Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
 |
У темах |
| Бароко |
Періодизація |
| |
Бароко — літературний і загальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI—XVIII століть.
Походження терміна «бароко»
Термін «бароко» був уведений у XVIII столітті, причому не представниками напряму, а їхніми супротивниками — класицистами, які вбачали в мистецтві бароко цілком негативне явище. До речі, із засудженням ставилися до бароко й у XX столітті, зокрема — в офіційному радянському літературознавстві. Нерідко взагалі відкидалася сама можливість існування цього напряму в українській літературі.
Етимологія терміну «бароко» не визначена й сьогодні. Так, існують принаймні три версії щодо його походження. Відповідно до першої, термін сходить до португальського виразу «perola Barroca» — «перлина неправильної форми». За словами Альбрехта Шене, це «екзотичне коштовне, мерехтливе багатокольоровим переливом, нерівномірне й незавершене за формою утворення перлини щасливо підійшло до назви доби».
За другою версією, термін «бароко» походить від латинського «baroco». Ця назва використовувалась у схоластичній логіці стосовно одного з різновидів силогізму, що відзначався особливою складністю та дивовижністю.
Згідно з третьою, найменш поширеною версією походження терміна «бароко», він сходить до французького жаргонізму художніх майстерень «baroquer», який означав «розчиняти, пом'якшувати контур».
Термін «бароко» вперше був застосований для характеристики стилю архітектурних споруд. Але згодом його починають вживати для позначення інших мистецьких явищ. У XVIII столітті термін «бароко» застосовують до музики, у XIX столітті його вживають стосовно скульптури та живопису. Наприкінці XIX століття починають говорити про бароко в літературі. Вважається, що першим термін «бароко» щодо літератури використав Фрідріх Ніцше: у 1878 році видатний філософ писав про бароковий стиль грецького дифірамба, а також про бароковий період грецького красномовства.
Але справжнє поширення терміна стосовно літературних явищ розпочинається після того, як швейцарський філолог Генріх Вельфлін видав у 1888 році свою книгу «Ренесанс і бароко». Порівнюючи два твори італійської літератури XVI століття — «Шалений Роланд» Аріосто і «Звільнений Єрусалим» Тассо,— Г. Вельфлін говорить про їхні відмінності як про відмінності стилів — ренесансу й бароко. Вже через п'ять років після опублікування праці Г. Вельфліна, у 1893 році, польський історик і філолог Едвард Порембович вживає термін «бароко» в монографії, присвяченій поетові А. Морштину.
На початку XX століття розпочинаються дискусії про бароко у східнослов'янських літературах, зокрема — в українській літературі. Так, після жвавої дискусії на сторінках української періодики народилася думка про бароко як найхарактерніше вираження українського національного стилю в мистецтві. Згодом відомі літературознавці О. Білецький та І. Єрьомін, аналізуючи творчість Симеона Полоцького, вводять поняття «бароко».
Літературні течії, наближені до бароко
Термін «бароко» дає можливість об'єднати в середині цього літературного напряму чимало течій і шкіл, які існували здебільшого в XVII столітті й відзначалися типологічно спорідненими рисами. Серед них італійський маринізм (школа поета Джамбаттісти Маріно), іспанський ґонґоризм (школа, пов'язана з іменем поета Ґонгори-і-Арґоте), французька преціозна література (салон маркізи де Рамбульє), англійська «метафізична школа» (Джон Донн та інші), німецька «друга (X. Г. Гофман-Свальдау). До літератури європейського бароко, окрім вищезгаданих засновників і лідерів шкіл, належать Педро Кальдерон де ла Барка, Тірсо де Моліна, (Іспанія); Тассо, Базіле (Італія); Сорель, д'Обіньє, Скюдері (Франція); Уебстер, Кер'ю, Саклінґ (Англія); Ґріфіус, , Мошерош Ґріммельсгаузен (Німеччина); Хуана де ла Крус (Мексика); Ґундуліч (Хорватія); Зріньї (Угорщина); В. Потоцький, С. Твардовський, А. Морштин (Польща) та інші. До українського літературного бароко можна зарахувати творчість Мелетія Смотрицького, Симеона Полоцького, Митрофана Довгалевського, Івана Величковського, Стефана Яворського, Феофана Прокоповича.
