Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Філіппінська національно-визвольна революція 1896—1898 (тагал. Himagsikang Pilipino; ісп. Revolución Filipina) — буржуазно-демократична революція, яка знищила панування іспанських колонізаторів на Філіппінах.
| Філіппінська революція | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Філіппінські солдати наприкінці революції | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Філіппіни Катіпунан за підтримки:  США |  Іспанія | ||||||||
| Лідери | |||||||||
| Андрес Боніфасіо † Еміліо Агінальдо Джордж Д'юї | | ||||||||
| Сили | |||||||||
| 80 000 | 60 000 | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| невідомо | невідомо | ||||||||
Передреволюційна ситуація
У 70-80-ті роки XIX ст. на Філіппінах виник широкий рух за реформи, очолений ліберальною буржуазно-поміщицькою інтелігенцією. Представники цього руху обмежувались помірними вимогами економічних реформ, які відображали інтереси національної буржуазії та місцевих поміщиків. Кампанія за реформи не призвела до відчутних результатів, за винятком декількох незначних перетворень в колоніальній адміністрації.
Наприкінці XIX ст. виникли передумови для створення політичної організації, здатної керувати боротьбою за національні інтереси філіппінців.
У червні 1892 року великим філіппінським письменником і вченим Хосе Рісалем була створена «Філіппінська ліга» — таємне товариство, до якого увійшли представники масонських організацій, учасники руху за реформи, невелика кількість представників дрібнобуржуазної інтелігенції та вихідців з народу. Програма «Ліги» відображала інтереси національної буржуазії та поміщиків, які виступали представниками загальнонаціональних інтересів. Основними вимогами були об'єднання архіпелагу в єдину країну, розвиток сільського господарства, торгівлі, поширення освіти, проведення адміністративних реформ.
Безплідність кампанії за реформи призвела до розуміння того, що мета деяких патріотичних прошарків може бути досягнута лише шляхом революції. З самого початку в «Лізі» сформувалися два напрямки: реформаторський і революційний. До першого належали представники ліберальних буржуазно-поміщицьких кіл, які розглядали цю організацію як знаряддя для відстоювання реформ; до другого — вихідці з дрібнобуржуазних верств і бідноти, які прагнули з допомогою «Ліги» об'єднати широкі маси у боротьбі за національне визволення.
У липні 1892 року було засновано таємне революційне товариство «Катіпунан». Його засновником був учасник «Філіппінської ліги» Андрес Боніфасіо, виходець з бідної манільської родини, який бачив шлях до досягнення національних завдань не в мирних реформах, а у збройній революційній боротьбі філіппінців проти іспанських колонізаторів. В умовах загальнонародної ненависті до колоніального режиму «Катіпунан», незважаючи на відсутність чіткої програми, його релігійне забарвлення, наївну віру в перемогу абсолютної справедливості та чесності, перетворився на організацію, яка була здатна очолити революційну боротьбу за загальнонаціональні інтереси. Наприкінці 1893 року «Філіппінська ліга», яка обмежила свою діяльність мирною кампанією за проведення реформ, саморозпустилася. Керівництво антиколоніальною боротьбою зосередилося в руках «Катіпунана», який прийняв характер масової народної організації.
Перебіг подій
Перший етап революції (серпень 1896 — грудень 1897)
Влітку 1896 року іспанський колоніальний уряд почав усвідомлювати, що Філіппіни були на грані повстання. 19 серпня влада намагалася запобігти повстанню, заарештувавши сотні людей і кинувши їх до в'язниці по обвинуваченню у державній зраді. Серед заарештованих був Хосе Рісаль, який перебував на кораблі у затоці Маніли і очікував відправки на службу до Куби як військовий лікар. Тисячі катіпунерос відмовилися платити податки іспанцям і розірвали седули перед будинком місцевої селянки Мельхори Акіно де Рамос.
23 серпня 1896 року в містечку Пугадлавин у передмісті Маніли Андрес Боніфасіо виступив із закликом до збройного повстання проти іспанських колонізаторів. Початок повстання було призначено на 29 серпня. Наступного дня після зборів стало відомо про те, що чутки про таємний сход дійшли й до столиці. 26 серпня до Пугадлавину підійшов загін цивільних гвардійців (іспанські поліцейські сили) та піхотинців. Боніфасіо вирішив не вступати в бій, а відступити в гори, аби з'єднатися з рештою катіпунерос, які діяли у передмістях Маніли, і виступити проти іспанців у призначений час. Пробираючись гірськими тропами, вони 27 серпня прибули до Марикіни і звідти перебралися до містечка Хагданг Бато. Наступного дня Боніфасіо виступив з маніфестом, в якому підтверджувалась дата всезагального повстання. Через нестачу зброї (у повстанців майже не було вогнепальної зброї, все їхнє озброєння складалося із селянських ножів-боло і саморобних кинджалів) та недостатню координацію між секціями «Катіпунана» план атаки на Манілу не міг бути здійснений. Однак повстання у передмістях столиці і барріо розпочалося, як і було призначено, 29 серпня. Загін повстанців під командуванням Боніфасіо захопив порохові склади в Сан Хуан дель Монте і 30 серпня розгромив іспанський загін на шляху з Маніли до Марикіни. На початку вересня повстання під проводом «Катіпунана» охопило головні провінції Лусона (Кавіте, Маніла, Лагуна, Пампанга, Нуева Есіха, Тарлак, Булакан, Батангас), де більша частина земель перебувала у володінні чернечих орденів.
