Наполео́н I Бонапа́рт (фр. Napoléon I Bonaparte; 15 серпня 1769, Аяччо, Королівство Франція — 5 травня 1821, острів Святої Єлени, Сполучене Королівство) — видатний французький державний діяч, полководець, перший консул Французької Республіки (1799—1804) та імператор французів (1804—1814, 1815). Творець однієї з найбільших імперій світу, реформатор і законодавець Європи. Національний герой Франції.
Наполеон І Бонапарт корс. Napulione Buonaparte | ||||
| ||||
---|---|---|---|---|
18 травня 1804 — 6 квітня 1814 (22 червня 1815) | ||||
Коронація: | 2 грудня 1804 | |||
Попередник: | Титул засновано, він сам як перший консул Французької республіки | |||
Наступник: | Наполеон II | |||
| ||||
17 березня 1805 — 11 квітня 1814 | ||||
Регент: | Ежен Богарне | |||
Попередник: | Титул заснований, він сам як президент Італії | |||
Наступник: | Держава ліквідована, Фердинанд I як імператор Австрії, Віктор Еммануїл II як король Італії | |||
| ||||
12 липня 1806 — 4 листопада 1813 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
Попередник: | Посада заснована, Франц II як Римський імператор | |||
Наступник: | Посада ліквідована, Франц I як президент Німецького союзу | |||
| ||||
11 квітня 1814 — 20 березня 1815 | ||||
Попередник: | Держава заснована | |||
Наступник: | Держава ліквідована | |||
| ||||
19 лютого 1803 — 29 грудня 1813 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
| ||||
6 травня — 6 червня 1808 | ||||
Попередник: | Фердинанд VII | |||
Наступник: | Джозеф І | |||
| ||||
21 липня 1807 — 2 січня 1814 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
Попередник: | Держава заснована | |||
Наступник: | Держава ліквідована | |||
| ||||
26 січня 1802 — 17 березня 1805 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
Віце-президент: | ||||
Попередник: | Держава заснована | |||
Наступник: | Посада ліквідована, він сам як король Італії | |||
| ||||
12 грудня 1799 — 18 травня 1804 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
Співправитель: | ||||
Попередник: | Посада заснована, він сам як тимчасовий консул | |||
Наступник: | Посада ліквідована, він сам як Імператор французів | |||
| ||||
10 листопада 1799 — 12 грудня 1799 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
Співправитель: | ||||
Попередник: | Посада заснована | |||
Наступник: | Посада ліквідована, він сам як перший консул | |||
| ||||
27 березня 1806 — 26 січня 1812 року | ||||
Співправитель: | Хосе І | |||
Попередник: | Людовик XVIII | |||
Ім'я при народженні: | корс. Napulione Buonaparte італ. Napoleone di Buonaparte | |||
Народження: | 15 серпня 1769 Аяччо, Королівство Франція | |||
Смерть: | 5 травня 1821 (51 рік) Острів Святої Єлени, Сполучене Королівство | |||
Причина смерті: | рак шлунка | |||
Поховання: | 15 грудня 1840 року, Дім Інвалідів, Париж, Франція | |||
Національність: | Італієць корсиканського походження | |||
Країна: | Королівство Франція Перша Французька республіка Перша Французька імперія | |||
Релігія: | Католицизм (1769-1809) | |||
Освіта: | Військова школа | |||
Рід: | Бонапарти | |||
Батько: | Карло Буонапарте | |||
Мати: | Летиція Рамоліно | |||
Шлюб: | Жозефіна Богарне[1] і Марія-Луїза Австрійська | |||
Діти: | Наполеон II, d, Олександр Колонна-Валевський[1] і d | |||
Військова служба | ||||
Роки служби: | 1785—1815 | |||
Приналежність: | Королівство Франція Перша Французька республіка Перша Французька імперія | |||
Звання: | дивізійний генерал | |||
Битви: | Французькі революційні війни Наполеонівські війни | |||
Автограф: | ||||
Нагороди: | ||||
Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Представник роду Бонапартів. Народився в Аяччо, острів Корсика, який у рік народження Наполеона був переданий Генуєю Франції. Батько Наполеона, Карло Буонапарте, спочатку був на стороні антифранцузького повстання, але згодом перейшов на службу до французької корони і був представником Корсики при дворі короля.
Закінчив Французьку військову академію у Брієнні у 1785 і отримав звання молодшого лейтенанта. Схвально зустрів Французьку революцію, як капітан артилерії, відзначився при облозі Тулона у 1793, за що отримав звання бригадного генерала. Потім пішов у відставку на два роки, але повернувся до армії Директорії у критичний момент у 1795 під час [ru], в придушенні якого відіграв вирішальну роль, за що був підвищений до дивізійного генерала революційної армії (з 1796).
Командував французьким військом під час (Першої італійської кампанії) (1796—1797) в ході якої здобув ряд блискучих перемог над військом Австрії та Сардинського королівства, після чого очолив Єгипетську кампанію (1798—1801), засвідчивши талант великого воєначальника і політика.
У 1799 несподівано повернувся до Франції і здійснив державний переворот, за результатами якого усунув від влади Директорію та встановив правління (Французького консулату), ставши одним з консулів, поволі зосереджуючи у своїх руках всю владу.
1804 року проголосив Францію імперією, а себе — її першим імператором. Запровадив нове законодавство — «Кодекс Наполеона», який у видозміненій формі й нині діє у більшості європейських країн. Завдяки перемогам над Австрією, Пруссією та Російською імперією підкорив більшу частину Західної й Центральної Європи. Намагаючись встановити гегемонію на континенті, протистояв Британії та її союзникам.
Важкі втрати французької армії у неуспішній війні з Росією (1812) серйозно похитнули французьке панування на континенті. Після невдалої «Битви народів» під Лейпцигом (1813) був змушений відступити до Франції. Військо коаліції Австрії, Пруссії та Росії рушило на Францію і без бою взяло Париж (1814), після чого Наполеон зрікся престолу та був засланий на Ельбу.
У 1815 повернувся до Парижу і відновив імператорську владу, але зазнав поразки у битві під Ватерлоо і був засланий на британський острів Святої Єлени. Помер у на острові Святої Єлени, Велика Британія.
Імена
- Наполеон Бонапарт — його власне ім'я, дане йому при народженні.
- Наполеон І — його тронне ім'я, як Імператора всіх Французів.
- Наполеон І Великий — ім'я, дане йому його прихильниками. Епітету «Великий» удостоївся серед прихильників ще за його життя. Зокрема так його називали його галицькі прихильники.
- Наполеон Самозванець — ім'я, дане йому його противниками.
- Наполеон Вискочка — ім'я, дане йому його противниками.
Біографія
Молодість
Наполеон Бонапарт походив з небагатої корсиканської дворянської родини Шарля та Летиції Буонапарте (всього в сім'ї було п'ять синів і три доньки). Коли Людовик XVI надав дітям зі збіднілих дворянських сімей право безкоштовно здобувати освіту, цим скористалися і корсиканці, зокрема декілька синів і дочок Шарля, разом із Наполеоном. 1779 року після декількох місяців вдосконалення своєї французької мови в коледжі Отена, Наполеон вступив до військової академії в Брієнні. Висміюваний товаришами по навчанню за провінціалізм і незграбність, найбідніший навіть серед учнів, що не були аристократами, він активно сповідував ідеї корсиканського патріотизму. 1784 року Наполеона перевели до паризької Військової школи. Бонапарт виявив себе посереднім учнем, закінчивши школу сорок другим із 58 учнів.
1785 року, після отримання звання молодшого лейтенанта артилерії, Наполеона було направлено у Валанс на південь Франції.
У вересні 1793 року Бонапарта було призначено начальником артилерії в армію, яка облягала зайнятий англійцями Тулон. Тулон було взято, а сам Наполеон дістав звання бригадного генерала за внесок у підсумковий успіх облоги. На той час Наполеону було всього лише 24 роки.
Публіцистичні твори Наполеона періоду революції («Діалог про любов», «Dialogue sur l'amour», 1791, «Вечеря в Бокері», «Le Souper de Beaucaire», 1793) вказують на те, що він поділяв тоді якобінські настрої. 1792 року він вступив до Якобінського клубу.
Після термідоріанського перевороту Бонапарта було заарештовано (10 серпня 1794 року, на два тижні) через зв'язки з братом Максиміліана Робесп'єра — Оґюстеном. Після звільнення він пішов у відставку через суперечку із командуванням, а за рік, у серпні 1795 року, отримав посаду в топографічному відділі Комітету громадського порятунку.
У критичну для термідоріанців мить Поль Баррас призначив Бонапарта своїм помічником, і він відзначився під час придушення роялістського заколоту в Парижі 3 жовтня (13 вандем'єра) 1795 року. Оскільки сили Директорії в Парижі станом на той день становили лише 6 тисяч солдатів, керівник паризького гарнізону Мену вагався; водночас сили повсталих районів міста, керовані роялістами, становили близько 23 тисяч осіб. Тоді Наполеон вирішив застосувати проти них артилерію. Із завданням щодо її доправлення блискуче впорався Йоахім Мюрат, з чого й розпочалась його кар'єра в «когорті Наполеона». Бонапарт заслужив звання дивізійного генерала, його було призначено командувачем військ тилу. 23 лютого 1796 року він обійняв посаду командувача Італійською армією.
9 березня 1796 року Наполеон одружився зі вдовою, страченого під час якобінського терору генерала, Жозефіною Богарне, колишньою коханкою одного з тодішніх правителів Франції — Поля Барраса.
Італійська кампанія
У 1796—1797 роках французька армія під командуванням Бонапарта розгромила сардинські та австрійські війська в Італії.
В Італійській кампанії Наполеон зажив слави полководця. У численних битвах він нещадно знищував супротивників. Особливо відзначився у битвах при Лоді, Кастильйоні, Арколі, Ріволі. Під час бою при Ріволі, він перевів битву в атаку на багнети, штурмуючи австрійські укріплення, що мали більше війська й артилерії. Під час цієї атаки австрійські війська зазнали розгрому. Біля Арколі Наполеон розбив 5 австрійських дивізій, з яких одна склала зброю без бою.
Захоплення влади. Консулат
Після повернення з Єгипту до Франції (серпень 1799), Наполеон, за підтримки промислової буржуазії, здійснив 10—11 листопада 1799 року (18 брюмера VIII року) державний переворот, який встановив режим консульства. Після перевороту 18 брюмера єдину владу у Франції представляв тимчасовий уряд, що складався з трьох консулів (Бонапарт, Сієс, Роже-Дюко). Але після перевороту вважали, що влада дістанеться саме , одному з очільників перевороту; проте він із невідомих причин поступився Наполеону.
До 12 грудня 1799 року комісії, що писали конституцію, закінчили свої роботи; проєкт Сієса було перероблено згідно з бажаннями Бонапарта, який був головним автором конституції. Це була цілком монархічна конституція, що зберігала лише примару народної влади. Конституція, за якою повноваження верховної виконавчої влади належали трьом консулам, призначила на 10-річний термін першим консулом — Бонапарта, другим — Камбасереса і третім (на 5-річний термін) — Лебрена. Перший консул отримав право призначати осіб на всі державні посади, в тому числі з членами законодавчого корпусу, трибунату, державної ради і сенату. Конституцію було затверджено народним голосуванням (плебісцитом), що стало майже єдиним виявом народного суверенітету.