Філософія та естетика бароко
Розквіт європейського літературного бароко припадає на XVII століття, яке поєднує дві великі епохи — Ренесанс і Просвітництво. Бароко, що приходить на зміну Ренесансові, тривалий час розглядалося як зворотний бік останнього, як «реакційне» мистецтво. Таку традицію негативної оцінки бароко започаткував Г. Вельфлін, який вважав бароко занепадницькою формалістичною течією. Воно, мовляв, належить до тих напрямів, що характеризують кінцевий етап розвитку кожного мистецького періоду. Стверджувалося в літературознавстві також і те, що бароко, яке заперечує Ренесанс, являє собою «крок назад» — від доби Відродження до середніх віків. Однак подібний погляд на таке складне й суперечливе явище, яким є бароко, вкрай однобічний і поверховий. Правильніше вбачати в бароковому напрямі синтез мистецтва двох епох — Відродження та Середньовіччя (Готики). Дійсно, бароко звертається до змісту й форм готичного мистецтва. Але воно аж ніяк не відмовляється від ренесансних культурних здобутків. У бароко можна спостерігати елементи двох великих стилів.
Проте бароко не тільки синтезувало мистецтво готики й ренесансу. Воно має також цілу низку оригінальних стилістичних і поетичних рис. Барокова література рухлива й динамічна, їй притаманні трагічна напруженість і трагічне світосприйняття. І хоча художня концепція бароко так само гуманістично спрямована, як і ренесансова, в ній, на відміну від світлого, оптимістичного, життєрадісного мистецтва Відродження, посилюються настрої песимізму, скепсису, розчарування. Людина, згідно з провідною бароковою ідеєю, це піщинка у Всесвіті. Життя її — скороминуще, в ньому панують випадок і фатум. Найпоширенішими темами літератури бароко стають «Memento mori!» (пам'ятай про смерть!) і «Vanitas» (суєта). Людина приречена на життєву суєту і страждання, а також на смерть, що є спасінням від скорбот життя. Так, іспанський поет Ґонґора-і-Арґоте закликає не поспішати народжуватися «в ім'я життя», а навпаки — поспішити вмерти. Життя в дисгармонійному й хаотичному світі, на думку одного з найвидатніших представників німецького бароко Андреаса Ґріфіуса, є гіршим за смерть.
Людина бароко, на відміну від цільних натур літератури ренесансу, є роздвоєною. Людина бароко — це, за образом англійського поета Дж. Донна, черв, який плазує у бруді та крові. І разом зі скороминучим життям приреченої людини мають загинути всі явища природи, взагалі все, що живе. Так, ліричний герой А. Ґріфіуса із захопленням дивиться на чудову троянду, але думає не про її красу, а про те, що незабаром вона зів'яне.
Часто дійсність для письменників барокового напряму втрачає свою реальність. Вона стає примарною та ілюзорною. Взагалі протиставлення реальності і ілюзії — один з найхарактерніших елементів антитетичного барокового світосприйняття. Недарма Кальдерон називає свою драму «Життя є сон». Дві дійсності — реальна і містифікована — співіснують і в кальдеронівській п'єсі «Дама-невидимка». Нерідко Всесвіт тлумачиться в бароко як мистецький твір. Звідси — поширені барокові метафори: «світ-книга» і «світ-театр».
Поетика бароко
Поетика літературного бароко поєднує в собі різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. Так, Богородиця йменується Діаною, хрест порівнюється з тризубом Нептуна, в богословських трактатах з'являються амури й купідони тощо. Таке поєднання «непоєднанного» і стає однією з найхарактерніших барокових рис. Поетика бароко органічно «сплавляє» символіку з побутовим натуралізмом, аскетику — з гедонізмом, сакральне — із жартівливим. Для митців бароко немає абсолютно нічого, що не могло б співіснувати. За допомогою метафори все можливо поєднати. Головне, аби таке примхливе сполучення вражало й було дотепним. А щоб виявляти свою дотепність, вважає італійський теоретик бароко Емануеле Тезауро, необхідно якраз поєднувати смішне і сумне, трагічне і комічне, бо «не існує явища ані настільки серйозного, ані настільки сумного, ані настільки піднесеного, щоб воно не могло обернутися на жарт і за формою, і за змістом».
Дотепність, парадоксальність, контрастність сполучення найбільше цінувалися теоретиками та практиками бароко. Проблемам дотепності були присвячені цілі трактати, які закладали фундамент нової поетики. Серед них «Дотепність, або Мистецтво вишуканого розуму» (1648 р.) іспанського філософа Б. Ґрасіана та «Підзорна труба Аристотеля» (1655 р.) вищезгаданого Е. Тезауро. Дотепність вважалася також основою художнього пізнання дійсності. Так, Бальтасар Ґрасіан вбачає в дотепності «можливість проникати в суть найвіддаленіших предметів і явищ, миттєво комбінувати їх і зводити воєдино».
