Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Війна́ за незале́жність іспа́нських коло́ній в Аме́риці (1810—1826) — війна, що привела до незалежності від Іспанії її американських колоній: сучасних Мексики, Венесуели, Перу, Чилі, Болівії, Аргентини й інших.
| Війни за незалежність іспанських колоній в Америці | |
 | |
| Місце розташування | Іспанська Америка |
|---|---|
| Дата й час | 25 вересня 1808 |
| Час/дата початку | 25 вересня 1808 |
| Час/дата закінчення | 29 вересня 1833 |
| Учасник(и) | Іспанська імперія, Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати, Велика Колумбія, Чилі, Перша Мексиканська імперія, Перу і Болівія |
| Категорія мап на Вікісховищі | d |
 Війни за незалежність іспанських колоній в Америці у Вікісховищі | |
Персоналії
Передумови
Війна була спричинена невдоволенням широких шарів населення політикою метрополії: широкими заборонами, дискримінацією, високими податками, що гальмували економічний розвиток колоній. Початку війни сприяло також пробудження національної самосвідомості, вплив Війни за незалежність США, Великої французької революції, повстання рабів у Сан-Домінго (1791—1803).
Поштовхом до початку війни послужили події в Іспанії 1808 року, що йшли слідом за вторгненням військ Наполеона і призвели до залежності країни від Франції.
Очолювали рух за незалежність ватажки креолів — нащадків перших європейських переселенців, які відчували себе вже американцями і прагнули самі визначати долю своєї батьківщини. Створені революціонерами таємні спілки й масонські ложі друкували і поширювали книжки та часописи з новинами з Європи і закликами до незалежності від метрополії. Ватажок венесуельських масонів Франсіско де Міранда, який брав участь у Війні за незалежність США та став генералом французької республіканської армії, намагався здобути підтримку великих держав. Його пропозиції зацікавили лише Британію. Вона допомогла Міранді і зібраному ним загону дістатися узбережжя Венесуели. Проте місцеві мешканці на заклики революціонерів не відгукнулися, й іспанці змусили їх відступити. Самі британці в цей час захопили Буенос-Айрес, а потім Монтевідео. Іспанська влада майже не чинила спротиву. Але на захист своєї батьківщини стали креоли, які розгромили 12-тисячну армію інтервентів.
Невдовзі стало зрозуміло, що й господарство колоній насправді дуже мало залежить від торгівлі з метрополією. Після знищення під Трафальгаром іспанського флоту кількість кораблів, які відвідували Новий Світ, і обсяг ввезених ними товарів скоротилися одразу в кілька разів — але колонії впоралися з труднощами самотужки.
У 1809 році відбулись заворушення в Чукісаку (нині Сукре), Ла-Пасі й інших районах Верхнього Перу (нині Болівія), у Кіто, виникла антиіспанська змова у Вальядоліді (нині Морелія, Мексика). Хоча повстанці ніде не мали успіху, ситуація в колоніях різко загострилась. Коли до Іспанії увійшли французькі війська (початок 1810), а Наполеон I віддав її корону своєму брату Жозефу, прихильники Бурбонів самі були змушені шукати підтримки з боку заокеанських підданих — і навіть пообіцяли їм рівні права з іспанцями. Проте мешканці Нового Світу вимагали більшого.
Перебіг війни
Влітку 1810 року заворушення охопили найбільші міста південноамериканських колоній — Буенос-Айрес, Каракас, Кіто, Боготу. Їхні учасники усували від влади намісників та створювали тимчасові уряди, або ж хунти, які складалися з місцевих мешканців. У Венесуелі був скликаний Національний конгресс, який 5 липня 1811 року проголосив незалежність від Іспанії. Невдовзі про самостійність заявила також Нова Гранада, а трохи згодом — Нова Іспанія і Парагвай. До того ж іспанці втратили контроль також над Ла-Платою і Уругваєм. Проте після перемоги над Наполеоном I і завершення війни в Європі загальна ситуація змінилася на користь роялістів. До кінця 1815 року іспанці повернули під свою владу більшість американських колоній. Самостійність вдалося зберегти лише Парагваю та Ла-Платі. .
У 1816 році розпочався другий етап війни. Війська під керівництвом Сімон Болівара звільнили від іспанського володарювання в 1819 році Нову Гранаду, у 1821 Венесуелу, у 1822 році Кіто, під керівництвом Хосе де Сан-Мартіна — у 1816 році Ла-Плату, у 1818 Чилі, у 1821 році Нижнє Перу. У 1821 році було ліквідовано іспанське панування в Мексиці, у 1824—1826 роках під керівництвом Сукре розбиті останні іспанські гарнізони у Верхньому Перу.
У результаті війни всі іспанські колонії в Америці, окрім Куби та Пуерто-Рико, здобули незалежність.
1810—1815
Венесуела й Нова Гранада
19 квітня 1810 року спалахнуло повстання в Каракасі, до влади прийшла Верховна урядова хунта. 2 березня 1811 року відкрився , який 5 липня 1811 року проголосив незалежність Венесуели та 21 грудня 1811 року ухвалив республіканську конституцію.
