Жан-Леон Жером

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Жан-Лео́н Жеро́м (фр. Jean-Léon Gérôme; 11 травня 1824, Везуль — 10 січня 1904, Париж) — французький живописець, скульптор, здобув популярність картинами, які зображують побут античного світу і арабського Сходу.

Жан-Леон Жером
фр. Jean-Léon Gérôme
Автопортрет (?)
При народженні	Jean-Léon Gérôme
Народження	11 травня 1824(1824-05-11) Везуль, Верхня Сона
Смерть	10 січня 1904(1904-01-10) (79 років)
	Париж
Поховання	Цвинтар Монмартр
Країна	Франція
Жанр	побутовий жанр, портрет, релігійний образ
Навчання	учень
Діяльність	художник, скульптор, педагог, графік, архітектурний кресляр, porcelain painter, унаочнювач
Напрямок	Академізм
Роки творчості	1841 −1847
Вплив	Вудвиль, Ричард Кейтон
Вчитель	Поль Деларош і Шарль Глейр
Відомі учні	Верещагін Василь Васильович, Редон Оділон, Мері Кассат, Леон Бакст, Томас Ікінс, Жан Едуар Вюяр, Гюстав Кайботт, Еббот Гендерсон Теєр, ^d, Лоутон Сайлас Паркер, Андре Кастен, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Кеньйон Кокс, ^d, ^d, Осман Хамді-бей, ^d, ^d, Джуліан Олден Вейр, ^d, ^d, Фредерік Артур Бріджмен, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Анрі Море, Станіслав Хлєбовський, ^d, ^d, Вільям Стотт, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Еміль Баро, ^d, Едвін Лорд Вікз, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d^[1], ^d, Маріано Фортуні, Поль Елльо, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d^[2], ^d, Хаст Яків Соломонович, ^d і ^d
Працівник	Національна вища школа красних мистецтв
Член	Академія красних мистецтв Франції, Ліга французької батьківщини, Королівська академія мистецтв, Шведська королівська академія вільних мистецтв, Американська академія мистецтв і наук і ^d^[3]
Твори	побутовий жанр, портрет, релігійний образ
Брати, сестри	^d
Роботи в колекції	Штедель, ^d, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, ^d, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Музей д'Орсе, Музей мистецтва Метрополітен, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Художній музей Базеля, Музей мистецтв Фенікса, Ермітаж, Музей Конде, Гамбурзька картинна галерея, Художній музей Волтерс, Музей Ізраїлю, Художня галерея Єльського університету, ^d, Музей августинців, Нантський музей образотворчого мистецтва, Музей Ханенків, ^d, ^d, ^d, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, ^d, ^d, ^d, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, ^d, Національна галерея, ^d, Клівлендський музей мистецтв, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей образотворчого мистецтва^[4], Музей образотворчих мистецтв, ^d, Художній музей Мілвокі, Художня галерея Онтаріо, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей Фіцвільяма, Детройтський інститут мистецтв, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сент-Луїса, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Музей мистецтва Епплтона, ^d, Зібрання Воллеса, Бостонський музей образотворчих мистецтв, ^d, ^d, Ашмолеан музей, ^d, Балтиморський музей мистецтв, ^d, ^d, ^d, ^d, Карнавале, ^d, ^d, Смітсонівський музей американського мистецтва^[5], Міський музей (Амстердам)^[6], ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Музей Енгра, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Версальський палац, Музей Фабра, Лувр, ^d, Денверський художній музей, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Королівський музей витончених мистецтв^[7] і ^d
Нагороди
Автограф
Жан-Леон Жером у Вікісховищі

Жан-Леон Жером

Біографія

Дитинство та юність

Народився у Везулі (департамент Верхня Сона), 11 травня 1824 року. Початкову художню освіту здобув також у Везулі, 1841 році в Парижі вступив учнем до П. Делароша, разом з яким в 1844 році вирушив до Італії, де старанно займався рисуванням та живописом з натури. Після повернення в Париж деякий час працював під керівництвом Ш. Глейра, а потім знову у П. Делароша. Разом з іншими учнями Делароша і Глейра — Гюставом Буланже, Анрі-П'єром Піку і , Жером є одним зі засновників школи стилю неогрек в живопису.

Творчість

Перший твір, на який звернули увагу критики і глядачі, це картина «Молоді греки бавляться боєм півнів», виставлена в салоні в 1847 році (зараз зберігається в Люксембурзькому музеї).

За нею йшли: «Анакреонт, який змушує танцювати Бахуса й Амура» 1848 року, і «Грецький лупанарій» 1851 року — саме в цій сцені ясно виражалася одна з головних рис багатогранного таланту живописця, його вміння пом'якшувати спокусливість сюжету суворою обробкою форм і ніби прохолодним ставленням до того, що здатне викликати в глядача почуття.

В 1853 написав подібну двозначну картину під невинною назвою «Ідилія». Всі ці відтворення давньогрецького життя, завдяки оригінальності погляду на неї художника та майстерності його техніки, зробила його головним в особливій групі в середовищі французьких живописців — групи так званих «неогреків».

Написана ним в 1855 році картина «Доба Августа», з фігурами в натуральну величину, може бути розглянута тільки як невдала екскурсія до історичного живопису. Незрівнянно більший успіх мали «Російські солдати-піснярі» — сцена, яка була написана за етюдами, зробленими під час подорожі Жерома у 1854 році через Росію в Молдавію. Серед значущих творів цього періоду — його драматична «Дуель після маскараду» (1857 рік, знаходиться у ^[en]; повторення — в Кушелевській галереї Імператорської академії мистецтв) з'явилися після поїздки художника на береги Нілу «Єгипетські рекрути, під конвоєм албанських солдатів в пустелі» (1861 рік).