Парадоксальне поєднання «непоєднанного» покликане вражати й дивувати. Один з найвизначніших ліриків бароко — італієць Дж. Маріно зазначав, що метою поета є «дивовижне та вражаюче», а хто не здатен здивувати, мусить іти до стайні. Маріно став винахідником характерної барокової поетичної форми — так званих «кончетто». Це були словосполучення з неочікуваними мовленнєвими зворотами, парадоксальними епітетами, оксюморонами. В поезії Маріно натрапляємо й на «радісний біль», і на «багатого жебрака», і на «німого промовця». Зірки в Маріно — «жаринки вічного кохання» та «смолоскипи поховання». Подібні до кончетто форми спостерігаються й у видатного іспанського барокового поета Ґонґори-і-Арґоте. Серед образів його поетичних творів — «блаженна мука» та «найсолодша отрута», а людське життя зображується як «скажений звір», що переслідує свою тінь. До речі, власних кончеттистів мало й українське бароко (Л. Баранович, І. Величковський).
Однією з типових рис літератури бароко є його інакомовність. Е. Тезауро заявляв: «Щоб проявити дотепність, слід позначити поняття не просто й прямо, а інакомовно, користуючись силою вимислу, тобто новим і неочікуваним способом». Інакомовність спричинена й такими рисами барокової поетики, як символізм, алегоризм, емблематизм. Отже, ускладненість стає ще однією характерною рисою літератури бароко. За бароковою естетичною концепцією, твори мають бути важчими для сприйняття. Як наголошував Б. Ґрасіан, «чим важче пізнається істина, тим приємніше її осягнути». До того ж, від твору вимагалася можливість різних його тлумачень. Літературні твори бароко ускладнені багатьма позалітературними засобами.
Улюблені метафори письменників бароко
У письменників бароко був цілий набір улюблених метафор. Одна з них — «життя — це сон». Вона надзвичайно яскраво втілилася, наприклад, у найвідомішій п'єсі П. Кальдерона, що так і називається — «Життя — це сон».
Цю метафору залюбки використовували й інші письменники західноєвропейського бароко: «Це сон. Проснись — нема. Десь він далеко лине./ Ми ж мусим уловить питоме і нетлінне» (М. Опіц) або: «Людино, сутня стань: сей світ як сон мина» (А. Сіліезіус). Полюбляли її також поети українського бароко. Так, І. Величкоський (XVII ст.) зауважував: «Світ сей сну єсть подобен,/ А щастє драбині:/ Восходять і низходять / По ній мнозі нині» («Ліствиця Іаковля»). Та саме іспанець Кальдерон своїм твором уславиви цю метафору на весь світ і обезсмертив її в пам'яті багатьох поколінь.
Ще одна улюблена метафора митців бароко — «світ — це театр». Показово, що над входом до театру «Глобус», де працював Шекспір (а він жив наприкінці доби Відродження й останні його твори уже позначені впливом бароко), було написано: «Увесь світ лицедіє» (читай: «Світ — це театр»).
І взагалі бароко було схильне сприймати всю історію людства як захоплююче й повчальне театральне дійство: «Бо все навколо нас — одні фальшиві маски./ Печалей і страждань, ненависті і ласки» (А. Гріфіус). Подібно тлумачилося і життя однієї людини: «Пішов останній акт моєї драми,/ Остання миля мандрівок моїх,/ Все швидший рух до рубежів сумних,/ До всім навстріч розчахнутої брами» (Дж. Донн).
А придворний драматург іспанського короля монах-францисканець П.Кальдерон утілював метафору «світ — це театр» не лише у творах, а й «поширив її дію» на своє власне життя і навіть смерть. Незадовго до своєї кончини він написав заповіт, у якому розписав «сценарій» власного поховання. З тих записів було видно, що Кальдерон захотів перетворити власний похорон на своєрідний спектакль, аби присутні ще раз замислилися про скороминучість людського життя, а також про те, що їм доведеться постати перед Божим Судом. За його заповітом, у день похорону в різних містах Іспанії ставилися його ауто (одноактні п'єси на сюжети Священного Писання). І взагалі театр для тієї доби в Іспанії був таким значущим, що грошей на нього держава не шкодувала: іноді постановки влаштовували на острові, а глядачі (а поміж них і сам король Іспанії!) спостерігали за виставою з плаваючих човнів.
Перелік улюблених метафор бароко можна продовжити: «світ — лабіринт», «світ — ярмарок», «світ — книга» та ін.
Українське бароко
Українське бароко виникає на зламі XVI—XVII століть і розвивається протягом двох віків. «Справжній початок бароко,— зазначає Д. Чижевський,— це Мелетій Смотрицький, це проповіді та почасти вірші Кирила Транквіліона Ставровецького, а повна перемога бароко — утворення київської школи. Найбільшими культурно-політичними успіхами, які відігравали велику роль в історії українського барокового письменства, були: відновлення православної ієрархії 1620 року та заснування київської школи 1615 року й її реформи, проведені Могилою (1644 р.) та Мазепою (1694 р.). І нові ієрархи, і професори Академії були головними бароко».
Бароко в Україні поширюється в усіх жанрах тодішньої літератури. В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з яким існує також вірш народний. Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня. Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо.
