Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Угорська революція — демократична революція в Угорському королівстві, що входила до складу Австрійської імперії, одна з європейських революцій 1848—1849 років. Головними гаслами угорської революції були децентралізація Австрійської імперії, демократизація і мадяризація. Рушійною силою революції стало ліберальне середнє дворянство та міська інтелігенція. В ході революції було проведено докорінні перетворення соціально-політичного устрою Угорському королівстві, проголошено незалежність від Габсбургів і створено демократичну державу. Попри проведені заходи, у 1849 році цей путч було врегульовано завдяки діям (на прохання австрійського двору) експедиційного корпусу Івана Паскевича, австрійської армії, антиугорським повстанням національних меншин.
| Угорська революція | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Відкриття Державних зборів Угорщини 5 червня 1848 року | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
| |||||||||
| Сили | |||||||||
| 170 000 (Австрійська імперія) 200 000 (Російська імперія) | 170 000 (станом на початок 1849) | ||||||||
Революція в Угорщині
Соціально-політичне становище Угорщини
До середини XIX століття система абсолютизму, яку було встановлено ще в період Наполеонівських війн в Угорському королівстві, перестала відповідати вимогам часу та інтересам основних соціальних груп країни. Уряд Австрійської імперії не бажав йти на жодні реформи в адміністративній чи політичній сферах, консервуючи застарілі бюрократичну систему та феодальні порядки. Громадське життя Угорщини перебувало під цілковитим контролем з боку Відня, цензура та поліцейські переслідування опозиції стали нормою. Угорське королівство було практично позбавлене самостійності в рамках Австрійської імперії, тривалий час Державні збори Угорського королівства взагалі не скликались, державною мовою залишалась латина. Угорці не мали можливості вчиняти вплив на політику всередині своєї країни й були змушені задовольнятись лише обмеженими формами місцевого самоврядування на рівні комітатів. Митно-тарифна система імперії була встановлена в інтересах австрійської промисловості та перетворювала Угорське королівство на постачальника сировини для підприємств Австрії та Чехії, що бурхливо розвивались. Селянське питання також не було вирішене: у країні зберігалась панщина, судова влада поміщика та феодальні повинності селян. Низка застарілих звичаїв, на кшталт (невідчужуваність дворянської земельної власності), а також вкрай жебрацький стан селянства та феодальні відносини перешкоджали розвиткові сільського господарства, що лишалось основою економіки країни.
Національні рухи напередодні революції
Разом з тим у 1830-х роках почався бурхливий підйом національного руху. Іштван Сечені виступив з ідеєю широкого оновлення країни (передовсім сфери економіки) та демонтажу феодальної системи. Виступи Сечені набули великого громадського резонансу та спонукали багатьох угорських дворян зайнятись політичною діяльністю. Міклош Вешшелені пішов ще далі й висунув ідею ліквідації абсолютизму і створення в Угорщині конституційної монархії. Ліберальні ідеї швидко розповсюджувались серед дворянства, особливо середнього, та інтелігенції. До кінця 1830-х років склалось декілька течій національного руху: «нові консерватори» (, , та Іштван Сечені) виступали за певні демократичні реформи за посилення централізації та збереження господарювання аристократії; ліберали (Лайош Баттяні, Ференц Деак, Лайош Кошут та, частково, ) вимагали повної ліквідації феодальних пережитків, введення демократичних свобод, розширення автономії Угорщини й перетворення країни на парламентську монархію. Пізніше виник радикальніший рух студентства і частини інтелігенції, що концентрувався навколо групи (Шандор Петефі, та Міхай Танчич) й виступав з позицій республіканізму і необхідності збройного повстання.
Особливістю угорського ліберального руху став той факт, що носієм ідей демократичних перетворень та рушійною силою революції було дворянство. Це пояснювалось слабким розвитком міст в Угорщині, слабкістю буржуазії та роллю дворянства, що історично виступало захисником прав і свобод угорської нації проти іноземного володарювання. Іншою істотною рисою руху була неуважність до національного питання: ліберали вважали, що демократичні перетворення і затвердження пріоритету особистої свободи зроблять непотрібними корпоративні права національних меншин, які вони вважали пережитком феодальної системи. Це переконання в умовах Угорського королівства, в якому представники титульної нації становили лише 38 % населення, загрожувало сплеском національних конфліктів. Паралельно з розвитком угорського руху, росло самоусвідомлення інших народів країни — хорватів, сербів, словаків, румунів та русинів, що часто суперечило інтересам угорців.
Спроби реформ та їх провал
На державних зборах 1839—1840 років лібералам вдалось домогтись амністії для політичних в'язнів, розширення сфери застосування угорської мови в адміністрації та затвердження можливості звільнення селян від панщини за викуп. У 1840-х роках по всій країні виникла ціла мережа товариств соціального захисту, взаємодопомоги, підтримки вітчизняної промисловості. Особливої популярності набула газета «Пешті хірлап», що видавалась Л. Кошутом і розповсюджувала ідеї негайного звільнення селян та введення загального оподаткування. 1844 року віденський уряд передав важелі управління новим консерваторам: Д. Аппоні був призначений віцеканцлером Угорського королівства, а Ш.Йошик — Трансільванії. Одночасно було посилено централізацію, розширено повноваження адміністраторів та — представників центральної влади в комітатах. Нові державні збори відкрились 1847 року, однак, зайшли у глухий кут з причини протиріччя між лібералами та консерваторами й не змогли ухвалити рішення про реформи.
