Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Революція 1848–1849 в Італії — це буржуазна революція, завданням якої була ліквідація феодально-абсолютистських порядків, знищення державної роздробленості та іноземного (австрійського) гніту, створення єдиної національної італійської держави. На першому етапі революції (січень—серпень 1848) на чолі антифеодального національного табору стояла ліберальна буржуазія. Початок революції поклало народне повстання 12 січня 1848 в Палермо.
Події
I етап
У березні 1848 року, в результаті народних повстань, скинули австрійське ярмо Ломбардія і Венеція, а у герцогстві Парма і Модена була повалена влада проавстрійських правителів. В умовах стрімкого зростання патріотичного руху почалася війна за незалежність. Однак тактика верховного головнокомандувача італійськими військами Карла Альберта і його оточення, спричинена династичними корисливими цілями, а також страхом перед народною війною, яка назрівала, послабили табір революції, що своєю чергою дало можливість підняти голову внутрішньо феодально-монархічній контрреволюції. 29 квітня Пій IX виступив із закликом про припинення війни з Австрією. 15 травня був здійснений контрреволюційний переворот в Неаполі. Після поразки під Кустоцією (25 липня) Карл Альберт уклав ганебне перемир'я, яке повернуло Ломбардію і Венецію під владу австрійських Габсбургів.
II етап
Восени 1848 розгорнувся 2-й етап революції, який ознаменував вищий рівень її розвитку. Її очолили буржуазні революціонери-демократи. Вони висунули програму демократичної перебудови й об'єднання країни, що передбачала розгортання народної війни проти Австрії та скликання Всеіталійських установчих зборів для розв'язання питання про майбутній державний устрій Італії. Мадзіністи вимагали проголошення єдиної Італійської республіки. Опорними центрами відновленої революційної боротьби стали Венеція і Тоскана, де в результаті народних виступів до влади прийшли представники демократичного національно-революційного руху, а з листопада 1848 — Папська держава. 16 листопада 1848 року в Римі спалахнуло народне повстання, в результаті якого утворився світський уряд.
Проголошення Римської республіки
9 лютого 1849 була проголошена Римська республіка. На її чолі став Тріумвірат (з березня ним керував Джузеппе Мадзіні). Соціально-економічне законодавство тріумвірату (найпрогресивніше часів революції) відображало певною мірою вимоги соціальних верств, які були надійною опорою республіки. З огляду на інтереси міської дрібної буржуазії, воно було направлено на розвиток торгівлі й ремесла (чому повинні були сприяти скасування податків і звільнення крамарів від сплати заборгованості скарбниці). З метою поліпшення життєвих умов бідноти було встановлено тверді ціни на сіль, вжито заходів щодо організації громадських робіт (щоб зменшити безробіття), а бідняки були переселені до реквізованих церковних будівель. Найважливішим був закон, що передбачав націоналізацію церковних земель і передачу значної їхньої частини у вічну оренду найбіднішому селянству. Це була єдина спроба упродовж всієї революції відгукнутися на потреби селян. Нарешті, особливим законом було забезпечено озброєння народу для боротьби з окупантами та іншими. Однак прагнення буржуазних демократів до компромісу з помірним крилом буржуазії, нерішучість у боротьбі з контрреволюцією підірвали сили Римської республіки.
Обмеженість демократичного руху ще різкіше виявилася в Тоскані й Венеційській республіці. Тосканські тріумвіри не наважилися офіційно проголосити республіку в Тоскані. Вони чинили опір також об'єднанню Тоскани з республіканським Римом. Аналогічну позицію зайняв венеційський Тріумвірат (Д. Манін та ін.)
III етап
20 березня знову почалася війна проти Австрії. Але три дні по тому армія Карла Альберта зазнала поразки при Новарі. Військовою катастрофою скористалася зовнішня і внутрішня контрреволюція. У травні 1849 австрійська армія зайняла Флоренцію, де ще до цього стався монархічний переворот. Війська неаполітанських Бурбонів, що були вигнані в 1848 році з острова Сицилія, знову опанували островом. 3 липня 1849 об'єднаними силами європейської контрреволюції (Франції, Австрії, Іспанії, Королівства обох Сицилії) була розгромлена Римська республіка, в героїчній обороні якої величезну роль зіграв Джузеппе Гарібальді. Останньою (22 серпня) впала, затиснута в кільце облоги Венеція.
Причини поразки
Поразка революції була спричинена низкою причин. Найвищий її підйом збігся з періодом спаду революційного руху в Європі, що сприяло створенню інтервенціоністського блоку держав. Послабив революцію також брак єдності між окремими її вогнищами. Проте одна з основних причин поразки революції полягала в тому, що буржуазія, в тому числі й найпрогресивніші її шари, не змогли здійснити до кінця свою роль гегемона, здійснити поставлені історією завдання. Так, передове її політичне крило — буржуазні демократи не зуміли створити міцного союзу з народними масами, насамперед з селянством, не зважившись зв'язати антифеодальний, національно-визвольний рух із селянською боротьбою за землю.
