Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Марія Анна Еліза Бонапарт (фр. Marie Anne Elisa Bonaparte; 3 січня 1777, Аяччо, Корсика — 6 серпня 1820, Трієст, Австрійська імперія), в шлюбі Баччоккі (італ. Bacciochi) — велика герцогиня Тосканська (1809—1814), княгиня Луккська і Пйомбінська (1805-1814), реформаторка краю, законотвориця, меценатка, власниця літературного салону.
| Еліза Бонапарт | |
|---|---|
| фр. Élisa Bonaparte | |
 | |
| Народилася | 3 січня 1777[2][3][…] Аяччо |
| Померла | 6 серпня 1820 (43 роки) або 7 серпня 1820[1] (43 роки) Вілла-Вічентіна, Провінція Удіне, Італія ·малярія |
| Поховання | d |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | політична діячка, меценатка |
| Знання мов | французька[2] |
| Титул | герцогиня[d] |
| Рід | Бонапарти |
| Батько | Карло Буонапарте |
| Мати | Летиція Рамоліно |
| Брати, сестри | Поліна Бонапарт, Кароліна Бонапарт, Наполеон I Бонапарт, Жозеф Бонапарт, Людовик I Бонапарт, Жером Бонапарт і d |
| У шлюбі з | d |
| Діти | d і d |
 | |
| |
Біографія
Народилася в Аяччо на Корсиці. Була сьомою дитиною і старшою досягла повноліття дочкою Карло Буонапарте і Летиції Рамоліно. Виховувалася в аристократичному пансіоні Сен-Сір. З усіх дітей Еліза була менш привабливою і більше всіх була схожа на Наполеона.
За словами графині , «вона нагадувала брата рисами свого обличчя, але вираз його був набагато суворішим. Говорили, що у неї незвичайний розум і сильний характер, але чомусь ніхто не чув, щоб хтось розповідав про її видатний вчинок або дотепний вислів». До того ж, вона була горда, пихата і рішуча, говорила голосно і твердо стояла на своєму. За спостереженнями герцогині д'Абрантес, була твердо впевнена, що жінки не гірші, а може й кращі, за чоловіків. Еліза всіляко намагалась це довести, через що «мимоволі напрошувалася думка, що жіноча стать була для неї лише прикриттям».
У травні 1797 року в Марселі вона стала дружиною офіцера (1762—1841), який походив із старовинного дворянського, але збіднілого корсиканського роду. З нагоди весілля Наполеон призначив його командиром піхотного полку, а в 1804 році дав посаду сенатора. Посаг Елізи включав у себе 35 000 тисяч франків готівкою, два виноградники і невеликий маєток на Корсиці. У шлюбі народила четверо дітей, з яких вижили двоє:
- Фелікс Наполеон (1798—1799)
- (1806—1869), в 1825 році одружилася з Філіппо Кармрат-Пассіоней.
- Жером Карл (1810—1811)
- (1814—1833), народився в Болоньї, як писала одна з сучасниць, «в той момент, коли необхідність у спадкоємця вже відпала». Помер в результаті падіння з коня.
Княгиня Луккська і Пйомбінська
З 1797 по 1805 роки Еліза з родиною жила в Парижі, де тримала літературний салон, в якому збирала найзнаменитіших діячів французької культури. Розумна, гостра на мову вона із задоволенням брала участь у сімейних інтригах, і після того, як Наполеон в 1804 році став імператором, отримала, як і інші члени сім'ї, титул Імператорської Величності. 18 березня 1805 року Наполеон запропонував їй володіння в Італії і дарував титул княгині , що представляє для нього великий стратегічний інтерес. Пізніше вона отримала герцогство Лукки, Маси, Каррари і Ґарньяфо. Схожа на прославленого брата, діяльна і владна, вона зробила багато для розвитку своїх князівств.
Оскільки була хорошою адміністраторкою, Еліза відсторонила від справ чоловіка і твердою рукою взялася за економіку краю, активно розвиваючи не тільки будівництво, але і культуру. Нудьгуючи за блискучим двором у Парижі і бажаючи мати щось подібне в своїх володіннях, вона активно розвивала там мистецтво і світське життя. В Луцці побудувала новий палац, відкрила два театри, лазні і гральний будинок. Вона реформувала духовенство, закривши ряд монастирів, створила безліч навчальних закладів, заснувала Комітет громадської благодійності і організувала безкоштовну медичну допомогу для бідних, побудувавши нову лікарню в колишньому монастирі Сант-Анастасія. Дбаючи про свій добробут, вона ввела особисту монополію на ловлю тунця, відкрила кузні й, проти волі Наполеона, привласнила приватну компанію на Ельбі з виробництва руди. З її ім'ям пов'язана інтенсивна розробка родовищ каррарського мармуру, де робили погруддя імператора. Там вона заснувала школу скульпторів і стала виготовляти столи, вази, каміни та годинники, постачаючи своїм мармуром всю Європу.
