Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Супутників Нептуна наразі відомо 16 Вони носять назви на честь античних другорядних божеств води Найбільшим супутником є

Супутники Нептуна

Супутники Нептуна

Супутників Нептуна наразі відомо 16. Вони носять назви на честь античних другорядних божеств води. Найбільшим супутником є Тритон, який у 300 разів перевищує за масою всі інші супутники Нептуна разом узяті. Тритон був відкритий Вільямом Ласселлом 10 жовтня 1846 року, через 17 днів після відкриття самого Нептуна. Сторіччя потому, у 1949 році, був відкритий другий супутник, Нереїда. Найбільше супутників Нептуна було відкрито у 1989 році, під час прольоту повз Нептун «Вояджера-2».

image
Знімок Нептуна й деяких його супутників, зроблений космічним телескопом Джеймса Вебба.

Тритон унікальний серед великих супутників Сонячної системи тим, що він обертається навколо Нептуна в напрямку, протилежному до напрямку осьового обертання планети. Це свідчить про те, що Тритон утворився не на орбіті навколо Нептуна, а був захоплений його гравітацією. Це захоплення, ймовірно, відбулося через деякий час після формування системи супутників Нептуна і стало катастрофічною подією для інших супутників: воно збурило їхні орбіти і призвело до зіткнень деяких із них, у результаті чого утворився уламковий диск.

Усередині орбіти Тритона обертаються сім невеликих регулярних супутників, усі вони мають проградні орбіти, майже компланарні з екваторіальною площиною Нептуна. Деякі з них обертаються серед кілець Нептуна. Найбільший із них — Протей. Ці супутники утворилися з уламкового диска, створеного після захоплення Тритона.

За орбітою Тритона обертаються вісім зовнішніх нерегулярних супутників із далекими й сильно нахиленими орбітами. Три з них мають проградні орбіти, а решта п'ять — ретроградні. Найбільший із них, Нереїда, має надзвичайно близьку та ексцентричну орбіту як для нерегулярного супутника. Це може пояснюватись тим, що колись Нереїда була звичайним супутником, але її орбіта була сильно збурена під час захоплення Тритона. Найдальший супутник Нептуна (S/2021 N 1) має орбітальний період приблизно 27 земних років та обертається далі від своєї планети, ніж будь-який інший відомий супутник у Сонячній системі.

Історія відкриття

Тритон був відкритий Вільямом Ласселлом у 1846 році, лише через сімнадцять днів після відкриття Нептуна. Нереїду відкрив Джерард Койпер у 1949 році. Третій супутник, пізніше названий Ларисою, вперше спостерігали Гарольд Рейтсема, [d], [d] та Девід Толен 24 травня 1981 року. Астрономи спостерігали тісне зближення Нептуна із зорею, шукаючи кільця, схожі на ті, які були виявлені навколо Урана чотири роки перед тим. Такі кільця могли б трохи зменшити яскравість зорі перед наближенням планети. Яскравість зорі впала лише на кілька секунд, що могло статися завдяки супутнику, а не кільцю.

Більше супутників не було знайдено, поки «Вояджер-2» не пролетів поряд із Нептуном у 1989 році. «Вояджер-2» підтвердив відкриття Лариси та виявив п'ять внутрішніх супутників — Наяду, Таласу, Деспіну, Галатею та Протей. У 2001 році два дослідження з використанням великих наземних телескопів виявили п'ять зовнішніх нерегулярних супутників — Галімеду, Сао, Псамафу, Лаомедеяю і Несо. Дослідження 2002 року виявило шостий супутник, але його не вдалося спостерігати достатньо разів, щоб визначити його орбіту, і тому він був втрачений.

У 2013 році Марк Шоволтер виявив внутрішній супутник Гіпокамп, досліджуючи зображення кілець Нептуна, зроблені космічним телескопом «Габбл» у 2009 році. Він використав техніку зсуву й додавання зображень, щоб компенсувати орбітальний рух Нептуна й виявити слабкі деталі. Вирішивши з цікавості розширити зону пошуку до радіусів далеко за межами кілець, він побачив світлу точку, яка відповідала новому супутнику. Потім він знайшов цей супутник у кількох інших архівних зображеннях телескопа «Габбл», перше з яких відносилось аж до 2004 року. «Вояджер-2», який спостерігав усі інші внутрішні супутники Нептуна, не виявив його під час свого прольоту в 1989 році через його затемнення.

У 2021 році Скотт Шеппард і його колеги використали телескоп Субару на Гаваях і виявили ще два нерегулярні супутники Нептуна, про які було оголошено у 2024 році. Ці два супутники отримали тимчасові позначення (S/2021 N 1) і (S/2002 N 5). Останній виявився повторним відкриттям втраченого супутника 2002 року.

Назви

Тритон не мав офіційної назви аж до XX століття. Назву «Тритон» запропонував Каміль Фламмаріон у своїй книзі «Популярна астрономія» 1880 року, але вона стала загальновживаною лише з 1930-х років. До цього часу його зазвичай називали просто «супутником Нептуна». Інші супутники Нептуна також названі на честь грецьких і римських богів води, що перегукується зі значенням самого Нептуна як бога моря. Це діти Посейдона, грецького відповідника Нептуна (Тритон, Протей, Деспіна, Таласа), коханка Посейдона (Лариса), пов'язана з Посейдоном міфологічна істота (Гіппокамп), класи малих грецьких божеств води (Наяда, Нереїда) або окремі відомі нереїди (Галімеда, Галатея, Несо, Сао, Лаомедея, Псамафа).

Для нерегулярних супутників загальне правило полягає в тому, щоб латинізовані назви закінчувалися на «a» для проградних супутників, на «e» для ретроградних і на «o» для незвичайно нахилених супутників (таке ж правило використовується для супутників Юпітера). Два астероїди мають такі ж назви, що й супутники Нептуна — 74 Галатея та 1162 Лариса.

Характеристики

Супутники Нептуна можна розділити на дві групи: регулярні та нерегулярні. Перша група включає сім внутрішніх супутників, які рухаються по кругових орбітах в екваторіальній площині Нептуна. Друга група складається з решти дев'яти супутників, включаючи Тритон. Зазвичай вони рухаються нахиленими ексцентричними й часто ретроградними орбітами далеко від Нептуна; єдиним винятком є Тритон, який обертається близько до планети по круговій, ретроградній і нахиленій орбіті.

image
Схема орбіти внутрішніх супутників Нептуна, включаючи Тритон.
image
Порівняння розмірів семи внутрішніх супутників Нептуна

Регулярні супутники

У порядку відстані від Нептуна, правильні супутники — Наяда, Таласа, Деспіна, Галатея, Лариса, Гіпокамп і Протей. Усі, крім двох зовнішніх, знаходяться в межах орбіти, синхронної з Нептуном (період обертання Нептуна становить 0,6713 дня або 16 годин), і тому приливні сили з часом зменшують їхні орбіти, а при спостереженні з Нептуна вони б рухались із заходу на схід. Протей є найбільшим регулярним супутником і другим за розміром серед усіх супутників Нептуна.

Внутрішні супутники тісно пов'язані з кільцями Нептуна. Два найближчі до Нептуна супутники, Наяда і Таласа, обертаються між кільцями Галле і Левер'є. Деспіна може бути супутником-пастухом кільця Левер'є, оскільки її орбіта лежить саме всередині цього кільця. Наступний супутник, Галатея, обертається прямо всередині найпомітнішого з кілець Нептуна, кільця Адамса. Це кільце дуже вузьке, його ширина не перевищує 50 км, воно складається з п'яти яскравих дуг. Сила тяжіння Галатеї допомагає утримувати пилові частинки кілець в обмеженій області, зберігаючи малу товщину кільця. Орбітальні резонанси між частинками кільця та Галатеєю можуть відігравати роль у підтримці дуг.

Лише два найбільші регулярні супутники сфотографували з достатньою роздільною здатністю, щоб розрізнити їх форми та деталі поверхні. Лариса має витягнуту форму й середній розмір близько 200 км. Протей має розмір близько 400 км, він не дуже витягнутий, але й не повністю сферичний, натомість нагадує неправильний багатогранник із кількома плоскими або злегка увігнутими гранями розміром 150—250 км кожна. Така несферична форма попри великий розмір може бути пов'язана з минулим руйнуванням Протея при зіткненні. Поверхня Протея вкрита багатьма кратерами, найбільший із яких, Фарос, має діаметр понад 150 км.