Чи не найоригінальнішими творами українського бароко були так звані «віршові іграшки» — твори експериментальні, формотворчі, певною мірою «авангардистські». Поширені були такі форми, як акростих і мезостих (у першому початкові літери кожного рядка утворювали ім'я автора, у другому — потрібні слова складалися з літер, що знаходилися посередині вірша), кабалістичні вірші (числове значення слов'янської абетки давало можливість підрахувати рік написання твору), фігурні вірші (друкувались у формі хреста, яйця, чарки тощо). І. Величковський створює «раки літеральні» — вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і зліва направо («Анна пита мя я мати панна…»), алфавітний вірш, слова якого починаються з літер алфавіту («Аз благ всѣх глубина, // Дѣва єдина…»), вірш-Протей, що створювався за допомогою механічної перестановки слів з місця на місце:
- Яко ниву рясно плоди украшают,
- Тако діву красно роди ублажают.
- Ниву рясно плоди украшают яко,
- Діву красно ублажают тако.
- Рясно плоди украшают ниву,
- Красно роди ублажают тако діву…
Вірш того ж таки Величковського, із використанням відлунювання
- — Что плачеши, Адаме? Земного ли края?
- — Рая.
- — Чому в онь не внійдени? Боїш ли ся брани?
- — Рани […]
Розвивається й українська барокова проза: повісті й оповідання як релігійного характеру (Д. Туптало, П. Могила), так і світського («Римська історія»). Поширюється в Україні демонологічна повість і авантюрне оповідання. Набув розквіту й український бароковий театр. Народжується принесена із Заходу шкільна драма, у творах якої використані мотиви та образи як християнства, так і античності. Поширюються великодні й різдвяні драми, п'єси типу європейських міраклю та мораліте. У XVIII столітті з'являються й чисто світські драматичні твори на сюжети з української та всесвітньої історії («Володимир» Ф. Прокоповича, «Фотій» , «Благоутробіє Марка Аврелія» М. Козачинського). З комедійних жанрів драми в українському бароко існували інтермедії («Продав кота в мішку», «Найліпший сон»).
Значення бароко в українській літературі XVII—XVIII століть важко переоцінити. Будучи першим загальноєвропейським літературним напрямом в Україні, бароко взяло на себе такі важливі ренесансні функції, як секуляризація й гуманізація духовної культури, зокрема літератури. Адже в Україні доби Відродження не існувало.
Див. також
Посилання
- 523/mode/1up?view=theater Відлунювання, або Відлуння, Ехолалія; Кончетто // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 180; 523.
- Сілезька школа поетів // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 400.
Література
- Андял Ендре. Світ слов'янського бароко. — Лейпциг, 1961
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U temahBaroko Literatura baroko Arhitektura baroko Zhivopis baroko Barokova muzika Sejchento Ukrayinske baroko Baroko v Ukrayini NeobarokoPeriodizaciya Baroko literaturnij i zagalnomisteckij napryam sho zarodivsya v Italiyi ta Ispaniyi v seredini XVI stolittya poshirivsya na inshi yevropejski krayini de isnuvav uprodovzh XVI XVIII stolit Pohodzhennya termina baroko Termin baroko buv uvedenij u XVIII stolitti prichomu ne predstavnikami napryamu a yihnimi suprotivnikami klasicistami yaki vbachali v mistectvi baroko cilkom negativne yavishe Do rechi iz zasudzhennyam stavilisya do baroko j u XX stolitti zokrema v oficijnomu radyanskomu literaturoznavstvi Neridko vzagali vidkidalasya sama mozhlivist isnuvannya cogo napryamu v ukrayinskij literaturi Etimologiya terminu baroko ne viznachena j sogodni Tak isnuyut prinajmni tri versiyi shodo jogo pohodzhennya Vidpovidno do pershoyi termin shodit do portugalskogo virazu perola Barroca perlina nepravilnoyi formi Za slovami Albrehta Shene ce ekzotichne koshtovne merehtlive bagatokolorovim perelivom nerivnomirne j nezavershene za formoyu utvorennya perlini shaslivo pidijshlo do nazvi dobi Za drugoyu versiyeyu termin baroko pohodit vid