Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Му́ченик (грец. Μάρτυρας) — людина, що прийняла страждання або загинула за сповідування релігії чи переконань, або навпаки — через відмову їх сповідувати. Якщо раніше цей термін вживали лише щодо тих, хто постраждав через релігійні вірування, тепер його можуть застосовувати й щодо тих, хто був ув'язнений або вбитий через політичні переконання.
Мученики глибоко шануються послідовниками чи навіть вважаються святими, вони є символами видатного лідерства та героїзму. Мученики відіграють значну роль у релігіях.
Мучеників сучасності називають новомучениками.
За Переказами, всі апостоли від дванадцяти, за винятком Іоанна Богослова та Юди Іскаріота, померли мученицькою смертю. Апостол Іоанн єдиний, хто помер власною смертю від старості.
Мучеництво в християнстві
У християнстві «мученик» стосується виключно до тих, хто свідчить своєю кров'ю, це ми зустрічаємо вже у Новому Завіті (Дії. 22, 20; Об. 2, 3; 6, 9). Мученик — це той, хто жертвує своїм життям і так засвідчує свою вірність Ісусові (Дії. 7, 55-60). На мучеництві заснована Церква Христова. В Старому Завіті ми знаємо мучеництво братів Макавеїв (2 Мак. 6-7).
Поняття мучеництва
Основним значенням грец. μάρτυς лат. martyr, араб. شهيد є свідок, і в цьому значенні це слово може відноситися до апостолів як свідків життя і воскресіння Христа. З'явившись апостолам після свого воскресіння, Христос говорить: «Ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий, і будете Мені свідками (μάρτυρες) в Єрусалимі і у всій Юдеї та Самарії, і аж до краю землі» (Діяння Апостолів 1, 8). З розповсюдженням гонінь на християн цей дар свідчення приписується переважно мученикам, які своєю добровільною смертю за віру засвідчили її істинність і силу даної їм благодаті. З того часу слово μάρτυς в основному починають застосовувати до мучеників.
Історія мучеництва
У ранній період са́ме мучеництво більш усього сприяє розповсюдженню церкви, і в цьому плані воно також виступає як продовження апостольського служіння. Перше поширення церковної спільноти пов'язане з мучеництвом св. Стефана (Діяння 8, 4 і далі), цим мучеництвом було підготовлене і навернення апостола Павла (Дії 22, 20). Одинадцять з дванадцяти апостолів (крім апостола Івана Богослова) закінчили життя мученицьким подвигом. І надалі аж до Міланського едикту 313 року мучеництво як сильне свідчення віри було однією з основ розповсюдження християнства. За словами Тертуліана, кров християн була тим сім'ям, з якого виростала віра.
Отже, перші мученики з'являються ще в апостольський період. Їх мучеництво було результатом переслідувань з боку юдеїв, що дивилися на християн як на небезпечну секту і звинувачували їх у богохульстві. У Новому Завіті міститься декілька свідчень про мучеників, потерпілих від цих утисків. Окрім вже згадуваного мучеництва святого Стефана, тут мовиться, наприклад, про Антипу, «вірного свідка» Божого, убитого в Пергамі (Апокаліпсис 2, 13). Римські власті в цей початковий період християн не переслідують, не відрізняючи їх від юдеїв (а юдаїзм був у Римі дозволеною — лат. licita — релігією). Так, юдеї в декількох випадках намагалися передати апостола Павла на суд римським властям, проте ці власті відмовлялися засуджувати апостола, оскільки розглядали звинувачення, що висувались проти нього, як релігійні суперечки усередині юдаїзму, в які вони не бажали втручатися (Діяння 18, 12-17; Діяння 23, 26-29; Діяння, 26. 30-31). Гоніння на християн з боку римських властей починаються з часу імператора Нерона (54-68). Вони розпадаються на три основні періоди.
