Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Роялісти ісп Realistas частина населення іспанських колоній в Латинській Америці переважно корінні народи та частина євр

Роялісти (Війни за незалежність іспанських колоній в Америці)

Роялісти (Війни за незалежність іспанських колоній в Америці)

Роялісти (ісп. Realistas) — частина населення іспанських колоній в Латинській Америці (переважно корінні народи та частина європейців), яка боролася за збереження цілісності Іспанської монархії під час війн за незалежність іспанських колоній в Америці.

Роялісти
image
На службі 1810–1829
Країна image Іспанія
Роль боротьба за збереження Іспанської імперії під час війн за незалежність іспанських колоній в Америці
Гасло За Релігію, Батьківщину та Короля!
Хай живе Фернандо VII!
Штандарт image
Командування
Визначні
командувачі		 Фернандо VII

Політична еволюція

Виникнення

image
Східне узбережжя Південної Америки після битв при Чакабуко та Майпу (1817—1818). Вальдивія та Чилое були анклавами роялістів, оскільки були доступні тільки з моря.

Створення хунт в Іспанській Америці в 1810 році стало прямим наслідком подій в Іспанії за останні два роки. 1808 року король Фернандо VII був примушений Наполеоном зректися престолу на його користь. Наполеон віддав іспанський престол своєму братові Жозефові. Верховна центральна хунта чинила спротив французькій окупації, проте безуспішно. 1 лютого 1810 року французи висадилися в Севільї, захопили її, а також більшу частину Андалусії. Верховна хунта відступила до Кадіса та саморозпустилася на користь Регентської ради. Після того як звістка про це дійшла до іспанських колоній, там відбувся розкол серед королівських військових і чиновників: одні підтримали збереження статусу-кво, інші ж вимагали автономії та встановлення місцевого самоуправління, спочатку шляхом створення хунти для захисту колоній від Франції або від іспанського уряду, який не міг, на думку колоніальних чиновників, законно претендувати на владу в Іспанії та колоніях. Хунти були успішно створені у Венесуелі, Новій Гранаді та Ла-Платі. Спочатку створені хунти заявляли, що діють від імені короля Фернандо VII. У низці регіонів відбулися безуспішні спроби створити хунти. Декілька хунт спочатку вирішили визнати Регентську раду. Створення хунт кинуло виклик іспанським королівським чиновникам та праву Іспанії правити своїми колоніями в Америці.

За кілька місяців були скликані Генеральні кортеси — традиційний іспанський парламент; за місцем проведення (місто Кадіс) їх називають Кадіськими. У складі Кадіських кортесів були і представники американських колоній. Регентська рада та кортеси почали призначати чиновників до всіх колоній. Тих, хто підтримав новий уряд, у колоніях називали «роялістами», а ті, хто надалі підтримували існування хунт, називали себе «патріотами», деякі з яких були прихильниками проголошення абсолютної незалежності від Іспанії. Після того як кортеси почали проводити ліберальні реформи та розробляти конституцію, серед роялістів відбувся ще один розкол: консерватори («абсолютисти») виступили рішуче проти таких реформ, а ліберали їх підтримали.

Роль регіонального суперництва

Регіональне суперництво також зіграло вагому роль у війнах, що почалися в Іспанській Америці після створення хунт. Зникнення центральної імперської влади, а в деяких випадках і регіональної (як у Новій Гранаді та Ріо-де-ла-Платі) поклало початок процесові балканізації у багатьох регіонах Південної Америки. Було незрозуміло, які політичні інститути повинні замінити імперію; крім того, не було жодних нових або старих національних ідентичностей, які могли б замінити традиційне почуття місцевих креолів, що вони іспанці. Перші хунти, які виникли 1810 року, в першу чергу апелювали до іспанської ідентичності, яка протиставлялась французькій загрозі; пізніше — до американської ідентичності, яка протиставлялась півострову, захопленому Францією; згодом — до почуття місцевої ідентичності. Найчастіше хунти намагалися забезпечити незалежність своєї провінції як від колишньої столиці віцекоролівства чи генерал-капітанства, так і від півострова. Між провінціями точилися війни за те, чи повинні провінції підпорядковуватися колишнім центрам, як це було в часи імперії. Особливо помітним таке явище було в Ріо-де-ла-Платі та Новій Гранаді. Наприклад, 1776 року віцекоролівство Перу втратило на користь Ріо-де-ла-Плати, а під час війн 1810—1826 років відновило свій контроль над цим регіоном завдяки високій підтримці роялістів.

Реставрація Фернандо VII

Реставрація Фернандо VII означала важливі зміни, оскільки більшість політичних та правових нововведень, що відбулися з обох сторін Атлантики, оскільки чимало органів влади діяли нібито від імені короля. Повернувшись до Іспанії, Фернандо VII відкинув Кадіську конституцію та наказав заарештувати ліберальних роялістів.