latinskogo baroco Cya nazva vikoristovuvalas u sholastichnij logici stosovno odnogo z riznovidiv silogizmu sho vidznachavsya osoblivoyu skladnistyu ta divovizhnistyu Zgidno z tretoyu najmensh poshirenoyu versiyeyu pohodzhennya termina baroko vin shodit do francuzkogo zhargonizmu hudozhnih majsteren baroquer yakij oznachav rozchinyati pom yakshuvati kontur Termin baroko vpershe buv zastosovanij dlya harakteristiki stilyu arhitekturnih sporud Ale zgodom jogo pochinayut vzhivati dlya poznachennya inshih misteckih yavish U XVIII stolitti termin baroko zastosovuyut do muziki u XIX stolitti jogo vzhivayut stosovno skulpturi ta zhivopisu Naprikinci XIX stolittya pochinayut govoriti pro baroko v literaturi Vvazhayetsya sho pershim termin baroko shodo literaturi vikoristav Fridrih Nicshe u 1878 roci vidatnij filosof pisav pro barokovij stil greckogo difiramba a takozh pro barokovij period greckogo krasnomovstva Ale spravzhnye poshirennya termina stosovno literaturnih yavish rozpochinayetsya pislya togo yak shvejcarskij filolog Genrih Velflin vidav u 1888 roci svoyu knigu Renesans i baroko Porivnyuyuchi dva tvori italijskoyi literaturi XVI stolittya Shalenij Roland Ariosto i Zvilnenij Yerusalim Tasso G Velflin govorit pro yihni vidminnosti yak pro vidminnosti stiliv renesansu j baroko Vzhe cherez p yat rokiv pislya opublikuvannya praci G Velflina u 1893 roci polskij istorik i filolog Edvard Porembovich vzhivaye termin baroko v monografiyi prisvyachenij poetovi A Morshtinu Na pochatku XX stolittya rozpochinayutsya diskusiyi pro baroko u shidnoslov yanskih literaturah zokrema v ukrayinskij literaturi Tak pislya zhvavoyi diskusiyi na storinkah ukrayinskoyi periodiki narodilasya dumka pro baroko yak najharakternishe virazhennya ukrayinskogo nacionalnogo stilyu v mistectvi Zgodom vidomi literaturoznavci O Bileckij ta I Yeromin analizuyuchi tvorchist Simeona Polockogo vvodyat ponyattya baroko Literaturni techiyi nablizheni do barokoTermin baroko daye mozhlivist ob yednati v seredini cogo literaturnogo napryamu chimalo techij i shkil yaki isnuvali zdebilshogo v XVII stolitti j vidznachalisya tipologichno sporidnenimi risami Sered nih italijskij marinizm shkola poeta Dzhambattisti Marino ispanskij gongorizm shkola pov yazana z imenem poeta Gongori i Argote francuzka preciozna literatura salon markizi de Rambulye anglijska metafizichna shkola Dzhon Donn ta inshi nimecka druga X G Gofman Svaldau Do literaturi yevropejskogo baroko okrim vishezgadanih zasnovnikiv i lideriv shkil nalezhat Pedro Kalderon de la Barka Tirso de Molina Ispaniya Tasso Bazile Italiya Sorel d Obinye Skyuderi Franciya Uebster Ker yu Sakling Angliya Grifius Mosherosh Grimmelsgauzen Nimechchina Huana de la Krus Meksika Gundulich Horvatiya Zrinyi Ugorshina V Potockij S Tvardovskij A Morshtin Polsha ta inshi Do ukrayinskogo literaturnogo baroko mozhna zarahuvati tvorchist Meletiya Smotrickogo Simeona Polockogo Mitrofana Dovgalevskogo Ivana Velichkovskogo Stefana Yavorskogo Feofana Prokopovicha Filosofiya ta estetika barokoRozkvit yevropejskogo literaturnogo baroko pripadaye na XVII stolittya yake poyednuye dvi veliki epohi Renesans i Prosvitnictvo Baroko sho prihodit na zminu Renesansovi trivalij chas rozglyadalosya yak zvorotnij bik ostannogo yak reakcijne mistectvo Taku tradiciyu negativnoyi ocinki baroko zapochatkuvav G Velflin yakij vvazhav baroko zanepadnickoyu formalistichnoyu techiyeyu Vono movlyav nalezhit do tih napryamiv sho harakterizuyut kincevij etap rozvitku kozhnogo misteckogo periodu Stverdzhuvalosya v literaturoznavstvi takozh i te sho baroko yake zaperechuye Renesans yavlyaye soboyu krok nazad vid dobi Vidrodzhennya do serednih vikiv Odnak podibnij poglyad na take skladne j superechlive yavishe yakim ye baroko vkraj odnobichnij i poverhovij Pravilnishe vbachati v barokovomu napryami sintez mistectva dvoh epoh Vidrodzhennya ta Serednovichchya Gotiki