У темах |
Бароко |
Періодизація |
|
Поняття барокова музика або музика бароко описує стиль європейської музики в період приблизно між 1600 та 1750 роками. Барокова музика наслідує музику епохи Відродження й передує , її вершинами зазвичай вважають творчість Й. С. Баха, Ґ. Ф. Генделя та А. Вівальді.
Застосування терміну
Слово «бароко» ймовірно походить від португальського perola barroca- перлина химерної форми.
В історії музики термін «бароко» вперше використав німецький музикознавець Курт Закс 1919 року. До 1960-х років правомірність застосування єдиного терміна для творів таких різних композиторів, як, наприклад, Якопо Пері, Доменіко Скарлатті та Й. С. Бах була предметом суперечки. Деякі музикознавці вважають, що необхідно розділяти бароко на безпосередньо період бароко і на період маньєризму, з метою узгодження з поділом, що застосовується в образотворчих мистецтвах. Радянська музикознавча традиція розглядає бароко, як стиль, що співіснував з класицизмом, частково у протистоянні, частково у взаємодії..
Риси барокової музики
Витоки барокового стилю припадають на кінець XVI століття, коли оптимістичний гуманізм епохи Відродження змінюється трагічним світосприйняттям, пов'язаного з усвідомленням економічних і політичних проблем, що призвели до буржуазних революцій XVII ст. З виникненням стилю бароко музика вперше продемонструвала свої можливості заглибленого і багатостороннього втілення світу душевних переживань людини, хоча в музично-теоретичних працях епохи ще переважають схоластичні погляди.
Жанри
Провідне місце в бароковій музиці посідають музично театральні жанри, насамперед опера. Це було пов'язано з прагненням до драматичної виразності та синтезу мистецтв. Серед авторів барокових опер такі майстри, як Алессандро Скарлатті (1660—1725), Георг Фрідріх Гендель, Клаудіо Монтеверді та інші. Перші опери писалися переважно на героїко-міфологічні чи легендарно-історичні сюжети з чітким розподілом сценічної дії і музики. Італійська опера продемонструвала — від переважання зовнішньої декоративності до глибокого драматизму (М. А. Честі) та реалістичних тенденцій (пізній К. Монтеверді). Італійська опера культивувалася і в інших країнах Європи, проте вже у XVII столітті виділилися як національні явища німецька опера (Р. Кайзер) та французька лірична опера (Жан Батіст Люллі).
Серед інших монументальних жанрів — жанр ораторії, що досяг піку свого розвитку в роботах Й. С. Баха та Генделя. Опери та ораторії часто використовували схожі музичні форми, як, наприклад, арія da capo. У сфері культової музики значне місце зберігали такі жанри як меси та пасіони, менш популярними стали мотети. Водночас цікавістю користувалися протестантські кантати. Серед їхніх авторів був і Й.С.Бах.
Одночасно з'являється тенденція до відділення музики від слова. Виникають масштабні циклічні форми — концерти, сюїти, сонати. Концерти писалися як для одного інструмента з оркестром, так і concerto grosso, в якому невелика група інструментів соло контрастує з повним ансамблем. Інструментальні сонати та сюїти були написані як для окремих інструментів, так і для камерних оркестрів. У сюїтах чергуються увертюри театрального характеру, фуги, імпровізаційні п'єси та танцювальні жанри.
Твори для клавішних досить часто писалися композиторами для власної розваги або як навчальний матеріал. Такими роботами є зрілі твори Й. С. Баха, загальновизнані інтелектуальними шедеврами ери бароко: «Добре темперований клавір», і «Мистецтво фуги».
Музичні інструменти
Основним музичним інструментом бароко став орган у духовній та камерній світській музиці. Також широкого поширення набули клавесин, щипкові і смичкові струнні — віоли, барокова гітара, , віолончель, контрабас, а також дерев'яні духові інструменти: флейти, кларнет, гобой, фагот.
В епоху бароко функції такого поширеного щипкового струнного інструменту, як лютня були значною мірою зведені до акомпанементу basso continuo, і поступово вона була витіснена у цій ролі клавішними інструментами. Колісна ліра, що втратила в попередню епоху ренесансу свою популярність і ставши інструментом жебраків, отримала друге народження; аж до кінця XVIII століття колісна ліра залишалася модною іграшкою французьких аристократів, що захоплювалися сільським побутом.
Гармонія
Якщо за часів Ренесансу гармонія ґрунтувалася на послідовності консонансів, що виникали у поліфонічному русі голосів і мала другорядне значення, то саме в епоху бароко гармонія отримує ієрархічну схему функціональної тональності. Близько 1600 року визначення, що таке тональність, було значною мірою неточним, суб'єктивним. Приміром, деякі бачили в кадансах мадригалів деякий тональний розвиток, у той час як насправді в ранніх монодіях тональність все ж таки була ще дуже невизначеною.
До тональної гармонії існувала так звана модальна гармонія, заснована на ладах, що не мають відмінностей у звуковому складі, позбавлених централізованого тонального тяжіння. Музикознавець (англ. Robert W. Wienpahl) провів дослідження понад 5000 творів періоду з 1500 по 1700 рік, і склав таблицю, яка показує перехід композиторів від модальної до тональної гармонії.
Вид гармонії\роки | 1500—1540 | 1540—1580 | 1580—1620 | 1620—1660 | 1660—1700 |
---|---|---|---|---|---|
Модальна гармонія | 61,5 | 34,4 | 7,9 | 1,4 | 3,9 |
Мональний мажор | 16,7 | 15,5 | 18,9 | 6,9 | 4,8 |
Мональний мінор | 12,7 | 23,5 | 24,7 | 7,9 | 8,5 |
Мажор | 6,9 | 11,9 | 25,9 | 48,1 | 50,7 |
Мінор | 2,2 | 14,7 | 22,6 | 35,7 | 32,1 |
Ті частини творів, де не можна чітко відокремити модальність від тональності, він позначав як змішаний мажор, або змішаний мінор (пізніше для цих понять він ввів терміни «мональний мажор» і «мональний мінор» відповідно). З таблиці видно, як тональна гармонія вже в період раннього бароко практично витісняє гармонію попередньої ери.
Інша відмінність між музичною гармонією бароко і Ренесансу полягала в тому, що в ранньому періоді зміщення тоніки відбувалося частіше по , у той час як у бароковому періоді домінувала модуляція по квартах або квінтах (позначилася поява поняття функціональної тональності). До того ж, барокова музика використовувала більш протяжні мелодійні лінії і суворіший ритм. Основна тема розширювалася або сама, або з допомогою акомпанементу basso continuo. Потім вона виникала в іншому голосі. Пізніше, головна тема стала виражатися і через basso continuo, не тільки за допомогою основних голосів. Розмивалася ієрархія мелодії та акомпанементу.
