Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У статті подано список монархів Єрусалимського королівства що існувало від 1099 до 1291 року Династія Портрет Правитель

Список королів Єрусалиму

Список королів Єрусалиму

У статті подано список монархів Єрусалимського королівства, що існувало від 1099 до 1291 року.

Династія

№ Портрет Правитель Період правління Тривалість життя Герб Опис правління
1 image Готфрід 22 липня 1099 — 18 липня 1100
(12 місяців) 		бл. 1060 — 18 липня 1100
(бл. 40 років) 		image Герцог Нижньої Лотарингії (Готфрід V)

Другий син графа Булоні Євстахія II і його другої дружини .

Один із керівників Першого хрестового походу (1096—1099), перший правитель Єрусалимського королівства. Герцог Нижньої Лотарингії (1087—1096). Представник франкського Фландрського дому. Народився у Булоні. Брат булонського графа Євстахія III і майбутнього Єрусалимського короля Балдуїна I. Разом із родичами і васалами відгукнувся на заклик папи Урбана II допомогти православним Візантії у звільнені Святої Землі від мусульманського гніту. Продав власні володіння, зокрема Буйонський замок, що взяти участь у військовому паломництві. Очолив один із підрозділів хрестоносців Першого хрестового походу. Після тривалої облоги відвоював Антіохію у турків-сельджуків (1097—1098). Героїчно відзначився при звільненні Єрусалиму, першим здобувши міські мури (1099). Проголошений правителем міста, але відмовився прийняти корону там, де Христос носив терновий вінець. Задовільнився титулом князя (лат. princeps) та захисника Святого Гробу (лат. Advocatus Sancti Sepulchri). Розбив війська Фатимідського халіфату при Аскалоні (1099). Помер у Єрусалимі. Похований у Базиліці Святого Гробу. Його спадок перейшов до молодшого брата Балдуїна I, який прийняв титул короля Єрусалиму. Визначна постать історії християнства та лицарства. Один із дев'яти достойників, наднаціональний герой, взірець для європейського воїнства середньовіччя і нового часу.

2 image Балдуїн I 18 липня 1100 — 2 квітня 1118
(17 років) 		бл. 1060 — 2 квітня 1118
(бл. 58 років) 		image Граф Едеси (Балдуїн I)

Молодший брат Готфріда. Син графа Булоні Євстахія II і його другої дружини .

Один із керівників Першого хрестового походу (1096—1099), перший король Єрусалимського королівства (1100—1118). Представник франкського Фландрського дому (Булонська династія). Народився в Булоні. Брат графа Булоні Євстахія III і короля Єрусалиму Готфріда. Разом із родичами і васалами відгукнувся на заклик папи Урбана II допомогти православним Візантії у звільнені Святої Землі від мусульманського гніту. Спільно з норманами Танкреда воював проти турків-сельджуків у Кілікії, спираючись на союз із місцевими вірменами. Підкорив Едесу, став її першим графом (1098). Сприяв звільненню Антіохії (1098), затримавши під Едесою війська підмоги противника. Прийняв королівський вінець у Вифлеємі після смерті брата Готфріда, що був першим князем Єрусалиму. Воював проти арабів, Фатімідів. Розширив межі Єрусалимського королівства за підтримки генуезців і венеційців: підкорив Арзуф і Кесарію (1101), Акру (1104), Бейрут (1110), Сідон (1111) . Поклав край єгипетським зазіханням на королівство у третій битві при Рамлі (1105). Надав поміч тулузькому графу Бертрану I захопити Триполі (1109). Укріпляв Зайордання фортецями, намагаючись контролювати ворожі торговельні шляхи між Сирією і Єгиптом. Зустрічався із руським ченцем-паломником Данилом, ігуменом з Чернігівщини. Помер біля Аріша від хвороби, під час походу на Єгипет. Похований у Базиліці Святого Гробу в Єрусалимі. Королівський трон успадкував його двоюрідний небіж (син кузена), граф Едеси Балдуїн II.

Династія

№ Портрет Правитель
&
Співправитель 		Період правління Тривалість життя Герб Опис правління
3 image Балдуїн II 2 квітня 1118 — 21 серпня 1131
(13 років) 		бл. 1075 — 21 серпня 1131
(бл. 56 років) 		image Граф Едеси (Балдуїн II)

Двоюрідний племінник Готфріда та Балдуїна I.

У 1118 році після смерті Балдуїна I почалися вибори нового короля. Померлий як спадкоємців визначив свого рідного старшого брата Євстахія та свого двоюрідного небожа (сина двоюрідного брата) Балдуїна Едеського. Більшість баронів стала на бік Есташа. Втім, з огляду на те, що той в цей час знаходився в Європі, було обрано королем Балдуїна. При цьому суттєву допомогу останньому надав Жослен де Куртене. Навзаєм новий король передав Жослену графство Едеса. Коронація відбулася 14 квітня того ж року у Вифлеємі.

У 1118 році передав ордену тамплієрів замок в Єрусалимі. Загалом підтримував дії першого магістра храмовників Гуго де Пейна. 1119 року виступив на захист Антіохії, яку вдалося врятувати від військ еміра Іль-Газі. 1120 року у Наблусі відбулася нарада, де були затверджені правові закони — Асізи.

У 1123 році при обороні Едеси король потрапив у полон до еміра Балака. На час його полону регентом королівства став Есташ Граньє, граф Сідону й Кесареї. 1124 року короля було звільнено в обмін на 4 фортеці й великий викуп. Як заставу Балдуїн II залишив у сельджуків свою доньку Івету. Того ж року взяв в облогу місто Алепо, втім невдало. 1125 року очолив об'єднані війська хрестоносців, яку у битві при Азазі розгромили війська сельджуцьких емірів. Після цього Балдуїн II при підтримці тамплієрів спустошив околиці Дамаску. Наступного року спробував захопити Дамаск, але не зміг цього зробити.

Наприкінці життя Балдуїн II дедалі більше опікувався долею королівства. З огляду на те, що він не мав сина-спадкоємця, король вирішив влаштував вигідний шлюб доньки Мелісенди з могутнім та енергійним європейським бароном. Зрештою у 1129 році було влаштовано шлюб з Фульком V (граф Анжу). Помер король 21 серпня 1131 року.

4 image Мелісенда
&
Фульк
Балдуїн III 		21 серпня 1131 — 1153
(21/22 роки) 		бл. 1105 — 11 вересня 1161
(бл. 56 років) 		Дочка Балдуїна II та його дружини Морфії Мелітенської.

Правила спільно з чоловіком та старшим сином.

1131 року помер Балдуїн II. Мелісенду разом із чоловіком оголосили королем й королевою. Втім між подружжям майже із самого початку розпочалися конфлікти. В них активно брав участь коханець Мелісенди Гуго де Пюїзе. Зрештою Мелісенда зуміли зменшити вплив Фулька Анжуйського. Вже 1136 року вона фактично перебрала на себе одноосібну владу. Вона відмовилася від нових захоплень, зосередивши увагу на підтримці освіти та культури. В цей час видається так званий Псалтир Мелісенди (1139 рік). 1141 року з ініціативи Мелісенди відбулася реконструкція мечеті Омара, яку перетворили на церкву Храму Господнього.

1143 року після смерті Фулька відбулася повторна коронація Мелісенди та її сина Балдуїна III.

Разом із політичною діяльністю Мелісенда багато робила для поліпшення становища населення, розбудови міст. Так, в Єрусалимі вона власним коштом побудувала ринок, де було 27 хлібних лавок. 1144 року вона намагалася надати допомогу Едеському графству. Для цього спрямувала конетабля Манасію Хержеського, Филипа Наблузького, Елінанда Тіверіадського на допомогу графу Жослену II Куртене. Втім це не допомогло хрестоносцям втримати Едесу. Згодом багато в чому допомагала учасникам Другого хрестового походу.

1150 року стався конфлікт Мелісенди з її сином Балдуїном III, якого королева фактично відсунула від влади. Було вирішено поділити королівство. Мелісенда при підтримці патріарха Фулько отримала південні землі Єрусалимської держави. Втім 1152 року конфлікт спалахнув з новою силою. Тоді ж відбувся новий перерозподіл земель. Тепер Мелісенда отримала Наблуз та Єрусалим. Втім, зрештою змушена була відмовитися від Єрусалиму, а 1153 року зреклася королівського титулу й вирушила до монастиря у Віфінії, де абатисою була її сестра. 1161 року Мелісенда після інсульту повернулася до Єрусалиму, де померла 11 вересня цього ж року.

Династія

№ Портрет Правитель
&
Співправитель 		Період правління Тривалість життя Герб Опис правління
5 image Балдуїн III 25 грудня 1143 — 1153
(9/10 років)
Як співправитель

1153 — 10 лютого 1163
(9/10 років)
Одноосібно

(19 років)
Загалом

1130 — 10 лютого 1163
(32/33 роки) 		image Син Мелісенди та Фулька.

