Білостоцький Хрестовоздвиженський монастир — згромадження ченців, засноване у 1636 році на кошти Семена Гулевича-Воютинського (у чернецтві Сильвестр), який дещо пізніше був висвячений на православного єпископа Перемиського та Самбірського. Розташований на Волині, у с. Білостоці.
Білостоцький Хрестовоздвиженський чоловічий монастир | |
---|---|
Свято-Михайлівська церква Білостоцького монастиря | |
50°41′03″ пн. ш. 24°58′15″ сх. д. / 50.68417° пн. ш. 24.97083° сх. д.Координати: 50°41′03″ пн. ш. 24°58′15″ сх. д. / 50.68417° пн. ш. 24.97083° сх. д. | |
Тип споруди | церква |
Розташування | Україна, Луцький район Волинська область |
Початок будівництва | 1636 |
Кінець будівництва | 1636 |
Належність | Православна церква України[] |
Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
Білостоцький монастир (Україна) | |
Білостоцький монастир у Вікісховищі |
Історія
Заснування
31 січня 1636 року Семен Гулевич законним порядком робить дарчий запис у коронному суді міста Луцька про те, що він передає усю свою маєтність – села, землю з селянами, доходи і гроші готівкою —– на будівництво православного монастиря з церквою в Білостоці. Заповідає монахам завжди бути вірними православної віри, коритися константинопольському патріарху.
Щоб дати лад своїй великій пожертві, він сам постригся в ченці і став першим ігуменом монастиря. Будучи тривалий час членом Луцького Чеснохресного православного братства, Семен Гулевич, зобов'язався утримувати в монастирі проповідника, вчителя богослов'я для монахів і училище для шляхетських і сільських дітей.
Очевидно, що місце для будівництва монастиря і Семен Гулевич обрав задовго до дарчого запису. Гора — висока, на крейдяній основі, з-під якої б'ють джерела. Їх води впадають в річку Чорногузка (тодішня назва Олень), що тече біля підніжжя. Від гори до іншого берега веде гребля з водяним млином.
Час побудови монастиря в усіх документах зазначений 1636 роком. Хоча, залишається питанням, чи могли за один рік побудувати церкву і монастирські приміщення.
План, монастирські споруди
До монастирського комплексу входили: церква, величезний монастирський будинок у формі літери «Г», декілька допоміжних приміщень – свічкарня, пекарня, баня, великий погріб та інші. Точно відомо, що для будівництва використовувалась місцева цегла з урочища Паляна гора. Тодішні майстри були доволі майстерні, адже цеглу випалювали різної форми і вона досі міцна.
Весь комплекс споруд не лише вибором місця, а й міцністю, архітектурними особливостями зводився як фортеця. Товщина стін церкви (єдина споруда, що вціліла) — один метр п'ятнадцять сантиметрів, а стіни південної сторони — півтора метра. Хід на хори, що веде до двох оборонних башт, знаходиться в стіні.
Біля підніжжя храмової гори під час будівництва дороги Торчин — Садів (1970–1971 роки) розкрито склепіння верхньої частини підземних ходів. В одному місці шанця підземний хід провалився. Він теж мав склепіння і йшов до Синайської гори де була підземна церква. Шанець же був висотою тридцять три метри від підніжжя. Мало поступалась йому і храмова гора.
Це все робилося з обороною метою, адже часи були важкі. В 1605, 1617, 1618, 1633 роках на Волинь ходили татари. У 1638 році вони вже потопталися і біля новозбудованого монастиря.
Монастирське життя
Засновник монастиря — (у чернецтві Сильвестр) — став гордістю села. Він добре поставив господарство обителі — пасіки, бортневі дерева довколишнього лісу, рибні лови, розробку лісу для нових будов. Млин, кузня та інші ремесла давали додатковий дохід. Монастир жив високим життям. Мудрий пастир отримав новий високий духовний сан — став православним єпископом Перемишльським і Самбірським.
За документами, 26 травня 1640 року, єпископ Сильвестр (Гулевич) передав свій монастир з володіннями новому ігумену С. Селецькому. Це стало початком великих випробувань для монастирської братії, а це впливало і на життя села.
Луцькі римо-католицькі єпископи, що мали неподалік Білостоку землі, (а з ними і луцькі протестанти), повели довгу судову тяжбу за землі монастирські, претендуючи на якусь їх частку. Вони дуже знахабніли і назвали ігумена Селецького банітою, тобто людиною, позбавленою захисту законом. Третій по черзі ігумен у 1644 році скаржиться, що з заповіданих монастиреві сіл Грушове і Белзького повіту не надійшло монастиреві 200 польських золотих.
У 1646 році помер засновник Білостоцького монастиря єпископ Сльвестр Гулевич. І відразу ж рішенням Люблінського трибуналу село Гать було вилучено з володінь монастиря і повернуто нащадкам колишнього власника поміщика Свенцицького. А через два роки рідні діти єпископа Павло і Олександр Гулевичі зажадали повернути їм села Білосток і Воютин, хоч ще в 1632 році втратили їх. Навіть монастирські будівлі хотіли відсудити (з документу від 10 січня 1648 року).