Початок революції
1 березня 1848 року до Пожоні, де засідали угорські національні збори, прийшла звістка про революцію в Парижі. 3 березня на зборах з палкою промовою виступив Кошут, який вимагав негайного здійснення ліберальної програми реформ, введення конституції та формування підзвітного парламентові уряду. Незабаром революція спалахнула у Відні, Меттерніха було позбавлено повноважень, а імператор Фердинанд I пообіцяв австрійцям конституцію та громадянські свободи. 15 березня делегація угорського парламенту вирушила до Відня для передачі петиції, ухваленої на основі програми Кошута. Того ж дня почалось повстання в Пешті: під впливом опублікованих «Дванадцяти пунктів» і «Національної пісні» Шандора Петефі студенти та міська інтелігенція оточили адміністративні заклади міста, визволили з в'язниці М. Танчича та скинули муніципальну владу. Вимогами повстанців у Пешті стали введення свободи друку, проголошення рівності громадянських прав, створення відповідального уряду, щорічне скликання парламенту, введення загального оподаткування й суду присяжних, звільнення селян та унія з Трансільванією. Повстання швидко розповсюдилось всією країною. 18 березня король Фердинанд V пішов на поступки і призначив Лайоша Баттяні прем'єр-міністром Угорського королівства. До складу уряду увійшли такі відомі діячі ліберального руху, як Ф. Деак, І. Сечені, Й. Етвеш та Л. Кошут. Влада у країні перейшла до реформаторів.
Березневі реформи та національні повстання
18 березня 1848 року Державні збори Угорщини затвердили цілий комплекс реформ. Було прийнято закон про урбаріальні повинності, що ліквідував панщину, суд поміщиків, церковну десятину та інші феодальні пережитки. Панщина скасовувалась, а земля передавалась у власність селянам, причому викупні платежі поміщикам мали виплачуватись державою. Проведення цієї реформи вело до ліквідації феодалізму в аграрних відносинах та відкривало шлях до переходу угорського сільського господарства на капіталістичні рейки. Було також прийнято закон про введення загального оподаткування та позбавлення дворянства і священнослужителів податкових привілеїв. Вводилася свобода друку, недоторканність особистості та власності, рівноправ'я християнських конфесій, відповідальність уряду перед парламентом, було розширено виборче право (до 7—9 % населення), а державні збори віднині мали скликатись щороку. Було проголошено анексію Трансильванії (у вигляді унію з Угорщиною).
11 квітня Фердинанд V затвердив реформи угорської революції. Країна перетворилась на конституційну монархію. Фердинанд V зберіг за собою право оголошення війни та укладання миру, а також призначення найвищих посадових осіб Угорського королівства, але фактична влада перейшла до рук національного уряду, підзвітного парламенту. Однак імператор не пішов на поступки угорцям у питаннях міжнародних відносин, фінансової політики та, головне, збройних сил. А в реформах державних зборів і декретах уряду не знайшло свого відображення національне питання.
Тим часом в етнічних регіонах Угорського королівства і Трансильванії також почались революції, які швидко набули національного забарвлення. У Хорватії баном став Йосип Єлачич, який розгорнув програму відновлення Триєдиного королівства і, за підтримки імператора, створив власну армію і вимагав незалежності від Угорського королівства (докладніше див.: ). У Воєводині сербський національний рух вилився у проголошення автономії й сутички з угорцями (докладніше див.: ). Словаки та румуни також виступили з вимогами національної автономії, а рішення про унію з Угорщиною викликало у Трансильванії криваві міжетнічні конфлікти (докладніше див.: ).
Розвиток революції влітку 1848 року та вереснева криза
На основі створеної в перші дні революції національної гвардії угорський уряд почав створювати власну армію. Це викликало конфлікт з Віднем, який вимагав відправлення угорських солдатів для придушення революції в Італії. Баттяні погодився на відправлення частини угорських армійських контингентів на італійський фронт за умови, що король вгамує Єлачича і сербів та візьме зобов'язання не використовувати угорських солдатів для придушення свобод італійського народу.
5 червня у Пешті відкрився новий парламент Угорського королівства, обраний на підставі березневого виборчого закону. Переважну більшість його депутатів склали ліберали, причому 3/4 всіх членів парламенту були дворянами. Угорський уряд примусово вилучив у населення угорські й австрійські гроші, видавши на заміну «кошутки». Більшість втратили багаторічні заощадження, натомість революціонери отримали кошти для купівлі зброї за кордоном. Під впливом Лайоша Кошута державні збори ухвалили рішення про введення додаткових податків і створення 200-тисячної армії. Це рішення було дуже своєчасним, оскільки після перемоги імператорських військ над італійськими повстанцями 25 липня у , становище двору значно укріпилось і монархія перейшла до наступу. 31 серпня король випустив прокламацію, у якій угорці звинувачувались в порушенні Прагматичної санкції, і оголошувалось про незаконність рішень, ухвалених урядом та парламентом Угорщини в березні—квітні 1848 року.
Королівська прокламація викликала серйозну кризу в ліберальному русі. Прихильники збереження лояльності монарху відійшли від революції: Деак та Етвеш залишили уряд, Сечені було госпіталізовано з душевним розладом, сам Баттяні подав у відставку (незабаром, однак, його було перепризначено). 31 серпня Єлачич зайняв Фіуме, а 11 вересня на чолі хорватських військ здійснив вторгнення на територію Угорщини. Фердинанд V без санкції угорського уряду призначив консерватора командувачем угорської армії.
Прокламація не спам'ятала угорські державні збори. 16 вересня для керівництва країною під час війни було створено на чолі з Кошутом. За ініціативою останнього було звинувачено у державній зраді Ламберта, а 28 вересня його було схоплено студентами Пешта і повішено. Наступного дня у за 40 км від Буди хорватські війська Єлачича були зупинені угорською армією і розбиті. Вересневу кризу було подолано ціною перетворення революції на війну за незалежність.
Війна за незалежність
3 жовтня Фердинанд V видав указ про розпуск державних зборів і призначення Єлачича головнокомандувачем збройних сил в Угорщині. Країну було оголошено повсталою, а учасників революції державними злочинцями. За день до цього Баттяні остаточно пішов з посту прем'єр-міністра. 8 жовтня угорський парламент надав Комітету оборони всю повноту виконавчої влади у країні. В той самий час у Відні спалахнуло нове повстання, Фердинанд утік зі столиці, а імператорські війська оточили місто. Повстанці звернулись за допомогою до Угорщини. Після тривалих вагань та під особистим натиском Кошута угорська армія перетнула кордон та висунулась до Відня. Проте 30 жовтня у битві під Швехатом угорців було розбито військами , а наступного дня Відень було взято штурмом. Війна з Австрією стала неминучою. 2 грудня імператор Фердинанд зрікся від престолу, на який зійшов його племінник Франц-Йосиф I, не пов'язаний конституційними обіцянками свого попередника.
