Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Атешгях азерб Atəşgah храм зороастрійців в Азербайджані на Апшеронському півострові за 30 км від центру Баку на околиці

Атешгях

Атешгях

Атешгях (азерб. Atəşgah) — храм зороастрійців в Азербайджані, на Апшеронському півострові, за 30 км від центру Баку, на околиці селища в , в різний час шанований зороастрійцями, індуїстами та сикхами. Розпорядженням президента Азербайджану оголошений Державним історико-архітектурним заповідником.. Музей просто неба. «Атешгях» означає «Будинок вогню», «Місце вогню». Територія храму відома таким унікальним природним феноменом, виходами природного газу що палає (газ, вириваючись назовні, змішується з киснем і спалахує).

Атешгях азерб. Atəşgahimage40°24′56″ пн. ш. 50°00′31″ сх. д. / 40.4155555555837722° пн. ш. 50.00861111113877655° сх. д. / 40.4155555555837722; 50.00861111113877655Координати: 40°24′56″ пн. ш. 50°00′31″ сх. д. / 40.4155555555837722° пн. ш. 50.00861111113877655° сх. д. / 40.4155555555837722; 50.00861111113877655Типбудівля
d і музейСтатус спадщиниОб'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d]Країнаimage АзербайджанРозташуванняБакуСтильdЗасновано1975
image
image
Атешгях (Азербайджан)
image Атешгях у Вікісховищі

Історія

image
Ілюстрація з енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона (1890–1907)

III–X століття

Перша згадка про зороастрійські поклоніння вогню в Закавказзі припадає на епоху Сасанідів, які засновували тут храми вогню. З напису верховного мобеда Картира (III ст.) на «Каабі Заратуштри» випливає, що він засновував священні вогні в Закавказзі і призначав жерців служити їм: «і аж до країни … Албанії та Баласакана аж до Албанських воріт … тих магів і вогнів, що були в тих країнах, я впорядкував, я не допускав здійснювати образи і грабежі, і те, що було у них відібране, я також повернув, і я привів їх в свою країну, і я віру маздаянійську і хороших магів зробив чудовими і шанованими».

Мовсес Хоренаці описуючи провінцію Пайтакаран в області Багаван на березі Каспію відзначає топонім «Еотнпоракіан багінк» (давньовірменською «Семиямне капище») і згадує про заснування шахом Ардаширом I (227–241) храмів вогню в . Гевонд (VIII ст.) згадує це ж місце, де горіли невгасимі вогні, як Атші-Багуан. Деякі дослідники вважають, що Атші — це спотворене «Аташ» («вогонь»), а Аташі-Багуан — «місце священних вогнів», під яким мався на увазі нинішній Баку,. У грузинському літописі «Картліс Цховреба» Баку має назву Багаван аж до XIII століття.

Про сім шанованих вогненних ям в Апшеронському с. Сурахані згадував німецький мандрівник Кемпфер, який відвідав його майже тисячу років по тому, в 1683 р.

image
Сім шанованих вогненних ям і храмова огорожа в с. Сурахани. Малюнок Е. Кемпфера, кінець XVII ст.

Істахрі в 930 р. в «Книзі шляхів і країн» пише, що недалеко від Баку є селища, жителі яких зороастрійці. Цю ж інформацію повторює і арабський географ Абульфеда.

XVII–XVIII століття

Приблизно з XV–XVI ст. розширюються дипломатичні і торгові відносини Ширвана з Індією. На кошти купців з Північної Індії — торговців тканинами і прянощами, і, мабуть, прихильників шиваїзму і сикхської секти моннас, місце вшанування вогню біля с. Сурахані було відновлено і використовувалося як індуїстське і сикхське святилище. У XVII столітті джерела відзначають паломників індусів, які прибули до Баку на поклоніння вогню. Найбільш рання споруда храму належить до 1713 року. До найпізніших належить центральний храм-вівтар, збудований, як свідчить напис, на кошти купця Канчанагара в 1810 році.

image
Індуїстський (зверху) і перський (зороастрійський, знизу) написи з Атешгяха

У XVIII столітті навколо святилища, добудовуючи один до одного, звели молитовні, келії, караван-сарай. На келіях пам'ятника є різьблені по каменю написи, виконані шрифтами індійського письма — даванагарі і гумрукі. На початку XIX століття храм вже мав той вигляд, в якому він дійшов до нас. Збудований у місцевих архітектурних традиціях, Атешгях поєднує в собі риси стародавніх вівтарів вогню. Це п'ятикутна в плані споруда, з зубчастою зовнішньою стіною і вхідним порталом. У центрі внутрішнього двору височить чотирикутна ротонда головного храму-вівтаря. Над вхідним порталом влаштована традиційна на Апшероні гостьова кімната — «Балахан́е».

Поблизу храму-святилища розташована чотирикутна яма, тепер зовсім завалена камінням, де колись спалювали тіла мертвих індусів на священному вогні. В Атешгях мешкало кілька десятків відлюдників, які поклонялися вогню, вели аскетичний спосіб життя, катуючи свою плоть і очищаючи душу. Вони вішали на себе ланцюги, вага яких сягала понад 30 кг, лежали на негашеному вапні — до омертвіння окремих частин тіла. Вони не працювали, жили за рахунок пожертвувань індійських купців. Відлюдники вірили, що душа людини після смерті перероджується і повертається знову на Землю. А в якому вигляді — знатної людини або якої-небудь тварини — залежить від карми — суми добрих і злих вчинків.

Крім цього, є низка свідчень про те, що крім індуїстів та сикхів у храмі були присутні і зороастрійці (парси і гебри). Шарден у 60-х рр.. XVII ст. повідомляє про персів-гебрів, що шанували вічно палаючий вогонь, який перебував за два дні шляху від Шемахи, тобто на Апшеронському півострові.

Е. Кемпфер, який відвідав Сурахани в 1683 р., писав, що серед людей, які поклонялися вогню, двоє є нащадками персів, що переселилися в Індію, тобто зараховує їх до парсів.

Французький єзуїт Віллот, що жив в Азербайджані з 1689 р., повідомляє, що Атешгях вшановується індусами і гебрами, нащадками давніх персів.

Німецький мандрівник Лерх, який відвідав храм в 1733 р., писав, що тут присутні «12 гебрів або стародавніх перських обожнювачів вогню».

Дж. Ганвей відвідав Баку в 1747 р. і залишив кілька записів про Атешгях. Людей, що вклонялися вогню в Аташгях він іменує «індійцями», «персами» і «гебрами».

