Істо́рія Португа́лії нараховує близько 3 тисячоліть. Вона нерозривно пов'язана з історією Піренейського півострова, Європи та Нового Світу. В античні часи Португалія була батьківщиною кельтського племені лузітан. Їх підкорила Римська держава (45 до н.е.), яка створила на цих землях провінцію Лузітанія. Римляни асимілювали і християнізували весь півострів, визначивши майбутню цивілізаційну приналежність самої Португалії. Після падіння Риму португальськими теренами володіли свеви, алани і вестготи (410—715). Коли ж у VIII столітті Піренейський півострів захопили мусульмани, місцеві християни розпочали визвольну війну — Реконкісту. Португальська держава постала в ході цієї війни: спочатку як Португальське графство Леонського королівства, а з 1139 року — як самостійне Португальське королівство. Найбільшого розквіту вона досягла у XVI—XVII століттях, ставши однією з наддержав Європи, авангардом цивілізованого в Добу великих географічних відкриттів. Португальська монархія здобула великі колонії в Африці, Азії, Бразилії. Після загибелі останнього представника правлячої династії країна перебувала в унії з Іспанією (1580—1640), але згодом повернула собі незалежність. Внаслідок Лісабонського землетрусу (1755), французької навали (1808—1814), втрати Бразилії та перемоги лібералів-антиклерикалів у громадянській війні (1828—1834) Португалія перетворилася на другорядну європейську державу. Ставши республікою (1910), вона брала участь у Першій світовій війні на боці країн Антанти (1914—1918). Через зловживання лівих урядів у державі відбулася національна революція (1926) і встановлення авторитарного режиму Антоніу Салазара. Під його керівництвом країна залишалася нейтральною під час Другої Світової війни (1939—1945), але була союзником західних держав у Холодній війни. Націолістичний режим в Португалії повалили лівацькі сили в ході Революції гвоздик (1974). Вони зреклися усіх колоній (1975), прийняли нову соціалістичну конституцію (1976) й обрали курс на інтеграцію Португалії в ЄС (1986).
Давній період
Кельти і римляни
Рання історія Португалії нерозривно пов'язана із історією усього Піренейського півострова. Від часів неоліту його заселяли іберійські племена, що займалися землеробством, скотарством та рибальством. У 1 тисячолітті до н.е. з Центральної Європи на територію півострова прийшли кельти, які підкорили частину місцевих племен й змішалися з ними. Найвідомішим племінним союзом на центральних португальських землях були лузітани, що мешкали в межиріччі Дору та Тежу. Їхня країна назвалася Лузітанією — згодом поетична назва самої Португалії. На півночі жили галлеки, за річною Тежу — , а на півдні, в регіоні Алгарве, — . На узбережжі існували торгові колонії фінікійців з Карфагену, такі як Тавіра.
219 року до н.е. розпочалося римське завоювання Піренейського півострова, який римляни називали Іспанією. В ході пунічних воєн Карфаген втратив свої колонії. За часів Юлія Цезаря майже весь півострів увійшов до складу Римської Республіки. На підкорення португальських теренів завойовники витратили два століття. 150 року до н.е. проти них спалахнуло повстання, яке очолив лузітанський вождь Віріат. Він розгромив римлян і на деякий час звільнив Лузітанію, але 139 року до н.е. загинув від рук соратників, підкуплених ворогами. 45 року до н.е. війни з місцевими племенами скінчилися остаточним встановленням римської влади. 27 року до н.е. Лузітанія стала провінцією Римської імперії. Згодом з північних земель виокремили новий край — Галлецію. На завойованих територіях римляни будували форти і колонії, що стали осередками цивілізації, романізації, а згодом — християнізації. Вони дали початок сучасним португальським містам, таким як Бракара-Августа (Брага), Конімбріга (Коїмбра) та іншим. До сьогодні в Португалії зберіглося багато пам'яток римської доби — мости, дороги, акведуки, лазні, театри та руїни храмів.
Германці та мусульмани
На початку V століття германські племена свевів і вандалів у союзі з сарматами (аланами) вторглися до римських володінь на Піренейському півострові. Під проводом короля Гермеріка вони захопили Галлецію та Лузітанію, де близько 409 року заснували Свевське королівство. Столиця цієї держави розташовувалася у Бракарі, сучасній португальській Бразі. Розширюючи свої кордони, свевські правителі зіткнулися із новими завойовниками-германцями — вестготами, які в 500 році створили Готське королівство з центром Толедо. У 584—585 роках вестготський король Леовігільд упокорив свевів і аланів, перетворив їхні краї на свої провінції. Його наступники прийняли християнство і під впливом місцевого населення поступово романізувалися. До початку VIII століття весь півострів перебував під готським контролем. Попри це португальські терени лишалися під сильним культурно-господарським впливом свевів та сарматів. Зокрема, залишки аланських поселень знайдені біля сучасного Аленкера, Коїмбри та Лісабона.
У 711—720 роках весь Піренейський півострів, включно з територією Португалії, завоювали мусульманські війська Омеядського халіфату. Вони знищили готську державу і приєднали християнські землі до своєї імперії. 750 року на її уламках в Іспанії постав Кордовський емірат, що 929 року став халіфатом. 1031 року він розколовся на емірати-тайфи, які ворогували між собою. Більшість португальських теренів контролювала Бадахоська тайфа, яка після 1022 року була підкорена тайфою Севільї. 1086 року усі емірства півострова визнали верховенство марокканської імперії Альморавідів, а з 1147 року — держави Альмохадів. За ісламського панування в VIII — XIII століттях зросла кількість мусульман, переважно з числа мігрантів — арабів і берберів (маврів) з Північної Африки. Основними ісламськими центрами мусульман в Португалії були Бежа, Сілвеш, Алкасер, Сантарен і Лісабон. Важливу роль в економічному житті міст грали євреї, що мешкали на півострові від римських часів.
