Успенський чоловічий монастир — православний чоловічий монастир, яким керує УПЦ МП, знаходиться в селі Низкиничі Нововолинської громади Волинської області, заснований у 1643 році Адамом Киселем. Після смерті у 1653 році фундатора поховано у Свято-Успенській церкві монастиря. Також тут поховано його дружину Анастасію (дочку київського шляхтича Філона Гулковича).
Успенський чоловічий монастир | |
---|---|
Панорама монастиря, 2010 | |
50°43′38″ пн. ш. 24°11′25″ сх. д. / 50.72722° пн. ш. 24.1904306° сх. д.Координати: 50°43′38″ пн. ш. 24°11′25″ сх. д. / 50.72722° пн. ш. 24.1904306° сх. д. | |
Розташування | Україна, Низкиничі |
Засновник | Адам Кисіль |
Початок будівництва | 1643 |
Належність | УПЦ МП |
Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
Адреса | c. Низкиничі, Володимирський р-н, Волинська обл., Україна, 45321 |
Успенський чоловічий монастир (Низкиничі) (Україна) | |
Успенський чоловічий монастир у Вікісховищі |
З 26 березня 2000 року намісником монастиря є архімандрит Вікентій Мазур.
З історії монастиря
Заснування
Обитель було засновано 16 вересня 1643 року. Її фундатором став український магнат Адам Кисіль, на той час генеральний каштелян Чернігівського староства. Монастиреві Адам Кисіль заповів на вічні часи замок із землею навколо нього і три родини селян, які мали обслуговувати цю обитель, три тисячі талерів і дві тисячі злотих, з яких монастир мав отримувати 7 відсотків річного прибутку і десятий сніп з маєтків. Згідно з волею фундатора, в обителі мали проживати 12 ченців і займатися молитвою та духовним просвітництвом. Спочатку головний храм було освячено на честь Покрови Принайсвятішої Панни Марії, а сам монастир звався Покровським.
Монастир посідав стратегічно вигідне місце за межами села, на вершині невисокого пагорба. Оборонні укріплення бастіонного типу складалися з земляного валу та сухого рову, які доповнювали природні захисні рубежі. Вони оточували квадратне в плані монастирське подвір'я з чотирма бастіонами. Розміри куртин квадратного бастіонного замку, розміщених паралельно стінам Успенського храму, отже, орієнтованих за сторонами світу, становили близько 60 м. Площа монастирського подвір'я невелика — приблизно 0,3 га. В'їзд розташовувався в південній куртині, поблизу південно-західного бастіону, який значно відрізняється від інших наріжних бастіонів висотою, більшими розмірами та формою плану. У плані він наближається до овалу, а три інші первісно були ромбоподібними. Завдяки цьому південно-західний бастіон мав вигляд невеликого кургану з крутими схилами. Це наводить на думку, що він служив основою високої дерев'яної дозорної башти.
Ще задовго до заснування обителі Кисіль почав у своєму маєтку будівництво нового мурованого храму, оскільки попередній — дерев'яний, розміщений поза оборонними валами, — вже тоді називався «старим».
У фундушевому записі Адам Кисіль писав:
|
Для належного утримання іноків й для завершення будівництва головної святині протягом десяти років Адам Кисіль вносив чималі пожертви для нової обителі. 18 серпня 1646 року фундуш можновладцем був ще раз підтверджений, і на Низкиничі додано 5000 золотих, про що й внесли відповідний запис до Володимирських Гродських книг. Подібна відмітка містилась у записі за 1646 рік, коли засновник передав монахам великий обшар поля, а загалом, за пізнішими свідченнями настоятелів, самої орної землі тут було понад 100 десятин. Окрім того, воєвода ретельно відвозив 10-ту частину від усього свого врожаю у чернечі засіки й зобов'язав чинити цю богоугодну справу усім своїм наступникам.
Адміністративний статус обителі
Адам Кисіль всупереч загальному правилу категорично відмовився від права «патронату» над своїм дітищем, фактично позбавивши своїх потомків і власників маєтку від будь-якого управління обителлю. Окрім того, що прагнув закінчити своє життя, визначаючи «Єдине хрещення, єдиного Бога й одну Церкву», особисто засвідчивши про утиски православної віри, вчинив для місцевих іноків ще один правничий захист, адміністративно підпорядкувавши їх владі Києво-Печерського Архімандрита й оголосив монастир філіалом Києво-Печерської лаври.
Першопочатково у монастирі проживало 12 ченців, з яких 7 носило священний сан. Поміж ними один ігумен, казнодій-проповідник і п'ять пресвітерів. Для щоденного звершення двох літургій: ранньої — у Старій церкві, або каплицях святого Миколая, святого Юрія (Георгія) й пізньої — виключно у головному храмі. Четверо отців несли послух хористів, а п'ятеро були уставщиками.
Характерною особливістю тогочасності були вибори ігумена, який визначався вільним голосуванням з числа усієї братії і ним міг що три роки стати будь-хто, гідний цього звання, тільки з однією умовою, якщо останній був вченим мужем й у аскетичних подвигах досконалий. Втім, ім'я першого настоятеля Низкиницького монастиря невідоме. Можливо, ним був «велебний отець Сильвестр Бучський», який згадується у документах під 1660 роком.
В ті часи у монастирі знаходилась чудотворна ікона Богоматері та святого великомученика Георгія — на честь них щорічно звершувалися святкові відпусти. У храмі знаходились також портрети батьків воєводи — Григорія та Єфросинії Киселів. Сам Адам Кисіль помер на 53-му році життя й був похований, згідно із заповітом, в приділі святого Георгія, а точніше у склепі, що знаходився під ним. Через 6 років померла і його дружина Анастасія.
Подальша доля
Після смерті Адама Кисіля його рід недовго зберігав безпосередні зв'язки з Низкиничами. Кілька років звання ктитора (опікуна) монастиря носила дружина Адама — Анастасія, потім — його племінниця, дочка брата Миколи Олена. В 1662 році низкиницький маєток віддали в оренду Кадебичам-Кончинським, а з 1680 року він переходить на орендному праві до Довгял-Циринів. На жаль, останні, прийнявши католицизм, розпочинають з 1690 року жорстокі утиски, які переходять у справжню боротьбу поміж ченцями і посесорами, що довело монастир до занепаду і відходу від Православ'я[].
За часів унії монастир діяв, і навіть прикрашався — було розписано храм, споруджено хори та орган.
За бажанням бездітного сенатора село спочатку переходить до братового сина, а згодом до племінниці Іларії Миколаївної, заміжньої за шляхтичем Даніелем Стемпковським. У 1662 році Низкиничі знаходяться в оренді у Кадевичів-Кончинських та незабаром переходять до рук посесорів Довгял-Циринів.
Єдиним достовірним дослідженням, що найбільш широко розкриває подальшу долю обителі — є праця «Древние монастыри Волынской епархии, ныне не существующие» опублікована у 1867 році. З неї зокрема дізнаємося, що тамтешні орендарі доклали чималих зусиль, щоб довести обитель до повного розорення та зради православ'я. У 1690 році для цього трапилась слушна нагода, коли під загрозою татарських набігів низкиницькі отці отримали розпорядження Луцького єпископа Афанасія Шумлянського, зібрати всі чернечі приналежності й документи та переїхати на деякий час до Луцька. Для виконання цього наказу до останніх був посланий ігумен Білостоцького монастиря Афанасій Подальський. Іноки поспішно зібравши всі цінності в ночі покинули село й щоб замести сліди пустили чутку, що їдуть до Загорівських отців на свято. Та не встигли останні від'їхати й на півтори версти, як на них вчинили напад Юрій, Михайло та Микола Цирини, що переодягнулись у татарську одежу. Вони ледве живими відпустили ченців й розграбувавши їхні вози, забрали срібні речі та документи. Останні впізнали злочинців і відразу подали на них протестацію.
У Коронному Люблінському трибуналі розпочався довготривалий судовий процес, а тим часом кривдники видаючи себе за фундаторів обителі звернулись з проханням до Холмського греко-католицького єпископа Олександра-Августина Лодзяли, щоб той прийняв Низкиницьку обитель під свою опіку, оскільки вона була за їхніми словами заснована при католицьких володарях. Напад на безборонних іноків мотивувався тим, що нібито луцький православний архієрей прагнув присвоїти собі документи та церковні речі.
Зобов'язавши повернути все награбоване, Лодзяла згідно з однією версією прийняв монастир під своє управління. Друге, більш достовірне джерело, вказує, що низкиницьких ченців на греко-католицизм перевів луцький єпископ Лев Заленський, який разом із загоном польського війська насильницьки перед тим захопив Зимне, втопивши в Лузі його останніх нескорених захисників, а у 1698 році таким чином повівся з Низкиничами, звелівши всіх насельників побрити на римський лад.
Після смерті батька у 1722 році власником села став його син Франціск, який першим ділом наказав побити тодішнього настоятеля Іоана Візанського, після чого потерпілий помер.
У 1735 році під загрозою нападу зі сторони Російської імперії посесор ховає своє майно в Покровській церкві й доручає його збереження слузі Михайлу Калинському. Одного разу підлеглий несподівано знаходить поміж іншими цінностями документи й передає їх тодішньому вікарію Миколі Олесницькому. За такий вчинок обидва, спочатку слуга, а за ним і помічник василіянського суперіора поплатилися життям. У 1741 році очолює низкиницьких ченців колишній настоятель Єронім Оземкевич, який відшукав архів й зробив його інвентар. Це трапилось у 1744 році, бо саме у той час із згоди Атанасія Шептицького суперіора переводять на посаду офіціала Галицької єпархії.