Головнокомандувачем угорської революційної армії Кошут призначає Артура Гергея, талановитого полководця, що користувався великим авторитетом серед солдатів. Він прискореними темпами почав навчання військ і підготовку до бойових дій. Одночасно Комітет оборони зайнявся вербуванням рекрутів та організацією військової промисловості. До весни 1849 року угорська армія досягла чисельності 170 тисяч осіб.
У грудні 1848 року успішні дії революційної армії на чолі з польським іммігрантом Юзефом Бемом привели до звільнення Трансильванії від австрійських військ та взяття Коложвара. Однак із заходу почався наступ основної імператорської армії Віндішгреца, якій до кінця року вдалось наблизитись до Буди. 1 січня 1849 року парламент і Комітет оборони Угорщини евакуювались із Пешта до Дебрецена. Там робота революційних органів влади поновилась. Кошут з новими силами взявся за організацію оборони країни та забезпечив перебазування військової промисловості до східних регіонів Угорщини. Тим часом Гергей відволік війська Віндішгреца, відвівши свою армію на північ. Його маневри у Словаччині стали зразками стратегічного мистецтва, що забезпечили збереження угорських збройних сил без вступу у генеральні битви та втрати життєво важливих регіонів країни. Одночасно армія Бема знову вигнала з Трансильванії австрійські та російські загони, що вдерлись туди.
У лютому 1849 року посилились суперечності між Кошутом та Гергеєм. Останній видав прокламацію, у якій заявив про свою лояльність королю та прихильність до березневих реформ угорського уряду, які було санкціоновано Фердинандом V. Це викликало зміщення Гергея Комітетом оборони та його заміну на посту головнокомандувача Генріхом Дембінським. Однак поляк Дембінський не мав авторитету Гергея і не був популярним у військах.26—27 лютого його війська були розбиті австрійцями у . Скориставшись з успіхів австрійської армії, імператор 4 березня підписав Октройовану конституцію Австрійської імперії, що вводила обмежені демократичні свободи та посилювали централізацію імперії.
Занепокоєний поразками революційної армії Кошут на початку березня 1849 року знову повернув Гергея на пост головнокомандувача угорської армії. Це послужило переломним моментом у війні. Угорським військам Юзефа Бема знову вдалось витиснути австрійців з Трансильванії, зайняти Банат та придушити сербів Воєводини. Тим часом основні сили армії Гергея одержали низку перемог у рамках «весняного походу» угорської армії до межиріччя Тиси та Дунаю. Зайнято Комаром, і Пешт. Буду було взято в облогу, вона здалася 21 травня 1849 року. На хвилі перемог 14 квітня державні збори ухвалили декрет про позбавлення Габсбургів угорського престолу та проголошення незалежності Угорщини. Кошута було проголошено правителем-президентом країни.
Попри успіхи революції, Угорському королівству не вистачило міжнародного визнання. Всі зусилля революціонерів досягти підтримки з боку західних держав не увінчались успіхом. Королівство Пруссія, Велика Британія і Французька республіка висловились за збереження єдиної Австрійської монархії як гаранта стабільності в регіоні. Мало того, 1 травня російські війська перетнули австрійський кордон і розпочали зосередження в Галичині. 3 червня російський імператор Микола I у містечку Новий Змигород провів урочистий огляд військ перед переходом через Карпати.
Поразка революції
3 червня на територію північних комітатів Угорського королівства було введено російську армію Івана Паскевича. Вступ Російської імперії до війни на боці контрреволюції означав неминучу поразку Угорського королівства. Одночасно почався новий наступ австрійців, армію яких очолив . Австрійські війська були посилені контингентами, які було відкликано з італійського фронту після остаточного придушення революційних виступів у Північній Італії. Під натиском імператорських військ Гергей був змушений відступити на південь. В той самий час армія Бема у Трансильванії була в декількох битвах цілком розбита росіянами та практично припинила своє існування. 13 липня було здано Буду і Пешт. 9 серпня біля Темешвару зазнав поразки корпус Дембінського. Становище угорського уряду стало катастрофічним, Комітет оборони переїхав до Сегеду, а потім до Араду.
Воєнні поразки заставили лідерів угорської революції почати поступки національним меншинам. В результаті переговорів Кошута з лідером румунського національного руху Ніколає Белческу була досягнута домовленість про заходи з урегулювання угорсько-румунських протиріч у Трансильванії, а за румунами було визнано всі національні права (крім територіальної автономії). 28 липня державні збори прийняли закон про національності Угорщини, в якому проголошувалось рівноправ'я всіх націй держави, а також емансипація євреїв. Однак ці заходи вже не могли врятувати ситуацію. В результаті поразок на фронтах армія Угорської революції скоротилась до 30 тисяч осіб, що неможливо було зіставити з австрійськими та російськими силами.
10—11 серпня 1849 року угорський уряд пішов у відставку, попередньо передавши диктаторські повноваження генералу Гергею. Кошут та його соратники емігрували до Османської імперії. 13 серпня у Вілагоші Гергей оголосив про капітуляцію угорської армії та здався на милість російських військ. 17 серпня капітулював Арад, 26 серпня — Мункач. Нарешті, 5 вересня, здався Комаром. Революція в Угорському королівстві зазнала поразки.
Реакція та значення революції
Після придушення революції в Угорському королівстві розгорнулась військова диктатура. 6 жовтня у Пешті було страчено Баттяні, а також 6 жовтня в Араді — 13 генералів угорської армії, відомих як «Арадські мученики». Понад 1,5 тисяч осіб було засуджено до тривалих термінів ув'язнення. У країні було відроджено цензуру та поліцейський нагляд за інакодумцями. Самоврядування Угорщини було ліквідовано, встановлено абсолютну владу центру. В 1851 році було скасовано Октройовану конституцію. Всю територію королівства розподілили на декілька адміністративних округів, скасувавши комітатські збори. Трансильванія, Хорватія, Славонія, Банат та Воєводина були відокремлені від Угорського королівства й утворили окремі одиниці, підпорядковані Відню. Німецька мова стала єдиною офіційною мовою Угорського королівства.
