Зороастри зм або Маздеї зм іноді Заратустріа нство самоназва Вахві Даена Маздаясна Добра Віра Вшанування мудрості старод

Зороастри́зм або Маздеї́зм, іноді Заратустріа́нство (самоназва: Вахві Даена Маздаясна — Добра Віра Вшанування мудрості) — стародавнє пророцьке віровчення, в основі якого знаходиться проповідь давньоіранського пророка Заратустри, відома з зороастрійських гімнів — Гат, які дійшли до нас у складі Авести — священного зороастрійського канону.

Пророцтво полягає в тому, що існує два споконвічні вибори: благий і злий, які з'явилися Заратустрі в одному з видінь, як («Дух святий») і його супротивник — Анхра-Майнью («Злий дух»), який також був з самого початку, але цілком злий та жорстокий. Ці дві основні протилежності буття побачив Зороастр в їх початковому зіткненні:

«Воістину є два першопочаткові духи, які явилися світу як близнюки, відомі своєю протилежністю. В думці, в слові і в дії — вони обидва, добрий і злий… Коли ці два духи вперше зійшлися в боротьбі, то вони створили буття і небуття, і те, що чекає врешті-решт тих, хто йде шляхом неправди, — це найгірше, а тих, хто йде шляхом добра, чекає найкраще». (, 30, 3–4).

Все, що відбувається у світі — відбувається згідно з однією з цих причин. Між ними точиться постійна непримиренна боротьба. Людина самостійно має обрати, на якій стороні вона знаходиться. Від цього вибору залежить її подальша доля.

Назва

Одне з найбільш ранніх зі збережених зображень пророка Заратуштри. Ймовірно, воно було зроблене в третьому столітті нашої ери в сирійському місті Дура-Европос

Ця релігія має кілька назв:

зороастризм — за іменем її легендарного засновника — пророка Зороастри або Заратуштри;
маздаїзм — від імені Агура-Мазди — головного божества, що уособлює світ, добро, істину, життя, і божества, що бореться з Анхра-Майнью — володарем пітьми, зла, брехні й смерті;
магізм — жерці її є вихідцями з племені ;
релігія Авести — від назви збірника священних книг;
вогнепоклонство — у зв'язку з особливим культовим шануванням вогню;
митраїзм — від бога-спасителя Мітри;
парсизм — сучасна форма зороастризму, послідовники якого нині мешкають у Мумбаї (Індія).

Походження

Зороастризм дуже старовинна релігія. Вона була національною і державною релігією для значної частини перського народу, перш ніж поступово не поступилася місцем ісламу в VII столітті. Політична сила доісламських перських династій надавали зороастризму великого престижу. Деякі з його основних доктрин були запозичені іншими пізнішими релігійними системами. Зороастризм теж запозичав із інших систем вірувань — у древні часи від вавилонян, а в сучасну еру від теософії та езотерики, християнства, ісламу й індуїзму. В наш час у зороастризмі немає принципових теологічних розходжень за винятком схизми, пов'язаної з різницями в календарях. Однак зороастризм не монолітний — місцеві та індивідуальні вірування, обряди, цінності відрізняються через сучасні впливи, що іноді призводять до збагачення традицій, а іноді до цілковитого витіснення. До однієї із течій зороастризму відносять зурванізм. Існує версія, що три царі, які прийшли до новонародженого Ісуса, були саме маги, мобеди (зороастрійські жерці).

