Ненецький автономний округ

Не́нецький автоно́мний о́круг (рос. Ненецкий автономный округ; нен. Ненёцие автономной ӈокрук) — суб'єкт Російської Федерації (у складі Архангельської області), входить до складу Північно-Західного федерального округу.

Ненецький автономний округ
рос. Ненецкий автономный округ Ненёцие автономной ӈокрук
Прапор Ненецького автономного округу Герб Ненецького автономного округу ^d
Країна	Росія
Фед. округ	Північно-Західний
Адмін. центр	Нар'ян-Мар
Глава	^d
Дата утворення	1929
Оф. вебсайт	adm-nao.ru​(рос.)
Географія
Координати	68°50′ пн. ш. 54°50′ сх. д. / 68.833° пн. ш. 54.833° сх. д. / 68.833; 54.833
Площа	176 700 км² ^()
• внутр. вод	10,1 %
Часовий пояс	MSK ()
Населення
Чисельність	42642 (01.01.2011)^(84-й) (2011)
Густота	0,24 осіб/км²
Оф. мови	російська і ненецька мова
Економіка
Економ. район	Північний
Коди
ISO 3166-2	RU-NEN
ЗКАТО	11 100
Суб'єкта РФ	83
Телефонний	(+7)
Карти
Ненецький автономний округ у Вікісховищі

Адміністративний центр — місто Нар'ян-Мар.

Межує на півдні з Республікою Комі, на південному заході — з Архангельською областю, на північному сході — з Ямало-Ненецьким автономним округом.

Утворений 15 липня 1929.

Найменший за населенням суб'єкт Російської Федерації. Станом на 2017 рік за середньою зарплатою працівників (80 тис. рублів на місяць) регіон посідає друге місце в Росії після Чукотки.

Географічне положення

Ненецький автономний округ розташований на півночі Східно-Європейської рівнини, більша його частина розташована за Полярним колом. Включає острови Колгуєв і Вайгач, півострів Канін. Омивається Білим, Баренцевим, Печорським і Карськими морями Північного Льодовитого океану.

Природні умови

Рельєф території в основному рівнинний; виділяються стародавній Тіманський кряж і хребет Пай-Хой (висота до 467 м), заболочені ділянки Великоземельської і тундри. Головна річка — Печора. На території Ненецького автономного округу є густа мережа невеликих річок і дрібних озер, нерідко сполучених короткими протоками. На території Ненецького автономного округу поширені тундро- і торф'яно-глеєві ґрунти.

У геологічно територія НАО належить двом різновіковим докембрійськім осадковим плитам: Російській і . Умовна межа між ними збігається із зоною західно-тиманських глибинних розломів.

Плити мають двоповерхову будову: нижній поверх — інтенсивно дислокований складчастий фундамент, верхній — полого залягаючий, слабо дислокований осадковий чохол. Формування кристалічного фундаменту Російської плити завершилося вже в середньому протерозої, складчастого фундаменту Печорської плити — в другій половині протерозою (балтійська складчастість). Обидва фундаменти після свого формування піддалися неодноразовим перетворенням, були розбиті розломами, одні ділянки піднялися, інші, навпаки, занурилися. Наслідком цього є дуже нерівна поверхня фундаментів.

Клімат

Клімат суворий: середня температура січня від −12 °C на південному заході до −22 °C на північному сході, середня температура липня від +6 °C на півночі до +13 °C на півдні; кількість опадів — близько 350 мм на рік; багаторічна мерзлота.

Ненецький округ зазнає систематичне вторгнення атлантичних та арктичних повітряних мас. Часта зміна повітряних мас — причина постійної мінливості погоди. Взимку і восени переважають вітри з південною складовою, а влітку — північні і північно-східні, обумовлені вторгненням холодного арктичного повітря на нагрітий материк, де атмосферний тиск в цей час знижений.