Виховувався під опікою матері. Здобув чудову освіту. 1143 року після смерті батька був коронований, по праву Jure matris, разом з матір'ю Мелісендою, проте остання зберегла усю повноту влади. Балдуїн більше займався військовими справами. Проте, незабаром виникла потреба нагальних дій з оборони кордонів від правителів Алепо та Дамаску. 1147 року Балдуїн III зазнав поразки у битві при Босра. Але це не призвело до територіальних втрат держави.

Згодом надавав допомогу учасникам Другого хрестового походу. 1149 року, після загибелі князя Раймунда, встановив регенство над Антіохійським князівством. Намагався видати свою двоюрідну сестру Констанцію за свого союзника, але марно. 1150 року він вступив у конфлікт з матір'ю стосовно володарювання в королівстві. Ця боротьба тривала до 1153 року, коли Балдуїн III нарешті повністю взяв контроль над Єрусалимом. Водночас він втручався у справи графства Триполі (після смерті Раймунда II). Балдуїн II допоміг своїй тітці Годьєрні встановити регентсво у графсті. Тоді ж Балдуїн III робив спроби зберегти залишки Едеського графства, завдав поразки атабеку Нур ад-Діну у битві при Айнтабі, втім змушений був залишити територію Едеського графства. Ще у 1152 році здобув також перемогу над Артукідами у північній Сирії.

Разом з цим у 1153 році Балдуїн III відібрав місто Аскалон у фатимідського Єгипту. 1156 року було також укладено мир з Нур-ад-Діном. 1157 року король втрутився у конфлікт між Теодоріхом (графом Фландрії) та Райнальдом Шатільойном за місто Шайзар. 1158 року Балдуїн III поблизу Тиверіадського озера переміг Нур-ад-Діна, який вимушений був укласти з Єрусалимський королівством новий мирний договір, вигідний Балдуїнові.

Для зміцнення свого становища з 1157 року Балдуїн III робив спроби укласти союз з Візантією, зрештою цього вдалося досягти у 1158 році. Наступного року король стає регентом Антіохійського князівства. У цей час значення Єрусалимської держави значно зросло. Але 10 лютого 1163 в Бейруті Балдуїн III раптово помер від хвороби, яка перебігала з проявами дизентерії. Не виключають, що його було отруєно Раймундом II Триполійським, який підкупив персонального лікаря Балдуїна, що дав королю отруту (найімовірніше миш'як).

6 image Амальрік I 10 лютого 1163 — 11 липня 1174
(11 років) 		1136 — 11 липня 1174
(37/38 років) 		Граф Яффи (Амальрік I)

Син Мелісенди та Фулька, брат Балдуїна III.

Після смерті Балдуїна III 10 лютого 1163 року Амальрік став домагатися Єрусалимського трону. Але йому став на заваді патріарх Фульхерій, який поставив умовою розірвання шлюбу Амальрік з Агнесою Куртене, що було укладено у 1157 році. Амальрік пішов на це й того ж року його коронували на короля Єрусалиму. Разом з тим діти від цього шлюбу були визнані законними з правами спадкоємства батькової влади.

У своїй зовнішній політиці Амальрік I звернув увагу на фатимідський Єгипет, який поринув у чвари. Водночас король намагався налагодити мирні стосунки з Нур-ад-Діном, атабеком Алепо та Дамаску. 1163 року під приводом несплати Єгиптом щорічної данини Амальрік I вдерся до цієї країни. Король завдав поразки єгиптянам у битвах при Пелусії. Втім, отримавши величезний викуп, повернувся до дому. 1164 року Амальрік I знову втрутився в єгипетські справи, щоб не дати перемогти просирійській партії. Він розбив командувача сирійським військом Ширку в битві при Білбейсі й змусив того відступити з Єгипту. Того ж року став регентом князівства Антійохійського та графства Триполійського, володарі яких потрапили у полон до Нур-ад-Діна. Саме Амальрік I сприяв визволенню Боемунда III Антіохійського та Раймунда III Триполійського з полону. Водночас у 1166 році укладає союзний договір з Візантійською імперією.

У 1167 році розпочалися нові бойові дії в Єгипті. Сюди повернувся Ширку, а Амальрік закликав на допомогу візир Шавар. Зрештою за допомоги візантійського флоту Амальрік I завдав рішучої поразки Ширку біля Олександрії, якою згодом заволодів. Втім король не міг її утримувати, тому відступив до свого королівства. Навзаєм візир Шавар дав Амальрік I величезну купу грошей. 1168 року він знову вирушив до Єгипту, де зруйнував місто Білбейс та захопив Каїр. Візир Шавр вимушений був відкупитися 2 млн золотих монет. Але після відходу короля з Єгипту сюди прибув з військом Ширку.

У 1169 році владу в Єгипті захопив Ширку, який помер того ж року, передавши титул візира Салах ед Діну. В цій ситуації Амальрік I вирішив діяти більш рішуче. Він скликав велику коаліцію для підкорення Єгипту, але зазнав невдачі. 1169 року Амальрік сам вдерся до Єгипту. Втім у боях під Дамієтою не зміг перемогти Салах ед Діна й відступив до себе. 1170 року Салах ед Дін своєю чергою захопив важливе портове місто Ейлат, що забезпечувало торговельний зв'язок Єрусалимського королівства з державами уздовж Червоного моря. У відповідь Амальрік I уклав союз з Вільгельмом II, королем Сицилії.

У 1174 році після смерті Нур-ад-Діна Амальрік вдерся до Сирії, взявши в облогу місто Баніас, але не зумів його здобути. На зворотному шляху захворів на дизентерію і помер в Єрусалимі 11 липня того ж року.

7 image Балдуїн IV
&
Балдуїн V 		11 липня 1174 — 16 березня 1185
(10 років) 		1161 — 16 березня 1185
(23/24 роки) 		Син Амальріка I та його першої дружини Агнеси Куртене.

Правив спільно з племінником.

Виховувався під орудою Вільгельма Тірського. Замолоду захворів на проказу, від якої врешті-решт помер. Під час ігор виявили, що він не відчував болю після порізів рук. Після смерті батька у 1174 році формально стає королем Балдуїном IV. Утім, реальна влада була у регента. Спочатку цю посаду обіймав , а незабаром Раймунд III, граф Триполійський. 1175 року Раймунд уклав мирний договір із Салах ед Діном.

У 1176 році Балдуїн IV припинив регентство Раймунда III. На відміну від нього король вважав необхідним проводити наступальну політику по відношенню до Салах ед Діна. Перед тим він оточив себе надійними людьми, які не мали бажання зазіхати на трон. Балдуїн IV наказав здійснити похід проти Дамаска й долини Бекаа. Спустошивши цю місцевість, король став готуватися до вторгнення в Єгипет. Для цього він 1177 року вклав союз з візантійським імператором Мануїлом I Комніном.

Проте Салах ед Дін випередив Балдуїна IV й того ж року вдерся до Єрусалимського королівства. Однак, маючи значно менші сили, королю Єрусалиму вдалося спочатку розбити мусульман біля Аскалона, а незабаром завдати нищівної поразки при Монжизарі, неподалік Рамли. На 1178 рік було укладено перемир'я. Надалі у 1179 році вороги здійснювали військові походи один проти одного.

Розуміючи складне становище свого королівства, Балдуїн IV вирішив зміцнити сили завдяки шлюбу свої сестри Сибіли з Гі де Лузіньяном, представником впливової родини з Пуату, васалом династії Плантагенетів. Що й було зроблено у 1180 році. У зв'язку із погіршенням здоров'я через швидке прогресування прокази, яка перебігала у злоякісній формі, король передав Лузіньянові значну частину влади. 1182 року вони розбили мусульман при Бейруті, після чого уклали новий мирний договір із Салах ед Діном. 1183 року Балдуїн IV втратив зір і призначив Лузіньяна регентом. Втім, у 1183 році стався конфлікт між Балдуїном IV та Гі де Лузіньяном, коли Гі не надав вчасної допомоги обложеними у фортеці Крак. Король позбавив його всіх посад й змусив вирушити до Аскалона. Після цього 20 листопада 1183 року Балдуїн IV наказав коронувати свого небожа Балдуїна Монферратського королем-співправителем. Помер 16 березня 1185 року. За заповітом короля правити став Балдуїн V при регенті Раймунді III Триполійському.

Династія

№ Портрет Правитель Період правління Тривалість життя Герб Опис правління
8 image Балдуїн V 20 листопада 1183 — 16 березня 1185
(1 рік)
Як співправитель

16 березня 1185 — серпень 1186
(1 рік)
Одноосібно

(2 роки)
Загалом

серпень 1177 — серпень 1186
(10/11 років) 		image Син Сибіли (графині Яффи) та її першого чоловіка .

В один рік втратив батька. Мати майже не цікавилася сином. Був під опікою Раймунда III Триполійського. З дитинства відрізнявся слабким здоров'ям, огрядністю. Разом з тим зарано виявив схильність до знань.

