Аґрономія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Агрономія (значення).

Агроно́мія (грец. αγρος — поле і νομος — закон, звичай) — наука, яка зосереджена на вивченні сільськогосподарських культур, ґрунтів і навколишнього середовища з метою підвищення ефективності та сталості сільськогосподарських систем. Агрономія охоплює широкий спектр галузей, включаючи фізіологію рослинництва, ґрунтознавство, селекцію рослин, боротьбу зі шкідниками, методи сталого ведення сільського господарства та інші сільськогосподарські науки. В широкому значенні, агрономія вивчає наукові основи сільськогосподарського виробництва.

Агрономія
Тема вивчення/дослідження	овочі і сільське господарство
Агрономія у Вікісховищі

Жнива пшениці

Агрономи працюють над тим, щоб зрозуміти та оптимізувати складну взаємодію між рослинами, ґрунтами з власною екосистемою та навколишнім середовищем, щоб підвищити врожайність, оптимізувати здоров'я ґрунтів, покращити продовольчу безпеку та сприяти екологічній стійкості. Із зростаючим попитом на продукти харчування та зростаючим тиском на сільськогосподарські ресурси галузь агрономії стала більш важливою, ніж будь-коли, у вирішенні глобальних проблем, таких як зміна клімату, продовольча безпека та погіршення навколишнього середовища.

Історія

Витоки землеробства

Сільське господарство є одним із найважливіших досягнень в історії людства, забезпечуючи стабільне та надійне джерело їжі, яке дозволило зростати людській популяції та створювати осілі громади. Більшу частину історії людства люди жили невеликими кочовими групами, які для виживання покладалися на збирання диких рослин, риболовлю та полювання. Ці суспільства були дуже мобільними, групи часто переміщалися в пошуках їжі та інших ресурсів. Приблизно 12 000 років тому, під час так званої неолітичної революції, люди почали одомашнювати рослини, відбираючи та культивуючи рослини з бажаними властивостями, такими як більші насіння та легші для збору плоди. Це дозволило отримати більш надійне джерело їжі та перехід від кочового до осілого способу життя. Невдовзі після цього відбулося приручення тварин, коли люди вибірково розводили диких тварин, таких як овець, кіз і велику рогату худобу, щоб бути більш слухняними та легшими для керування. Це дозволило більш ефективно використовувати такі ресурси, як молоко, вовна та м’ясо. Зі створенням осілих громад люди розробили нові сільськогосподарські методи, такі як зрошення, сівозміну та використання плугів і тяглових тварин для підвищення врожайності та продуктивності. Ці методи дозволили більш масштабне землеробство та більш ефективне використання землі та ресурсів.

Сільське господарство поширилося по всьому світу, у різних регіонах розвивалися власні культури та сільськогосподарські методи. В Америці, наприклад, сільське господарство розвивалося незалежно, і такі культури, як кукурудза, квасоля та кабачки, стали основними продуктами харчування індіанців. В Азії поширилося вирощування рису, а в Європі основними культурами були пшениця і ячмінь.

Розвиток сільського господарства сприяв зростанню людської популяції та створенню більш складних суспільств. Сільське господарство також призвело до розвитку торгівлі та спеціалізації праці, а також негативному впливу на навколишнє середовище, таких як вирубка лісів та ерозія ґрунту.

Розвиток селекції рослинництва

Селекція сільськогосподарських культур — це процес відбору та розвитку сортів рослин із бажаними властивостями, такими як висока врожайність, стійкість до хвороб або покращений вміст поживних речовин. Цей процес триває тисячоліттями і зіграв вирішальну роль у розвитку сільського господарства та людської цивілізації.

Найперші форми селекції сільськогосподарських культур, ймовірно, були ненавмисними, коли ранні фермери зберігали та пересаджували насіння з найкращих рослин на своїх полях. Згодом ці рослини розвивали характеристики, які добре підходили до місцевого середовища та сільськогосподарської практики. Деякі ранні фермери також практикували навмисну ​​селекцію, використовуючи такі методи, як вибіркове запилення або гібридизація для виведення нових сортів.

Традиційні методи, такі як гібридизація та селекція, удосконалювалися протягом століть сільськогосподарської практики. Ці методи включають схрещування рослин із бажаними ознаками для отримання потомства з комбінацією цих ознак. Завдяки повторному відбору найкращих нащадків фермери та селекціонери могли поступово виводити нові сорти, які були краще адаптовані до місцевих умов вирощування та мали бажані характеристики.

У 20 столітті прогрес у генетиці та біотехнології призвів до розробки нових методів селекції, таких як селекція за допомогою маркерів та генна інженерія. Ці методи дозволяють селекціонерам ідентифікувати та маніпулювати конкретними генами, пов’язаними з бажаними ознаками, такими як стійкість до шкідників або посухостійкість. Незважаючи на суперечливість, ці методи мають потенціал значно прискорити темпи покращення врожаю та забезпечити вирішення деяких із найактуальніших світових проблем сільського господарства.

Виникнення наукового землеробства

Хоча перші згадки системного підходу до сільського госпорадства були з часів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, виникнення наукового сільського господарства можна віднести до 18 століття, коли такі вчені, як Джетро Талл і Антуан Лавуазьє, почали застосовувати наукові принципи для вивчення сільського господарства. Англійський фермер Талл пропагував використання кінних сівалок для підвищення ефективності посіву насіння, а французький хімік Лавуазьє визнавав важливість кисню в диханні рослин.

У 19 столітті вивчення сільського господарства почало набувати більш формалізованої та інституціоналізованої форми. Створення сільськогосподарських дослідних станцій і заснування сільськогосподарських університетів і коледжів допомогло створити новий клас професійних аграрних учених і дослідників.

