Міжнародні відносини України в 1917—1922 роках

У статті описані міжнародні відносини, які підтримувались урядами України (що претендували на представництво всієї країни як незалежної держави) в період Української революції 1917—1922 років.

Сучасна карта Європи з позначенням меж України, які були заявлені делегацією УНР на Паризькій мирній конференції в 1919-20 рр.

Передумови

Будинок № 9 по Терещенківській вулиці у Києві, у якому знаходився Генеральний секретаріат міжнаціональних справ Української Народної Республіки і Української держави.

Процес формування зовнішньополітичного органу майбутньої Української Народної Республіки було розпочато Центральної Радою 16 липня 1917 року зі проголошенням їй Другого Універсалу. У ньому йшлося про утворення Генерального секретаріату — виконавчого органу влади. З перших днів існування Генерального секретаріату в його складі почав свою діяльність Генеральний секретаріат з національних справ, який став прообразом першого зовнішньополітичного відомства України в XX столітті.

22 грудня 1917 року, Глава Генерального секретаріату Української Народної Республіки, проголошеної Третім Універсалом, Володимир Винниченко і Генеральний секретар з міжнаціональних справ Олександр Шульгин підписали «Законопроєкт про утворення Генерального секретаріату міжнародних справ». Законопроєкт був схвалений на засіданні Уряду УНР в цей же день.

Остаточно відомство сформувалося після проголошення незалежності України Четвертим Універсалом і під різними назвами продовжувало функціонувати незважаючи на Гетьманський переворот та Антигетьманське повстання.

Центральні держави

Держава	Дипломатичні відносини	Визнання	Угоди	Ноти	Дипломатичні представники	Основна стаття
Австро-Угорщина	Так після 9 лютого 1918	Так 9 лютого 1918	Таємний договір по Східній Галичині та Північній Буковині від 8 лютого 1918 року (не був ратифікований); Брестський мирний договір від 9 лютого 1918 року; Військова конвенція від 18 лютого 1918 року; Економічний договір від 23 квітня 1918 року; Фінансовий договір від 15 травня 1918 року; Господарський договір від 18 вересня 1918 року.	З боку України: Протест щодо намірів Центральних держав приєднати Холмщину, Підляшшя і окуповану ними частину Волині до Королівства Польського від 17 листопада 1917 року; Нота щодо державної приналежності Холмщини і Підляшшя від 12 червня 1918 року.	Посли України: Андрій Яковлів В'ячеслав Липинський Посли Австро-Угорщини: Йоганн Форгач	Основна стаття
Болгарія	Так після 9 лютого 1918	Так 9 лютого 1918	Брестський мирний договір від 9 лютого 1918 року; Договір щодо «унормування встановлення публічних і приватно-правових відносин, щодо відміни воєнно-полонених і інтернованих цивільних осіб, щодо питання про амністію, яка повинна бути дана з приводу укладення мира і щодо питання про кораблі, які попалися у владу ворогів» від 12 лютого 1918 року	З боку України: Протест щодо намірів Центральних держав приєднати Холмщину, Підляшшя і окуповану ними частину Волині до Королівства Польського від 17 листопада 1917 року; Нота щодо незадовільного забезпечення військовополонених одягом і харчами, важких умовах їх праці, знущаннях над ними наглядачів, антисанітарному стані бараків тощо.	Посли України: Олександр Шульгин; Федір Шульга, в.о.; Василь Драгомирецький, в. о.; Посли Болгарії: Іван Шишманов	Основна стаття
Німецька імперія  Веймарська республіка	Так після 9 лютого 1918	Так 9 лютого 1918	Брестський мирний договір від 9 лютого 1918 року; Військова конвенція від 18 лютого 1918 року; Економічний договір від 23 квітня 1918 року; Фінансовий договір від 15 травня 1918 року; Господарський договір від 18 вересня 1918 року; Договір про безперешкодну евакуацію німецьких військ від 14 грудня 1918 року	З боку України: Протест щодо намірів Центральних держав приєднати Холмщину, Підляшшя і окуповану ними частину Волині до Королівства Польського від 17 листопада 1917 року;	Посли України в Німеччині: Олександр Севрюк; барон Федір Штейнгель; Микола Порш; Роман Смаль-Стоцький. Посли Німеччини в Україні: Альфонс Мумм фон Шварценштейн. Повірені у справах Німеччини в Україні: Ганс фон Берхем	Основна стаття
Османська імперія	Так після 9 лютого 1918	Так 9 лютого 1918	Брестський мирний договір від 9 лютого 1918 року; Додатковий Українсько-турецький договір про дружбу і співробітництво від 12 лютого 1918 року	З боку України: Протест щодо намірів Центральних держав приєднати Холмщину, Підляшшя і окуповану ними частину Волині до Королівства Польського від 17 листопада 1917 року;	Посли України в Османській імперії: Микола Левитський; Олександр Кістяківський (не приступив до виконання обов'язків); Михайло Суковкін; Олександр Лотоцький; Токаржевський-Карашевич Ян. Посли Османської імперії в Україні: Ахмед Мухтар-бей Моллаогли;	Основна стаття

