Єпископ Амвросій у світі Олексій Іванович Морєв 1785 Тверська Карелія 15 27 жовтня 1854 Пенза релігійний діяч Російської

	Єпископ Амвросій
	Єпископ Пензенський та Саранський
	Єпископ Пензенський та Саранський
19 січня 1835 — 15 жовтня 1854
Церква:	Російська православна церква
Попередник:
Наступник:
	Єпископ Нижньогородський та Арзамазький
	Єпископ Нижньогородський та Арзамазький
1 лютого 1832 — 19 січня 1835
Попередник:
Наступник:
	Єпископ Волинський та Житомирський
	Єпископ Волинський та Житомирський
1 грудня 1828 — 1 лютого 1832
Попередник:	(Стефан (Романовський))
Наступник:
	Єпископ Оренбурзький та Уфимський
	Єпископ Оренбурзький та Уфимський
17 червня 1823 — 1 грудня 1828
Попередник:	(Феофіл (Татарський))
Наступник:	(Аркадій (Фьодоров))
Науковий ступінь:	кандидат богослов'я
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Олексій Іванович Морєв
Народження:	1785; , Тверська губернія
Смерть:	15 (27) жовтня 1854; Пенза
Чернецтво:	1806
Єп. хіротонія:	17 червня 1823
	Амвросій у Вікісховищі

Єпископ Амвросій (у світі Олексій Іванович Морєв; 1785, Тверська Карелія — 15 (27) жовтня 1854, Пенза) — релігійний діяч Російської імперії фіно-угорського походження, єпископ Російської православної церкви. В Україні посідав кафедру єпископа Волинського та Житомирського. Відзначився систематичними погромами та Україні. Наприкінці життя служив на землях Мокшанії та Ерзянь Мастор єпископом Пензенським і Саранським.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Морєв).

Життєпис

Народився в сім'ї сільського священика у , розташованому у фіно-угорському анклаві . Імовірно (карел).

Освіту отримав у Тверській духовній семінарії, потім в (Олександро-Невській духовній академії).

1806 — пострижений у чернецтво.

1807 — закінчив академію зі ступенем кандидата богослов'я був залишений у молодших класах.

1814 — професор філософії та інспектор (Новгородської духовної семінарії). 7 березня 1816 — зведений в сан архімандрита Новгородського Антонієва монастиря.

23 січня 1822 — ректор Орловської духовної семінарії та настоятель Брянського петропавлівського монастиря.

17 червня 1823 — хіротонія в єпископа Оренбурзького та Уфимського у Башкортостані.

Під час перебування в Уфі збудував кам'яні будівлі для консисторії, єпископського дому та семінарії. Особисто слідкував за будівництвом. При ньому заснований Міроносицький жіночий монастир.

1826 — організував перший в Уфимській єпархії жіночу общину в селі Ветьках Мезелинського повіту. Яка у 1832 була переведена до Уфи і потім стала основою Благовіщенського монастиря. При єпископі Амвросії почалася посилена боротьба з розколом, була відкрита перша єдиновірна церква Оренбурзької губернії.

Велику увагу приділяв освіті духовенства. Заохочував дітей уральського духовенства аби ті отримали освіту. Дав вказівку священикам, що мали освіту, обов'язково говорити проповіді у неділю і святкові дні.

1 грудня 1828 — переведений до Волинської єпархії.

На період його служіння у Волині до православної церкви були повернуті Почаївська лавра, Білостоцький монастир та кілька храмів Волинської єпархії. Протидіяв прозелітизму уніатів у Дубенському повіті.

1 лютого 1832 — єпископ Нижньогородський.

На нової катедрі він облаштував Городецький Федорівський монастир, заснував єдиновірний жіночий монастир у Васильовій слободі.

Мав неврівноважений характер. Коли обер-прокурор Святого Синоду Степан Нечаєв наказав єпархіальним архієреям строго розібратися у складі приходських дияконів, єпископ Амвросій без будь-якого слідства піддав вищій мірі покарання (виключення із духовного звання) багато дияконів, які навіть не були причетні до інкримінованих справ. Синод вирішив, що дії Нижньогородського архієрея несправедливі і скасував деякі із його розпоряджень. Амвросій на це висловлювався критично і прислав до Синоду формальні звинувачення проти покараних ним дияконів. Обер-прокурор понизив Амвросія, перевівши його до «третього класу низького ступеню» єпархії.

19 січня 1835 — був переведений до Пензенської єпархії під строгий секретний нагляд поліції.

У 1836 почався новий конфлікт. Синод визнав, що Амвросія шкідливим для керування єпархією, через те, що той постійно призначав на єпархіальні посади своїх родичів.

Помер 15 жовтня 1854 у Пензі.

Примітки

Джерела вказують, що він був «кандидатом», хоча на той час таких наукових ступенів ще не було.

Посилання

(рос.) Амвросий, епископ пензенский [Архівовано 28 лютого 2012 у WebCite]

[1] Джерела вказують, що він був «кандидатом», хоча на той час таких наукових ступенів ще не було.