С. Гмелін, відвідавши Аташгях в 1770 р., писав, що в Атешгясі присутні індійці й нащадки давніх гебрів.

Попри те, що храм переважно використовувався як індуїстський, його архітектура відрізняється від архітектури індуїстських храмів: сам храм являє собою «чахар-таг [ 7 січня 2012 у Wayback Machine.]» — споруду, що складається з чотирьох напівкруглих арок, звернених до чотирьох сторін світу.

Традиція зведення храмів вогню у формі Чахар-тага належить до Сасанідського стилю будівництва храмів вогню, який був поширений на заході імперії. Храми вогню такого типу були в Ані (нині вілайєт Карс у Туреччині), Ніасарі (у провінції Ісфахан в Ірані) та інших областях.

На стінах келій Атешгяха були розміщені присвятні написи, залишені служителями храму. Дотепер збереглися лише 17 написів, з яких 14 індуїстських, два сикхських і один напис перською мовою, що має віршовану форму і складається з чотирьох рядків:

Зороастрійський напис
image
Перський напис у храмі вогню Атешгях

(оригінал)

آتشی صف کشیده همچون دک

جیی بِوانی رسیده تا بادک

سال نو نُزل مبارک باد گفت

خانۀ شد رو سنامد (؟) سنة ۱۱۵٨

(транслітерація)

ātaši saf kešide hamčon dak

jeyi bavāni reside tā bādak

sāl-e nav-e nozl mobārak bād goft

xāne šod ru *sombole sane-ye hazār-o-sad-o-panjāh-o-haštom


(переклад)

Вогонь горить як суцільний ряд

Ісфахан(ець) з Бавана прийшов до Бадака

«Нехай славиться прийдешній Новий Рік», — сказав він.

Будинок був поставлений в (місяці) Сомболе в рік 1158-й.

У першому рядку автор говорить про ряд або кільце вогнів, що горять у келіях навколо храму.

image
Малий шанований вогонь. На задньому плані — чахар-таг і вогні келій, що горять у ряд. Малюнок 1865

У другому рядку автор каже, що він родом з Ісфахана і Бавана і прибув у місто Бадак. «Джей» — арабізована форма від «Гай» — однієї з ранніх назв міста Ісфахана.

Баван — невелике село на південь від Ісфахана. В Ісфахані і його передмістях з початку XVII ст. існувала зороастрійська громада. За правління шаха Султан Хусейна (1694–1722) майже всі зороастрійці Ісфахана були насильно звернені в іслам, врятувалися лише деякі. Досі в районі Язда є родини, які ведуть своє походження від цих втікачів. Слово «Бадак» вжито як зменшувальну назву міста Баку для збереження рими вірша. (Джерела XVI–XVIII ст. подавали назву міста Баку як Бадку, Бад-е кубі).

У третьому рядку йдеться про прийдешній Новий Рік, наприкінці вірша згадується Сомболе — сузір'я Колоса (Діви), що припадає на 22 серпня — 22 вересня. У написанні назви місяця майстер помилково переставив l і h у кінці слова. В останньому рядку напису місцевий різьбяр по каменю вказав рік — 1158-й, що відповідає 1745 н. е. і збігається з датуванням сусіднього індуїстського напису, де вказана дата Самват 1802, що теж відповідає 1745 н. е. Зороастрійці Ірану використовували свій календар, святкуючи Новий Рік (Новруз) в день весняного рівнодення. Але в XI ст. календарна система зороастрійців занепала через те, що вони перестали проводити високосні інтеркаляції. Таким чином, Новруз за їхнім календарем став зміщуватися відносно своєї початкової дати і до 1745 день Новруза припадав на 22 вересня, тобто в період місяця Колоса. Цей календар називається «кадмі» і його використовували зороастрійці Ірану аж до XX століття, коли вони знову відновили традицію святкування Новруза в день весняного рівнодення.

XIX–XX століття

У XIX ст., після закінчення російсько-перських війн і входження Закавказзя до складу Російської імперії, сураханський Аташгях став відомим у Росії і досить часто відвідуваним російськими та європейськими мандрівниками.

У 1820 р. храм відвідав Гамба, французький консул. За словами Гамби тут жили частково індуси, частково перські гебри, послідовники Заратуштри.

У 1840 р. караїмський вчений Авраам Фіркович відвідав місто Дербенд, де взяв участь у релігійній суперечці з зороастрійцями з Баку, про що написав у своїй роботі «Авней-Цікарон». І хоча російський комендант представив його опонента як браміна, із самої суперечки випливає, що Фіркович дискутував з зороастрійцями. Фиркович запитав його: "Чому ви поклоняєтеся вогню? Хіба це не таке ж творіння, як і все інше створене?" Зороастрієць з Баку відповів, що вони не поклоняються вогню як такому, а шанують Творця (Q'rt'), символом якого є вогонь. Термін, що позначає Творця, записаний Фірковічем як Q'rt' є пехлевійське слово Kerdar, тобто «Творець». Характерно, що сама суперечка йшла азербайджанською мовою, тобто бакинський зороастрієць володів азербайджанською мовою.

У листопаді 1858 Аташгях відвідав французький письменник Александр Дюма-батько, який у своїх спогадах називав служителів храму «парсами», «гебрами» і «маджі» (тобто магами).

Англієць Асшер відвідав Аташгях 19 вересня 1863. Він називає його «Аташ Джа» і каже, що в храмі присутні прочани з Індії та Персії Німецький барон Макс Тільман відвідав цей храм у жовтні 1872 р. У своїх спогадах він писав: «Община парсів Бомбея направила сюди свого священика, який, по закінченні декількох років буде змінений. Його присутність необхідна, оскільки сюди прибувають паломники з околиць Персії (Язд, Керман) і з Індії, і залишаються в цьому священному місці протягом декількох місяців або років».