Перший період переслідувань
До першого періоду відносяться гоніння за Нерона в 64 р. і гоніння за Доміціана (81-96). У цей період римська влада ще не трактує християнство як особливу ворожу їй релігію. За Нерона християн переслідують, поклавши на них вину за римську пожежу; за Доміціана вони піддаються гонінням як юдеї, що не декларують свого юдаїзма і відмовляються платити «юдейський податок».
Другий період переслідувань
Розповсюдження християнства в різних верствах римського суспільства (далеко за межі юдейської спільноти) змушує римські власті усвідомити, що вони мають справу з особливою релігією, причому релігією ворожою як римському державному ладові, так і традиційним культурним цінностям римського суспільства. З того часу починається переслідування християн як релігійної громади. Точна хронологія тут відсутня. Найважливішим документом для цього періоду гонінь є лист Плінія Молодшого імператору Траянові (близько 112 р.). Пліній питає в Траяна, якої юридичної процедури він повинен дотримуватися при переслідуванні християн. Він ставить це питання, оскільки «ніколи не присутній на слідствах про християн». З цих слів можна зробити висновок, що переслідування християн як релігійної громади до того часу вже мало місце. Траян в своїй відповіді говорить про правомірність переслідування християн, причому про правомірність переслідування «за саме ім'я» (лат. nomen ipsum), тобто за саму приналежність до християнської громади (оскільки за римськими законами християни через свої переконання скоювали два злочини — святотатство, що виражалося у відмові від принесення жертви богам і клятви їх ім'ям, і образу величності). Траян, проте, вказує, що немає необхідності «вишукувати» християн, вони піддаються суду і страті лише у тому випадку, коли хтось висуває проти них звинувачення. Траян також пише, що «тих, хто відречеться, що вони християни, і доведе це на ділі, тобто помолиться нашим богам, слід за розкаяння помилувати, хоча б у минулому вони й були під підозрою». На цих принципах — з тими чи іншими відхиленнями — і ґрунтувалися гоніння на християн в другий період. На цей період припадає мучеництво таких відомих християнських святих, як св. Полікарп Смирнський (помер бл. 155 р.) і св. Юстин Філософ. Для розуміння шанування святих в стародавній Церкві особливо слід підкреслити принцип добровільності мук.
Третій період переслідувань
Третій період починається з правління імператора Декія (249—251) і продовжується аж до Міланського едикту 313 р. У виданому Декієм едикті змінюється юридична формула переслідування християн. Переслідування християн ставилося в обов'язок урядовим чиновникам, тобто ставало не результатом ініціативи приватного обвинувача, а частиною державної діяльності. Метою гонінь була, проте, не стільки страта християн, скільки примушення їх до зречення. Для цього застосовувалися витончені тортури, проте ті, що їх витримали, не завжди піддавалися страті. Тому гоніння даного періоду разом з мучениками дають багато . Переслідуванню піддавалися перш за все предстоятелі церков. Гоніння не були постійними, і змінювалися періодами майже повної терпимості (едикт імператора Галлієна, 260—268, що надавав предстоятелям церков право вільно займатися релігійною діяльністю). Найжорстокіші гоніння припадають на кінець царювання Діоклетіана (284—305) і наступні роки. У 303—304 рр. видається ряд едиктів, що позбавляють християн всяких цивільних прав і приписують ув'язнювати всіх представників духовенства і вимагати від них відмови від християнства (принесення жертв); останній едикт 304 р. наказував взагалі всіх християн повсюдно примушувати до принесення жертв, добиваючись цього будь-якими тортурами. Мучеництво в ці роки було масовим, хоча в різних провінціях переслідування проходило з різною інтенсивністю (найжорстокішими вони були на сході імперії). Гоніння припиняються після видання в 311 р. едикту, в якому християнство признається дозволеною релігією (хоча явним чином і не знімаються обмеження з християнського прозелітизму), і повністю — після Міланського едикту 313 р., що проголосив повну віротерпимість.