Ці тяжби зупинили бурхливі події національно-визвольної війни в Україні, що спалахнула в тому ж році. І до стін монастиря прийшли козацькі загони. В їх рядах був і козацький хорунжий , шляхтичі з роду Білостоцьких, Жуковецьких. Вони підтримали ідеї української державності, проголошені Богданом Хмельницьким. Легенда твердить, що сам гетьман був у селі, в його церкві.
Можливо саме тому отямився і в 1657 році подібно до брата Семена, віддав усю свою маєтність монастиреві в Білостоці. Звичайно ж, з умовою, що монастир перейде в греко-католицизм, як це зробили сусідні поміщики, прийнявши католицьку віру. Така доля вже тоді могла спіткати всю білостоцьку обитель. Адже після нового загарбання Волині католики, єзуїти умертвили і луцьке православне братство і кафедральний храм Івана Богослова, який знаходиться в Луцькому замку. Луцький коронний суд та Люблінський трибунал не завжди захищали інтереси монастиря, основна причина — всі посади посіли греко-католики, католики.
Також багато залежало і від самих ігуменів монастиря. У 1678 році ігумен дав відсіч поміщикам з Воютина за збитки монастиреві, що вони колись чинили. Тривожним був період при ігумені Афанасії Падальському, коли поміщик у 1700 році хотів повернути собі монастирську частину Білостоку. Відбувся суд, на якому у Жабокрицького не вистачило аргументів. Тоді він вирішив зі своєю челяддю вдатися до розбою. Вони зловили монастирських підданих, братів Йосипа, Пилипа та Андрія і хотіли порубати, але не порубали, тримали їх два дні в погребі, били і морили голодом. Також вони били киями тих хто їхав з Воютина біля монастиря на торчинські базари. Ще вистежували мельника, який був при монастирі, коли він йшов до млина на греблі.
Ігумен Падальський відомий і тим, що у 1690 році православний луцький єпископ Афанасій Шумлянський посилає його в забрати майно цього монастиря через нашестя татар.
У 1701 році пан з села Гать — скаржиться на монастирську братію, яка, захищаючись від нападів сусідів, дала їм відсіч. Путошинський — іновірець, і до того ж за розбій у Білостоці його вже штрафували, сидів у в'язниці, та це його не вгамувало. Монахи перестріли його слугу, шляхтича Войтеха Маковського, який віз скаргу в Лублінський суд, витягли з-за пазухи пакет і втопили на греблі в болото. Воютинський пан підтримав ігумена і його челядь. Міжконфесійна неприязнь православного монастиря та греко-католиків, католиків-панів породжувала нові конфлікти. Так у 1718 році ігумен судом намагався стягнути борг у розмірі 12000 польських злотих з панів Білостоцьких і Путошинського. Через рік Жабокрицький знову заорав монастирські землі. Справу вирішував суд. У 1721 році через не бажання сплачувати борг 9000 злотих, вчинили розбійний напад на монастир. Також з розбоєм вдиралися поміщики Мишинський і Лука Богданович, справу було передано до суду, і лише він вгамував їх апетити.
Та найбільш мужньо захищав честь монастиря і його майно ігумен , який два строки керував братією обителі, а між ними в 1690-1698 роках був ігуменом Луцького братства.
Закриття монастиря
У 1702 році православний єпископ Луцький і Острозький Діонісій Жабокрицький прийняв греко-католицизм. Всі в той момент згадали як він домагався луцького єпископства. У 1695 році отримав рекомендації від самого короля польського Яна III. Писав листи митрополиту Київському і Івану Мазепі у Батурин з проханням благословення. Збереглися листи митрополита і гетьмана Жабокрицькому, також лист гетьмана до ігумена білостоцького Феодосія Подальського. Тут, у монастирі, Діонісій одержував установчий універсал на єпископство.
Славився єпископ Діонісій ревністю в православ'ї, вченістю. А тут він робить такий вчинок, всі в Білостоці назвали це зрадою. В цей самий час вирувала Північна війна. Петро І теж знав про Жабокрицького, бо писав листа митрополитові в Київ щодо його єпископства. Тому Діонісій вирішив, що буде краще, якщо він втече в Угорщину. Після від'їзду його родичі весь час посягали на його власність. Феодосій окрім маєтності в Білостоці, мав ще 13 сіл.
У 1708 році він повертається. У 1709 році його родичі, серед них видали його російському командуванню. Ті, в свою чергу відправили Діонісія в заслання, де він в невдовзі помер.
Православний монастир в Білостоці весь час тримав оборону від сусідів-греко-католиків. Було багато випадків стикання двох вір. Один із них: селі поблизу Білостока влітку 1700 року помер греко-католицький священник Касіан. На прохання овдовілої попаді він був похований православними ченцями Білостоцького монастиря за православним звичаєм у його ж сільській церкві. Вдова не звернулась за цим до греко-католиків, бо вони були далеко від Жуківців. Коли про це дізналися греко-католицькі ченці, які прибули, вийняли труну з померлим і кинули в болото поблизу церкви.
Суд не розглядав цієї справи. А ось побиття монастирського кухаря Івана Даниловського кваліфікували як злочин греко-католиків. Йому сокирою рубали руки, плечі, просто, за віру.
