Португальська Республіка | |||||
| |||||
| |||||
Гімн Гімн Португалії | |||||
Столиця | Лісабон | ||||
Мови | португальська | ||||
Релігії | католицизм | ||||
Форма правління | республіка | ||||
Президент | |||||
- 1926–1951 | Ошкар Кармона | ||||
- 1951–1958 | Франсішку Лопеш | ||||
- 1958–1974 | Амеріку Томаш | ||||
Прем'єр-міністр | |||||
- 1932–1968 | Антоніу Салазар | ||||
- 1968–1974 | Марселу Каетану | ||||
Законодавчий орган | Парламент | ||||
Історія | |||||
- проголошення | 19 березня 1933 | ||||
- член ООН | 14 грудня 1955 | ||||
- революція гвоздик | 25 квітня 1974 | ||||
Площа | |||||
- 1940 | 2 168 071 км2 | ||||
Населення | |||||
- 1940 | 17 103 404 осіб | ||||
Густота | 7,9 осіб/км² | ||||
- 1970 | 22 521 010 л. | ||||
Густота | 10,4 осіб/км² | ||||
Валюта | ескудо | ||||
Нова Держава (порт. Estado Novo) — корпоративістська португальська держава, встановлена 1933 року. Вона розвинулася з , утвореної після державного перевороту 28 травня 1926 року проти нестабільної Першої республіки. Разом вони визнаються істориками як Друга Португальська Республіка (порт. Segunda República Portuguesa). Нова держава, значною мірою натхненна консервативною та автократичною ідеологіями, була розроблена Антоніу де Олівейра Салазаром, який був головою Ради міністрів з 1932 року, доки хвороба не змусила його піти з посади 1968 року.
На противагу комунізму, соціалізму, синдикалізму, анархізму, лібералізму та , режим був консервативним, корпоративістським і націоналістичним за своєю природою, захищаючи традиційний католицизм Португалії. Його політика передбачала увічнення Португалії як нації відповідно до доктрини лузотропікалізму, де Ангола, Мозамбік та інші португальські території вважалися продовженням самої Португалії, а вона — передбачуваним для заморських суспільств в африканських та азійських володіннях. За часів Нової держави Португалія намагалася зберегти величезну багатовікову імперію загальною площею 2 168 071 квадратний кілометр, тоді як інші колишні колоніальні держави на той час здебільшого приєдналися до глобальних закликів до самовизначення і незалежності своїх заморських колоній.
Португалія вступила до Організації Об'єднаних Націй (ООН) 1955 року та була членом-засновником НАТО (1949), ОЕСР (1961) та ЄАВТ (1960). 1968 року прем'єр-міністром замість постарілого і виснаженого Салазара був призначений Марселу Каетану; він продовжив торувати шлях до економічної інтеграції з Європою і вищого рівня в країні, домігшись підписання важливої угоди про вільну торгівлю з Європейською економічною спільнотою (ЄЕС) 1972 року.
З 1950 року і до смерті Салазара 1970 року ВВП на душу населення в Португалії зростав у середньому на 5,7 % на рік. Попри значне економічне зростання та економічну конвергенцію, до падіння Нової держави 1974 року Португалія все ще мала найнижчий дохід на душу населення і найнижчий рівень грамотності в Західній Європі (хоча ситуація залишилася такою і після падіння, і продовжує залишатися донині). 25 квітня 1974 року Революція гвоздик у Лісабоні, військовий переворот, організований лівими португальськими офіцерами — (РЗС) — призвів до падіння Нової держави.
Географія
Друга Португальська Республіка поширювала свій суверенітет на такі сучасні держави і території:
Прелюдія
Король Португалії Карлуш I підтвердив колоніальні договори 19 століття, які стабілізували ситуацію в . Однак ці угоди були непопулярні в Португалії, де їх вважали такими, що завдають шкоди країні. Крім того, Португалію двічі оголошували банкрутом — вперше 14 червня 1892 року і вдруге 10 травня 1902 року — що спричинило промислові заворушення, антагонізм між соціалістами і республіканцями та критику монархії в пресі. Карлуш відреагував на це призначенням на посаду прем'єр-міністра, а згодом погодився на розпуск парламенту. 1908 року Карлуша I було вбито в Лісабоні антимонархістами. Португальська монархія проіснувала до 1910 року, коли в результаті революції 5 жовтня вона була повалена і Португалія була проголошена республікою. Повалення португальської монархії 1910 року призвело до 16-річної боротьби за збереження парламентської демократії в умовах республіканізму — Першої Португальської Республіки (1910—1926).
Державний переворот 28 травня 1926 року або, в період Нової держави, Національна революція (порт. Revolução Nacional), була військовою акцією, яка поклала край хаотичному правлінню Першої Португальської Республіки та започаткувала Військову диктатуру, яка 1928 року перетворилася в . Салазар став прем'єр-міністром 1932 року, а 1933 року перетворив її на Нову державу, визначивши Португалію як корпоративну, однопартійну та багатоконтинентальну країну.
Оскільки фашистські організації були популярними й широко підтримувалися в багатьох країнах (наприклад, італійський фашизм і націонал-соціалізм) як супротивники комуністичних ідеологій, Антоніу де Олівейра Салазар розробив Нову державу, яку можна описати як праворадикальний корпоративістський уряд. Основою його режиму була платформа стабільності, на відміну від нестабільного середовища Першої республіки.
На думку деяких португальських дослідників, таких як Жайме Ногейра Пінту та Руй Рамуша, його ранні реформи та політика змінили всю країну, забезпечивши політичну та фінансову стабільність, а отже, спокійний соціальний порядок та економічне зростання після політично нестабільних і фінансово хаотичних років Першої Португальської Республіки (1910—1926). Після Першої республіки, коли не було досягнуто навіть громадського порядку, це виглядало разючим проривом для більшості населення; в цей момент Салазар досяг вершини своєї популярності. Ця трансформація Португалії тоді була відома як «Вчення Салазара» (порт. A Lição de Salazar). Програма Салазара була спрямована проти комунізму, соціалізму та лібералізму. Вона була прокатолицькою, консервативною і націоналістичною. Його політика передбачала увічнення Португалії як імперії, фінансово автономної та політично незалежної від панівних наддержав, а також як
Щоб підтримати свою колоніальну політику, Салазар зрештою взяв на озброєння концепцію лузотропікалізму бразильського історика , стверджуючи, що, оскільки Португалія була багатокультурною, багаторасовою та багатоконтинентальною країною з 15 століття, втрата її заморських територій в Африці та Азії призведе до розчленування країни та покладе край незалежності Португалії. З геополітичної точки зору, втрата цих територій зменшить самодостатність португальської держави.
Протягом 1930-х і 1940-х років Салазар рішуче опирався ідеям Фрейре, частково тому, що Фрейре стверджував, що португальці більш схильні до змішання рас, ніж інші європейські нації. Салазар прийняв лузотропікалізм лише після того, як спонсорував візит Фрейре до Португалії та деяких її заморських територій у 1951 і 1952 роках. Результатом цього візиту стала робота Фрейре «Пригода і рутина» (порт. Aventura e Rotina).
За часів Нової держави найвідоміша спортивна зірка Португалії Еусебіу да Сілва Феррейра та найбільш нагороджений офіцер португальських збройних сил були чорношкірими португальськими громадянами, які народилися і виросли на африканських територіях Португалії.
Режим
Політична філософія Нової Держави ґрунтувалася на близькій інтерпретації католицької соціальної доктрини, як і тодішній режим Енгельберта Дольфуса в Австрії. Економічна система, відома як корпоратизм, базувалася на схожих інтерпретаціях папських енциклік Rerum novarum (Лев XIII, 1891) і Quadragesimo anno (Пій XI, 1931), які мали на меті запобігти класовій боротьбі та перетворити економічні проблеми на другорядні стосовно соціальних цінностей. Rerum novarum стверджувала, що трудові об'єднання є частиною природного порядку, як і сім'я. Таким чином, право людей об'єднуватися в профспілки та займатися трудовою діяльністю є невідчужуваним і не може бути заперечене ні роботодавцями, ні державою. Quadragesimo anno надала план для зведення корпоративістської системи.
Групою юристів, бізнесменів, священнослужителів та університетських професорів, під керівництвом Салазара, а також Марселу Каетану, який відігравав важливу роль, була розроблена нова конституція. Конституція створила Нову державу, теоретично корпоративістську державу, що представляє групи інтересів, а не окремих осіб. Лідери хотіли створити систему, в якій народ був би представлений через корпорації, а не через партії, що розколюють суспільство, і в якій національні інтереси були б пріоритетними над вимогами окремих груп. Салазар вважав, що партійна система в Португалії зазнала безповоротної поразки.
На відміну від Муссоліні чи Гітлера, Салазар ніколи не мав наміру створити партійну державу. Салазар був проти концепції цілої партії, і 1930 року він створив Національну єдність — де-факто однопартійну організацію, але він створив її як непартійну. Національна єдність була створена для контролю і стримування громадської думки, а не для її мобілізації; її метою було зміцнення і збереження традиційних цінностей, а не встановлення нового суспільного ладу. Міністри, дипломати та державні службовці ніколи не були змушені вступати до Національної єдності.
Законодавчий орган, Національна Асамблея, був обмежений членами Національної єдності. Вона могла ініціювати законопроєкти, але лише з питань, які не потребували державних витрат. Паралельна Корпоративна палата включала представників муніципалітетів, релігійних, культурних і професійних груп, а також офіційних робітничих синдикатів, які прийшли на зміну вільним профспілкам.
За словами Говарда Віарди, «люди, які прийшли до влади за часів Нової Держави, були щиро стурбовані бідністю і відсталістю своєї країни, відмежувавшись від англо-американських політичних впливів, розвиваючи при цьому нову місцеву політичну модель і полегшуючи жалюгідні умови життя як сільської, так і міської бідноти».
Нова конституція, запроваджена Салазаром, встановлювала антипарламентський і авторитарний уряд, який проіснував до 1974 року. Президент мав обиратися всенародним голосуванням строком на сім років. На папері новий документ наділяв президента широкими, майже диктаторськими повноваженнями, включаючи право призначати та звільняти прем'єр-міністра. Президент був піднесений до найвищого становища як «колесо рівноваги», захисник і верховний арбітр національної політики. Президент Кармона, однак, надав Салазару більш-менш повну свободу дій після призначення його прем'єр-міністром і продовжував робити це й надалі. Кармона і його наступники будуть здебільшого підставними особами, оскільки реальна влада належатиме Салазару. Віарда стверджує, що Салазар досяг свого становища не лише завдяки конституційним положенням, але й завдяки своєму характеру: владному, абсолютистському, амбітному, працьовитому та інтелектуально блискучому.
Корпоративістська конституція була схвалена на національному португальському конституційному референдумі 19 березня 1933 року. Проєкт був опублікований за рік до цього, і громадськості було запропоновано висловити свої заперечення в пресі. Ці заперечення, як правило, мали загальний характер, і лише невелика кількість людей, менш як 6000, проголосувала проти нової конституції. Нова конституція була схвалена 99,5 % голосів, але 488 840 утрималися (при зареєстрованому електораті в 1 330 258 осіб), що зарахувалося як «так». Г'ю Кей зазначає, що велика кількість тих, хто утримався, може бути пов'язана з тим, що виборцям було запропоновано пакетну угоду, на яку вони повинні були відповісти «так» або «ні» без можливості прийняти один пункт і відкинути інший. На цьому референдумі жінкам вперше в Португалії було дозволено голосувати. Їхнє право голосу не було отримано за часів Першої республіки, попри зусилля феміністок, і навіть під час голосування на референдумі вимогою для жінок-виборців була середня освіта, в той час, як чоловікам достатньо було вміти читати й писати. Пізніше право голосу для жінок було двічі розширено за часів Нової Держави. Вперше це сталося 1946 року, а вдруге — 1968 року за часів Марселу Каетану, коли закон № 2137 проголосив рівність чоловіків і жінок у виборчих цілях. Виборчий закон 1968 року не робив жодної різниці між чоловіками та жінками.
1933 рік став переломним в історії законодавства Португалії. Під керівництвом Салазара Теотуніу Перейра, заступник державного секретаря з питань корпорацій та соціального забезпечення, який підпорядковувався безпосередньо Салазару, ухвалив широке законодавство, що сформувало корпоративістську структуру та започаткувало всеосяжну систему соціального забезпечення. Ця система була однаково антикапіталістичною та антисоціалістичною. Корпоратизація робітничого класу супроводжувалася суворим законодавством, що регулювало бізнес. Робітничі організації були підпорядковані державному контролю, але отримали легітимність, якої ніколи раніше не мали, і стали бенефіціарами різноманітних нових соціальних програм. Проте важливо зазначити, що навіть у перші роки, сповнені ентузіазму, корпоративістські організації не були в центрі влади, а отже, корпоратизм не був справжньою основою всієї системи.
1934 року Португалія розгромила Португальський фашистський рух і заслала в рамках чистки керівництва , також відомих як «сині сорочки» (порт. camisas azuis). Салазар засудив націонал-синдикалістів як таких, що «надихаються певними іноземними моделями», а їхнє «звеличення молоді, культ сили через пряму дію, принцип вищості державної політичної влади в суспільному житті, схильність до організації мас навколо одного лідера» — як фундаментальні відмінності між фашизмом і католицьким корпоративізмом Нової Держави. Власна партія Салазара, Національна єдність, була сформована як підпорядкована організація широкого профілю для підтримки самого режиму, а тому не мала власної філософії. У той час багато європейських країн побоювалися руйнівного потенціалу комунізму. Багато членів Націонал-синдикалістського руху згодом приєдналися до Національної єдності. Одна з головних критик його режиму полягає в тому, що стабільність була куплена і підтримувалася шляхом придушення прав і свобод людини.
Корпоративістська держава мала певну схожість з італійським фашизмом Беніто Муссоліні, але були значні відмінності в моральному підході до управління. Хоча Салазар захоплювався Муссоліні і перебував під впливом його , Салазар дистанціювався від фашистської диктатури, яку він вважав язичницькою цезаристською політичною системою, що не визнає ні правових, ні моральних обмежень.
Салазар також розглядав німецький нацизм як такий, що сповідує язичницькі елементи, які він вважав огидними. Напередодні Другої світової війни Салазар зробив таку заяву: «Ми проти всіх форм інтернаціоналізму, комунізму, соціалізму, синдикалізму і всього, що може розділити, звести до мінімуму або розбити сім'ю. Ми проти класової війни, нерелігійності та нелояльності до своєї країни; проти кріпацтва, матеріалістичної концепції життя та превалювання сили над правом». Однак Нова Держава перейняла багато фашистських рис, найяскравішими прикладами яких є , «Португальська молодь» та корпоратизм; після закінчення Другої світової війни Салазар відмежував свій режим від фашизму.
Друга світова війна
Португалія офіційно зберігала нейтралітет під час Громадянської війни в Іспанії (1936-39), але негласно надавала допомогу націоналістам Франсіско Франко. Під час Другої світової війни 1939—1945 років , вважаючи своїм найвищим пріоритетом уникнення нацистського вторгнення, яке було настільки руйнівним для більшості інших європейських країн. Спочатку режим демонстрував певні симпатії до країн Осі; Салазар, наприклад, висловив схвалення німецькому вторгненню до Радянського Союзу. Починаючи з 1943 року, Португалія надавала перевагу союзникам, надавши в оренду військово-повітряні бази на Азорських островах. Португалія неохоче здавала Азорські острови в оренду через пряму загрозу вторгнення, якщо Португалія не задовольнить прохання союзників. В статусі офіційного нейтралітету, Португалія торгувала з обома сторонами. 1944 року, після сильного тиску з боку союзників, вона припинила життєво важливі постачання вольфраму та каучуку до Німеччини. Лісабон був базою для операцій Міжнародного Червоного Хреста, який допомагав військовополоненим союзників, і головним повітряним транзитним пунктом між Великою Британією і США.
1942 року австралійські війська ненадовго окупували португальський Тимор, але незабаром були розгромлені японськими військами. Салазар працював над відновленням контролю над Східним Тимором, що відбулося після капітуляції Японії 1945 року.
1945 року Португалія оголосила дводенну жалобу через смерть Адольфа Гітлера.