Середньовіччя і новий час
Португальське графство
718 року на півночі Піренейського півострова християнські повстанці, що не бажали миритися з ісламською окупацією, проголосили незалежне Астурійське королівство під проводом готського князя Пелагія. 722 року він розбив мусульманські сили під Ковадонгою й проголосив себе королем. Невдовзі Астурія стала оплотом Реконкісти — руху за повернення християнської батьківщини. У IX столітті, за правління короля Альфонсо ІІІ, астурійці під командою лицаря звільнили від мусульман межиріччя Міню й Дору в Північній Португалії. Центром визволених земель стало морське місто Порт-Кале (Порту). На базі нього постало Порткалеське графство у складі Астурійського корлівства, згодом зване Португальським. 868 року першим португальським графом було призначено Вімару, землі якого стали зватися Португалією (лат. Portucale, Portugale, Portugalia).
910 року, внаслідок династичних чвар, Астурійське королівство розділилося на три — Астурію, Галісію і Леон, але 924 року було об'єднане знову як Леонське королівство (згодом — Леон-Кастилія, Іспанія). Розпади і об’єднання держави тривали протягом Х — ХІ століть. У період роздробленості Португальське графство перебувало у складі Галісії, але 1071 року втратило автономію. Після чергового приєднання Галісії до Леону, леонсько-кастильський король Альфонсо VI відділив португальські землі від галісійських і включив до свого домену. 1093 року він дарував їх як оновлене Португальське графство франкському лицарю Генріху з Бургундськомго дому, чоловікові своєї доньки Терези.
Королівство. Бургундська династія
1128 року Португальське графство очолив Афонсу I, син Генріха. Усунувши свою матір-графиню від влади, він прийняв титул князя і обрав курс на відокремлення від Леонського королівства. 25 липня 1139 року Афонсу здобув перемогу над мусульманами при Оріке, після якої лицарі проголосили його королем Португалії. Ця легендарна подія вважається точкою відліку незалежного Португальського королівства. 1143 року його самостійність визнав леонський король Альфонсо VII, а 1179 року — Святий Престол в особі римського папи Олександра ІІІ.
Задля утвердження своєї держави король Афонсу та його нащадки брали активну участь в Реконкісті. За допомоги Церкви, чернечих орденів та хрестоносців португальські монархи захопили Лісабон (1147), Сантарен (1184), Бежу та інші міста. 1249 року зі здобуттям Фару Реконкіста на теренах сучасної Португалії завершилася. 1255 року столицю країни перенесли до Лісабона. Теперішніх кордонів Португалія набула 1279 року після успішної війни з Кастильсько-Леонським королівством. За правління короля Дініша та його спадкоємців країна жила в мирі. Проте чорною сторінкою стала епідемія чуми 1348—1349 років, яка спустошила королівство. 1373 року Португалія уклала військовий союз із Англією, що розпочав багатовікову історію португальсько-англійських політичних і культурних взаємин, і фактично є чинним дотепер.
- Афонсу І
- Битва при Оріке
- Звільнення Лісабона
- Дініш
Авіська династія. Географічні відкриття
1383 року після смерті короля Фернанду I, що не мав синів, у Португалії почалася династична криза. Вона призвела до громадянської війни та інтервенції Кастилії, король якої Хуан І претендував на португальську корону як зять покійного монарха. Португальська дрібна шляхта і міщани виступили за самостійність країни і підтримали авіського магістра Жуана (згодом — Жуан I) у боротьбі за престол. 1385 року кортеси проголосили Жуана королем Португалії, а його війська розбили кастильців у вирішальній битві при Алжубарроті. Ця перемога ознаменувала утвердження Авіської династії в Португалії.
У XV—XVI століттях португальці стали авангардом християнської Європи в Добу великих географічних відкриттів. Завдяки цьому вони перетворили свою країну на одну з наддержав тогочасного світу. Португальські мореплавці дослідили Азори, Мадейру і західне узбережжя Африки. Свої здобутки Португалія закріпила Тордесільяським договором 1494 року з конкуруючою Іспанією, що поділив ще недосліджений європейцями світ на зони двох країн.
1498 року, за правління короля Мануела І, португалець Вашку да Гама відкрив морський шлях до Індії. Його наступники проклали шляхи до країн Південно-Східної Азії, Китаю та Японії. Спираючись на факторії та колонії в Гоа, Малацці, Макао, Тиморі, Португалія монополізувала міжнародну торгівлі в Індійському океані, яка стала приносити їй величезні прибутки. 1500 року Педру Алваріш Кабрал відкрив Бразилію, а Гашпар Корте-Реал — Канаду. 1521 року португальські кораблі першими досягли Австралії. Сарагоський договір 1529 року закріпив португальські здобутки у Новому світі.
- Жуан І
- Битва при Алжубарроті
- Відкриття Індії
- Мануел І
Іберійська унія. Браганська династія
1580 року помер португальський король Енріке, останній представник Авіської династії. Він не залишив спадкоємця, що спричинило політичну кризу. За умовами Іберійської унії Португалія уклала династичний союз із Габсбурзькою Іспанією, король якої Філіпп ІІ прийняв титул португальського короля (Філіпп І). Португалія втратила незалежність, але зберігала широку внутрішню автономію. Наслідком союзу стала участь португальців у іспанських війнах проти протестантських Голландії та Англії. Через них Португалія втратила монопольні позиції в Індійському океані, які перехопили голландці.
1640 року частина португальської знаті повстала проти іспанської влади, проголосивши своїм королем Жуана IV з Браганського дому, далекого родича Авіської династії. Це спричинило так звану Реставраційну війну між Португалією й Іспанією, що завершилася 1668 року відновленням португальської самостійності. Португальські королі з Браганського дому встановили у країні абсолютистський режим. За правління Педру II, що прийшов до влади внаслідок двірцевого перевороту, поновилася колоніальна експансія. Його син Жуан V посилив експлуатацію заморських територій, але виснажив державну скарбницю будівництвом палаців та придбанням мистецьких шедеврів. У XVIII столітті в Бразилії почалася золота лихоманка, внаслідок чого туди мігрувало близько 600 тисяч жителів Португалії — один із наймасовіших прикладів переселення європейців до Американського континенту в часи колоніалізму.