Еволюція агрономії як дисципліни

Агрономія виникла як окрема галузь наприкінці 19-го та на початку 20-го століть, коли були створені сільськогосподарські науково-дослідні установи та розроблено нові технології. Ранні дослідники сільського господарства зосереджувалися на підвищенні родючості ґрунту, створенні нових сортів сільськогосподарських культур і вдосконаленні систем зрошення.

Наприкінці 19-го та на початку 20-го століть сільськогосподарські науково-дослідні установи були створені по всьому світу, зокрема в Європі, Сполучених Штатах та Азії. Ці установи зосереджувалися на вивченні фізіології рослин, ґрунтознавства та управління рослинництвом з метою підвищення продуктивності сільського господарства та продовольчої безпеки.

Сьогодні агрономія є міждисциплінарною галуззю, яка включає вивчення фізіології рослин, генетики, ґрунтознавства, метеорології тощо. Агрономи працюють над розведенням нових сортів сільськогосподарських культур, які є більш стійкими до зміни клімату, зменшують вплив сільськогосподарських методів на навколишнє середовище та підвищують продовольчу безпеку.

Історія агрономії в Україні

Піднесення агрономії припадає на період 1918–1929 рр. до початку колективізації, коли українські дослідники використовували широкі можливості науково-дослідницької роботи, що було зумовлене кінечністю для більшовицької влади інтенсивно відбудовувати сільське господарство. В ці роки агрономія в Україні набирає планомірного характеру, обіймаючи всі її галузі. Створена мережа метеорологічної служби. Розгорнулася ґрунтознавча робота, що дала в 1920-х рр. першу зведену карту ґрунтів України і 10 томів «Матеріалів дослідження ґрунтів України» Українські селекціонери створили ряд високо-цінних сортів с-г культур («українка», «кооператорка» та ін.) Науково-дослідницькі станції (в 1927 р. вже 35) працювали за єдиною програмою. Організовано було кілька заповідників: Асканія Нова, цілющі степи Старосамбірщини, Надозв'я.

Від другої половини 1920-х років починаються переслідування українських учених в УССР, а робота установ дедалі перебудовується в зв'язку з переходом до колективізації.

Початок розвитку агрономії в Україні зв'язаний з організацією цукробурякового виробництво і створенням дослідних станцій.

Видатним агрономом-дослідником у 2-й пол. 19 ст. в Україні був О. О. Ізмаїльський — віце-президент Полтавського с. -г товариства. Розроблені Полтавською дослідною станцією способи обробітку ґрунту і внесення добрив (1884) лягли в основу тодішньої системи землеробства і були використані багатьма дослідними установами і господарствами царської Росії. В сітці Всеросійського товариства цукрозаводчиків у кін. 19 ст. використовувались результати досліджень А. Є. Зайкевича, який розробив рядковий спосіб внесення добрив. О. І. Душечкін (1907), вивчаючи живлення цукрових буряків, встановив, що вони засвоюють поживні речовини протягом усього періоду вегетації. Цим було доведено потребу внесення добрив з осені під глибоку оранку і весною в рядки. В. В. Бутов на Синельниківській дослідній станції розробив карбідний метод визначення . Але найбільшим досягненням дореволюційної агрономії в Україні було створення наукової класифікації парів.

У розробці основних положень наукової агрономії велику роль відіграли М. В. Ломоносов, А. Т. Болотов, І. І. Комов, М. І. Афонін, О. В. Совєтов, В. В. Докучаєв, П. А. Костичев, І. О. Стебут, К. А. Тімірязєв та ін. Найкращі традиції були сприйняті , В. Р. Вільямсом, Д. М. Прянішніковим, Т. Д. Лисенком та ін. Важливою особливістю радянської агрономії є те, що вона робила широкі теоретичні узагальнення, спираючись на безприкладний в історії землеробства досвід колгоспів і радгоспів, на масовий рух новаторів с.-г виробництва.

Великі соціалістичні перетворення на селі розкрили горизонти для подальшого розвитку агрономічної науки. Вже в перші роки Рад. влади в Україні комплексно обґрунтовувались агрономічні заходи. Численними дослідженнями було показано велику роль мікроорганізмів у створенні і запасів поживних речовин. В 20-х рр. 20 ст. на Носівській дослідній станції К. К. Гедройц розробив теорію колоїдного вбирного комплексу ґрунту, на якій базується вапнування і солонцюватих ґрунтів. Теоретичними дослідженнями показано велике значення органо-мінеральної системи добрив.

Розвиток агрономії в Україні характеризується розробленням для окремих природно-економічних зон системи заходів, спрямованих на одержання максимальної кількості с.-г продукції на кожні 100 га зем. угідь і зниження її собівартості.

Тісний зв'язок агрономії з життям, узагальнення досвіду передових колгоспів і радгоспів забезпечили розширення теоретичих досліджень і ефективне застосування досягнень науки у виробництві.

Для успішного розвитку сільськогосподарських наук і подання виробництву дієвої допомоги в УРСР створено (1956) Українську академію сільськогосподарських наук.

Часописи

• «Хлібороб» (1905 р. Харків 1907–1918 рр.)
• «Рілля» (Київ 1910–1915)

Містили сторінки на с-г теми часописи:

• «Рідний край» (Полтава 1906–1907 рр., Київ — 1908–1914 рр.)
• «Громадська думка» (Київ 1905 р.)
• «Рада» (Київ 1910–1914 рр.)
• «Українське Бджільництво» (Київ 1910–1914 рр.)
• «Українське Пасічництво» (Київ 1914–1919 рр.)
• в 1920-х роках в УРСР постали численні періодичні видання, зокрема «Вісник с-г науки та досвідної справи», «Сільський Господар», «Вісник садівництва, виноградарства та городництва», «Український Аґроном», «С-г машина», «Механізація сільського господарства», «Меліоративні питання» і ряд ін. у Харкові «Вісник Пасічництва» в Києві та ін. На Зах. Україні виходили «Сільський Гсподар» (Львів — Ярослав 1925–1944 рр.) «Український пасічник» (1928–1944 рр.), «Хліборобська молодь» (1934–1939 рр.) «Український агрономічний вісник» (1934–1938 рр.)

