Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Строгий стиль строге письмо стиль поліфонічної музики епохи Ренесансу XV XVI ст що розроблявся композиторами нідерландсь

Строге письмо

Строге письмо

Строгий стиль, строге письмо — стиль поліфонічної музики епохи Ренесансу (XV–XVI ст.), що розроблявся композиторами нідерландської, римської, венеціанської, іспанської та ряду інших композиторських шкіл. Переважно охоплював твори для хору а капела церковної традиції, значно меншою мірою — світської.

Техніка

Головне досягнення майстрів строгого стилю — встановлення принципової рівноправності голосів у хорі, що відрізняє цей стиль від мистецтва Раннього Ренесансу (Ars nova). Майстри строгого стилю розробили всі форми і канону 1-го і 2-го розрядів, двухголосні і багатоголосні з вільними контрапунктуючими супровідними голосами і без них, імітації та канони з двома (і більше) пропостами, нескінченні канони, канонічні секвенції, застосовували всі основні способи перетворення теми в поліфонічній формі: збільшення, зменшення, обернення, ракохід та їх комбінації. Одним із найважливіших їх досягнень була розробка різних видів складного контрапункту і застосування його закономірностей у канонічних формах.

У числі інших відкриттів старих майстрів поліфонії можна назвати принцип комплементарності (мелодико-ритмічного взаємодоповнення контрапунктуючих голосів), а також маскування кадансів посеред музичної побудови. Музика майстрів строгого стилю володіє різним ступенем поліфонічної насиченості, композитори вміли урізноманітнити звучання всередині великих форм за допомогою гнучкого чергування суворого викладу з більш вільними розділами, а також з розділами, де голоси рухаються нотами рівної тривалості. В останньому випадку контрапунктичний склад перетвориться в хоральний.

Гармонічні поєднання голосів в музиці строго стилю характеризується як повнозвучні, консонантно-тризвучні. Дисонуючі інтервали допускалися тільки залежно від консоноуючих — як прохідних, допоміжних звуків або затримань, що розв'язуються у консонанс. Мелодика опиралася на 5 середньовічних ладів — дорійський, фригійський, міксолідійський, а також іонійський і еолійський.

Образна сфера

Для образності строгого стилю типові зосередженість і споглядальність, раціональні сплетення контрапунктуючих голосів утворюють урівноважені звучання. Натомість експресивні наростання, драматичні контрасти чи особистісні емоції строгому стилю не властиві.

Найважливішими серед жанрів строго стилю були меса (перша в європейській музиці значить циклічна форма) і мотет (на духовні і світські тексти). Складалися також духовні та світські поліфонічні пісні, мадригали. Головним чином майстри строгого стилю писали для хору без супроводу. Проте іноді допускалася і участь музичних інструментів, деякі композитори складали музику і для інструментальних ансамблів.

Найвідомішими композиторами строгого стилю вважаються Жоскен Депре, Орландо ді Лассо та Палестріна. Найбільшими теоретиками епохи строгого письма були Й. Тінкторіс, Г. Глареан, Н. Вічентіпо (1511–1572; автор книги L'antica musica ridotta alla moderna prattica, 1555), Дж. Царліно.

Історичне значення

Поліфонічні прийоми, розроблені майстрами строгого стилю лягли в основу , який змінив строгий стиль у XVII столітті. Найважливіші досягнення майстрів строгого письма — поліфонічна самостійність голосів, єдність оновлення та повторності у розвитку музики, високий рівень розвитку імітаційної і канонічної форм, техніки складного контрапункту, застосування різноманітних способів перетворення теми, кристалізація прийомів кадансування зберегли своє значення для всіх подальших епох.

Найбільше мистецтво строгого стилю виявляє свій вплив у творах Й. С. Баха (напр. хорал «Aus tiefer Not», BWV 686, Credo No 12 з меси h-moll, мотет BWV 229), в пізніх творах В. А. Моцарта і Л. Бетховена тощо. У 19 столітті композитори використовували техніку строгого стилю для створення старовинного колориту, а в деяких випадках — містичного відтінку. Значну увагу вивченню строгого стилю приділив С. Танєєв.

У сучасних музичних навчальних закладах строгий стиль є початковим розділом навчального курсу поліфонії.

