Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Станом на 5 лютого 2024 року відомо 95 супутників Юпітера з підтвердженими орбітами Це число не включає ані численні мін

Супутники Юпітера

Супутники Юпітера

Станом на 5 лютого 2024 року відомо 95 супутників Юпітера з підтвердженими орбітами. Це число не включає ані численні мінісупутники метрового розміру, утворені з внутрішніх супутників Юпітера, ані сотні можливих зовнішніх неправильних супутників кілометрового розміру, які лише на короткий час були зафіксовані телескопами. Наймасивнішими супутниками є чотири Галілеєві супутники: Іо, Європа, Ганімед і Каллісто, які були незалежно відкриті в 1610 році Галілео Галілеєм і Симоном Маріусом і стали першими відкритими супутниками у інших планет Сонячної системи. Значно пізніше, починаючи з 1892 року, були виявлені десятки набагато менших супутників Юпітера, які отримали імена коханок (або інших сексуальних партнерів) або дочок римського бога Юпітера або його грецького еквівалента Зевса. Галілеєві супутники є найбільшими та наймасивнішими об’єктами, що обертаються навколо Юпітера, а решта 91 відомий супутник і кільця разом узяті складають лише 0,003% від загальної маси тіл на орбітах навколо Юпітера.

З супутників Юпітера вісім є регулярними супутниками з проградними та майже круговими орбітами, які не дуже нахилені відносно екваторіальної площини Юпітера. Галілеєві супутники мають майже сферичну форму через свою велику масу, і їх можна було б вважати планетами, якби вони оберталися навколо Сонця. Інші чотири регулярні супутники, відомі як внутрішні супутники, набагато менші та ближчі до Юпітера; вони служать джерелами пилу, з якого утворюються кільця Юпітера. Решта супутників Юпітера є зовнішніми нерегулярними супутниками, проградні й ретроградні орбіти яких розташовані набагато далі від Юпітера і мають високі нахили та ексцентриситети. Найбільші з цих супутників, ймовірно, є астероїдами, гравітацією Юпітера. Очікується, що Юпітер має близько 100 нерегулярних супутників, розміром понад 1 км. З 87 відомих нерегулярних супутників Юпітера 38 ще не отримали офіційної назви.

image
Галілеєві супутники: Іо, Європа, Ганімед, Каллісто

Фізичні та орбітальні характеристики супутників дуже різні. Діаметри чотирьох Галілеєвих супутників перевищують 3100 км, а найбільший з них, Ганімед, є дев'ятим за величиною об'єктом у Сонячній системі після Сонця та семи планет, - він навіть більший за Меркурій. Усі інші супутники окрім Галілеєвих мають діаметри менші 250 км, причому більшість ледь перевищує 5 км. Форми їхніх орбіт коливаються від майже ідеально кругових до дуже ексцентричних та сильно нахилених, і багато з них обертаються в напрямку, протилежному до обертання Юпітера (ретроградний рух). Періоди обертання коливаються від семи годин (швидше, ніж обертання Юпітера навколо своєї осі) до майже трьох земних років.

Походження та еволюція

image
Відносні маси супутників Юпітера. Супутники, менші за Європу, не видно в цьому масштабі: їх можна було б побачити лише при 100-кратному збільшенні.

Вважається, що регулярні супутники Юпітера утворилися з навколопланетного газово-пилового диска, аналогічного протопланетному диску навколо Сонця, з якого утворились планети<r. Вони можуть бути залишками десятка супутників з масами порядку мас галілеєвих супутників, утворених на початку історії Юпітера.

Чисельні моделювання показують, що цей навколопланетний диск мав відносно велику масу в будь-який момент часу, і з часом через нього пройшла значна частка (кілька десятків відсотків) маси Юпітера. Утворення нинішніх супутників потребувало б лише 2% маси протопланетного диска. Таким чином, у ранній історії Юпітера могло існувати кілька поколінь супутників галілеєвої маси. Кожне покоління супутників могло з часом падати на Юпітер через взаємодію з диском, а нові супутники утворювалися з нового матеріалу, захопленого із навколосонячнго диска. До моменту формування нинішнього (можливо, п’ятого) покоління диск розсіявся настільки, що вже не змушував супутники падати на Юпітер. Тим не менш, супутники продовжували зазнавати збурень. Іо, Європа та Ганімед потрапили в орбітальний резонанс 1:2:4, і це частково допомогло стабілізувати їхні орбіти. Більша маса Ганімеда означає, що він мігрував всередину швидше, ніж Європа та Іо. Припливна дисипація енергії в системі Юпітера все ще триває, і Каллісто, ймовірно, потрапить у резонанс приблизно через 1,5 мільярда років, створивши ланцюжок 1:2:4:8.

Вважається, що зовнішні нерегулярні супутники походять від астероїдів, захоплених, коли як навколопланетний диск все ще був достатньо масивним, щоб поглинути більшу частину їхнього імпульсу та таким чином захопити їх на орбіту. Вважається, що багато з них були розбиті механічними навантаженнями під час захоплення або пізнішими зіткненнями з іншими малими тілами, утворивши супутники, які ми бачимо сьогодні.

Історія. Загальний опис

image
Вигляд Юпітера і Галілеєвих супутників у 25-сантиметровий телескоп

Візуальні спостереження

Галілео Галілей, спостерігаючи Юпітер у телескоп, побачив деякі з його супутників 1609 року. До січня 1610 року, за допомогою свого телескопа з 20-кратним збільшенням, він вже побачив всі чотири Галілеєві супутники, а опублікував свої результати в березні 1610 року.

На першість у відкритті супутників претендував також німецький астроном Симон Маріус, який відкрив супутники через день після Галілея, хоча опублікував свою книгу на цю тему лише в 1614 році. Назви супутників Іо, Європа, Ганімед та Каллісто були дані саме Маріусом.

Жодних нових супутників не було виявлено, поки Едвард Барнард не відкрив Амальтею в 1892 році.

Фотографічні та космічні спостереження

image
Відкриття «Вояджером-1» внутрішнього супутника Метіди 4 березня 1979 року, на якому видно крихітний силует супутника на тлі хмар Юпітера

На початку і в середині XX століття нові супутники відкривали за телескопічних фотографій на фотопластинки. Гімалія була відкрита в 1904 році, Елара в 1905, Пасіфе в 1908Сінопа в 1914, Лісітея і Карме в 1938, Ананке в 1951, Леда в 1974.

До того часу, коли космічні зонди «Вояджер» досягли Юпітера, приблизно в 1979 році, вже було відомо тринадцять супутників, не рахуючи Фемісто, який спостерігався в 1975 році, але був втрачений до 2000 року через недостатність спостережних даних. У 1979 році космічний корабель «Вояджер» виявив ще три внутрішні супутники: Метіду, Адрастею та Тебу.

Цифрові телескопічні спостереження

В наступні 20 років після «Вояджерів» нові супутники не спостерігались. Нарешті, в жовтні 1999 року проєкт Spacewatch випадково відкрив Калліррое. У 1990-х роках телескопи перейшли з фотопластинок на цифрові ПЗЗ-камери, які дозволяли ширококутні огляди неба з безпрецедентною чутливістю та зробили можливими відкриття багатьох нових супутників.

Скотт Шеппард, тогочасний аспірант Девіда Джуїтта, використовуючи ПЗЗ-камери 2,2-метрового телескопа UH88 в обсерваторії Мауна-Кеа та автоматизовані комп’ютерні алгоритми, у листопаді 2000 року відкрив одинадцять нових нерегулярних супутників Юпітера, включаючи раніше втрачену Фемісто. В наступні роки група Шеппарда і Джуїтта і незалежна від них група Бретта Гладмана, працюючи на телескопі CFHT, виявили десятки нових супутників. В результаті в 2000–2004 роках кількість відомих супутників Юпітера зросла з 17 до 63. Нові супутники були тьмяними і малими, із видимими зоряними величинами 22–23 і діаметрами менше 10 км. Багато з них не вдалось надійно відстежити, і вони загубилися. В 2010 році Майк Александерсен, Марина Брозович, Бретт Гладман, Роберт Джейкобсон і Крістіан Вейлет за допомогою CFHT і виявили два нові нерегулярні супутники.

Найбільше супутників Юпітера відкрив Скотт Шеппард, працюючи на й телескопі Субару, іноді у співпраці з Чедвіком Трухільо та Девідом Толеном. Загалом Шеппард є відкривачем або співвідкривачем понад 70 супутників Юпітера (близько 3/4 всіх відомих супутників). Він зазначає, що він і його команда наразі відстежують ще більше супутників Юпітера, щоб підтвердити їхні орбіти й поки не оголошуючи про відкриття.

Очікується, що в майбутньому будуть відкриті ще багато нерегулярних супутників Юпітера, особливо після початку глибоких оглядів неба обсерваторією Вери Рубін і Космічним телескопом Ненсі Грейс Роман у середині 2020-х років.

Назви

image
Галілеєві супутники навколо Юпітера       Юпітер ·       Іо ·       Європа ·       Ганімед ·       Каллісто
image
Орбіти внутрішніх супутників Юпітера в межах його кілець

Галілеєві супутники Юпітера (Іо, Європа, Ганімед і Каллісто) були названі Симоном Маріусом незабаром після їх відкриття в 1610 році. Однак до XX століття ці назви втратили популярність. Натомість в астрономічній літературі згадувалися просто «Юпітер I», «Юпітер II» тощо, або «перший супутник Юпітера», «другий супутник Юпітера» тощо. Назви Іо, Європа, Ганімед і Каллісто стали популярними в середині XX століття, натомість як решта супутників залишалися без назв і зазвичай нумерувалися римськими цифрами від V до XII. Юпітер V, відкритий у 1892 році, з ініціативи французького астронома Каміля Фламмаріона стали називати Амальтея, хоч ця назва й залишалась неофіційною.

Інші супутники позначалися просто римськими цифрами у більшості астрономічних джерел до 1970-х років. Було висунуто кілька різних пропозицій щодо назв зовнішніх супутників Юпітера, але жодна з них не стала загальновизнаною аж до 1975 року, коли робоча група Міжнародного астрономічного союзу з номенклатури зовнішньої Сонячної системи надала назви супутникам V–XIII і передбачила формальний процес присвоєння назв майбутнім супутникам, які будуть відкриті в майбутньому. Супутники стали називати іменами коханок і фаворитів бога Юпітера (Зевса), а з 2004 року - також іменами їхніх нащадків. Усі супутники Юпітера, починаючи з XXXIV (Евпоріє) і далі, названі на честь нащадків Юпітера чи Зевса, крім LIII (Дія), названої на честь коханки Юпітера. Назви, що в латинській формі запису закінчуються на "a" або "o", використовуються для нерегулярних супутників на проградних орбітах ("o" - для орбіт із великим нахилом), а назви, що закінчуються на "e", використовуються для нерегулярних з ретроградним обертанням. З відкриттям невеликих супутників кілометрового розміру навколо Юпітера Міжнародний астрономічний союз встановив додаткове обмеження: не присвоювати назв супутникам з абсолютною зоряною величиною більше 18 або діаметром менше 1 км. Деякі з нещодавно підтверджених супутників не отримали назв.

Деякі астероїди мають ті самі назви, що й супутники Юпітера: 9 Метіда, 38 Леда, 52 Європа, 85 Іо, 113 Амальтея, 239 Адрастея. Ще два астероїди в українській мові мають такі ж назви, що й супутники Юпітера, однак в англійській мові Міжнародний астрономічний союз спеціально встановив для них різне написання: супутник Ганімед (Ganymede) і астероїд 1036 Ганімед (Ganymed), супутник Каллісто (Callisto) та астероїд 204 Каллісто (Kallisto).

Групи

image
Орбіти непостійних супутників Юпітера і їх розподіл на групи: за великою піввіссю (горизонтальна вісь в гігаметрах); за нахилом орбіти (вертикальна вісь); і за орбітальним ексцентриситетом (жовті лінії). Відносні розміри показано кружечками

Регулярні супутники

Регулярні супутники мають проградні та майже колові орбіти з низьким нахилом і поділяються на дві групи:

  • Внутрішні супутники або група Амельтеї: Метіда, Адрастея, Амальтея і Теба. Їхні орбіти дуже близькі до Юпітера. Метіда й Адрастея обертаються по орбіті менше ніж за юпітеріанський день. Амальтея і Теба є відповідно п'ятим і сьомим за розмірами супутниками Юпітера. Спостереження вказують, що принаймні найбільший з внутрішніх супутників, Амальтея, утворився не на теперішній орбіті, а далі від планети, або навіть є захопленим тілом Сонячної системи, яке утворилось окремо від Юпітера. Чотири внутрішні супутники, а також ряд поки ще невідкритих дрібніших супутників, втрачають речовину з поверхні, поповнюючи кільця Юпітера. Метіда і Адрастея допомагають підтримувати головне кільце Юпітера, а Амальтея і Теба підтримують свої власні слабкі зовнішні кільця.
  • Основна група або Галілеєві супутники: Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. З радіусами, більшими за радіус будь-якої карликової планети, вони належать до найбільших (за масою) об'єктів Сонячної системи, за винятком Сонця і восьми планет, а Ганімед перевершує за діаметром планету Меркурій. Вони є, відповідно, четвертим, шостим, першим і третім за розмірами природними супутниками в Сонячній системі і сукупно містять у собі 99,997 % усієї маси на орбіті навколо Юпітера. Сам Юпітер у 5000 разів важчий за Галілеєві супутники. Іо, Європа і Ганімед знаходяться в орбітальному резонансі 1:2:4. Моделі припускають, що Галілеєві супутники утворилися внаслідок повільної акреції в дископодібній газовопиловій субтуманності, яка існувала в протопланетному диску навколо новоутвореного Юпітера. Процес їхнього утворення тривав до 10 мільйонів років (для Каллісто). Вважається, що в Європі, Ганімеді та Каллісто є , а на Іо може бути підповерхневий магматичний океан.