- Жуан IV
- Реставрація незалежності
- Португальська «імперія»
- Педру ІІ
Занепад
1755 року Португалія зазнала непоправного удару від великого землетрусу, магнітудою 8,5 — 9 балів, та цунамі. Столиця Лісабон була вщент зруйнована. Король Жозе I доручив її відбудову голові уряду, помбальському маркізу Себаштіану де Карвалю, послідовнику ідей просвітництва, який встановив у країні авторитарний режим. Маркіз провів радикальні реформи — скасував рабство, реорганізував збройні сили та податкову систему, але водночас, жорстоко придушив опозицію, обмежив права підданих та Церкви, посилив урядову цензуру і заборонив діяльність єзуїтів.
1807 року до Португалії вдерлися французькі війська Наполеона, які пустошили країну протягом наступних 4 років. Весь королівський двір переїхав до Бразилії, встановивши столицю в Ріо-де-Жанейро. 1821 року король Жуан VI повернувся до Лісабону, але залишив в Південній Америці крон-принца Педру. Останній, за підтримки бразильської знаті, проголосив незалежність Бразилії в 1822 році й став її першим імператором. 1826 року, після смерті батька, Педру зійшов на португальський трон під іменем Педру IV, але надаючи перевагу Бразилії, відмовився від нього на користь своєї доньки Марії ІІ. Проти цього виступив його брат Мігел І, який узурпував престол. Це спричинило війну між двома таборами, яка закінчилися 1834 року поразкою Мігела та інтронізацією Марії ІІ. Землетрус, французька окупація, втрата найбагатшої бразильської колонії та міжусобні війни завдали непоправної шкоди суспільно-політичному розвитку Португалії.
- Себаштіан де Карвалю
- Лісабонський землетрус
- Незалежність Бразилії
- Марія ІІ
Конституційна монархія
За королеви Марії ІІ в країні утвердилася конституційна монархія. Правителька одружилася з німецьким принцом Фердинандом (Фернанду ІІ), давши початок Брагансько-Кобурзькій династії. У 1850—1860 роках їхні сини, королі Педру V та Луїш, розпочали модернізацію системи комунікацій та транспорту Португалії та колоній. Вони зберігали за країною володіння в Африці (Ангола, Мозамбік, Гвінея-Бісау, Сан-Томе, Кабо-Верде) та Азії (Португальська Індія, Тимор, Макао), незважаючи на тиск імперіалістичних держав. З 1884 року африканські володіння у Португалії отримали визначені кордони за рішенням Берлінської конференції.
З кінця ХІХ століття Португалія увійшла у глибоку соціально-економічну кризу. За правління короля Карлуша країна двічі проголошувалася банкрутом — в 1892 і 1902 роках. Це спричинило колапс господарчої системи, критику монархії, політичну кризу та радикалізацію населення. 1908 року португальські ліві здійснили теракт в Лісабоні, під час якого вбили короля Карлуша та спадкоємця престолу Луїша-Філіпе. Новим королем було проголошено Мануела ІІ, який виявися останнім — його скинули з престолу соціалісти під час Португальської революції 5 жовтня 1910 року.
- Марія ІІ і Фернанду ІІ з синами
- Убивство короля
- Революціонери
- Мануел ІІ
Новітній період
Перша і Друга Республіка
Внаслідок революції 1910 року в Португалії була встановлена Перша Республіка. Повалення монархії і прихід до влади лівих сил погіршив ситуацію в країні. Під управлінням вісьмох президентів в Португалії запанували правова анархія, корупція, глибока соціальна нерівність, політичний і атеїстичний терор. Участь Португалії у Першій світовій війні на боці Антанти в 1916—1918 роках не дала країні вигод. Внаслідок зростаючого хаосу 28 травня 1926 року в Португалії відбулася революція національно-консервативних сил, які проголосили створення Національної диктатури. Згодом, це призвело до утвердження в 1933 році націоналістичного авторитарного режиму під проводом голови уряду, професора Антоніу Салазара. Він отримав назву Нової Держави або Другої Республіки, яка проіснувала до 1974 року.
Шляхом репресивних заходів Салазар відновив суспільний порядок і португальську економіку. Усвідомлюючи руйнівну силу комуністично-соціалістичних ідей, він заборонив радикальні рухи й допомагав сусідній Іспанії в особі Франко боротися проти лівацького уряду. Під час Другої світової війни Португалія зберігала нейтралітет, а з початком Холодної війни приєдналася до західного антирадянського блоку. За Салазара країна стала членом НАТО (1949), ООН (1955), ЄАВТ (1960) та ОЕСР (1961). Намагаючись протистояти визвольному рухові в колоніях, Салазар ініціював проекти з переселення білого населення до Азії та Африки, і, водночас, популяризував доктрину лузотропікалізму — ідею толерантної Португалії як трансконтинентальної держави, а не імперії. Незважаючи на ці заходи уряд Індії захопив португальські володіння на своєму узбережжі впродовж 1954—1961 років, а в 1961 році народи Анголи, Мозамбіку та Гвінеї повстали проти португальського панування. Через колоніальну війну міжнародна спільнота наклала санкції на Португалію, але Салазар та його наступник Каетану до останнього намагалися зберегти цілісність держави.
- Проголошення Республіки
- Перша світова війна
- Національна революція
- Антоніу Салазар
Третя республіка
25 квітня 1974 року в Лісабоні, під проводом офіцерів-ліваків, відбувся державний переворот, що отримав назву Революції гвоздик. Внаслідок повалення Нової Держави постала Третя Португальська Республіка, сучасна Португалія. Владу на себе взяла Рада національного порятунку. 1975 року вона визнала втрату африканських колоній та Східного Тимору, що спричинило масову репатріацію (близько 1 млн) білого населення до Португалії. За прем'єрства соціаліста Маріу Суаріша (1976—1978, 1983—1985), з метою досягти дореволюційного рівня економічного розвитку, Португалію реформували під наглядом МВФ. Уряд обрав курс на входження до ЄЕС і провів земельну реформу. 1976 року він оприлюднив нову Конституцію, написану у соціалстичному дусі.