У 1183 році його дядько король Балдуїн IV оголосив Балдуїна своїм співволодарем. Після смерті у 1185 році короля-дядька почалася запекла боротьба за владу між Сибілою, її чоловіком Гі де Лузіньяном, тамплієрами, з одного боку, та Раймундом III Триполійським, Жосленом III Куртене, з іншого. Зрештою регентом став граф Триполі, який перевіз Балдуїна до Наблуса, де коронував 16 березня. Потім разом із двором перебрався до Акри, де знаходився під охороною храмовників.

За час правління Балдуїн V майже не виходив зі свого палацу. Внаслідок своїх хвороб помер уже в серпні 1186 року. Престол успадкувала його матір Сибіла.

Династія (вдруге)

№ Портрет Правитель
&
Співправитель 		Період правління Тривалість життя Герб Опис правління
9 image Сибіла
&
Гвідо 		серпень 1186 — вересень 1190
(3 роки) 		бл. 1160 — вересень 1190
(бл. 30 років) 		image Графиня Яффи (Сибіла)

Дочка Амальріка I та його першої дружини Агнеси Куртене, сестра Балдуїна IV, матір Балдуїна V

Правила спільно з другим чоловіком.

Успадкувала трон після сметрі сина. Втім, знать й церква дала згоду на коронацію Сибіли лише за умови розриву її шлюбу з Гвідо Лузіньяном. Вона погодилася на це й того ж року коронувалася. Однак, одразу ж заявила про повторний шлюб з Лузіньяном, коронувавши останнього. Але вже 4 липня 1187 року війська, очолювані Лузіньяном, зазнали нищівної поразки від Салах ед Діна у битві при Хаттіні. Своєю чергою королева Сибіла очолила оборону Єрусалима від військ мусульман. Їй допомагав патріарх Іраклій та Баліан д'Ібелін. Зрештою 2 жовтня вона здалася, проте отримала право на вільний вихід з міста. Сибіла переїхала до Триполі.

Після повернення у 1188 році з полону Гі Сибіла приєдналася до нього у Тірі 1189 року. Вона чинила спротив спробам впливових хрестоносців розлучити її з Лузіньяном й обрати нового чоловіка. В вересні 1190 року вона зрештою померла в таборі при облозі місті Акра.

10 image Ізабелла I
&
Конрад I
Генріх I
Амальрік II 		вересень 1190 — 5 квітня 1205
(14 років) 		1172 — 5 квітня 1205
(32/33 роки) 		Дочка Амальріка I та його другої дружини , Єдинокровна сестра Балдуїна IV та Сибіли

Правила спільно з другим, третім та четвертим чоловіками.

Після смерті королеви Сибіли почалися інтриги стосовно передачі влади Ізабеллі, оскільки влада перебувала в руках співправителя Сибіли Гі де Лузіньяна. У 1190 року Марія Комнін влаштувала розрив шлюбу доньки з Онфруа Тороном, а у 1191 році Ізабелла вийшла за Конрада Монферрата. При цьому вона не прийняла королівський титул, передавши його чоловікові. Але той вже 1192 року був вбитий. Тоді за наполягання короля Річарда I Левового Серця Ізабеллу пошлюбив його небіж Генріх Шампаньський. Цього разу Ізабеллу I оголосили королевою. Проте вона нею залишалася номінально, за неї правив чоловік. Мешкала вона в цей час у Тірі. 1197 року внаслідок нещасного випадку загинув Генріх. Наступного року за наполяганням роду Ібелінів королева вийшла заміж за Амальріка Лузіньяна. Вона знову передала реальну владу чоловікові та Ібелінам. Померла Ізабелла 5 квітня 1205 року в Акрі, куди було перенесено столицю Єрусалимського королівства.

Династія (вдруге)

№ Портрет Правитель
&
Співправитель 		Період правління Тривалість життя Герб Опис правління
11 image Марія
&
Іоанн I 		5 квітня 1205 — 1212
(6/7 років) 		літо 1192 — 1212
(19/20 років) 		image Дочка Ізабелли I та її другого чоловіка Конрада I.

Після смерті матері у 1205 році владу перебрав як регент її дядько Жан д'Ібелін. Він правив до 1210 року, коли було вирішено обрати для Марії чоловіка для зміцнення держави. Було обрано Жана де Брієн, з родини Ібелінів. 4 вересня того ж року відбулося весілля. Втім владу фактично перебрав на себе Іоанн, Марія виконувала лише формальні функції, суттєвої ролі у політичному житті Єрусалимського королівства вона не відігравала. Вона не втручалася у державні справи. У 1212 незабаром після пологів Марія померла.

Династія

№ Портрет Правитель
&
Співправитель 		Період правління Тривалість життя Герб Опис правління
12 image Ізабелла II
&
Фрідріх 		1212 — 4 травня 1228
(15/16 років) 		image Імператриця-консорт СРІ
Королева-консорт Німеччини
Королева-консорт Сицилії

Дочка Марії та її чоловіка Іоанна.

Матір Ізабелли померла незабаром після її народження. Ізабелла стала королевою Єрусалиму. За неї правив як регент її батько. 1220 року він вирішив влаштувати шлюб своєї доньки з імператором Фрідріхом II Гогенштауфеном. Шлюб офіційно відбувся в Бріндізі 9 листопада 1225 року. Її чоловік більшість часу проводив у Палермо, залишивши Ізабеллу в Італії. Ізабелла була незадоволена тим, що їй довелось жити в оточенні коханок свого чоловіка. Водночас у Фрідріха виник конфлікт з батьком Ізабелли. Зрештою Фрідріх вирушив до Єрусалиму. Ізабелла померла 4 травня 1228 незадовго після народження сина Конрада, майбутнього короля Конрада IV, який народився 25 квітня.

Династія Гогенштауфен

№ Портрет Правитель
&
Співправитель 		Період правління Тривалість життя Герб Опис правління
13 image Конрад II
&
Фрідріх 		4 травня 1228 — 21 травня 1254
(26 років) 		15 квітня 1228 — 21 травня 1254
(26 років) 		image Король Німеччини (Конрад IV)
Король Сицилії (Конрад II)
Герцог Швабії (Конрад III)

Син Ізабелли II та її чоловіка Фрідріха.

Правив спільно з батьком.

Народився на півдні Італії в родині імператора СРІ Фрідріха II та королеви Ізабели II. Його мати померла кілька днів потому, й Конрад успадкував трон Єрусалимського королівства. Співкоролем сина став Фрідріх II. За все своє життя Конрад жодного разу не побував у Палестині, за нього правили регенти. 1235 року він вперше приїхав до Німеччини, де відбулися заручини з Єлизаветою Баварською. 1237 року після падіння свого старшого єдинокровного брата Генріха став новим королем Німеччини. Деякий час країною керував Зігфрід III, архієпископ Майнцький. Але вже у 1240 році Конрад почав активно впливати на німецькі справи.

У 1245 році папа римський Іннокентій IV оголосив Фрідріха II та Конрада недійсними короля й володарями Німеччини й Священної Римської імперії. Прихильники папи у 1246 році обрали свого претендента — Генріха Распе, ландграфа Тюринзького. Того ж року Распе завдав поразку Конрадові біля річки Нідда, але незабаром помер від поранень. Новим антикоролем став Вільгельм Голландський. Деякий час Конрад боровся, але у 1251 році зазнав поразки при Оппенгемі. Тоді, заклавши значну частину свого майна для спорядження армії, рушив до Італії, куди прибув у 1252 році. Тут він, об'єднавшись зі зведеним братом Манфредом, захопив Аквіну, Джерману, Капую, а у 1253 році — Неаполь. Але 21 травня 1254 року помер від малярії, на яку заразився під час цього походу.

14 image Конрад III 21 травня 1254 — 29 жовтня 1268
(14 років) 		25 березня 1252 — 29 жовтня 1268
(16 років) 		Король Сицилії (Конрад III)
Герцог Швабії (Конрад IV)

Син Конрада II та його дружини Єлизавети Баварської.

Більш знаний як Конрадін ! Рано втратив батька. У Сицилії за нього правив дядько Манфред. Конрадін весь час знаходився при дворі свого іншого дядька Людвіга II Вітельсбаха, який домігся від нового римського короля Річарда Корнуольського відновлення прав свого небожа на герцогство Швабське. Водночас він вважався королем Єрусалиму, але ніколи не бував у Палестині. За нього правили регенти.

У 1258 році Манфред у Сицилії на основі брехливих чуток оголосив себе королем. Конрадін та його опікуни не наважилися оскаржити це. Але у 1266 році після поразки Манфреда від Карла Анжуйського прихильники Гогенштауфенів звернулися до Конрадіна та Людвіга II із закликом повернути собі трон Сицилії.