Це означало остаточний розрив із двома іншими групами, які потенційно могли стати союзниками короля — автономними урядами колоній та іспанськими лібералами, які мали значну підтримку за океаном, оскільки їхнє представництво складалося в тому числі із колоніальних представників. Провінції Нової Гранади зберігали формальну незалежність з 1810 року, окрім Венесуели, де прихильники незалежності та роялісти кілька разів змінювалися при владі. Щоб повернути Венесуелу та Нову Гранаду під свій контроль, Іспанія направила до Південної Америки експедицію із 10 500 солдатів та близько 60 кораблів. Ця військова кампанія була успішною, проте сили іспанської армії значно підкосили тропічні хвороби та розосередженість військ. Згодом під владу Іспанії повернувся Чилі. Повернення колоній під владу Іспанії в цей період називають Реконкістою. При цьому помірковані сили намагалися зберігати нейтралітет, а ліберали з обох боків Атлантичного океану намагалися відновити конституційну монархію як альтернативу незалежності.

Відновлення Конституції Іспанії

Іспанські ліберали домоглися від Фернандо VII відновлення Кадіської конституції 1820 року, коли Рафаель Рієго-і-Нуньєс очолив повстання серед військ, які були зібрані для відправлення до Південної Америки. 7 березня королівський палац Мадрида був оточений військами на чолі з генералом , а за три дні, 10 березня, король був змушений підписати Конституцію.

Повстання Рієго, яке виявилося початком Іспанської революції, значно вплинуло на перебіг війн у Південній Америці. По-перше, після цього до Америки більше ніколи не буде відправлено значних підкріплень, які були конче необхідні для бойових дій у Новій Гранаді; через це в роялістських арміях часто мали місце випадки дезертирства та переходу до армій партіотів. По-друге, в політичному контексті відновлення ліберального режиму змінило умови, за яких іспанський уряд намагався воювати з повстанцями. Новий ліберальний уряд наївно вважав, що у Південній Америці йде війна за іспанський лібералізм і що відновлена Конституція все ще може стати основою для примирення обох сторін. Уряд ввів Конституцію та провів вибори як в Іспанії, так і в заморських провінціях. Роялістські військові командувачі отримали наказ розпочати переговори з повстанцями про припинення бойових дій та укладення миру на умовах, що представники колоній входитимуть до нового представницького уряду.

Як виявилося, іспанська конституція стала основою незалежності країн Нової Іспанії та Центральної Америки. У цих країнах державотворчі процеси очолила коаліція консервативних та ліберальних роялістів. Були проведені вибори, сформовані органи місцевого самоврядування, а представників цих держав відправили до Іспанії для участі в засіданнях Кортесів. Однак серед лібералів існували побоювання, що новий режим не протримається, а серед консерваторів та духовенства — що уряд розширить ліберальні та антиклерикальні реформи. Така атмосфера нестабільності створила умови для укладення обома сторонами союзу. Цей союз остаточно склався наприкінці 1820 року без відома Аґустіна де Ітурбіде, якому тоді було наказано знищити партизанські загони Вісенте Герреро. Натомість Ітурбіде розпочав переговори, результатом яких було прийняття , який полягав у перетворенні Нової Іспанії на незалежне королівство, королем якої має стати Фернандо VII. Згідно з Кордовським договором, вищий іспанський чиновник у Мексиці затвердив Ігуальський план, і, хоча іспанський уряд не затвердив документ, у нього не було змоги відмовитись від виконання його умов. Врешті-решт, саме королівська армія Іспанії забезпечила незалежність Мексики.

Центральна Америка здобула незалежність разом з Новою Іспанією. Регіональні еліти підтримали умови Ігуальського плану та організували союз Центральної Америки з Мексиканською імперією в 1821 році. За два роки, після падіння режиму Ітурбіде, регіон, окрім Чіапасу, мирно відділився від Мексики та став називатися Сполученими провінціями Центральної Америки. Нова держава проіснувала 17 років: 1840 року під впливом центристських сил вона розпалася на сучасні Гватемалу, Беліз, Гондурас, Сальвадор, Нікарагуа та Коста-Рику.

У Південній Америці війни були викликані борцями за незалежність, які стримувались від своїх планів протягом останнього пів століття. Сімон Болівар та Хосе Франсіско де Сан-Мартін змогли вибороти незалежність для країн північної та південної частин континенту відповідно. У Південній Америці роялістські солдати, офіцери (як-от Андрес де Санта-Крус) та цілі підрозділи почали масово переходити на бік патріотів, оскільки становище королівських сил ставало дедалі гіршим. Наприкінці 1820-х років у Венесуелі, після того як було укладено договір про припинення вогню, багато підрозділів перетнули лінію фронту, розраховуючи на те, що іспанський контроль не протримається довго. Подібна ситуація склалася в Перу у 1822—1825 роках. Однак, на відміну від Мексики, в цих частинах Південної Америки військове і політичне керування було в руках патріотів, а не роялістів.