У 1876 р. Аташгях відвідав англійський мандрівник Джеймс Брюс. Він зазначав, що панчаят парсів Бомбея забезпечує постійну присутність у храмі свого доглядача. Ернест Орсоль, який відвідав храм вже після Брюса, зазначає, що після того як в 1864 р. парсійський священнослужитель помер, панчаят парсів Бомбея через кілька років направив сюди іншого священнослужителя, але паломники, які приходили сюди з Індії та Ірану, вже забули це святилище, і до 1880 р. там вже нікого не було. О'Донован відвідав храм у 1879 р. і згадує про «релігійне богослужіння гебрів».

image
Храм вогню на азербайджанської поштовій марці, 1919

1898 року в журналі «Men and Women of India» була опублікована стаття під назвою «Стародавній зороастрійський храм у Баку», де автор називає Аташгях «парсійським храмом» і зазначає, що останній зороастрійський представник був направлений туди близько 30 років тому (тобто в 1860-х рр.). 1905 року Дж. Генрі у своїй книзі також вказує, що 25 років тому (тобто приблизно в 1880 р.) в Сурахани помер останній парсійський священнослужитель. 1855 року з розробкою нафтогазових промислів недалеко від храму був побудований завод, і природні вогні Аташгяха стали поступово слабшати. У 1887 р. храм з уже сильно ослабленими вогнями відвідав імператор Олександр III. Остаточно вогні храму згасли 6 січня 1902. Дослідник М. С. Саяпін писав, що на початку XX ст. якийсь старий з Апшеронського села Говсан, розташованого за 11 км від Сурахани, говорив йому, що ще за його пам'яті (тобто в другій половині XIX століття) навколо нього жили старі, які поклонялися вогню, хоча їхні діти вже були мусульманами

У 1925 р. на запрошення «Товариства дослідження і вивчення Азербайджану» до Баку прибув парсійський професор Дж. Дж. Моді, де зустрівся з тодішнім керівником республіки — Самед-Ага Агамали огли Алієвим. Під час зустрічі Моді зазначив, що парсійська традиція завжди пам'ятала Азербайджан як країну вічних вогнів і своє прибуття в Баку він розглядає як паломництво до моря Воурукаш і храмів вічного вогню. Він також повідомив, що парсійські рукописи згадують «храми вогню на західному березі Хозарського моря». Моді справив богослужіння на березі Каспію, відвідав Дівочу вежу, яку він вважав древнім Аташкаде (храмом вогню), про що пізніше писав у своїх спогадах. Парсійський вчений відвідав повністю покинутий на той час Аташгях, але через наявність великої кількості атрибутів індуїстської релігії (написи над входами в келії, трішул на даху чахартага) він не побачив у його архітектурі («Чахар-таги») рис храмів вогню Сасанідського періоду і помилково зарахував Аташгях до індуїстських храмів..

Після 1925 р. храм вогню Атешгях 50 років був у забутті. У 1975 році, після проведених реставраційних робіт, Атешгях був відкритий для відвідування. У 2007 році храм був знову відреставрований.

Атешгях часто відвідують парсійські та іранські зороастрійці, які проводять тут релігійні служби.

image
Зороастрійські богослужіння в Атешгязі на чолі з мобедом Курошем Нікнамом (Іран)

Інші храми вогню Азербайджану, іменовані «Атешгях»

Ще одним найдавнішим атешгяхом Азербайджану вважають Атешгях, що розташований за 5 км на захід від села Хиналиг, в місці природного виходу газу.

Крім цього храм з подібною назвою існує в іранському місті Ісфахані. В наш час[] він також музеєфікований і є однією з визначних пам'яток міста.

У літературі

Жюль Верн устами Клодіуса Бомбарнака, героя однойменної повісті, так описав Атешгях:

Мені хотілося відвідати знамените святилище Атеш-Гах, але воно розташоване за двадцять дві версти від міста, і я б не встиг обернутися. Там горить вічний вогонь, уже сотні років підтримуваний парсійськими священиками, вихідцями з Індії, які не їдять тваринної їжі. В інших країнах цих переконаних вегетаріанців вважали б просто любителями овочів.