Температура повітря в літній період визначається величиною сонячної радіації і тому закономірно підвищується з півночі на південь. Середня температура липня в Нар'ян-Марі становить +12° С. У холодну половину року основним чинником температурного режиму є перенесення тепла з Атлантики, тому виразно виражено пониження температури із заходу на схід. Середня температура січня в Нар'ян-Марі −16° С, зима триває в середньому 220—240 днів. Вся територія округу розташована в зоні надмірного зволоження. Річна кількість опадів коливається від 400 мм (на узбережжі морів і на арктичних островах) до 700 мм. Мінімум опадів спостерігається в лютому, максимум — в серпні — вересні. Не менше 30 % опадів випадає у вигляді снігу, присутня багаторічна мерзлота.

Гідрографія

Територія округу омивається на заході водами Білого, на півночі Баренцева і Печорського, на північному сході Карського морів, створюючими численні затоки — губи: Мезенську, , , Печорську, і ін.

Характерні густа річкова мережа (в середньому 0,53 км на 1 км² площі), велика кількість озер. Річки відносяться до басейнів морів Північного Льодовитого океану, мають в основному рівнинний характер, а на кряжах — порожистий. Живлення переважно талими сніговими водами (до 75 % стоку). Дощові води мають підлегле значення (15—20 % стоку), частка підземних вод становить 5—10 % або практично відсутня. Розподіл стоку носить різко виражену сезонність з літньою і зимовою меженью, великими весняними і незначними осінніми паводками. Тривалість льодоставу 7—8 місяців. Товщина льоду до кінця зими досягає 0,7—1,2 м, а невеликі тундрові річки промерзають до дна.

Серед річок особливе місце займає річка Печора, в межах округу знаходиться її пониззя (220 км) з обширною дельтою. Глибини дозволяють морським судам підніматися до Нар'ян-Мара. По водності Печора поступається в європейській частині Росії тільки Волзі. Значними річками є також , Ома, , , , , Чорна, , , Кара, а також притоки Печори — Сула, , Лая, Колва, Адзьва.

Серед озер виділяються Голодна Губа (186 км²), системи озер: , , і ін. Більшість озер дрібні з площею водного дзеркала до 3 км² і середніми глибинами 0,5—3 м, рідше 4—5 м. Улоговини озер в основному залишково-льодовикового і термокарстового походження, в долинах річок — реліктові озера-стариці. Болота займають 5—6 %, на узбережжі до 10—20 % території. Глибина їх від 0,5 до 2 м. Основні типи боліт: горбисті (плоско- і крупнобугристі) і верхові сфагнові грядово-мочажінні атмосферного живлення, заплавні низинні ґрунтового живлення і перехідні сфагнові. Потужність торф'яних покладів горбистих боліт досягає 3—5 м. Підземні води, за винятком району м. Нар'ян-Мара, вивчені недостатньо.

Земельні ресурси

Земельний фонд округу на 1 січня 1999 р. склав 17 681 048 га. Він розподілений по наступних категоріях: землі сільськогосподарського призначення  — 16 799,3 тис. га (95,01 %); землі населених пунктів — 12,4 тис. га (0,07 %); землі підприємств промисловості, транспорту і іншого несільськогосподарського призначення — 39,8 тис. га (0,23 %); землі природоохоронного призначення — 2,0 тис. га (0,01 %); землі запасу — 827,5 тис. га (4,68 %). Площа сільськогосподарських угідь (сінокоси, пасовища, рілля) становить 25,9 тис. га, або менше 0,15 % у структурі земельного фонду округу. Лісами зайнято 847,8 тис. га (4,8 %), болотами — 1089,3 тис.(6,2 %), під водою — 1000,4 тис. га (5,66 %). На оленячі пасовища припадає 13 202,2 тис. га (74,67 %).

Ґрунти

Залежно від біокліматичних умов, рельєфу, характеру ґрунтоутворюючих порід, глибини поверхневих вод розрізняють такі основні типи тундрових ґрунтів: аркто-тундрові глєєваті, тундрові примітивні, тундрові поверхньо-глєєві, торф'яно-болотні, дернові. На піщаних і супіщаних породах в умовах хорошого дренажу формуються тундрові опідзоленні ілювіально-гумусові ґрунти. Аркто-тундрові глєєваті зустрічаються на острові Вайгач і узбережжі Карського моря, тундрові примітивні — у верхній частині схилів , тундрові поверхньо-глєєві, як і торф'яно-болотні, широко поширені на території всього округу. На південному заході округу в підзоні північної тайги формується підзолисті глєєв-підзолісті ґрунти та ілювіально-залізисто-гумусові підзоли.