Антанта

Держава	Дипломатичні відносини	Визнання	Угоди	Ноти	Дипломатичні представники	Основна стаття
Бельгія	Так 3 лютого 1919	Ні	—	—	Посол України в Бельгії та, за сумісництвом, у Нідерландах: Андрій Яковлів	Основна стаття
Велика Британія	Так з 9 січня 1918	Так 9 січня 1918	—	—	Дипломатичне представництво при Генеральному секретаріаті УНР з грудня 1917 року. Посли України у Великій Британії: Микола Стаховський; Арнольд Марголін; Ярослав Олесницький; Роман Смаль-Стоцький. Посли Великої Британії в Україні: Джон Піктон Багге	Основна стаття
Італія	—	—	—	—	З боку урядових та фінансових кіл Італії в 1919—1921 роках надходили пропозиції почати економічне співробітництво з УНР. Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Італії: Дмитро Антонович; Василь Мазуренко	Основна стаття
Румунія	Так	—	—	Декларація уряду УНР про зміцнення добросусідських відносин з Румунією і солідарними з Україною балтійськими, чорноморськими і кавказькими країнами від 2 червня 1920 року	Посли України в Румунії: Микола Ґалаґан; Володислав Дашкевич-Горбацький Юрій Гасенко Костянтин Мацієвич Посли Румунії в Україні: Константін Коанде Константін Концеску	Основна стаття
Франція	Так з 19 грудня 1917	Так 29 грудня 1917 або 3 січня 1918	—	—	Дипломатичне представництво при Генеральному секретаріаті УНР з грудня 1917 року. Посли Франції в Україні: Жорж Табуї	Основна стаття