Після Другої світової війни
Однак після Другої світової війни (1939—1945) корпоративістська економічна модель ставала дедалі менш придатною. А після деколонізації у 1950-1960-х роках португальський режим став також джерелом критики та незгоди з боку більшої частини міжнародної спільноти. Однак Салазар тримався за нього, тим самим сповільнюючи довгостроковий економічний розвиток країни. Повоєнна політика Салазара дозволила певну лібералізацію в політиці, зокрема, організовану опозицію з більшою свободою преси. Опозиційні партії були до певної міри толерантними, але їх також контролювали, обмежували та маніпулювали ними, в результаті чого вони розкололися на фракції й так і не сформували об'єднану опозицію. Він дозволив створення Руху демократичної єдності (порт. Movimento de Unidade Democrática) 1945 року. Рух бойкотував вибори, і Салазар легко переміг 18 листопада 1945 року. 1949 року Португалія стала членом-засновником НАТО. Президент Ошкар Кармона помер 1951 року після 25 років перебування на посаді, і його наступником став Франсішку Кравейру Лопіш. Проте Лопіш не захотів дати Салазару ту свободу дій, яку дав йому Кармона, і був змушений піти у відставку незадовго до закінчення свого терміну 1958 року. Морський міністр Амеріку Томаш, переконаний консерватор, балотувався на виборах 1958 року як офіційний кандидат. Кандидатом від опозиції був генерал Умберту Делгаду. Делгаду отримав лише близько 25 % голосів виборців, тоді як 52,6 % проголосували за Томаша. Вибори спочатку сприймалися як трохи більше, ніж імітація демократії, доки репортер не запитав Делгаду, чи залишить він Салазара у разі перемоги на виборах. Делгаду відповів: «Очевидно, я його звільню!» (порт. Obviamente, demito-o!) Він добре знав, що право президента звільняти прем'єр-міністра було на папері єдиним стримувальним фактором влади Салазара. Згодом мітинги Делгаду збирали величезні натовпи. Пізніше з'явилися докази того, що ПІДЕ вкидала в урни для голосування голоси за Томаша, що змусило багатьох нейтральних спостерігачів зробити висновок, що Делгаду переміг би, якби Салазар дозволив провести чесні вибори.
Після виборів Делгаду був звільнений з португальської армії та знайшов притулок у бразильському посольстві, а потім вирушив у вигнання, провівши більшу частину свого життя в Бразилії, а згодом в Алжирі. Не бажаючи допустити перемоги опозиції 1965 року, Салазар скасував прямі вибори президента на користь обрання його Національною асамблеєю, яка перебувала під жорстким контролем режиму і виконувала роль колегії виборщиків.
23 січня 1961 року військовий офіцер і політик Енріке Ґалван очолив . Терористична операція була успішною з точки зору антирежимної пропаганди, але в процесі її проведення загинула одна людина. Ґалван стверджував, що його наміром було відплисти до Анголи, щоб створити в Луанді ренегатський португальський уряд на противагу Салазару. Ґалван звільнив пасажирів в результаті переговорів з бразильськими офіційними особами в обмін на політичний притулок у Бразилії. Пізніше того ж року викрадачі змусили літак зробити коло над Лісабоном, щоб скинути листівки проти диктатури. Після цього шестеро викрадачів змусили екіпаж відвезти їх назад до Марокко.
1962 року сталася академічна криза. Режим, побоюючись зростання популярності як суто демократичних, так і комуністичних ідей серед студентів, здійснив бойкот і закриття кількох студентських об'єднань та організацій, у тому числі важливого Національного секретаріату португальських студентів. Більшість членів цієї організації були бойовиками опозиції, серед яких було багато комуністів. Антирежимні політичні активісти перебували під слідством і переслідуванням , і, залежно від тяжкості злочину, зазвичай потрапляли до в'язниці або переводилися з одного університету до іншого з метою дестабілізації опозиційних мереж та їхньої ієрархічної організації. Студенти, за потужної підтримки підпільної Комуністичної партії, відповіли демонстраціями, кульмінацією яких стала величезна студентська демонстрація в Лісабоні 24 березня, яка була жорстоко придушена спецпризначенцями. Марселу Каетану, видатний член режиму і чинний ректор Лісабонського університету, подав у відставку.
Небажання багатьох молодих чоловіків приймати тяготи колоніальної війни призвело до того, що десятки тисяч португальських громадян щороку виїжджали в пошуках економічних можливостей за кордон, щоб уникнути призову до армії. За понад 15 років майже мільйон осіб емігрував до Франції, ще мільйон — до США, багато сотень тисяч — до Німеччини, Швейцарії, Великої Британії, Люксембургу, Венесуели чи Бразилії. Політичні партії, такі як Соціалістична партія, переслідувані на батьківщині, були створені в еміграції. Єдиною партією, якій вдалося продовжити (нелегально) діяти в Португалії протягом усього періоду диктатури, була Комуністична партія.
1964 року Делгаду заснував у Римі Фронт національного визволення Португалії, публічно заявляючи, що єдиним способом покінчити з Новою Державою є військовий переворот, тоді як багато інших виступали за національне повстання.
Делгаду та його бразильський секретар Арахарір Морейра де Кампуш були вбиті 13 лютого 1965 року в Іспанії у засідці, влаштованій PIDE.
На думку деяких португальських правих дослідників, таких як Жайме Ногейра Пінту і Руй Рамуш, ранні реформи і політика Салазара забезпечили політичну і фінансову стабільність, а отже, соціальний порядок і економічне зростання після політично нестабільних і фінансово хаотичних років Першої республіки (1910—1926). Інші історики, як-от лівий політик , зазначають, що політика Салазара з 1930-х до 1950-х років призвела до економічної та соціальної стагнації і нестримної еміграції, перетворивши Португалію на одну з найбідніших країн Європи, яка також мала нижчий рівень грамотності, ніж її сусіди в Північній півкулі.
1968 року Салазар переніс інсульт. Оскільки вважалося, що йому залишилося жити недовго, Томаш замінив його на Марселу Каетану, колишнього ректора Лісабонського університету і видатного вченого юридичного факультету, який, попри свою протестну відставку 1962 року, був прихильником режиму. Салазар так і не був поінформований про це рішення і, як повідомляється, помер 1970 року все ще вважаючи себе прем'єр-міністром. Більшість людей сподівалися, що Каетану пом'якшить межі авторитарного режиму Салазара і модернізує економіку, яка вже зростала. Каетану продовжив сприяти економічному зростанню і здійснив важливі соціальні покращення, такі як призначення щомісячної пенсії сільським працівникам, які ніколи не мали можливості сплачувати внески на соціальне страхування. На національному рівні були зроблені деякі масштабні інвестиції, такі як будівництво великого нафтопереробного центру в Сінеші. Спочатку економіка реагувала дуже добре, але в 1970-х роках почали проявлятися серйозні проблеми, частково через двозначну інфляцію (з 1970 року і далі) та наслідки нафтової кризи 1973 року.
Однак нафтова криза 1973 року мала потенційно сприятливий вплив на Португалію, оскільки майже нерозвідані запаси нафти, які Португалія мала на своїх заморських територіях Анголи та Сан-Томе і Принсіпі, почали розроблятися швидкими темпами. Хоча Каетану був засадничо авторитарним, він доклав певних зусиль, щоб зробити режим більш відкритим. Невдовзі після приходу до влади він перейменував режим на «соціальну державу» і дещо посилив свободу слова та преси. Ці заходи були недостатніми для значної частини населення, яка не пам'ятала нестабільності, що передувала правлінню Салазара. Люди також були розчаровані тим, що Каетану не бажав лібералізувати виборчу систему. Проведення виборів 1969 і 1973 років мало чим відрізнялося від минулих виборів за попередні чотири десятиліття. Національна єдність, перейменована на Народну національну дію, як і раніше, здобувала всі місця в парламенті. Як і раніше, опозицію ледь терпіли, а опозиційні кандидати зазнавали жорстоких репресій. Однак Каетану довелося витратити весь свій політичний капітал, щоб вичавити навіть ці мізерні реформи з прихильників жорсткої лінії режиму — насамперед Томаша, який не був готовий дати Каетану таку свободу дій, яку він дав Салазару. Таким чином, Каетану був не в змозі чинити опір, коли Томаш та інші реакціонери змусили припинити 1973 року експеримент з реформами.
Економіка
Головною проблемою Португалії 1926 року був величезний державний борг. Кілька разів між 1926 і 1928 роками Салазар відмовлявся від призначення на посаду міністра фінансів. Він пояснював це поганим станом здоров'я, відданістю своїм старим батькам і тим, що віддає перевагу академічним монастирям. 1927 року, за часів міністра Сінеля де Кордеша, державний дефіцит продовжував зростати. Уряд намагався отримати кредити від під егідою Ліги Націй, але умови були визнані неприйнятними. Коли Португалія опинилася під загрозою неминучого фінансового краху, Салазар нарешті погодився стати міністром фінансів 26 квітня 1928 року після того, як республіканець і масон Ошкар Кармона був обраний президентом. Однак перед тим, як обійняти цю посаду, він особисто заручився від Кармони категоричним запевненням, що на посаді міністра фінансів він матиме право накладати вето на витрати в усіх урядових відомствах, а не лише у своєму власному. Салазар був фінансовим царем фактично з дня вступу на посаду.
Протягом одного року, озброєний спеціальними повноваженнями, Салазар збалансував бюджет і стабілізував португальську валюту. Наводячи лад у державних рахунках, запроваджуючи жорстку економію та записуючи червоним олівцем витрати, Салазар створив перший з багатьох профіцитів бюджету, що стало безпрецедентним нововведенням у Португалії.
У липні 1940 року американський журнал Лайф опублікував статтю про Португалію і, посилаючись на її недавню хаотичну історію, стверджував, що «будь-хто, хто бачив Португалію 15 років тому, цілком міг би сказати, що вона заслуговує на смерть. Вона була погано керованою, збанкрутілою, убогою, охопленою хворобами й бідністю. Це був такий безлад, що Ліга Націй винайшла слово для опису абсолютного низького рівня національного добробуту: „португальський“. Тоді армія скинула республіку, яка довела країну до такого жалюгідного стану». Лайф додав, що керувати Португалією було важко, і пояснив, як Салазар «застав країну в хаосі та бідності», а потім реформував її.
З 1950 року і до смерті Салазара 1970 року ВВП на душу населення в Португалії зростав у середньому на 5,7 % на рік. Поява нових технократів на початку 1960-х років з економічним та технічно-промисловим досвідом призвела до нового періоду економічного піднесення, коли Португалія стала привабливою країною для міжнародних інвестицій. Промисловий розвиток та економічне зростання триватимуть протягом 1960-х років. Під час перебування Салазара на посаді прем'єр-міністра Португалія брала участь у створенні Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) 1960 року та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) 1961 року. На початку 1960-х років Португалія також приєдналася до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Світового банку. Це ознаменувало початок економічної політики Салазара, більш орієнтованої на зовнішні ринки. Зовнішня торгівля Португалії зросла на 52 % в експорті та на 40 % в імпорті. Економічне зростання і рівень нагромадження капіталу в 1960—1973 роках характеризувалися безпрецедентно високими щорічними темпами зростання ВВП (6,9 %), промислового виробництва (9 %), приватного споживання (6,5 %) і валового нагромадження основного капіталу (7,8 %).
1960 року, коли Салазар розпочав зовнішню економічну політику, після закінчення періоду глибокого економічно неліберального корпоративізму та протекціонізму, ВВП на душу населення Португалії становив лише 38 % від середнього показника по Європейській Спільноті (ЄЕС); до кінця періоду правління Салазара, у 1968 році, він зріс до 48 %; а 1973 року, під керівництвом Марселу Каетану, ВВП на душу населення Португалії досяг 56,4 % від середнього показника по ЄЕС. Якщо проаналізувати довгострокову перспективу, то після тривалого періоду економічної дивергенції до 1914 року і періоду хаосу за часів Першої республіки, португальська економіка дещо відновилася до 1950 року, після чого вступила на шлях потужного економічного зближення з найбагатшими економіками Західної Європи, аж до Революції гвоздик у квітні 1974 року. Португальське економічне зростання в період 1960—1973 років за режиму Нової Держави (і навіть з урахуванням наслідків дорогої війни на африканських територіях проти незалежницьких партизанських угруповань, підтримуваних Комуністичним блоком та іншими) створило можливість для реальної інтеграції з розвиненими економіками Західної Європи. Завдяки еміграції, торгівлі, туризму та іноземним інвестиціям приватні особи та фірми змінили свої моделі виробництва та споживання, що призвело до структурних перетворень. Водночас, наростання складності економіки, що зростала, ставила нові технічні та організаційні виклики, стимулюючи формування сучасних професійних та управлінських команд.
Щодо заморських територій, окрім військових заходів, офіційною відповіддю Португалії на вітер змін в африканських колоніях була їхня адміністративна та економічна інтеграція з материком. Цього було досягнуто шляхом переміщення населення та капіталу, лібералізації торгівлі та створення спільної валюти, так званої зони ескудо. Програма інтеграції, започаткована 1961 року, передбачала скасування мита на імпорт з заморських територій Португалії до січня 1964 року. Останнім, з іншого боку, було дозволено продовжувати стягувати мита на товари, імпортовані з Португалії, але за пільговими ставками, в більшості випадків 50 % від звичайних мит, що стягуються територіями з товарів, які походять з-за меж зони ескудо. Ефект цієї дворівневої тарифної системи полягав у наданні португальському експорту пільгового доступу до колоніальних ринків. Економіка заморських провінцій, особливо Анголи та Мозамбіку, переживала бум.
Певною мірою капіталістична за своєю природою, хоча й дуже обумовлена вимогами промислового ліцензування до початку останнього етапу правління Салазара, в 1960-х роках, дуже пізня і болісно повільна лібералізація португальської економіки отримала новий поштовх за наступника Салазара, прем'єр-міністра Марселу Жозе душ Невеш Каетану (1968—1974), чия адміністрація скасувала вимоги промислового ліцензування для фірм у більшості секторів, а 1972 року підписала угоду про вільну торгівлю з новоствореною Європейською спільнотою. Згідно з угодою, яка набула чинності на початку 1973 року, Португалії було надано час до 1980 року для скасування обмежень на більшість товарів Спільноти і до 1985 року — на деякі чутливі товари, що становили близько 10 відсотків від загального експорту ЄЕС до Португалії. Починаючи з 1960 року, членство в ЄАВТ та зростання присутності іноземних інвесторів сприяли промисловій модернізації та диверсифікації експорту Португалії в період між 1960 та 1973 роками. Каетану продовжив сприяти економічному зростанню та деяким соціальним покращенням, таким як призначення щомісячної пенсії сільським працівникам, які ніколи не мали можливості сплачувати внески на соціальне страхування. На національному рівні були зроблені деякі масштабні інвестиції, такі як будівництво великого нафтопереробного центру в Сінеші.
Попри концентрацію засобів виробництва в руках невеликої кількості сімейних фінансово-промислових груп, португальська бізнес-культура уможливила дивовижну висхідну мобільність осіб з університетською освітою та походженням із середнього класу в професійній управлінській кар'єрі.
До Революції гвоздик 1974 року найбільші, найбільш технологічно розвинені (і нещодавно організовані) фірми пропонували найбільші можливості для управлінської кар'єри, заснованої на заслугах, а не на народженні.
На початку 1970-х років швидке економічне зростання Португалії, що супроводжувалося збільшенням споживання та купівлею нових автомобілів, визначило пріоритетність удосконалення транспорту. 1972 року була заснована компанія Brisa — Autoestradas de Portugal, і держава надала їй 30-річну концесію на проєктування, будівництво, управління та обслуговування сучасної мережі швидкісних автомагістралей.
Економіка Португалії та її заморських територій напередодні Революції гвоздик (військового перевороту 25 квітня 1974 року) зростала значно швидше, ніж у середньому по Європі. Купівельна спроможність середньостатистичної сім'ї зростала разом з новими моделями і тенденціями споживання, що сприяло як інвестиціям у нове капітальне обладнання, так і споживчим витратам на товари тривалого і нетривалого користування.