У зв'язку з наступом іспанських військ, у квітні 1812 року головнокомандувачем збройними силами республіки було призначено Франсіско де Міранда, але після низки військових невдач він капітулював.
Майже одночасно з Венесуелою революційний рух охопив Нову Гранаду (нині Колумбія). 20 липня 1810 року в її столиці Боготі почалось повстання, а 30 березня 1811 року було оголошено про створення «Держави Кундинамарки», президентом якої став А. Нариньйо. Інші провінції в листопаді 1811 року об'єднались у конфедерацію Сполучених провінцій Нової Гранади з центром у Картахені. За підтримки урядів конфедерації та Кундинамарки була звільнена значна частина Венесуели, і в серпні 1813 року утворена друга Венесуельська республіка на чолі з Сімоном Боліваром. Проте й вона до завершення 1814 року пала під натиском іспанців, які спирались на підтримку напівдиких пастухів- під проводом Бовеса. До травня 1816 року експедиційний корпус Морільйо відновив владу Іспанії і в Новій Гранаді.
Ріо-де-ла-Плата
У столиці віце-королівства Ріо-де-ла-Плати Буенос-Айресі патріоти 25 травня 1810 року усунули віце-короля й започаткували Тимчасову урядову хунту на чолі з К. Сааведрою. Її спроби підкорити всю територію Ріо-де-ла-Плати наштовхнулись на опір окремих провінцій. У Парагваї місцеве ополчення розбило армію Буенос-Айреса під командуванням М. Бельграно (січень 1811). У травні 1811 року там було усунуто колоніальну адміністрацію, а в 1813 році встановлено республіканський стрій. У 1814 році «Верховним диктатором республіки» став доктор Х. Г. Франсіа. Населення Східного Берега (нині Уругвай) під керівництвом Х. Х. Артігаса з лютого 1811 року вело боротьбу проти іспанських, а потім португальських військ, що вторглись із Бразилії. Ця боротьба ускладнювалась протиріччями між уругвайцями, які прагнули до створення лаплатської федерації автономних провінцій, і Буенос-Айресом, який домагався утворення унітарної держави. Делегати Східного Берега не були допущені на Генеральну конституційну асамблею Об'єднаних провінцій Ріо-де-ла-Плати (січень 1813), а до початку 1815 року протиріччя вилились у збройних конфлікт. Армія Буенос-Айреса неодноразово зазнавала поразок у Верхньому Перу.
Чилі
У Чилі 18 вересня 1810 року був усунутий генерал-капітан, а його функції передані Урядовій хунті. Проте остання не наважувалась на повний розрив з Іспанією, чого вимагало радикальне крило патріотів. Користуючись цими суперечностями, іспанці перекинули підкріплення з Перу, і в жовтні 1814 року розгромили чилійців у битві при Ранкагуа. Невдовзі в країні було реставровано колоніальний режим.
Нова Іспанія
У Новій Іспанії (нині Мексика) повстання, що почалось 16 вересня 1810 року, очолив священик Мігель Ідальго. Упродовж місяця інсургенти зайняли велику територію, й наприкінці жовтня їхня 80-тисячна армія підійшла до Мехіко. Але Ідальго не наважився на штурм міста і рушив на Гвадалахару, де видав декрети про звільнення рабів, скасування подушного податку, ліквідацію торгових монополій, повернення індіанцям забраних земель. Ці заходи спонукали більшу частину креольських землевласників і купців, багатьох чиновників та офіцерів, брати участь у повстанні, перейти на бік іспанців, що полегшило розгром революційної армії (початок 1811); її керівників було взято в полон і страчено. Але невдовзі патріоти на чолі зі священиком відновили боротьбу й досягли серйозних успіхів. Національний конгрес у Чільпансінго 6 листопада 1813 проголосив незалежність Нової Іспанії, а 22 жовтня 1814 в Апацингані прийняв конституцію, яка запроваджувала республіканський устрій та декларувала рівність громадян перед законом, свободу слова й друку. Лише до кінця 1815 року роялістам вдалось розсіяти головні сили повстанців і розправитись з Морелосом. До того часу в більшій частині Іспанської Америки, за винятком Ріо-де-ла-Плати, була відновлена влада метрополії.