Попри жорстокі репресії та згортання реформ Угорської революції, вона відіграла колосальну роль в історії країни. Звільнення селян та ліквідація феодалізму були підтверджені 1853 року аграрною реформою в Австрійській імперії. Економічні перетворення стали поштовхом до бурхливого капіталістичного розвитку країни. Демократичні завоювання та національний підйом угорської революції також не пройшли даремно, а стали основою нових ліберальних рухів, що виникли у 1850-ті роки та привели країну до здобуття суверенітету і трансформації імперії 1867 року на двоєдину Австро-Угорську монархію з незалежним парламентом і відповідальним міністерством. Лідери Угорської революції 1848—1849 років (Кошут, Петефі, Бем, Баттяні), як і «13 мучеників» — страчених генералів — стали національними героями Угорщини, що слугували прикладом для наслідування новим поколінням угорської молоді.
Література
- В. Ю. Константинов. Угорська війна 1848-49 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
- Нарис угорської війни 1848—1849 годов (СПб.: 1850)
- Авербух Р. Революція та національно-визвольна війна в Угорщині у 1848-49 зз. (М.: Наука. 1965) главы 1-3[недоступне посилання з травня 2019], глави 4-6[недоступне посилання з травня 2019](рос.)
- Історія Угорщини (М., 1971) (рос.)
Примітки
- Історія Угорщини, М., 1971; Контлер, Л. Історія Угорщини: Тисячоліття в центрі Європи, М., 2002 (рос.)
- Алабинъ П. Четыре войны. Походныя записки въ 1849, 1853, 1854-56, 1877-78 годахъ. — Самара, 1888. — с. 39.
Посилання
- Угорська революція 1848-49 // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Угорська революція (1848—1849)
- Документи Угорської революції 1848—1849 рр. (англ.)
- (англ.)
- (угор.)
- Декларація незалежності Угорщини 1849 р. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ugorska revolyuciya demokratichna revolyuciya v Ugorskomu korolivstvi sho vhodila do skladu Avstrijskoyi imperiyi odna z yevropejskih revolyucij 1848 1849 rokiv Golovnimi gaslami ugorskoyi revolyuciyi buli decentralizaciya Avstrijskoyi imperiyi demokratizaciya i madyarizaciya Rushijnoyu siloyu revolyuciyi stalo liberalne serednye dvoryanstvo ta miska inteligenciya V hodi revolyuciyi bulo provedeno dokorinni peretvorennya socialno politichnogo ustroyu Ugorskomu korolivstvi progolosheno nezalezhnist vid Gabsburgiv i stvoreno demokratichnu derzhavu Popri provedeni zahodi u 1849 roci cej putch bulo vregulovano zavdyaki diyam na prohannya avstrijskogo dvoru ekspedicijnogo korpusu Ivana Paskevicha avstrijskoyi armiyi antiugorskim povstannyam nacionalnih menshin Ugorska revolyuciyaVidkrittya Derzhavnih zboriv Ugorshini 5 chervnya 1848 rokuData 15 bereznya 1848 5 veresnya 1849Misce Ugorske korolivstvo Avstrijska imperiya Privid Zalezhnist vid Gabsburgiv feodalni perezhitki v agrarnij galuziRezultat Porazka revolyuciyiStoroniAvstrijska imperiya Horvatske korolivstvoSerbska VoyevodinaSerbski dobrovolciProgabsburzki ugorciRumunski dobrovolciGolovna Ruska RadaCheski dobrovolciBogemski ta moravski dobrovolciTransilvanski saksi Rosijska imperiya Ugorske korolivstvo Legioni nimeckih revolyucionerivPolski legioniitalijski legioniProugorski slovakiProugorski rumuniRusiniHorvati z zahidnoyi Ugorshini ta MedzhimurciShokci i BunyevciSili170 000 Avstrijska imperiya 200 000 Rosijska imperiya 170 000 stanom na pochatok 1849 Revolyuciyi 1848 1849 rokivFranciyaAvstrijska imperiya Avstriya Ugorshina Chehiya Slovachchina Galichina Lombardiya ta VeneciyaNimechchinaItalijski derzhavi Neapolitanske korolivstvo Papska oblast Toskana P yemont ta gercogstvaPolsha Moldavske knyazivstvoRevolyuciya v UgorshiniSocialno politichne stanovishe Ugorshini Do seredini XIX stolittya sistema absolyutizmu yaku bulo vstanovleno she v period Napoleonivskih vijn v Ugorskomu korolivstvi perestala vidpovidati vimogam chasu ta interesam osnovnih socialnih grup krayini Uryad Avstrijskoyi imperiyi ne bazhav jti na zhodni reformi v administrativnij chi politichnij sferah konservuyuchi zastarili byurokratichnu sistemu ta feodalni poryadki Gromadske zhittya Ugorshini perebuvalo pid cilkovitim kontrolem z boku Vidnya cenzura ta policejski peresliduvannya opoziciyi stali normoyu Ugorske korolivstvo bulo praktichno pozbavlene samostijnosti v ramkah Avstrijskoyi imperiyi trivalij chas Derzhavni zbori Ugorskogo korolivstva vzagali ne sklikalis derzhavnoyu movoyu zalishalas latina Ugorci ne mali mozhlivosti vchinyati vpliv na politiku vseredini svoyeyi krayini j buli zmusheni zadovolnyatis lishe obmezhenimi formami miscevogo samovryaduvannya na rivni komitativ Mitno tarifna sistema imperiyi bula vstanovlena v interesah avstrijskoyi promislovosti ta peretvoryuvala Ugorske korolivstvo na postachalnika sirovini dlya pidpriyemstv Avstriyi ta