Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква (лат. Ecclesia Graeco-Catholica Ucrainae), скорочено УГКЦ (лат. EGCU) — християнська церква, найбільша католицька церква в Україні. Одна із 23-х східних католицьких церков свого права. Перебуває у сопричасті з Папою Римським й католицькою церквою та зберігає візантійську літургійну традицію. Найбільша католицька церква грецького обряду у світі (понад 5,5 мільйонів вірян). Очолюється верховним архиєпископом Києво-Галицьким; чинний голова — Святослав (Шевчук) (з 27 березня 2011).
| Ця стаття стосується теми |
| Українська греко-католицька церква |
|---|
| Структура |
| Верховний Архієпископ – Святослав (Шевчук) |
| Синод УГКЦ |
| Патріарший собор Воскресіння Христового |
| Богослов'я |
| Катехизм «Христос — наша Пасха» |
| Законодавство |
| Кодекс Канонів Східних Церков |
| Історія |
| Предстоятелі · Єпископи |
| Берестейська унія |
| УГКЦ в СРСР · УГКЦ у 1980-1990-х |
| Андрей Шептицький · Йосиф Сліпий |
До 1596
У 988 року святий рівноапостольний князь Володимир Великий (у святому хрещенні — Василій) запровадив християнство як державну релігію Київської Русі. Це сталося перед тим, як великий церковний розкол 1054 року розділив християнську церкву на католицьку та православну. Київська митрополія була підпорядкованою Патріархові Константинопольському, проте ця Церква продовжувала підтримувати зв'язки із Католицькою церквою і його Патріархом — Папою Римським.
Попри те, що між Константинополем і Римом існували суперечності, київські ієрархи намагалися зберегти християнську єдність. У 1095 року встановлено свято на честь перенесення до міста Барі в Італії чесних мощей святителя Миколая Мирлікійського (Чудотворця). Посланці з Русі брали участь у соборах Католицької церкви в Ліоні (1245) та Констанці (1418). Сам київський митрополит Ісидор разом з Патріархом Константинопольським Йосифом II був одним з ініціаторів Флорентійської унії (1439). У 1458 митрополитом Київським і всієї Русі з благословення Папи Римського стає Йосиф Болгаринович, визнаний і Патріархом Константинопольським.
Починаючи з XIV століття, у Москві, сформувався та зміцнів новий церковно-державний осередок. Московська митрополія відмовилася визнати Флорентійську унію та відокремилась від давньої митрополії в Києві, проголосивши свою автокефалію (самоврядування) у 1448 року.
У 1589 року за допомогою сили (піврічне утримання у 1588 році в неволі у Москві Константинопольського Патріарха Єремії II Траноса) та підкупу (московські посли сплатили Вселенському патріарху Діонісію, за отримання від нього Томосу щодо проголошення Московської Патріархії замість Київської Митрополії, хабар у розмірі «сорок сороків хутра та 200 золотих червонців») церква у Москві здобула статус патріархату.
Як результат тривалого процесу унійних змагань Синод єпископів Київської митрополії під проводом митрополита Михайла Рагози приймає рішення відновити сопричастя з Римським престолом, забезпечивши при цьому збереження східної християнської традиції і власної церковної та етнокультурної самобутності. Таку модель церковної єдності затверджено на соборі 1596 року в Бересті, від якого й починається інституційне існування Греко-католицької церкви в Україні.
XVII—XIX століття
24 квітня 1646 року в каплиці Ужгородського замку з ініціативи єпископа-василіянина Василя Тарасовича (галичанина) 63 священники засвідчили єдність із католицькою церквою (укладена Ужгородська унія). «Ужгородська унія» стала опорою для збереження української релігійної та культурної ідентичності в умовах чужоземної окупації.1663 рік — визначено умови, на яких Мукачівська єпархія може бути включена до Київської митрополії. Однак через спротив вдови Ференца II Ракоці Мукачівська єпархія підпорядковується угорському Егерському єпископу.
У 1620 через внутрішній розкол у середовищі ієрархії та вірних Київської митрополії єрусалимський Патріарх Теофан III висвятив на Митрополита Київського Йова Борецького та шістьох єпископів. У 1630—1640-х спроби митрополитів Йосифа Вельяміна Рутського та Петра Могили примирення «Русі з Руссю», скликання спільного Собору та проголошення Київського Патріархату закінчилися невдачею.
Невдовзі православна Київська митрополія була підпорядкована Московському патріархатові (1686) й перетворена на звичайну єпархію в процесі послідовної жорстокої уніфікаційної та русифікаторської політики царату.
Після розділу Гетьманщини Богдана Хмельницького між Річчю Посполитою та Московією Київ та Лівобережна Україна остаточно відходять до Москви, а Правобережжя — до поляків.
Після укладення Житомирської унії У 1729—1795 року резиденцією греко-католицьких митрополитів було місто Радомишль. 5 березня 1729 року у володіння Радомишлем вступив номінант і адміністратор Київської унійної митрополії єпископ Атанасій Шептицький, який згодом у цьому ж році стає митрополитом. До 1772 року було 10 єпархій: Київська, Берестейсько-Володимирська, Луцька, Галицька, Смоленська, Перемишльська, Холмська, Пінська, [pl].
По третьому поділу Польщі (1795) на приєднаних до Російської імперії територіях російські царі ліквідували унійну митрополію з її резиденцією в Радомишлі та вісьмома єпархіями в ході так званого «навернення на православ'я».
Під владою Габсбургів
З першим поділом Речі Посполитої в 1772 році галицькі землі опинилися в складі Габсбурзької монархії (з 1804 року — Австрійської імперії, з 1867-го — Австро-угорської), а відтак Перемиська, більша частина Львівської (990 парафій), частина Галицької та Кам'янецької єпархій (загалом — 3432 парафії).