Усі внутрішні супутники Нептуна мають темну поверхню: їхнє геометричне альбедо коливається від 7 до 10 %. Їхні спектри вказують на те, що вони складаються з водяного льоду, забрудненого якимось дуже темним матеріалом, ймовірно, складними органічними сполуками. У цьому відношенні внутрішні супутники Нептуна подібні до внутрішніх супутників Урана.

Нерегулярні супутники

У порядку віддаленості від планети, нерегулярні супутники — Тритон, Нереїда, Галімед, Сао, (S/2002 N 5), Лаомедея, Псамафа, Несо та (S/2021 N 1). Ця група включає об'єкти як проградні, так і ретроградні об'єкти. Сім найдальших супутників схожі на нерегулярні супутники інших планет-гігантів і, як вважають, були захоплені гравітацією Нептуна, на відміну від регулярних супутників, які, ймовірно, утворилися на місці.

Тритон і Нереїда є незвичайними нерегулярними супутниками, тому їх розглядають окремо від решти семи нерегулярних супутників Нептуна. По-перше, це два найбільші відомі нерегулярні супутники в Сонячній системі, причому Тритон майже на порядок більший за всі інші відомі нерегулярні супутники. По-друге, вони обидва мають нетипово малі великі півосі, причому у Тритона вона на порядок менша, ніж у всіх інших відомих нерегулярних супутників. По-третє, вони обидва мають незвичайні орбітальні ексцентриситети: Нереїда має одну з найбільш ексцентричних орбіт з усіх відомих нерегулярних супутників, а орбіта Тритона є майже ідеальним колом. Нарешті, Нереїда також має найменший нахил з усіх відомих нерегулярних супутників.

image
Нерегулярні супутники Юпітера (червоний), Сатурна (зелений), Уран (пурпурний) і Нептуна (синій). По горизонталі відкладена велика піввісь орбіти (як частка радіуса сфери Гілла), а по вертикалі — нахил орбіти відносно екліптики. Відносні розміри супутників позначені розміром їхніх символів. Позначені групи Сао та Несо.

Тритон

Тритон рухається по ретроградній і майже коловій орбіті, і вважається супутником, захопленим гравітацією Нептуна. Він став другим супутником у Сонячній системі, на якому була виявлена значна атмосфера, яка складається переважно з азоту з невеликою кількістю метану та чадного газу. Тиск на поверхні Тритона становить близько 14 мкбар. У 1989 році космічний корабель «Вояджер-2» спостерігав у цій тонкій атмосфері хмари та туман. Тритон — одне з найхолодніших тіл у Сонячній системі з температурою поверхні близько 38 K (−235,2 °C). Його поверхня вкрита азотом, метаном, вуглекислим газом і водяним льодом і має високе геометричне альбедо понад 70 %. Бондівське альбедо ще вище й досягає 90 %. Особливості поверхні включають велику південну [en], старі кратеровані рівнини, порізані грабенами та ескарпами, а також молоді ділянки, ймовірно, утворені ендогенними процесами, такими як кріовулканізм. Спостереження «Вояджера-2» виявили низку активних гейзерів у межах полярної шапки, нагрітої Сонцем, які викидають шлейфи на висоту до 8 км. Тритон має відносно високу густину близько 2 г/см3, що вказує на те, що гірські породи становлять приблизно дві третини його маси, а льоди (в основному водяний лід) — одну третину. Глибоко всередині Тритона може бути шар рідкої води, який утворює підземний океан. Через його ретроградну орбіту та відносну близькість до Нептуна (ближче, ніж Місяць до Землі), припливна сила спричиняє поступове зменшення орбіти, яке приблизно через 3,6 млрд років має призвести до знищення Тритона.

Нереїда

Нереїда — третій за величиною супутник Нептуна. Вона має проградну, але дуже витягнуту орбіту, і вважається, що це колишній регулярний супутник, який був викинутий на його поточну орбіту через гравітаційне збурення під час захоплення Тритона. Нереїда містить у собі приблизно 98 % загальної маси всіх звичайних нерегулярних супутників Нептуна (не рахуючи Тритон).

Звичайні нерегулярні супутники

Серед решти нерегулярних супутників Сао, (S/2002 N 5) і Лаомедея мають проградні орбіти, тоді як Галімед, Псамафа, Несо і (S/2021 N 1) — ретроградні орбіти. Існує принаймні дві групи супутників, які мають подібні орбіти: проградні супутники Сао, S/2002 N 5 і Лаомедея належать до групи Сао, а ретроградні супутники Псамафа, Несо й S/2021 N 1 належать до групи Несо. Супутники групи Несо мають найбільші орбіти серед усіх природних супутників, відкритих у Сонячній системі на сьогодні, із середніми орбітальними відстанями, що в 125 разів перевищують відстань між Землею та Місяцем, і орбітальними періодами понад 25 років. Завдяки великій відстані від Сонця і значній масі, Нептун має найбільшу сферу Гілла серед усіх відомих тіл Сонячної системи. Це дозволяє йому утримувати на орбітах такі далекі супутники. Однак супутники Юпітера в групах Карме та Пасіфе обертаються на більшому відсотку від радіуса Гілла своєї планети, ніж супутники групи Несо.

Формування

image
Відносні маси супутників Нептуна

Розподіл маси супутників Нептуна є найбільш неоднорідним серед усіх систем супутників планет-гігантів Сонячної системи. На один супутник, Тритон, припадає майже вся маса системи, а решта супутників разом узяті складають лише третину відсотка. Це нагадує систему супутників Сатурна, де Титан становить понад 95 % загальної маси, але відрізняється від більш збалансованих систем Юпітера та Урана. Причина однобокості нинішньої системи Нептуна полягає в тому, що Тритон був захоплений значно пізніше, ніж утворилася первісна система супутників Нептуна, і, ймовірно, що велика частина маси була втрачена в процесі його захоплення.

Орбіта Тритона після захоплення мала бути надзвичайно ексцентричною, що мало спричиняти хаотичні збурення орбіт первісних внутрішніх супутників Нептуна, призвести до їхніх зіткнень та перетворити їх на диск уламків. Нинішні внутрішні супутники Нептуна, ймовірно, не є первісними тілами, які утворилися разом із Нептуном. Лише після того, як орбіта Тритона стала круглою, частина уламків змогла знову об'єднатися в сучасні регулярні супутники.

Механізм захоплення Тритона протягом багатьох років був предметом теоретичних досліджень. Одна з теорій припускає, що Тритон був захоплений у гравітаційній задачі трьох тіл. У цьому сценарії Тритон є вцілілим членом подвійного об'єкта пояса Койпера, і його колишній компаньйон був втрачений під час зустрічі з Нептуном.

Схожість кольорів Галімеди й Нереїди та чисельне моделювання їхньої динаміки вказують, що, можливо, вони зіштовхувались у минулому.

Список

image
Орбітальна діаграма нахилу орбіти та орбітальних відстаней для кілець Нептуна та системи супутників у різних масштабах.

Супутники Нептуна перераховані тут за збільшенням орбітальних періодів, від найкоротшого до найдовшого. Нерегулярні (захоплені) супутники позначені кольором. Орбіти та середні відстані нерегулярних супутників змінюються протягом короткого періоду часу через часті планетарні та сонячні збурення, тому наведені орбітальні елементи всіх нерегулярних супутників усереднені за 30 000-річний період: вони можуть відрізнятися від оскулюючих орбітальних елементів, вказаних в інших джерелах. Усі елементи орбіти наведені на епоху 1 січня 2020 року. Тритон, єдиний супутник Нептуна, досить масивний, щоб набути сферичної форми, відмічений товстим шрифтом.