Chehiyi sho burhlivo rozvivalis Selyanske pitannya takozh ne bulo virishene u krayini zberigalas panshina sudova vlada pomishika ta feodalni povinnosti selyan Nizka zastarilih zvichayiv na kshtalt nevidchuzhuvanist dvoryanskoyi zemelnoyi vlasnosti a takozh vkraj zhebrackij stan selyanstva ta feodalni vidnosini pereshkodzhali rozvitkovi silskogo gospodarstva sho lishalos osnovoyu ekonomiki krayini Nacionalni ruhi naperedodni revolyuciyi Lajosh KoshutShandor Petefi Razom z tim u 1830 h rokah pochavsya burhlivij pidjom nacionalnogo ruhu Ishtvan Secheni vistupiv z ideyeyu shirokogo onovlennya krayini peredovsim sferi ekonomiki ta demontazhu feodalnoyi sistemi Vistupi Secheni nabuli velikogo gromadskogo rezonansu ta sponukali bagatoh ugorskih dvoryan zajnyatis politichnoyu diyalnistyu Miklosh Veshsheleni pishov she dali j visunuv ideyu likvidaciyi absolyutizmu i stvorennya v Ugorshini konstitucijnoyi monarhiyi Liberalni ideyi shvidko rozpovsyudzhuvalis sered dvoryanstva osoblivo serednogo ta inteligenciyi Do kincya 1830 h rokiv sklalos dekilka techij nacionalnogo ruhu novi konservatori ta Ishtvan Secheni vistupali za pevni demokratichni reformi za posilennya centralizaciyi ta zberezhennya gospodaryuvannya aristokratiyi liberali Lajosh Battyani Ferenc Deak Lajosh Koshut ta chastkovo vimagali povnoyi likvidaciyi feodalnih perezhitkiv vvedennya demokratichnih svobod rozshirennya avtonomiyi Ugorshini j peretvorennya krayini na parlamentsku monarhiyu Piznishe vinik radikalnishij ruh studentstva i chastini inteligenciyi sho koncentruvavsya navkolo grupi Shandor Petefi ta Mihaj Tanchich j vistupav z pozicij respublikanizmu i neobhidnosti zbrojnogo povstannya Osoblivistyu ugorskogo liberalnogo ruhu stav toj fakt sho nosiyem idej demokratichnih peretvoren ta rushijnoyu siloyu revolyuciyi bulo dvoryanstvo Ce poyasnyuvalos slabkim rozvitkom mist v Ugorshini slabkistyu burzhuaziyi ta rollyu dvoryanstva sho istorichno vistupalo zahisnikom prav i svobod ugorskoyi naciyi proti inozemnogo volodaryuvannya Inshoyu istotnoyu risoyu ruhu bula neuvazhnist do nacionalnogo pitannya liberali vvazhali sho demokratichni peretvorennya i zatverdzhennya prioritetu osobistoyi svobodi zroblyat nepotribnimi korporativni prava nacionalnih menshin yaki voni vvazhali perezhitkom feodalnoyi sistemi Ce perekonannya v umovah Ugorskogo korolivstva v yakomu predstavniki titulnoyi naciyi stanovili lishe 38 naselennya zagrozhuvalo spleskom nacionalnih konfliktiv Paralelno z rozvitkom ugorskogo ruhu roslo samousvidomlennya inshih narodiv krayini horvativ serbiv slovakiv rumuniv ta rusiniv sho chasto superechilo interesam ugorciv Sprobi reform ta yih proval Na derzhavnih zborah 1839 1840 rokiv liberalam vdalos domogtis amnistiyi dlya politichnih v yazniv rozshirennya sferi zastosuvannya ugorskoyi movi v administraciyi ta zatverdzhennya mozhlivosti zvilnennya selyan vid panshini za vikup U 1840 h rokah po vsij krayini vinikla cila merezha tovaristv socialnogo zahistu vzayemodopomogi pidtrimki vitchiznyanoyi promislovosti Osoblivoyi populyarnosti nabula gazeta Peshti hirlap sho vidavalas L Koshutom i rozpovsyudzhuvala ideyi negajnogo zvilnennya selyan ta vvedennya zagalnogo opodatkuvannya 1844 roku videnskij uryad peredav vazheli upravlinnya novim konservatoram D Apponi buv priznachenij vicekanclerom Ugorskogo korolivstva a Sh Joshik Transilvaniyi Odnochasno bulo posileno centralizaciyu rozshireno povnovazhennya administratoriv ta predstavnikiv centralnoyi vladi v komitatah Novi derzhavni zbori vidkrilis 1847 roku odnak zajshli u gluhij kut z prichini protirichchya mizh liberalami ta konservatorami j ne zmogli uhvaliti rishennya pro reformi Pochatok revolyuciyi1 bereznya 1848 roku do Pozhoni de zasidali ugorski nacionalni zbori prijshla zvistka pro revolyuciyu v Parizhi 3 bereznya na zborah z palkoyu promovoyu vistupiv Koshut yakij vimagav negajnogo zdijsnennya liberalnoyi programi reform vvedennya konstituciyi ta formuvannya pidzvitnogo parlamentovi uryadu Nezabarom revolyuciya spalahnula u Vidni Metterniha bulo pozbavleno povnovazhen a imperator Ferdinand I poobicyav avstrijcyam konstituciyu ta gromadyanski svobodi 15 bereznya delegaciya ugorskogo parlamentu virushila do Vidnya dlya peredachi peticiyi uhvalenoyi na osnovi programi Koshuta Togo zh dnya pochalos povstannya v Peshti pid vplivom opublikovanih Dvanadcyati punktiv i Nacionalnoyi pisni Shandora Petefi studenti ta miska inteligenciya otochili administrativni zakladi mista vizvolili z v yaznici M Tanchicha ta skinuli municipalnu vladu Vimogami povstanciv u Peshti stali vvedennya svobodi druku progoloshennya rivnosti gromadyanskih prav stvorennya vidpovidalnogo uryadu shorichne sklikannya parlamentu vvedennya zagalnogo opodatkuvannya