Напрямки агрономії

Агрономія є міждисциплінарною галуззю, яка охоплює широкий спектр областей, пов'язаних з вивченням рослин та їх середовища. Деякі з ключових областей агрономії включають селекцію рослин, фізіологію сільськогосподарських культур, ґрунтознавство, метеорологію та екологію.

• Селекція рослин – це процес виведення нових сортів культур, які є більш продуктивними, стійкими до хвороб і шкідників і краще пристосованими до конкретних умов вирощування. Селекціонери використовують різні методи для виведення нових сортів, включаючи схрещування, генну інженерію та молекулярну селекцію. (Див. також: Генетика, Селекція, Біотехнологія, Біоінженерія)
• Фізіологія сільськогосподарських культур вивчає біологічні процеси, що відбуваються в рослинах, і те, як на них впливають фактори навколишнього середовища, такі як температура, світло та вологість. Фізіологи рослинництва працюють над оптимізацією росту та розвитку рослин для підвищення врожайності. (Див. також: Рослинництво, Фітопатологія, Гербологія, Сільськогосподарські культури)
• Ґрунтознавство – це дослідження фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтів та їхньої ролі в рості та розвитку рослин. Ґрунтознавці працюють над тим, щоб зрозуміти родючість ґрунту, кругообіг поживних речовин і методи збереження ґрунту для підвищення продуктивності та сталості сільського господарства. (Див. також: Родючість ґрунту, Меліорація, Агрохімія, Відновлювальне землеробство)
• Агрометеорологія вивчає атмосферу та погодні умови. В агрономії метеорологи вивчають погодні умови та їхній вплив на сільськогосподарські культури, включаючи температуру, кількість опадів і вітер. Вони також використовують моделі прогнозу погоди для прогнозування врожайності та керування сільськогосподарськими методами.
• Екологія – це вивчення взаємозв'язків між живими організмами та їх середовищем. В агрономії екологи вивчають взаємодію між рослинами, тваринами та їхнім середовищем для розробки стійких методів ведення сільського господарства, які захищають біорізноманіття та сприяють здоров’ю екосистем. (Див. також: Агроекологія)

Агрономія – це широка та міждисциплінарна галузь, яка охоплює багато різних областей дослідження. Поєднуючи знання з селекції рослин, фізіології сільськогосподарських культур, ґрунтознавства, метеорології та екології, агрономи працюють над розробкою сталих методів ведення сільського господарства, які можуть прогодувати зростаюче населення світу, одночасно захищаючи природні ресурси нашої планети.

Засоби та методи агрономії

Агрономія, як наука та технологія виробництва та використання рослин для їжі, палива, корму та волокна, вимагає використання різноманітних інструментів і методів для оптимізації виробництва сільськогосподарських культур та екологічної стійкості. У цьому розділі представлено огляд основних інструментів і методологій, які використовують агрономи для підвищення продуктивності сільського господарства, збереження ресурсів і пом’якшення наслідків зміни клімату.

Випробування та аналіз ґрунту

Тестування та аналіз ґрунту є основними інструментами для агрономів, оскільки вони допомагають визначити вміст поживних органічних і мінеральних речовин, стан екосистеми ґрунту (макро- та мікроорганізмів), рівень рН, структуру ґрунту, щільність, ємність катіонного обміну та інші показники. Ці аналізи дозволяють розробити індивідуальні рекомендації щодо внесення органічних та мінеральних добрив і вапнування для оптимізації росту рослин і врожайності. Загальні методи дослідження ґрунту включають:

• Відбір проб ґрунту з різних глибин і місць у межах поля для забезпечення надійних репрезентативних даних.
• Лабораторний аналіз: зразки ґрунту проходять ретельний аналіз для оцінки вмісту поживних речовин, рівня pH та інших важливих параметрів для здоров’я та родючості ґрунту. Це включає традиційні методи, такі як оцінка візуальних та морфологіних показників, фізичних показників, хімічних та агрохімічних показників, фізико-хімічних та мікробіологічних показників. Прогресивні методи, які забезпечують деталізований аналіз ґрунту, включають спектроскопічний аналіз (Vis-NIR, MIR, FTIR, XRF, ЯМР та інші методики), які досліджують склад ґрунту на атомно-молекулярному рівні; хроматографічний аналіз разом з мас-спектрометрією (GC-MS, LC-MS та ін.), та інші методики метаболоміки, які точно ідентифікують молекули органічних речовин та метаболітів в зразках ґрунту; молекулярно-біологічні методи (ПЛР та секвенування ДНК, що використовуються в метагеноміці та ; і різні методики , та інших мета-омік), які досліджують мікробіом ґрунту, який є важливим чинником його здоров'я та родючості. Біосенсори на основі нанотехнологій покращують аналіз ґрунту, забезпечуючи швидке виявлення конкретних речовин, що особливо актуально для забруднювальних речовин, таких як солі важких металів, органічні та неорганічні забруднювачі, токсини, антибіотики і мікроорганізми.
• Картографування ґрунту: створення візуальних зображень властивостей ґрунту та варіацій на полі чи ландшафті. (див. також Картографування врожаю)

Дистанційне зондування та точне землеробство

Польський Pteryx UAV — цивільний БПЛА для аерофотозйомки та фотокартографії зі стабілізованою головкою камери.