Введення рівномірної темперації
Іншим досягненням епохи бароко стало введення й поширення рівномірної темперації. За словами Шермана, вперше запропонував і ввів у практику органно-клавірного виконавства систему рівномірної темперації у 1533 році італієць . Щоправда, поширення рівномірної темперації йшло доволі повільно. Її широке розповсюдження почалося вже після створення в 1722 році І-го тому «Добре темперованого клавіру» Й. С. Баха.
Періодизація
Епоху бароко в музиці умовно розділяють на три періоди — ранній, зрілий і пізній. Раннє бароко починається від появи жанру опери, цьому періоду властиве становлення барокових жанрів і поступовий перехід від модальної гармонії до тональної. Зріле бароко характеризується повсюдним поширенням стилю і розгалуженням музичних жанрів. Пізнє бароко характеризується остаточним ствердженням тональної системи.
Раннє бароко
Умовною точкою переходу між епохами бароко і ренесансу можна вважати створення італійським композитором Клаудіо Монтеверді (1567—1643) його речитативного стилю і послідовний розвиток італійської опери. Початок оперних вистав у Римі і особливо у Венеції означало вже визнання і поширення нового жанру по країні.
Центром нового стилю стає Італія. Значну роль у його поширенні відіграв католицизм. В епоху боротьби з реформацією, католицька церква приділяла значну увагу розширенню свого культурного впливу. Католицизм приваблював пишнотою, величчю і складністю архітектури, образотворчих мистецтв і музики, як би сперечаючись з аскетичним протестантизмом. В області духовної музики основна вимога церкви полягала в тому, щоб тексти у творах з вокалом були розбірливі. Це зажадало відходу від поліфонії до музичних прийомів, де слова виходили на передній план. Вокал став складніший, витіювато в порівнянні з акомпанементом. Так отримала розвиток гомофонія. Значною фігурою періоду раннього бароко, позиція якого була на боці католицизму, був Джованні Габріелі, найбільше його вплив проявився нововведеннями в області інструментування.
Серед світських музичних жанрів провідне місце займає опера. Найпомітнішим серед покоління композиторів, які відчули значення змін для світської музики вважають Клаудіо Монтеверді. У 1607 його опера «Орфей» стала віхою в історії музики, яка продемонструвала безліч прийомів і технік, які згодом стали асоціюватися з новою композиторською школою, названою seconda pratica, на противагу старій школі . Монтеверді також є автором мотетів, написаних в старому стилі в традиціях Луки Маренціо і , однак саме твори, написані ним у новому стилі, відкрили безліч прийомів, впізнаваних навіть в епоху пізнього бароко. Основоположником багатьох жанрів німецької музики став Генріх Шютц, зокрема йому належить перша німецька опера — «Дафна», музика якої, однак, загублена.
Зріле бароко
Зріле бароко відрізняється від раннього повсюдним поширенням нового стилю і посиленням поділу музичних форм, особливо в опері. Як і в літературі, що з'явилася можливість потокового друку музичних творів привела до розширення аудиторії; посилився обмін між центрами музичної культури.
В теорії музики зрілого бароко визначається фокусуванням композиторів на гармонії та на спробах створити стрункі системи музичного навчання. У подальші роки це призвело до появи безлічі теоретичних праць. Чудовим зразком подібної діяльності може служити робота періоду пізнього бароко — «Gradus ad Parnassum», опублікована в 1725 році (нім. Johann Joseph Fux) (1660—1741), австрійським теоретиком і композитором. Цей твір, систематизувавши теорію контрапункту, практично до кінця XIX століття було найважливішим посібником для вивчення контрапункту. На цей період припадає і творчість українського композитора Миколи Дилецького, автора «Грамматика пѢнія мусикийского» (1677), що стала першим з музично-теоретичних трактатів, які докладно пояснили технічну суть лінійної, нотної системи, партесного співу і партесної композиції.
Серед найбільш значимих композиторів зрілого бароко:
- Француз Жан Батіст Люллі (1632—1687), що вважається творцем ліричної французької опери. Люллі часто використовував контраст між величним звучанням оркестрової секції і простим речитативом і аріями. Музична мова Люллі відрізняється ясністю гармонії, ритмічною енергію, чіткістю членування форми, чистотою фактури, що ставлять його в ряд новаторів своєї епохи.
- Італієць Арканджело Кореллі (1653—1713), що вважається одним з основоположників жанру . Кореллі був одним з перших композиторів, чиї твори публікувалися і виконувалися по всій Європі. Як і опери Люллі, кончерто гросо побудовані на сильних контрастах — в оркестрі виділяється група солістів.
- В Англії найяскравішою фігурою зрілого бароко вважається Генрі Перселл, автор близько 800 творів різних жанрів, і, зокрема першої опери англійською мовою — «Дідона і Еней»
- Німецький композитор і органіст Дітріх Букстегуде (1637—1707) є автором численних органних творів. Його музика побудована на масштабності задумів, багатстві і свободі фантазії, схильності до патетики, драматизму та ораторській інтонації і справила значний вплив на майбутніх композиторів — Н. Брунса, Й. С. Баха і Г. Ф. Телемана
Пізнє бароко
Точна грань між зрілим і пізнім бароко є предметом обговорення; вона лежить десь між 1680 і 1720. Складність її визначення пояснюється тим, що в різних країнах стилі змінювалися несинхронно; нововведення, вже прийняті за правило в одному місці, в іншому були свіжими знахідками. Італія, завдяки Арканджело Кореллі і його учням та П'єтро Локателлі стає першою країною, в якій бароко переходить з зрілого в пізній період. Важливою віхою можна вважати практично абсолютне верховенство тональності, як структуротворчого принципу написання музики. Це особливо помітно в теоретичних роботах Жана Філіпа Рамо, який зайняв місце Люллі, як головного французького композитора. У той же час, з появою робіт , поліфонія ренесансу дала базис для вивчення контрапункту. Комбінація модального контрапункту з тональною логікою зумовила співіснування двох стилів — гомофонного і поліфонічного, з прийомами імітації і контрапунктом.
Форми, відкриті попереднім періодом, досягли зрілості і великої варіативності; , сюїта, соната, concerto grosso, ораторія, опера та балет вже не мали різко виражених національних особливостей. Повсюдно устоялися загальноприйняті схеми творів: повторювана (AABB), проста (ABC) і рондо.