1816—2012
Венесуела і Нова Гранада (1816—1822)
З 1816 року в Південній Америці почався новий підйом визвольного руху. Упродовж 1817—1818 років загони Болівара звільнили значну частину Венесуели. Цьому сприяли скасування рабства (1816), декрети про конфіскацію майна іспанської корони та роялістів, про надання землі солдатам визвольної армії (вересень–жовтень 1817), а також перехід льянеро під командуванням Паеса на бік інсургентів і приєднання до них багатьох колишніх рабів. Скликаний 15 лютого 1819 року в Ангостурі (нині С'юдад-Болівар) Національний конгрес знову декларував незалежність Венесуели, після чого війська Болівара перейшли через Анди й 7 серпня 1819 року здобули перемогу над іспанцями на річці Бояка, а потім вступили до Боготи, завершивши звільнення більшої частини Нової Гранади. У грудні 1819 року Ангостурський конгрес прийняв Основний закон, що передбачав об'єднання Венесуели, Нової Гранади й Кіто (нині Еквадор) у федеративну республіку Колумбію (в літературі часто іменується Великою Колумбією). 27 лютого 1820 року асамблея Нової Гранади ухвалила це рішення. Завдавши поразки іспанським військам при Карабобо (24 червня 1821), патріоти завершили розгром їхніх головних сил у Венесуелі. 30 серпня 1821 року Установчі збори у Кукуті прийняли конституцію Колумбії, що проголосила повну незалежність, й обрали президентом Болівара. У жовтні колумбійці заволоділи останнім укріпленням ворога на узбережжі Нової Гранади — Картахеною, а в листопаді була очищена від супротивника Панама. У травні 1822 року до Колумбії приєдналась територія Кіто.
Ріо-де-ла-Плата й Чилі (1816—1818)
На півдні континенту конгрес Об'єднаних провінцій Ріо-де-ла-Плати в Тукумані 9 липня 1816 року оголосив про їхню незалежність. За мовчазної згоди буенос-айреського уряду португальці в серпні вторглись до Східної провінції (найменування Східного Берега з 1815) і частково окупували її. Зламавши опір загонів Артігаса, вони приєднали країну до Бразилії (1821). На початку 1817 року Андська армія Хосе де Сан-Мартіна здійснила перехід через Анди й 12 лютого 1817 року розгромила іспанські війська в битві при Чакабуко (Чилі). Обраний верховним правителем Хіггінс 12 лютого 1818 року декларував незалежність Чилі, остаточно закріплену в результаті перемоги патріотів при Майпу (5 квітня 1818).
Перу (1820—1822)
У вересні 1820 року війська Сан-Мартіна висадились у Перу й до липня 1821 року звільнили значну частину країни. Її незалежність була проголошена в Лімі 28 липня 1821 року, а Сан-Мартін став «протектором» нової держави. Щоб завершити звільнення Перу, він намагався заручитись допомогою Колумбії. Але його перемовини з Боліваром у Гуаякілі (26–27 липня 1822) не призвели до угоди, після чого Сан-Мартін склав свої повноваження перед перуанським конгресом (20 вересня 1822), а згодом виїхав до Європи.
Нова Іспанія й Центральна Америка (1816—1824)
У Новій Іспанії під впливом революції 1820 в метрополії та успіхів південноамериканських колоній намітився підйом визвольного руху. Консервативна еліта на чолі з Ітурбіде, бажаючи зберегти колишні порядки, стала домагатись відокремлення від революційної Іспанії. За кілька місяців армія Ітурбіде зайняла майже всі крупні центри і вступила до Мехіко, де 28 вересня 1821 року було проголошено створення незалежної Мексиканської імперії. У травні 1822 року Ітурбіде оголосив себе імператором Августином I. Але імперія виявилась нетривалою, та після її краху (березень 1823) утвердилась республіканська система, закріплена конституцією 1824 року. Після завоювання незалежності низкою іспанських колоній активізувався визвольний рух у генерал-капітанстві Гватемала. 15 вересня 1821 року в його столиці було оголошено про відокремлення від метрополії. Проте в липні 1822 року мексиканський конгрес заявив про включення Центральної Америки до складу імперії Ітурбіде, а до початку 1823 року її анексія в основному завершилась. Із крахом імперії Установчі збори представників провінцій колишнього генерал-капітанства 1 липня 1823 року декларували утворення незалежної федеративної республіки Сполучених провінцій Центральної Америки (за конституцією 1824 року — Федерація Центральної Америки).
Перу (1824—1826)
До початку 1824 року останнім оплотом іспанського володарювання на американському континенті залишалось Перу, де діями інсургентів керував Болівар, якого перуанський конгрес 10 лютого 1824 року призначив диктатором, вручивши йому необмежену військову й цивільну владу. Сформувавши численну боєздатну армію, він 6 серпня 1824 року завдав поразки іспанцям при Хуніні, а 9 грудня 1824 року їхнє останнє крупне угрупування було розбито військами Антоніо Хосе де Сукре в битві при Аякучо. У лютому 1825 року армія Сукре звільнила Верхнє Перу. Його суверенітет проголосили 6 серпня 1825 року в Чукісаку. Установчі збори, які передали верховну владу Болівару, на честь якого нова республіка отримала назву Болівія.
Невдовзі були ліквідовані решта осередків спротиву іспанців в Америці: у листопаді 1825 року капітулював гарнізон (Мексика), а в січні 1826 — фортеця Кальяо та іспанські сили на острові Чілое.