Key
Внутрішні супутники Великий супутник Нереїда (позагрупова) Галімеда (позагрупова) Група Сао Група Несо
Супутники Нептуна
Номер
Назва Зображення Абс. зор. величина Діаметр
(км) 		Маса (× 1016 кг)
 Велика піввісь
(км) 		Орбітальний період
(д.) 		Нахил орбіти
(°) 		Ексцентриситет
Рік відкриття Відкривач
Група
III Наяда
image
 9,6 60,4
(96 × 60 × 52)		 ≈ 13 48224 0,2944 4,691 0,0047 1989 Вояджер-2 внутрішній
IV Таласа
image
 8,7 81,4
(108 × 100 × 52)		 ≈ 35 50074 0,3115 0,135 0,0018 1989 Вояджер-2 внутрішній
V Деспіна
image
 7,3 156
(180 × 148 × 128)		 ≈ 170 52526 0,3346 0,068 0,0004 1989 Вояджер-2 внутрішній
VI Галатея
image
 7,2 174,8
(204 × 184 × 144)		 ≈ 280 61953 0,4287 0,034 0,0001 1989 Вояджер-2 внутрішній
VII Лариса
image
 6,8 194
(216 × 204 × 168)		 ≈ 380 73548 0,5555 0,205 0,0012 1981 Рейтсема та ін. внутрішній
XIV Гіпокамп
image
 10,5 34,8 ± 4,0 ≈ 2.2 105283 0,9500 0,064 0,0005 2013 Шоволтер та ін. внутрішній
VIII Протей
image
 5,0 420
(436 × 416 × 402)		 ≈ 3900 117646 1,1223 0,075 0,0005 1989 Вояджер-2 внутрішній
I Тритон
image
 –1,2 2705,2 ± 4,8

(2709 × 2706 × 2705)

2139000 354759 5,8769 156,865 0,0000 1846 Ласселл
II Нереїда
image
 4,4 357 ± 13 ≈ 2400 5504000 360,14 5,8 0,749 1949 Койпер
IX Галімеда
image
 10,0 ≈ 62 ≈ 12 16590500 1 879,78 119,6 0,521 2002 Голман та ін.
XI Сао
image
 11,1 ≈ 44 ≈ 3.4 22239900 2 919,43 50,2 0,296 2002 Голман та ін. Сао
(S/2002 N 5)
image
 11,2 ≈ 38 ≈ 3 23414700 3 156,56 46,3 0,433 2002 Голман та ін. Сао
XII Лаомедея
image
 10,8 ≈ 42 ≈ 3.4 23499900 3 176,13 36,9 0,419 2002 Голман та ін. Сао
X Псамафа
image
 11,0 ≈ 40 ≈ 2.9 47615100 9 149,51 127,8 0,414 2003 Шеппард та ін. Несо
XIII Несо
image
 10,7 ≈ 60 ≈ 11 49895300 9 794,99 128,4 0,455 2002 Голман та ін. Несо
(S/2021 N 1) 12,1 ≈ 25 ≈ 0.8 50700200 10 036,65 135,2 0,503 2021 Шеппард та ін. Несо

Див. також

Коментарі

  1. Подвійні об’єкти досить поширені серед великих транснептунових об’єктів. Близько 11% транснептунових об'єктів можуть бути подвійними.
  2. Номери позначаються римськими числами й даються супутникам в порядку відкриття.
  3. Назва вказана за «Астрономічним енциклопедичним словником», а в разі відсутності супутника у ньому — за «Енциклопедією космосу», окрім Гіпокампа, назва якого написана за аналогією з міфічним персонажем, на честь якого супутник названо.
  4. Діаметри з кількома числами, як-от "60×40×34", вказують на те, що тіло не є сферичним, і що кожен із його розмірів виміряно достатньо добре, щоб забезпечити оцінку розмірів за трьома осями. Розміри п'яти внутрішніх супутників були взяті з роботи Каркошки (2003). Розміри Протея взяти зі Стука (1994). Розміри Тритона взято з Томаса (2000), а його діаметр взято з Дейвіса та ін. (1991). Розмір Нереїди взято з Кісс та ін. (2016), а розміри інших зовнішніх супутників — з Шеппарда, причому діаметри S/2002 N 5 і S/2021 N 1 розраховані з припущенням альбедо 0,04.
  5. З усіх відомих супутників Нептуна тільки Тритон має достовірно виміряну масу. Маси всіх регулярних супутників були оцінені Лабораторією реактивного руху, а для решти нерегулярних супутників маси були розраховані з припущення про густину 1 г/см3.
  6. Оскільки посилання Шоволтер та ін. (2019) не охоплює неправильні супутники (з кольоровим фоном), їхні ексцентриситети взяті з Planetary Satellite Mean Elements Лабораторією реактивного руху.