Нерегулярні супутники

image
Зовнішні супутники Юпітера і їх орбіти з сильним нахилом

Нерегулярні супутники є значно меншими об’єктами з більш віддаленими та ексцентричними орбітами. Вони утворюють групи зі схожими параметрами орбіт (велика піввісь, нахил, ексцентриситет) і складом. Вважається, що це принаймні деякі з цих груп утворились у зіткненнях більших батьківських тіл з астероїдами, захопленими гравітаційним полем Юпітера. Групи отримують назви за іменами найбільших супутників, які в них входять. Розбиття супутників на групи є попереднім, але зазвичай виділяють такі групи:

  • Фемісто є внутрішнім нерегулярним супутником і не входить до жодної відомої групи.
  • Група Гімалії містить супутники з великою піввіссю від 11 до 12 млн. км, нахилом орбіти в діапазоні 27-29° й орбітальним ексцентриситетом в межах від 0,12-0,21. Припускають, що група може бути залишком розпаду астероїда з головного поясу астероїдів.
  • Група Карпо включає два відомі супутники з дуже високим нахилом орбіти 50° і великими піввісями в межах 16-17 млн. км. Завдяки своїм дуже великим нахилам ці супутники піддаються гравітаційним збуренням через резонанс Лідова–Козаї, який змушує їхні ексцентриситети та нахили періодично коливатися у відповідності один з одним. Резонанс Лідова-Козаї може значно змінювати орбіти цих супутників: наприклад, ексцентриситет і нахил Карпо можуть коливатися в межах 0,19-0,69 і 44-59° відповідно.
  • Валетудо є найдальшим проградним супутником і не входить до жодної відомої групи. Його проградна орбіта перетинається з кількома ретроградними супутниками, що в майбутньому може призвести до зіткнення супутників.
image
Ретроградні супутники: нахил орбіти (°) vs ексцентриситет, з позначеними групами Карме (помаранчевий) і Ананке (жовтий)
  • Ретроградні супутники:
  • Група Карме містить супутники з великою піввіссю від 22 до 24 млн. км, з нахилом орбіти в діапазоні від 164 до 166° й орбітальним ексцентриситетом в межах від 0,25 до 0,28. Клас дуже однорідний за кольором (світло-червоний) і вважається, що його члени утворилися в результаті подріблення , можливо, троянця Юпітера.
  • Група Ананке містить супутники з порівняно більшим, ніж в інших групах, діапазоном параметрів, для великої півосі понад від 19 до 22 млн. км, нахилами орбіт від 144° і 156° й ексцентриситетом від 0,09 до 0,25. Більшість членів групи сірі. Вважається, що група сформувалась з уламків астероїда, захопленого гравітацією Юпітера.
  • Група Пасіфе досить розсіяна: її члени мають великі півосі від 22 до 25 млн. км, нахили орбіт в діапазоні 141-157° й ексцентриситети в межах 0,23-0,44. Кольори також досить різноманітні, від червоного до сірого, що може бути результатом зіткнень кількох різних тіл. Інколи Сінопе відносять до групи Пасіфе. Цей супутник червоний і, зважаючи на різницю в нахилі орбіти, можна стверджувати, що він був захоплений окремо від інших супутників цієї групи. Пасіфе і Сінопе перебувають у віковому резонансі.

Оцінюється, що в Юпітера повинно бути близько 100 нерегулярних супутників яскравіших за 24 зоряну величину (діаметр понад 1 км):4 і близько 600 нерегулярних супутників яскравіших за зоряну величину 25,7:6. Ймовірно, вже відкриті всі нерегулярні супутники яскравіші за зоряну величину 23,2 (діаметр понад 3 км):6:4.

Список

image
Діаграма радіусів та нахилів орбіт для кілець та супутників Юпітера в різних масштабах.

Супутники Юпітера перераховані нижче за орбітальним періодом. Товстим шрифтом виділено супутники, достатньо масивні, щоб їхня поверхня набула сферичної форми. Це чотири Галілеєві супутники, розміри яких близькі до розмірів Місяця. Інші супутники набагато менші. Найлегший Галілеїв супутник у понад 7000 разів масивніший за наймасивніший з решти супутників. Нерегулярні проградні супутники заштриховані світло-сірим і помаранчевим кольорами, а ретроградні - жовтим, червоним і темно-сірим.

Орбіти неправильних супутників сильно змінюються протягом короткого періоду часу через сильні планетарні та сонячні збурення, тому бажано використовувати власні орбітальні елементи, усереднені за певний період часу. Власні орбітальні елементи неправильних супутників, перелічені тут, усереднені за період 400 років. Вони можуть сильно відрізнятися від оскулюючих орбітальних елементів, наведених в інших джерелах. Для нещодавно відкритих неправильних супутників, для яких поки що немає опублікованих власних елементів, надані неточні оскулюючі орбітальні елементи. Вони виділеними курсивом, щоб відрізнити їх від неправильних супутників з власними орбітальними елементами. Власні орбітальні елементи неправильних супутників наведено на епоху 1 січня 2000 року.

За деякими неправильними супутниками спостерігали лише короткий час протягом року або двох, але їхні орбіти відомі достатньо точно, щоб вони вже не були втрачені через неточність їхніх орбіт.