Економічна політика режиму Нової Держави заохочувала та створювала умови для формування великих та успішних бізнес-конгломератів. В економічному плані режим Нової Держави підтримував політику корпоратизму, яка призвела до того, що значна частина португальської економіки опинилася в руках кількох потужних конгломератів, зокрема, заснованих сім'ями (Banco Pinto & Sotto Mayor, ), Жозе Мануеля де Мелло (CUF — Companhia União Fabril, Banco Totta & Açores), Амеріку Аморім («Кортішейра Аморім»), а також сім'єю душ Сантуш (Jerónimo Martins). Ці португальські конгломерати мали бізнес-модель, подібну до японських кейрецу та дзайбацу або південнокорейських чеболів з точки зору бачення, місії та мети. Companhia União Fabril (CUF) була одним з найбільших і найбільш диверсифікованих португальських конгломератів з основними видами діяльності (цементна, хімічна, нафтохімічна, агрохімічна, текстильна, пиво, напої, металургія, кораблебудування, електротехніка, страхування, банківська справа, папір, туризм, гірнича промисловість тощо) і головним офісом, розташованим у материковій частині Португалії, а також філіями, заводами і кількома бізнес-проєктами, що розвиваються, по всій Португальській імперії, особливо на португальських землях — Анголі та Мозамбіку. Інші сімейні компанії середнього розміру спеціалізуються на виробництві текстилю (наприклад, у місті Ковілян та на північному заході), кераміки, порцеляни, скла та кришталю (наприклад, Алкобаса, Калдаш-да-Раїня та Маріня-Гранде), штучної деревини (наприклад, поблизу Порту), виробництві мотоциклів (наприклад, Casal та FAMEL в окрузі Авейру), рибні консерви (як в Алгарве та на північному заході, де знаходиться одна з найстаріших рибних консервних компаній у світі), рибальство, харчові продукти та напої (алкогольні напої, від лікерів, таких як лікер Beirão та жінжінья, до пива, такого як Sagres, вироблялися по всій країні, але портвейн був одним з найвідоміших алкогольних напоїв, що експортувалися), туризм (добре розвинений в Ешторілі/Кашкайш/Сінтрі (Португальська Рив'єра) і Алгарве з 1960-х років), а також сільське господарство та агробізнес (як ті, що розкидані навколо Рібатежу та Алентежу — відомих як житниці Португалії, а також сумнозвісний агропромисловий комплекс Кашау, створений в Міранделі на півночі Португалії, 1963 року) доповнили панораму економіки на початку 1970-х років і охоплювали експортноорієнтовані підприємства, що фінансувалися шляхом прямих іноземних інвестицій, такі як автомобільний складальний завод, заснований 1962 року компанією Citroën, який розпочав свою діяльність 1964 року в Мангуалде, та завод Leica, створений 1973 року у Віла-Нова-де-Фамалікан. Крім того, сільське населення було прихильне до аграризму — дуже важливого для більшості населення, оскільки багато сімей жили виключно коштом сільського господарства або доповнювали свою зарплату доходами від фермерства, тваринництва та лісового господарства.
Крім того, заморські території також демонстрували разючі темпи економічного зростання та розвитку, починаючи з 1920-х років. Навіть під час колоніальної війни (1961—1974), заморські території Анголи й Мозамбіку мали постійні темпи економічного зростання, а деякі сектори місцевої економіки процвітали. Це були відомі на міжнародному рівні центри виробництва нафти, кави, бавовни, кеш'ю, кокосової пальми, деревини, мінералів (таких як алмази), металів (таких як залізо та алюміній), бананів, цитрусових, чаю, сизалю, пива (Cuca (Ангола) і Laurentina (Мозамбік) були успішними пивними брендами місцевого виробництва), цементу, риби та інших морепродуктів, яловичини та текстилю. Туризм також швидко розвивався в португальській Африці завдяки розвитку і попиту на пляжні курорти, що зростали та заповідники дикої природи. Хоча війна проти повстанців в Анголі була виграна, вона була менш ніж задовільно стримана в Мозамбіку і небезпечно зайшла в глухий кут у Португальській Гвінеї з португальської точки зору, тому португальський уряд вирішив розробити політику сталого розвитку, щоб забезпечити безперервні джерела фінансування військових зусиль у довгостроковій перспективі.
13 листопада 1972 року декретом-законом № 448/72 та наказом Міністерства оборони № 696/72 було створено суверенний фонд добробуту (Заморський фонд, порт. Fundo do Ultramar) з метою фінансування боротьби з повстанцями на португальських заморських територіях. Крім того, були прийняті нові декретні закони (№ 353 від 13 липня 1973 року, № 409 від 20 серпня) з метою скорочення військових витрат і збільшення кількості офіцерів шляхом включення нерегулярних збройних формувань до складу регулярних військових академій.
Профспілки були заборонені, а положення про мінімальну заробітну плату не застосовувалося. Однак у 1960-х роках в умовах зростання економіки, що поліпшувало умови життя португальського населення, початок колоніальних воєн в Африці спричинив значні соціальні зміни, зокрема, швидке залучення все більшої кількості жінок до ринку праці. Марселу Каетану почав сприяти економічному зростанню та деяким соціальним покращенням, таким як призначення щомісячної пенсії сільським працівникам, які ніколи не мали можливості сплачувати внески на соціальне страхування. Пенсійна реформа Каетану мала три цілі: підвищення справедливості, зменшення фіскального та актуарного дисбалансу і досягнення більшої ефективності для економіки в цілому, наприклад, шляхом встановлення внесків, що менше викривляють ринок праці, або шляхом надання можливості заощадженням, отриманим пенсійними фондами, збільшувати інвестиції в економіку. 1969 року, коли Салазара замінив Марселу Каетану, підконтрольна Новій Державі країна відчула дуже легкий присмак демократії, і Каетану дозволив сформувати перший демократичний профспілковий рух з 1920-х років.
Освіта
Перші роки (1933—1936)
Згідно з конституцією 1933 року, Нова Держава встановила обов'язкову трирічну освіту. Вперше обов'язкова освіта була запроваджена в Португалії за часів монархії (1844 рік) з трирічним терміном навчання, потім за часів Першої республіки збільшена до п'яти років, але вона на практиці ніколи не застосовувалася. Конституція визначала державну освіту як таку, що має на меті «формування характеру, професійної цінності та всіх громадянських і моральних чеснот на додаток до фізичного зміцнення та вдосконалення інтелектуальних здібностей» (стаття 43 Конституції 1933 року).
Протягом перших трьох років існування Нової Держави тодішнє Міністерство народної освіти мало загалом чотирьох різних міністрів.
Карнейру Пашеку
1936 року Антоніу Карнейру Пашеку (на той час ректор Лісабонського університету) був призначений міністром народної освіти. Того ж року його міністерство видало постанову, яка змінила назву міністерства на Міністерство національної освіти й включила до його складу Національну раду освіти (порт. Junta Nacional da Educação). Національна рада освіти мала на меті вивчати та інформувати міністра з усіх питань як освіти, так і культури. Батьки та освітяни мали бути представлені в усіх секціях цієї Ради, окрім секції культурних зв'язків та наукових досліджень. Ця Рада мала замінити Вищу раду народної освіти, яка існувала з 1835 року, а також інші дорадчі органи, такі як Національна рада з питань розкопок та антикваріату.
Іншими важливими подіями, що відбулися під час каденції Карнейру Пашеку, були створення «Португальської молоді» (порт. Mocidade Portuguesa), «Плану століть» (порт. Plano dos Centenários) та ухвалення єдиного підручника для кожного класу.
1936 року було створено «Португальську молодь», яка визначалася як «національна і допризовна організація, здатна стимулювати всебічний розвиток фізичних здібностей [молоді], формування її характеру і відданості Батьківщині, а також створити умови для ефективної боротьби за її захист» (розділ XI закону 1941 року).
«План століть» мав на меті побудувати мережу шкіл, уніфікованих за регіонами, які б відповідали тогочасним педагогічним і гігієнічним критеріям. Будівлі мали бути пристосовані до відмінностей у кліматі, матеріальних ресурсах та будівельних процесах кожного регіону. План був офіційно затверджений 1939 року, але через Другу світову війну його перший етап розпочався лише 1944 року. Він вийде далеко за межі мандату Карнейру Пашеку, і його VI етап розпочнеться 1959 року. 1961 року його замінить «Новий план будівництва». Між 1930 і 1940 роками кількість початкових шкіл зросла з 27 000 до 40 000.
Між Карнейру Пашеку та Вейга Сіман (1940—1970)
1952 року, хоча 81,4 % дітей у віці від 10 до 11 років були грамотними, лише 6,3 % з них закінчили трирічну обов'язкову освіту. Того ж року було започатковано масштабний багатоплановий План народної освіти, який мав на меті знизити рівень неписьменності серед підлітків і дорослих та охопити школою кожну дитину шкільного віку. Цей план передбачав штрафи для батьків, які не виконували його, і вони суворо дотримувалися.
1956 року обов'язкова освіта для хлопчиків (1960 року й для дівчаток) була збільшена з трьох до чотирьох років.
До кінця 1950-х років Португалії вдалося витягнути себе з освітньої прірви, в якій вона довго перебувала: неписьменність серед дітей шкільного віку практично зникла.
1959 року міністр освіти Лейте Пінту сприяє першим переговорам між Португалією та ОЕСР, які призведуть до включення Португалії в проєкт ОЕСР (DEEB, Розвиток та економіка в освітньому будівництві) для допомоги середземноморським країнам 1963 року.
1962 року Міністерство заморських територій, яке тоді очолював Адріану Морейра, заснувало університети в заморських провінціях Анголи (Університет Луанди) та Мозамбіку (Університет Луренсу Маркеша). Крім того, до цього десятиліття були значно розширені та модернізовані вже наявні університети в Лісабоні та Коїмбрі. Були побудовані нові будівлі та кампуси. Великі роботи з розширення та модернізації Лісабонського університету в 1950-х і 1960-х роках та Університету Коїмбри з 1943 року створили цілі нові райони в цих двох містах, відомі як Cidade Universitária (Лісабон) та Alta Universitária (Коїмбра).
1964 року обов'язкова освіта збільшується з чотирьох до шести років.
1965 року створюється навчальна телевізійна програма «Телешкола» (порт. Telescola), яка знімається в студіях Радіо і телебачення Португалії в Порту для підтримки ізольованих сільських районів і переповнених приміських шкіл.
Реформи Вейги Сімана (1970—1974)
1970 року, під час весни Марселу, Жозе Вейга Сіман (1929—2014) (на той час ректор Університету Луренсу Маркеша) стає останнім міністром освіти Нової Держави. 1971 року Вейга Сіман виступить на телебаченні, щоб представити два проєкти, один з яких був спрямований на реформування шкільної системи, а інший — на реформування вищої освіти. Того ж року його міністерство визнає Португальський католицький університет. У липні 1973 року, після широкого громадського обговорення його проєктів, Вейга Сіман оприлюднить «Основний закон про освіту», спрямований на демократизацію освіти в Португалії, а в серпні того ж року видасть декрет про створення Нового Лісабонського, Авейру, Мінюського та Еворського університетів, кількох політехнічних шкіл (наприклад, у Ковільяні, Фару, Лейрії, Сетубалі, Томарі, Віла-Реалі) та вищі школи (наприклад, у Бежа, Брагансі, Каштелу-Бранку, Фуншалі, Понта-Делгаді). Менш ніж через рік відбудеться Революція гвоздик, яка покладе край Новій Державі.
Кінець режиму
Після того, як 1947 року Індія здобула незалежність за уряду Еттлі, проіндійські мешканці португальських заморських територій Дадра і Нагар-Хавелі за підтримки індійського уряду та за допомогою організацій, що виступали за незалежність, 1954 року звільнили Дадру і Нагар-Хавелі від португальського панування. 1961 року анексія форту Сан-Жуан-Батішта-де-Ажуда Республікою Дагомея стала початком процесу, що призвів до остаточного розпаду багатовікової Португальської імперії. Згідно з переписом 1921 року, на острові Сан-Жуан-Батішта-де-Ажуда проживало 5 мешканців, а на момент ультиматуму уряду Дагомеї — лише 2 мешканці, які представляли португальську владу. Ще один примусовий відступ із заморських територій стався у грудні 1961 року, коли Португалія відмовилася залишити території Гоа, Даман і Діу. В результаті португальська армія і флот були втягнуті у збройний конфлікт у своїй колоніях проти індійських збройних сил. Операції завершилися поразкою обмеженого португальського оборонного гарнізону, який був змушений капітулювати перед значно більшою військовою силою. Результатом стала втрата решти португальських територій на Індійському субконтиненті. Португальський режим відмовився визнати суверенітет Індії над анексованими територіями, яка продовжувала бути представленою в Національній асамблеї Португалії. Так звані «вітри змін», пов'язані з історичною колонізацією заморських територій, що перебували під владою Європи, почали впливати на багатовікову імперію. Кінець Нової Держави фактично розпочався з повстань на заморських територіях в Африці в 1960-х роках. Рухи за незалежність у Португальській Анголі, Мозамбіку та Гвінеї були підтримані як Сполученими Штатами, так і Радянським Союзом, які прагнули покінчити з усіма колоніальними імперіями та розширити власні сфери впливу.
Для португальського панівного режиму багатовікова заморська імперія була питанням національних інтересів. Критика на адресу деяких видів расової дискримінації на португальських африканських територіях була спростована на тій підставі, що всі португальські африканці будуть вестернізовані та асимільовані у свій час в рамках процесу під назвою . Війни мали такі ж наслідки для Португалії, як і війна у В'єтнамі для Сполучених Штатів або війна в Афганістані для Радянського Союзу; це були непопулярні та дорогі тривалі війни, які призвели до дипломатичної ізоляції Португалії, що змусило багатьох поставити під сумнів продовження війни, а отже, і владу. Хоча Португалія змогла зберегти певну перевагу в колоніях завдяки використанню елітних десантників і військ спеціального призначення, іноземна підтримка партизанів, включаючи ембарго на постачання зброї та інші санкції проти португальців, зробила їх більш маневровими, що дозволило їм завдати втрат португальській армії. Через тривалу колоніальну війну міжнародна спільнота ізолювала Португалію. Ситуація погіршилася 1968 року через хворобу Салазара. Його замінив один з найближчих радників, Марселу Каетану, який намагався повільно демократизувати країну, але не зміг приховати очевидну диктатуру, що гнітила Португалію. Салазар помер 1970 року.
1973 року, провівши перші роки свого священства в Африці, британський священник Едріан Гастінгс викликав бурю статтею в «Таймс» про в Мозамбіку, в якій йшлося про те, що португальська армія в грудні 1972 року вбила близько 400 жителів села Віріяму, що поблизу Тете. Його доповідь була надрукована за тиждень до того, як португальський прем'єр-міністр Марселу Каетану мав відвідати Велику Британію для святкування 600-річчя англо-португальського союзу. Ізоляція Португалії, що зросла після заяв Гастінгса, часто згадується як фактор, що допоміг здійснити переворот «революції гвоздик», в результаті якого режим Каетану був повалений 1974 року.
Різноманітні конфлікти змушували уряди Салазара та Каетану витрачати більшу частину бюджету країни на колоніальну адміністрацію та військові витрати, і незабаром Португалія опинилася в дедалі більшій ізоляції від решти світу. Після того, як Каетану став прем'єр-міністром, колоніальна війна стала головною причиною інакомислення та осередком антиурядових сил у португальському суспільстві. Багато молодих дисидентів, таких як ліві студенти та антивоєнні активісти, були змушені покинути країну, щоб уникнути ув'язнення або призову до армії. Однак між 1945 і 1974 роками в португальських університетах і школах виросло три покоління бойовиків праворадикальних сил, які керувалися революційним націоналізмом, що частково сформувався під впливом політичної субкультури європейського неофашизму. Суть боротьби цих радикально налаштованих студентів полягала у безкомпромісному захисті Португальської імперії в часи авторитарного режиму.
На початку 1970-х років колоніальна війна продовжувала вирувати, вимагаючи бюджету, що постійно зростав. Португальська армія була перенапружена, а політичного рішення чи завершення війни не було видно. Хоча людські втрати були відносно невеликими, війна в цілому вже вступила в друге десятиліття. Португальський панівний режим Нової Держави зазнавав критики з боку міжнародної спільноти та ставав дедалі більш ізольованим. Це мало глибокий вплив на Португалію — тисячі молодих чоловіків уникали призову до армії, нелегально емігруючи, переважно до Франції та США.