У 1726 році ігумен Зелінський знов звертається до суду, бо пан Лука Богданович напав на монастир. А напав через те, що монастир довгий час була твердинею проти наступу унії. І ще луцькі православні владики мали тут свою резиденцію.
У 1732 році нову спробу заволодіти майном монастиря зробив пан Косович. Відбувся важкий суд, та пан нічим не міг довести свою правоту. Подібних випадків в історії монастиря було чимало.
Але перехід монастиря в унію відбувся не через панів, а через підступність ігумена Варлаама Верещака. Він 20 років з 1736 року керував монастирем у званні суперіора Василіянського ордену. Навіть змінив ім'я на Вавржинцев.
Частина монахів відразу покинула монастир і обрала пристанище за два кілометри від села — в урочищі Скитик. Там серед непрохідного лісу на поляні стояла невелика церковка в ім'я святих апостолів Петра і Павла. Ікона перших апостолів з цієї церкви досі збереглась.
Також відомо, що частина монахів — це ті ж поміщики села Білостоку, були спільниками і однодумцями Верещаки. Їм було не важко схилити до унії своїх кріпаків. Звичайно був опір, тому що подібні випадки сталися і в Жидичині і в Піддубцях тощо.
В той час прийняття греко-католицизму православною й католицькою церквами сприймалося населенням як зрада національним традиціям, інтересам українського населення.
Шістдесят років Білостоцький монастир був греко-католицьким. Греко-католицьке й католицьке оточення не полегшило його становище. Майже єдиною, хто зробив пожертву монастиреві, була монахиня луцького василіянського кляштора Анна Пузинянка. У 1736 році вона відписала для підтримки білостоцької обителі 2500 польських злотих. Це для того, щоб посприяти новій діяльності недавнього ігумена, тепер суперіора її ж ордену Верещаки. Але греко-католицькі поміщики все одно посягали на майно монастиря і на володіння всім Білостоком, зрештою вони свого досягли. У 1759 році Верещака втратив 2000 злотих у судовій тяжбі з поміщиком Хрустинським.
Суперіор Василь Шадурський теж не мав успіхів у спорах з поміщиками-сусідами. Але йому таки вдалося зробити добудову до Михайлівської церкви — ризниці з північної вівтарної сторони, і архіву з південної сторони. Архів у монастирі, церкві був справді багатим. Тут зберігалися різні документи про Білосток, Воютин, Гать, про події в Луцьку, Володимирі, Торчині тощо. У 1870 році тут було виявлено копію дарчої грамоти князя Льва Даниловича — старшого сина Данила Галицького — на побудову монастиря в Лаврові біля Луцька. На жаль, в різні періоди архів був перевезений до Житомира (1864 рік) та інші місця.
Інші суперіори монастиря мало чим різнилися в своїй діяльності. Поміщики села Білосток в 1783, порушуючи діючі тоді закони, не оплатили 3000 злотих. Воютинський пан Хрустинський не сплатив 1000 злотих. А у 1790 році монастир прийняв двох дезертирів з армії, за це польська військово-судна комісія наклала штраф 400 злотих. Цікавим явищем того часу було видання в 1790–1791 роках почаївського «Богогласника» — своєрідної антології духовних псалмів. У ній вміщено на польській мові псалом «Найсвятішій Марії в монастирі Білостоцькому» присвячений Білостоцькій чудотворній іконі Божої Матері.
За легендою, ця ікона — древньо-грецького письма, на цинковій основі. З 1636 року вміщена у вівтарі на горному місці, в кіоті, в позолоченій, прикрашеній різьбою рамі. На ікону накладена срібна риза з визолоченими вікнами. За переказами, звернення до ікони і щира віра допомагали білосточанам в обороні від татарських набігів і в зціленні прихожан від різних хвороб. В дні свят завжди здійснювали тут хресний хід до берегових козацьких джерел і освячення води. Відпусти проводилися тут з часів ігумена Сільвестра Гулевича 15 серпня, в день святої Трійці.
Йов Кондзелевич (життя в монастирі)
У 1688 році, до обителі прийшов дев'ятнадцятирічний юнак-художник, став монахом, створив школу іконописного мистецтва. Невдовзі про неї знали у всьому Волинсько-Галицькому краї.
Його ім'я — Йов Кондзелевич тепер знаний у всій Європі як видатний український художник кінця XVII — початку XVIII століття. Його твори занесені до каталогів найвідоміших музеїв мистецтва. Найціннішим його творінням вважають Богородчанський іконостас, що експонується у Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького. Також там знаходяться деякі ікони з . Ще його творіння знаходяться у Волинському краєзнавчому музеї, та інших.
Досі залишається загадкою, чому саме у цей монастир прийшов Кондзелевич. Як твердять дослідники його творчості, народився він у місті Жовква в 1667 році. Є припущення, що саме там він і почав навчатися живопису. Але якщо подивитися у «Українську Радянську Енциклопедію» (т. 5, с. 353) чомусь місцем початку навчання вважається Київ або закордонні школи. Чи могло вистачити статків молодого художника для навчання за кордоном і на кількарічне перебування там.