1986 року Португалія стала членом ЄС задля імпульсу в соціально-економічному розвитку. 1995 року країна увійшла до Шенгенської зони, а 1999 року — до єврозони. Внаслідок фінансової кризи 2000-х років португальський уряд став отримувати дотації та кредити від МФВ і ЄС. Португалія повністю відмовилася від колоній, передавши в 1999 році володіння Макао Китайській Народній Республіці.
- Португальці в Африці
- Революція гвоздик
- Лісабонський договір
- Маріу Суаріш
Див. також
Джерела
- Мартинов, А.Ю. (2017) Португалія. In: Північна Європа. Західна Європа. Південна Європа / науковий редактор 1-го тому А.Г. Бульвінський // Країни світу і Україна : енциклопедія : в 5 т. / редкол. : А.І. Кудряченко (голо- ва) та ін. ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України». – Київ : Видавництво «Фенікс», 2017, с. 541-554. Режим доступу: https://elibrary.ivinas.gov.ua/491/1/Entsyklopedia_verska-542-555.pdf [ 12 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Образцова Н.В. Португалія // ЕІУ
- Європейський Союз. Словник-довідник. – К.: “К.І.С”, 2005. – 142 с
- Годованська О. Новітня українська діаспора: трудові мігранти в Італії, Іспанії та Португалії. Львів: Афіша, 2011. – 192 с. Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?S21CNR=20&S21STN=1&S21REF=2&C21COM=S&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21All=%3C.%3EID%3Dukr0010553%3C.%3E&&S21FMT=fullwebr [ 13 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Нова історія Азії та Африки: колоніальний Схід (кінець ХІХ – друга третина ХХ ст.) : навч. посіб. / В.І. Головченко, В.А. Рубель. - К. : Либідь, 2010. - 520 с. -
- Португалія та країни Сходу: історія взаємовпливу цивілізацій / С.В. Пронь // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2008. — Вип. 1. — С. 185-187. Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/60971?show=full [ 13 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Disney, A.R. A History of Portugal and the Portuguese Empire. Cambridge University Press, 2009.
- Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
- Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
- Ribeiro, Â.; Hermano, J. História de Portugal I — a Formação do Território. QuidNovi, 2004.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Історія Португалії
- Portugal Chronology World History Database [ 15 лютого 2006 у Wayback Machine.]
- History of Portugal: Primary documents [ 11 липня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Isto riya Portuga liyi narahovuye blizko 3 tisyacholit Vona nerozrivno pov yazana z istoriyeyu Pirenejskogo pivostrova Yevropi ta Novogo Svitu V antichni chasi Portugaliya bula batkivshinoyu keltskogo plemeni luzitan Yih pidkorila Rimska derzhava 45 do n e yaka stvorila na cih zemlyah provinciyu Luzitaniya Rimlyani asimilyuvali i hristiyanizuvali ves pivostriv viznachivshi majbutnyu civilizacijnu prinalezhnist samoyi Portugaliyi Pislya padinnya Rimu portugalskimi terenami volodili svevi alani i vestgoti 410 715 Koli zh u VIII stolitti Pirenejskij pivostriv zahopili musulmani miscevi hristiyani rozpochali vizvolnu vijnu Rekonkistu Portugalska derzhava postala v hodi ciyeyi vijni spochatku yak Portugalske grafstvo Leonskogo korolivstva a z 1139 roku yak samostijne Portugalske korolivstvo Najbilshogo rozkvitu vona dosyagla u XVI XVII stolittyah stavshi odniyeyu z nadderzhav Yevropi avangardom civilizovanogo v Dobu velikih geografichnih vidkrittiv Portugalska monarhiya zdobula veliki koloniyi v Africi Aziyi Braziliyi Pislya zagibeli ostannogo predstavnika pravlyachoyi dinastiyi krayina perebuvala v uniyi z Ispaniyeyu 1580 1640 ale zgodom povernula sobi nezalezhnist Vnaslidok Lisabonskogo zemletrusu 1755 francuzkoyi navali 1808 1814 vtrati Braziliyi ta peremogi liberaliv antiklerikaliv u gromadyanskij vijni 1828 1834 Portugaliya peretvorilasya na drugoryadnu yevropejsku derzhavu Stavshi respublikoyu 1910 vona brala uchast u Pershij svitovij vijni na boci krayin Antanti 1914 1918 Cherez zlovzhivannya livih uryadiv u derzhavi vidbulasya nacionalna revolyuciya 1926 i vstanovlennya avtoritarnogo rezhimu Antoniu Salazara Pid jogo kerivnictvom krayina zalishalasya nejtralnoyu pid chas Drugoyi Svitovoyi vijni 1939 1945 ale bula soyuznikom zahidnih derzhav u Holodnij vijni Naciolistichnij rezhim v Portugaliyi povalili livacki sili v hodi Revolyuciyi gvozdik 1974 Voni zreklisya usih kolonij 1975 prijnyali novu socialistichnu konstituciyu 1976 j obrali kurs na integraciyu Portugaliyi v YeS 1986 Pam yatnik portugalskim geografichnim vidkrittyam Lisabon Davnij periodKelti i rimlyani Dokladnishe Luzitani Rimske zavoyuvannya Ispaniyi ta Luzitaniya Luzitaniya i Galleciya na karti Portugaliyi Rannya istoriya