Серед найбільш вагомих композиторів пізнього бароко:
- Антоніо Вівальді, зробив значний внесок у розвиток інструментального барокового концерту і барокових сонат тріо-сонат. В його творчості викристалізувалася тричастинна форма concerto grosso. Він є автором понад 500 творів.
- Доменіко Скарлатті, є автором близька 500 клавірних сонат, які вважаються зразком старосонатної форми. Його клавірний стиль справив вплив на багатьох майбутніх композиторів.
- Георг Фрідріх Гендель, імовірно був найзнаменитішим придворним композитором свого часу. Його стиль вважається перехідним від барокового до класичного. Гендель є розвинув жанр ораторії, надавши йому драматургічної цільності, а також започаткував інструментальні концерти на відкритому повітрі, які іноді вважають предтечею т. зв. «популярної музики».
- Йоганн Себастьян Бах, найбільш майстерний поліфоніст свої епохи, узагальнив досягнення музичного мистецтва перехідного періоду від бароко до класицизму.
- Карлуш де Сейшаш, видатний португальський композитор 18 століття.
Вплив бароко на музику пізніших епох
Перехід в еру класицизму (1740—1780)
Перехідна фаза між пізнім бароко і раннім наповнена суперечливими ідеями і спробами об'єднати різні погляди на світ. Її називають «галантним стилем», «Рококо», «передкласичним періодом» або «ранньокласичним періодом». У ці кілька десятиліть композитори, продовжують працювати майстри епохи бароко (Г. Ф. Гендель, Д. Скарлатті) і виходять на арену композитори, яких традиційно зараховують до класицизму — К. В. Глюк, Й. Гайдн. Перехідне положення займає творчість синів Й. С. Баха, зокрема Карла Філіппа Емануеля — він чудово володів старим стилем, але багато працював над тим, щоб поновити його. Його клавірні сонати чудові свободою в будові, сміливою роботою над структурою твору.
У цей перехідний момент збільшилася різниця між духовною та світською музикою. Духовні твори залишалися переважно в рамках бароко, в той час як мирська музика тяжіла до нового стилю.
Особливо в католицьких країнах центральної Європи, бароковий стиль був присутній в духовній музиці до кінця вісімнадцятого століття, так само як свого часу stile antico епохи відродження зберігався до першої половини сімнадцятого століття. Меси і ораторії Гайдна і Моцарта, класичні у своїй оркестровці та , містили в собі безліч барокових прийомів контрапунктичної та гармонічної технік. Занепад бароко супроводжувався тривалим періодом спільного існування старої і нової техніки. У багатьох містах Німеччини барокова практика виконання збереглася до 1790-х років, наприклад, в Лейпцигу, де наприкінці свого життя працював І. С. Бах.
В Англії стійка популярність Генделя забезпечила успіх менш відомим композиторам, що складали у бароковому стилі: Чарльзу Ейвісону, і . У континентальній Європі цей стиль вже став вважатися старомодним; володіння нею було потрібно лише для твору духовної музики та закінчення з'являлися тоді в безлічі консерваторій.
На ці десятиліття припадає і період рання творчість українських композиторів — Дмитра Бортнянського та Максима Березовського. Зазвичай їх музична творчість розглядається в контексті українського бароко. Опанувавши композиторську техніку «латинського» духовного концерту і, схрестивши її з національними традиціями, ці композитори створили українську барокову церковну музику без інструментального супроводу.
Вплив бароко на музику XIX—XX століть
Оскільки багато чого в музиці бароко стало основою музичної освіти, вплив барокового стилю зберігся і після відходу бароко як виконавського і композиторського стилю. Приміром, попри те, що практика генерал-басу вийшла з ужитку, вона залишилася частиною музичної нотації. У XIX столітті партитури майстрів бароко друкувалися повними виданнями, що призвело до відновлення інтересу до контрапункт «строгого письма» (приміром, російський композитор С. І. Танєєв вже наприкінці XIX століття пише теоретичну роботу ).
XX століття дало періоду бароко ім'я. Почалося системне вивчення музики тієї епохи. Барокові форми і стилі вплинули на таких несхожих композиторів, як Арнольд Шенберг, Макс Регер, Ігор Стравінський та Бела Барток. Початок двадцятого століття ознаменувався відродженням інтересу до композиторів зрілого бароко, таким як Генрі Перселл та Антоніо Вівальді.
Деяку кількість робіт сучасних композиторів було опубліковано як «загублені, але знов знайдені» роботи майстрів бароко. Приміром, концерт для віоли, складений , але приписаний ним Генделю. Або кілька творів Фріца Крейслера, приписаних їм маловідомим бароковим композиторам Гаетано Пуньяні і падре Мартіні. І на початку XXI століття існують композитори, які пишуть виключно у бароковому стилі, наприклад, .
У XX столітті безліч праць було складено в стилі «необароко», сфокусованої на імітації поліфонії. Це твори таких композиторів, як , Пауль Хіндеміт, та Богуслав Мартіну. Музикознавці роблять спроби дописати незавершені роботи композиторів епохи бароко (найвідоміший з таких творів — «Мистецтво фуги» Й. С. Баха). Оскільки музичне бароко було прикметою цілої епохи, то сучасні твори, написані «під бароко», часто з'являються в цілях використання на телебаченні і в кіно. Приміром, композитор пародіює класичний і барочний стилі під псевдонімом .
Бароко і джаз
Музика бароко і джаз мають деякі точки дотику. Музика бароко, як і джаз, в основному написана для невеликих ансамблів (на той час не існувало реальної можливості зібрати оркестр з сотні музикантів), що нагадують джазовий квартет. Також, твори бароко залишають широке поле для виконавської імпровізації. Приміром, безліч барокових вокальних творів містить дві вокальні частини: перша частина програється так, як вказано композитором, а потім повторюється, але вокаліст імпровізаційно прикрашає основну мелодію трелями, грейсами та іншими прикрасами. Однак, на відміну від джазу, зміни ритму і основної мелодії не відбувається. Імпровізація в бароко лише доповнює, але нічого не змінює.
У рамках стилю кул-джазу в 1950-ті роки з'явилася тенденція проведення паралелей у джазових композиціях з музикою епохи бароко. Виявивши загальні гармонійні і мелодійні принципи в таких віддалених музично і естетично періодах, музиканти виказали інтерес до інструментальної музики Й. С. Баха. Цілий ряд музикантів та ансамблів пішли шляхом розробки цих ідей. У їх числі Дейв Брубек, Білл Еванс, Джеррі Малліган, , але в першу чергу це відноситься до " ", очолюваному піаністом .