Білосток він обрав не випадково, припускається, що тут жили його родичі. На всіх його роботах був майже однаковий підпис:
“Недостойний ієромонах Йов Кондзелевич, законник Білостоцького монастиря рукою власною зробив…”
У білостоцькій церкві зберігся вівтар з іконою «Успіння Богородиці» та шести апостолів старого іконостасу і парна до «Успіння Богородиці» ікона «Зішестя Святого Духа». По ній можна припустити, що вже в початковий період перебування в монастирі він мав учнів. Він з ними прикрашає іконостас дивовижними красивими іконами, в яких обличчя святих зображені об'ємно, а гама кольорів передає живі образи, почуття, думку. Такого волинські храми ще не пам'ятають.
Очевидно на створення саме таких ікон його надихали події того часу. Тоді ще були козаки, селяни, ремісники в Білостоці і в інших селах, які під булавою Богдана Хмельницького та інших старшин виборювали незалежність України, штурмували шляхетські замки, на небувалу височінь піднесли дух народу. Але після цього періоду настав інший — Руїна. Йов передавав це у своїх дивовижних іконах.
Влітку 1696 року Кондзелевича запрошують у сусідній Загорівський монастир. Там він працює над оформленням престолу, призначеного для розміщення старої ікони Богоматері. І архітектура, і різьба, і живопис престолу вражають своєю красою. Йов зробив цікаві зображення Марії, Ісуса Христа, епізоди з Старого й Нового Заповіту. До речі, підпис там такий :
“Смиренний ієромонах Йов Кондзелевич, законник монастиря Білостоцького в літо року Божого 1696”.
Майстрові надходять замовлення і з-поза меж Волині. Багато монастирів реконструювались, відновлювались після набігів татар та війн. Майже сім років (1698–1705 роки) з групою майстрів різних спеціальностей він працює над іконостасом для скиту Манявського. Цей іконостас увійшов в історію українського мистецтва під назвою Богородчанського. То одна з найкращих пам'яток живопису XVII століття. В цих іконах прекрасно втілені не лише майстерність самого Кондзалевича, а й те, що він навчився у своїх товаришів.
З поверненням у Білосток, малює навколишню красу з Синай-гори, своїх друзів-монахів, селян, селянок. Знаходить це відображення і в іконах. Популярність Іова Кондзалевича, його мудрість, духовного, моральна досконалість такі помітні, що його обирають ігуменом Луцького братського монастиря.
Знатні шляхтичі Чацький і Загоровський замовляють в нього іконостас для Загорівського монастиря (відомий пізніше як Вощатинський іконостас), ікони для , для тощо.
До наших днів дійшла тільки частина творів . Але і із тих творінь, що збереглися можна зробити висновок, що Йов Кондзалевич – художник-реформатор, який об'єднав у собі усе найкраще, що творив український живопис у попередні і його часи. Він прекрасно відобразив дух епохи і прагнення народу до покращення життя, осяяною християнською духовністю.
1740 року Йов Кондзелевич помирає. За переказами його поховали біля стін Білостоцького монастиря.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Михайлівська церква, Білосток |
Ця стаття не містить . (лютий 2011) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bilostockij Hrestovozdvizhenskij monastir zgromadzhennya chenciv zasnovane u 1636 roci na koshti Semena Gulevicha Voyutinskogo u chernectvi Silvestr yakij desho piznishe buv visvyachenij na pravoslavnogo yepiskopa Peremiskogo ta Sambirskogo Roztashovanij na Volini u s Bilostoci Bilostockij Hrestovozdvizhenskij cholovichij monastirSvyato Mihajlivska cerkva Bilostockogo monastirya50 41 03 pn sh 24 58 15 sh d 50 68417 pn sh 24 97083 sh d 50 68417 24 97083 Koordinati 50 41 03 pn sh 24 58 15 sh d 50 68417 pn sh 24 97083 sh d 50 68417 24 97083Tip sporudicerkvaRoztashuvannya Ukrayina Luckij rajon Volinska oblastPochatok budivnictva1636Kinec budivnictva1636NalezhnistPravoslavna cerkva Ukrayini dzherelo Stanpam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya UkrayiniBilostockij monastir Ukrayina Bilostockij monastir u VikishovishiIstoriyaZasnuvannya 31 sichnya 1636 roku Semen Gulevich zakonnim poryadkom robit darchij zapis u koronnomu sudi mista Lucka pro te sho vin peredaye usyu svoyu mayetnist sela zemlyu z selyanami dohodi i groshi gotivkoyu na budivnictvo pravoslavnogo monastirya z cerkvoyu