Технології дистанційного зондування, такі як супутникові зображення та камери на базі дронів, надають детальну інформацію про здоров’я врожаю, вологість ґрунту та зараження шкідниками. Ці технології дозволяють агрономам швидко й точно контролювати великі площі землі. Поєднуючи дані дистанційного зондування з обладнанням із підтримкою GPS і системами підтримки прийняття рішень, методи точного землеробства дозволяють цілеспрямовано вносити добрива, воду, та засоби захисту, зменшуючи витрати та негативний вплив на навколишнє середовище. Ключові компоненти точного землеробства включають:

• Технологія змінного внесення (VRT): дозволяє точно застосовувати вхідні дані на основі конкретних польових умов і вимог.
• Географічні інформаційні системи (ГІС): сприяють зберіганню, аналізу та візуалізації просторових даних для управління культурами та планування землекористування.
• Моніторинг урожайності та картографування: використання датчиків і технології GPS для запису та аналізу даних про врожайність культур для прийняття управлінських рішень.

Селекція рослин і біотехнологія

Селекція рослин і біотехнологія відіграють важливу роль в агрономії, оскільки вони дозволяють виводити сорти сільськогосподарських культур з бажаними властивостями, такими як висока врожайність, стійкість до хвороб і стійкість до абіотичного стресу. Інструменти та методи, які використовуються в цій області, включають:

• Традиційне розведення рослин: контрольоване перехресне запилення та відбір рослин із бажаними ознаками протягом кількох поколінь.
• Відбір за допомогою маркерів: використання молекулярних маркерів для відстеження конкретних генів і відбору рослин із бажаними ознаками під час процесу селекції.
• Генна інженерія та редагування генома: пряме маніпулювання генами організму за допомогою технології рекомбінантної ДНК, такої як (CRISPR/Cas9), для впровадження або зміни ознак.

Інтегрований захист рослин

Інтегрований захист рослин (ІЗР) — це комплексний підхід до боротьби зі шкідниками, спрямований на мінімізацію використання шкідливих хімічних пестицидів і зменшення негативного впливу на навколишнє середовище та здоров'я споживачів сільськогосподарської продукції. Він передбачає моніторинг популяцій шкідників, встановлення економічних порогів для втручання та використання комбінації біологічних, культурних та хімічних методів контролю. Ключові компоненти ІЗР включають:

• Біологічний контроль: використання природних ворогів, таких як корисні комахи-хижаки, паразити та патогени, для контролю популяції шкідників.
• Культурний контроль: маніпуляції з навколишнім середовищем або методами управління врожаєм для зменшення популяції шкідників і шкоди. Може включати сівозміну, посадку стійких до шкідників сортів, коригування дат посадки, оптимізацію зрошення для зменшення росту шкідників та інші методи.
• Фізичний контроль: використання бар'єрів, пасток, методів точного землеробства та робототехніки.
• Хімічний контроль: цілеспрямоване та розумне використання пестицидів з акцентом на мінімізацію впливу на навколишнє середовище та розвитку стійкості. Використовується в останню чергу.

Стале та відновлювальне сільське господарство

Стале сільське господарство та відновлювальне сільське господарство — це набір методів управління, спрямованих на підтримку та покращення здоров’я ґрунту, родючості ґрунту, зменшення ерозії та підвищення ефективності використання води. Принципи включають мінімальне порушення екосистеми ґрунту (мінімізація оранки), постійне ґрунтове покриття та сівозміну. Інструменти та техніки включають:

• Пермакультура (від англ. permaculture — permanent agriculture — «Стале сільське господарство») — підхід до проектування сталих систем і система ведення сільського господарства, що працює в гармонії з природними процесами з мінімальними витратами праці і без шкоди для довкілля.
• Система нульового обробітку ґрунту (No-till), або Strip-till, або мінімальний обробіток: використання спеціалізованого обладнання для посіву насіння або вирощування культур із мінімальним порушенням структури та екосистеми ґрунту.

• Сидерати: посів покривних культур сидератів між сезонами товарних культур для захисту та покращення ґрунту, запобігання ерозії та придушення бур’янів.
• Сівозміна: практика вирощування різних культур у запланованій послідовності на одній і тій самій ділянці землі, щоб порушити цикли шкідників, зменшити тиск хвороб і зберегти родючість ґрунту.

Іригація та водне господарство

Ефективне управління водними ресурсами має вирішальне значення для сталого сільського господарства, особливо в регіонах з дефіцитом води. Агрономи використовують різні інструменти та технології для оптимізації використання води та мінімізації відходів. Деякі з них включають:

• Датчики вологості ґрунту: пристрої, які вимірюють рівень вологості ґрунту, допомагаючи фермерам визначати, коли та скільки зрошувати.
• Планування зрошення: використання даних про випаровування врожаю, прогнозів погоди та інформації про вологість ґрунту для планування заходів зрошення та оптимізації використання води.
• Системи крапельного зрошування та мікрозрошування: методи, які доставляють воду безпосередньо до кореневої зони рослин, зменшуючи втрати на випаровування та підвищуючи ефективність використання води.

Інженерія біологічних систем та агроінженерія

Інженерія біологічних систем (ІБС) та агроінженерія відіграють важливу роль в агрономії, надаючи інноваційні рішення для оптимізації сільськогосподарської продуктивності та стійкості. ІБС поєднує інженерні принципи з біологічними та фізичними науками для вирішення проблем у рослинництві, екологічному менеджменті та збереженні ресурсів. (див. також Точне землеробство, Вертикальна ферма). Основні напрямки в агрономії включають:

• Yara N-Sensor ALS, встановлений на куполі трактора – система, яка реєструє відбиття світла від посівів, розраховує рекомендації щодо внесення добрив, а потім змінює кількість розкиданих добрив. (Див. Точне землеробство)