Перед походом до Італії Конрадін взяв шлюб із Софією Ландсберг. Того ж року з військом у 3000 вояків перетнув Альпи. У відповідь папа римський Климент IV під загрозою відлучення заборонив допомагати Конрадінові. Тоді Людовик Баварський зі значною часткою військ повернувся до Німеччини. Втім Конрадін зумів досягти значних успіхів, зокрема на його бік перейшли міста Павія, Піза, Сієна. У вересні 1267 року флот під командуванням принца Фердинанда Кастильського, союзника Гогенштауфена, рушив до Сицилії, де висадив війська у місті Шакка. Результатом цього стало повстання на значній частині острова проти влади Карла Анжуйського. Тільки Палермо й Месіна залишилися вірними йому. Слідом повстали Калабрія та Апулія. Трохи згодом флот Гогенштауфена переміг Анжуйський флот. У липні 1268 року Конрадін увійшов до Рима.

Вирішальна битва відбулася 23 серпня 1268 року поблизу Тальякоцо. У ній війська Конрадіна було знищено вщент. Спочатку він утік до Риму, але там йому наказали залишити місто. Тоді перебрався до Астури, маючи намір відпливсти до Пізи. Однак тут Конрадіна схопив Джованні Франжипані й відправив Карлу Анжуйському. Незабаром відбувся суд у Неаполі, який присудив Конрадіна до страти. Вона відбулася 29 жовтня того ж року. Перед тим Конрадін оголосив своїм спадкоємцем Педро III Арагонського.

Династія Лузіньян

№ Правитель Період правління Тривалість життя Герб Опис правління
15 Гуго 29 жовтня 1268 — 26 березня 1284
(16 років) 		1235 — 26 березня 1284
(48/49 років) 		image Король Кіпру (Гуго III)

Правнук Ізабелли I та її третього чоловіка Генріха I

Син Генріха Антіохського та його дружини Ізабелли Лузіньян.

У 1268 році, після загибелі Конрадіна Гогенштауфена, Гуго III висунув свої претензії на корону Єрусалиму. Здолавши опір частини знаті, він досяг свого — 24 вересня 1269 року коронувався в Тірі.

З цього моменту значна частина його діяльності була спрямована на збереження залишків Єрусалимського королівства. Втім, він тут зіткнувся з низкою труднощів: кіпрська знать не бажала воювати у Палестині, продовжувалися конфлікти між тамплієрами та госпітальєрами, а також між генуезцями та венеційцями. Усім цим вміло користався султан Бейбарс.

Втім, у 1271 році Гуго отримав англійську допомогу в особі принца Едуарда, який прибув зі значним військом. Проте всі спроби Гуго III розширити свої володіння у Палестині виявилися марними. У 1271—1272 роках король активно захищав Акру від єгипетських військ, які зрештою відступили. Тоді тамплієри та частина знаті висунули як претендента на трон Марію Антиохійську. У цьому протистоянні Гуго III зазнав невдачі й зрештою повернувся до Кіпру.

У 1277 році прибуло військо на чолі з графом Рожером Сан-Северіно, який мав намір захопити Єрусалимське королівство для Карла I, короля Сицилії. Ця колотнеча тривала до 1282 року, коли у Карла I розпочалася війна з королівством Арагон. Тому Рожер де Сан-Северін повинен був повернутися додому. Скориставшись цим, Гуго III зміг відвоювати майже всі землі свого королівства, крім Акри.

Помер 26 березня 1284 року у місті Тір.

16 Іоанн II 26 березня 1284 — 20 травня 1285
(1 рік) 		бл. 1267 — 20 травня 1285
(бл. 18 років) 		Король Кіпру (Іоанн I)

Син Гуго та його дружини .

Про його життя збереглось мало відомостей. Ймовірно був хворобливою людиною. У спадок отримав численні внутрішні (між генуезцями та венеційцями, тамплієрами та госпітальєрами) та зовнішній (з Карлом I Анжуйським та мамлюцьким Єгиптом) конфлікти. За станом здоров'я та своєю вдачею він не міг їх здолати. Іоанн I помер 20 травня 1285 року у Нікосії. Одруженим не був, дітей не мав.

17 Генріх II 20 травня 1285 — 28 травня 1291
(6 років) 		1270/1 — 31 серпня 1324
(бл. 54 роки) 		Король Кіпру (Генріх II)

Син Гуго та його дружини , брат Іоанна II

Про молоді роки мало відомостей. Став королем у 1285 році після смерті свого брата Іоанна I. Спочатку зовнішня ситуація сприяла новому королю — помер сильний ворог Карл I Анжуйський, на деякий час сили султанів Єгипту відволікли монгольські володарі Ірану. Цим вирішив скористатися Генріх II. Він уклав союз із тамплієрами, які допомогли захопити Акру (1286 рік), столицю Єрусалимського королівства. До того її утримувала залога сицилійців на чолі із Гуго Пелеріном. Після цього успіху усе Єрусалимське королівство підпорядкувалося Генріхові II.

Втім почалися конфлікти з мамлюками Єгипту. Султан Калаун почав нову війну з метою захопити палестинські міста, що залишилися у європейців. 1287 року було захоплено Лаодікею, а у 1288 році — Триполі. 1289 року Генріху II вдалося укласти мир на 2 роки. Спроба продовжити мир з новим султаном — аль-Ашрафом Халілем — виявилася невдалою. 1291 року почалася нова війна із Єгиптом. Того ж року Генріх II втратив Тір, Бейрут, а зрештою й Акру, останнє місто хрестоносців на узбережжі. З цього моменту королівство Єрусалим припинило своє існування.

Проте деякий час Генріх II мріяв повернути свої володіння. Для цього намагався укласти союз з Газан-ханом з монгольської династії Іль-ханів. Також були здійснені спроби влаштувати економічну блокаду Єгипту. Втім ці спроби виявилися невдалими.

У 1291 році почалася війна із Єгиптом. Того ж року Генріх II втратив Тір, Бейрут, а зрештою й Акру, останнє місто хрестоносців на узбережжі. Королівство Єрусалим припинило своє існування.

Джерела

  • Жан Рішар. Латинсько-Єрусалимське королівство / СПб.: «Издательская группа Евразия», 2002. — 448 с. —

Посилання

image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Список королів Єрусалиму

