Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на .
|
Історія Почаївської лаври — історія Почаївської лаври (православного чоловічого монастиря, що належить до Української Православної Церкви ) від заснування до сьогодення.
Джерела та історіографія
Джерелами по вивченню історії Почаївського монастиря служать документи офіційного характеру (грамоти, записи, книги із записами офіційних документів) та церковні твори. Також історії лаври присвячений ряд друкованих книг, монографій, статей та інших джерел, створених церковними і громадськими діячами.
Перша достовірна документальна згадка про Почаїв міститься у Грамоті польського короля Сиґізмунда I Старого від 20 травня 1527 року. Дуже важливим джерелом є «Фундушевий запис» шляхтянки Ганни Гойської від 14 листопада 1597 року на влаштування православного Почаївського монастиря. Також важливою є рукописна книга монастирських позовів і документів, яка була складена в 1661 році і зберігалася в XIX столітті в архіві обителі. У цій книзі згадувалася інша, втрачена книга «Памятник монастиря Почаївского». Деякі історичні свідчення про монастир містяться і у релігійних піснях Почаївського друкованого «Богогласника» (1790 рік). До найдавніших джерел з історії монастиря можна віднести так звану Грамоту 11 лютого 1213 року, яку подає протоієрей Миколай Трипольський у своїй праці 1879 року «Историческія изслєдованія». В ній говориться, що воєвода Михайло Центер та його дружина Єлена дарують Почаївському монастереві десять волоків землі та хутір Комнату. З тим, дана грамота викликала у багатьох істориків сумніви, що ця грамота відноситься саме до Почаївського монастиря. У 1896 році протоієрей М. Трипольський у «Волинській історико-археологічній збірці» опублікував 5 давніх текстів з історії лаври. Причому найбільший з них увійшов у історичну літературу під назвою «Monastyr Skit» («Монастир Скит»), що був виданий 1732 Почаївським монастирем. Також він публікував ці ж самі та інші тексти у «Волинських єпархіальних відомостях» (№№ 15-18, 25, 26, 30 і 31) за 1896 рік. Пізніші тексти були написані кирилицею на листах з римською нумерацією і присвячувалися подіям XIII - XV століття у Почаївському монастирі. Дані тексти наводилися без хронологічної послідовності. Але, і ці тексти істориками оцінюються дуже критично і обережно, як можливо недостовірні. Так, 1896 року, на дані публікації критичний відгук дала Санкт-Петербурзька газета «Новий час». У журналі «Київська старовина» вийшла ще одна критична стаття історика Ореста Левицкого(під псевдонімом «Волинець»).
Найбільш ранньою загальнодоступною працею про історію монастиря містяться у книзі «Небо Нове» ігумена Іоанікія Галятовського, що вийшла у Львові 1665 року. У ній була інформація про відомі чудеса Пресвятої Богородиці (зокрема і на території лаври). Пізніше, у 1772 році, при греко-католиках василіанах з почаївської друкарні вийшла книга Гора Почаївська. Роком пізніше з друкарні виходить праця «Epitome historica», що розповідала про Почаївські святині. У 1859 році друкарня лаври видала невеликий «Опис Почаевской Успенської Лаври», який перевидавався і постійно доповнювався у 1865, 1892 і 1903 роках. 3-е видання 1892 року зазначало, що книга була складена в 1869 році протоієреєм Андрієм Хойнацьким, а у 1892 її виправив і доповнив Микола Теодорович (хоча в загальному лежав варіант 1859 року). Цінним історичним дослідженням була праця Антонія Петрушевич Історичне повідомлення про древню Почаївську обитель, надруковану в Літературній збірці Галичанин. У 1870-1871 роках «Волинськими єпархіальними відомостями» була надрукована «Оповідь про Почаевську Успенську Лавру архімандрита Амвросія, на підставі документів, що зберігаються у лаврському архіві», де йшлося про історію Лаври до 1865 року. Пізніше «Оповідь» архімандрита Амвросія (Лотоцького) випустили у формі книги (рік друку вказаний не був, хоча її перевидавали з доповненнями у 1878 і 1886). Разом з цими працями з 1871 по 1888 роки вийшов ряд книг і статей протоієрея Андрія Хойнацького, з яких найзначнішими були «Путівник по горі Почаївській» 1875 року (перевиданий і доповнений у 1883 і 1895 роках) та «Почаевская Успенська Лавра. Історичний опис» 1897 року (корегував і доповнював Г. Крижанівський. У 1938 році видавництво Кременецко-волинської єпархії видало «Короткий історичний нарис Почаївської Успенської Лаври» Семена Антоновича Жука, під псевдонімом «С. Антонович». Також, 1961 року «Нарис» перевидали в Аргентині з біографією автора. Крім того, 1961 року в Канаді вийшла книга Івана Огієнка «Фортеця Православ'я на Волині - Свята Почаївська Лавра», яка містить цінні дані із історіографії монастиря. 1986 року у Вінніпегу вийшла книга Дубилко І. «Почаївський монастир в історії нашого народу».
1992 року в Україні вийшла книга священика Володимира Зелінського «Почаївська Лавра. Історія» (рік видання не вказаний, але історія лаври викладена до 1992 року включно). У 2000 році дана книга, перероблена автором, вийшла під назвою «Обійми Отчі. Нариси з історії Почаївської Лаври». 1995 року у збірнику «Архітектурна спадщина України» надрукували статтю Ричкова П. «До історії формування архітектурного ансамблю Почаївської лаври». Того ж року у Тернополі вийшла праця Горбаченко Т. «Почаївський монастир в контексті історії та духовності українського народу». 1996 року у журналі «Київська старовина» була поміщена стаття дослідника Могилевського В. «"Почаївське диво": Причини невдалої облоги турками Почаївського монастиря влітку 1675 року: Гіпотеза». У 2000 році була видана праця Петра Ричкова і Віктора Луца «Почаївська Свято-Успенська Лавра» з описом історії архітектурного ансамблю монастиря з урахуванням нових наукових данных. 2003 року у Тернополі вийшла книга Гудими А. «Почаївський монастир в історичній долі українства». 2006 року у Тернополі була надрукована праця Чернихівського Г. і Балюха В. «Почаївська Свято-Успенська Лавра». 2007 року у Києві була видана книга Владислава Дятлова «Монастирі Української Православної Церкви: Волинь, Поділля, Галичина, Буковина, Закарпаття. Енциклопедичний довідник» з описом історії лаври. У 5-у томі Енциклопедії історії України, що вийшов 2011 року, була поміщена стаття дослідників Вортмана Д.Я. і Мицика Ю.А. про Почаївську лавру, де висвітлювалася історія та архітектурний ансамбль монастиря. У 2012 році на сайті «Релігія в Україні» була опублікована ґрунтовна стаття-розвідка Владислава Дятлова «Витоки Почаєва: історіографія і традиція», що стосувалася проблемі заснування Почаївського монастиря і в якій розглядалася історіографія з історії лаври. 2014 року у журналі «Схід» була опублікована стаття Юрія Мартиніва «Формування архітектурного комплексу Почаївської лаври в 1831-1920 рр.».
Зародження монастиря. Давньоправославний період
Достовірних відомостей про створення Почаївського монастиря немає. Утворення православного монастиря у Почаєві прийнято пов'язувати з двома основними версіями — що монастир заснували до або після, Монголо-татарської навали на Русь. Відомо, що на Почаївській горі були природні сухі печери, в яких оселилися перші монахи-пустельники. Пізніше були зроблені дерев'яні будинки і Церкву. Приблизно у XV столітті, на добровільні пожертви православних поставили собі муровану Успенську Церкву. Таким чином монаша обитель на Почаївській Горі постала давно, монахи жили пустельножитним життям у печерах.
Існують найстаріші перекази, що Почаївський монастир утворився до Монголо-татарської навали. Ця версія базується на розповіді рукописного твору «Monastyr Skit». Твір розповідає, що у кінці XII століття біля Почаївської Гори жив побожний чоловік Туркул, якому у сні являлася Божа Мати. Він і чернець отець Мефодій, що прибув з Афон у 1220 році, за допомогою 12 будівничих побудували невеликий монастир-скит із Преображенською Церквою. Це був пустельножительний монастир, де монахи жили не разом, а окремо. У числі пустельників стали 12 будівничих та декілька інших, а настоятелем монастиря став отець Мефодій. При монастирі він відкрив школу і зібрав багато рукописних книжок. Монахи та віряни любили отця Мефодія, який їх повчав. Він почив 1228 року у віці 137 років. Тоді на Почаївській Горі було 25 ченців пустельників. Але, пізніше монастир занепав, існуючи як пустинножитня обитель до кінця XVI століття. Тоді він був відновлений вже як спільножитній монастир. Крім переказу засвідчити про заснування Почаївського монастиря саме святим Мефодієм може ще і його велике народне почитання на Волині та у самому монастирі як першого його намісника. Також, протоієрей М. Трипольський у своїй праці 1879 року «Историческія изслєдованія» подає акт від 11 лютого 1213 року, яким воєвода Михайло Центер та його дружина Єлена дарують Почаївському монастирю 10 волоків землі та хутір Комнату. З тим, протоієрей М. Трипольський не вказав, звідки він узяв цю грамоту, тому дослідники вважають її сумнівною. Також, її текст не вказує прямо на Почаївський монастир.
Утворення монастиря також ототожнюється з Монголо-татарською навалою, бо за одною з легенд, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які у 1240 році втекли від нападу татар на Київ і яких могли для цього спеціально благословити. Також, може підтвердити дану версію запозичення монастирем уставу і церковного розспіву саме з Києво-печерського монастиря та велике почитання Києво-Печерських святих. За іншим переказом, в Києві над річкою Почайною був здавна монастир, який татари 1240 року спалили. Монахи розбіглися і частина їх осіла на Почаївській Горі, на яку вони перенесли і назву своєї річки, назвавши її Горою Почаївською.
На рахунок походження назви Почаївський монастир є такі версії:
- від слова «поча» («болотисте місце», яке існує в окрузі Лаври).
- від слова «чаяніє».
- Києво-печерські монахи дали назву новому місцю у пам'ять про річку Почайну, неподалік від якої стояв колись їх монастир.
- Після явлення на горі Почаївській Божої Матері народ став говорити: «Поча Діва творити чудеса». В живій розмовній мові «Діва» втратило початковий звук «д» і кінечний «а», і так із двох слів «Поча Діва» утворилося одне — Почаів.
За переказом, у 1240 році на Почаївській горі було явлення Божої Матері інокам і селянам-пастухам (одного з них звали Іван Босий), які побачили зверху Почаївської гори Богородицю, що стояла на скелі у вогняному стовпі. Явивши себе людям, вона піднялася на небо, залишивши на скелі слід Своєї правої Стопи. З того часу Стопа стала наповнюватися водою, які пізніше стали вважатися чудотворними. Незабаром біля підніжжя тої скелі, на якій явилась Мати Божа, іноки побудували невеликий храм в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці. Але, скеля та слід Цельбоносної Стопи на ній, протягом ще 400 років залишалися просто неба. Лише з 1649 року, коли на цьому місці виросла церква в ім'я Пресвятої Трійці, Стопа та джерело опинилися у храмі. Зараз на місці цього храму стоїть Успенський собор.
З XVI століття з'являються достовірні історичні пам'ятки про Почаїв. Грамота 1527 року польського короля Сиґізмунда I Старого вважається першою документальною згадкою про Почаїв. Грамота видана дідичеві села Почаєва Василю Богдановичу Гойському на право мати безмитний ярмарок. Пізніше Почаїв був відділений від Кременця і переданий Василю Гойському. У грамоті говориться, що на Успіння Пресвятої Богородиці (15 серпня), з'їжджалися люди на ярмарок. Існує версія, що люди також в цей день з'їзджалися, щоб побувати на Почаївській Горі. Але, у грамоті нема згадки про монастир чи Церкву.
Після Берестейської унії Почаївський монастир виступає проти окатоличення православних і стає могутнім духовним центром Православ'я. У 1597 році православна шляхтянка Ганна Гойська подарувала монастирю чудотворну ікону Божої Матері (її подарував шляхтянці у 1559 році болгарський митрополит Неофіт). У ці часи монастир занепав внаслідок татарських набігів і Гойська доклала зусиль для його відновлення. 14 листопада 1597 року вона складає «фундушевий запис» на влаштування Почаївського монастиря. За ним монастир повинен невідступно зберігати православну віру та підпорядкування Православній Церкві. Також, шляхтянка, дбаючи про матеріальне забезпечення усім необхідним, надала монастиреві землі свого маєтку в Почаєві та свої доходи. Фундушевий запис Гойської мав силу заповіту та клав початок общинножительному монастирю на Почаївській горі замість пустинної обителі, що вже існувала тут. Час чернечого життя у Почаєві до фундушевого запису залишається невисвітленим, тому історія монастиря починається, по суті, із заповіту Гойської та дарування нею чудотворного образу Божої Матері.
Подальший розквіт монастиря пов'язаний з діяльністю ігумена Іова Заліза (1602–1651 роки), який ввів общинножиття монахів, оточив обитель огородою, побудував сім храмів, створив друкарню для захисту Православ'я, ввів у обителі Студійський устав. Цьому сильно сприяли багаті пожертви від Ганни Гойської. Фундушевий запис зробив з нього общинножительний монастир, але цей порядок в його житті тільки складався. Число іноків у ньому збільшилося. З тим, у перші роки існування общинножительної обителі монастирю продовжували загрожувати набіги татарських загонів. З ними пов'язані й перекази про чудеса. Так, 1607 року один з таких загонів опинився під Почаєвом; в той час, як говорить місцевий переказ, один монах проходив по горі, творячи молитву. Якийсь татарин, помітивши його, підскочив до монаха і вдарив його шаблею, обезголовивши. Але, інок, який повинен був померти, взяв у руки свою голову і, донісши її до монастиря, поклав перед чудотворною іконою Богоматері і тільки тоді помер.
Крім цього, Іову Почаївському довелося захищати інтереси Православ'я та монастиря від онука і спадкоємця Ганни Гойської, Анджея Фірлея. Фірлей був заможною людиною і сповідував лютеранство. За життя Гойської він був проти її благодійності Почаївському монастирю. Тому, Фірлей після її кончини став порушувати фундушевий запис, відбираючи у монастиря заповідане йому майно. 1623 року Фірлей нацькував на обитель ватагу своїх буйних слуг, які, розграбувавши монастирське майно, викрали Чудотворну ікону. «Бо, думав він, — як повідомляє джерело „Преславна гора Почаївська“, — якщо візьму Чудотворну ікону, іноки не зможуть залишатися на цьому місці». Після цього Іов судився з Фірлеєм 25 років, і, врешті, в нерівній боротьбі Іову вдалося домогтися повернення того, що залишилося від викраденого. Перед своєю смертю у 1649 році Фірлей примирився з ченцями. Цьому передувала незвичайна подія. За переказом, на одному частуванні у себе вдома Фірлей, нарядив свою дружину в церковні облачення, дав їй в руки святу чашу і чудотворну ікону Почаївської Божої Матері, наказавши танцювати. Але, Матір Божа не допустила наруги над Своєю іконою, і ледь почалося це безсоромне дійство, як на Фірлееву дружину напав біс лютий. Це дуже вразило Фірлея і він повернув Ікону обителі. Тільки тоді його дружина зцілилася.
Багато праць поклав преподобний Іов на влаштування і процвітання монастиря. Він брав участь у всіх монастирських роботах, подаючи монастрській братії приклад працьовитості та подвигу. Близько 1626 року Почаївська обитель сильно постраждала від пожежі, і преподобний Іов, не знайшовши достатньої підтримки на місці, посилає лист російському царю Михайлу Федоровичу, де, описуючи збиток монастирю через пожежу, скаржиться на зростаючу кількість противників православної віри і просить його допомоги. У розпорядженні монастиря був ще одний важливий засіб боротьби з окатоличенням. Монастир мав прекрасну на той час друкарню, залишену Гойською, яка багато друкувала і розмножувала книги. У XVII столітті на Волині була одна тільки «слов'яно-руська друкарня Почаївська», яка друкувала духовну та полемічну літературу. Брав участь у складанні книг і сам святий Іов. Він робив виписки з творів святих Отців і складав повчання та бесіди. Частина одної з таких збірок називається «Бджола Почаївська». Книга носить апологетичний характер і спрямована здебільшого проти протестантських сект, що поширилися в той час в південно-західній Русі, в основному проти соцініанства. Ця книга, як і інші повчання Іова, написана чистою церковнослов'янською мовою. Авторитет Почаївського ігумена був у той час дуже високий у православному світі Речі Посполитої.