У 1774 році імператриця Марія-Терезія змінила назву Церкви з «унійної» на «греко-католицьку», що зберігається за церквою й до сьогодні. Греко-католицьких священників зрівняно у правах з римо-католицькими, а їхні сини отримали право бути представниками урядів на рівні зі шляхтою. Того ж року Марія Терезія заснувала «Барбареум» — першу греко-католицьку духовну семінарію, що розташовувалася у Відні, а 1783 року — Генеральну греко-католицьку семінарію у Львові.
У 1808 році у Львові створено греко-католицьку Галицьку митрополію. З ініціативи Галицького митрополита Михайла Левицького започатковано процес відродження української церковної та народної мови. «Головна Руська Рада», створена в 1848 у Львові й очолювана єпископом Григорієм Яхимовичем (митрополит Галицький в 1860—1863), висунула австрійському урядові вимогу про автономію для Східної Галичини.
У 1868 році деякі греко-католицькі священники виступили засновниками культурно-освітнього товариства «Просвіта», яке ширило українську освіту й національну свідомість в Україні й на поселеннях.
Спроба об'єднання Мукачівської та Пряшівської єпархії із Галицькою митрополією
У 1888 році Папа Лев XIII оприлюднив план об'єднання Мукачівської та Пряшівської єпархій із Галицькою митрополією. Угорський примас, кардинал [pl] оголосив, що реалізація такого плану була б великою образою національних почувань угорців.
У 1898 року у Будапешті засновано «Краєвий комітет греко-католиків-мадярів», який поставив завдання перевести богослужіння на угорську мову, викреслити з церковного календаря імена св. Параскеви, св. Бориса, св. Гліба, св. Володимира, св. Феодосія та Антонія Печерських, бо вони — не мають нічого спільного із Закарпаттям.
2 вересня 1937 року Ватикан остаточно звільнив Пряшівську та Мукачівську єпархії від підпорядкування угорському [pl], надавши їм статус «sui juris». Але об'єднання та створення Української ГКЦ все ж таки було зірвано.
Отже, і перша (1663 — визначено умови, на яких Мукачівська єпархія може бути включена до Київської митрополії), і всі інші спроби позитивно вирішити дане питання навіть тоді, коли його реалізації допомагали австрійські Габсбурги під час відновлення Галицької митрополії (1808), кандидатом на очільника якої на першому етапі не конкретно міг розглядатися мукачівський греко-католицький єпископ Андрей Бачинський, чи папські ідеї Григорія XVI створити окремий патріархат для австрійських греко-католиків (1843—1856), або ж навіть плани понтифіка Лева XIII підпорядкувати Мукачівську та Пряшівську греко-католицькі єпархії архієрейській юрисдикції Галицького митрополита (1888), завершилися крахом.
Під владою Російської імперії
У 1793—1795, після другого і третього поділів Речі Посполитої, уся Правобережна Україна, за винятком Галичини, опинилася в Російській імперії. Імператриця Катерина II розпочала боротьбу з унійною Київською митрополією, спрямовану на її повне знищення та «поверненню» усіх вірян Російській православній церкві. У 1795 року затримано під домашній арешт митрополита Теодосія Ростоцького, звідки він, відокремлений від своєї митрополії, міг контактувати з вірними тільки дипломатичним шляхом. Наступні митрополити призначалися російськими чиновниками і не були визнані Папою Римським. 1839 року на Полоцькому синоді церкву примушено до об'єднання з Московським патріархатом.
Найдовше на теренах імперії греко-католицька церква проіснувала на Холмщині. Холмське єпископство протрималось до 1871, а 1874 року Пратулинські мученики стали символом стійкості холмських українців у батьківській вірі. Не кращою була доля в Росії й для православних українців. За висловом історика Дмитра Дорошенка:
«До нового XIX ст. український народ перейшов позбавлений не тільки свого автономного устрою, своєї школи, але й своєї національної Церкви. Над його духовним життям залягла темна ніч».
Влітку 1914 р. в Одесі «група австрійських підданих» (вочевидь, вихідців з територій сучасної України, які на той час входили до складу Австро-Угорської імперії) отримала відмову на прохання щодо відкриття греко-католицького храму, оскільки «уніатська релігія» в Російській імперії не була визнана. Ця ініціатива могла стати першою спробою заснування української греко-католицької парафії на початку ХХ ст. не лише у згаданому місті, а й на півдні сучасної України загалом.
Період піднесення
Світлою сторінкою вписана в історію Церкви діяльність митрополита Йосифа Сембратовича (1870—1882) з морального та економічного оздоровлення ситуації в Галичині, створення братств та товариств тверезості.[] Основи для духовного і матеріального піднесення Галичини було закладено в його посланні «Про велику гідність людини» (1876).
У 1884 р. заснована Станиславівська єпархія.
На порозі XX століття греко-католицька церква в Галичині удостоїлася визначної постаті митрополита Андрея Шептицького (1901—1944). На час його пастирського служіння припадають тривожні часи двох світових війн та семиразової зміни політичних режимів. За цей період, завдяки його жертовній посвяті та талантам церковного і народного провідника, греко-католицька церква досягнула найбільших висот за увесь дотеперішній період свого історичного розвитку. Стараннями Владики відкрито семінарії для підготовки духовенства у Станіславові (тепер — Івано-Франківську) та Перемишлі, засновувалися українські школи, бурси для молоді, шпиталі, сиротинці, надавалася підтримка українському мистецтву та культурі і допомога обдарованим студентам.