Ґрунтоутворюючий процес обумовлений низькими температурами, коротким літом, широким розповсюдженням багаторічних мерзлих порід і розвивається за глєєво-болотяним типом. Хімічне вивітрювання протікає слабо, а луги, що при цьому вивільняються, вимиваються з ґрунту, і він бідний на кальцій, натрій, калій, але збагачений залізом і алюмінієм. Нестача кисню та надмірна волога утрудняють розкладання рослинних залишків, які поволі накопичуються у вигляді торфу.

Рослинність

Територія розташована в зонах тундри (76,6 %), лісотундри (15,4 %), південно-західна частина — в підзоні північної тайги (8 %). У зоні тундри виділяються підзони арктичної (4,9 %), гірської (3,5 %), північної (10,3 %), південної (57,9 %) тундри.

У підзоні арктичної тундри (узбережжя Карського моря і острів Вайгач) рослинність не утворює суцільного покриву. Промерзлий ґрунт звільняється (на сухих ґрунтах) від снігу сильними вітрами, розтріскується, і поверхня тундри розбивається на окремі багатокутники (полігони). Рослинність складається значною мірою з мохів і лишайників, трав: дрібних осок, злаків, пухівки, а також стланцевих форм чагарників.

У підзоні гірської тундри основний фон створюють осоково-лишайникові асоціації і чагарники з верби і карликової берези, що стеляться по землі.

охоплює північ Малоземельської тундри, у Великоземельській тундрі приурочена до крупних височин, південних схилаів хребта Пай-Хой. Тут моховий і лишайниковий покрив зімкнуті, з'являються чагарники з карликових беріз, низькорослих видів верб. Значні площі займають трав'яний-осокові болота, в долинах річок і струмків зустрічаються вербняки і тундрові луговини з рясним багатовидовим різнотрав'ям і злаками.

У підзоні південної тундри великі площі покриті чагарниками карликової берези, а також різними видами верб, багульника, ялівцю. Розвинений моховий і лишайниковий покрив, широко представлені чагарники, різнотрав'я, болотяні рослинні комплекси. У зоні лісотундри з'являється на вододілах рідколісна, а в долинах річок і на південних схилах горбів островами деревна рослинність: низькорослі ялини і берези, рідше модрини, що чергуються з ділянками тундри і боліт.

Для підзони північної тайги характерна наявність значних масивів зімкнутої деревної рослинності з переважанням ялинових і ялиново-березових лісів, по піщаних терасах річок і на болотах росте сосна. У заплавах річок ділянки з труднопрохідними чагарниками з різних видів верби і вільхи чергуються з осоковими болотами і лугами. На тундрових луговинах і лайдах виростають злаки (вейникі, мятліки, лісохвост, червона овсяниця) з домішкою різнотрав'я.

На території округу зустрічаються понад 600 видів квіткових рослин, декількох сотів видів мохів і лишайників. У прибережних морських водах з макрофітов, які представлені тут водоростями (близько 80 видів), переважають бурі водорості, в річках і проточних озерах — осока, хвощі і . У річковому фітопланктоні домінують діатомові і сине-зелені, а в озерах — зелені і діатомові водорості.

У флорі широко поширені види північних груп, достатньо широко — тайгові види. Серед квіткових переважають злакові, , осокові, вербові. При антропогенних діях на рослинний покрив тундри відбувається заміщення чагарників, мохів і лишайників травами, що формують вторинний рослинний покрив. Найбільші площі з вторинною рослинністю зустрічаються в Великоземельської тундрі, в районах геологорозвідувальних і нафтогазодобичних робіт.