Галерея

  • image
    Внутрішній двір Атешгяха 1
  • image
    Внутрішній двір Атешгяха 2

Примітки

  1. Розпорядження Президента Азербайджану «Про оголошення території Храму Атешгях в Сураханському районі Баку Державним історико-архітектурним заповідником „Храм Атешгях“» [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Напис Картира на «Каабі Заратуштри» в Накши-Рустамі, стор. 12 і 13. Касумова С. Ю. Азербайджан в III–VII ст. Этно-культурная и социально-экономическая история. Баку. Элм. 1993[недоступне посилання з лютого 2019] (рос.)
  3. Хоренский М. История Армении. Пер. с древнеармянского Г. Саркисяна, Айастан, Ереван, 1990 [ 12 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Гевонд. История халифов вардапета Гевонда, писателя VIII в., пер. с арм. К. Патканова, СПб, 1862 [ 2012-07-26 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. С. Б. Ашурбейли. Очерк истории средневекового Баку (VIII — нач. XIX вв.), Издательство АН Азерб. ССР, Баку 1964. 336 стр.(21 п.л.)
  6. Г. Алішан. Давні вірування вірмен. Alishan. Hin Havatk gam Hetanosagan gronk Hayots («Ancient Beliefs, or Pagan Religions of Armenia»), pp. 50-51, 302, 432, Venice, 1895)
  7. Ahmad Kasravi Tabrizi. Namha-ye shahrha va deyeha-ye Iran, I, Tehran, 1929. (نام شهرها و ديه‌هاي ايران)
  8. Картлис Цховреба, т. I, Тбилиси, 1955 г., с. 371 (на фр. яз.); т. II, Тбилиси, 1959 г., с. 166 (на груз. яз.)
  9. . Архів оригіналу за 9 грудня 2007. Процитовано 3 січня 2012.
  10. Al-Istakhri. Kitab Masalik al-Mamalik. BGA, 1, ed. M. J. De Goeje., 1927
  11. Geographie d'Aboulfeda traduite de Parabe en francais et accompagnee de notes et d'eclaircissements par M. Reinaud, t. I–II, Paris, 1848–1883
  12. Ашурбейлі С. Б. Про історію Сураханского храму вогнепоклонників
  13. Alakbarov, Farid (Summer 2003), «Observations from the Ancients [ 19 липня 2011 у Wayback Machine.]», Azerbaijan International 11 (2): «„according to historical sources, before the construction of the Indian Temple of Fire (Atashgah) in Surakhani at the end of the 17th century, the local people also worshiped at this site because of the 'seven holes with burning flame'.“„ (англ.)
  14. The Indian diaspora in Central Asia and its trade, 1550–1900 [ 10 вересня 2011 у Wayback Machine.] “… George Forster … On the 31st of March, I visited the Atashghah, or place of fire; and on making myself known to the Hindoo mendicants, who resided there, I was received among these sons of Brihma as a brother; an appellation they used on perceiving that I had acquired some knowledge of their mythology, and had visited their most sacred places of worship …» (англ.)
  15. Ervad Shams-Ul-Ulama Dr. Sir Jivanji Jamshedji Modi, Translated by Soli Dastur (1926), My Travels Outside Bombay: Iran, Azerbaijan, Baku [ 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]Farroukh Isfandzadeh … Not just me but any Parsee who is a little familiar with our Hindu brethren's religion, their temples and their customs, after examining this building with its inscriptions, architecture, etc., would conclude that this is not a Parsee Atash Kadeh but is a Hindu Temple … informed me that some 40 years ago, the Russian Czar, Alexander III, visited this place with a desire to witness the Hindu Brahmin Fire ritual … gathered a few Brahmins still living here and they performed the fire ritual in this room in front of the Czar … I asked for a tall ladder and with trepidation I climbed to the top of the building and examined the foundation stone which was inscribed in the Nagrik [or Nagari] script … the installation date is mentioned as the Hindu Vikramaajeet calendar year 1866 (equivalent to 1810 A. D.) …" (англ.)
  16. Chardin J. Voyages en Perse et autres lieux de 1'Orient. Vol. II. Amsterdam, 1735. p. 311 [ 6 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (фр.)
  17. . Архів оригіналу за 9 грудня 2007. Процитовано 3 січня 2012.
  18. J. Villotte, Voyage d'un missionnaire de la Compagnie de Jésus en Turquie, en Perse, en Arménie, en Arabie et en Barbarie, Paris, 1730 [ 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] (фр.)
  19. Лерхе Іоанн. Виписка з подорожі Іоанна Лерхе, що тривав від 1733 до 1735 р. з Москви до Астрахані, а звідти по країнах, що лежить на західному березі Каспійського моря. «Нові щомісячні твори», ч. XLIV, лютий, СПб., 1790 р., с. 75
  20. Jonas Hanway. An Historical Account of the British Trade Over the Caspian Sea, 1753 [ 7 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  21. Samuel Gottlieb Gmelin. Reise durch Russlaud zur Untersuchung d. drei Naturreiche, p. 45 [ 26 грудня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  22. Fire-temple in Ani [ 2011-12-30 у Wayback Machine.] (англ.)
  23. Fire Temple at Niasar[недоступне посилання з лютого 2019] (англ.)
  24. ISFAHAN IN PRE-ISLAMIC PERIOD. The Arab geographers report that the Sasanian city of Isfahan comprised two adjoining towns: Jayy [ 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  25. Bavan on Google maps (англ.)
  26. Ali Akbar Dehkhoda. Loghatnameh, (in Persian), Tehran
  27. . Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 3 січня 2012.
  28. Мусеві Т. М. Середньовічні документи з історії Баку. Баку, 1967, с. 63-64 (на азерб. яз.)
  29. Zoroastrian calendar calculator (Shahanshai, Kadmi, and Fasli dates for any calendar year) [ 7 квітня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
  30. Jean Françoise Gamba. Voyage dans la Russie meridionale. II. Paris. 1826. P. 299 [ 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (фр.)
  31. Dan Shapira. A Karaite from Wolhynia meets a Zoroastrian from Baku. Iran and the Caucasus, vol. 5, no. 1, 2001, pp. 105–106 (фр.)
  32. Alexandre Dumas. Impressions de voyage: Le Caucase (1866) (фр.)
  33. Ussher. A Journey from London to Persepolis. pp. 208–207, London, 1865. (англ.)
  34. Thielmann, Journey in the Caucasus, Persia, and Turkey in Asia, Eng. tr. by Heneage, 2. 9-12, London, 1876 (англ.)
  35. James Bryce. Transcaucasia and Ararat: Being Notes of a Vacation Tour in the Autumn Of 1876. [ 16 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  36. E. Orsolle. Le Caucase et la Perse. Ouvrage accompagné d'une carte et d'un plan. Paris, E. Plon, Nourrit et cie, 1885, pp. 130–142 [ 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (фр.)
  37. O'Donovan E. Merv Oasis: Travels and Adventures East of the Caspian during the years 1879-80-81. 2 vols. New York, 1883 (англ.)
  38. Men and Women of India. Vol. 1, no. 12, p. 696, Bombay, Dec. 1898 (англ.)
  39. J. D. Henry, Baku, an Eventful History, 1906 [ 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  40. Сисоєв В., Садігі Г. Атешгях або Храм вогнепоклонників в Сураханах і Садігі Г. Древности села Шихова Известия Азербайджанського Археологічного комітету, окремий відбиток з випуску 1. Баку Слово 1925 р. 32с.
  41. Саяпін М. С. Бакинські давнини (Погляди обивателя). Рукопис ФП-328 бібліотеки НАН Азербайджану, 1930 р.
  42. «Маариф ве медениет» («Освіта і культура»), № 2, 1925 р., Баку, с. 37-38
  43. Maari Mumbai Bahaarni Sehel — Europe ane Iran-nee Musaafari-naa 101 Patro. 1926, p. 266–279 (English translation: «My Journey outside Mumbai — 101 letters of my Europe and Iran Journeys.» by Ervad Shams-Ul-Ulama Dr. Sir Jivanji Jamshedji Modi. Translated from Gujarati by Soli P. Dastur in 2004. [ 6 січня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  44. иранские зороастрийцы в Атешгяхе во главе с мобедом Курошем Никнамом [ 24 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  45. Жюль Верн. Клодіус Бомбарнак [ 15 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

  • (азерб.)
  • Храм Атешгях, Баку [ 15 листопада 2012 у Wayback Machine.] (рос.) (англ.)
  • Храм вогню Атешгях [ 18 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  • (рос.)