Історія християнського мучеництва, звичайно, цим не закінчується. Мучеництва, у тому числі і масові, мали місце і пізніше, при імператорах-аріанах, у Перській імперії, в різних країнах, де християнство стикалося з поганством, в ході боротьби ісламу з християнством тощо. Проте саме історія мучеництва в найдавніший період має визначальне значення для богословського осмислення мученицького подвигу, для встановлення вшанування мучеників (і взагалі вшанування святих) і вироблення його форм.
Новітнє мучеництво
У ХХ ст. чимало християн потерпіло смерть за віру в зв'язку з переслідуваннями християнства тоталітарними режимами, зокрема фашистським і радянським.
Вшанування мучеників
Спонтанний культ мучеників у перші століття християнства
Вшанування мучеників розвивається в найдавніші часи, мабуть, одночасно з самим розповсюдженням мучеництва. Досить рано воно отримує певні інституалізовані форми; хоча з часом ці форми і еволюціонують, ряд основоположних елементів залишаються при всіх змінах. Ці елементи є центральними і для формування культу святих взагалі. Осмислення мучеництва як торжества благодаті над смертю, осягнення Царства Небесного, шлях до якого був відкритий смертю і воскресінням Христа, і, відповідно, як передбачення загального воскресіння тіл, відображається в культових формах, що починають формуватися, перш за все в церковному спогадуванні мученика і святкуванні його пам'яті, в молитовному звертанні до мучеників як «друзів Божих» і заступників людей перед Богом, в шануванні могил мучеників і їх мощів.
За свідченням «Мучеництва Полікарпа (Смирнського)» (Martyrium Polycarpi, XVIII), щорічно в роковини смерті віруючі збиралися на могилі мученика, служили Святу літургію і роздавали милостиню жебракам. Ці основні елементи і утворили первісний культ святих. Щорічні поминання мучеників вважалися спогадом дня їх нового народження (лат. dies natalis), народження їх до вічного життя. Ці святкування включали читання актів мучеництва, поминальну трапезу і звершення літургії. У III ст. такий порядок був вже загальним. Подібні поминання могли засвоювати окремі елементи відповідних поганських обрядів (наприклад, роздача колива). Над могилами зводилися споруди, в яких (або поряд з якими) звершувалося поминання(грец. μάρτερον, лат. memoria); однією з моделей для них служили пізньоюдаїстичні поминальні будівлі на могилах пророків. Після припинення гонінь будівництво таких будівель продовжує розвиватися; на Сході до мавзолею, в якому зберігалися мощі, часто добудовувалася церква; на Заході мощі звичайно зберігалися під вівтарем самої церкви.
В результаті розвитку культу мучеників місця християнських поховань ставали центром церковного життя, могили мучеників — святинею. Це означало радикальну зміну в пізньоантичному світосприйманні, в якому місто живих і місто мертвих були розділені непрохідною межею і лише місто живих було місцем соціального буття (кладовища розташовувалися за міською межею). Цей переворот у свідомості ставав особливо радикальним, коли в міста стали переноситися мощі мучеників, навколо яких групувалися і звичайні поховання (оскільки поховання поряд з мучеником розглядалося як засіб, щоб одержати його заступництво).
Літургійне вшанування мучеників
Розвиток культу мучеників спонукав церкву в IV–V ст., після припинення гонінь, певним чином регламентувати цей культ. Окремі його форми, що збігалися з поганськими, стали сприйматися як пережитки поганства і піддалися засудженню (так, св. Августин заперечує проти влаштовування поминальних бенкетів на могилах). Св. Ієронім говорить, що подібні ексцеси пояснюються «простотою мирян і, звичайно ж, благочестивих жінок». У цьому контексті відбувається перегляд актів мучеництва і канонізація мучеників. Святкування пам'яті мучеників і побудова меморіальних церков над їх могилами одержує канонічну санкцію. Святкування пам'яті переростає з приватного обряду, що звершувався над могилою, в загальноцерковне торжество — спочатку на рівні місцевої церковної громади, а потім і всієї Церкви. Дні пам'яті різних мучеників (dies natalis) об'єднуються в річний цикл, що фіксується в мартирологах. На цій основі формується нерухомий річний круг церковного богослужіння. Уявлення про мучеників як заступників за людей перед Богом, як про постійно присутніх членів церковної спільноти, виразилося і в чині Літургії. Мученики з найдавніших часів особливо згадуються в молитві, що читається після епіклези, і за них відділяється особлива частинка на проскомидії (при приготуванні Св. Дарів). На честь мучеників виймається п'ята частинка з третьої просфори, що розділяється за чинами святих.
