Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Джерард Петер Койпер нід Gerrit Pieter Kuiper МФА ˈkœypər англ Gerard Peter Kuiper МФА ˈkaɪpər 7 грудня 1905 23 грудня 1

Джерард Койпер

Джерард Койпер

Джерард Петер Койпер (нід. Gerrit Pieter Kuiper, МФА: [ˈkœypər], англ. Gerard Peter Kuiper, МФА: [ˈkaɪpər]); 7 грудня 1905 — 23 грудня 1973) — нідерландський і американський астроном, член Національної АН США (1950), член Нідерландської королівської АН. Відкрив супутники Урана — Міранду (1948), Нептуна — Нереїду (1949), вуглекислий газ в атмосфері Марса, атмосферу супутника Сатурна Титана.

Джерард Петер Койпер
нід. Gerrit Pieter Kuiper
англ. Gerard Peter Kuiper
image
Ім'я при народженні нід. Gerrit Pieter Kuiper[1]
Народився 7 грудня 1905(1905-12-07)
Тейт'єнгорн, Схаген, Північна Голландія, Нідерланди[2]
Помер 23 грудня 1973(1973-12-23) (68 років)
Мехіко, Мексика[1]
·інфаркт міокарда[3]
Країна image Нідерланди, image США
Національність нідерландець
Діяльність астроном, планетолог, картограф, викладач університету
Alma mater Лейденський університет
Галузь астрономія
Заклад Лейденський, Гарвардський, Чиказький, Аризонський університети
Вчене звання професор
Науковий керівник Ейнар Герцшпрунг
Аспіранти, докторанти Том Герельс
Карл Саган[4]
d[5]
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нідерландська королівська академія наук
Національна академія наук США
Відомий завдяки: відкрив Міранду, Нереїду
пояс Койпера
У шлюбі з невідомо[6][7]
Нагороди Премія Жансена, медаль Ріттенгауза
image Джерард Койпер у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Гаренкарспелі (Нідерланди). У 1927 році закінчив Лейденський університет. До 1933 року працював там же під керівництвом Е. Герцшпрунга. З 1933 року жив у США. Працював у Лікській обсерваторії (1933—1935), Гарвардському (1935—1936), Чиказькому (1936—1960, з 1943 року — професор) університетах. Упродовж 1947—1949 і 1957—1960 років — директор обсерваторій Єркської і Мак-Доналд. У 1960 році організував у Аризонському університеті місячно-планетну лабораторію, яку очолював до 1973 року.

Основні наукові роботи відносяться до фізики зір, планет і їхніх супутників. Перші роботи присвячені дослідженню подвійних зір — візуальних, спектральних і затемнених. Відкрив багато подвійних зір, а також білих карликів, тому що прийшов до висновку, що не менше половини найближчих до Сонця зір — подвійні або кратні системи. За вимірами подвійних зір уточнив співвідношення маса-світність для зір головної послідовності. У 1937 році опублікував першу діаграму спектр-світність для галактичних зоряних скупчень, на якій теоретичні розрахунки зоряної еволюції, виконані Бенгтом Стремгреном, порівнювалися з результатами спостережень; подібні діаграми згодом зіграли велику роль у вивченні еволюційних шляхів зір.

Починаючи з 1940-х років Койпер переважно займався вивченням планет. Першим виявив спектроскопічні вуглекислий газ в атмосфері Марса, що є за сучасними уявленнями основним її компонентом. Відкрив атмосферу на Титані, крижані частки в кільцях Сатурна. Визначив вміст водяної пари та ізотопний вміст вуглекислого газу в атмосфері Венери. Виявив варіації вмісту вуглекислого газу в надхмарному шарі атмосфери Венери. У 1948 році відкрив п'ятий супутник Урана — Міранду, в 1949 — другий супутник Нептуна — Нереїду. Висловив виправдане згодом припущення про базальтовий склад поверхні місячних морів, про природу Східного Моря Місяця і про наявність вулканічних порід на Марсі.

У 1950-х роках розвивав протопланетну космогонічну гіпотезу, що виходить з уявлення, що подвійні зорі та зорі з планетними системами утворюються в результаті аналогічних процесів зі слаботурбулентних дозоряних хмар, які стискаються зі збереженням кутового моменту. Був організатором найповнішого фотографічного огляду астероїдів (1949—1956). У зв'язку з початком дослідження Місяця за допомогою космічних апаратів провів численні візуальні і фотографічні спостереження його поверхні на 82-дюймовому телескопі. Керував програмою фотографування Місяця з космічних апаратів серії «Рейнджер», брав участь у роботах за програмами «Сервеєр», «Орбітер», «Аполлон». Керував створенням чотирьох атласів Місяця, складених у результаті виконання цих програм, у тому числі першого ректифікованого місячного атласу. Дав опис структури різних об'єктів на поверхні Місяця. У місячно-планетної лабораторії Аризонського університету виконав також низку спектральних досліджень зір, зокрема виявив водяні пари в атмосферах холодних зір, склав атлас інфрачервоного сонячного спектра. Організував видання і був редактором двох серій колективних монографій — «Сонячна система» (т. 1—4, 1953—1961) та «Зорі та зоряні системи» (т. 1—9, видання розпочато в 1960).