Найбільшими благодійниками монастиря в ці часи стають для Почаївської лаври Єва Домашевська разом зі своїм чоловіком Феодором (1624 року — кременецький коморник), що належали до числа дуже рідкісних в той період шляхетських родин, які були стійкі вірою і щось робили для Православної Церкви, разом з іншими православними шляхетськими родинами Ушківських, Долинських, Сташкевичів, Куликовських, Жабокрицьких, Пузин, Малинських, Ясногірських та інших багатих українських землевласників, які жертвували на обитель. 1649 року вони побудували на горі Почаївській Свято-Троїцький кам'яний храм з двома приділами на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці та великомученика Феодора. Церква була споруджена на самій вершині гори над Стопою Богоматері і сюди перенесли Її чудотворну ікону, поставивши її в іконостас над Царськими вратами. Крім цього, подружжя Домашевських пожертвували обителі велику суму грошей, просячи по смерті поховати їх тіла у новоствореному храмі, що і було потім виконано.
Взагалі, благодатне життя преподобного Іова Почаївського досить сильно підняло престиж Поївського монастиря серед населення, а сам святий ще за своє життя удостоївся оповідей про його святість. Стала знаменита його твсна печера, у якій дні і, навіть, тижні святий ігумен проводив час у безперервній молитві. Є свідчення про надзвичайне світло з печери під час молитви святого Іова. Проживши сто років, Іов Почаївський 28 жовтня 1651 року мирно почив. Сім років і дев'ять місяців пролежало в землі тіло преподобного Іова після його поховання, коли покійний ігумен з'явився у сні київському митрополиту Діонісію Балабану, просячи відкрити його мощі. Після того мощі святого Іова були знайдені нетлінними, сповнені пахощів, і їх при великій кількості народу 28 серпня 1659 року перенесли у недавно споруджену церкву Пресвятої Трійці.
23 липня 1675 року над монастирем нависла небезпека розорення від турецького війська, очолюване візиром Кара-Мустафою. Але, як оповідає монастирський переказ, коли турки підступили до монастиря і пішли на штурм, ігумен обителі Йосип Добромирський з братією звернулися у молитві до Матері Божої і святого Іова. Тоді над Троїцькою церквою з'явилася Цариця Небесна з розпростертим омофором у руках, з небесними ангелами і преподобним Іовом, що старанно молив Богородицю захистити монастир. Це побачили турки і стали пускати стріли в небесних захисників, але стріли їх поверталися і вражали самих турків. Нападники прийшли в жах і вони кинулися тікати. А підбадьорені цим православні захисники Почаєва погналися за ними і встигли когось полонити. Декілька полонених залишилися в обителі, прийняли християнську віру і до кінця своїх днів пробули на монастирському послусі.
У другій половині XVIII століття польська влада активно продовжувала окатоличувати Західну Україну і тиснути на Почаївський монастир. Вічний мир 1686 року, обумовлював право російського уряду втручатися у відносини Польщі з її православними підданими. Цей пункт не подобався польському уряду і змусив його докласти зусиль до зменшення православних. Також, важливо, що на греко-католиків цей захист не поширювався. В цей час розгортається конфлікт між луцьким єпископом Афанасієм Шумлянським (який був таємним прибічником переходу у греко-католицтво) та намісниками Почаївського монастиря Інокентієм Ягельніцьким і Йосипом Саєвичем, які бажали залишити монастир православним. Через це, Саєвич намагається відвести свою обитель із-під влади Луцького єпископа та виклопотати для монастиря статус ставропігійного, зробивши його юридично залежним безпосередньо від Московської церковної влади. Але реалізувати це не вдалося, а після того як Йосип Саєвич був змушений піти з монастиря, зміцніло греко-католицьке угруповання в Почаєві. У 1701 році монастир домігся від короля Августа II привілею, який під загрозою штрафу забезпечував недоторканність у монастирі православної віри. Але, ці привілеї не виконувалися, а в 1712 році на Луцькій кафедрі затверджується уніатський єпископ Йосип Виговський. В 1714 році Почаївські монахи приймають його в себе, показують йому монастир і дозволяють йому скласти опис майна обителі. При таких умовах перехід у греко-католицизм відбувався поступово й поетапно. У 1720 році Гедеон Левицький був останнім православним намісником обителі. Після нього намісником став вже греко-католик Феодосій Рудницький. Проте, як стався перехід до греко-католицтва залишилось нез'ясованим.
Греко-католицький період
З 1713 (1721) до 1832 року Почаївський монастир був греко-католицьким, належав до Василіянського Чину. Поки не відомо точної дати переходу Почаївського монастиря в греко-католицтво. Тим більше, що Феодосій Рудницький — перший настоятель-уніат — був освіченою людиною, глибоко відданим давньоправославному обряду та віровченню. Він слідкував за дотриманням всього богослужбового уставу і не прийняв титулу суперіора, яким іменувалися настоятелі греко-католицьских монастирів. Він був більш православний по духу, не голив бороду, носив традиційну рясу та не ображав монаших уявлень про давнє благочестя. Коли він став Луцьким єпископом, то залишив своєму наступнику заповіт, щоб Почаївські іноки жили згідно з давніми монашими правилами. Але, у монастирі все ж були греко-католицькі нововведення. Монахи стали членами чернечого ордену василіан, згідно з конституцією якого, монахи звільнялися з-під влади єпархіального архієрея та йшли в общину, підпорядковану владі генерала або протоархімандрита, що обирався цією общиною на генеральних конґреґаціях, що проходили під головуванням папського уповноваженого. Завіти Феодосія Рудницького були полишені при наступному ігумені — Гедеон Козубський, який іменується вже суперіором. З 1752 року Почаївські василіани стали робити з воскового агнця та ставити його на святому престолі. В 1755 році вони перестають постувати в середу та п'ятницю і за західним звичаєм переносять піст на суботу. Відміняються Петрівський та Успенський пости, дозволяється вживання м'ясної їжі монахами, змінюється облачення, голяться бороди. В 1757 році Почаївські василіани переймають від католицьких священиків правило не мати ніякого спілкування з православними. Вводяться католицькі свята: свято Тіла Господня, свято Непорочного Зачаття Божої Матері. Стаються зміни у богослужінні. Але, Почаївські василіани все ж твердо зберігали вірність православному уставу Богослужіння, заслуживши від інших василіан прізвисько схизматиків. В той же час тут вводились «читані» літургії, до яких ієромонахи не звикли. Тому, вони співали обідні з послушниками в бокових вівтарях, як і належало по колишньому чину. Такі справи відстежувалися наглядачами, які доносили про це суперіорам, а ті накладали на монахів стягнення. Втім, серед суперіорів бували й ревнителі давнього порядку. В цей період ченці у релігійно-морального житті, як правило, керувалися книгою «Базиліанська школа» протоархімандрита Петра Меннітія. З цим, в очах народу монатир переставав бути тим духовним центром, яким був раніше.
Також, саме в цей період монастир був найбільше розбудований завдяки меценату-шляхтичу Миколою Василем Потоцьким, зокрема був збудований головний храм Лаври — Святоуспенський. Загальний проєкт собору підготував архітектор Готфрід Гофман, представник епохи бароко. Усю подальшу роботу з будівництва храму здійснювали львівські зодчі та скульптори — брати Петро та Матвій Полейовські. Брав участь і український архітектор Франциск Ксаверій Кульчицький, котрий, також, збудував у 1771–1783 роках у лаврі трапезну і сформував під Успенським собором терасу з парапетом. З 1730 року діяла Почаївська друкарня, з якої вийшло 187 книжок.
Побудові Успенського собору та інших будівель передувала історія, що трапилася в 1759 році з Миколою Василем Потоцьким. Він був католиком, але його характер втілював в собі найгірші риси потомственної польської аристократії. Якось він проїжджав біля Почаєва і його коні перекинули візок з ним. Тому, він у гніві націлив пістолет на свого кучера, який почав молитися у сторону Почаївського монастиря, вигукнувши: «Мати Божа, чудовна в іконі Почаївській, спаси мене». З тим, Потоцький через осічки ніяк не міг вистрелити з пістолету, який ніколи не підводив його. В цей момент він зрозумів, що щось сильніше врятувало життя людині. Приїхавши у монастир, Потоцький зі сльозами приніс покаяння перед чудотворним образом Почаївської Божої Матері. Цей випадок назавжди змінює шляхтича в кращу сторону. Невдовзі Потоцький перейшов у греко-католицтво і всю свою енергію та кошти віддає на служіння монастирю. У 1774 році його зусиллями побудовано церкву святої великомучениці Варвари (в 1864 році вона буде освячена в ім'я преподобного Іова та стане називатися Печерною). У 1776 році був побудований храм у полі для коронування Почаївської ікони Божої Матері. В 1781 році для тимчасового служіння освячується сам Успенський собор. Урочисте освячення собору було здійснене 8 серпня 1822 року Яковом-Адамом Окелло-Матусевичем, екзархом греко-католицької митрополії південно-західної Русі.
Ще з Потоцьким пов'язана найбільш яскрава та урочиста подія в історії Лаври за все XVIII століття — коронування золотими вінцями Почаївської ікони Божої Матері. В практиці Католицької Церкви коронування ікони значить канонічне визнання даної ікони чудотворною. Цього привілею від Риму добився Потоцький для Почаївської ікони Богоматері і 1773 року папа Климент XIV дає благословіння на коронацію Чудотворної ікони. Дві корони, зроблені в Римі з чистого золота стараннями Потоцького і освячені папою, доставляються в Почаїв. Коронування відбулася 8 вересня, на свято Різдва Богородиці. Зібралося дуже багато людей, одних священиків католицьких і греко-католицьких було до тисячі чоловік, крім вищої аристократії та дворянства. Простого народу було більше ста тисяч. Місцем для коронування вибрали незасіяне поле на схід від монастиря. На восьми високих стовпах влаштували величну тимчасову каплицю з освяченим престолом для служіння літургії. Побудовано п'ять тріумфальних арок, біля яких були оркестри з барабанами, трубами та іншим; були розставлені пушки, мортири та інші гармати, горіли тисячі різнокольорових ліхтарів і плошок. Під час самої коронації все це грало, гриміло, стріляло, цвіркало, світилося, салютувало. Святкування продовжувалося цілу неділю, включаючи і Воздвиження. Це все було організоване і оплачене Потоцьким.
Синодальний період
1831 року, коли почаївські монахи були замішані у національно-визвольному польському повстанні проти Російської імперії 1830–1831 років , всеросійський імператор Микола I розпорядився про передачу Почаївського монастиря Російській православній церкві. Було вирішено в монастирі розмістити Волинського єпархіального архієрея з його штатом, консисторією і семінарією. Спеціальна комісія, складаючи опис монастирського майна, прийняла Упенський собор з Чудотворною іконою і Цельбоносною Стопою, Печерну церкву великомучениці Варвари з мощами преподобного Іова, Троїцьку теплу церкву, церкву кам'яну Різдва-Богородиці на полі, де була здійснена коронація ікони Божої Матері. Крім того, монастиреві належали кам'яна дзвіниця, братський корпус, церковне начиння, ризниця та богослужебні книги, бібліотека, друкарня, ряд будівель поза братським корпусом, монастирське господарство, фундушевий маєток Гойської, архів.
10 жовтня 1831 року ректор Волинської духовної семінарії архімандрит Флавіан звершив освячення Успенського собору, а на наступний день — Божественну літургію. Цей день вважається днем повернення обителі у Православ'я. Незабаром прибув православний настоятель, єпископ Волинський і Житомирський Амвросій (Морєв). Спочатку він створив у монастирі Духовний Собор, який займався перш за все організацією монашеського життя та прийняттям православних іноків. Перший на гору Почаївську явився ієромонах Феодосій і преосвященний Амвросій призначив його благочинним і виконуючим обов'язки намісника. Владика Амвросій встановив богослужбовий чин, що діє в Лаврі в основному і понині. Петербургський придворний протодіакон Павло Дашковський ввів у богослужінні порядок Олександро-Невської лаври. По різному склалася доля василіан, яких виселили з монастиря. Одні піддались переслідуванням за участь в повстанні 1830–1831 років, інші ж були звинувачені в розтраті монастирського майна і підпали під суд. Але, доля більшості з них вирішувалася греко-католицькою консисторією, яка відправляла їх на проживання.
У 1832 році намісником монастиря став новий Волинський єпископ Іннокентій (Сельнокринов). А у 1833 році Синод видав наказ про дарування Почаївському монастирю статусу лаври через багаточисельність прочан, пишність церков, обсяг і величність будівель. Священноархімандритами Лаври тепер завжди повинні бути Волинські архієреї, маючи для допомоги по управлінню монастирем особливого архімандрита з найменуванням намісника. Також, збільшувався штат ченців.
Після отримання монастирем статуса лаври, в її історії починається «архієрейський» період, бо тоді всі події обителі були пов'язані з діяльністю Волинських єпископів. Єпископ Інокентій (Сельнокринов) дав обителі не тільки духовне керівництво, але виявився і найкращим її будівничим і організатором. Він привів у повний порядок все господарство Лаври, яке після відходу василіан було в занедбаному стані. Поповнилася лаврська ризниця, храми прикрасилися новими іконами, були перебудована галерея біля Успенського собору, покритий дахи залізом, побудувано кам'яну стіну навколо монастиря, збудовані Святі ворота. У1833 році для загального почитання були відкриті мощі преподобного Іова.
У січні 1840 року намісником став архієпископ Никанор (Клементьєвський). У 1841 році була заведена «Книга для запису чудес і знамень», які відбувалися від трьох лаврських святинь. Особливу увагу архієпископ Никанор приділяв духовному благочинню монастирських насельників. У 1848 році новим священноархімандритом був призначений архієпископ Арсеній (Москвін). 1850 року графиня Анна Орлова-Чесменська прислала незвичайний срібний кіот для Чудотворної ікони; в 1851 році були зроблені срібні ризи для старого іконостасу, рака-ковчег для частинок святих мощей. Були влаштовані церкви преподобного Іова та преподобних Антонія і Феодосія Печерського, відремонтована галерея при Успенському соборі, створене кладовище для монахів при церкві Різдва-Богородиці. При ньому вийшов перший «Опис Лаври». В 1860 році архієпископа Арсенія змінив єпископ Антоній (Павлинський), який встановив в Успенському соборі «царський іконостас» (пожертвуваний імператором Олександром II). А над Царськими воротами була поміщена ікона Почаївської Божої Матері з донині діючим пристроєм, що дозволяє опускати її для поклоніння прочанам. Була влаштована і в 1862 році освячена тепла церква Святої Троїці, що знаходилася в східному крилі братського корпусу. Нині ця церква носить і'мя Похвали Пресвятій Богородиці.
У 1866 році новим Волинським архієпископом став Агафангел (Соловйов). 1869 року була побудована нова лаврська дзвіниця (архітектор Раструханов), яка гармонізувала з головним Успенським собором. Також, були побудовані народний готель, свічний завод, влаштована чудова галерея перед Успенським собором, був відреставрований зсередини сам собор, що постраждав від пожежі 1869 року, засноване «нічне читання» для посилення молитовних подвигів братії. 1876 року Димитрій (Муратов) став новим архієпископом Волинським. Він побудував новий готель, був споруджений коштовний срібний престол в Успенському соборі майстром С. Ф. Верховцевим, влаштовано кіот над Цельбоносною Стопою, оновлено лаврську галерею та церкву преподобного Іова. При архієпископі Димитрії і його наступнику архієпископу Тихоні (Покровському), (1882–1885 роки) в лаврській друкарні було видані цінні книги, присвячені історії та опису святинь Почаївської Лаври.
За часів преосвященного архієпископа Палладія (Ганкевича) (1885–1889 роки) все лаврське господарство було реорганізовано на раціональніших засадах, встановлені дзвони на дзвіниці, 1888 року влаштована трапезна церква великомучениці Варвари та великої княгині Русі Ольги. З тим, архієпископ Палладій прагнув зробити Почаївську Лавру просвітницьким центром для відвідуючих. Він призначив двох проповідників-катехізаторів, які завжди проповідували в лаврських храмах при достатній кількості богомольців. Він слідкував за тим, щоб братія служила прикладом християнського життя для всіх відвідувачів і перетворив існуюче при Лаврі з 1869 року науково-ремісниче училище у двохкласну церковноприходську школу. Також, за його ініціативою лавра організувала з 1887 року випуск журналу «Почаївський листок» для релігійно-морального повчання простому народові. Зміст його складали роз'яснення недільних і святкових читань з Євангелія та Апостола, роз'яснень духовних і релігійних істин. Також, друкувалися історичні оповіді про Волинських святих, чудотворні ікони, про Почаївську лавру та інше.
