Дамаскін (в миру Діонісій Макарович Малюта; 23 травня 1883, село Клебань, Брацлавський повіт, Подільська губернія — 3 серпня 1952) — український православний архієрей, предстоятель («Старший єпископ») Української Автономної Православної церкви у 1943-1944 роках. Жертва сталінського терору.
Архієпископ Дамаскін | ||
| ||
---|---|---|
6 червня 1943 — квітень 1944 | ||
Попередник: | Олексій (Громадський) | |
Наступник: | Пантелеймон (Рудик) | |
| ||
1943 — квітень 1944 | ||
Церква: | Українська Автономна Православна Церква | |
Попередник: | ||
Наступник: | Максим (Бачинський) | |
| ||
початок 1941 — червень 1941 | ||
Церква: | Український екзархат РПЦ | |
Наступник: | Феодосій (Ковернинський) | |
| ||
20 серпня 1940 — початок 1941 | ||
Церква: | Український екзархат РПЦ | |
Наступник: | Антоній (Кротевич) | |
| ||
1920 — 1931 | ||
Альма-матер: | Варшавський університет | |
Діяльність: | священник | |
Національність: | українець | |
Народження: | 1880 (приблизно) Чернівці, Герцогство Буковина, Австрійська імперія | |
Смерть: | 1944 Омськ (?) | |
Дамаскін у Вікісховищі |
Життєпис
Отримав чудову початкову освіту, володів кількома іноземними мовами. Юнаком виїхав до Житомира, де закінчив Волинську духовну семінарію. Вищу освіту здобув аж в 1928 році, закінчивши Богословський факультет Варшавського університету.
Щодо відомостей про дату народження майбутнього архієрея, то вони досить суперечливі. Дата 22.10.1903, що наводиться в окремих джерелах не відповідає дійсності. На думку переважної більшості дослідників — Дамаскін (Малюта) народився близько 1880 року.
Іночество
Після закінчення Житомирської семінарії близько 5 років подвизався на Афоні.
1914 року згадується вже як Ієродиякон Почаївської лаври, який розписував тамтешній «Собор Святої Троїці», але зробив мало через війну.
З 1920 року як Архімандрит і Намісник очолював братію Почаївської лаври. В той час Лавра опинилася на окупованій Польщею території, і Архімандрит Дамаскін змушений був перейти у клір Польської православної церкви, яка на той час була автономною у складі РПЦ. 1923-го року оголосила себе автокефальною.
З 1921 року обіймав посаду Благочинного усіх монастирів Волинської єпархії. Під час ревіндикації активно відстоював належне православній церкві майно, здебільшого успішно. 1923-го під його контроль був також переданий Яблочинський монастир.
Завдяки старанням Дамаскіна у Почаївській лаврі обладнали електростанцію та власний млин. За його ігуменства у Лаврі відкрили притулок для сиріт. Дітей навчали професіям в іконописній та позолотній майстернях, які працювали на потреби всіх православних приходів Польщі. Архімандрит Дамаскін був не тільки талоновитим проповідником, а й вмілим організатором господарського життя монастирів.
1931 року Синод ППЦ відсторонив Дамаскіна від посади намісника Почаївської лаври.
Архієрейське служіння
1939-го р. територію західної України було приєднано до УРСР. Водночас, Дамаскін (Малюта) разом з іншим духовенством увійшли у клір Українського екзархата РПЦ.
20 серпня 1940 року у Москві Патріарший Місцеблюститель Сергій (Старгородський) очолив хіротонію Архімандрита Дамаскіна (Малюту) в Єпископа. При цьому архієрея було призначено на Житомирську кафедру. Під час керування Житомирською єпархією, єпископ Дамаскін проживав у Ковелі.
У червні 1940 Північну Буковину окупували сталінські війська, приєднавши її до маріонеткової УССР. З місцевих парафій утворено Чернівецько-Буковинську єпархію РПЦ Московської патріархії, формально включено до складу Українського екзархату. На початку 1941 єпископа Дамаскіна призначено на захоплену Чернівецьку кафедру РумПЦ. З початком Другої світової війни Північна Буковина знову повернулася до складу Румунії. Владика Дамаскін виїхав у Житомир — в совєцьку зонку окупації. Водночас продовжував носити фіктивний титул — Єпископ Чернівецький і Буковинський.
Того ж року брав участь у єпископському соборі під головуванням Алексія (Громадського) у Почаївській лаврі, на якому було утворено Українську Автономну Православну Церкву.
1943-го р. єпископ Дамаскін очолив єпархію в Кам'янці-Подільському. Фактично з 1941 по 1942 був тимчасово керуючим Вінницькою єпархіїю. У документі про нагородження митрою настоятеля Спасо-Преображенського собору протоієрея Іоанна Кишковського підписавя, як єпископ Кам'янець-Подільський і Вінницький. Приблизно півроку мешкав у Вінниці для того щоб оновити церковне життя. У 1943–1944 рр. — тимчасово керував Кременецькою єпархією.