Мучеництво в ісламі
У мусульман мученик за віру називається шахід (араб. شهيد — буквально: той, що загинув з молитвою «шахіда», ісламським символом віри, на устах). Вважається, що шахідам (особливо всім тим, хто поліг під час джихаду), приготований рай; віра в це була сильним моральним стимулом для мусульманських воїнів. У XX столітті у мусульманських країнах «шахідами» стали називати також тих, хто загинув за батьківщину, взагалі за світську, але цілком схвалювану суспільством ідею. Термін, таким чином, приблизно поєднує в собі європейські поняття «мученик за віру» і «полеглий герой». Поширене нині уявлення про те, що «шахід» означає терориста-самогубця, помилкове, хоча ідея шахидізму, очевидно, є головним моральним стимулом, яким спокушають потенційних терористів їхні духовні наставники.
Див. також
Джерела
- В. М. Живов, Святость. Краткий словарь агиографических терминов [ 3 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Традиции почитания мучеников и исповедников за Христа [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- В. В. Болотов. Лекции по истории Древней Церкви [ 20 грудня 2007 у Wayback Machine.]
Посилання
- Мученики // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1059. — 1000 екз.
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (лютий 2013) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mu chenik grec Martyras lyudina sho prijnyala strazhdannya abo zaginula za spoviduvannya religiyi chi perekonan abo navpaki cherez vidmovu yih spoviduvati Yaksho ranishe cej termin vzhivali lishe shodo tih hto postrazhdav cherez religijni viruvannya teper jogo mozhut zastosovuvati j shodo tih hto buv uv yaznenij abo vbitij cherez politichni perekonannya Kartina Ticiana Svyatij Sebastian zberigayetsya v Ermitazhi zobrazhaye muchenicku smert svyatogo Mucheniki gliboko shanuyutsya poslidovnikami chi navit vvazhayutsya svyatimi voni ye simvolami vidatnogo liderstva ta geroyizmu Mucheniki vidigrayut znachnu rol u religiyah Muchenikiv suchasnosti nazivayut novomuchenikami Za Perekazami vsi apostoli vid dvanadcyati za vinyatkom Ioanna Bogoslova ta Yudi Iskariota pomerli muchenickoyu smertyu Apostol Ioann yedinij hto pomer vlasnoyu smertyu vid starosti Muchenictvo v hristiyanstviU hristiyanstvi muchenik stosuyetsya viklyuchno do tih hto svidchit svoyeyu krov yu ce mi zustrichayemo vzhe u Novomu Zaviti Diyi 22 20 Ob 2 3 6 9 Muchenik ce toj hto zhertvuye svoyim zhittyam i tak zasvidchuye svoyu virnist Isusovi Diyi 7 55 60 Na muchenictvi zasnovana Cerkva Hristova V Staromu Zaviti mi znayemo muchenictvo brativ Makaveyiv 2 Mak 6 7 Ponyattya muchenictva Osnovnim znachennyam grec martys lat martyr arab شهيد ye svidok i v comu znachenni ce slovo mozhe vidnositisya do apostoliv yak svidkiv zhittya i voskresinnya Hrista Z yavivshis apostolam pislya svogo voskresinnya Hristos govorit Vi prijmete silu koli zijde na vas Duh Svyatij i budete Meni svidkami martyres v Yerusalimi i u vsij Yudeyi ta Samariyi i azh do krayu zemli Diyannya Apostoliv 1 8 Z rozpovsyudzhennyam gonin na hristiyan cej dar svidchennya