Греко-католицька церква у цей період вкладала значні фінанси з метою становлення українського економічного життя. Митрополит Андрей вперше відвідав українських поселенців у Північній Америці та заснував для їхньої духовної опіки греко-католицьку ієрархію. Предстоятель відновив автентичні форми східного чернецтва, дбав про подолання латинізаторських упливів та відновлення східнохристиянської ідентичності церковного життя. На початку минулого століття виступив зачинателем міжцерковного діалогу сучасних українських церков — спадкоємниць Хрещення святого Володимира, щоб наблизити час їхнього єднання навколо престолу Митрополита Київського. Саме оновлена греко-католицька церква, на думку Митрополита, мала бути не перешкодою, а головною сполучною ланкою у відновленні сопричастя між християнським Сходом і Заходом.
Друга світова війна
УГКЦ була однією з найсильніших інституцій Галичини, налічуючи перед початком Другої світової війни 2387 парафій, 2352 єпархіальних священників, 31 чоловічий і 121 жіночий монастирі й чернечі доми та 3,6 млн вірних. Під опікою церкви діяли Богословська академія, три духовні семінарії, в котрих навчалося 480 студентів.
Наступником Митрополита Андрея, по його смерті 1 листопада 1944 року, став Йосиф Сліпий (1944—1984). Він належав до найближчих сподвижників Митрополита Андрея як довголітній ректор Львівської семінарії та Богословської академії (1928—1944 років) та єпископ із правом з наступництва (1939).
У підпіллі
На цей час припадає початок жорстоких переслідувань греко-католицької церкви як в Радянському Союзі так і в усіх інших країнах-сателітах тоталітарного режиму. 11 квітня 1945 радянська влада заарештувала Архієпископа Йосифа Сліпого, а згодом було репресовано і всіх інших владик. У травні 1945 була створена «Ініціативна група з возз'єднання греко-католицької церкви з православною», про роботу якої Микита Хрущов особисто доповідав Йосипу Сталіну.
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | Беатифікація новомучеників УГКЦ Іваном Павлом ІІ, Живе Телебачення, опубліковано 26 червня 2013 року. |
У березні 1946 року у Львові відбувся псевдособор, на якому проголошено ліквідацію Української греко-католицької церкви, значну частину її майна передано Російській православній церкві, а вірних та духовенство насильно змушували зрікатися своєї Церкви. Патріарх Російської православної церкви Алексій I благословив цю подію. Свідками вірності Христові та Церкві стали мільйони мучеників-жертв новітніх переслідувань: єпископи, священники і миряни, монахи і монахині. Під час свого візиту в Україну в 2001 року Папа Римський Іван Павло II проголосив блаженними 28 новомучеників.
28 серпня 1949 року генеральний вікарій І. Кондратович, керівник групи священників за перехід на російське православ'я, проголосив скасування Ужгородської унії 1646 р. та «возз'єднання» Греко-католицької церкви Закарпаття з Російською православною церквою. У церемонії проголошення взяли участь архієпископ РПЦ Макарій та отці Пап і Беца. Усі греко-католицькі церкви і 283 парафії Закарпаття були передані РПЦ. Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Теодор Ромжа (8 вересня 1944 року — 1 листопада 1947), за категоричну відмову зрадити свою віру був жорстоко вбитий. У червні 2001 року Папа Римський Іван Павло II під час свого візиту в Україну причислив Теодора Ромжу до лику блаженних.[1] [Архівовано 1 серпня 2013 у Wayback Machine.]
У 1946—1989 рр. Українська греко-католицька церква була змушена діяти в підпіллі. Провід Церкви продовжував здійснювати митрополит Йосиф Сліпий протягом довгих 18 років свого тюремного ув'язнення. Після його звільнення в 1963, завдяки старанням папи Івана XXIII, в 1964 підпільну Церкву в Україні очолив сповідник віри митрополит Василь Величковський, а потім його наступник — митрополит Володимир Стернюк. Незважаючи на всі зусилля режиму, під проводом підпільної ієрархії продовжувалося церковне життя на Батьківщині та в місцях заслань: діяли підпільні семінарії та монастирі, зроджувалися нові покликання до священицького та монашого життя.
Завдяки твердій волі та невтомній праці митрополита Йосифа Сліпого, після його насильного вивезення за межі України, значно пожвавилося церковне життя українських поселень на Заході. Митрополит брав участь у Другому Ватиканському соборі, на якому виступив з пропозицією про довершення церковної структури Греко-Католицької Церкви Патріаршим устроєм, будує собор святої Софії в Римі та засновує Український католицький університет імені святого Климента.
Наступником Патріарха Йосифа став Мирослав-Іван Любачівський (1984—2000 р.).
Відродження
Від середини 1980-х в Україні розпочався процес відродження УГКЦ, очолюваний митрополитом Володимиром Стернюком та підпільною ієрархією. Переломними подіями були багатотисячний молитовний похід у Львові до Собору Святого Юра 17 вересня 1989 року, з вимогою легалізації УГКЦ в Радянському Союзі, і зустріч Папи Івана Павла II з главою Радянської держави Михайлом Горбачовим в грудні цього ж року. Ці події дали початок відродженню легальної структури УГКЦ, відновлення монастирського життя, процесу повернення відібраних святинь, відбудові системи духовної освіти. За короткий час відновлено діяльність єпархіальних семінарій та Львівської Богословської Академії, розгорнулася видавнича діяльність, налагоджено співпрацю зі школою та душпастирство молоді, у війську (капеланство). На жаль, початок 1990-х був позначений міжконфесійним протистоянням на тлі майнових суперечок, ускладнений розколом всередині українського православ'я.
У 1996 єпископом-помічником Глави УГКЦ обрано єпископа Любомира Гузара, а після смерті 14 грудня 2000 Верховного Архієпископа Мирослава Івана Кардинала Любачівського Синод єпископів УГКЦ обрав Владику Любомира його наступником.