Оцінивши таланти сестри, Наполеон зробив її в 1809 році намісницею усієї Тоскани, з титулом великої герцогині. У Флоренції вона оселилася в палаццо Пітті, чоловіка відправила в На людях вони зображували люблячу пару, разом їздили в театр і публічно демонстрували прихильність одне до одного, але насправді жили своїм життям. Серед коханців герцогині були барон де Капелі, племінник маркіза Лукезіні, конюший Ченами, купець Ейнард і багато інших. Зокрема, її фаворитом, а може і коханцем, був і великий італійський скрипаль Нікколо Паганіні. Але, як тільки вони ставали загрозою для репутації сім'ї, Наполеон висилав їх з країни. У флорентійському товаристві Еліза не мала популярності. Говорили, що в ній «поєднувався деспотизм, який вона перейняла у брата, і деспотизм, властивий її статі».
Не маючи можливості правити в Тоскані безпосередньо, для реалізації своїх планів вона їздила в Лукку, де в лютому 1810 року видала 30 нових законів власного виробництва. Її відносини з Наполеоном ставали все більш напруженими, він часто нагадував їй про будь-які порушення у виконанні своїх наказів у Тоскані й у спробі стримати її невгамовну спрагу слави, навіть заборонив згадувати її ім'я у французьких газетах. Події 1812 і 1813 років не справили на герцогиню особливого враження, вона була переконана, що народ її любить.
Однак, коли в січні 1814 року до воріт Флоренції підійшла армія Мюрата і зажадала впустити її в місто, Еліза відповіла формальною відмовою. У спробі зберегти трон вона почала інтригувати й розпочала переговори з Мюратом. Потім, переконуючи флорентійців, що прагне уникнути кровопролиття, вона відкрила ворота, але юрба почала штурм Пітті, і їй довелося тікати в Лукку. Там Еліза оголосила, що розриває всі зв'язки з імперією, чим, за словами історика Ф. Массона, повела себе «як матрос, який на тонучому кораблі краде у капітана носові хустки». У березні до Лукки підійшли війська і зажадали від жителів міста «відправити цю жінку геть», на цьому кар'єра Елізи Бонапарт закінчилася.
Останні роки
Під загрозою арешту 15 березня 1814 року Еліза поїхала до чоловіка в Геную, після чого вони переїхали в Турин, потім у Шамбері та Монпельє. Після падіння імперії території, захоплені Наполеоном, повернули їх колишнім власникам і герцогство перейшло Фердинанду III Тосканському. Князь Меттерніх дозволив подружжю оселитися в Болоньї, де Еліза взяла собі ім'я графині ді Компіньяно. Вона стежила за усіма політичними новинами і навіть їздила на Віденський конгрес, щоб боротися за свої права. Під час втечі Наполеона з Ельби, 25 березня 1815 року Еліза була заарештована і перебувала в австрійській фортеці . Після Ста днів її звільнили й дозволили оселитися в Трієсті.
Там вона купила будинок і заміську віллу Віллу-Вічентіну. Продавши повернуте у 1819 році австрійським урядом своє італійське майно, вона купила маєток в Істрії і вела безбідний спосіб життя в оточенні свого двору, що складався з другосортних художників, музикантів і французьких емігрантів.
Еліза Бонапарт раптово померла від малярії у віці 43 років 7 серпня 1820 року на власній віллі Вічентині. Для Наполеона ця звістка стала важким ударом, чоловік же поставився до її смерті зі звичайним спокоєм. Продавши маєток дружини, Бачіоккі влаштувався в Болоньї, де в купив бічну каплицю і спорудив монумент своїй сім'ї, поховавши там прах дружини. Її ім'ям названо рід рослин () з родинии Амариллісові.
Примітки
- Find a Grave — 1996.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Lundy D. R. The Peerage
- А. Потоцкая. Мемуары графини Потоцкой, 1794—1820. — М.: Кучково поле, 2005. — 303 с.
- Баччиокки // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.) (рос.)