Основи віровчення

Створення світу

Барельєф із зображенням Мітри, сасанідського царя Шапура II і Ахура Мазди

Згідно з ученням Заратустри, Агура Мазда (Господь мудрості) був верховним божеством, єдиним нествореним творцем всього доброго і благого, премудрим і всезнаючим, праведним, перед яким усі рівні. Агура Мазда (Ахурамазда) вчинив акт творіння за два кроки. Спочатку все створене ним було вільним від тлінної оболонки, а потім Ахурамазда надав усьому сущому матеріальний вид. Цей етап називається «Створенням основи». У своїй мудрості Ахура Мазда, знав про існування супротивника — Ангра Майнью і для того, щоб зробити його безсилим він створив матеріальний світ. Спочатку Ахура-Мазда створив за допомогою Святого Духа (Спента-Майнью) шість Амеша Спента — «Безсмертних Святих», які в тій чи іншій мірі є еманаціями самого Ахура-Мазди. Слово «спента», в самій своїй основі означає «той, що володіє силою», а в відношенні до благих божеств — «допомога, що володіє силою». Саме їх Заратуштра побачив у своєму першому видінні. Вони разом з Ахурою-Маздою створили сім творінь, які утворили світ. Це :Вогонь, Вода. Земля, Повітря, Рослини, Тварини і Людина

Шість Безсмертних святих постають, як атрибути самого Ахура-Мазди. Зі своєї сторони, Він може наділити людей цими вагомими духовними та етичними якостями. Для кожної людини, в тому числі і для самого пророка, тим Безсмертним святим, що вказує шлях до інших, є Воху-Мана («Благий помисел, Розуміння»). Найближчий його Союзник — це Аша-Вахішта («Найкраща праведність, Істина»), божество, що відображає могутній закон істини-аша. Потім ідуть Спента-Армаіті («Святе благочесття») і Хшатра-Ваірйа («Бажана влада, Милосердя»), що уособлює собою силу, яку кожна людина проявити, прагнучи до праведного життя. Заключна пара — це Хаурватат («Цілісність, Здоров'я») і Амеретат («Безсмертя, Радість»). Вони дарують вічне життя і процвітання.

Поява у світі супротивника

Ангра Майню позбавлений будь-яких творчих здібностей. Все що він може зробити, це змарнувати, і перевернути за допомогою брехні — Друдж. Після його вторгнення у світ, створений Ахурою Маздою, стало відомо, що світ існуватиме доти, доки Ангра Майню назавжди не стане безсилим якось впливати на творіння. Тоді у світі відбудеться Відтворення — Фрашо Керетті, і настане ідеальна доба.

Завдання людини у світі

Зороастрійська віра вчить тому, що людина отримує своє земне існування задля втілення своїх особливих завдань щодо зміцнення правди і винищення зла. Тому кожна людина має слідувати етичній тріаді — Добрих думок, добрих слів і добрих справ.

За допомогою Даени — одночасно і душі, і совісті, людина може спілкуватися з Творцем. На допомогу людині у боротьбі з силами зла приходять Язати — «гідні вшанування», такі як Мітра — договір, Айріман — дружба, Сраоша — послух, Хварно — щастя, та інші.

За життя людина має зробити якомога більше добрих вчинків, завдяки чому вирішиться її подальша доля.

Богом договору і захисником порядку «Авеста» називає Мітру, який карає людей за брехню і злочини. Суворого покарання заслуговували люди, які завдали кому-небудь побоїв чи , а за вбивство людини злочинець мав каратися смертною карою. Жорстко переслідувалися такі злочини, як крадіжка майна та худоби, неповернення боргів, що прирівнювалося до крадіжки. За діяння, спрямовані проти особи і злочини економічного характеру наказувалося побиття батогами. Особливо регулювалися громадські та сімейні відносини. Порушення договору між членами сім'ї вважалося клятвопорушенням. Як свідчить «Авеста», «п'ятдесятикратний договір між чоловіком і дружиною; восьмидесятикратний між зятем і тестем; дев'яностократний між двома братами, стократний договір між батьком і сином». Непослух старшим заслуговував осуду, а іноді і покарання. Наприклад, якщо син піднімав руку на батька, це вважалося досить серйозним злочином, який карався тілесними покараннями.

Поховання

Зороастризм має дуже специфічний обряд поховання: труп померлих вміщують на спеціальних вежах мовчання на розтерзання хижим птахам, бо вважається що кремація і похорон у землю або воду споганює вогонь, землю і води.