Portugaliyi nerozrivno pov yazana iz istoriyeyu usogo Pirenejskogo pivostrova Vid chasiv neolitu jogo zaselyali iberijski plemena sho zajmalisya zemlerobstvom skotarstvom ta ribalstvom U 1 tisyacholitti do n e z Centralnoyi Yevropi na teritoriyu pivostrova prijshli kelti yaki pidkorili chastinu miscevih plemen j zmishalisya z nimi Najvidomishim pleminnim soyuzom na centralnih portugalskih zemlyah buli luzitani sho meshkali v mezhirichchi Doru ta Tezhu Yihnya krayina nazvalasya Luzitaniyeyu zgodom poetichna nazva samoyi Portugaliyi Na pivnochi zhili galleki za richnoyu Tezhu a na pivdni v regioni Algarve Na uzberezhzhi isnuvali torgovi koloniyi finikijciv z Karfagenu taki yak Tavira 219 roku do n e rozpochalosya rimske zavoyuvannya Pirenejskogo pivostrova yakij rimlyani nazivali Ispaniyeyu V hodi punichnih voyen Karfagen vtrativ svoyi koloniyi Za chasiv Yuliya Cezarya majzhe ves pivostriv uvijshov do skladu Rimskoyi Respubliki Na pidkorennya portugalskih tereniv zavojovniki vitratili dva stolittya 150 roku do n e proti nih spalahnulo povstannya yake ocholiv luzitanskij vozhd Viriat Vin rozgromiv rimlyan i na deyakij chas zvilniv Luzitaniyu ale 139 roku do n e zaginuv vid ruk soratnikiv pidkuplenih vorogami 45 roku do n e vijni z miscevimi plemenami skinchilisya ostatochnim vstanovlennyam rimskoyi vladi 27 roku do n e Luzitaniya stala provinciyeyu Rimskoyi imperiyi Zgodom z pivnichnih zemel viokremili novij kraj Galleciyu Na zavojovanih teritoriyah rimlyani buduvali forti i koloniyi sho stali oseredkami civilizaciyi romanizaciyi a zgodom hristiyanizaciyi Voni dali pochatok suchasnim portugalskim mistam takim yak Brakara Avgusta Braga Konimbriga Koyimbra ta inshim Do sogodni v Portugaliyi zberiglosya bagato pam yatok rimskoyi dobi mosti dorogi akveduki lazni teatri ta ruyini hramiv Germanci ta musulmani Dokladnishe Svevske korolivstvo Vestgotske korolivstvo ta Arabske zavoyuvannya Pirenejskogo pivostrova Svevi sini i Vestgoti zhovti Na pochatku V stolittya germanski plemena sveviv i vandaliv u soyuzi z sarmatami alanami vtorglisya do rimskih volodin na Pirenejskomu pivostrovi Pid provodom korolya Germerika voni zahopili Galleciyu ta Luzitaniyu de blizko 409 roku zasnuvali Svevske korolivstvo Stolicya ciyeyi derzhavi roztashovuvalasya u Brakari suchasnij portugalskij Brazi Rozshiryuyuchi svoyi kordoni svevski praviteli zitknulisya iz novimi zavojovnikami germancyami vestgotami yaki v 500 roci stvorili Gotske korolivstvo z centrom Toledo U 584 585 rokah vestgotskij korol Leovigild upokoriv sveviv i alaniv peretvoriv yihni krayi na svoyi provinciyi Jogo nastupniki prijnyali hristiyanstvo i pid vplivom miscevogo naselennya postupovo romanizuvalisya Do pochatku VIII stolittya ves pivostriv perebuvav pid gotskim kontrolem Popri ce portugalski tereni lishalisya pid silnim kulturno gospodarskim vplivom sveviv ta sarmativ Zokrema zalishki alanskih poselen znajdeni bilya suchasnogo Alenkera Koyimbri ta Lisabona U 711 720 rokah ves Pirenejskij pivostriv vklyuchno z teritoriyeyu Portugaliyi zavoyuvali musulmanski vijska Omeyadskogo halifatu Voni znishili gotsku derzhavu i priyednali hristiyanski zemli do svoyeyi imperiyi 750 roku na yiyi ulamkah v Ispaniyi postav Kordovskij emirat sho 929 roku stav halifatom 1031 roku vin rozkolovsya na emirati tajfi yaki voroguvali mizh soboyu Bilshist portugalskih tereniv kontrolyuvala Badahoska tajfa yaka pislya 1022 roku bula pidkorena tajfoyu Sevilyi 1086 roku usi emirstva pivostrova viznali verhovenstvo marokkanskoyi imperiyi Almoravidiv a z 1147 roku derzhavi Almohadiv Za islamskogo panuvannya v VIII XIII stolittyah zrosla kilkist musulman perevazhno z chisla migrantiv arabiv i berberiv mavriv z Pivnichnoyi Afriki Osnovnimi islamskimi centrami musulman v Portugaliyi buli Bezha Silvesh Alkaser Santaren i Lisabon Vazhlivu rol v ekonomichnomu zhitti mist grali yevreyi sho meshkali na pivostrovi vid rimskih chasiv Serednovichchya i novij chasPortugalske grafstvo Dokladnishe Portugalske grafstvo Rekonkista 718 1492 718 roku na pivnochi Pirenejskogo pivostrova hristiyanski povstanci sho ne bazhali miritisya z islamskoyu okupaciyeyu progolosili nezalezhne Asturijske korolivstvo pid provodom gotskogo knyazya Pelagiya 722 roku vin rozbiv musulmanski sili pid Kovadongoyu j progolosiv sebe korolem Nevdovzi Asturiya stala oplotom Rekonkisti ruhu za povernennya hristiyanskoyi batkivshini U IX stolitti za pravlinnya korolya Alfonso III asturijci pid komandoyu licarya zvilnili vid musulman mezhirichchya Minyu j Doru v Pivnichnij Portugaliyi Centrom vizvolenih zemel stalo morske misto Port Kale Portu Na bazi nogo postalo Portkaleske grafstvo u skladi Asturijskogo korlivstva zgodom zvane Portugalskim 