image Це незавершена стаття про культуру.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ateshgyah azerb Atesgah hram zoroastrijciv v Azerbajdzhani na Apsheronskomu pivostrovi za 30 km vid centru Baku na okolici selisha v v riznij chas shanovanij zoroastrijcyami induyistami ta sikhami Rozporyadzhennyam prezidenta Azerbajdzhanu ogoloshenij Derzhavnim istoriko arhitekturnim zapovidnikom Muzej prosto neba Ateshgyah oznachaye Budinok vognyu Misce vognyu Teritoriya hramu vidoma takim unikalnim prirodnim fenomenom vihodami prirodnogo gazu sho palaye gaz virivayuchis nazovni zmishuyetsya z kisnem i spalahuye Ateshgyahazerb Atesgah40 24 56 pn sh 50 00 31 sh d 40 4155555555837722 pn sh 50 00861111113877655 sh d 40 4155555555837722 50 00861111113877655 Koordinati 40 24 56 pn sh 50 00 31 sh d 40 4155555555837722 pn sh 50 00861111113877655 sh d 40 4155555555837722 50 00861111113877655Tipbudivlya d i muzejStatus spadshiniOb yekt poperednogo spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO d Krayina AzerbajdzhanRoztashuvannyaBakuStildZasnovano1975Ateshgyah Azerbajdzhan Ateshgyah u VikishovishiIstoriyaIlyustraciya z enciklopedichnogo slovnika Brokgauza i Efrona 1890 1907 III X stolittya Persha zgadka pro zoroastrijski pokloninnya vognyu v Zakavkazzi pripadaye na epohu Sasanidiv yaki zasnovuvali tut hrami vognyu Z napisu verhovnogo mobeda Kartira III st na Kaabi Zaratushtri viplivaye sho vin zasnovuvav svyashenni vogni v Zakavkazzi i priznachav zherciv sluzhiti yim i azh do krayini Albaniyi ta Balasakana azh do Albanskih vorit tih magiv i vogniv sho buli v tih krayinah ya vporyadkuvav ya ne dopuskav zdijsnyuvati obrazi i grabezhi i te sho bulo u nih vidibrane ya takozh povernuv i ya priviv yih v svoyu krayinu i ya viru mazdayanijsku i horoshih magiv zrobiv chudovimi i shanovanimi Movses Horenaci opisuyuchi provinciyu Pajtakaran v oblasti Bagavan na berezi Kaspiyu vidznachaye toponim Eotnporakian bagink davnovirmenskoyu Semiyamne kapishe i zgaduye pro zasnuvannya shahom Ardashirom I 227 241 hramiv vognyu v Gevond VIII st zgaduye ce zh misce de gorili nevgasimi vogni yak Atshi Baguan Deyaki doslidniki vvazhayut sho Atshi ce spotvorene Atash vogon a Atashi Baguan misce svyashennih vogniv pid yakim mavsya na uvazi ninishnij Baku U gruzinskomu litopisi Kartlis Chovreba Baku maye nazvu Bagavan azh do XIII stolittya Pro sim shanovanih vognennih yam v Apsheronskomu s Surahani zgaduvav nimeckij mandrivnik Kempfer yakij vidvidav jogo majzhe tisyachu rokiv po tomu v 1683 r Sim shanovanih vognennih yam i hramova ogorozha v s Surahani Malyunok E Kempfera kinec XVII st Istahri v 930 r v Knizi shlyahiv i krayin pishe sho nedaleko vid Baku ye selisha zhiteli yakih zoroastrijci Cyu zh informaciyu povtoryuye i arabskij geograf Abulfeda XVII XVIII stolittya Priblizno z XV XVI st rozshiryuyutsya diplomatichni i torgovi vidnosini Shirvana z Indiyeyu Na koshti kupciv z Pivnichnoyi Indiyi torgovciv tkaninami i pryanoshami i mabut prihilnikiv shivayizmu i sikhskoyi sekti monnas misce vshanuvannya vognyu bilya s Surahani bulo vidnovleno i vikoristovuvalosya yak induyistske i sikhske svyatilishe U XVII stolitti dzherela vidznachayut palomnikiv indusiv yaki pribuli do Baku na pokloninnya vognyu Najbilsh rannya sporuda hramu nalezhit do 1713 roku Do najpiznishih nalezhit centralnij hram vivtar zbudovanij yak svidchit napis na koshti kupcya Kanchanagara v 1810 roci Induyistskij zverhu i perskij zoroastrijskij znizu napisi z Ateshgyaha U XVIII stolitti navkolo svyatilisha dobudovuyuchi odin do odnogo zveli molitovni keliyi karavan saraj Na keliyah pam yatnika ye rizbleni po kamenyu napisi vikonani shriftami indijskogo pisma davanagari i gumruki Na pochatku XIX stolittya hram vzhe mav toj viglyad v yakomu vin dijshov do nas Zbudovanij u miscevih arhitekturnih tradiciyah Ateshgyah poyednuye v sobi risi starodavnih vivtariv vognyu Ce p yatikutna v plani sporuda z zubchastoyu zovnishnoyu stinoyu i vhidnim portalom U centri vnutrishnogo dvoru visochit chotirikutna rotonda golovnogo hramu vivtarya Nad vhidnim portalom vlashtovana tradicijna na Apsheroni gostova kimnata Balahan e Poblizu hramu svyatilisha roztashovana chotirikutna yama teper zovsim zavalena kaminnyam de kolis spalyuvali tila mertvih indusiv na svyashennomu vogni V Ateshgyah meshkalo kilka desyatkiv vidlyudnikiv yaki poklonyalisya vognyu veli asketichnij sposib zhittya katuyuchi svoyu plot i ochishayuchi dushu Voni vishali na sebe lancyugi vaga yakih syagala ponad 30 kg lezhali na negashenomu vapni do omertvinnya okremih chastin tila Voni ne pracyuvali zhili za rahunok pozhertvuvan indijskih kupciv Vidlyudniki virili sho dusha lyudini pislya smerti pererodzhuyetsya i povertayetsya znovu na Zemlyu A v yakomu viglyadi znatnoyi lyudini abo yakoyi nebud tvarini zalezhit vid karmi sumi dobrih i zlih vchinkiv Krim cogo ye nizka svidchen pro te sho krim induyistiv ta sikhiv u hrami buli prisutni i zoroastrijci parsi i gebri Sharden u 60 h rr XVII st povidomlyaye pro persiv gebriv sho shanuvali vichno palayuchij vogon yakij perebuvav za dva dni shlyahu vid Shemahi tobto na Apsheronskomu pivostrovi E Kempfer yakij vidvidav Surahani v 1683 r pisav sho sered lyudej yaki poklonyalisya vognyu dvoye ye nashadkami persiv sho pereselilisya v Indiyu tobto zarahovuye yih do parsiv Francuzkij yezuyit Villot sho zhiv v Azerbajdzhani z 1689 r povidomlyaye sho Ateshgyah vshanovuyetsya