- Головкин Б. Н. . — № 3.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mariya Anna Eliza Bonapart fr Marie Anne Elisa Bonaparte 3 sichnya 1777 17770103 Ayachcho Korsika 6 serpnya 1820 Triyest Avstrijska imperiya v shlyubi Bachchokki ital Bacciochi velika gercoginya Toskanska 1809 1814 knyaginya Lukkska i Pjombinska 1805 1814 reformatorka krayu zakonotvoricya mecenatka vlasnicya literaturnogo salonu Eliza Bonapartfr Elisa BonaparteNarodilasya3 sichnya 1777 1777 01 03 2 3 AyachchoPomerla6 serpnya 1820 1820 08 06 43 roki abo 7 serpnya 1820 1820 08 07 1 43 roki Villa Vichentina Provinciya Udine Italiya malyariyaPohovannyadKrayina FranciyaDiyalnistpolitichna diyachka mecenatkaZnannya movfrancuzka 2 Titulgercoginya d RidBonapartiBatkoKarlo BuonaparteMatiLeticiya RamolinoBrati sestriPolina Bonapart Karolina Bonapart Napoleon I Bonapart Zhozef Bonapart Lyudovik I Bonapart Zherom Bonapart i dU shlyubi zdDitid i d Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodilasya v Ayachcho na Korsici Bula somoyu ditinoyu i starshoyu dosyagla povnolittya dochkoyu Karlo Buonaparte i Leticiyi Ramolino Vihovuvalasya v aristokratichnomu pansioni Sen Sir Z usih ditej Eliza bula mensh privablivoyu i bilshe vsih bula shozha na Napoleona Za slovami grafini vona nagaduvala brata risami svogo oblichchya ale viraz jogo buv nabagato suvorishim Govorili sho u neyi nezvichajnij rozum i silnij harakter ale chomus nihto ne chuv shob htos rozpovidav pro yiyi vidatnij vchinok abo dotepnij visliv Do togo zh vona bula gorda pihata i rishucha govorila golosno i tverdo stoyala na svoyemu Za sposterezhennyami gercogini d Abrantes bula tverdo vpevnena sho zhinki ne girshi a mozhe j krashi za cholovikiv Eliza vsilyako namagalas ce dovesti cherez sho mimovoli naproshuvalasya dumka sho zhinocha stat bula dlya neyi lishe prikrittyam U travni 1797 roku v Marseli vona stala druzhinoyu oficera 1762 1841 yakij pohodiv iz starovinnogo dvoryanskogo ale zbidnilogo korsikanskogo rodu Z nagodi vesillya Napoleon priznachiv jogo komandirom pihotnogo polku a v 1804 roci dav posadu senatora Posag Elizi vklyuchav u sebe 35 000 tisyach frankiv gotivkoyu dva vinogradniki i nevelikij mayetok na Korsici U shlyubi narodila chetvero ditej z yakih vizhili dvoye Feliks Napoleon 1798 1799 1806 1869 v 1825 roci odruzhilasya z Filippo Karmrat Passionej Zherom Karl 1810 1811 1814 1833 narodivsya v Bolonyi yak pisala odna z suchasnic v toj moment koli neobhidnist u spadkoyemcya vzhe vidpala Pomer v rezultati padinnya z konya Knyaginya Lukkska i PjombinskaEliza Bonapart 1812 Z 1797 po 1805 roki Eliza z rodinoyu zhila v Parizhi de trimala literaturnij salon v yakomu zbirala najznamenitishih diyachiv francuzkoyi kulturi Rozumna gostra na movu vona iz zadovolennyam brala uchast u simejnih intrigah i pislya togo yak Napoleon v 1804 roci stav imperatorom otrimala yak i inshi chleni sim yi titul Imperatorskoyi Velichnosti 18 bereznya 1805 roku Napoleon zaproponuvav yij volodinnya v Italiyi i daruvav titul knyagini sho predstavlyaye dlya nogo velikij strategichnij interes Piznishe vona otrimala gercogstvo Lukki Masi Karrari i Garnyafo Shozha na proslavlenogo brata diyalna i vladna vona zrobila bagato dlya rozvitku svoyih knyazivstv Oskilki bula horoshoyu administratorkoyu Eliza vidstoronila vid sprav cholovika i tverdoyu rukoyu vzyalasya za ekonomiku krayu aktivno rozvivayuchi ne tilki budivnictvo ale i kulturu Nudguyuchi za bliskuchim dvorom u Parizhi i bazhayuchi mati shos podibne v svoyih volodinnyah vona aktivno rozvivala tam mistectvo i svitske zhittya V Lucci pobuduvala novij palac vidkrila dva teatri lazni i gralnij budinok Vona reformuvala duhovenstvo zakrivshi ryad monastiriv stvorila bezlich navchalnih zakladiv zasnuvala Komitet gromadskoyi blagodijnosti i organizuvala bezkoshtovnu medichnu dopomogu dlya bidnih pobuduvavshi novu likarnyu v kolishnomu monastiri Sant Anastasiya Dbayuchi pro svij dobrobut vona vvela osobistu monopoliyu na lovlyu tuncya vidkrila kuzni j proti voli Napoleona privlasnila privatnu