Важливе місце в житті Церкви мали Патріарші Собори УГКЦ (1996, 1998, 2002), які проводили з метою обговорення усією церковною спільнотою найважливіших питань релігійного і суспільного життя: навчання і виховання у вірі, духовного відродження та соціального служіння.
У 2002 року Синод єпископів УГКЦ ухвалив рішення про перенесення Патріаршого престолу Церкви до столиці України та будову в Києві Патріаршого собору.
Примітки
- Архівована копія. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 12 січня 2012.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Воля віри. Рада. № 144. 10.07.1914 р.
- Антон Божук. «Розполячення» західного обряду і «знеправославлення» східного в Російській імперії [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Історична правда. — 16 серпня 2021.
- Savchuk, Borys. (2001). Korchma : alkoholʹna polityka i rukh tverezosti v Zakhidniĭ Ukraïni u XIX-30-kh rokakh XX st (укр) . Ivano-Frankivsʹk: Lilei︠a︡-NV. с. 92. ISBN . OCLC 50998989. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 20 липня 2019.
- Документи свідчать: Львівський «собор» 1946 року був псевдо-церковним зібранням [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.], 11 Березня 2010 року
- Див., наприклад, лист від 17 грудня 1945
Джерела
- Ювилейний альманах Української Греко-Католицької Церкви в Злучених Державах з нагоди пятьдесятліття її істнування: 1884—1934 [Архівовано 26 вересня 2021 у Wayback Machine.]. Філадельфія : Америка, 1934. 152 с.
- Боцюрків Б. Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава (1939—1950) / переклад з англ. Н. Кочан, за ред. О. Турія. — Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2005.
- Духнович А. История пряшевской Епархии / переклад з рос. Кустодієва, перевидана у творах О. Духновича. — Т. 2. — Пряшів, 1967.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Пекар А. Нариси Історії церкви Закарпаття. — Рим, 1967.
- Hopko V. Greko-Katoličeskaja Cerkov 1846—1946. — Пряшів, 1946.
- Pekar A. Historic Background of the Eparchy of Prjashev. — Pittsburg, 1968.
- Kubinyi J. The History of Prjašiv Eparchy. — Rome, 1970.
- The Tragedy of Gr. Cath. Church in Czechoslovakia. — New York, 1971 (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayi nska gre ko katoli cka ce rkva lat Ecclesia Graeco Catholica Ucrainae skorocheno UGKC lat EGCU hristiyanska cerkva najbilsha katolicka cerkva v Ukrayini Odna iz 23 h shidnih katolickih cerkov svogo prava Perebuvaye u soprichasti z Papoyu Rimskim j katolickoyu cerkvoyu ta zberigaye vizantijsku liturgijnu tradiciyu Najbilsha katolicka cerkva greckogo obryadu u sviti ponad 5 5 miljoniv viryan Ocholyuyetsya verhovnim arhiyepiskopom Kiyevo Galickim chinnij golova Svyatoslav Shevchuk z 27 bereznya 2011 Div takozh Ukrayinska greko katolicka cerkva Cya stattya stosuyetsya temi Ukrayinska greko katolicka cerkva Struktura Verhovnij Arhiyepiskop Svyatoslav Shevchuk Sinod UGKC Patriarshij sobor Voskresinnya Hristovogo Bogoslov ya Katehizm Hristos nasha Pasha Zakonodavstvo Kodeks Kanoniv Shidnih Cerkov Istoriya Predstoyateli Yepiskopi Berestejska uniya UGKC v SRSR UGKC u 1980 1990 h Andrej Sheptickij Josif Slipij Cej shablon pereglyanutiobgovoritiredaguvati Do 1596 U 988 roku svyatij rivnoapostolnij knyaz Volodimir Velikij u svyatomu hreshenni Vasilij zaprovadiv hristiyanstvo yak derzhavnu religiyu Kiyivskoyi Rusi Ce stalosya pered tim yak velikij cerkovnij rozkol 1054 roku rozdiliv hristiyansku cerkvu na katolicku ta pravoslavnu Kiyivska mitropoliya bula pidporyadkovanoyu Patriarhovi Konstantinopolskomu prote cya Cerkva prodovzhuvala pidtrimuvati zv yazki iz Katolickoyu cerkvoyu i jogo Patriarhom Papoyu Rimskim Popri te sho mizh Konstantinopolem i Rimom isnuvali superechnosti kiyivski iyerarhi namagalisya zberegti hristiyansku yednist U 1095 roku vstanovleno svyato na chest perenesennya do mista Bari v Italiyi chesnih moshej svyatitelya Mikolaya Mirlikijskogo Chudotvorcya Poslanci z Rusi brali uchast u soborah Katolickoyi cerkvi v Lioni 1245 ta Konstanci 1418 Sam kiyivskij mitropolit Isidor razom z Patriarhom Konstantinopolskim Josifom II buv odnim z iniciatoriv Florentijskoyi uniyi 1439 U 1458 mitropolitom Kiyivskim i vsiyeyi Rusi z blagoslovennya Papi Rimskogo staye Josif Bolgarinovich viznanij i Patriarhom Konstantinopolskim Pochinayuchi z XIV stolittya u Moskvi sformuvavsya ta zmicniv novij