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U statti podano spisok monarhiv Yerusalimskogo korolivstva sho isnuvalo vid 1099 do 1291 roku Dinastiya Portret Pravitel Period pravlinnya Trivalist zhittya Gerb Opis pravlinnya 1 Gotfrid 22 lipnya 1099 18 lipnya 1100 12 misyaciv bl 1060 18 lipnya 1100 bl 40 rokiv Gercog Nizhnoyi Lotaringiyi Gotfrid V Drugij sin grafa Buloni Yevstahiya II i jogo drugoyi druzhini Odin iz kerivnikiv Pershogo hrestovogo pohodu 1096 1099 pershij pravitel Yerusalimskogo korolivstva Gercog Nizhnoyi Lotaringiyi 1087 1096 Predstavnik frankskogo Flandrskogo domu Narodivsya u Buloni Brat bulonskogo grafa Yevstahiya III i majbutnogo Yerusalimskogo korolya Balduyina I Razom iz rodichami i vasalami vidguknuvsya na zaklik papi Urbana II dopomogti pravoslavnim Vizantiyi u zvilneni Svyatoyi Zemli vid musulmanskogo gnitu Prodav vlasni volodinnya zokrema Bujonskij zamok sho vzyati uchast u vijskovomu palomnictvi Ocholiv odin iz pidrozdiliv hrestonosciv Pershogo hrestovogo pohodu Pislya trivaloyi oblogi vidvoyuvav Antiohiyu u turkiv seldzhukiv 1097 1098 Geroyichno vidznachivsya pri zvilnenni Yerusalimu pershim zdobuvshi miski muri 1099 Progoloshenij pravitelem mista ale vidmovivsya prijnyati koronu tam de Hristos nosiv ternovij vinec Zadovilnivsya titulom knyazya lat princeps ta zahisnika Svyatogo Grobu lat Advocatus Sancti Sepulchri Rozbiv vijska Fatimidskogo halifatu pri Askaloni 1099 Pomer u Yerusalimi Pohovanij u Bazilici Svyatogo Grobu Jogo spadok perejshov do molodshogo brata Balduyina I yakij prijnyav titul korolya Yerusalimu Viznachna postat istoriyi hristiyanstva ta licarstva Odin iz dev yati dostojnikiv nadnacionalnij geroj vzirec dlya yevropejskogo voyinstva serednovichchya i novogo chasu 2 Balduyin I 18 lipnya 1100 2 kvitnya 1118 17 rokiv bl 1060 2 kvitnya 1118 bl 58 rokiv Graf Edesi Balduyin I Molodshij brat Gotfrida Sin grafa Buloni Yevstahiya II i jogo drugoyi druzhini Odin iz kerivnikiv Pershogo hrestovogo pohodu 1096 1099 pershij korol Yerusalimskogo korolivstva 1100 1118 Predstavnik frankskogo Flandrskogo domu Bulonska dinastiya Narodivsya v Buloni Brat grafa Buloni Yevstahiya III i korolya Yerusalimu Gotfrida Razom iz rodichami i vasalami vidguknuvsya na zaklik papi Urbana II dopomogti pravoslavnim Vizantiyi u zvilneni Svyatoyi Zemli vid musulmanskogo gnitu Spilno z normanami Tankreda voyuvav proti turkiv seldzhukiv u Kilikiyi spirayuchis na soyuz iz miscevimi virmenami Pidkoriv Edesu stav yiyi pershim grafom 1098 Spriyav zvilnennyu Antiohiyi 1098 zatrimavshi pid Edesoyu vijska pidmogi protivnika Prijnyav korolivskij vinec u Vifleyemi pislya smerti brata Gotfrida sho buv pershim knyazem Yerusalimu Voyuvav proti arabiv Fatimidiv Rozshiriv mezhi Yerusalimskogo korolivstva za pidtrimki genuezciv i venecijciv pidkoriv Arzuf i Kesariyu 1101 Akru 1104 Bejrut 1110 Sidon 1111 Poklav kraj yegipetskim zazihannyam na korolivstvo u tretij bitvi pri Ramli 1105 Nadav pomich tuluzkomu grafu Bertranu I zahopiti Tripoli 1109 Ukriplyav Zajordannya fortecyami namagayuchis kontrolyuvati vorozhi torgovelni shlyahi mizh Siriyeyu i Yegiptom Zustrichavsya iz ruskim chencem palomnikom Danilom igumenom z Chernigivshini Pomer bilya Arisha vid hvorobi pid chas pohodu na Yegipet Pohovanij u Bazilici Svyatogo Grobu v Yerusalimi Korolivskij tron uspadkuvav jogo dvoyuridnij nebizh sin kuzena graf Edesi Balduyin II Dinastiya Portret Pravitel amp Spivpravitel Period pravlinnya Trivalist zhittya Gerb Opis pravlinnya 3 Balduyin II 2 kvitnya 1118 21 serpnya 1131 13 rokiv bl 1075 21 serpnya 1131 bl 56 rokiv Graf Edesi Balduyin II Dvoyuridnij pleminnik Gotfrida ta Balduyina I U 1118 roci pislya smerti Balduyina I pochalisya vibori novogo korolya Pomerlij yak spadkoyemciv viznachiv svogo ridnogo starshogo brata Yevstahiya ta svogo dvoyuridnogo nebozha sina dvoyuridnogo brata Balduyina Edeskogo Bilshist baroniv stala na bik Estasha Vtim z oglyadu na te sho toj v cej chas znahodivsya v Yevropi bulo obrano korolem Balduyina Pri comu suttyevu dopomogu ostannomu nadav Zhoslen de Kurtene Navzayem novij korol peredav Zhoslenu grafstvo Edesa Koronaciya vidbulasya 14 kvitnya togo zh roku u Vifleyemi U 1118 roci peredav ordenu tampliyeriv zamok v Yerusalimi Zagalom pidtrimuvav diyi pershogo magistra hramovnikiv Gugo de Pejna 1119 roku vistupiv na zahist Antiohiyi yaku vdalosya vryatuvati vid vijsk emira Il Gazi 1120 roku u Nablusi vidbulasya narada de buli zatverdzheni pravovi zakoni Asizi U 1123 roci pri oboroni Edesi korol potrapiv u polon do emira Balaka Na chas jogo polonu regentom korolivstva stav Estash Granye graf Sidonu j Kesareyi 1124 roku korolya bulo zvilneno v obmin na 4 forteci j velikij vikup Yak zastavu Balduyin II zalishiv u seldzhukiv svoyu donku Ivetu Togo zh roku vzyav v oblogu misto Alepo vtim nevdalo 1125 roku ocholiv ob yednani vijska hrestonosciv yaku u bitvi pri Azazi rozgromili vijska seldzhuckih emiriv Pislya cogo Balduyin II pri pidtrimci tampliyeriv spustoshiv okolici Damasku Nastupnogo roku sprobuvav zahopiti Damask ale ne zmig cogo zrobiti Naprikinci zhittya Balduyin II dedali bilshe opikuvavsya doleyu korolivstva Z oglyadu na te sho vin ne mav sina spadkoyemcya korol virishiv vlashtuvav vigidnij shlyub donki Melisendi z mogutnim ta energijnim yevropejskim baronom Zreshtoyu u 1129 roci bulo vlashtovano shlyub z Fulkom V graf Anzhu Pomer korol 21 serpnya 1131 roku 4 Melisenda amp Fulk Balduyin III 21 serpnya 1131 1153 21 22 roki bl 1105 11 veresnya 1161 bl 56 rokiv Dochka Balduyina II ta jogo druzhini Morfiyi Melitenskoyi Pravila spilno z cholovikom ta starshim sinom 1131 roku pomer Balduyin II Melisendu razom iz cholovikom ogolosili korolem j korolevoyu Vtim mizh podruzhzhyam majzhe iz samogo pochatku rozpochalisya konflikti V nih aktivno brav uchast kohanec Melisendi Gugo de Pyuyize Zreshtoyu Melisenda zumili zmenshiti vpliv Fulka Anzhujskogo Vzhe 1136 roku vona faktichno perebrala na sebe odnoosibnu vladu Vona vidmovilasya vid novih zahoplen zoseredivshi uvagu na pidtrimci osviti ta kulturi V cej chas vidayetsya tak zvanij Psaltir Melisendi 1139 rik 1141 roku z iniciativi Melisendi vidbulasya rekonstrukciya mecheti Omara yaku peretvorili na cerkvu Hramu Gospodnogo 1143 roku pislya smerti Fulka vidbulasya povtorna koronaciya Melisendi ta yiyi sina Balduyina III Razom iz politichnoyu diyalnistyu Melisenda bagato robila dlya polipshennya stanovisha naselennya rozbudovi mist Tak v Yerusalimi vona vlasnim koshtom pobuduvala rinok de bulo 27 hlibnih lavok 1144 roku vona namagalasya nadati dopomogu Edeskomu grafstvu Dlya cogo spryamuvala konetablya Manasiyu Herzheskogo Filipa Nabluzkogo Elinanda Tiveriadskogo na dopomogu grafu Zhoslenu II Kurtene Vtim ce ne dopomoglo hrestonoscyam vtrimati Edesu Zgodom bagato v chomu dopomagala uchasnikam Drugogo hrestovogo pohodu 1150 roku stavsya konflikt Melisendi z yiyi sinom Balduyinom III yakogo koroleva faktichno vidsunula vid vladi Bulo virisheno podiliti korolivstvo Melisenda pri pidtrimci patriarha Fulko otrimala pivdenni zemli Yerusalimskoyi derzhavi Vtim 1152 roku konflikt spalahnuv z novoyu siloyu Todi zh vidbuvsya novij pererozpodil zemel Teper Melisenda otrimala Nabluz ta Yerusalim Vtim zreshtoyu