Point in Linear Perspective Harvard University Press 31 grudnya 1947 s 7 30 Fan Steve Opsal Scott Yu Linda 1 bereznya 2015 Equity Anomalies and Idiosyncratic Risk Around the World Multinational Finance Journal T 19 1 s 33 75 doi 10 17578 19 1 2 ISSN 1096 1879 Procitovano 7 chervnya 2023 Ptolemaeus Claudius Ptolemaeus Claudius 1996 Smith A Mark red Ptolemy s theory of visual percpetion an English translation of the Optics with introduction and commentary Transactions of the American Philosophical Society Philadelphia American Philosophical Society ISBN 978 0 87169 862 9 Wilson Erin E Chambers William Pelc Radek Nothnagle Paul Davidson Michael W 2020 Stereomicroscopy in Neuroanatomy Neuromethods New York NY Springer US s 245 274 ISBN 978 1 0716 0426 7 Malin David 13 serpnya 2020 Mees Charles Edward Kenneth 1882 1960 chemist and photographic scientist Oxford Dictionary of National Biography Oxford University Press Procitovano 7 chervnya 2023 Suess Bernhard J 2003 Mastering black and white photography from camera to darkroom vid Rev ed New York Allworth ISBN 978 1 58115 306 4 Internet Archive C Donald 1994 Meteorology today an introduction to weather climate and the environment Minneapolis St Paul West Pub ISBN 978 0 314 02779 5 YOUNG ANDREW T 1 bereznya 1999 Green Flashes and Mirages Optics and Photonics News T 10 3 s 31 doi 10 1364 opn 10 3 000031 ISSN 1047 6938 Procitovano 7 chervnya 2023

Дата публікації:
Топ