Наступним священноархімандритом Лаври став архієпископ Модест (Стрільбицький), (1889–1902 роки). Він звертав особливу увагу на духовне життя Лаври, наполягаючи перш за все на виконанні ченцями щоденного келійного правила та на прояви зовнішнього благочестя. У 1890 році при монастирі була відкрита церковно-учительська школа. У 1893 році лавра відкрила у себе місцеве сховище старовини, а її іконописна майстерня на Петербургській виставці отримала почесний диплом. На чернечій пасіці була побудована церква в ім'я Всіх Святих. При архієпископі Модесті діяв странноприїмний будинок і народний готель, були безкоштовні обіди та пригощання.
У 1902–1914 роках священноархімандритом був архієпископ Антоній (Храповицький), період якого був квітучим для обителі: спорудження братська лікарня, проходили місіонерські з'їзди у стінах лаври, відкриття філіалу Почаївської друкарні у Житомир, збільшення числа самої братії та декілька випадків зцілень. З тим, через пожвавлення політичного життя, деякі монахи стали активними членами «Союзу російського народу», а «Почаївський листок» почав ставати його рупором. Але, владика Антоній не схвалював проявів політиканства з боку ченців. Та, найвизначнішою подією в житті лаври того часу стала побудова Троїцького собору у 1911 році. Собор був побудований у стилі православної старовини XV століття за проєктом академіка О. В. Щусева . Також, в цей час відомий чудесний випадок у монастирі. У церкві преподобного Іова в день його пам'яті (28 жовтня 1908 року) єпископ Володимир-Волинський Міхей (Алексєєв) при євхаристії бачив, як у вівтарі Святі Дари були освячені преподобним Іовом, що стояв зі священиками і молився.
Новітній період
У 1914 новим намісником став архієпископ Євлогій (Георгієвський). Тоді у лаврі було близько 200 монахів. 1 серпня 1914 року Російська імперія була втягнута у Першу світову війну. Лавра знаходилася неподалік від фронту і владика Євлогій розпорядився перетворити лаврську лікарню в перев'язочну для поранених солдат, а монахи взяли на себе обов'язки братів милосердя.
Але, у другій половині 1915 року почався відступ російських військ. До Почаєва наближалися ворожі війська, тому у лаврі залишилося 30 монахів. У червні 1915 року цінні речі, включаючи Почаївську ікону Божої Матері та мощі святого Іова, було доставлене в Житомир, де зберігалося до 1918 року. Коли австрійці заволоділи лаврою, то наказали виселити всіх в угорський табір для військовополонених. У лаврі залишився, тільки, 80-літній архімандрит Миколай, якого австрійці, навіть, силою не могли виселити. Місцеве населення затаскало його по требам, а австрійська влада була, навіть, вдоволена, що він дещо усунув невдоволення місцевого православного населення, позбавленого духовенства. У монастирі австрійці провели електроенергію та водопровід. Але, і проявили досить велику неповагу до святині. Успенський храм перетворили в католицький і служили в ньому меси. У Трапезній церкві влаштували кіно, де безперервно курили і приходили п'яними. У храмі при архієрейському домі влаштували ресторан, прикрасивши його непристойними малюнками. У 1916 році, під час Брусиловського наступу, Почаїв був звільнений.
Зовсім неспокійним виявився для лаври період національно-визвольних змагань. 1917 року військова влада реквізувала друкарню монастиря. Архімандрит Віталій просив міністра внутрішніх справ Української Центральної Ради повернути друкарню для видання Євангелій і церковних книжок українською мовою. У 1918 році друкарня була передана монастирю. Подальші ж роки громадянської війни були тяжчими для лаври, біля якої постійно точилися бої. Багато цінних речей монахами було сховано (навіть Почаївський образ Богоматері). В той час монахи бідували, робили на полях і городах, які їм залишити народні комітети. На початку 1919 року Лавра була захоплена більшовиками, які розграбували її останнє майно, але кровопролиття не було.
8 вересня 1920 року територія, на якій знаходився монастир, перейшла під контроль польських військ, чим поклався кінець постійним бойовим діям біля монастиря. В той же день із укриття підняли образ Богоматері. У 1920 році над святими воротами при самому вході до Лаври був побудований маленький храм в ім'я Різдва Богородиці, з іконою Богоматері у вогняному столпі — на східній зовнішній стіні храму. За Ризький договором 1920 року Почаїв відійшов до Польщі, а монастир потрапив під юрисдикцію Польської православної церкви. Втративши всі свої заощадження і все, що було у лаври, втративши колишню державну опіку, Лавра була надана самій собі. В той час вона не могла прокормити своїх іноків.
Але, опинившись у спокійних умовах, лавра потроху зміцніла. На кінець 1920-х років в її складі вже налічувалося 70 іноків і 35 послушників. В той час на її території був притулок для 60 дітей, які навчалися різним професіям. У лаврських будівлях знаходилися школа-семилітка, пошта, банк, суд. Була побудована лаврою і електростанція, що давала світло не тільки монастирю, а й усьому містечку Новий Почаїв. Лавра стала одним з найвидніших православних центрів Польської держави. З тим, над монастирем нависла загроза ревіндикації (примусового навернення до католицької або греко-католицької церкви). У польські суди було подано 724 позови про ревіндикацію лаври, але ці зусилля виявилися марними.
У вересні 1939 року в історії монастиря розпочався радянський період. Після приходу радянських військ, у лаври були забрані все сільськогосподарське майно та запаси. Перестали існувати дитячі притулки, приходська школа і взагалі все життя в монастирі крім богослужебного. Всіх послушників і молодих монахів вигнали з лаври, залишивши тільки літніх людей (братія зменшилася з 300 до 80 чоловік). Невдовзі монастир потрапив під юрисдикцію Російської Православної Церкви, молитовне спілкування з якою продовжувалося і під час німецької окупації. 25 листопада 1941 року Собор єпископів в Почаївській Лаврі обрав митрополита Алексія (Громадського) предстоятелем Української автономної православної церкви. В цей час монастир німці не чіпали.
Після зайняття Волині Червоною Армією лавра увійшла до Тернопільської області та була включена у Львівсько-Тернопільську єпархію. Оскільки під час Другої світової війни Йосип Сталін позитивно повернув свою політику до Православної Церкви, монастир після війни не зазнав серйозних репресій. Почалося відновлення і оновлення будівель та живопису, так як усі храми потребували ремонту. Роботи тоді проводились повільно, на кожний крок потрібно було просити дозвіл у світської влади, але все ж була проведена реставрація розпису Троїцького собору, відновлено іконостас в Успенському соборі, реставрована Печерна церква. Проте, радянська влада забороняли монастирю майже все, за виключенням церковної молитви. На лавру чинився особливий тиск. Уповноважені з Ради по справам релігій контролювали насельників, обкладали поборами, обмежували кількість монахів, робили проблеми з пропискою, могли арештувати монахів. Також, у 1950 році, після важкого допиту органами Держбезпеки, за невияснених обставин помер архімандрит Іосиф. З тим, 1951 року в лаврі було урочисто відзначене 300-ліття з кончини преподобного Іова, що супроводжувалося багатолюдним хресним ходом.
На період правління СРСР Микитою Хрущовим припали найбільші гоніння на лавру від комуністичної влади. У 1958 році, значно підвищився податок на будівлі та монастирські угіддя, а 1961 року ці земельні ділянки були відібрані. У лаври були конфісковані більшість будівель і господарські угіддя. В будинку теперішньої семінарії влада влаштувала музей атеїзму, а в готелі для паломників психлікарню. Було заборонено наймати робітників, проводити ремонтно-реставраційні роботи, приймати молодих монахів. Старі ченці не могли впоратися з роботою і не були в змозі платити грабіжницькі податки. Монастир тримався за рахунок народних пожертвувань. Але, влада 1961 року заборонила всі організовані паломництва до святих місць, вилучала монастирські готелі, заборонялось залишатися на ночівлю в монастирських церквах.
Але, монахи не залишили обитель і тоді почався прямий, жорстокий тиск на всіх пов'язаних з лаврою людей. До всіх монахів міліція та КДБ застосовували жорстокі фізичні і психологічні знущання, проблеми з пропискою, суди, арешти, заточення до тюрем і лагерів. Знущання застосовувалися і до вірян лаври, богомольців, захисників монастиря. У 1961 році в Почаївській лаврі було 140 монахів, через декілька років їх залишилось лише 35. У 1963 міліція намагалася закрити лавру. Але, старець Іосиф (преподобний Амфілохій Почаївський), вирвав ключі від Троїцького храму у начальника міліції і повернув їх настоятелю. Серед найвизначніших монахів лаври того часу слід відзначити святих Кукшу Одеського та Амфілохія Почаївського. У 1970–1980 роках Лавра все ще була під тиском: весною 1985 року зупинялися всі автобуси, що прямували до лаври, щоб люди не змогли відсвяткувати в ній Пасху.
1988 року під час святкування 1000-ліття Хрещення Русі в Лаврі зібралося багато тисяч паломників, а Божественну літургію служив сонм іерархів. Тоді ж лаврі дозволили прописку молодих послушників і монахів. Число братії знову почало зростати. 1990 року у лаврі почали з'являтися перші друковані видання про життя обителі, був відкритий Свято-Духівський скит, з'явилася недільна школа, монахів почали запрошувати для викладання Закону Божого у місцевій середній школі, а дитячий хор на Богослужіння в лаврі.
1992 року намісник монастиря єпископ Яків (Панчук) підтримав митрополита Філарета (Денисенка) у відокремленні від Української православної церкви (Московського патріархату), яке пізніше переросло у так званий «розкол» в середині Української Православної Церкви. Братія негативно ставилася до цього і на свято Вознесіння 1992 року Якову довелося залишити монастир. Новим намісником був вибраний ієромонах Феодор (Гаюн). За його намісництва лаврі були повернені частина її колишніх угідь, сади і деякі монастирські будівлі. Музей атеїзму перетворили на Богословску школу (Духовну семінарію), психіатричну лікарню на готель для паломників. У 1997 році новим намісником став архімандрит Володимир (Мороз), а монастир отримав статус ставропігії, тобто підпорядкованим управлінню митрополита Київського. Тоді ж розпочався інтенсивний етап ремонтних і будівельних робіт: відновлення Успенського собору, реставрація дзвіниці, відновлення готелю для паломників, влаштування господарських будівель та інше. До 2000-ліття Різдва Христового на лаврському дворі була побудована нова дзвіниця.
12 травня 2002 року був прославлений у лику святих почаївський старець — схиігумена Амфілохія, а 13 травня його мощі були покладені біля преподобного Іова Почаївського. 2003 року уряд прем'єр-міністра Віктора Януковича розпорядився передати з Кременецького заповідника територію лаври на 49 років у безкоштовне користування представникам УПЦ МП. Це викликало невдоволення націоналістично налаштованих політиків. У 2009 році депутати Тернопільської облради, невдоволені діяльністю братії лаври, ініціювали ряд перевірок та заборонили монахам добувати на території монастиря пісок для будівництва. У відповідь намісник монастиря архієпископ Володимир звернувся в прокуратуру Тернопільської області з проханням розібратися в порушенні Конституції та законів щодо лаври. А 11 лютого 2010 року Тернопільська облрада звернулася до прем'єр-міністра Юлії Тимошенко з вимогою повернути лавру до складу заповідника.
Протягом 2010-2012 років братія монастиря зверталася до керівництва держави щодо врахування права вірян у наданні їм законодавчого права жити без ідентифікаційних номерів і біометричних паспортів та проти примушення вірян давати згоду на збір і обробку персональних даних. Крім цього, монахи підтримували законопроєкти повернення території та будівель Почаївської лаври Українській Православній Церкві Московського патріархату, але це не були схвалені Верховною Радою. 10 травня 2013 року відбулося відкриття і відслужена перша служба у новозбудованому Преображенському соборі Почаївської лаври. 11 травня 2013 року лавра звернулася з листом до Верховної Ради, де виступила проти законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні», засудивши його, як такий що легалізує содомські гріхи і надає право пропагувати ці ж гріхи у суспільстві.
Під час Революції гідності та конфлікту на Сході України навколо Почаївської лаври розгортаються значні скандали та провокації. Особливо гострою була ситуація 24-25 лютого 2014 року. 24 лютого 2014 року в лавру стало поступати багато дзвінків про провокацію з ціллю захопити монастир і передати іншій релігійній конфесії. В цей же час деякі політики, суспільні діячі та духовенство традиційних конфесій України висловили думки про те, щоб відібрати лавру в УПЦ МП і передати її українському народу. Тому, 25 лютого православні віряни (представники УПЦ МП) зібралися біля лаври, утворили щільну живу стіну перед вхідними Святими воротами монастиря та служили акафісти. В цей час до лаври прибула велика кількість патріотично налаштованих громадян, представників українських націоналістично-патріотичних організацій і представників духовенства та мирян Київського патріархату й інших релігійних організацій. В результаті, сторони не йшли на конфлікт і мирно розійшлися.
У 2014-2016 роках депутати Тернопільської облради зверталися до президента та уряду України з проханням повернути лавру у склад Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника і відкрити монастир для проведення богослужінь усіма релігійними общинами України. Братія монастиря негативно поставилася до даних пропозицій. Також, в цей час надходили звернення до СБУ з проханням перевірити ситуацію в Почаївській лаврі щодо підозри на друкування антиукраїнської літератури. Але, СБУ відповіла, що опубліковані в ЗМІ дані не є свідченням наявності ознак злочинів. 22 липня 2015 року намісник Почаївської лаври митрополит Володимир звернувся до президента України Петра Порошенка, голови СБУ та голови МВС щодо перевірки інформації та протидії імовірних провокацій і захоплення лаври шляхом створення скандалу із завезення на територію монастиря вогнепальної зброї з маркуванням «ДНР» і «ЛНР». Після відправки даних листів і повідомлення православної спільноти про дані опасіння провокацій не відбулося.
Список намісників монастиря
- Преподобний Мефодій Первоначальник Почаївський (кінець XII — початок XIII століття)
- Преподобний Іов Почаївський (1604—1648 роки)
- Самуїл (Добрянський) (1648—1658)
- Дорофей (Третьякович) (1658—1659)
- Досифей (1659—1666)
- Ефрем (Шацький) (1666—1668)
- Софроній (Подчаєвський) (1668—1669)
- Калліст (Мековський) (1669—1675)
- Феодосій (Левицький) (1675—1683)
- Іосиф (Добромирський) ((1675) 1683—1689)
- Кассіан (Рибчинський) (1689—1690)
- Євфимій (Моравський) (1690—1693)
- Іннокентій (Ягельницький) (1693)
- Іакінф (Жуковський) (1693—1699)
- Іосиф (Саєвич) (1699—1711)
- Лука (Палеховський) (1711—1714)
- Юстиніан (Радзикевич) (1714—1715)
- Арсеній (Качеровський) (1715—1716)
- Пахомій (Заблоцький) (1716—1720)
- Гедеон (Левицький) (1720)
- Симпліцян Дзєржановський (1826-го обраний провінціалом Чину «на Русі»)
- Антоній (Рафальський) (1832—1834)
- Григорій (Немоловський) (1834—1848)
- Неофіт (Лелннович) (1848—1860)
- Архімандрит Амвросій (Лотоцький) (1860—1865)
- Архімандрит Феодосій (1865—1868)
- Архімандрит Павло (липень 1868 — грудень 1868)
- Архімандрит Михайло (1868—1871)
- Архімандрит Смарагд (1871—1872)
- Архімандрит Іоанн (Якубович) (1872—1883)
- Архімандрит Геронтій (1883—1884)
- Архімандрит Валентин (1884—1886)
- Архімандрит Модест (Стрільбицький) (1886—1891)
- Архімандрит Іриней (1891—1895)
- Архімандрит Філарет (1895—1900)
- Архімандрит Амвросій (Булгаков) (9 вересня 1897 — вересень 1909)
- Архімандрит Тимолай (Єрін) (1905—1912)
- Архімандрит Паїсій (1912—1920)
- Архімандрит Дамаскін (Малюта) (1920—1931)
- Архімандрит Паїсій (1931 (повторно))
- Архімандрит Никодим (Гонтаренко) (1931—1932)
- Архімандрит Пантелеймон (Рудик) (1931—1940)
- Архімандрит Панкратій (Гладков) (1941—1943)
- Архімандрит Панкратій (Кашперук) (1943—1946)
- Архімандрит Єлисей (Абрамчук) (1946)
- Архімандрит Іосиф (Забарний) (1946—1950)
- Архімандрит Іннокентій (Леоферов) (1950—1953)
- Архімандрит Севастіан (Пилипчук) (1953—1962)
- Ігумен Варфоломій (Бабяк) (1962—1964)
- Архімандрит Августин (Шкварко) (1964—1970)
- Архімандрит Самуїл (Волинець) (1971—1974)
- Архімандрит Яків (Панчук) (1974—1982)
- Архімандрит Миколай (Шкрумко) (1982—1985)
- Архімандрит Марк (Петровцій) (1985—1988)
- Архімандрит Онуфрій (Березовський) (1988—1990)
- Єпископ Яків (Панчук) (1990—1992)
- Єпископ Феодор (Гаюн) (1992—1996)
- Митрополит Володимир (Мороз) (з 1996)
Суперіори
Примітки
- Митрополит Іларіон [Іван Огієнко]. Фортеця Православія на Волині Свята Почаївська Лавра. Церковно-історична монографія. Вінніпег, 1961. С. 418-419.