Таке небувале підвищення було зовсім не безпідставним, бо ще на початку 19 століття місцевим ченцям був добре знайомий документ, згідно з яким 9 лютого 1744 року папа римський Бенедикт XIV повністю визнав фундуші Низкиницького монастиря через спеціально видану буллу, оригінал якої зберігався в тутешньому архіві. Отже, отець Єронім таки успішно довершив розпочату справу, поставивши знавіснілих заможних одновірців посесорів на своє місце.
На основі правового повернення історичної справедливості в середині 18 століття василіани через судові процеси успішно добиваються виплати багаторічних заборгованостей від Довгял-Циринів й фактично спричинюються до їхнього повного розорення.
У 1766 році власником маєтку стає староста Новограду Францішек Чацький, який не тільки виплатив належні чернечому фундушу 20000 золотих, а й додав до нього понад 5000-ний борг попередніх господарів. В кінці 19 століття село переходить у власність поміщиків Модзалевських.
Після Озимкевича настоятелем протягом багатьох років був ієромонах Марцелій Білінський, часи правління котрого стали початком занепаду монастиря. До кінця століття він входить у великі борги, а насельники розходяться по інших общинах.
Часи Російської імперії: закриття монастиря
Разом із зміною політичного устрою краю, коли Західна Волинь остаточно переходить під владу Російської імперії, ситуація змінюється, починається примусове переведення греко-католицьких парафій у православну віру. У тому ж році у відомство православного духовенства переходить Покровський храм, який стає парафіяльним. Після 98-літньої перерви тут знову відправляється православна літургія.
Багато дослідників вважає, що існування храму припинилося у 1796 році, та ця думка є невірною, оскільки цілий ряд документів першої половини 19 століття дає змогу відтворити його останні роки життя. З переходом церкви до православного відомства ченці—василіяни забрали з неї антимінс та срібний богослужбовий посуд і надалі провадили свої богослужіння у розміщеній неподалік каплиці. Окрім того, вони як і раніше вели власне господарство, оскільки у їхньому володінні залишилися всі землі, стави, а також фільварок разом з дерев'яними келіями.
Про існування монастиря знав і губернатор Волині, граф Іван Будовгович, котрий 13 квітня 1800 року написав греко-католицькому єпископу Стефану Левинському, що серед безлічі інших малочисельних греко-католицьких монастирів тут проживає всього 2 ченці, які не займаються ніякими суспільнокорисними справами, ні просвітою юнацтва, ні утриманням хворих і калік, й навіть не можуть себе належним чином утримувати, тому доцільніше було б останніх переселити до більших монастирів. Це й було зроблено після 1802 року, коли тутешніх ченців приписали до братії Володимир-Волинської обителі. З метою утримання місцевого повітового училища, туди ж відійшов фундуш Адама Киселя. Але монастир ніхто не збирався ліквідовувати. Тут безперешкодно діяв чернечий фільварок, а 60 селян-кріпаків обробляли величезні земельні наділи. Керував роботою економ у сані ієромонаха. А настоятелі з Володимир-Волинська на офіційних паперах тогочасності завжди підписувались як адміністратори монастиря Зимненського та Низкиницького. Один із них, ксьондз Адріан Ставінський, у 1812 році приготував до Санкт-Петербурга коротку історичну відомість про фундушеві надходження з часу заснування, а протоконсультор руської василіянської провінції вказував на те, що обитель є адміністративною одиницею Володимир-Волинського суперіора.
Варто зауважити про те, що «… с обращением великого числа народа к прародительському исповеданию церкви низкиницкого и зимненского монастырей во Владимирском уезде отошли в ведение Грекорусской епархии, а базилианское начальство присоединило фундуш оных двух монастырей к Владимирскому…» — писав утверджуючи остаточний вердикт на справі повернення імператор Олександр І.
Монастир як адміністративна чернеча одиниця Греко-католицької церкви проіснував до того часу, поки з дозволу Литовської Греко-католицької Духовної консисторії від 22 червня 1837 року написаного на ім'я суперіора Г.Башнянського за № 6669 монастир наказали закрити, а його келії розібрати, що було зроблено у тому ж році наступним настоятелем й останнім адміністратором Іоаннікієм Козачевським. Фундуш до 1839 року знаходився також у його руках. Розібрання келій стало поштовхом до початку судового процесу за позовом православного духовенства.
Слід сказати, що сам храм дістався православному духовенству не в найкращому стані, а відсутність будь-яких земельних наділів та матеріальних цінностей його будівничого, котрі залишились в руках інославних приводить до його подальшої руйнації та упадку. При такому стані речей прихід не міг утримувати і власного причту й до 1832 року він був приписним до інших сіл.
З 1796 по 1799 рік його наглядачем був настоятель села Тишковичі о. Іоан Шипровський. Згодом на 2 роки церкву приписали до села Білич, що знаходилася на відстані понад 10 верст. Сюди доїжджав о. Андрій П'ясецький та 70-літній священик о. Яків Новишевич. З 1801 по 1829 рік ним опікується ієрей Федір Абрамович. В ті часи, як і протягом усього 19 століття найбільшою проблемою був катастрофічний стан храму, який вже за описом 1806 року згадувався «за древністю даху небезпечним для проведення служб». З пересвяченням престолу у 1803 році було змінено назву церкви: з Покровської на Успенську. А вже в 1827 році храм без наявності вікон та деяких куполів стояв закритий із тріщинами стін.
У тому ж році очолює громаду один з найенергійніших настоятелів о. Іван Ящевський, уродженець села Шацька й випускник Володимирських училищ та диякон парафії Свято-Успенського собору. На свято Різдва отримує ієрейський сан і направлення у село Калусів (сучасна назва Гряди), до котрого остаточно приєднали Низкиничі.
Користуючись ревізією церков, проведених Московським протоієреєм Платоновим, Ящевський добивається утвердження з Височайшого повеління, Низкинич самостійним приходом з приписним селом Калусів, згодом вибиває певні кошти на проведення ремонтних робіт та зняття заборони на служіння. Опісля він активно добивається хоча б часткового повернення фундушевих записів та надання житла місцевому причту, що повинен був надалі добиратися сюди з іншого села. Коли ж у 1837 році місцеві василіяни почали розбирати дерев'яні келії, останній у пошуках справедливості розпочинає судовий процес за котрим послідував і другий — протяжністю у 17 років. Поки тривала перша судова справа, відбулось возз'єднання у 1832 році Володимир-Волинського монастиря з Православною церквою, а низкиницьке господарство перейшло у казенне відомство. Годі було шукати в одновірцях винуватців розібрання келій, матеріал з котрих пішов на дім економа.
Тим часом храм ще більший занепадав. У 1841 році Іоан Ящевський звертається з відповідним проханням до Волинської Духовної Консисторії у місті Житомир, котре через Губернське управління зобов'язує тодішнього власника низкиницького маєтку Івана Модзалевського нарізати храму земельну ділянку і відремонтувати Дім Божий. Поміщик, що й сам довгий час був київським радним суддею, з огляду на те що будівничий церкви Адам Кисіль призначив для неї значні кошти, категорично відмовився це робити, вважаючи, що найбільш логічним вирішенням даного питання було б повернення цих капіталів з державної казни, куди останні у 1830 році перейшли від володимирських василіян. Таку ж ухвалу виніс 30 червня 1843 року повітовий суд та затвердила Громадянська палата. Хоча, від імені поміщика, з проханням до імператора Миколи І звертався дворянин з високим державним чином Едмунд Франдович Сочинський, при перегляді справи урядовим сенатом про звільнення Модзалевського від ремонту церкви, зобов'язали останнього в той же час наділити духовенство земельними ділянками, що й було виконано у 1855—1856 роках. Відтоді отці безперешкодно стали користуватись 25-ма десятинами орної, садибної та сінокосної землі. Після закінчення судової тяганини о. Ящевський виїжджає із Калусова.
Його місце займає о. Михайло Федорович, який тут служить до дня своєї смерті, що настала у 1885 році. Храм у Низкиничах ґрунтовно відреставрувати так і не вдалося. В часи настоятельства о. Михайла у приписному селі Калусові з благословення високопреосвященнійшого Агафангела у 1870 році постає красива Свято-Казанська церква. Ця перлина була збудована на місці старого Різдво-Богородичного храму, який, відзначивши своє 130-річчя, прийшов до руїни. Свято-Казанська святиня простояла тільки 12 років, — у 1882 році, під час грози в неї влучає блискавка. Парафіяльне життя вже до самої Першої світової війни концентрується біля Успенського храму в Низкиничах.
В той час настоятель разом з парафіянами робить в Успенській церкві частковий ремонт. Слід зауважити, що остаточному відновленню сприяє місцева інтелігенція та дворянство, котре на початку 1880-х років, з появою в Луцького братства зацікавленості старовиною, всіляко старається допомогти невеличкому бідному селу врятувати цінну історичну пам'ятку.
Очолював справу вивчення старовини надворний радник Омельян Дверницький, маєток якого знаходився у селі Будятичі за 2 версти від Низкинич, тому давній храм не міг залишитись поза його увагою. Серед осіб, що оглядали в ті часи пам'ятку архітектури, були київські професори В. Антонович та А. Прахов — останній навіть зробив фотознімки будівлі та цінного церковного начиння, риз, ікон та книг, величезна кількість яких в той час там знаходилась. Відвідувала Низкиничі відома меценатка — графиня Уварова, яка також гаряче виступала за необхідність належного відновлення церкви. При сприянні архієреїв, силами селян святиня була частково приведена до належного вигляду, на зламі століть перекрито куполи. На гроші ж Святійшого Синоду у 1896 році з'являються будинки та господарчі приміщення для місцевого духовенства. Справа про ремонт храму тривала понад 10 років, коли в 1913 році було вирішено виділити 10 тисяч карбованців з синодальних коштів 1915 року. Звершенню цієї справи завадила Перша світова війна.