Успіхи повстанців у перші дні й тижні революції викликали підйом масової народної боротьби, повстання швидко зростало вшир, охоплюючи нові райони Центрального та Південно-Західного Лусона. Згодом за наказом генерал-губернатора було запроваджено воєнний стан в центрах селянських античернечих рухів. З вересня 1896 року іспанська влада перейшла до політики масового терору по відношенню до філіппінського населення. Арештів, страт, катувань, заслань зазнавали не лише «плебейські низи», але й представники майнових прошарків, столична та провінційна інтелігенція. Репресії позбавляли іспанців соціальної опори і сприяли розширенню соціальної бази революційного руху.
В цей період Еміліо Агінальдо розпочав наступ проти «Катіпунана» і Боніфасіо, висунувши ідею про необхідність створення виборного республіканського уряду і вироблення конституції Філіппінської республіки. Фактично це означало б ліквідацію «Катіпунана» як верховного органу влади. 31 жовтня 1896 року з'явилася відозва Агінальдо, в якій окреслювались форми організації майбутнього уряду і державного устрою Філіппін. Передбачалося утворення центрального революційного комітету з шести членів на чолі з президентом, керуючого військовими операціями; виборного революційного уряду, який встановлюватиметься в усіх провінціях та островах архіпелагу в міру їх звільнення від іспанських колонізаторів; Конгресу з виборними делегатами, який вирішував військові та господарські питання. В становищі підйому революції Агінальдо не міг протиставити свою програму програмі «Катіпунана», ігноруючи інтереси народних мас. У відозву були включені положення про проведення загальних виборів, в яких могли брати участь всі філіппінці, проголошувались гасла свободи, рівності і братерства. Дії Агінальдо, особливо його прагнення захопити лідируючі позиції в русі, викликали різку критику з боку демократичного керівництва «Магдіванга». Боротьба між кавітськими секціями загострилася. У грудні 1896 року до Кавіте приїхав Боніфасіо, запрошений керівниками «Магдіванга». Згодом після його приїзду відбулася конференція в Імусі, на якій зустрілися керівники «Магдіванга» і «Магдало». Гостра дискусія про подальшу долю «Катіпунана» не призвела до якихось певних результатів, хоча перевага була на боці Боніфасіо і керівників секції «Магдіванг», вважаючи недоцільною заміну «Катіпунана», який успішно керував повстанням і організацією революційної влади на звільнених територіях.
13 грудня, під тиском консервативних сил, Рамон Бланко був відсторонений від влади. На його місце був призначений , за якого посилилась політика масового терору. Однією з найжорстокіших та злочинних акцій була страта Хосе Рісаля, розстріляного іспанськими колонізаторами 30 грудня 1896 року.
Страта Хосе Рісаля спричинила вибух всезагального невдоволення і протесту, сприяла переходу філіппінців у табір революціонерів, які й досі залишалися нейтральними. Незважаючи на політику масового терору, яка проводилась іспанцями, і вживання заходів щодо збільшення та зміцнення збройних сил, іспанські колонізатори не могли впоратися з повстанням. Наймасовішого характеру набувало дезертирство солдатів та офіцерів-філіппінців і перехід їх на бік повстанців.
З того часу значно розширились територіальні межі повстання. З Центрального і Південно-Західного Лусона воно поширилося на північ, в провінції Пангасінан, Самбалес, Ілокос; революційна боротьба охопила острови Міндоро і Панай, її відлуння проникли в Північний Мінданао, де повстали солдати-філіппінці залишеного там іспанського гарнізону. В цілому розвиток революції наприкінці 1896 — початку 1897 року йшов по висхідній лінії, однак були й труднощі, пов'язані з проблемою покращення озброєння повстанських загонів, відсутністю досвіду збройної боротьби, нестачею підготовлених командирських кадрів, децентралізацією в керівництві революційною боротьбою. Секції «Катіпунана» і провінційні ради, які очолювали боротьбу на місцях, діяли автономно, були слабо пов'язані з Боніфасіо та Верховною урядовою радою. Подібне явище виникало в значній мірі із самої структури і характеру «Катіпунана», збудованого за зразком масонських лож і діючи в умовах найсуворішої конспірації.
Навесні 1897 року внаслідок збільшення та зміцнення регулярної армії Полав'єхо вдалося відновити іспанське панування в ряді районів Центрального Лусона. У важкому становищі опинилася провінція Кавіте, один із основних центрів революції, де наприкінці березня 1897 року іспанці оволоділи містами Імус, Новелета і Кавіте (столиця провінції). Витіснені з одних районів, повстанці піднімали збройні повстання в інших. Згодом знову розпочалось пожвавлення повстанських дій і в Кавіте.
22 березня 1897 року в асьєнде Техерос конвент лідерів повстанців проголосив незалежну Філіппінську республіку і обрав Еміліо Агінальдо її президентом та головою уряду. Прагнучи монополізувати керівництво рухом, угруповання Агінальдо добилося розпуску «Катіпунана». Одночасно Агінальдо організував широку наклепницьку кампанію проти Боніфасіо, прагнучи підірвати його престиж і розпалити ворожнечу до нього в кавітському населенні. У середині квітня 1897 року Боніфасіо, штаб-квартира якого була в Наїку, ухвалив рішення про відступ з Кавіте, маючи намір вирушити до провінції Батангас, де він користувався великим впливом. 28 квітня Боніфасіо, чекаючи в Лімбонзі підкріплення з Маніли та Булакана, був важко поранений загонами Агінальдо. Наступного дня він був доставлений разом з дружиною та братом до Наїка і заарештований по обвинуваченню в підготовці заколоту проти законного уряду. Судове слідство тривало до початку травня. 6 травня військова рада засудила Боніфасіо та його брата до смертної кари. Наступного дня Агінальдо демонстративно замінив смертний вирок засланням на віддалені острови, а 10 травня Боніфасіо та його брат були таємно розстріляні за наказом голови військової ради, генерала Маріано Норіеля.