Примітки

  1. Planetary Satellite Mean Elements. Jet Propulsion Laboratory. Процитовано 28 лютого 2024. Примітка: Орбітальні елементи регулярних супутників відносяться до [en], тоді як орбітальні елементи нерегулярних супутників відносяться до екліптики. Нахили понад 90° є ретроградними. Орбітальні періоди нерегулярних супутників можуть не узгоджуватися з їхньою великою піввіссю через збурення.
  2. MPEC 2024-D112 : S/2021 N 1. Minor Planet Electronic Circular. Minor Planet Center. 23 лютого 2024. Процитовано 23 лютого 2024.
  3. Lassell, W. (1846). Discovery of supposed ring and satellite of Neptune. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 7: 157. Bibcode:1846MNRAS...7..157L. doi:10.1093/mnras/7.9.154.
  4. Kuiper, Gerard P. (1949). The Second Satellite of Neptune. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 61 (361): 175—176. Bibcode:1949PASP...61..175K. doi:10.1086/126166.
  5. Reitsema, Harold J.; Hubbard, William B.; Lebofsky, Larry A.; Tholen, David J. (1982). Occultation by a Possible Third Satellite of Neptune. Science. 215 (4530): 289—291. Bibcode:1982Sci...215..289R. doi:10.1126/science.215.4530.289. PMID 17784355. S2CID 21385195.
  6. Smith, B. A.; Soderblom, L. A.; Banfield, D.; Barnet, C.; Basilevsky, A. T.; Beebe, R. F.; Bollinger, K.; Boyce, J. M.; Brahic, A. (1989). Voyager 2 at Neptune: Imaging Science Results. Science. 246 (4936): 1422—1449. Bibcode:1989Sci...246.1422S. doi:10.1126/science.246.4936.1422. PMID 17755997. S2CID 45403579.
  7. Holman, M. J.; Kavelaars, J. J.; Grav, T. та ін. (2004). Discovery of five irregular moons of Neptune (PDF). Nature. 430 (7002): 865—867. Bibcode:2004Natur.430..865H. doi:10.1038/nature02832. PMID 15318214. S2CID 4412380. Процитовано 24 October 2011.
  8. Sheppard, Scott S.; Jewitt, David C.; Kleyna, Jan (2006). A Survey for "Normal" Irregular Satellites around Neptune: Limits to Completeness. The Astronomical Journal. 132 (1): 171—176. arXiv:astro-ph/0604552. Bibcode:2006AJ....132..171S. doi:10.1086/504799. S2CID 154011.
  9. Hubble Finds New Neptune Moon. Space Telescope Science Institute. 15 липня 2013. Процитовано 28 січня 2021.
  10. Showalter, M. R. (15 липня 2013). How to Photograph a Racehorse ...and how this relates to a tiny moon of Neptune. Mark Showalter's blog. Процитовано 16 липня 2013.
  11. Kelly Beatty (15 липня 2013). Neptune's Newest Moon. . Процитовано 12 червня 2017.
  12. New Uranus and Neptune Moons. Earth & Planetary Laboratory. Carnegie Institution for Science. 23 лютого 2024. Процитовано 23 лютого 2024.
  13. MPEC 2024-D114 : S/2002 N 5. Minor Planet Electronic Circular. Minor Planet Center. 23 лютого 2024. Процитовано 23 лютого 2024.
  14. В Урана та Нептуна відкрили три нові супутники. Укрінформ. 28 лютого 2024. Процитовано 6 березня 2024.
  15. Flammarion, Camille (1880). Astronomie populaire (фр.). с. 591. ISBN .
  16. Moore, Patrick (April 1996). The planet Neptune: an historical survey before Voyager. Wiley-Praxis Series in Astronomy and Astrophysics (вид. 2nd). . с. 150 (see p. 68). ISBN . OCLC 33103787.
  17. Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. Процитовано 23 червня 2022.
  18. Showalter, M. R.; de Pater, I.; Lissauer, J. J.; French, R. S. (2019). The seventh inner moon of Neptune (PDF). Nature. 566 (7744): 350—353. Bibcode:2019Natur.566..350S. doi:10.1038/s41586-019-0909-9. PMC 6424524. PMID 30787452.
  19. M. Antonietta Barucci; Hermann Boehnhardt; Dale P. Cruikshank; Alessandro Morbidelli, ред. (2008). (PDF). The Solar System Beyond Neptune. с. 414. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2017. Процитовано 22 липня 2017.
  20. Jewitt, David; Haghighipour, Nader (2007). Irregular Satellites of the Planets: Products of Capture in the Early Solar System (PDF). Annual Review of Astronomy and Astrophysics. 45 (1): 261—95. arXiv:astro-ph/0703059. Bibcode:2007ARA&A..45..261J. doi:10.1146/annurev.astro.44.051905.092459. S2CID 13282788.
  21. Williams, David R. (1 вересня 2004). Neptune Fact Sheet. NASA. Процитовано 18 липня 2013.
  22. Miner, Ellis D.; Wessen, Randii R.; Cuzzi, Jeffrey N. (2007). Present knowledge of the Neptune ring system. Planetary Ring System. Springer Praxis Books. ISBN .
  23. Horn, Linda J.; Hui, John; Lane, Arthur L.; Colwell, Joshua E. (1990). Observations of Neptunian rings by Voyager photopolarimeter experiment. Geophysical Research Letters. 17 (10): 1745—1748. Bibcode:1990GeoRL..17.1745H. doi:10.1029/GL017i010p01745.
  24. Stooke, Philip J. (1994). The surfaces of Larissa and Proteus. Earth, Moon, and Planets. 65 (1): 31—54. Bibcode:1994EM&P...65...31S. doi:10.1007/BF00572198. S2CID 121825800.
  25. Banfield, Don; Murray, Norm (October 1992). A dynamical history of the inner Neptunian satellites. Icarus. 99 (2): 390—401. Bibcode:1992Icar...99..390B. doi:10.1016/0019-1035(92)90155-Z.
  26. Karkoschka, Erich (2003). Sizes, shapes, and albedos of the inner satellites of Neptune. Icarus. 162 (2): 400—407. Bibcode:2003Icar..162..400K. doi:10.1016/S0019-1035(03)00002-2.
  27. Elliot, J. L.; Strobel, D. F.; Zhu, X.; Stansberry, J. A.; Wasserman, L. H.; Franz, O. G. (2000). The Thermal Structure of Triton's Middle Atmosphere (PDF). Icarus. 143 (2): 425—428. Bibcode:2000Icar..143..425E. doi:10.1006/icar.1999.6312.
  28. Cruikshank, D.P.; Roush, T.L.; Owen, T.C.; Geballe, T.R. та ін. (6 серпня 1993). Ices on the surface of Triton. Science. 261 (5122): 742—745. Bibcode:1993Sci...261..742C. doi:10.1126/science.261.5122.742. PMID 17757211. S2CID 38283311.
  29. Hussmann, Hauke; Sohl, Frank; Spohn, Tilman (November 2006). Subsurface oceans and deep interiors of medium-sized outer planet satellites and large trans-neptunian objects. Icarus. 185 (1): 258—273. Bibcode:2006Icar..185..258H. doi:10.1016/j.icarus.2006.06.005.
  30. Chyba, C. F.; Jankowski, D. G.; Nicholson, P. D. (July 1989). Tidal evolution in the Neptune-Triton system. Astronomy and Astrophysics. 219 (1–2): L23—L26. Bibcode:1989A&A...219L..23C.
  31. Goldreich, P.; Murray, N.; Longaretti, P. Y.; Banfield, D. (1989). Neptune's story. Science. 245 (4917): 500—504. Bibcode:1989Sci...245..500G. doi:10.1126/science.245.4917.500. PMID 17750259. S2CID 34095237.
  32. Denk, Tilmann (2024). Outer Moons of Saturn. tilmanndenk.de. Tilmann Denk. Процитовано 25 лютого 2024.
  33. Sheppard, Scott S. Neptune Moons. sites.google.com. Процитовано 26 квітня 2022.
  34. Naeye, R. (September 2006). Triton Kidnap Caper. . 112 (3): 18. Bibcode:2006S&T...112c..18N.
  35. Agnor, C.B.; Hamilton, D.P. (2006). Neptune's capture of its moon Triton in a binary-planet gravitational encounter (PDF). Nature. 441 (7090): 192—4. Bibcode:2006Natur.441..192A. doi:10.1038/nature04792. PMID 16688170. S2CID 4420518.
  36. Grav, Tommy; Holman, Matthew J.; Fraser, Wesley C. (20 вересня 2004). Photometry of Irregular Satellites of Uranus and Neptune. The Astrophysical Journal. 613 (1): L77—L80. arXiv:astro-ph/0405605. Bibcode:2004ApJ...613L..77G. doi:10.1086/424997. S2CID 15706906.
  37. Brozović, Marina; Jacobson, Robert A. (May 2022). Orbits of the Irregular Satellites of Uranus and Neptune. The Astronomical Journal. 163 (5): 12. Bibcode:2022AJ....163..241B. doi:10.3847/1538-3881/ac617f. S2CID 248458067. 241.
  38. Супутники Нептуна // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 458. — .
  39. Супутники Нептуна // Енциклопедія космосу / Голубов О., Солодовнікова Н. (наук. ред.). — Харків : Пегас, 2019. — С. 131. — .
  40. Thomas, P.C. (2000). NOTE: The Shape of Triton from Limb Profiles. Icarus. 148 (2): 587—588. Bibcode:2000Icar..148..587T. doi:10.1006/icar.2000.6511.
  41. Davies, Merton E.; Rogers, Patricia G.; Colvin, Tim R. (1991). A control network of Triton. Journal of Geophysical Research. 96 (E1): 15, 675—681. Bibcode:1991JGR....9615675D. doi:10.1029/91JE00976.
  42. Kiss, C.; Pál, A.; Farkas-Takács, A. I.; Szabó, G. M.; Szabó, R.; Kiss, L. L.; Molnár, L.; Sárneczky, K.; Müller, T. G.; Mommert, M.; Stansberry, J. (11 квітня 2016). Nereid from space: Rotation, size and shape analysis from Kepler/K2, Herschel and Spitzer observations (PDF). Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 457 (3): 2908—2917. arXiv:1601.02395. Bibcode:2016MNRAS.457.2908K. doi:10.1093/mnras/stw081. ISSN 0035-8711. S2CID 54602372.
  43. Planetary Satellite Physical Parameters. Jet Propulsion Laboratory. Процитовано 28 березня 2022.