Відновлення храму збіглося з часом відкриття церковно-прихідських шкіл, що розміщувались у Низкиничах, Калусові та Хринові. На утримання закладів освіти щорічно відпускались чималі суми й навчалось у них понад сотні учнів.
У XX столітті
У 1909 році Низкиницьку церкву відвідав майбутній новомученик владика Фаддей (Успенський). Він належно оглянув речі старовини й внутрішнє вбрання церкви та увіковічнив свої враження у «Волинських єпархіальних відомостях».
Бурхливе XX століття залишило найкривавіший відбиток у житті храму — усипальниці Київського воєводи. Перша світова війна не тільки перекреслила сподівання місцевих прихожан, але й після її закінчення з храму зникло безліч цінностей, а з дзвіниці оригінальний дзвін з гербовими знаками та надписом самого фундатора.
В часи польського панування храм був одним з перших для ревіндикації у Володимирському повіті. Церкву католикам не повернули, але в міжвоєнні роки її грабують, після варварського відкриття саркофагу Адама Киселя з нього зникають клейноди та золотий пірнач покійного.
У Низкиничах існує місцевий переказ, що у 1930-х роках усипальницю відвідав голова польської держави, який зовсім не виправдав сподівань тодішніх прихильників папства, бо останній вказав що якщо «засновник храму був православний, то нехай такою ж ця святиня й залишається». Більше того, з 1935 року під егідою держави розпочинається її реставрація.
Друга світова війна теж не обминає церкву стороною. Під час наступу радянських військ повз неї пройшла лінія фронту, що залишила після себе знищену верхівку центрального куполу та незліченну кількість дірок у даху. В ті важкі роки парафію очолює о. Трофим Мороз, який відновлює святиню у повоєнні часи. Його підпис знаходиться і на актах від 8 серпня 1946 року, коли храм, дзвіниця та нагробний пам'ятник визнаються пам'ятниками архітектури республіканського значення.
У 1961 році храм, як і більшість волинських церков, був закритий, але не був знятий з реєстрації, що в майбутньому дало змогу знову відновити Богослужіння.
Та до того часу спокій Адама Кисіля потривожать вже радянські молоді богоборці, які 14 березня 1962 року увірвавшись до усипальниці повністю знівечили саркофаг, порозкидали кістки, а черепом грали у футбол. За розповіддю очевидців, захмеліли комуністичні молодики при допомозі ножів та пилок зірвали церковні замки і вдерлися до храму. Вони розхитали іконостас, сплюндрували вівтар та ікони, богослужбові книги та документи викинули на долівку. Жертвою войовничих атеїстів стало погруддя фундатора — від удару об підлогу воно розкололося на двоє.
Про акт небувалого вандалізму чутки дійшли аж до столиці. Звідти на Волинь була відправлена спеціальна комісія, що складалась з визначних науковців та дослідників-мистецтвознавців. Останні різко засудили злочин та суворо покарати вандалів ніхто не збирався.
Врятувало храм від нової загибелі лишень те, що місцевому духовенству та прихожанам вдалось аж у Борисполі відшукати одну з даних потомків Киселів. З її допомогою храм 8 червня 1969 році знову відкрився для богослужіння. В той час львівські реставратори відновили те, що залишилось з колишніх надбань, а новопризначений настоятель о. Володимир Понагайбо (1969—1987 рр.) взявся за нелегку справу піклування людських душ.
У 1987–1994 роках Низкиницька парафія була першим приходом сучасного намісника Києво-Печерської лаври митрополита Павла (Лебедя). Він відзначився руйнуванням цієї пам'ятки. Під час його служіння в храмі було знищено унікальний бароковий іконостас XVIII століття. Краєзнавець Зосим Колбун опублікував викриття у відкритому листі та звернувся до о. Павла з такими словами: «Ви його викинули через невідповідність канонам РПЦ і замінили іншим, характерним для російських церков, а не з причини ветхості. А згадайте фамільні герби Адама Кисіля на внутрішніх стінах храму, які пережили польську, першу московську, німецьку, другу московську окупації. Населення їх рушниками закривало від лихого ока шкідників — завойовників. Від Вашого ока не змогли вберегти історичну цінність…»
Останнім прихідським священиком церкви Успіння Пресвятої Богородиці був протоієрей Анатолій Сидько (1994—1997 рр.).
Відродження обителі
28 жовтня 1997 року рішенням синоду Української Православної Церкви на Низкиницькій горі відновлюється чернече життя. В.о. намісника призначено ігумена Афанасія (Ковальчука, 1997—2000), він був першим будівничим відновленої обителі.
26 березня 2000 року намісником монастиря став Архімандрит Вікентій (Мазур), який донині очолює обитель.
Спроба переходу в ПЦУ
У лютому 2019 року громада Успенського чоловічого монастиря в Низкиничах ухвалила рішення перейти до Православної церкви Україні. Прихожани і клір монастиря організували альтернативні збори, на яких висловилися проти переходу.
Споруди
Успенська церква, дзвіниця та мури, споруджені у XVII столітті, є пам'ятками архітектури та містобудування національного значення, охоронний номер у комплексі № 93, номер церкви № 93/1, дзвіниці № 93/2, мурів № 93/3. Братський , іконна лавка та монастирський музей споруджені вже у наш час, наприкінці XX — на початку XXI століття.
Успенська церква
Успенська церква в Низкиничах — яскравий твір волинської архітектурної школи, видатний зразок культового будівництва України середини XVII століття. Саме цей храм поклав своєрідний початок будівництва ряду визначних п'ятикамерних п'ятиверхих хрещатих у плані храмів, які наприкінці XVII — у XVIII столітті під впливом дерев'яної народної архітектури сформувались у новий викінчений досконалий тип храму. Але він розвинувся в інших регіонах України — на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині.
Будучи видатним зразком українського зодчества XVII століття, пам'ятка широко відома в історії архітектури, представляє варіант п'ятикамерної споруди, який рідко зустрічається на Волині.
Архітектура
Екстер'єр
Цегляна, оштукатурена, п'ятикамерна, хрестова в плані, з квадратним західним боковим приділом і напівкруглими іншими, п'ятиглава. Бічні приділи перекриті напівсферичними куполами, які спираються на стіни. Центральний купол на порівняно високому барабані спирається на широкі арки, які зв'язують бічні приміщення з центральним. Фасади розчленовані лопатками, з трьома різьбленими ренесансними білокамінними порталами.
Первісний дах на банях храму був ґонтовий, із заломами. Наприкінці XIX століття він був замінений на металевий, який повторює форми давнього. А на початку XX століття храм був знову перекритий. Сучасний дах — синьо-жовтих кольорів.
Інтер'єр
В інтер'єрі домінує центричність і висотне розкриття простору засобами ренесансної архітектурно-конструктивної системи. Елементами скромного внутрішнього оздоблення служать карнизи на рівні низу підбанника центрального верху та низу бань бічних верхів. Внутрішню поверхню всіх бань радіально розділяють вісім тонких орнаментованих ребер.
У храмі збереглися зразки скульптури і прикладного мистецтва, в тому числі портрет київського воєводи Адама Киселя. Це скульптурне поколінне зображення засновника храму, розміщене в ніші південно-західного пілона середохрестя, становить велику художню цінність. Нішу обрамляє барокова композиція з елементами військової арматури та орнаменту. Традиційні лицарські лати, в які закуто постать небіжчика, та булава в лівій руці (нині втрачена) підкреслювали його значне соціальне становище. Поза та вираз обличчя передають владність і підступну вдачу, а реалістична манера зображення свідчить про творче засвоєння досягнень ренесансної скульптури.
Частково збереглися фрески XVII століття. Всупереч усталеному канону, замість традиційного зображення Євангелістів, вітрила декоровані великими ліпними гербами. Це родинні герби Киселів, обрамлені пишними рослинним орнаментом.
Раніше у храмі знаходився старовинний монументальний бароковий двоярусний іконостас. Основою його композиції були дві пари колон трансформованого коринфського ордера, які стояли на високому цоколі. Колони підтримували масивний розкріпований антаблемент з розвиненим карнизом. Завершення невеликого другого ярусу мало криволінійну форму. Іконостас органічно доповнювали Царські врата, оздоблені пишним рослинним різьбленим орнаментом. Наприкінці 20 — на початку 21 століття було виготовлено новий багатоярусний іконостас, який прикрашає храм і нині.
Дзвіниця
Дзвіниця дерев'яна, прямокутна в плані, двоярусна, перекрита чотирисхилим наметом. Вона розміщена біля південно-західного рогу невисокої цегляної огорожі, яка оточує прямокутне в плані церковне подвір'я. По осі південь-північ нижнього рубленого ярусу дзвіниці розташовується проїзд; обабіч нього — симетрично розміщені два вузькі приміщення. Менший за об'ємом верхній каркасний ярус, відділений від нижнього масивним дахом, вертикально обшитий дошками. У його південній і північній гранях влаштовано по три отвори з лучковими перемичками, а в західній і східній — по одному отвору. Дзвіниця Успенської церкви належить до найкращих споруд цього типу на Волині.
Огорожа
Пам'ятку оточує невисока цегляна огорожа, споруджена у XVII столітті. В огорожу включена дзвіниця, яка служить головним входом.
Братський корпус
Братський корпус, зведений до 2003 року, утворює північний кордон обителі. В центральній частині корпусу влаштовано храм святого великомученика Георгія Побідоносця, освячений того ж року.
