Граф Лайош Баттяні де Неметуйвар угор Németújvári gróf Batthyány Lajos угорський політик голова уряду Угорщини під час У

Граф Лайош Баттяні де Неметуйвар (угор. Németújvári gróf Batthyány Lajos) — угорський політик, голова уряду Угорщини під час Угорського повстання 1848—1849 років.

Лайош Баттяні
угор. Batthyány Lajos
Лайош Баттяні
Прем'єр-міністр Угорщини
1848

Народився	10 лютого 1807(1807-02-10) Братислава
Помер	6 жовтня 1849(1849-10-06) (42 роки) Пешт
Похований	Керепеші
Відомий як	економіст, політик
Країна	Угорщина
Національність	угорець
Alma mater	^d
Політична партія	^d і ^d
У шлюбі з	^d^[2]
Діти	^d, ^d і ^d

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Походив з магнатського роду Баттяні. Поступив на військову службу, проте вже у 1827 році звільнився, щоб захистити дисертацію по праву в Загребському університеті і особисто зайнятися управлінням своїх маєтків. Через кілька років обраний до Верхньої палати Угорського парламенту і почав брати участь в діяльності національно орієнтованих кіл, які прагнули відокремлення Угорщини від Габсбурзької монархії.

7 квітня 1848 імператор Фердинанд I призначив його першим прем'єр-міністром парламентського уряду Угорщини.

Баттяні виявився здатним лідером, проте був змушений обирати між лояльністю монарху і прихильниками незалежності Угорщини. Баттяні встав на сторону прихильників незалежності і став одним з лідерів революції. Поранений в битві, узятий в полон. За допомогою переданого дружиною кинджала намагався накласти на себе руки (завдавши собі кілька ран в шию), але вижив і на наступний день був розстріляний за звинуваченням у державній зраді. Похований на будапештському цвинтарі Керепеші.

Був одним з трьох угорських патріотів, котрим Ференц Ліст присвятив відомий твір для піаніно «Траурний марш» (Funérailles) з підзаголовком «Жовтень 1849». На його честь названа площа в Буді навпроти будівлі парламенту на березі Дунаю і прилегла станція метро. У 2002 році в Угорщині відкрито Юридичний коледж ім. Баттяні. У радянській літературі про Угорське повстання 1848—1849 років роль Баттяні, який обіймав ліберально-реформаторські позиції, принижувалася в порівнянні з більш радикальними діячами Кошутом і Петефі.

Посилання

Лайош Баттяни в БСЭ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Сайт рода Баттяни [ 4 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Авербух Р. А. Революция и национально-освободительная война в Венгрии в 1848-49 гг. (М.: Наука. 1965) [ 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Дьердь Шпира. Четыре судьбы: к истории политической деятельности Сечени, Баттяни, Петефи и Кошута [ 6 грудня 2016 у Wayback Machine.]/ перевод с венг. (М.: Прогресс. 1986)

Orsolya V. B. Békepártiak önmagukról // Nógrád Megyei Múzeumok Évkönyve — 2001. — С. 102. — ISSN 0133-0802
d:Track:Q116726243d:Track:Q116726302d:Track:Q116725971
Data Collection of the Hungarian Peerage — 2015.
d:Track:Q104601195

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q191067"_data-entity-id="Q116726302"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q116726243|Orsolya&nbsp;V.&nbsp;B.]]</i>_[https://library.hungaricana.hu/en/view/MEGY_NOGR_Muzevkonyv2001/?pg=99&layout=s_Békepártiak_önmagukról]_//_''[[:d:Q116725971|Nógrád_Megyei_Múzeumok_Évkönyve]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_2001._—_С.&nbsp;102._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0133-0802_0133-0802]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q116726243]][[d:Track:Q116726302]][[d:Track:Q116725971]]</div>-1] Orsolya V. B. Békepártiak önmagukról // Nógrád Megyei Múzeumok Évkönyve — 2001. — С. 102. — ISSN 0133-0802
d:Track:Q116726243d:Track:Q116726302d:Track:Q116725971

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513"_data-entity-id="Q104601195">Data_Collection_of_the_Hungarian_Peerage<span_class="wef_low_priority_links">_—_2015.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q104601195]]</div>-2] Data Collection of the Hungarian Peerage — 2015.
d:Track:Q104601195

[2]