Доля людини після смерті

Послідовникам Ахурамазди Заратуштра обіцяв посмертне блаженство, а посібникам зла погрожував муками і засудженням на страшному суді, який буде вершити Ахурамазда в кінці світу. Згідно з переказами зороастрійців, настане час, коли бог вогню Атар розплавить в горах залізо і направить палаючу лаву на землю. І кожна людина повинна буде перейти через цю вогненну річку. Для праведників лава здасться парним молоком, а грішники згорять у вогні. Вогненний потік провалиться крізь землю, знищить пекло, Ахрімана і всі злі сили. На землі настане рай, восторжествує добро і справедливість, людина не буде знати хвороб, вона стане безсмертною.

Після смерті людина стає на Міст Чінват (Міст Розлучитель), який зв'язує місце попереднього існування з Гарозманом (Місцем Пісень). На зустріч людині йде його даена. І той хто у житті був праведним, бачить у ній чарівну дівчину, яка допомагає людині дістатися неба. А той хто за своє життя більше грішив побачить свою даену, як страшну відьму, яка потягне його до самого Ангра Майню у пекло, і той скаже грішному: «Як же ти був незадоволений своїм Творцем, що вирішив зустрітися зі мною!» І завдасть йому пекельних мук.

Заратустра

Докладніше: Заратуштра

Заратуштра, (Заратустра, Зороастр), (перською زرتشت) (грец. Ζωροάστρης) — пророк і реформатор давньоіранської віри. Жив у східному Ірані приблизно між ХІІ і першою половиною VI ст до н. е. Засновник зороастризму. Склав найдавнішу частину Авести — Гати. Згідно з вченням зороастрійців, він єдиний пророк Ахура Мазди, що приніс людям благу віру і заклав основи морального розвитку. За переказами, коли Заратуштрі виповнилося 30 років, він був осінений істинною вірою. Його одкровення і склали «Авесту». У джерелах описується як ідеальний священик, воїн і скотар, зразковий глава і покровитель людей усього світу.

Авеста

Докладніше: Авеста (релігія)

Авеста (від awastāg — основа) — священна книга зороастризму та його представників, послідовників Заратуштри. В Авесті зібрані різночасові тексти, що складалися в зороастрійській громаді в архаїчний період давньоіранською мовою, що тепер зветься «авестійською». Навіть після появи в Ірані писемності, тексти книги передавались в основному в усній формі. Хранителями тексту виступали зороастрійські священики. Відома традиція запису з'явилася лише при пізніх Сасанідах, коли в V–VI ст. для запису книги був винайдений спеціальний фонетичний авестійський алфавіт.

Структура «Авести» нагадує структуру будь-якої священної книги. В основі її лежать написані нібито самим Заратуштрою (від gatta — пісня), молитви, які очевидно, виголошувалися речитативом й мають силабічну структуру. Це була комбінація віршів і прози, що обґрунтовували релігійну проповідь (прозові фрагменти втрачено). Подібні структури властиві архаїчній поезії взагалі (пор. біблійну Книгу Йова). Гати утворюють основу Ясни, книги молитов, яка разом з книгою («Кодекс проти левів») та («Книга про всі вищі істоти) лягла в основу першої редакції „Авести“. Ця кодифікація є власне „требник“, зібрання молитов для культової мети, причому центром культу було споживання молящими п'янкої хаоми, загалом засуджене Заратуштрою (пор. санскритське „сома“, українське „хміль“). Дві ж останні книги є викладом дидактично-правових норм. Цей комплекс написано 'авестійською» (давньо-іранською) мовою. Він належить до доби (І–ІІІ ст. н. е.). Невідомо точно, коли жив Заратуштра (з IX по VI ст. до н. е.), але тут відбито реалії Давнього Ірану 1-ї половини І тисячоліття до н. е.