pripisuyetsya perevazhno muchenikam yaki svoyeyu dobrovilnoyu smertyu za viru zasvidchili yiyi istinnist i silu danoyi yim blagodati Z togo chasu slovo martys v osnovnomu pochinayut zastosovuvati do muchenikiv Istoriya muchenictva Ostannya molitva hristiyanskih muchenikiv 1863 83 Zhan Leon Zherom U rannij period sa me muchenictvo bilsh usogo spriyaye rozpovsyudzhennyu cerkvi i v comu plani vono takozh vistupaye yak prodovzhennya apostolskogo sluzhinnya Pershe poshirennya cerkovnoyi spilnoti pov yazane z muchenictvom sv Stefana Diyannya 8 4 i dali cim muchenictvom bulo pidgotovlene i navernennya apostola Pavla Diyi 22 20 Odinadcyat z dvanadcyati apostoliv krim apostola Ivana Bogoslova zakinchili zhittya muchenickim podvigom I nadali azh do Milanskogo ediktu 313 roku muchenictvo yak silne svidchennya viri bulo odniyeyu z osnov rozpovsyudzhennya hristiyanstva Za slovami Tertuliana krov hristiyan bula tim sim yam z yakogo virostala vira Otzhe pershi mucheniki z yavlyayutsya she v apostolskij period Yih muchenictvo bulo rezultatom peresliduvan z boku yudeyiv sho divilisya na hristiyan yak na nebezpechnu sektu i zvinuvachuvali yih u bogohulstvi U Novomu Zaviti mistitsya dekilka svidchen pro muchenikiv poterpilih vid cih utiskiv Okrim vzhe zgaduvanogo muchenictva svyatogo Stefana tut movitsya napriklad pro Antipu virnogo svidka Bozhogo ubitogo v Pergami Apokalipsis 2 13 Rimski vlasti v cej pochatkovij period hristiyan ne peresliduyut ne vidriznyayuchi yih vid yudeyiv a yudayizm buv u Rimi dozvolenoyu lat licita religiyeyu Tak yudeyi v dekilkoh vipadkah namagalisya peredati apostola Pavla na sud rimskim vlastyam prote ci vlasti vidmovlyalisya zasudzhuvati apostola oskilki rozglyadali zvinuvachennya sho visuvalis proti nogo yak religijni superechki useredini yudayizmu v yaki voni ne bazhali vtruchatisya Diyannya 18 12 17 Diyannya 23 26 29 Diyannya 26 30 31 Goninnya na hristiyan z boku rimskih vlastej pochinayutsya z chasu imperatora Nerona 54 68 Voni rozpadayutsya na tri osnovni periodi Pershij period peresliduvan Do pershogo periodu vidnosyatsya goninnya za Nerona v 64 r i goninnya za Domiciana 81 96 U cej period rimska vlada she ne traktuye hristiyanstvo yak osoblivu vorozhu yij religiyu Za Nerona hristiyan peresliduyut poklavshi na nih vinu za rimsku pozhezhu za Domiciana voni piddayutsya goninnyam yak yudeyi sho ne deklaruyut svogo yudayizma i vidmovlyayutsya platiti yudejskij podatok Drugij period peresliduvan Rozpovsyudzhennya hristiyanstva v riznih verstvah rimskogo suspilstva daleko za mezhi yudejskoyi spilnoti zmushuye rimski vlasti usvidomiti sho voni mayut spravu z osoblivoyu religiyeyu prichomu religiyeyu vorozhoyu yak rimskomu derzhavnomu ladovi tak i tradicijnim kulturnim cinnostyam rimskogo suspilstva Z togo chasu pochinayetsya peresliduvannya hristiyan yak religijnoyi gromadi Tochna hronologiya tut vidsutnya Najvazhlivishim dokumentom dlya cogo periodu gonin ye list Pliniya Molodshogo imperatoru Trayanovi blizko 112 r Plinij pitaye v Trayana yakoyi yuridichnoyi proceduri vin povinen dotrimuvatisya