Війни, битви та повстання
Національні війни, битви та повстання
| Нова Іспанія та Гватемала | Нова Гранада, Венесуела, Кіто |
| Мексика Центральна Америка | |
| Ріо-де-ла-Плата, Парагвай та Верхнє Перу | Чилі, Перу |
| | |
Після війни
В результаті війни за незалежність американські володіння Іспанії (окрім Куби та Пуерто-Рико) позбавились колоніального ярма і стали суверенними державами. В ході війни виникли республіки: Мексиканські Сполучені Штати, Федерація Центральної Америки, Колумбія, Перу, Чилі, Болівія. Пізніше цей процес завершився в регіоні Ріо-де-ла-Плати, за винятком Парагваю, який здобув незалежність ще в 1811 році. Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати на початку 1820 року фактично розпались. Тільки 6 лютого 1826 року Установчий конгрес в Буенос-Айресі прийняв закон про створення їхнього спільного уряду, а 24 грудня 1826 року затвердив конституцію Аргентини (так почали називатись Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати). Уругвайські патріоти тільки в 1828 році домоглись визнання своєї державності (відповідно до конституції 1830 року — Східна республіка Уругвай).
В результаті визвольної війни 1810—1826 років було покінчено з монополіями, заборонами та регламентацією, що сковували економічний розвиток колоній, створені сприятливіші умови для залучення Іспанської Америки до системи світового господарства. Були скасовані подушний податок і трудова повинність корінного населення, у більшості країн ліквідовано рабство. У державах, що знову виникли, було встановлено республіканський, парламентський стрій і прийнято конституції. Важливе значення мали знищення інквізиції, скасування дворянських титулів та інших феодальних атрибутів. Війна за незалежність стимулювала зростання національної самосвідомості, прискорила формування і консолідацію латиноамериканських націй.
Див. також
Бібліографія
- Лінч Дж. Революції в Іспанській Америці. 1808—1826. М., 1979.
- Torrente M. Historia de la revolucion Hispano-Americana. Madrid, 1829 — 30. T. 1-3.
- Calvo C. Anales historicos de la revolucion de la America Latina. Paris, 1864 — 67. T. 1-5.
- El movimiento emancipador de Hispanoamerica. Caracas, 1961. T. 1-4.
- El pensamiento constitucional hispanoamericano hasta 1830. Caracas, 1961. T.1-5.
- Anna T. E. Spain and the Loss of America. Lincoln; London, 1983. Las actas de independencia de America. Washington, 1955.
- Ковальов Д. Сімон Болівар — визволитель іспанської Південної Америки [ 5 січня 2022 у Wayback Machine.]
Примітки
- Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.89-90
- Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.91-92
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Війни за незалежність іспанських колоній в Америці
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vijna za nezale zhnist ispa nskih kolo nij v Ame rici 1810 1826 vijna sho privela do nezalezhnosti vid Ispaniyi yiyi amerikanskih kolonij suchasnih Meksiki Venesueli Peru Chili Boliviyi Argentini j inshih Vijni za nezalezhnist ispanskih kolonij v AmericiMisce roztashuvannyaIspanska AmerikaData j chas25 veresnya 1808Chas data pochatku25 veresnya 1808Chas data zakinchennya29 veresnya 1833Uchasnik i Ispanska imperiya Ob yednani provinciyi Rio de la Plati Velika Kolumbiya Chili Persha Meksikanska imperiya Peru i BoliviyaKategoriya map na Vikishovishid Vijni za nezalezhnist ispanskih kolonij v Americi u VikishovishiProces progoloshennya nezalezhnosti v Ispanskij Americi Chervonim poznacheno teritoriyi royalistivPersonaliyiDokladnishe Libertadores Simon Bolivar Fransisko Miranda Hose San Martin Antonio Hose Sukre Skibickij Mihajlo KarlovichPeredumoviVijna bula sprichinena nevdovolennyam shirokih shariv naselennya politikoyu metropoliyi shirokimi zaboronami diskriminaciyeyu visokimi podatkami sho galmuvali ekonomichnij rozvitok kolonij Pochatku vijni spriyalo takozh probudzhennya nacionalnoyi samosvidomosti vpliv Vijni za nezalezhnist SShA Velikoyi francuzkoyi revolyuciyi povstannya rabiv u San Domingo 1791 1803 