Падіння конституційного режиму в Іспанії в 1823 році мав і інші наслідки для війни в Південній Америці. Офіцери-роялісти, поділені на групи консерваторів та лібералів, вели між собою громадянські війни. Генерал , що керував , виступив проти ліберального віцекороля у 1823 році. Цей конфлікт дозволив військам Болівара та Антоніо Хосе де Сукре вторгнутися в країну та розпочати наступ, кульмінацією якого стала битва при Аякучо 9 грудня 1824 року. Королівська армія Перу капітулювала після вбивства Оланьєти 2 квітня 1825 року. Однак колишні роялісти відіграли помітну роль у державотворчих процесах у Перу та Болівії. У Болівії рояліст проголосив незалежність країни, а в Перу колишні роялісти при владі скасували значну частину реформ Сімона Болівара після виведення його військ з країни.

Роялістська армія

image
Королівські (зліва) та полкові (справа) стяги. Девіз: «За Релігію, Батьківщину та Короля! Хай живе Фернандо VII!»

Роялістська армія ділилася на два типи: експедиційні війська (ісп. expedicionarios) та міліція (ісп. milicias), які вже існували або були створені під час війн за незалежність. Підрозділи міліції, які своєю більшістю складалися з уродженців Іспанської Америки, були підкріплені «ветеранськими загонами» (або «дисциплінованими міліціонерами»), що складалися з ветеранів Піренейської війни європейського та іспано-американського (креольського) походження. Очікувалося, що підрозділи ветеранів стануть прикладом для досвідченої частини солдатів місцевої оборони, яким часто не вистачало тривалого військового досвіду. Ветеранські частини були створені у XVIII столітті в ході з метою посилити обороноздатність армії Іспанської Америки порівняно з арміями інших європейських держав, що посилювалися.

В цілому, європейці сформували тільки близько десятої частини роялістських армій в Іспанській Америці і тільки половину експедиційних військ. Оскільки кожна втрата європейського військовослужбовця замінювалася солдатами іспано-американського походження, кількість європейців у арміях роялістів щоразу зменшувалася. Наприклад, у битві при Майпу їхня чисельність складала близько чверті роялістських військ, у  — п'ятини, а при Аякучо — тільки 1 %.

image
Армія роялістів

Лідери роялістів

Нова Іспанія, Гватемала, Куба та Пуерто-Рико
image
Фелікс Марія Кальєха дель Рей 		Нова Гранада, Венесуела та Кіто
image
Пабло Морільйо 		Ріо-де-ла-Плата, Монтевідео та Парагвай
image
Сантьяго де Ліньєрс 		Чилі, Нижнє та Верхнє Перу
image
Хосе Фернандо де Абаскаль
  • Хуан де лос Реєс Варгас
  • , віцекороль Нової Гранади
  • Хосе Марія Баррейро Манхон
  • , Президент аудієнсії в Кіто
  • , Полковник
  • , Полковник

Флотоводці та осередки опору

Ріо-де-ла-Плата та Тихий океан Мексиканська затока та Карибське море
  • Хосе Анхель Мічелена
  • Хасінто Ромарате
  • Хоакін де Рокалан
  • Томас Бланко Кабрерас
  • Діонісіо Капас [1]
  • Антоніо Вакаро
  • Роке Ґурусета