Завдання Наполеона було важким. Треба було створити майже зовсім заново все управління, відновити фінанси, що перебували у вкрай заплутаному стані, за повної відсутності кредитів, і якось покінчити з другою коаліцією. Одним із перших наказів Бонапарта, була заборона 17 січня 1800 року, «на час війни», 60 політичних періодичних видань у Парижі.
Таким чином, придушуючи всі прояви політичної свободи, Бонапарт дієво втілював у життя позитивну частину своєї програми. Вона полягала у створенні твердої, вкрай централізованої влади, в підтримці промисловості та рільництва, в примиренні з новим порядком речей усіх тих складових старого суспільства, що тільки можуть із ним змиритися (особливо церкви), у поліпшенні фінансів тощо. Законом 17 лютого 1800 року «про поділ території і адміністрації» збережено і зміцнено поділ Франції на департаменти, а також уведено новий поділ — на округи. На чолі департаменту — префект.
Проголошення імперії
З 18 травня 1804 року Наполеон — імператор Франції. У внутрішній політиці проводив заходи, спрямовані на зміцнення французької держави. Скасувавши самоуправління, запровадив систему префектів, мерів та їх підлеглих, які призначалися «згори». В економічній політиці сприяв розвитку промисловості та торгівлі.
Внутрішня політика
Наполеон Бонапарт здійснив державний переворот. Законодавчий корпус передав владу трьом консулам на чолі з Наполеоном. Для юридичного оформлення своєї влади Наполеон прийняв нову Конституцію: Франція залишалася республікою, але насправді вся влада перебувала в руках першого консула, тобто — Бонапарта. Перший консул був головнокомандувачем армії, призначав членів усіх органів законодавчої влади. Місцеве самоврядування було скасовано. Департаментами керували префекти, які призначалися першим консулом. Міністри також були підзвітні першому консулу.
Наполеон зберіг ті надбання французької революції, що були вигідні промисловцям і заможному селянству. Встановивши диктатуру особистої влади, він здобув підтримку тих, хто здобув у роки революції багатство і землю. Для зміцнення своєї влади Наполеон у 1801 році скасував відокремлення церкви від держави.
1804 року Бонапарт був коронований імператором французів Наполеоном І. У країні фактично було встановлено військово-бюрократичну монархію, що спиралася не на феодальне дворянство, а на буржуазію, армію, чиновників.
За Наполеона І були прийняті зведення законів — «Кодекси Наполеона» (цивільний, комерційний і кримінальний), що мали регулювати відносини у суспільстві та охороняти непорушність приватної власності. Закони були прогресивними, оскільки передбачали розвиток вільної конкуренції, сприяли піднесенню економіки Франції. У країні розпочався промисловий переворот, були упорядковані фінанси, засновано Французький банк. Разом з економікою міцніла французька буржуазія. За особистої участі Наполеона були розроблені цивільний (1804), цивільний процесуальний, торговельний (1807), кримінальний процесуальний та кримінальний (1810) кодекси. У внутрішній політиці проводив заходи, спрямовані на зміцнення французької держави. Ліквідувавши самоуправління, запровадив систему префектів, мерів та їх підлеглих, які призначалися «згори».
Економічна політика
Економічна політика Наполеона полягала в забезпеченні першості французької промислової і фінансової буржуазії на європейському ринку. Насамперед, цьому заважав англійський капітал, перевага якого обумовлювалася тим, що в Англії відбулась індустріальна революція. Англія одну за іншою збирала коаліції проти Франції, намагаючись залучити на свій бік найбільші європейські держави — у першу чергу Австрію і Росію. Вона фінансувала ведення воєнних дій на континенті.
Намагаючись економічно задушити Англію, Наполеон підписав декрет про континентальну блокаду (1806 рік). Відтепер Франція і всі її союзники припиняли торговельні зносини з Англією. Європа була основним ринком збуту англійських товарів, а також колоніальних, ввезених в основному Англією, найбільшою морською державою. Континентальна блокада завдала шкоди англійській економіці. Через рік Англія переживала кризу у виробництві вовни, текстильної промисловості; відбулося падіння фунта стерлінгів. Однак блокада вдарила і по континенту. Французька промисловість не в змозі була замінити на європейському ринку англійську. Порушення торговельних зв'язків з англійськими колоніями призвело до занепаду і французькі портові міста: Ла-Рошель, Марсель тощо. Населення страждало від нестачі звичних колоніальних товарів: кави, цукру.
Війни з коаліціями
У зовнішній політиці Наполеон прагнув забезпечити військово-політичну і економічну гегемонію Франції в Європі, здобути перемогу в боротьбі з Великою Британією за світове торговельне і колоніальне панування. У ході воєн з антифранцузькими коаліціями держав (в різні періоди в коаліціях брали участь Австрія, Велика Британія, Пруссія, Російська імперія, Швеція) французька армія під командуванням Наполеона здобула перемоги під Маренго (1800 рік), Аустерліцом (1805 рік), Єною (1806 рік), Ваграмом (1809 рік), внаслідок яких територія наполеонівської імперії охоплювала майже всю Західну і Центральну Європу.
Наполеон планував безпосередню висадку на Британські острови, але на морі Англія була сильніша. При Трафальгарі французький флот був знищений англійським під командуванням адмірала Нельсона (1805 рік). Однак місяць потому під Аустерліцом (нині Славков, Чехія) Наполеон завдав нищівного удару об'єднаним австрійським і російським військам.
Злякавшись зростання впливу Франції, проти неї виступила Пруссія, але була швидко переможена в битві під Єною, (1806 рік), французькі війська ввійшли до Берліна. Російські війська завдали великих втрат французькій армії в битві під Ейлау (1807 рік), але програли під Фрідландом (1807 рік).
У результаті війни до складу Франції ввійшли території Бельгії, Нідерландів, північної Німеччини, частини Італії. На іншій частині Італії, у центрі Європи, в Іспанії (1809) були створені залежні від Наполеона королівства, де правили члени його родини. Пруссія і Австрія були змушені укласти з Францією союз. Це зробила також і Російська імперія (Тільзитський мир, 1807 рік).
Наполеон і єврейське питання
Молодий генерал не мав ніяких упереджених поглядів щодо євреїв, яких він зовсім не знав. Він умів користуватись ними для власної мети, як і всіма іншими елементами, що були йому корисні. Серед вчених і художників, яких він узяв до Єгипту, було два євреї: Вентюр, орієнталіст, що служив у Наполеона перекладачем і загинув під стінами Акки, і Деном, кресляр і гравер. Як відомо, він у Єгипті й Сирії видавав себе за послідовника Корану. Перша зустріч Наполеона з євреями відбулась на їхній давній батьківщині під час казкового і «славетного» походу генерала до Єгипту та Сирії. Є версія, що Наполеон сам був семітом, оскільки він походив з Корсики, а Балеарські острови і Корсика слугували місцем переховування євреїв під час переслідувань в Іспанії й Італії, пізніше ці втікачі навернулися до християнства і прийняли імена вельмож, які їх прихистили.
Плани щодо світового панування
Наполеон планував, прийшовши до Російської імперії, розгромити 1-шу і 2-гу Західні армії. Також поодинці він мріяв продиктувати умови миру для імператорського двору в Санкт-Петербурзі. Потім хотів підкорення Великої Британії, — після цього Наполеон отримав би справжнє світове панування.
Російська кампанія
Російська кампанія (фр. Campagne de Russie), у Російській Федерації ще називається Вітчизняною війною 1812 р., що вкрай неправильно, розпочалася 24 червня 1812 року, коли Велика армія (фр. Grande Armée) Наполеона перетнула річку Німан. Ця подія стала відповіддю на агресію російського царя Олександра I, який у дійсності з кінця 1810 року почав стягувати свої війська до польського кордону, бажаючи захопити Велике герцогство Варшавське — факт, який достеменно підтверджено останніми дослідженнями.
Велика армія Наполеона налічувала, за свідченнями архівних першоджерел (серед них і документ, що був поданий генералом Гаспаром Гурго безпосередньо увазі Імператора та містить власноручні помітки останнього), 325 900 осіб особового складу (у «творіннях» російської царської та радянської пропаганд, це число збільшено до цілих 600 000), 154 400 з яких були французами, інші 170 000 становили сили союзників, при 984 гарматах. Російська армія налічувала в цілому 488 000 військових (в тому числі 80 000 козаків). Росіяни мали перевагу в людських ресурсах, оскільки постійно мобілізували місцеве населення до лав армії, натомість французи не могли мобілізувати та поповнити свої втрати свіжими силами. Армія довгими маршами просувалась західними теренами Російської імперії. Наполеон довго намагався нав'язати росіянам генеральну битву, однак російські війська уникали її, безладно відступаючи назад, оскільки Олександр I, нажаханий маршем Великої Армії, утік до своєї столиці, не призначивши головнокомандувача. Наполеон вклинився між 1-ю Західною (формальний командувач — М. Б. Барклай-де-Толлі) і 2-ю Західною (під командуванням П. І. Багратіона) російськими арміями, завадивши їх об'єднанню й поставивши їх у вкрай невигідне становище. Французи виграли декілька невеликих сутичок та велику у серпні 1812 р., Наполеон сподівався, що ця битва стане вирішальною, але росіяни залишили Смоленськ спаленим та продовжили відступати. Наполеон змушений був продовжити переслідування.
Росіяни, відступаючи, застосовували тактику «спаленої землі» — спалювали й спустошували власні міста, села, поля з врожаями. Робилося це задля позбавлення французів ресурсів, їжі, місць для розташування військ та відпочинку. Така тактика дуже дивувала французів, оскільки для них було незрозумілим, як можна спалювати власні міста та поля, завдаючи неймовірної шкоди своєму ж населенню. Але вона давала певні результати — французи мали великі перебої з продовольчим забезпеченням величезного війська, тож невеликі групи солдатів часто вночі відряджалися у пошуках їжі, де їх намагалися знищувати російські загони.
Російська армія відступала 3 місяці, дворяни були незадоволені таким ходом подій та втратою територій, і вони почали тиснути на Олександра І, щоб той звільнив головнокомандувача військ фельдмаршала Барклая. У підсумку Барклай був звільнений з посади, а на його місце призначено Михаїла Кутузова, але той продовжував відступ армії ще протягом двох тижнів.
7 вересня відбулася битва під Бородіно (близько 100 км від Москви) між французькими та російськими військами. Битва була дуже кривавою, з французької сторони у битві взяло участь 250 000 солдатів, з яких було втрачено 70 000. Французи виграли битву, але ця перемога була тактичною і не стала переламним моментом у війні, якого так прагнув Наполеон. Російські війська продовжили відступати.