Вбивство Боніфасіо віддало верховне керівництво армією та урядом в руки Агінальдо. Буржуазно-поміщицькі елементи забезпечили собі керівну роль в русі. Серед нового керівництва посилилося прагнення до компромісу з Іспанією. Протягом серпня-грудня 1897 року велися перемовини про можливу угоду. Вимоги Агінальдо, на основі яких він готовий був вести переговори з Іспанією, знову звелися до старої програми реформ, яка висувалася до революції помірними лібералами. В становищі революційних боїв подібна програма не задовольняла вже трудящі маси і значну частину буржуазії. Боротьба революційних загонів за повне національне визволення країни тривала з неослабною енергією.
Під тиском активних революційних сил в жовтні 1897 року в містечку , — тимчасовій столиці уряду Агінальдо, — була зібрана народна асамблея, на якій була прийнята тимчасова конституція Філіппінської республіки (Біакнабатська конституція). Асамблея обрала Верховну урядову раду, до складу якої увійшли представники буржуазно-поміщицької інтелігенції на чолі з Агінальдо. В той же час Агінальдо та його послідовники не припиняли мирних перемовин з Іспанією, які справедливо розцінювалися лівим крилом революціонерів як капітуляція. 18 листопада 1897 року, через три дні після затвердження Біакнабатської конституції, був підписаний договір з іспанським урядом. У договорі в найзагальнішому вигляді згадувалося про проведення реформ, учасникам повстання була обіцяна грошова «компенсація» у розмірі 800 тисяч песо. 16 грудня 1897 року Агінальдо опублікував маніфест про припинення збройної боротьби. Республіканський уряд самоліквідувався. Агінальдо і кілька його помічників, за умовами договору, 27 грудня залишили Філіппіни і виїхали в Гонконг. Біакнабатським договором завершився перший етап Філіппінської революції.
Другий етап революції (березень-серпень 1898)
Іспанська влада не виконала обіцянок, даних при підписанні Біакнабатського договору. У лютому 1898 року революційний підйом розпочався з новою силою. В різних точках країни спалахували повстання, організовувались антиіспанські змови, посилились дії партизанських загонів в гірських районах Центрального Лусона. Міжнародне становище також сприяло пожвавленню національно-визвольного руху на Філіппінах. 25 квітня 1898 року уряд США оголосив війну Іспанії з метою захоплення іспанських колоній.
Ще до початку іспано-американської війни Сполучені Штати вирішили надати допомогу Агінальдо, повернути його на острови, використати національно-визвольну боротьбу філіппінців у власних інтересах. У березні-квітні 1898 року Агінальдо вів перемовини з військово-морськими представниками та консулом США у Сінгапурі Спенсером Праттом, під час яких американці недвояко обіцяли підтримку антиіспанського повстання і гарантію незалежності Філіппін після перемоги революції. 1 травня 1898 року стався великий морський бій у Манільській затоці, в якому американська ескадра під командуванням адмірала Джорджа Д'юї розгромила іспанський флот, який охороняв підступи до Лусона. 19 травня Агінальдо був доставлений на Філіппіни на американському військовому кораблі.
Перемовини Агінальдо з американцями і досягнення домовленості про американську допомогу сприяли зростанню його популярності на Філіппінах. В перші ж дні після повернення на Батьківщину він взяв на себе функції головнокомандувача повстанськими силами. Декрети 23 і 31 травня 1898 року наділяли Агінальдо необмеженими диктаторськими повноваженнями. В другій половині травня — на початку червня повстанські загони завдали ряд поразок іспанцям в Центральному та Південному Лусоні. В Кавіте, тимчасовій столиці звільнених територій, 12 червня 1898 року Агінальдо вдруге проголосив незалежність Філіппін. Цього дня закінчилось колоніальне панування Іспанії на Філіппінському архіпелазі, народ добився свободи та незалежності.
23 червня 1898 року вийшов новий декрет, згідно з яким диктаторська форма правління замінювалась владою революційного уряду, навколо якого об'єдналися всі національні сили, зокрема й найконсервативніше їх крило (на чолі з ). Не маючи достатньо сил, США до кінця липня не вели сухопутних операцій на Філіппінах. За цей час повстанці, ряди яких швидко зростали, звільнили від іспанців значну частину території Лусона та Вісайських островів і взяли в облогу Манілу, головний бастіон колонізаторів. Однак американське командування на чолі з генералом Томасом Макартуром Андерсоном не хотіло допустити взяття столиці філіппінцями. 13 серпня 1898 року американські війська під командуванням генерала Веслі Мерітта без бою увійшли в Манілу після того, як 12 серпня у Вашингтоні було підписано між Іспанією та США за посередництва Франції.
Малолоський конгрес та його наслідки
15 вересня 1898 року в місті відкрився Революційний конгрес. У складі делегатів конгресу переважали представники освічених поміщицьких та буржуазних верств, проте значною була і група делегатів, які представляли дрібнобуржуазну інтелігенцію і вийшли з дрібнобуржуазного та народного середовища командирів революційної армії. В ході роботи конгресу був розроблений і прийнятий найважливіший історичний документ — нова Малолоська конституція, яка законодавчо оформила створення незалежної Філіппінської держави.