Виконання барокової музики
Виконання барокової музики ставить перед сучасним музикантом ряд проблем, пов'язаних зі стилістичною точністю її звучання. Найбільшою проблемою є те, що ряд барокових інструментів, таких як поздовжні флейти, віоли, лютня, клавесин, бассетгорн та інші ще до початку XX століття вийшли з ужитку, а стандартизовані інструменти сучасного оркестру не завжди відповідають звучанню їх попередників. Інша проблема полягає в тому, що композитори барокової епохи не настільки прискіпливо споряджали ноти виконавськими вказівками, а збережені спогади їх сучасників не завжди дозволяють зробити правильний висновок.
У середині XX століття норми академічного виконавства, що вимагали максимальної точності і вивіреності виконання спричинили появу течії, що отримала назву , або «історично інформованого виконавства». Основним принципом автентичного руху є виконання музики тільки на інструментах епохи і тільки в манері епохи. Зокрема, автентичне виконання передбачало використання струн, зроблених з жил, а не з металу, реконструкцію клавесинів, використання старої манери звуковидобування і забутих прийомів гри.
Так, однією з перших популяризацією творів Й. С. Баха у клавесинному виконанні займалась Ванда Ландовська. Пізніше виділились такі музиканти, як , Ніколаус Арнонкур, Тон Копман, бостонський ансамбль , в Росії — , , Анатолій Мілка, , . В Україні популярність клавесину значною мірою зобов'язана творчій діяльності .
Разом з тим, клавірні твори Й. С. Баха звучать і на сучасних роялях, зокрема записи таких його клавірних творів на сучасних роялях зробили такі піаністи як , Святослав Ріхтер, Григорій Соколов та інші.
Композитори епохи бароко
Нижче подається хронологічна таблиця з іменами і роками життя ряду композиторів барокової епохи.
Примітки
- Palisca, Claude V. «Baroque», Grove Music Online, ed. L. Macy (Accessed August 21, 2007), (subscription access). Reprinted from The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan Publishers, 2001.
- Mackay & Romanec [ 28 липня 2011 у Wayback Machine.] [n.d.], 5.
- Музыкальный энциклопедический словарь. — М. : «Советская энциклопедия», 1990.
- Данні
- Norman Douglas Anderson. Дисертація «Aspects of Early Major-Minor Tonality: Structural Characteristics of the Music of the Sixteenth and Seventeenth Centuries» — 1992.
- Шерман М. С. Формування рівномірно-темперованого ладу.
- Ливанова Тамара Николаевна, «История западноевропейской музыки до 1789 года (XVII век)», учебник в 2-х тт. Т. 1. М., 1983
- Вальтер Пистон (Walter Piston), Counterpoint (1947)
- Снитіна В. О. Духовна музика бароко: культурологічний аналіз [ 26 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Михаил Митропольский, «История джаза для начинающих», 2004
- . Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 14 вересня 2010.
Бібліографія
- Schulenberg, David «Music of the Baroque». — New York: Oxford UP, 2001.
- Шерман Н. С. Формирование равномерно-темперированного строя. — М., 1964.
- Ливанова Т. Н. «История западноевропейской музыки до 1789 года (XVII век)», учебник в 2-х тт. — Т. 1. М., 1983.
- Бронфин Е Ф. «Клаудио Монтеверди». — М.,1969.
- Розеншильд К. К. «Музыка во Франции XVII — начала XVIII века». — М., «Музыка», 1979 г.
- Ilias Chrissochoidis The «Artusi-Monteverdi Controversy: Background, Content and Modern Interpretations». — King's College, Лондон, 2004.
Посилання
- фонд «Орфеон», Відень, Австрія [ 13 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- baroquemusic.org [ 8 вересня 2010 у Wayback Machine.]
- Vox Saeculorum, Товариство композиторів, що пишуть у стилі бароко [ 19 квітня 2019 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U temah Baroko Literatura baroko Arhitektura baroko Zhivopis baroko Barokova muzika Sejchento Akademiya Svyatogo Luki Tovaristvo Perelitni ptahi Baroko v Ukrayini Neobaroko Periodizaciya Ponyattya barokova muzika abo muzika baroko opisuye stil yevropejskoyi muziki v period priblizno mizh 1600 ta 1750 rokami Barokova muzika nasliduye muziku epohi Vidrodzhennya j pereduye yiyi vershinami zazvichaj vvazhayut tvorchist J S Baha G F Gendelya ta A Vivaldi Zastosuvannya terminuSlovo baroko jmovirno pohodit vid portugalskogo perola barroca perlina himernoyi formi V istoriyi muziki termin baroko vpershe vikoristav nimeckij muzikoznavec Kurt Zaks 1919 roku Do 1960 h rokiv pravomirnist zastosuvannya yedinogo termina dlya tvoriv takih riznih kompozitoriv yak napriklad Yakopo Peri Domeniko Skarlatti ta J S Bah bula predmetom superechki Deyaki muzikoznavci vvazhayut sho neobhidno rozdilyati baroko na bezposeredno period baroko i na period manyerizmu z metoyu uzgodzhennya z podilom sho zastosovuyetsya v obrazotvorchih mistectvah Radyanska muzikoznavcha tradiciya rozglyadaye baroko yak stil sho spivisnuvav z klasicizmom chastkovo u protistoyanni chastkovo u vzayemodiyi Risi barokovoyi muzikiVitoki barokovogo stilyu pripadayut na kinec XVI stolittya koli optimistichnij gumanizm epohi Vidrodzhennya zminyuyetsya tragichnim svitosprijnyattyam pov yazanogo z usvidomlennyam ekonomichnih i politichnih problem sho prizveli do burzhuaznih revolyucij XVII st Z viniknennyam stilyu baroko muzika vpershe prodemonstruvala svoyi mozhlivosti zagliblenogo i bagatostoronnogo vtilennya svitu dushevnih perezhivan lyudini hocha v muzichno teoretichnih pracyah epohi she perevazhayut sholastichni poglyadi Zhanri Providne