  Сенсорні технології та автоматизація: розробка та застосування датчиків, технологій візуалізації та автономних систем для таких завдань, як моніторинг вологості ґрунту, оцінка здоров’я рослин і операції точного землеробства. (див. також Автоматизація технологічних процесів, Автоматизація виробництва)
• Сільське господарство з контрольованим середовищем: проектування та оптимізація систем для вирощування сільськогосподарських культур у контрольованому середовищі, включаючи контроль клімату, доставку поживних речовин та енергоефективність.
• Циркулярне (циклічне) сільське господарство — це підхід, спрямований на мінімізацію і переробку відходів, і максимізацію ефективності використання ресурсів шляхом замикання циклів у сільськогосподарській системі. Це може передбачати використання сільськогосподарських відходів як сировину для виготовлення біопалива, біополімерів й біопластику, промислової хімії, оптимізацію виробничих процесів, мінімізацію використання синтетичних матеріалів, та технології відновлення ресурсів, таких як системи управління гноєм, виробництво біогазу та відновлення поживних речовин із потоків сільськогосподарських відходів. (див. також. Пермакультура, Циркулярна економіка, Біопаливо, Сталий розвиток)

Адаптація до зміни клімату та пом’якшення наслідків

Агрономи відіграють вирішальну роль у допомозі сільському господарству адаптуватися до зміни клімату та пом’якшити наслідки зміни клімату. Інструменти та стратегії, що використовуються в цій області, включають:

• Кліматично розумне сільське господарство: інтегрований підхід, спрямований на підвищення продуктивності сільського господарства, підвищення стійкості до зміни клімату та скорочення викидів парникових газів. (див. Агроекологія, Відновлювальне сільське господарство, Стале сільське господарство)
• Агролісівництво (агролісомеліорація): включення дерев і кущів у сільськогосподарські системи для забезпечення різноманітних переваг, таких як поглинання вуглецю, покращення ґрунту та забезпечення середовища існування для запилювачів і природних ворогів шкідників.
• Вуглецеве землеробство: впровадження практик, які збільшують накопичення вуглецю в сільськогосподарських ґрунтах, наприклад, нульовий обробіток ґрунту (No-till), біочар (біовугілля), сидерати, багаторічні рослини та органічні добавки. (див. Вуглецевий цикл)

Підсумовуючи, інструменти агрономії різноманітні та постійно розвиваються завдяки прогресу, інноваціям та підривним інноваціям в технології та нашому розумінню наук про рослини та ґрунти. Ці інструменти дозволяють агрономам розробляти та впроваджувати стратегії, які оптимізують виробництво сільськогосподарських культур, одночасно зберігаючи навколишнє середовище та природні ресурси для майбутніх поколінь. (див. Перспективні технології, Соларпанк)

Див. також

• Сільське господарство

Література

Книги

• Наукові основи оптимізації живлення рослин у сучасних системах землеробства / Заришняк А.С., Балюк С.А., 2019.
• Практична агрономія Ніла Кінсі / Н.Кінсі, Ч.Уолтерс, 2019 — Київ. .
• Серії книг: Advances in Agronomy (Elsevier), Sustainable Agriculture Reviews (), Innovations in Agricultural & Biological Engineering та GIS Applications in Agriculture (Routledge).
• Історія агрономічної науки і техніки / Примак І.Д., 2014. .
• No-till система землеробства в Україні: наука і практика / Вожегова Р.А., Малярчук М.П., Грановська Л.М., 2021. .
• Термінологічний словник агронома / Тонха О.Л. та ін., 2011. .
• Фітосанітарний моніторинг і прогноз: [навч. посіб. для підготов. фахівців напряму 6.090101 «Агрономія»] / А.В.Кулєшов, М.О.Білик. — Х.: Еспада, 2008. — 508, [4] с. — .
• Вільямс В.Р. Основи землеробства. К.—X., 1948.
• Мічурін І.В. Вибрані твори. К,— X., 1949.
• Тімірязєв К.А. Вибрані твори, т. 2. К., 1949.

Журнали

• Agronomy Journal
• European Journal of Agronomy
• Agronomy for Sustainable Development
• Agronomy
• Journal of Agronomy and Crop Science
• Biotechnology, Agronomy and Society and Environment
• Агрономія сьогодні

Посилання

• Інтенсивний онлайн-курс “Агрономія” від Prometheus (безкоштовно)
• Вищі навчальні заклади за спеціальністю Агрономія