Література

  • Супутники Нептуна // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 458. — .
  • Супутники Нептуна // Енциклопедія космосу / Голубов О., Солодовнікова Н. (наук. ред.). — Харків : Пегас, 2019. — С. 131. — .
  • Коскі О., Ґрцевич Д. Сонячна система: Путівник для туристів. — Харків : Жорж, 2019. — С. 203-207. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Супутники Нептуна
  • image Сонячна система: Нептун на YouTube, відео Tokar.ua
  • Супутники Нептуна: найголовніші факти про ці дуже дивні світи на краю Сонячної системи. Фокус. 28 листопада 2022. Процитовано 6 березня 2024.
  • Scott S. Sheppard: Neptune Moons
  • Gazetteer of Planetary Nomenclature—Neptune (USGS)
Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Suputnikiv Neptuna narazi vidomo 16 Voni nosyat nazvi na chest antichnih drugoryadnih bozhestv vodi Najbilshim suputnikom ye Triton yakij u 300 raziv perevishuye za masoyu vsi inshi suputniki Neptuna razom uzyati Triton buv vidkritij Vilyamom Lassellom 10 zhovtnya 1846 roku cherez 17 dniv pislya vidkrittya samogo Neptuna Storichchya potomu u 1949 roci buv vidkritij drugij suputnik Nereyida Najbilshe suputnikiv Neptuna bulo vidkrito u 1989 roci pid chas prolotu povz Neptun Voyadzhera 2 Znimok Neptuna j deyakih jogo suputnikiv zroblenij kosmichnim teleskopom Dzhejmsa Vebba Triton unikalnij sered velikih suputnikiv Sonyachnoyi sistemi tim sho vin obertayetsya navkolo Neptuna v napryamku protilezhnomu do napryamku osovogo obertannya planeti Ce svidchit pro te sho Triton utvorivsya ne na orbiti navkolo Neptuna a buv zahoplenij jogo gravitaciyeyu Ce zahoplennya jmovirno vidbulosya cherez deyakij chas pislya formuvannya sistemi suputnikiv Neptuna i stalo katastrofichnoyu podiyeyu dlya inshih suputnikiv vono zburilo yihni orbiti i prizvelo do zitknen deyakih iz nih u rezultati chogo utvorivsya ulamkovij disk Useredini orbiti Tritona obertayutsya sim nevelikih regulyarnih suputnikiv usi voni mayut progradni orbiti majzhe komplanarni z ekvatorialnoyu ploshinoyu Neptuna Deyaki z nih obertayutsya sered kilec Neptuna Najbilshij iz nih Protej Ci suputniki utvorilisya z ulamkovogo diska stvorenogo pislya zahoplennya Tritona Za orbitoyu Tritona obertayutsya visim zovnishnih neregulyarnih suputnikiv iz dalekimi j silno nahilenimi orbitami Tri z nih mayut progradni orbiti a reshta p yat retrogradni Najbilshij iz nih Nereyida maye nadzvichajno blizku ta ekscentrichnu orbitu yak dlya neregulyarnogo suputnika Ce mozhe poyasnyuvatis tim sho kolis Nereyida bula zvichajnim suputnikom ale yiyi orbita bula silno zburena pid chas zahoplennya Tritona Najdalshij suputnik Neptuna S 2021 N 1 maye orbitalnij period priblizno 27 zemnih rokiv ta obertayetsya dali vid svoyeyi planeti nizh bud yakij inshij vidomij suputnik u Sonyachnij sistemi Istoriya vidkrittyaTriton buv vidkritij Vilyamom Lassellom u 1846 roci lishe cherez simnadcyat dniv pislya vidkrittya Neptuna Nereyidu vidkriv Dzherard Kojper u 1949 roci Tretij suputnik piznishe nazvanij Larisoyu vpershe sposterigali Garold Rejtsema d d ta Devid Tolen 24 travnya 1981 roku Astronomi sposterigali tisne zblizhennya Neptuna iz zoreyu shukayuchi kilcya shozhi na ti yaki buli viyavleni navkolo Urana chotiri roki pered tim Taki kilcya mogli b trohi zmenshiti yaskravist zori pered nablizhennyam planeti Yaskravist zori vpala lishe na kilka sekund sho moglo statisya zavdyaki suputniku a ne kilcyu Bilshe suputnikiv ne bulo znajdeno poki Voyadzher 2 ne proletiv poryad iz Neptunom u 1989 roci Voyadzher 2 pidtverdiv vidkrittya Larisi ta viyaviv p yat vnutrishnih suputnikiv Nayadu Talasu Despinu Galateyu ta Protej U 2001 roci dva doslidzhennya z vikoristannyam velikih nazemnih teleskopiv viyavili p yat zovnishnih neregulyarnih suputnikiv Galimedu Sao Psamafu Laomedeyayu i Neso Doslidzhennya 2002 roku viyavilo shostij suputnik ale jogo ne vdalosya sposterigati dostatno raziv shob viznachiti jogo orbitu i tomu vin buv vtrachenij U 2013 roci Mark Shovolter viyaviv vnutrishnij suputnik Gipokamp doslidzhuyuchi zobrazhennya kilec Neptuna zrobleni kosmichnim teleskopom Gabbl u 2009 roci Vin vikoristav tehniku zsuvu j dodavannya zobrazhen shob kompensuvati orbitalnij ruh Neptuna j viyaviti slabki detali Virishivshi z cikavosti rozshiriti zonu poshuku do radiusiv daleko za mezhami kilec vin pobachiv svitlu tochku yaka vidpovidala novomu suputniku Potim vin znajshov cej suputnik u kilkoh inshih arhivnih zobrazhennyah teleskopa Gabbl pershe z yakih vidnosilos azh do 2004 roku Voyadzher 2 yakij sposterigav usi inshi vnutrishni suputniki Neptuna ne viyaviv jogo pid chas svogo prolotu v 1989 roci cherez jogo zatemnennya U 2021 roci Skott Sheppard i jogo kolegi vikoristali teleskop Subaru na Gavayah i viyavili she dva neregulyarni suputniki Neptuna pro yaki bulo ogolosheno u 2024 roci Ci dva suputniki otrimali timchasovi poznachennya S 2021 N 1 i S 2002 N 5 Ostannij viyavivsya povtornim vidkrittyam vtrachenogo suputnika 2002 roku NazviTriton ne mav oficijnoyi nazvi azh do XX stolittya Nazvu Triton zaproponuvav Kamil Flammarion u svoyij knizi Populyarna astronomiya 1880 roku ale vona stala zagalnovzhivanoyu lishe z 1930 h rokiv Do cogo chasu jogo zazvichaj nazivali prosto suputnikom Neptuna Inshi suputniki Neptuna takozh nazvani na chest greckih i rimskih bogiv vodi sho peregukuyetsya zi znachennyam samogo Neptuna yak boga morya Ce diti Posejdona greckogo vidpovidnika Neptuna Triton Protej Despina Talasa kohanka Posejdona Larisa pov yazana z Posejdonom mifologichna istota Gippokamp klasi malih greckih bozhestv vodi Nayada Nereyida abo okremi vidomi nereyidi Galimeda Galateya Neso Sao Laomedeya Psamafa Dlya neregulyarnih suputnikiv zagalne pravilo polyagaye v tomu shob latinizovani nazvi zakinchuvalisya na a dlya progradnih suputnikiv na e dlya retrogradnih i na o dlya nezvichajno nahilenih suputnikiv take zh pravilo vikoristovuyetsya dlya suputnikiv Yupitera Dva asteroyidi mayut taki zh nazvi sho j suputniki Neptuna 74 Galateya ta 1162 Larisa HarakteristikiSuputniki Neptuna mozhna rozdiliti na dvi grupi regulyarni ta neregulyarni Persha grupa vklyuchaye sim vnutrishnih suputnikiv yaki ruhayutsya po krugovih orbitah v ekvatorialnij ploshini Neptuna Druga grupa skladayetsya z reshti dev yati suputnikiv vklyuchayuchi Triton Zazvichaj voni ruhayutsya nahilenimi ekscentrichnimi j chasto retrogradnimi orbitami daleko vid Neptuna yedinim vinyatkom ye Triton yakij obertayetsya blizko do planeti po krugovij retrogradnij i nahilenij orbiti Shema orbiti vnutrishnih suputnikiv Neptuna vklyuchayuchi Triton Porivnyannya rozmiriv semi vnutrishnih suputnikiv Neptuna Regulyarni suputniki U poryadku vidstani vid Neptuna pravilni suputniki Nayada Talasa Despina Galateya Larisa Gipokamp i Protej Usi krim dvoh zovnishnih znahodyatsya v mezhah orbiti sinhronnoyi