cerkovno derzhavnij oseredok Moskovska mitropoliya vidmovilasya viznati Florentijsku uniyu ta vidokremilas vid davnoyi mitropoliyi v Kiyevi progolosivshi svoyu avtokefaliyu samovryaduvannya u 1448 roku Dokladnishe Rosijska pravoslavna cerkva Vidriv Moskovskoyi pravoslavnoyi cerkvi vid Greckoyi pravoslavnoyi cerkvi U 1589 roku za dopomogoyu sili pivrichne utrimannya u 1588 roci v nevoli u Moskvi Konstantinopolskogo Patriarha Yeremiyi II Tranosa ta pidkupu moskovski posli splatili Vselenskomu patriarhu Dionisiyu za otrimannya vid nogo Tomosu shodo progoloshennya Moskovskoyi Patriarhiyi zamist Kiyivskoyi Mitropoliyi habar u rozmiri sorok sorokiv hutra ta 200 zolotih chervonciv cerkva u Moskvi zdobula status patriarhatu Yak rezultat trivalogo procesu unijnih zmagan Sinod yepiskopiv Kiyivskoyi mitropoliyi pid provodom mitropolita Mihajla Ragozi prijmaye rishennya vidnoviti soprichastya z Rimskim prestolom zabezpechivshi pri comu zberezhennya shidnoyi hristiyanskoyi tradiciyi i vlasnoyi cerkovnoyi ta etnokulturnoyi samobutnosti Taku model cerkovnoyi yednosti zatverdzheno na sobori 1596 roku v Beresti vid yakogo j pochinayetsya institucijne isnuvannya Greko katolickoyi cerkvi v Ukrayini Dokladnishe Berestejska uniya XVII XIX stolittya 24 kvitnya 1646 roku v kaplici Uzhgorodskogo zamku z iniciativi yepiskopa vasiliyanina Vasilya Tarasovicha galichanina 63 svyashenniki zasvidchili yednist iz katolickoyu cerkvoyu ukladena Uzhgorodska uniya Uzhgorodska uniya stala oporoyu dlya zberezhennya ukrayinskoyi religijnoyi ta kulturnoyi identichnosti v umovah chuzhozemnoyi okupaciyi 1663 rik viznacheno umovi na yakih Mukachivska yeparhiya mozhe buti vklyuchena do Kiyivskoyi mitropoliyi Odnak cherez sprotiv vdovi Ferenca II Rakoci Mukachivska yeparhiya pidporyadkovuyetsya ugorskomu Egerskomu yepiskopu U 1620 cherez vnutrishnij rozkol u seredovishi iyerarhiyi ta virnih Kiyivskoyi mitropoliyi yerusalimskij Patriarh Teofan III visvyativ na Mitropolita Kiyivskogo Jova Boreckogo ta shistoh yepiskopiv U 1630 1640 h sprobi mitropolitiv Josifa Velyamina Rutskogo ta Petra Mogili primirennya Rusi z Russyu sklikannya spilnogo Soboru ta progoloshennya Kiyivskogo Patriarhatu zakinchilisya nevdacheyu Dokladnishe Kiyivskij sobor 1628 Kiyivskij sobor 1629 ta Unijnij sobor 1629 Nevdovzi pravoslavna Kiyivska mitropoliya bula pidporyadkovana Moskovskomu patriarhatovi 1686 j peretvorena na zvichajnu yeparhiyu v procesi poslidovnoyi zhorstokoyi unifikacijnoyi ta rusifikatorskoyi politiki caratu Pislya rozdilu Getmanshini Bogdana Hmelnickogo mizh Richchyu Pospolitoyu ta Moskoviyeyu Kiyiv ta Livoberezhna Ukrayina ostatochno vidhodyat do Moskvi a Pravoberezhzhya do polyakiv Pislya ukladennya Zhitomirskoyi uniyi U 1729 1795 roku rezidenciyeyu greko katolickih mitropolitiv bulo misto Radomishl 5 bereznya 1729 roku u volodinnya Radomishlem vstupiv nominant i administrator Kiyivskoyi unijnoyi mitropoliyi yepiskop Atanasij Sheptickij yakij zgodom u comu zh roci staye mitropolitom Do 1772 roku bulo 10 yeparhij Kiyivska Berestejsko Volodimirska Lucka Galicka Smolenska Peremishlska Holmska Pinska pl Po tretomu podilu Polshi 1795 na priyednanih do Rosijskoyi imperiyi teritoriyah rosijski cari likviduvali unijnu mitropoliyu z yiyi rezidenciyeyu v Radomishli ta vismoma yeparhiyami v hodi tak zvanogo navernennya na pravoslav ya Pid vladoyu Gabsburgiv Z pershim podilom Rechi Pospolitoyi v 1772 roci galicki zemli opinilisya v skladi Gabsburzkoyi monarhiyi z 1804 roku Avstrijskoyi imperiyi z 1867 go Avstro ugorskoyi a vidtak Peremiska bilsha chastina Lvivskoyi 990 parafij chastina Galickoyi ta Kam yaneckoyi yeparhij zagalom 3432 parafiyi U 1774 roci imperatricya Mariya Tereziya zminila nazvu Cerkvi z unijnoyi na greko katolicku sho zberigayetsya za cerkvoyu j do sogodni Greko katolickih svyashennikiv zrivnyano u pravah z rimo katolickimi a yihni sini otrimali pravo buti predstavnikami uryadiv na rivni zi shlyahtoyu Togo zh roku Mariya Tereziya zasnuvala Barbareum pershu greko katolicku duhovnu seminariyu sho roztashovuvalasya u Vidni a 1783 roku Generalnu greko katolicku seminariyu u Lvovi U 1808 roci u Lvovi stvoreno greko katolicku Galicku mitropoliyu Z iniciativi Galickogo mitropolita Mihajla Levickogo zapochatkovano proces vidrodzhennya ukrayinskoyi cerkovnoyi ta narodnoyi movi Golovna Ruska Rada stvorena v 1848 u Lvovi j