Війна в колоніях ставала дедалі не популярнішою в самій Португалії, оскільки люди втомлювалися від війни й не погоджувалися з її витратами, що постійно зростали. Багато етнічних португальців африканських заморських територій також були дедалі більше готові прийняти незалежність, якщо їхній економічний статус буде збережено. Однак, попри непередбачувані та поодинокі напади партизанів на цілі по всій сільській місцевості португальських африканських територій, економіка португальської Анголи та Мозамбіку процвітала, міста і селища розширювалися і з часом стабільно процвітали, відкривалися нові транспортні мережі, щоб зв'язати добре розвинену та високоурбанізовану прибережну смугу з більш віддаленими внутрішніми регіонами, а кількість етнічних європейських португальських мігрантів з материкової Португалії (метрополії) з 1950-х років стрімко зростала (хоча завжди як незначна меншість від загальної кількості населення кожної території).
Раптово, після кількох невдалих спроб військового повстання, у квітні 1974 року Революція гвоздик у Лісабоні, організована лівими португальськими офіцерами — (РЗС), повалила режим Нової Держави. Військовий переворот можна схарактеризувати як необхідний засіб повернення демократії в Португалію, завершення непопулярної колоніальної війни, в якій брали участь тисячі португальських солдатів, і заміни авторитарного режиму Нової держави та його таємної поліції, яка придушувала елементарні громадянські та політичні свободи. Однак організація військового перевороту розпочалася як професійний класовий протест капітанів португальських збройних сил проти декретного закону № 353/73 1973 року. Молоді випускники військової академії були обурені програмою, запровадженою Марселу Каетану, згідно з якою офіцери ополчення, які пройшли коротку навчальну програму і служили в оборонних кампаніях на заморських територіях, могли отримати таке ж звання, що й випускники військової академії. Уряд Каетану розпочав цю програму (яка включала кілька інших реформ), щоб збільшити кількість офіцерів, зайнятих у боротьбі з африканськими повстанцями, і водночас скоротити військові витрати, щоб полегшити і без того перевантажений державний бюджет. Після перевороту до влади прийшла військова Рада національного порятунку з на чолі. Каетану подав у відставку, і його під вартою перевезли на острови Мадейра, де він пробув кілька днів. Потім він полетів у вигнання до Бразилії. До 1975 року Португальська імперія майже розпалася.
Наслідки
Після Нової Держави країна пережила неспокійний період тимчасових урядів і майже дезінтегрованої держави, що нагадувала Першу республіку — стан, якого Нова Держава з великою обережністю і наполегливістю намагалася уникнути. Ці тимчасові уряди також на короткий час піддавали цензурі газети та затримували опозиціонерів. Історик Кеннет Максвелл вважає, що з багатьох причин Португалія у своєму переході від авторитарного правління до більш демократичного нагадувала Нікарагуа більше, ніж будь-яку іншу південноамериканську країну. В останні місяці існування франкістської держави, яка дожила до цього часу, Іспанія розглядала можливість вторгнення в Португалію, щоб запобігти уявній загрозі комунізму, спричинену Революцією гвоздик.
Після періоду соціальних заворушень, фракційності та невизначеності в португальській політиці між 1974 і 1976 роками ні лівий, ні правий радикалізм не переважали. Однак прокомуністичні та соціалістичні елементи зберігали контроль над країною протягом кількох місяців перед виборами. Комуністична партія Португалії (ПКП) під керівництвом залишалася сталіністською за своїми поглядами і не симпатизувала реформам «єврокомунізму», що зароджувався в інших країнах Західної Європи.
Відступ з колоній і прийняття умов незалежності, що призвело 1975 року до створення нових незалежних комуністичних держав (насамперед, Народної Республіки Ангола та Народної Республіки Мозамбік), спричинило масовий вихід португальських громадян з африканських територій Португалії, що призвело до появи понад мільйона знедолених португальських біженців — реторнадос (порт. retornados). До 1975 року всі португальські африканські території були незалежними, і Португалія провела перші за 50 років демократичні вибори. Однак до парламентських виборів 1976 року країною продовжувала керувати військово-цивільна тимчасова адміністрація.
У наступні десятиліття Португалія залишалася чистим бенефіціаром Структурних фондів та фондів згуртування Європейського Союзу і не уникнула трьох рятувальних заходів під керівництвом МВФ у період з кінця 1970-х до початку 2010-х років. 2011 року, під час фінансової кризи в Португалії, коли країна наближалася до кінця правління лівоцентристського уряду Жозе Сократеша і була змушена просити міжнародну фінансову допомогу, португальський військовий , який був головним організатором Революції гвоздик 1974 року в Лісабоні, заявив, що не розпочав би революцію, якби знав, якою стане країна після неї. Він також заявив, що країні потрібна така ж чесна людина, як Салазар, щоб впоратися з кризою, але не фашист.
Культура
Архітектура
-
-
- Імперська площа
-
- Палац юстиції
- Фатимський санктуарій
Джерела
- de Carvalho, Rita Almeida (17 October 2018). Ideology and Architecture in the Portuguese 'Estado Novo': Cultural Innovation within a Para-Fascist State (1932–1945). Fascism. 7 (2): 141—174. doi:10.1163/22116257-00702002. ISSN 2211-6257.
- Derrick, Michael; Stove, R.J. (1938). The Portugal of Salazar. New York: Campion Books, Ltd.
- Gallagher, Tom (1983). Portugal: A Twentieth-century Interpretation. Manchester University Press. с. 60, 99. ISBN .
- Gallagher, Tom (1990). Chapter 9: Conservatism, dictatorship and fascism in Portugal, 1914–45. У Blinkhorn, Martin (ред.). Fascists and Conservatives. Routledge. с. 157—173. ISBN .
- Kay, Hugh (1970). Salazar and Modern Portugal. New York: Hawthorn Books.
- Leite, Joaquim da Costa (1998). Neutrality by Agreement: Portugal and the British Alliance in World War II. American University International Law Review. 14 (1): 185—199. Процитовано 19 March 2014.
- Meneses, Filipe (2009). Salazar: A Political Biography. Enigma Books. с. 544. ISBN .
- Paxton, Robert O. (2004). The Anatomy of Fascism. Alfred A. Knopf.
- Palma, Nuno; Reis, Jaime (2018). A tale of two regimes: Educational Achievement and Institutions in Portugal, 1910–1950. CEPR Centre for Economic Policy Research. с. 4. S2CID 131028377.
- Wheeler, Douglas L. (1983). In the Service of Order: The Portuguese Political Police and the British, German and Spanish Intelligence, 1932–1945. Journal of Contemporary History. 18 (1): 1—25. doi:10.1177/002200948301800101. ISSN 0022-0094. JSTOR 260478. S2CID 153719176.
- Wiarda, Howard J. (1977). Corporatism and Development: The Portuguese Experience. Univ of Massachusetts Press. ISBN .
- Baklanoff, Eric N. (1992). The Political Economy of Portugal's Later "Estado Novo": A Critique of the Stagnation Thesis. Luso-Brazilian Review. 29 (1): 1—17. ISSN 0024-7413. JSTOR 3513163.
- Graham, Lawrence S., and Harry M. Makler. Contemporary Portugal: the revolution and its antecedents (U of Texas Press, 1979)
- Hamann, Kerstin; Christopher Manuel, Paul (1999). Regime changes and civil society in twentieth-century Portugal. South European Society and Politics. 4 (1): 71—96. doi:10.1080/13608740408539560.
- De Meneses, Filipe Ribeiro (2009). Salazar: A Political Biography. .
- Payne, Stanley G. A History of Spain and Portugal (2 vol 1973) full text online vol 2 after 1700; standard scholarly history; chapter 27, pp. 663–683
- Pimentel, Irene (2002). Women's Organizations and Imperial Ideology under the Estado Novo. Portuguese Studies. 18: 121—131. doi:10.1353/port.2002.0014. ISSN 0267-5315. JSTOR 41105184. S2CID 245843740.
- Pitcher, M. Anne. Politics in the Portuguese Empire: the State, industry, and cotton, 1926—1974 (Oxford University Press, 1993)
- Sardica, José Miguel (Summer 2011). The Memory of the Portuguese First Republic throughout the Twentieth Century (PDF). e-Journal of Portuguese History'. 9 (1): 1—27. ISSN 1645-6432.
- Stoer, Stephen R.; Dale, Roger (1987). Education, State, and Society in Portugal, 1926–1981. Comparative Education Review. 31 (3): 400—418. doi:10.1086/446698. ISSN 0010-4086. JSTOR 1188572. S2CID 143456417.
- West, S. George (1938). The Present Situation in Portugal. International Affairs. 17 (2): 211—232. doi:10.2307/2602248. ISSN 1468-2346. JSTOR 2602248.
Примітки
- . web.archive.org. 14 травня 2011. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 6 січня 2024.
- Portugal: A Second Salazar?. Time (амер.). 6 грудня 1968. ISSN 0040-781X. Процитовано 6 січня 2024.
- Portugal and European Integration, 1947–1992: an essay on protected openness in the European Periphery, Lucia Coppolaro, Pedro Lains, Brown University (e-journal of Portuguese History (e-JPH), Vol. 11, number 1, Summer 2013) (PDF).
- Rosas, Fernando, ред. (1994). História de Portugal. 7: O estado novo 1926 - 1974 / Fernando Rosas. Lisboa: Estampa. ISBN .
- Gomes, Isabel Pereira; Amorim, José Pedro; Correia, José Alberto; Menezes, Isabel (27 травня 2015). The Portuguese Literacy Campaigns After the Carnation Revolution (1974-1977). JSSE - Journal of Social Science Education (англ.). с. 22015 Revolution and Memories. doi:10.4119/JSSE-747. Процитовано 6 січня 2024.
- Neave, Guy R.; Amaral, Alberto; Centro de Investigação de Politicas do Ensino Superior, ред. (2012). Higher education in Portugal 1974-2009: a nation, a generation. Dordrecht: Springer Verl. ISBN .
- Whitman, Alden (28 July 1970). "Antonio Salazar: A Quiet Autocrat Who Held Power in Portugal for 40 Years". The New York Times.
- O Maior Português de Sempre - Oliveira Salazar (1ª Parte) (укр.), процитовано 7 січня 2024
- . web.archive.org. 3 березня 2016. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 7 січня 2024.
- Meneses, Filipe Ribeiro de (2010). Salazar: a political biography (вид. 2. U.S. printing). New York: Enigma Books. ISBN .
- Kay, Hugh (1970). Salazar and Modern Portugal. New York: Hawthorn Books.
- Wiarda, Howard J. (1977). Corporatism and development: the Portuguese experience. Amherst: The University of Massachusetts Pr. ISBN .
- Gallagher, Tom (1990). "Chapter 9: Conservatism, dictatorship and fascism in Portugal, 1914–45". In Blinkhorn, Martin (ed.). Fascists and Conservatives. Routledge. pp. 157–173.
- Nohlen, Dieter; Stöver, Philip, ред. (2010). Elections in Europe: a data handbook (вид. 1. ed). Baden-Baden: Nomos Verl.-Ges. ISBN .
- Adão, Áurea; José Remédios, Maria (2005-09). The educational narrativity in the first period of Oliveira Salazar’s government. Women’s voices in the National Assembly (1935–1945). History of Education (англ.). Т. 34, № 5. с. 547—559. doi:10.1080/00467600500221315. ISSN 0046-760X. Процитовано 9 січня 2024.
- Miranda, Professor Jorge - "Escritos vários sobre direitos fundamentais". ISBN .
- Herr, Richard; Costa Pinto, António (14 грудня 2012). The Portuguese Republic at One Hundred (англ.). ISBN .
- Paxton, Robert O. (1998-03). The Five Stages of Fascism. The Journal of Modern History. Т. 70, № 1. с. 1—23. doi:10.1086/235001. ISSN 0022-2801. Процитовано 9 січня 2024.
- Lewis, Paul H. (30 грудня 2002). Latin Fascist Elites: The Mussolini, Franco, and Salazar Regimes: The Mussolini, Franco, and Salazar Regimes (англ.). ABC-CLIO. ISBN .
- Lewis, Paul H. (30 грудня 2002). Latin Fascist Elites: The Mussolini, Franco, and Salazar Regimes: The Mussolini, Franco, and Salazar Regimes (англ.). ABC-CLIO. ISBN .
- Torgal, Luís Reis (1 вересня 2009). Estados novos, estado novo: ensaios de história política e cultural vol. I (порт.). Imprensa da Universidade de Coimbra / Coimbra University Press. ISBN .
- Wheeler, Douglas L. (1986). The Price of Neutrality: Portugal, the Wolfram Question, and World War II. Luso-Brazilian Review. Т. 23, № 1. с. 107—127. ISSN 0024-7413. Процитовано 9 січня 2024.
- Wheeler, Douglas L. (1986). The Price of Neutrality: Portugal, the Wolfram Question, and World War II. Luso-Brazilian Review. Т. 23, № 2. с. 97—111. ISSN 0024-7413. Процитовано 9 січня 2024.
- Clarence-Smith, William (2011). The Portuguese empire and the “battle for rubber” in the Second World War. Portuguese Studies Review (англ.). Т. 19, № 1-2. с. 177—196. Процитовано 9 січня 2024.
- Cohen, Eliot A.; Dear, I. C. B.; Foot, M. R. D. (1995). The Oxford Companion to World War II. Foreign Affairs. Т. 74, № 5. с. 165. doi:10.2307/20047320. ISSN 0015-7120. Процитовано 9 січня 2024.
- n2:1057-1515 - Search Results. search.worldcat.org. Процитовано 9 січня 2024.
- PORTUGAL IN MOURNING FOR HITLER. Argus. 4 трав. 1945. Процитовано 9 січня 2024.
- Graham, Lawrence S.; Makler, Harry M. (3 липня 2014). Contemporary Portugal: The Revolution and Its Antecedents (англ.). University of Texas Press. ISBN .
- Raby, Dawn L. (1989-01). Controlled, Limited and Manipulated Opposition under a Dictatorial Regime: Portugal, 1945-9. European History Quarterly (англ.). Т. 19, № 1. с. 63—84. doi:10.1177/026569148901900103. ISSN 0265-6914. Процитовано 9 січня 2024.
- Jessup, John E. (1989). A chronology of conflict and resolution, 1945 - 1985. New York: Greenwood Pr. ISBN .
- Portugal > History and Events > Date Table > Second Repubic. www.portugal-info.net. Процитовано 9 січня 2024.
- . web.archive.org. 23 лютого 2010. Архів оригіналу за 23 лютого 2010. Процитовано 9 січня 2024.
- Chalk, Peter (21 листопада 2012). Encyclopedia of Terrorism [2 volumes] (англ.). ABC-CLIO. ISBN .
- Portuguese Rebels Hijack Airliner; Scatter Leaflets — Madera Tribune 10 November 1961 — California Digital Newspaper Collection. cdnc.ucr.edu. Процитовано 9 січня 2024.
- . Архів оригіналу за 6 квітня 2009. Процитовано 6 листопада 2009.
- Weigert, S. (24 жовтня 2011). Angola: A Modern Military History, 1961-2002 (англ.). Springer. ISBN .
- . web.archive.org. 3 березня 2016. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 9 січня 2024.
- Rosas, Fernando, Fernando Martins, Luciano do Amaral, Maria Fernanda Rollo, and José Mattoso. O Estado Novo (1926-1974). Estampa, 1998.
- Inc, Time (29 липня 1940). LIFE (англ.). Time Inc.
- André Ventura: "Salazar atrasou-nos muitíssimo". www.sabado.pt (pt-pt) . Процитовано 10 січня 2024.
- Linz, Juan J.; Stepan, Alfred C. (1997). Problems of democratic transition and consolidation: southern Europe, South America, and post-communist Europe (вид. 2. print). Baltimore, Md.: Johns Hopkins Univ. Press. ISBN .
- web.archive.org. 19 березня 2012. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 10 січня 2024.
- Leite, Joaquim da Costa (2006-03). Instituições, Gestão e Crescimento Económico: Portugal, 1950-1973. Working Papers de Economia (Economics Working Papers) (англ.). Процитовано 10 січня 2024.