misce v barokovij muzici posidayut muzichno teatralni zhanri nasampered opera Ce bulo pov yazano z pragnennyam do dramatichnoyi viraznosti ta sintezu mistectv Sered avtoriv barokovih oper taki majstri yak Alessandro Skarlatti 1660 1725 Georg Fridrih Gendel Klaudio Monteverdi ta inshi Pershi operi pisalisya perevazhno na geroyiko mifologichni chi legendarno istorichni syuzheti z chitkim rozpodilom scenichnoyi diyi i muziki Italijska opera prodemonstruvala vid perevazhannya zovnishnoyi dekorativnosti do glibokogo dramatizmu M A Chesti ta realistichnih tendencij piznij K Monteverdi Italijska opera kultivuvalasya i v inshih krayinah Yevropi prote vzhe u XVII stolitti vidililisya yak nacionalni yavisha nimecka opera R Kajzer ta francuzka lirichna opera Zhan Batist Lyulli Sered inshih monumentalnih zhanriv zhanr oratoriyi sho dosyag piku svogo rozvitku v robotah J S Baha ta Gendelya Operi ta oratoriyi chasto vikoristovuvali shozhi muzichni formi yak napriklad ariya da capo U sferi kultovoyi muziki znachne misce zberigali taki zhanri yak mesi ta pasioni mensh populyarnimi stali moteti Vodnochas cikavistyu koristuvalisya protestantski kantati Sered yihnih avtoriv buv i J S Bah Odnochasno z yavlyayetsya tendenciya do viddilennya muziki vid slova Vinikayut masshtabni ciklichni formi koncerti syuyiti sonati Koncerti pisalisya yak dlya odnogo instrumenta z orkestrom tak i concerto grosso v yakomu nevelika grupa instrumentiv solo kontrastuye z povnim ansamblem Instrumentalni sonati ta syuyiti buli napisani yak dlya okremih instrumentiv tak i dlya kamernih orkestriv U syuyitah cherguyutsya uvertyuri teatralnogo harakteru fugi improvizacijni p yesi ta tancyuvalni zhanri Tvori dlya klavishnih dosit chasto pisalisya kompozitorami dlya vlasnoyi rozvagi abo yak navchalnij material Takimi robotami ye zrili tvori J S Baha zagalnoviznani intelektualnimi shedevrami eri baroko Dobre temperovanij klavir i Mistectvo fugi Muzichni instrumenti Barokovi instrumenti viola lyutnya ta barokova gitara Osnovnim muzichnim instrumentom baroko stav organ u duhovnij ta kamernij svitskij muzici Takozh shirokogo poshirennya nabuli klavesin shipkovi i smichkovi strunni violi barokova gitara violonchel kontrabas a takozh derev yani duhovi instrumenti flejti klarnet goboj fagot V epohu baroko funkciyi takogo poshirenogo shipkovogo strunnogo instrumentu yak lyutnya buli znachnoyu miroyu zvedeni do akompanementu basso continuo i postupovo vona bula vitisnena u cij roli klavishnimi instrumentami Kolisna lira sho vtratila v poperednyu epohu renesansu svoyu populyarnist i stavshi instrumentom zhebrakiv otrimala druge narodzhennya azh do kincya XVIII stolittya kolisna lira zalishalasya modnoyu igrashkoyu francuzkih aristokrativ sho zahoplyuvalisya silskim pobutom Garmoniya Yaksho za chasiv Renesansu garmoniya gruntuvalasya na poslidovnosti konsonansiv sho vinikali u polifonichnomu rusi golosiv i mala drugoryadne znachennya to same v epohu baroko garmoniya otrimuye iyerarhichnu shemu funkcionalnoyi tonalnosti Blizko 1600 roku viznachennya sho take tonalnist bulo znachnoyu miroyu netochnim sub yektivnim Primirom deyaki bachili v kadansah madrigaliv deyakij tonalnij rozvitok u toj chas yak naspravdi v rannih monodiyah tonalnist vse zh taki bula she duzhe neviznachenoyu Do tonalnoyi garmoniyi isnuvala tak zvana modalna garmoniya zasnovana na ladah sho ne mayut vidminnostej u zvukovomu skladi pozbavlenih centralizovanogo tonalnogo tyazhinnya Muzikoznavec angl Robert W Wienpahl proviv doslidzhennya ponad 5000 tvoriv periodu z 1500 po 1700 rik i sklav tablicyu yaka pokazuye perehid kompozitoriv vid modalnoyi do tonalnoyi garmoniyi Vidsotok tvoriv napisanih u pevnomu vidi garmoniyi Vid garmoniyi roki 1500 1540 1540 1580 1580 1620 1620 1660 1660 1700 Modalna garmoniya 61 5 34 4 7 9 1 4 3 9 Monalnij mazhor 16 7 15 5 18 9 6 9 4 8 Monalnij minor 12 7 23 5 24 7 7 9 8 5 Mazhor 6 9 11 9 25 9 48 1 50 7 Minor 2 2 14 7 22 6 35 7 32 1 Ti chastini tvoriv de ne mozhna chitko vidokremiti modalnist vid tonalnosti vin poznachav yak zmishanij mazhor abo zmishanij minor piznishe dlya cih ponyat vin vviv termini monalnij mazhor i monalnij minor vidpovidno Z tablici vidno yak tonalna garmoniya vzhe v period rannogo baroko praktichno vitisnyaye garmoniyu poperednoyi eri Insha vidminnist mizh muzichnoyu garmoniyeyu baroko i Renesansu polyagala v tomu sho v rannomu periodi zmishennya toniki vidbuvalosya chastishe po u toj chas yak u barokovomu periodi dominuvala modulyaciya po kvartah abo kvintah poznachilasya poyava ponyattya funkcionalnoyi tonalnosti Do togo zh barokova muzika vikoristovuvala bilsh protyazhni melodijni liniyi i suvorishij ritm Osnovna tema rozshiryuvalasya abo sama abo z dopomogoyu akompanementu basso continuo Potim vona vinikala v inshomu golosi Piznishe golovna tema stala virazhatisya i cherez basso continuo ne tilki za dopomogoyu osnovnih golosiv Rozmivalasya iyerarhiya melodiyi ta akompanementu Vvedennya rivnomirnoyi temperaciyi Inshim dosyagnennyam epohi baroko stalo vvedennya j poshirennya rivnomirnoyi temperaciyi Za slovami Shermana vpershe zaproponuvav i vviv u praktiku organno klavirnogo vikonavstva sistemu rivnomirnoyi temperaciyi u 1533 roci italiyec Shopravda poshirennya rivnomirnoyi temperaciyi jshlo dovoli povilno Yiyi shiroke rozpovsyudzhennya pochalosya vzhe pislya stvorennya v 1722 roci I go