Держави на території колишньої Російської імперії

Держава	Дипломатичні відносини	Визнання	Угоди	Ноти	Дипломатичні представники	Основна стаття
Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка	—	—	Прелімінарний мирний договір від 12 червня 1918 року	З боку України: Відмова від виконання ультиматуму від 18 грудня 1917 року; Ультимативна нота з приводу невизнання РРФСР запропонованих українською делегацією кордонів від 3 жовтня 1918 року З боку Радянської Росії: Ультиматум з вимогою відмови від дезорганізації фронту, відмови від пропуску козачих формувань через Україну з фронту на Дон, припинення роззброєння радянських полків і червоноармійців, пропуску більшовицьких військ на Південний фронт і загрозою початку війни в разі неприйняття вимог протягом 48 годин від 17 грудня 1917 року	—	Основна стаття
Білоруська Народна Республіка	Ні	Так	—	З боку Білорусі: Заява білоруської делегації про незгоду з встановленим між республіками кордоном від 15 квітня 1918 року	Глава спеціальної дипломатичної місії Білорусії в Україну: Олександр Цвікевіч	Основна стаття
Грузинська Демократична Республіка	Так 5 грудня 1918	—	Договір між Українською державою і Грузинською Республікою від 5 грудня 1918 року; Угода між урядами України і Грузії про міжбанківські переказні операції від 7 грудня 1918; Договір щодо обміну товарами між Українською державою і Грузинський Республікою від 7 грудня 1918 року.	—	Посол України в Грузії, а також у Кубані, Азербаджані та Вірменії за сумісництвом: Іван Красковський Посол Вірменії в Україні: Григорій Дзамоєв Посол Грузії в Україні: Віктор Тевзая Посол Азербайджану в Україні: Юсиф Везир Посол Кубані в Україні: В'ячеслав Ткачов	Основна стаття
Азербайджанська Демократична Республіка	Так 8 лютого 1919	Так січень 1920	—	—		Основна стаття
Республіка Вірменія	Так		—	—		Основна стаття
Кубанська Народна Республіка	Так вересень 1917	Так 7 серпня 1920	Україно-кубанський договір від 7 серпня 1920 року	—
Кримська демократична республіка	Так літо 1917	Так грудень 1917	—	—
Всевелике Військо Донське	Так серпень 1918	Так 7 серпня 1918	Попередня угода від 7 серпня 1918 року; Додаткова секретна угода від 7 серпня 1918 року; Тимчасова угода про експлуатацію частини Запорізької залізниці, яка знаходиться в межах колишньої Області Війська Донського від 31 серпня 1918 року; Тимчасова умова про перевезення в простому сполученні пасажирів, багажу і вантажів між залізницею Всевеликого Війська Донського і Українською державою від 2-5 вересня 1918 року; Тимчасова умова про передачу рухомого складу між залізницями Всевеликого Війська Донського і Української держави від 7 вересня 1918 року; Договір про спільне регулювання питань, що стосуються Донецького Басейну від 18 вересня 1918 року; Умова між урядами Української держави і Всевеликого Війська Донського щодо поштово-телеграфних зносин від 18 жовтня 1918 року; Договір про поставки цукру з Української держави в Всевелике Військо Донське від 29 жовтня 1918 року; Конвенція про «міжнародно-правове об'єднання» між Урядом Української Народної Республіки в еміграції і Донською демократичною групою від 2 квітня 1921.	Офіційні ноти з боку України: Нота про недоцільність визначення державної організації Дона як тимчасової від 17 липня 1918 року	Дипломатичні представники України при уряді Всевеликого Війська Донського: Максим Славинський. Міністри-резиденти України при уряді Всевеликого Війська Донського: Костянтин Середин (не приступив до виконання обов'язків) Посли Тимчасового уряду Війська Донського в Україні: Володимир Сидорін. Посли Всевеликого Війська Донського на Україні: ; Олександр Черячукін. Отамани Зимової Станиці (повноважні посли) від Всевеликого Війська Донського при державі Українському: Олександр Черячукін	Основна стаття
II Польська Республіка	Так жовтень 1918	Так 22 квітня 1920	Угоди з польськими корпусами: Умови перебування польських військ на території України від 4 квітня 1918 року Міжурядові договори: Договір від 24 травня 1919 роки (не був ратифікований); Угода про перемир'я від 16 червня 1919 года; Варшавський договір (1920); Проєкт політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 года (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)	З боку України: Резолюція протесту щодо претензії на землі непольські, заявлениі тимчасовою Польською державною радою в декларації на заклик Тимчасового уряду російського до об'єднання польського народу з вільною Російською державою від 8 квітня 1917 року; Протест у відповідь на неправдиві дані Ліквідаційної комісії про замах «українських банд» у Львові і прохання до країн Антанти про введення туди своїх військ від 7 листопада 1918 року; Протест щодо відкриття «Київського» відділу Міністерства внутрішніх справ Польщі від 27 листопада 1918 року; Протест у зв'язку з окупацією Північної Холмщини, Підляшшя і частини Західної Волині та арештом української адміністрації від 2 грудня 1918 року; Меморандум проти заяв про необхідність приєднання Поділля до Польщі від 22 січня 1920 року; Меморіал про основні засади подальшої діяльності Уряду УНР і його бажанні й надалі перебувати і функціонувати на території Польщі від 24 листопада 1920 року; Меморіал у справі нормалізації польсько-українських відносин у зв'язку з ратифікацією Ризького миру (без зазначення дати, після польського «Pro Memoria». З боку Польщі: «Pro ​​Memoria» (без зазначення дати, складений в 1921 році)	Посли України в Польщі: Олександр Карпінський (не приступив до виконання обов'язків). Глави Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Польщі: Андрій Лівицький Надзвичайні міністри і Повноважні посли Польщі при Гетьмані України: Станіслав Ванькович Посли Польської республіки в УНР: Богдан Кутиловський	Основна стаття
Латвія	Так грудень 1918	Так 17 лютого 1920	Проєкт політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)	З боку України: Спільна нота України, Білорусії, Литви та Естонії про протест, в зв'язку з обшуком в одному з консульств, а також проти конфіскації латвійської армії автомашин дипломатичних представництв, видворення з Латвії іноземних громадян і їх мобілізації в латвійську армію від 5 грудня 1919 року; Нота про визнання Україною незалежності Латвії і її Тимчасового уряду від 10 грудня 1919 року; Декларація уряду УНР про зміцнення добросусідських відносин з Румунією і солідарними з Україною балтійськими, чорноморськими і кавказькими країнами від 2 червня 1920 року; Протест проти переговорів Латвії з Радянською Україною від 27 січня 1921 року. З боку Латвії: Нота про визнання Латвією УНР від 17 лютого 1920 року; Офіційне запрошення на конгрес поштового та телеграфного зв'язку в Булдурі від 9 вересня 1920 року.	Посли України в Латвії: Володимир Кедровський. Представники Тимчасового уряду Латвії в Україні: Крістапас Бахманіс.	Основна стаття
Литва	—	—	Проєкт політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)	—	Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Литві: Володимир Кедровський; Михайло Паращук	Основна стаття
Естонія	Так	Так березень 1920	Проєкт політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.). Договір між Естонією та УСРР від 25 листопада 1921 року (взаємне визнання держав, встановлення засад міждержавної співпраці і т. д.).	—	Посли України в Естонії: Євген Голіцинський Михайло Паращук Консул Естонії в Києві: Едуард Рітсон	Основна стаття
Фінляндія	Так 1918 рік	Так 1918 або червень 1920	«Паперова угода» від 30 вересня 1918 року Проєкт політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)	—	Посли України в Фінляндії: Костянтин Лоський; Микола Залізняк; Володимир Кедровський, за сумісництвом посол України в Латвії та Естонії. Повірені у справах Фінляндії в Україні: Герман Гуммерус	Основна стаття