Іконна лавка
Монастирський музей старовини та народного побуту
Задум створити такий музей зародився в ігумена Низкиницької обителі архімандрита Вікентія вже давно. Не один рік священик збирає свою колекцію старовинного селянського начиння, вишивок та посуду. Згодом знайшлися благодійники, які допомогли збудувати дерев'яну хату на березі ставка, щоб експонувати колекцію.
Музей, який представляє інтер'єр селянської хати початку XX століття, відчинив свої двері для відвідувачів на початку 2011 року. Тут зібрано чималу експозицію речей старовини, сільського побуту, вишивок та фотографій.
Святині
- Список чудотворної Києво-Печерської ікони Успіння Божої Матері. З благословення священноначалія УПЦ МП переданий у довічний дар Києво-Печерською лаврою. 21 жовтня 2001 року ікону з урочистим хресним ходом було перенесено в монастир. Знаходиться вона над Царськими вратами Успенського храму і опускається для поклоніння віруючих. Кожен день у Низкиницькій обителі розпочинається братським молебнем перед чудотворним образом, під час якого насельники монастиря просять благословення у Богоматері на працю прийдешнього дня. Щосуботи відправляється молебень з акафістом Успінню Пресвятої Богородиці. Цей образ — одна з найбільше шанованих святинь обителі.
- Ковчег з частинками святих мощей преподобних отців Києво-Печерських. По благословінню керівника УПЦ МП Володимира, був переданий у святу обитель з Києво-Печерської лаври 21 жовтня 2001 року. Встановлений в Успенській церкві монастиря і завжди відкритий для молитви і поклоніння всім християнам.
- Ікона з часткою мощей святителя Миколая Чудотворця.
- Ікона з часткою мощей святого праведного Іоана Руського Сповідника.
- Копія Холмської ікони Божої Матері, виготовлена спеціально для обителі та привезена сюди 21 вересня 2003 року.
Насельники
Намісник
З 26 березня 2000 року намісником монастиря є Архімандрит Вікентій (Мазур).
Братія
Послух у монастирі несуть 7 насельників.
Розклад богослужінь
У церкві Успіння Пресвятої Богородиці монастиря щоденно здійснюються уставні богослужіння. Початок ранішнього богослужіння — о 05.30, вечірнього — 17.00 год. В недільні та святкові дні звершується дві літургії: рання о 06.00, пізня о 09.00 год.
Галерея
- Загальний вигляд церкви. 1918-1938 рр.
- Загальний вигляд церкви і дзвіниці. 1918-1938 рр.
- Успенська церква. 2010 р.
- Дзвіниця. 2011 р.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Успенський чоловічий монастир (Низкиничі) |
Примітки
- Історія монастиря. Офіційний сайт Свято-Успенського Низкиницького монастиря Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП
- . Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 3 серпня 2012.
- Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю. — К. : Техніка, 2004. — 176 с.: іл. — (Національні святині України). — Бібліогр. : С. 170—173. — .
- Хто Ви, отче Павле? Відкритий лист настоятелю Успенської церкви села Низкиничі | БУГ — bug.org.ua. БУГ — інформаційний сайт Західної Волині (укр.). 10 серпня 2016. Процитовано 12 жовтня 2016.
- До ПЦУ перейшов монастир, який колись очолював нинішній намісник Лаври. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 14 серпня 2020.
- Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Пам'ятки містобудування і архітектури Волинської області. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 3 серпня 2012.
- Справочник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.70) [ 2007-03-25 у Wayback Machine.] (рос.)
- Людмила Михнюк. Святиня на пагорбі. — Нововолинськ: Мінотавр, 2009. — 64 с.[недоступне посилання з липня 2019]
- . Архів оригіналу за 12 жовтня 2011. Процитовано 3 серпня 2012.
- Низкиницький монастир: Монастирський музей запрошує відвідувачів[недоступне посилання з липня 2019]
- Святині монастиря. Офіційний сайт Свято-Успенського Низкиницького монастиря Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП
- Літопис: історія монастиря. monastyr.com.ua. Процитовано 4 жовтня 2018 року.
Література
- Д. Я. Вортман. Успенська церква в Низкиничах (XVII ст.) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 248. — .
- Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю. — К.: Техніка, 2004. — 176 с.: іл.-(Нац. святині України).-Бібліогр.: с. 170—173.-.
Інтернет-джерела
- Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Пам'ятки містобудування і архітектури Волинської області
- Офіційний сайт
Посилання
- Успенська церква в Низкиничах. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
- Низкиницький монастир у 3D-панорамах[недоступне посилання з липня 2019]
- Біля волинського монастиря шукають підземелля. Фото
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Uspenskij cholovichij monastir pravoslavnij cholovichij monastir yakim keruye UPC MP znahoditsya v seli Nizkinichi Novovolinskoyi gromadi Volinskoyi oblasti zasnovanij u 1643 roci Adamom Kiselem Pislya smerti u 1653 roci fundatora pohovano u Svyato Uspenskij cerkvi monastirya Takozh tut pohovano jogo druzhinu Anastasiyu dochku kiyivskogo shlyahticha Filona Gulkovicha Uspenskij cholovichij monastirPanorama monastirya 201050 43 38 pn sh 24 11 25 sh d 50 72722 pn sh 24 1904306 sh d 50 72722 24 1904306 Koordinati 50 43 38 pn sh 24 11 25 sh d 50 72722 pn sh 24 1904306 sh d 50 72722 24 1904306Roztashuvannya Ukrayina NizkinichiZasnovnikAdam KisilPochatok budivnictva1643NalezhnistUPC MPStanpam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya UkrayiniAdresac Nizkinichi Volodimirskij r n Volinska obl Ukrayina 45321Uspenskij cholovichij monastir Nizkinichi Ukrayina Uspenskij cholovichij monastir u Vikishovishi Z 26 bereznya 2000 roku namisnikom monastirya ye arhimandrit Vikentij Mazur Z istoriyi monastiryaZasnuvannya Adam Kisil fundator Uspenskogo monastirya Obitel bulo zasnovano 16 veresnya 1643 roku Yiyi fundatorom stav ukrayinskij magnat Adam Kisil na toj chas generalnij kashtelyan Chernigivskogo starostva Monastirevi Adam Kisil zapoviv na vichni chasi zamok iz zemleyu navkolo nogo i tri rodini selyan yaki mali obslugovuvati cyu obitel tri tisyachi taleriv i dvi tisyachi zlotih z yakih monastir mav otrimuvati 7 vidsotkiv richnogo pributku i desyatij snip z mayetkiv Zgidno z voleyu fundatora v obiteli mali prozhivati 12 chenciv i zajmatisya molitvoyu ta duhovnim prosvitnictvom Spochatku golovnij hram bulo osvyacheno na chest Pokrovi Prinajsvyatishoyi Panni Mariyi a sam monastir zvavsya Pokrovskim Monastir posidav strategichno vigidne misce za mezhami sela na vershini nevisokogo pagorba Oboronni ukriplennya bastionnogo tipu skladalisya z zemlyanogo valu ta suhogo rovu yaki dopovnyuvali prirodni zahisni rubezhi Voni otochuvali kvadratne v plani monastirske podvir ya z chotirma bastionami Rozmiri kurtin kvadratnogo bastionnogo zamku rozmishenih paralelno stinam Uspenskogo hramu otzhe oriyentovanih za storonami svitu stanovili blizko 60 m Plosha monastirskogo podvir ya nevelika priblizno 0 3 ga V yizd roztashovuvavsya v pivdennij kurtini poblizu pivdenno zahidnogo bastionu yakij znachno vidriznyayetsya vid inshih narizhnih bastioniv visotoyu bilshimi rozmirami ta formoyu planu U plani vin nablizhayetsya do ovalu a tri inshi pervisno buli rombopodibnimi Zavdyaki comu pivdenno zahidnij bastion mav viglyad nevelikogo kurganu z krutimi shilami Ce navodit na dumku sho vin sluzhiv osnovoyu visokoyi derev yanoyi dozornoyi bashti She zadovgo do zasnuvannya obiteli Kisil pochav u svoyemu mayetku budivnictvo novogo murovanogo hramu oskilki poperednij derev yanij rozmishenij poza oboronnimi valami vzhe todi nazivavsya starim U fundushevomu zapisi Adam Kisil pisav Ya pragnu shobi toj Nizkinickij monastir i Dim Bozhij zaraz ne tilki muriv fundamenti mav i ne tilki stini zakincheni na slavu Bozhu j chenciv dvanadcyat na vichni chasi u nomu meshkali Nehaj zhe za zhittya moye u Bozhij boyazni poki meni Gospod pribavit shaslivogo viku a po smerti