- Debates Parlamentares - Diário 118S3, p. 7 (1937-02-18). debates.parlamento.pt. Процитовано 10 січня 2024.
- Viseu, Albano Augusto Veiga. Memórias do Complexo Agro-Industrial do Cachão (Mirandela). Процитовано 10 січня 2024.
- Angola no outro lado do tempo 🇦🇴 (укр.), процитовано 10 січня 2024
- Do outro lado do tempo: Moçambique antes de 1975 VERSÂO COMPLETA (укр.), процитовано 10 січня 2024
- . web.archive.org. 11 травня 2013. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 10 січня 2024.
- Movimento das Forças Armadas (MFA). In Infopédia [Em linha]. Porto: Porto Editora, 2003–2009. [Consult. 2009-01-07].
- Movimento das Forças Armadas. maltez.info. Процитовано 10 січня 2024.
- A Guerra Colonial na Guine/Bissau (07 de 07) (укр.), процитовано 10 січня 2024
- A Guerra - Programa "Prós e Contras" da RTP1 - 15Out2007, opinião de João Bravo da Matta. ultramar.terraweb.biz. Процитовано 10 січня 2024.
- Adão, Áurea; Remédios, Maria José (2009). O alargamento da escolaridade obrigatória para as meninas portuguesas (1960), uma medida legislativa envergonhada: sua representação nos jornais. Revista HISTEDBR On-line (порт.). Т. 9, № 36. с. 3—13. doi:10.20396/rho.v9i36.8639636. ISSN 1676-2584. Процитовано 12 січня 2024.
- Конституція 1933 року (PDF).
- Braga, Paulo Drumond (00/2010). The Ministers of National Education (1936-1974): Sociology of a Task. Revista Lusófona de Educação (англ.). № 16. с. 23—38. ISSN 1645-7250. Процитовано 12 січня 2024.
- Braga, Paulo Drumond (00/2010). The Ministers of National Education (1936-1974): Sociology of a Task. Revista Lusófona de Educação (англ.). № 16. с. 23—38. ISSN 1645-7250. Процитовано 12 січня 2024.
- "António Faria Carneiro Pacheco, nota biográfica" (PDF).
- Lei n.º 1941, de 11 de Abril de 1936 - Wikisource. pt.wikisource.org (порт.). Процитовано 12 січня 2024.
- PORTUGAL; Secretaria-Geral do Ministério da Educação. Reformas do Ensino em Portugal: 1835—1869, Tomo I, Volume I. Lisboa, Secretaria-Geral do Ministério da Educação, 1989.
- Tavares, Adriana Maria Martin Tenreiro (2010). Dois tempos, dois espaços: a educação retratada no plano dos centenários (1940/50) e no projecto DEEB (1960/70). Процитовано 12 січня 2024.
- Palma, Nuno; Sbe, Nova; Reis, Jaime (2012). A tale of two regimes: Educational Achievement and Institutions in Portugal, 1910-1950. Процитовано 12 січня 2024.
- . web.archive.org. 12 травня 2014. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 12 січня 2024.
- "Decreto-lei 44530".
- Monumentos. www.monumentos.gov.pt. Процитовано 12 січня 2024.
- Constantino, Susana (2017-12). Coimbra e o valor identitário da retórica do Estado Novo. Dearq (ісп.). № 21. с. 64—75. doi:10.18389/dearq21.2017.06. ISSN 2011-3188. Процитовано 12 січня 2024.
- Infopédia. "Telescola - Infopédia". Infopédia - Dicionários Porto Editora.
- Stoer, Stephen R. (1983). A reforma de Veiga Simão no ensino: projecto de desenvolvimento social ou «disfarce humanista»?. Análise Social. Т. 19, № 77/79. с. 793—822. ISSN 0003-2573. Процитовано 12 січня 2024.
- "Decreto-Lei n.º 307/71".
- "Lei nº 5 / 73".
- A reforma do ministro "subversivo". Jornal Expresso (pt-PT) . Процитовано 12 січня 2024.
- "Decreto de Lei 402/73".
- . Fotw.net. Архів оригіналу за 8 April 2014. Процитовано 17 липня 2011.
{{}}
: Проігноровано невідомий параметр|df=
() - P S Lele, Dadra and Nagar Haveli: past and present, Published by Usha P. Lele, 1987,
- Gomes, Carlos de Matos, Afonso, Aniceto. OS anos da Guerra Colonial — Wiriyamu, De Moçambique para o mundo. Lisboa, 2010
- Adrian Hastings. The Telegraph (англ.). 26 червня 2001. Процитовано 13 січня 2024.
- (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2009. Процитовано 13 січня 2024.
- . web.archive.org. 7 серпня 2011. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 13 січня 2024.
- Cronologia: Movimento dos capitães, Centro de Documentação 25 de Abril, University of Coimbra.
- Arquivo Electrónico: Otelo Saraiva de Carvalho, Centro de Documentação 25 de Abril, University of Coimbra.
- . web.archive.org. 1 жовтня 2007. Архів оригіналу за 1 жовтня 2007. Процитовано 13 січня 2024.
- Maxwell, Kenneth (1986) 'Regime Overthrow and the Prospects for Democratic Transition in Portugal' in Transitions from Authoritarian Rule: Prospects for Democracy, ed. Guillermo O'Donnell, Philippe C. Schmitter, and Laurence Whitehead (Baltimore: Johns Hopkins), p. 113
- Gen Franco wanted to declare war on Portugal | Ghostarchive. ghostarchive.org. Процитовано 14 січня 2024.
- MacDonald, Scott B. European Destiny, Atlantic Transformations: Portuguese Foreign Policy Under the Second Republic, 1974-1992 (англ.). Transaction Publishers. ISBN .
- Flight from Angola. The Economist. ISSN 0013-0613. Процитовано 14 січня 2024.
- . web.archive.org. 13 січня 2009. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 14 січня 2024.
- IMF and Portugal Fast Facts. www.imf.org. Процитовано 14 січня 2024.
- «Se soubesse como o País ia ficar, não fazia a revolução»,.
- "Otelo: precisamos de um homem honesto como Salazar".
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нова Держава
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Portugaliya znachennya Dlya Estado Novo v Braziliyi divis Estadu Novu Portugalska Respublika1933 1974Prapor GerbGimn Gimn PortugaliyiPortugaliyi istorichni kordoni na kartiStolicya LisabonMovi portugalskaReligiyi katolicizmForma pravlinnya respublikaPrezident 1926 1951 Oshkar Karmona 1951 1958 Fransishku Lopesh 1958 1974 Ameriku TomashPrem yer ministr 1932 1968 Antoniu Salazar 1968 1974 Marselu KaetanuZakonodavchij organ ParlamentIstoriya progoloshennya 19 bereznya 1933 chlen OON 14 grudnya 1955 revolyuciya gvozdik 25 kvitnya 1974Plosha 1940 2 168 071 km2Naselennya 1940 17 103 404 osib Gustota 7 9 osib km 1970 22 521 010 l Gustota 10 4 osib km Valyuta eskudo Nova Derzhava port Estado Novo korporativistska portugalska derzhava vstanovlena 1933 roku Vona rozvinulasya z utvorenoyi pislya derzhavnogo perevorotu 28 travnya 1926 roku proti nestabilnoyi Pershoyi respubliki Razom voni viznayutsya istorikami yak Druga Portugalska Respublika port Segunda Republica Portuguesa Nova derzhava znachnoyu miroyu nathnenna konservativnoyu ta avtokratichnoyu ideologiyami bula rozroblena Antoniu de Olivejra Salazarom yakij buv golovoyu Radi ministriv z 1932 roku doki hvoroba ne zmusila jogo piti z posadi 1968 roku Na protivagu komunizmu socializmu sindikalizmu anarhizmu liberalizmu ta rezhim buv konservativnim korporativistskim i nacionalistichnim za svoyeyu prirodoyu zahishayuchi tradicijnij katolicizm Portugaliyi Jogo politika peredbachala uvichnennya Portugaliyi yak naciyi vidpovidno do doktrini luzotropikalizmu de Angola Mozambik ta inshi portugalski teritoriyi vvazhalisya prodovzhennyam samoyi Portugaliyi a vona peredbachuvanim dlya zamorskih suspilstv v afrikanskih ta azijskih volodinnyah Za chasiv Novoyi derzhavi Portugaliya namagalasya zberegti velicheznu bagatovikovu imperiyu zagalnoyu plosheyu 2 168 071 kvadratnij kilometr todi yak inshi kolishni kolonialni derzhavi na toj chas zdebilshogo priyednalisya do globalnih zaklikiv do samoviznachennya i nezalezhnosti svoyih zamorskih kolonij Portugaliya vstupila do Organizaciyi Ob yednanih Nacij OON 1955 roku ta bula chlenom zasnovnikom NATO 1949 OESR 1961 ta YeAVT 1960 1968 roku prem yer ministrom zamist postarilogo i visnazhenogo Salazara buv priznachenij Marselu Kaetanu vin prodovzhiv toruvati shlyah do ekonomichnoyi integraciyi z Yevropoyu i vishogo rivnya v krayini domigshis pidpisannya vazhlivoyi ugodi pro vilnu torgivlyu z Yevropejskoyu ekonomichnoyu spilnotoyu YeES 1972 roku Z 1950 roku i do smerti Salazara 1970 roku VVP na dushu naselennya v Portugaliyi zrostav u serednomu na 5 7 na rik Popri znachne ekonomichne zrostannya ta ekonomichnu konvergenciyu do padinnya Novoyi derzhavi 1974 roku Portugaliya vse she mala najnizhchij dohid na dushu naselennya i najnizhchij riven gramotnosti v Zahidnij Yevropi hocha situaciya zalishilasya takoyu i pislya padinnya i prodovzhuye zalishatisya donini 25 kvitnya 1974 roku Revolyuciya gvozdik u Lisaboni vijskovij perevorot organizovanij livimi portugalskimi oficerami RZS prizviv do padinnya Novoyi derzhavi GeografiyaDruga Portugalska Respublika poshiryuvala svij suverenitet na taki suchasni derzhavi i teritoriyi Portugaliya Angola Mozambik Gvineya Bisau Kabo Verde San Tome i Prinsipi Indiya Portugalska Indiya Benin Uyida Shidnij Timor KNR Makao PrelyudiyaKorol Portugaliyi Karlush I pidtverdiv kolonialni dogovori 19 stolittya yaki stabilizuvali situaciyu v Odnak ci ugodi buli nepopulyarni v Portugaliyi de yih vvazhali takimi sho zavdayut shkodi krayini Krim togo Portugaliyu dvichi ogoloshuvali bankrutom vpershe 14 chervnya 1892 roku i vdruge 10 travnya 1902 roku sho sprichinilo promislovi zavorushennya antagonizm mizh socialistami i respublikancyami ta kritiku monarhiyi v presi Karlush vidreaguvav na ce priznachennyam na posadu prem yer ministra a zgodom pogodivsya na rozpusk parlamentu 1908 roku Karlusha I bulo vbito v Lisaboni antimonarhistami Portugalska monarhiya proisnuvala do 1910 roku koli v rezultati revolyuciyi 5 zhovtnya vona bula povalena i Portugaliya bula progoloshena respublikoyu Povalennya portugalskoyi monarhiyi 1910 roku prizvelo do 16 richnoyi borotbi za zberezhennya parlamentskoyi demokratiyi v umovah respublikanizmu Pershoyi Portugalskoyi Respubliki 1910 1926 Derzhavnij perevorot 28 travnya 1926 roku abo v period Novoyi derzhavi Nacionalna revolyuciya port Revolucao Nacional bula vijskovoyu akciyeyu yaka poklala kraj haotichnomu pravlinnyu Pershoyi Portugalskoyi Respubliki ta zapochatkuvala Vijskovu diktaturu yaka 1928 roku peretvorilasya v Salazar stav prem yer ministrom 1932 roku a 1933 roku peretvoriv yiyi na Novu derzhavu viznachivshi Portugaliyu yak korporativnu odnopartijnu ta bagatokontinentalnu krayinu Oskilki fashistski organizaciyi buli populyarnimi j shiroko pidtrimuvalisya v bagatoh krayinah napriklad italijskij fashizm i nacional socializm yak suprotivniki komunistichnih ideologij Antoniu de Olivejra Salazar rozrobiv Novu derzhavu yaku mozhna opisati yak pravoradikalnij korporativistskij uryad Osnovoyu jogo rezhimu bula platforma stabilnosti na vidminu vid nestabilnogo seredovisha Pershoyi respubliki Na dumku deyakih portugalskih doslidnikiv takih yak Zhajme Nogejra Pintu ta Ruj Ramusha jogo ranni reformi ta politika zminili vsyu krayinu zabezpechivshi politichnu ta finansovu stabilnist a otzhe spokijnij socialnij poryadok ta ekonomichne zrostannya pislya politichno nestabilnih i finansovo haotichnih rokiv Pershoyi Portugalskoyi Respubliki 1910 1926 Pislya Pershoyi respubliki koli ne bulo dosyagnuto navit gromadskogo poryadku ce viglyadalo razyuchim prorivom dlya bilshosti naselennya v cej moment Salazar dosyag vershini svoyeyi populyarnosti Cya transformaciya Portugaliyi todi bula vidoma yak Vchennya Salazara port A Licao de Salazar Programa Salazara bula spryamovana proti komunizmu socializmu ta liberalizmu Vona bula prokatolickoyu konservativnoyu i nacionalistichnoyu Jogo politika peredbachala uvichnennya Portugaliyi yak imperiyi finansovo avtonomnoyi ta politichno nezalezhnoyi vid panivnih nadderzhav a takozh yak Shob pidtrimati svoyu kolonialnu politiku Salazar zreshtoyu vzyav na ozbroyennya koncepciyu luzotropikalizmu brazilskogo istorika stverdzhuyuchi sho oskilki Portugaliya bula bagatokulturnoyu bagatorasovoyu ta bagatokontinentalnoyu krayinoyu z 15 stolittya vtrata yiyi zamorskih teritorij v Africi ta Aziyi prizvede do rozchlenuvannya krayini ta poklade kraj nezalezhnosti Portugaliyi Z geopolitichnoyi tochki zoru vtrata cih teritorij zmenshit samodostatnist portugalskoyi derzhavi Protyagom 1930 h i 1940 h rokiv Salazar rishuche opiravsya ideyam Frejre chastkovo tomu sho Frejre stverdzhuvav sho portugalci bilsh shilni do zmishannya ras nizh inshi yevropejski naciyi Salazar prijnyav luzotropikalizm lishe pislya togo yak sponsoruvav vizit Frejre do Portugaliyi ta deyakih yiyi zamorskih teritorij u 1951 i 1952 rokah Rezultatom cogo vizitu stala robota Frejre Prigoda i rutina port Aventura e Rotina Za chasiv Novoyi derzhavi najvidomisha sportivna zirka Portugaliyi Eusebiu da Silva Ferrejra ta najbilsh nagorodzhenij oficer portugalskih zbrojnih sil buli chornoshkirimi portugalskimi gromadyanami yaki narodilisya i virosli na afrikanskih teritoriyah Portugaliyi RezhimFragment restavraciyi u v yaznici Penisha dlya politichnih v yazniv Politichna filosofiya Novoyi Derzhavi gruntuvalasya na blizkij interpretaciyi katolickoyi socialnoyi doktrini yak i todishnij rezhim Engelberta Dolfusa v Avstriyi Ekonomichna sistema vidoma yak korporatizm bazuvalasya na shozhih interpretaciyah papskih enciklik Rerum novarum Lev XIII 1891 i Quadragesimo anno Pij XI 1931 yaki mali na meti zapobigti klasovij borotbi ta peretvoriti ekonomichni problemi na drugoryadni stosovno socialnih cinnostej Rerum novarum stverdzhuvala sho trudovi ob yednannya ye chastinoyu prirodnogo poryadku yak i sim ya Takim chinom pravo lyudej ob yednuvatisya v profspilki ta zajmatisya trudovoyu diyalnistyu ye