Пасіфе Pasiphaë Пасіфе cфотографований обсерваторією Верхнього Провансу в серпні 1998 року Дані про відкриття Дата відкр

**Пасіфе**
Pasiphaë
Дані про відкриття
Пасіфе cфотографований обсерваторією Верхнього Провансу в серпні 1998 року
Дата відкриття	27 січня 1908 року
Відкривач(і)	Филіберт Жак Мело
Планета	Юпітер
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь	24 094 770 км
Перицентр	16 980 250 км
Апоцентр	31 209 300 км
Орбітальний період	764,082032 діб
Ексцентриситет орбіти	0,2953
Нахил орбіти	145,24° до екліптики, 143,04° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина	{{{видима зоряна величина}}}
Діаметр	~58 км
Площа поверхні	~11 300 км²
Маса	~3,0×10¹⁷ кг
Густина	2,6 (оцінка) г/см³
Прискорення вільного падіння	0,022 м/с²
Друга космічна швидкість	0,036 км/с
Альбедо	0,04 (оцінка)
Температура поверхні	~124 К
Атмосфера	відсутня
Інші позначення
Юпітер VIII, Посейдон (1955-1975)
Пасіфе у Вікісховищі

Пасіфе (грец.ΙΠασιφάη) (англ. Pasiphaë) — нерегулярний супутник Юпітера, відомий також під назвою Юпітер VIII; з 1955 по 1975 роки — під назвою Посейдон (англ. Poseidon).

Відкриття

Відкритий 1908 року ^[en] з Королівської Гринвіцької Обсерваторії, отримав проміжну назву 1908 CJ, оскільки спочатку було незрозуміло — це тіло є астероїдом чи супутником Юпітера.

Невдовзі після відкриття супутник був загублений; віднайдений знов лише у 1930 астрономами Лікської обсерваторії за ефемеридами Бориса Нумерова

Пасіфе не мав власного сучасного імені до 1975 року; до цього його звали просто Юпітер VIII. Іноді між 1955 і 1975 роками його називали "Посейдон".

1975 року отримав офіційну назву Пасіфе — дружини Міноса у давньогрецькій міфології

Орбіта

Супутник здійснює повний обріт навколо Юпітера на відстані приблизно 23,703 Мм. Сидеричний період обертання 745,5 земних діб. Орбіта має ексцентриситет ~0,4077.

Супутник належить до групи Пасіфе, нерегулярних супутників, що обертаються на відстані від 22,8 до 24,1 Гм від Юпітера, з нахилами орбіт від 144,5 до 158,3 градусів.

Фізичні характеристики

Супутник має приблизно 48 кілометрів у діаметрі, альбедо 0,04. Оціночна густина 2,6 г/см³.

Має сірий колір (показник кольору B-V=0.74, R-V=0.38), подібно до астероїдів типу C.

Посилання

[1](англ.)
[2] (англ.)
Список супутників Юпітера (НАСА) (англ.)
Список супутників Юпітера (англ.)

Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Примітки

Jacobson, R. A. (2000). The Orbits of Outer Jovian Satellites. Astronomical Journal. 120: 2679—2686. doi:10.1086/316817.
И.Г. Колчинский, А.А. Корсунь, М.Р. Родригес, Астрономы (Биографический справочник), на сайті Астронет (російською), Киев: «Наукова Думка», 1977
IAUC 2846: Satellites of Jupiter 1974 October 7 (naming the moon)
Payne-Gaposchkin, Cecilia; Katherine Haramundanis (1970). Introduction to Astronomy. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall. ISBN .

[Jacobson_2000-1] Jacobson, R. A. (2000). The Orbits of Outer Jovian Satellites. Astronomical Journal. 120: 2679—2686. doi:10.1086/316817.

[2] И.Г. Колчинский, А.А. Корсунь, М.Р. Родригес, Астрономы (Биографический справочник), на сайті Астронет (російською), Киев: «Наукова Думка», 1977

[3] IAUC 2846: Satellites of Jupiter 1974 October 7 (naming the moon)

[Gaposchkin-4] Payne-Gaposchkin, Cecilia; Katherine Haramundanis (1970). Introduction to Astronomy. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall. ISBN .