Конституція проголошувала Філіппіни суверенною та вільною республікою. Стаття 4 визначала її уряд як народний, представницький, виборний і відповідальний, який здійснює свої функції через три роздільні влади (законодавчу, виконавчу і судову), причому підкреслювалось, що жодна особа або корпорація не можуть бути наділені більш ніж однією гілкою влади. Діяльність президента як глави виконавчої влади була поставлена під контроль законодавчої влади. Велике місце в конституції займали статті, присвячені затвердженню в країні буржуазного правопорядку і гарантіям демократичних прав та свобод громадянам республіки.
У Малолоській конституції отримав свій відбиток новий важливий фактор розширення територіальних та етнічних рамок революційного руху. Якщо на першому етапі революції визвольна боротьба здебільшого розгорталася на території Лусона і її головним центром були тагальські райони, то на завершальному етапі в активний революційний рух були залучені не лише народи Лусона, але й Вісайських островів. На відміну від Біакнабатської конституції, яка оголосила тагальську офіційною мовою Філіппінської республіки, нова конституція проголосила вільне користування всіма мовами, що вживаються на Філіппінах.
Однак робота конгресу була перервана звісткою про закінчення війни між Іспанією та США і підписанням в Парижі 10 грудня 1898 року мирного договору, згідно з яким Іспанія віддавала Філіппіни Сполученим Штатам за 20 мільйонів доларів. Рішення Паризької мирної конференції викликало хвилю невдоволення на Філіппінах. Молода держава, ледве позбавившись від колоніального гніту, опинилася перед загрозою нового поневолення. Було спішно сформовано уряд незалежної республіки Філіппіни. 5 січня 1899 року урядам США, європейських держав і Японії був розісланий текст маніфесту, в якому заявлявся офіційний протест проти рішення Паризької конференції. Філіппінські представники за кордоном посилили пропаганду за визнання республіки.
23 січня 1899 року в Малолосі була урочисто затверджена конституція. Еміліо Агінальдо був обраний першим президентом Філіппінської республіки. Згодом текст конституції був направлений до європейських столиць і Вашингтона. Однак уряди капіталістичних держав зберігали мовчання, виступаючи у ролі нейтральних спостерігачів.
Філіппінська національно-визвольна революція стала першою колоніальною революцією епохи імперіалізму, яка мала відлуння у багатьох країнах Сходу і надала глибокий вплив на суспільно-політичний розвиток Філіппін та на характер американської колоніальної політики.
Джерела та література
- Agoncillo, Teodoro C. (1990) [1960], History of the Filipino People (8th ed.), Quezon City: Garotech Publishing,
- Zaide, Gregorio (1954), The Philippine Revolution, Manila: The Modern Book Company
Посилання
- Перша Філіппінська Республіка [ 13 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Національно-визвольний рух на Філіппінах [ 18 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Філіппінська революція (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Filippinska nacionalno vizvolna revolyuciya 1896 1898 tagal Himagsikang Pilipino isp Revolucion Filipina burzhuazno demokratichna revolyuciya yaka znishila panuvannya ispanskih kolonizatoriv na Filippinah Filippinska revolyuciyaFilippinski soldati naprikinci revolyuciyiData 19 serpnya 1896 13 serpnya 1898Misce FilippiniPrivid Nezadovolennya politikoyu ispanskoyi vladiRezultat Progoloshennya nezalezhnoyi Filippinskoyi respublikiStoroni Filippini Katipunan za pidtrimki SShA IspaniyaLideriAndres Bonifasio Emilio Aginaldo Dzhordzh D yuyiSili80 000 60 000Vtratinevidomo nevidomoPeredrevolyucijna situaciyaU 70 80 ti roki XIX st na Filippinah vinik shirokij ruh za reformi ocholenij liberalnoyu burzhuazno pomishickoyu inteligenciyeyu Predstavniki cogo ruhu obmezhuvalis pomirnimi vimogami ekonomichnih reform yaki vidobrazhali interesi nacionalnoyi burzhuaziyi ta miscevih pomishikiv Kampaniya za reformi ne prizvela do vidchutnih rezultativ za vinyatkom dekilkoh neznachnih peretvoren v kolonialnij administraciyi Naprikinci XIX st vinikli peredumovi dlya stvorennya politichnoyi organizaciyi zdatnoyi keruvati borotboyu za nacionalni interesi filippinciv U chervni 1892 roku velikim filippinskim pismennikom i vchenim Hose Risalem bula stvorena Filippinska liga tayemne tovaristvo do yakogo uvijshli predstavniki masonskih organizacij uchasniki ruhu za reformi nevelika kilkist predstavnikiv dribnoburzhuaznoyi inteligenciyi ta vihidciv z narodu Programa Ligi vidobrazhala interesi nacionalnoyi burzhuaziyi ta