Dijsno baroko zvertayetsya do zmistu j form gotichnogo mistectva Ale vono azh niyak ne vidmovlyayetsya vid renesansnih kulturnih zdobutkiv U baroko mozhna sposterigati elementi dvoh velikih stiliv Prote baroko ne tilki sintezuvalo mistectvo gotiki j renesansu Vono maye takozh cilu nizku originalnih stilistichnih i poetichnih ris Barokova literatura ruhliva j dinamichna yij pritamanni tragichna napruzhenist i tragichne svitosprijnyattya I hocha hudozhnya koncepciya baroko tak samo gumanistichno spryamovana yak i renesansova v nij na vidminu vid svitlogo optimistichnogo zhittyeradisnogo mistectva Vidrodzhennya posilyuyutsya nastroyi pesimizmu skepsisu rozcharuvannya Lyudina zgidno z providnoyu barokovoyu ideyeyu ce pishinka u Vsesviti Zhittya yiyi skorominushe v nomu panuyut vipadok i fatum Najposhirenishimi temami literaturi baroko stayut Memento mori pam yataj pro smert i Vanitas suyeta Lyudina prirechena na zhittyevu suyetu i strazhdannya a takozh na smert sho ye spasinnyam vid skorbot zhittya Tak ispanskij poet Gongora i Argote zaklikaye ne pospishati narodzhuvatisya v im ya zhittya a navpaki pospishiti vmerti Zhittya v disgarmonijnomu j haotichnomu sviti na dumku odnogo z najvidatnishih predstavnikiv nimeckogo baroko Andreasa Grifiusa ye girshim za smert Lyudina baroko na vidminu vid cilnih natur literaturi renesansu ye rozdvoyenoyu Lyudina baroko ce za obrazom anglijskogo poeta Dzh Donna cherv yakij plazuye u brudi ta krovi I razom zi skorominuchim zhittyam prirechenoyi lyudini mayut zaginuti vsi yavisha prirodi vzagali vse sho zhive Tak lirichnij geroj A Grifiusa iz zahoplennyam divitsya na chudovu troyandu ale dumaye ne pro yiyi krasu a pro te sho nezabarom vona ziv yane Chasto dijsnist dlya pismennikiv barokovogo napryamu vtrachaye svoyu realnist Vona staye primarnoyu ta ilyuzornoyu Vzagali protistavlennya realnosti i ilyuziyi odin z najharakternishih elementiv antitetichnogo barokovogo svitosprijnyattya Nedarma Kalderon nazivaye svoyu dramu Zhittya ye son Dvi dijsnosti realna i mistifikovana spivisnuyut i v kalderonivskij p yesi Dama nevidimka Neridko Vsesvit tlumachitsya v baroko yak misteckij tvir Zvidsi poshireni barokovi metafori svit kniga i svit teatr Poetika barokoPoetika literaturnogo baroko poyednuye v sobi riznoridni protilezhni elementi j formi Baroko garmonijno spoluchaye tragichne z komichnim pidnesene z vulgarnim zhahlive z kumednim Primhlivo sintezuyutsya v nomu hristiyanski ta yazichnicki elementi Tak Bogorodicya jmenuyetsya Dianoyu hrest porivnyuyetsya z trizubom Neptuna v bogoslovskih traktatah z yavlyayutsya amuri j kupidoni tosho Take poyednannya nepoyednannogo i staye odniyeyu z najharakternishih barokovih ris Poetika baroko organichno splavlyaye simvoliku z pobutovim naturalizmom asketiku z gedonizmom sakralne iz zhartivlivim Dlya mitciv baroko nemaye absolyutno nichogo sho ne moglo b spivisnuvati Za dopomogoyu metafori vse mozhlivo poyednati Golovne abi take primhlive spoluchennya vrazhalo j bulo dotepnim A shob viyavlyati svoyu dotepnist vvazhaye italijskij teoretik baroko Emanuele Tezauro neobhidno yakraz poyednuvati smishne i sumne tragichne i komichne bo ne isnuye yavisha ani nastilki serjoznogo ani nastilki sumnogo ani nastilki pidnesenogo shob vono ne moglo obernutisya na zhart i za formoyu i za zmistom Dotepnist paradoksalnist kontrastnist spoluchennya najbilshe cinuvalisya teoretikami ta praktikami baroko Problemam dotepnosti buli prisvyacheni cili traktati yaki zakladali fundament novoyi poetiki Sered nih Dotepnist abo Mistectvo vishukanogo rozumu 1648 r ispanskogo filosofa B Grasiana ta Pidzorna truba Aristotelya 1655 r vishezgadanogo E Tezauro Dotepnist vvazhalasya takozh osnovoyu hudozhnogo piznannya dijsnosti Tak Baltasar Grasian vbachaye v dotepnosti mozhlivist pronikati v sut najviddalenishih predmetiv i yavish mittyevo kombinuvati yih i zvoditi voyedino Paradoksalne