j sudu prisyazhnih zvilnennya selyan ta uniya z Transilvaniyeyu Povstannya shvidko rozpovsyudilos vsiyeyu krayinoyu 18 bereznya korol Ferdinand V pishov na postupki i priznachiv Lajosha Battyani prem yer ministrom Ugorskogo korolivstva Do skladu uryadu uvijshli taki vidomi diyachi liberalnogo ruhu yak F Deak I Secheni J Etvesh ta L Koshut Vlada u krayini perejshla do reformatoriv Bereznevi reformi ta nacionalni povstannyaChleni revolyucijnogo uryadu Lajosha Battyani 18 bereznya 1848 roku Derzhavni zbori Ugorshini zatverdili cilij kompleks reform Bulo prijnyato zakon pro urbarialni povinnosti sho likviduvav panshinu sud pomishikiv cerkovnu desyatinu ta inshi feodalni perezhitki Panshina skasovuvalas a zemlya peredavalas u vlasnist selyanam prichomu vikupni platezhi pomishikam mali viplachuvatis derzhavoyu Provedennya ciyeyi reformi velo do likvidaciyi feodalizmu v agrarnih vidnosinah ta vidkrivalo shlyah do perehodu ugorskogo silskogo gospodarstva na kapitalistichni rejki Bulo takozh prijnyato zakon pro vvedennya zagalnogo opodatkuvannya ta pozbavlennya dvoryanstva i svyashennosluzhiteliv podatkovih privileyiv Vvodilasya svoboda druku nedotorkannist osobistosti ta vlasnosti rivnoprav ya hristiyanskih konfesij vidpovidalnist uryadu pered parlamentom bulo rozshireno viborche pravo do 7 9 naselennya a derzhavni zbori vidnini mali sklikatis shoroku Bulo progolosheno aneksiyu Transilvaniyi u viglyadi uniyu z Ugorshinoyu 11 kvitnya Ferdinand V zatverdiv reformi ugorskoyi revolyuciyi Krayina peretvorilas na konstitucijnu monarhiyu Ferdinand V zberig za soboyu pravo ogoloshennya vijni ta ukladannya miru a takozh priznachennya najvishih posadovih osib Ugorskogo korolivstva ale faktichna vlada perejshla do ruk nacionalnogo uryadu pidzvitnogo parlamentu Odnak imperator ne pishov na postupki ugorcyam u pitannyah mizhnarodnih vidnosin finansovoyi politiki ta golovne zbrojnih sil A v reformah derzhavnih zboriv i dekretah uryadu ne znajshlo svogo vidobrazhennya nacionalne pitannya Tim chasom v etnichnih regionah Ugorskogo korolivstva i Transilvaniyi takozh pochalis revolyuciyi yaki shvidko nabuli nacionalnogo zabarvlennya U Horvatiyi banom stav Josip Yelachich yakij rozgornuv programu vidnovlennya Triyedinogo korolivstva i za pidtrimki imperatora stvoriv vlasnu armiyu i vimagav nezalezhnosti vid Ugorskogo korolivstva dokladnishe div U Voyevodini serbskij nacionalnij ruh vilivsya u progoloshennya avtonomiyi j sutichki z ugorcyami dokladnishe div Slovaki ta rumuni takozh vistupili z vimogami nacionalnoyi avtonomiyi a rishennya pro uniyu z Ugorshinoyu viklikalo u Transilvaniyi krivavi mizhetnichni konflikti dokladnishe div Rozvitok revolyuciyi vlitku 1848 roku ta veresneva krizaUgorska kokarda Na osnovi stvorenoyi v pershi dni revolyuciyi nacionalnoyi gvardiyi ugorskij uryad pochav stvoryuvati vlasnu armiyu Ce viklikalo konflikt z Vidnem yakij vimagav vidpravlennya ugorskih soldativ dlya pridushennya revolyuciyi v Italiyi Battyani pogodivsya na vidpravlennya chastini ugorskih armijskih kontingentiv na italijskij front za umovi sho korol vgamuye Yelachicha i serbiv ta vizme zobov yazannya ne vikoristovuvati ugorskih soldativ dlya pridushennya svobod italijskogo narodu 5 chervnya u Peshti vidkrivsya novij parlament Ugorskogo korolivstva obranij na pidstavi bereznevogo viborchogo zakonu Perevazhnu bilshist jogo deputativ sklali liberali prichomu 3 4 vsih chleniv parlamentu buli dvoryanami Ugorskij uryad primusovo viluchiv u naselennya ugorski j avstrijski groshi vidavshi na zaminu koshutki Bilshist vtratili bagatorichni zaoshadzhennya natomist revolyucioneri otrimali koshti dlya kupivli zbroyi za kordonom Pid vplivom Lajosha Koshuta derzhavni zbori uhvalili rishennya pro vvedennya dodatkovih podatkiv i stvorennya 200 tisyachnoyi armiyi Ce rishennya bulo duzhe svoyechasnim oskilki pislya peremogi imperatorskih vijsk nad italijskimi povstancyami 25 lipnya u stanovishe dvoru znachno ukripilos i monarhiya perejshla do nastupu 31 serpnya korol vipustiv proklamaciyu u yakij ugorci zvinuvachuvalis v porushenni Pragmatichnoyi sankciyi i ogoloshuvalos pro nezakonnist rishen uhvalenih uryadom ta parlamentom Ugorshini v berezni kvitni 1848 roku Korolivska proklamaciya viklikala serjoznu krizu v liberalnomu rusi Prihilniki zberezhennya loyalnosti monarhu vidijshli vid revolyuciyi Deak ta Etvesh zalishili uryad Secheni bulo gospitalizovano z dushevnim rozladom sam Battyani podav u vidstavku nezabarom odnak jogo bulo perepriznacheno 31 serpnya Yelachich zajnyav Fiume a 11 veresnya na choli horvatskih vijsk zdijsniv vtorgnennya na teritoriyu Ugorshini Ferdinand V bez sankciyi ugorskogo uryadu priznachiv konservatora komanduvachem ugorskoyi armiyi Proklamaciya ne