v Bilostoci Zapovidaye monaham zavzhdi buti virnimi pravoslavnoyi viri koritisya konstantinopolskomu patriarhu Shob dati lad svoyij velikij pozhertvi vin sam postrigsya v chenci i stav pershim igumenom monastirya Buduchi trivalij chas chlenom Luckogo Chesnohresnogo pravoslavnogo bratstva Semen Gulevich zobov yazavsya utrimuvati v monastiri propovidnika vchitelya bogoslov ya dlya monahiv i uchilishe dlya shlyahetskih i silskih ditej Ochevidno sho misce dlya budivnictva monastirya i Semen Gulevich obrav zadovgo do darchogo zapisu Gora visoka na krejdyanij osnovi z pid yakoyi b yut dzherela Yih vodi vpadayut v richku Chornoguzka todishnya nazva Olen sho teche bilya pidnizhzhya Vid gori do inshogo berega vede greblya z vodyanim mlinom Chas pobudovi monastirya v usih dokumentah zaznachenij 1636 rokom Hocha zalishayetsya pitannyam chi mogli za odin rik pobuduvati cerkvu i monastirski primishennya Plan monastirski sporudi Do monastirskogo kompleksu vhodili cerkva velicheznij monastirskij budinok u formi literi G dekilka dopomizhnih primishen svichkarnya pekarnya banya velikij pogrib ta inshi Tochno vidomo sho dlya budivnictva vikoristovuvalas misceva cegla z urochisha Palyana gora Todishni majstri buli dovoli majsterni adzhe ceglu vipalyuvali riznoyi formi i vona dosi micna Ves kompleks sporud ne lishe viborom miscya a j micnistyu arhitekturnimi osoblivostyami zvodivsya yak fortecya Tovshina stin cerkvi yedina sporuda sho vcilila odin metr p yatnadcyat santimetriv a stini pivdennoyi storoni pivtora metra Hid na hori sho vede do dvoh oboronnih basht znahoditsya v stini Bilya pidnizhzhya hramovoyi gori pid chas budivnictva dorogi Torchin Sadiv 1970 1971 roki rozkrito sklepinnya verhnoyi chastini pidzemnih hodiv V odnomu misci shancya pidzemnij hid provalivsya Vin tezh mav sklepinnya i jshov do Sinajskoyi gori de bula pidzemna cerkva Shanec zhe buv visotoyu tridcyat tri metri vid pidnizhzhya Malo postupalas jomu i hramova gora Ce vse robilosya z oboronoyu metoyu adzhe chasi buli vazhki V 1605 1617 1618 1633 rokah na Volin hodili tatari U 1638 roci voni vzhe potoptalisya i bilya novozbudovanogo monastirya Monastirske zhittya Zasnovnik monastirya u chernectvi Silvestr stav gordistyu sela Vin dobre postaviv gospodarstvo obiteli pasiki bortnevi dereva dovkolishnogo lisu ribni lovi rozrobku lisu dlya novih budov Mlin kuznya ta inshi remesla davali dodatkovij dohid Monastir zhiv visokim zhittyam Mudrij pastir otrimav novij visokij duhovnij san stav pravoslavnim yepiskopom Peremishlskim i Sambirskim Za dokumentami 26 travnya 1640 roku yepiskop Silvestr Gulevich peredav svij monastir z volodinnyami novomu igumenu S Seleckomu Ce stalo pochatkom velikih viprobuvan dlya monastirskoyi bratiyi a ce vplivalo i na zhittya sela Lucki rimo katolicki yepiskopi sho mali nepodalik Bilostoku zemli a z nimi i lucki protestanti poveli dovgu sudovu tyazhbu za zemli monastirski pretenduyuchi na yakus yih chastku Voni duzhe znahabnili i nazvali igumena Seleckogo banitoyu tobto lyudinoyu pozbavlenoyu zahistu zakonom Tretij po cherzi igumen u 1644 roci skarzhitsya sho z zapovidanih monastirevi sil Grushove i Belzkogo povitu ne nadijshlo monastirevi 200 polskih zolotih U 1646 roci pomer zasnovnik Bilostockogo monastirya yepiskop Slvestr Gulevich I vidrazu zh rishennyam Lyublinskogo tribunalu selo Gat bulo vilucheno z volodin monastirya i povernuto nashadkam kolishnogo vlasnika pomishika Svencickogo A cherez dva roki ridni diti yepiskopa Pavlo i Oleksandr Gulevichi zazhadali povernuti yim sela Bilostok i Voyutin hoch she v 1632 roci vtratili yih Navit monastirski budivli hotili vidsuditi z dokumentu vid 10 sichnya 1648 roku Ci tyazhbi zupinili burhlivi podiyi nacionalno vizvolnoyi vijni v Ukrayini sho spalahnula v tomu zh roci I do stin monastirya prijshli kozacki zagoni V yih ryadah buv i kozackij horunzhij shlyahtichi z rodu Bilostockih Zhukoveckih Voni pidtrimali ideyi ukrayinskoyi derzhavnosti progolosheni Bogdanom Hmelnickim Legenda tverdit sho sam getman buv u seli v jogo cerkvi Mozhlivo same tomu otyamivsya i v 1657 roci podibno do brata Semena viddav usyu svoyu mayetnist monastirevi v Bilostoci Zvichajno zh z umovoyu sho monastir perejde v greko