nevidchuzhuvanim i ne mozhe buti zaperechene ni robotodavcyami ni derzhavoyu Quadragesimo anno nadala plan dlya zvedennya korporativistskoyi sistemi Grupoyu yuristiv biznesmeniv svyashennosluzhiteliv ta universitetskih profesoriv pid kerivnictvom Salazara a takozh Marselu Kaetanu yakij vidigravav vazhlivu rol bula rozroblena nova konstituciya Konstituciya stvorila Novu derzhavu teoretichno korporativistsku derzhavu sho predstavlyaye grupi interesiv a ne okremih osib Lideri hotili stvoriti sistemu v yakij narod buv bi predstavlenij cherez korporaciyi a ne cherez partiyi sho rozkolyuyut suspilstvo i v yakij nacionalni interesi buli b prioritetnimi nad vimogami okremih grup Salazar vvazhav sho partijna sistema v Portugaliyi zaznala bezpovorotnoyi porazki Antoniu de Olivejra Salazar 1939 rik Na vidminu vid Mussolini chi Gitlera Salazar nikoli ne mav namiru stvoriti partijnu derzhavu Salazar buv proti koncepciyi ciloyi partiyi i 1930 roku vin stvoriv Nacionalnu yednist de fakto odnopartijnu organizaciyu ale vin stvoriv yiyi yak nepartijnu Nacionalna yednist bula stvorena dlya kontrolyu i strimuvannya gromadskoyi dumki a ne dlya yiyi mobilizaciyi yiyi metoyu bulo zmicnennya i zberezhennya tradicijnih cinnostej a ne vstanovlennya novogo suspilnogo ladu Ministri diplomati ta derzhavni sluzhbovci nikoli ne buli zmusheni vstupati do Nacionalnoyi yednosti Zakonodavchij organ Nacionalna Asambleya buv obmezhenij chlenami Nacionalnoyi yednosti Vona mogla iniciyuvati zakonoproyekti ale lishe z pitan yaki ne potrebuvali derzhavnih vitrat Paralelna Korporativna palata vklyuchala predstavnikiv municipalitetiv religijnih kulturnih i profesijnih grup a takozh oficijnih robitnichih sindikativ yaki prijshli na zminu vilnim profspilkam Za slovami Govarda Viardi lyudi yaki prijshli do vladi za chasiv Novoyi Derzhavi buli shiro sturbovani bidnistyu i vidstalistyu svoyeyi krayini vidmezhuvavshis vid anglo amerikanskih politichnih vpliviv rozvivayuchi pri comu novu miscevu politichnu model i polegshuyuchi zhalyugidni umovi zhittya yak silskoyi tak i miskoyi bidnoti Nova konstituciya zaprovadzhena Salazarom vstanovlyuvala antiparlamentskij i avtoritarnij uryad yakij proisnuvav do 1974 roku Prezident mav obiratisya vsenarodnim golosuvannyam strokom na sim rokiv Na paperi novij dokument nadilyav prezidenta shirokimi majzhe diktatorskimi povnovazhennyami vklyuchayuchi pravo priznachati ta zvilnyati prem yer ministra Prezident buv pidnesenij do najvishogo stanovisha yak koleso rivnovagi zahisnik i verhovnij arbitr nacionalnoyi politiki Prezident Karmona odnak nadav Salazaru bilsh mensh povnu svobodu dij pislya priznachennya jogo prem yer ministrom i prodovzhuvav robiti ce j nadali Karmona i jogo nastupniki budut zdebilshogo pidstavnimi osobami oskilki realna vlada nalezhatime Salazaru Viarda stverdzhuye sho Salazar dosyag svogo stanovisha ne lishe zavdyaki konstitucijnim polozhennyam ale j zavdyaki svoyemu harakteru vladnomu absolyutistskomu ambitnomu pracovitomu ta intelektualno bliskuchomu Korporativistska konstituciya bula shvalena na nacionalnomu portugalskomu konstitucijnomu referendumi 19 bereznya 1933 roku Proyekt buv opublikovanij za rik do cogo i gromadskosti bulo zaproponovano visloviti svoyi zaperechennya v presi Ci zaperechennya yak pravilo mali zagalnij harakter i lishe nevelika kilkist lyudej mensh yak 6000 progolosuvala proti novoyi konstituciyi Nova konstituciya bula shvalena 99 5 golosiv ale 488 840 utrimalisya pri zareyestrovanomu elektorati v 1 330 258 osib sho zarahuvalosya yak tak G yu Kej zaznachaye sho velika kilkist tih hto utrimavsya mozhe buti pov yazana z tim sho viborcyam bulo zaproponovano paketnu ugodu na yaku voni povinni buli vidpovisti tak abo ni bez mozhlivosti prijnyati odin punkt i vidkinuti inshij Na comu referendumi zhinkam vpershe v Portugaliyi bulo dozvoleno golosuvati Yihnye pravo golosu ne bulo otrimano za chasiv Pershoyi respubliki popri zusillya feministok i navit pid chas golosuvannya na referendumi vimogoyu dlya zhinok viborciv bula serednya osvita v toj chas yak cholovikam dostatno bulo vmiti chitati j pisati Piznishe pravo golosu dlya zhinok bulo dvichi rozshireno za chasiv Novoyi Derzhavi Vpershe ce stalosya 1946 roku a vdruge 1968 roku za chasiv Marselu Kaetanu koli zakon 2137 progolosiv rivnist cholovikiv i zhinok u viborchih cilyah Viborchij zakon 1968 roku ne robiv zhodnoyi riznici mizh cholovikami ta zhinkami 1933 rik stav perelomnim v istoriyi zakonodavstva Portugaliyi Pid kerivnictvom Salazara Teotuniu Perejra zastupnik derzhavnogo sekretarya z pitan korporacij ta socialnogo zabezpechennya yakij pidporyadkovuvavsya bezposeredno Salazaru uhvaliv shiroke zakonodavstvo sho sformuvalo korporativistsku strukturu ta zapochatkuvalo vseosyazhnu sistemu socialnogo zabezpechennya Cya sistema bula odnakovo antikapitalistichnoyu ta antisocialistichnoyu Korporatizaciya robitnichogo klasu suprovodzhuvalasya suvorim zakonodavstvom sho regulyuvalo biznes Robitnichi organizaciyi buli pidporyadkovani derzhavnomu kontrolyu ale otrimali legitimnist yakoyi nikoli ranishe ne mali i stali beneficiarami riznomanitnih novih socialnih program Prote vazhlivo zaznachiti sho navit u pershi roki spovneni entuziazmu korporativistski organizaciyi ne buli v centri vladi a otzhe korporatizm ne buv spravzhnoyu osnovoyu vsiyeyi sistemi 1934 roku Portugaliya rozgromila Portugalskij fashistskij ruh i zaslala v ramkah chistki kerivnictva takozh vidomih yak sini sorochki port camisas azuis Salazar zasudiv nacional sindikalistiv yak takih sho nadihayutsya pevnimi inozemnimi modelyami a yihnye zvelichennya molodi kult sili cherez pryamu diyu princip vishosti derzhavnoyi politichnoyi vladi v suspilnomu zhitti shilnist do organizaciyi mas navkolo odnogo lidera yak fundamentalni vidminnosti mizh fashizmom i katolickim korporativizmom Novoyi Derzhavi Vlasna partiya Salazara Nacionalna yednist bula sformovana yak pidporyadkovana organizaciya shirokogo profilyu dlya pidtrimki samogo rezhimu a tomu ne mala vlasnoyi filosofiyi U toj chas bagato yevropejskih krayin poboyuvalisya rujnivnogo potencialu komunizmu Bagato chleniv Nacional sindikalistskogo ruhu zgodom priyednalisya do Nacionalnoyi yednosti Odna z golovnih kritik jogo rezhimu polyagaye v tomu sho stabilnist bula kuplena i pidtrimuvalasya shlyahom pridushennya prav i svobod lyudini Korporativistska derzhava mala pevnu shozhist z italijskim fashizmom Benito Mussolini ale buli znachni vidminnosti v moralnomu pidhodi do upravlinnya Hocha Salazar zahoplyuvavsya Mussolini i perebuvav pid vplivom jogo Salazar distanciyuvavsya vid fashistskoyi diktaturi yaku vin vvazhav yazichnickoyu cezaristskoyu politichnoyu sistemoyu sho ne viznaye ni pravovih ni moralnih obmezhen Chleni Portugalskoyi molodi pracyuyut u lisoparku Monsanto Lisabon priblizno 1938 rik Salazar takozh rozglyadav nimeckij nacizm yak takij sho spoviduye yazichnicki elementi yaki vin vvazhav ogidnimi Naperedodni Drugoyi svitovoyi vijni Salazar zrobiv taku zayavu Mi proti vsih form internacionalizmu komunizmu socializmu sindikalizmu i vsogo sho mozhe rozdiliti zvesti do minimumu abo rozbiti sim yu Mi proti klasovoyi vijni nereligijnosti ta neloyalnosti do svoyeyi krayini proti kripactva materialistichnoyi koncepciyi zhittya ta prevalyuvannya sili nad pravom Odnak Nova Derzhava perejnyala bagato fashistskih ris najyaskravishimi prikladami yakih ye Portugalska molod ta korporatizm pislya zakinchennya Drugoyi svitovoyi vijni Salazar vidmezhuvav svij rezhim vid fashizmu Druga svitova vijna Salazar 1940 rik Portugaliya oficijno zberigala nejtralitet pid chas Gromadyanskoyi vijni v Ispaniyi 1936 39 ale neglasno nadavala dopomogu nacionalistam Fransisko Franko Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni 1939 1945 rokiv vvazhayuchi svoyim najvishim prioritetom uniknennya nacistskogo vtorgnennya yake bulo nastilki rujnivnim dlya bilshosti inshih yevropejskih krayin Spochatku rezhim demonstruvav pevni simpatiyi do krayin Osi Salazar napriklad visloviv shvalennya nimeckomu vtorgnennyu do Radyanskogo Soyuzu Pochinayuchi z 1943 roku Portugaliya nadavala perevagu soyuznikam nadavshi v orendu vijskovo povitryani bazi na Azorskih ostrovah Portugaliya neohoche zdavala Azorski ostrovi v orendu cherez pryamu zagrozu vtorgnennya yaksho Portugaliya ne zadovolnit prohannya soyuznikiv V statusi oficijnogo nejtralitetu Portugaliya torguvala z oboma storonami 1944 roku pislya silnogo tisku z boku soyuznikiv vona pripinila zhittyevo vazhlivi postachannya volframu ta kauchuku do Nimechchini Lisabon buv bazoyu dlya operacij Mizhnarodnogo Chervonogo Hresta yakij dopomagav vijskovopolonenim soyuznikiv i golovnim povitryanim tranzitnim punktom mizh Velikoyu Britaniyeyu i SShA 1942 roku avstralijski vijska nenadovgo okupuvali portugalskij Timor ale nezabarom buli rozgromleni yaponskimi vijskami Salazar pracyuvav nad vidnovlennyam kontrolyu nad Shidnim Timorom sho vidbulosya pislya kapitulyaciyi Yaponiyi 1945 roku 1945 roku Portugaliya ogolosila dvodennu zhalobu cherez smert Adolfa Gitlera Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Prezident Trumen pidpisuye Pivnichnoatlantichnij dogovir Odnak pislya Drugoyi svitovoyi vijni 1939 1945 korporativistska ekonomichna model stavala dedali mensh pridatnoyu A pislya dekolonizaciyi u 1950 1960 h rokah portugalskij rezhim stav takozh dzherelom kritiki ta nezgodi z boku bilshoyi chastini mizhnarodnoyi spilnoti Odnak Salazar trimavsya za nogo tim samim spovilnyuyuchi dovgostrokovij ekonomichnij rozvitok krayini Povoyenna politika Salazara dozvolila pevnu liberalizaciyu v politici zokrema organizovanu opoziciyu z bilshoyu svobodoyu presi Opozicijni partiyi buli do pevnoyi miri tolerantnimi ale yih takozh kontrolyuvali obmezhuvali ta manipulyuvali nimi v rezultati chogo voni rozkololisya na frakciyi j tak i ne sformuvali ob yednanu opoziciyu Vin dozvoliv stvorennya Ruhu demokratichnoyi yednosti port Movimento de Unidade Democratica 1945 roku Ruh bojkotuvav vibori i Salazar legko peremig 18 listopada 1945 roku 1949 roku Portugaliya stala chlenom zasnovnikom NATO Prezident Oshkar Karmona pomer 1951 roku pislya 25 rokiv perebuvannya na posadi i jogo nastupnikom stav Fransishku Kravejru Lopish Prote Lopish ne zahotiv dati Salazaru tu svobodu dij yaku dav jomu Karmona i buv zmushenij piti u vidstavku nezadovgo do zakinchennya svogo terminu 1958 roku Morskij ministr Ameriku Tomash perekonanij konservator balotuvavsya na viborah 1958 roku yak oficijnij kandidat Kandidatom vid opoziciyi buv general Umbertu Delgadu Delgadu otrimav lishe blizko 25 golosiv viborciv todi yak 52 6 progolosuvali za Tomasha Vibori spochatku sprijmalisya yak trohi bilshe nizh imitaciya demokratiyi doki reporter ne zapitav Delgadu chi zalishit vin Salazara u razi peremogi na viborah Delgadu vidpoviv Ochevidno ya jogo zvilnyu port Obviamente demito o Vin dobre znav sho pravo prezidenta zvilnyati prem yer ministra bulo na paperi yedinim strimuvalnim faktorom vladi Salazara Zgodom mitingi Delgadu zbirali velichezni natovpi Piznishe z yavilisya dokazi togo sho PIDE vkidala v urni dlya golosuvannya golosi za Tomasha sho zmusilo bagatoh nejtralnih sposterigachiv zrobiti visnovok sho Delgadu peremig bi yakbi Salazar dozvoliv provesti chesni vibori Pislya viboriv Delgadu buv zvilnenij z portugalskoyi armiyi ta znajshov pritulok u brazilskomu posolstvi a potim virushiv u vignannya provivshi bilshu chastinu svogo zhittya v Braziliyi a zgodom v Alzhiri Ne bazhayuchi dopustiti peremogi opoziciyi 1965 roku Salazar skasuvav pryami vibori prezidenta na korist obrannya jogo Nacionalnoyu asambleyeyu yaka perebuvala pid zhorstkim kontrolem rezhimu i vikonuvala rol kolegiyi viborshikiv 23 sichnya 1961 roku vijskovij oficer i politik Enrike Galvan ocholiv zahoplennya portugalskogo pasazhirskogo sudna Santa Mariya Teroristichna operaciya bula uspishnoyu z tochki zoru antirezhimnoyi propagandi ale v procesi yiyi provedennya zaginula odna lyudina Galvan stverdzhuvav sho jogo namirom bulo vidplisti do Angoli shob stvoriti v Luandi renegatskij portugalskij uryad na protivagu Salazaru Galvan zvilniv pasazhiriv v rezultati peregovoriv z brazilskimi oficijnimi osobami v obmin na politichnij pritulok u Braziliyi Piznishe togo zh roku vikradachi zmusili litak zrobiti kolo nad Lisabonom shob skinuti listivki proti diktaturi Pislya cogo shestero vikradachiv zmusili ekipazh vidvezti yih nazad do Marokko 1969 Najbilsh nagorodzhenij oficer v istoriyi portugalskoyi armiyi 1962 roku stalasya akademichna kriza Rezhim poboyuyuchis zrostannya populyarnosti yak suto demokratichnih tak i komunistichnih idej sered studentiv zdijsniv bojkot i zakrittya kilkoh studentskih ob yednan ta organizacij u tomu chisli vazhlivogo Nacionalnogo sekretariatu portugalskih studentiv Bilshist chleniv ciyeyi organizaciyi buli bojovikami opoziciyi sered yakih bulo bagato komunistiv Antirezhimni politichni aktivisti perebuvali pid slidstvom i peresliduvannyam i zalezhno vid tyazhkosti zlochinu zazvichaj potraplyali do v yaznici abo perevodilisya z odnogo universitetu do inshogo z metoyu destabilizaciyi opozicijnih