Флора багата різноманітними їстівними рослинами: ягодами, їстівними травами. Найбільше значення мають морошка, лохина, брусниця, чорниця, . У лісотундрової зоні по долинах річок і в тайговій зоні ростуть смородина червона і чорна, жимолость, зустрічаються малина, суниця, шипшина. У теплі роки визрівають черемха і горобина, а на півдні Малоземельної тундри і в Каніно-Тиман'ї — журавлина. Використовуються в їжу щавель, дику цибулю та інші лугові рослини.

Багаті ресурси кормових рослин заплавних лугів — злаків, бобів, різнотрав'я, осок; значні запаси лишайників на оленячих пасовищах — , ; повсюдно виростають лікарські рослини.

На території округу зустрічається понад 100 видів капелюшних грибів. Видовий склад їх збільшується в напрямі з півночі на південь. У північній тундрі з їстівних ростуть сироїжки, , , сухі , південніше з'являються , в лісотундрі і тайзі — , рижки, , білі та інші.

Тваринний світ

Представлений мешканцями тундри, тайги, арктичних пустель. Численні водні безхребетні: інфузорії, , олігохети, нематоди, коловертки, нижчі ракоподібні, молюски і ін. Різноманітний видовий склад комах, величезна кількість кровоссальних: комарів, мошок, оводів.

Риби. З круглоротих зустрічається мінога. У річках і озерах водиться понад 30 видів риб. З прохідних — сьомга, омуль та інші; з напівпрохідних — нельма, сиг, ряпушка; з туводних (місцевих) — щука, в'язь, , окунь, минь, пелядь, харіус та інші. У прибережних морях — оселедець, , камбала, сайка, корюшка та інші (близько 50 видів морських риб).

Із земноводних зустрічаються жаба трав'яна, , звичайна жаба, з рептилій — ящірка живородяща.

Птахи. Різноманітний видовий склад птахів — близько 160 видів, з яких 110 видів гніздяться в окрузі. Зимує близько 20 видів. По багатству видів і чисельності найбільш представлені горобині та сивкоподібні (кулики) — більш ніж по 40 видів і водоплаваючі — близько 30 видів. Промислове значення мають гусаки, витчі, а також біла куріпка — один з фонових видів тундри і лісотундри.

Ссавці. Зустрічається 31 вид наземних ссавців. Найчисленніші гризуни — лемінги (сибірський і копитний), щур водяний, полівки (, Міддендорфа, вузкочерепна), в тайзі зустрічається вивірка лісова. З інших груп ссавців звичайні і заєць білий; серед хижаків — песець, вовк, лисиця руда, росомаха, ведмідь бурий і ведмідь білий, куниця лісова, видра річкова, горностай, ласка; з парнокопитних — північний олень (дика форма) і лось.

У прибережних морях зустрічаються морські ссавці: білуха, північноатлантична фоцена, нарвал, нерпа кільчаста, морський заєць, сірий тюлень, атлантичний морж. Серед наземних ссавців основними об'єктами промислу є песець, лисиця, ведмідь бурий, куниця лісова, видра річкова і лось. З морських ссавців продовжується промисел тільки кільчастої нерпи і морського зайця. Ряд видів акліматизовані в окрузі. З гризунів це — ондатра, яка широко розповсюдилася по території і була об'єктом промислу; з риб — стерлядь, але її популяція залишилася дуже нечисленною. Заходять на нерест одиничні екземпляри горбуші, акліматизованої в басейні Баренцева моря.

Історія

Перші поселення людей на території округу відносяться до 8 тисячоліття до н. е. (палеоліт). Численні стоянки епохи бронзи (2—1 тисячоліття до н. е.). У 5—13 століттях н. е. тут мешкали племена невстановленої етнічної приналежності, яких на Русі знали під ім'ям «печера», а ненці називали «сиртя». До цієї культури відноситься , святилища на річці Гнілкі і на острові Вайгач.

Ненці мігрували на територію округу з низин річки Об на початку 2 тисячоліття н. е. Приблизно в цей же час зачинається колонізація крайнього північного сходу Європи новгородцями. Руські літописи відзначають залежність в 9 столітті Печори і Югри від київських князів і систематичний збір данини. Остаточне встановлення влади Новгорода над Печорою сталося в 13—15 століттях. Після приєднання Новгорода до Москви (1478 р.) до Московської держави перейшла і територія нинішнього Ненецького автономного округу. У 1500 році військовою експедицією князя Семена Курбського на Печорі була закладена порубіжна фортеця Пустозерськ. Це нині неіснуюче місто протягом століть було адміністративним і торговельним центром всіх земель від Мезені до Уралу.