Poshtovhom do pochatku vijni posluzhili podiyi v Ispaniyi 1808 roku sho jshli slidom za vtorgnennyam vijsk Napoleona i prizveli do zalezhnosti krayini vid Franciyi Ocholyuvali ruh za nezalezhnist vatazhki kreoliv nashadkiv pershih yevropejskih pereselenciv yaki vidchuvali sebe vzhe amerikancyami i pragnuli sami viznachati dolyu svoyeyi batkivshini Stvoreni revolyucionerami tayemni spilki j masonski lozhi drukuvali i poshiryuvali knizhki ta chasopisi z novinami z Yevropi i zaklikami do nezalezhnosti vid metropoliyi Vatazhok venesuelskih masoniv Fransisko de Miranda yakij brav uchast u Vijni za nezalezhnist SShA ta stav generalom francuzkoyi respublikanskoyi armiyi namagavsya zdobuti pidtrimku velikih derzhav Jogo propoziciyi zacikavili lishe Britaniyu Vona dopomogla Mirandi i zibranomu nim zagonu distatisya uzberezhzhya Venesueli Prote miscevi meshkanci na zakliki revolyucioneriv ne vidguknulisya j ispanci zmusili yih vidstupiti Sami britanci v cej chas zahopili Buenos Ajres a potim Montevideo Ispanska vlada majzhe ne chinila sprotivu Ale na zahist svoyeyi batkivshini stali kreoli yaki rozgromili 12 tisyachnu armiyu interventiv Nevdovzi stalo zrozumilo sho j gospodarstvo kolonij naspravdi duzhe malo zalezhit vid torgivli z metropoliyeyu Pislya znishennya pid Trafalgarom ispanskogo flotu kilkist korabliv yaki vidviduvali Novij Svit i obsyag vvezenih nimi tovariv skorotilisya odrazu v kilka raziv ale koloniyi vporalisya z trudnoshami samotuzhki U 1809 roci vidbulis zavorushennya v Chukisaku nini Sukre La Pasi j inshih rajonah Verhnogo Peru nini Boliviya u Kito vinikla antiispanska zmova u Valyadolidi nini Moreliya Meksika Hocha povstanci nide ne mali uspihu situaciya v koloniyah rizko zagostrilas Koli do Ispaniyi uvijshli francuzki vijska pochatok 1810 a Napoleon I viddav yiyi koronu svoyemu bratu Zhozefu prihilniki Burboniv sami buli zmusheni shukati pidtrimki z boku zaokeanskih piddanih i navit poobicyali yim rivni prava z ispancyami Prote meshkanci Novogo Svitu vimagali bilshogo Perebig vijni1 sichnya 1820 Rafael Riyego ocholiv povstannya ispanskih ekspedicijnih sil yaki budut napravleni do Ameriki Vlitku 1810 roku zavorushennya ohopili najbilshi mista pivdennoamerikanskih kolonij Buenos Ajres Karakas Kito Bogotu Yihni uchasniki usuvali vid vladi namisnikiv ta stvoryuvali timchasovi uryadi abo zh hunti yaki skladalisya z miscevih meshkanciv U Venesueli buv sklikanij Nacionalnij kongress yakij 5 lipnya 1811 roku progolosiv nezalezhnist vid Ispaniyi Nevdovzi pro samostijnist zayavila takozh Nova Granada a trohi zgodom Nova Ispaniya i Paragvaj Do togo zh ispanci vtratili kontrol takozh nad La Platoyu i Urugvayem Prote pislya peremogi nad Napoleonom I i zavershennya vijni v Yevropi zagalna situaciya zminilasya na korist royalistiv Do kincya 1815 roku ispanci povernuli pid svoyu vladu bilshist amerikanskih kolonij Samostijnist vdalosya zberegti lishe Paragvayu ta La Plati U 1816 roci rozpochavsya drugij etap vijni Vijska pid kerivnictvom Simon Bolivara zvilnili vid ispanskogo volodaryuvannya v 1819 roci Novu Granadu u 1821 Venesuelu u 1822 roci Kito pid kerivnictvom Hose de San Martina u 1816 roci La Platu u 1818 Chili u 1821 roci Nizhnye Peru U 1821 roci bulo likvidovano ispanske panuvannya v Meksici u 1824 1826 rokah pid kerivnictvom Sukre rozbiti ostanni ispanski garnizoni u Verhnomu Peru U rezultati vijni vsi ispanski koloniyi v Americi okrim Kubi ta Puerto Riko zdobuli nezalezhnist 1810 1815 Venesuela j Nova Granada 19 kvitnya 1810 roku spalahnulo povstannya v Karakasi do vladi prijshla Verhovna uryadova hunta 2 bereznya 1811 roku vidkrivsya yakij 5 lipnya 1811 roku progolosiv nezalezhnist Venesueli ta 21 grudnya 1811 roku uhvaliv respublikansku konstituciyu U zv yazku z nastupom ispanskih vijsk u kvitni 1812 roku golovnokomanduvachem zbrojnimi silami respubliki bulo priznacheno Fransisko de Miranda ale pislya nizki vijskovih nevdach vin kapitulyuvav Majzhe odnochasno z Venesueloyu revolyucijnij ruh ohopiv Novu Granadu nini Kolumbiya 