Твердині

  • Хосе Марія Чакон
  • Анхель Лаборде
  • Хосе Ґерреро

Фортифікація

Примітки

  1. Luqui Lagleyze, Julio (1995). El Ejército Realista en la guerra de Independencia.
  2. Revolutions, Age of (12 березня 2018). Race, or The Last Colonial Struggle in Latin America. Age of Revolutions (англ.). Процитовано 31 січня 2023.
  3. Lynch, Spanish American Revolutions, 36-37, 134—135. Rodríguez, Independence of Spanish America, 52-53. Kinsbruner, Independence in Spanish America, 45-46, 53.
  4. Lynch, Spanish American Revolutions, 36-37, 134—135. Rodríguez, Independence of Spanish America, 52-53. Kinsbruner, Independence in Spanish America, 45-46, 53.
  5. Lynch, Spanish American Revolutions, 57-71, 162—163, 240—242. Rodríguez, Independence of Spanish America, 111—113, 126—136, 153—159, 176—179. Kinsbruner, Independence in Spanish America, 53, 59.
  6. Rodríguez, Independence of Spanish America, 169—172. Kinsbruner, Independence in Spanish America, 56-57.
  7. Lynch, Spanish American Revolutions, 336. Rodríguez, Independence of Spanish America, 106.
  8. Lynch, Spanish American Revolutions, 162. 171—172, 207. Rodríguez, Independence of Spanish America, 173—175, 192—194
  9. Rodríguez, Independence of Spanish America, 194. Kinsbruner, Independence in Spanish America, 88, 114, 120—121, 127—128.
  10. Lynch, Spanish American Revolutions, 335—340. Rodríguez, Independence of Spanish America, 194—195. Kinsbruner, Independence in Spanish America, 89.
  11. Lynch analyzes the events through the older theory of a «conservative revolution»: Spanish American Revolutions, 319—323. Compare to Rodríguez, Independence of Spanish America, 196—197, 199—210, 241—242. Kinsbruner, Independence in Spanish America, 97-99. Peter F. Guardino, «The War of Independence in Guerrero, New Spain, 1808—1821» in Archer, The Wars of Independence in Spanish America, 121—125.
  12. Lynch, Spanish American Revolutions, 333—340. Rodríguez, Independence of Spanish America, 210—213. Kinsbruner, Independence in Spanish America, 100, 146—149.
  13. An Analysis of Shared Values: Spain 1808. www.napoleon-series.org. Процитовано 31 січня 2023.

Джерела

  • Kenneth J. Andrien and Lyman L. Johnson (1994). The Political Economy of Spanish America in the Age of Revolution, 1750—1850. Albuquerque, University of New Mexico Press.
  • Timothy Anna (1983). Spain & the Loss of Empire. Lincoln, University of Nebraska Press.
  • Christon I. Archer (ed.) (2000). The Wars of Independence in Spanish America. Willmington, SR Books.
  • Benson, Nettie Lee (ed.) (1966). Mexico and the Spanish Cortes. Austin: University of Texas Press.
  • Michael P. Costeloe (1986). Response to Revolution: Imperial Spain and the Spanish American Revolutions, 1810—1840. Cambridge University Press.
  • Jorge I. Domínguez (1980). Insurrection or Loyalty: The Breakdown of the Spanish American Empire. Cambridge, Harvard University Press.
  • Jay Kinsbruner. Independence in Spanish America: Civil Wars, Revolutions, and Underdevelopment (Revised edition). Albuquerque, University of New Mexico Press, 2000.
  • John Lynch. The Spanish American Revolutions, 1808—1826 (2nd edition). New York, W. W. Norton & Company, 1986.
  • Marie Laure Rieu-Millan (1990). Los diputados americanos en las Cortes de Cádiz: Igualdad o independencia. (.) Madrid: Consejo Superior de Investigaciones Científicas.
  • Jaime E. Rodríguez O. (1998). The Independence of Spanish America. Cambridge University Press.
  • Mario Rodríguez (1978). The Cádiz Experiment in Central America, 1808 to 1826. Berkeley: University of California Press.
  • Tomás Straka (2000). "La voz de los vencidos. Ideas del partido realista de Caracas, 1810—1821!. Caracas, Universidad Central de Venezuela,