Нижню Печору і узбережжя Баренцева моря освоювали, окрім русів (поморів) і ненців, також комі-зиряни, комі-пермяки і . У 18 столітті почалося заселення поморами Канінського півострова.

В 19-початку 20 століття територія округу входила до складу Архангельської губернії.

Округ був утворений в 1929 під назвою Ненецький національний округ, в 1977 перейменований в автономний округ.

Населення

Докладніше: ^[ru]

• Населення: 41 546 (2002)
  • Міське: 26 424 (63,6 %)
  • Сільське: 15 304 (36,8 %)
  • Питома вага міського населення: 63,9 %
  • Густота населення — 0,2 осіб/км²
  • Чоловіки: 20 547 (49,5 %)
  • Жінки: 20 999 (50,5 %)
• Жінок на 1000 чоловіків: 1022
• Середній вік: 31,5 років
  • Міського населення: 31,3 років
  • Сільського населення: 31,8 років
  • Чоловіків: 29,7 років
  • Жінок: 33,4 років
• Число приватних домогосподарств: 13 886 (з 40 867 осіб)
  • Міських: 9116 (з 25 763 осіб)
  • Сільських: 4769 (з 15 104 осіб)
• Статистика охорони здоров'я (2005)
  • Народжень: 607 (коефіцієнт народжуваності 14,5)
  • Смертей: 513 (коефіцієнт смертності 12,2)

Національний склад

	перепис 1939	перепис 1959	перепис 1970	перепис 1979	перепис 1989	перепис 2002
Ненці	5602 (11,8 %)	4957 (10,9 %)	5851 (15,0 %)	6031 (12,8 %)	6423 (11,9 %)	7754 (18,7 %)
Комі	6003 (12,6 %)	5012 (11,0 %)	5359 (13,7 %)	5160 (10,9 %)	5124 (9,5 %)	4510 (10,9 %)
Росіяни	32 146 (67,5 %)	31 312 (68,8 %)	25 225 (64,5 %)	31 067 (65,8 %)	35 489 (65,8 %)	25 942 (62,4 %)
Українці	1402 (2,9 %)	2068 (4,5 %)	1224 (3,1 %)	2596 (5,5 %)	3728 (6,9 %)	1312 (3,2 %)
Білоруси	334 (0,7 %)	506 (1,1 %)	290 (0,7 %)	650 (1,4 %)	1051 (1,9 %)	426 (1,0 %)
Інші	2130 (4,5 %)	1679 (3,7 %)	1170 (3,0 %)	1714 (3,6 %)	2097 (3,9 %)	1602 (3,9 %)

Мовний склад

Володіння мовами в Ненецькому автономному окрузі за даними перепису 2020—2021 років (мови, володіння якими вказали 0,1 % або більше від кількості тих, хто вказав володіння будь-якою мовою):

Мова Все населення Міське населення Сільське населення Кількість осіб % від тих, хто вказав володіння мовою / % від усього населення Кількість осіб % від тих, хто вказав володіння мовою / % від усього населення Кількість осіб % від тих, хто вказав володіння мовою / % від усього населення Російська 37 859 99,49 % / 91,37 % 27 293 99,91 % / 89,00 % 10 566 98,43 % / 98,11 % Англійська 1337 3,51 % / 3,23 % 1231 4,51 % / 4,01 % 106 0,99 % / 0,98 % Ненецька 1279 3,36 % / 3,09 % 192 0,70 % / 0,63 % 1087 10,13 % / 10,09 % Комі 968 2,54 % / 2,34 % 225 0,82 % / 0,73 % 743 6,92 % / 6,90 % Українська 291 0,76 % / 0,70 % 263 0,96 % / 0,86 % 28 0,26 % / 0,26 % Німецька 234 0,61 % / 0,56 % 200 0,73 % / 0,65 % 34 0,32 % / 0,32 % Таджицька 91 0,24 % / 0,22 % 89 0,33 % / 0,29 % 2 0,02 % / 0,02 % Узбецька 57 0,15 % / 0,14 % 56 0,21 % / 0,18 % 1 0,01 % / 0,01 % Татарська 52 0,14 % / 0,13 % 43 0,16 % / 0,14 % 9 0,08 % / 0,08 % Вказали володіння мовою 38 052 100,00 % / 91,84 % 27 317 100,00 % / 89,08 % 10 735 100,00 % / 99,68 % Не вказали володіння мовами 3382 — % / 8,16 % 3348 — % / 10,92 % 34 — % / 0,32 % Разом 41 434 — % / 100,00 % 30 665 — % / 100,00 % 10 769 — % / 100,00 %