Інші держави і суб'єкти міжнародного права

Держава	Дипломатичні відносини	Визнання	Угоди	Ноти	Дипломатичні представники	Основна стаття
Аргентина	Так лютий 1920	Так 5 лютого 1921	—	—	Повірені Уряду Української Народної Республіки в справах Аргентини: Микола Шумицький	Основна стаття
ЗУНР	Ні	Так 1 грудня 1918	Передвступний договір між Західно-Українською Народною Республікою і Українською Народною Республікою про подальшу Злуку обох республік в єдину велику державу від 1 грудня 1918 року; Акт злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки від 22 січня 1919 року.	—	—	Основна стаття
Нідерланди	Так 1919 рік	Ні	—	—	Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Нідерландах: Андрій Яковлів, за сумісництвом глава Надзвичайної дипломатичної місії України в Бельгії. Генеральні консули Нідерландів в Києві: доктор Тімон Генріх Фоккер	Основна стаття
Данія					Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Данії: Дмитро Левицький	Основна стаття
Швеція					Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Швеції та Норвегії: Костянтин Лоський Борис Баженов	Основна стаття
Норвегія						Основна стаття
Ватикан	Так 1919 рік	Ні	—	З боку України: Офіційний протест проти інтернування греко-католицького духовенства на Галичині від 29 травня 1919 року; Меморіал-протест проти антиукраїнської пропаганди польського духовенства від 3 червня 1919 року; Офіційний протест проти жорстокості польських військових властей щодо «українського кліру та русинської Церкви» від 11 червня 1919 року; Офіційний протест проти дій армії генерала Галлера на Галичині і безправних арештів греко-католицьких священиків від 18 липня 1919 року; Меморандум про заснування теологічного факультету та католицьких шкіл в Україні від 18 липня 1919 року; Меморандум про «українську справу і польські переслідування українців-католиків» від 20 березня 1920 року. З боку Святого Престолу: Лист державного секретаря Святого Престолу П'єтро Гаспаррі до глави директорії УНР Симону Петлюрі про отримання вірчих грамот від 16 червня 1919 року	Глави Надзвичайної дипломатичної місії України при Святому Престолі: граф Михайло Тишкевич; Франц Ксаверій Бонн. Апостольські візитатори в Україні: Джованні Дженоккі	Основна стаття
США	Ні	Ні			Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в США: Євген Голіцинський Юліан Бачинський	Основна стаття
Чехословаччина					Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Чехословаччині: Максим Славинський	Основна стаття
Швейцарія					Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Швейцарії: Євмен Лукасевич Микола Василько	Основна стаття