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Royalisti isp Realistas chastina naselennya ispanskih kolonij v Latinskij Americi perevazhno korinni narodi ta chastina yevropejciv yaka borolasya za zberezhennya cilisnosti Ispanskoyi monarhiyi pid chas vijn za nezalezhnist ispanskih kolonij v Americi RoyalistiNa sluzhbi 1810 1829Krayina IspaniyaRol borotba za zberezhennya Ispanskoyi imperiyi pid chas vijn za nezalezhnist ispanskih kolonij v AmericiGaslo Za Religiyu Batkivshinu ta Korolya Haj zhive Fernando VII ShtandartKomanduvannyaViznachni komanduvachi Fernando VIIPolitichna evolyuciyaViniknennya Shidne uzberezhzhya Pivdennoyi Ameriki pislya bitv pri Chakabuko ta Majpu 1817 1818 Valdiviya ta Chiloe buli anklavami royalistiv oskilki buli dostupni tilki z morya Stvorennya hunt v Ispanskij Americi v 1810 roci stalo pryamim naslidkom podij v Ispaniyi za ostanni dva roki 1808 roku korol Fernando VII buv primushenij Napoleonom zrektisya prestolu na jogo korist Napoleon viddav ispanskij prestol svoyemu bratovi Zhozefovi Verhovna centralna hunta chinila sprotiv francuzkij okupaciyi prote bezuspishno 1 lyutogo 1810 roku francuzi visadilisya v Sevilyi zahopili yiyi a takozh bilshu chastinu Andalusiyi Verhovna hunta vidstupila do Kadisa ta samorozpustilasya na korist Regentskoyi radi Pislya togo yak zvistka pro ce dijshla do ispanskih kolonij tam vidbuvsya rozkol sered korolivskih vijskovih i chinovnikiv odni pidtrimali zberezhennya statusu kvo inshi zh vimagali avtonomiyi ta vstanovlennya miscevogo samoupravlinnya spochatku shlyahom stvorennya hunti dlya zahistu kolonij vid Franciyi abo vid ispanskogo uryadu yakij ne mig na dumku kolonialnih chinovnikiv zakonno pretenduvati na vladu v Ispaniyi ta koloniyah Hunti buli uspishno stvoreni u Venesueli Novij Granadi ta La Plati Spochatku stvoreni hunti zayavlyali sho diyut vid imeni korolya Fernando VII U nizci regioniv vidbulisya bezuspishni sprobi stvoriti hunti Dekilka hunt spochatku virishili viznati Regentsku radu Stvorennya hunt kinulo viklik ispanskim korolivskim chinovnikam ta pravu Ispaniyi praviti svoyimi koloniyami v Americi Za kilka misyaciv buli sklikani Generalni kortesi tradicijnij ispanskij parlament za miscem provedennya misto Kadis yih nazivayut Kadiskimi U skladi Kadiskih kortesiv buli i predstavniki amerikanskih kolonij Regentska rada ta kortesi pochali priznachati chinovnikiv do vsih kolonij Tih hto pidtrimav novij uryad u koloniyah nazivali royalistami a ti hto nadali pidtrimuvali isnuvannya hunt nazivali sebe patriotami deyaki z yakih buli prihilnikami progoloshennya absolyutnoyi nezalezhnosti vid Ispaniyi Pislya togo yak kortesi pochali provoditi liberalni reformi ta rozroblyati konstituciyu sered royalistiv vidbuvsya she odin rozkol konservatori absolyutisti vistupili rishuche proti takih reform a liberali yih pidtrimali Rol regionalnogo supernictva Regionalne supernictvo takozh zigralo vagomu rol u vijnah sho pochalisya v Ispanskij Americi pislya stvorennya hunt Zniknennya centralnoyi imperskoyi vladi a v deyakih vipadkah i regionalnoyi yak u Novij Granadi ta Rio de la Plati poklalo pochatok procesovi balkanizaciyi u bagatoh regionah Pivdennoyi Ameriki Bulo nezrozumilo yaki politichni instituti povinni zaminiti imperiyu krim togo ne bulo zhodnih novih abo starih nacionalnih identichnostej yaki mogli b zaminiti tradicijne pochuttya miscevih kreoliv sho voni ispanci Pershi hunti yaki vinikli 1810 roku v pershu chergu apelyuvali do ispanskoyi identichnosti yaka protistavlyalas francuzkij zagrozi piznishe do amerikanskoyi identichnosti yaka protistavlyalas pivostrovu zahoplenomu Franciyeyu zgodom do pochuttya miscevoyi identichnosti Najchastishe hunti namagalisya zabezpechiti nezalezhnist svoyeyi provinciyi yak vid kolishnoyi stolici vicekorolivstva chi general kapitanstva tak i vid pivostrova Mizh provinciyami tochilisya vijni za te chi povinni provinciyi pidporyadkovuvatisya kolishnim centram yak ce bulo v chasi imperiyi Osoblivo pomitnim take yavishe bulo v Rio de la Plati ta Novij Granadi Napriklad 1776 roku vicekorolivstvo Peru vtratilo na korist Rio de la Plati a pid