Попри поразку у 1848—49 роках, революція в Італії мала значний вплив на подальший розвиток визвольного руху італійського народу. Це була перша буржуазна революція, що розгорнулася в Італії в загальнонаціональному масштабі. Виявивши революційну самодіяльність мас, вона збагатила італійський народ бойовим досвідом і зміцнила традиції боротьби за незалежність, демократію і свободу Італії.
Реакція в Європі
Революційна боротьба італійського народу зустрічала підтримку прогресивних сил в усіх європейських країнах. К. Маркс і Ф. Енгельс виявляли глибоку зацікавленість подіями на Апеннінському півострові, розглядаючи їх як важливу складову частину загального фронту боротьби поневолених народів проти феодально-абсолютистської реакції та чужоземного гніту (головним носієм якого в Європі була габсбурзька Австрія).
Разом з падінням Венеційської Республіки революція в Італії завершилась
Джерела
- В. В. Копійка. Італійська революція 1848-49 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с.
Посилання
- Революція в Італії 1848—1849 рр.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Revolyuciyi 1848 1849 rokiv Franciya Avstrijska imperiya Avstriya Ugorshina Chehiya Slovachchina Galichina Lombardiya ta Veneciya Nimechchina Italijski derzhavi Neapolitanske korolivstvo Papska oblast Toskana P yemont ta gercogstva Polsha Moldavske knyazivstvo Revolyuciya 1848 1849 v Italiyi ce burzhuazna revolyuciya zavdannyam yakoyi bula likvidaciya feodalno absolyutistskih poryadkiv znishennya derzhavnoyi rozdroblenosti ta inozemnogo avstrijskogo gnitu stvorennya yedinoyi nacionalnoyi italijskoyi derzhavi Na pershomu etapi revolyuciyi sichen serpen 1848 na choli antifeodalnogo nacionalnogo taboru stoyala liberalna burzhuaziya Pochatok revolyuciyi poklalo narodne povstannya 12 sichnya 1848 v Palermo PodiyiI etap U berezni 1848 roku v rezultati narodnih povstan skinuli avstrijske yarmo Lombardiya i Veneciya a u gercogstvi Parma i Modena bula povalena vlada proavstrijskih praviteliv V umovah strimkogo zrostannya patriotichnogo ruhu pochalasya vijna za nezalezhnist Odnak taktika verhovnogo golovnokomanduvacha italijskimi vijskami Karla Alberta i jogo otochennya sprichinena dinastichnimi korislivimi cilyami a takozh strahom pered narodnoyu vijnoyu yaka nazrivala poslabili tabir revolyuciyi sho svoyeyu chergoyu dalo mozhlivist pidnyati golovu vnutrishno feodalno monarhichnij kontrrevolyuciyi 29 kvitnya Pij IX vistupiv iz zaklikom pro pripinennya vijni z Avstriyeyu 15 travnya buv zdijsnenij kontrrevolyucijnij perevorot v Neapoli Pislya porazki pid Kustociyeyu 25 lipnya Karl Albert uklav ganebne peremir ya yake povernulo Lombardiyu i Veneciyu pid vladu avstrijskih Gabsburgiv II etap Voseni 1848 rozgornuvsya 2 j etap revolyuciyi yakij oznamenuvav vishij riven yiyi rozvitku Yiyi ocholili burzhuazni revolyucioneri demokrati Voni visunuli programu demokratichnoyi perebudovi j ob yednannya krayini sho peredbachala rozgortannya narodnoyi vijni proti Avstriyi ta sklikannya Vseitalijskih ustanovchih zboriv dlya rozv yazannya pitannya pro majbutnij derzhavnij ustrij Italiyi Madzinisti vimagali progoloshennya yedinoyi Italijskoyi respubliki Opornimi centrami vidnovlenoyi revolyucijnoyi borotbi stali Veneciya i Toskana de v rezultati narodnih vistupiv do vladi prijshli predstavniki demokratichnogo nacionalno revolyucijnogo ruhu a z listopada 1848 Papska derzhava 16 listopada 1848 roku v Rimi spalahnulo narodne povstannya v rezultati yakogo utvorivsya svitskij uryad Progoloshennya Rimskoyi respubliki 9 lyutogo 1849 bula progoloshena Rimska respublika Na yiyi choli stav Triumvirat z bereznya nim keruvav Dzhuzeppe Madzini Socialno ekonomichne zakonodavstvo triumviratu najprogresivnishe chasiv revolyuciyi vidobrazhalo pevnoyu miroyu vimogi socialnih verstv