Після вбивства Митрополита Алексія (Громадського), 6 червня 1943 на Архієрейському Соборі у Ковелі (на пропозицію єпископа Дамаскіна Малюту одноголосно обрано першоієрархом Автономної УПЦ й зведено у сан архієпископа. Одночасно архієпископу Дамаскіну надано в управління найбільшу «Волинську єпархію» з місцем перебування у Кам'янці-Подільському. На вимогу німецької адміністрації титул архієпископа в офіційних документах замінено на «старший єпископ».
Сталінський терор
З новою сталінською окупацією у березні 1944 Кам'янця-Подільського, архієпископ Дамаскін (Малюта) заарештований й відправлений до концтаборів ГУЛАГ СРСР. Ув'язнення відбував на Сірому Клину, під Омськом, де невдовзі й доведений до смерті комуністами.
Див. також
Посилання
- ГДА СБУ, ф. 2, спр. 2821, арк. 208.
- . Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 2 вересня 2013.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Pawluczuk U. A.: Życie monastyczne w II Rzeczypospolitej. Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2007, s. 96, 137, 175. .
- . Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 2 вересня 2013.
- . Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 2 вересня 2013.
Джерела
- Дамаскин (Малюта) // Новомученики и Исповедники Русской Православной Церкви XX века
- Собор Святої Троїці [ 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Pawluczuk U. A.: Życie monastyczne w II Rzeczypospolitej. Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2007, s. 96, 137, 175. .
- До історії Української Автономної Православної Церкви після смерті митрополита Алексія (Громадського) [ 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Монашество [ 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Damaskin U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Malyuta Damaskin v miru Dionisij Makarovich Malyuta 23 travnya 1883 selo Kleban Braclavskij povit Podilska guberniya 3 serpnya 1952 ukrayinskij pravoslavnij arhiyerej predstoyatel Starshij yepiskop Ukrayinskoyi Avtonomnoyi Pravoslavnoyi cerkvi u 1943 1944 rokah Zhertva stalinskogo teroru Arhiyepiskop Damaskin Starshij yepiskop Ukrayinskoyi Avtonomnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi 6 chervnya 1943 kviten 1944 Poperednik Oleksij Gromadskij Nastupnik Pantelejmon Rudik Yepiskop Kam yanec Podilskij 1943 kviten 1944 Cerkva Ukrayinska Avtonomna Pravoslavna Cerkva Poperednik Nastupnik Maksim Bachinskij Yepiskop Cherniveckij i Bukovinskij pochatok 1941 cherven 1941 Cerkva Ukrayinskij ekzarhat RPC Nastupnik Feodosij Koverninskij Yepiskop Zhitomirskij 20 serpnya 1940 pochatok 1941 Cerkva Ukrayinskij ekzarhat RPC Nastupnik Antonij Krotevich Namisnik Pochayivskoyi lavri 1920 1931 Alma mater Varshavskij universitet Diyalnist svyashennik Nacionalnist ukrayinec Narodzhennya 1880 priblizno Chernivci Gercogstvo Bukovina Avstrijska imperiya Smert 1944 Omsk Damaskin u VikishovishiZhittyepisOtrimav chudovu pochatkovu osvitu volodiv kilkoma inozemnimi movami Yunakom viyihav do Zhitomira de zakinchiv Volinsku duhovnu seminariyu Vishu osvitu zdobuv azh v 1928 roci zakinchivshi Bogoslovskij fakultet Varshavskogo universitetu Shodo vidomostej pro datu narodzhennya majbutnogo arhiyereya to voni dosit superechlivi Data 22 10 1903 sho navoditsya v okremih dzherelah ne vidpovidaye dijsnosti Na dumku perevazhnoyi bilshosti doslidnikiv Damaskin Malyuta narodivsya blizko 1880 roku InochestvoPislya zakinchennya Zhitomirskoyi seminariyi blizko 5 rokiv podvizavsya na Afoni 1914 roku zgaduyetsya vzhe yak Iyerodiyakon Pochayivskoyi lavri yakij rozpisuvav tamteshnij Sobor Svyatoyi Troyici ale zrobiv malo cherez vijnu Z 1920 roku yak Arhimandrit i Namisnik ocholyuvav bratiyu Pochayivskoyi lavri V toj chas Lavra opinilasya na okupovanij Polsheyu teritoriyi i Arhimandrit Damaskin zmushenij buv perejti u klir Polskoyi pravoslavnoyi cerkvi yaka na toj chas bula avtonomnoyu u skladi RPC 1923 go roku ogolosila sebe avtokefalnoyu Z 1921 roku obijmav posadu Blagochinnogo usih monastiriv Volinskoyi yeparhiyi Pid chas revindikaciyi aktivno vidstoyuvav nalezhne pravoslavnij