- Документы, относящиеся к древней истории православного Почаевского монастыря на Волыни // Волынские епархиальные ведомости, 1896, № 25, часть неофициальная, с. 939-950; То же // Волынские епархиальные ведомости, 1896, № 26, часть неофициальная, с. 979-988; То же // Волынские епархиальные ведомости, 1896, № 30, часть неофициальная, с. 1125-1133; То же // Волынские епархиальные ведомости, 1896, № 31, часть неофициальная, с. 1155-1163.
- Волынец. Почадевская летопись: новейшее произведение древле-волынской письменности (оттиск из журнала «Киевская старина»). Киев, 1898.
- Волынец. Новые открытия в области древлеволынского бытописания // Киевская Старина, 1896, октябрь-ноябрь-декабрь, отдел 1.
- Галятовский Иоанникий, игумен. Небо Новое. Львов, 1665.
- Гора Почаевская. Почаев, 1772.
- «Epitome historica» Почаев, 1773.
- Описание Почаевския Успенския Лавры. Почаев, 1859.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2016.
- Петрушевич А. Историческое известие о древней Почаевской обители // Галичанин. Литературный сборник. Кн. 1. Вып. III-IV. Львов, 1863, с. 159.
- Почаевская Успенская Лавра. Историческое описание. Труд профессора Нежинского Историко-филологического Института А.Ф.Хойнацкого, исправленный и дополненный Г.Я.Крыжановским. Почаев, 1897, с. 15.
- Сказание о Почаевской Успенской Лавре архимандрита Амвросия, с дополнительной главой о покойном священно-архимандрите Лавры, архиепископе Агафангеле на основании документов, хранящихся в лаврском архиве. Почаев, 1878.
- Почаевская Успенская Лавра. Историческое описание. Труд профессора Нежинского Историко-филологического Института А.Ф.Хойнацкого, исправленный и дополненный Г.Я.Крыжановским. Почаев, 1897, с. 19-30.
- нтонович С. [Жук]. Короткий історичний нарис Почаївської Успенської Лаври. Аргентина, Сан Андрес, 1961.
- Митрополит Іларіон [Іван Огієнко]. Фортеця Православія на Волині Свята Почаївська Лавра. Церковно-історична монографія. Вінніпег, 1961.
- Дубилко І. Почаївський монастир в історії нашого народу / І. Дубилко. - Вінніпег: Інститут дослідів Волині, 1986
- Владимир Зелинский, священник. Объятия Отча. Очерки по истории Почаевской Лавры. Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2000.
- Ричков П. До історії формування архітектурного ансамблю Почаївської лаври. "Архітектурна спадщина України", 1995, вип. 2
- Горбаченко Т. Почаївський монастир в контексті історії та духовності українського народу / Т. Горбаченко. - Тернопіль : Богдан, 1995
- Могилевський В. та ін. "Почаївське диво": Причини невдалої облоги турками Почаївського монастиря влітку 1675 року: Гіпотеза. "Київська старовина", 1996, № 4/5
- Ричков П., Луц В. Почаївська Свято-Успенська Лавра. Київ, 2000.
- Гудима А. Почаївський монастир в історичній долі українства [Текст] / А. Гудима. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2003
- Чернихівський Г. Почаївська Свято-Успенська Лавра [Текст] / Г. І. Чернихівський, В. О. Балюх. — Тернопіль: Збруч, 2006
- Дятлов В. Монастыри Украинской Православной Церкви: Волынь, Подолия, Галиция, Буковина, Закарпатье. Энциклопедический справочник. Киев, 2007.
- Вортман Д., Мицик Ю. Почаївська Свято-Успенська лавра [ 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 468—470. — .
- . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 26 січня 2017.
- Владимир Зелинский, священник. «Объятия Отча. Очерки по истории Почаевской Лавры». Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2000.
- . Архів оригіналу за 2 вересня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Протоієрей М. Трипольський «Волинська історико-археологічна збірка», 1896.
- . Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2015.
- . Архів оригіналу за 27 липня 2016. Процитовано 10 жовтня 2013.
- Hornung Z. Polejowski Piotr (zm. przed r. 1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — Tom XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 292.
- . Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- . Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - http://www.vidania.ru/monastery/svyato_uspenskaya_pochaevskaya_lavra/svyato_troickiy_sobor.htm[недоступне посилання з травня 2019]
- . Архів оригіналу за 7 червня 2016. Процитовано 11 жовтня 2013.
- Ульяновський В. І. Церква в Українській Державі 1917–1920 рр. (доба Української Центральної Ради) — К., 1997. С. 72.
- В. Ханас. Кукша (Величко) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 272. — .
- . Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 19 вересня 2015.
- . Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015.
- . Архів оригіналу за 25 червня 2015. Процитовано 19 вересня 2015.
- Тернопільська облрада просить президента та Кабмін повернути Почаївській лаврі статус державного заповідника. УНІАН. 12 травня 2016. оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 31 березня 2022.
- . Архів оригіналу за 25 травня 2016. Процитовано 1 червня 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 19 вересня 2015.
- . Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 22 січня 2018.
- Dzierżanowski Symplicjan Stanisław Lucydus (1764—†po r.1832) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI. — S. 159. (пол.)
Джерела
- Антонович С. Короткий історичний нарис Почаївської Успенської лаври. — Кременець, 1938.
- Вортман Д., Мицик Ю. Почаївська Свято-Успенська лавра [ 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 468—470. — .
- Горбаченко Т. Почаївський монастир в контексті історії та духовності українського народу / Т. Горбаченко. — Тернопіль : Богдан, 1995.
- Гудима А. Почаївський монастир в історичній долі українства [Текст] / А. Гудима. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2003.
- Дубилко І. Почаївський монастир в історії нашого народу / І. Дубилко. — Вінніпег : Інститут дослідів Волині, 1986.
- Житие и поучения преподобнаго и богоносного отца нашего Иова, игумена и чудотворца почаевского. Свято-Успенская Почаевская Лавра.
- Мартинів Ю. // Схід. — 2014. — № 1.
- Могилевський В. та ін. «Почаївське диво»: Причини невдалої облоги турками Почаївського монастиря влітку 1675 року: Гіпотеза // Київська старовина. — 1996. — № 4/5.
- Огієнко І. І. Свята Почаївська лавра / І. І. Огієнко ; [упоряд., авт. передмови М. С. Тимошик]. — К. : Наша культура і наука, 2004.
- Пам'ятки архітектури та містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. К., 2000.
- Ричков П. До історії формування архітектурного ансамблю Почаївської лаври // Архітектурна спадщина України. — 1995. — Вип. 2.
- Ричков П. А., Луц В. Д. Почаївська Свято-Успенська лавра. — К., 2000.
- Чернихівський Г. Почаївська Свято-Успенська Лавра [Текст] / Г. І. Чернихівський, В. О. Балюх. — Тернопіль : Збруч, 2006.
- Амвросий (Лотоцкий). Сказание историческое о Почаевской Успенской лавре. Почаев, 1886.
- Зелинский В. священник. «Объятия Отча. Очерки по истории Почаевской Лавры». Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2000. (рос.)
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К., 1986. — Т. 4.
- Преславная гора Почаевская. — 1807. (рос.)
- Хойнацкий А. Ф. Почаевская Успенская лавра. Историческое описание / А. Ф. Хойнацкий ; [испр. и доп. Г. Я. Крыжановским]. — Почаев, 1897. (рос.)
- Barącz S. http://polona.pl/item/564820/2/ [ 17 листопада 2015 у Wayback Machine.])
Посилання
- Владислав Дятлов. Истоки Почаева: историография и традиция [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Володимир Слободнюк "Почаївська Лавра в другій половині XX століття" [ 13 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія Почаївської лаври [ 7 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Почаївської лаври [ 16 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Почаївська лавра на православній енциклопедії «Древо» [ 31 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya maye kilka nedolikiv Bud laska dopomozhit udoskonaliti yiyi abo obgovorit ci problemi na storinci obgovorennya Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin zhovten 2016 Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami zhovten 2016 Nejtralnist ciyeyi statti pid sumnivom Bud laska oznajomtesya z vidpovidnim obgovorennyam ta za mozhlivosti vipravte nedoliki zhovten 2016 Cya stattya zanadto dovga ta maye buti skorochena dlya pokrashennya chitackogo sprijnyattya Bud laska zmenshte obsyag statti rozdilivshi yiyi na dekilka statej pribravshi nadlishkovu informaciyu abo dodavshi pidzagolovki lyutij 2024 Istoriya Pochayivskoyi lavri istoriya Pochayivskoyi lavri pravoslavnogo cholovichogo monastirya sho nalezhit do Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi vid zasnuvannya do sogodennya Pochayivska lavra v nash chasDzherela ta istoriografiyaDzherelami po vivchennyu istoriyi Pochayivskogo monastirya sluzhat dokumenti oficijnogo harakteru gramoti zapisi knigi iz zapisami oficijnih dokumentiv ta cerkovni tvori Takozh istoriyi lavri prisvyachenij ryad drukovanih knig monografij statej ta inshih dzherel stvorenih cerkovnimi i gromadskimi diyachami Persha dostovirna dokumentalna zgadka pro Pochayiv mistitsya u Gramoti polskogo korolya Sigizmunda I Starogo vid 20 travnya 1527 roku Duzhe vazhlivim dzherelom ye Fundushevij zapis shlyahtyanki Ganni Gojskoyi vid 14 listopada 1597 roku na vlashtuvannya pravoslavnogo Pochayivskogo monastirya Takozh vazhlivoyu ye rukopisna kniga monastirskih pozoviv i dokumentiv yaka bula skladena v 1661 roci i zberigalasya v XIX stolitti v arhivi obiteli U cij knizi zgaduvalasya insha vtrachena kniga Pamyatnik monastirya Pochayivskogo Deyaki istorichni svidchennya pro monastir mistyatsya i u religijnih pisnyah Pochayivskogo drukovanogo Bogoglasnika 1790 rik Do najdavnishih dzherel z istoriyi monastirya mozhna vidnesti tak zvanu Gramotu 11 lyutogo 1213 roku yaku podaye protoiyerej Mikolaj Tripolskij u svoyij praci 1879 roku Istoricheskiya izslyedovaniya V nij govoritsya sho voyevoda Mihajlo Center ta jogo druzhina Yelena daruyut Pochayivskomu monasterevi desyat volokiv zemli ta hutir Komnatu Z tim dana gramota viklikala u bagatoh istorikiv sumnivi sho cya gramota vidnositsya same do Pochayivskogo monastirya U 1896 roci protoiyerej M Tripolskij u Volinskij istoriko arheologichnij zbirci opublikuvav 5 davnih tekstiv z istoriyi lavri Prichomu najbilshij z nih uvijshov u istorichnu literaturu pid nazvoyu Monastyr Skit Monastir Skit sho buv vidanij 1732 Pochayivskim monastirem Takozh vin publikuvav ci zh sami ta inshi teksti u Volinskih yeparhialnih vidomostyah 15 18 25 26 30 i 31 za 1896 rik Piznishi teksti buli napisani kiriliceyu na listah z rimskoyu numeraciyeyu i prisvyachuvalisya podiyam XIII XV stolittya u Pochayivskomu monastiri Dani teksti navodilisya bez hronologichnoyi poslidovnosti Ale i ci teksti istorikami ocinyuyutsya duzhe kritichno i oberezhno yak mozhlivo nedostovirni Tak 1896 roku na dani publikaciyi kritichnij vidguk dala Sankt Peterburzka gazeta Novij chas U zhurnali Kiyivska starovina vijshla she odna kritichna stattya istorika Oresta Levickogo pid psevdonimom Volinec Najbilsh rannoyu zagalnodostupnoyu praceyu pro istoriyu monastirya mistyatsya u knizi Nebo Nove igumena Ioanikiya Galyatovskogo sho vijshla u Lvovi 1665 roku U nij bula informaciya pro vidomi chudesa Presvyatoyi Bogorodici zokrema i na teritoriyi lavri Piznishe u 1772 roci pri greko katolikah vasilianah z pochayivskoyi drukarni vijshla kniga Gora Pochayivska Rokom piznishe z drukarni vihodit pracya Epitome historica sho rozpovidala pro Pochayivski svyatini U 1859 roci drukarnya lavri vidala nevelikij Opis Pochaevskoj Uspenskoyi Lavri yakij perevidavavsya i postijno dopovnyuvavsya u 1865 1892 i 1903 rokah 3 e vidannya 1892 roku zaznachalo sho kniga bula skladena v 1869 roci protoiyereyem Andriyem Hojnackim a u 1892 yiyi vipraviv i dopovniv Mikola Teodorovich hocha v zagalnomu lezhav variant 1859 roku Cinnim istorichnim doslidzhennyam bula pracya Antoniya Petrushevich Istorichne povidomlennya pro drevnyu Pochayivsku obitel nadrukovanu v Literaturnij zbirci Galichanin U 1870 1871 rokah Volinskimi yeparhialnimi vidomostyami bula nadrukovana Opovid pro Pochaevsku Uspensku Lavru arhimandrita Amvrosiya na pidstavi dokumentiv sho zberigayutsya u lavrskomu arhivi de jshlosya pro istoriyu Lavri do 1865 roku Piznishe Opovid arhimandrita Amvrosiya Lotockogo vipustili u formi knigi rik druku vkazanij ne buv hocha yiyi perevidavali z dopovnennyami u 1878 i 1886 Razom z cimi pracyami z 1871 po 1888 roki vijshov ryad knig i statej protoiyereya Andriya Hojnackogo z yakih najznachnishimi buli Putivnik po gori Pochayivskij 1875 roku perevidanij i dopovnenij u 1883 i 1895 rokah ta Pochaevskaya Uspenska Lavra Istorichnij opis 1897 roku koreguvav i dopovnyuvav G Krizhanivskij U 1938 roci vidavnictvo Kremenecko volinskoyi yeparhiyi vidalo Korotkij istorichnij naris Pochayivskoyi Uspenskoyi Lavri Semena Antonovicha Zhuka pid psevdonimom S Antonovich Takozh 1961 roku Naris perevidali v Argentini z biografiyeyu avtora Krim togo 1961 roku v Kanadi vijshla kniga Ivana Ogiyenka Fortecya Pravoslav ya na Volini Svyata Pochayivska Lavra yaka mistit cinni dani iz istoriografiyi monastirya 1986 roku u Vinnipegu vijshla kniga Dubilko I Pochayivskij monastir v istoriyi nashogo narodu 1992 roku v Ukrayini vijshla kniga svyashenika Volodimira Zelinskogo Pochayivska Lavra Istoriya rik vidannya ne vkazanij ale istoriya lavri vikladena do 1992 roku vklyuchno U 2000 roci dana kniga pereroblena avtorom vijshla pid nazvoyu Obijmi Otchi Narisi z istoriyi