pri peresliduvanni hristiyan Vin stavit ce pitannya oskilki nikoli ne prisutnij na slidstvah pro hristiyan Z cih sliv mozhna zrobiti visnovok sho peresliduvannya hristiyan yak religijnoyi gromadi do togo chasu vzhe malo misce Trayan v svoyij vidpovidi govorit pro pravomirnist peresliduvannya hristiyan prichomu pro pravomirnist peresliduvannya za same im ya lat nomen ipsum tobto za samu prinalezhnist do hristiyanskoyi gromadi oskilki za rimskimi zakonami hristiyani cherez svoyi perekonannya skoyuvali dva zlochini svyatotatstvo sho virazhalosya u vidmovi vid prinesennya zhertvi bogam i klyatvi yih im yam i obrazu velichnosti Trayan prote vkazuye sho nemaye neobhidnosti vishukuvati hristiyan voni piddayutsya sudu i strati lishe u tomu vipadku koli htos visuvaye proti nih zvinuvachennya Trayan takozh pishe sho tih hto vidrechetsya sho voni hristiyani i dovede ce na dili tobto pomolitsya nashim bogam slid za rozkayannya pomiluvati hocha b u minulomu voni j buli pid pidozroyu Na cih principah z timi chi inshimi vidhilennyami i gruntuvalisya goninnya na hristiyan v drugij period Na cej period pripadaye muchenictvo takih vidomih hristiyanskih svyatih yak sv Polikarp Smirnskij pomer bl 155 r i sv Yustin Filosof Dlya rozuminnya shanuvannya svyatih v starodavnij Cerkvi osoblivo slid pidkresliti princip dobrovilnosti muk Tretij period peresliduvan Tretij period pochinayetsya z pravlinnya imperatora Dekiya 249 251 i prodovzhuyetsya azh do Milanskogo ediktu 313 r U vidanomu Dekiyem edikti zminyuyetsya yuridichna formula peresliduvannya hristiyan Peresliduvannya hristiyan stavilosya v obov yazok uryadovim chinovnikam tobto stavalo ne rezultatom iniciativi privatnogo obvinuvacha a chastinoyu derzhavnoyi diyalnosti Metoyu gonin bula prote ne stilki strata hristiyan skilki primushennya yih do zrechennya Dlya cogo zastosovuvalisya vitoncheni torturi prote ti sho yih vitrimali ne zavzhdi piddavalisya strati Tomu goninnya danogo periodu razom z muchenikami dayut bagato Peresliduvannyu piddavalisya persh za vse predstoyateli cerkov Goninnya ne buli postijnimi i zminyuvalisya periodami majzhe povnoyi terpimosti edikt imperatora Galliyena 260 268 sho nadavav predstoyatelyam cerkov pravo vilno zajmatisya religijnoyu diyalnistyu Najzhorstokishi goninnya pripadayut na kinec caryuvannya Diokletiana 284 305 i nastupni roki U 303 304 rr vidayetsya ryad ediktiv sho pozbavlyayut hristiyan vsyakih civilnih prav i pripisuyut uv yaznyuvati vsih predstavnikiv duhovenstva i vimagati vid nih vidmovi vid hristiyanstva prinesennya zhertv ostannij edikt 304 r nakazuvav vzagali vsih hristiyan povsyudno primushuvati do prinesennya zhertv dobivayuchis cogo bud yakimi torturami Muchenictvo v ci roki bulo masovim hocha v riznih provinciyah peresliduvannya prohodilo z riznoyu intensivnistyu najzhorstokishimi voni buli na shodi imperiyi Goninnya pripinyayutsya pislya vidannya v 311 r ediktu v yakomu hristiyanstvo priznayetsya dozvolenoyu religiyeyu hocha yavnim chinom i ne znimayutsya obmezhennya z hristiyanskogo prozelitizmu i povnistyu pislya