Позначення
Внутрішні супутники Галілеєві супутники Група Фемісто Група Гімалії Група Карпо Група Валетудо Група Ананке Група Карме Група Пасіфе
Номер
 		Назва Зображення Абс. зор. величина Діаметр (км) Маса
(× 1016кг)		 Велика піввісь
(км)		 Період обертання
(д)
 Нахил орбіти
(°) 		Ексцентриситет
 		Рік відкриття Рік оголошення Відкривач Група
XVI Метіда
image
 10.5 43
(60 × 40 × 34)		 ≈ 3.6 128000 +0.2948
(+7h 04m 29s)		 0.060 0.0002 1979 1980
(Вояджер-1)		 Внутрішній
XV Адрастея
image
 12.0 16.4
(20 × 16 × 14)		 ≈ 0.20 129000 +0.2983
(+7h 09m 30s)		 0.030 0.0015 1979 1979 Джевіт
(Вояджер-2)		 Внутрішній
V Амальтея
image
 7.1 167
(250 × 146 × 128)		 208 181400 +0.4999
(+11h 59m 53s)		 0.374 0.0032 1892 1892 Барнард Внутрішній
XIV Теба
image
 9.0 98.6
(116 × 98 × 84)		 ≈ 43 221900 +0.6761
(+16h 13m 35s)		 1.076 0.0175 1979 1980 Synnott
(Вояджер-1)		 Внутрішній
I Іо
image
 -1.7 3643.2
(3660 × 3637 × 3631)		 8931900 421800 +1.7627
(+1d 18h 18m 20s)		 0.050 0.0041 1610 1610 Галілей Галілеїв
II Європа
image
 -1.4 3121.6 4799800 671100 +3.5255
(+3d 12h 36m 40s)		 0.470 0.0090 1610 1610 Галілей Галілеїв
III Ганімед
image
 -2.1 5268.2 14819000 1070400 +7.1556 0.200 0.0013 1610 1610 Галілей Галілеїв
IV Каллісто
image
 -1.2 4820.6 10759000 1882700 +16.690 0.192 0.0074 1610 1610 Галілей Галілеїв
XVIII Фемісто
image
 13.3 ≈ 9 ≈ 0.038 7398500 +130.03 43.8 0.340 1975/2000 1975 & /
Шепард та ін.		 Themisto
XIII Леда
image
 12.7 21.5 ≈ 0.52 11146400 +240.93 28.6 0.162 1974 1974 Гімалія
LXXI Ерса
image
 16.0 ≈ 3 ≈ 0.0014 11401000 +249.23 29.1 0.116 2018 2018 Шепард Гімалія
  (S/2018 J 2) 16.5 ≈ 3 ≈ 0.0014 11419700 +249.92 28.3 0.152 2018 2022 Шепард Гімалія
VI Гімалія
image
 8.0 139.6
(150 × 120)		 420 11440600 +250.56 28.1 0.160 1904 1905 Гімалія
LXV Пандія
image
 16.2 ≈ 3 ≈ 0.0014 11481000 +251.91 29.0 0.179 2017 2018 Шепард Гімалія
X Лісітея
image
 11.2 42.2 ≈ 3.9 11700800 +259.20 27.2 0.117 1938 1938 Гімалія
VII Елара
image
 9.7 79.9 ≈ 27 11712300 +259.64 27.9 0.211 1905 1905 Perrine Гімалія
  (S/2011 J 3) 16.3 ≈ 3 ≈ 0.0014 11716800 +259.84 27.6 0.192 2011 2022 Шепард Гімалія
LIII Дія
image
 16.1 ≈ 4 ≈ 0.0034 12260300 +278.21 29.0 0.232 2000 2001 Шепард та ін. Гімалія
  (S/2018 J 4) 16.7 ≈ 2 ≈ 0.00042 16328500 +427.63 50.2 0.177 2018 2023 Шепард Карпо
XLVI Карпо
image
 16.2 ≈ 3 ≈ 0.0014 17042300 +456.29 53.2 0.416 2003 2003 Шепард Карпо
LXII Валетудо
image
 17.0 ≈ 1 ≈ 0.000052 18694200 +527.61 34.5 0.217 2016 2018 Шепард Валетудо
XXXIV Евпоріє
image
 16.3 ≈ 2 ≈ 0.00042 19265800 −550.69 145.7 0.148 2001 2002 Шепард та ін. Ананке
(S/2003 J 18)
image
 16.4 ≈ 2 ≈ 0.00042 20336300 −598.12 145.3 0.090 2003 2003 Gladman Ананке
LX Евфеме
image
 16.6 ≈ 2 ≈ 0.00042 20768600 −617.73 148.0 0.241 2003 2003 Шепард Ананке
  (S/2021 J 3) 17.2 ≈ 2 ≈ 0.00042 20776700 −618.33 147.9 0.239 2021 2023 Шепард Ананке
(S/2010 J 2)
image
 17.4 ≈ 1 ≈ 0.000052 20793000 −618.84 148.1 0.248 2010 2011 Veillet Ананке
(S/2016 J 1)
image
 17.0 ≈ 1 ≈ 0.000052 20802600 −618.49 144.7 0.232 2016 2017 Шепард Ананке
XL Мнеме
image
 16.3 ≈ 2 ≈ 0.00042 20821000 −620.07 148.0 0.247 2003 2003 Шепард & Ананке
XXXIII Еванте
image
 16.4 ≈ 3 ≈ 0.0014 20827000 −620.44 148.0 0.239 2001 2002 Шепард та ін. Ананке
  (S/2003 J 16)
image
 16.3 ≈ 2 ≈ 0.00042 20882600 −622.88 148.0 0.243 2003 2003 Gladman Ананке
XXII Гарпаліке
image
 15.9 ≈ 4 ≈ 0.0034 20892100 −623.32 147.7 0.232 2000 2001 Шепард та ін. Ананке
XXXV Ортозіє
image
 16.6 ≈ 2 ≈ 0.00042 20901000 −622.59 144.3 0.299 2001 2002 Шепард та ін. Ананке
XLV Геліке
image
 16.0 ≈ 4 ≈ 0.0034 20915700 −626.33 154.4 0.153 2003 2003 Шепард Ананке
  (S/2021 J 2) 17.3 ≈ 1 ≈ 0.000052 20926600 −625.14 148.1 0.242 2021 2023 Шепард Ананке
XXVII Праксідіке
image
 14.9 7 ≈ 0.018 20935400 −625.39 148.3 0.246 2000 2001 Шепард та ін. Ананке
(S/2017 J 3)
image
 16.5 ≈ 2 ≈ 0.00042 20941000 −625.60 147.9 0.231 2017 2018 Шепард Ананке
  (S/2021 J 1) 17.3 ≈ 1 ≈ 0.000052 20954700 −627.14 150.5 0.228 2021 2023 Шепард Ананке
  (S/2003 J 12)
image
 17.0 ≈ 1 ≈ 0.000052 20963100 −627.24 150.0 0.235 2003 2003 Шепард Ананке
(S/2017 J 7) 16.6 ≈ 2 ≈ 0.00042 20964800 −626.56 147.3 0.233 2017 2018 Шепард Ананке
XLII Тельксіное 16.3 ≈ 2 ≈ 0.00042 20976000 −628.03 150.6 0.228 2003 2004 Шепард & Gladman et al. Ананке
XXIX Тіоне
image
 15.8 ≈ 4 ≈ 0.0034 20978000 −627.18 147.5 0.233 2001 2002 Шепард та ін. Ананке
  (S/2003 J 2)
image
 16.7 ≈ 2 ≈ 0.00042 20997700 −628.79 150.2 0.225 2003 2003 Шепард Ананке
XII Ананке
image
 11.7 29.1 ≈ 1.3 21034500 −629.79 147.6 0.237 1951 1951 Nicholson Ананке
  (S/2022 J 3) 17.4 ≈ 1 ≈ 0.000052 21047700 −630.67 148.2 0.249 2022 2023 Шепард Ананке
XXIV Іокасте
image
 15.5 ≈ 5 ≈ 0.0065 21066700 −631.59 148.8 0.227 2000 2001 Шепард та ін. Ананке
XXX Герміппе
image
 15.5 ≈ 4 ≈ 0.0034 21108500 −633.90 150.2 0.219 2001 2002 Шепард та ін. Ананке
(S/2017 J 9) 16.2 ≈ 3 ≈ 0.0014 21768700 −666.11 155.5 0.200 2017 2018 Шепард Ананке
LVIII Філофросіне 16.7 ≈ 2 ≈ 0.00042 22604600 −702.54 146.3 0.229 2003 2003 Шепард Пасіфе
  (S/2016 J 3) 16.7 ≈ 2 ≈ 0.00042 22719300 −713.64 164.6 0.251 2016 2023 Шепард Карме
  (S/2022 J 1) 17.0 ≈ 1 ≈ 0.000052 22725200 −738.33 164.5 0.257 2022 2023 Шепард Карме
XXXVIII Пазітеє
image
 16.8 ≈ 2 ≈ 0.00042 22846700 −719.47 164.6 0.270 2001 2002 Шепард та ін. Карме
(S/2017 J 8)
image
 17.1 ≈ 1 ≈ 0.000052 22849500 −719.76 164.8 0.255 2017 2018 Шепард Карме
  (S/2021 J 6) 17.3 ≈ 1 ≈ 0.000052 22870300 −720.97 164.9 0.271 2021 2023 Шепард та ін. Карме
  (S/2003 J 24) 16.6 ≈ 2 ≈ 0.00042 22887400 −721.60 164.5 0.259 2003 2021 Шепард та ін. Карме
XXXII Еврідоме
image
 16.2 ≈ 3 ≈ 0.0014 22899000 −717.31 149.1 0.294 2001 2002 Шепард та ін. Пасіфе
(S/2011 J 2) 16.8 ≈ 1 ≈ 0.000052 22909200 −718.32 151.9 0.355 2011 2012 Шепард Пасіфе
  (S/2003 J 4)
image
 16.7 ≈ 2 ≈ 0.00042 22926500 −718.10 148.2 0.328 2003 2003 Шепард Пасіфе
XXI Халдене
image
 16.0 ≈ 4 ≈ 0.0034 22930500 −723.71 164.7 0.265 2000 2001 Шепард та ін. Карме
(S/2017 J 2)
image
 16.4 ≈ 2 ≈ 0.00042 22953200 −724.71 164.5 0.272 2017 2018 Шепард Карме
XXVI Ісоное
image
 16.0 ≈ 4 ≈ 0.0034 22981300 −726.27 164.8 0.249 2000 2001 Шепард та ін. Карме
  (S/2022 J 2) 17.6 ≈ 1 ≈ 0.000052 23013800 −781.56 164.7 0.265 2022 2023 Шепард Карме
  (S/2021 J 4) 17.4 ≈ 1 ≈ 0.000052 23019700 −728.28 164.6 0.265 2021 2023 Шепард Карме
XLIV Калліхоре 16.3 ≈ 2 ≈ 0.00042 23021800 −728.26 164.8 0.252 2003 2003 Шепард Карме
XXV Еріноме
image
 16.0 ≈ 3 ≈ 0.0014 23032900 −728.48 164.4 0.276 2000 2001 Шепард та ін. Карме
XXXVII Кале
image
 16.3 ≈ 2 ≈ 0.00042 23052600 −729.64 164.6 0.262 2001 2002 Шепард та ін. Карме
LVII Ейрене 15.8 ≈ 4 ≈ 0.0034 23055800 −729.84 164.6 0.258 2003 2003 Шепард Карме
XXXI Етне
image
 16.0 ≈ 3 ≈ 0.0014 23064400 −730.10 164.6 0.277 2001 2002 Шепард та ін. Карме
XLVII Евкеладе
image
 16.0 ≈ 4 ≈ 0.0034 23067400 −730.30 164.6 0.277 2003 2003 Шепард Карме
XLIII Архе
image
 16.2 ≈ 3 ≈ 0.0014 23097800 −731.88 164.6 0.261 2002 2002 Шепард Карме
XX Тайгете
image
 15.6 ≈ 5 ≈ 0.0065 23108000 −732.45 164.7 0.253 2000 2001 Шепард та ін. Карме
  (S/2016 J 4) 17.3 ≈ 1 ≈ 0.000052 23113800 −727.01 147.1 0.294 2016 2023 Шепард Пасіфе
(S/2011 J 1) 16.7 ≈ 2 ≈ 0.00042 23124500 −733.21 164.6 0.271 2011 2012 Шепард Карме
XI Карме
image
 10.6 46.7 ≈ 5.3 23144400 −734.19 164.6 0.256 1938 1938 Nicholson Карме
L Герсе 16.5 ≈ 2 ≈ 0.00042 23150500 −734.52 164.4 0.262 2003 2003 Gladman et al. Карме
(S/2003 J 19) 16.6 ≈ 2 ≈ 0.00042 23156400 −734.78 164.7 0.265 2003 2003 Gladman Карме
(S/2010 J 1)
image
 16.5 ≈ 2 ≈ 0.00042 23189800 −736.51 164.5 0.252 2010 2011 Jacobson et al. Карме
  (S/2003 J 9)
image
 16.9 ≈ 1 ≈ 0.000052 23199400 −736.86 164.8 0.263 2003 2003 Шепард Карме
(S/2017 J 5) 16.5 ≈ 2 ≈ 0.00042 23206200 −737.28 164.8 0.257 2017 2018 Шепард Карме
(S/2017 J 6) 16.6 ≈ 2 ≈ 0.00042 23245300 −733.99 149.7 0.336 2017 2018 Шепард Пасіфе
XXIII Каліке
image
 15.4 6.9 ≈ 0.017 23302600 −742.02 164.8 0.260 2000 2001 Шепард та ін. Карме
XXXIX Гегемоне 15.9 ≈ 3 ≈ 0.0014 23348700 −739.81 152.6 0.358 2003 2003 Шепард Пасіфе
  (S/2018 J 3) 17.3 ≈ 1 ≈ 0.000052 23400300 −747.02 164.9 0.268 2018 2023 Шепард Карме
  (S/2021 J 5) 16.8 ≈ 2 ≈ 0.00042 23414600 −747.74 164.9 0.272 2021 2023 Шепард та ін. Карме
VIII Пасіфе
image
 10.1 57.8 ≈ 10 23468200 −743.61 148.4 0.412 1908 1908 Пасіфе
XXXVI Спонде
image
 16.7 ≈ 2 ≈ 0.00042 23543300 −748.29 149.3 0.322 2001 2002 Шепард та ін. Пасіфе
  (S/2003 J 10)
image
 16.9 ≈ 2 ≈ 0.00042 23576300 −755.43 164.4 0.264 2003 2003 Шепард Карме
XIX Мегакліте
image
 15.0 ≈ 5 ≈ 0.0065 23644600 −752.86 149.8 0.421 2000 2001 Шепард та ін. Пасіфе
XLVIII Кіллене 16.3 ≈ 2 ≈ 0.00042 23654700 −751.97 146.8 0.419 2003 2003 Шепард Пасіфе
IX Сінопе
image
 11.1 35 ≈ 2.2 23683900 −758.85 157.3 0.264 1914 1914 Nicholson Пасіфе
(S/2017 J 1)
image
 16.8 ≈ 2 ≈ 0.00042 23744800 −756.41 145.8 0.328 2017 2017 Шепард Пасіфе
XLI Аойде 15.6 ≈ 4 ≈ 0.0034 23778200 −761.42 155.7 0.436 2003 2003 Шепард Пасіфе
XXVIII Автоное
image
 15.5 ≈ 4 ≈ 0.0034 23792500 −761.00 150.8 0.330 2001 2002 Шепард та ін. Пасіфе
XVII Калліррое
image
 14.0 9.6 ≈ 0.046 23795500 −758.87 145.1 0.297 1999 2000 Scotti et al. Пасіфе
  (S/2003 J 23)
image
 16.6 ≈ 2 ≈ 0.00042 23829300 −760.00 144.7 0.313 2003 2004 Шепард Пасіфе
XLIX Коре
image
 16.6 ≈ 2 ≈ 0.00042 24205200 −776.76 141.5 0.328 2003 2003 Шепард Пасіфе

Див. також

Примітки

  1. Маса Юпітера 1.8986× 1027 кг / Маса Супутників Юпітера (англ.) 3.93× 1023 кг = 4,828

Посилання

  • Супутники Юпітера [ 12 січня 2006 у Wayback Machine.].

Коментарі

  1. Номери позначаються римськими числами.
  2. Діаметри з кількома числами, як-от "60 × 40 × 34", вказують на те, що тіло не є ідеально сферичним, і що кожен із його розмірів достатньо добре виміряний.
  3. Наразі маси виміряня тільки для Амальтеї, Гімалії та чотирьох Галілеєвих супутників. Маси внутрішніх супутників оцінені, припускаючи ту ж густину, що в Амальтеї (0,86 г/см3), а для решти супутників припускаючи густину 1 г/см3.
  4. Від'ємні періоди означають ретроградне обертання.