Українці та українська мова в Ненецькому автономному окрузі

Див. також: Українці в Росії

Розселення українців у Північно-Західному федеральному окрузі за даними перепису 2010 року

За даними перепису 2020—2021 років 495 осіб (1,32 % серед тих, хто вказав національну приналежність, та 1,19 % серед усього населення) вказали себе українцями. З них 452 особи (1,69 % / 1,47 %) проживали у міській місцевості, 43 особи (0,40 % / 0,40 %) — у сільській. Володіння українською мовою в окрузі вказала 291 особа (0,76 % % серед тих, хто вказав володіння будь-якою мовою, та 0,70 % % серед усього населення), з яких 263 особи (0,96 % / 0,86 %) проживали у міській місцевості, 28 особи (0,26 % / 0,26 %) — у сільській. Про використання української мови в повсякденному житті заявили 114 осіб, з яких 106 осіб проживали у міській місцевості, 8 осіб — у сільській.

Адміністративний устрій

На території Ненецького автономного округу знаходяться два міські поселення:

• м. Нар'ян-Мар
• смт. Іскатєлєй

Решта населених пунктів має статус сільських.

У 2005 році був утворений Заполярний район, що включає всю територію округу, за винятком території міського округу Нар'ян-Мар.

Влада

2 червня 2006 Президент РФ Володимир Путін за поданням Генеральної прокуратури тимчасово усунув з посади голову Ненецького автономного округу Олексія Барінова, який 23 травня 2006 був арештований за звинуваченням в шахрайстві у великих розмірах і розкраданнях. Тимчасово виконуючим обов'язки голови округу призначений головний федеральний інспектор по НАО Валерій Потапенко.

7 серпня 2006 збори депутатів Ненецького автономного округу за поданням Володимира Путіна одноголосно затвердили Валерія Потапенка на посаді губернатора.

Персоналії

• Марія Яківна Бармич (1934, Каніно-Тиманський район, Ненецький автономний округ, РРФСР, СРСР — 2023, Санкт-Петербург, РФ) — радянський і російський педагог, дослідниця ненецької мови, професор, перша вчена серед ненецьких жінок.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 14 грудня 2011.
2. . Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 11 січня 2018.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
3. Том 5. «Национальный состав и владение языками». Таблица 4. Владение языками и использование языков населением. оригіналу за 31 грудня 2022. Процитовано 31 грудня 2022.
4. Том 5. «Национальный состав и владение языками». Таблица 1. Национальный состав населения. оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 31 грудня 2022.

Джерела

• (рос.)
• (рос.)
• «На краю землі» — сайт, присвячений спілкуванню жителів НАО і його гостей (рос.)
• НАО.net.ru — Неофіційний довідково-інформаційний сайт Ненецького автономного округу (рос.)
• Ненецький автономний округ (рос.)
• Фотогалерея НАО (рос.)
• (рос.)
• Газета «Няр'яна виндер» (рос.)
• «Закон Ненецького автономного округу „О статусі, адміністративних центрах і межах муніципальних утворень Ненецького автономного округу“» (рос.)

Баренцеве море	Баренцеве море	Карське море
Біле море		Ямало-Ненецький автономний округ
Архангельська область	Республіка Комі