1. А. А. Кирильчук, О. С. Бонішко. (2011). Хімія ґрунтів. Основи теорії і практикум: навч. посібник (PDF). Львів: ЛНУ імені Івана Франка. с. 196-233. ISBN . {{}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()
2. Чорний С.Г. (2018). Оцінка якості ґрунтів: навчальний посібник. Миколаїв: МНАУ. с. 12—13.
3. Resources - Soil Spectroscopy for Global Good (амер.). 16 травня 2021. Процитовано 3 травня 2023.
4. Bouziani, Asmae; Yahya, Mohamed (20 квітня 2022). Ferreira Mendes, Kassio; Nogueira de Sousa, Rodrigo; Cabral Mielke, Kamila (ред.). Mass Spectrometry Coupled with Chromatography toward Separation and Identification of Organic Mixtures. Biodegradation Technology of Organic and Inorganic Pollutants (англ.). IntechOpen. doi:10.5772/intechopen.100517. ISBN .
5. Brinco, João; Guedes, Paula; Gomes da Silva, Marco; Mateus, Eduardo P.; Ribeiro, Alexandra B. (1 грудня 2023). Analysis of pesticide residues in soil: A review and comparison of methodologies. Microchemical Journal (англ.). doi:10.1016/j.microc.2023.109465. ISSN 0026-265X.
6. Bhattacharjya, Sudeshna; Ghosh, Avijit; Sahu, Asha; Agnihotri, Richa; Pal, Namrata; Sharma, Poonam; Manna, M. C.; Sharma, M. P.; Singh, A. B. (1 березня 2024). Utilizing soil metabolomics to investigate the untapped metabolic potential of soil microbial communities and their role in driving soil ecosystem processes: A review. Applied Soil Ecology. Т. 195. с. 105238. doi:10.1016/j.apsoil.2023.105238. ISSN 0929-1393.
7. М.В. Патика, О.Ю. Колодяжний, Ю.П. Борко (2017). Сучасні молекулярно-біологічні методи вивчення мікробного біому та метагеному ґрунтів аграрного використання (PDF) (вид. ОБСТЕЖЕННЯ І МОНІТОРИНГ МЕЛІОРОВАНИХ І ЗАБРУДНЕНИХ ҐРУНТІВ). Агрохімія і ґрунтознавство. с. 116—124. ISSN 0587-2596.
8. Mishra, Apurva; Singh, Lal; Singh, Dharmesh (2023-02). Unboxing the black box—one step forward to understand the soil microbiome: A systematic review. Microbial Ecology (англ.). doi:10.1007/s00248-022-01962-5. ISSN 0095-3628.
9. Peng, Jingjing; Zhou, Xi; Rensing, Christopher; Liesack, Werner; Zhu, Yong-Guan (2024-09). Soil microbial ecology through the lens of metatranscriptomics. Soil Ecology Letters (англ.). Т. 6, № 3. doi:10.1007/s42832-023-0217-z. ISSN 2662-2289.
10. Jouffret, Virginie; Miotello, Guylaine; Culotta, Karen; Ayrault, Sophie; Pible, Olivier; Armengaud, Jean (2021-12). Increasing the power of interpretation for soil metaproteomics data. Microbiome (англ.). Т. 9. doi:10.1186/s40168-021-01139-1. ISSN 2049-2618.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
11. Djemiel, Christophe; Dequiedt, Samuel; Karimi, Battle; Cottin, Aurélien; Horrigue, Walid; Bailly, Arthur; Boutaleb, Ali; Sadet-Bourgeteau, Sophie; Maron, Pierre-Alain (2022). Potential of Meta-Omics to Provide Modern Microbial Indicators for Monitoring Soil Quality and Securing Food Production. Frontiers in Microbiology (англ.). doi:10.3389/fmicb.2022.889788. ISSN 1664-302X.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
12. Arıkan, Muzaffer; Muth, Thilo (25 вересня 2023). Integrated multi-omics analyses of microbial communities: a review of the current state and future directions. Molecular Omics (англ.). Т. 19, № 8. с. 607—623. doi:10.1039/D3MO00089C. ISSN 2515-4184.
13. Schloter, Michael; Nannipieri, Paolo; Sørensen, Søren J.; van Elsas, Jan Dirk (2018-01). Microbial indicators for soil quality. Biology and Fertility of Soils (англ.). Т. 54, № 1. с. 1—10. doi:10.1007/s00374-017-1248-3. ISSN 0178-2762.
14. Suman, Jarupula; Rakshit, Amitava; Ogireddy, Siva Devika; Singh, Sonam; Gupta, Chinmay; Chandrakala, J. (11 квітня 2022). Microbiome as a Key Player in Sustainable Agriculture and Human Health. Frontiers in Soil Science. Т. 2. doi:10.3389/fsoil.2022.821589. ISSN 2673-8619.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
15. Hermans, Syrie M.; Lear, Gavin; Case, Bradley S.; Buckley, Hannah L. (2023-02). The soil microbiome: An essential, but neglected, component of regenerative agroecosystems. iScience. Т. 26, № 2. doi:10.1016/j.isci.2023.106028. ISSN 2589-0042.
16. Vincze, Éva-Boglárka; Becze, Annamária; Laslo, Éva; Mara, Gyöngyvér (2024-01). Beneficial Soil Microbiomes and Their Potential Role in Plant Growth and Soil Fertility. Agriculture (англ.). doi:10.3390/agriculture14010152. ISSN 2077-0472.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
17. Martsenyuk, V. P.; Zhulkevych, I. V.; Sverstiuk, A. S.; Melnyk, N. A.; Kozodii, N. V.; Berezovska, I. B. (18 жовтня 2019). ВИКОРИСТАННЯ БІОСЕНСОРІВ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. № 2. с. 107—114. doi:10.11603/1681-2786.2019.2.10491. ISSN 2414-9470.
18. Savin, I. Yu.; Zhogolev, A. V.; Prudnikova, E. Yu. (1 травня 2019). Modern Trends and Problems of Soil Mapping. Eurasian Soil Science (англ.). Т. 52, № 5. с. 471—480. doi:10.1134/S1064229319050107. ISSN 1556-195X. Процитовано 3 травня 2023.
19. Piikki, Kristin; Wetterlind, Johanna; Söderström, Mats; Stenberg, Bo (2021-01). Perspectives on validation in digital soil mapping of continuous attributes—A review. Soil Use and Management (англ.). Т. 37, № 1. с. 7—21. doi:10.1111/sum.12694. ISSN 0266-0032. Процитовано 3 травня 2023.
20. AGRIVI (21 жовтня 2022). Variable Rate Technology. AGRIVI (амер.). Процитовано 3 травня 2023.
21. Späti, Karin; Huber, Robert; Finger, Robert (1 липня 2021). Benefits of Increasing Information Accuracy in Variable Rate Technologies. Ecological Economics (англ.). Т. 185. с. 107047. doi:10.1016/j.ecolecon.2021.107047. ISSN 0921-8009. Процитовано 3 травня 2023.