zmushena bula vidmovitisya vid Yerusalimu a 1153 roku zreklasya korolivskogo titulu j virushila do monastirya u Vifiniyi de abatisoyu bula yiyi sestra 1161 roku Melisenda pislya insultu povernulasya do Yerusalimu de pomerla 11 veresnya cogo zh roku Dinastiya Portret Pravitel amp Spivpravitel Period pravlinnya Trivalist zhittya Gerb Opis pravlinnya 5 Balduyin III 25 grudnya 1143 1153 9 10 rokiv Yak spivpravitel 1153 10 lyutogo 1163 9 10 rokiv Odnoosibno 19 rokiv Zagalom 1130 10 lyutogo 1163 32 33 roki Sin Melisendi ta Fulka Vihovuvavsya pid opikoyu materi Zdobuv chudovu osvitu 1143 roku pislya smerti batka buv koronovanij po pravu Jure matris razom z matir yu Melisendoyu prote ostannya zberegla usyu povnotu vladi Balduyin bilshe zajmavsya vijskovimi spravami Prote nezabarom vinikla potreba nagalnih dij z oboroni kordoniv vid praviteliv Alepo ta Damasku 1147 roku Balduyin III zaznav porazki u bitvi pri Bosra Ale ce ne prizvelo do teritorialnih vtrat derzhavi Zgodom nadavav dopomogu uchasnikam Drugogo hrestovogo pohodu 1149 roku pislya zagibeli knyazya Rajmunda vstanoviv regenstvo nad Antiohijskim knyazivstvom Namagavsya vidati svoyu dvoyuridnu sestru Konstanciyu za svogo soyuznika ale marno 1150 roku vin vstupiv u konflikt z matir yu stosovno volodaryuvannya v korolivstvi Cya borotba trivala do 1153 roku koli Balduyin III nareshti povnistyu vzyav kontrol nad Yerusalimom Vodnochas vin vtruchavsya u spravi grafstva Tripoli pislya smerti Rajmunda II Balduyin II dopomig svoyij titci Godyerni vstanoviti regentsvo u grafsti Todi zh Balduyin III robiv sprobi zberegti zalishki Edeskogo grafstva zavdav porazki atabeku Nur ad Dinu u bitvi pri Ajntabi vtim zmushenij buv zalishiti teritoriyu Edeskogo grafstva She u 1152 roci zdobuv takozh peremogu nad Artukidami u pivnichnij Siriyi Razom z cim u 1153 roci Balduyin III vidibrav misto Askalon u fatimidskogo Yegiptu 1156 roku bulo takozh ukladeno mir z Nur ad Dinom 1157 roku korol vtrutivsya u konflikt mizh Teodorihom grafom Flandriyi ta Rajnaldom Shatilojnom za misto Shajzar 1158 roku Balduyin III poblizu Tiveriadskogo ozera peremig Nur ad Dina yakij vimushenij buv uklasti z Yerusalimskij korolivstvom novij mirnij dogovir vigidnij Balduyinovi Dlya zmicnennya svogo stanovisha z 1157 roku Balduyin III robiv sprobi uklasti soyuz z Vizantiyeyu zreshtoyu cogo vdalosya dosyagti u 1158 roci Nastupnogo roku korol staye regentom Antiohijskogo knyazivstva U cej chas znachennya Yerusalimskoyi derzhavi znachno zroslo Ale 10 lyutogo 1163 v Bejruti Balduyin III raptovo pomer vid hvorobi yaka perebigala z proyavami dizenteriyi Ne viklyuchayut sho jogo bulo otruyeno Rajmundom II Tripolijskim yakij pidkupiv personalnogo likarya Balduyina sho dav korolyu otrutu najimovirnishe mish yak 6 Amalrik I 10 lyutogo 1163 11 lipnya 1174 11 rokiv 1136 11 lipnya 1174 37 38 rokiv Graf Yaffi Amalrik I Sin Melisendi ta Fulka brat Balduyina III Pislya smerti Balduyina III 10 lyutogo 1163 roku Amalrik stav domagatisya Yerusalimskogo tronu Ale jomu stav na zavadi patriarh Fulherij yakij postaviv umovoyu rozirvannya shlyubu Amalrik z Agnesoyu Kurtene sho bulo ukladeno u 1157 roci Amalrik pishov na ce j togo zh roku jogo koronuvali na korolya Yerusalimu Razom z tim diti vid cogo shlyubu buli viznani zakonnimi z pravami spadkoyemstva batkovoyi vladi U svoyij zovnishnij politici Amalrik I zvernuv uvagu na fatimidskij Yegipet yakij porinuv u chvari Vodnochas korol namagavsya nalagoditi mirni stosunki z Nur ad Dinom atabekom Alepo ta Damasku 1163 roku pid privodom nesplati Yegiptom shorichnoyi danini Amalrik I vdersya do ciyeyi krayini Korol zavdav porazki yegiptyanam u bitvah pri Pelusiyi Vtim otrimavshi velicheznij vikup povernuvsya do domu 1164 roku Amalrik I znovu vtrutivsya v yegipetski spravi shob ne dati peremogti prosirijskij partiyi Vin rozbiv komanduvacha sirijskim vijskom Shirku v bitvi pri Bilbejsi j zmusiv togo vidstupiti z Yegiptu Togo zh roku stav regentom knyazivstva Antijohijskogo ta grafstva Tripolijskogo volodari yakih potrapili u polon do Nur ad Dina Same Amalrik I spriyav vizvolennyu Boemunda III Antiohijskogo ta Rajmunda III Tripolijskogo z polonu Vodnochas u 1166 roci ukladaye soyuznij dogovir z Vizantijskoyu imperiyeyu U 1167 roci rozpochalisya novi bojovi diyi v Yegipti Syudi povernuvsya Shirku a Amalrik zaklikav na dopomogu vizir Shavar Zreshtoyu za dopomogi vizantijskogo flotu Amalrik I zavdav rishuchoyi porazki Shirku bilya Oleksandriyi yakoyu zgodom zavolodiv Vtim korol ne mig yiyi utrimuvati tomu vidstupiv do svogo korolivstva Navzayem vizir Shavar dav Amalrik I velicheznu kupu groshej 1168 roku vin znovu virushiv do Yegiptu de zrujnuvav misto Bilbejs ta zahopiv Kayir Vizir Shavr vimushenij buv vidkupitisya 2 mln zolotih monet Ale pislya vidhodu korolya z Yegiptu syudi pribuv z vijskom Shirku U 1169 roci vladu v Yegipti zahopiv Shirku yakij pomer togo zh roku peredavshi titul vizira Salah ed Dinu V cij situaciyi Amalrik I virishiv diyati bilsh rishuche Vin sklikav veliku koaliciyu dlya pidkorennya Yegiptu ale zaznav nevdachi 1169 roku Amalrik sam vdersya do Yegiptu Vtim u boyah pid Damiyetoyu ne zmig peremogti Salah ed Dina j vidstupiv do sebe 1170 roku Salah ed Din svoyeyu chergoyu zahopiv vazhlive portove misto Ejlat sho zabezpechuvalo torgovelnij zv yazok Yerusalimskogo korolivstva z derzhavami uzdovzh Chervonogo morya U vidpovid Amalrik I uklav soyuz z Vilgelmom II korolem Siciliyi U 1174 roci pislya smerti Nur ad Dina Amalrik vdersya do Siriyi vzyavshi v oblogu misto Banias ale ne zumiv jogo zdobuti Na zvorotnomu shlyahu zahvoriv na dizenteriyu i pomer v Yerusalimi 11 lipnya togo zh roku 7 Balduyin IV amp Balduyin V 11 lipnya 1174 16 bereznya 1185 10 rokiv 1161 16 bereznya 1185 23 24 roki Sin Amalrika I ta jogo pershoyi druzhini Agnesi Kurtene Praviv spilno z pleminnikom Vihovuvavsya pid orudoyu Vilgelma Tirskogo Zamolodu zahvoriv na prokazu vid yakoyi vreshti resht pomer Pid chas igor viyavili sho vin ne vidchuvav bolyu pislya poriziv ruk Pislya smerti batka u 1174 roci formalno staye korolem Balduyinom IV Utim realna vlada bula u regenta Spochatku cyu posadu obijmav a nezabarom Rajmund III graf Tripolijskij 1175 roku Rajmund uklav mirnij dogovir iz Salah ed Dinom U 1176 roci Balduyin IV pripiniv regentstvo Rajmunda III Na vidminu vid nogo korol vvazhav neobhidnim provoditi nastupalnu politiku po vidnoshennyu do Salah ed Dina Pered tim vin otochiv sebe nadijnimi lyudmi yaki ne mali bazhannya zazihati na tron Balduyin IV nakazav zdijsniti pohid proti Damaska j dolini Bekaa Spustoshivshi cyu miscevist korol stav gotuvatisya do vtorgnennya v Yegipet Dlya cogo vin 1177 roku vklav soyuz z vizantijskim imperatorom Manuyilom I Komninom Prote Salah ed Din viperediv Balduyina IV j togo zh roku vdersya do Yerusalimskogo korolivstva Odnak mayuchi znachno menshi sili korolyu Yerusalimu vdalosya spochatku rozbiti musulman bilya Askalona a nezabarom zavdati nishivnoyi porazki pri Monzhizari nepodalik Ramli Na 1178 rik bulo ukladeno peremir ya Nadali u 1179 roci vorogi zdijsnyuvali vijskovi pohodi odin proti odnogo Rozumiyuchi skladne stanovishe svogo korolivstva Balduyin IV virishiv zmicniti sili zavdyaki shlyubu svoyi sestri Sibili z