pomishikiv yaki vistupali predstavnikami zagalnonacionalnih interesiv Osnovnimi vimogami buli ob yednannya arhipelagu v yedinu krayinu rozvitok silskogo gospodarstva torgivli poshirennya osviti provedennya administrativnih reform Bezplidnist kampaniyi za reformi prizvela do rozuminnya togo sho meta deyakih patriotichnih prosharkiv mozhe buti dosyagnuta lishe shlyahom revolyuciyi Z samogo pochatku v Lizi sformuvalisya dva napryamki reformatorskij i revolyucijnij Do pershogo nalezhali predstavniki liberalnih burzhuazno pomishickih kil yaki rozglyadali cyu organizaciyu yak znaryaddya dlya vidstoyuvannya reform do drugogo vihidci z dribnoburzhuaznih verstv i bidnoti yaki pragnuli z dopomogoyu Ligi ob yednati shiroki masi u borotbi za nacionalne vizvolennya U lipni 1892 roku bulo zasnovano tayemne revolyucijne tovaristvo Katipunan Jogo zasnovnikom buv uchasnik Filippinskoyi ligi Andres Bonifasio vihodec z bidnoyi manilskoyi rodini yakij bachiv shlyah do dosyagnennya nacionalnih zavdan ne v mirnih reformah a u zbrojnij revolyucijnij borotbi filippinciv proti ispanskih kolonizatoriv V umovah zagalnonarodnoyi nenavisti do kolonialnogo rezhimu Katipunan nezvazhayuchi na vidsutnist chitkoyi programi jogo religijne zabarvlennya nayivnu viru v peremogu absolyutnoyi spravedlivosti ta chesnosti peretvorivsya na organizaciyu yaka bula zdatna ocholiti revolyucijnu borotbu za zagalnonacionalni interesi Naprikinci 1893 roku Filippinska liga yaka obmezhila svoyu diyalnist mirnoyu kampaniyeyu za provedennya reform samorozpustilasya Kerivnictvo antikolonialnoyu borotboyu zoseredilosya v rukah Katipunana yakij prijnyav harakter masovoyi narodnoyi organizaciyi Perebig podijPershij etap revolyuciyi serpen 1896 gruden 1897 Vlitku 1896 roku ispanskij kolonialnij uryad pochav usvidomlyuvati sho Filippini buli na grani povstannya 19 serpnya vlada namagalasya zapobigti povstannyu zaareshtuvavshi sotni lyudej i kinuvshi yih do v yaznici po obvinuvachennyu u derzhavnij zradi Sered zaareshtovanih buv Hose Risal yakij perebuvav na korabli u zatoci Manili i ochikuvav vidpravki na sluzhbu do Kubi yak vijskovij likar Tisyachi katipuneros vidmovilisya platiti podatki ispancyam i rozirvali seduli pered budinkom miscevoyi selyanki Melhori Akino de Ramos 23 serpnya 1896 roku v mistechku Pugadlavin u peredmisti Manili Andres Bonifasio vistupiv iz zaklikom do zbrojnogo povstannya proti ispanskih kolonizatoriv Pochatok povstannya bulo priznacheno na 29 serpnya Nastupnogo dnya pislya zboriv stalo vidomo pro te sho chutki pro tayemnij shod dijshli j do stolici 26 serpnya do Pugadlavinu pidijshov zagin civilnih gvardijciv ispanski policejski sili ta pihotinciv Bonifasio virishiv ne vstupati v bij a vidstupiti v gori abi z yednatisya z reshtoyu katipuneros yaki diyali u peredmistyah Manili i vistupiti proti ispanciv u priznachenij chas Probirayuchis girskimi tropami voni 27 serpnya pribuli do Marikini i zvidti perebralisya do mistechka Hagdang Bato Nastupnogo dnya Bonifasio vistupiv z manifestom v yakomu pidtverdzhuvalas data vsezagalnogo povstannya Cherez nestachu zbroyi u povstanciv majzhe ne bulo vognepalnoyi zbroyi vse yihnye ozbroyennya skladalosya iz selyanskih nozhiv bolo i samorobnih kindzhaliv ta nedostatnyu koordinaciyu mizh sekciyami Katipunana plan ataki na Manilu ne mig buti zdijsnenij Odnak povstannya u peredmistyah stolici i barrio rozpochalosya yak i bulo priznacheno 29 serpnya Zagin povstanciv pid komanduvannyam Bonifasio zahopiv porohovi skladi v San Huan del Monte i 30 serpnya rozgromiv ispanskij zagin na shlyahu z Manili do Marikini Na pochatku veresnya povstannya pid provodom Katipunana ohopilo golovni provinciyi Lusona Kavite Manila Laguna Pampanga Nueva Esiha Tarlak Bulakan Batangas de bilsha chastina zemel perebuvala u volodinni chernechih ordeniv Uspihi povstanciv u pershi dni j tizhni revolyuciyi viklikali pidjom masovoyi narodnoyi borotbi povstannya shvidko zrostalo vshir ohoplyuyuchi novi rajoni Centralnogo ta Pivdenno Zahidnogo Lusona Zgodom za nakazom general gubernatora bulo zaprovadzheno voyennij stan v centrah selyanskih antichernechih ruhiv Z veresnya 1896 roku ispanska vlada perejshla do politiki masovogo teroru po vidnoshennyu do filippinskogo naselennya Areshtiv strat katuvan zaslan zaznavali ne lishe plebejski nizi ale j predstavniki majnovih prosharkiv stolichna ta provincijna inteligenciya Represiyi pozbavlyali ispanciv socialnoyi opori i spriyali rozshirennyu socialnoyi bazi revolyucijnogo ruhu V cej period Emilio Aginaldo rozpochav nastup proti Katipunana