868 roku pershim portugalskim grafom bulo priznacheno Vimaru zemli yakogo stali zvatisya Portugaliyeyu lat Portucale Portugale Portugalia 910 roku vnaslidok dinastichnih chvar Asturijske korolivstvo rozdililosya na tri Asturiyu Galisiyu i Leon ale 924 roku bulo ob yednane znovu yak Leonske korolivstvo zgodom Leon Kastiliya Ispaniya Rozpadi i ob yednannya derzhavi trivali protyagom H HI stolit U period rozdroblenosti Portugalske grafstvo perebuvalo u skladi Galisiyi ale 1071 roku vtratilo avtonomiyu Pislya chergovogo priyednannya Galisiyi do Leonu leonsko kastilskij korol Alfonso VI viddiliv portugalski zemli vid galisijskih i vklyuchiv do svogo domenu 1093 roku vin daruvav yih yak onovlene Portugalske grafstvo frankskomu licaryu Genrihu z Burgundskomgo domu cholovikovi svoyeyi donki Terezi Korolivstvo Burgundska dinastiya Dokladnishe Portugalske korolivstvo ta Portugalskij Burgundskij dim 1128 roku Portugalske grafstvo ocholiv Afonsu I sin Genriha Usunuvshi svoyu matir grafinyu vid vladi vin prijnyav titul knyazya i obrav kurs na vidokremlennya vid Leonskogo korolivstva 25 lipnya 1139 roku Afonsu zdobuv peremogu nad musulmanami pri Orike pislya yakoyi licari progolosili jogo korolem Portugaliyi Cya legendarna podiya vvazhayetsya tochkoyu vidliku nezalezhnogo Portugalskogo korolivstva 1143 roku jogo samostijnist viznav leonskij korol Alfonso VII a 1179 roku Svyatij Prestol v osobi rimskogo papi Oleksandra III Zadlya utverdzhennya svoyeyi derzhavi korol Afonsu ta jogo nashadki brali aktivnu uchast v Rekonkisti Za dopomogi Cerkvi chernechih ordeniv ta hrestonosciv portugalski monarhi zahopili Lisabon 1147 Santaren 1184 Bezhu ta inshi mista 1249 roku zi zdobuttyam Faru Rekonkista na terenah suchasnoyi Portugaliyi zavershilasya 1255 roku stolicyu krayini perenesli do Lisabona Teperishnih kordoniv Portugaliya nabula 1279 roku pislya uspishnoyi vijni z Kastilsko Leonskim korolivstvom Za pravlinnya korolya Dinisha ta jogo spadkoyemciv krayina zhila v miri Prote chornoyu storinkoyu stala epidemiya chumi 1348 1349 rokiv yaka spustoshila korolivstvo 1373 roku Portugaliya uklala vijskovij soyuz iz Angliyeyu sho rozpochav bagatovikovu istoriyu portugalsko anglijskih politichnih i kulturnih vzayemin i faktichno ye chinnim doteper Afonsu I Bitva pri Orike Zvilnennya Lisabona Dinish Aviska dinastiya Geografichni vidkrittya Dokladnishe Aviska dinastiya ta Portugalska imperiya 1383 roku pislya smerti korolya Fernandu I sho ne mav siniv u Portugaliyi pochalasya dinastichna kriza Vona prizvela do gromadyanskoyi vijni ta intervenciyi Kastiliyi korol yakoyi Huan I pretenduvav na portugalsku koronu yak zyat pokijnogo monarha Portugalska dribna shlyahta i mishani vistupili za samostijnist krayini i pidtrimali aviskogo magistra Zhuana zgodom Zhuan I u borotbi za prestol 1385 roku kortesi progolosili Zhuana korolem Portugaliyi a jogo vijska rozbili kastilciv u virishalnij bitvi pri Alzhubarroti Cya peremoga oznamenuvala utverdzhennya Aviskoyi dinastiyi v Portugaliyi U XV XVI stolittyah portugalci stali avangardom hristiyanskoyi Yevropi v Dobu velikih geografichnih vidkrittiv Zavdyaki comu voni peretvorili svoyu krayinu na odnu z nadderzhav togochasnogo svitu Portugalski moreplavci doslidili Azori Madejru i zahidne uzberezhzhya Afriki Svoyi zdobutki Portugaliya zakripila Tordesilyaskim dogovorom 1494 roku z konkuruyuchoyu Ispaniyeyu sho podiliv she nedoslidzhenij yevropejcyami svit na zoni dvoh krayin 1498 roku za pravlinnya korolya Manuela I portugalec Vashku da Gama vidkriv morskij shlyah do Indiyi Jogo nastupniki proklali shlyahi do krayin Pivdenno Shidnoyi Aziyi Kitayu ta Yaponiyi Spirayuchis na faktoriyi ta koloniyi v Goa Malacci Makao Timori Portugaliya monopolizuvala mizhnarodnu torgivli v Indijskomu okeani yaka stala prinositi yij velichezni pributki 1500 roku Pedru Alvarish Kabral vidkriv Braziliyu a Gashpar Korte Real Kanadu 1521 roku portugalski korabli pershimi dosyagli Avstraliyi Saragoskij dogovir 1529 roku zakripiv portugalski zdobutki u Novomu sviti Zhuan I Bitva pri Alzhubarroti Vidkrittya Indiyi Manuel I Iberijska uniya Braganska dinastiya Dokladnishe Iberijska uniya ta Braganskij dim 1580 roku pomer portugalskij korol Enrike ostannij predstavnik Aviskoyi dinastiyi Vin ne zalishiv spadkoyemcya sho sprichinilo politichnu krizu Za umovami Iberijskoyi uniyi Portugaliya uklala dinastichnij soyuz iz Gabsburzkoyu Ispaniyeyu korol yakoyi Filipp II prijnyav titul portugalskogo korolya Filipp I Portugaliya vtratila nezalezhnist ale zberigala shiroku vnutrishnyu avtonomiyu Naslidkom soyuzu stala uchast portugalciv u ispanskih vijnah proti protestantskih Gollandiyi ta Angliyi Cherez nih Portugaliya vtratila monopolni