Через тиждень Наполеон вступив до Москви. Але ніхто не зустрів французьку армію, бо місто було порожнім. Губернатор Федір Растопчин напередодні евакуював мешканців міста та спалив важливі стратегічні об'єкти міста. В пожежі також загинуло близько 50 000 російських поранених вояків, яких просто залишили напризволяще. Наполеон сподівався, що, захопивши Москву, він поставить крапку у війні, але перемоги в битвах не принесли йому перемоги у війні. Втрата Москви не змусила Олександра I піти на підписання миру з Наполеоном, і вони обидва розуміли, що французька армія ставала меншою та слабшою з часом. Після одного місяця у Москві, французька армія почала рухатись у напрямку Калуги, де Кутузов розмістив російську армію. Наполеон знову сподівався на вирішальну битву, але бій під Малоярославцем не став такою битвою. Російська армія знову відступила, попри те, що посідала кращу позицію та мала переваги.
Війська Наполеона були виснажені, продовольчі ресурси закінчувалися, починалась зима, солдати не мали зимового одягу, коні були на межі виснаження — всі ці обставини змусили Наполеона почати відступ. Голод, переохолодження, виснаження, постійні напади козаків та російських військ призвели до великих втрат людей, та до деморалізації армії Наполеона. Коли залишки Великої армії Наполеона перетнули річку Березіна (Білорусь), то вона налічувала всього 27 000 боєздатних солдатів. У підсумку — 180 000 солдатів було вбито, 100 000 потрапили до полону. Таким чином, кампанія тривала 6 місяців та стала переломною віхою Наполеонівських воєн.
Наполеон і Україна
У ході підкорення Російської імперії, суттєву роль мало відіграти її відсторонення від узбережжя Чорного моря. Як один із практичних заходів, для цього планувалося створення двох нових, залежних від Франції, маріонеткових держав. Одна з них мала охопити Чернігівщину й Полтавщину, а друга — подніпровську частину Катеринославщини, Херсонщину, Таврію, Крим, а також всю долину від Донця до Дону. Козаки і кримські татари мали увійти до складу населення проголошених новоутворень з широкими правами автономії. Решту ж території України передбачалося розподілити на дві частини, з яких Правобережжя мало увійти до ВГ Варшавського, а Галичина та Волинь — до Австрії, як винагорода за воєнну допомогу у війні проти росіян.
На перших етапах участі Російської імперії в закордонній кампанії українці дуже неохоче йшли в рекрути, під час указів з переведення ополчення у рекрути мали місце повстання, для придушення котрих використовувались регулярні війська. Проте становище змінилось на початок франко-російської війни через безпосередню загрозу власним землям. План з набору козацьких формувань та ополчення було значно перевиконано, чому сприяли як обіцянки повернення козацьких прав так і факт підтримки Наполеоном поляків — найбільші тогочасні вороги українців виступали як союзники французів.
Кінець імперії
Під час воєнної кампанії 1813—1814 років армія Наполеона завдала кілька поразок військам Шостої антинаполеонівської коаліції (Австрія, Англія, Пруссія, Росія, Швеція), однак у вирішальній чотириденній Лейпцизькій битві (яку також називають «битвою народів») 1813 наполеонівські війська були переможені союзними військами. Визначною подією під час битви було те, що повністю був розбитий лише ар'єргард під командуванням маршала Макдональда. Після вступу союзницьких військ у квітні 1814 року у Париж, Наполеон 6 квітня зрікся престолу. Переможці зберегли йому титул імператора і передали в управління острів Ельба.
Сто днів. Острів Святої Єлени. Смерть
У 1815 році Наполеон зробив спробу повернути владу (Сто днів), але, зазнавши поразки в битві під Ватерлоо (18 червня), Наполеон вдруге зрікся престолу (22 червня).
Був засланий на острів Святої Єлени, де мешкав під наглядом британського губернатора Гадсона Лоу (англ. Hudson Lowe), спеціально призначеного для цієї мети, який максимально обмежував Наполеона в особистій свободі.
З ексімператором на острів прибули, як добровільні полонені, деякі його прихильники: граф ля Кас, генерали Гурго, Бертран і Монтольйон з родинами. З часом генерал Гурго не витримав знущань губернатора Лоу і повернувся до Європи. Натомість до решти з вузького кола Наполеона, які залишалися при ньому аж до самої смерті, приєднався італійський лікар Франческо Антоммаркі (італ. Francesco Atommarchi).
У групі охорони Наполеона на острові Святої Єлени Росію представляв генерал де Бальмен, дядько приятеля Тараса Шевченка Якова де Бальмена, якому поет присвятив поему «Кавказ».
Колишній французький генерал Франсуа Лаллеман, емігрувавши до США, плекав плани викрадення Наполеона з острова.
Наполеон Бонапарт помер 5 травня 1821 р. У 1840 році прах Наполеона перевезли до Парижа. Імператора поховали в Домі Інвалідів у Парижі.
У 1960-х роках з'явилася версія про те, що Наполеон міг бути повільно отруєний миш'яком, бо в його волоссі знайшли сліди цієї речовини. Проте сучасні науковці категорично заперечують цю версію. Як з'ясувалося, в ті часи миш'як активно використовували винороби, очищуючи винні бочки, а Наполеона вважали великим поціновувачем вина. Натомість об'єднана група дослідників із Канади, Швейцарії і США у січні 2017 дійшли висновку, що 51-річний Наполеон, найімовірніше, помер від раку шлунка. Провівши необхідні аналізи, науковці з'ясували, що у полководця розвинулася «злоякісна пухлина шлунка». Цікаво, що навіть особистий лікар Наполеона Франческо Антоммаркі свого часу повідомив, що причиною страшного болю у його пацієнта був рак.
Сім'я
Батьки:
- Карло (Шарль) Бонапарте (1746—1785)
- Летиція Рамоліно (1749/1750—1836)
Брати та сестри:
Шлюби:
- (з 9 березня 1796 р., Париж; розлучення 16 грудня 1809 р.) Жозефіна Богарне (1763–1814);
- (з 1 квітня 1810 р.) Марія-Луїза Австрійська (1791–1847), ерцгерцогиня Австрійська, імператриця, вдова генерала.
Діти:
- Наполеон II Бонапарт (1811–1832 роки)
Названі діти (діти Жозефіни де Богарне від 1-го шлюбу):
- Євген де Богарне (1781—1824 роки), герцог Лейхтенбергский;
- Гортензія де Богарне (1783—1837), герцогиня де Сен-Ле, королева Голландії (двоюрідна племінниця 1-го чоловіка Жозефіни де Богарне);
- Стефанія де Богарне (1789—1860 роки), велика герцогиня Баденська.
Позашлюбні зв'язки та діти від них:
- Елеонора Деніелла де Ла Плен'є (померла 1868 року),
- Шарль Леон (1806—1881 роки);
- Марія Лончинська, графиня Валевська (1786—1817 роки),
- Александр Жозеф Флоріан Валевський (1810—1868 роки);
- Альбіна де Васаль (1779—1848 роки),
- Жозефіна Наполеоне де Монтолон (1818—1819 роки).
Цікаві факти
- 1785 року Наполеон закінчив Паризьку військову школу в чині поручника, а 1788 року спробував вступити на службу в російську армію. Але за місяць до цього в Росії був виданий указ про прийняття іноземців на службу з пониженням на один ранг, на що Наполеон не погодився. Керував набором волонтерів для участі у Російсько-османській війні 1787—1792 років генерал-поручник Заборовський, якому майбутній імператор Франції сказав: «Мені король Пруссії дасть чин капітана!». Заборовський, що в 1812 році змушений був утікати з Москви, гірко каявся в тій своїй відмові.
- Наполеон поважав військове мистецтво прусського короля Фрідріха ІІ. Після перемоги над Четвертою Коаліцією в 1807 році, імператор Франції відвідав могилу Фрідріха у Потсдамі і сказав своїм офіцерам:
Панове, якби ця людина була ще живою, я б лежав у могилі замість нього.
- Життя Наполеона охороняв мамлюк Рустам Раза.
- Зріст Наполеона був 168 см. Це був середній зріст французів того часу.
- Місце первинного поховання Наполеона на острові Святої Єлени разом з надмогильним надгробком і будинок, де жив перед смертю імператор, є французькою територією, тоді як уся інша територія острову є британським володінням.
Див. також
Примітки
- Kindred Britain
- Варварцев М. М. Наполеон І Бонапарт // Енциклопедія Історії України. Т. 7.
- Бонапарт Н. Египетский поход//Воспоминания.[пер. с фр.] — Спб.: «Азбука — классика», 2007. — С. 60. (рос.)
- Гуржій О., Реєнт О., Палій А. Війна 1812 року: український контекст / Відп. ред. В. А. Смолій. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2012. — 154 с. (31 с.)
- Абалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118. (рос.)
- . Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 10 березня 2017.
- Деко А. Тайна смерти Наполеона // Вокруг света, № 11 (2626), ноябрь 1992 [ 9 вересня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Назвали причину смерти Наполеона // Экономические известия. — 2017. — 6 января [ 7 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- [. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 14 липня 2014. С. А. Тепляков. «Смысл жизни» (рос.)]
Джерела
- Abbott, John (2005). Life of Napoleon Bonaparte. Kessinger Publishing. ISBN . (англ.)
- Alder, Ken (2002). The Measure of All Things—The Seven-Year Odyssey and Hidden Error That Transformed the World. . ISBN . (англ.)
- Alter, Peter (2006). and (ред.). Unity and Diversity in European Culture c. 1800. Oxford University Press. ISBN . (англ.)
- Amini, Iradj (2000). . Taylor & Francis. ISBN . Архів оригіналу за 22 грудня 2011. Процитовано 19 січня 2011. (англ.)
- Archer, Christon I.; John R. Ferris, Holger H. Herwig (2002). World History of Warfare. University of Nebraska Press. ISBN . (англ.)
- Astarita, Tommaso (2005). Between Salt Water And Holy Water: A History Of Southern Italy. W. W. Norton & Company. ISBN . (англ.)
- Balcombe Abell, Lucia Elizabeth (1845). Recollections of the Emperor Napoleon. J. Murray. OCLC 9123757. (англ.)
- Bell, David (2007). . Houghton Mifflin Harcourt. ISBN . Архів оригіналу за 22 грудня 2011. Процитовано 19 січня 2011. (англ.)
- Bertman, Sandra (2002). Execution of the Defenders of Madrid, 3 May 1808. New York University. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 18 листопада 2008. (англ.)
- Blaufarb, Rafe (2007). Napoleon: Symbol for an Age, A Brief History with Documents. Bedford. ISBN . (англ.)
- Bordes, Philippe (2007). Jacques-Louis David. Yale University Press. ISBN . (англ.)
- (1973). The Campaigns of Napoleon, Volume 1. 9780025236608. ISBN . (англ.)
- Chandler, David (1995). The Campaigns of Napoleon. Simon & Schuster. ISBN . (англ.)
- Chandler, David (2002). Napoleon. Leo Cooper. ISBN . (англ.)
- Chesney, Charles (2006). Waterloo Lectures:A Study Of The Campaign Of 1815. Kessinger Publishing. ISBN . (англ.)