tomu Dobre temperovanogo klaviru J S Baha PeriodizaciyaEpohu baroko v muzici umovno rozdilyayut na tri periodi rannij zrilij i piznij Rannye baroko pochinayetsya vid poyavi zhanru operi comu periodu vlastive stanovlennya barokovih zhanriv i postupovij perehid vid modalnoyi garmoniyi do tonalnoyi Zrile baroko harakterizuyetsya povsyudnim poshirennyam stilyu i rozgaluzhennyam muzichnih zhanriv Piznye baroko harakterizuyetsya ostatochnim stverdzhennyam tonalnoyi sistemi Rannye baroko Portret Klaudio Monteverdi roboti Bernardo Strocci 1640 Umovnoyu tochkoyu perehodu mizh epohami baroko i renesansu mozhna vvazhati stvorennya italijskim kompozitorom Klaudio Monteverdi 1567 1643 jogo rechitativnogo stilyu i poslidovnij rozvitok italijskoyi operi Pochatok opernih vistav u Rimi i osoblivo u Veneciyi oznachalo vzhe viznannya i poshirennya novogo zhanru po krayini Centrom novogo stilyu staye Italiya Znachnu rol u jogo poshirenni vidigrav katolicizm V epohu borotbi z reformaciyeyu katolicka cerkva pridilyala znachnu uvagu rozshirennyu svogo kulturnogo vplivu Katolicizm privablyuvav pishnotoyu velichchyu i skladnistyu arhitekturi obrazotvorchih mistectv i muziki yak bi sperechayuchis z asketichnim protestantizmom V oblasti duhovnoyi muziki osnovna vimoga cerkvi polyagala v tomu shob teksti u tvorah z vokalom buli rozbirlivi Ce zazhadalo vidhodu vid polifoniyi do muzichnih prijomiv de slova vihodili na perednij plan Vokal stav skladnishij vitiyuvato v porivnyanni z akompanementom Tak otrimala rozvitok gomofoniya Znachnoyu figuroyu periodu rannogo baroko poziciya yakogo bula na boci katolicizmu buv Dzhovanni Gabrieli najbilshe jogo vpliv proyavivsya novovvedennyami v oblasti instrumentuvannya Sered svitskih muzichnih zhanriv providne misce zajmaye opera Najpomitnishim sered pokolinnya kompozitoriv yaki vidchuli znachennya zmin dlya svitskoyi muziki vvazhayut Klaudio Monteverdi U 1607 jogo opera Orfej stala vihoyu v istoriyi muziki yaka prodemonstruvala bezlich prijomiv i tehnik yaki zgodom stali asociyuvatisya z novoyu kompozitorskoyu shkoloyu nazvanoyu seconda pratica na protivagu starij shkoli Monteverdi takozh ye avtorom motetiv napisanih v staromu stili v tradiciyah Luki Marencio i odnak same tvori napisani nim u novomu stili vidkrili bezlich prijomiv vpiznavanih navit v epohu piznogo baroko Osnovopolozhnikom bagatoh zhanriv nimeckoyi muziki stav Genrih Shyutc zokrema jomu nalezhit persha nimecka opera Dafna muzika yakoyi odnak zagublena Zrile baroko Zrile baroko vidriznyayetsya vid rannogo povsyudnim poshirennyam novogo stilyu i posilennyam podilu muzichnih form osoblivo v operi Yak i v literaturi sho z yavilasya mozhlivist potokovogo druku muzichnih tvoriv privela do rozshirennya auditoriyi posilivsya obmin mizh centrami muzichnoyi kulturi Zhan Battist Lyulli Genri Persell V teoriyi muziki zrilogo baroko viznachayetsya fokusuvannyam kompozitoriv na garmoniyi ta na sprobah stvoriti strunki sistemi muzichnogo navchannya U podalshi roki ce prizvelo do poyavi bezlichi teoretichnih prac Chudovim zrazkom podibnoyi diyalnosti mozhe sluzhiti robota periodu piznogo baroko Gradus ad Parnassum opublikovana v 1725 roci nim Johann Joseph Fux 1660 1741 avstrijskim teoretikom i kompozitorom Cej tvir sistematizuvavshi teoriyu kontrapunktu praktichno do kincya XIX stolittya bulo najvazhlivishim posibnikom dlya vivchennya kontrapunktu Na cej period pripadaye i tvorchist ukrayinskogo kompozitora Mikoli Dileckogo avtora Grammatika pѢniya musikijskogo 1677 sho stala pershim z muzichno teoretichnih traktativ yaki dokladno poyasnili tehnichnu sut linijnoyi notnoyi sistemi partesnogo spivu i partesnoyi kompoziciyi Sered najbilsh znachimih kompozitoriv zrilogo baroko Francuz Zhan Batist Lyulli 1632 1687 sho vvazhayetsya tvorcem lirichnoyi francuzkoyi operi Lyulli chasto vikoristovuvav kontrast mizh velichnim zvuchannyam orkestrovoyi sekciyi i prostim rechitativom i ariyami Muzichna mova Lyulli vidriznyayetsya yasnistyu garmoniyi ritmichnoyu energiyu chitkistyu chlenuvannya formi chistotoyu fakturi sho stavlyat jogo v ryad novatoriv svoyeyi epohi Italiyec Arkandzhelo Korelli 1653 1713 sho vvazhayetsya odnim z osnovopolozhnikiv zhanru Korelli buv odnim z pershih kompozitoriv chiyi tvori publikuvalisya i vikonuvalisya po vsij Yevropi Yak i operi Lyulli koncherto groso pobudovani na silnih kontrastah v orkestri vidilyayetsya grupa solistiv V Angliyi najyaskravishoyu figuroyu zrilogo baroko vvazhayetsya Genri Persell avtor blizko 800 tvoriv riznih zhanriv i zokrema pershoyi operi anglijskoyu movoyu Didona i Enej Nimeckij kompozitor i organist Ditrih Bukstegude 1637 1707 ye avtorom chislennih organnih tvoriv Jogo muzika pobudovana na masshtabnosti zadumiv bagatstvi i svobodi fantaziyi shilnosti do patetiki dramatizmu ta oratorskij intonaciyi i spravila znachnij vpliv na majbutnih kompozitoriv N Brunsa J S Baha i G F Telemana Piznye baroko A Vivaldi J S Bah G F Gendel Tochna gran mizh zrilim i piznim baroko ye predmetom obgovorennya vona lezhit des mizh 1680 i 1720 Skladnist yiyi viznachennya poyasnyuyetsya tim sho v riznih krayinah stili zminyuvalisya nesinhronno novovvedennya vzhe prijnyati za pravilo v odnomu misci v inshomu buli svizhimi znahidkami Italiya zavdyaki Arkandzhelo Korelli i jogo uchnyam ta P yetro Lokatelli staye pershoyu krayinoyu v yakij baroko perehodit z zrilogo v piznij