22. Fran Pierce та ін. (2007-2019+). GIS Applications in Agriculture: серія книг. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |last= ()
23. GIS For Agriculture: Solutions, Applications, Benefits. eos.com (англ.). 15 грудня 2022. Процитовано 3 травня 2023.
24. Jiménez-Espada, Montaña; Martínez García, Francisco Manuel; González-Escobar, Rafael (2023-02). Sustainability Indicators and GIS as Land-Use Planning Instrument Tools for Urban Model Assessment. ISPRS International Journal of Geo-Information (англ.). Т. 12, № 2. с. 42. doi:10.3390/ijgi12020042. ISSN 2220-9964. Процитовано 3 травня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
25. Reynolds, Matthew P.; Braun, Hans-Joachim, ред. (2022). Wheat Improvement: Food Security in a Changing Climate (PDF) (англ.). Cham: Springer Nature. doi:10.1007/978-3-030-90673-3. ISBN .
26. Food and Agriculture Organization of the United Nations (2022). Gene editing and agrifood systems (PDF). ООН.
27. Zaidi, Syed Shan-e-Ali; Mahas, Ahmed; Vanderschuren, Hervé; Mahfouz, Magdy M. (30 листопада 2020). Engineering crops of the future: CRISPR approaches to develop climate-resilient and disease-resistant plants. Genome Biology. Т. 21, № 1. с. 289. doi:10.1186/s13059-020-02204-y. ISSN 1474-760X. PMC 7702697. PMID 33256828. Процитовано 9 квітня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом () Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
28. Abdul Aziz, Mughair; Brini, Faical; Rouached, Hatem; Masmoudi, Khaled (2022). Genetically engineered crops for sustainably enhanced food production systems. Frontiers in Plant Science. Т. 13. doi:10.3389/fpls.2022.1027828. ISSN 1664-462X. PMC 9680014. PMID 36426158. Процитовано 9 квітня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом () Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
29. Hamdan, Mohd Fadhli; Mohd Noor, Siti Nurfadhlina; Abd-Aziz, Nazrin; Pua, Teen-Lee; Tan, Boon Chin (2022-01). Green Revolution to Gene Revolution: Technological Advances in Agriculture to Feed the World. Plants (англ.). Т. 11, № 10. с. 1297. doi:10.3390/plants11101297. ISSN 2223-7747. PMC 9146367. PMID 35631721. Процитовано 9 квітня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом () Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
30. Wan, Lili; Wang, Zhuanrong; Tang, Mi; Hong, Dengfeng; Sun, Yuhong; Ren, Jian; Zhang, Na; Zeng, Hongxia (2021-07). CRISPR-Cas9 Gene Editing for Fruit and Vegetable Crops: Strategies and Prospects. Horticulturae (англ.). Т. 7, № 7. с. 193. doi:10.3390/horticulturae7070193. ISSN 2311-7524. Процитовано 9 квітня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
31. Bellows, Thomas S. (1996). Biological Control. Boston, MA: Springer US. ISBN . OCLC 840281313.
32. van Lenteren, Joop C.; Bolckmans, Karel; Köhl, Jürgen; Ravensberg, Willem J.; Urbaneja, Alberto (1 лютого 2018). Biological control using invertebrates and microorganisms: plenty of new opportunities. BioControl (англ.). Т. 63, № 1. с. 39—59. doi:10.1007/s10526-017-9801-4. ISSN 1573-8248. Процитовано 3 травня 2023.
33. Pimentel, David; Perkins, John H. Pest Control: Cultural And Environmental Aspects. doi:10.1201/9780429301537.
34. Lichtfouse, Eric; Goyal, Aakash (2015). Sustainable agriculture reviews. Cereals. Cham. ISBN . OCLC 913744412.
35. Perkins, Richard (2019). Regenerative agriculture : a practical whole systems guide to making small farms work. [Sunne]. ISBN . OCLC 1141211150.
36. Leal Filho, Walter; Kovaleva, Marina; Popkova, Elena G. (2022). Sustainable agriculture and food security. Cham. ISBN . OCLC 1338620422.
37. Sustainable Agriculture Reviews. Springer (англ.). Процитовано 11 квітня 2023.
38. Agricultural Water Management | Journal | ScienceDirect.com by Elsevier. www.sciencedirect.com (en-us) . Процитовано 3 травня 2023.
39. Shakya, Amit Kumar; Ramola, Ayushman; Kandwal, Akhilesh; Vidyarthi, Anurag (1 грудня 2021). Soil moisture sensor for agricultural applications inspired from state of art study of surfaces scattering models & semi-empirical soil moisture models. Journal of the Saudi Society of Agricultural Sciences (англ.). Т. 20, № 8. с. 559—572. doi:10.1016/j.jssas.2021.06.006. ISSN 1658-077X. Процитовано 3 травня 2023.
40. Song, Jung-Hun; Her, Younggu; Yu, Xinyang; Li, Yuncong; Smyth, Ashley; Martens-Habbena, Willm (1 серпня 2022). Effect of information-driven irrigation scheduling on water use efficiency, nutrient leaching, greenhouse gas emission, and plant growth in South Florida. Agriculture, Ecosystems & Environment (англ.). Т. 333. с. 107954. doi:10.1016/j.agee.2022.107954. ISSN 0167-8809. Процитовано 3 травня 2023.
41. Mbabazi, Deanroy; Migliaccio, Kati W.; Crane, Jonathan H.; Fraisse, Clyde; Zotarelli, Lincoln; Morgan, Kelly T.; Kiggundu, Nicholas (1 січня 2017). An irrigation schedule testing model for optimization of the Smartirrigation avocado app. Agricultural Water Management (англ.). Т. 179. с. 390—400. doi:10.1016/j.agwat.2016.09.006. ISSN 0378-3774. Процитовано 3 травня 2023.
42. Masina Sairam та ін. (2023). Micro Irrigation: Per Drop More Crop. Griffon, Canada. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |last= ()