- Connelly, Owen (2006). Blundering to Glory: Napoleon's Military Campaigns. Rowman & Littlefield. ISBN . (англ.)
- Cordingly, David (2004). The Billy Ruffian: The Bellerophon and the Downfall of Napoleon. Bloomsbury. ISBN . (англ.)
- (1994). Napoleon. HarperCollins. ISBN . (англ.)
- Cullen, William (2008). Is Arsenic an Aphrodisiac?. Royal Society of Chemistry. ISBN . (англ.)
- Driskel, Paul (1993). As Befits a Legend. Kent State University Press. ISBN . (англ.)
- Dunan, Marcel (1963). Napoleon's height (French) . La Fondation Napoléon. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 11 січня 2009. (фр.)
- Dwyer, Philip (2008). Napoleon:The Path to Power 1769–1799. Bloomsbury. ISBN . (англ.)
- Edwards, Catharine (1999). Roman Presences. Cambridge University Press. ISBN . (англ.)
- Flynn, George Q. (2001). Conscription and democracy: The Draft in France, Great Britain, and the United States. Greenwood Publishing Group. ISBN . (англ.)
- Fremont-Barnes, Gregory; Todd Fisher (2004). The Napoleonic Wars: The Rise and Fall of an Empire. Osprey. ISBN . (англ.)
- Fulghum, Neil (2007). Death Mask of Napoleon. University of North Carolina. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 4 серпня 2008. (англ.)
- Gates, David (2001). The Spanish Ulcer: A History of the Peninsular War. Da Capo Press. ISBN . (англ.)
- Gates, David (2003). The Napoleonic Wars, 1803–1815. Pimlico. ISBN . (англ.)
- (1982) [1947]. Napoleon For and Against. Penguin Books. ISBN . (англ.)
- Goetz, Robert (2005). 1805: Austerlitz: Napoleon and the Destruction of the Third Coalition. Greenhill Books. ISBN . (англ.)
- Hall, Stephen (2006). . Houghton Mifflin Harcourt. ISBN . Архів оригіналу за 22 грудня 2011. Процитовано 19 січня 2011. (англ.)
- Hanson, Victor Davis (2003). The Claremont Institute: The Little Tyrant, A review of Napoleon: A Penguin Life. The Claremont Institute. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 30 травня 2008. (англ.)
- Harvey, Robert (2006). The War of Wars. Robinson. ISBN . (англ.)
- Hindmarsh, J. Thomas; John Savory (2008). . Clinical Chemistry. American Association for Clinical Chemistry. 54: 2092. doi:10.1373/clinchem.2008.117358. Архів оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 10 жовтня 2010. (англ.)
- Jackson, John (2004). Race, Racism, and Science. ABC-CLIO. ISBN . (англ.)
- Johnson, P. (2002). Napoleon: A life. Penguin Books. ISBN . (англ.)
- Karsh, Inari (2001). Empires of the Sand: The Struggle for Mastery in the Middle East, 1789–1923. Harvard University Press. ISBN . (англ.)
- Kladstrup, Don; Petie Kladstrup (2005). Champagne: How the World's Most Glamorous Wine Triumphed Over War and Hard Times. William Morrow. ISBN . (англ.)
- (1943). Where Love And Friendship Dwelt. Macmillan. OCLC 67554055. (англ.)
- Macaulay, Neill (1986). Dom Pedro: The Struggle for Liberty in Brazil and Portugal, 1798–1834. Duke University Press. ISBN . (англ.)
- Markham, Felix (1988). Napoleon. Mass Market Paperback. ISBN . (англ.)
- McLynn, Frank (1998). Napoleon. Pimlico. ISBN . (англ.)
- O'Connor, J; E F Robertson (2003). The history of measurement. St Andrew's University. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 18 липня 2008. (англ.)
- Outhwaite, William (2003). The Blackwell Dictionary of Modern Social Thought. Blackwell. ISBN . (англ.)
- Poulos, Anthi (2000). . International Journal of Legal Information (вид. vol 28). HeinOnline. Архів оригіналу за 16 березня 2020. Процитовано 8 серпня 2021. (англ.)
- Ribbe, Claude (2007). . Oneworld Publications. ISBN . (англ.)
- Roberts, Andrew (2001). Napoleon and Wellington. Weidenfeld and Nicholson. ISBN . (англ.)
- Roberts, Chris (2004). Heavy Words Lightly Thrown. Granta. ISBN . (англ.)
- Scheck, Raffael (2008). Germany, 1871–1945: A Concise History. Berg. ISBN . (англ.)
- (1997). Napoleon Bonaparte. HarperCollins. ISBN . (англ.)
- Schwarzfuchs, Simon (1979). Napoleon, the Jews and the Sanhedrin. Routledge. ISBN . (англ.)
- Thomson, Kathleen (1969). Balcombe, Alexander Beatson (1811–77). Australian Dictionary of Biography Online. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 27 травня 2008. (англ.)
- Wanniski, Jude (1998). The Way the World Works. Regnery Gateway. ISBN . (англ.)
- Watson, William (2003). . Greenwood Publishing Group. ISBN . Архів оригіналу за 22 грудня 2011. Процитовано 12 червня 2009. (англ.)
- Wells, David (1992). The Penguin Dictionary of Curious and Interesting Geometry. Penguin Books. ISBN . (англ.)
- Wilkins, William (1972) [1944]. Napoleon's Submarine. New English Library. ISBN . (англ.)
- Wilson, J (2 серпня 1975). (PDF). British Medical Journal (vol.3). PMC 1674241. Архів оригіналу (PDF) за 4 травня 2021. Процитовано 7 червня 2008. (англ.)
- Wood, Philip (2007). The Law and Practice of International Finance Series. Sweet & Maxwell. ISBN . (англ.)
- Woodward, Chris (July 2005). Napoleon's Last Journey. № 7. History Today. оригіналу за 25 квітня 2008. Процитовано 12 липня 2008. (англ.)
- Кривонос Р. А. Наполеон // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 475—476.
- Варварцев М. М. Наполеон І Бонапарт [ 24 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — .
Посилання
- Наполеон I // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 430-431.
- Вадим Ададуров.
- Про останні роки життя Наполеона
- Іван Труш. Сто літ тому назад. // Діло, 14.01.1917 [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.]
- http://maysterni.com/publication.php?id=151228 [ 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
- http://maysterni.com/publication.php?id=151225 [ 9 травня 2021 у Wayback Machine.]
- http://maysterni.com/publication.php?id=151321 [ 7 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Ендрю Робертс. Лідерство в часи війни. Головні уроки від творців історії / Переклад з англійської Ярослава Войтка — Київ: КМ-БУКС, 2021—216 ст. —
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Napoleo n I Bonapa rt fr Napoleon I Bonaparte 15 serpnya 1769 17690815 Ayachcho Korolivstvo Franciya 5 travnya 1821 ostriv Svyatoyi Yeleni Spoluchene Korolivstvo vidatnij francuzkij derzhavnij diyach polkovodec pershij konsul Francuzkoyi Respubliki 1799 1804 ta imperator francuziv 1804 1814 1815 Tvorec odniyeyi z najbilshih imperij svitu reformator i zakonodavec Yevropi Nacionalnij geroj Franciyi Napoleon I Bonapart kors Napulione BuonaparteNapoleon I Bonapart Prapor Imperator Francuziv Prapor 18 travnya 1804 6 kvitnya 1814 22 chervnya 1815 Koronaciya 2 grudnya 1804 Poperednik Titul zasnovano vin sam yak pershij konsul Francuzkoyi respubliki Nastupnik Napoleon II Prapor Korol Italiyi Prapor 17 bereznya 1805 11 kvitnya 1814 Regent Ezhen Bogarne Poperednik Titul zasnovanij vin sam yak prezident Italiyi Nastupnik Derzhava likvidovana Ferdinand I yak imperator Avstriyi Viktor Emmanuyil II yak korol Italiyi Prapor Protektor Rejnskogo soyuzu Prapor 12 lipnya 1806 4 listopada 1813 pid imenem Napoleon Bonapart Poperednik Posada zasnovana Franc II yak Rimskij imperator Nastupnik Posada likvidovana Franc I yak prezident Nimeckogo soyuzu Prapor Knyaz Elbi Prapor 11 kvitnya 1814 20 bereznya 1815 Poperednik Derzhava zasnovana Nastupnik Derzhava likvidovana Prapor Protektor Shvejcariyi Prapor 19 lyutogo 1803 29 grudnya 1813 pid imenem Napoleon Bonapart Prapor Korol Ispaniyi timchasovij Prapor 6 travnya 6 chervnya 1808 Poperednik Ferdinand VII Nastupnik Dzhozef I Prapor Protektor Danciga Prapor 21 lipnya 1807 2 sichnya 1814 pid imenem Napoleon Bonapart Poperednik Derzhava zasnovana Nastupnik Derzhava likvidovana Prapor Prezident Italiyi Prapor 26 sichnya 1802 17 bereznya 1805 pid imenem Napoleon Bonapart Vice prezident Poperednik Derzhava zasnovana Nastupnik Posada likvidovana vin sam yak korol Italiyi Prapor Pershij konsul Franciyi Prapor 12 grudnya 1799 18 travnya 1804 pid imenem Napoleon Bonapart Spivpravitel Poperednik Posada zasnovana vin sam yak timchasovij konsul Nastupnik Posada likvidovana vin sam yak Imperator francuziv Prapor Timchasovij konsul Franciyi Prapor 10 listopada 1799 12 grudnya 1799 pid imenem Napoleon Bonapart Spivpravitel Poperednik Posada zasnovana Nastupnik Posada likvidovana vin sam yak pershij konsul Prapor Spivknyaz Andorri Prapor 27 bereznya 1806 26 sichnya 1812 roku Spivpravitel Hose I Poperednik Lyudovik XVIII Im ya pri narodzhenni kors Napulione Buonaparte ital Napoleone di BuonaparteNarodzhennya 15 serpnya 1769 1769 08 15 Ayachcho Korolivstvo FranciyaSmert 5 travnya 1821 1821 05 05 51 rik Ostriv Svyatoyi Yeleni Spoluchene KorolivstvoPrichina smerti rak shlunkaPohovannya 15 grudnya 1840 roku Dim Invalidiv Parizh FranciyaNacionalnist Italiyec korsikanskogo pohodzhennyaKrayina Korolivstvo Franciya Persha Francuzka respublika Persha Francuzka imperiyaReligiya Katolicizm 1769 1809 Osvita Vijskova shkolaRid BonapartiBatko Karlo BuonaparteMati Leticiya RamolinoShlyub Zhozefina Bogarne 1 i Mariya Luyiza AvstrijskaDiti Napoleon II d Oleksandr