Бібліографія

  • Булычев В. A., Музыка строгого стиля и классического периода как предмет деятельности Московской симфонической капеллы, М., 1909;
  • Танеев С. И., Подвижной контрапункт строгого письма, Лейпциг, 1909, М., 1959;
  • Соколов H. A., Имитации на cantus firmus, Л., 1928;
  • Конюс Г. Э., Курс контрапункта строгого письма в ладах, М., 1930;
  • Скребков С. С., Учебник полифонии, М.-Л., 1951, М., 1965;
  • его же, Художественные принципы музыкальных стилей, М., 1973;
  • Григорьев С. С., Мюллер Т. Ф., Учебник полифонии, М., 1961, 1969;
  • Павлюченко С. A., Практическое руковедство по контрапункту строгого письма, Л., 1963;
  • Протопопов В. В., История полифонии в ее важнейших явлениях, (вып. 2) — Западноевропейская классика XVIII–XIX вв., М., 1965;
  • Литинский Г. И., Образование имитаций строгого письма, М., 1971;
  • Фраенов В. П., Контрапункт строгого письма в училищном курсе полифонии, в кн.: Методические записки по вопросам музыкального образования, вып. 2, М., 1979;
  • Vicentino N., L'antica musica ridotta alla moderna prattica, Roma, 1555, Zarlino G., Istitutioni harmoniche, Venezia, 1558, факсиміле в изд.: Monuments of music and music literature in facsimile, 2 ser. — Music literature, 1, N. Y., 1965;
  • Artusi G. M., L'arte del contrapunto, 1-2, Venezia, 1586-89, 1598;
  • Bernardi S., Porta musicale per la quale in principianto…, Venezia, 1682;
  • Berardi A., Documenti armonici, Bologna, 1687;
  • Fux J. J., Gradus ad Parnassum, W., 1725 (англ. пер. — N. Y., 1943); Cherubini L., Cours de contrepoint et de fugue, P., 1835;
  • Bellermann H., Der Contrapunkt, В., 1862, 1901; Bubler L., Der strenge Satz, В., 1877, 1905
  • Kurth E., Grundlagen des linearen Kontrapunkts. Einführung in Stil und Technik von Bachs melodischer Polyphonie, Bern, 1917, 1956
  • Jeppesen К., Der Palestrinastil und die Dissonanz, Lpz., 1925;
  • его же, Kontrapunkt, Kph., 1930, Lpz., 1935;
  • Merritt A., Sixteen-century poliphony, Camb., 1939;
  • Lang P., Music of western civilization, N. Y., 1942;
  • Reese G., Music of the Renaissance, N. Y., 1954;
  • Chominski J. M., Formy muzyczne, t. 1-2, Kr., 1954-56.