yaki buli nadijnoyu oporoyu respubliki Z oglyadu na interesi miskoyi dribnoyi burzhuaziyi vono bulo napravleno na rozvitok torgivli j remesla chomu povinni buli spriyati skasuvannya podatkiv i zvilnennya kramariv vid splati zaborgovanosti skarbnici Z metoyu polipshennya zhittyevih umov bidnoti bulo vstanovleno tverdi cini na sil vzhito zahodiv shodo organizaciyi gromadskih robit shob zmenshiti bezrobittya a bidnyaki buli pereseleni do rekvizovanih cerkovnih budivel Najvazhlivishim buv zakon sho peredbachav nacionalizaciyu cerkovnih zemel i peredachu znachnoyi yihnoyi chastini u vichnu orendu najbidnishomu selyanstvu Ce bula yedina sproba uprodovzh vsiyeyi revolyuciyi vidguknutisya na potrebi selyan Nareshti osoblivim zakonom bulo zabezpecheno ozbroyennya narodu dlya borotbi z okupantami ta inshimi Odnak pragnennya burzhuaznih demokrativ do kompromisu z pomirnim krilom burzhuaziyi nerishuchist u borotbi z kontrrevolyuciyeyu pidirvali sili Rimskoyi respubliki Obmezhenist demokratichnogo ruhu she rizkishe viyavilasya v Toskani j Venecijskij respublici Toskanski triumviri ne navazhilisya oficijno progolositi respubliku v Toskani Voni chinili opir takozh ob yednannyu Toskani z respublikanskim Rimom Analogichnu poziciyu zajnyav venecijskij Triumvirat D Manin ta in III etap 20 bereznya znovu pochalasya vijna proti Avstriyi Ale tri dni po tomu armiya Karla Alberta zaznala porazki pri Novari Vijskovoyu katastrofoyu skoristalasya zovnishnya i vnutrishnya kontrrevolyuciya U travni 1849 avstrijska armiya zajnyala Florenciyu de she do cogo stavsya monarhichnij perevorot Vijska neapolitanskih Burboniv sho buli vignani v 1848 roci z ostrova Siciliya znovu opanuvali ostrovom 3 lipnya 1849 ob yednanimi silami yevropejskoyi kontrrevolyuciyi Franciyi Avstriyi Ispaniyi Korolivstva oboh Siciliyi bula rozgromlena Rimska respublika v geroyichnij oboroni yakoyi velicheznu rol zigrav Dzhuzeppe Garibaldi Ostannoyu 22 serpnya vpala zatisnuta v kilce oblogi Veneciya Prichini porazki Porazka revolyuciyi bula sprichinena nizkoyu prichin Najvishij yiyi pidjom zbigsya z periodom spadu revolyucijnogo ruhu v Yevropi sho spriyalo stvorennyu intervencionistskogo bloku derzhav Poslabiv revolyuciyu takozh brak yednosti mizh okremimi yiyi vognishami Prote odna z osnovnih prichin porazki revolyuciyi polyagala v tomu sho burzhuaziya v tomu chisli j najprogresivnishi yiyi shari ne zmogli zdijsniti do kincya svoyu rol gegemona zdijsniti postavleni istoriyeyu zavdannya Tak peredove yiyi politichne krilo burzhuazni demokrati ne zumili stvoriti micnogo soyuzu z narodnimi masami nasampered z selyanstvom ne zvazhivshis zv yazati antifeodalnij nacionalno vizvolnij ruh iz selyanskoyu borotboyu za zemlyu Popri porazku u 1848 49 rokah revolyuciya v Italiyi mala znachnij vpliv na podalshij rozvitok vizvolnogo ruhu italijskogo narodu Ce bula persha burzhuazna revolyuciya sho rozgornulasya v Italiyi v zagalnonacionalnomu masshtabi Viyavivshi revolyucijnu samodiyalnist mas vona zbagatila italijskij narod bojovim dosvidom i zmicnila tradiciyi borotbi za nezalezhnist demokratiyu i svobodu Italiyi Reakciya v Yevropi Revolyucijna borotba italijskogo narodu zustrichala pidtrimku progresivnih sil v usih yevropejskih krayinah K Marks i F Engels viyavlyali gliboku zacikavlenist podiyami na Apenninskomu pivostrovi rozglyadayuchi yih yak vazhlivu skladovu chastinu zagalnogo frontu borotbi ponevolenih narodiv proti feodalno absolyutistskoyi reakciyi ta chuzhozemnogo gnitu golovnim nosiyem yakogo v Yevropi bula gabsburzka Avstriya Razom z padinnyam Venecijskoyi Respubliki revolyuciya v Italiyi zavershilasDzherelaV V Kopijka Italijska revolyuciya 1848 49 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760 s ISBN 966 316 039 XPosilannyaRevolyuciya v Italiyi 1848 1849 rr