Kolonna Valevskij 1 i d Vijskova sluzhba Roki sluzhbi 1785 1815 Prinalezhnist Korolivstvo Franciya Persha Francuzka respublika Persha Francuzka imperiya Zvannya divizijnij general Bitvi Francuzki revolyucijni vijni Napoleonivski vijni Avtograf Nagorodi Leva i Soncya 1 stupenya Velikij Hrest ordena Pochesnogo legionu Orden Bilogo Orla Varshavske gercogstvo Kavaler ordena Zolotogo runa Orden Lyudviga Gessenskogo Orden Gromadyanskih zaslug Bavarskoyi koroni Orden Chornogo orla Velikij Hrest ordena Chervonogo orla Orden Svyatogo Andriya Pervozvannogo Orden Svyatogo Oleksandra Nevskogo Orden Svyatoyi Anni 1 stupenya Mediafajli b u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Napoleon znachennya Predstavnik rodu Bonapartiv Narodivsya v Ayachcho ostriv Korsika yakij u rik narodzhennya Napoleona buv peredanij Genuyeyu Franciyi Batko Napoleona Karlo Buonaparte spochatku buv na storoni antifrancuzkogo povstannya ale zgodom perejshov na sluzhbu do francuzkoyi koroni i buv predstavnikom Korsiki pri dvori korolya Zakinchiv Francuzku vijskovu akademiyu u Briyenni u 1785 i otrimav zvannya molodshogo lejtenanta Shvalno zustriv Francuzku revolyuciyu yak kapitan artileriyi vidznachivsya pri oblozi Tulona u 1793 za sho otrimav zvannya brigadnogo generala Potim pishov u vidstavku na dva roki ale povernuvsya do armiyi Direktoriyi u kritichnij moment u 1795 pid chas ru v pridushenni yakogo vidigrav virishalnu rol za sho buv pidvishenij do divizijnogo generala revolyucijnoyi armiyi z 1796 Komanduvav francuzkim vijskom pid chas Pershoyi italijskoyi kampaniyi 1796 1797 v hodi yakoyi zdobuv ryad bliskuchih peremog nad vijskom Avstriyi ta Sardinskogo korolivstva pislya chogo ocholiv Yegipetsku kampaniyu 1798 1801 zasvidchivshi talant velikogo voyenachalnika i politika U 1799 nespodivano povernuvsya do Franciyi i zdijsniv derzhavnij perevorot za rezultatami yakogo usunuv vid vladi Direktoriyu ta vstanoviv pravlinnya Francuzkogo konsulatu stavshi odnim z konsuliv povoli zoseredzhuyuchi u svoyih rukah vsyu vladu 1804 roku progolosiv Franciyu imperiyeyu a sebe yiyi pershim imperatorom Zaprovadiv nove zakonodavstvo Kodeks Napoleona yakij u vidozminenij formi j nini diye u bilshosti yevropejskih krayin Zavdyaki peremogam nad Avstriyeyu Prussiyeyu ta Rosijskoyu imperiyeyu pidkoriv bilshu chastinu Zahidnoyi j Centralnoyi Yevropi Namagayuchis vstanoviti gegemoniyu na kontinenti protistoyav Britaniyi ta yiyi soyuznikam Vazhki vtrati francuzkoyi armiyi u neuspishnij vijni z Rosiyeyu 1812 serjozno pohitnuli francuzke panuvannya na kontinenti Pislya nevdaloyi Bitvi narodiv pid Lejpcigom 1813 buv zmushenij vidstupiti do Franciyi Vijsko koaliciyi Avstriyi Prussiyi ta Rosiyi rushilo na Franciyu i bez boyu vzyalo Parizh 1814 pislya chogo Napoleon zriksya prestolu ta buv zaslanij na Elbu U 1815 povernuvsya do Parizhu i vidnoviv imperatorsku vladu ale zaznav porazki u bitvi pid Vaterloo i buv zaslanij na britanskij ostriv Svyatoyi Yeleni Pomer u na ostrovi Svyatoyi Yeleni Velika Britaniya ImenaNapoleon Bonapart jogo vlasne im ya dane jomu pri narodzhenni Napoleon I jogo tronne im ya yak Imperatora vsih Francuziv Napoleon I Velikij im ya dane jomu jogo prihilnikami Epitetu Velikij udostoyivsya sered prihilnikiv she za jogo zhittya Zokrema tak jogo nazivali jogo galicki prihilniki Napoleon Samozvanec im ya dane jomu jogo protivnikami Napoleon Viskochka im ya dane jomu jogo protivnikami BiografiyaMolodist Napoleon u vici 16 rokiv malyunok nevidomogo hudozhnika Napoleon Bonapart pohodiv z nebagatoyi korsikanskoyi dvoryanskoyi rodini Sharlya ta Leticiyi Buonaparte vsogo v sim yi bulo p yat siniv i tri donki Koli Lyudovik XVI nadav dityam zi zbidnilih dvoryanskih simej pravo bezkoshtovno zdobuvati osvitu cim skoristalisya i korsikanci zokrema dekilka siniv i dochok Sharlya razom iz Napoleonom 1779 roku pislya dekilkoh misyaciv vdoskonalennya svoyeyi francuzkoyi movi v koledzhi Otena Napoleon vstupiv do vijskovoyi akademiyi v Briyenni Vismiyuvanij tovarishami po navchannyu za provincializm i nezgrabnist najbidnishij navit sered uchniv sho ne buli aristokratami vin aktivno spoviduvav ideyi korsikanskogo patriotizmu 1784 roku Napoleona pereveli do parizkoyi Vijskovoyi shkoli Bonapart viyaviv sebe poserednim uchnem zakinchivshi shkolu sorok drugim iz 58 uchniv 1785 roku pislya otrimannya zvannya molodshogo lejtenanta artileriyi Napoleona bulo napravleno u Valans na pivden Franciyi U veresni 1793 roku Bonaparta bulo priznacheno nachalnikom artileriyi v armiyu yaka oblyagala zajnyatij anglijcyami Tulon Tulon bulo vzyato a sam Napoleon distav zvannya brigadnogo generala za vnesok u pidsumkovij uspih oblogi Na toj chas Napoleonu bulo vsogo lishe 24 roki Molodij Napoleon Bonapart Publicistichni tvori Napoleona periodu revolyuciyi Dialog pro lyubov Dialogue sur l amour 1791 Vecherya v Bokeri Le Souper de Beaucaire 1793 vkazuyut na te sho vin podilyav todi yakobinski nastroyi 1792 roku vin vstupiv do Yakobinskogo klubu Pislya termidorianskogo perevorotu Bonaparta bulo zaareshtovano 10 serpnya 1794 roku na dva tizhni cherez zv yazki z bratom Maksimiliana Robesp yera Ogyustenom Pislya zvilnennya vin pishov u vidstavku cherez superechku iz komanduvannyam a za rik u serpni 1795 roku otrimav posadu v topografichnomu viddili Komitetu gromadskogo poryatunku U kritichnu dlya termidorianciv mit Pol Barras priznachiv Bonaparta svoyim pomichnikom i vin vidznachivsya pid chas pridushennya royalistskogo zakolotu v Parizhi 3 zhovtnya 13 vandem yera 1795 roku Oskilki sili Direktoriyi v Parizhi stanom na toj den stanovili lishe 6 tisyach soldativ kerivnik parizkogo garnizonu Menu vagavsya vodnochas sili povstalih rajoniv mista kerovani royalistami stanovili blizko 23 tisyach osib Todi Napoleon virishiv zastosuvati proti nih artileriyu Iz zavdannyam shodo yiyi dopravlennya bliskuche vporavsya Joahim Myurat z chogo j rozpochalas jogo kar yera v kogorti Napoleona Bonapart zasluzhiv zvannya divizijnogo generala jogo bulo priznacheno komanduvachem vijsk tilu 23 lyutogo 1796 roku vin obijnyav posadu komanduvacha Italijskoyu armiyeyu 9 bereznya 1796 roku Napoleon odruzhivsya zi vdovoyu strachenogo pid chas yakobinskogo teroru generala Zhozefinoyu Bogarne kolishnoyu kohankoyu odnogo z todishnih praviteliv Franciyi Polya Barrasa Italijska kampaniya U 1796 1797 rokah francuzka armiya pid komanduvannyam Bonaparta rozgromila sardinski ta avstrijski vijska v Italiyi V Italijskij kampaniyi Napoleon zazhiv slavi polkovodcya U chislennih bitvah vin neshadno znishuvav suprotivnikiv Osoblivo vidznachivsya u bitvah pri Lodi Kastiljoni Arkoli Rivoli Pid chas boyu pri Rivoli vin pereviv bitvu v ataku na bagneti shturmuyuchi avstrijski ukriplennya sho mali bilshe vijska j artileriyi Pid chas ciyeyi ataki avstrijski vijska zaznali rozgromu Bilya Arkoli Napoleon rozbiv 5 avstrijskih divizij z yakih odna sklala zbroyu bez boyu Zahoplennya vladi Konsulat Dokladnishe Perevorot 18 bryumera ta Francuzkij konsulat Napoleon 18 bryumera Apofeoz Napoleon pershij konsul Franciyi Pislya povernennya z Yegiptu do Franciyi serpen 1799 Napoleon za pidtrimki promislovoyi burzhuaziyi zdijsniv 10 11 listopada 1799 roku 18 bryumera VIII roku derzhavnij perevorot yakij vstanoviv rezhim konsulstva Pislya perevorotu 18 bryumera yedinu vladu u Franciyi predstavlyav timchasovij uryad sho skladavsya z troh konsuliv Bonapart Siyes Rozhe Dyuko Ale pislya perevorotu vvazhali sho vlada distanetsya same odnomu z ochilnikiv perevorotu prote vin iz nevidomih prichin postupivsya Napoleonu Do 12 grudnya 1799 roku komisiyi sho pisali konstituciyu zakinchili svoyi roboti proyekt Siyesa bulo pererobleno zgidno z bazhannyami Bonaparta yakij buv golovnim avtorom konstituciyi Ce bula cilkom monarhichna konstituciya sho zberigala lishe primaru narodnoyi vladi Konstituciya za yakoyu povnovazhennya verhovnoyi vikonavchoyi vladi nalezhali trom konsulam priznachila na 10 richnij termin pershim konsulom Bonaparta drugim Kambaseresa i tretim na 5 richnij termin Lebrena Pershij konsul otrimav pravo priznachati osib na vsi derzhavni posadi v tomu chisli z chlenami zakonodavchogo korpusu tribunatu derzhavnoyi radi i senatu Konstituciyu bulo zatverdzheno narodnim golosuvannyam plebiscitom sho stalo majzhe yedinim viyavom narodnogo suverenitetu Zavdannya Napoleona bulo vazhkim Treba bulo stvoriti majzhe zovsim zanovo vse upravlinnya vidnoviti finansi sho perebuvali u vkraj zaplutanomu stani za povnoyi vidsutnosti kreditiv i yakos pokinchiti z drugoyu koaliciyeyu Odnim iz pershih nakaziv Bonaparta bula zaborona 17 sichnya 1800 roku na chas vijni 60 politichnih periodichnih vidan u Parizhi Takim chinom pridushuyuchi vsi proyavi politichnoyi svobodi Bonapart diyevo vtilyuvav u zhittya pozitivnu chastinu svoyeyi programi Vona polyagala u stvorenni tverdoyi vkraj centralizovanoyi vladi v pidtrimci promislovosti ta rilnictva v primirenni z novim poryadkom rechej usih tih skladovih starogo suspilstva