Виноски

1. Однак з 1920 року українська дипломатична місія неофіційно визнавалася представництвом УНР в Бельгії; українським дипломатам вдалося встановити відносини з Міністерством закордонних Бельгії (після реформи МЗС Бельгії 1 січня 1921 року Україна була включена в секцію, яка займалася справами Східної Європи) та іншими міністерствами; представництво УНР отримало дозвіл на видачу паспортів українським громадянам, які визнавалися бельгійським урядом; на прохання українського представництва бельгійські установи безперешкодно дозволяли в'їзд і виїзд з країни українським представникам; українцям вдалося встановити відносини з представництвами інших держав, які були акредитовані в Бельгії
2. 12 червня 1918 року відбулося підписання прелімінарного мирного договору між Українською Державою й Російською Радянською Республікою згідно зі статтею VI договору Росії з Центральними Державами. У преамбулі цього договору зазначено, що він підписується двома незалежними державами. У статті 4 договору говорилося про обмін консулами для захисту інтересів громадян. На цій підставі Українською Державою було засновано генеральні консульства в Москві й Петрограді та ще у 18 російських містах, де проживала значна кількість українців. Були засновані російські консульські установи в 7 містах в Україні. 24 грудня 1918 року вийшла постанова Народного Комісаріату закордонних справ РСФРР, в якій говорилося, що після анулювання Брестського мирного договору уряд Російської Республіки не визнає України за самостійну державу
3. Однобічне визнання з боку БНР. Однак Енциклопедія історії Білорусі стверджує, що в червні 1918 року білоруська делегація на чолі з Скірмунтом відвідала Київ і Уряд Української Народної Республіки визнав БНР
4. Де-факто визнання закріплене в Політичній конвенції, підписаній на Ризькій конференції в серпні 1920 року.
5. Однак персонал української дипломатичної місії в Нідерландах був звільнений від реєстрації в поліції, яка була обов'язковою для всіх іноземців, і без перешкод отримував візи для в'їзду і виїзду з країни; з 1920 року дипломатичної місії УНР почали видавати дипломатичні візи як для «української делегації»; на прохання українського представництва українським послам, головам місій і міністрам без перешкод видавалися дипломатичні візи для в'їзду на територію Нідерландів; було дозволено видавати паспорти українським громадянам (вони візувалися нідерландськими установами і визнавалися дійсними для перебування на території Нідерландів); паспорта, які видавало українське представництво в Нідерландах, візувалися англійськими, американськими, бельгійськими, швейцарськими та французькими консулами; Міністерство закордонних справ Нідерландів і інші офіційні установи офіційно зверталися до української дипломатичної місії; в шкільних атласах 1919-1920 років друкувалися спеціальні карти України
6. Однак Святий Престол офіційно підтримував право України на самовизначення і надав підтримку УНР на Паризькій мирній конференції
7. З відповіді Держсекретаря США Роберта Лансінга на лист Юліана Бачинського: «Уряд і народ США з живим інтересом ставляться до добробуту людей в усіх частинах Росії, включно в Україні. Проте США не визнають ані незалежності України, ані жодного уряду, який тепер там при владі, а тому не готові прийняти представників українського уряду»