poziciyi v Indijskomu okeani yaki perehopili gollandci 1640 roku chastina portugalskoyi znati povstala proti ispanskoyi vladi progolosivshi svoyim korolem Zhuana IV z Braganskogo domu dalekogo rodicha Aviskoyi dinastiyi Ce sprichinilo tak zvanu Restavracijnu vijnu mizh Portugaliyeyu j Ispaniyeyu sho zavershilasya 1668 roku vidnovlennyam portugalskoyi samostijnosti Portugalski koroli z Braganskogo domu vstanovili u krayini absolyutistskij rezhim Za pravlinnya Pedru II sho prijshov do vladi vnaslidok dvircevogo perevorotu ponovilasya kolonialna ekspansiya Jogo sin Zhuan V posiliv ekspluataciyu zamorskih teritorij ale visnazhiv derzhavnu skarbnicyu budivnictvom palaciv ta pridbannyam misteckih shedevriv U XVIII stolitti v Braziliyi pochalasya zolota lihomanka vnaslidok chogo tudi migruvalo blizko 600 tisyach zhiteliv Portugaliyi odin iz najmasovishih prikladiv pereselennya yevropejciv do Amerikanskogo kontinentu v chasi kolonializmu Zhuan IV Restavraciya nezalezhnosti Portugalska imperiya Pedru II Zanepad Dokladnishe Lisabonskij zemletrus Francuzke vtorgnennya v Portugaliyu 1807 ta Pirenejska vijna 1755 roku Portugaliya zaznala nepopravnogo udaru vid velikogo zemletrusu magnitudoyu 8 5 9 baliv ta cunami Stolicya Lisabon bula vshent zrujnovana Korol Zhoze I doruchiv yiyi vidbudovu golovi uryadu pombalskomu markizu Sebashtianu de Karvalyu poslidovniku idej prosvitnictva yakij vstanoviv u krayini avtoritarnij rezhim Markiz proviv radikalni reformi skasuvav rabstvo reorganizuvav zbrojni sili ta podatkovu sistemu ale vodnochas zhorstoko pridushiv opoziciyu obmezhiv prava piddanih ta Cerkvi posiliv uryadovu cenzuru i zaboroniv diyalnist yezuyitiv 1807 roku do Portugaliyi vderlisya francuzki vijska Napoleona yaki pustoshili krayinu protyagom nastupnih 4 rokiv Ves korolivskij dvir pereyihav do Braziliyi vstanovivshi stolicyu v Rio de Zhanejro 1821 roku korol Zhuan VI povernuvsya do Lisabonu ale zalishiv v Pivdennij Americi kron princa Pedru Ostannij za pidtrimki brazilskoyi znati progolosiv nezalezhnist Braziliyi v 1822 roci j stav yiyi pershim imperatorom 1826 roku pislya smerti batka Pedru zijshov na portugalskij tron pid imenem Pedru IV ale nadayuchi perevagu Braziliyi vidmovivsya vid nogo na korist svoyeyi donki Mariyi II Proti cogo vistupiv jogo brat Migel I yakij uzurpuvav prestol Ce sprichinilo vijnu mizh dvoma taborami yaka zakinchilisya 1834 roku porazkoyu Migela ta intronizaciyeyu Mariyi II Zemletrus francuzka okupaciya vtrata najbagatshoyi brazilskoyi koloniyi ta mizhusobni vijni zavdali nepopravnoyi shkodi suspilno politichnomu rozvitku Portugaliyi Sebashtian de Karvalyu Lisabonskij zemletrus Nezalezhnist Braziliyi Mariya II Konstitucijna monarhiya Dokladnishe Portugalske carevbivstvo Za korolevi Mariyi II v krayini utverdilasya konstitucijna monarhiya Pravitelka odruzhilasya z nimeckim princom Ferdinandom Fernandu II davshi pochatok Bragansko Koburzkij dinastiyi U 1850 1860 rokah yihni sini koroli Pedru V ta Luyish rozpochali modernizaciyu sistemi komunikacij ta transportu Portugaliyi ta kolonij Voni zberigali za krayinoyu volodinnya v Africi Angola Mozambik Gvineya Bisau San Tome Kabo Verde ta Aziyi Portugalska Indiya Timor Makao nezvazhayuchi na tisk imperialistichnih derzhav Z 1884 roku afrikanski volodinnya u Portugaliyi otrimali viznacheni kordoni za rishennyam Berlinskoyi konferenciyi Z kincya HIH stolittya Portugaliya uvijshla u gliboku socialno ekonomichnu krizu Za pravlinnya korolya Karlusha krayina dvichi progoloshuvalasya bankrutom v 1892 i 1902 rokah Ce sprichinilo kolaps gospodarchoyi sistemi kritiku monarhiyi politichnu krizu ta radikalizaciyu naselennya 1908 roku portugalski livi zdijsnili terakt v Lisaboni pid chas yakogo vbili korolya Karlusha ta spadkoyemcya prestolu Luyisha Filipe Novim korolem bulo progolosheno Manuela II yakij viyavisya ostannim jogo skinuli z prestolu socialisti pid chas Portugalskoyi revolyuciyi 5 zhovtnya 1910 roku Mariya II i Fernandu II z sinami Ubivstvo korolya Revolyucioneri Manuel IINovitnij periodPersha i Druga Respublika Dokladnishe Portugalska revolyuciya 1910 Persha Portugalska Respublika Portugalska revolyuciya 1926 ta Nova derzhava Portugaliya Vnaslidok revolyuciyi 1910 roku v Portugaliyi bula vstanovlena Persha Respublika Povalennya monarhiyi i prihid do vladi livih sil pogirshiv situaciyu v krayini Pid upravlinnyam vismoh prezidentiv v Portugaliyi zapanuvali pravova anarhiya korupciya gliboka socialna nerivnist politichnij i ateyistichnij teror Uchast Portugaliyi u Pershij svitovij vijni na boci Antanti v 1916 1918 rokah ne dala krayini vigod Vnaslidok zrostayuchogo haosu 28 travnya 1926 roku v Portugaliyi vidbulasya revolyuciya nacionalno konservativnih