moyij za dushu moyu mnogogrishnu pri moyim grobi i za dushi moyih predkiv i batkiv za rodichiv zhivih ta pomerlih nehaj bratiya u svyatih Liturgiyah zhertvu shodennu posilaye do Vladiki smerti ta zhittya Dlya nalezhnogo utrimannya inokiv j dlya zavershennya budivnictva golovnoyi svyatini protyagom desyati rokiv Adam Kisil vnosiv chimali pozhertvi dlya novoyi obiteli 18 serpnya 1646 roku fundush mozhnovladcem buv she raz pidtverdzhenij i na Nizkinichi dodano 5000 zolotih pro sho j vnesli vidpovidnij zapis do Volodimirskih Grodskih knig Podibna vidmitka mistilas u zapisi za 1646 rik koli zasnovnik peredav monaham velikij obshar polya a zagalom za piznishimi svidchennyami nastoyateliv samoyi ornoyi zemli tut bulo ponad 100 desyatin Okrim togo voyevoda retelno vidvoziv 10 tu chastinu vid usogo svogo vrozhayu u chernechi zasiki j zobov yazav chiniti cyu bogougodnu spravu usim svoyim nastupnikam Administrativnij status obiteli Adam Kisil vsuperech zagalnomu pravilu kategorichno vidmovivsya vid prava patronatu nad svoyim ditishem faktichno pozbavivshi svoyih potomkiv i vlasnikiv mayetku vid bud yakogo upravlinnya obitellyu Okrim togo sho pragnuv zakinchiti svoye zhittya viznachayuchi Yedine hreshennya yedinogo Boga j odnu Cerkvu osobisto zasvidchivshi pro utiski pravoslavnoyi viri vchiniv dlya miscevih inokiv she odin pravnichij zahist administrativno pidporyadkuvavshi yih vladi Kiyevo Pecherskogo Arhimandrita j ogolosiv monastir filialom Kiyevo Pecherskoyi lavri Pershopochatkovo u monastiri prozhivalo 12 chenciv z yakih 7 nosilo svyashennij san Pomizh nimi odin igumen kaznodij propovidnik i p yat presviteriv Dlya shodennogo zvershennya dvoh liturgij rannoyi u Starij cerkvi abo kaplicyah svyatogo Mikolaya svyatogo Yuriya Georgiya j piznoyi viklyuchno u golovnomu hrami Chetvero otciv nesli posluh horistiv a p yatero buli ustavshikami Harakternoyu osoblivistyu togochasnosti buli vibori igumena yakij viznachavsya vilnim golosuvannyam z chisla usiyeyi bratiyi i nim mig sho tri roki stati bud hto gidnij cogo zvannya tilki z odniyeyu umovoyu yaksho ostannij buv vchenim muzhem j u asketichnih podvigah doskonalij Vtim im ya pershogo nastoyatelya Nizkinickogo monastirya nevidome Mozhlivo nim buv velebnij otec Silvestr Buchskij yakij zgaduyetsya u dokumentah pid 1660 rokom V ti chasi u monastiri znahodilas chudotvorna ikona Bogomateri ta svyatogo velikomuchenika Georgiya na chest nih shorichno zvershuvalisya svyatkovi vidpusti U hrami znahodilis takozh portreti batkiv voyevodi Grigoriya ta Yefrosiniyi Kiseliv Sam Adam Kisil pomer na 53 mu roci zhittya j buv pohovanij zgidno iz zapovitom v pridili svyatogo Georgiya a tochnishe u sklepi sho znahodivsya pid nim Cherez 6 rokiv pomerla i jogo druzhina Anastasiya Podalsha dolya Pislya smerti Adama Kisilya jogo rid nedovgo zberigav bezposeredni zv yazki z Nizkinichami Kilka rokiv zvannya ktitora opikuna monastirya nosila druzhina Adama Anastasiya potim jogo pleminnicya dochka brata Mikoli Olena V 1662 roci nizkinickij mayetok viddali v orendu Kadebicham Konchinskim a z 1680 roku vin perehodit na orendnomu pravi do Dovgyal Ciriniv Na zhal ostanni prijnyavshi katolicizm rozpochinayut z 1690 roku zhorstoki utiski yaki perehodyat u spravzhnyu borotbu pomizh chencyami i posesorami sho dovelo monastir do zanepadu i vidhodu vid Pravoslav ya dzherelo Za chasiv uniyi monastir diyav i navit prikrashavsya bulo rozpisano hram sporudzheno hori ta organ Za bazhannyam bezditnogo senatora selo spochatku perehodit do bratovogo sina a zgodom do pleminnici Ilariyi Mikolayivnoyi zamizhnoyi za shlyahtichem Danielem Stempkovskim U 1662 roci Nizkinichi znahodyatsya v orendi u Kadevichiv Konchinskih ta nezabarom perehodyat do ruk posesoriv Dovgyal Ciriniv Yedinim dostovirnim doslidzhennyam sho najbilsh shiroko rozkrivaye podalshu dolyu obiteli ye pracya Drevnie monastyri Volynskoj eparhii nyne ne sushestvuyushie opublikovana u 1867 roci Z neyi zokrema diznayemosya sho tamteshni orendari doklali chimalih zusil shob dovesti obitel do povnogo rozorennya ta zradi pravoslav ya U 1690 roci dlya cogo trapilas slushna nagoda koli pid zagrozoyu tatarskih nabigiv nizkinicki otci otrimali rozporyadzhennya Luckogo yepiskopa Afanasiya Shumlyanskogo zibrati vsi chernechi prinalezhnosti j dokumenti ta pereyihati na deyakij chas do Lucka Dlya vikonannya cogo nakazu do ostannih buv poslanij igumen Bilostockogo monastirya Afanasij Podalskij Inoki pospishno zibravshi vsi cinnosti v nochi pokinuli selo j shob zamesti slidi pustili chutku sho yidut do Zagorivskih otciv na svyato Ta ne vstigli ostanni vid yihati j na pivtori versti yak na nih vchinili napad Yurij Mihajlo ta Mikola Cirini sho pereodyagnulis u tatarsku odezhu Voni ledve zhivimi vidpustili chenciv j rozgrabuvavshi yihni vozi zabrali sribni rechi ta dokumenti Ostanni vpiznali zlochinciv i vidrazu podali na nih protestaciyu U Koronnomu Lyublinskomu tribunali rozpochavsya dovgotrivalij sudovij proces a tim chasom krivdniki vidayuchi sebe za fundatoriv obiteli zvernulis z prohannyam do Holmskogo greko katolickogo yepiskopa Oleksandra Avgustina Lodzyali shob toj prijnyav Nizkinicku obitel pid svoyu opiku oskilki vona bula za yihnimi slovami zasnovana pri katolickih volodaryah Napad na bezboronnih inokiv motivuvavsya tim sho nibito luckij pravoslavnij arhiyerej pragnuv prisvoyiti sobi dokumenti ta cerkovni rechi Zobov yazavshi povernuti vse nagrabovane Lodzyala zgidno z odniyeyu versiyeyu prijnyav monastir pid svoye upravlinnya Druge bilsh dostovirne dzherelo vkazuye sho nizkinickih chenciv na greko katolicizm pereviv luckij yepiskop Lev Zalenskij yakij razom iz zagonom polskogo vijska nasilnicki pered tim zahopiv Zimne vtopivshi v Luzi jogo ostannih neskorenih zahisnikiv a u 1698 roci takim chinom povivsya z Nizkinichami zvelivshi vsih naselnikiv pobriti na rimskij lad Pislya smerti batka u 1722 roci vlasnikom sela stav jogo sin Francisk yakij pershim dilom nakazav pobiti todishnogo nastoyatelya Ioana Vizanskogo pislya chogo poterpilij pomer U 1735 roci pid zagrozoyu napadu zi storoni Rosijskoyi imperiyi posesor hovaye svoye majno v Pokrovskij cerkvi j doruchaye jogo zberezhennya sluzi Mihajlu Kalinskomu Odnogo razu pidleglij nespodivano znahodit pomizh inshimi cinnostyami dokumenti j peredaye yih todishnomu vikariyu Mikoli Olesnickomu Za takij vchinok obidva spochatku sluga a za nim i pomichnik vasiliyanskogo superiora poplatilisya zhittyam U 1741 roci ocholyuye nizkinickih chenciv kolishnij nastoyatel Yeronim Ozemkevich yakij vidshukav arhiv j zrobiv jogo inventar Ce trapilos u 1744 roci bo same u toj chas iz zgodi Atanasiya Sheptickogo superiora perevodyat na posadu oficiala Galickoyi yeparhiyi Take nebuvale pidvishennya bulo zovsim ne bezpidstavnim bo she na pochatku 19 stolittya miscevim chencyam buv dobre znajomij dokument zgidno z yakim 9 lyutogo 1744 roku papa rimskij Benedikt XIV povnistyu viznav fundushi Nizkinickogo monastirya cherez specialno vidanu bullu original yakoyi zberigavsya v tuteshnomu arhivi Otzhe otec Yeronim taki uspishno dovershiv rozpochatu spravu postavivshi znavisnilih zamozhnih odnovirciv posesoriv na svoye misce Na osnovi pravovogo povernennya istorichnoyi spravedlivosti v seredini 18 stolittya vasiliani cherez sudovi procesi uspishno dobivayutsya viplati bagatorichnih zaborgovanostej vid Dovgyal Ciriniv j faktichno sprichinyuyutsya do yihnogo povnogo rozorennya U 1766 roci vlasnikom mayetku staye starosta Novogradu Francishek Chackij yakij ne tilki viplativ nalezhni chernechomu fundushu 20000 zolotih a j dodav do nogo ponad 5000 nij borg poperednih gospodariv V kinci 19 stolittya selo perehodit u vlasnist pomishikiv Modzalevskih Pislya Ozimkevicha nastoyatelem protyagom bagatoh rokiv buv iyeromonah Marcelij Bilinskij chasi pravlinnya kotrogo stali pochatkom zanepadu monastirya Do