Джерела

  1. Sheppard, Scott S. Moons of Jupiter. Earth & Planets Laboratory. Carnegie Institution for Science. оригіналу за 24 April 2019. Процитовано 7 January 2023.
  2. Ashton, Edward; Beaudoin, Matthew; Gladman, Brett (September 2020). The Population of Kilometer-scale Retrograde Jovian Irregular Moons. The Planetary Science Journal. 1 (2): 52. arXiv:2009.03382. Bibcode:2020PSJ.....1...52A. doi:10.3847/PSJ/abad95. S2CID 221534456.
  3. ; Ward, William R. (2009). Origin of Europa and the Galilean Satellites. Europa. University of Arizona Press (in press). arXiv:0812.4995. Bibcode:2009euro.book...59C.
  4. Alibert, Y.; Mousis, O.; Benz, W. (2005). Modeling the Jovian subnebula I. Thermodynamic conditions and migration of proto-satellites. Astronomy & Astrophysics. 439 (3): 1205—13. arXiv:astro-ph/0505367. Bibcode:2005A&A...439.1205A. doi:10.1051/0004-6361:20052841. S2CID 2260100.
  5. Chown, Marcus (7 March 2009). Cannibalistic Jupiter ate its early moons. New Scientist. оригіналу за 23 March 2009. Процитовано 18 March 2009.
  6. Lari, Giacomo; Saillenfest, Melaine; Fenucci, Marco (2020). Long-term evolution of the Galilean satellites: the capture of Callisto into resonance. Astronomy & Astrophysics. 639: A40. arXiv:2001.01106. Bibcode:2020A&A...639A..40L. doi:10.1051/0004-6361/202037445. S2CID 209862163. оригіналу за 11 June 2022. Процитовано 1 August 2022.
  7. Jewitt, David; Haghighipour, Nader (September 2007). Irregular Satellites of the Planets: Products of Capture in the Early Solar System (PDF). Annual Review of Astronomy & Astrophysics. 45 (1): 261—295. arXiv:astro-ph/0703059. Bibcode:2007ARA&A..45..261J. doi:10.1146/annurev.astro.44.051905.092459. S2CID 13282788. (PDF) оригіналу за 25 February 2014. Процитовано 8 January 2023.
  8. Galilei, Galileo (1989). Translated and prefaced by Albert Van Helden (ред.). Sidereus Nuncius. Chicago & London: University of Chicago Press. с. 14–16. ISBN .
  9. Van Helden, Albert (March 1974). The Telescope in the Seventeenth Century. Isis. The University of Chicago Press on behalf of The History of Science Society. 65 (1): 38—58. doi:10.1086/351216. S2CID 224838258.
  10. Pasachoff, Jay M. (May 2015). Simon Marius's Mundus Iovialis: 400th Anniversary in Galileo's Shadow. Journal for the History of Astronomy. 46 (2): 218—234. Bibcode:2015JHA....46..218P. doi:10.1177/0021828615585493. S2CID 120470649.
  11. Barnard, E. E. (October 1892). Discovery and Observation of a Fifth Satellite to Jupiter. Astronomical Journal. 12 (275): 81—85. Bibcode:1892AJ.....12...81B. doi:10.1086/101715. оригіналу за 4 February 2023. Процитовано 7 January 2023.
  12. Campbell, L. (9 January 1905). Discovery of a Sixth Satellite of Jupiter. Astronomical Journal. 24 (570): 154. Bibcode:1905AJ.....24S.154.. doi:10.1086/103654. оригіналу за 7 January 2023. Процитовано 7 January 2023.
  13. Perrine, C. D. (30 March 1905). The Seventh Satellite of Jupiter. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 17 (101): 62—63. Bibcode:1905PASP...17...56.. doi:10.1086/121624. JSTOR 40691209. S2CID 250794880. оригіналу за 7 January 2023. Процитовано 7 January 2023.
  14. Melotte, P. J. (March 1908). Note on the Newly Discovered Eighth Satellite of Jupiter, Photographed at the Royal Observatory, Greenwich. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 68 (6): 456—457. Bibcode:1908MNRAS..68..456.. doi:10.1093/mnras/68.6.456. оригіналу за 7 January 2023. Процитовано 7 January 2023.
  15. Nicholson, S. B. (October 1914). Discovery of the Ninth Satellite of Jupiter. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 26 (1): 197—198. Bibcode:1914PASP...26..197N. doi:10.1086/122336. PMC 1090718. PMID 16586574. оригіналу за 7 January 2023. Процитовано 7 January 2023.
  16. Nicholson, S. B. (October 1938). Two New Satellites of Jupiter. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 50 (297): 292—293. Bibcode:1938PASP...50..292N. doi:10.1086/124963. S2CID 120216615. оригіналу за 7 January 2023. Процитовано 7 January 2023.
  17. Nicholson, S. B. (December 1951). An unidentified object near Jupiter, probably a new satellite. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 63 (375): 297—299. Bibcode:1951PASP...63..297N. doi:10.1086/126402. S2CID 121080345. оригіналу за 4 February 2023. Процитовано 7 January 2023.
  18. Kowal, C. T.; Aksnes, K.; Marsden, B. G.; Roemer, E. (June 1975). Thirteenth satellite of Jupiter. Astronomical Journal. 80: 460—464. Bibcode:1975AJ.....80..460K. doi:10.1086/111766. оригіналу за 7 January 2023. Процитовано 7 January 2023.
  19. Marsden, Brian G. (3 October 1975). Probable New Satellite of Jupiter (discovery telegram sent to the IAU). IAU Circular. Cambridge, US: Smithsonian Astrophysical Observatory. 2845. оригіналу за 16 September 2002. Процитовано 8 January 2011.
  20. Synnott, S. P. (November 1980). 1979J2: The Discovery of a Previously Unknown Jovian Satellite. Science. 210 (4471): 786—788. Bibcode:1980Sci...210..786S. doi:10.1126/science.210.4471.786. PMID 17739548.
  21. Press Information Sheet: New Outer Satellite of Jupiter Discovered. Central Bureau for Astronomical Telegrams. 20 July 2000. оригіналу за 9 January 2023. Процитовано 6 January 2023.
  22. Nicholson, P. D.; Cuk, M.; Sheppard, S. S.; Nesvorny, D.; Johnson, T. V. (2008). Irregular Satellites of the Giant Planets (PDF). У Barucci, M. A.; Boehnhardt, H.; Cruikshank, D. P.; Morbidelli, A. (ред.). The Solar System Beyond Neptune. с. 411—424. Bibcode:2008ssbn.book..411N. ISBN . S2CID 32512508. (PDF) оригіналу за 9 March 2023. Процитовано 7 January 2023.
  23. Sheppard, Scott S.; Jewitt, David C. (May 2003). An abundant population of small irregular satellites around Jupiter (PDF). Nature. 423 (6937): 261—263. Bibcode:2003Natur.423..261S. doi:10.1038/nature01584. PMID 12748634. S2CID 4424447. (PDF) оригіналу за 7 January 2023. Процитовано 7 January 2023.
  24. Planetary Satellite Discovery Circumstances. JPL Solar System Dynamics. NASA. 15 November 2021. оригіналу за 27 September 2021. Процитовано 7 January 2022.
  25. Gladman, Brett; Allen, Lynne; Kavelaars, JJ; Cook, Michelle (29 May 2003). Irregular Satellites of Jupiter. University of British Columbia. оригіналу за 4 April 2004. Процитовано 7 January 2023.
  26. Sheppard, Scott S.; Jewitt, David C. (4 February 2004). . Institute for Astronomy. University of Hawaii. Архів оригіналу за 1 April 2004. Процитовано 7 January 2023.
  27. Jacobson, R.; Brozović, M.; Gladman, B.; Alexandersen, M.; Nicholson, P. D.; Veillet, C. (November 2012). Irregular Satellites of the Outer Planets: Orbital Uncertainties and Astrometric Recoveries in 2009–2011. The Astronomical Journal. 144 (5): 8. Bibcode:2012AJ....144..132J. doi:10.1088/0004-6256/144/5/132. S2CID 123117568. 132.
  28. Alexandersen, M.; Gladman, B.; Veillet, C.; Jacobson, R.; Brozović, M.; Rousselot, P. (July 2012). Discovery of Two Additional Jovian Irregulars. The Astronomical Journal. 144 (1): 4. Bibcode:2012AJ....144...21A. doi:10.1088/0004-6256/144/1/21. S2CID 123292373. 21.
  29. Green, Daniel W. E. (1 June 2011). CBET 2734: New Satellites of Jupiter: S/2010 J 1 and S/2010 J 2. Central Bureau Electronic Telegrams. Central Bureau for Astronomical Telegrams. 2734 (2734): 1. Bibcode:2011CBET.2734....1G. оригіналу за 16 October 2020. Процитовано 7 January 2023.
  30. Alexandersen, Mike; Gladman, Brett; Lin, Brian; Balma, Chris (4 June 2012). UBC researchers help unveil Jupiter's smallest known moon. University of British Columbia. оригіналу за 22 July 2012. Процитовано 7 January 2023.
  31. MPEC 2021-V333 : S/2003 J 24. Minor Planet Electronic Circulars. Minor Planet Center. 15 November 2021. оригіналу за 16 November 2021. Процитовано 8 January 2023.
  32. Greenfieldboyce, Nell (9 February 2023). Here's why Jupiter's tally of moons keeps going up and up. Sky & Telescope. оригіналу за 5 March 2023. Процитовано 6 March 2023.
  33. Jones, R. Lynne; Jurić, Mario; Ivezić, Željko (January 2016). Asteroid Discovery and Characterization with the Large Synoptic Survey Telescope. Proceedings of the International Astronomical Union. 10 (S318): 282—292. arXiv:1511.03199. Bibcode:2016IAUS..318..282J. doi:10.1017/S1743921315008510. S2CID 8193676.
  34. Holler, Bryan J.; Milam, Stefanie N.; Bauer, James M.; Alcock, Charles; Bannister, Michele T.; Bjoraker, Gordon L. та ін. (July 2018). Solar system science with the Wide-Field Infrared Survey Telescope. Journal of Astronomical Telescopes, Instruments, and Systems. 4 (3): 034003. arXiv:1709.02763. Bibcode:2018JATIS...4c4003H. doi:10.1117/1.JATIS.4.3.034003. S2CID 119084280. 034003.
  35. Marazzini, C. (2005). The names of the satellites of Jupiter: from Galileo to Simon Marius. Lettere Italiane (італ.). 57 (3): 391—407.
  36. Marazzini, Claudio (2005). I nomi dei satelliti di Giove: da Galileo a Simon Marius (The names of the satellites of Jupiter: from Galileo to Simon Marius). Lettere Italiane. 57 (3): 391—407.
  37. Nicholson, Seth Barnes (April 1939). The Satellites of Jupiter. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 51 (300): 85—94. Bibcode:1939PASP...51...85N. doi:10.1086/125010.
  38. Owen, Tobias (September 1976). Jovian Satellite Nomenclature. Icarus. 29 (1): 159—163. Bibcode:1976Icar...29..159O. doi:10.1016/0019-1035(76)90113-5.
  39. Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. IAU Working Group for Planetary System Nomenclature. оригіналу за 21 August 2014. Процитовано 22 January 2023.
  40. Sagan, Carl (April 1976). On Solar System Nomenclature. Icarus. 27 (4): 575—576. Bibcode:1976Icar...27..575S. doi:10.1016/0019-1035(76)90175-5.
  41. Payne-Gaposchkin, Cecilia; Haramundanis, Katherine (1970). Introduction to Astronomy. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall. ISBN .
  42. Marsden, Brian G. (3 October 1975). Satellites of Jupiter. IAU Circular. 2846. оригіналу за 22 February 2014. Процитовано 8 January 2011.
  43. IAU Rules and Conventions. Working Group for Planetary System Nomenclature. U.S. Geological Survey. оригіналу за 13 April 2020. Процитовано 10 September 2020.
  44. Anderson, J.D.; Johnson, T.V.; Shubert, G. та ін. (2005). Amalthea's Density Is Less Than That of Water. Science. 308 (5726): 1291—1293. Bibcode:2005Sci...308.1291A. doi:10.1126/science.1110422. PMID 15919987.
  45. Burns, J. A.; Simonelli, D. P.; Showalter, M. R. та ін. (2004). Jupiter's Ring-Moon System. У Bagenal, Fran (ред.). Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere. Cambridge University Press.
  46. Burns, J. A.; Showalter, M. R.; Hamilton, D. P. та ін. (1999). The Formation of Jupiter's Faint Rings. Science. 284 (5417): 1146—1150. Bibcode:1999Sci...284.1146B. doi:10.1126/science.284.5417.1146. PMID 10325220.
  47. Canup, Robin M.; Ward, William R. (2002). Formation of the Galilean Satellites: Conditions of Accretion (PDF). The Astronomical Journal. 124 (6): 3404—3423. Bibcode:2002AJ....124.3404C. doi:10.1086/344684. (PDF) оригіналу за 15 June 2019. Процитовано 31 August 2008.
  48. Clavin, Whitney (1 травня 2014). Ganymede May Harbor 'Club Sandwich' of Oceans and Ice. NASA. Jet Propulsion Laboratory. оригіналу за 31 January 2020. Процитовано 1 травня 2014.