i Bonifasio visunuvshi ideyu pro neobhidnist stvorennya vibornogo respublikanskogo uryadu i viroblennya konstituciyi Filippinskoyi respubliki Faktichno ce oznachalo b likvidaciyu Katipunana yak verhovnogo organu vladi 31 zhovtnya 1896 roku z yavilasya vidozva Aginaldo v yakij okreslyuvalis formi organizaciyi majbutnogo uryadu i derzhavnogo ustroyu Filippin Peredbachalosya utvorennya centralnogo revolyucijnogo komitetu z shesti chleniv na choli z prezidentom keruyuchogo vijskovimi operaciyami vibornogo revolyucijnogo uryadu yakij vstanovlyuvatimetsya v usih provinciyah ta ostrovah arhipelagu v miru yih zvilnennya vid ispanskih kolonizatoriv Kongresu z vibornimi delegatami yakij virishuvav vijskovi ta gospodarski pitannya V stanovishi pidjomu revolyuciyi Aginaldo ne mig protistaviti svoyu programu programi Katipunana ignoruyuchi interesi narodnih mas U vidozvu buli vklyucheni polozhennya pro provedennya zagalnih viboriv v yakih mogli brati uchast vsi filippinci progoloshuvalis gasla svobodi rivnosti i braterstva Diyi Aginaldo osoblivo jogo pragnennya zahopiti lidiruyuchi poziciyi v rusi viklikali rizku kritiku z boku demokratichnogo kerivnictva Magdivanga Borotba mizh kavitskimi sekciyami zagostrilasya U grudni 1896 roku do Kavite priyihav Bonifasio zaproshenij kerivnikami Magdivanga Zgodom pislya jogo priyizdu vidbulasya konferenciya v Imusi na yakij zustrilisya kerivniki Magdivanga i Magdalo Gostra diskusiya pro podalshu dolyu Katipunana ne prizvela do yakihos pevnih rezultativ hocha perevaga bula na boci Bonifasio i kerivnikiv sekciyi Magdivang vvazhayuchi nedocilnoyu zaminu Katipunana yakij uspishno keruvav povstannyam i organizaciyeyu revolyucijnoyi vladi na zvilnenih teritoriyah 13 grudnya pid tiskom konservativnih sil Ramon Blanko buv vidstoronenij vid vladi Na jogo misce buv priznachenij za yakogo posililas politika masovogo teroru Odniyeyu z najzhorstokishih ta zlochinnih akcij bula strata Hose Risalya rozstrilyanogo ispanskimi kolonizatorami 30 grudnya 1896 roku Strata lideriv povstanciv ispanskimi kolonizatorami 1896 rik Strata Hose Risalya sprichinila vibuh vsezagalnogo nevdovolennya i protestu spriyala perehodu filippinciv u tabir revolyucioneriv yaki j dosi zalishalisya nejtralnimi Nezvazhayuchi na politiku masovogo teroru yaka provodilas ispancyami i vzhivannya zahodiv shodo zbilshennya ta zmicnennya zbrojnih sil ispanski kolonizatori ne mogli vporatisya z povstannyam Najmasovishogo harakteru nabuvalo dezertirstvo soldativ ta oficeriv filippinciv i perehid yih na bik povstanciv Z togo chasu znachno rozshirilis teritorialni mezhi povstannya Z Centralnogo i Pivdenno Zahidnogo Lusona vono poshirilosya na pivnich v provinciyi Pangasinan Sambales Ilokos revolyucijna borotba ohopila ostrovi Mindoro i Panaj yiyi vidlunnya pronikli v Pivnichnij Mindanao de povstali soldati filippinci zalishenogo tam ispanskogo garnizonu V cilomu rozvitok revolyuciyi naprikinci 1896 pochatku 1897 roku jshov po vishidnij liniyi odnak buli j trudnoshi pov yazani z problemoyu pokrashennya ozbroyennya povstanskih zagoniv vidsutnistyu dosvidu zbrojnoyi borotbi nestacheyu pidgotovlenih komandirskih kadriv decentralizaciyeyu v kerivnictvi revolyucijnoyu borotboyu Sekciyi Katipunana i provincijni radi yaki ocholyuvali borotbu na miscyah diyali avtonomno buli slabo pov yazani z Bonifasio ta Verhovnoyu uryadovoyu radoyu Podibne yavishe vinikalo v znachnij miri iz samoyi strukturi i harakteru Katipunana zbudovanogo za zrazkom masonskih lozh i diyuchi v umovah najsuvorishoyi konspiraciyi Navesni 1897 roku vnaslidok zbilshennya ta zmicnennya regulyarnoyi armiyi Polav yeho vdalosya vidnoviti ispanske panuvannya v ryadi rajoniv Centralnogo Lusona U vazhkomu stanovishi opinilasya provinciya Kavite odin iz osnovnih centriv revolyuciyi de naprikinci bereznya 1897 roku ispanci ovolodili mistami Imus Noveleta i Kavite stolicya provinciyi Vitisneni z odnih rajoniv povstanci pidnimali zbrojni povstannya v inshih Zgodom znovu rozpochalos pozhvavlennya povstanskih dij i v Kavite 22 bereznya 1897 roku v asyende Teheros konvent lideriv povstanciv progolosiv nezalezhnu Filippinsku respubliku i obrav Emilio Aginaldo yiyi prezidentom ta golovoyu uryadu Pragnuchi monopolizuvati kerivnictvo ruhom ugrupovannya Aginaldo dobilosya rozpusku Katipunana Odnochasno Aginaldo organizuvav shiroku naklepnicku kampaniyu proti Bonifasio pragnuchi pidirvati jogo prestizh i rozpaliti vorozhnechu do nogo v kavitskomu naselenni U seredini kvitnya 1897 roku Bonifasio shtab kvartira yakogo bula v Nayiku