sho tilki mozhut iz nim zmiritisya osoblivo cerkvi u polipshenni finansiv tosho Zakonom 17 lyutogo 1800 roku pro podil teritoriyi i administraciyi zberezheno i zmicneno podil Franciyi na departamenti a takozh uvedeno novij podil na okrugi Na choli departamentu prefekt Progoloshennya imperiyi Dokladnishe Persha Francuzka imperiya Avtograf Napoleona Imperator Napoleon na troni Z 18 travnya 1804 roku Napoleon imperator Franciyi U vnutrishnij politici provodiv zahodi spryamovani na zmicnennya francuzkoyi derzhavi Skasuvavshi samoupravlinnya zaprovadiv sistemu prefektiv meriv ta yih pidleglih yaki priznachalisya zgori V ekonomichnij politici spriyav rozvitku promislovosti ta torgivli Vnutrishnya politika Napoleon Bonapart zdijsniv derzhavnij perevorot Zakonodavchij korpus peredav vladu trom konsulam na choli z Napoleonom Dlya yuridichnogo oformlennya svoyeyi vladi Napoleon prijnyav novu Konstituciyu Franciya zalishalasya respublikoyu ale naspravdi vsya vlada perebuvala v rukah pershogo konsula tobto Bonaparta Pershij konsul buv golovnokomanduvachem armiyi priznachav chleniv usih organiv zakonodavchoyi vladi Misceve samovryaduvannya bulo skasovano Departamentami keruvali prefekti yaki priznachalisya pershim konsulom Ministri takozh buli pidzvitni pershomu konsulu Napoleon zberig ti nadbannya francuzkoyi revolyuciyi sho buli vigidni promislovcyam i zamozhnomu selyanstvu Vstanovivshi diktaturu osobistoyi vladi vin zdobuv pidtrimku tih hto zdobuv u roki revolyuciyi bagatstvo i zemlyu Dlya zmicnennya svoyeyi vladi Napoleon u 1801 roci skasuvav vidokremlennya cerkvi vid derzhavi 1804 roku Bonapart buv koronovanij imperatorom francuziv Napoleonom I U krayini faktichno bulo vstanovleno vijskovo byurokratichnu monarhiyu sho spiralasya ne na feodalne dvoryanstvo a na burzhuaziyu armiyu chinovnikiv Za Napoleona I buli prijnyati zvedennya zakoniv Kodeksi Napoleona civilnij komercijnij i kriminalnij sho mali regulyuvati vidnosini u suspilstvi ta ohoronyati neporushnist privatnoyi vlasnosti Zakoni buli progresivnimi oskilki peredbachali rozvitok vilnoyi konkurenciyi spriyali pidnesennyu ekonomiki Franciyi U krayini rozpochavsya promislovij perevorot buli uporyadkovani finansi zasnovano Francuzkij bank Razom z ekonomikoyu micnila francuzka burzhuaziya Za osobistoyi uchasti Napoleona buli rozrobleni civilnij 1804 civilnij procesualnij torgovelnij 1807 kriminalnij procesualnij ta kriminalnij 1810 kodeksi U vnutrishnij politici provodiv zahodi spryamovani na zmicnennya francuzkoyi derzhavi Likviduvavshi samoupravlinnya zaprovadiv sistemu prefektiv meriv ta yih pidleglih yaki priznachalisya zgori Ekonomichna politika Ekonomichna politika Napoleona polyagala v zabezpechenni pershosti francuzkoyi promislovoyi i finansovoyi burzhuaziyi na yevropejskomu rinku Nasampered comu zavazhav anglijskij kapital perevaga yakogo obumovlyuvalasya tim sho v Angliyi vidbulas industrialna revolyuciya Angliya odnu za inshoyu zbirala koaliciyi proti Franciyi namagayuchis zaluchiti na svij bik najbilshi yevropejski derzhavi u pershu chergu Avstriyu i Rosiyu Vona finansuvala vedennya voyennih dij na kontinenti Namagayuchis ekonomichno zadushiti Angliyu Napoleon pidpisav dekret pro kontinentalnu blokadu 1806 rik Vidteper Franciya i vsi yiyi soyuzniki pripinyali torgovelni znosini z Angliyeyu Yevropa bula osnovnim rinkom zbutu anglijskih tovariv a takozh kolonialnih vvezenih v osnovnomu Angliyeyu najbilshoyu morskoyu derzhavoyu Kontinentalna blokada zavdala shkodi anglijskij ekonomici Cherez rik Angliya perezhivala krizu u virobnictvi vovni tekstilnoyi promislovosti vidbulosya padinnya funta sterlingiv Odnak blokada vdarila i po kontinentu Francuzka promislovist ne v zmozi bula zaminiti na yevropejskomu rinku anglijsku Porushennya torgovelnih zv yazkiv z anglijskimi koloniyami prizvelo do zanepadu i francuzki portovi mista La Roshel Marsel tosho Naselennya strazhdalo vid nestachi zvichnih kolonialnih tovariv kavi cukru Vijni z koaliciyami Napoleon pid Vagramom 1809 rik U zovnishnij politici Napoleon pragnuv zabezpechiti vijskovo politichnu i ekonomichnu gegemoniyu Franciyi v Yevropi zdobuti peremogu v borotbi z Velikoyu Britaniyeyu za svitove torgovelne i kolonialne panuvannya U hodi voyen z antifrancuzkimi koaliciyami derzhav v rizni periodi v koaliciyah brali uchast Avstriya Velika Britaniya Prussiya Rosijska imperiya Shveciya francuzka armiya pid komanduvannyam Napoleona zdobula peremogi pid Marengo 1800 rik Austerlicom 1805 rik Yenoyu 1806 rik Vagramom 1809 rik vnaslidok yakih teritoriya napoleonivskoyi imperiyi ohoplyuvala majzhe vsyu Zahidnu i Centralnu Yevropu Napoleon planuvav bezposerednyu visadku na Britanski ostrovi ale na mori Angliya bula silnisha Pri Trafalgari francuzkij flot buv znishenij anglijskim pid komanduvannyam admirala Nelsona 1805 rik Odnak misyac potomu pid Austerlicom nini Slavkov Chehiya Napoleon zavdav nishivnogo udaru ob yednanim avstrijskim i rosijskim vijskam Zlyakavshis zrostannya vplivu Franciyi proti neyi vistupila Prussiya ale bula shvidko peremozhena v bitvi pid Yenoyu 1806 rik francuzki vijska vvijshli do Berlina Rosijski vijska zavdali velikih vtrat francuzkij armiyi v bitvi pid Ejlau 1807 rik ale prograli pid Fridlandom 1807 rik U rezultati vijni do skladu Franciyi vvijshli teritoriyi Belgiyi Niderlandiv pivnichnoyi Nimechchini chastini Italiyi Na inshij chastini Italiyi u centri Yevropi v Ispaniyi 1809 buli stvoreni zalezhni vid Napoleona korolivstva de pravili chleni jogo rodini Prussiya i Avstriya buli zmusheni uklasti z Franciyeyu soyuz Ce zrobila takozh i Rosijska imperiya Tilzitskij mir 1807 rik Napoleon i yevrejske pitannya Dokladnishe Velikij Sinedrion Molodij general ne mav niyakih uperedzhenih poglyadiv shodo yevreyiv yakih vin zovsim ne znav Vin umiv koristuvatis nimi dlya vlasnoyi meti yak i vsima inshimi elementami sho buli jomu korisni Sered vchenih i hudozhnikiv yakih vin uzyav do Yegiptu bulo dva yevreyi Ventyur oriyentalist sho sluzhiv u Napoleona perekladachem i zaginuv pid stinami Akki i Denom kreslyar i graver Yak vidomo vin u Yegipti j Siriyi vidavav sebe za poslidovnika Koranu Persha zustrich Napoleona z yevreyami vidbulas na yihnij davnij batkivshini pid chas kazkovogo i slavetnogo pohodu generala do Yegiptu ta Siriyi Ye versiya sho Napoleon sam buv semitom oskilki vin pohodiv z Korsiki a Balearski ostrovi i Korsika sluguvali miscem perehovuvannya yevreyiv pid chas peresliduvan v Ispaniyi j Italiyi piznishe ci vtikachi navernulisya do hristiyanstva i prijnyali imena velmozh yaki yih prihistili Plani shodo svitovogo panuvannya Napoleon planuvav prijshovshi do Rosijskoyi imperiyi rozgromiti 1 shu i 2 gu Zahidni armiyi Takozh poodinci vin mriyav prodiktuvati umovi miru dlya imperatorskogo dvoru v Sankt Peterburzi Potim hotiv pidkorennya Velikoyi Britaniyi pislya cogo Napoleon otrimav bi spravzhnye svitove panuvannya Rosijska kampaniya Imperiya Napoleona 1811 Franciya temno sinij sateliti blakitnij Vidstup Napoleona z Moskvi gruden 1812 roku Rosijska kampaniya fr Campagne de Russie u Rosijskij Federaciyi she nazivayetsya Vitchiznyanoyu vijnoyu 1812 r sho vkraj nepravilno rozpochalasya 24 chervnya 1812 roku koli Velika armiya fr Grande Armee Napoleona peretnula richku Niman Cya podiya stala vidpoviddyu na agresiyu rosijskogo carya Oleksandra I yakij u dijsnosti z kincya 1810 roku pochav styaguvati svoyi vijska do polskogo kordonu bazhayuchi zahopiti Velike gercogstvo Varshavske fakt yakij dostemenno pidtverdzheno ostannimi doslidzhennyami Velika armiya Napoleona nalichuvala za svidchennyami arhivnih pershodzherel sered nih i dokument sho buv podanij generalom Gasparom Gurgo bezposeredno uvazi Imperatora ta mistit vlasnoruchni pomitki ostannogo 325 900 osib osobovogo skladu u tvorinnyah rosijskoyi carskoyi ta radyanskoyi propagand ce chislo zbilsheno do cilih 600 000 154 400 z yakih buli francuzami inshi 170 000 stanovili sili soyuznikiv pri 984 garmatah Rosijska armiya nalichuvala v cilomu 488 000 vijskovih v tomu chisli 80 000 kozakiv Rosiyani mali perevagu v lyudskih resursah oskilki postijno mobilizuvali misceve naselennya do lav armiyi natomist francuzi ne mogli mobilizuvati ta popovniti svoyi vtrati svizhimi silami Armiya dovgimi marshami prosuvalas zahidnimi terenami Rosijskoyi imperiyi Napoleon dovgo namagavsya nav yazati rosiyanam generalnu bitvu odnak rosijski vijska unikali yiyi bezladno vidstupayuchi nazad oskilki Oleksandr I nazhahanij marshem Velikoyi Armiyi utik do svoyeyi stolici ne priznachivshi golovnokomanduvacha Napoleon vklinivsya mizh 1 yu Zahidnoyu formalnij komanduvach M B Barklaj de Tolli i 2 yu Zahidnoyu pid komanduvannyam P I Bagrationa rosijskimi armiyami zavadivshi yih ob yednannyu j postavivshi yih u vkraj nevigidne stanovishe Francuzi vigrali dekilka nevelikih sutichok ta veliku u serpni 1812 r Napoleon spodivavsya sho cya bitva stane virishalnoyu ale rosiyani zalishili Smolensk spalenim ta prodovzhili vidstupati