  49. Vance, Steve; Bouffard, Mathieu; Choukroun, Mathieu; Sotina, Christophe (12 April 2014). Ganymede's internal structure including thermodynamics of magnesium sulfate oceans in contact with ice. Planetary and Space Science. 96: 62—70. Bibcode:2014P&SS...96...62V. doi:10.1016/j.pss.2014.03.011.
  50. Khurana, K. K.; Jia, X.; Kivelson, M. G.; Nimmo, F.; Schubert, G.; Russell, C. T. (12 May 2011). Evidence of a Global Magma Ocean in Io's Interior. Science. 332 (6034): 1186—1189. Bibcode:2011Sci...332.1186K. doi:10.1126/science.1201425. PMID 21566160.
  51. Grav, Tommy; Holman, Matthew J.; Gladman, Brett J.; Aksnes, Kaare (November 2003). Photometric survey of the irregular satellites. Icarus. 166 (1): 33—45. arXiv:astro-ph/0301016. Bibcode:2003Icar..166...33G. doi:10.1016/j.icarus.2003.07.005. S2CID 7793999.
  52. Sheppard, Scott S.; Jewitt, David C.; Porco, Carolyn (2004). (PDF). У Fran Bagenal; Timothy E. Dowling; William B. McKinnon (ред.). Jupiter. The planet, satellites and magnetosphere. Т. 1. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 263—280. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 26 March 2009. {{}}: Проігноровано |work= ()
  53. Planetary Satellite Mean Elements. JPL Solar System Dynamics. NASA. оригіналу за 6 October 2021. Процитовано 28 March 2022. Note: Orbital elements of regular satellites are with respect to the , while orbital elements of irregular satellites are with respect to the .
  54. Brozović, Marina; Jacobson, Robert A. (March 2017). The Orbits of Jupiter's Irregular Satellites. The Astronomical Journal. 153 (4): 10. Bibcode:2017AJ....153..147B. doi:10.3847/1538-3881/aa5e4d. S2CID 125571053. 147.
  55. Sheppard, Scott S.; Williams, Gareth V.; Tholen, David J.; Trujillo, Chadwick A.; Brozović, Marina; Thirouin, Audrey та ін. (August 2018). New Jupiter Satellites and Moon-Moon Collisions. Research Notes of the American Astronomical Society. 2 (3): 155. arXiv:1809.00700. Bibcode:2018RNAAS...2..155S. doi:10.3847/2515-5172/aadd15. S2CID 55052745. 155.
  56. Nesvorný, David; Beaugé, Cristian; Dones, Luke (March 2004). Collisional Origin of Families of Irregular Satellites (PDF). The Astronomical Journal. 127 (3): 1768—1783. Bibcode:2004AJ....127.1768N. doi:10.1086/382099. S2CID 27293848. Архів (PDF) оригіналу за 9 October 2022. Процитовано 27 August 2008.
  57. Natural Satellites Ephemeris Service. Minor Planet Center. оригіналу за 4 October 2022. Процитовано 20 January 2023. Selection of Objects → "All Jovian outer irregular satellites" → Check "I require Orbital Elements" → Get Information
  58. Planetary Satellite Physical Parameters. Jet Propulsion Laboratory. оригіналу за 28 March 2022. Процитовано 28 March 2022.
  59. Siedelmann P.K.; Abalakin V.K.; Bursa, M.; Davies, M.E.; de Bergh, C.; Lieske, J.H.; Obrest, J.; Simon, J.L.; Standish, E.M.; Stooke, P. ; Thomas, P.C. (2000). The Planets and Satellites 2000. IAU/IAG Working Group on Cartographic Coordinates and Rotational Elements of the Planets and Satellites. Архів оригіналу за 10 серпня 2011. Процитовано 31 серпня 2008.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Stanom na 5 lyutogo 2024 roku vidomo 95 suputnikiv Yupitera z pidtverdzhenimi orbitami Ce chislo ne vklyuchaye ani chislenni minisuputniki metrovogo rozmiru utvoreni z vnutrishnih suputnikiv Yupitera ani sotni mozhlivih zovnishnih nepravilnih suputnikiv kilometrovogo rozmiru yaki lishe na korotkij chas buli zafiksovani teleskopami Najmasivnishimi suputnikami ye chotiri Galileyevi suputniki Io Yevropa Ganimed i Kallisto yaki buli nezalezhno vidkriti v 1610 roci Galileo Galileyem i Simonom Mariusom i stali pershimi vidkritimi suputnikami u inshih planet Sonyachnoyi sistemi Znachno piznishe pochinayuchi z 1892 roku buli viyavleni desyatki nabagato menshih suputnikiv Yupitera yaki otrimali imena kohanok abo inshih seksualnih partneriv abo dochok rimskogo boga Yupitera abo jogo greckogo ekvivalenta Zevsa Galileyevi suputniki ye najbilshimi ta najmasivnishimi ob yektami sho obertayutsya navkolo Yupitera a reshta 91 vidomij suputnik i kilcya razom uzyati skladayut lishe 0 003 vid zagalnoyi masi til na orbitah navkolo Yupitera Z suputnikiv Yupitera visim ye regulyarnimi suputnikami z progradnimi ta majzhe krugovimi orbitami yaki ne duzhe nahileni vidnosno ekvatorialnoyi ploshini Yupitera Galileyevi suputniki mayut majzhe sferichnu formu cherez svoyu veliku masu i yih mozhna bulo b vvazhati planetami yakbi voni obertalisya navkolo Soncya Inshi chotiri regulyarni suputniki vidomi yak vnutrishni suputniki nabagato menshi ta blizhchi do Yupitera voni sluzhat dzherelami pilu z yakogo utvoryuyutsya kilcya Yupitera Reshta suputnikiv Yupitera ye zovnishnimi neregulyarnimi suputnikami progradni j retrogradni orbiti yakih roztashovani nabagato dali vid Yupitera i mayut visoki nahili ta ekscentrisiteti Najbilshi z cih suputnikiv jmovirno ye asteroyidami gravitaciyeyu Yupitera Ochikuyetsya sho Yupiter maye blizko 100 neregulyarnih suputnikiv rozmirom ponad 1 km Z 87 vidomih neregulyarnih suputnikiv Yupitera 38 she ne otrimali oficijnoyi nazvi Galileyevi suputniki Io Yevropa Ganimed Kallisto Fizichni ta orbitalni harakteristiki suputnikiv duzhe rizni Diametri chotiroh Galileyevih suputnikiv perevishuyut 3100 km a najbilshij z nih Ganimed ye dev yatim za velichinoyu ob yektom u Sonyachnij sistemi pislya Soncya ta semi planet vin navit bilshij za Merkurij Usi inshi suputniki okrim Galileyevih mayut diametri menshi 250 km prichomu bilshist led perevishuye 5 km Formi yihnih orbit kolivayutsya vid majzhe idealno krugovih do duzhe ekscentrichnih ta silno nahilenih i bagato z nih obertayutsya v napryamku protilezhnomu do obertannya Yupitera retrogradnij ruh Periodi obertannya kolivayutsya vid semi godin shvidshe nizh obertannya Yupitera navkolo svoyeyi osi do majzhe troh zemnih rokiv Pohodzhennya ta evolyuciyaVidnosni masi suputnikiv Yupitera Suputniki menshi za Yevropu ne vidno v comu masshtabi yih mozhna bulo b pobachiti lishe pri 100 kratnomu zbilshenni Vvazhayetsya sho regulyarni suputniki Yupitera utvorilisya z navkoloplanetnogo gazovo pilovogo diska analogichnogo protoplanetnomu disku navkolo Soncya z yakogo utvorilis planeti lt r Voni mozhut buti zalishkami desyatka suputnikiv z masami poryadku mas galileyevih suputnikiv utvorenih na pochatku istoriyi Yupitera Chiselni modelyuvannya pokazuyut sho cej navkoloplanetnij disk mav vidnosno veliku masu v bud yakij moment chasu i z chasom cherez nogo projshla znachna chastka kilka desyatkiv vidsotkiv masi Yupitera Utvorennya ninishnih suputnikiv potrebuvalo b lishe 2 masi protoplanetnogo diska Takim chinom u rannij istoriyi Yupitera moglo isnuvati kilka pokolin suputnikiv galileyevoyi masi Kozhne pokolinnya suputnikiv moglo z chasom padati na Yupiter cherez vzayemodiyu z diskom a novi suputniki utvoryuvalisya z novogo materialu zahoplenogo iz navkolosonyachngo diska Do momentu formuvannya ninishnogo mozhlivo p yatogo pokolinnya disk rozsiyavsya nastilki sho vzhe ne zmushuvav suputniki padati na Yupiter Tim ne mensh suputniki prodovzhuvali zaznavati zburen Io Yevropa ta Ganimed potrapili v orbitalnij rezonans 1 2 4 i ce chastkovo dopomoglo stabilizuvati yihni orbiti Bilsha masa Ganimeda oznachaye sho vin migruvav vseredinu shvidshe nizh Yevropa ta Io Priplivna disipaciya energiyi v sistemi Yupitera vse she trivaye i Kallisto jmovirno potrapit u rezonans priblizno cherez 1 5 milyarda rokiv stvorivshi lancyuzhok 1 2 4 8 Vvazhayetsya sho zovnishni neregulyarni suputniki pohodyat vid asteroyidiv zahoplenih koli yak navkoloplanetnij disk vse she buv dostatno masivnim shob poglinuti bilshu chastinu yihnogo impulsu ta takim chinom zahopiti yih na orbitu Vvazhayetsya sho bagato z nih buli rozbiti mehanichnimi navantazhennyami pid chas zahoplennya abo piznishimi zitknennyami z inshimi malimi tilami utvorivshi suputniki yaki mi bachimo sogodni Istoriya Zagalnij opisViglyad Yupitera i Galileyevih suputnikiv u 25 santimetrovij teleskopVizualni sposterezhennya Galileo Galilej sposterigayuchi Yupiter u teleskop pobachiv deyaki z jogo suputnikiv 1609 roku Do sichnya 1610 roku za dopomogoyu svogo teleskopa z 20 kratnim zbilshennyam vin vzhe pobachiv vsi chotiri Galileyevi suputniki a opublikuvav svoyi rezultati v berezni 1610 roku Na pershist u vidkritti suputnikiv pretenduvav takozh nimeckij astronom Simon Marius yakij vidkriv suputniki cherez den pislya Galileya hocha opublikuvav svoyu knigu na cyu temu lishe v 1614 roci Nazvi suputnikiv Io Yevropa Ganimed ta Kallisto buli dani same Mariusom Zhodnih novih suputnikiv ne bulo viyavleno poki Edvard Barnard ne vidkriv Amalteyu v 1892 roci Fotografichni ta kosmichni sposterezhennya Vidkrittya Voyadzherom 1 vnutrishnogo suputnika Metidi 4 bereznya 1979 roku na yakomu vidno krihitnij siluet suputnika na tli hmar Yupitera Na pochatku i v seredini XX stolittya novi suputniki vidkrivali za teleskopichnih fotografij na fotoplastinki Gimaliya bula vidkrita v 1904 roci Elara v 1905 Pasife v 1908Sinopa v 1914 Lisiteya i Karme v 1938 Ananke v 1951 Leda v 1974 Do togo chasu koli kosmichni zondi Voyadzher dosyagli Yupitera priblizno v 1979 roci vzhe bulo vidomo trinadcyat suputnikiv ne rahuyuchi Femisto yakij sposterigavsya v 1975 roci ale buv vtrachenij do 2000 roku cherez nedostatnist sposterezhnih danih U 1979 roci kosmichnij korabel Voyadzher viyaviv she tri vnutrishni suputniki Metidu Adrasteyu ta Tebu Cifrovi teleskopichni sposterezhennya V nastupni 20 rokiv pislya Voyadzheriv novi suputniki ne sposterigalis Nareshti v zhovtni 1999 roku proyekt Spacewatch vipadkovo vidkriv Kallirroe U 1990 h rokah teleskopi perejshli z fotoplastinok na cifrovi PZZ kameri yaki dozvolyali shirokokutni oglyadi neba z bezprecedentnoyu chutlivistyu ta zrobili mozhlivimi vidkrittya bagatoh novih suputnikiv Skott Sheppard togochasnij aspirant Devida Dzhuyitta vikoristovuyuchi PZZ kameri 2 2 metrovogo teleskopa UH88 v observatoriyi Mauna Kea ta avtomatizovani komp yuterni algoritmi u listopadi 2000 roku vidkriv odinadcyat novih neregulyarnih suputnikiv Yupitera vklyuchayuchi ranishe vtrachenu Femisto V nastupni roki grupa Shepparda i Dzhuyitta i nezalezhna vid nih grupa Bretta Gladmana pracyuyuchi na teleskopi CFHT viyavili desyatki novih suputnikiv V rezultati v 2000 2004 rokah kilkist vidomih suputnikiv Yupitera zrosla z 17 do 63 Novi suputniki buli tmyanimi i malimi iz vidimimi zoryanimi velichinami 22 23 i diametrami menshe 10 km Bagato z nih ne vdalos nadijno vidstezhiti i voni zagubilisya V 2010 roci Majk Aleksandersen Marina Brozovich Brett Gladman Robert Dzhejkobson i Kristian Vejlet za dopomogoyu CFHT i viyavili dva novi neregulyarni suputniki Najbilshe suputnikiv Yupitera vidkriv Skott Sheppard pracyuyuchi na j teleskopi Subaru inodi u spivpraci z Chedvikom Truhilo ta Devidom Tolenom Zagalom Sheppard ye vidkrivachem abo spivvidkrivachem ponad 70 suputnikiv Yupitera blizko 3 4 vsih vidomih suputnikiv Vin zaznachaye sho vin i jogo komanda narazi vidstezhuyut she bilshe suputnikiv Yupitera shob pidtverditi yihni orbiti j poki ne ogoloshuyuchi pro vidkrittya Ochikuyetsya