uhvaliv rishennya pro vidstup z Kavite mayuchi namir virushiti do provinciyi Batangas de vin koristuvavsya velikim vplivom 28 kvitnya Bonifasio chekayuchi v Limbonzi pidkriplennya z Manili ta Bulakana buv vazhko poranenij zagonami Aginaldo Nastupnogo dnya vin buv dostavlenij razom z druzhinoyu ta bratom do Nayika i zaareshtovanij po obvinuvachennyu v pidgotovci zakolotu proti zakonnogo uryadu Sudove slidstvo trivalo do pochatku travnya 6 travnya vijskova rada zasudila Bonifasio ta jogo brata do smertnoyi kari Nastupnogo dnya Aginaldo demonstrativno zaminiv smertnij virok zaslannyam na viddaleni ostrovi a 10 travnya Bonifasio ta jogo brat buli tayemno rozstrilyani za nakazom golovi vijskovoyi radi generala Mariano Norielya Vbivstvo Bonifasio viddalo verhovne kerivnictvo armiyeyu ta uryadom v ruki Aginaldo Burzhuazno pomishicki elementi zabezpechili sobi kerivnu rol v rusi Sered novogo kerivnictva posililosya pragnennya do kompromisu z Ispaniyeyu Protyagom serpnya grudnya 1897 roku velisya peremovini pro mozhlivu ugodu Vimogi Aginaldo na osnovi yakih vin gotovij buv vesti peregovori z Ispaniyeyu znovu zvelisya do staroyi programi reform yaka visuvalasya do revolyuciyi pomirnimi liberalami V stanovishi revolyucijnih boyiv podibna programa ne zadovolnyala vzhe trudyashi masi i znachnu chastinu burzhuaziyi Borotba revolyucijnih zagoniv za povne nacionalne vizvolennya krayini trivala z neoslabnoyu energiyeyu Prapor respubliki Biak na Bato Pid tiskom aktivnih revolyucijnih sil v zhovtni 1897 roku v mistechku timchasovij stolici uryadu Aginaldo bula zibrana narodna asambleya na yakij bula prijnyata timchasova konstituciya Filippinskoyi respubliki Biaknabatska konstituciya Asambleya obrala Verhovnu uryadovu radu do skladu yakoyi uvijshli predstavniki burzhuazno pomishickoyi inteligenciyi na choli z Aginaldo V toj zhe chas Aginaldo ta jogo poslidovniki ne pripinyali mirnih peremovin z Ispaniyeyu yaki spravedlivo rozcinyuvalisya livim krilom revolyucioneriv yak kapitulyaciya 18 listopada 1897 roku cherez tri dni pislya zatverdzhennya Biaknabatskoyi konstituciyi buv pidpisanij dogovir z ispanskim uryadom U dogovori v najzagalnishomu viglyadi zgaduvalosya pro provedennya reform uchasnikam povstannya bula obicyana groshova kompensaciya u rozmiri 800 tisyach peso 16 grudnya 1897 roku Aginaldo opublikuvav manifest pro pripinennya zbrojnoyi borotbi Respublikanskij uryad samolikviduvavsya Aginaldo i kilka jogo pomichnikiv za umovami dogovoru 27 grudnya zalishili Filippini i viyihali v Gonkong Biaknabatskim dogovorom zavershivsya pershij etap Filippinskoyi revolyuciyi Drugij etap revolyuciyi berezen serpen 1898 Ispanska vlada ne vikonala obicyanok danih pri pidpisanni Biaknabatskogo dogovoru U lyutomu 1898 roku revolyucijnij pidjom rozpochavsya z novoyu siloyu V riznih tochkah krayini spalahuvali povstannya organizovuvalis antiispanski zmovi posililis diyi partizanskih zagoniv v girskih rajonah Centralnogo Lusona Mizhnarodne stanovishe takozh spriyalo pozhvavlennyu nacionalno vizvolnogo ruhu na Filippinah 25 kvitnya 1898 roku uryad SShA ogolosiv vijnu Ispaniyi z metoyu zahoplennya ispanskih kolonij She do pochatku ispano amerikanskoyi vijni Spolucheni Shtati virishili nadati dopomogu Aginaldo povernuti jogo na ostrovi vikoristati nacionalno vizvolnu borotbu filippinciv u vlasnih interesah U berezni kvitni 1898 roku Aginaldo viv peremovini z vijskovo morskimi predstavnikami ta konsulom SShA u Singapuri Spenserom Prattom pid chas yakih amerikanci nedvoyako obicyali pidtrimku antiispanskogo povstannya i garantiyu nezalezhnosti Filippin pislya peremogi revolyuciyi 1 travnya 1898 roku stavsya velikij morskij bij u Manilskij zatoci v yakomu amerikanska eskadra pid komanduvannyam admirala Dzhordzha D yuyi rozgromila ispanskij flot yakij ohoronyav pidstupi do Lusona 19 travnya Aginaldo buv dostavlenij na Filippini na amerikanskomu vijskovomu korabli Peremovini Aginaldo z amerikancyami i dosyagnennya domovlenosti pro amerikansku dopomogu spriyali zrostannyu jogo populyarnosti na Filippinah V pershi zh dni pislya povernennya na Batkivshinu vin vzyav na sebe funkciyi golovnokomanduvacha povstanskimi silami Dekreti 23 i 31 travnya 1898 roku nadilyali Aginaldo neobmezhenimi diktatorskimi povnovazhennyami V drugij polovini travnya na pochatku chervnya povstanski zagoni zavdali ryad porazok ispancyam v Centralnomu ta Pivdennomu Lusoni V Kavite timchasovij stolici zvilnenih teritorij 12 chervnya 1898 roku Aginaldo vdruge progolosiv nezalezhnist Filippin Cogo dnya zakinchilos kolonialne