kincya stolittya vin vhodit u veliki borgi a naselniki rozhodyatsya po inshih obshinah Chasi Rosijskoyi imperiyi zakrittya monastirya Razom iz zminoyu politichnogo ustroyu krayu koli Zahidna Volin ostatochno perehodit pid vladu Rosijskoyi imperiyi situaciya zminyuyetsya pochinayetsya primusove perevedennya greko katolickih parafij u pravoslavnu viru U tomu zh roci u vidomstvo pravoslavnogo duhovenstva perehodit Pokrovskij hram yakij staye parafiyalnim Pislya 98 litnoyi perervi tut znovu vidpravlyayetsya pravoslavna liturgiya Bagato doslidnikiv vvazhaye sho isnuvannya hramu pripinilosya u 1796 roci ta cya dumka ye nevirnoyu oskilki cilij ryad dokumentiv pershoyi polovini 19 stolittya daye zmogu vidtvoriti jogo ostanni roki zhittya Z perehodom cerkvi do pravoslavnogo vidomstva chenci vasiliyani zabrali z neyi antimins ta sribnij bogosluzhbovij posud i nadali provadili svoyi bogosluzhinnya u rozmishenij nepodalik kaplici Okrim togo voni yak i ranishe veli vlasne gospodarstvo oskilki u yihnomu volodinni zalishilisya vsi zemli stavi a takozh filvarok razom z derev yanimi keliyami Pro isnuvannya monastirya znav i gubernator Volini graf Ivan Budovgovich kotrij 13 kvitnya 1800 roku napisav greko katolickomu yepiskopu Stefanu Levinskomu sho sered bezlichi inshih malochiselnih greko katolickih monastiriv tut prozhivaye vsogo 2 chenci yaki ne zajmayutsya niyakimi suspilnokorisnimi spravami ni prosvitoyu yunactva ni utrimannyam hvorih i kalik j navit ne mozhut sebe nalezhnim chinom utrimuvati tomu docilnishe bulo b ostannih pereseliti do bilshih monastiriv Ce j bulo zrobleno pislya 1802 roku koli tuteshnih chenciv pripisali do bratiyi Volodimir Volinskoyi obiteli Z metoyu utrimannya miscevogo povitovogo uchilisha tudi zh vidijshov fundush Adama Kiselya Ale monastir nihto ne zbiravsya likvidovuvati Tut bezpereshkodno diyav chernechij filvarok a 60 selyan kripakiv obroblyali velichezni zemelni nadili Keruvav robotoyu ekonom u sani iyeromonaha A nastoyateli z Volodimir Volinska na oficijnih paperah togochasnosti zavzhdi pidpisuvalis yak administratori monastirya Zimnenskogo ta Nizkinickogo Odin iz nih ksondz Adrian Stavinskij u 1812 roci prigotuvav do Sankt Peterburga korotku istorichnu vidomist pro fundushevi nadhodzhennya z chasu zasnuvannya a protokonsultor ruskoyi vasiliyanskoyi provinciyi vkazuvav na te sho obitel ye administrativnoyu odiniceyu Volodimir Volinskogo superiora Varto zauvazhiti pro te sho s obrasheniem velikogo chisla naroda k praroditelskomu ispovedaniyu cerkvi nizkinickogo i zimnenskogo monastyrej vo Vladimirskom uezde otoshli v vedenie Grekorusskoj eparhii a bazilianskoe nachalstvo prisoedinilo fundush onyh dvuh monastyrej k Vladimirskomu pisav utverdzhuyuchi ostatochnij verdikt na spravi povernennya imperator Oleksandr I Monastir yak administrativna chernecha odinicya Greko katolickoyi cerkvi proisnuvav do togo chasu poki z dozvolu Litovskoyi Greko katolickoyi Duhovnoyi konsistoriyi vid 22 chervnya 1837 roku napisanogo na im ya superiora G Bashnyanskogo za 6669 monastir nakazali zakriti a jogo keliyi rozibrati sho bulo zrobleno u tomu zh roci nastupnim nastoyatelem j ostannim administratorom Ioannikiyem Kozachevskim Fundush do 1839 roku znahodivsya takozh u jogo rukah Rozibrannya kelij stalo poshtovhom do pochatku sudovogo procesu za pozovom pravoslavnogo duhovenstva Slid skazati sho sam hram distavsya pravoslavnomu duhovenstvu ne v najkrashomu stani a vidsutnist bud yakih zemelnih nadiliv ta materialnih cinnostej jogo budivnichogo kotri zalishilis v rukah inoslavnih privodit do jogo podalshoyi rujnaciyi ta upadku Pri takomu stani rechej prihid ne mig utrimuvati i vlasnogo prichtu j do 1832 roku vin buv pripisnim do inshih sil Z 1796 po 1799 rik jogo naglyadachem buv nastoyatel sela Tishkovichi o Ioan Shiprovskij Zgodom na 2 roki cerkvu pripisali do sela Bilich sho znahodilasya na vidstani ponad 10 verst Syudi doyizhdzhav o Andrij P yaseckij ta 70 litnij svyashenik o Yakiv Novishevich Z 1801 po 1829 rik nim opikuyetsya iyerej Fedir Abramovich V ti chasi yak i protyagom usogo 19 stolittya najbilshoyu problemoyu buv katastrofichnij stan hramu yakij vzhe za opisom 1806 roku zgaduvavsya za drevnistyu dahu nebezpechnim dlya provedennya sluzhb Z peresvyachennyam prestolu u 1803 roci bulo zmineno nazvu cerkvi z Pokrovskoyi na Uspensku A vzhe v 1827 roci hram bez nayavnosti vikon ta deyakih kupoliv stoyav zakritij iz trishinami stin U tomu zh roci ocholyuye gromadu odin z najenergijnishih nastoyateliv o Ivan Yashevskij urodzhenec sela Shacka j vipusknik Volodimirskih uchilish ta diyakon parafiyi Svyato Uspenskogo soboru Na svyato Rizdva otrimuye iyerejskij san i napravlennya u selo Kalusiv suchasna nazva Gryadi do kotrogo ostatochno priyednali Nizkinichi Koristuyuchis reviziyeyu cerkov provedenih Moskovskim protoiyereyem Platonovim Yashevskij dobivayetsya utverdzhennya z Visochajshogo povelinnya Nizkinich samostijnim prihodom z pripisnim selom Kalusiv zgodom vibivaye pevni koshti na provedennya remontnih robit ta znyattya zaboroni na sluzhinnya Opislya vin aktivno dobivayetsya hocha b chastkovogo povernennya fundushevih zapisiv ta nadannya zhitla miscevomu prichtu sho povinen buv nadali dobiratisya syudi z inshogo sela Koli zh u 1837 roci miscevi vasiliyani pochali rozbirati derev yani keliyi ostannij u poshukah spravedlivosti rozpochinaye sudovij proces za kotrim posliduvav i drugij protyazhnistyu u 17 rokiv Poki trivala persha sudova sprava vidbulos vozz yednannya u 1832 roci Volodimir Volinskogo monastirya z Pravoslavnoyu cerkvoyu a nizkinicke gospodarstvo perejshlo u kazenne vidomstvo Godi bulo shukati v odnovircyah vinuvatciv rozibrannya kelij material z kotrih pishov na dim ekonoma Tim chasom hram she bilshij zanepadav U 1841 roci Ioan Yashevskij zvertayetsya z vidpovidnim prohannyam do Volinskoyi Duhovnoyi Konsistoriyi u misti Zhitomir kotre cherez Gubernske upravlinnya zobov yazuye todishnogo vlasnika nizkinickogo mayetku Ivana Modzalevskogo narizati hramu zemelnu dilyanku i vidremontuvati Dim Bozhij Pomishik sho j sam dovgij chas buv kiyivskim radnim suddeyu z oglyadu na te sho budivnichij cerkvi Adam Kisil priznachiv dlya neyi znachni koshti kategorichno vidmovivsya ce robiti vvazhayuchi sho najbilsh logichnim virishennyam danogo pitannya bulo b povernennya cih kapitaliv z derzhavnoyi kazni kudi ostanni u 1830 roci perejshli vid volodimirskih vasiliyan Taku zh uhvalu vinis 30 chervnya 1843 roku povitovij sud ta zatverdila Gromadyanska palata Hocha vid imeni pomishika z prohannyam do imperatora Mikoli I zvertavsya dvoryanin z visokim derzhavnim chinom Edmund Frandovich Sochinskij pri pereglyadi spravi uryadovim senatom pro zvilnennya Modzalevskogo vid remontu cerkvi zobov yazali ostannogo v toj zhe chas nadiliti duhovenstvo zemelnimi dilyankami sho j bulo vikonano u 1855 1856 rokah Vidtodi otci bezpereshkodno stali koristuvatis 25 ma desyatinami ornoyi sadibnoyi ta sinokosnoyi zemli Pislya zakinchennya sudovoyi tyaganini o Yashevskij viyizhdzhaye iz Kalusova Jogo misce zajmaye o Mihajlo Fedorovich yakij tut sluzhit do dnya svoyeyi smerti sho nastala u 1885 roci Hram u Nizkinichah gruntovno vidrestavruvati tak i ne vdalosya V chasi nastoyatelstva o Mihajla u pripisnomu seli Kalusovi z blagoslovennya visokopreosvyashennijshogo Agafangela u 1870 roci postaye krasiva Svyato Kazanska cerkva Cya perlina bula zbudovana na misci starogo Rizdvo Bogorodichnogo hramu yakij vidznachivshi svoye 130 richchya prijshov do ruyini Svyato Kazanska svyatinya prostoyala tilki 12 rokiv u 1882 roci pid chas grozi v neyi vluchaye bliskavka Parafiyalne zhittya vzhe do samoyi Pershoyi svitovoyi vijni koncentruyetsya bilya Uspenskogo hramu v Nizkinichah V toj chas nastoyatel razom z parafiyanami robit v Uspenskij cerkvi chastkovij remont Slid zauvazhiti sho ostatochnomu