sho v majbutnomu budut vidkriti she bagato neregulyarnih suputnikiv Yupitera osoblivo pislya pochatku glibokih oglyadiv neba observatoriyeyu Veri Rubin i Kosmichnim teleskopom Nensi Grejs Roman u seredini 2020 h rokiv NazviGalileyevi suputniki navkolo Yupitera Yupiter Io Yevropa Ganimed KallistoOrbiti vnutrishnih suputnikiv Yupitera v mezhah jogo kilec Galileyevi suputniki Yupitera Io Yevropa Ganimed i Kallisto buli nazvani Simonom Mariusom nezabarom pislya yih vidkrittya v 1610 roci Odnak do XX stolittya ci nazvi vtratili populyarnist Natomist v astronomichnij literaturi zgaduvalisya prosto Yupiter I Yupiter II tosho abo pershij suputnik Yupitera drugij suputnik Yupitera tosho Nazvi Io Yevropa Ganimed i Kallisto stali populyarnimi v seredini XX stolittya natomist yak reshta suputnikiv zalishalisya bez nazv i zazvichaj numeruvalisya rimskimi ciframi vid V do XII Yupiter V vidkritij u 1892 roci z iniciativi francuzkogo astronoma Kamilya Flammariona stali nazivati Amalteya hoch cya nazva j zalishalas neoficijnoyu Inshi suputniki poznachalisya prosto rimskimi ciframi u bilshosti astronomichnih dzherel do 1970 h rokiv Bulo visunuto kilka riznih propozicij shodo nazv zovnishnih suputnikiv Yupitera ale zhodna z nih ne stala zagalnoviznanoyu azh do 1975 roku koli robocha grupa Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu z nomenklaturi zovnishnoyi Sonyachnoyi sistemi nadala nazvi suputnikam V XIII i peredbachila formalnij proces prisvoyennya nazv majbutnim suputnikam yaki budut vidkriti v majbutnomu Suputniki stali nazivati imenami kohanok i favoritiv boga Yupitera Zevsa a z 2004 roku takozh imenami yihnih nashadkiv Usi suputniki Yupitera pochinayuchi z XXXIV Evporiye i dali nazvani na chest nashadkiv Yupitera chi Zevsa krim LIII Diya nazvanoyi na chest kohanki Yupitera Nazvi sho v latinskij formi zapisu zakinchuyutsya na a abo o vikoristovuyutsya dlya neregulyarnih suputnikiv na progradnih orbitah o dlya orbit iz velikim nahilom a nazvi sho zakinchuyutsya na e vikoristovuyutsya dlya neregulyarnih z retrogradnim obertannyam Z vidkrittyam nevelikih suputnikiv kilometrovogo rozmiru navkolo Yupitera Mizhnarodnij astronomichnij soyuz vstanoviv dodatkove obmezhennya ne prisvoyuvati nazv suputnikam z absolyutnoyu zoryanoyu velichinoyu bilshe 18 abo diametrom menshe 1 km Deyaki z neshodavno pidtverdzhenih suputnikiv ne otrimali nazv Deyaki asteroyidi mayut ti sami nazvi sho j suputniki Yupitera 9 Metida 38 Leda 52 Yevropa 85 Io 113 Amalteya 239 Adrasteya She dva asteroyidi v ukrayinskij movi mayut taki zh nazvi sho j suputniki Yupitera odnak v anglijskij movi Mizhnarodnij astronomichnij soyuz specialno vstanoviv dlya nih rizne napisannya suputnik Ganimed Ganymede i asteroyid 1036 Ganimed Ganymed suputnik Kallisto Callisto ta asteroyid 204 Kallisto Kallisto GrupiOrbiti nepostijnih suputnikiv Yupitera i yih rozpodil na grupi za velikoyu pivvissyu gorizontalna vis v gigametrah za nahilom orbiti vertikalna vis i za orbitalnim ekscentrisitetom zhovti liniyi Vidnosni rozmiri pokazano kruzhechkamiRegulyarni suputniki Regulyarni suputniki mayut progradni ta majzhe kolovi orbiti z nizkim nahilom i podilyayutsya na dvi grupi Vnutrishni suputniki abo grupa Amelteyi Metida Adrasteya Amalteya i Teba Yihni orbiti duzhe blizki do Yupitera Metida j Adrasteya obertayutsya po orbiti menshe nizh za yupiterianskij den Amalteya i Teba ye vidpovidno p yatim i somim za rozmirami suputnikami Yupitera Sposterezhennya vkazuyut sho prinajmni najbilshij z vnutrishnih suputnikiv Amalteya utvorivsya ne na teperishnij orbiti a dali vid planeti abo navit ye zahoplenim tilom Sonyachnoyi sistemi yake utvorilos okremo vid Yupitera Chotiri vnutrishni suputniki a takozh ryad poki she nevidkritih dribnishih suputnikiv vtrachayut rechovinu z poverhni popovnyuyuchi kilcya Yupitera Metida i Adrasteya dopomagayut pidtrimuvati golovne kilce Yupitera a Amalteya i Teba pidtrimuyut svoyi vlasni slabki zovnishni kilcya Osnovna grupa abo Galileyevi suputniki Io Yevropa Ganimed i Kallisto Z radiusami bilshimi za radius bud yakoyi karlikovoyi planeti voni nalezhat do najbilshih za masoyu ob yektiv Sonyachnoyi sistemi za vinyatkom Soncya i vosmi planet a Ganimed perevershuye za diametrom planetu Merkurij Voni ye vidpovidno chetvertim shostim pershim i tretim za rozmirami prirodnimi suputnikami v Sonyachnij sistemi i sukupno mistyat u sobi 99 997 usiyeyi masi na orbiti navkolo Yupitera Sam Yupiter u 5000 raziv vazhchij za Galileyevi suputniki Io Yevropa i Ganimed znahodyatsya v orbitalnomu rezonansi 1 2 4 Modeli pripuskayut sho Galileyevi suputniki utvorilisya vnaslidok povilnoyi akreciyi v diskopodibnij gazovopilovij subtumannosti yaka isnuvala v protoplanetnomu disku navkolo novoutvorenogo Yupitera Proces yihnogo utvorennya trivav do 10 miljoniv rokiv dlya Kallisto Vvazhayetsya sho v Yevropi Ganimedi ta Kallisto ye a na Io mozhe buti pidpoverhnevij magmatichnij okean Neregulyarni suputniki Zovnishni suputniki Yupitera i yih orbiti z silnim nahilom Neregulyarni suputniki ye znachno menshimi ob yektami z bilsh viddalenimi ta ekscentrichnimi orbitami Voni utvoryuyut grupi zi shozhimi parametrami orbit velika pivvis nahil ekscentrisitet i skladom Vvazhayetsya sho ce prinajmni deyaki z cih grup utvorilis u zitknennyah bilshih batkivskih til z asteroyidami zahoplenimi gravitacijnim polem Yupitera Grupi otrimuyut nazvi za imenami najbilshih suputnikiv yaki v nih vhodyat Rozbittya suputnikiv na grupi ye poperednim ale zazvichaj vidilyayut taki grupi Progradni suputniki Femisto ye vnutrishnim neregulyarnim suputnikom i ne vhodit do zhodnoyi vidomoyi grupi Grupa Gimaliyi mistit suputniki z velikoyu pivvissyu vid 11 do 12 mln km nahilom orbiti v diapazoni 27 29 j orbitalnim ekscentrisitetom v mezhah vid 0 12 0 21 Pripuskayut sho grupa mozhe buti zalishkom rozpadu asteroyida z golovnogo poyasu asteroyidiv Grupa Karpo vklyuchaye dva vidomi suputniki z duzhe visokim nahilom orbiti 50 i velikimi pivvisyami v mezhah 16 17 mln km Zavdyaki svoyim duzhe velikim nahilam ci suputniki piddayutsya gravitacijnim zburennyam cherez rezonans Lidova Kozayi yakij zmushuye yihni ekscentrisiteti ta nahili periodichno kolivatisya u vidpovidnosti odin z odnim Rezonans Lidova Kozayi mozhe znachno zminyuvati orbiti cih suputnikiv napriklad ekscentrisitet i nahil Karpo mozhut kolivatisya v mezhah 0 19 0 69 i 44 59 vidpovidno Valetudo ye najdalshim progradnim suputnikom i ne vhodit do zhodnoyi vidomoyi grupi Jogo progradna orbita peretinayetsya z kilkoma retrogradnimi suputnikami sho v majbutnomu mozhe prizvesti do zitknennya suputnikiv Retrogradni suputniki nahil orbiti vs ekscentrisitet z poznachenimi grupami Karme pomaranchevij i Ananke zhovtij Retrogradni suputniki Grupa Karme mistit suputniki z velikoyu pivvissyu vid 22 do 24 mln km z nahilom orbiti v diapazoni vid 164 do 166 j orbitalnim ekscentrisitetom v mezhah vid 0 25 do 0 28 Klas duzhe odnoridnij za kolorom svitlo chervonij i vvazhayetsya sho jogo chleni utvorilisya v rezultati podriblennya mozhlivo troyancya Yupitera Grupa Ananke mistit suputniki z porivnyano bilshim nizh v inshih grupah diapazonom parametriv dlya velikoyi pivosi ponad vid 19 do 22 mln km nahilami orbit vid 144 i 156 j ekscentrisitetom vid 0 09 do 0 25 Bilshist chleniv grupi siri Vvazhayetsya sho grupa sformuvalas z ulamkiv asteroyida zahoplenogo gravitaciyeyu Yupitera Grupa Pasife dosit rozsiyana yiyi chleni mayut veliki pivosi vid 22 do 25 mln km nahili orbit v diapazoni 141 157 j ekscentrisiteti v mezhah 0 23 0 44 Kolori takozh dosit riznomanitni vid chervonogo do sirogo sho mozhe buti rezultatom zitknen kilkoh riznih til Inkoli Sinope vidnosyat do grupi Pasife Cej suputnik chervonij i zvazhayuchi na riznicyu v nahili orbiti mozhna stverdzhuvati sho vin buv zahoplenij okremo vid inshih suputnikiv ciyeyi grupi Pasife i Sinope perebuvayut u vikovomu rezonansi Ocinyuyetsya sho v Yupitera povinno buti blizko 100 neregulyarnih suputnikiv yaskravishih za 24 zoryanu velichinu diametr ponad 1 km 4 i blizko 600 neregulyarnih suputnikiv yaskravishih za zoryanu velichinu 25 7 6 Jmovirno vzhe vidkriti vsi neregulyarni suputniki yaskravishi za zoryanu velichinu 23 2 diametr ponad 3 km 6 4 SpisokDiagrama radiusiv ta nahiliv orbit dlya kilec ta suputnikiv Yupitera v riznih masshtabah Suputniki Yupitera pererahovani nizhche za orbitalnim periodom Tovstim shriftom vidileno suputniki dostatno masivni shob yihnya poverhnya nabula sferichnoyi formi Ce chotiri Galileyevi suputniki rozmiri yakih blizki do rozmiriv Misyacya Inshi suputniki nabagato menshi Najlegshij Galileyiv suputnik u ponad 7000 raziv masivnishij za najmasivnishij z reshti suputnikiv Neregulyarni progradni suputniki zashtrihovani svitlo sirim i pomaranchevim kolorami a retrogradni zhovtim chervonim i temno sirim Orbiti nepravilnih suputnikiv silno zminyuyutsya protyagom korotkogo periodu chasu cherez silni planetarni ta sonyachni zburennya tomu bazhano vikoristovuvati vlasni orbitalni elementi useredneni za pevnij period chasu Vlasni orbitalni elementi nepravilnih suputnikiv perelicheni tut useredneni za period 400 rokiv Voni mozhut silno vidriznyatisya vid oskulyuyuchih orbitalnih elementiv navedenih v inshih dzherelah Dlya neshodavno vidkritih nepravilnih suputnikiv dlya yakih poki sho nemaye opublikovanih vlasnih elementiv nadani netochni oskulyuyuchi orbitalni elementi Voni vidilenimi kursivom shob vidrizniti yih vid nepravilnih suputnikiv z vlasnimi orbitalnimi elementami Vlasni orbitalni elementi nepravilnih suputnikiv navedeno na epohu 1 sichnya 2000 roku Za deyakimi nepravilnimi suputnikami sposterigali lishe korotkij chas protyagom roku abo dvoh ale yihni orbiti vidomi dostatno tochno shob voni vzhe ne buli vtracheni cherez netochnist yihnih orbit PoznachennyaVnutrishni suputniki Galileyevi suputniki Grupa Femisto Grupa Gimaliyi Grupa Karpo Grupa Valetudo Grupa Ananke Grupa Karme Grupa Pasife Nomer Nazva Zobrazhennya Abs zor velichina Diametr km Masa 1016kg Velika pivvis km Period obertannya d Nahil orbiti Ekscentrisitet Rik vidkrittya Rik ogoloshennya Vidkrivach Grupa16 XVI Metida 10 5 43 60 40 34 3 6 3 6 128000 0 2948 0 2948 7h 04m 29s 0 060 0 0002 1979 1980 Voyadzher 1 Vnutrishnij15 XV Adrasteya 12 0 16 4 16 4 20 16 14 0 20 0 20 129000 0 2983 0 2983 7h 09m 30s 0 030 0 0015 1979 1979 Dzhevit Voyadzher 2 Vnutrishnij05 V Amalteya 7 1 167 167 250 146 128 208 181400 0 4999 0 4999 11h 59m 53s 0 374 0 0032 1892 1892 Barnard Vnutrishnij14 XIV Teba 9 0 98 6 98 6 116 98 84 43 43 221900 0 6761 0 6761 16h 13m 35s 1 076 0 0175 1979 1980 Synnott Voyadzher 1 Vnutrishnij01 I Io 1 7 3643 2 3660 3637 3631 8931 900 421800 1 7627 1 7627 1d 18h 18m 20s 0 050 0 0041 1610 1610 Galilej Galileyiv02 II Yevropa 1 4 3121 6 4799 800 671100 3 5255 3 5255 3d 12h 36m 40s 0 470 0 0090 1610 1610 Galilej Galileyiv03 III Ganimed 2 1 5268 2 14819 000 1070 400 7 1556 7 1556 0 200 0 0013 1610 1610 Galilej Galileyiv04 IV Kallisto 1 2 4820 6 10759 000 1882 700 016 690 16 690 0 192 0 0074 1610 1610 Galilej Galileyiv18 XVIII Femisto 13 3 9 9 0 038 0 038 7398 500 130 03 130 03 43 8 0 340 1975 2000 1975 amp Shepard ta in Themisto13 XIII Leda 12 7 