ocholyuvana yepiskopom Grigoriyem Yahimovichem mitropolit Galickij v 1860 1863 visunula avstrijskomu uryadovi vimogu pro avtonomiyu dlya Shidnoyi Galichini U 1868 roci deyaki greko katolicki svyashenniki vistupili zasnovnikami kulturno osvitnogo tovaristva Prosvita yake shirilo ukrayinsku osvitu j nacionalnu svidomist v Ukrayini j na poselennyah Sproba ob yednannya Mukachivskoyi ta Pryashivskoyi yeparhiyi iz Galickoyu mitropoliyeyu U 1888 roci Papa Lev XIII oprilyudniv plan ob yednannya Mukachivskoyi ta Pryashivskoyi yeparhij iz Galickoyu mitropoliyeyu Ugorskij primas kardinal pl ogolosiv sho realizaciya takogo planu bula b velikoyu obrazoyu nacionalnih pochuvan ugorciv U 1898 roku u Budapeshti zasnovano Krayevij komitet greko katolikiv madyariv yakij postaviv zavdannya perevesti bogosluzhinnya na ugorsku movu vikresliti z cerkovnogo kalendarya imena sv Paraskevi sv Borisa sv Gliba sv Volodimira sv Feodosiya ta Antoniya Pecherskih bo voni ne mayut nichogo spilnogo iz Zakarpattyam 2 veresnya 1937 roku Vatikan ostatochno zvilniv Pryashivsku ta Mukachivsku yeparhiyi vid pidporyadkuvannya ugorskomu pl nadavshi yim status sui juris Ale ob yednannya ta stvorennya Ukrayinskoyi GKC vse zh taki bulo zirvano Otzhe i persha 1663 viznacheno umovi na yakih Mukachivska yeparhiya mozhe buti vklyuchena do Kiyivskoyi mitropoliyi i vsi inshi sprobi pozitivno virishiti dane pitannya navit todi koli jogo realizaciyi dopomagali avstrijski Gabsburgi pid chas vidnovlennya Galickoyi mitropoliyi 1808 kandidatom na ochilnika yakoyi na pershomu etapi ne konkretno mig rozglyadatisya mukachivskij greko katolickij yepiskop Andrej Bachinskij chi papski ideyi Grigoriya XVI stvoriti okremij patriarhat dlya avstrijskih greko katolikiv 1843 1856 abo zh navit plani pontifika Leva XIII pidporyadkuvati Mukachivsku ta Pryashivsku greko katolicki yeparhiyi arhiyerejskij yurisdikciyi Galickogo mitropolita 1888 zavershilisya krahom Pid vladoyu Rosijskoyi imperiyi U 1793 1795 pislya drugogo i tretogo podiliv Rechi Pospolitoyi usya Pravoberezhna Ukrayina za vinyatkom Galichini opinilasya v Rosijskij imperiyi Imperatricya Katerina II rozpochala borotbu z unijnoyu Kiyivskoyu mitropoliyeyu spryamovanu na yiyi povne znishennya ta povernennyu usih viryan Rosijskij pravoslavnij cerkvi U 1795 roku zatrimano pid domashnij aresht mitropolita Teodosiya Rostockogo zvidki vin vidokremlenij vid svoyeyi mitropoliyi mig kontaktuvati z virnimi tilki diplomatichnim shlyahom Nastupni mitropoliti priznachalisya rosijskimi chinovnikami i ne buli viznani Papoyu Rimskim 1839 roku na Polockomu sinodi cerkvu primusheno do ob yednannya z Moskovskim patriarhatom Najdovshe na terenah imperiyi greko katolicka cerkva proisnuvala na Holmshini Holmske yepiskopstvo protrimalos do 1871 a 1874 roku Pratulinski mucheniki stali simvolom stijkosti holmskih ukrayinciv u batkivskij viri Ne krashoyu bula dolya v Rosiyi j dlya pravoslavnih ukrayinciv Za vislovom istorika Dmitra Doroshenka Do novogo XIX st ukrayinskij narod perejshov pozbavlenij ne tilki svogo avtonomnogo ustroyu svoyeyi shkoli ale j svoyeyi nacionalnoyi Cerkvi Nad jogo duhovnim zhittyam zalyagla temna nich Vlitku 1914 r v Odesi grupa avstrijskih piddanih vochevid vihidciv z teritorij suchasnoyi Ukrayini yaki na toj chas vhodili do skladu Avstro Ugorskoyi imperiyi otrimala vidmovu na prohannya shodo vidkrittya greko katolickogo hramu oskilki uniatska religiya v Rosijskij imperiyi ne bula viznana Cya iniciativa mogla stati pershoyu sproboyu zasnuvannya ukrayinskoyi greko katolickoyi parafiyi na pochatku HH st ne lishe u zgadanomu misti a j na pivdni suchasnoyi Ukrayini zagalom Period pidnesennya Svitloyu storinkoyu vpisana v istoriyu Cerkvi diyalnist mitropolita Josifa Sembratovicha 1870 1882 z moralnogo ta ekonomichnogo ozdorovlennya situaciyi v Galichini stvorennya bratstv ta tovaristv tverezosti dzherelo Osnovi dlya duhovnogo i materialnogo pidnesennya Galichini bulo zakladeno v jogo poslanni Pro veliku gidnist lyudini 1876 U 1884 r zasnovana Stanislavivska yeparhiya Na porozi XX stolittya greko katolicka cerkva v Galichini udostoyilasya viznachnoyi postati mitropolita Andreya Sheptickogo 1901 1944 Na chas jogo pastirskogo sluzhinnya pripadayut trivozhni chasi dvoh svitovih vijn ta semirazovoyi zmini politichnih rezhimiv Za cej period zavdyaki jogo zhertovnij posvyati ta talantam cerkovnogo