cerkvi majno zdebilshogo uspishno 1923 go pid jogo kontrol buv takozh peredanij Yablochinskij monastir Zavdyaki starannyam Damaskina u Pochayivskij lavri obladnali elektrostanciyu ta vlasnij mlin Za jogo igumenstva u Lavri vidkrili pritulok dlya sirit Ditej navchali profesiyam v ikonopisnij ta pozolotnij majsternyah yaki pracyuvali na potrebi vsih pravoslavnih prihodiv Polshi Arhimandrit Damaskin buv ne tilki talonovitim propovidnikom a j vmilim organizatorom gospodarskogo zhittya monastiriv 1931 roku Sinod PPC vidstoroniv Damaskina vid posadi namisnika Pochayivskoyi lavri Arhiyerejske sluzhinnya1939 go r teritoriyu zahidnoyi Ukrayini bulo priyednano do URSR Vodnochas Damaskin Malyuta razom z inshim duhovenstvom uvijshli u klir Ukrayinskogo ekzarhata RPC 20 serpnya 1940 roku u Moskvi Patriarshij Misceblyustitel Sergij Stargorodskij ocholiv hirotoniyu Arhimandrita Damaskina Malyutu v Yepiskopa Pri comu arhiyereya bulo priznacheno na Zhitomirsku kafedru Pid chas keruvannya Zhitomirskoyu yeparhiyeyu yepiskop Damaskin prozhivav u Koveli U chervni 1940 Pivnichnu Bukovinu okupuvali stalinski vijska priyednavshi yiyi do marionetkovoyi USSR Z miscevih parafij utvoreno Chernivecko Bukovinsku yeparhiyu RPC Moskovskoyi patriarhiyi formalno vklyucheno do skladu Ukrayinskogo ekzarhatu Na pochatku 1941 yepiskopa Damaskina priznacheno na zahoplenu Chernivecku kafedru RumPC Z pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni Pivnichna Bukovina znovu povernulasya do skladu Rumuniyi Vladika Damaskin viyihav u Zhitomir v sovyecku zonku okupaciyi Vodnochas prodovzhuvav nositi fiktivnij titul Yepiskop Cherniveckij i Bukovinskij Togo zh roku brav uchast u yepiskopskomu sobori pid golovuvannyam Aleksiya Gromadskogo u Pochayivskij lavri na yakomu bulo utvoreno Ukrayinsku Avtonomnu Pravoslavnu Cerkvu 1943 go r yepiskop Damaskin ocholiv yeparhiyu v Kam yanci Podilskomu Faktichno z 1941 po 1942 buv timchasovo keruyuchim Vinnickoyu yeparhiyiyu U dokumenti pro nagorodzhennya mitroyu nastoyatelya Spaso Preobrazhenskogo soboru protoiyereya Ioanna Kishkovskogo pidpisavya yak yepiskop Kam yanec Podilskij i Vinnickij Priblizno pivroku meshkav u Vinnici dlya togo shob onoviti cerkovne zhittya U 1943 1944 rr timchasovo keruvav Kremeneckoyu yeparhiyeyu Pislya vbivstva Mitropolita Aleksiya Gromadskogo 6 chervnya 1943 na Arhiyerejskomu Sobori u Koveli na propoziciyu yepiskopa Damaskina Malyutu odnogolosno obrano pershoiyerarhom Avtonomnoyi UPC j zvedeno u san arhiyepiskopa Odnochasno arhiyepiskopu Damaskinu nadano v upravlinnya najbilshu Volinsku yeparhiyu z miscem perebuvannya u Kam yanci Podilskomu Na vimogu nimeckoyi administraciyi titul arhiyepiskopa v oficijnih dokumentah zamineno na starshij yepiskop Stalinskij terorZ novoyu stalinskoyu okupaciyeyu u berezni 1944 Kam yancya Podilskogo arhiyepiskop Damaskin Malyuta zaareshtovanij j vidpravlenij do konctaboriv GULAG SRSR Uv yaznennya vidbuvav na Siromu Klinu pid Omskom de nevdovzi j dovedenij do smerti komunistami Div takozhBukovinski arhiyereyiPosilannyaGDA SBU f 2 spr 2821 ark 208 Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2013 Procitovano 2 veresnya 2013 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Pawluczuk U A Zycie monastyczne w II Rzeczypospolitej Wydawnictwo Uniwersytetu w Bialymstoku 2007 s 96 137 175 ISBN 978 83 7431 127 4 Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2013 Procitovano 2 veresnya 2013 Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2013 Procitovano 2 veresnya 2013 DzherelaDamaskin Malyuta Novomucheniki i Ispovedniki Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi XX veka Sobor Svyatoyi Troyici 16 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Pawluczuk U A Zycie monastyczne w II Rzeczypospolitej Wydawnictwo Uniwersytetu w Bialymstoku 2007 s 96 137 175 ISBN 978 83 7431 127 4 Do istoriyi Ukrayinskoyi Avtonomnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi pislya smerti mitropolita Aleksiya Gromadskogo 16 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Monashestvo 22 zhovtnya 2013 u Wayback Machine