chas vijn 1810 1826 rokiv vidnovilo svij kontrol nad cim regionom zavdyaki visokij pidtrimci royalistiv Restavraciya Fernando VII Restavraciya Fernando VII oznachala vazhlivi zmini oskilki bilshist politichnih ta pravovih novovveden sho vidbulisya z oboh storin Atlantiki oskilki chimalo organiv vladi diyali nibito vid imeni korolya Povernuvshis do Ispaniyi Fernando VII vidkinuv Kadisku konstituciyu ta nakazav zaareshtuvati liberalnih royalistiv Ce oznachalo ostatochnij rozriv iz dvoma inshimi grupami yaki potencijno mogli stati soyuznikami korolya avtonomnimi uryadami kolonij ta ispanskimi liberalami yaki mali znachnu pidtrimku za okeanom oskilki yihnye predstavnictvo skladalosya v tomu chisli iz kolonialnih predstavnikiv Provinciyi Novoyi Granadi zberigali formalnu nezalezhnist z 1810 roku okrim Venesueli de prihilniki nezalezhnosti ta royalisti kilka raziv zminyuvalisya pri vladi Shob povernuti Venesuelu ta Novu Granadu pid svij kontrol Ispaniya napravila do Pivdennoyi Ameriki ekspediciyu iz 10 500 soldativ ta blizko 60 korabliv Cya vijskova kampaniya bula uspishnoyu prote sili ispanskoyi armiyi znachno pidkosili tropichni hvorobi ta rozoseredzhenist vijsk Zgodom pid vladu Ispaniyi povernuvsya Chili Povernennya kolonij pid vladu Ispaniyi v cej period nazivayut Rekonkistoyu Pri comu pomirkovani sili namagalisya zberigati nejtralitet a liberali z oboh bokiv Atlantichnogo okeanu namagalisya vidnoviti konstitucijnu monarhiyu yak alternativu nezalezhnosti Vidnovlennya Konstituciyi Ispaniyi Ispanski liberali domoglisya vid Fernando VII vidnovlennya Kadiskoyi konstituciyi 1820 roku koli Rafael Riyego i Nunyes ocholiv povstannya sered vijsk yaki buli zibrani dlya vidpravlennya do Pivdennoyi Ameriki 7 bereznya korolivskij palac Madrida buv otochenij vijskami na choli z generalom a za tri dni 10 bereznya korol buv zmushenij pidpisati Konstituciyu Povstannya Riyego yake viyavilosya pochatkom Ispanskoyi revolyuciyi znachno vplinulo na perebig vijn u Pivdennij Americi Po pershe pislya cogo do Ameriki bilshe nikoli ne bude vidpravleno znachnih pidkriplen yaki buli konche neobhidni dlya bojovih dij u Novij Granadi cherez ce v royalistskih armiyah chasto mali misce vipadki dezertirstva ta perehodu do armij partiotiv Po druge v politichnomu konteksti vidnovlennya liberalnogo rezhimu zminilo umovi za yakih ispanskij uryad namagavsya voyuvati z povstancyami Novij liberalnij uryad nayivno vvazhav sho u Pivdennij Americi jde vijna za ispanskij liberalizm i sho vidnovlena Konstituciya vse she mozhe stati osnovoyu dlya primirennya oboh storin Uryad vviv Konstituciyu ta proviv vibori yak v Ispaniyi tak i v zamorskih provinciyah Royalistski vijskovi komanduvachi otrimali nakaz rozpochati peregovori z povstancyami pro pripinennya bojovih dij ta ukladennya miru na umovah sho predstavniki kolonij vhoditimut do novogo predstavnickogo uryadu Yak viyavilosya ispanska konstituciya stala osnovoyu nezalezhnosti krayin Novoyi Ispaniyi ta Centralnoyi Ameriki U cih krayinah derzhavotvorchi procesi ocholila koaliciya konservativnih ta liberalnih royalistiv Buli provedeni vibori sformovani organi miscevogo samovryaduvannya a predstavnikiv cih derzhav vidpravili do Ispaniyi dlya uchasti v zasidannyah Kortesiv Odnak sered liberaliv isnuvali poboyuvannya sho novij rezhim ne protrimayetsya a sered konservatoriv ta duhovenstva sho uryad rozshirit liberalni ta antiklerikalni reformi Taka atmosfera nestabilnosti stvorila umovi dlya ukladennya oboma storonami soyuzu Cej soyuz ostatochno sklavsya naprikinci 1820 roku bez vidoma Agustina de Iturbide yakomu todi bulo nakazano znishiti partizanski zagoni Visente Gerrero Natomist Iturbide rozpochav peregovori rezultatom yakih bulo prijnyattya yakij polyagav u peretvorenni Novoyi Ispaniyi na nezalezhne korolivstvo korolem yakoyi maye stati Fernando VII Zgidno z Kordovskim dogovorom vishij ispanskij chinovnik u Meksici zatverdiv Igualskij plan i hocha ispanskij uryad ne zatverdiv dokument u nogo ne bulo zmogi vidmovitis vid vikonannya jogo umov Vreshti resht same korolivska armiya Ispaniyi zabezpechila nezalezhnist Meksiki Centralna