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2019. Процитовано 2 травня 2020.
2. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 2 травня 2020.
3. Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2, Предметно-тематична частина: Д-Й / Відп. ред. М. М. Варварцев. НАН України. Інститут історії України. — К.: Ін-т історії України, 2010. — 252 с.
4. . ISBN 978-966-611-690-4.
5. Нариси історії української революції 1917—1921 років [Текст]: у 2 кн./редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. — К.: Наукова думка, 2011. Кн. 1/[В. Ф. Верстюк (кер.) та ін.]. — 2011. — 390 с. — Бібліогр.: с. 372—387. — 1000 экз.
6. . Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 2 травня 2020.
7. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 квітня 2016. Процитовано 2 травня 2020.
9. . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 2 травня 2020.
10. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
11. . Архів оригіналу за 21 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
12. Курас Г. Дипломат, історик, патріот (Іван Токаржевський-Карашевич) / Г. Курас // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Історичні науки. — 2007. — Вип. 9. — С. 184—190.
14. Зінченко, Олександр (26 січня 2015). Незалежність № 1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти. Історична правда. оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 25 серпня 2017.
15. . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 2 травня 2020.
16. Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. Том 1. С. 386
17. Дедурін, Г. Український напрямок зовнішньої політики БНР (1918—1921 рр.) [ 3 листопада 2021 у Wayback Machine.] / Геннадій Дедурін // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. — 2017. — Вип. 2, ч. 2. — С. 107—112
18. Україна – Грузія: хроніка становлення дипломатичних відносин. Matrix-info (укр.). 31 серпня 2017. Процитовано 2 травня 2020.
19. . azerbaijan.mfa.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
20. Матяш, Ірина. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 березня 2022.
21. . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 2 травня 2020.
22. . incognita.day.kyiv.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 2 травня 2020.
23. . Історична правда. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
24. Мараєв В. Р. Донське посольство М. А. Свєчина — О. В. Черячукіна в Українській Державі (1918 р.) [Електронний ресурс] / В. Р. Мараєв // Національна та історична пам'ять. — 2013. — Вип. 7. — С. 241—251.
25. Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3. Предметно-тематична частина: К-О [ 26 вересня 2015 у Wayback Machine.] / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2012. — 315 с
26. Папакін А. Останній польський бій на східноєвропейському театрі воєнних дій Першої світової війни — Канів, 11 травня 1918 р. / А. Папакін // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. — 2014. — Вип. 3. — С. 32-35.
27. Папакін А. Г. Стосунки між УНР та Польщею в 1918—1919 рр. [ 18 листопада 2017 у Wayback Machine.] /. А. Г. Папакін // Наук. зап. Іст. науки / Нац. ун-т «Києво-Могилянська Академія». -. К., 2004. — Т. 27
28. Е. Єкабсонс. Латвійсько-українські зв'язки за доби УНР [ 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]
29. Ucrainica Polonica. Т.3 [ 17 лютого 2022 у Wayback Machine.] — Київ-Житомир, 2009. — 224 с.
30. Коваль Р. М. Лівицький Андрій Миколайович [ 22 червня 2020 у Wayback Machine.] // Международные отношения Украины в 1917—1922 годах // Енциклопедія сучасної України : [укр.] : у 30 т. / НАН України, Наукове товариство ім. Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. — К., 2001—…. — ISBN 944-02-3354-x.
31. Riigi Teataja 25 jaanuar 1922 — DIGAR Eesti artiklid. dea.digar.ee. Процитовано 25 лютого 2023.
32. Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4. Предметно-тематична частина: П-Я [ 19 лютого 2018 у Wayback Machine.]/Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2013. — 357 с
33. Г. В. Стрельський. Залізняк Микола Кіндратович [ 25 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Международные отношения Украины в 1917—1922 годах // Енциклопедія сучасної України : [укр.] : у 30 т. / НАН України, Наукове товариство ім. Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. — К., 2001—…. — ISBN 944-02-3354-x.
34. КЕДРОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР [ 29 липня 2018 у Wayback Machine.]// Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001
35. . UA Foreign Affairs (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 2 травня 2020.
36. Малюта, О. Органи влади ЗУНР та УНР в екзилі у 20-40-і рр. ХХ ст.: боротьба за національну державність як форму організації повсякденного життя української еміграції [ 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] / О. Малюта // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 287—308
37. . Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 2 травня 2020.
38. Гошуляк, Іван. . День. Архів оригіналу за 4 травня 2020.