poyednannya nepoyednannogo poklikane vrazhati j divuvati Odin z najviznachnishih lirikiv baroko italiyec Dzh Marino zaznachav sho metoyu poeta ye divovizhne ta vrazhayuche a hto ne zdaten zdivuvati musit iti do stajni Marino stav vinahidnikom harakternoyi barokovoyi poetichnoyi formi tak zvanih konchetto Ce buli slovospoluchennya z neochikuvanimi movlennyevimi zvorotami paradoksalnimi epitetami oksyumoronami V poeziyi Marino natraplyayemo j na radisnij bil i na bagatogo zhebraka i na nimogo promovcya Zirki v Marino zharinki vichnogo kohannya ta smoloskipi pohovannya Podibni do konchetto formi sposterigayutsya j u vidatnogo ispanskogo barokovogo poeta Gongori i Argote Sered obraziv jogo poetichnih tvoriv blazhenna muka ta najsolodsha otruta a lyudske zhittya zobrazhuyetsya yak skazhenij zvir sho peresliduye svoyu tin Do rechi vlasnih konchettistiv malo j ukrayinske baroko L Baranovich I Velichkovskij Odniyeyu z tipovih ris literaturi baroko ye jogo inakomovnist E Tezauro zayavlyav Shob proyaviti dotepnist slid poznachiti ponyattya ne prosto j pryamo a inakomovno koristuyuchis siloyu vimislu tobto novim i neochikuvanim sposobom Inakomovnist sprichinena j takimi risami barokovoyi poetiki yak simvolizm alegorizm emblematizm Otzhe uskladnenist staye she odniyeyu harakternoyu risoyu literaturi baroko Za barokovoyu estetichnoyu koncepciyeyu tvori mayut buti vazhchimi dlya sprijnyattya Yak nagoloshuvav B Grasian chim vazhche piznayetsya istina tim priyemnishe yiyi osyagnuti Do togo zh vid tvoru vimagalasya mozhlivist riznih jogo tlumachen Literaturni tvori baroko uskladneni bagatma pozaliteraturnimi zasobami Ulyubleni metafori pismennikiv barokoU pismennikiv baroko buv cilij nabir ulyublenih metafor Odna z nih zhittya ce son Vona nadzvichajno yaskravo vtililasya napriklad u najvidomishij p yesi P Kalderona sho tak i nazivayetsya Zhittya ce son Cyu metaforu zalyubki vikoristovuvali j inshi pismenniki zahidnoyevropejskogo baroko Ce son Prosnis nema Des vin daleko line Mi zh musim ulovit pitome i netlinne M Opic abo Lyudino sutnya stan sej svit yak son mina A Siliezius Polyublyali yiyi takozh poeti ukrayinskogo baroko Tak I Velichkoskij XVII st zauvazhuvav Svit sej snu yest podoben A shastye drabini Voshodyat i nizhodyat Po nij mnozi nini Listvicya Iakovlya Ta same ispanec Kalderon svoyim tvorom uslavivi cyu metaforu na ves svit i obezsmertiv yiyi v pam yati bagatoh pokolin She odna ulyublena metafora mitciv baroko svit ce teatr Pokazovo sho nad vhodom do teatru Globus de pracyuvav Shekspir a vin zhiv naprikinci dobi Vidrodzhennya j ostanni jogo tvori uzhe poznacheni vplivom baroko bulo napisano Uves svit licediye chitaj Svit ce teatr I vzagali baroko bulo shilne sprijmati vsyu istoriyu lyudstva yak zahoplyuyuche j povchalne teatralne dijstvo Bo vse navkolo nas odni falshivi maski Pechalej i strazhdan nenavisti i laski A Grifius Podibno tlumachilosya i zhittya odniyeyi lyudini Pishov ostannij akt moyeyi drami Ostannya milya mandrivok moyih Vse shvidshij ruh do rubezhiv sumnih Do vsim navstrich rozchahnutoyi brami Dzh Donn A pridvornij dramaturg ispanskogo korolya monah franciskanec P Kalderon utilyuvav metaforu svit ce teatr ne lishe u tvorah a j poshiriv yiyi diyu na svoye vlasne zhittya i navit smert Nezadovgo do svoyeyi konchini vin napisav zapovit u yakomu rozpisav scenarij vlasnogo pohovannya Z tih zapisiv bulo vidno sho Kalderon zahotiv peretvoriti vlasnij pohoron na svoyeridnij spektakl abi prisutni she raz zamislilisya pro skorominuchist lyudskogo zhittya a takozh pro te sho yim dovedetsya postati pered Bozhim Sudom Za jogo zapovitom u den pohoronu v riznih mistah Ispaniyi stavilisya jogo auto odnoaktni p yesi na syuzheti Svyashennogo Pisannya I vzagali teatr dlya tiyeyi dobi v Ispaniyi buv takim znachushim sho groshej na nogo derzhava ne shkoduvala inodi postanovki vlashtovuvali na ostrovi a glyadachi a pomizh nih i sam