Amerika zdobula nezalezhnist razom z Novoyu Ispaniyeyu Regionalni eliti pidtrimali umovi Igualskogo planu ta organizuvali soyuz Centralnoyi Ameriki z Meksikanskoyu imperiyeyu v 1821 roci Za dva roki pislya padinnya rezhimu Iturbide region okrim Chiapasu mirno viddilivsya vid Meksiki ta stav nazivatisya Spoluchenimi provinciyami Centralnoyi Ameriki Nova derzhava proisnuvala 17 rokiv 1840 roku pid vplivom centristskih sil vona rozpalasya na suchasni Gvatemalu Beliz Gonduras Salvador Nikaragua ta Kosta Riku U Pivdennij Americi vijni buli viklikani borcyami za nezalezhnist yaki strimuvalis vid svoyih planiv protyagom ostannogo piv stolittya Simon Bolivar ta Hose Fransisko de San Martin zmogli viboroti nezalezhnist dlya krayin pivnichnoyi ta pivdennoyi chastin kontinentu vidpovidno U Pivdennij Americi royalistski soldati oficeri yak ot Andres de Santa Krus ta cili pidrozdili pochali masovo perehoditi na bik patriotiv oskilki stanovishe korolivskih sil stavalo dedali girshim Naprikinci 1820 h rokiv u Venesueli pislya togo yak bulo ukladeno dogovir pro pripinennya vognyu bagato pidrozdiliv peretnuli liniyu frontu rozrahovuyuchi na te sho ispanskij kontrol ne protrimayetsya dovgo Podibna situaciya sklalasya v Peru u 1822 1825 rokah Odnak na vidminu vid Meksiki v cih chastinah Pivdennoyi Ameriki vijskove i politichne keruvannya bulo v rukah patriotiv a ne royalistiv Padinnya konstitucijnogo rezhimu v Ispaniyi v 1823 roci mav i inshi naslidki dlya vijni v Pivdennij Americi Oficeri royalisti podileni na grupi konservatoriv ta liberaliv veli mizh soboyu gromadyanski vijni General sho keruvav vistupiv proti liberalnogo vicekorolya u 1823 roci Cej konflikt dozvoliv vijskam Bolivara ta Antonio Hose de Sukre vtorgnutisya v krayinu ta rozpochati nastup kulminaciyeyu yakogo stala bitva pri Ayakucho 9 grudnya 1824 roku Korolivska armiya Peru kapitulyuvala pislya vbivstva Olanyeti 2 kvitnya 1825 roku Odnak kolishni royalisti vidigrali pomitnu rol u derzhavotvorchih procesah u Peru ta Boliviyi U Boliviyi royalist progolosiv nezalezhnist krayini a v Peru kolishni royalisti pri vladi skasuvali znachnu chastinu reform Simona Bolivara pislya vivedennya jogo vijsk z krayini Royalistska armiyaKorolivski zliva ta polkovi sprava styagi Deviz Za Religiyu Batkivshinu ta Korolya Haj zhive Fernando VII Royalistska armiya dililasya na dva tipi ekspedicijni vijska isp expedicionarios ta miliciya isp milicias yaki vzhe isnuvali abo buli stvoreni pid chas vijn za nezalezhnist Pidrozdili miliciyi yaki svoyeyu bilshistyu skladalisya z urodzhenciv Ispanskoyi Ameriki buli pidkripleni veteranskimi zagonami abo disciplinovanimi milicionerami sho skladalisya z veteraniv Pirenejskoyi vijni yevropejskogo ta ispano amerikanskogo kreolskogo pohodzhennya Ochikuvalosya sho pidrozdili veteraniv stanut prikladom dlya dosvidchenoyi chastini soldativ miscevoyi oboroni yakim chasto ne vistachalo trivalogo vijskovogo dosvidu Veteranski chastini buli stvoreni u XVIII stolitti v hodi z metoyu posiliti oboronozdatnist armiyi Ispanskoyi Ameriki porivnyano z armiyami inshih yevropejskih derzhav sho posilyuvalisya V cilomu yevropejci sformuvali tilki blizko desyatoyi chastini royalistskih armij v Ispanskij Americi i tilki polovinu ekspedicijnih vijsk Oskilki kozhna vtrata yevropejskogo vijskovosluzhbovcya zaminyuvalasya soldatami ispano amerikanskogo pohodzhennya kilkist yevropejciv u armiyah royalistiv shorazu zmenshuvalasya Napriklad u bitvi pri Majpu yihnya chiselnist skladala blizko chverti royalistskih vijsk u p yatini a pri Ayakucho tilki 1 Armiya royalistivLideri royalistivNova Ispaniya Gvatemala Kuba ta Puerto Riko Feliks Mariya Kalyeha del Rej Nova Granada Venesuela ta Kito Pablo Moriljo Rio de la Plata Montevideo ta Paragvaj Santyago de Linyers Chili Nizhnye ta Verhnye Peru Hose Fernando de Abaskal Fransisko Hav yer Venegas Huan Ruyis de Apodaka Huan de los Reyes Vargas vicekorol Novoyi Granadi Hose Mariya Barrejro Manhon Prezident audiyensiyi v Kito Polkovnik Polkovnik Fransisko Hav yer de Elio Gaspar de Vigode Hose Ramon Rodil i Kampiljo Mariano Osorio Hose OrdonyesFlotovodci ta