merezh ta yihnoyi iyerarhichnoyi organizaciyi Studenti za potuzhnoyi pidtrimki pidpilnoyi Komunistichnoyi partiyi vidpovili demonstraciyami kulminaciyeyu yakih stala velichezna studentska demonstraciya v Lisaboni 24 bereznya yaka bula zhorstoko pridushena specpriznachencyami Marselu Kaetanu vidatnij chlen rezhimu i chinnij rektor Lisabonskogo universitetu podav u vidstavku Vijskovij parad ZS Portugaliyi v Luandi pid chas kolonialnoyi vijni 1961 74 Nebazhannya bagatoh molodih cholovikiv prijmati tyagoti kolonialnoyi vijni prizvelo do togo sho desyatki tisyach portugalskih gromadyan shoroku viyizhdzhali v poshukah ekonomichnih mozhlivostej za kordon shob uniknuti prizovu do armiyi Za ponad 15 rokiv majzhe miljon osib emigruvav do Franciyi she miljon do SShA bagato soten tisyach do Nimechchini Shvejcariyi Velikoyi Britaniyi Lyuksemburgu Venesueli chi Braziliyi Politichni partiyi taki yak Socialistichna partiya peresliduvani na batkivshini buli stvoreni v emigraciyi Yedinoyu partiyeyu yakij vdalosya prodovzhiti nelegalno diyati v Portugaliyi protyagom usogo periodu diktaturi bula Komunistichna partiya Plosha Rossio Lisabon cherven 1968 roku 1964 roku Delgadu zasnuvav u Rimi Front nacionalnogo vizvolennya Portugaliyi publichno zayavlyayuchi sho yedinim sposobom pokinchiti z Novoyu Derzhavoyu ye vijskovij perevorot todi yak bagato inshih vistupali za nacionalne povstannya Delgadu ta jogo brazilskij sekretar Araharir Morejra de Kampush buli vbiti 13 lyutogo 1965 roku v Ispaniyi u zasidci vlashtovanij PIDE Na dumku deyakih portugalskih pravih doslidnikiv takih yak Zhajme Nogejra Pintu i Ruj Ramush ranni reformi i politika Salazara zabezpechili politichnu i finansovu stabilnist a otzhe socialnij poryadok i ekonomichne zrostannya pislya politichno nestabilnih i finansovo haotichnih rokiv Pershoyi respubliki 1910 1926 Inshi istoriki yak ot livij politik zaznachayut sho politika Salazara z 1930 h do 1950 h rokiv prizvela do ekonomichnoyi ta socialnoyi stagnaciyi i nestrimnoyi emigraciyi peretvorivshi Portugaliyu na odnu z najbidnishih krayin Yevropi yaka takozh mala nizhchij riven gramotnosti nizh yiyi susidi v Pivnichnij pivkuli Marselu Kaetanu 1968 roku Salazar perenis insult Oskilki vvazhalosya sho jomu zalishilosya zhiti nedovgo Tomash zaminiv jogo na Marselu Kaetanu kolishnogo rektora Lisabonskogo universitetu i vidatnogo vchenogo yuridichnogo fakultetu yakij popri svoyu protestnu vidstavku 1962 roku buv prihilnikom rezhimu Salazar tak i ne buv poinformovanij pro ce rishennya i yak povidomlyayetsya pomer 1970 roku vse she vvazhayuchi sebe prem yer ministrom Bilshist lyudej spodivalisya sho Kaetanu pom yakshit mezhi avtoritarnogo rezhimu Salazara i modernizuye ekonomiku yaka vzhe zrostala Kaetanu prodovzhiv spriyati ekonomichnomu zrostannyu i zdijsniv vazhlivi socialni pokrashennya taki yak priznachennya shomisyachnoyi pensiyi silskim pracivnikam yaki nikoli ne mali mozhlivosti splachuvati vneski na socialne strahuvannya Na nacionalnomu rivni buli zrobleni deyaki masshtabni investiciyi taki yak budivnictvo velikogo naftopererobnogo centru v Sineshi Spochatku ekonomika reaguvala duzhe dobre ale v 1970 h rokah pochali proyavlyatisya serjozni problemi chastkovo cherez dvoznachnu inflyaciyu z 1970 roku i dali ta naslidki naftovoyi krizi 1973 roku Eusebiu da Silva Ferrejra najvidomishij portugalskij sportsmen chasiv Novoyi Derzhavi Odnak naftova kriza 1973 roku mala potencijno spriyatlivij vpliv na Portugaliyu oskilki majzhe nerozvidani zapasi nafti yaki Portugaliya mala na svoyih zamorskih teritoriyah Angoli ta San Tome i Prinsipi pochali rozroblyatisya shvidkimi tempami Hocha Kaetanu buv zasadnicho avtoritarnim vin doklav pevnih zusil shob zrobiti rezhim bilsh vidkritim Nevdovzi pislya prihodu do vladi vin perejmenuvav rezhim na socialnu derzhavu i desho posiliv svobodu slova ta presi Ci zahodi buli nedostatnimi dlya znachnoyi chastini naselennya yaka ne pam yatala nestabilnosti sho pereduvala pravlinnyu Salazara Lyudi takozh buli rozcharovani tim sho Kaetanu ne bazhav liberalizuvati viborchu sistemu Provedennya viboriv 1969 i 1973 rokiv malo chim vidriznyalosya vid minulih viboriv za poperedni chotiri desyatilittya Nacionalna yednist perejmenovana na Narodnu nacionalnu diyu yak i ranishe zdobuvala vsi miscya v parlamenti Yak i ranishe opoziciyu led terpili a opozicijni kandidati zaznavali zhorstokih represij Odnak Kaetanu dovelosya vitratiti ves svij politichnij kapital shob vichaviti navit ci mizerni reformi z prihilnikiv zhorstkoyi liniyi rezhimu nasampered Tomasha yakij ne buv gotovij dati Kaetanu taku svobodu dij yaku vin dav Salazaru Takim chinom Kaetanu buv ne v zmozi chiniti opir koli Tomash ta inshi reakcioneri zmusili pripiniti 1973 roku eksperiment z reformami EkonomikaSalazar oglyadaye maket mosta Santa Klara v Koyimbri Golovnoyu problemoyu Portugaliyi 1926 roku buv velicheznij derzhavnij borg Kilka raziv mizh 1926 i 1928 rokami Salazar vidmovlyavsya vid priznachennya na posadu ministra finansiv Vin poyasnyuvav ce poganim stanom zdorov ya viddanistyu svoyim starim batkam i tim sho viddaye perevagu akademichnim monastiryam 1927 roku za chasiv ministra Sinelya de Kordesha derzhavnij deficit prodovzhuvav zrostati Uryad namagavsya otrimati krediti vid pid egidoyu Ligi Nacij ale umovi buli viznani neprijnyatnimi Koli Portugaliya opinilasya pid zagrozoyu neminuchogo finansovogo krahu Salazar nareshti pogodivsya stati ministrom finansiv 26 kvitnya 1928 roku pislya togo yak respublikanec i mason Oshkar Karmona buv obranij prezidentom Odnak pered tim yak obijnyati cyu posadu vin osobisto zaruchivsya vid Karmoni kategorichnim zapevnennyam sho na posadi ministra finansiv vin matime pravo nakladati veto na vitrati v usih uryadovih vidomstvah a ne lishe u svoyemu vlasnomu Salazar buv finansovim carem faktichno z dnya vstupu na posadu Protyagom odnogo roku ozbroyenij specialnimi povnovazhennyami Salazar zbalansuvav byudzhet i stabilizuvav portugalsku valyutu Navodyachi lad u derzhavnih rahunkah zaprovadzhuyuchi zhorstku ekonomiyu ta zapisuyuchi chervonim olivcem vitrati Salazar stvoriv pershij z bagatoh proficitiv byudzhetu sho stalo bezprecedentnim novovvedennyam u Portugaliyi U lipni 1940 roku amerikanskij zhurnal Lajf opublikuvav stattyu pro Portugaliyu i posilayuchis na yiyi nedavnyu haotichnu istoriyu stverdzhuvav sho bud hto hto bachiv Portugaliyu 15 rokiv tomu cilkom mig bi skazati sho vona zaslugovuye na smert Vona bula pogano kerovanoyu zbankrutiloyu ubogoyu ohoplenoyu hvorobami j bidnistyu Ce buv takij bezlad sho Liga Nacij vinajshla slovo dlya opisu absolyutnogo nizkogo rivnya nacionalnogo dobrobutu portugalskij Todi armiya skinula respubliku yaka dovela krayinu do takogo zhalyugidnogo stanu Lajf dodav sho keruvati Portugaliyeyu bulo vazhko i poyasniv yak Salazar zastav krayinu v haosi ta bidnosti a potim reformuvav yiyi Krayini chleni YeAVT pislya 1995 Kolishni krayini chleni nini perevazhno krayini chleni YeS Portugaliya priyednalasya do YeEC 1986 roku zaraz YeS pokinuvshi YeAVT pislya zasnuvannya 1960 roku Z 1950 roku i do smerti Salazara 1970 roku VVP na dushu naselennya v Portugaliyi zrostav u serednomu na 5 7 na rik Poyava novih tehnokrativ na pochatku 1960 h rokiv z ekonomichnim ta tehnichno promislovim dosvidom prizvela do novogo periodu ekonomichnogo pidnesennya koli Portugaliya stala privablivoyu krayinoyu dlya mizhnarodnih investicij Promislovij rozvitok ta ekonomichne zrostannya trivatimut protyagom 1960 h rokiv Pid chas perebuvannya Salazara na posadi prem yer ministra Portugaliya brala uchast u stvorenni Yevropejskoyi asociaciyi vilnoyi torgivli YeAVT 1960 roku ta Organizaciyi ekonomichnogo spivrobitnictva ta rozvitku OESR 1961 roku Na pochatku 1960 h rokiv Portugaliya takozh priyednalasya do Generalnoyi ugodi z tarifiv i torgivli GATT Mizhnarodnogo valyutnogo fondu MVF ta Svitovogo banku Ce oznamenuvalo pochatok ekonomichnoyi politiki Salazara bilsh oriyentovanoyi na zovnishni rinki Zovnishnya torgivlya Portugaliyi zrosla na 52 v eksporti ta na 40 v importi Ekonomichne zrostannya i riven nagromadzhennya kapitalu v 1960 1973 rokah harakterizuvalisya bezprecedentno visokimi shorichnimi tempami zrostannya VVP 6 9 promislovogo virobnictva 9 privatnogo spozhivannya 6 5 i valovogo nagromadzhennya osnovnogo kapitalu 7 8 Plosha korolya Pedru IV Rossio Lisabon kviten 1964 roku 1960 roku koli Salazar rozpochav zovnishnyu ekonomichnu politiku pislya zakinchennya periodu glibokogo ekonomichno neliberalnogo korporativizmu ta protekcionizmu VVP na dushu naselennya Portugaliyi stanoviv lishe 38 vid serednogo pokaznika po Yevropejskij Spilnoti YeES do kincya periodu pravlinnya Salazara u 1968 roci vin zris do 48 a 1973 roku pid kerivnictvom Marselu Kaetanu VVP na dushu naselennya Portugaliyi dosyag 56 4 vid serednogo pokaznika po YeES Yaksho proanalizuvati dovgostrokovu perspektivu to pislya trivalogo periodu ekonomichnoyi divergenciyi do 1914 roku i periodu haosu za chasiv Pershoyi respubliki portugalska ekonomika desho vidnovilasya do 1950 roku pislya chogo vstupila na shlyah potuzhnogo ekonomichnogo zblizhennya z najbagatshimi ekonomikami Zahidnoyi Yevropi azh do Revolyuciyi gvozdik u kvitni 1974 roku Portugalske ekonomichne zrostannya v period 1960 1973 rokiv za rezhimu Novoyi Derzhavi i navit z urahuvannyam naslidkiv dorogoyi vijni na afrikanskih teritoriyah proti nezalezhnickih partizanskih ugrupovan pidtrimuvanih Komunistichnim blokom ta inshimi stvorilo mozhlivist dlya realnoyi integraciyi z rozvinenimi ekonomikami Zahidnoyi Yevropi Zavdyaki emigraciyi torgivli turizmu ta inozemnim investiciyam privatni osobi ta firmi zminili svoyi modeli virobnictva ta spozhivannya sho prizvelo do strukturnih peretvoren Vodnochas narostannya skladnosti ekonomiki sho zrostala stavila novi tehnichni ta organizacijni vikliki stimulyuyuchi formuvannya suchasnih profesijnih ta upravlinskih komand Vijskovi vitrati Portugaliyi pid chas kolonialnoyi vijni Shodo zamorskih teritorij okrim vijskovih zahodiv oficijnoyu vidpoviddyu Portugaliyi na viter zmin v afrikanskih koloniyah bula yihnya administrativna ta ekonomichna integraciya z materikom Cogo bulo dosyagnuto shlyahom peremishennya naselennya ta kapitalu liberalizaciyi torgivli ta stvorennya spilnoyi valyuti tak zvanoyi zoni eskudo Programa integraciyi zapochatkovana 1961 roku peredbachala skasuvannya mita na import z zamorskih teritorij Portugaliyi do sichnya 1964 roku Ostannim z inshogo boku bulo dozvoleno prodovzhuvati styaguvati mita na tovari importovani z Portugaliyi ale za pilgovimi stavkami v bilshosti vipadkiv 50 vid zvichajnih mit sho styaguyutsya teritoriyami z tovariv yaki pohodyat z za mezh zoni eskudo Efekt ciyeyi dvorivnevoyi tarifnoyi sistemi polyagav u nadanni portugalskomu eksportu pilgovogo dostupu do kolonialnih rinkiv Ekonomika zamorskih provincij osoblivo Angoli ta Mozambiku perezhivala bum Portugalski zamorski teritoriyi v Africi Pevnoyu miroyu kapitalistichna za svoyeyu prirodoyu hocha j duzhe obumovlena vimogami promislovogo licenzuvannya do pochatku ostannogo etapu pravlinnya Salazara v 1960 h rokah duzhe piznya i bolisno povilna liberalizaciya portugalskoyi ekonomiki otrimala novij poshtovh za nastupnika Salazara prem yer ministra Marselu Zhoze dush Nevesh Kaetanu 1968 1974 chiya administraciya skasuvala vimogi promislovogo licenzuvannya dlya firm u bilshosti sektoriv a 1972 roku pidpisala ugodu pro vilnu torgivlyu z novostvorenoyu Yevropejskoyu spilnotoyu Zgidno z ugodoyu yaka nabula chinnosti na pochatku 1973 roku Portugaliyi bulo nadano chas do 1980 roku dlya skasuvannya obmezhen na bilshist tovariv Spilnoti i do 1985 roku na deyaki chutlivi tovari sho stanovili blizko 10 vidsotkiv vid zagalnogo eksportu YeES do Portugaliyi Pochinayuchi z 1960 roku chlenstvo v YeAVT ta zrostannya prisutnosti inozemnih investoriv spriyali promislovij modernizaciyi ta diversifikaciyi eksportu Portugaliyi v period mizh 1960 ta 1973 rokami Kaetanu prodovzhiv spriyati ekonomichnomu zrostannyu ta deyakim socialnim pokrashennyam takim yak priznachennya shomisyachnoyi pensiyi silskim pracivnikam yaki nikoli ne mali mozhlivosti splachuvati vneski na socialne strahuvannya Na nacionalnomu rivni buli zrobleni deyaki masshtabni investiciyi taki yak budivnictvo velikogo naftopererobnogo centru v Sineshi Popri koncentraciyu zasobiv virobnictva v rukah nevelikoyi kilkosti simejnih finansovo promislovih grup portugalska biznes kultura umozhlivila divovizhnu vishidnu mobilnist osib z universitetskoyu osvitoyu ta pohodzhennyam iz serednogo klasu v profesijnij upravlinskij kar yeri Do Revolyuciyi gvozdik 1974 roku najbilshi najbilsh tehnologichno rozvineni i neshodavno organizovani firmi proponuvali najbilshi mozhlivosti dlya upravlinskoyi kar yeri zasnovanoyi na zaslugah a ne na narodzhenni Na pochatku 1970 h rokiv shvidke ekonomichne zrostannya Portugaliyi sho suprovodzhuvalosya zbilshennyam spozhivannya ta kupivleyu novih avtomobiliv viznachilo prioritetnist udoskonalennya transportu 1972 roku bula zasnovana kompaniya Brisa Autoestradas de Portugal i derzhava nadala yij 30 richnu koncesiyu na