korol Ispaniyi sposterigali za vistavoyu z plavayuchih chovniv Perelik ulyublenih metafor baroko mozhna prodovzhiti svit labirint svit yarmarok svit kniga ta in Ukrayinske barokoDokladnishe Literatura ukrayinskogo baroko Ukrayinske baroko vinikaye na zlami XVI XVII stolit i rozvivayetsya protyagom dvoh vikiv Spravzhnij pochatok baroko zaznachaye D Chizhevskij ce Meletij Smotrickij ce propovidi ta pochasti virshi Kirila Trankviliona Stavroveckogo a povna peremoga baroko utvorennya kiyivskoyi shkoli Najbilshimi kulturno politichnimi uspihami yaki vidigravali veliku rol v istoriyi ukrayinskogo barokovogo pismenstva buli vidnovlennya pravoslavnoyi iyerarhiyi 1620 roku ta zasnuvannya kiyivskoyi shkoli 1615 roku j yiyi reformi provedeni Mogiloyu 1644 r ta Mazepoyu 1694 r I novi iyerarhi i profesori Akademiyi buli golovnimi baroko Baroko v Ukrayini poshiryuyetsya v usih zhanrah todishnoyi literaturi V poeziyi ukrayinskogo baroko vinikaye silabichnij virsh poryad z yakim isnuye takozh virsh narodnij Najvidomishim zhanrom barokovoyi poeziyi bula duhovna pisnya Riznomanitni zhanrovi formi isnuyut i vseredini poeziyi svitskoyi filosofska j erotichna lirika panegirik ta epigrama pejzazhni ta emblematichni virshi tosho Chi ne najoriginalnishimi tvorami ukrayinskogo baroko buli tak zvani virshovi igrashki tvori eksperimentalni formotvorchi pevnoyu miroyu avangardistski Poshireni buli taki formi yak akrostih i mezostih u pershomu pochatkovi literi kozhnogo ryadka utvoryuvali im ya avtora u drugomu potribni slova skladalisya z liter sho znahodilisya poseredini virsha kabalistichni virshi chislove znachennya slov yanskoyi abetki davalo mozhlivist pidrahuvati rik napisannya tvoru figurni virshi drukuvalis u formi hresta yajcya charki tosho I Velichkovskij stvoryuye raki literalni virshi ryadki yakih mozhna chitati odnakovo yak sprava nalivo tak i zliva napravo Anna pita mya ya mati panna alfavitnij virsh slova yakogo pochinayutsya z liter alfavitu Az blag vsѣh glubina Dѣva yedina virsh Protej sho stvoryuvavsya za dopomogoyu mehanichnoyi perestanovki sliv z miscya na misce Yako nivu ryasno plodi ukrashayut Tako divu krasno rodi ublazhayut Nivu ryasno plodi ukrashayut yako Divu krasno ublazhayut tako Ryasno plodi ukrashayut nivu Krasno rodi ublazhayut tako divu Virsh togo zh taki Velichkovskogo iz vikoristannyam vidlunyuvannya Chto placheshi Adame Zemnogo li kraya Raya Chomu v on ne vnijdeni Boyish li sya brani Rani Rozvivayetsya j ukrayinska barokova proza povisti j opovidannya yak religijnogo harakteru D Tuptalo P Mogila tak i svitskogo Rimska istoriya Poshiryuyetsya v Ukrayini demonologichna povist i avantyurne opovidannya Nabuv rozkvitu j ukrayinskij barokovij teatr Narodzhuyetsya prinesena iz Zahodu shkilna drama u tvorah yakoyi vikoristani motivi ta obrazi yak hristiyanstva tak i antichnosti Poshiryuyutsya velikodni j rizdvyani drami p yesi tipu yevropejskih miraklyu ta moralite U XVIII stolitti z yavlyayutsya j chisto svitski dramatichni tvori na syuzheti z ukrayinskoyi ta vsesvitnoyi istoriyi Volodimir F Prokopovicha Fotij Blagoutrobiye Marka Avreliya M Kozachinskogo Z komedijnih zhanriv drami v ukrayinskomu baroko isnuvali intermediyi Prodav kota v mishku Najlipshij son Znachennya baroko v ukrayinskij literaturi XVII XVIII stolit vazhko pereociniti Buduchi pershim zagalnoyevropejskim literaturnim napryamom v Ukrayini baroko vzyalo na sebe taki vazhlivi renesansni funkciyi yak sekulyarizaciya j gumanizaciya duhovnoyi kulturi zokrema literaturi Adzhe v Ukrayini dobi Vidrodzhennya ne isnuvalo Div takozhTEI iniciativa koduvannya tekstu Posilannya523 mode 1up view theater Vidlunyuvannya abo Vidlunnya Eholaliya Konchetto Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 180 523 Silezka shkola poetiv Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 400 Portal Knigi LiteraturaAndyal Endre Svit slov yanskogo baroko Lejpcig 1961