21 5 0 52 0 52 11146 400 240 93 240 93 28 6 0 162 1974 1974 Gimaliya71 LXXI Ersa 16 0 3 3 0 0014 0 0014 11401 000 249 23 249 23 29 1 0 116 2018 2018 Shepard GimaliyaL S 2018 J 2 16 5 3 3 0 0014 0 0014 11419 700 249 92 249 92 28 3 0 152 2018 2022 Shepard Gimaliya06 VI Gimaliya 8 0 139 6 150 120 420 11440 600 250 56 250 56 28 1 0 160 1904 1905 Gimaliya65 LXV Pandiya 16 2 3 3 0 0014 0 0014 11481 000 251 91 251 91 29 0 0 179 2017 2018 Shepard Gimaliya10 X Lisiteya 11 2 42 2 3 9 3 9 11700 800 259 20 259 20 27 2 0 117 1938 1938 Gimaliya07 VII Elara 9 7 79 9 27 27 11712 300 259 64 259 64 27 9 0 211 1905 1905 Perrine GimaliyaI S 2011 J 3 16 3 3 3 0 0014 0 0014 11716 800 259 84 259 84 27 6 0 192 2011 2022 Shepard Gimaliya53 LIII Diya 16 1 4 4 0 0034 0 0034 12260 300 278 21 278 21 29 0 0 232 2000 2001 Shepard ta in GimaliyaN S 2018 J 4 16 7 2 2 0 00042 0 00042 16328 500 427 63 427 63 50 2 0 177 2018 2023 Shepard Karpo46 XLVI Karpo 16 2 3 3 0 0014 0 0014 17042 300 456 29 456 29 53 2 0 416 2003 2003 Shepard Karpo62 LXII Valetudo 17 0 1 1 0 000052 0 000052 18694 200 527 61 527 61 34 5 0 217 2016 2018 Shepard Valetudo34 XXXIV Evporiye 16 3 2 2 0 00042 0 00042 19265 800 550 69 550 69 145 7 0 148 2001 2002 Shepard ta in Ananke55 S 2003 J 18 16 4 2 2 0 00042 0 00042 20336 300 598 12 598 12 145 3 0 090 2003 2003 Gladman Ananke60 LX Evfeme 16 6 2 2 0 00042 0 00042 20768 600 617 73 617 73 148 0 0 241 2003 2003 Shepard AnankeQ S 2021 J 3 17 2 2 2 0 00042 0 00042 20776 700 618 33 618 33 147 9 0 239 2021 2023 Shepard Ananke52 S 2010 J 2 17 4 1 1 0 000052 0 000052 20793 000 618 84 618 84 148 1 0 248 2010 2011 Veillet Ananke54 S 2016 J 1 17 0 1 1 0 000052 0 000052 20802 600 618 49 618 49 144 7 0 232 2016 2017 Shepard Ananke40 XL Mneme 16 3 2 2 0 00042 0 00042 20821 000 620 07 620 07 148 0 0 247 2003 2003 Shepard amp Ananke33 XXXIII Evante 16 4 3 3 0 0014 0 0014 20827 000 620 44 620 44 148 0 0 239 2001 2002 Shepard ta in AnankeF S 2003 J 16 16 3 2 2 0 00042 0 00042 20882 600 622 88 622 88 148 0 0 243 2003 2003 Gladman Ananke22 XXII Garpalike 15 9 4 4 0 0034 0 0034 20892 100 623 32 623 32 147 7 0 232 2000 2001 Shepard ta in Ananke35 XXXV Ortoziye 16 6 2 2 0 00042 0 00042 20901 000 622 59 622 59 144 3 0 299 2001 2002 Shepard ta in Ananke45 XLV Gelike 16 0 4 4 0 0034 0 0034 20915 700 626 33 626 33 154 4 0 153 2003 2003 Shepard AnankeP S 2021 J 2 17 3 1 1 0 000052 0 000052 20926 600 625 14 625 14 148 1 0 242 2021 2023 Shepard Ananke27 XXVII Praksidike 14 9 7 0 018 0 018 20935 400 625 39 625 39 148 3 0 246 2000 2001 Shepard ta in Ananke64 S 2017 J 3 16 5 2 2 0 00042 0 00042 20941 000 625 60 625 60 147 9 0 231 2017 2018 Shepard AnankeO S 2021 J 1 17 3 1 1 0 000052 0 000052 20954 700 627 14 627 14 150 5 0 228 2021 2023 Shepard AnankeE S 2003 J 12 17 0 1 1 0 000052 0 000052 20963 100 627 24 627 24 150 0 0 235 2003 2003 Shepard Ananke68 S 2017 J 7 16 6 2 2 0 00042 0 00042 20964 800 626 56 626 56 147 3 0 233 2017 2018 Shepard Ananke42 XLII Telksinoe 16 3 2 2 0 00042 0 00042 20976 000 628 03 628 03 150 6 0 228 2003 2004 Shepard amp Gladman et al Ananke29 XXIX Tione 15 8 4 4 0 0034 0 0034 20978 000 627 18 627 18 147 5 0 233 2001 2002 Shepard ta in AnankeA S 2003 J 2 16 7 2 2 0 00042 0 00042 20997 700 628 79 628 79 150 2 0 225 2003 2003 Shepard Ananke12 XII Ananke 11 7 29 1 1 3 1 3 21034 500 629 79 629 79 147 6 0 237 1951 1951 Nicholson AnankeW S 2022 J 3 17 4 1 1 0 000052 0 000052 21047 700 630 67 630 67 148 2 0 249 2022 2023 Shepard Ananke24 XXIV Iokaste 15 5 5 5 0 0065 0 0065 21066 700 631 59 631 59 148 8 0 227 2000 2001 Shepard ta in Ananke30 XXX Germippe 15 5 4 4 0 0034 0 0034 21108 500 633 90 633 90 150 2 0 219 2001 2002 Shepard ta in Ananke70 S 2017 J 9 16 2 3 3 0 0014 0 0014 21768 700 666 11 666 11 155 5 0 200 2017 2018 Shepard Ananke58 LVIII Filofrosine 16 7 2 2 0 00042 0 00042 22604 600 702 54 702 54 146 3 0 229 2003 2003 Shepard PasifeJ S 2016 J 3 16 7 2 2 0 00042 0 00042 22719 300 713 64 713 64 164 6 0 251 2016 2023 Shepard KarmeU S 2022 J 1 17 0 1 1 0 000052 0 000052 22725 200 738 33 738 33 164 5 0 257 2022 2023 Shepard Karme38 XXXVIII Paziteye 16 8 2 2 0 00042 0 00042 22846 700 719 47 719 47 164 6 0 270 2001 2002 Shepard ta in Karme69 S 2017 J 8 17 1 1 1 0 000052 0 000052 22849 500 719 76 719 76 164 8 0 255 2017 2018 Shepard KarmeT S 2021 J 6 17 3 1 1 0 000052 0 000052 22870 300 720 97 720 97 164 9 0 271 2021 2023 Shepard ta in KarmeH S 2003 J 24 16 6 2 2 0 00042 0 00042 22887 400 721 60 721 60 164 5 0 259 2003 2021 Shepard ta in Karme32 XXXII Evridome 16 2 3 3 0 0014 0 0014 22899 000 717 31 717 31 149 1 0 294 2001 2002 Shepard ta in Pasife56 S 2011 J 2 16 8 1 1 0 000052 0 000052 22909 200 718 32 718 32 151 9 0 355 2011 2012 Shepard PasifeB S 2003 J 4 16 7 2 2 0 00042 0 00042 22926 500 718 10 718 10 148 2 0 328 2003 2003 Shepard Pasife21 XXI Haldene 16 0 4 4 0 0034 0 0034 22930 500 723 71 723 71 164 7 0 265 2000 2001 Shepard ta in Karme63 S 2017 J 2 16 4 2 2 0 00042 0 00042 22953 200 724 71 724 71 164 5 0 272 2017 2018 Shepard Karme26 XXVI Isonoe 16 0 4 4 0 0034 0 0034 22981 300 726 27 726 27 164 8 0 249 2000 2001 Shepard ta in KarmeV S 2022 J 2 17 6 1 1 0 000052 0 000052 23013 800 781 56 781 56 164 7 0 265 2022 2023 Shepard KarmeR S 2021 J 4 17 4 1 1 0 000052 0 000052 23019 700 728 28 728 28 164 6 0 265 2021 2023 Shepard Karme44 XLIV Kallihore 16 3 2 2 0 00042 0 00042 23021 800 728 26 728 26 164 8 0 252 2003 2003 Shepard Karme25 XXV Erinome 16 0 3 3 0 0014 0 0014 23032 900 728 48 728 48 164 4 0 276 2000 2001 Shepard ta in Karme37 XXXVII Kale 16 3 2 2 0 00042 0 00042 23052 600 729 64 729 64 164 6 0 262 2001 2002 Shepard ta in Karme57 LVII Ejrene 15 8 4 4 0 0034 0 0034 23055 800 729 84 729 84 164 6 0 258 2003 2003 Shepard Karme31 XXXI Etne 16 0 3 3 0 0014 0 0014 23064 400 730 10 730 10 164 6 0 277 2001 2002 Shepard ta in Karme47 XLVII Evkelade 16 0 4 4 0 0034 0 0034 23067 400 730 30 730 30 164 6 0 277 2003 2003 Shepard Karme43 XLIII Arhe 16 2 3 3 0 0014 0 0014 23097 800 731 88 731 88 164 6 0 261 2002 2002 Shepard Karme20 XX Tajgete 15 6 5 5 0 0065 0 0065 23108 000 732 45 732 45 164 7 0 253 2000 2001 Shepard ta in KarmeK S 2016 J 4 17 3 1 1 0 000052 0 000052 23113 800 727 01 727 01 147 1 0 294 2016 2023 Shepard Pasife72 S 2011 J 1 16 7 2 2 0 00042 0 00042 23124 500 733 21 733 21 164 6 0 271 2011 2012 Shepard Karme11 XI Karme 10 6 46 7 5 3 5 3 23144 400 734 19 734 19 164 6 0 256 1938 1938 Nicholson Karme50 L Gerse 16 5 2 2 0 00042 0 00042 23150 500 734 52 734 52 164 4 0 262 2003 2003 Gladman et al Karme61 S 2003 J 19 16 6 2 2 0 00042 0 00042 23156 400 734 78 734 78 164 7 0 265 2003 2003 Gladman KarmeS 2010 J 1 16 5 2 2 0 00042 0 00042 23189 800 736 51 736 51 164 5 0 252 2010 2011 Jacobson et al KarmeC S 2003 J 9 16 9 1 1 0 000052 0 000052 23199 400 736 86 736 86 164 8 0 263 2003 2003 Shepard Karme66 S 2017 J 5 16 5 2 2 0 00042 0 00042 23206 200 737 28 737 28 164 8 0 257 2017 2018 Shepard Karme67 S 2017 J 6 16 6 2 2 0 00042 0 00042 23245 300 733 99 733 99 149 7 0 336 2017 2018 Shepard Pasife23 XXIII Kalike 15 4 6 9 0 017000 0 017 23302 600 742 02 742 02 164 8 0 260 2000 2001 Shepard ta in Karme39 XXXIX Gegemone 15 9 3 3 0 0014 0 0014 23348 700 739 81 739 81 152 6 0 358 2003 2003 Shepard PasifeM S 2018 J 3 17 3 1 1 0 000052 0 000052 23400 300 747 02 747 02 164 9 0 268 2018 2023 Shepard KarmeS S 2021 J 5 16 8 2 2 0 00042 0 00042 23414 600 747 74 747 74 164 9 0 272 2021 2023 Shepard ta in Karme08 VIII Pasife 10 1 57 8 10 10 23468 200 743 61 743 61 148 4 0 412 1908 1908 Pasife36 XXXVI Sponde 16 7 2 2 0 00042 0 00042 23543 300 748 29 748 29 149 3 0 322 2001 2002 Shepard ta in PasifeD S 2003 J 10 16 9 2 2 0 00042 0 00042 23576 300 755 43 755 43 164 4 0 264 2003 2003 Shepard Karme19 XIX Megaklite 15 0 5 5 0 0065 0 0065 23644 600 752 86 752 86 149 8 0 421 2000 2001 Shepard ta in Pasife48 XLVIII Killene 16 3 2 2 0 00042 0 00042 23654 700 751 97 751 97 146 8 0 419 2003 2003 Shepard Pasife09 IX Sinope 11 1 35 2 2 2 2 23683 900 758 85 758 85 157 3 0 264 1914 1914 Nicholson Pasife59 S 2017 J 1 16 8 2 2 0 00042 0 00042 23744 800 756 41 756 41 145 8 0 328 2017 2017 Shepard Pasife41 XLI Aojde 15 6 4 4 0 0034 0 0034 23778 200 761 42 761 42 155 7 0 436 2003 2003 Shepard Pasife28 XXVIII Avtonoe 15 5 4 4 0 0034 0 0034 23792 500 761 00 761 00 150 8 0 330 2001 2002 Shepard ta in Pasife17 XVII Kallirroe 14 0 9 6 0 046 0 046 23795 500 758 87 758 87 145 1 0 297 1999 2000 Scotti et al PasifeG S 2003 J 23 16 6 2 2 0 00042 0 00042 23829 300 760 00 760 00 144 7 0 313 2003 2004 Shepard Pasife49 XLIX Kore 16 6 2 2 0 00042 0 00042 24205 200 776 76 776 76 141 5 0 328 2003 2003 Shepard PasifeDiv takozhKolonizaciya suputnikiv Yupitera Suputniki Saturna Suputniki Urana Suputniki Neptuna Troyanski asteroyidi YupiteraPrimitkiMasa Yupitera 1 8986 1027 kg Masa Suputnikiv Yupitera angl 3 93 1023 kg 4 828PosilannyaSuputniki Yupitera 12 sichnya 2006 u Wayback Machine KomentariNomeri poznachayutsya rimskimi chislami Diametri z kilkoma chislami yak ot 60 40 34 vkazuyut na te sho tilo ne ye idealno sferichnim i sho kozhen iz jogo rozmiriv dostatno dobre vimiryanij Narazi masi vimiryanya tilki dlya Amalteyi Gimaliyi ta chotiroh Galileyevih suputnikiv Masi vnutrishnih suputnikiv ocineni pripuskayuchi tu zh gustinu sho v Amalteyi 0 86 g sm3 a dlya reshti suputnikiv pripuskayuchi gustinu 1 g sm3 Vid yemni periodi oznachayut retrogradne obertannya DzherelaSheppard Scott S Moons of Jupiter Earth amp Planets Laboratory Carnegie Institution for Science originalu za 24 April 2019 Procitovano 7 January 2023 Ashton Edward Beaudoin Matthew Gladman Brett September 2020 The Population of Kilometer scale Retrograde Jovian Irregular Moons The Planetary Science Journal 1 2 52 arXiv 2009 03382 Bibcode 2020PSJ 1 52A doi 10 3847 PSJ abad95 S2CID 221534456 Ward William R 2009 Origin of Europa and the Galilean Satellites Europa University of Arizona Press in press arXiv 0812 4995 Bibcode 2009euro book 59C Alibert Y Mousis O Benz W 2005 Modeling the Jovian subnebula I Thermodynamic conditions and migration of proto satellites Astronomy amp Astrophysics 439 3 1205 13 arXiv astro ph 0505367 Bibcode 2005A amp A 439 1205A doi 10 1051 0004 6361 20052841 S2CID 2260100 Chown Marcus 7 March 2009 Cannibalistic Jupiter ate its early moons New Scientist originalu za 23 March 2009 Procitovano 18 March 2009 Lari Giacomo Saillenfest Melaine Fenucci Marco 2020 Long term evolution of the Galilean satellites the capture of Callisto into resonance Astronomy amp Astrophysics 639 A40 arXiv 2001 01106 Bibcode 2020A amp A 639A 40L doi 10 1051 0004 6361 202037445 S2CID 209862163 originalu za 11 June 2022 Procitovano 1 August 2022 Jewitt David Haghighipour Nader September 2007 Irregular Satellites of the Planets Products of Capture in the Early Solar System PDF Annual Review of Astronomy amp Astrophysics 45 1 261 295 arXiv astro ph 0703059 Bibcode 2007ARA amp A 45 261J doi 10 1146 annurev astro 44 051905 092459 S2CID 13282788 PDF originalu za 25 February 2014 Procitovano 8 January 2023 Galilei Galileo 1989 Translated and prefaced by Albert Van Helden red Sidereus Nuncius Chicago amp London University of Chicago Press s 14 16 