20 lipnya 1810 roku v yiyi stolici Bogoti pochalos povstannya a 30 bereznya 1811 roku bulo ogolosheno pro stvorennya Derzhavi Kundinamarki prezidentom yakoyi stav A Narinjo Inshi provinciyi v listopadi 1811 roku ob yednalis u konfederaciyu Spoluchenih provincij Novoyi Granadi z centrom u Kartaheni Za pidtrimki uryadiv konfederaciyi ta Kundinamarki bula zvilnena znachna chastina Venesueli i v serpni 1813 roku utvorena druga Venesuelska respublika na choli z Simonom Bolivarom Prote j vona do zavershennya 1814 roku pala pid natiskom ispanciv yaki spiralis na pidtrimku napivdikih pastuhiv pid provodom Bovesa Do travnya 1816 roku ekspedicijnij korpus Moriljo vidnoviv vladu Ispaniyi i v Novij Granadi Rio de la Plata U stolici vice korolivstva Rio de la Plati Buenos Ajresi patrioti 25 travnya 1810 roku usunuli vice korolya j zapochatkuvali Timchasovu uryadovu huntu na choli z K Saavedroyu Yiyi sprobi pidkoriti vsyu teritoriyu Rio de la Plati nashtovhnulis na opir okremih provincij U Paragvayi misceve opolchennya rozbilo armiyu Buenos Ajresa pid komanduvannyam M Belgrano sichen 1811 U travni 1811 roku tam bulo usunuto kolonialnu administraciyu a v 1813 roci vstanovleno respublikanskij strij U 1814 roci Verhovnim diktatorom respubliki stav doktor H G Fransia Naselennya Shidnogo Berega nini Urugvaj pid kerivnictvom H H Artigasa z lyutogo 1811 roku velo borotbu proti ispanskih a potim portugalskih vijsk sho vtorglis iz Braziliyi Cya borotba uskladnyuvalas protirichchyami mizh urugvajcyami yaki pragnuli do stvorennya laplatskoyi federaciyi avtonomnih provincij i Buenos Ajresom yakij domagavsya utvorennya unitarnoyi derzhavi Delegati Shidnogo Berega ne buli dopusheni na Generalnu konstitucijnu asambleyu Ob yednanih provincij Rio de la Plati sichen 1813 a do pochatku 1815 roku protirichchya vililis u zbrojnih konflikt Armiya Buenos Ajresa neodnorazovo zaznavala porazok u Verhnomu Peru Chili U Chili 18 veresnya 1810 roku buv usunutij general kapitan a jogo funkciyi peredani Uryadovij hunti Prote ostannya ne navazhuvalas na povnij rozriv z Ispaniyeyu chogo vimagalo radikalne krilo patriotiv Koristuyuchis cimi superechnostyami ispanci perekinuli pidkriplennya z Peru i v zhovtni 1814 roku rozgromili chilijciv u bitvi pri Rankagua Nevdovzi v krayini bulo restavrovano kolonialnij rezhim Nova Ispaniya U Novij Ispaniyi nini Meksika povstannya sho pochalos 16 veresnya 1810 roku ocholiv svyashenik Migel Idalgo Uprodovzh misyacya insurgenti zajnyali veliku teritoriyu j naprikinci zhovtnya yihnya 80 tisyachna armiya pidijshla do Mehiko Ale Idalgo ne navazhivsya na shturm mista i rushiv na Gvadalaharu de vidav dekreti pro zvilnennya rabiv skasuvannya podushnogo podatku likvidaciyu torgovih monopolij povernennya indiancyam zabranih zemel Ci zahodi sponukali bilshu chastinu kreolskih zemlevlasnikiv i kupciv bagatoh chinovnikiv ta oficeriv brati uchast u povstanni perejti na bik ispanciv sho polegshilo rozgrom revolyucijnoyi armiyi pochatok 1811 yiyi kerivnikiv bulo vzyato v polon i stracheno Ale nevdovzi patrioti na choli zi svyashenikom vidnovili borotbu j dosyagli serjoznih uspihiv Nacionalnij kongres u Chilpansingo 6 listopada 1813 progolosiv nezalezhnist Novoyi Ispaniyi a 22 zhovtnya 1814 v Apacingani prijnyav konstituciyu yaka zaprovadzhuvala respublikanskij ustrij ta deklaruvala rivnist gromadyan pered zakonom svobodu slova j druku Lishe do kincya 1815 roku royalistam vdalos rozsiyati golovni sili povstanciv i rozpravitis z Morelosom Do togo chasu v bilshij chastini Ispanskoyi Ameriki za vinyatkom Rio de la Plati bula vidnovlena vlada metropoliyi 1816 2012 Venesuela i Nova Granada 1816 1822 Z 1816 roku v Pivdennij Americi pochavsya novij pidjom vizvolnogo ruhu Uprodovzh 1817 1818 rokiv zagoni Bolivara zvilnili znachnu chastinu Venesueli Comu spriyali skasuvannya rabstva 1816 dekreti pro konfiskaciyu majna ispanskoyi koroni ta royalistiv pro nadannya zemli soldatam vizvolnoyi armiyi veresen zhovten 1817 a takozh perehid lyanero pid komanduvannyam Paesa