sil yaki progolosili stvorennya Nacionalnoyi diktaturi Zgodom ce prizvelo do utverdzhennya v 1933 roci nacionalistichnogo avtoritarnogo rezhimu pid provodom golovi uryadu profesora Antoniu Salazara Vin otrimav nazvu Novoyi Derzhavi abo Drugoyi Respubliki yaka proisnuvala do 1974 roku Shlyahom represivnih zahodiv Salazar vidnoviv suspilnij poryadok i portugalsku ekonomiku Usvidomlyuyuchi rujnivnu silu komunistichno socialistichnih idej vin zaboroniv radikalni ruhi j dopomagav susidnij Ispaniyi v osobi Franko borotisya proti livackogo uryadu Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Portugaliya zberigala nejtralitet a z pochatkom Holodnoyi vijni priyednalasya do zahidnogo antiradyanskogo bloku Za Salazara krayina stala chlenom NATO 1949 OON 1955 YeAVT 1960 ta OESR 1961 Namagayuchis protistoyati vizvolnomu ruhovi v koloniyah Salazar iniciyuvav proekti z pereselennya bilogo naselennya do Aziyi ta Afriki i vodnochas populyarizuvav doktrinu luzotropikalizmu ideyu tolerantnoyi Portugaliyi yak transkontinentalnoyi derzhavi a ne imperiyi Nezvazhayuchi na ci zahodi uryad Indiyi zahopiv portugalski volodinnya na svoyemu uzberezhzhi vprodovzh 1954 1961 rokiv a v 1961 roci narodi Angoli Mozambiku ta Gvineyi povstali proti portugalskogo panuvannya Cherez kolonialnu vijnu mizhnarodna spilnota naklala sankciyi na Portugaliyu ale Salazar ta jogo nastupnik Kaetanu do ostannogo namagalisya zberegti cilisnist derzhavi Progoloshennya Respubliki Persha svitova vijna Nacionalna revolyuciya Antoniu Salazar Tretya respublika Dokladnishe Revolyuciya gvozdik 25 kvitnya 1974 roku v Lisaboni pid provodom oficeriv livakiv vidbuvsya derzhavnij perevorot sho otrimav nazvu Revolyuciyi gvozdik Vnaslidok povalennya Novoyi Derzhavi postala Tretya Portugalska Respublika suchasna Portugaliya Vladu na sebe vzyala Rada nacionalnogo poryatunku 1975 roku vona viznala vtratu afrikanskih kolonij ta Shidnogo Timoru sho sprichinilo masovu repatriaciyu blizko 1 mln bilogo naselennya do Portugaliyi Za prem yerstva socialista Mariu Suarisha 1976 1978 1983 1985 z metoyu dosyagti dorevolyucijnogo rivnya ekonomichnogo rozvitku Portugaliyu reformuvali pid naglyadom MVF Uryad obrav kurs na vhodzhennya do YeES i proviv zemelnu reformu 1976 roku vin oprilyudniv novu Konstituciyu napisanu u socialstichnomu dusi 1986 roku Portugaliya stala chlenom YeS zadlya impulsu v socialno ekonomichnomu rozvitku 1995 roku krayina uvijshla do Shengenskoyi zoni a 1999 roku do yevrozoni Vnaslidok finansovoyi krizi 2000 h rokiv portugalskij uryad stav otrimuvati dotaciyi ta krediti vid MFV i YeS Portugaliya povnistyu vidmovilasya vid kolonij peredavshi v 1999 roci volodinnya Makao Kitajskij Narodnij Respublici Portugalci v Africi Revolyuciya gvozdik Lisabonskij dogovir Mariu SuarishDiv takozhVijskova istoriya Portugaliyi Ukrayinsko portugalski vidnosiniDzherelaMartinov A Yu 2017 Portugaliya In Pivnichna Yevropa Zahidna Yevropa Pivdenna Yevropa naukovij redaktor 1 go tomu A G Bulvinskij Krayini svitu i Ukrayina enciklopediya v 5 t redkol A I Kudryachenko golo va ta in DU Institut vsesvitnoyi istoriyi NAN Ukrayini Kiyiv Vidavnictvo Feniks 2017 s 541 554 ISBN 978 966 136 473 7 Rezhim dostupu https elibrary ivinas gov ua 491 1 Entsyklopedia verska 542 555 pdf 12 lipnya 2021 u Wayback Machine Obrazcova N V Portugaliya EIU Yevropejskij Soyuz Slovnik dovidnik K K I S 2005 142 s Godovanska O Novitnya ukrayinska diaspora trudovi migranti v Italiyi Ispaniyi ta Portugaliyi Lviv Afisha 2011 192 s Rezhim dostupu http irbis nbuv gov ua cgi bin ua elib exe S21CNR 20 amp S21STN 1 amp S21REF 2 amp C21COM S amp I21DBN UKRLIB amp P21DBN UKRLIB amp S21All 3C 3EID 3Dukr0010553 3C 3E amp amp S21FMT fullwebr 13 lipnya 2021 u Wayback Machine Nova istoriya Aziyi ta Afriki kolonialnij Shid kinec HIH druga tretina HH st navch posib V I Golovchenko V A Rubel K Libid 2010 520 s ISBN 978 966 06 0576 3 Portugaliya ta krayini Shodu istoriya vzayemovplivu civilizacij S V Pron Istorichnij arhiv Naukovi studiyi Zb nauk pr Mikolayiv ChDU im Petra Mogili 2008 Vip 1 S 185 187 Rezhim dostupu http dspace nbuv gov ua handle 123456789 60971 show full 13 lipnya 2021 u Wayback Machine Disney A R A History of Portugal and the Portuguese Empire Cambridge University Press 2009 Livermore H V History of Portugal Cambridge University Press 1947 Livermore H V A New History of Portugal Cambridge University Press 1969 Ribeiro A Hermano J Historia de Portugal I a Formacao do Territorio QuidNovi 2004 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Istoriya Portugaliyi Portugal Chronology World History Database 15 lyutogo 2006 u Wayback Machine History of Portugal Primary documents 11 lipnya 2011 u Wayback Machine