period Vazhlivoyu vihoyu mozhna vvazhati praktichno absolyutne verhovenstvo tonalnosti yak strukturotvorchogo principu napisannya muziki Ce osoblivo pomitno v teoretichnih robotah Zhana Filipa Ramo yakij zajnyav misce Lyulli yak golovnogo francuzkogo kompozitora U toj zhe chas z poyavoyu robit polifoniya renesansu dala bazis dlya vivchennya kontrapunktu Kombinaciya modalnogo kontrapunktu z tonalnoyu logikoyu zumovila spivisnuvannya dvoh stiliv gomofonnogo i polifonichnogo z prijomami imitaciyi i kontrapunktom Formi vidkriti poperednim periodom dosyagli zrilosti i velikoyi variativnosti syuyita sonata concerto grosso oratoriya opera ta balet vzhe ne mali rizko virazhenih nacionalnih osoblivostej Povsyudno ustoyalisya zagalnoprijnyati shemi tvoriv povtoryuvana AABB prosta ABC i rondo Sered najbilsh vagomih kompozitoriv piznogo baroko Antonio Vivaldi zrobiv znachnij vnesok u rozvitok instrumentalnogo barokovogo koncertu i barokovih sonat trio sonat V jogo tvorchosti vikristalizuvalasya trichastinna forma concerto grosso Vin ye avtorom ponad 500 tvoriv Domeniko Skarlatti ye avtorom blizka 500 klavirnih sonat yaki vvazhayutsya zrazkom starosonatnoyi formi Jogo klavirnij stil spraviv vpliv na bagatoh majbutnih kompozitoriv Georg Fridrih Gendel imovirno buv najznamenitishim pridvornim kompozitorom svogo chasu Jogo stil vvazhayetsya perehidnim vid barokovogo do klasichnogo Gendel ye rozvinuv zhanr oratoriyi nadavshi jomu dramaturgichnoyi cilnosti a takozh zapochatkuvav instrumentalni koncerti na vidkritomu povitri yaki inodi vvazhayut predtecheyu t zv populyarnoyi muziki Jogann Sebastyan Bah najbilsh majsternij polifonist svoyi epohi uzagalniv dosyagnennya muzichnogo mistectva perehidnogo periodu vid baroko do klasicizmu Karlush de Sejshash vidatnij portugalskij kompozitor 18 stolittya Vpliv baroko na muziku piznishih epohPerehid v eru klasicizmu 1740 1780 Perehidna faza mizh piznim baroko i rannim napovnena superechlivimi ideyami i sprobami ob yednati rizni poglyadi na svit Yiyi nazivayut galantnim stilem Rokoko peredklasichnim periodom abo rannoklasichnim periodom U ci kilka desyatilit kompozitori prodovzhuyut pracyuvati majstri epohi baroko G F Gendel D Skarlatti i vihodyat na arenu kompozitori yakih tradicijno zarahovuyut do klasicizmu K V Glyuk J Gajdn Perehidne polozhennya zajmaye tvorchist siniv J S Baha zokrema Karla Filippa Emanuelya vin chudovo volodiv starim stilem ale bagato pracyuvav nad tim shob ponoviti jogo Jogo klavirni sonati chudovi svobodoyu v budovi smilivoyu robotoyu nad strukturoyu tvoru U cej perehidnij moment zbilshilasya riznicya mizh duhovnoyu ta svitskoyu muzikoyu Duhovni tvori zalishalisya perevazhno v ramkah baroko v toj chas yak mirska muzika tyazhila do novogo stilyu Osoblivo v katolickih krayinah centralnoyi Yevropi barokovij stil buv prisutnij v duhovnij muzici do kincya visimnadcyatogo stolittya tak samo yak svogo chasu stile antico epohi vidrodzhennya zberigavsya do pershoyi polovini simnadcyatogo stolittya Mesi i oratoriyi Gajdna i Mocarta klasichni u svoyij orkestrovci ta mistili v sobi bezlich barokovih prijomiv kontrapunktichnoyi ta garmonichnoyi tehnik Zanepad baroko suprovodzhuvavsya trivalim periodom spilnogo isnuvannya staroyi i novoyi tehniki U bagatoh mistah Nimechchini barokova praktika vikonannya zbereglasya do 1790 h rokiv napriklad v Lejpcigu de naprikinci svogo zhittya pracyuvav I S Bah V Angliyi stijka populyarnist Gendelya zabezpechila uspih mensh vidomim kompozitoram sho skladali u barokovomu stili Charlzu Ejvisonu i U kontinentalnij Yevropi cej stil vzhe stav vvazhatisya staromodnim volodinnya neyu bulo potribno lishe dlya tvoru duhovnoyi muziki ta zakinchennya z yavlyalisya todi v bezlichi konservatorij Na ci desyatilittya pripadaye i period rannya tvorchist ukrayinskih kompozitoriv Dmitra Bortnyanskogo ta Maksima Berezovskogo Zazvichaj yih muzichna tvorchist rozglyadayetsya v konteksti ukrayinskogo baroko Opanuvavshi kompozitorsku tehniku latinskogo duhovnogo koncertu i shrestivshi yiyi z nacionalnimi tradiciyami ci kompozitori stvorili ukrayinsku barokovu cerkovnu muziku bez instrumentalnogo suprovodu Vpliv baroko na muziku XIX XX stolit Oskilki bagato chogo v muzici baroko stalo osnovoyu muzichnoyi osviti vpliv barokovogo stilyu zberigsya i pislya vidhodu baroko yak vikonavskogo i kompozitorskogo stilyu Primirom popri te sho praktika general basu vijshla z uzhitku vona zalishilasya chastinoyu muzichnoyi notaciyi U XIX stolitti partituri majstriv baroko drukuvalisya povnimi vidannyami sho prizvelo do vidnovlennya interesu do kontrapunkt strogogo pisma primirom rosijskij kompozitor S I Tanyeyev vzhe naprikinci XIX stolittya pishe teoretichnu robotu XX stolittya dalo periodu baroko im ya Pochalosya sistemne vivchennya muziki tiyeyi epohi Barokovi formi i stili vplinuli na takih neshozhih kompozitoriv yak Arnold Shenberg Maks Reger Igor Stravinskij ta Bela Bartok Pochatok dvadcyatogo stolittya oznamenuvavsya vidrodzhennyam interesu do kompozitoriv zrilogo baroko takim yak Genri Persell ta Antonio Vivaldi Deyaku kilkist robit suchasnih kompozitoriv bulo opublikovano yak zagubleni ale znov znajdeni roboti majstriv baroko Primirom koncert dlya violi skladenij ale pripisanij nim Gendelyu Abo kilka tvoriv Frica Krejslera pripisanih yim malovidomim barokovim kompozitoram Gaetano Punyani i padre Martini I na pochatku