katolicizm yak ce zrobili susidni pomishiki prijnyavshi katolicku viru Taka dolya vzhe todi mogla spitkati vsyu bilostocku obitel Adzhe pislya novogo zagarbannya Volini katoliki yezuyiti umertvili i lucke pravoslavne bratstvo i kafedralnij hram Ivana Bogoslova yakij znahoditsya v Luckomu zamku Luckij koronnij sud ta Lyublinskij tribunal ne zavzhdi zahishali interesi monastirya osnovna prichina vsi posadi posili greko katoliki katoliki Takozh bagato zalezhalo i vid samih igumeniv monastirya U 1678 roci igumen dav vidsich pomishikam z Voyutina za zbitki monastirevi sho voni kolis chinili Trivozhnim buv period pri igumeni Afanasiyi Padalskomu koli pomishik u 1700 roci hotiv povernuti sobi monastirsku chastinu Bilostoku Vidbuvsya sud na yakomu u Zhabokrickogo ne vistachilo argumentiv Todi vin virishiv zi svoyeyu chelyaddyu vdatisya do rozboyu Voni zlovili monastirskih piddanih brativ Josipa Pilipa ta Andriya i hotili porubati ale ne porubali trimali yih dva dni v pogrebi bili i morili golodom Takozh voni bili kiyami tih hto yihav z Voyutina bilya monastirya na torchinski bazari She vistezhuvali melnika yakij buv pri monastiri koli vin jshov do mlina na grebli Igumen Padalskij vidomij i tim sho u 1690 roci pravoslavnij luckij yepiskop Afanasij Shumlyanskij posilaye jogo v zabrati majno cogo monastirya cherez nashestya tatar U 1701 roci pan z sela Gat skarzhitsya na monastirsku bratiyu yaka zahishayuchis vid napadiv susidiv dala yim vidsich Putoshinskij inovirec i do togo zh za rozbij u Bilostoci jogo vzhe shtrafuvali sidiv u v yaznici ta ce jogo ne vgamuvalo Monahi perestrili jogo slugu shlyahticha Vojteha Makovskogo yakij viz skargu v Lublinskij sud vityagli z za pazuhi paket i vtopili na grebli v boloto Voyutinskij pan pidtrimav igumena i jogo chelyad Mizhkonfesijna nepriyazn pravoslavnogo monastirya ta greko katolikiv katolikiv paniv porodzhuvala novi konflikti Tak u 1718 roci igumen sudom namagavsya styagnuti borg u rozmiri 12000 polskih zlotih z paniv Bilostockih i Putoshinskogo Cherez rik Zhabokrickij znovu zaorav monastirski zemli Spravu virishuvav sud U 1721 roci cherez ne bazhannya splachuvati borg 9000 zlotih vchinili rozbijnij napad na monastir Takozh z rozboyem vdiralisya pomishiki Mishinskij i Luka Bogdanovich spravu bulo peredano do sudu i lishe vin vgamuvav yih apetiti Ta najbilsh muzhno zahishav chest monastirya i jogo majno igumen yakij dva stroki keruvav bratiyeyu obiteli a mizh nimi v 1690 1698 rokah buv igumenom Luckogo bratstva Zakrittya monastirya U 1702 roci pravoslavnij yepiskop Luckij i Ostrozkij Dionisij Zhabokrickij prijnyav greko katolicizm Vsi v toj moment zgadali yak vin domagavsya luckogo yepiskopstva U 1695 roci otrimav rekomendaciyi vid samogo korolya polskogo Yana III Pisav listi mitropolitu Kiyivskomu i Ivanu Mazepi u Baturin z prohannyam blagoslovennya Zbereglisya listi mitropolita i getmana Zhabokrickomu takozh list getmana do igumena bilostockogo Feodosiya Podalskogo Tut u monastiri Dionisij oderzhuvav ustanovchij universal na yepiskopstvo Slavivsya yepiskop Dionisij revnistyu v pravoslav yi vchenistyu A tut vin robit takij vchinok vsi v Bilostoci nazvali ce zradoyu V cej samij chas viruvala Pivnichna vijna Petro I tezh znav pro Zhabokrickogo bo pisav lista mitropolitovi v Kiyiv shodo jogo yepiskopstva Tomu Dionisij virishiv sho bude krashe yaksho vin vteche v Ugorshinu Pislya vid yizdu jogo rodichi ves chas posyagali na jogo vlasnist Feodosij okrim mayetnosti v Bilostoci mav she 13 sil U 1708 roci vin povertayetsya U 1709 roci jogo rodichi sered nih vidali jogo rosijskomu komanduvannyu Ti v svoyu chergu vidpravili Dionisiya v zaslannya de vin v nevdovzi pomer Pravoslavnij monastir v Bilostoci ves chas trimav oboronu vid susidiv greko katolikiv Bulo bagato vipadkiv stikannya dvoh vir Odin iz nih seli poblizu Bilostoka vlitku 1700 roku pomer greko katolickij svyashennik Kasian Na prohannya ovdoviloyi popadi vin buv pohovanij pravoslavnimi chencyami Bilostockogo monastirya za pravoslavnim zvichayem u jogo zh silskij cerkvi Vdova ne zvernulas za cim do greko katolikiv bo voni buli daleko vid Zhukivciv Koli pro ce diznalisya greko katolicki chenci yaki pribuli vijnyali trunu z pomerlim i kinuli