z Neptunom period obertannya Neptuna stanovit 0 6713 dnya abo 16 godin i tomu prilivni sili z chasom zmenshuyut yihni orbiti a pri sposterezhenni z Neptuna voni b ruhalis iz zahodu na shid Protej ye najbilshim regulyarnim suputnikom i drugim za rozmirom sered usih suputnikiv Neptuna Vnutrishni suputniki tisno pov yazani z kilcyami Neptuna Dva najblizhchi do Neptuna suputniki Nayada i Talasa obertayutsya mizh kilcyami Galle i Lever ye Despina mozhe buti suputnikom pastuhom kilcya Lever ye oskilki yiyi orbita lezhit same vseredini cogo kilcya Nastupnij suputnik Galateya obertayetsya pryamo vseredini najpomitnishogo z kilec Neptuna kilcya Adamsa Ce kilce duzhe vuzke jogo shirina ne perevishuye 50 km vono skladayetsya z p yati yaskravih dug Sila tyazhinnya Galateyi dopomagaye utrimuvati pilovi chastinki kilec v obmezhenij oblasti zberigayuchi malu tovshinu kilcya Orbitalni rezonansi mizh chastinkami kilcya ta Galateyeyu mozhut vidigravati rol u pidtrimci dug Lishe dva najbilshi regulyarni suputniki sfotografuvali z dostatnoyu rozdilnoyu zdatnistyu shob rozrizniti yih formi ta detali poverhni Larisa maye vityagnutu formu j serednij rozmir blizko 200 km Protej maye rozmir blizko 400 km vin ne duzhe vityagnutij ale j ne povnistyu sferichnij natomist nagaduye nepravilnij bagatogrannik iz kilkoma ploskimi abo zlegka uvignutimi granyami rozmirom 150 250 km kozhna Taka nesferichna forma popri velikij rozmir mozhe buti pov yazana z minulim rujnuvannyam Proteya pri zitknenni Poverhnya Proteya vkrita bagatma kraterami najbilshij iz yakih Faros maye diametr ponad 150 km Usi vnutrishni suputniki Neptuna mayut temnu poverhnyu yihnye geometrichne albedo kolivayetsya vid 7 do 10 Yihni spektri vkazuyut na te sho voni skladayutsya z vodyanogo lodu zabrudnenogo yakimos duzhe temnim materialom jmovirno skladnimi organichnimi spolukami U comu vidnoshenni vnutrishni suputniki Neptuna podibni do vnutrishnih suputnikiv Urana Neregulyarni suputniki U poryadku viddalenosti vid planeti neregulyarni suputniki Triton Nereyida Galimed Sao S 2002 N 5 Laomedeya Psamafa Neso ta S 2021 N 1 Cya grupa vklyuchaye ob yekti yak progradni tak i retrogradni ob yekti Sim najdalshih suputnikiv shozhi na neregulyarni suputniki inshih planet gigantiv i yak vvazhayut buli zahopleni gravitaciyeyu Neptuna na vidminu vid regulyarnih suputnikiv yaki jmovirno utvorilisya na misci Triton i Nereyida ye nezvichajnimi neregulyarnimi suputnikami tomu yih rozglyadayut okremo vid reshti semi neregulyarnih suputnikiv Neptuna Po pershe ce dva najbilshi vidomi neregulyarni suputniki v Sonyachnij sistemi prichomu Triton majzhe na poryadok bilshij za vsi inshi vidomi neregulyarni suputniki Po druge voni obidva mayut netipovo mali veliki pivosi prichomu u Tritona vona na poryadok mensha nizh u vsih inshih vidomih neregulyarnih suputnikiv Po tretye voni obidva mayut nezvichajni orbitalni ekscentrisiteti Nereyida maye odnu z najbilsh ekscentrichnih orbit z usih vidomih neregulyarnih suputnikiv a orbita Tritona ye majzhe idealnim kolom Nareshti Nereyida takozh maye najmenshij nahil z usih vidomih neregulyarnih suputnikiv Neregulyarni suputniki Yupitera chervonij Saturna zelenij Uran purpurnij i Neptuna sinij Po gorizontali vidkladena velika pivvis orbiti yak chastka radiusa sferi Gilla a po vertikali nahil orbiti vidnosno ekliptiki Vidnosni rozmiri suputnikiv poznacheni rozmirom yihnih simvoliv Poznacheni grupi Sao ta Neso Triton Triton ruhayetsya po retrogradnij i majzhe kolovij orbiti i vvazhayetsya suputnikom zahoplenim gravitaciyeyu Neptuna Vin stav drugim suputnikom u Sonyachnij sistemi na yakomu bula viyavlena znachna atmosfera yaka skladayetsya perevazhno z azotu z nevelikoyu kilkistyu metanu ta chadnogo gazu Tisk na poverhni Tritona stanovit blizko 14 mkbar U 1989 roci kosmichnij korabel Voyadzher 2 sposterigav u cij tonkij atmosferi hmari ta tuman Triton odne z najholodnishih til u Sonyachnij sistemi z temperaturoyu poverhni blizko 38 K 235 2 C Jogo poverhnya vkrita azotom metanom vuglekislim gazom i vodyanim lodom i maye visoke geometrichne albedo ponad 70 Bondivske albedo she vishe j dosyagaye 90 Osoblivosti poverhni vklyuchayut veliku pivdennu en stari kraterovani rivnini porizani grabenami ta eskarpami a takozh molodi dilyanki jmovirno utvoreni endogennimi procesami takimi yak kriovulkanizm Sposterezhennya Voyadzhera 2 viyavili nizku aktivnih gejzeriv u mezhah polyarnoyi shapki nagritoyi Soncem yaki vikidayut shlejfi na visotu do 8 km Triton maye vidnosno visoku gustinu blizko 2 g sm3 sho vkazuye na te sho girski porodi stanovlyat priblizno dvi tretini jogo masi a lodi v osnovnomu vodyanij lid odnu tretinu Gliboko vseredini Tritona mozhe buti shar ridkoyi vodi yakij utvoryuye pidzemnij okean Cherez jogo retrogradnu orbitu ta vidnosnu blizkist do Neptuna blizhche nizh Misyac do Zemli priplivna sila sprichinyaye postupove zmenshennya orbiti yake priblizno cherez 3 6 mlrd rokiv maye prizvesti do znishennya Tritona Nereyida Nereyida tretij za velichinoyu suputnik Neptuna Vona maye progradnu ale duzhe vityagnutu orbitu i vvazhayetsya sho ce kolishnij regulyarnij suputnik yakij buv vikinutij na jogo potochnu orbitu cherez gravitacijne zburennya pid chas zahoplennya Tritona Nereyida mistit u sobi priblizno 98 zagalnoyi masi vsih zvichajnih neregulyarnih suputnikiv Neptuna ne rahuyuchi Triton Zvichajni neregulyarni suputniki Sered reshti neregulyarnih suputnikiv Sao S 2002 N 5 i Laomedeya mayut progradni orbiti todi yak Galimed Psamafa Neso i S 2021 N 1 retrogradni orbiti Isnuye prinajmni dvi grupi suputnikiv yaki mayut podibni orbiti progradni suputniki Sao S 2002 N 5 i Laomedeya nalezhat do grupi Sao a retrogradni suputniki Psamafa Neso j S 2021 N 1 nalezhat do grupi Neso Suputniki grupi Neso mayut najbilshi orbiti sered usih prirodnih suputnikiv vidkritih u Sonyachnij sistemi na sogodni iz serednimi orbitalnimi vidstanyami sho v 125 raziv perevishuyut vidstan mizh Zemleyu ta Misyacem i orbitalnimi periodami ponad 25 rokiv Zavdyaki velikij vidstani vid Soncya i znachnij masi Neptun maye najbilshu sferu Gilla sered usih vidomih til Sonyachnoyi sistemi Ce dozvolyaye jomu utrimuvati na orbitah taki daleki suputniki Odnak suputniki Yupitera v grupah Karme ta Pasife obertayutsya na bilshomu vidsotku vid radiusa Gilla svoyeyi planeti nizh suputniki grupi Neso FormuvannyaVidnosni masi suputnikiv Neptuna Rozpodil masi suputnikiv Neptuna ye najbilsh neodnoridnim sered usih sistem suputnikiv planet gigantiv Sonyachnoyi sistemi Na odin suputnik Triton pripadaye majzhe vsya masa sistemi a reshta suputnikiv razom uzyati skladayut lishe tretinu vidsotka Ce nagaduye sistemu suputnikiv Saturna de Titan stanovit ponad 95 zagalnoyi masi ale vidriznyayetsya vid bilsh zbalansovanih sistem Yupitera ta Urana Prichina odnobokosti ninishnoyi sistemi