Napoleon zmushenij buv prodovzhiti peresliduvannya Rosiyani vidstupayuchi zastosovuvali taktiku spalenoyi zemli spalyuvali j spustoshuvali vlasni mista sela polya z vrozhayami Robilosya ce zadlya pozbavlennya francuziv resursiv yizhi misc dlya roztashuvannya vijsk ta vidpochinku Taka taktika duzhe divuvala francuziv oskilki dlya nih bulo nezrozumilim yak mozhna spalyuvati vlasni mista ta polya zavdayuchi nejmovirnoyi shkodi svoyemu zh naselennyu Ale vona davala pevni rezultati francuzi mali veliki pereboyi z prodovolchim zabezpechennyam velicheznogo vijska tozh neveliki grupi soldativ chasto vnochi vidryadzhalisya u poshukah yizhi de yih namagalisya znishuvati rosijski zagoni Rosijska armiya vidstupala 3 misyaci dvoryani buli nezadovoleni takim hodom podij ta vtratoyu teritorij i voni pochali tisnuti na Oleksandra I shob toj zvilniv golovnokomanduvacha vijsk feldmarshala Barklaya U pidsumku Barklaj buv zvilnenij z posadi a na jogo misce priznacheno Mihayila Kutuzova ale toj prodovzhuvav vidstup armiyi she protyagom dvoh tizhniv 7 veresnya vidbulasya bitva pid Borodino blizko 100 km vid Moskvi mizh francuzkimi ta rosijskimi vijskami Bitva bula duzhe krivavoyu z francuzkoyi storoni u bitvi vzyalo uchast 250 000 soldativ z yakih bulo vtracheno 70 000 Francuzi vigrali bitvu ale cya peremoga bula taktichnoyu i ne stala perelamnim momentom u vijni yakogo tak pragnuv Napoleon Rosijski vijska prodovzhili vidstupati Cherez tizhden Napoleon vstupiv do Moskvi Ale nihto ne zustriv francuzku armiyu bo misto bulo porozhnim Gubernator Fedir Rastopchin naperedodni evakuyuvav meshkanciv mista ta spaliv vazhlivi strategichni ob yekti mista V pozhezhi takozh zaginulo blizko 50 000 rosijskih poranenih voyakiv yakih prosto zalishili naprizvolyashe Napoleon spodivavsya sho zahopivshi Moskvu vin postavit krapku u vijni ale peremogi v bitvah ne prinesli jomu peremogi u vijni Vtrata Moskvi ne zmusila Oleksandra I piti na pidpisannya miru z Napoleonom i voni obidva rozumili sho francuzka armiya stavala menshoyu ta slabshoyu z chasom Pislya odnogo misyacya u Moskvi francuzka armiya pochala ruhatis u napryamku Kalugi de Kutuzov rozmistiv rosijsku armiyu Napoleon znovu spodivavsya na virishalnu bitvu ale bij pid Maloyaroslavcem ne stav takoyu bitvoyu Rosijska armiya znovu vidstupila popri te sho posidala krashu poziciyu ta mala perevagi Vijska Napoleona buli visnazheni prodovolchi resursi zakinchuvalisya pochinalas zima soldati ne mali zimovogo odyagu koni buli na mezhi visnazhennya vsi ci obstavini zmusili Napoleona pochati vidstup Golod pereoholodzhennya visnazhennya postijni napadi kozakiv ta rosijskih vijsk prizveli do velikih vtrat lyudej ta do demoralizaciyi armiyi Napoleona Koli zalishki Velikoyi armiyi Napoleona peretnuli richku Berezina Bilorus to vona nalichuvala vsogo 27 000 boyezdatnih soldativ U pidsumku 180 000 soldativ bulo vbito 100 000 potrapili do polonu Takim chinom kampaniya trivala 6 misyaciv ta stala perelomnoyu vihoyu Napoleonivskih voyen Napoleon i Ukrayina Dokladnishe Ukrayina u vijnah Napoleona U hodi pidkorennya Rosijskoyi imperiyi suttyevu rol malo vidigrati yiyi vidstoronennya vid uzberezhzhya Chornogo morya Yak odin iz praktichnih zahodiv dlya cogo planuvalosya stvorennya dvoh novih zalezhnih vid Franciyi marionetkovih derzhav Odna z nih mala ohopiti Chernigivshinu j Poltavshinu a druga podniprovsku chastinu Katerinoslavshini Hersonshinu Tavriyu Krim a takozh vsyu dolinu vid Doncya do Donu Kozaki i krimski tatari mali uvijti do skladu naselennya progoloshenih novoutvoren z shirokimi pravami avtonomiyi Reshtu zh teritoriyi Ukrayini peredbachalosya rozpodiliti na dvi chastini z yakih Pravoberezhzhya malo uvijti do VG Varshavskogo a Galichina ta Volin do Avstriyi yak vinagoroda za voyennu dopomogu u vijni proti rosiyan Na pershih etapah uchasti Rosijskoyi imperiyi v zakordonnij kampaniyi ukrayinci duzhe neohoche jshli v rekruti pid chas ukaziv z perevedennya opolchennya u rekruti mali misce povstannya dlya pridushennya kotrih vikoristovuvalis regulyarni vijska Prote stanovishe zminilos na pochatok franko rosijskoyi vijni cherez bezposerednyu zagrozu vlasnim zemlyam Plan z naboru kozackih formuvan ta opolchennya bulo znachno perevikonano chomu spriyali yak obicyanki povernennya kozackih prav tak i fakt pidtrimki Napoleonom polyakiv najbilshi togochasni vorogi ukrayinciv vistupali yak soyuzniki francuziv Kinec imperiyi Rik 1814 kartina 1864 Mogila Napoleona na ostrovi Svyatoyi Yeleni Trunu z tilom Napoleona dostavleno u Franciyu 15 zhovtnya 1840 roku Sarkofag Napoleona Dim Invalidiv v Parizhi Pid chas voyennoyi kampaniyi 1813 1814 rokiv armiya Napoleona zavdala kilka porazok vijskam Shostoyi antinapoleonivskoyi koaliciyi Avstriya Angliya Prussiya Rosiya Shveciya odnak u virishalnij chotiridennij Lejpcizkij bitvi yaku takozh nazivayut bitvoyu narodiv 1813 napoleonivski vijska buli peremozheni soyuznimi vijskami Viznachnoyu podiyeyu pid chas bitvi bulo te sho povnistyu buv rozbitij lishe ar yergard pid komanduvannyam marshala Makdonalda Pislya vstupu soyuznickih vijsk u kvitni 1814 roku u Parizh Napoleon 6 kvitnya zriksya prestolu Peremozhci zberegli jomu titul imperatora i peredali v upravlinnya ostriv Elba Sto dniv Ostriv Svyatoyi Yeleni Smert U 1815 roci Napoleon zrobiv sprobu povernuti vladu Sto dniv ale zaznavshi porazki v bitvi pid Vaterloo 18 chervnya Napoleon vdruge zriksya prestolu 22 chervnya Buv zaslanij na ostriv Svyatoyi Yeleni de meshkav pid naglyadom britanskogo gubernatora Gadsona Lou angl Hudson Lowe specialno priznachenogo dlya ciyeyi meti yakij maksimalno obmezhuvav Napoleona v osobistij svobodi Z eksimperatorom na ostriv pribuli yak dobrovilni poloneni deyaki jogo prihilniki graf lya Kas generali Gurgo Bertran i Montoljon z rodinami Z chasom general Gurgo ne vitrimav znushan gubernatora Lou i povernuvsya do Yevropi Natomist do reshti z vuzkogo kola Napoleona yaki zalishalisya pri nomu azh do samoyi smerti priyednavsya italijskij likar Franchesko Antommarki ital Francesco Atommarchi U grupi ohoroni Napoleona na ostrovi Svyatoyi Yeleni Rosiyu predstavlyav general de Balmen dyadko priyatelya Tarasa Shevchenka Yakova de Balmena yakomu poet prisvyativ poemu Kavkaz Kolishnij francuzkij general Fransua Lalleman emigruvavshi do SShA plekav plani vikradennya Napoleona z ostrova Napoleon Bonapart pomer 5 travnya 1821 r U 1840 roci prah Napoleona perevezli do Parizha Imperatora pohovali v Domi Invalidiv u Parizhi U 1960 h rokah z yavilasya versiya pro te sho Napoleon mig buti povilno otruyenij mish yakom bo v jogo volossi znajshli slidi ciyeyi rechovini Prote suchasni naukovci kategorichno zaperechuyut cyu versiyu Yak z yasuvalosya v ti chasi mish yak aktivno vikoristovuvali vinorobi ochishuyuchi vinni bochki a Napoleona vvazhali velikim pocinovuvachem vina Natomist ob yednana grupa doslidnikiv iz Kanadi Shvejcariyi i SShA u sichni 2017 dijshli visnovku sho 51 richnij Napoleon najimovirnishe pomer vid raku shlunka Provivshi neobhidni analizi naukovci z yasuvali sho u polkovodcya rozvinulasya zloyakisna puhlina shlunka Cikavo sho navit osobistij likar Napoleona Franchesko Antommarki svogo chasu povidomiv sho prichinoyu strashnogo bolyu u jogo paciyenta buv rak Sim yaDokladnishe Bonaparti Batki Karlo Sharl Bonaparte 1746 1785 Leticiya Ramolino 1749 1750 1836 Brati ta sestri Zhozef Bonapart Luyi Bonapart Zherom Bonapart Eliza Bonapart Polina Bonapart Karolina Bonapart Shlyubi z 9 bereznya 1796 r Parizh rozluchennya 16 grudnya 1809 r Zhozefina Bogarne 1763 1814 z 1 kvitnya 1810 r Mariya Luyiza Avstrijska 1791 1847 ercgercoginya Avstrijska imperatricya vdova generala Diti Napoleon II Bonapart 1811 1832 roki Nazvani diti diti Zhozefini de Bogarne vid 1 go shlyubu Yevgen de Bogarne 1781 1824 roki gercog Lejhtenbergskij Gortenziya de Bogarne 1783 1837 gercoginya de Sen Le koroleva Gollandiyi dvoyuridna pleminnicya 1 go cholovika Zhozefini de Bogarne Stefaniya de Bogarne 1789 1860 roki velika gercoginya Badenska Pozashlyubni zv yazki ta diti vid nih Eleonora Deniella de La Plen ye pomerla 1868 roku Sharl Leon 1806 1881 roki Mariya Lonchinska grafinya Valevska 1786 1817 roki Aleksandr Zhozef Florian Valevskij 1810 1868 roki Albina de Vasal 1779 1848 roki Zhozefina Napoleone de Montolon 1818 1819 roki Cikavi fakti1785 roku Napoleon zakinchiv Parizku vijskovu shkolu v chini poruchnika a 1788 roku sprobuvav vstupiti na sluzhbu v rosijsku armiyu Ale za misyac do cogo v Rosiyi buv vidanij ukaz pro prijnyattya inozemciv na sluzhbu z ponizhennyam na odin rang na sho Napoleon ne pogodivsya Keruvav naborom volonteriv dlya uchasti u Rosijsko osmanskij vijni 1787 1792 rokiv general poruchnik Zaborovskij yakomu majbutnij imperator Franciyi skazav Meni korol Prussiyi dast chin kapitana Zaborovskij sho v 1812 roci zmushenij buv utikati z Moskvi girko kayavsya v tij svoyij vidmovi Napoleon povazhav vijskove mistectvo prusskogo korolya Fridriha II Pislya peremogi