Джерела

  • В. П. Фраёнов, Строгий стиль//Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : ( )[рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
  • Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — . (html-пошук по словнику, djvu)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Strogij stil stroge pismo stil polifonichnoyi muziki epohi Renesansu XV XVI st sho rozroblyavsya kompozitorami niderlandskoyi rimskoyi venecianskoyi ispanskoyi ta ryadu inshih kompozitorskih shkil Perevazhno ohoplyuvav tvori dlya horu a kapela cerkovnoyi tradiciyi znachno menshoyu miroyu svitskoyi TehnikaGolovne dosyagnennya majstriv strogogo stilyu vstanovlennya principovoyi rivnopravnosti golosiv u hori sho vidriznyaye cej stil vid mistectva Rannogo Renesansu Ars nova Majstri strogogo stilyu rozrobili vsi formi i kanonu 1 go i 2 go rozryadiv dvuhgolosni i bagatogolosni z vilnimi kontrapunktuyuchimi suprovidnimi golosami i bez nih imitaciyi ta kanoni z dvoma i bilshe propostami neskinchenni kanoni kanonichni sekvenciyi zastosovuvali vsi osnovni sposobi peretvorennya temi v polifonichnij formi zbilshennya zmenshennya obernennya rakohid ta yih kombinaciyi Odnim iz najvazhlivishih yih dosyagnen bula rozrobka riznih vidiv skladnogo kontrapunktu i zastosuvannya jogo zakonomirnostej u kanonichnih formah U chisli inshih vidkrittiv starih majstriv polifoniyi mozhna nazvati princip komplementarnosti melodiko ritmichnogo vzayemodopovnennya kontrapunktuyuchih golosiv a takozh maskuvannya kadansiv posered muzichnoyi pobudovi Muzika majstriv strogogo stilyu volodiye riznim stupenem polifonichnoyi nasichenosti kompozitori vmili uriznomanitniti zvuchannya vseredini velikih form za dopomogoyu gnuchkogo cherguvannya suvorogo vikladu z bilsh vilnimi rozdilami a takozh z rozdilami de golosi ruhayutsya notami rivnoyi trivalosti V ostannomu vipadku kontrapunktichnij sklad peretvoritsya v horalnij Garmonichni poyednannya golosiv v muzici strogo stilyu harakterizuyetsya yak povnozvuchni konsonantno trizvuchni Disonuyuchi intervali dopuskalisya tilki zalezhno vid konsonouyuchih yak prohidnih dopomizhnih zvukiv abo zatriman sho rozv yazuyutsya u konsonans Melodika opiralasya na 5 serednovichnih ladiv dorijskij frigijskij miksolidijskij a takozh ionijskij i eolijskij Obrazna sferaDlya obraznosti strogogo stilyu tipovi zoseredzhenist i spoglyadalnist racionalni spletennya kontrapunktuyuchih golosiv utvoryuyut urivnovazheni zvuchannya Natomist ekspresivni narostannya dramatichni kontrasti chi osobistisni emociyi strogomu stilyu ne vlastivi Najvazhlivishimi sered zhanriv strogo stilyu buli mesa persha v yevropejskij muzici znachit ciklichna forma i motet na duhovni i svitski teksti Skladalisya takozh duhovni ta svitski polifonichni pisni madrigali Golovnim chinom majstri strogogo stilyu pisali dlya horu bez suprovodu Prote inodi dopuskalasya i uchast muzichnih instrumentiv deyaki kompozitori skladali muziku i dlya instrumentalnih ansambliv Najvidomishimi kompozitorami strogogo stilyu vvazhayutsya Zhosken Depre Orlando di Lasso ta Palestrina Najbilshimi teoretikami epohi strogogo pisma buli J Tinktoris G Glarean N Vichentipo 1511 1572 avtor knigi L antica musica ridotta alla moderna prattica 1555 Dzh Carlino Istorichne znachennyaPolifonichni prijomi rozrobleni majstrami strogogo stilyu lyagli v osnovu yakij zminiv strogij stil u XVII stolitti Najvazhlivishi dosyagnennya majstriv strogogo pisma polifonichna samostijnist golosiv yednist onovlennya ta povtornosti u rozvitku muziki visokij riven rozvitku imitacijnoyi i kanonichnoyi form tehniki skladnogo kontrapunktu zastosuvannya riznomanitnih sposobiv peretvorennya temi kristalizaciya prijomiv kadansuvannya zberegli svoye znachennya dlya vsih podalshih epoh Najbilshe mistectvo strogogo stilyu viyavlyaye svij vpliv u tvorah J S Baha napr horal Aus tiefer Not BWV 686 Credo No 12 z mesi h moll motet BWV 229 v piznih tvorah V A Mocarta i L Bethovena tosho U 19 stolitti kompozitori vikoristovuvali tehniku strogogo stilyu dlya stvorennya starovinnogo koloritu a v deyakih vipadkah mistichnogo vidtinku Znachnu uvagu vivchennyu strogogo stilyu pridiliv S Tanyeyev U suchasnih muzichnih navchalnih zakladah strogij stil ye pochatkovim rozdilom navchalnogo kursu polifoniyi BibliografiyaBulychev V A Muzyka strogogo stilya i klassicheskogo perioda kak predmet deyatelnosti Moskovskoj simfonicheskoj kapelly M 1909 Taneev S I Podvizhnoj kontrapunkt strogogo pisma Lejpcig 1909 M 1959 Sokolov H A Imitacii na cantus firmus L 1928 Konyus G E Kurs kontrapunkta strogogo pisma v ladah M 1930 Skrebkov S S Uchebnik polifonii M L 1951 M 1965 ego zhe Hudozhestvennye principy muzykalnyh stilej M 1973 Grigorev S S Myuller T F Uchebnik polifonii M 1961 1969 Pavlyuchenko S A Prakticheskoe rukovedstvo po kontrapunktu strogogo pisma L 1963 Protopopov V V Istoriya polifonii v ee vazhnejshih yavleniyah vyp 2 Zapadnoevropejskaya klassika XVIII XIX vv M 1965 Litinskij G I Obrazovanie imitacij strogogo pisma M 1971 Fraenov V P Kontrapunkt strogogo pisma v uchilishnom kurse polifonii v kn Metodicheskie zapiski po voprosam muzykalnogo obrazovaniya vyp 2 M 1979 Vicentino N L antica musica ridotta alla moderna prattica Roma 1555 Zarlino G Istitutioni harmoniche Venezia 1558 faksimile v izd Monuments of music and music literature in facsimile 2 ser Music literature 1 N Y 1965 Artusi G M L arte del contrapunto 1 2 Venezia 1586 89 1598 Bernardi S Porta musicale per la quale in principianto Venezia 1682 Berardi A Documenti armonici Bologna 1687 Fux J J Gradus ad Parnassum W 1725 angl per N Y 1943 Cherubini L Cours de contrepoint et de fugue P 1835 Bellermann H Der Contrapunkt V 1862 1901 Bubler L Der strenge Satz V 1877 1905 Kurth E Grundlagen des linearen Kontrapunkts Einfuhrung in Stil und Technik von Bachs melodischer Polyphonie Bern 1917 1956 Jeppesen K Der Palestrinastil und die Dissonanz Lpz 1925 ego zhe Kontrapunkt Kph 1930 Lpz 1935 Merritt A Sixteen century poliphony Camb 1939 Lang P Music of western civilization N Y 1942 Reese G Music of the Renaissance N Y 1954 Chominski J M Formy muzyczne t 1 2 Kr 1954 56 DzherelaV P Frayonov Strogij stil Muzykalnaya enciklopediya v 6 t ros gl red Yu V Keldysh M Sovetskaya enciklopediya Sovetskij kompozitor 1973 1982 Enciklopedii Slovari Spravochniki ros Yurij Yucevich Muzika slovnik dovidnik Ternopil 2003 404 s ISBN 966 7924 10 6 html poshuk po slovniku djvu

Дата публікації:
Топ