Milanskogo ediktu 313 r sho progolosiv povnu viroterpimist Istoriya hristiyanskogo muchenictva zvichajno cim ne zakinchuyetsya Muchenictva u tomu chisli i masovi mali misce i piznishe pri imperatorah arianah u Perskij imperiyi v riznih krayinah de hristiyanstvo stikalosya z poganstvom v hodi borotbi islamu z hristiyanstvom tosho Prote same istoriya muchenictva v najdavnishij period maye viznachalne znachennya dlya bogoslovskogo osmislennya muchenickogo podvigu dlya vstanovlennya vshanuvannya muchenikiv i vzagali vshanuvannya svyatih i viroblennya jogo form Novitnye muchenictvo U HH st chimalo hristiyan poterpilo smert za viru v zv yazku z peresliduvannyami hristiyanstva totalitarnimi rezhimami zokrema fashistskim i radyanskim Vshanuvannya muchenikiv Spontannij kult muchenikiv u pershi stolittya hristiyanstva Vshanuvannya muchenikiv rozvivayetsya v najdavnishi chasi mabut odnochasno z samim rozpovsyudzhennyam muchenictva Dosit rano vono otrimuye pevni institualizovani formi hocha z chasom ci formi i evolyucionuyut ryad osnovopolozhnih elementiv zalishayutsya pri vsih zminah Ci elementi ye centralnimi i dlya formuvannya kultu svyatih vzagali Osmislennya muchenictva yak torzhestva blagodati nad smertyu osyagnennya Carstva Nebesnogo shlyah do yakogo buv vidkritij smertyu i voskresinnyam Hrista i vidpovidno yak peredbachennya zagalnogo voskresinnya til vidobrazhayetsya v kultovih formah sho pochinayut formuvatisya persh za vse v cerkovnomu spogaduvanni muchenika i svyatkuvanni jogo pam yati v molitovnomu zvertanni do muchenikiv yak druziv Bozhih i zastupnikiv lyudej pered Bogom v shanuvanni mogil muchenikiv i yih moshiv Za svidchennyam Muchenictva Polikarpa Smirnskogo Martyrium Polycarpi XVIII shorichno v rokovini smerti viruyuchi zbiralisya na mogili muchenika sluzhili Svyatu liturgiyu i rozdavali milostinyu zhebrakam Ci osnovni elementi i utvorili pervisnij kult svyatih Shorichni pominannya muchenikiv vvazhalisya spogadom dnya yih novogo narodzhennya lat dies natalis narodzhennya yih do vichnogo zhittya Ci svyatkuvannya vklyuchali chitannya aktiv muchenictva pominalnu trapezu i zvershennya liturgiyi U III st takij poryadok buv vzhe zagalnim Podibni pominannya mogli zasvoyuvati okremi elementi vidpovidnih poganskih obryadiv napriklad rozdacha koliva Nad mogilami zvodilisya sporudi v yakih abo poryad z yakimi zvershuvalosya pominannya grec marteron lat memoria odniyeyu z modelej dlya nih sluzhili piznoyudayistichni pominalni budivli na mogilah prorokiv Pislya pripinennya gonin budivnictvo takih budivel prodovzhuye rozvivatisya na Shodi do mavzoleyu v yakomu zberigalisya moshi chasto dobudovuvalasya cerkva na Zahodi moshi zvichajno zberigalisya pid vivtarem samoyi cerkvi V rezultati rozvitku kultu muchenikiv miscya hristiyanskih pohovan stavali centrom cerkovnogo zhittya mogili muchenikiv svyatineyu Ce oznachalo radikalnu zminu v piznoantichnomu svitosprijmanni v yakomu misto zhivih i misto mertvih buli rozdileni neprohidnoyu mezheyu i lishe misto zhivih bulo miscem socialnogo buttya kladovisha roztashovuvalisya