Pochayivskoyi Lavri 1995 roku u zbirniku Arhitekturna spadshina Ukrayini nadrukuvali stattyu Richkova P Do istoriyi formuvannya arhitekturnogo ansamblyu Pochayivskoyi lavri Togo zh roku u Ternopoli vijshla pracya Gorbachenko T Pochayivskij monastir v konteksti istoriyi ta duhovnosti ukrayinskogo narodu 1996 roku u zhurnali Kiyivska starovina bula pomishena stattya doslidnika Mogilevskogo V Pochayivske divo Prichini nevdaloyi oblogi turkami Pochayivskogo monastirya vlitku 1675 roku Gipoteza U 2000 roci bula vidana pracya Petra Richkova i Viktora Luca Pochayivska Svyato Uspenska Lavra z opisom istoriyi arhitekturnogo ansamblyu monastirya z urahuvannyam novih naukovih dannyh 2003 roku u Ternopoli vijshla kniga Gudimi A Pochayivskij monastir v istorichnij doli ukrayinstva 2006 roku u Ternopoli bula nadrukovana pracya Chernihivskogo G i Balyuha V Pochayivska Svyato Uspenska Lavra 2007 roku u Kiyevi bula vidana kniga Vladislava Dyatlova Monastiri Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Volin Podillya Galichina Bukovina Zakarpattya Enciklopedichnij dovidnik z opisom istoriyi lavri U 5 u tomi Enciklopediyi istoriyi Ukrayini sho vijshov 2011 roku bula pomishena stattya doslidnikiv Vortmana D Ya i Micika Yu A pro Pochayivsku lavru de visvitlyuvalasya istoriya ta arhitekturnij ansambl monastirya U 2012 roci na sajti Religiya v Ukrayini bula opublikovana gruntovna stattya rozvidka Vladislava Dyatlova Vitoki Pochayeva istoriografiya i tradiciya sho stosuvalasya problemi zasnuvannya Pochayivskogo monastirya i v yakij rozglyadalasya istoriografiya z istoriyi lavri 2014 roku u zhurnali Shid bula opublikovana stattya Yuriya Martiniva Formuvannya arhitekturnogo kompleksu Pochayivskoyi lavri v 1831 1920 rr Zarodzhennya monastirya Davnopravoslavnij periodDokladnishe Davnopravoslavnij period v istoriyi Pochayivskogo monastirya Prepodobnij Mefodij Pochayivskij legendarnij zasnovnik Pochayivskogo monastirya 1220 r Freska zi stin monastirya Dostovirnih vidomostej pro stvorennya Pochayivskogo monastirya nemaye Utvorennya pravoslavnogo monastirya u Pochayevi prijnyato pov yazuvati z dvoma osnovnimi versiyami sho monastir zasnuvali do abo pislya Mongolo tatarskoyi navali na Rus Vidomo sho na Pochayivskij gori buli prirodni suhi pecheri v yakih oselilisya pershi monahi pustelniki Piznishe buli zrobleni derev yani budinki i Cerkvu Priblizno u XV stolitti na dobrovilni pozhertvi pravoslavnih postavili sobi murovanu Uspensku Cerkvu Takim chinom monasha obitel na Pochayivskij Gori postala davno monahi zhili pustelnozhitnim zhittyam u pecherah Isnuyut najstarishi perekazi sho Pochayivskij monastir utvorivsya do Mongolo tatarskoyi navali Cya versiya bazuyetsya na rozpovidi rukopisnogo tvoru Monastyr Skit Tvir rozpovidaye sho u kinci XII stolittya bilya Pochayivskoyi Gori zhiv pobozhnij cholovik Turkul yakomu u sni yavlyalasya Bozha Mati Vin i chernec otec Mefodij sho pribuv z Afon u 1220 roci za dopomogoyu 12 budivnichih pobuduvali nevelikij monastir skit iz Preobrazhenskoyu Cerkvoyu Ce buv pustelnozhitelnij monastir de monahi zhili ne razom a okremo U chisli pustelnikiv stali 12 budivnichih ta dekilka inshih a nastoyatelem monastirya stav otec Mefodij Pri monastiri vin vidkriv shkolu i zibrav bagato rukopisnih knizhok Monahi ta viryani lyubili otcya Mefodiya yakij yih povchav Vin pochiv 1228 roku u vici 137 rokiv Todi na Pochayivskij Gori bulo 25 chenciv pustelnikiv Ale piznishe monastir zanepav isnuyuchi yak pustinnozhitnya obitel do kincya XVI stolittya Todi vin buv vidnovlenij vzhe yak spilnozhitnij monastir Krim perekazu zasvidchiti pro zasnuvannya Pochayivskogo monastirya same svyatim Mefodiyem mozhe she i jogo velike narodne pochitannya na Volini ta u samomu monastiri yak pershogo jogo namisnika Takozh protoiyerej M Tripolskij u svoyij praci 1879 roku Istoricheskiya izslyedovaniya podaye akt vid 11 lyutogo 1213 roku yakim voyevoda Mihajlo Center ta jogo druzhina Yelena daruyut Pochayivskomu monastiryu 10 volokiv zemli ta hutir Komnatu Z tim protoiyerej M Tripolskij ne vkazav zvidki vin uzyav cyu gramotu tomu doslidniki vvazhayut yiyi sumnivnoyu Takozh yiyi tekst ne vkazuye pryamo na Pochayivskij monastir Utvorennya monastirya takozh ototozhnyuyetsya z Mongolo tatarskoyu navaloyu bo za odnoyu z legend monastir zasnuvali chenci Kiyevo Pecherskogo monastirya yaki u 1240 roci vtekli vid napadu tatar na Kiyiv i yakih mogli dlya cogo specialno blagosloviti Takozh mozhe pidtverditi danu versiyu zapozichennya monastirem ustavu i cerkovnogo rozspivu same z Kiyevo pecherskogo monastirya ta velike pochitannya Kiyevo Pecherskih svyatih Za inshim perekazom v Kiyevi nad richkoyu Pochajnoyu buv zdavna monastir yakij tatari 1240 roku spalili Monahi rozbiglisya i chastina yih osila na Pochayivskij Gori na yaku voni perenesli i nazvu svoyeyi richki nazvavshi yiyi Goroyu Pochayivskoyu Na rahunok pohodzhennya nazvi Pochayivskij monastir ye taki versiyi vid slova pocha bolotiste misce yake isnuye v okruzi Lavri vid slova chayaniye Kiyevo pecherski monahi dali nazvu novomu miscyu u pam yat pro richku Pochajnu nepodalik vid yakoyi stoyav kolis yih monastir Pislya yavlennya na gori Pochayivskij Bozhoyi Materi narod stav govoriti Pocha Diva tvoriti chudesa V zhivij rozmovnij movi Diva vtratilo pochatkovij zvuk d i kinechnij a i tak iz dvoh sliv Pocha Diva utvorilosya odne Pochaiv Za perekazom u 1240 roci na Pochayivskij gori bulo yavlennya Bozhoyi Materi inokam i selyanam pastuham odnogo z nih zvali Ivan Bosij yaki pobachili zverhu Pochayivskoyi gori Bogorodicyu sho stoyala na skeli u vognyanomu stovpi Yavivshi sebe lyudyam vona pidnyalasya na nebo zalishivshi na skeli slid Svoyeyi pravoyi Stopi Z togo chasu Stopa stala napovnyuvatisya vodoyu yaki piznishe stali vvazhatisya chudotvornimi Nezabarom bilya pidnizhzhya toyi skeli na yakij yavilas Mati Bozha inoki pobuduvali nevelikij hram v im ya Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici Ale skelya ta slid Celbonosnoyi Stopi na nij protyagom she 400 rokiv zalishalisya prosto neba Lishe z 1649 roku koli na comu misci virosla cerkva v im ya Presvyatoyi Trijci Stopa ta dzherelo opinilisya u hrami Zaraz na misci cogo hramu stoyit Uspenskij sobor Z XVI stolittya z yavlyayutsya dostovirni istorichni pam yatki pro Pochayiv Gramota 1527 roku polskogo korolya Sigizmunda I Starogo vvazhayetsya pershoyu dokumentalnoyu zgadkoyu pro Pochayiv Gramota vidana didichevi sela Pochayeva Vasilyu Bogdanovichu Gojskomu na pravo mati bezmitnij yarmarok Piznishe Pochayiv buv viddilenij vid Kremencya i peredanij Vasilyu Gojskomu U gramoti govoritsya sho na Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici 15 serpnya z yizhdzhalisya lyudi na yarmarok Isnuye versiya sho lyudi takozh v cej den z yizdzhalisya shob pobuvati na Pochayivskij Gori Ale u gramoti nema zgadki pro monastir chi Cerkvu Pochayivska ikona Bozhoyi Materi Ganna Gojska Pislya Berestejskoyi uniyi Pochayivskij monastir vistupaye proti okatolichennya pravoslavnih i staye mogutnim duhovnim centrom Pravoslav ya U 1597 roci pravoslavna shlyahtyanka Ganna Gojska podaruvala monastiryu chudotvornu ikonu Bozhoyi Materi yiyi podaruvav shlyahtyanci u 1559 roci bolgarskij mitropolit Neofit U ci chasi monastir zanepav vnaslidok tatarskih nabigiv i Gojska doklala zusil dlya jogo vidnovlennya 14 listopada 1597 roku vona skladaye fundushevij zapis na vlashtuvannya Pochayivskogo monastirya Za nim monastir povinen nevidstupno zberigati pravoslavnu viru ta pidporyadkuvannya Pravoslavnij Cerkvi Takozh shlyahtyanka dbayuchi pro materialne zabezpechennya usim neobhidnim nadala monastirevi zemli svogo mayetku v Pochayevi ta svoyi dohodi Fundushevij zapis Gojskoyi mav silu zapovitu ta klav pochatok obshinnozhitelnomu monastiryu na Pochayivskij gori zamist pustinnoyi obiteli sho vzhe isnuvala tut Chas chernechogo zhittya u Pochayevi do fundushevogo zapisu zalishayetsya nevisvitlenim tomu istoriya monastirya pochinayetsya po suti iz zapovitu Gojskoyi ta daruvannya neyu chudotvornogo obrazu Bozhoyi Materi Svyatij Iov Pochayivskij Podalshij rozkvit monastirya pov yazanij z diyalnistyu igumena Iova Zaliza 1602 1651 roki yakij vviv obshinnozhittya monahiv otochiv obitel ogorodoyu pobuduvav sim hramiv stvoriv drukarnyu dlya zahistu Pravoslav ya vviv u obiteli Studijskij ustav Comu silno spriyali bagati pozhertvi vid Ganni Gojskoyi Fundushevij zapis zrobiv z nogo obshinnozhitelnij monastir ale cej poryadok v jogo zhitti tilki skladavsya Chislo inokiv u nomu zbilshilosya Z tim u pershi roki isnuvannya obshinnozhitelnoyi obiteli monastiryu prodovzhuvali zagrozhuvati nabigi tatarskih zagoniv Z nimi pov yazani j perekazi pro chudesa Tak 1607 roku odin z takih zagoniv opinivsya pid Pochayevom v toj chas yak govorit miscevij perekaz odin monah prohodiv po gori tvoryachi molitvu Yakijs tatarin pomitivshi jogo pidskochiv do monaha i vdariv jogo shableyu obezgolovivshi Ale inok yakij povinen buv pomerti vzyav u ruki svoyu golovu i donisshi yiyi do monastirya poklav pered chudotvornoyu ikonoyu Bogomateri i tilki todi pomer Krim cogo Iovu Pochayivskomu dovelosya zahishati interesi Pravoslav ya ta monastirya vid onuka i spadkoyemcya Ganni Gojskoyi Andzheya Firleya Firlej buv zamozhnoyu lyudinoyu i spoviduvav lyuteranstvo Za zhittya Gojskoyi vin buv proti yiyi blagodijnosti Pochayivskomu monastiryu Tomu Firlej pislya yiyi konchini stav porushuvati fundushevij zapis vidbirayuchi u monastirya zapovidane jomu majno 1623 roku Firlej nackuvav na obitel vatagu svoyih bujnih slug yaki rozgrabuvavshi monastirske majno vikrali Chudotvornu ikonu Bo dumav vin yak povidomlyaye dzherelo Preslavna gora Pochayivska yaksho vizmu Chudotvornu ikonu inoki ne zmozhut zalishatisya na comu misci Pislya cogo Iov sudivsya z Firleyem 25 rokiv i vreshti v nerivnij borotbi Iovu vdalosya domogtisya povernennya togo sho zalishilosya vid vikradenogo Pered svoyeyu smertyu u 1649 roci Firlej primirivsya z chencyami Comu pereduvala nezvichajna podiya Za perekazom na odnomu chastuvanni u sebe vdoma Firlej naryadiv svoyu druzhinu v cerkovni oblachennya dav yij v ruki svyatu chashu i chudotvornu ikonu Pochayivskoyi Bozhoyi Materi nakazavshi tancyuvati Ale Matir Bozha ne dopustila narugi nad Svoyeyu ikonoyu i led pochalosya ce bezsoromne dijstvo yak na Firleevu druzhinu napav bis lyutij Ce duzhe vrazilo Firleya i vin povernuv Ikonu obiteli Tilki todi jogo druzhina zcililasya Bagato prac poklav prepodobnij Iov na vlashtuvannya i procvitannya monastirya Vin brav uchast u vsih monastirskih robotah podayuchi monastrskij bratiyi priklad pracovitosti ta podvigu Blizko 1626 roku Pochayivska obitel silno postrazhdala vid pozhezhi i prepodobnij Iov ne znajshovshi dostatnoyi pidtrimki na misci posilaye list rosijskomu caryu Mihajlu Fedorovichu de opisuyuchi zbitok monastiryu cherez pozhezhu skarzhitsya na zrostayuchu kilkist protivnikiv pravoslavnoyi viri i prosit jogo dopomogi U rozporyadzhenni monastirya buv she odnij vazhlivij zasib borotbi z okatolichennyam Monastir mav prekrasnu na toj chas drukarnyu zalishenu Gojskoyu yaka bagato drukuvala i rozmnozhuvala knigi U XVII stolitti na Volini bula odna tilki slov yano ruska drukarnya Pochayivska yaka drukuvala duhovnu ta polemichnu literaturu Brav uchast u skladanni knig i sam svyatij Iov Vin robiv vipiski z tvoriv svyatih Otciv i skladav povchannya ta besidi Chastina odnoyi z takih zbirok nazivayetsya Bdzhola Pochayivska Kniga nosit apologetichnij harakter i spryamovana zdebilshogo proti protestantskih sekt sho poshirilisya v toj chas v pivdenno zahidnij Rusi v osnovnomu proti socinianstva Cya kniga yak i inshi povchannya Iova napisana chistoyu cerkovnoslov yanskoyu movoyu Avtoritet Pochayivskogo igumena buv u toj chas duzhe visokij u pravoslavnomu sviti Rechi Pospolitoyi Najbilshimi blagodijnikami monastirya v ci chasi stayut dlya Pochayivskoyi lavri Yeva Domashevska razom zi svoyim cholovikom Feodorom 1624 roku kremeneckij komornik sho nalezhali do chisla duzhe ridkisnih v toj period shlyahetskih rodin yaki buli stijki viroyu i shos robili dlya Pravoslavnoyi Cerkvi razom z inshimi pravoslavnimi shlyahetskimi rodinami Ushkivskih Dolinskih Stashkevichiv Kulikovskih Zhabokrickih Puzin Malinskih Yasnogirskih ta inshih bagatih ukrayinskih zemlevlasnikiv yaki zhertvuvali na obitel 1649 roku voni pobuduvali na gori Pochayivskij Svyato Troyickij kam yanij hram z dvoma pridilami na chest Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici ta velikomuchenika Feodora Cerkva bula sporudzhena na samij vershini gori nad Stopoyu Bogomateri i syudi perenesli Yiyi chudotvornu ikonu postavivshi yiyi v ikonostas nad Carskimi vratami Krim cogo podruzhzhya Domashevskih pozhertvuvali obiteli veliku sumu groshej prosyachi po smerti pohovati yih tila u novostvorenomu hrami sho i bulo potim vikonano Vzagali blagodatne zhittya prepodobnogo Iova Pochayivskogo dosit silno pidnyalo prestizh Poyivskogo monastirya sered naselennya a sam svyatij she za svoye zhittya udostoyivsya opovidej pro jogo svyatist Stala znamenita jogo tvsna pechera u yakij dni i navit tizhni svyatij igumen provodiv chas u bezperervnij molitvi Ye svidchennya pro nadzvichajne svitlo z pecheri pid chas molitvi svyatogo Iova Prozhivshi sto rokiv Iov Pochayivskij 28 zhovtnya 1651 roku mirno pochiv Sim rokiv i dev yat misyaciv prolezhalo v zemli tilo prepodobnogo Iova pislya jogo pohovannya koli pokijnij igumen z yavivsya u sni kiyivskomu mitropolitu Dionisiyu