nad Chetvertoyu Koaliciyeyu v 1807 roci imperator Franciyi vidvidav mogilu Fridriha u Potsdami i skazav svoyim oficeram Panove yakbi cya lyudina bula she zhivoyu ya b lezhav u mogili zamist nogo Zhittya Napoleona ohoronyav mamlyuk Rustam Raza Zrist Napoleona buv 168 sm Ce buv serednij zrist francuziv togo chasu Misce pervinnogo pohovannya Napoleona na ostrovi Svyatoyi Yeleni razom z nadmogilnim nadgrobkom i budinok de zhiv pered smertyu imperator ye francuzkoyu teritoriyeyu todi yak usya insha teritoriya ostrovu ye britanskim volodinnyam Div takozh it ru ru Ikonografiya Napoleona Bonaparta Napoleonivska Franciya Napoleonivski vijni Kodeks Napoleona Bonapartizm Kartini na risovih polyah Napoleon u Fontenblo kartina PrimitkiKindred Britain d Track Q75653886 Var varcev M M Napoleon I Bonapart Enciklopediya Istoriyi Ukrayini T 7 Bonapart N Egipetskij pohod Vospominaniya per s fr Spb Azbuka klassika 2007 S 60 ros Gurzhij O Reyent O Palij A Vijna 1812 roku ukrayinskij kontekst Vidp red V A Smolij NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Institut istoriyi Ukrayini 2012 154 s 31 s Abalihin B S Ukrainskoe opolchenie 1812 g Istoricheskie zapiski M 1962 T 72 S 87 118 ros Arhiv originalu za 12 bereznya 2017 Procitovano 10 bereznya 2017 Deko A Tajna smerti Napoleona Vokrug sveta 11 2626 noyabr 1992 9 veresnya 2013 u Wayback Machine ros Nazvali prichinu smerti Napoleona Ekonomicheskie izvestiya 2017 6 yanvarya 7 sichnya 2017 u Wayback Machine ros Arhiv originalu za 15 lipnya 2014 Procitovano 14 lipnya 2014 S A Teplyakov Smysl zhizni ros DzherelaDokladnishe Abbott John 2005 Life of Napoleon Bonaparte Kessinger Publishing ISBN 1417970634 angl Alder Ken 2002 The Measure of All Things The Seven Year Odyssey and Hidden Error That Transformed the World ISBN 074321675X angl Alter Peter 2006 and red Unity and Diversity in European Culture c 1800 Oxford University Press ISBN 0197263828 angl Amini Iradj 2000 Taylor amp Francis ISBN 0934211582 Arhiv originalu za 22 grudnya 2011 Procitovano 19 sichnya 2011 angl Archer Christon I John R Ferris Holger H Herwig 2002 World History of Warfare University of Nebraska Press ISBN 0803244231 angl Astarita Tommaso 2005 Between Salt Water And Holy Water A History Of Southern Italy W W Norton amp Company ISBN 0393058646 angl Balcombe Abell Lucia Elizabeth 1845 Recollections of the Emperor Napoleon J Murray OCLC 9123757 angl Bell David 2007 Houghton Mifflin Harcourt ISBN 0618349650 Arhiv originalu za 22 grudnya 2011 Procitovano 19 sichnya 2011 angl Bertman Sandra 2002 Execution of the Defenders of Madrid 3 May 1808 New York University Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 18 listopada 2008 angl Blaufarb Rafe 2007 Napoleon Symbol for an Age A Brief History with Documents Bedford ISBN 0312431104 angl Bordes Philippe 2007 Jacques Louis David Yale University Press ISBN 0300123469 angl 1973 The Campaigns of Napoleon Volume 1 9780025236608 ISBN 0025236601 angl Chandler David 1995 The Campaigns of Napoleon Simon amp Schuster ISBN 0025236601 angl Chandler David 2002 Napoleon Leo Cooper ISBN 0850527503 angl Chesney Charles 2006 Waterloo Lectures A Study Of The Campaign Of 1815 Kessinger Publishing ISBN 1428649883 angl Connelly Owen 2006 Blundering to Glory Napoleon s Military Campaigns Rowman amp Littlefield ISBN 0742553183 angl Cordingly David 2004 The Billy Ruffian The Bellerophon and the Downfall of Napoleon Bloomsbury ISBN 158234468X angl 1994 Napoleon HarperCollins ISBN 0006375219 angl Cullen William 2008 Is Arsenic an Aphrodisiac Royal Society of Chemistry ISBN 0854043632 angl Driskel Paul 1993 As Befits a Legend Kent State University Press ISBN 0873384849 angl Dunan Marcel 1963 Napoleon s height French La Fondation Napoleon Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 11 sichnya 2009 fr Dwyer Philip 2008 Napoleon The Path to Power 1769 1799 Bloomsbury ISBN 9780747566779 angl Edwards Catharine 1999 Roman Presences Cambridge University Press ISBN 052159197X angl Flynn George Q 2001 Conscription and democracy The Draft in France Great Britain and the United States Greenwood Publishing Group ISBN 031331912X angl Fremont Barnes Gregory Todd Fisher 2004 The Napoleonic Wars The Rise and Fall of an Empire Osprey ISBN 1841768316 angl Fulghum Neil 2007 Death Mask of Napoleon University of North Carolina Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 4 serpnya 2008 angl Gates David 2001 The Spanish Ulcer A History of the Peninsular War Da Capo Press ISBN 0306810832 angl Gates David 2003 The Napoleonic Wars 1803 1815 Pimlico ISBN 0712607196 angl 1982 1947 Napoleon For and Against Penguin Books ISBN 0452000572 angl Goetz Robert 2005 1805 Austerlitz Napoleon and the Destruction of the Third Coalition Greenhill Books ISBN 1853676446 angl Hall Stephen 2006 Houghton Mifflin Harcourt ISBN 0618470409 Arhiv originalu za 22 grudnya 2011 Procitovano 19 sichnya 2011 angl Hanson Victor Davis 2003 The Claremont Institute The Little Tyrant A review of Napoleon A Penguin Life The Claremont Institute Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 30 travnya 2008 angl Harvey Robert 2006 The War of Wars Robinson ISBN 9781845296353 angl Hindmarsh J Thomas John Savory 2008 Clinical Chemistry American Association for Clinical Chemistry 54 2092 doi 10 1373 clinchem 2008 117358 Arhiv originalu za 26 grudnya 2010 Procitovano 10 zhovtnya 2010 angl Jackson John 2004 Race Racism and Science ABC CLIO ISBN 1851094482 angl Johnson P 2002 Napoleon A life Penguin Books ISBN 0670030783 angl Karsh Inari 2001 Empires of the Sand The Struggle for Mastery in the Middle East 1789 1923 Harvard University Press ISBN 0674005414 angl Kladstrup Don Petie Kladstrup 2005 Champagne How the World s Most Glamorous Wine Triumphed Over War and Hard Times William Morrow ISBN 0060737921 angl 1943 Where Love And Friendship Dwelt Macmillan OCLC 67554055 angl Macaulay Neill 1986 Dom Pedro The Struggle for Liberty in Brazil and Portugal 1798 1834 Duke University Press ISBN 0822306816 angl Markham Felix 1988 Napoleon Mass Market Paperback ISBN 0451627989 angl McLynn Frank 1998 Napoleon Pimlico ISBN 0712662472 angl O Connor J E F Robertson 2003 The history of measurement St Andrew s University Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 18 lipnya 2008 angl Outhwaite William 2003 The Blackwell Dictionary of Modern Social Thought Blackwell ISBN 0631221646 angl Poulos Anthi 2000 International Journal of Legal Information vid vol 28 HeinOnline Arhiv originalu za 16 bereznya 2020 Procitovano 8 serpnya 2021 angl Ribbe Claude 2007 Oneworld Publications ISBN 1851685332 angl Roberts Andrew 2001 Napoleon and Wellington Weidenfeld and Nicholson ISBN 0297646079 angl Roberts Chris 2004 Heavy Words Lightly Thrown Granta ISBN 1862077657 angl Scheck Raffael 2008 Germany 1871 1945 A Concise History Berg ISBN 184520817X angl 1997 Napoleon Bonaparte HarperCollins ISBN 9780060172145 angl Schwarzfuchs Simon 1979 Napoleon the Jews and the Sanhedrin Routledge ISBN 0197100236 angl Thomson Kathleen 1969 Balcombe Alexander Beatson 1811 77 Australian Dictionary of Biography Online Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 27 travnya 2008 angl Wanniski Jude 1998 The Way the World Works Regnery Gateway ISBN 0895263440 angl Watson William 2003 Greenwood Publishing Group ISBN 0275974707 Arhiv originalu za 22 grudnya 2011 Procitovano 12 chervnya 2009 angl Wells David 1992 The Penguin Dictionary of Curious and Interesting Geometry Penguin Books ISBN 0140118136 angl Wilkins William 1972 1944 Napoleon s Submarine New English Library ISBN 0450010287 angl Wilson J 2 serpnya 1975 PDF British Medical Journal vol 3 PMC 1674241 Arhiv originalu PDF za 4 travnya 2021 Procitovano 7 chervnya 2008 angl Wood Philip 2007 The Law and Practice of International Finance Series Sweet amp Maxwell ISBN 1847032109 angl Woodward Chris July 2005 Napoleon s Last Journey 7 History Today originalu za 25 kvitnya 2008 Procitovano 12 lipnya 2008 angl Krivonos R A Napoleon Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 475 476 Varvarcev M M Napoleon I Bonapart 24 sichnya 2018 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O 728 s il ISBN 978 966 00 1061 1 PosilannyaNapoleon I Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 430 431 Napoleon I Bonapart u sestrinskih Vikiproyektah Portal Istoriya Citati u Vikicitatah Genealogiya na Rodovodi Napoleon I Bonapart u Vikishovishi Vadim Adadurov Pro ostanni roki zhittya Napoleona Ivan Trush Sto lit tomu nazad Dilo 14 01 1917 12 bereznya 2017 u Wayback Machine http maysterni com publication php id 151228 10 travnya 2021 u Wayback Machine http maysterni com publication php id 151225 9 travnya 2021 u Wayback Machine http maysterni com publication php id 151321 7 grudnya 2021 u Wayback Machine Endryu Roberts Liderstvo v chasi vijni Golovni uroki vid tvorciv istoriyi Pereklad z anglijskoyi Yaroslava Vojtka Kiyiv KM BUKS 2021 216 st ISBN 978 966 948 499 4