Символіка

Головним натільним символом прихильника вчення Заратуштри була нижня біла сорочка Седр, зшита з одного шматка бавовняної тканини, що завжди мала рівно 9 швів, і кошти — тонкий пояс, сплетений з 72 ниток білої овечої вовни. Кошти носиться на талії обгорнутий тричі та зав'язаний на 4 вузли. Починаючи молитву, перед будь-якою важливою справою чи прийняттям рішення зороастрієць здійснює обмивання і перев'язує свій пояс (обряд Пад'яб-Кошти). Седр символізує захист душі від зла і спокус, її кишенька — скарбничку благодіянь. Кошти уособлює зв'язок з Ахура Маздою і всім його творінням. Вважається, що людина, регулярно пов'язуючи пояс, має зв'язок з усіма зороастрійцями світу та отримує свою частку від їхніх благодіянь.

Носіння священного одягу є обов'язком заратуштрійця. Релігія наказує перебувати без Седр і кошти якомога менше часу. Седр і кошти необхідно постійно підтримувати в стані чистоти. Допускається наявність змінного комплекту, на випадок, якщо перший випраний. При постійному носінні Седр і кошти їх прийнято міняти двічі на рік — на Новруз та свято .

Посудина з вогнем — символ зороастризму
Фаравахар. Персеполь, Іран
Реверс монети , зображення вівтаря вогню і двох священиків
Чак-Чак (Язд)

Іншим символом зороастризму є вогонь взагалі і аташдан — переносний (у вигляді посудини) або стаціонарний (у вигляді платформи) вогненний вівтар. На таких вівтарях підтримують священні вогні зороастризму. Ця символіка отримала особливого поширення в мистецтві Сасанідської імперії. В давнину «горюче повітря» — природний газ з вулканічних тріщин, збирали за допомогою очеретяних трубочок в шкіряні бурдюки і на в'ючних тваринах або морських судах перевозили в країни, населення яких сповідувало зороастризм.

Популярним символом також став фаравахар, людський образ у крилатому колі з наскельних рельєфів Ахеменідів. Зороастрійці традиційно не визнають його образом Ахура Мазди, а вважають його зображенням фраваші.

Важливе символічне значенням для зороастрійців має білий колір — колір чистоти та доброти, а в багатьох обрядах також зелений колір — символ процвітання та відродження.

Історія

Розглядають наступну періодизацію розвитку зороастризму:

Архаїчний період (до 558 до н. е.): час життя пророка Заратуштри та існування зороастризму в формі усної традиції;
Ахеменідський період (558–330 до н. е.): воцарювання династії Ахеменідів, створення перської імперії, перші писемні пам'ятки зороастризму;
Період еллінізму та Парфянскої держави (330 до н. е. — 226 н. е.): падіння ахеменідської імперії внаслідок походу Александра Македонського, створення парфянського царства, буддизм значно потіснив зороастризм в імперії Кушанів;
Сасанідський період (226–652 н. е.): відродження зороастризму, кодифікація Авести під керівництвом , розвиток централізованої зороастрійської церкви, боротьба з єресями;
(652 н. е. — середина XX століття): занепад зороастризму в Персії, переслідування послідовників зороастризму, виникнення парської громади Індії з емігрантів з Ірану, літературна діяльність апологетів та зберігачів традиції під владою мусульман.
На околиці селища Сурахани (поблизу Баку) розташований індуїстський храм кінця XVIII століття Атешгях (Місце вогню), де палаючий газ виходить з давніх часів.
Сучасний період (з середини XX століття до теперішнього часу): міграція іранських та індійських зороастрійців у США, Європу, Австралію, встановлення зв'язку діаспори з центрами зороастризму в Ірані та Індії.

Архаїчний період

Засновником зороастризму вважається Заратуштра. За переказами, коли Заратуштрі виповнилося 30 років, він був осінений істинною вірою. Його одкровення і склали «Авесту». Аль-Біруні, ґрунтуючись на середньовічній хронологічній традиції, зазначив дату життя Зороастра — за 258 років до Олександра Македонського. Виходячи з цих даних, ряд учених вважає, що Заратуштра жив у VII–VI ст. до н. е. Інші дослідники, орієнтуючись на лінгвістичний аналіз «Гат» — священної частини «Авести», передбачають ранішу дату життя — від Х до ХІІ століть до н. е.