Balabanu prosyachi vidkriti jogo moshi Pislya togo moshi svyatogo Iova buli znajdeni netlinnimi spovneni pahoshiv i yih pri velikij kilkosti narodu 28 serpnya 1659 roku perenesli u nedavno sporudzhenu cerkvu Presvyatoyi Trijci 23 lipnya 1675 roku nad monastirem navisla nebezpeka rozorennya vid tureckogo vijska ocholyuvane vizirom Kara Mustafoyu Ale yak opovidaye monastirskij perekaz koli turki pidstupili do monastirya i pishli na shturm igumen obiteli Josip Dobromirskij z bratiyeyu zvernulisya u molitvi do Materi Bozhoyi i svyatogo Iova Todi nad Troyickoyu cerkvoyu z yavilasya Caricya Nebesna z rozprostertim omoforom u rukah z nebesnimi angelami i prepodobnim Iovom sho staranno moliv Bogorodicyu zahistiti monastir Ce pobachili turki i stali puskati strili v nebesnih zahisnikiv ale strili yih povertalisya i vrazhali samih turkiv Napadniki prijshli v zhah i voni kinulisya tikati A pidbadoreni cim pravoslavni zahisniki Pochayeva pognalisya za nimi i vstigli kogos poloniti Dekilka polonenih zalishilisya v obiteli prijnyali hristiyansku viru i do kincya svoyih dniv probuli na monastirskomu poslusi U drugij polovini XVIII stolittya polska vlada aktivno prodovzhuvala okatolichuvati Zahidnu Ukrayinu i tisnuti na Pochayivskij monastir Vichnij mir 1686 roku obumovlyuvav pravo rosijskogo uryadu vtruchatisya u vidnosini Polshi z yiyi pravoslavnimi piddanimi Cej punkt ne podobavsya polskomu uryadu i zmusiv jogo doklasti zusil do zmenshennya pravoslavnih Takozh vazhlivo sho na greko katolikiv cej zahist ne poshiryuvavsya V cej chas rozgortayetsya konflikt mizh luckim yepiskopom Afanasiyem Shumlyanskim yakij buv tayemnim pribichnikom perehodu u greko katolictvo ta namisnikami Pochayivskogo monastirya Inokentiyem Yagelnickim i Josipom Sayevichem yaki bazhali zalishiti monastir pravoslavnim Cherez ce Sayevich namagayetsya vidvesti svoyu obitel iz pid vladi Luckogo yepiskopa ta viklopotati dlya monastirya status stavropigijnogo zrobivshi jogo yuridichno zalezhnim bezposeredno vid Moskovskoyi cerkovnoyi vladi Ale realizuvati ce ne vdalosya a pislya togo yak Josip Sayevich buv zmushenij piti z monastirya zmicnilo greko katolicke ugrupovannya v Pochayevi U 1701 roci monastir domigsya vid korolya Avgusta II privileyu yakij pid zagrozoyu shtrafu zabezpechuvav nedotorkannist u monastiri pravoslavnoyi viri Ale ci privileyi ne vikonuvalisya a v 1712 roci na Luckij kafedri zatverdzhuyetsya uniatskij yepiskop Josip Vigovskij V 1714 roci Pochayivski monahi prijmayut jogo v sebe pokazuyut jomu monastir i dozvolyayut jomu sklasti opis majna obiteli Pri takih umovah perehid u greko katolicizm vidbuvavsya postupovo j poetapno U 1720 roci Gedeon Levickij buv ostannim pravoslavnim namisnikom obiteli Pislya nogo namisnikom stav vzhe greko katolik Feodosij Rudnickij Prote yak stavsya perehid do greko katolictva zalishilos nez yasovanim Greko katolickij periodDokladnishe Greko katolickij period v istoriyi Pochayivskogo monastirya Emblema ordenu Vasiliyan Uspenskij sobor Pochayivskoyi lavri Z 1713 1721 do 1832 roku Pochayivskij monastir buv greko katolickim nalezhav do Vasiliyanskogo Chinu Poki ne vidomo tochnoyi dati perehodu Pochayivskogo monastirya v greko katolictvo Tim bilshe sho Feodosij Rudnickij pershij nastoyatel uniat buv osvichenoyu lyudinoyu gliboko viddanim davnopravoslavnomu obryadu ta virovchennyu Vin slidkuvav za dotrimannyam vsogo bogosluzhbovogo ustavu i ne prijnyav titulu superiora yakim imenuvalisya nastoyateli greko katolicskih monastiriv Vin buv bilsh pravoslavnij po duhu ne goliv borodu nosiv tradicijnu ryasu ta ne obrazhav monashih uyavlen pro davnye blagochestya Koli vin stav Luckim yepiskopom to zalishiv svoyemu nastupniku zapovit shob Pochayivski inoki zhili zgidno z davnimi monashimi pravilami Ale u monastiri vse zh buli greko katolicki novovvedennya Monahi stali chlenami chernechogo ordenu vasilian zgidno z konstituciyeyu yakogo monahi zvilnyalisya z pid vladi yeparhialnogo arhiyereya ta jshli v obshinu pidporyadkovanu vladi generala abo protoarhimandrita sho obiravsya ciyeyu obshinoyu na generalnih kongregaciyah sho prohodili pid golovuvannyam papskogo upovnovazhenogo Zaviti Feodosiya Rudnickogo buli polisheni pri nastupnomu igumeni Gedeon Kozubskij yakij imenuyetsya vzhe superiorom Z 1752 roku Pochayivski vasiliani stali robiti z voskovogo agncya ta staviti jogo na svyatomu prestoli V 1755 roci voni perestayut postuvati v seredu ta p yatnicyu i za zahidnim zvichayem perenosyat pist na subotu Vidminyayutsya Petrivskij ta Uspenskij posti dozvolyayetsya vzhivannya m yasnoyi yizhi monahami zminyuyetsya oblachennya golyatsya borodi V 1757 roci Pochayivski vasiliani perejmayut vid katolickih svyashenikiv pravilo ne mati niyakogo spilkuvannya z pravoslavnimi Vvodyatsya katolicki svyata svyato Tila Gospodnya svyato Neporochnogo Zachattya Bozhoyi Materi Stayutsya zmini u bogosluzhinni Ale Pochayivski vasiliani vse zh tverdo zberigali virnist pravoslavnomu ustavu Bogosluzhinnya zasluzhivshi vid inshih vasilian prizvisko shizmatikiv V toj zhe chas tut vvodilis chitani liturgiyi do yakih iyeromonahi ne zvikli Tomu voni spivali obidni z poslushnikami v bokovih vivtaryah yak i nalezhalo po kolishnomu chinu Taki spravi vidstezhuvalisya naglyadachami yaki donosili pro ce superioram a ti nakladali na monahiv styagnennya Vtim sered superioriv buvali j revniteli davnogo poryadku V cej period chenci u religijno moralnogo zhitti yak pravilo keruvalisya knigoyu Bazilianska shkola protoarhimandrita Petra Mennitiya Z cim v ochah narodu monatir perestavav buti tim duhovnim centrom yakim buv ranishe Takozh same v cej period monastir buv najbilshe rozbudovanij zavdyaki mecenatu shlyahtichu Mikoloyu Vasilem Potockim zokrema buv zbudovanij golovnij hram Lavri Svyatouspenskij Zagalnij proyekt soboru pidgotuvav arhitektor Gotfrid Gofman predstavnik epohi baroko Usyu podalshu robotu z budivnictva hramu zdijsnyuvali lvivski zodchi ta skulptori brati Petro ta Matvij Polejovski Brav uchast i ukrayinskij arhitektor Francisk Ksaverij Kulchickij kotrij takozh zbuduvav u 1771 1783 rokah u lavri trapeznu i sformuvav pid Uspenskim soborom terasu z parapetom Z 1730 roku diyala Pochayivska drukarnya z yakoyi vijshlo 187 knizhok Mecenat i fundator Mikola Vasilij Potockij Pobudovi Uspenskogo soboru ta inshih budivel pereduvala istoriya sho trapilasya v 1759 roci z Mikoloyu Vasilem Potockim Vin buv katolikom ale jogo harakter vtilyuvav v sobi najgirshi risi potomstvennoyi polskoyi aristokratiyi Yakos vin proyizhdzhav bilya Pochayeva i jogo koni perekinuli vizok z nim Tomu vin u gnivi naciliv pistolet na svogo kuchera yakij pochav molitisya u storonu Pochayivskogo monastirya viguknuvshi Mati Bozha chudovna v ikoni Pochayivskij spasi mene Z tim Potockij cherez osichki niyak ne mig vistreliti z pistoletu yakij nikoli ne pidvodiv jogo V cej moment vin zrozumiv sho shos silnishe vryatuvalo zhittya lyudini Priyihavshi u monastir Potockij zi slozami prinis pokayannya pered chudotvornim obrazom Pochayivskoyi Bozhoyi Materi Cej vipadok nazavzhdi zminyuye shlyahticha v krashu storonu Nevdovzi Potockij perejshov u greko katolictvo i vsyu svoyu energiyu ta koshti viddaye na sluzhinnya monastiryu U 1774 roci jogo zusillyami pobudovano cerkvu svyatoyi velikomuchenici Varvari v 1864 roci vona bude osvyachena v im ya prepodobnogo Iova ta stane nazivatisya Pechernoyu U 1776 roci buv pobudovanij hram u poli dlya koronuvannya Pochayivskoyi ikoni Bozhoyi Materi V 1781 roci dlya timchasovogo sluzhinnya osvyachuyetsya sam Uspenskij sobor Urochiste osvyachennya soboru bulo zdijsnene 8 serpnya 1822 roku Yakovom Adamom Okello Matusevichem ekzarhom greko katolickoyi mitropoliyi pivdenno zahidnoyi Rusi She z Potockim pov yazana najbilsh yaskrava ta urochista podiya v istoriyi Lavri za vse XVIII stolittya koronuvannya zolotimi vincyami Pochayivskoyi ikoni Bozhoyi Materi V praktici Katolickoyi Cerkvi koronuvannya ikoni znachit kanonichne viznannya danoyi ikoni chudotvornoyu Cogo privileyu vid Rimu dobivsya Potockij dlya Pochayivskoyi ikoni Bogomateri i 1773 roku papa Kliment XIV daye blagoslovinnya na koronaciyu Chudotvornoyi ikoni Dvi koroni zrobleni v Rimi z chistogo zolota starannyami Potockogo i osvyacheni papoyu dostavlyayutsya v Pochayiv Koronuvannya vidbulasya 8 veresnya na svyato Rizdva Bogorodici Zibralosya duzhe bagato lyudej odnih svyashenikiv katolickih i greko katolickih bulo do tisyachi cholovik krim vishoyi aristokratiyi ta dvoryanstva Prostogo narodu bulo bilshe sta tisyach Miscem dlya koronuvannya vibrali nezasiyane pole na shid vid monastirya Na vosmi visokih stovpah vlashtuvali velichnu timchasovu kaplicyu z osvyachenim prestolom dlya sluzhinnya liturgiyi Pobudovano p yat triumfalnih arok bilya yakih buli orkestri z barabanami trubami ta inshim buli rozstavleni pushki mortiri ta inshi garmati gorili tisyachi riznokolorovih lihtariv i ploshok Pid chas samoyi koronaciyi vse ce gralo grimilo strilyalo cvirkalo svitilosya salyutuvalo Svyatkuvannya prodovzhuvalosya cilu nedilyu vklyuchayuchi i Vozdvizhennya Ce vse bulo organizovane i oplachene Potockim Pochayivska lavra u 1800 r Sinodalnij periodDokladnishe Sinodalnij period v istoriyi Pochayivskogo monastirya 1831 roku koli pochayivski monahi buli zamishani u nacionalno vizvolnomu polskomu povstanni proti Rosijskoyi imperiyi 1830 1831 rokiv vserosijskij imperator Mikola I rozporyadivsya pro peredachu Pochayivskogo monastirya Rosijskij pravoslavnij cerkvi Bulo virisheno v monastiri rozmistiti Volinskogo yeparhialnogo arhiyereya z jogo shtatom konsistoriyeyu i seminariyeyu Specialna komisiya skladayuchi opis monastirskogo majna prijnyala Upenskij sobor z Chudotvornoyu ikonoyu i Celbonosnoyu Stopoyu Pechernu cerkvu velikomuchenici Varvari z moshami prepodobnogo Iova Troyicku teplu cerkvu cerkvu kam yanu Rizdva Bogorodici na poli de bula zdijsnena koronaciya ikoni Bozhoyi Materi Krim togo monastirevi nalezhali kam yana dzvinicya bratskij korpus cerkovne nachinnya riznicya ta bogosluzhebni knigi biblioteka drukarnya ryad budivel poza bratskim korpusom monastirske gospodarstvo fundushevij mayetok Gojskoyi arhiv 10 zhovtnya 1831 roku rektor Volinskoyi duhovnoyi seminariyi arhimandrit Flavian zvershiv osvyachennya Uspenskogo soboru a na nastupnij den Bozhestvennu liturgiyu Cej den vvazhayetsya dnem povernennya obiteli u Pravoslav ya Nezabarom pribuv pravoslavnij nastoyatel yepiskop Volinskij i Zhitomirskij Amvrosij Moryev Spochatku vin stvoriv u monastiri Duhovnij Sobor yakij zajmavsya persh za vse organizaciyeyu monasheskogo zhittya ta prijnyattyam pravoslavnih inokiv Pershij na goru Pochayivsku yavivsya iyeromonah Feodosij i preosvyashennij Amvrosij priznachiv jogo blagochinnim i vikonuyuchim obov yazki namisnika Vladika Amvrosij vstanoviv bogosluzhbovij chin sho diye v Lavri v osnovnomu i ponini Peterburgskij pridvornij protodiakon Pavlo Dashkovskij vviv u bogosluzhinni poryadok Oleksandro Nevskoyi lavri Po riznomu sklalasya dolya vasilian yakih viselili z monastirya Odni piddalis peresliduvannyam za uchast v povstanni 1830 1831 rokiv inshi zh buli zvinuvacheni v roztrati monastirskogo majna i pidpali pid sud Ale dolya bilshosti z nih virishuvalasya greko katolickoyu konsistoriyeyu yaka vidpravlyala yih na prozhivannya U 1832 roci namisnikom monastirya stav novij Volinskij yepiskop Innokentij Selnokrinov A u 1833 roci Sinod vidav nakaz pro daruvannya Pochayivskomu monastiryu statusu lavri cherez bagatochiselnist prochan pishnist cerkov obsyag i velichnist budivel Svyashennoarhimandritami Lavri teper zavzhdi povinni buti Volinski arhiyereyi mayuchi dlya dopomogi po upravlinnyu monastirem osoblivogo arhimandrita z najmenuvannyam namisnika Takozh zbilshuvavsya shtat chenciv T Shevchenko Pochayivska lavra Pislya otrimannya monastirem statusa lavri v yiyi istoriyi pochinayetsya arhiyerejskij period bo todi vsi podiyi obiteli buli pov yazani z diyalnistyu Volinskih yepiskopiv Yepiskop Inokentij Selnokrinov dav obiteli ne tilki duhovne kerivnictvo ale viyavivsya i najkrashim yiyi budivnichim i organizatorom Vin priviv u povnij poryadok vse gospodarstvo Lavri yake pislya vidhodu vasilian bulo v zanedbanomu stani Popovnilasya lavrska riznicya hrami prikrasilisya novimi ikonami buli perebudovana galereya bilya Uspenskogo soboru pokritij dahi zalizom pobuduvano kam yanu stinu navkolo monastirya zbudovani Svyati vorota U1833 roci dlya zagalnogo pochitannya buli vidkriti moshi prepodobnogo Iova U sichni 1840 roku namisnikom stav arhiyepiskop Nikanor Klementyevskij U 1841 roci bula zavedena Kniga dlya zapisu chudes i znamen yaki vidbuvalisya vid troh lavrskih svyatin Osoblivu uvagu arhiyepiskop Nikanor pridilyav duhovnomu blagochinnyu monastirskih naselnikiv U 1848 roci novim svyashennoarhimandritom buv priznachenij arhiyepiskop Arsenij Moskvin 1850 roku grafinya Anna Orlova Chesmenska prislala nezvichajnij sribnij kiot dlya Chudotvornoyi ikoni v 1851 roci buli zrobleni sribni rizi dlya starogo ikonostasu raka kovcheg dlya chastinok svyatih moshej Buli vlashtovani cerkvi prepodobnogo Iova ta prepodobnih Antoniya i Feodosiya Pecherskogo vidremontovana galereya pri Uspenskomu sobori stvorene kladovishe dlya monahiv pri cerkvi Rizdva Bogorodici Pri nomu vijshov pershij Opis Lavri V 1860 roci arhiyepiskopa Arseniya zminiv yepiskop Antonij Pavlinskij yakij vstanoviv v Uspenskomu sobori carskij ikonostas pozhertvuvanij imperatorom Oleksandrom II A nad Carskimi vorotami bula