na bik insurgentiv i priyednannya do nih bagatoh kolishnih rabiv Sklikanij 15 lyutogo 1819 roku v Angosturi nini S yudad Bolivar Nacionalnij kongres znovu deklaruvav nezalezhnist Venesueli pislya chogo vijska Bolivara perejshli cherez Andi j 7 serpnya 1819 roku zdobuli peremogu nad ispancyami na richci Boyaka a potim vstupili do Bogoti zavershivshi zvilnennya bilshoyi chastini Novoyi Granadi U grudni 1819 roku Angosturskij kongres prijnyav Osnovnij zakon sho peredbachav ob yednannya Venesueli Novoyi Granadi j Kito nini Ekvador u federativnu respubliku Kolumbiyu v literaturi chasto imenuyetsya Velikoyu Kolumbiyeyu 27 lyutogo 1820 roku asambleya Novoyi Granadi uhvalila ce rishennya Zavdavshi porazki ispanskim vijskam pri Karabobo 24 chervnya 1821 patrioti zavershili rozgrom yihnih golovnih sil u Venesueli 30 serpnya 1821 roku Ustanovchi zbori u Kukuti prijnyali konstituciyu Kolumbiyi sho progolosila povnu nezalezhnist j obrali prezidentom Bolivara U zhovtni kolumbijci zavolodili ostannim ukriplennyam voroga na uzberezhzhi Novoyi Granadi Kartahenoyu a v listopadi bula ochishena vid suprotivnika Panama U travni 1822 roku do Kolumbiyi priyednalas teritoriya Kito Rio de la Plata j Chili 1816 1818 Na pivdni kontinentu kongres Ob yednanih provincij Rio de la Plati v Tukumani 9 lipnya 1816 roku ogolosiv pro yihnyu nezalezhnist Za movchaznoyi zgodi buenos ajreskogo uryadu portugalci v serpni vtorglis do Shidnoyi provinciyi najmenuvannya Shidnogo Berega z 1815 i chastkovo okupuvali yiyi Zlamavshi opir zagoniv Artigasa voni priyednali krayinu do Braziliyi 1821 Na pochatku 1817 roku Andska armiya Hose de San Martina zdijsnila perehid cherez Andi j 12 lyutogo 1817 roku rozgromila ispanski vijska v bitvi pri Chakabuko Chili Obranij verhovnim pravitelem Higgins 12 lyutogo 1818 roku deklaruvav nezalezhnist Chili ostatochno zakriplenu v rezultati peremogi patriotiv pri Majpu 5 kvitnya 1818 Peru 1820 1822 U veresni 1820 roku vijska San Martina visadilis u Peru j do lipnya 1821 roku zvilnili znachnu chastinu krayini Yiyi nezalezhnist bula progoloshena v Limi 28 lipnya 1821 roku a San Martin stav protektorom novoyi derzhavi Shob zavershiti zvilnennya Peru vin namagavsya zaruchitis dopomogoyu Kolumbiyi Ale jogo peremovini z Bolivarom u Guayakili 26 27 lipnya 1822 ne prizveli do ugodi pislya chogo San Martin sklav svoyi povnovazhennya pered peruanskim kongresom 20 veresnya 1822 a zgodom viyihav do Yevropi Nova Ispaniya j Centralna Amerika 1816 1824 Dokladnishe Vizvoliteli U Novij Ispaniyi pid vplivom revolyuciyi 1820 v metropoliyi ta uspihiv pivdennoamerikanskih kolonij namitivsya pidjom vizvolnogo ruhu Konservativna elita na choli z Iturbide bazhayuchi zberegti kolishni poryadki stala domagatis vidokremlennya vid revolyucijnoyi Ispaniyi Za kilka misyaciv armiya Iturbide zajnyala majzhe vsi krupni centri i vstupila do Mehiko de 28 veresnya 1821 roku bulo progolosheno stvorennya nezalezhnoyi Meksikanskoyi imperiyi U travni 1822 roku Iturbide ogolosiv sebe imperatorom Avgustinom I Ale imperiya viyavilas netrivaloyu ta pislya yiyi krahu berezen 1823 utverdilas respublikanska sistema zakriplena konstituciyeyu 1824 roku Pislya zavoyuvannya nezalezhnosti nizkoyu ispanskih kolonij aktivizuvavsya vizvolnij ruh u general kapitanstvi Gvatemala 15 veresnya 1821 roku v jogo stolici bulo ogolosheno pro vidokremlennya vid metropoliyi Prote v lipni 1822 roku meksikanskij kongres zayaviv pro vklyuchennya Centralnoyi Ameriki do skladu imperiyi Iturbide a do pochatku 1823 roku yiyi aneksiya v osnovnomu zavershilas Iz krahom imperiyi Ustanovchi zbori predstavnikiv provincij kolishnogo general kapitanstva 1 lipnya 1823 roku deklaruvali utvorennya nezalezhnoyi federativnoyi respubliki Spoluchenih provincij Centralnoyi Ameriki za konstituciyeyu 1824 roku Federaciya Centralnoyi Ameriki Peru 1824 1826 Dokladnishe Vijna za nezalezhnist Peru Do pochatku 1824 roku ostannim oplotom ispanskogo volodaryuvannya na amerikanskomu kontinenti zalishalos Peru de diyami insurgentiv keruvav