indusami i gebrami nashadkami davnih persiv Nimeckij mandrivnik Lerh yakij vidvidav hram v 1733 r pisav sho tut prisutni 12 gebriv abo starodavnih perskih obozhnyuvachiv vognyu Dzh Ganvej vidvidav Baku v 1747 r i zalishiv kilka zapisiv pro Ateshgyah Lyudej sho vklonyalisya vognyu v Atashgyah vin imenuye indijcyami persami i gebrami S Gmelin vidvidavshi Atashgyah v 1770 r pisav sho v Ateshgyasi prisutni indijci j nashadki davnih gebriv Popri te sho hram perevazhno vikoristovuvavsya yak induyistskij jogo arhitektura vidriznyayetsya vid arhitekturi induyistskih hramiv sam hram yavlyaye soboyu chahar tag 7 sichnya 2012 u Wayback Machine sporudu sho skladayetsya z chotiroh napivkruglih arok zvernenih do chotiroh storin svitu Tradiciya zvedennya hramiv vognyu u formi Chahar taga nalezhit do Sasanidskogo stilyu budivnictva hramiv vognyu yakij buv poshirenij na zahodi imperiyi Hrami vognyu takogo tipu buli v Ani nini vilajyet Kars u Turechchini Niasari u provinciyi Isfahan v Irani ta inshih oblastyah Na stinah kelij Ateshgyaha buli rozmisheni prisvyatni napisi zalisheni sluzhitelyami hramu Doteper zbereglisya lishe 17 napisiv z yakih 14 induyistskih dva sikhskih i odin napis perskoyu movoyu sho maye virshovanu formu i skladayetsya z chotiroh ryadkiv Zoroastrijskij napis Perskij napis u hrami vognyu Ateshgyah original آتشی صف کشیده همچون دک جیی ب وانی رسیده تا بادک سال نو ن زل مبارک باد گفت خانۀ شد رو سنامد سنة ۱۱۵٨ transliteraciya atasi saf keside hamcon dak jeyi bavani reside ta badak sal e nav e nozl mobarak bad goft xane sod ru sombole sane ye hazar o sad o panjah o hastom pereklad Vogon gorit yak sucilnij ryad Isfahan ec z Bavana prijshov do Badaka Nehaj slavitsya prijdeshnij Novij Rik skazav vin Budinok buv postavlenij v misyaci Sombole v rik 1158 j U pershomu ryadku avtor govorit pro ryad abo kilce vogniv sho goryat u keliyah navkolo hramu Malij shanovanij vogon Na zadnomu plani chahar tag i vogni kelij sho goryat u ryad Malyunok 1865 U drugomu ryadku avtor kazhe sho vin rodom z Isfahana i Bavana i pribuv u misto Badak Dzhej arabizovana forma vid Gaj odniyeyi z rannih nazv mista Isfahana Bavan nevelike selo na pivden vid Isfahana V Isfahani i jogo peredmistyah z pochatku XVII st isnuvala zoroastrijska gromada Za pravlinnya shaha Sultan Husejna 1694 1722 majzhe vsi zoroastrijci Isfahana buli nasilno zverneni v islam vryatuvalisya lishe deyaki Dosi v rajoni Yazda ye rodini yaki vedut svoye pohodzhennya vid cih vtikachiv Slovo Badak vzhito yak zmenshuvalnu nazvu mista Baku dlya zberezhennya rimi virsha Dzherela XVI XVIII st podavali nazvu mista Baku yak Badku Bad e kubi U tretomu ryadku jdetsya pro prijdeshnij Novij Rik naprikinci virsha zgaduyetsya Sombole suzir ya Kolosa Divi sho pripadaye na 22 serpnya 22 veresnya U napisanni nazvi misyacya majster pomilkovo perestaviv l i h u kinci slova V ostannomu ryadku napisu miscevij rizbyar po kamenyu vkazav rik 1158 j sho vidpovidaye 1745 n e i zbigayetsya z datuvannyam susidnogo induyistskogo napisu de vkazana data Samvat 1802 sho tezh vidpovidaye 1745 n e Zoroastrijci Iranu vikoristovuvali svij kalendar svyatkuyuchi Novij Rik Novruz v den vesnyanogo rivnodennya Ale v XI st kalendarna sistema zoroastrijciv zanepala cherez te sho voni perestali provoditi visokosni interkalyaciyi Takim chinom Novruz za yihnim kalendarem stav zmishuvatisya vidnosno svoyeyi pochatkovoyi dati i do 1745 den Novruza pripadav na 22 veresnya tobto v period misyacya Kolosa Cej kalendar nazivayetsya kadmi i jogo vikoristovuvali zoroastrijci Iranu azh do XX stolittya koli voni znovu vidnovili tradiciyu svyatkuvannya Novruza v den vesnyanogo rivnodennya XIX XX stolittya U XIX st pislya zakinchennya rosijsko perskih vijn i vhodzhennya Zakavkazzya do skladu Rosijskoyi imperiyi surahanskij Atashgyah stav vidomim u Rosiyi i dosit chasto vidviduvanim rosijskimi ta yevropejskimi mandrivnikami U 1820 r hram vidvidav Gamba francuzkij konsul Za slovami Gambi tut zhili chastkovo indusi chastkovo perski gebri poslidovniki Zaratushtri U 1840 r karayimskij vchenij Avraam Firkovich vidvidav misto Derbend de vzyav uchast u religijnij superechci z zoroastrijcyami z Baku pro sho napisav u svoyij roboti Avnej Cikaron I hocha rosijskij komendant predstaviv jogo oponenta yak bramina iz samoyi superechki viplivaye sho Firkovich diskutuvav z zoroastrijcyami Firkovich zapitav jogo Chomu vi poklonyayetesya vognyu Hiba ce ne take zh tvorinnya yak i vse inshe stvorene Zoroastriyec z Baku vidpoviv sho voni ne poklonyayutsya vognyu yak takomu a shanuyut Tvorcya Q rt simvolom yakogo ye vogon Termin sho poznachaye Tvorcya zapisanij Firkovichem yak Q rt ye pehlevijske slovo Kerdar tobto Tvorec Harakterno sho sama superechka jshla azerbajdzhanskoyu movoyu tobto bakinskij zoroastriyec volodiv azerbajdzhanskoyu movoyu U listopadi 1858 Atashgyah vidvidav francuzkij pismennik Aleksandr Dyuma batko yakij u svoyih spogadah nazivav sluzhiteliv hramu parsami gebrami i madzhi tobto magami Angliyec Assher vidvidav Atashgyah 19 veresnya 1863 Vin nazivaye jogo Atash Dzha i kazhe sho v hrami prisutni prochani z Indiyi ta Persiyi Nimeckij baron Maks Tilman vidvidav cej hram u zhovtni 1872 r U svoyih spogadah vin pisav Obshina parsiv Bombeya napravila syudi svogo svyashenika yakij po zakinchenni dekilkoh rokiv bude zminenij Jogo prisutnist neobhidna oskilki syudi pribuvayut palomniki z okolic Persiyi Yazd Kerman i z Indiyi i zalishayutsya