Пророк жив у смутний час. Набіги і війни приносили людям незліченні страждання. Заратуштра бачив селища, розорені ворогуючими племенами. Його покровителем став Бактрійський цар Віштаспа, що сприяв поширенню зороастризму. В умовах міжусобиць і безперервних воєн («Злидні і розорення несуть вони в оселі і в села, і області, і країни») Заратуштра закликав до єднання, до створення сильної централізованої держави з сильним і справедливим правителем.

У V–VIII століттях зороастризм залишався основною релігією в Согді, Хорезмі, Фергані. У кожному селі та місті обов'язково були спеціально відведені місця, де зберігався священний вогонь. Йому були присвячені і величезні храми. Одним з найвидатніших пам'ятників архітектури зороастризму є монументальний храм Кой-Крилган-калу (неподалік від села Турткуль, Каракалпакія) — з вісьмома приміщеннями нижнього поверху, призначеними для культових цілей, з вежами і подвійним кільцем кріпосних стін.

Вплив на інші віровчення

Об'єднання зороастризму з юдео-християнством породило в III столітті маніхейство, яке швидко поширилося у багатьох країнах — від Італії до Китаю та з якого, в свою чергу, в середньовіччі й пізніше вийшли інші єресі: павликіани, богомили, катари, альбігойці та інші. Основою маніхейства був зороастрійський дуалізм, визнання двох субстанціональних начал буття — царства світла, добра, духу і царства темряви, зла, матерії. Християнство оголосило маніхейство єрессю. У XI столітті серед курдів з'явився єзидизм, послідовники якого поклоняються світлому і темному началам. У Передній Азії маніхейство справило вплив на маздакізм.

Сучасні прихильники зороастризму

Європейський центр Зороастризму в Лондоні

Найбільша зороастрійська громада живе в Індії. Коли ісламські султани завоювали Персію, та частина місцевого населення, яка не бажала переходити в іслам, втекла в пошуках притулку на західне узбережжя Індії, а частина розпорошилася по всьому світу. В наші часи друге місце серед країн за кількістю зороастристів займають Сполучені Штати.

Найбільша індійська громада зороастрійців відома як парси.

Громади зороастрійців існують також в Ірані, особливо в районах, де досі розмовляють мовами, відмінними від фарсі. Цікавість до свого зороастрійського минулого проявляють також сусідні з Іраном країни Центральної Азії, такі як Таджикистан і Узбекистан. За пропозицією Таджикистану ЮНЕСКО оголосило 2003 рік роком святкування 3000 років зороастрійської культури, в рамках якого були влаштовані заходи у всьому світі.

Загалом станом на 2004 кількість зороастрійців у світі оцінювалася в межах від 145 тис. до 210 тис. Перепис 2001 в Індії зафіксував 69 601 парса. В Пакистані їх близько 5 тис. В англомовній Америці налічується за оцінками 18–25 тис. зороастрійців як індійського, так і іранського походження. 3,5 тис. зороастрійців живуть в Австралії. Щодо їхньої кількості в Ірані існує велика розбіжність в даних. За останнім переписом, проведеним до революції, їх було 21 400.

Приблизно 10 тис. зороастрійців залишаються в Центральній Азії, наприклад на території древніх Бактрії (сучасний Афганістан), Согдіани, Маргіани.

Серед відомих зороастрійців у сучасному світі диригент Зубін Мета, рок-музикант Фредді Меркюрі, французький актор Робер Оссейн.