vidnovlennyu spriyaye misceva inteligenciya ta dvoryanstvo kotre na pochatku 1880 h rokiv z poyavoyu v Luckogo bratstva zacikavlenosti starovinoyu vsilyako starayetsya dopomogti nevelichkomu bidnomu selu vryatuvati cinnu istorichnu pam yatku Ocholyuvav spravu vivchennya starovini nadvornij radnik Omelyan Dvernickij mayetok yakogo znahodivsya u seli Budyatichi za 2 versti vid Nizkinich tomu davnij hram ne mig zalishitis poza jogo uvagoyu Sered osib sho oglyadali v ti chasi pam yatku arhitekturi buli kiyivski profesori V Antonovich ta A Prahov ostannij navit zrobiv fotoznimki budivli ta cinnogo cerkovnogo nachinnya riz ikon ta knig velichezna kilkist yakih v toj chas tam znahodilas Vidviduvala Nizkinichi vidoma mecenatka grafinya Uvarova yaka takozh garyache vistupala za neobhidnist nalezhnogo vidnovlennya cerkvi Pri spriyanni arhiyereyiv silami selyan svyatinya bula chastkovo privedena do nalezhnogo viglyadu na zlami stolit perekrito kupoli Na groshi zh Svyatijshogo Sinodu u 1896 roci z yavlyayutsya budinki ta gospodarchi primishennya dlya miscevogo duhovenstva Sprava pro remont hramu trivala ponad 10 rokiv koli v 1913 roci bulo virisheno vidiliti 10 tisyach karbovanciv z sinodalnih koshtiv 1915 roku Zvershennyu ciyeyi spravi zavadila Persha svitova vijna Vidnovlennya hramu zbiglosya z chasom vidkrittya cerkovno prihidskih shkil sho rozmishuvalis u Nizkinichah Kalusovi ta Hrinovi Na utrimannya zakladiv osviti shorichno vidpuskalis chimali sumi j navchalos u nih ponad sotni uchniv U XX stolitti Faddej Uspenskij U 1909 roci Nizkinicku cerkvu vidvidav majbutnij novomuchenik vladika Faddej Uspenskij Vin nalezhno oglyanuv rechi starovini j vnutrishnye vbrannya cerkvi ta uvikovichniv svoyi vrazhennya u Volinskih yeparhialnih vidomostyah Burhlive XX stolittya zalishilo najkrivavishij vidbitok u zhitti hramu usipalnici Kiyivskogo voyevodi Persha svitova vijna ne tilki perekreslila spodivannya miscevih prihozhan ale j pislya yiyi zakinchennya z hramu zniklo bezlich cinnostej a z dzvinici originalnij dzvin z gerbovimi znakami ta nadpisom samogo fundatora V chasi polskogo panuvannya hram buv odnim z pershih dlya revindikaciyi u Volodimirskomu poviti Cerkvu katolikam ne povernuli ale v mizhvoyenni roki yiyi grabuyut pislya varvarskogo vidkrittya sarkofagu Adama Kiselya z nogo znikayut klejnodi ta zolotij pirnach pokijnogo U Nizkinichah isnuye miscevij perekaz sho u 1930 h rokah usipalnicyu vidvidav golova polskoyi derzhavi yakij zovsim ne vipravdav spodivan todishnih prihilnikiv papstva bo ostannij vkazav sho yaksho zasnovnik hramu buv pravoslavnij to nehaj takoyu zh cya svyatinya j zalishayetsya Bilshe togo z 1935 roku pid egidoyu derzhavi rozpochinayetsya yiyi restavraciya Druga svitova vijna tezh ne obminaye cerkvu storonoyu Pid chas nastupu radyanskih vijsk povz neyi projshla liniya frontu sho zalishila pislya sebe znishenu verhivku centralnogo kupolu ta nezlichennu kilkist dirok u dahu V ti vazhki roki parafiyu ocholyuye o Trofim Moroz yakij vidnovlyuye svyatinyu u povoyenni chasi Jogo pidpis znahoditsya i na aktah vid 8 serpnya 1946 roku koli hram dzvinicya ta nagrobnij pam yatnik viznayutsya pam yatnikami arhitekturi respublikanskogo znachennya U 1961 roci hram yak i bilshist volinskih cerkov buv zakritij ale ne buv znyatij z reyestraciyi sho v majbutnomu dalo zmogu znovu vidnoviti Bogosluzhinnya Ta do togo chasu spokij Adama Kisilya potrivozhat vzhe radyanski molodi bogoborci yaki 14 bereznya 1962 roku uvirvavshis do usipalnici povnistyu znivechili sarkofag porozkidali kistki a cherepom grali u futbol Za rozpoviddyu ochevidciv zahmelili komunistichni molodiki pri dopomozi nozhiv ta pilok zirvali cerkovni zamki i vderlisya do hramu Voni rozhitali ikonostas splyundruvali vivtar ta ikoni bogosluzhbovi knigi ta dokumenti vikinuli na dolivku Zhertvoyu vojovnichih ateyistiv stalo pogruddya fundatora vid udaru ob pidlogu vono rozkololosya na dvoye Pro akt nebuvalogo vandalizmu chutki dijshli azh do stolici Zvidti na Volin bula vidpravlena specialna komisiya sho skladalas z viznachnih naukovciv ta doslidnikiv mistectvoznavciv Ostanni rizko zasudili zlochin ta suvoro pokarati vandaliv nihto ne zbiravsya Vryatuvalo hram vid novoyi zagibeli lishen te sho miscevomu duhovenstvu ta prihozhanam vdalos azh u Borispoli vidshukati odnu z danih potomkiv Kiseliv Z yiyi dopomogoyu hram 8 chervnya 1969 roci znovu vidkrivsya dlya bogosluzhinnya V toj chas lvivski restavratori vidnovili te sho zalishilos z kolishnih nadban a novopriznachenij nastoyatel o Volodimir Ponagajbo 1969 1987 rr vzyavsya za nelegku spravu pikluvannya lyudskih dush U 1987 1994 rokah Nizkinicka parafiya bula pershim prihodom suchasnogo namisnika Kiyevo Pecherskoyi lavri mitropolita Pavla Lebedya Vin vidznachivsya rujnuvannyam ciyeyi pam yatki Pid chas jogo sluzhinnya v hrami bulo znisheno unikalnij barokovij ikonostas XVIII stolittya Krayeznavec Zosim Kolbun opublikuvav vikrittya u vidkritomu listi ta zvernuvsya do o Pavla z takimi slovami Vi jogo vikinuli cherez nevidpovidnist kanonam RPC i zaminili inshim harakternim dlya rosijskih cerkov a ne z prichini vethosti A zgadajte familni gerbi Adama Kisilya na vnutrishnih stinah hramu yaki perezhili polsku pershu moskovsku nimecku drugu moskovsku okupaciyi Naselennya yih rushnikami zakrivalo vid lihogo oka shkidnikiv zavojovnikiv Vid Vashogo oka ne zmogli vberegti istorichnu cinnist Ostannim prihidskim svyashenikom cerkvi Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici buv protoiyerej Anatolij Sidko 1994 1997 rr Vidrodzhennya obiteli 28 zhovtnya 1997 roku rishennyam sinodu Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi na Nizkinickij gori vidnovlyuyetsya cherneche zhittya V o namisnika priznacheno igumena Afanasiya Kovalchuka 1997 2000 vin buv pershim budivnichim vidnovlenoyi obiteli 26 bereznya 2000 roku namisnikom monastirya stav Arhimandrit Vikentij Mazur yakij donini ocholyuye obitel Sproba perehodu v PCU U lyutomu 2019 roku gromada Uspenskogo cholovichogo monastirya v Nizkinichah uhvalila rishennya perejti do Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini Prihozhani i klir monastirya organizuvali alternativni zbori na yakih vislovilisya proti perehodu SporudiUspenska cerkva dzvinicya ta muri sporudzheni u XVII stolitti ye pam yatkami arhitekturi ta mistobuduvannya nacionalnogo znachennya ohoronnij nomer u kompleksi 93 nomer cerkvi 93 1 dzvinici 93 2 muriv 93 3 Bratskij ikonna lavka ta monastirskij muzej sporudzheni vzhe u nash chas naprikinci XX na pochatku XXI stolittya Uspenska cerkva Uspenska cerkva v Nizkinichah yaskravij tvir volinskoyi arhitekturnoyi shkoli vidatnij zrazok kultovogo budivnictva Ukrayini seredini XVII stolittya Same cej hram poklav svoyeridnij pochatok budivnictva ryadu viznachnih p yatikamernih p yativerhih hreshatih u plani hramiv yaki naprikinci XVII u XVIII stolitti pid vplivom derev yanoyi narodnoyi arhitekturi sformuvalis u novij vikinchenij doskonalij tip hramu Ale vin rozvinuvsya v inshih regionah Ukrayini na Kiyivshini Chernigivshini Poltavshini Buduchi vidatnim zrazkom ukrayinskogo zodchestva XVII stolittya pam yatka shiroko vidoma v istoriyi arhitekturi predstavlyaye variant p yatikamernoyi sporudi yakij ridko zustrichayetsya na Volini Arhitektura Plan cerkviEkster yer Ceglyana oshtukaturena p yatikamerna hrestova v plani z kvadratnim zahidnim bokovim pridilom i napivkruglimi inshimi p yatiglava Bichni pridili perekriti napivsferichnimi kupolami yaki spirayutsya na stini Centralnij kupol na porivnyano visokomu barabani spirayetsya na shiroki arki yaki zv yazuyut bichni primishennya z centralnim Fasadi rozchlenovani lopatkami z troma rizblenimi renesansnimi bilokaminnimi portalami Pervisnij dah na banyah hramu buv gontovij iz zalomami Naprikinci XIX stolittya vin buv zaminenij na metalevij yakij povtoryuye