v comu svyashennomu misci protyagom dekilkoh misyaciv abo rokiv U 1876 r Atashgyah vidvidav anglijskij mandrivnik Dzhejms Bryus Vin zaznachav sho panchayat parsiv Bombeya zabezpechuye postijnu prisutnist u hrami svogo doglyadacha Ernest Orsol yakij vidvidav hram vzhe pislya Bryusa zaznachaye sho pislya togo yak v 1864 r parsijskij svyashennosluzhitel pomer panchayat parsiv Bombeya cherez kilka rokiv napraviv syudi inshogo svyashennosluzhitelya ale palomniki yaki prihodili syudi z Indiyi ta Iranu vzhe zabuli ce svyatilishe i do 1880 r tam vzhe nikogo ne bulo O Donovan vidvidav hram u 1879 r i zgaduye pro religijne bogosluzhinnya gebriv Hram vognyu na azerbajdzhanskoyi poshtovij marci 1919 1898 roku v zhurnali Men and Women of India bula opublikovana stattya pid nazvoyu Starodavnij zoroastrijskij hram u Baku de avtor nazivaye Atashgyah parsijskim hramom i zaznachaye sho ostannij zoroastrijskij predstavnik buv napravlenij tudi blizko 30 rokiv tomu tobto v 1860 h rr 1905 roku Dzh Genri u svoyij knizi takozh vkazuye sho 25 rokiv tomu tobto priblizno v 1880 r v Surahani pomer ostannij parsijskij svyashennosluzhitel 1855 roku z rozrobkoyu naftogazovih promisliv nedaleko vid hramu buv pobudovanij zavod i prirodni vogni Atashgyaha stali postupovo slabshati U 1887 r hram z uzhe silno oslablenimi vognyami vidvidav imperator Oleksandr III Ostatochno vogni hramu zgasli 6 sichnya 1902 Doslidnik M S Sayapin pisav sho na pochatku XX st yakijs starij z Apsheronskogo sela Govsan roztashovanogo za 11 km vid Surahani govoriv jomu sho she za jogo pam yati tobto v drugij polovini XIX stolittya navkolo nogo zhili stari yaki poklonyalisya vognyu hocha yihni diti vzhe buli musulmanami U 1925 r na zaproshennya Tovaristva doslidzhennya i vivchennya Azerbajdzhanu do Baku pribuv parsijskij profesor Dzh Dzh Modi de zustrivsya z todishnim kerivnikom respubliki Samed Aga Agamali ogli Aliyevim Pid chas zustrichi Modi zaznachiv sho parsijska tradiciya zavzhdi pam yatala Azerbajdzhan yak krayinu vichnih vogniv i svoye pributtya v Baku vin rozglyadaye yak palomnictvo do morya Vourukash i hramiv vichnogo vognyu Vin takozh povidomiv sho parsijski rukopisi zgaduyut hrami vognyu na zahidnomu berezi Hozarskogo morya Modi spraviv bogosluzhinnya na berezi Kaspiyu vidvidav Divochu vezhu yaku vin vvazhav drevnim Atashkade hramom vognyu pro sho piznishe pisav u svoyih spogadah Parsijskij vchenij vidvidav povnistyu pokinutij na toj chas Atashgyah ale cherez nayavnist velikoyi kilkosti atributiv induyistskoyi religiyi napisi nad vhodami v keliyi trishul na dahu chahartaga vin ne pobachiv u jogo arhitekturi Chahar tagi ris hramiv vognyu Sasanidskogo periodu i pomilkovo zarahuvav Atashgyah do induyistskih hramiv Pislya 1925 r hram vognyu Ateshgyah 50 rokiv buv u zabutti U 1975 roci pislya provedenih restavracijnih robit Ateshgyah buv vidkritij dlya vidviduvannya U 2007 roci hram buv znovu vidrestavrovanij Ateshgyah chasto vidviduyut parsijski ta iranski zoroastrijci yaki provodyat tut religijni sluzhbi Zoroastrijski bogosluzhinnya v Ateshgyazi na choli z mobedom Kuroshem Niknamom Iran Inshi hrami vognyu Azerbajdzhanu imenovani Ateshgyah She odnim najdavnishim ateshgyahom Azerbajdzhanu vvazhayut Ateshgyah sho roztashovanij za 5 km na zahid vid sela Hinalig v misci prirodnogo vihodu gazu Krim cogo hram z podibnoyu nazvoyu isnuye v iranskomu misti Isfahani V nash chas koli vin takozh muzeyefikovanij i ye odniyeyu z viznachnih pam yatok mista U literaturiZhyul Vern ustami Klodiusa Bombarnaka geroya odnojmennoyi povisti tak opisav Ateshgyah Meni hotilosya vidvidati znamenite svyatilishe Atesh Gah ale vono roztashovane za dvadcyat dvi versti vid mista i ya b ne vstig obernutisya Tam gorit vichnij vogon uzhe sotni rokiv pidtrimuvanij parsijskimi svyashenikami vihidcyami z Indiyi yaki ne yidyat tvarinnoyi yizhi V inshih krayinah cih perekonanih vegetarianciv vvazhali b prosto lyubitelyami ovochiv GalereyaVnutrishnij dvir Ateshgyaha 1 Vnutrishnij dvir Ateshgyaha 2PrimitkiRozporyadzhennya Prezidenta Azerbajdzhanu Pro ogoloshennya teritoriyi Hramu Ateshgyah v Surahanskomu rajoni Baku Derzhavnim istoriko arhitekturnim zapovidnikom Hram Ateshgyah 3 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Napis Kartira na Kaabi Zaratushtri v Nakshi Rustami stor 12 i 13 Kasumova S Yu Azerbajdzhan v III VII st Etno kulturnaya i socialno ekonomicheskaya istoriya Baku Elm 1993 nedostupne posilannya z lyutogo 2019 ros Horenskij M Istoriya Armenii Per s drevnearmyanskogo G Sarkisyana Ajastan Erevan 1990 12 zhovtnya 2019 u Wayback Machine ros Gevond Istoriya halifov vardapeta Gevonda pisatelya VIII v per s arm K Patkanova SPb 1862 2012 07 26 u Wayback Machine ros S B Ashurbejli Ocherk istorii srednevekovogo Baku VIII nach XIX vv Izdatelstvo AN Azerb SSR Baku 1964 336 str 21 p l G Alishan Davni viruvannya virmen Alishan Hin Havatk gam Hetanosagan gronk Hayots Ancient Beliefs or Pagan Religions of Armenia pp 50 51 302 432 Venice 1895 Ahmad Kasravi Tabrizi Namha ye shahrha va deyeha ye Iran I Tehran 1929 نام شهرها و ديه هاي ايران Kartlis Chovreba t I Tbilisi 1955 g s 371 na fr yaz t II Tbilisi 1959 g s 166 na gruz yaz Arhiv originalu za 9 grudnya 2007 Procitovano 3 sichnya 2012 Al Istakhri Kitab Masalik al Mamalik BGA 1 ed M J De Goeje 1927 Geographie d Aboulfeda traduite de Parabe en francais et accompagnee de notes et d eclaircissements par M Reinaud t I II Paris 