43. Ma, Xiaochi; Sanguinet, Karen A.; Jacoby, Pete W. (31 березня 2020). Direct root-zone irrigation outperforms surface drip irrigation for grape yield and crop water use efficiency while restricting root growth. Agricultural Water Management (англ.). Т. 231. с. 105993. doi:10.1016/j.agwat.2019.105993. ISSN 0378-3774. Процитовано 3 травня 2023.
44. Yang, Pei; Wu, Lifeng; Cheng, Minghui; Fan, Junliang; Li, Sien; Wang, Haidong; Qian, Long (2023-01). Review on Drip Irrigation: Impact on Crop Yield, Quality, and Water Productivity in China. Water (англ.). Т. 15, № 9. с. 1733. doi:10.3390/w15091733. ISSN 2073-4441. Процитовано 3 травня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
45. Dirwai, Tinashe L.; Senzanje, Aidan; Mabhaudhi, Tafadzwanashe (2021). Sustainable Irrigation Technology for the Future—More Crop Per Drop. Sustainable Engineering Technologies and Architectures. AIP Publishing. с. 1—18.
46. Agronomy | Agricultural Biosystem and Biological Engineering | MDPI. www.mdpi.com (англ.). Процитовано 22 серпня 2023.
47. Alexopoulos, Angelos; Koutras, Konstantinos; Ali, Sihem Ben; Puccio, Stefano; Carella, Alessandro; Ottaviano, Roberta; Kalogeras, Athanasios (2023-07). Complementary Use of Ground-Based Proximal Sensing and Airborne/Spaceborne Remote Sensing Techniques in Precision Agriculture: A Systematic Review. Agronomy (англ.). Т. 13, № 7. с. 1942. doi:10.3390/agronomy13071942. ISSN 2073-4395. Процитовано 22 серпня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
48. Cohen, Abigail Rae; Chen, Gerry; Berger, Eli Matthew; Warrier, Sushmita; Lan, Guanghui; Grubert, Emily; Dellaert, Frank; Chen, Yongsheng (14 січня 2022). Dynamically Controlled Environment Agriculture: Integrating Machine Learning and Mechanistic and Physiological Models for Sustainable Food Cultivation. ACS ES&T Engineering (англ.). Т. 2, № 1. с. 3—19. doi:10.1021/acsestengg.1c00269. ISSN 2690-0645. Процитовано 22 серпня 2023.
49. Ojo, Mike O.; Zahid, Azlan (2022-01). Deep Learning in Controlled Environment Agriculture: A Review of Recent Advancements, Challenges and Prospects. Sensors (англ.). Т. 22, № 20. с. 7965. doi:10.3390/s22207965. ISSN 1424-8220. PMC 9612366. PMID 36298316. Процитовано 22 серпня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом () Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
50. Dsouza, Ajwal; Newman, Lenore; Graham, Thomas; Fraser, Evan D. G. (1 червня 2023). Exploring the landscape of controlled environment agriculture research: A systematic scoping review of trends and topics. Agricultural Systems. Т. 209. с. 103673. doi:10.1016/j.agsy.2023.103673. ISSN 0308-521X. Процитовано 22 серпня 2023.
51. Garcia, Aubrey Lynn; Griffith, Mya Alexandria Catherine; Buss, George Paul; Yang, Xiusheng; Griffis, John L.; Bauer, Sarah; Singh, Ankit Kumar (15 лютого 2023). Controlled Environment Agriculture and Its Ability to Mitigate Food Insecurity. Agricultural Sciences (англ.). Т. 14, № 2. с. 298—315. doi:10.4236/as.2023.142019. Процитовано 22 серпня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
52. Mujtaba, Muhammad; Fernandes Fraceto, Leonardo; Fazeli, Mahyar; Mukherjee, Sritama; Savassa, Susilaine Maira; Araujo de Medeiros, Gerson; do Espírito Santo Pereira, Anderson; Mancini, Sandro Donnini; Lipponen, Juha (20 травня 2023). Lignocellulosic biomass from agricultural waste to the circular economy: a review with focus on biofuels, biocomposites and bioplastics. Journal of Cleaner Production. Т. 402. с. 136815. doi:10.1016/j.jclepro.2023.136815. ISSN 0959-6526. Процитовано 22 серпня 2023.
53. Sadh, Pardeep Kumar; Chawla, Prince; Kumar, Suresh; Das, Anamika; Kumar, Ravinder; Bains, Aarti; Sridhar, Kandi; Duhan, Joginder Singh; Sharma, Minaxi (20 квітня 2023). Recovery of agricultural waste biomass: A path for circular bioeconomy. Science of The Total Environment. Т. 870. с. 161904. doi:10.1016/j.scitotenv.2023.161904. ISSN 0048-9697. Процитовано 22 серпня 2023.
54. Barbara Amon (editor) (Q3 2023). Developing circular agricultural production systems (eng) . Burleigh Dodds Science PU. с. 400. ISBN . OCLC 1340030300.
55. Basso, Bruno; Jones, James W.; Antle, John; Martinez-Feria, Rafael A.; Verma, Brahm (1 жовтня 2021). Enabling circularity in grain production systems with novel technologies and policy. Agricultural Systems (англ.). Т. 193. с. 103244. doi:10.1016/j.agsy.2021.103244. ISSN 0308-521X. Процитовано 21 квітня 2023.
56. Bruno S. Sergi (2023). Sustainable Agriculture: Circular to Reconstructive, Volume 1. Singapore: Springer Verlag. ISBN . OCLC 1371014186.
57. Singh, Pardeep; Sharma, Anu; Choudhury, Moharana; Singh, Suruchi (2023). Agriculture waste management and bioresource: the circular economy perspective. Hoboken, NJ. ISBN . OCLC 1340038516.
58. Constantin, Marius; Strat, Georgiana; Deaconu, Mădălina Elena; Central and Eastern European Online Library (2021). Best Practices of Circular Activities in the Agri-food Sector from the Netherlands and Romania. Bucharest [Romania]. ISBN . OCLC 1302315036.
59. Climate-Smart Agriculture. World Bank (англ.). Процитовано 3 травня 2023.
60. Climate-Smart Agriculture | Food and Agriculture Organization of the United Nations. www.fao.org. Процитовано 3 травня 2023.
61. Scherr, Sara J.; Shames, Seth; Friedman, Rachel (28 серпня 2012). From climate-smart agriculture to climate-smart landscapes. Agriculture & Food Security. Т. 1, № 1. с. 12. doi:10.1186/2048-7010-1-12. ISSN 2048-7010. Процитовано 3 травня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()