Відзнаки та пам'ять

Премія ім. П. Ж. С. Жансен Французького астрономічного товариства (1951) і медаль ім. Д. Ріттенгауза Національної АН США.

Передбачив наявність поясу з комет навколо Сонячної системи, існування якого було доведене через 20 років після смерті Койпера, а сам пояс був названий на його честь. Також на честь Койпера названі астероїд (1776 Койпер) і кратери на Місяці, Марсі і Меркурії.

Щорічно Відділ планетарних наук Американського астрономічного товариства вручає премію Койпера за значні досягнення в планетології.

Примітки

  1. http://www.nasonline.org/publications/biographical-memoirs/memoir-pdfs/kuiper-gerard.pdf — Національна академія наук США.
    d:Track:Q270794
  2. Sears D. W. G. Gerard P. Kuiper and the Rise of Modern Planetary Science — University of Arizona Press, 2019. — P. 4. — , 978-0-8165-3973-4
    d:Track:Q7895063d:Track:Q115380592d:Track:Q95268888
  3. https://www.universetoday.com/91203/gerard-kuiper/
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
  5. https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/2017DPS....4910702C/abstract
  6. Sears D. W. G. Gerard P. Kuiper and the Rise of Modern Planetary Science — University of Arizona Press, 2019. — P. 39. — , 978-0-8165-3973-4
    d:Track:Q7895063d:Track:Q115380592d:Track:Q95268888
  7. http://www.azarchivesonline.org/xtf/view?docId=ead/uoa/UAMS480.xml