Розділяючи таким чином свою діяльність між Сходом, Заходом і античною давниною, Жан-Леон Жером був відомішим завдяки останній. З неї запозичені сюжети для його всесвітньо відомих картин: «Вбивство Цезаря», «Гладіатори в цирку вітають імператора Вітеллія» («Ave Caesar Morituri te Salutant»), «Красуня Фріна перед судом аеропага», «Клеопатра у Цезаря» та деяких інших. Підсиливши цими роботами свою вже і без того гучну популярність, Жером звернувся на деякий час знову до побуту сучасного Сходу і написав картини: «Перевіз бранця по Нілу»(1863 рік), «Турецький м'ясник у Єрусалимі», «Алмея», «Робітники на молитві»(1865 рік), «Арнаути, які грають в шахи»(1867 рік), іноді він брався за теми з французької історії, такі як, наприклад, «Людовік XIV та Мольєр» (1863 рік), «Прийом сіамського посольства Наполеоном ІІІ» (1865 рік). Починаючи з 1870-х років, творча здатність Жана-Леона Жерома помітно слабшає, за цей період можна назвати лише три його твори, які цілком гідні набутої ним репутації: «Фрідріх Великий» (1874 рік), «Сірий кардинал» (1874 рік) і «Мусульманський чернець біля дверей мечеті» (1876 рік). У всіх східних жанрах популярного художника вражає витончена та сумлінна передача клімату, місцевості, народних типів і найменших подробиць побутової обстановки, вивчених ним при неодноразовому відвіданні Єгипту та Палестини, навпроти того, у його картинах класичної давнини ми бачимо не стільки греків та римлян, скільки людей новітнього часу, а саме: французів та француженок, які розігрують пікантні сцени в античних костюмах і серед античних аксесуарів.

Малюнок Жерома — завжди бездоганно-правильний і вироблений у всіх подробицях, особливо майстерно художник володіє освітленням. Останніми роками він пробував свої творчі можливості в скульптурі. В 1878 році відвідувачі Паризької всесвітньої виставки зупиняли свою увагу на двох виліплених ним групах: «Гладіатор» і «Анакреон з Бахусом й Амуром». Жан-Леон Жером помер 10 січня 1904 року.

Картини

• «Публічна молитва»
• «Сірий кардинал», 1873. Бостонський музей образотворчих мистецтв
• «Дуель після маскараду», 1857
• Діоген, Художній музей Волтерс, 1860
• «Імператор Франції Наполеон III приймає сіамських послів»
• «Араби, що крокують пустелею», 1870
• «Вояк арнаут із власним собакою»
• («Pollice Verso») («Пальці донизу»)
• «Остання молитва християнських мучеників»
• Портрет римлянки
• Портрет мадемуазель Дюран
• Відпочинок у російському таборі
• Башибузук
• Смерть Цезаря
• Зустріч принца Конде у Версалі
• Прапороносець
• Скорбота паші
• Тигр вартує
• Дві величності
• Торговець килимами
• Гарем
• Півнячий бій
• Тюльпанова дурість
• Дві італійських селянки з дитиною
• Анакреон, Бахус та Амур
• Нарис давньогрецького інтер'єру
• Доба Августа і Різдво Христове
• Єгипетські новобранці перетинають пустелю
• Необережність царя Кандавла
• Фріна перед Ареопагом
• Бранець
• Араб і його скакун
• Алмея
• «Істина, яка вибирається з криниці», 1896
• Сарацин, 1869

Скульптури

• Анакреон з маленькими Амуром та Бахусом
• «Танцівниця з яблуками»
• «Втілення перемоги при Ватерлоо»
• («Мірмілон»)
• «Створення скульптур гладіаторів»

Див. також

• Єгиптоманія
• Японізм
• Альгамбра
• Еклектизм
• Сходознавство
• Орієнталізм (мистецтво)
• Адольф Гупіль

Примітки

1. Thieme U., Becker F., Vollmer H. Thieme-Becker-Vollmer / Hrsg.: U. Thieme, F. Becker, H. Vollmer et al. — E. A. Seemann.
   d:Track:Q1273447d:Track:Q109174d:Track:Q19997516d:Track:Q102869d:Track:Q96122d:Track:Q1361256
2. https://bge-geneve.ch/iconographie/personne/auguste-constantin-viollier-dit-godefroy
3. http://cths.fr/an/societe.php?id=2988&proso=y&soc_liees=
4. https://www.bellasartes.gob.ar/
5. https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=6423
6. Oude Jood met drie Arabieren
7. http://kmska.be/collection/work/data/y12ddj

Джерела

Жером, Жан-Леон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• Gerald M. Ackerman: Jean-Léon Gérôme. Monographie révisée, catalogue raisonné mis a jour. ACR, Courbevoie 2000, .
• Gerald M. Ackerman: Jean-Léon Gérôme (1824—1904). Sa vie et son oeuvre. ACR, Courbevoie 1997, .
• Alexandra Hein: Zwischen Dokumentation und Illusion. Die Orientmotive im Werk von Jean-Léon Gérôme. 2 Bände, Frankfurt am Main 1996.
• Helene B. Weinberg: The American pupils of Jean-Léon Gérôme. Amon-Carter-Museum, Fort Worth, Texas 1984, .

Посилання