i narodnogo providnika greko katolicka cerkva dosyagnula najbilshih visot za uves doteperishnij period svogo istorichnogo rozvitku Starannyami Vladiki vidkrito seminariyi dlya pidgotovki duhovenstva u Stanislavovi teper Ivano Frankivsku ta Peremishli zasnovuvalisya ukrayinski shkoli bursi dlya molodi shpitali sirotinci nadavalasya pidtrimka ukrayinskomu mistectvu ta kulturi i dopomoga obdarovanim studentam Greko katolicka cerkva u cej period vkladala znachni finansi z metoyu stanovlennya ukrayinskogo ekonomichnogo zhittya Mitropolit Andrej vpershe vidvidav ukrayinskih poselenciv u Pivnichnij Americi ta zasnuvav dlya yihnoyi duhovnoyi opiki greko katolicku iyerarhiyu Predstoyatel vidnoviv avtentichni formi shidnogo chernectva dbav pro podolannya latinizatorskih upliviv ta vidnovlennya shidnohristiyanskoyi identichnosti cerkovnogo zhittya Na pochatku minulogo stolittya vistupiv zachinatelem mizhcerkovnogo dialogu suchasnih ukrayinskih cerkov spadkoyemnic Hreshennya svyatogo Volodimira shob nabliziti chas yihnogo yednannya navkolo prestolu Mitropolita Kiyivskogo Same onovlena greko katolicka cerkva na dumku Mitropolita mala buti ne pereshkodoyu a golovnoyu spoluchnoyu lankoyu u vidnovlenni soprichastya mizh hristiyanskim Shodom i Zahodom Druga svitova vijna Div takozh Ukrayinska greko katolicka cerkva v 1939 1941 UGKC bula odniyeyu z najsilnishih institucij Galichini nalichuyuchi pered pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni 2387 parafij 2352 yeparhialnih svyashennikiv 31 cholovichij i 121 zhinochij monastiri j chernechi domi ta 3 6 mln virnih Pid opikoyu cerkvi diyali Bogoslovska akademiya tri duhovni seminariyi v kotrih navchalosya 480 studentiv Nastupnikom Mitropolita Andreya po jogo smerti 1 listopada 1944 roku stav Josif Slipij 1944 1984 Vin nalezhav do najblizhchih spodvizhnikiv Mitropolita Andreya yak dovgolitnij rektor Lvivskoyi seminariyi ta Bogoslovskoyi akademiyi 1928 1944 rokiv ta yepiskop iz pravom z nastupnictva 1939 U pidpilli Div takozh Ukrayinska greko katolicka cerkva v SRSR Na cej chas pripadaye pochatok zhorstokih peresliduvan greko katolickoyi cerkvi yak v Radyanskomu Soyuzi tak i v usih inshih krayinah satelitah totalitarnogo rezhimu 11 kvitnya 1945 radyanska vlada zaareshtuvala Arhiyepiskopa Josifa Slipogo a zgodom bulo represovano i vsih inshih vladik U travni 1945 bula stvorena Iniciativna grupa z vozz yednannya greko katolickoyi cerkvi z pravoslavnoyu pro robotu yakoyi Mikita Hrushov osobisto dopovidav Josipu Stalinu Zovnishni videofajli Beatifikaciya novomuchenikiv UGKC Ivanom Pavlom II Zhive Telebachennya opublikovano 26 chervnya 2013 roku U berezni 1946 roku u Lvovi vidbuvsya psevdosobor na yakomu progolosheno likvidaciyu Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi znachnu chastinu yiyi majna peredano Rosijskij pravoslavnij cerkvi a virnih ta duhovenstvo nasilno zmushuvali zrikatisya svoyeyi Cerkvi Patriarh Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Aleksij I blagosloviv cyu podiyu Svidkami virnosti Hristovi ta Cerkvi stali miljoni muchenikiv zhertv novitnih peresliduvan yepiskopi svyashenniki i miryani monahi i monahini Pid chas svogo vizitu v Ukrayinu v 2001 roku Papa Rimskij Ivan Pavlo II progolosiv blazhennimi 28 novomuchenikiv 28 serpnya 1949 roku generalnij vikarij I Kondratovich kerivnik grupi svyashennikiv za perehid na rosijske pravoslav ya progolosiv skasuvannya Uzhgorodskoyi uniyi 1646 r ta vozz yednannya Greko katolickoyi cerkvi Zakarpattya z Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu U ceremoniyi progoloshennya vzyali uchast arhiyepiskop RPC Makarij ta otci Pap i Beca Usi greko katolicki cerkvi i 283 parafiyi Zakarpattya buli peredani RPC Yepiskop Mukachivskoyi greko katolickoyi yeparhiyi Teodor Romzha 8 veresnya 1944 roku 1 listopada 1947 za kategorichnu vidmovu zraditi svoyu viru buv zhorstoko vbitij U chervni 2001 roku Papa Rimskij Ivan Pavlo II pid chas svogo vizitu v Ukrayinu prichisliv Teodora Romzhu do liku blazhennih 1 Arhivovano 1 serpnya 2013 u Wayback Machine U 1946 1989 rr Ukrayinska greko katolicka cerkva bula zmushena diyati v pidpilli Provid Cerkvi prodovzhuvav zdijsnyuvati mitropolit Josif Slipij protyagom dovgih 18 rokiv svogo tyuremnogo uv yaznennya Pislya jogo zvilnennya v 1963 zavdyaki starannyam papi Ivana XXIII v 1964 pidpilnu Cerkvu v Ukrayini ocholiv spovidnik