panuvannya Ispaniyi na Filippinskomu arhipelazi narod dobivsya svobodi ta nezalezhnosti 23 chervnya 1898 roku vijshov novij dekret zgidno z yakim diktatorska forma pravlinnya zaminyuvalas vladoyu revolyucijnogo uryadu navkolo yakogo ob yednalisya vsi nacionalni sili zokrema j najkonservativnishe yih krilo na choli z Ne mayuchi dostatno sil SShA do kincya lipnya ne veli suhoputnih operacij na Filippinah Za cej chas povstanci ryadi yakih shvidko zrostali zvilnili vid ispanciv znachnu chastinu teritoriyi Lusona ta Visajskih ostroviv i vzyali v oblogu Manilu golovnij bastion kolonizatoriv Odnak amerikanske komanduvannya na choli z generalom Tomasom Makarturom Andersonom ne hotilo dopustiti vzyattya stolici filippincyami 13 serpnya 1898 roku amerikanski vijska pid komanduvannyam generala Vesli Meritta bez boyu uvijshli v Manilu pislya togo yak 12 serpnya u Vashingtoni bulo pidpisano mizh Ispaniyeyu ta SShA za poserednictva Franciyi Maloloskij kongres ta jogo naslidkiRevolyucijnij kongres v Malolosi 15 veresnya 1898 roku v misti vidkrivsya Revolyucijnij kongres U skladi delegativ kongresu perevazhali predstavniki osvichenih pomishickih ta burzhuaznih verstv prote znachnoyu bula i grupa delegativ yaki predstavlyali dribnoburzhuaznu inteligenciyu i vijshli z dribnoburzhuaznogo ta narodnogo seredovisha komandiriv revolyucijnoyi armiyi V hodi roboti kongresu buv rozroblenij i prijnyatij najvazhlivishij istorichnij dokument nova Maloloska konstituciya yaka zakonodavcho oformila stvorennya nezalezhnoyi Filippinskoyi derzhavi Konstituciya progoloshuvala Filippini suverennoyu ta vilnoyu respublikoyu Stattya 4 viznachala yiyi uryad yak narodnij predstavnickij vibornij i vidpovidalnij yakij zdijsnyuye svoyi funkciyi cherez tri rozdilni vladi zakonodavchu vikonavchu i sudovu prichomu pidkreslyuvalos sho zhodna osoba abo korporaciya ne mozhut buti nadileni bilsh nizh odniyeyu gilkoyu vladi Diyalnist prezidenta yak glavi vikonavchoyi vladi bula postavlena pid kontrol zakonodavchoyi vladi Velike misce v konstituciyi zajmali statti prisvyacheni zatverdzhennyu v krayini burzhuaznogo pravoporyadku i garantiyam demokratichnih prav ta svobod gromadyanam respubliki U Maloloskij konstituciyi otrimav svij vidbitok novij vazhlivij faktor rozshirennya teritorialnih ta etnichnih ramok revolyucijnogo ruhu Yaksho na pershomu etapi revolyuciyi vizvolna borotba zdebilshogo rozgortalasya na teritoriyi Lusona i yiyi golovnim centrom buli tagalski rajoni to na zavershalnomu etapi v aktivnij revolyucijnij ruh buli zalucheni ne lishe narodi Lusona ale j Visajskih ostroviv Na vidminu vid Biaknabatskoyi konstituciyi yaka ogolosila tagalsku oficijnoyu movoyu Filippinskoyi respubliki nova konstituciya progolosila vilne koristuvannya vsima movami sho vzhivayutsya na Filippinah Odnak robota kongresu bula perervana zvistkoyu pro zakinchennya vijni mizh Ispaniyeyu ta SShA i pidpisannyam v Parizhi 10 grudnya 1898 roku mirnogo dogovoru zgidno z yakim Ispaniya viddavala Filippini Spoluchenim Shtatam za 20 miljoniv dolariv Rishennya Parizkoyi mirnoyi konferenciyi viklikalo hvilyu nevdovolennya na Filippinah Moloda derzhava ledve pozbavivshis vid kolonialnogo gnitu opinilasya pered zagrozoyu novogo ponevolennya Bulo spishno sformovano uryad nezalezhnoyi respubliki Filippini 5 sichnya 1899 roku uryadam SShA yevropejskih derzhav i Yaponiyi buv rozislanij tekst manifestu v yakomu zayavlyavsya oficijnij protest proti rishennya Parizkoyi konferenciyi Filippinski predstavniki za kordonom posilili propagandu za viznannya respubliki 23 sichnya 1899 roku v Malolosi bula urochisto zatverdzhena konstituciya Emilio Aginaldo buv obranij pershim prezidentom Filippinskoyi respubliki Zgodom tekst konstituciyi buv napravlenij do yevropejskih stolic i Vashingtona Odnak uryadi kapitalistichnih derzhav zberigali movchannya vistupayuchi u roli nejtralnih sposterigachiv Filippinska nacionalno vizvolna revolyuciya stala pershoyu kolonialnoyu revolyuciyeyu epohi imperializmu yaka mala vidlunnya u bagatoh krayinah Shodu i nadala glibokij vpliv na suspilno politichnij rozvitok Filippin ta na harakter amerikanskoyi kolonialnoyi politiki Dzherela ta literaturaAgoncillo Teodoro C 1990 1960 History of the Filipino People 8th ed Quezon City Garotech Publishing ISBN 971 8711 06 6 Zaide Gregorio 1954 The Philippine Revolution Manila The Modern Book CompanyPosilannyaPersha Filippinska Respublika 13 listopada 2018 u Wayback Machine Nacionalno vizvolnij ruh na Filippinah 18 lyutogo 2020 u Wayback Machine ros Filippinska revolyuciya ros