Neptuna polyagaye v tomu sho Triton buv zahoplenij znachno piznishe nizh utvorilasya pervisna sistema suputnikiv Neptuna i jmovirno sho velika chastina masi bula vtrachena v procesi jogo zahoplennya Orbita Tritona pislya zahoplennya mala buti nadzvichajno ekscentrichnoyu sho malo sprichinyati haotichni zburennya orbit pervisnih vnutrishnih suputnikiv Neptuna prizvesti do yihnih zitknen ta peretvoriti yih na disk ulamkiv Ninishni vnutrishni suputniki Neptuna jmovirno ne ye pervisnimi tilami yaki utvorilisya razom iz Neptunom Lishe pislya togo yak orbita Tritona stala krugloyu chastina ulamkiv zmogla znovu ob yednatisya v suchasni regulyarni suputniki Mehanizm zahoplennya Tritona protyagom bagatoh rokiv buv predmetom teoretichnih doslidzhen Odna z teorij pripuskaye sho Triton buv zahoplenij u gravitacijnij zadachi troh til U comu scenariyi Triton ye vcililim chlenom podvijnogo ob yekta poyasa Kojpera i jogo kolishnij kompanjon buv vtrachenij pid chas zustrichi z Neptunom Shozhist koloriv Galimedi j Nereyidi ta chiselne modelyuvannya yihnoyi dinamiki vkazuyut sho mozhlivo voni zishtovhuvalis u minulomu SpisokOrbitalna diagrama nahilu orbiti ta orbitalnih vidstanej dlya kilec Neptuna ta sistemi suputnikiv u riznih masshtabah Suputniki Neptuna pererahovani tut za zbilshennyam orbitalnih periodiv vid najkorotshogo do najdovshogo Neregulyarni zahopleni suputniki poznacheni kolorom Orbiti ta seredni vidstani neregulyarnih suputnikiv zminyuyutsya protyagom korotkogo periodu chasu cherez chasti planetarni ta sonyachni zburennya tomu navedeni orbitalni elementi vsih neregulyarnih suputnikiv useredneni za 30 000 richnij period voni mozhut vidriznyatisya vid oskulyuyuchih orbitalnih elementiv vkazanih v inshih dzherelah Usi elementi orbiti navedeni na epohu 1 sichnya 2020 roku Triton yedinij suputnik Neptuna dosit masivnij shob nabuti sferichnoyi formi vidmichenij tovstim shriftom Key Vnutrishni suputniki Velikij suputnik Nereyida pozagrupova Galimeda pozagrupova Grupa Sao Grupa Neso Suputniki Neptuna Nomer Nazva Zobrazhennya Abs zor velichina Diametr km Masa 1016 kg Velika pivvis km Orbitalnij period d Nahil orbiti Ekscentrisitet Rik vidkrittya Vidkrivach Grupa 03 III Nayada 9 6 0060 4 60 4 96 60 52 0013 13 48224 0 2944 4 691 0 0047 1989 Voyadzher 2 vnutrishnij 04 IV Talasa 8 7 0081 4 81 4 108 100 52 0035 35 50074 0 3115 0 135 0 0018 1989 Voyadzher 2 vnutrishnij 05 V Despina 7 3 0156 156 180 148 128 0170 170 52526 0 3346 0 068 0 0004 1989 Voyadzher 2 vnutrishnij 06 VI Galateya 7 2 0174 8 174 8 204 184 144 0280 280 61953 0 4287 0 034 0 0001 1989 Voyadzher 2 vnutrishnij 07 VII Larisa 6 8 0194 194 216 204 168 0380 380 73548 0 5555 0 205 0 0012 1981 Rejtsema ta in vnutrishnij 14 XIV Gipokamp 10 5 0034 8 34 8 4 0 0002 2 2 2 105283 0 9500 0 064 0 0005 2013 Shovolter ta in vnutrishnij 08 VIII Protej 5 0 0420 420 436 416 402 3900 3900 117646 1 1223 0 075 0 0005 1989 Voyadzher 2 vnutrishnij 01 I Triton 1 2 2705 2 4 8 2705 2709 2706 2705 2139 000 354759 5 8769 156 865 0 0000 1846 Lassell 02 II Nereyida 4 4 0357 357 13 2400 2400 5504 000 360 14 5 8 0 749 1949 Kojper 09 IX Galimeda 10 0 0062 62 0012 12 16590 500 1 879 78 119 6 0 521 2002 Golman ta in 11 XI Sao 11 1 0044 44 0003 4 3 4 22239 900 2 919 43 50 2 0 296 2002 Golman ta in Sao 99A S 2002 N 5 11 2 0038 38 0003 3 23414 700 3 156 56 46 3 0 433 2002 Golman ta in Sao 12 XII Laomedeya 10 8 0042 42 0003 4 3 4 23499 900 3 176 13 36 9 0 419 2002 Golman ta in Sao 10 X Psamafa 11 0 0040 40 0002 9 2 9 47615 100 9 149 51 127 8 0 414 2003 Sheppard ta in Neso 13 XIII Neso 10 7 0060 60 0011 11 49895 300 9 794 99 128 4 0 455 2002 Golman ta in Neso 99B S 2021 N 1 12 1 0025 25 0000 8 0 8 50700 200 10 036 65 135 2 0 503 2021 Sheppard ta in NesoDiv takozhTroyanski asteroyidi Neptuna Suputniki Saturna Suputniki Yupitera Suputniki UranaKomentariPodvijni ob yekti dosit poshireni sered velikih transneptunovih ob yektiv Blizko 11 transneptunovih ob yektiv mozhut buti podvijnimi Nomeri poznachayutsya rimskimi chislami j dayutsya suputnikam v poryadku vidkrittya Nazva vkazana za Astronomichnim enciklopedichnim slovnikom a v razi vidsutnosti suputnika u nomu za Enciklopediyeyu kosmosu okrim Gipokampa nazva yakogo napisana za analogiyeyu z mifichnim personazhem na chest yakogo suputnik nazvano Diametri z kilkoma chislami yak ot 60 40 34 vkazuyut na te sho tilo ne ye sferichnim i sho kozhen iz jogo rozmiriv vimiryano dostatno dobre shob zabezpechiti ocinku rozmiriv za troma osyami Rozmiri p yati vnutrishnih suputnikiv buli vzyati z roboti Karkoshki 2003 Rozmiri Proteya vzyati zi Stuka 1994 Rozmiri Tritona vzyato z Tomasa 2000 a jogo diametr vzyato z Dejvisa ta in 1991 Rozmir Nereyidi vzyato z Kiss ta in 2016 a rozmiri inshih zovnishnih suputnikiv z Shepparda prichomu diametri S 2002 N 5 i S 2021 N 1 rozrahovani z pripushennyam albedo 0 04 Z usih vidomih suputnikiv Neptuna tilki Triton maye dostovirno vimiryanu masu Masi vsih regulyarnih suputnikiv buli ocineni Laboratoriyeyu reaktivnogo ruhu a dlya reshti neregulyarnih suputnikiv masi buli rozrahovani z pripushennya pro gustinu 1 g sm3 Oskilki posilannya Shovolter ta in 2019 ne ohoplyuye nepravilni suputniki z kolorovim fonom yihni ekscentrisiteti vzyati z Planetary Satellite Mean Elements Laboratoriyeyu reaktivnogo ruhu PrimitkiPlanetary Satellite Mean Elements Jet Propulsion Laboratory Procitovano 28 lyutogo 2024 Primitka Orbitalni elementi regulyarnih suputnikiv vidnosyatsya do en todi yak orbitalni elementi neregulyarnih suputnikiv vidnosyatsya do ekliptiki Nahili ponad 90 ye retrogradnimi Orbitalni periodi neregulyarnih suputnikiv mozhut ne uzgodzhuvatisya z yihnoyu velikoyu pivvissyu cherez zburennya MPEC 2024 D112 S 2021 N 1 Minor Planet Electronic Circular Minor Planet Center 23 lyutogo 2024 Procitovano 23 lyutogo 2024 Lassell W 1846 Discovery of supposed ring and satellite of Neptune Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 7 157 Bibcode 1846MNRAS 7 157L doi 10 1093 mnras 7 9 154 Kuiper Gerard P 1949 The Second Satellite of Neptune Publications of the Astronomical Society of the Pacific 61 361 175 176 Bibcode 1949PASP 61 175K doi 10 1086 126166 Reitsema Harold J Hubbard William B Lebofsky Larry A Tholen David J 1982 Occultation by a Possible Third Satellite of Neptune Science 215 4530 289 291 Bibcode 1982Sci 215 289R doi 10 1126 science 215 4530 289 PMID 17784355 S2CID 21385195 Smith B A Soderblom L A Banfield D Barnet C Basilevsky A T Beebe R F Bollinger K Boyce J M Brahic A 1989 Voyager 2 at Neptune Imaging Science Results Science 246 4936 1422 1449 Bibcode 1989Sci 246 1422S doi 10 1126 science 246 4936 1422 PMID 17755997 S2CID 45403579 Holman M J Kavelaars J J Grav T ta in 2004 Discovery of five irregular moons of Neptune PDF Nature 430 7002 865 867 Bibcode 2004Natur 430 865H doi 10 1038 nature02832 