za miskoyu mezheyu Cej perevorot u svidomosti stavav osoblivo radikalnim koli v mista stali perenositisya moshi muchenikiv navkolo yakih grupuvalisya i zvichajni pohovannya oskilki pohovannya poryad z muchenikom rozglyadalosya yak zasib shob oderzhati jogo zastupnictvo Liturgijne vshanuvannya muchenikiv Rozvitok kultu muchenikiv sponukav cerkvu v IV V st pislya pripinennya gonin pevnim chinom reglamentuvati cej kult Okremi jogo formi sho zbigalisya z poganskimi stali sprijmatisya yak perezhitki poganstva i piddalisya zasudzhennyu tak sv Avgustin zaperechuye proti vlashtovuvannya pominalnih benketiv na mogilah Sv Iyeronim govorit sho podibni ekscesi poyasnyuyutsya prostotoyu miryan i zvichajno zh blagochestivih zhinok U comu konteksti vidbuvayetsya pereglyad aktiv muchenictva i kanonizaciya muchenikiv Svyatkuvannya pam yati muchenikiv i pobudova memorialnih cerkov nad yih mogilami oderzhuye kanonichnu sankciyu Svyatkuvannya pam yati pererostaye z privatnogo obryadu sho zvershuvavsya nad mogiloyu v zagalnocerkovne torzhestvo spochatku na rivni miscevoyi cerkovnoyi gromadi a potim i vsiyeyi Cerkvi Dni pam yati riznih muchenikiv dies natalis ob yednuyutsya v richnij cikl sho fiksuyetsya v martirologah Na cij osnovi formuyetsya neruhomij richnij krug cerkovnogo bogosluzhinnya Uyavlennya pro muchenikiv yak zastupnikiv za lyudej pered Bogom yak pro postijno prisutnih chleniv cerkovnoyi spilnoti virazilosya i v chini Liturgiyi Mucheniki z najdavnishih chasiv osoblivo zgaduyutsya v molitvi sho chitayetsya pislya epiklezi i za nih viddilyayetsya osobliva chastinka na proskomidiyi pri prigotuvanni Sv Dariv Na chest muchenikiv vijmayetsya p yata chastinka z tretoyi prosfori sho rozdilyayetsya za chinami svyatih Muchenictvo v islamiU musulman muchenik za viru nazivayetsya shahid arab شهيد bukvalno toj sho zaginuv z molitvoyu shahida islamskim simvolom viri na ustah Vvazhayetsya sho shahidam osoblivo vsim tim hto polig pid chas dzhihadu prigotovanij raj vira v ce bula silnim moralnim stimulom dlya musulmanskih voyiniv U XX stolitti u musulmanskih krayinah shahidami stali nazivati takozh tih hto zaginuv za batkivshinu vzagali za svitsku ale cilkom shvalyuvanu suspilstvom ideyu Termin takim chinom priblizno poyednuye v sobi yevropejski ponyattya muchenik za viru i poleglij geroj Poshirene nini uyavlennya pro te sho shahid oznachaye terorista samogubcya pomilkove hocha ideya shahidizmu ochevidno ye golovnim moralnim stimulom yakim spokushayut potencijnih teroristiv yihni duhovni nastavniki Div takozhLiber Peristephanon zastupnictvo Svyashennomuchenik Prepodobnomuchenik en DzherelaV M Zhivov Svyatost Kratkij slovar agiograficheskih terminov 3 bereznya 2013 u Wayback Machine Tradicii pochitaniya muchenikov i ispovednikov za Hrista 29 veresnya 2007 u Wayback Machine V V Bolotov Lekcii po istorii Drevnej Cerkvi 20 grudnya 2007 u Wayback Machine PosilannyaMucheniki Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1961 T 4 kn VIII Literi Me Na S 1059 1000 ekz Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti lyutij 2013