Gi de Luzinyanom predstavnikom vplivovoyi rodini z Puatu vasalom dinastiyi Plantagenetiv Sho j bulo zrobleno u 1180 roci U zv yazku iz pogirshennyam zdorov ya cherez shvidke progresuvannya prokazi yaka perebigala u zloyakisnij formi korol peredav Luzinyanovi znachnu chastinu vladi 1182 roku voni rozbili musulman pri Bejruti pislya chogo uklali novij mirnij dogovir iz Salah ed Dinom 1183 roku Balduyin IV vtrativ zir i priznachiv Luzinyana regentom Vtim u 1183 roci stavsya konflikt mizh Balduyinom IV ta Gi de Luzinyanom koli Gi ne nadav vchasnoyi dopomogi oblozhenimi u forteci Krak Korol pozbaviv jogo vsih posad j zmusiv virushiti do Askalona Pislya cogo 20 listopada 1183 roku Balduyin IV nakazav koronuvati svogo nebozha Balduyina Monferratskogo korolem spivpravitelem Pomer 16 bereznya 1185 roku Za zapovitom korolya praviti stav Balduyin V pri regenti Rajmundi III Tripolijskomu Dinastiya Portret Pravitel Period pravlinnya Trivalist zhittya Gerb Opis pravlinnya 8 Balduyin V 20 listopada 1183 16 bereznya 1185 1 rik Yak spivpravitel 16 bereznya 1185 serpen 1186 1 rik Odnoosibno 2 roki Zagalom serpen 1177 serpen 1186 10 11 rokiv Sin Sibili grafini Yaffi ta yiyi pershogo cholovika V odin rik vtrativ batka Mati majzhe ne cikavilasya sinom Buv pid opikoyu Rajmunda III Tripolijskogo Z ditinstva vidriznyavsya slabkim zdorov yam ogryadnistyu Razom z tim zarano viyaviv shilnist do znan U 1183 roci jogo dyadko korol Balduyin IV ogolosiv Balduyina svoyim spivvolodarem Pislya smerti u 1185 roci korolya dyadka pochalasya zapekla borotba za vladu mizh Sibiloyu yiyi cholovikom Gi de Luzinyanom tampliyerami z odnogo boku ta Rajmundom III Tripolijskim Zhoslenom III Kurtene z inshogo Zreshtoyu regentom stav graf Tripoli yakij pereviz Balduyina do Nablusa de koronuvav 16 bereznya Potim razom iz dvorom perebravsya do Akri de znahodivsya pid ohoronoyu hramovnikiv Za chas pravlinnya Balduyin V majzhe ne vihodiv zi svogo palacu Vnaslidok svoyih hvorob pomer uzhe v serpni 1186 roku Prestol uspadkuvala jogo matir Sibila Dinastiya vdruge Portret Pravitel amp Spivpravitel Period pravlinnya Trivalist zhittya Gerb Opis pravlinnya 9 Sibila amp Gvido serpen 1186 veresen 1190 3 roki bl 1160 veresen 1190 bl 30 rokiv Grafinya Yaffi Sibila Dochka Amalrika I ta jogo pershoyi druzhini Agnesi Kurtene sestra Balduyina IV matir Balduyina V Pravila spilno z drugim cholovikom Uspadkuvala tron pislya smetri sina Vtim znat j cerkva dala zgodu na koronaciyu Sibili lishe za umovi rozrivu yiyi shlyubu z Gvido Luzinyanom Vona pogodilasya na ce j togo zh roku koronuvalasya Odnak odrazu zh zayavila pro povtornij shlyub z Luzinyanom koronuvavshi ostannogo Ale vzhe 4 lipnya 1187 roku vijska ocholyuvani Luzinyanom zaznali nishivnoyi porazki vid Salah ed Dina u bitvi pri Hattini Svoyeyu chergoyu koroleva Sibila ocholila oboronu Yerusalima vid vijsk musulman Yij dopomagav patriarh Iraklij ta Balian d Ibelin Zreshtoyu 2 zhovtnya vona zdalasya prote otrimala pravo na vilnij vihid z mista Sibila pereyihala do Tripoli Pislya povernennya u 1188 roci z polonu Gi Sibila priyednalasya do nogo u Tiri 1189 roku Vona chinila sprotiv sprobam vplivovih hrestonosciv rozluchiti yiyi z Luzinyanom j obrati novogo cholovika V veresni 1190 roku vona zreshtoyu pomerla v tabori pri oblozi misti Akra 10 Izabella I amp Konrad I Genrih I Amalrik II veresen 1190 5 kvitnya 1205 14 rokiv 1172 5 kvitnya 1205 32 33 roki Dochka Amalrika I ta jogo drugoyi druzhini Yedinokrovna sestra Balduyina IV ta Sibili Pravila spilno z drugim tretim ta chetvertim cholovikami Pislya smerti korolevi Sibili pochalisya intrigi stosovno peredachi vladi Izabelli oskilki vlada perebuvala v rukah spivpravitelya Sibili Gi de Luzinyana U 1190 roku Mariya Komnin vlashtuvala rozriv shlyubu donki z Onfrua Toronom a u 1191 roci Izabella vijshla za Konrada Monferrata Pri comu vona ne prijnyala korolivskij titul peredavshi jogo cholovikovi Ale toj vzhe 1192 roku buv vbitij Todi za napolyagannya korolya Richarda I Levovogo Sercya Izabellu poshlyubiv jogo nebizh Genrih Shampanskij Cogo razu Izabellu I ogolosili korolevoyu Prote vona neyu zalishalasya nominalno za neyi praviv cholovik Meshkala vona v cej chas u Tiri 1197 roku vnaslidok neshasnogo vipadku zaginuv Genrih Nastupnogo roku za napolyagannyam rodu Ibeliniv koroleva vijshla zamizh za Amalrika Luzinyana Vona znovu peredala realnu vladu cholovikovi ta Ibelinam Pomerla Izabella 5 kvitnya 1205 roku v Akri kudi bulo pereneseno stolicyu Yerusalimskogo korolivstva Dinastiya vdruge Portret Pravitel amp Spivpravitel Period pravlinnya Trivalist zhittya Gerb Opis pravlinnya 11 Mariya amp Ioann I 5 kvitnya 1205 1212 6 7 rokiv lito 1192 1212 19 20 rokiv Dochka Izabelli I ta yiyi drugogo cholovika Konrada I Pislya smerti materi u 1205 roci vladu perebrav yak regent yiyi dyadko Zhan d Ibelin Vin praviv do 1210 roku koli bulo virisheno obrati dlya Mariyi cholovika dlya zmicnennya derzhavi Bulo obrano Zhana de Briyen z rodini Ibeliniv 4 veresnya togo zh roku vidbulosya vesillya Vtim vladu faktichno perebrav na sebe Ioann Mariya vikonuvala lishe formalni funkciyi suttyevoyi roli u politichnomu zhitti Yerusalimskogo korolivstva vona ne vidigravala Vona ne vtruchalasya u derzhavni spravi U 1212 nezabarom pislya pologiv Mariya pomerla Dinastiya Portret Pravitel amp Spivpravitel Period pravlinnya Trivalist zhittya Gerb Opis pravlinnya 12 Izabella II amp Fridrih 1212 4 travnya 1228 15 16 rokiv Imperatricya konsort SRI Koroleva konsort Nimechchini Koroleva konsort Siciliyi Dochka Mariyi ta yiyi cholovika Ioanna Matir Izabelli pomerla nezabarom pislya yiyi narodzhennya Izabella stala korolevoyu Yerusalimu Za neyi praviv yak regent yiyi batko 1220 roku vin virishiv vlashtuvati shlyub svoyeyi donki z imperatorom Fridrihom II Gogenshtaufenom Shlyub oficijno vidbuvsya v Brindizi 9 listopada 1225 roku Yiyi cholovik bilshist chasu provodiv u Palermo zalishivshi Izabellu v Italiyi Izabella bula nezadovolena tim sho yij dovelos zhiti v otochenni kohanok svogo cholovika Vodnochas u Fridriha vinik konflikt z batkom Izabelli Zreshtoyu Fridrih virushiv do Yerusalimu Izabella pomerla 4 travnya 1228 nezadovgo pislya narodzhennya sina Konrada majbutnogo korolya Konrada IV yakij narodivsya 25 kvitnya Dinastiya Gogenshtaufen Portret Pravitel amp Spivpravitel Period pravlinnya Trivalist zhittya Gerb Opis pravlinnya 13 Konrad II amp Fridrih 4 travnya 1228 21 travnya 1254 26 rokiv 15 kvitnya 1228 21 travnya 1254 26 rokiv Korol Nimechchini Konrad IV Korol Siciliyi Konrad II Gercog Shvabiyi Konrad III Sin Izabelli II ta yiyi cholovika Fridriha Praviv spilno z batkom Narodivsya na pivdni Italiyi v rodini imperatora SRI Fridriha II ta korolevi Izabeli II Jogo mati pomerla kilka dniv potomu j Konrad uspadkuvav tron Yerusalimskogo korolivstva Spivkorolem sina stav Fridrih II Za vse svoye zhittya Konrad zhodnogo razu ne pobuvav u Palestini za nogo pravili regenti 1235 roku vin vpershe priyihav do Nimechchini de vidbulisya zaruchini z Yelizavetoyu Bavarskoyu 1237 roku pislya padinnya svogo starshogo yedinokrovnogo brata Genriha stav novim korolem Nimechchini Deyakij chas krayinoyu keruvav Zigfrid III arhiyepiskop Majnckij Ale vzhe u 1240 roci Konrad pochav aktivno