oseredki oporuRio de la Plata ta Tihij okean Meksikanska zatoka ta Karibske more Hose Anhel Michelena Hasinto Romarate Hoakin de Rokalan Tomas Blanko Kabreras Dionisio Kapas 1 Antonio Vakaro Roke Guruseta Tverdini Montevideo do 20 chervnya 1814 Pasto do lipnya 1824 Guayakil do 9 zhovtnya 1820 Talkauano do 25 zhovtnya 1820 Valdiviya do 6 lyutogo 1820 Chiloe do 15 sichnya 1826 Kalyao do 23 sichnya 1826 Hose Mariya Chakon Anhel Laborde Hose Gerrero Fortifikaciya do 24 lipnya 1823 Puerto Kabeljo do 8 listopada 1823 Verakrus do 18 listopada 1825PrimitkiLuqui Lagleyze Julio 1995 El Ejercito Realista en la guerra de Independencia Revolutions Age of 12 bereznya 2018 Race or The Last Colonial Struggle in Latin America Age of Revolutions angl Procitovano 31 sichnya 2023 Lynch Spanish American Revolutions 36 37 134 135 Rodriguez Independence of Spanish America 52 53 Kinsbruner Independence in Spanish America 45 46 53 Lynch Spanish American Revolutions 36 37 134 135 Rodriguez Independence of Spanish America 52 53 Kinsbruner Independence in Spanish America 45 46 53 Lynch Spanish American Revolutions 57 71 162 163 240 242 Rodriguez Independence of Spanish America 111 113 126 136 153 159 176 179 Kinsbruner Independence in Spanish America 53 59 Rodriguez Independence of Spanish America 169 172 Kinsbruner Independence in Spanish America 56 57 Lynch Spanish American Revolutions 336 Rodriguez Independence of Spanish America 106 Lynch Spanish American Revolutions 162 171 172 207 Rodriguez Independence of Spanish America 173 175 192 194 Rodriguez Independence of Spanish America 194 Kinsbruner Independence in Spanish America 88 114 120 121 127 128 Lynch Spanish American Revolutions 335 340 Rodriguez Independence of Spanish America 194 195 Kinsbruner Independence in Spanish America 89 Lynch analyzes the events through the older theory of a conservative revolution Spanish American Revolutions 319 323 Compare to Rodriguez Independence of Spanish America 196 197 199 210 241 242 Kinsbruner Independence in Spanish America 97 99 Peter F Guardino The War of Independence in Guerrero New Spain 1808 1821 in Archer The Wars of Independence in Spanish America 121 125 Lynch Spanish American Revolutions 333 340 Rodriguez Independence of Spanish America 210 213 Kinsbruner Independence in Spanish America 100 146 149 An Analysis of Shared Values Spain 1808 www napoleon series org Procitovano 31 sichnya 2023 DzherelaKenneth J Andrien and Lyman L Johnson 1994 The Political Economy of Spanish America in the Age of Revolution 1750 1850 Albuquerque University of New Mexico Press ISBN 978 0 8263 1489 5 Timothy Anna 1983 Spain amp the Loss of Empire Lincoln University of Nebraska Press ISBN 978 0 8032 1014 1 Christon I Archer ed 2000 The Wars of Independence in Spanish America Willmington SR Books ISBN 0 8420 2469 7 Benson Nettie Lee ed 1966 Mexico and the Spanish Cortes Austin University of Texas Press Michael P Costeloe 1986 Response to Revolution Imperial Spain and the Spanish American Revolutions 1810 1840 Cambridge University Press ISBN 978 0 521 32083 2 Jorge I Dominguez 1980 Insurrection or Loyalty The Breakdown of the Spanish American Empire Cambridge Harvard University Press ISBN 978 0 674 45635 8 Jay Kinsbruner Independence in Spanish America Civil Wars Revolutions and Underdevelopment Revised edition Albuquerque University of New Mexico Press 2000 ISBN 0 8263 2177 1 John Lynch The Spanish American Revolutions 1808 1826 2nd edition New York W W Norton amp Company 1986 ISBN 0 393 95537 0 Marie Laure Rieu Millan 1990 Los diputados americanos en las Cortes de Cadiz Igualdad o independencia Madrid Consejo Superior de Investigaciones Cientificas ISBN 978 84 00 07091 5 Jaime E Rodriguez O 1998 The Independence of Spanish America Cambridge University Press ISBN 0 521 62673 0 Mario Rodriguez 1978 The Cadiz Experiment in Central America 1808 to 1826 Berkeley University of California Press ISBN 978 0 520 03394 8 Tomas Straka 2000 La voz de los vencidos Ideas del partido realista de Caracas 1810 1821 Caracas Universidad Central de Venezuela ISBN 978 980 00 1771 5

Дата публікації:
Топ