spam yatala ugorski derzhavni zbori 16 veresnya dlya kerivnictva krayinoyu pid chas vijni bulo stvoreno na choli z Koshutom Za iniciativoyu ostannogo bulo zvinuvacheno u derzhavnij zradi Lamberta a 28 veresnya jogo bulo shopleno studentami Peshta i povisheno Nastupnogo dnya u za 40 km vid Budi horvatski vijska Yelachicha buli zupineni ugorskoyu armiyeyu i rozbiti Veresnevu krizu bulo podolano cinoyu peretvorennya revolyuciyi na vijnu za nezalezhnist Vijna za nezalezhnist3 zhovtnya Ferdinand V vidav ukaz pro rozpusk derzhavnih zboriv i priznachennya Yelachicha golovnokomanduvachem zbrojnih sil v Ugorshini Krayinu bulo ogolosheno povstaloyu a uchasnikiv revolyuciyi derzhavnimi zlochincyami Za den do cogo Battyani ostatochno pishov z postu prem yer ministra 8 zhovtnya ugorskij parlament nadav Komitetu oboroni vsyu povnotu vikonavchoyi vladi u krayini V toj samij chas u Vidni spalahnulo nove povstannya Ferdinand utik zi stolici a imperatorski vijska otochili misto Povstanci zvernulis za dopomogoyu do Ugorshini Pislya trivalih vagan ta pid osobistim natiskom Koshuta ugorska armiya peretnula kordon ta visunulas do Vidnya Prote 30 zhovtnya u bitvi pid Shvehatom ugorciv bulo rozbito vijskami a nastupnogo dnya Viden bulo vzyato shturmom Vijna z Avstriyeyu stala neminuchoyu 2 grudnya imperator Ferdinand zriksya vid prestolu na yakij zijshov jogo pleminnik Franc Josif I ne pov yazanij konstitucijnimi obicyankami svogo poperednika Golovnokomanduvachem ugorskoyi revolyucijnoyi armiyi Koshut priznachaye Artura Gergeya talanovitogo polkovodcya sho koristuvavsya velikim avtoritetom sered soldativ Vin priskorenimi tempami pochav navchannya vijsk i pidgotovku do bojovih dij Odnochasno Komitet oboroni zajnyavsya verbuvannyam rekrutiv ta organizaciyeyu vijskovoyi promislovosti Do vesni 1849 roku ugorska armiya dosyagla chiselnosti 170 tisyach osib U grudni 1848 roku uspishni diyi revolyucijnoyi armiyi na choli z polskim immigrantom Yuzefom Bemom priveli do zvilnennya Transilvaniyi vid avstrijskih vijsk ta vzyattya Kolozhvara Odnak iz zahodu pochavsya nastup osnovnoyi imperatorskoyi armiyi Vindishgreca yakij do kincya roku vdalos nablizitis do Budi 1 sichnya 1849 roku parlament i Komitet oboroni Ugorshini evakuyuvalis iz Peshta do Debrecena Tam robota revolyucijnih organiv vladi ponovilas Koshut z novimi silami vzyavsya za organizaciyu oboroni krayini ta zabezpechiv perebazuvannya vijskovoyi promislovosti do shidnih regioniv Ugorshini Tim chasom Gergej vidvolik vijska Vindishgreca vidvivshi svoyu armiyu na pivnich Jogo manevri u Slovachchini stali zrazkami strategichnogo mistectva sho zabezpechili zberezhennya ugorskih zbrojnih sil bez vstupu u generalni bitvi ta vtrati zhittyevo vazhlivih regioniv krayini Odnochasno armiya Bema znovu vignala z Transilvaniyi avstrijski ta rosijski zagoni sho vderlis tudi U lyutomu 1849 roku posililis superechnosti mizh Koshutom ta Gergeyem Ostannij vidav proklamaciyu u yakij zayaviv pro svoyu loyalnist korolyu ta prihilnist do bereznevih reform ugorskogo uryadu yaki bulo sankcionovano Ferdinandom V Ce viklikalo zmishennya Gergeya Komitetom oboroni ta jogo zaminu na postu golovnokomanduvacha Genrihom Dembinskim Odnak polyak Dembinskij ne mav avtoritetu Gergeya i ne buv populyarnim u vijskah 26 27 lyutogo jogo vijska buli rozbiti avstrijcyami u Skoristavshis z uspihiv avstrijskoyi armiyi imperator 4 bereznya pidpisav Oktrojovanu konstituciyu Avstrijskoyi imperiyi sho vvodila obmezheni demokratichni svobodi ta posilyuvali centralizaciyu imperiyi Zanepokoyenij porazkami revolyucijnoyi armiyi Koshut na pochatku bereznya 1849 roku znovu povernuv Gergeya na post golovnokomanduvacha ugorskoyi armiyi Ce posluzhilo perelomnim momentom u vijni Ugorskim vijskam Yuzefa Bema znovu vdalos vitisnuti avstrijciv z Transilvaniyi zajnyati Banat ta pridushiti serbiv Voyevodini Tim chasom osnovni sili armiyi Gergeya oderzhali nizku peremog u ramkah vesnyanogo pohodu ugorskoyi armiyi do mezhirichchya Tisi ta Dunayu Zajnyato Komarom i Pesht Budu bulo vzyato v oblogu vona zdalasya 21 travnya 1849 roku Na hvili peremog 14 kvitnya derzhavni zbori uhvalili dekret pro pozbavlennya Gabsburgiv ugorskogo prestolu ta progoloshennya nezalezhnosti Ugorshini Koshuta bulo progolosheno pravitelem prezidentom krayini Popri uspihi revolyuciyi Ugorskomu korolivstvu ne vistachilo mizhnarodnogo viznannya Vsi zusillya revolyucioneriv dosyagti pidtrimki z boku zahidnih derzhav ne uvinchalis uspihom Korolivstvo Prussiya Velika Britaniya i Francuzka respublika vislovilis za zberezhennya yedinoyi Avstrijskoyi monarhiyi yak garanta stabilnosti v regioni Malo togo 1 travnya rosijski vijska peretnuli avstrijskij kordon i rozpochali zoseredzhennya v Galichini 3 chervnya