Зороастризм у світовій культурі

В Європі зміст Авести став відомий у XVIII ст. після перекладу Дюперрона в 1771 році французькою мовою, що дало змогу навіть простежити вплив вчення Авести на формування релігійних систем пізнішого походження;

Зороастризм вперше в історії релігій висунув детальну систему есхатологізму (релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту). Основою цього вчення є дуалістичне розуміння двох його першопочатків — добра і зла. З цією концепцією пов'язане і зороастрійське розуміння людини, яка є продуктом божого творіння, створена Ахурою Маздою для добра. Але людина має вільну волю, може піддаватися впливу зла і сприймати його.

Боротьба добра і зла неодмінно завершиться перемогою добра. Тоді все людство об'єднається під головуванням Саош'янта (Спасителя) і утворить єдину державу з єдиною мовою. Зло буде знищене вогнем і розплавленим металом. Така есхатологічна картина підносила авторитет зороастризму серед політеїстичних релігій давнього світу.

Джерела

[1] [ 31 грудня 2013 у Wayback Machine.]

Примітки

. Архів оригіналу за 15 квітня 2018. Процитовано 15 квітня 2018.

Посилання

Вогнепоклонство; Давньоіранська релігія [ 31 липня 2017 у Wayback Machine.]; Маздеїзм // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
«Арійські роздоли» [ 12 грудня 2004 у Wayback Machine.] — Зороастрийські тексти.
(рос.) «Благоверие» («Благовір'я», «Добра Віра») — Официальный сайт Русского Анджомана [ 21 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Російський благовірний анджоман.
Ervad Sheriarji Dadabhai Bharucha: A Brief sketch of the Zoroastrian Religion and Customs
Dastur Khurshed S. Dabu: A Handbook on Information on Zoroastrianism
Dastur Khurshed S. Dabu: Zarathustra an his Teachings A Manual for Young Students
Jivanji Jamshedji Modi: The Religious System of the Parsis
R. P. Masani: The religion of the good life Zoroastrianism
P. P. Balsara: Highlights of Parsi History
Maneckji Nusservanji Dhalla: History of Zoroastrianism; dritte Auflage 1994, 525 p, K. R. Cama, Oriental Institute, Bombay
Dr. Ervad Dr. Ramiyar Parvez Karanjia: Zoroastrian Religion & Ancient Iranian Art
Adil F. Rangoonwalla: Five Niyaeshes, 2004, 341 p.
Aspandyar Sohrab Gotla: Guide to Zarthostrian Historical Places in Iran
J. C. Tavadia: The Zoroastrian Religion in the Avesta, 1999
S. J. Bulsara: The Laws of the Ancient Persians as found in the «Matikan E Hazar Datastan» or «The Digest of a Thousand Points of Law», 1999
M. N. Dhalla: Zoroastrian Civilization 2000
Marazban J. Giara: Global Directory of Zoroastrian Fire Temples, 2. Auflage, 2002, 240 p, 1
D. F. Karaka: History of The Parsis including their manners, customs, religion and present position, 350 p, illus.
Piloo Nanavatty: The Gathas of Zarathushtra, 1999, 73 p, (illus.)
Roshan Rivetna: The Legacy of Zarathushtra, 96 p, (illus.)
Dr. Sir Jivanji J. Modi: The Religious Ceremonies and Customs of The Parsees, 550 Seiten
Mani Kamerkar, Soonu Dhunjisha: From the Iranian Plateau to the Shores of Gujarat, 2002, 220 p
I.J.S. Taraporewala: The Religion of Zarathushtra, 357 p
Jivanji Jamshedji Modi: A Few Events in The Early History of the Parsis and Their Dates, 2004, 114 p
Dr. Irach J. S.Taraporewala: Zoroastrian Daily Prayers, 250 p
Adil F.Rangoonwalla: Zoroastrian Etiquette, 2003, 56 p
Rustom C Chothia: Zoroastrian Religion Most Frequently Asked Questions, 2002, 44 p
Почему РПЦ считает чувашское язычество сепаратизмом? [ 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 15 квітня 2018. Процитовано 15 квітня 2018.