XXI stolittya isnuyut kompozitori yaki pishut viklyuchno u barokovomu stili napriklad U XX stolitti bezlich prac bulo skladeno v stili neobaroko sfokusovanoyi na imitaciyi polifoniyi Ce tvori takih kompozitoriv yak Paul Hindemit ta Boguslav Martinu Muzikoznavci roblyat sprobi dopisati nezaversheni roboti kompozitoriv epohi baroko najvidomishij z takih tvoriv Mistectvo fugi J S Baha Oskilki muzichne baroko bulo prikmetoyu ciloyi epohi to suchasni tvori napisani pid baroko chasto z yavlyayutsya v cilyah vikoristannya na telebachenni i v kino Primirom kompozitor parodiyuye klasichnij i barochnij stili pid psevdonimom Baroko i dzhaz Muzika baroko i dzhaz mayut deyaki tochki dotiku Muzika baroko yak i dzhaz v osnovnomu napisana dlya nevelikih ansambliv na toj chas ne isnuvalo realnoyi mozhlivosti zibrati orkestr z sotni muzikantiv sho nagaduyut dzhazovij kvartet Takozh tvori baroko zalishayut shiroke pole dlya vikonavskoyi improvizaciyi Primirom bezlich barokovih vokalnih tvoriv mistit dvi vokalni chastini persha chastina prograyetsya tak yak vkazano kompozitorom a potim povtoryuyetsya ale vokalist improvizacijno prikrashaye osnovnu melodiyu trelyami grejsami ta inshimi prikrasami Odnak na vidminu vid dzhazu zmini ritmu i osnovnoyi melodiyi ne vidbuvayetsya Improvizaciya v baroko lishe dopovnyuye ale nichogo ne zminyuye U ramkah stilyu kul dzhazu v 1950 ti roki z yavilasya tendenciya provedennya paralelej u dzhazovih kompoziciyah z muzikoyu epohi baroko Viyavivshi zagalni garmonijni i melodijni principi v takih viddalenih muzichno i estetichno periodah muzikanti vikazali interes do instrumentalnoyi muziki J S Baha Cilij ryad muzikantiv ta ansambliv pishli shlyahom rozrobki cih idej U yih chisli Dejv Brubek Bill Evans Dzherri Malligan ale v pershu chergu ce vidnositsya do ocholyuvanomu pianistom Vikonannya barokovoyi muzikiMuzikanti kartina 1635 roku Vikonannya barokovoyi muziki stavit pered suchasnim muzikantom ryad problem pov yazanih zi stilistichnoyu tochnistyu yiyi zvuchannya Najbilshoyu problemoyu ye te sho ryad barokovih instrumentiv takih yak pozdovzhni flejti violi lyutnya klavesin bassetgorn ta inshi she do pochatku XX stolittya vijshli z uzhitku a standartizovani instrumenti suchasnogo orkestru ne zavzhdi vidpovidayut zvuchannyu yih poperednikiv Insha problema polyagaye v tomu sho kompozitori barokovoyi epohi ne nastilki priskiplivo sporyadzhali noti vikonavskimi vkazivkami a zberezheni spogadi yih suchasnikiv ne zavzhdi dozvolyayut zrobiti pravilnij visnovok U seredini XX stolittya normi akademichnogo vikonavstva sho vimagali maksimalnoyi tochnosti i vivirenosti vikonannya sprichinili poyavu techiyi sho otrimala nazvu abo istorichno informovanogo vikonavstva Osnovnim principom avtentichnogo ruhu ye vikonannya muziki tilki na instrumentah epohi i tilki v maneri epohi Zokrema avtentichne vikonannya peredbachalo vikoristannya strun zroblenih z zhil a ne z metalu rekonstrukciyu klavesiniv vikoristannya staroyi maneri zvukovidobuvannya i zabutih prijomiv gri Tak odniyeyu z pershih populyarizaciyeyu tvoriv J S Baha u klavesinnomu vikonanni zajmalas Vanda Landovska Piznishe vidililis taki muzikanti yak Nikolaus Arnonkur Ton Kopman bostonskij ansambl v Rosiyi Anatolij Milka V Ukrayini populyarnist klavesinu znachnoyu miroyu zobov yazana tvorchij diyalnosti Razom z tim klavirni tvori J S Baha zvuchat i na suchasnih royalyah zokrema zapisi takih jogo klavirnih tvoriv na suchasnih royalyah zrobili taki pianisti yak Svyatoslav Rihter Grigorij Sokolov ta inshi Kompozitori epohi barokoNizhche podayetsya hronologichna tablicya z imenami i rokami zhittya ryadu kompozitoriv barokovoyi epohi PrimitkiPalisca Claude V Baroque Grove Music Online ed L Macy Accessed August 21 2007 subscription access Reprinted from The New Grove Dictionary of Music and Musicians second edition edited by Stanley Sadie and John Tyrrell London Macmillan Publishers 2001 Mackay amp Romanec 28 lipnya 2011 u Wayback Machine n d 5 Muzykalnyj enciklopedicheskij slovar M Sovetskaya enciklopediya 1990 Danni Norman Douglas Anderson Disertaciya Aspects of Early Major Minor Tonality Structural Characteristics of the Music of the Sixteenth and Seventeenth Centuries 1992 Sherman M S Formuvannya rivnomirno temperovanogo ladu Livanova Tamara Nikolaevna Istoriya zapadnoevropejskoj muzyki do 1789 goda XVII vek uchebnik v 2 h tt T 1 M 1983 Valter Piston Walter Piston Counterpoint 1947 Snitina V O Duhovna muzika baroko kulturologichnij analiz 26 kvitnya 2009 u Wayback Machine Mihail Mitropolskij Istoriya dzhaza dlya nachinayushih 2004 Arhiv originalu za 12 chervnya 2010 Procitovano 14 veresnya 2010 BibliografiyaSchulenberg David Music of the Baroque New York Oxford UP 2001 ISBN 0 19 512232 1 Sherman N S Formirovanie ravnomerno temperirovannogo stroya M 1964 Livanova T N Istoriya zapadnoevropejskoj muzyki do 1789 goda XVII vek uchebnik v 2 h tt T 1 M 1983 Bronfin E F Klaudio Monteverdi M 1969 Rozenshild K K Muzyka vo Francii XVII nachala XVIII veka M Muzyka 1979 g Ilias Chrissochoidis The Artusi Monteverdi Controversy Background Content and Modern Interpretations King s College London 2004 Posilannyafond Orfeon Viden Avstriya 13 listopada 2012 u Wayback Machine baroquemusic org 8 veresnya 2010 u Wayback Machine Vox Saeculorum Tovaristvo kompozitoriv sho pishut u stili baroko 19 kvitnya 2019 u Wayback Machine