ISBN 0 226 27903 0 Van Helden Albert March 1974 The Telescope in the Seventeenth Century Isis The University of Chicago Press on behalf of The History of Science Society 65 1 38 58 doi 10 1086 351216 S2CID 224838258 Pasachoff Jay M May 2015 Simon Marius s Mundus Iovialis 400th Anniversary in Galileo s Shadow Journal for the History of Astronomy 46 2 218 234 Bibcode 2015JHA 46 218P doi 10 1177 0021828615585493 S2CID 120470649 Barnard E E October 1892 Discovery and Observation of a Fifth Satellite to Jupiter Astronomical Journal 12 275 81 85 Bibcode 1892AJ 12 81B doi 10 1086 101715 originalu za 4 February 2023 Procitovano 7 January 2023 Campbell L 9 January 1905 Discovery of a Sixth Satellite of Jupiter Astronomical Journal 24 570 154 Bibcode 1905AJ 24S 154 doi 10 1086 103654 originalu za 7 January 2023 Procitovano 7 January 2023 Perrine C D 30 March 1905 The Seventh Satellite of Jupiter Publications of the Astronomical Society of the Pacific 17 101 62 63 Bibcode 1905PASP 17 56 doi 10 1086 121624 JSTOR 40691209 S2CID 250794880 originalu za 7 January 2023 Procitovano 7 January 2023 Melotte P J March 1908 Note on the Newly Discovered Eighth Satellite of Jupiter Photographed at the Royal Observatory Greenwich Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 68 6 456 457 Bibcode 1908MNRAS 68 456 doi 10 1093 mnras 68 6 456 originalu za 7 January 2023 Procitovano 7 January 2023 Nicholson S B October 1914 Discovery of the Ninth Satellite of Jupiter Publications of the Astronomical Society of the Pacific 26 1 197 198 Bibcode 1914PASP 26 197N doi 10 1086 122336 PMC 1090718 PMID 16586574 originalu za 7 January 2023 Procitovano 7 January 2023 Nicholson S B October 1938 Two New Satellites of Jupiter Publications of the Astronomical Society of the Pacific 50 297 292 293 Bibcode 1938PASP 50 292N doi 10 1086 124963 S2CID 120216615 originalu za 7 January 2023 Procitovano 7 January 2023 Nicholson S B December 1951 An unidentified object near Jupiter probably a new satellite Publications of the Astronomical Society of the Pacific 63 375 297 299 Bibcode 1951PASP 63 297N doi 10 1086 126402 S2CID 121080345 originalu za 4 February 2023 Procitovano 7 January 2023 Kowal C T Aksnes K Marsden B G Roemer E June 1975 Thirteenth satellite of Jupiter Astronomical Journal 80 460 464 Bibcode 1975AJ 80 460K doi 10 1086 111766 originalu za 7 January 2023 Procitovano 7 January 2023 Marsden Brian G 3 October 1975 Probable New Satellite of Jupiter discovery telegram sent to the IAU IAU Circular Cambridge US Smithsonian Astrophysical Observatory 2845 originalu za 16 September 2002 Procitovano 8 January 2011 Synnott S P November 1980 1979J2 The Discovery of a Previously Unknown Jovian Satellite Science 210 4471 786 788 Bibcode 1980Sci 210 786S doi 10 1126 science 210 4471 786 PMID 17739548 Press Information Sheet New Outer Satellite of Jupiter Discovered Central Bureau for Astronomical Telegrams 20 July 2000 originalu za 9 January 2023 Procitovano 6 January 2023 Nicholson P D Cuk M Sheppard S S Nesvorny D Johnson T V 2008 Irregular Satellites of the Giant Planets PDF U Barucci M A Boehnhardt H Cruikshank D P Morbidelli A red The Solar System Beyond Neptune s 411 424 Bibcode 2008ssbn book 411N ISBN 9780816527557 S2CID 32512508 PDF originalu za 9 March 2023 Procitovano 7 January 2023 Sheppard Scott S Jewitt David C May 2003 An abundant population of small irregular satellites around Jupiter PDF Nature 423 6937 261 263 Bibcode 2003Natur 423 261S doi 10 1038 nature01584 PMID 12748634 S2CID 4424447 PDF originalu za 7 January 2023 Procitovano 7 January 2023 Planetary Satellite Discovery Circumstances JPL Solar System Dynamics NASA 15 November 2021 originalu za 27 September 2021 Procitovano 7 January 2022 Gladman Brett Allen Lynne Kavelaars JJ Cook Michelle 29 May 2003 Irregular Satellites of Jupiter University of British Columbia originalu za 4 April 2004 Procitovano 7 January 2023 Sheppard Scott S Jewitt David C 4 February 2004 Institute for Astronomy University of Hawaii Arhiv originalu za 1 April 2004 Procitovano 7 January 2023 Jacobson R Brozovic M Gladman B Alexandersen M Nicholson P D Veillet C November 2012 Irregular Satellites of the Outer Planets Orbital Uncertainties and Astrometric Recoveries in 2009 2011 The Astronomical Journal 144 5 8 Bibcode 2012AJ 144 132J doi 10 1088 0004 6256 144 5 132 S2CID 123117568 132 Alexandersen M Gladman B Veillet C Jacobson R Brozovic M Rousselot P July 2012 Discovery of Two Additional Jovian Irregulars The Astronomical Journal 144 1 4 Bibcode 2012AJ 144 21A doi 10 1088 0004 6256 144 1 21 S2CID 123292373 21 Green Daniel W E 1 June 2011 CBET 2734 New Satellites of Jupiter S 2010 J 1 and S 2010 J 2 Central Bureau Electronic Telegrams Central Bureau for Astronomical Telegrams 2734 2734 1 Bibcode 2011CBET 2734 1G originalu za 16 October 2020 Procitovano 7 January 2023 Alexandersen Mike Gladman Brett Lin Brian Balma Chris 4 June 2012 UBC researchers help unveil Jupiter s smallest known moon University of British Columbia originalu za 22 July 2012 Procitovano 7 January 2023 MPEC 2021 V333 S 2003 J 24 Minor Planet Electronic Circulars Minor Planet Center 15 November 2021 originalu za 16 November 2021 Procitovano 8 January 2023 Greenfieldboyce Nell 9 February 2023 Here s why Jupiter s tally of moons keeps going up and up Sky amp Telescope originalu za 5 March 2023 Procitovano 6 March 2023 Jones R Lynne Juric Mario Ivezic Zeljko January 2016 Asteroid Discovery and Characterization with the Large Synoptic Survey Telescope Proceedings of the International Astronomical Union 10 S318 282 292 arXiv 1511 03199 Bibcode 2016IAUS 318 282J doi 10 1017 S1743921315008510 S2CID 8193676 Holler Bryan J Milam Stefanie N Bauer James M Alcock Charles Bannister Michele T Bjoraker Gordon L ta in July 2018 Solar system science with the Wide Field Infrared Survey Telescope Journal of Astronomical Telescopes Instruments and Systems 4 3 034003 arXiv 1709 02763 Bibcode 2018JATIS 4c4003H doi 10 1117 1 JATIS 4 3 034003 S2CID 119084280 034003 Marazzini C 2005 The names of the satellites of Jupiter from Galileo to Simon Marius Lettere Italiane ital 57 3 391 407 Marazzini Claudio 2005 I nomi dei satelliti di Giove da Galileo a Simon Marius The names of the satellites of Jupiter from Galileo to Simon Marius Lettere Italiane 57 3 391 407 Nicholson Seth Barnes April 1939 The Satellites of Jupiter Publications of the Astronomical Society of the Pacific 51 300 85 94 Bibcode 1939PASP 51 85N doi 10 1086 125010 Owen Tobias September 1976 Jovian Satellite Nomenclature Icarus 29 1 159 163 Bibcode 1976Icar 29 159O doi 10 1016 0019 1035 76 90113 5 Planet and Satellite Names and Discoverers Gazetteer of Planetary Nomenclature IAU Working Group for Planetary System Nomenclature originalu za 21 August 2014 Procitovano 22 January 2023 Sagan Carl April 1976 On Solar System Nomenclature Icarus 27 4 575 576 Bibcode 1976Icar 27 575S doi 10 1016 0019 1035 76 90175 5 Payne Gaposchkin Cecilia Haramundanis Katherine 1970 Introduction to Astronomy Englewood Cliffs N J Prentice Hall ISBN 0 13 478107 4 Marsden Brian G 3 October 1975 Satellites of Jupiter IAU Circular 2846 originalu za 22 February 2014 Procitovano 8 January 2011 IAU Rules and Conventions Working Group for Planetary System Nomenclature U S Geological Survey originalu za 13 April 2020 Procitovano 10 September 2020 Anderson J D Johnson T V Shubert G ta in 2005 Amalthea s Density Is Less Than That of Water Science 308 5726 1291 1293 Bibcode 2005Sci 308 1291A doi 10 1126 science 1110422 PMID 15919987 Burns J A Simonelli D P Showalter M R ta in 2004 Jupiter s Ring Moon System U Bagenal Fran red Jupiter The Planet Satellites and Magnetosphere Cambridge University Press Burns J A Showalter M R Hamilton D P ta in 1999 The Formation of Jupiter s Faint Rings Science 284 5417 1146 1150 Bibcode 1999Sci 284 1146B doi 10 1126 science 284 5417 1146 PMID 10325220 Canup Robin M Ward William R 2002 Formation of the Galilean Satellites Conditions of Accretion PDF The Astronomical Journal 124 6 3404 3423 Bibcode 2002AJ 124 3404C doi 10 1086 344684 PDF originalu za 15 June 2019 Procitovano 31 August 2008 Clavin Whitney 1 travnya 2014 Ganymede May Harbor Club Sandwich of Oceans and Ice NASA Jet Propulsion Laboratory originalu za 31 January 2020 Procitovano 1 travnya 2014 Vance Steve Bouffard Mathieu Choukroun Mathieu Sotina Christophe 12 April 2014 Ganymede s internal structure including thermodynamics of magnesium sulfate oceans in contact with ice Planetary and Space Science 96 62 70 Bibcode 2014P amp SS 96 62V doi 10 1016 j pss 2014 03 011 Khurana K K Jia X Kivelson M G Nimmo F Schubert G Russell C T 12 May 2011 Evidence of a Global Magma Ocean in Io s Interior Science 332 6034 1186 1189 Bibcode 2011Sci 332 1186K doi 10 1126 science 1201425 PMID 21566160 Grav Tommy Holman Matthew J Gladman Brett J Aksnes Kaare November 2003 Photometric survey of the irregular satellites Icarus 166 1 33 45 arXiv astro ph 0301016 Bibcode 2003Icar 166 33G doi 10 1016 j icarus 2003 07 005 S2CID 7793999 Sheppard Scott S Jewitt David C Porco Carolyn 2004 PDF U Fran Bagenal Timothy E Dowling William B McKinnon red Jupiter The planet satellites and magnetosphere T 1 Cambridge UK Cambridge University Press s 263 280 ISBN 0 521 81808 7 Arhiv originalu PDF za 26 March 2009 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Proignorovano work dovidka Planetary Satellite Mean Elements JPL Solar System Dynamics NASA originalu za 6 October 2021 Procitovano 28 March 2022 Note Orbital elements of regular satellites are with respect to the while orbital elements of irregular satellites are with respect to the Brozovic Marina Jacobson Robert A March 2017 The Orbits of Jupiter s Irregular Satellites The Astronomical Journal 153 4 10 Bibcode 2017AJ 153 147B doi 10 3847 1538 3881 aa5e4d S2CID 125571053 147 Sheppard Scott S Williams Gareth V Tholen David J Trujillo Chadwick A Brozovic Marina Thirouin Audrey ta in August 2018 New Jupiter Satellites and Moon Moon Collisions Research Notes of the American Astronomical Society 2 3 155 arXiv 1809 00700 Bibcode 2018RNAAS 2 155S doi 10 3847 2515 5172 aadd15 S2CID 55052745 155 Nesvorny David Beauge Cristian Dones Luke March 2004 Collisional Origin of Families of Irregular Satellites PDF The Astronomical Journal 127 3 1768 1783 Bibcode 2004AJ 127 1768N doi 10 1086 382099 S2CID 27293848 Arhiv PDF originalu za 9 October 2022 Procitovano 27 August 2008 Natural Satellites Ephemeris Service Minor Planet Center originalu za 4 October 2022 Procitovano 20 January 2023 Selection of Objects All Jovian outer irregular satellites Check I require Orbital Elements Get Information Planetary Satellite Physical Parameters Jet Propulsion Laboratory originalu za 28 March 2022 Procitovano 28 March 2022 Siedelmann P K Abalakin V K Bursa M Davies M E de Bergh C Lieske J H Obrest J Simon J L Standish E M Stooke P Thomas P C 2000 The Planets and Satellites 2000 IAU IAG Working Group on Cartographic Coordinates and Rotational Elements of the Planets and Satellites Arhiv originalu za 10 serpnya 2011 Procitovano 31 serpnya 2008

Дата публікації:
Топ