Джерела

  • (англ.)
  • Gerard Kuiper Papers at the University of Arizona [ 28 січня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
  • National Academy of Sciences Biographical Memoir [ 2 березня 2021 у Wayback Machine.](англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dzherard Peter Kojper nid Gerrit Pieter Kuiper MFA ˈkœyper angl Gerard Peter Kuiper MFA ˈkaɪper 7 grudnya 1905 23 grudnya 1973 niderlandskij i amerikanskij astronom chlen Nacionalnoyi AN SShA 1950 chlen Niderlandskoyi korolivskoyi AN Vidkriv suputniki Urana Mirandu 1948 Neptuna Nereyidu 1949 vuglekislij gaz v atmosferi Marsa atmosferu suputnika Saturna Titana Dzherard Peter Kojpernid Gerrit Pieter Kuiper angl Gerard Peter KuiperIm ya pri narodzhenni nid Gerrit Pieter Kuiper 1 Narodivsya 7 grudnya 1905 1905 12 07 Tejt yengorn Shagen Pivnichna Gollandiya Niderlandi 2 Pomer 23 grudnya 1973 1973 12 23 68 rokiv Mehiko Meksika 1 infarkt miokarda 3 Krayina Niderlandi SShANacionalnist niderlandecDiyalnist astronom planetolog kartograf vikladach universitetuAlma mater Lejdenskij universitetGaluz astronomiyaZaklad Lejdenskij Garvardskij Chikazkij Arizonskij universitetiVchene zvannya profesorNaukovij kerivnik Ejnar GercshprungAspiranti doktoranti Tom Gerels Karl Sagan 4 d 5 Chlenstvo Amerikanska akademiya mistectv i nauk Niderlandska korolivska akademiya nauk Nacionalna akademiya nauk SShAVidomij zavdyaki vidkriv Mirandu Nereyidu poyas KojperaU shlyubi z nevidomo 6 7 Nagorodi Premiya Zhansena medal Rittengauza Dzherard Kojper u VikishovishiZhittyepisNarodivsya v Garenkarspeli Niderlandi U 1927 roci zakinchiv Lejdenskij universitet Do 1933 roku pracyuvav tam zhe pid kerivnictvom E Gercshprunga Z 1933 roku zhiv u SShA Pracyuvav u Likskij observatoriyi 1933 1935 Garvardskomu 1935 1936 Chikazkomu 1936 1960 z 1943 roku profesor universitetah Uprodovzh 1947 1949 i 1957 1960 rokiv direktor observatorij Yerkskoyi i Mak Donald U 1960 roci organizuvav u Arizonskomu universiteti misyachno planetnu laboratoriyu yaku ocholyuvav do 1973 roku Osnovni naukovi roboti vidnosyatsya do fiziki zir planet i yihnih suputnikiv Pershi roboti prisvyacheni doslidzhennyu podvijnih zir vizualnih spektralnih i zatemnenih Vidkriv bagato podvijnih zir a takozh bilih karlikiv tomu sho prijshov do visnovku sho ne menshe polovini najblizhchih do Soncya zir podvijni abo kratni sistemi Za vimirami podvijnih zir utochniv spivvidnoshennya masa svitnist dlya zir golovnoyi poslidovnosti U 1937 roci opublikuvav pershu diagramu spektr svitnist dlya galaktichnih zoryanih skupchen na yakij teoretichni rozrahunki zoryanoyi evolyuciyi vikonani Bengtom Stremgrenom porivnyuvalisya z rezultatami sposterezhen podibni diagrami zgodom zigrali veliku rol u vivchenni evolyucijnih shlyahiv zir Pochinayuchi z 1940 h rokiv Kojper perevazhno zajmavsya vivchennyam planet Pershim viyaviv spektroskopichni vuglekislij gaz v atmosferi Marsa sho ye za suchasnimi uyavlennyami osnovnim yiyi komponentom Vidkriv atmosferu na Titani krizhani chastki v kilcyah Saturna Viznachiv vmist vodyanoyi pari ta izotopnij vmist vuglekislogo gazu v atmosferi Veneri Viyaviv variaciyi vmistu vuglekislogo gazu v nadhmarnomu shari atmosferi Veneri U 1948 roci vidkriv p yatij suputnik Urana Mirandu v 1949 drugij suputnik Neptuna Nereyidu Visloviv vipravdane zgodom pripushennya pro bazaltovij sklad poverhni misyachnih moriv pro prirodu Shidnogo Morya Misyacya i pro nayavnist vulkanichnih porid na Marsi U 1950 h rokah rozvivav protoplanetnu kosmogonichnu gipotezu sho vihodit z uyavlennya sho podvijni zori ta zori z planetnimi sistemami utvoryuyutsya v rezultati analogichnih procesiv zi slaboturbulentnih dozoryanih hmar yaki stiskayutsya zi zberezhennyam kutovogo momentu Buv organizatorom najpovnishogo fotografichnogo oglyadu asteroyidiv 1949 1956 U zv yazku z pochatkom doslidzhennya Misyacya za dopomogoyu kosmichnih aparativ proviv chislenni vizualni i fotografichni sposterezhennya jogo poverhni na 82 dyujmovomu teleskopi Keruvav programoyu fotografuvannya Misyacya z kosmichnih aparativ seriyi Rejndzher brav uchast u robotah za programami Serveyer Orbiter Apollon Keruvav stvorennyam chotiroh atlasiv Misyacya skladenih u rezultati vikonannya cih program u tomu chisli pershogo rektifikovanogo misyachnogo atlasu Dav opis strukturi riznih ob yektiv na poverhni Misyacya U misyachno planetnoyi laboratoriyi Arizonskogo universitetu vikonav takozh nizku spektralnih doslidzhen zir zokrema viyaviv vodyani pari v atmosferah holodnih zir sklav atlas infrachervonogo sonyachnogo spektra Organizuvav vidannya i buv redaktorom dvoh serij kolektivnih monografij Sonyachna sistema t 1 4 1953 1961 ta Zori ta zoryani sistemi t 1 9 vidannya rozpochato v 1960 Vidznaki ta pam yatPremiya im P Zh S Zhansen Francuzkogo astronomichnogo tovaristva 1951 i medal im D Rittengauza Nacionalnoyi AN SShA Peredbachiv nayavnist poyasu z komet navkolo Sonyachnoyi sistemi isnuvannya yakogo bulo dovedene cherez 20 rokiv pislya smerti Kojpera a sam poyas buv nazvanij na jogo chest Takozh na chest Kojpera nazvani asteroyid 1776 Kojper i krateri na Misyaci Marsi i Merkuriyi Shorichno Viddil planetarnih nauk Amerikanskogo astronomichnogo tovaristva vruchaye premiyu Kojpera za znachni dosyagnennya v planetologiyi Primitkihttp www nasonline org publications biographical memoirs memoir pdfs kuiper gerard pdf Nacionalna akademiya nauk SShA d Track Q270794 Sears D W G Gerard P Kuiper and the Rise of Modern Planetary Science University of Arizona Press 2019 P 4 ISBN 978 0 8165 3900 0 978 0 8165 3973 4 d Track Q7895063d Track Q115380592d Track Q95268888 https www universetoday com 91203 gerard kuiper Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 https ui adsabs harvard edu abs 2017DPS 4910702C abstract Sears D W G Gerard P Kuiper and the Rise of Modern Planetary Science University of Arizona Press 2019 P 39 ISBN 978 0 8165 3900 0 978 0 8165 3973 4 d Track Q7895063d Track Q115380592d Track Q95268888 http www azarchivesonline org xtf view docId ead uoa UAMS480 xmlDzherela angl Gerard Kuiper Papers at the University of Arizona 28 sichnya 2022 u Wayback Machine angl National Academy of Sciences Biographical Memoir 2 bereznya 2021 u Wayback Machine angl

Дата публікації:
Топ