vplivati na nimecki spravi U 1245 roci papa rimskij Innokentij IV ogolosiv Fridriha II ta Konrada nedijsnimi korolya j volodaryami Nimechchini j Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Prihilniki papi u 1246 roci obrali svogo pretendenta Genriha Raspe landgrafa Tyurinzkogo Togo zh roku Raspe zavdav porazku Konradovi bilya richki Nidda ale nezabarom pomer vid poranen Novim antikorolem stav Vilgelm Gollandskij Deyakij chas Konrad borovsya ale u 1251 roci zaznav porazki pri Oppengemi Todi zaklavshi znachnu chastinu svogo majna dlya sporyadzhennya armiyi rushiv do Italiyi kudi pribuv u 1252 roci Tut vin ob yednavshis zi zvedenim bratom Manfredom zahopiv Akvinu Dzhermanu Kapuyu a u 1253 roci Neapol Ale 21 travnya 1254 roku pomer vid malyariyi na yaku zarazivsya pid chas cogo pohodu 14 Konrad III 21 travnya 1254 29 zhovtnya 1268 14 rokiv 25 bereznya 1252 29 zhovtnya 1268 16 rokiv Korol Siciliyi Konrad III Gercog Shvabiyi Konrad IV Sin Konrada II ta jogo druzhini Yelizaveti Bavarskoyi Bilsh znanij yak Konradin Rano vtrativ batka U Siciliyi za nogo praviv dyadko Manfred Konradin ves chas znahodivsya pri dvori svogo inshogo dyadka Lyudviga II Vitelsbaha yakij domigsya vid novogo rimskogo korolya Richarda Kornuolskogo vidnovlennya prav svogo nebozha na gercogstvo Shvabske Vodnochas vin vvazhavsya korolem Yerusalimu ale nikoli ne buvav u Palestini Za nogo pravili regenti U 1258 roci Manfred u Siciliyi na osnovi brehlivih chutok ogolosiv sebe korolem Konradin ta jogo opikuni ne navazhilisya oskarzhiti ce Ale u 1266 roci pislya porazki Manfreda vid Karla Anzhujskogo prihilniki Gogenshtaufeniv zvernulisya do Konradina ta Lyudviga II iz zaklikom povernuti sobi tron Siciliyi Pered pohodom do Italiyi Konradin vzyav shlyub iz Sofiyeyu Landsberg Togo zh roku z vijskom u 3000 voyakiv peretnuv Alpi U vidpovid papa rimskij Kliment IV pid zagrozoyu vidluchennya zaboroniv dopomagati Konradinovi Todi Lyudovik Bavarskij zi znachnoyu chastkoyu vijsk povernuvsya do Nimechchini Vtim Konradin zumiv dosyagti znachnih uspihiv zokrema na jogo bik perejshli mista Paviya Piza Siyena U veresni 1267 roku flot pid komanduvannyam princa Ferdinanda Kastilskogo soyuznika Gogenshtaufena rushiv do Siciliyi de visadiv vijska u misti Shakka Rezultatom cogo stalo povstannya na znachnij chastini ostrova proti vladi Karla Anzhujskogo Tilki Palermo j Mesina zalishilisya virnimi jomu Slidom povstali Kalabriya ta Apuliya Trohi zgodom flot Gogenshtaufena peremig Anzhujskij flot U lipni 1268 roku Konradin uvijshov do Rima Virishalna bitva vidbulasya 23 serpnya 1268 roku poblizu Talyakoco U nij vijska Konradina bulo znisheno vshent Spochatku vin utik do Rimu ale tam jomu nakazali zalishiti misto Todi perebravsya do Asturi mayuchi namir vidplivsti do Pizi Odnak tut Konradina shopiv Dzhovanni Franzhipani j vidpraviv Karlu Anzhujskomu Nezabarom vidbuvsya sud u Neapoli yakij prisudiv Konradina do strati Vona vidbulasya 29 zhovtnya togo zh roku Pered tim Konradin ogolosiv svoyim spadkoyemcem Pedro III Aragonskogo Dinastiya Luzinyan Pravitel Period pravlinnya Trivalist zhittya Gerb Opis pravlinnya 15 Gugo 29 zhovtnya 1268 26 bereznya 1284 16 rokiv 1235 26 bereznya 1284 48 49 rokiv Korol Kipru Gugo III Pravnuk Izabelli I ta yiyi tretogo cholovika Genriha I Sin Genriha Antiohskogo ta jogo druzhini Izabelli Luzinyan U 1268 roci pislya zagibeli Konradina Gogenshtaufena Gugo III visunuv svoyi pretenziyi na koronu Yerusalimu Zdolavshi opir chastini znati vin dosyag svogo 24 veresnya 1269 roku koronuvavsya v Tiri Z cogo momentu znachna chastina jogo diyalnosti bula spryamovana na zberezhennya zalishkiv Yerusalimskogo korolivstva Vtim vin tut zitknuvsya z nizkoyu trudnoshiv kiprska znat ne bazhala voyuvati u Palestini prodovzhuvalisya konflikti mizh tampliyerami ta gospitalyerami a takozh mizh genuezcyami ta venecijcyami Usim cim vmilo koristavsya sultan Bejbars Vtim u 1271 roci Gugo otrimav anglijsku dopomogu v osobi princa Eduarda yakij pribuv zi znachnim vijskom Prote vsi sprobi Gugo III rozshiriti svoyi volodinnya u Palestini viyavilisya marnimi U 1271 1272 rokah korol aktivno zahishav Akru vid yegipetskih vijsk yaki zreshtoyu vidstupili Todi tampliyeri ta chastina znati visunuli yak pretendenta na tron Mariyu Antiohijsku U comu protistoyanni Gugo III zaznav nevdachi j zreshtoyu povernuvsya do Kipru U 1277 roci pribulo vijsko na choli z grafom Rozherom San Severino yakij mav namir zahopiti Yerusalimske korolivstvo dlya Karla I korolya Siciliyi Cya kolotnecha trivala do 1282 roku koli u Karla I rozpochalasya vijna z korolivstvom Aragon Tomu Rozher de San Severin povinen buv povernutisya dodomu Skoristavshis cim Gugo III zmig vidvoyuvati majzhe vsi zemli svogo korolivstva krim Akri Pomer 26 bereznya 1284 roku u misti Tir 16 Ioann II 26 bereznya 1284 20 travnya 1285 1 rik bl 1267 20 travnya 1285 bl 18 rokiv Korol Kipru Ioann I Sin Gugo ta jogo druzhini Pro jogo zhittya zbereglos malo vidomostej Jmovirno buv hvoroblivoyu lyudinoyu U spadok otrimav chislenni vnutrishni mizh genuezcyami ta venecijcyami tampliyerami ta gospitalyerami ta zovnishnij z Karlom I Anzhujskim ta mamlyuckim Yegiptom konflikti Za stanom zdorov ya ta svoyeyu vdacheyu vin ne mig yih zdolati Ioann I pomer 20 travnya 1285 roku u Nikosiyi Odruzhenim ne buv ditej ne mav 17 Genrih II 20 travnya 1285 28 travnya 1291 6 rokiv 1270 1 31 serpnya 1324 bl 54 roki Korol Kipru Genrih II Sin Gugo ta jogo druzhini brat Ioanna II Pro molodi roki malo vidomostej Stav korolem u 1285 roci pislya smerti svogo brata Ioanna I Spochatku zovnishnya situaciya spriyala novomu korolyu pomer silnij vorog Karl I Anzhujskij na deyakij chas sili sultaniv Yegiptu vidvolikli mongolski volodari Iranu Cim virishiv skoristatisya Genrih II Vin uklav soyuz iz tampliyerami yaki dopomogli zahopiti Akru 1286 rik stolicyu Yerusalimskogo korolivstva Do togo yiyi utrimuvala zaloga sicilijciv na choli iz Gugo Pelerinom Pislya cogo uspihu use Yerusalimske korolivstvo pidporyadkuvalosya Genrihovi II Vtim pochalisya konflikti z mamlyukami Yegiptu Sultan Kalaun pochav novu vijnu z metoyu zahopiti palestinski mista sho zalishilisya u yevropejciv 1287 roku bulo zahopleno Laodikeyu a u 1288 roci Tripoli 1289 roku Genrihu II vdalosya uklasti mir na 2 roki Sproba prodovzhiti mir z novim sultanom al Ashrafom Halilem viyavilasya nevdaloyu 1291 roku pochalasya nova vijna iz Yegiptom Togo zh roku Genrih II vtrativ Tir Bejrut a zreshtoyu j Akru ostannye misto hrestonosciv na uzberezhzhi Z cogo momentu korolivstvo Yerusalim pripinilo svoye isnuvannya Prote deyakij chas Genrih II mriyav povernuti svoyi volodinnya Dlya cogo namagavsya uklasti soyuz z Gazan hanom z mongolskoyi dinastiyi Il haniv Takozh buli zdijsneni sprobi vlashtuvati ekonomichnu blokadu Yegiptu Vtim ci sprobi viyavilisya nevdalimi U 1291 roci pochalasya vijna iz Yegiptom Togo zh roku Genrih II vtrativ Tir Bejrut a zreshtoyu j Akru ostannye misto hrestonosciv na uzberezhzhi Korolivstvo Yerusalim pripinilo svoye isnuvannya DzherelaZhan Rishar Latinsko Yerusalimske korolivstvo SPb Izdatelskaya gruppa Evraziya 2002 448 s ISBN 5 8071 0057 3PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Spisok koroliv Yerusalimu

Дата публікації:
Топ