1848 1883 Ashurbejli S B Pro istoriyu Surahanskogo hramu vognepoklonnikiv Alakbarov Farid Summer 2003 Observations from the Ancients 19 lipnya 2011 u Wayback Machine Azerbaijan International 11 2 according to historical sources before the construction of the Indian Temple of Fire Atashgah in Surakhani at the end of the 17th century the local people also worshiped at this site because of the seven holes with burning flame angl The Indian diaspora in Central Asia and its trade 1550 1900 10 veresnya 2011 u Wayback Machine George Forster On the 31st of March I visited the Atashghah or place of fire and on making myself known to the Hindoo mendicants who resided there I was received among these sons of Brihma as a brother an appellation they used on perceiving that I had acquired some knowledge of their mythology and had visited their most sacred places of worship angl Ervad Shams Ul Ulama Dr Sir Jivanji Jamshedji Modi Translated by Soli Dastur 1926 My Travels Outside Bombay Iran Azerbaijan Baku 4 lyutogo 2012 u Wayback Machine Farroukh Isfandzadeh Not just me but any Parsee who is a little familiar with our Hindu brethren s religion their temples and their customs after examining this building with its inscriptions architecture etc would conclude that this is not a Parsee Atash Kadeh but is a Hindu Temple informed me that some 40 years ago the Russian Czar Alexander III visited this place with a desire to witness the Hindu Brahmin Fire ritual gathered a few Brahmins still living here and they performed the fire ritual in this room in front of the Czar I asked for a tall ladder and with trepidation I climbed to the top of the building and examined the foundation stone which was inscribed in the Nagrik or Nagari script the installation date is mentioned as the Hindu Vikramaajeet calendar year 1866 equivalent to 1810 A D angl Chardin J Voyages en Perse et autres lieux de 1 Orient Vol II Amsterdam 1735 p 311 6 zhovtnya 2015 u Wayback Machine fr Arhiv originalu za 9 grudnya 2007 Procitovano 3 sichnya 2012 J Villotte Voyage d un missionnaire de la Compagnie de Jesus en Turquie en Perse en Armenie en Arabie et en Barbarie Paris 1730 13 kvitnya 2014 u Wayback Machine fr Lerhe Ioann Vipiska z podorozhi Ioanna Lerhe sho trivav vid 1733 do 1735 r z Moskvi do Astrahani a zvidti po krayinah sho lezhit na zahidnomu berezi Kaspijskogo morya Novi shomisyachni tvori ch XLIV lyutij SPb 1790 r s 75 Jonas Hanway An Historical Account of the British Trade Over the Caspian Sea 1753 7 travnya 2012 u Wayback Machine angl Samuel Gottlieb Gmelin Reise durch Russlaud zur Untersuchung d drei Naturreiche p 45 26 grudnya 2018 u Wayback Machine nim Fire temple in Ani 2011 12 30 u Wayback Machine angl Fire Temple at Niasar nedostupne posilannya z lyutogo 2019 angl ISFAHAN IN PRE ISLAMIC PERIOD The Arab geographers report that the Sasanian city of Isfahan comprised two adjoining towns Jayy 17 listopada 2015 u Wayback Machine angl Bavan on Google maps angl Ali Akbar Dehkhoda Loghatnameh in Persian Tehran Arhiv originalu za 24 veresnya 2012 Procitovano 3 sichnya 2012 Musevi T M Serednovichni dokumenti z istoriyi Baku Baku 1967 s 63 64 na azerb yaz Zoroastrian calendar calculator Shahanshai Kadmi and Fasli dates for any calendar year 7 kvitnya 2013 u Wayback Machine angl Jean Francoise Gamba Voyage dans la Russie meridionale II Paris 1826 P 299 31 zhovtnya 2014 u Wayback Machine fr Dan Shapira A Karaite from Wolhynia meets a Zoroastrian from Baku Iran and the Caucasus vol 5 no 1 2001 pp 105 106 fr Alexandre Dumas Impressions de voyage Le Caucase 1866 fr Ussher A Journey from London to Persepolis pp 208 207 London 1865 angl Thielmann Journey in the Caucasus Persia and Turkey in Asia Eng tr by Heneage 2 9 12 London 1876 angl James Bryce Transcaucasia and Ararat Being Notes of a Vacation Tour in the Autumn Of 1876 16 lyutogo 2015 u Wayback Machine angl E Orsolle Le Caucase et la Perse Ouvrage accompagne d une carte et d un plan Paris E Plon Nourrit et cie 1885 pp 130 142 31 zhovtnya 2014 u Wayback Machine fr O Donovan E Merv Oasis Travels and Adventures East of the Caspian during the years 1879 80 81 2 vols New York 1883 angl Men and Women of India Vol 1 no 12 p 696 Bombay Dec 1898 angl J D Henry Baku an Eventful History 1906 20 veresnya 2018 u Wayback Machine angl Sisoyev V Sadigi G Ateshgyah abo Hram vognepoklonnikiv v Surahanah i Sadigi G Drevnosti sela Shihova Izvestiya Azerbajdzhanskogo Arheologichnogo komitetu okremij vidbitok z vipusku 1 Baku Slovo 1925 r 32s Sayapin M S Bakinski davnini Poglyadi obivatelya Rukopis FP 328 biblioteki NAN Azerbajdzhanu 1930 r Maarif ve medeniet Osvita i kultura 2 1925 r Baku s 37 38 Maari Mumbai Bahaarni Sehel Europe ane Iran nee Musaafari naa 101 Patro 1926 p 266 279 English translation My Journey outside Mumbai 101 letters of my Europe and Iran Journeys by Ervad Shams Ul Ulama Dr Sir Jivanji Jamshedji Modi Translated from Gujarati by Soli P Dastur in 2004 6 sichnya 2012 u Wayback Machine angl iranskie zoroastrijcy v Ateshgyahe vo glave s mobedom Kuroshem Niknamom 24 lyutogo 2021 u Wayback Machine ros Zhyul Vern Klodius Bombarnak 15 travnya 2013 u Wayback Machine ros Posilannya azerb Hram Ateshgyah Baku 15 listopada 2012 u Wayback Machine ros angl Hram vognyu Ateshgyah 18 chervnya 2012 u Wayback Machine ros ros Ce nezavershena stattya pro kulturu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