v boloto poblizu cerkvi Sud ne rozglyadav ciyeyi spravi A os pobittya monastirskogo kuharya Ivana Danilovskogo kvalifikuvali yak zlochin greko katolikiv Jomu sokiroyu rubali ruki plechi prosto za viru U 1726 roci igumen Zelinskij znov zvertayetsya do sudu bo pan Luka Bogdanovich napav na monastir A napav cherez te sho monastir dovgij chas bula tverdineyu proti nastupu uniyi I she lucki pravoslavni vladiki mali tut svoyu rezidenciyu U 1732 roci novu sprobu zavoloditi majnom monastirya zrobiv pan Kosovich Vidbuvsya vazhkij sud ta pan nichim ne mig dovesti svoyu pravotu Podibnih vipadkiv v istoriyi monastirya bulo chimalo Ale perehid monastirya v uniyu vidbuvsya ne cherez paniv a cherez pidstupnist igumena Varlaama Vereshaka Vin 20 rokiv z 1736 roku keruvav monastirem u zvanni superiora Vasiliyanskogo ordenu Navit zminiv im ya na Vavrzhincev Chastina monahiv vidrazu pokinula monastir i obrala pristanishe za dva kilometri vid sela v urochishi Skitik Tam sered neprohidnogo lisu na polyani stoyala nevelika cerkovka v im ya svyatih apostoliv Petra i Pavla Ikona pershih apostoliv z ciyeyi cerkvi dosi zbereglas Takozh vidomo sho chastina monahiv ce ti zh pomishiki sela Bilostoku buli spilnikami i odnodumcyami Vereshaki Yim bulo ne vazhko shiliti do uniyi svoyih kripakiv Zvichajno buv opir tomu sho podibni vipadki stalisya i v Zhidichini i v Piddubcyah tosho V toj chas prijnyattya greko katolicizmu pravoslavnoyu j katolickoyu cerkvami sprijmalosya naselennyam yak zrada nacionalnim tradiciyam interesam ukrayinskogo naselennya Shistdesyat rokiv Bilostockij monastir buv greko katolickim Greko katolicke j katolicke otochennya ne polegshilo jogo stanovishe Majzhe yedinoyu hto zrobiv pozhertvu monastirevi bula monahinya luckogo vasiliyanskogo klyashtora Anna Puzinyanka U 1736 roci vona vidpisala dlya pidtrimki bilostockoyi obiteli 2500 polskih zlotih Ce dlya togo shob pospriyati novij diyalnosti nedavnogo igumena teper superiora yiyi zh ordenu Vereshaki Ale greko katolicki pomishiki vse odno posyagali na majno monastirya i na volodinnya vsim Bilostokom zreshtoyu voni svogo dosyagli U 1759 roci Vereshaka vtrativ 2000 zlotih u sudovij tyazhbi z pomishikom Hrustinskim Superior Vasil Shadurskij tezh ne mav uspihiv u sporah z pomishikami susidami Ale jomu taki vdalosya zrobiti dobudovu do Mihajlivskoyi cerkvi riznici z pivnichnoyi vivtarnoyi storoni i arhivu z pivdennoyi storoni Arhiv u monastiri cerkvi buv spravdi bagatim Tut zberigalisya rizni dokumenti pro Bilostok Voyutin Gat pro podiyi v Lucku Volodimiri Torchini tosho U 1870 roci tut bulo viyavleno kopiyu darchoyi gramoti knyazya Lva Danilovicha starshogo sina Danila Galickogo na pobudovu monastirya v Lavrovi bilya Lucka Na zhal v rizni periodi arhiv buv perevezenij do Zhitomira 1864 rik ta inshi miscya Inshi superiori monastirya malo chim riznilisya v svoyij diyalnosti Pomishiki sela Bilostok v 1783 porushuyuchi diyuchi todi zakoni ne oplatili 3000 zlotih Voyutinskij pan Hrustinskij ne splativ 1000 zlotih A u 1790 roci monastir prijnyav dvoh dezertiriv z armiyi za ce polska vijskovo sudna komisiya naklala shtraf 400 zlotih Cikavim yavishem togo chasu bulo vidannya v 1790 1791 rokah pochayivskogo Bogoglasnika svoyeridnoyi antologiyi duhovnih psalmiv U nij vmisheno na polskij movi psalom Najsvyatishij Mariyi v monastiri Bilostockomu prisvyachenij Bilostockij chudotvornij ikoni Bozhoyi Materi Za legendoyu cya ikona drevno greckogo pisma na cinkovij osnovi Z 1636 roku vmishena u vivtari na gornomu misci v kioti v pozolochenij prikrashenij rizboyu rami Na ikonu nakladena sribna riza z vizolochenimi viknami Za perekazami zvernennya do ikoni i shira vira dopomagali bilostochanam v oboroni vid tatarskih nabigiv i v zcilenni prihozhan vid riznih hvorob V dni svyat zavzhdi zdijsnyuvali tut hresnij hid do beregovih kozackih dzherel i osvyachennya vodi Vidpusti provodilisya tut z chasiv igumena Silvestra Gulevicha 15 serpnya v den svyatoyi Trijci Jov Kondzelevich zhittya v monastiri U 1688 roci do obiteli prijshov dev yatnadcyatirichnij yunak hudozhnik stav monahom stvoriv shkolu ikonopisnogo mistectva Nevdovzi pro neyi znali u vsomu Volinsko Galickomu krayi Jogo im ya Jov Kondzelevich teper