PMID 15318214 S2CID 4412380 Procitovano 24 October 2011 Sheppard Scott S Jewitt David C Kleyna Jan 2006 A Survey for Normal Irregular Satellites around Neptune Limits to Completeness The Astronomical Journal 132 1 171 176 arXiv astro ph 0604552 Bibcode 2006AJ 132 171S doi 10 1086 504799 S2CID 154011 Hubble Finds New Neptune Moon Space Telescope Science Institute 15 lipnya 2013 Procitovano 28 sichnya 2021 Showalter M R 15 lipnya 2013 How to Photograph a Racehorse and how this relates to a tiny moon of Neptune Mark Showalter s blog Procitovano 16 lipnya 2013 Kelly Beatty 15 lipnya 2013 Neptune s Newest Moon Sky amp Telescope Procitovano 12 chervnya 2017 New Uranus and Neptune Moons Earth amp Planetary Laboratory Carnegie Institution for Science 23 lyutogo 2024 Procitovano 23 lyutogo 2024 MPEC 2024 D114 S 2002 N 5 Minor Planet Electronic Circular Minor Planet Center 23 lyutogo 2024 Procitovano 23 lyutogo 2024 V Urana ta Neptuna vidkrili tri novi suputniki Ukrinform 28 lyutogo 2024 Procitovano 6 bereznya 2024 Flammarion Camille 1880 Astronomie populaire fr s 591 ISBN 2 08 011041 1 Moore Patrick April 1996 The planet Neptune an historical survey before Voyager Wiley Praxis Series in Astronomy and Astrophysics vid 2nd John Wiley amp Sons s 150 see p 68 ISBN 978 0 471 96015 7 OCLC 33103787 Planet and Satellite Names and Discoverers Gazetteer of Planetary Nomenclature USGS Astrogeology Procitovano 23 chervnya 2022 Showalter M R de Pater I Lissauer J J French R S 2019 The seventh inner moon of Neptune PDF Nature 566 7744 350 353 Bibcode 2019Natur 566 350S doi 10 1038 s41586 019 0909 9 PMC 6424524 PMID 30787452 M Antonietta Barucci Hermann Boehnhardt Dale P Cruikshank Alessandro Morbidelli red 2008 PDF The Solar System Beyond Neptune s 414 ISBN 9780816527557 Arhiv originalu PDF za 10 serpnya 2017 Procitovano 22 lipnya 2017 Jewitt David Haghighipour Nader 2007 Irregular Satellites of the Planets Products of Capture in the Early Solar System PDF Annual Review of Astronomy and Astrophysics 45 1 261 95 arXiv astro ph 0703059 Bibcode 2007ARA amp A 45 261J doi 10 1146 annurev astro 44 051905 092459 S2CID 13282788 Williams David R 1 veresnya 2004 Neptune Fact Sheet NASA Procitovano 18 lipnya 2013 Miner Ellis D Wessen Randii R Cuzzi Jeffrey N 2007 Present knowledge of the Neptune ring system Planetary Ring System Springer Praxis Books ISBN 978 0 387 34177 4 Horn Linda J Hui John Lane Arthur L Colwell Joshua E 1990 Observations of Neptunian rings by Voyager photopolarimeter experiment Geophysical Research Letters 17 10 1745 1748 Bibcode 1990GeoRL 17 1745H doi 10 1029 GL017i010p01745 Stooke Philip J 1994 The surfaces of Larissa and Proteus Earth Moon and Planets 65 1 31 54 Bibcode 1994EM amp P 65 31S doi 10 1007 BF00572198 S2CID 121825800 Banfield Don Murray Norm October 1992 A dynamical history of the inner Neptunian satellites Icarus 99 2 390 401 Bibcode 1992Icar 99 390B doi 10 1016 0019 1035 92 90155 Z Karkoschka Erich 2003 Sizes shapes and albedos of the inner satellites of Neptune Icarus 162 2 400 407 Bibcode 2003Icar 162 400K doi 10 1016 S0019 1035 03 00002 2 Elliot J L Strobel D F Zhu X Stansberry J A Wasserman L H Franz O G 2000 The Thermal Structure of Triton s Middle Atmosphere PDF Icarus 143 2 425 428 Bibcode 2000Icar 143 425E doi 10 1006 icar 1999 6312 Cruikshank D P Roush T L Owen T C Geballe T R ta in 6 serpnya 1993 Ices on the surface of Triton Science 261 5122 742 745 Bibcode 1993Sci 261 742C doi 10 1126 science 261 5122 742 PMID 17757211 S2CID 38283311 Hussmann Hauke Sohl Frank Spohn Tilman November 2006 Subsurface oceans and deep interiors of medium sized outer planet satellites and large trans neptunian objects Icarus 185 1 258 273 Bibcode 2006Icar 185 258H doi 10 1016 j icarus 2006 06 005 Chyba C F Jankowski D G Nicholson P D July 1989 Tidal evolution in the Neptune Triton system Astronomy and Astrophysics 219 1 2 L23 L26 Bibcode 1989A amp A 219L 23C Goldreich P Murray N Longaretti P Y Banfield D 1989 Neptune s story Science 245 4917 500 504 Bibcode 1989Sci 245 500G doi 10 1126 science 245 4917 500 PMID 17750259 S2CID 34095237 Denk Tilmann 2024 Outer Moons of Saturn tilmanndenk de Tilmann Denk Procitovano 25 lyutogo 2024 Sheppard Scott S Neptune Moons sites google com Procitovano 26 kvitnya 2022 Naeye R September 2006 Triton Kidnap Caper Sky amp Telescope 112 3 18 Bibcode 2006S amp T 112c 18N Agnor C B Hamilton D P 2006 Neptune s capture of its moon Triton in a binary planet gravitational encounter PDF Nature 441 7090 192 4 Bibcode 2006Natur 441 192A doi 10 1038 nature04792 PMID 16688170 S2CID 4420518 Grav Tommy Holman Matthew J Fraser Wesley C 20 veresnya 2004 Photometry of Irregular Satellites of Uranus and Neptune The Astrophysical Journal 613 1 L77 L80 arXiv astro ph 0405605 Bibcode 2004ApJ 613L 77G doi 10 1086 424997 S2CID 15706906 Brozovic Marina Jacobson Robert A May 2022 Orbits of the Irregular Satellites of Uranus and Neptune The Astronomical Journal 163 5 12 Bibcode 2022AJ 163 241B doi 10 3847 1538 3881 ac617f S2CID 248458067 241 Suputniki Neptuna Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 458 ISBN 966 613 263 X Suputniki Neptuna Enciklopediya kosmosu Golubov O Solodovnikova N nauk red Harkiv Pegas 2019 S 131 ISBN 978 966 947 499 5 Thomas P C 2000 NOTE The Shape of Triton from Limb Profiles Icarus 148 2 587 588 Bibcode 2000Icar 148 587T doi 10 1006 icar 2000 6511 Davies Merton E Rogers Patricia G Colvin Tim R 1991 A control network of Triton Journal of Geophysical Research 96 E1 15 675 681 Bibcode 1991JGR 9615675D doi 10 1029 91JE00976 Kiss C Pal A Farkas Takacs A I Szabo G M Szabo R Kiss L L Molnar L Sarneczky K Muller T G Mommert M Stansberry J 11 kvitnya 2016 Nereid from space Rotation size and shape analysis from Kepler K2 Herschel and Spitzer observations PDF Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 457 3 2908 2917 arXiv 1601 02395 Bibcode 2016MNRAS 457 2908K doi 10 1093 mnras stw081 ISSN 0035 8711 S2CID 54602372 Planetary Satellite Physical Parameters Jet Propulsion Laboratory Procitovano 28 bereznya 2022 LiteraturaSuputniki Neptuna Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 458 ISBN 966 613 263 X Suputniki Neptuna Enciklopediya kosmosu Golubov O Solodovnikova N nauk red Harkiv Pegas 2019 S 131 ISBN 978 966 947 499 5 Koski O Grcevich D Sonyachna sistema Putivnik dlya turistiv Harkiv Zhorzh 2019 S 203 207 ISBN 978 617 7579 69 3 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Suputniki Neptuna Sonyachna sistema Neptun na YouTube video Tokar ua Suputniki Neptuna najgolovnishi fakti pro ci duzhe divni sviti na krayu Sonyachnoyi sistemi Fokus 28 listopada 2022 Procitovano 6 bereznya 2024 Scott S Sheppard Neptune Moons Gazetteer of Planetary Nomenclature Neptune USGS Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