Bolivar yakogo peruanskij kongres 10 lyutogo 1824 roku priznachiv diktatorom vruchivshi jomu neobmezhenu vijskovu j civilnu vladu Sformuvavshi chislennu boyezdatnu armiyu vin 6 serpnya 1824 roku zavdav porazki ispancyam pri Hunini a 9 grudnya 1824 roku yihnye ostannye krupne ugrupuvannya bulo rozbito vijskami Antonio Hose de Sukre v bitvi pri Ayakucho U lyutomu 1825 roku armiya Sukre zvilnila Verhnye Peru Jogo suverenitet progolosili 6 serpnya 1825 roku v Chukisaku Ustanovchi zbori yaki peredali verhovnu vladu Bolivaru na chest yakogo nova respublika otrimala nazvu Boliviya Nevdovzi buli likvidovani reshta oseredkiv sprotivu ispanciv v Americi u listopadi 1825 roku kapitulyuvav garnizon Meksika a v sichni 1826 fortecya Kalyao ta ispanski sili na ostrovi Chiloe Vijni bitvi ta povstannya Nacionalni vijni bitvi ta povstannya Nova Ispaniya ta Gvatemala Nova Granada Venesuela KitoMeksika Meksikanska vijna za nezalezhnist Centralna Amerika Centralnoamerikanska federaciya Vijna za nezalezhnist VenesueliVelika Kolumbiya Rio de la Plata Paragvaj ta Verhnye Peru Chili PeruTravneva revolyuciya Vijna za nezalezhnist Argentini Ob yednani provinciyi Rio de la PlatiAndska armiya dd Nezalezhnist UrugvayuFederalna LigaNezalezhnist Paragvayu Vijna za nezalezhnist Boliviyi dd Stara Batkivshina Nova Batkivshina Vijna za nezalezhnist ChiliBitva pri Chakabuko Bitva pid MajpuBitva pri AyakuchoPislya vijniKarta teritorij sho stali nezalezhnimi pid chas cih voyen sini V rezultati vijni za nezalezhnist amerikanski volodinnya Ispaniyi okrim Kubi ta Puerto Riko pozbavilis kolonialnogo yarma i stali suverennimi derzhavami V hodi vijni vinikli respubliki Meksikanski Spolucheni Shtati Federaciya Centralnoyi Ameriki Kolumbiya Peru Chili Boliviya Piznishe cej proces zavershivsya v regioni Rio de la Plati za vinyatkom Paragvayu yakij zdobuv nezalezhnist she v 1811 roci Ob yednani provinciyi Rio de la Plati na pochatku 1820 roku faktichno rozpalis Tilki 6 lyutogo 1826 roku Ustanovchij kongres v Buenos Ajresi prijnyav zakon pro stvorennya yihnogo spilnogo uryadu a 24 grudnya 1826 roku zatverdiv konstituciyu Argentini tak pochali nazivatis Ob yednani provinciyi Rio de la Plati Urugvajski patrioti tilki v 1828 roci domoglis viznannya svoyeyi derzhavnosti vidpovidno do konstituciyi 1830 roku Shidna respublika Urugvaj V rezultati vizvolnoyi vijni 1810 1826 rokiv bulo pokincheno z monopoliyami zaboronami ta reglamentaciyeyu sho skovuvali ekonomichnij rozvitok kolonij stvoreni spriyatlivishi umovi dlya zaluchennya Ispanskoyi Ameriki do sistemi svitovogo gospodarstva Buli skasovani podushnij podatok i trudova povinnist korinnogo naselennya u bilshosti krayin likvidovano rabstvo U derzhavah sho znovu vinikli bulo vstanovleno respublikanskij parlamentskij strij i prijnyato konstituciyi Vazhlive znachennya mali znishennya inkviziciyi skasuvannya dvoryanskih tituliv ta inshih feodalnih atributiv Vijna za nezalezhnist stimulyuvala zrostannya nacionalnoyi samosvidomosti priskorila formuvannya i konsolidaciyu latinoamerikanskih nacij Div takozhLibertadores Vizvoliteli Filippinska revolyuciya Istoriya Pivdennoyi Ameriki Istoriya Meksiki Nova Ispaniya Ispanska Ost IndiyaBibliografiyaLinch Dzh Revolyuciyi v Ispanskij Americi 1808 1826 M 1979 Torrente M Historia de la revolucion Hispano Americana Madrid 1829 30 T 1 3 Calvo C Anales historicos de la revolucion de la America Latina Paris 1864 67 T 1 5 El movimiento emancipador de Hispanoamerica Caracas 1961 T 1 4 El pensamiento constitucional hispanoamericano hasta 1830 Caracas 1961 T 1 5 Anna T E Spain and the Loss of America Lincoln London 1983 Las actas de independencia de America Washington 1955 Kovalov D Simon Bolivar vizvolitel ispanskoyi Pivdennoyi Ameriki 5 sichnya 2022 u Wayback Machine PrimitkiMustafin O Spravzhnya istoriya piznogo novogo chasu H 2017 s 89 90 Mustafin O Spravzhnya istoriya piznogo novogo chasu H 2017 s 91 92PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vijni za nezalezhnist ispanskih kolonij v Americi