znanij u vsij Yevropi yak vidatnij ukrayinskij hudozhnik kincya XVII pochatku XVIII stolittya Jogo tvori zaneseni do katalogiv najvidomishih muzeyiv mistectva Najcinnishim jogo tvorinnyam vvazhayut Bogorodchanskij ikonostas sho eksponuyetsya u Nacionalnomu muzeyi u Lvovi im A Sheptickogo Takozh tam znahodyatsya deyaki ikoni z She jogo tvorinnya znahodyatsya u Volinskomu krayeznavchomu muzeyi ta inshih Dosi zalishayetsya zagadkoyu chomu same u cej monastir prijshov Kondzelevich Yak tverdyat doslidniki jogo tvorchosti narodivsya vin u misti Zhovkva v 1667 roci Ye pripushennya sho same tam vin i pochav navchatisya zhivopisu Ale yaksho podivitisya u Ukrayinsku Radyansku Enciklopediyu t 5 s 353 chomus miscem pochatku navchannya vvazhayetsya Kiyiv abo zakordonni shkoli Chi moglo vistachiti statkiv molodogo hudozhnika dlya navchannya za kordonom i na kilkarichne perebuvannya tam Bilostok vin obrav ne vipadkovo pripuskayetsya sho tut zhili jogo rodichi Na vsih jogo robotah buv majzhe odnakovij pidpis Nedostojnij iyeromonah Jov Kondzelevich zakonnik Bilostockogo monastirya rukoyu vlasnoyu zrobiv i misyac i rik Ce ne vipadkovo Takozh vidomij rik koli vin stav iyeromonahom 1693 rik U bilostockij cerkvi zberigsya vivtar z ikonoyu Uspinnya Bogorodici ta shesti apostoliv starogo ikonostasu i parna do Uspinnya Bogorodici ikona Zishestya Svyatogo Duha Po nij mozhna pripustiti sho vzhe v pochatkovij period perebuvannya v monastiri vin mav uchniv Vin z nimi prikrashaye ikonostas divovizhnimi krasivimi ikonami v yakih oblichchya svyatih zobrazheni ob yemno a gama koloriv peredaye zhivi obrazi pochuttya dumku Takogo volinski hrami she ne pam yatayut Ochevidno na stvorennya same takih ikon jogo nadihali podiyi togo chasu Todi she buli kozaki selyani remisniki v Bilostoci i v inshih selah yaki pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo ta inshih starshin viboryuvali nezalezhnist Ukrayini shturmuvali shlyahetski zamki na nebuvalu visochin pidnesli duh narodu Ale pislya cogo periodu nastav inshij Ruyina Jov peredavav ce u svoyih divovizhnih ikonah Vlitku 1696 roku Kondzelevicha zaproshuyut u susidnij Zagorivskij monastir Tam vin pracyuye nad oformlennyam prestolu priznachenogo dlya rozmishennya staroyi ikoni Bogomateri I arhitektura i rizba i zhivopis prestolu vrazhayut svoyeyu krasoyu Jov zrobiv cikavi zobrazhennya Mariyi Isusa Hrista epizodi z Starogo j Novogo Zapovitu Do rechi pidpis tam takij Smirennij iyeromonah Jov Kondzelevich zakonnik monastirya Bilostockogo v lito roku Bozhogo 1696 Majstrovi nadhodyat zamovlennya i z poza mezh Volini Bagato monastiriv rekonstruyuvalis vidnovlyuvalis pislya nabigiv tatar ta vijn Majzhe sim rokiv 1698 1705 roki z grupoyu majstriv riznih specialnostej vin pracyuye nad ikonostasom dlya skitu Manyavskogo Cej ikonostas uvijshov v istoriyu ukrayinskogo mistectva pid nazvoyu Bogorodchanskogo To odna z najkrashih pam yatok zhivopisu XVII stolittya V cih ikonah prekrasno vtileni ne lishe majsternist samogo Kondzalevicha a j te sho vin navchivsya u svoyih tovarishiv Z povernennyam u Bilostok malyuye navkolishnyu krasu z Sinaj gori svoyih druziv monahiv selyan selyanok Znahodit ce vidobrazhennya i v ikonah Populyarnist Iova Kondzalevicha jogo mudrist duhovnogo moralna doskonalist taki pomitni sho jogo obirayut igumenom Luckogo bratskogo monastirya Znatni shlyahtichi Chackij i Zagorovskij zamovlyayut v nogo ikonostas dlya Zagorivskogo monastirya vidomij piznishe yak Voshatinskij ikonostas ikoni dlya dlya tosho Do nashih dniv dijshla tilki chastina tvoriv Ale i iz tih tvorin sho zbereglisya mozhna zrobiti visnovok sho Jov Kondzalevich hudozhnik reformator yakij ob yednav u sobi use najkrashe sho tvoriv ukrayinskij zhivopis u poperedni i jogo chasi Vin prekrasno vidobraziv duh epohi i pragnennya narodu do pokrashennya zhittya osyayanoyu hristiyanskoyu duhovnistyu 1740 roku Jov Kondzelevich pomiraye Za perekazami jogo pohovali bilya stin Bilostockogo monastirya Div takozhJov KondzelevichPrimitki Arhiv originalu za 14 kvitnya 2015 Procitovano 10 kvitnya 2015 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Mihajlivska cerkva Bilostok Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno lyutij 2011