pomishena ikona Pochayivskoyi Bozhoyi Materi z donini diyuchim pristroyem sho dozvolyaye opuskati yiyi dlya pokloninnya prochanam Bula vlashtovana i v 1862 roci osvyachena tepla cerkva Svyatoyi Troyici sho znahodilasya v shidnomu krili bratskogo korpusu Nini cya cerkva nosit i mya Pohvali Presvyatij Bogorodici Lavrska dzvinicya U 1866 roci novim Volinskim arhiyepiskopom stav Agafangel Solovjov 1869 roku bula pobudovana nova lavrska dzvinicya arhitektor Rastruhanov yaka garmonizuvala z golovnim Uspenskim soborom Takozh buli pobudovani narodnij gotel svichnij zavod vlashtovana chudova galereya pered Uspenskim soborom buv vidrestavrovanij zseredini sam sobor sho postrazhdav vid pozhezhi 1869 roku zasnovane nichne chitannya dlya posilennya molitovnih podvigiv bratiyi 1876 roku Dimitrij Muratov stav novim arhiyepiskopom Volinskim Vin pobuduvav novij gotel buv sporudzhenij koshtovnij sribnij prestol v Uspenskomu sobori majstrom S F Verhovcevim vlashtovano kiot nad Celbonosnoyu Stopoyu onovleno lavrsku galereyu ta cerkvu prepodobnogo Iova Pri arhiyepiskopi Dimitriyi i jogo nastupniku arhiyepiskopu Tihoni Pokrovskomu 1882 1885 roki v lavrskij drukarni bulo vidani cinni knigi prisvyacheni istoriyi ta opisu svyatin Pochayivskoyi Lavri Za chasiv preosvyashennogo arhiyepiskopa Palladiya Gankevicha 1885 1889 roki vse lavrske gospodarstvo bulo reorganizovano na racionalnishih zasadah vstanovleni dzvoni na dzvinici 1888 roku vlashtovana trapezna cerkva velikomuchenici Varvari ta velikoyi knyagini Rusi Olgi Z tim arhiyepiskop Palladij pragnuv zrobiti Pochayivsku Lavru prosvitnickim centrom dlya vidviduyuchih Vin priznachiv dvoh propovidnikiv katehizatoriv yaki zavzhdi propoviduvali v lavrskih hramah pri dostatnij kilkosti bogomolciv Vin slidkuvav za tim shob bratiya sluzhila prikladom hristiyanskogo zhittya dlya vsih vidviduvachiv i peretvoriv isnuyuche pri Lavri z 1869 roku naukovo remisniche uchilishe u dvohklasnu cerkovnoprihodsku shkolu Takozh za jogo iniciativoyu lavra organizuvala z 1887 roku vipusk zhurnalu Pochayivskij listok dlya religijno moralnogo povchannya prostomu narodovi Zmist jogo skladali roz yasnennya nedilnih i svyatkovih chitan z Yevangeliya ta Apostola roz yasnen duhovnih i religijnih istin Takozh drukuvalisya istorichni opovidi pro Volinskih svyatih chudotvorni ikoni pro Pochayivsku lavru ta inshe Nastupnim svyashennoarhimandritom Lavri stav arhiyepiskop Modest Strilbickij 1889 1902 roki Vin zvertav osoblivu uvagu na duhovne zhittya Lavri napolyagayuchi persh za vse na vikonanni chencyami shodennogo kelijnogo pravila ta na proyavi zovnishnogo blagochestya U 1890 roci pri monastiri bula vidkrita cerkovno uchitelska shkola U 1893 roci lavra vidkrila u sebe misceve shovishe starovini a yiyi ikonopisna majsternya na Peterburgskij vistavci otrimala pochesnij diplom Na chernechij pasici bula pobudovana cerkva v im ya Vsih Svyatih Pri arhiyepiskopi Modesti diyav strannopriyimnij budinok i narodnij gotel buli bezkoshtovni obidi ta prigoshannya Troyickij sobor Pochayivskoyi lavri U 1902 1914 rokah svyashennoarhimandritom buv arhiyepiskop Antonij Hrapovickij period yakogo buv kvituchim dlya obiteli sporudzhennya bratska likarnya prohodili misionerski z yizdi u stinah lavri vidkrittya filialu Pochayivskoyi drukarni u Zhitomir zbilshennya chisla samoyi bratiyi ta dekilka vipadkiv zcilen Z tim cherez pozhvavlennya politichnogo zhittya deyaki monahi stali aktivnimi chlenami Soyuzu rosijskogo narodu a Pochayivskij listok pochav stavati jogo ruporom Ale vladika Antonij ne shvalyuvav proyaviv politikanstva z boku chenciv Ta najviznachnishoyu podiyeyu v zhitti lavri togo chasu stala pobudova Troyickogo soboru u 1911 roci Sobor buv pobudovanij u stili pravoslavnoyi starovini XV stolittya za proyektom akademika O V Shuseva Takozh v cej chas vidomij chudesnij vipadok u monastiri U cerkvi prepodobnogo Iova v den jogo pam yati 28 zhovtnya 1908 roku yepiskop Volodimir Volinskij Mihej Aleksyeyev pri yevharistiyi bachiv yak u vivtari Svyati Dari buli osvyacheni prepodobnim Iovom sho stoyav zi svyashenikami i molivsya Novitnij periodDokladnishe Novitnij period v istoriyi Pochayivskogo monastirya U 1914 novim namisnikom stav arhiyepiskop Yevlogij Georgiyevskij Todi u lavri bulo blizko 200 monahiv 1 serpnya 1914 roku Rosijska imperiya bula vtyagnuta u Pershu svitovu vijnu Lavra znahodilasya nepodalik vid frontu i vladika Yevlogij rozporyadivsya peretvoriti lavrsku likarnyu v perev yazochnu dlya poranenih soldat a monahi vzyali na sebe obov yazki brativ miloserdya Ale u drugij polovini 1915 roku pochavsya vidstup rosijskih vijsk Do Pochayeva nablizhalisya vorozhi vijska tomu u lavri zalishilosya 30 monahiv U chervni 1915 roku cinni rechi vklyuchayuchi Pochayivsku ikonu Bozhoyi Materi ta moshi svyatogo Iova bulo dostavlene v Zhitomir de zberigalosya do 1918 roku Koli avstrijci zavolodili lavroyu to nakazali viseliti vsih v ugorskij tabir dlya vijskovopolonenih U lavri zalishivsya tilki 80 litnij arhimandrit Mikolaj yakogo avstrijci navit siloyu ne mogli viseliti Misceve naselennya zataskalo jogo po trebam a avstrijska vlada bula navit vdovolena sho vin desho usunuv nevdovolennya miscevogo pravoslavnogo naselennya pozbavlenogo duhovenstva U monastiri avstrijci proveli elektroenergiyu ta vodoprovid Ale i proyavili dosit veliku nepovagu do svyatini Uspenskij hram peretvorili v katolickij i sluzhili v nomu mesi U Trapeznij cerkvi vlashtuvali kino de bezperervno kurili i prihodili p yanimi U hrami pri arhiyerejskomu domi vlashtuvali restoran prikrasivshi jogo nepristojnimi malyunkami U 1916 roci pid chas Brusilovskogo nastupu Pochayiv buv zvilnenij Zovsim nespokijnim viyavivsya dlya lavri period nacionalno vizvolnih zmagan 1917 roku vijskova vlada rekvizuvala drukarnyu monastirya Arhimandrit Vitalij prosiv ministra vnutrishnih sprav Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi povernuti drukarnyu dlya vidannya Yevangelij i cerkovnih knizhok ukrayinskoyu movoyu U 1918 roci drukarnya bula peredana monastiryu Podalshi zh roki gromadyanskoyi vijni buli tyazhchimi dlya lavri bilya yakoyi postijno tochilisya boyi Bagato cinnih rechej monahami bulo shovano navit Pochayivskij obraz Bogomateri V toj chas monahi biduvali robili na polyah i gorodah yaki yim zalishiti narodni komiteti Na pochatku 1919 roku Lavra bula zahoplena bilshovikami yaki rozgrabuvali yiyi ostannye majno ale krovoprolittya ne bulo 8 veresnya 1920 roku teritoriya na yakij znahodivsya monastir perejshla pid kontrol polskih vijsk chim poklavsya kinec postijnim bojovim diyam bilya monastirya V toj zhe den iz ukrittya pidnyali obraz Bogomateri U 1920 roci nad svyatimi vorotami pri samomu vhodi do Lavri buv pobudovanij malenkij hram v im ya Rizdva Bogorodici z ikonoyu Bogomateri u vognyanomu stolpi na shidnij zovnishnij stini hramu Za Rizkij dogovorom 1920 roku Pochayiv vidijshov do Polshi a monastir potrapiv pid yurisdikciyu Polskoyi pravoslavnoyi cerkvi Vtrativshi vsi svoyi zaoshadzhennya i vse sho bulo u lavri vtrativshi kolishnyu derzhavnu opiku Lavra bula nadana samij sobi V toj chas vona ne mogla prokormiti svoyih inokiv Ale opinivshis u spokijnih umovah lavra potrohu zmicnila Na kinec 1920 h rokiv v yiyi skladi vzhe nalichuvalosya 70 inokiv i 35 poslushnikiv V toj chas na yiyi teritoriyi buv pritulok dlya 60 ditej yaki navchalisya riznim profesiyam U lavrskih budivlyah znahodilisya shkola semilitka poshta bank sud Bula pobudovana lavroyu i elektrostanciya sho davala svitlo ne tilki monastiryu a j usomu mistechku Novij Pochayiv Lavra stala odnim z najvidnishih pravoslavnih centriv Polskoyi derzhavi Z tim nad monastirem navisla zagroza revindikaciyi primusovogo navernennya do katolickoyi abo greko katolickoyi cerkvi U polski sudi bulo podano 724 pozovi pro revindikaciyu lavri ale ci zusillya viyavilisya marnimi U veresni 1939 roku v istoriyi monastirya rozpochavsya radyanskij period Pislya prihodu radyanskih vijsk u lavri buli zabrani vse silskogospodarske majno ta zapasi Perestali isnuvati dityachi pritulki prihodska shkola i vzagali vse zhittya v monastiri krim bogosluzhebnogo Vsih poslushnikiv i molodih monahiv vignali z lavri zalishivshi tilki litnih lyudej bratiya zmenshilasya z 300 do 80 cholovik Nevdovzi monastir potrapiv pid yurisdikciyu Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi molitovne spilkuvannya z yakoyu prodovzhuvalosya i pid chas nimeckoyi okupaciyi 25 listopada 1941 roku Sobor yepiskopiv v Pochayivskij Lavri obrav mitropolita Aleksiya Gromadskogo predstoyatelem Ukrayinskoyi avtonomnoyi pravoslavnoyi cerkvi V cej chas monastir nimci ne chipali Pislya zajnyattya Volini Chervonoyu Armiyeyu lavra uvijshla do Ternopilskoyi oblasti ta bula vklyuchena u Lvivsko Ternopilsku yeparhiyu Oskilki pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Josip Stalin pozitivno povernuv svoyu politiku do Pravoslavnoyi Cerkvi monastir pislya vijni ne zaznav serjoznih represij Pochalosya vidnovlennya i onovlennya budivel ta zhivopisu tak yak usi hrami potrebuvali remontu Roboti todi provodilis povilno na kozhnij krok potribno bulo prositi dozvil u svitskoyi vladi ale vse zh bula provedena restavraciya rozpisu Troyickogo soboru vidnovleno ikonostas v Uspenskomu sobori restavrovana Pecherna cerkva Prote radyanska vlada zaboronyali monastiryu majzhe vse za viklyuchennyam cerkovnoyi molitvi Na lavru chinivsya osoblivij tisk Upovnovazheni z Radi po spravam religij kontrolyuvali naselnikiv obkladali poborami obmezhuvali kilkist monahiv robili problemi z propiskoyu mogli areshtuvati monahiv Takozh u 1950 roci pislya vazhkogo dopitu organami Derzhbezpeki za neviyasnenih obstavin pomer arhimandrit Iosif Z tim 1951 roku v lavri bulo urochisto vidznachene 300 littya z konchini prepodobnogo Iova sho suprovodzhuvalosya bagatolyudnim hresnim hodom Svyatij Kuksha Odeskij Na period pravlinnya SRSR Mikitoyu Hrushovim pripali najbilshi goninnya na lavru vid komunistichnoyi vladi U 1958 roci znachno pidvishivsya podatok na budivli ta monastirski ugiddya a 1961 roku ci zemelni dilyanki buli vidibrani U lavri buli konfiskovani bilshist budivel i gospodarski ugiddya V budinku teperishnoyi seminariyi vlada vlashtuvala muzej ateyizmu a v goteli dlya palomnikiv psihlikarnyu Bulo zaboroneno najmati robitnikiv provoditi remontno restavracijni roboti prijmati molodih monahiv Stari chenci ne mogli vporatisya z robotoyu i ne buli v zmozi platiti grabizhnicki podatki Monastir trimavsya za rahunok narodnih pozhertvuvan Ale vlada 1961 roku zaboronila vsi organizovani palomnictva do svyatih misc viluchala monastirski goteli zaboronyalos zalishatisya na nochivlyu v monastirskih cerkvah Ale monahi ne zalishili obitel i todi pochavsya pryamij zhorstokij tisk na vsih pov yazanih z lavroyu lyudej Do vsih monahiv miliciya ta KDB zastosovuvali zhorstoki fizichni i psihologichni znushannya problemi z propiskoyu sudi areshti zatochennya do tyurem i lageriv Znushannya zastosovuvalisya i do viryan lavri bogomolciv zahisnikiv monastirya U 1961 roci v Pochayivskij lavri bulo 140 monahiv cherez dekilka rokiv yih zalishilos lishe 35 U 1963 miliciya namagalasya zakriti lavru Ale starec Iosif prepodobnij Amfilohij Pochayivskij virvav klyuchi vid Troyickogo hramu u nachalnika miliciyi i povernuv yih nastoyatelyu Sered najviznachnishih monahiv lavri togo chasu slid vidznachiti svyatih Kukshu Odeskogo ta Amfilohiya Pochayivskogo U 1970 1980 rokah Lavra vse she bula pid tiskom vesnoyu 1985 roku zupinyalisya vsi avtobusi sho pryamuvali do lavri shob lyudi ne zmogli vidsvyatkuvati v nij Pashu 1988 roku pid chas svyatkuvannya 1000 littya Hreshennya Rusi v Lavri zibralosya bagato tisyach palomnikiv a Bozhestvennu liturgiyu sluzhiv sonm ierarhiv Todi zh lavri dozvolili propisku molodih poslushnikiv i monahiv Chislo bratiyi znovu pochalo zrostati 1990 roku u lavri pochali z yavlyatisya pershi drukovani vidannya pro zhittya obiteli buv vidkritij Svyato Duhivskij skit z yavilasya nedilna shkola monahiv pochali zaproshuvati dlya vikladannya Zakonu Bozhogo u miscevij serednij shkoli a dityachij hor na Bogosluzhinnya v lavri 1992 roku namisnik monastirya yepiskop Yakiv Panchuk pidtrimav mitropolita Filareta Denisenka u vidokremlenni vid Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo patriarhatu yake piznishe pereroslo u tak zvanij rozkol v seredini Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Bratiya negativno stavilasya do cogo i na svyato Voznesinnya 1992 roku Yakovu dovelosya zalishiti monastir Novim namisnikom buv vibranij iyeromonah Feodor Gayun Za jogo namisnictva lavri buli poverneni chastina yiyi kolishnih ugid sadi i deyaki monastirski budivli Muzej ateyizmu peretvorili na Bogoslovsku shkolu Duhovnu seminariyu psihiatrichnu likarnyu na gotel dlya palomnikiv U 1997 roci novim namisnikom stav arhimandrit Volodimir Moroz a monastir otrimav status stavropigiyi tobto pidporyadkovanim upravlinnyu mitropolita Kiyivskogo Todi zh rozpochavsya intensivnij etap remontnih i budivelnih robit vidnovlennya Uspenskogo soboru restavraciya dzvinici vidnovlennya gotelyu dlya palomnikiv vlashtuvannya gospodarskih budivel ta inshe Do 2000 littya Rizdva Hristovogo na lavrskomu dvori bula pobudovana nova dzvinicya Pochayivska lavra u 2005 roci 12 travnya 2002 roku buv proslavlenij u liku svyatih pochayivskij starec shiigumena Amfilohiya a 13 travnya jogo moshi buli pokladeni bilya prepodobnogo Iova Pochayivskogo 2003 roku uryad prem yer ministra