formi davnogo A na pochatku XX stolittya hram buv znovu perekritij Suchasnij dah sino zhovtih koloriv Inter yer V inter yeri dominuye centrichnist i visotne rozkrittya prostoru zasobami renesansnoyi arhitekturno konstruktivnoyi sistemi Elementami skromnogo vnutrishnogo ozdoblennya sluzhat karnizi na rivni nizu pidbannika centralnogo verhu ta nizu ban bichnih verhiv Vnutrishnyu poverhnyu vsih ban radialno rozdilyayut visim tonkih ornamentovanih reber U hrami zbereglisya zrazki skulpturi i prikladnogo mistectva v tomu chisli portret kiyivskogo voyevodi Adama Kiselya Ce skulpturne pokolinne zobrazhennya zasnovnika hramu rozmishene v nishi pivdenno zahidnogo pilona seredohrestya stanovit veliku hudozhnyu cinnist Nishu obramlyaye barokova kompoziciya z elementami vijskovoyi armaturi ta ornamentu Tradicijni licarski lati v yaki zakuto postat nebizhchika ta bulava v livij ruci nini vtrachena pidkreslyuvali jogo znachne socialne stanovishe Poza ta viraz oblichchya peredayut vladnist i pidstupnu vdachu a realistichna manera zobrazhennya svidchit pro tvorche zasvoyennya dosyagnen renesansnoyi skulpturi Chastkovo zbereglisya freski XVII stolittya Vsuperech ustalenomu kanonu zamist tradicijnogo zobrazhennya Yevangelistiv vitrila dekorovani velikimi lipnimi gerbami Ce rodinni gerbi Kiseliv obramleni pishnimi roslinnim ornamentom Ranishe u hrami znahodivsya starovinnij monumentalnij barokovij dvoyarusnij ikonostas Osnovoyu jogo kompoziciyi buli dvi pari kolon transformovanogo korinfskogo ordera yaki stoyali na visokomu cokoli Koloni pidtrimuvali masivnij rozkripovanij antablement z rozvinenim karnizom Zavershennya nevelikogo drugogo yarusu malo krivolinijnu formu Ikonostas organichno dopovnyuvali Carski vrata ozdobleni pishnim roslinnim rizblenim ornamentom Naprikinci 20 na pochatku 21 stolittya bulo vigotovleno novij bagatoyarusnij ikonostas yakij prikrashaye hram i nini Dzvinicya Plan dzvinici Dzvinicya derev yana pryamokutna v plani dvoyarusna perekrita chotirishilim nametom Vona rozmishena bilya pivdenno zahidnogo rogu nevisokoyi ceglyanoyi ogorozhi yaka otochuye pryamokutne v plani cerkovne podvir ya Po osi pivden pivnich nizhnogo rublenogo yarusu dzvinici roztashovuyetsya proyizd obabich nogo simetrichno rozmisheni dva vuzki primishennya Menshij za ob yemom verhnij karkasnij yarus viddilenij vid nizhnogo masivnim dahom vertikalno obshitij doshkami U jogo pivdennij i pivnichnij granyah vlashtovano po tri otvori z luchkovimi peremichkami a v zahidnij i shidnij po odnomu otvoru Dzvinicya Uspenskoyi cerkvi nalezhit do najkrashih sporud cogo tipu na Volini Ogorozha Pam yatku otochuye nevisoka ceglyana ogorozha sporudzhena u XVII stolitti V ogorozhu vklyuchena dzvinicya yaka sluzhit golovnim vhodom Bratskij korpus Bratskij korpus zvedenij do 2003 roku utvoryuye pivnichnij kordon obiteli V centralnij chastini korpusu vlashtovano hram svyatogo velikomuchenika Georgiya Pobidonoscya osvyachenij togo zh roku Ikonna lavka Monastirskij muzej starovini ta narodnogo pobutu Zadum stvoriti takij muzej zarodivsya v igumena Nizkinickoyi obiteli arhimandrita Vikentiya vzhe davno Ne odin rik svyashenik zbiraye svoyu kolekciyu starovinnogo selyanskogo nachinnya vishivok ta posudu Zgodom znajshlisya blagodijniki yaki dopomogli zbuduvati derev yanu hatu na berezi stavka shob eksponuvati kolekciyu Muzej yakij predstavlyaye inter yer selyanskoyi hati pochatku XX stolittya vidchiniv svoyi dveri dlya vidviduvachiv na pochatku 2011 roku Tut zibrano chimalu ekspoziciyu rechej starovini silskogo pobutu vishivok ta fotografij SvyatiniSpisok chudotvornoyi Kiyevo Pecherskoyi ikoni Uspinnya Bozhoyi Materi Z blagoslovennya svyashennonachaliya UPC MP peredanij u dovichnij dar Kiyevo Pecherskoyu lavroyu 21 zhovtnya 2001 roku ikonu z urochistim hresnim hodom bulo pereneseno v monastir Znahoditsya vona nad Carskimi vratami Uspenskogo hramu i opuskayetsya dlya pokloninnya viruyuchih Kozhen den u Nizkinickij obiteli rozpochinayetsya bratskim molebnem pered chudotvornim obrazom pid chas yakogo naselniki monastirya prosyat blagoslovennya u Bogomateri na pracyu prijdeshnogo dnya Shosuboti vidpravlyayetsya moleben z akafistom Uspinnyu Presvyatoyi Bogorodici Cej obraz odna z najbilshe shanovanih svyatin obiteli Kovcheg z chastinkami svyatih moshej prepodobnih otciv Kiyevo Pecherskih Po blagoslovinnyu kerivnika UPC MP Volodimira buv peredanij u svyatu obitel z Kiyevo Pecherskoyi lavri 21 zhovtnya 2001 roku Vstanovlenij v Uspenskij cerkvi monastirya i zavzhdi vidkritij dlya molitvi i pokloninnya vsim hristiyanam Ikona z chastkoyu moshej svyatitelya Mikolaya Chudotvorcya Ikona z chastkoyu moshej svyatogo pravednogo Ioana Ruskogo Spovidnika Kopiya Holmskoyi ikoni Bozhoyi Materi vigotovlena specialno dlya obiteli ta privezena syudi 21 veresnya 2003 roku NaselnikiNamisnik Z 26 bereznya 2000 roku namisnikom monastirya ye Arhimandrit Vikentij Mazur Bratiya Posluh u monastiri nesut 7 naselnikiv Rozklad bogosluzhinU cerkvi Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici monastirya shodenno zdijsnyuyutsya ustavni bogosluzhinnya Pochatok ranishnogo bogosluzhinnya o 05 30 vechirnogo 17 00 god V nedilni ta svyatkovi dni zvershuyetsya dvi liturgiyi rannya o 06 00 piznya o 09 00 god GalereyaPanorama Uspenskogo monastirya v Nizkinichah veresen 2010 roku Viglyad z pivdenno shidnogo boku Cerkva Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici bratskij korpus z domovim hramom svyatogo Georgiya zliva napravo Zagalnij viglyad cerkvi 1918 1938 rr Zagalnij viglyad cerkvi i dzvinici 1918 1938 rr Uspenska cerkva 2010 r Dzvinicya 2011 r Panorama Uspenskogo monastirya u 2023 roci Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Uspenskij cholovichij monastir Nizkinichi PrimitkiIstoriya monastirya Oficijnij sajt Svyato Uspenskogo Nizkinickogo monastirya Volodimir Volinskoyi yeparhiyi UPC MP Arhiv originalu za 4 veresnya 2012 Procitovano 3 serpnya 2012 Godovanyuk O M Monastiri ta hrami Volinskogo krayu K Tehnika 2004 176 s il Nacionalni svyatini Ukrayini Bibliogr S 170 173 ISBN 966 575 072 0 Hto Vi otche Pavle Vidkritij list nastoyatelyu Uspenskoyi cerkvi sela Nizkinichi BUG bug org ua BUG informacijnij sajt Zahidnoyi Volini ukr 10 serpnya 2016 Procitovano 12 zhovtnya 2016 Do PCU perejshov monastir yakij kolis ocholyuvav ninishnij namisnik Lavri www ukrinform ua ukr Procitovano 14 serpnya 2020 Oficijnij sajt Upravlinnya kulturi i turizmu Volinskoyi oblderzhadministraciyi Pam yatki mistobuduvannya i arhitekturi Volinskoyi oblasti Arhiv originalu za 25 chervnya 2013 Procitovano 3 serpnya 2012 Spravochnik Pamyatniki gradostroitelstva i arhitektury Ukrainskoj SSR tom 2 st 70 2007 03 25 u Wayback Machine ros Lyudmila Mihnyuk Svyatinya na pagorbi Novovolinsk Minotavr 2009 64 s nedostupne posilannya z lipnya 2019 Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2011 Procitovano 3 serpnya 2012 Nizkinickij monastir Monastirskij muzej zaproshuye vidviduvachiv nedostupne posilannya z lipnya 2019 Svyatini monastirya Oficijnij sajt Svyato Uspenskogo Nizkinickogo monastirya Volodimir Volinskoyi yeparhiyi UPC MP Litopis istoriya monastirya monastyr com ua Procitovano 4 zhovtnya 2018 roku LiteraturaD Ya Vortman Uspenska cerkva v Nizkinichah XVII st Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 248 ISBN 978 966 00 1359 9 Godovanyuk O M Monastiri ta hrami Volinskogo krayu K Tehnika 2004 176 s il Nac svyatini Ukrayini Bibliogr s 170 173 ISBN 966 575 072 0 Internet dzherelaOficijnij sajt Upravlinnya kulturi i turizmu Volinskoyi oblderzhadministraciyi Pam yatki mistobuduvannya i arhitekturi Volinskoyi oblasti Oficijnij sajtPosilannyaUspenska cerkva v Nizkinichah Vebsajt Velikoyi ukrayinskoyi enciklopediyi ukr Nizkinickij monastir u 3D panoramah nedostupne posilannya z lipnya 2019 Bilya volinskogo monastirya shukayut pidzemellya Foto