kompaniyu na Elbi z virobnictva rudi Z yiyi im yam pov yazana intensivna rozrobka rodovish karrarskogo marmuru de robili pogruddya imperatora Tam vona zasnuvala shkolu skulptoriv i stala vigotovlyati stoli vazi kamini ta godinniki postachayuchi svoyim marmurom vsyu Yevropu Ocinivshi talanti sestri Napoleon zrobiv yiyi v 1809 roci namisniceyu usiyeyi Toskani z titulom velikoyi gercogini U Florenciyi vona oselilasya v palacco Pitti cholovika vidpravila v Na lyudyah voni zobrazhuvali lyublyachu paru razom yizdili v teatr i publichno demonstruvali prihilnist odne do odnogo ale naspravdi zhili svoyim zhittyam Sered kohanciv gercogini buli baron de Kapeli pleminnik markiza Lukezini konyushij Chenami kupec Ejnard i bagato inshih Zokrema yiyi favoritom a mozhe i kohancem buv i velikij italijskij skripal Nikkolo Paganini Ale yak tilki voni stavali zagrozoyu dlya reputaciyi sim yi Napoleon visilav yih z krayini U florentijskomu tovaristvi Eliza ne mala populyarnosti Govorili sho v nij poyednuvavsya despotizm yakij vona perejnyala u brata i despotizm vlastivij yiyi stati Eliza z dochkoyu Napoleonoyu Ne mayuchi mozhlivosti praviti v Toskani bezposeredno dlya realizaciyi svoyih planiv vona yizdila v Lukku de v lyutomu 1810 roku vidala 30 novih zakoniv vlasnogo virobnictva Yiyi vidnosini z Napoleonom stavali vse bilsh napruzhenimi vin chasto nagaduvav yij pro bud yaki porushennya u vikonanni svoyih nakaziv u Toskani j u sprobi strimati yiyi nevgamovnu spragu slavi navit zaboroniv zgaduvati yiyi im ya u francuzkih gazetah Podiyi 1812 i 1813 rokiv ne spravili na gercoginyu osoblivogo vrazhennya vona bula perekonana sho narod yiyi lyubit Odnak koli v sichni 1814 roku do vorit Florenciyi pidijshla armiya Myurata i zazhadala vpustiti yiyi v misto Eliza vidpovila formalnoyu vidmovoyu U sprobi zberegti tron vona pochala intriguvati j rozpochala peregovori z Myuratom Potim perekonuyuchi florentijciv sho pragne uniknuti krovoprolittya vona vidkrila vorota ale yurba pochala shturm Pitti i yij dovelosya tikati v Lukku Tam Eliza ogolosila sho rozrivaye vsi zv yazki z imperiyeyu chim za slovami istorika F Massona povela sebe yak matros yakij na tonuchomu korabli krade u kapitana nosovi hustki U berezni do Lukki pidijshli vijska i zazhadali vid zhiteliv mista vidpraviti cyu zhinku get na comu kar yera Elizi Bonapart zakinchilasya Ostanni rokiPid zagrozoyu areshtu 15 bereznya 1814 roku Eliza poyihala do cholovika v Genuyu pislya chogo voni pereyihali v Turin potim u Shamberi ta Monpelye Pislya padinnya imperiyi teritoriyi zahopleni Napoleonom povernuli yih kolishnim vlasnikam i gercogstvo perejshlo Ferdinandu III Toskanskomu Knyaz Metternih dozvoliv podruzhzhyu oselitisya v Bolonyi de Eliza vzyala sobi im ya grafini di Kompinyano Vona stezhila za usima politichnimi novinami i navit yizdila na Videnskij kongres shob borotisya za svoyi prava Pid chas vtechi Napoleona z Elbi 25 bereznya 1815 roku Eliza bula zaareshtovana i perebuvala v avstrijskij forteci Pislya Sta dniv yiyi zvilnili j dozvolili oselitisya v Triyesti Tam vona kupila budinok i zamisku villu Villu Vichentinu Prodavshi povernute u 1819 roci avstrijskim uryadom svoye italijske majno vona kupila mayetok v Istriyi i vela bezbidnij sposib zhittya v otochenni svogo dvoru sho skladavsya z drugosortnih hudozhnikiv muzikantiv i francuzkih emigrantiv Eliza Bonapart raptovo pomerla vid malyariyi u vici 43 rokiv 7 serpnya 1820 roku na vlasnij villi Vichentini Dlya Napoleona cya zvistka stala vazhkim udarom cholovik zhe postavivsya do yiyi smerti zi zvichajnim spokoyem Prodavshi mayetok druzhini Bachiokki vlashtuvavsya v Bolonyi de v kupiv bichnu kaplicyu i sporudiv monument svoyij sim yi pohovavshi tam prah druzhini Yiyi im yam nazvano rid roslin z rodinii Amarillisovi PrimitkiFind a Grave 1996 d Track Q63056 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 A Potockaya Memuary grafini Potockoj 1794 1820 M Kuchkovo pole 2005 303 s Bachchiokki Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref ros Golovkin B N 3