Viktora Yanukovicha rozporyadivsya peredati z Kremeneckogo zapovidnika teritoriyu lavri na 49 rokiv u bezkoshtovne koristuvannya predstavnikam UPC MP Ce viklikalo nevdovolennya nacionalistichno nalashtovanih politikiv U 2009 roci deputati Ternopilskoyi oblradi nevdovoleni diyalnistyu bratiyi lavri iniciyuvali ryad perevirok ta zaboronili monaham dobuvati na teritoriyi monastirya pisok dlya budivnictva U vidpovid namisnik monastirya arhiyepiskop Volodimir zvernuvsya v prokuraturu Ternopilskoyi oblasti z prohannyam rozibratisya v porushenni Konstituciyi ta zakoniv shodo lavri A 11 lyutogo 2010 roku Ternopilska oblrada zvernulasya do prem yer ministra Yuliyi Timoshenko z vimogoyu povernuti lavru do skladu zapovidnika Protyagom 2010 2012 rokiv bratiya monastirya zvertalasya do kerivnictva derzhavi shodo vrahuvannya prava viryan u nadanni yim zakonodavchogo prava zhiti bez identifikacijnih nomeriv i biometrichnih pasportiv ta proti primushennya viryan davati zgodu na zbir i obrobku personalnih danih Krim cogo monahi pidtrimuvali zakonoproyekti povernennya teritoriyi ta budivel Pochayivskoyi lavri Ukrayinskij Pravoslavnij Cerkvi Moskovskogo patriarhatu ale ce ne buli shvaleni Verhovnoyu Radoyu 10 travnya 2013 roku vidbulosya vidkrittya i vidsluzhena persha sluzhba u novozbudovanomu Preobrazhenskomu sobori Pochayivskoyi lavri 11 travnya 2013 roku lavra zvernulasya z listom do Verhovnoyi Radi de vistupila proti zakonoproyektu Pro vnesennya zmin do deyakih zakonodavchih aktiv Ukrayini shodo zapobigannya ta protidiyi diskriminaciyi v Ukrayini zasudivshi jogo yak takij sho legalizuye sodomski grihi i nadaye pravo propaguvati ci zh grihi u suspilstvi Pochayivska lavra 2015 rik Pid chas Revolyuciyi gidnosti ta konfliktu na Shodi Ukrayini navkolo Pochayivskoyi lavri rozgortayutsya znachni skandali ta provokaciyi Osoblivo gostroyu bula situaciya 24 25 lyutogo 2014 roku 24 lyutogo 2014 roku v lavru stalo postupati bagato dzvinkiv pro provokaciyu z cillyu zahopiti monastir i peredati inshij religijnij konfesiyi V cej zhe chas deyaki politiki suspilni diyachi ta duhovenstvo tradicijnih konfesij Ukrayini vislovili dumki pro te shob vidibrati lavru v UPC MP i peredati yiyi ukrayinskomu narodu Tomu 25 lyutogo pravoslavni viryani predstavniki UPC MP zibralisya bilya lavri utvorili shilnu zhivu stinu pered vhidnimi Svyatimi vorotami monastirya ta sluzhili akafisti V cej chas do lavri pribula velika kilkist patriotichno nalashtovanih gromadyan predstavnikiv ukrayinskih nacionalistichno patriotichnih organizacij i predstavnikiv duhovenstva ta miryan Kiyivskogo patriarhatu j inshih religijnih organizacij V rezultati storoni ne jshli na konflikt i mirno rozijshlisya U 2014 2016 rokah deputati Ternopilskoyi oblradi zvertalisya do prezidenta ta uryadu Ukrayini z prohannyam povernuti lavru u sklad Kremenecko Pochayivskogo istoriko arhitekturnogo zapovidnika i vidkriti monastir dlya provedennya bogosluzhin usima religijnimi obshinami Ukrayini Bratiya monastirya negativno postavilasya do danih propozicij Takozh v cej chas nadhodili zvernennya do SBU z prohannyam pereviriti situaciyu v Pochayivskij lavri shodo pidozri na drukuvannya antiukrayinskoyi literaturi Ale SBU vidpovila sho opublikovani v ZMI dani ne ye svidchennyam nayavnosti oznak zlochiniv 22 lipnya 2015 roku namisnik Pochayivskoyi lavri mitropolit Volodimir zvernuvsya do prezidenta Ukrayini Petra Poroshenka golovi SBU ta golovi MVS shodo perevirki informaciyi ta protidiyi imovirnih provokacij i zahoplennya lavri shlyahom stvorennya skandalu iz zavezennya na teritoriyu monastirya vognepalnoyi zbroyi z markuvannyam DNR i LNR Pislya vidpravki danih listiv i povidomlennya pravoslavnoyi spilnoti pro dani opasinnya provokacij ne vidbulosya Spisok namisnikiv monastiryaPrepodobnij Mefodij Pervonachalnik Pochayivskij kinec XII pochatok XIII stolittya Prepodobnij Iov Pochayivskij 1604 1648 roki Samuyil Dobryanskij 1648 1658 Dorofej Tretyakovich 1658 1659 Dosifej 1659 1666 Efrem Shackij 1666 1668 Sofronij Podchayevskij 1668 1669 Kallist Mekovskij 1669 1675 Feodosij Levickij 1675 1683 Iosif Dobromirskij 1675 1683 1689 Kassian Ribchinskij 1689 1690 Yevfimij Moravskij 1690 1693 Innokentij Yagelnickij 1693 Iakinf Zhukovskij 1693 1699 Iosif Sayevich 1699 1711 Luka Palehovskij 1711 1714 Yustinian Radzikevich 1714 1715 Arsenij Kacherovskij 1715 1716 Pahomij Zablockij 1716 1720 Gedeon Levickij 1720 Simplicyan Dzyerzhanovskij 1826 go obranij provincialom Chinu na Rusi Antonij Rafalskij 1832 1834 Grigorij Nemolovskij 1834 1848 Neofit Lelnnovich 1848 1860 Arhimandrit Amvrosij Lotockij 1860 1865 Arhimandrit Feodosij 1865 1868 Arhimandrit Pavlo lipen 1868 gruden 1868 Arhimandrit Mihajlo 1868 1871 Arhimandrit Smaragd 1871 1872 Arhimandrit Ioann Yakubovich 1872 1883 Arhimandrit Gerontij 1883 1884 Arhimandrit Valentin 1884 1886 Arhimandrit Modest Strilbickij 1886 1891 Arhimandrit Irinej 1891 1895 Arhimandrit Filaret 1895 1900 Arhimandrit Amvrosij Bulgakov 9 veresnya 1897 veresen 1909 Arhimandrit Timolaj Yerin 1905 1912 Arhimandrit Payisij 1912 1920 Arhimandrit Damaskin Malyuta 1920 1931 Arhimandrit Payisij 1931 povtorno Arhimandrit Nikodim Gontarenko 1931 1932 Arhimandrit Pantelejmon Rudik 1931 1940 Arhimandrit Pankratij Gladkov 1941 1943 Arhimandrit Pankratij Kashperuk 1943 1946 Arhimandrit Yelisej Abramchuk 1946 Arhimandrit Iosif Zabarnij 1946 1950 Arhimandrit Innokentij Leoferov 1950 1953 Arhimandrit Sevastian Pilipchuk 1953 1962 Igumen Varfolomij Babyak 1962 1964 Arhimandrit Avgustin Shkvarko 1964 1970 Arhimandrit Samuyil Volinec 1971 1974 Arhimandrit Yakiv Panchuk 1974 1982 Arhimandrit Mikolaj Shkrumko 1982 1985 Arhimandrit Mark Petrovcij 1985 1988 Arhimandrit Onufrij Berezovskij 1988 1990 Yepiskop Yakiv Panchuk 1990 1992 Yepiskop Feodor Gayun 1992 1996 Mitropolit Volodimir Moroz z 1996 SuperioriPrimitkiMitropolit Ilarion Ivan Ogiyenko Fortecya Pravoslaviya na Volini Svyata Pochayivska Lavra Cerkovno istorichna monografiya Vinnipeg 1961 S 418 419 Dokumenty otnosyashiesya k drevnej istorii pravoslavnogo Pochaevskogo monastyrya na Volyni Volynskie eparhialnye vedomosti 1896 25 chast neoficialnaya s 939 950 To zhe Volynskie eparhialnye vedomosti 1896 26 chast neoficialnaya s 979 988 To zhe Volynskie eparhialnye vedomosti 1896 30 chast neoficialnaya s 1125 1133 To zhe Volynskie eparhialnye vedomosti 1896 31 chast neoficialnaya s 1155 1163 Volynec Pochadevskaya letopis novejshee proizvedenie drevle volynskoj pismennosti ottisk iz zhurnala Kievskaya starina Kiev 1898 Volynec Novye otkrytiya v oblasti drevlevolynskogo bytopisaniya Kievskaya Starina 1896 oktyabr noyabr dekabr otdel 1 Galyatovskij Ioannikij igumen Nebo Novoe Lvov 1665 Gora Pochaevskaya Pochaev 1772 Epitome historica Pochaev 1773 Opisanie Pochaevskiya Uspenskiya Lavry Pochaev 1859 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 23 lyutogo 2016 Petrushevich A Istoricheskoe izvestie o drevnej Pochaevskoj obiteli Galichanin Literaturnyj sbornik Kn 1 Vyp III IV Lvov 1863 s 159 Pochaevskaya Uspenskaya Lavra Istoricheskoe opisanie Trud professora Nezhinskogo Istoriko filologicheskogo Instituta A F Hojnackogo ispravlennyj i dopolnennyj G Ya Kryzhanovskim Pochaev 1897 s 15 Skazanie o Pochaevskoj Uspenskoj Lavre arhimandrita Amvrosiya s dopolnitelnoj glavoj o pokojnom svyashenno arhimandrite Lavry arhiepiskope Agafangele na osnovanii dokumentov hranyashihsya v lavrskom arhive Pochaev 1878 Pochaevskaya Uspenskaya Lavra Istoricheskoe opisanie Trud professora Nezhinskogo Istoriko filologicheskogo Instituta A F Hojnackogo ispravlennyj i dopolnennyj G Ya Kryzhanovskim Pochaev 1897 s 19 30 ntonovich S Zhuk Korotkij istorichnij naris Pochayivskoyi Uspenskoyi Lavri Argentina San Andres 1961 Mitropolit Ilarion Ivan Ogiyenko Fortecya Pravoslaviya na Volini Svyata Pochayivska Lavra Cerkovno istorichna monografiya Vinnipeg 1961 Dubilko I Pochayivskij monastir v istoriyi nashogo narodu I Dubilko Vinnipeg Institut doslidiv Volini 1986 Vladimir Zelinskij svyashennik Obyatiya Otcha Ocherki po istorii Pochaevskoj Lavry Svyato Uspenskaya Pochaevskaya Lavra 2000 Richkov P Do istoriyi formuvannya arhitekturnogo ansamblyu Pochayivskoyi lavri Arhitekturna spadshina Ukrayini 1995 vip 2 Gorbachenko T Pochayivskij monastir v konteksti istoriyi ta duhovnosti ukrayinskogo narodu T Gorbachenko Ternopil Bogdan 1995 Mogilevskij V ta in Pochayivske divo Prichini nevdaloyi oblogi turkami Pochayivskogo monastirya vlitku 1675 roku Gipoteza Kiyivska starovina 1996 4 5 Richkov P Luc V Pochayivska Svyato Uspenska Lavra Kiyiv 2000 Gudima A Pochayivskij monastir v istorichnij doli ukrayinstva Tekst A Gudima Ternopil Pidruchniki i posibniki 2003 Chernihivskij G Pochayivska Svyato Uspenska Lavra Tekst G I Chernihivskij V O Balyuh Ternopil Zbruch 2006 Dyatlov V Monastyri Ukrainskoj Pravoslavnoj Cerkvi Volyn Podoliya Galiciya Bukovina Zakarpate Enciklopedicheskij spravochnik Kiev 2007 Vortman D Micik Yu Pochayivska Svyato Uspenska lavra 16 listopada 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 468 470 ISBN 978 966 00 1142 7 Arhiv originalu za 2 lyutogo 2017 Procitovano 26 sichnya 2017 Vladimir Zelinskij svyashennik Obyatiya Otcha Ocherki po istorii Pochaevskoj Lavry Svyato Uspenskaya Pochaevskaya Lavra 2000 Arhiv originalu za 2 veresnya 2016 Procitovano 31 sichnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Protoiyerej M Tripolskij Volinska istoriko arheologichna zbirka 1896 Arhiv originalu za 15 sichnya 2021 Procitovano 5 lyutogo 2015 Arhiv originalu za 27 lipnya 2016 Procitovano 10 zhovtnya 2013 Hornung Z Polejowski Piotr zm przed r 1780 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1982 Tom XXVII 2 Zeszyt 113 S 292 Arhiv originalu za 9 listopada 2016 Procitovano 31 sichnya 2016 Arhiv originalu za 1 lipnya 2016 Procitovano 2 lyutogo 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya http www vidania ru monastery svyato uspenskaya pochaevskaya lavra svyato troickiy sobor htm nedostupne posilannya z travnya 2019 Arhiv originalu za 7 chervnya 2016 Procitovano 11 zhovtnya 2013 Ulyanovskij V I Cerkva v Ukrayinskij Derzhavi 1917 1920 rr doba Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi K 1997 S 72 V Hanas Kuksha Velichko Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2005 T 2 K O S 272 ISBN 966 528 199 2 Arhiv originalu za 5 lyutogo 2016 Procitovano 19 veresnya 2015 Arhiv originalu za 19 veresnya 2015 Procitovano 18 veresnya 2015 Arhiv originalu za 25 chervnya 2015 Procitovano 19 veresnya 2015 Ternopilska oblrada prosit prezidenta ta Kabmin povernuti Pochayivskij lavri status derzhavnogo zapovidnika UNIAN 12 travnya 2016 originalu za 21 lyutogo 2022 Procitovano 31 bereznya 2022 Arhiv originalu za 25 travnya 2016 Procitovano 1 chervnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 19 veresnya 2015 Procitovano 19 veresnya 2015 Arhiv originalu za 13 travnya 2016 Procitovano 22 sichnya 2018 Dzierzanowski Symplicjan Stanislaw Lucydus 1764 po r 1832 Polski Slownik Biograficzny Krakow Polska Akademia Umiejetnosci 1948 T VI S 159 pol DzherelaAntonovich S Korotkij istorichnij naris Pochayivskoyi Uspenskoyi lavri Kremenec 1938 Vortman D Micik Yu Pochayivska Svyato Uspenska lavra 16 listopada 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 468 470 ISBN 978 966 00 1142 7 Gorbachenko T Pochayivskij monastir v konteksti istoriyi ta duhovnosti ukrayinskogo narodu T Gorbachenko Ternopil Bogdan 1995 Gudima A Pochayivskij monastir v istorichnij doli ukrayinstva Tekst A Gudima Ternopil Pidruchniki i posibniki 2003 Dubilko I Pochayivskij monastir v istoriyi nashogo narodu I Dubilko Vinnipeg Institut doslidiv Volini 1986 Zhitie i poucheniya prepodobnago i bogonosnogo otca nashego Iova igumena i chudotvorca pochaevskogo Svyato Uspenskaya Pochaevskaya Lavra Martiniv Yu Shid 2014 1 Mogilevskij V ta in Pochayivske divo Prichini nevdaloyi oblogi turkami Pochayivskogo monastirya vlitku 1675 roku Gipoteza Kiyivska starovina 1996 4 5 Ogiyenko I I Svyata Pochayivska lavra I I Ogiyenko uporyad avt peredmovi M S Timoshik K Nasha kultura i nauka 2004 Pam yatki arhitekturi ta mistobuduvannya Ukrayini Dovidnik Derzhavnogo reyestru nacionalnogo kulturnogo nadbannya K 2000 Richkov P Do istoriyi formuvannya arhitekturnogo ansamblyu Pochayivskoyi lavri Arhitekturna spadshina Ukrayini 1995 Vip 2 Richkov P A Luc V D Pochayivska Svyato Uspenska lavra K 2000 Chernihivskij G Pochayivska Svyato Uspenska Lavra Tekst G I Chernihivskij V O Balyuh Ternopil Zbruch 2006 Amvrosij Lotockij Skazanie istoricheskoe o Pochaevskoj Uspenskoj lavre Pochaev 1886 Zelinskij V svyashennik Obyatiya Otcha Ocherki po istorii Pochaevskoj Lavry Svyato Uspenskaya Pochaevskaya Lavra 2000 ros Pamyatniki gradostroitelstva i arhitektury Ukrainskoj SSR K 1986 T 4 Preslavnaya gora Pochaevskaya 1807 ros Hojnackij A F Pochaevskaya Uspenskaya lavra Istoricheskoe opisanie A F Hojnackij ispr i dop G Ya Kryzhanovskim Pochaev 1897 ros Baracz S http polona pl item 564820 2 17 listopada 2015 u Wayback Machine PosilannyaVladislav Dyatlov Istoki Pochaeva istoriografiya i tradiciya 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Volodimir Slobodnyuk Pochayivska Lavra v drugij polovini XX stolittya 13 serpnya 2016 u Wayback Machine Istoriya Pochayivskoyi lavri 7 travnya 2016 u Wayback Machine Oficijnij sajt Pochayivskoyi lavri 16 travnya 2016 u Wayback Machine Pochayivska lavra na pravoslavnij enciklopediyi Drevo 31 bereznya 2016 u Wayback Machine