viri mitropolit Vasil Velichkovskij a potim jogo nastupnik mitropolit Volodimir Sternyuk Nezvazhayuchi na vsi zusillya rezhimu pid provodom pidpilnoyi iyerarhiyi prodovzhuvalosya cerkovne zhittya na Batkivshini ta v miscyah zaslan diyali pidpilni seminariyi ta monastiri zrodzhuvalisya novi poklikannya do svyashenickogo ta monashogo zhittya Zavdyaki tverdij voli ta nevtomnij praci mitropolita Josifa Slipogo pislya jogo nasilnogo vivezennya za mezhi Ukrayini znachno pozhvavilosya cerkovne zhittya ukrayinskih poselen na Zahodi Mitropolit brav uchast u Drugomu Vatikanskomu sobori na yakomu vistupiv z propoziciyeyu pro dovershennya cerkovnoyi strukturi Greko Katolickoyi Cerkvi Patriarshim ustroyem buduye sobor svyatoyi Sofiyi v Rimi ta zasnovuye Ukrayinskij katolickij universitet imeni svyatogo Klimenta Nastupnikom Patriarha Josifa stav Miroslav Ivan Lyubachivskij 1984 2000 r Vidrodzhennya Dokladnishe Ukrayinska greko katolicka cerkva na zlami 1980 1990 ih rokiv Sobor sv Yura Lviv Vid seredini 1980 h v Ukrayini rozpochavsya proces vidrodzhennya UGKC ocholyuvanij mitropolitom Volodimirom Sternyukom ta pidpilnoyu iyerarhiyeyu Perelomnimi podiyami buli bagatotisyachnij molitovnij pohid u Lvovi do Soboru Svyatogo Yura 17 veresnya 1989 roku z vimogoyu legalizaciyi UGKC v Radyanskomu Soyuzi i zustrich Papi Ivana Pavla II z glavoyu Radyanskoyi derzhavi Mihajlom Gorbachovim v grudni cogo zh roku Ci podiyi dali pochatok vidrodzhennyu legalnoyi strukturi UGKC vidnovlennya monastirskogo zhittya procesu povernennya vidibranih svyatin vidbudovi sistemi duhovnoyi osviti Za korotkij chas vidnovleno diyalnist yeparhialnih seminarij ta Lvivskoyi Bogoslovskoyi Akademiyi rozgornulasya vidavnicha diyalnist nalagodzheno spivpracyu zi shkoloyu ta dushpastirstvo molodi u vijsku kapelanstvo Na zhal pochatok 1990 h buv poznachenij mizhkonfesijnim protistoyannyam na tli majnovih superechok uskladnenij rozkolom vseredini ukrayinskogo pravoslav ya U 1996 yepiskopom pomichnikom Glavi UGKC obrano yepiskopa Lyubomira Guzara a pislya smerti 14 grudnya 2000 Verhovnogo Arhiyepiskopa Miroslava Ivana Kardinala Lyubachivskogo Sinod yepiskopiv UGKC obrav Vladiku Lyubomira jogo nastupnikom Vazhlive misce v zhitti Cerkvi mali Patriarshi Sobori UGKC 1996 1998 2002 yaki provodili z metoyu obgovorennya usiyeyu cerkovnoyu spilnotoyu najvazhlivishih pitan religijnogo i suspilnogo zhittya navchannya i vihovannya u viri duhovnogo vidrodzhennya ta socialnogo sluzhinnya U 2002 roku Sinod yepiskopiv UGKC uhvaliv rishennya pro perenesennya Patriarshogo prestolu Cerkvi do stolici Ukrayini ta budovu v Kiyevi Patriarshogo soboru PrimitkiArhivovana kopiya Arhiv originalu za 16 sichnya 2012 Procitovano 12 sichnya 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Volya viri Rada 144 10 07 1914 r Anton Bozhuk Rozpolyachennya zahidnogo obryadu i znepravoslavlennya shidnogo v Rosijskij imperiyi Arhivovano 16 serpnya 2021 u Wayback Machine Istorichna pravda 16 serpnya 2021 Savchuk Borys 2001 Korchma alkoholʹna polityka i rukh tverezosti v Zakhidniĭ Ukraini u XIX 30 kh rokakh XX st ukr Ivano Frankivsʹk Lilei a NV s 92 ISBN 9667263908 OCLC 50998989 Arhiv originalu za 15 lyutogo 2022 Procitovano 20 lipnya 2019 Dokumenti svidchat Lvivskij sobor 1946 roku buv psevdo cerkovnim zibrannyam Arhivovano 29 travnya 2018 u Wayback Machine 11 Bereznya 2010 roku Div napriklad list vid 17 grudnya 1945DzherelaYuvilejnij almanah Ukrayinskoyi Greko Katolickoyi Cerkvi v Zluchenih Derzhavah z nagodi pyatdesyatlittya yiyi istnuvannya 1884 1934 Arhivovano 26 veresnya 2021 u Wayback Machine Filadelfiya Amerika 1934 152 s Bocyurkiv B Ukrayinska Greko Katolicka Cerkva i Radyanska derzhava 1939 1950 pereklad z angl N Kochan za red O Turiya Lviv Vidavnictvo Ukrayinskogo Katolickogo Universitetu 2005 Duhnovich A Istoriya pryashevskoj Eparhii pereklad z ros Kustodiyeva perevidana u tvorah O Duhnovicha T 2 Pryashiv 1967 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Pekar A Narisi Istoriyi cerkvi Zakarpattya Rim 1967 Hopko V Greko Katoliceskaja Cerkov 1846 1946 Pryashiv 1946 Pekar A Historic Background of the Eparchy of Prjashev Pittsburg 1968 Kubinyi J The History of Prjasiv Eparchy Rome 1970 The Tragedy of Gr Cath Church in Czechoslovakia New York 1971 angl Katolictvo u sestrinskih Vikiproyektah Portal Katolictvo Proyekt Katolictvo Katolictvo u Vikishovishi