rosijskij imperator Mikola I u mistechku Novij Zmigorod proviv urochistij oglyad vijsk pered perehodom cherez Karpati Porazka revolyuciyiIvan PaskevichYulius Gajnau 3 chervnya na teritoriyu pivnichnih komitativ Ugorskogo korolivstva bulo vvedeno rosijsku armiyu Ivana Paskevicha Vstup Rosijskoyi imperiyi do vijni na boci kontrrevolyuciyi oznachav neminuchu porazku Ugorskogo korolivstva Odnochasno pochavsya novij nastup avstrijciv armiyu yakih ocholiv Avstrijski vijska buli posileni kontingentami yaki bulo vidklikano z italijskogo frontu pislya ostatochnogo pridushennya revolyucijnih vistupiv u Pivnichnij Italiyi Pid natiskom imperatorskih vijsk Gergej buv zmushenij vidstupiti na pivden V toj samij chas armiya Bema u Transilvaniyi bula v dekilkoh bitvah cilkom rozbita rosiyanami ta praktichno pripinila svoye isnuvannya 13 lipnya bulo zdano Budu i Pesht 9 serpnya bilya Temeshvaru zaznav porazki korpus Dembinskogo Stanovishe ugorskogo uryadu stalo katastrofichnim Komitet oboroni pereyihav do Segedu a potim do Aradu Voyenni porazki zastavili lideriv ugorskoyi revolyuciyi pochati postupki nacionalnim menshinam V rezultati peregovoriv Koshuta z liderom rumunskogo nacionalnogo ruhu Nikolaye Belchesku bula dosyagnuta domovlenist pro zahodi z uregulyuvannya ugorsko rumunskih protirich u Transilvaniyi a za rumunami bulo viznano vsi nacionalni prava krim teritorialnoyi avtonomiyi 28 lipnya derzhavni zbori prijnyali zakon pro nacionalnosti Ugorshini v yakomu progoloshuvalos rivnoprav ya vsih nacij derzhavi a takozh emansipaciya yevreyiv Odnak ci zahodi vzhe ne mogli vryatuvati situaciyu V rezultati porazok na frontah armiya Ugorskoyi revolyuciyi skorotilas do 30 tisyach osib sho nemozhlivo bulo zistaviti z avstrijskimi ta rosijskimi silami 10 11 serpnya 1849 roku ugorskij uryad pishov u vidstavku poperedno peredavshi diktatorski povnovazhennya generalu Gergeyu Koshut ta jogo soratniki emigruvali do Osmanskoyi imperiyi 13 serpnya u Vilagoshi Gergej ogolosiv pro kapitulyaciyu ugorskoyi armiyi ta zdavsya na milist rosijskih vijsk 17 serpnya kapitulyuvav Arad 26 serpnya Munkach Nareshti 5 veresnya zdavsya Komarom Revolyuciya v Ugorskomu korolivstvi zaznala porazki Reakciya ta znachennya revolyuciyiPislya pridushennya revolyuciyi v Ugorskomu korolivstvi rozgornulas vijskova diktatura 6 zhovtnya u Peshti bulo stracheno Battyani a takozh 6 zhovtnya v Aradi 13 generaliv ugorskoyi armiyi vidomih yak Aradski mucheniki Ponad 1 5 tisyach osib bulo zasudzheno do trivalih terminiv uv yaznennya U krayini bulo vidrodzheno cenzuru ta policejskij naglyad za inakodumcyami Samovryaduvannya Ugorshini bulo likvidovano vstanovleno absolyutnu vladu centru V 1851 roci bulo skasovano Oktrojovanu konstituciyu Vsyu teritoriyu korolivstva rozpodilili na dekilka administrativnih okrugiv skasuvavshi komitatski zbori Transilvaniya Horvatiya Slavoniya Banat ta Voyevodina buli vidokremleni vid Ugorskogo korolivstva j utvorili okremi odinici pidporyadkovani Vidnyu Nimecka mova stala yedinoyu oficijnoyu movoyu Ugorskogo korolivstva Popri zhorstoki represiyi ta zgortannya reform Ugorskoyi revolyuciyi vona vidigrala kolosalnu rol v istoriyi krayini Zvilnennya selyan ta likvidaciya feodalizmu buli pidtverdzheni 1853 roku agrarnoyu reformoyu v Avstrijskij imperiyi Ekonomichni peretvorennya stali poshtovhom do burhlivogo kapitalistichnogo rozvitku krayini Demokratichni zavoyuvannya ta nacionalnij pidjom ugorskoyi revolyuciyi takozh ne projshli daremno a stali osnovoyu novih liberalnih ruhiv sho vinikli u 1850 ti roki ta priveli krayinu do zdobuttya suverenitetu i transformaciyi imperiyi 1867 roku na dvoyedinu Avstro Ugorsku monarhiyu z nezalezhnim parlamentom i vidpovidalnim ministerstvom Lideri Ugorskoyi revolyuciyi 1848 1849 rokiv Koshut Petefi Bem Battyani yak i 13 muchenikiv strachenih generaliv stali nacionalnimi geroyami Ugorshini sho sluguvali prikladom dlya nasliduvannya novim pokolinnyam ugorskoyi molodi LiteraturaV Yu Konstantinov Ugorska vijna 1848 49 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Naris ugorskoyi vijni 1848 1849 godov SPb 1850 Averbuh R Revolyuciya ta nacionalno vizvolna vijna v Ugorshini u 1848 49 zz M Nauka 1965 glavy 1 3 nedostupne posilannya z travnya 2019 glavi 4 6 nedostupne posilannya z travnya 2019 ros Istoriya Ugorshini M 1971 ros PrimitkiIstoriya Ugorshini M 1971 Kontler L Istoriya Ugorshini Tisyacholittya v centri Yevropi M 2002 ros Alabin P Chetyre vojny Pohodnyya zapiski v 1849 1853 1854 56 1877 78 godah Samara 1888 s 39 PosilannyaUgorska revolyuciya 1848 49 Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ugorska revolyuciya 1848 1849 Dokumenti Ugorskoyi revolyuciyi 1848 1849 rr angl angl ugor Deklaraciya nezalezhnosti Ugorshini 1849 r angl