proyektuvannya budivnictvo upravlinnya ta obslugovuvannya suchasnoyi merezhi shvidkisnih avtomagistralej Ekonomika Portugaliyi ta yiyi zamorskih teritorij naperedodni Revolyuciyi gvozdik vijskovogo perevorotu 25 kvitnya 1974 roku zrostala znachno shvidshe nizh u serednomu po Yevropi Kupivelna spromozhnist serednostatistichnoyi sim yi zrostala razom z novimi modelyami i tendenciyami spozhivannya sho spriyalo yak investiciyam u nove kapitalne obladnannya tak i spozhivchim vitratam na tovari trivalogo i netrivalogo koristuvannya Ekonomichna politika rezhimu Novoyi Derzhavi zaohochuvala ta stvoryuvala umovi dlya formuvannya velikih ta uspishnih biznes konglomerativ V ekonomichnomu plani rezhim Novoyi Derzhavi pidtrimuvav politiku korporatizmu yaka prizvela do togo sho znachna chastina portugalskoyi ekonomiki opinilasya v rukah kilkoh potuzhnih konglomerativ zokrema zasnovanih sim yami Banco Pinto amp Sotto Mayor Zhoze Manuelya de Mello CUF Companhia Uniao Fabril Banco Totta amp Acores Ameriku Amorim Kortishejra Amorim a takozh sim yeyu dush Santush Jeronimo Martins Ci portugalski konglomerati mali biznes model podibnu do yaponskih kejrecu ta dzajbacu abo pivdennokorejskih cheboliv z tochki zoru bachennya misiyi ta meti Companhia Uniao Fabril CUF bula odnim z najbilshih i najbilsh diversifikovanih portugalskih konglomerativ z osnovnimi vidami diyalnosti cementna himichna naftohimichna agrohimichna tekstilna pivo napoyi metalurgiya korablebuduvannya elektrotehnika strahuvannya bankivska sprava papir turizm girnicha promislovist tosho i golovnim ofisom roztashovanim u materikovij chastini Portugaliyi a takozh filiyami zavodami i kilkoma biznes proyektami sho rozvivayutsya po vsij Portugalskij imperiyi osoblivo na portugalskih zemlyah Angoli ta Mozambiku Inshi simejni kompaniyi serednogo rozmiru specializuyutsya na virobnictvi tekstilyu napriklad u misti Kovilyan ta na pivnichnomu zahodi keramiki porcelyani skla ta krishtalyu napriklad Alkobasa Kaldash da Rayinya ta Marinya Grande shtuchnoyi derevini napriklad poblizu Portu virobnictvi motocikliv napriklad Casal ta FAMEL v okruzi Avejru ribni konservi yak v Algarve ta na pivnichnomu zahodi de znahoditsya odna z najstarishih ribnih konservnih kompanij u sviti ribalstvo harchovi produkti ta napoyi alkogolni napoyi vid likeriv takih yak liker Beirao ta zhinzhinya do piva takogo yak Sagres viroblyalisya po vsij krayini ale portvejn buv odnim z najvidomishih alkogolnih napoyiv sho eksportuvalisya turizm dobre rozvinenij v Eshtorili Kashkajsh Sintri Portugalska Riv yera i Algarve z 1960 h rokiv a takozh silske gospodarstvo ta agrobiznes yak ti sho rozkidani navkolo Ribatezhu ta Alentezhu vidomih yak zhitnici Portugaliyi a takozh sumnozvisnij agropromislovij kompleks Kashau stvorenij v Mirandeli na pivnochi Portugaliyi 1963 roku dopovnili panoramu ekonomiki na pochatku 1970 h rokiv i ohoplyuvali eksportnooriyentovani pidpriyemstva sho finansuvalisya shlyahom pryamih inozemnih investicij taki yak avtomobilnij skladalnij zavod zasnovanij 1962 roku kompaniyeyu Citroen yakij rozpochav svoyu diyalnist 1964 roku v Mangualde ta zavod Leica stvorenij 1973 roku u Vila Nova de Famalikan Krim togo silske naselennya bulo prihilne do agrarizmu duzhe vazhlivogo dlya bilshosti naselennya oskilki bagato simej zhili viklyuchno koshtom silskogo gospodarstva abo dopovnyuvali svoyu zarplatu dohodami vid fermerstva tvarinnictva ta lisovogo gospodarstva Krim togo zamorski teritoriyi takozh demonstruvali razyuchi tempi ekonomichnogo zrostannya ta rozvitku pochinayuchi z 1920 h rokiv Navit pid chas kolonialnoyi vijni 1961 1974 zamorski teritoriyi Angoli j Mozambiku mali postijni tempi ekonomichnogo zrostannya a deyaki sektori miscevoyi ekonomiki procvitali Ce buli vidomi na mizhnarodnomu rivni centri virobnictva nafti kavi bavovni kesh yu kokosovoyi palmi derevini mineraliv takih yak almazi metaliv takih yak zalizo ta alyuminij bananiv citrusovih chayu sizalyu piva Cuca Angola i Laurentina Mozambik buli uspishnimi pivnimi brendami miscevogo virobnictva cementu ribi ta inshih moreproduktiv yalovichini ta tekstilyu Turizm takozh shvidko rozvivavsya v portugalskij Africi zavdyaki rozvitku i popitu na plyazhni kurorti sho zrostali ta zapovidniki dikoyi prirodi Hocha vijna proti povstanciv v Angoli bula vigrana vona bula mensh nizh zadovilno strimana v Mozambiku i nebezpechno zajshla v gluhij kut u Portugalskij Gvineyi z portugalskoyi tochki zoru tomu portugalskij uryad virishiv rozrobiti politiku stalogo rozvitku shob zabezpechiti bezperervni dzherela finansuvannya vijskovih zusil u dovgostrokovij perspektivi Avtobus u Portu 1972 rik 13 listopada 1972 roku dekretom zakonom 448 72 ta nakazom Ministerstva oboroni 696 72 bulo stvoreno suverennij fond dobrobutu Zamorskij fond port Fundo do Ultramar z metoyu finansuvannya borotbi z povstancyami na portugalskih zamorskih teritoriyah Krim togo buli prijnyati novi dekretni zakoni 353 vid 13 lipnya 1973 roku 409 vid 20 serpnya z metoyu skorochennya vijskovih vitrat i zbilshennya kilkosti oficeriv shlyahom vklyuchennya neregulyarnih zbrojnih formuvan do skladu regulyarnih vijskovih akademij Profspilki buli zaboroneni a polozhennya pro minimalnu zarobitnu platu ne zastosovuvalosya Odnak u 1960 h rokah v umovah zrostannya ekonomiki sho polipshuvalo umovi zhittya portugalskogo naselennya pochatok kolonialnih voyen v Africi sprichiniv znachni socialni zmini zokrema shvidke zaluchennya vse bilshoyi kilkosti zhinok do rinku praci Marselu Kaetanu pochav spriyati ekonomichnomu zrostannyu ta deyakim socialnim pokrashennyam takim yak priznachennya shomisyachnoyi pensiyi silskim pracivnikam yaki nikoli ne mali mozhlivosti splachuvati vneski na socialne strahuvannya Pensijna reforma Kaetanu mala tri cili pidvishennya spravedlivosti zmenshennya fiskalnogo ta aktuarnogo disbalansu i dosyagnennya bilshoyi efektivnosti dlya ekonomiki v cilomu napriklad shlyahom vstanovlennya vneskiv sho menshe vikrivlyayut rinok praci abo shlyahom nadannya mozhlivosti zaoshadzhennyam otrimanim pensijnimi fondami zbilshuvati investiciyi v ekonomiku 1969 roku koli Salazara zaminiv Marselu Kaetanu pidkontrolna Novij Derzhavi krayina vidchula duzhe legkij prismak demokratiyi i Kaetanu dozvoliv sformuvati pershij demokratichnij profspilkovij ruh z 1920 h rokiv OsvitaObov yazkovi elementi pochatkovih shkil chasiv Novoyi derzhavi Salazar hrest Rozp yattya i Ameriku TomashPershi roki 1933 1936 Priklad budivli pochatkovoyi shkoli zbudovanoyi v chasi Novoyi Derzhavi zgidno z Planom stolit Zgidno z konstituciyeyu 1933 roku Nova Derzhava vstanovila obov yazkovu tririchnu osvitu Vpershe obov yazkova osvita bula zaprovadzhena v Portugaliyi za chasiv monarhiyi 1844 rik z tririchnim terminom navchannya potim za chasiv Pershoyi respubliki zbilshena do p yati rokiv ale vona na praktici nikoli ne zastosovuvalasya Konstituciya viznachala derzhavnu osvitu yak taku sho maye na meti formuvannya harakteru profesijnoyi cinnosti ta vsih gromadyanskih i moralnih chesnot na dodatok do fizichnogo zmicnennya ta vdoskonalennya intelektualnih zdibnostej stattya 43 Konstituciyi 1933 roku Protyagom pershih troh rokiv isnuvannya Novoyi Derzhavi todishnye Ministerstvo narodnoyi osviti malo zagalom chotiroh riznih ministriv Diti v formi Portugalskoyi molodi sprava 1956 rikKarnejru Pasheku 1936 roku Antoniu Karnejru Pasheku na toj chas rektor Lisabonskogo universitetu buv priznachenij ministrom narodnoyi osviti Togo zh roku jogo ministerstvo vidalo postanovu yaka zminila nazvu ministerstva na Ministerstvo nacionalnoyi osviti j vklyuchila do jogo skladu Nacionalnu radu osviti port Junta Nacional da Educacao Nacionalna rada osviti mala na meti vivchati ta informuvati ministra z usih pitan yak osviti tak i kulturi Batki ta osvityani mali buti predstavleni v usih sekciyah ciyeyi Radi okrim sekciyi kulturnih zv yazkiv ta naukovih doslidzhen Cya Rada mala zaminiti Vishu radu narodnoyi osviti yaka isnuvala z 1835 roku a takozh inshi doradchi organi taki yak Nacionalna rada z pitan rozkopok ta antikvariatu Inshimi vazhlivimi podiyami sho vidbulisya pid chas kadenciyi Karnejru Pasheku buli stvorennya Portugalskoyi molodi port Mocidade Portuguesa Planu stolit port Plano dos Centenarios ta uhvalennya yedinogo pidruchnika dlya kozhnogo klasu 1936 roku bulo stvoreno Portugalsku molod yaka viznachalasya yak nacionalna i doprizovna organizaciya zdatna stimulyuvati vsebichnij rozvitok fizichnih zdibnostej molodi formuvannya yiyi harakteru i viddanosti Batkivshini a takozh stvoriti umovi dlya efektivnoyi borotbi za yiyi zahist rozdil XI zakonu 1941 roku Plan stolit mav na meti pobuduvati merezhu shkil unifikovanih za regionami yaki b vidpovidali togochasnim pedagogichnim i gigiyenichnim kriteriyam Budivli mali buti pristosovani do vidminnostej u klimati materialnih resursah ta budivelnih procesah kozhnogo regionu Plan buv oficijno zatverdzhenij 1939 roku ale cherez Drugu svitovu vijnu jogo pershij etap rozpochavsya lishe 1944 roku Vin vijde daleko za mezhi mandatu Karnejru Pasheku i jogo VI etap rozpochnetsya 1959 roku 1961 roku jogo zaminit Novij plan budivnictva Mizh 1930 i 1940 rokami kilkist pochatkovih shkil zrosla z 27 000 do 40 000 Mizh Karnejru Pasheku ta Vejga Siman 1940 1970 Instituto Superior Tecnico najbilshij ta najprestizhnishij navchalnij zaklad inzheneriyi Portugaliyi zbudovanij 1937 roku 1952 roku hocha 81 4 ditej u vici vid 10 do 11 rokiv buli gramotnimi lishe 6 3 z nih zakinchili tririchnu obov yazkovu osvitu Togo zh roku bulo zapochatkovano masshtabnij bagatoplanovij Plan narodnoyi osviti yakij mav na meti zniziti riven nepismennosti sered pidlitkiv i doroslih ta ohopiti shkoloyu kozhnu ditinu shkilnogo viku Cej plan peredbachav shtrafi dlya batkiv yaki ne vikonuvali jogo i voni suvoro dotrimuvalisya 1956 roku obov yazkova osvita dlya hlopchikiv 1960 roku j dlya divchatok bula zbilshena z troh do chotiroh rokiv Do kincya 1950 h rokiv Portugaliyi vdalosya vityagnuti sebe z osvitnoyi prirvi v yakij vona dovgo perebuvala nepismennist sered ditej shkilnogo viku praktichno znikla Golovna budivlya biblioteki Koyimbrskogo universitetu Edificio Novo Nova budivlya 1962 v Alta Universitaria Koyimbra 1959 roku ministr osviti Lejte Pintu spriyaye pershim peregovoram mizh Portugaliyeyu ta OESR yaki prizvedut do vklyuchennya Portugaliyi v proyekt OESR DEEB Rozvitok ta ekonomika v osvitnomu budivnictvi dlya dopomogi seredzemnomorskim krayinam 1963 roku 1962 roku Ministerstvo zamorskih teritorij yake todi ocholyuvav Adrianu Morejra zasnuvalo universiteti v zamorskih provinciyah Angoli Universitet Luandi ta Mozambiku Universitet Lurensu Markesha Krim togo do cogo desyatilittya buli znachno rozshireni ta modernizovani vzhe nayavni universiteti v Lisaboni ta Koyimbri Buli pobudovani novi budivli ta kampusi Veliki roboti z rozshirennya ta modernizaciyi Lisabonskogo universitetu v 1950 h i 1960 h rokah ta Universitetu Koyimbri z 1943 roku stvorili cili novi rajoni v cih dvoh mistah vidomi yak Cidade Universitaria Lisabon ta Alta Universitaria Koyimbra 1964 roku obov yazkova osvita zbilshuyetsya z chotiroh do shesti rokiv 1965 roku stvoryuyetsya navchalna televizijna programa Teleshkola port Telescola yaka znimayetsya v studiyah Radio i telebachennya Portugaliyi v Portu dlya pidtrimki izolovanih silskih rajoniv i perepovnenih primiskih shkil Reformi Vejgi Simana 1970 1974 1970 roku pid chas vesni Marselu Zhoze Vejga Siman 1929 2014 na toj chas rektor Universitetu Lurensu Markesha staye ostannim ministrom osviti Novoyi Derzhavi 1971 roku Vejga Siman vistupit na telebachenni shob predstaviti dva proyekti odin z yakih buv spryamovanij na reformuvannya shkilnoyi sistemi a inshij na reformuvannya vishoyi osviti Togo zh roku jogo ministerstvo viznaye Portugalskij katolickij universitet U lipni 1973 roku pislya shirokogo gromadskogo obgovorennya jogo proyektiv Vejga Siman oprilyudnit Osnovnij zakon pro osvitu spryamovanij na demokratizaciyu osviti v Portugaliyi a v serpni togo zh roku vidast dekret pro stvorennya Novogo Lisabonskogo Avejru Minyuskogo ta Evorskogo universitetiv kilkoh politehnichnih shkil napriklad u Kovilyani Faru Lejriyi Setubali Tomari Vila Reali ta vishi shkoli napriklad u Bezha Bragansi Kashtelu Branku Funshali Ponta Delgadi Mensh nizh cherez rik vidbudetsya Revolyuciya gvozdik yaka poklade kraj Novij Derzhavi Kinec rezhimuGerb Portugalskoyi IndiyiGerb Portugalskoyi AngoliMemorial na cerkovnomu kladovishi Prazeresh u Lisaboni prisvyachenij odnij z chislennih akcij proti rezhimu Salazara operaciya Vago pid chas yakoyi listivki buli rozkidani nad kilkoma portugalskimi mistami z litaka 1961 roku Tekst Koli diktatura ye realnistyu revolyuciya ye pravom Gerb Portugalskoyi GvineyiGerb Portugalskogo MozambikaGerb Portugalskogo Timoru Pislya togo yak 1947 roku Indiya zdobula nezalezhnist za uryadu Ettli proindijski meshkanci portugalskih zamorskih teritorij Dadra i Nagar Haveli za pidtrimki indijskogo uryadu ta za dopomogoyu organizacij sho vistupali za nezalezhnist 1954 roku zvilnili Dadru i Nagar Haveli vid portugalskogo panuvannya 1961 roku aneksiya fortu San Zhuan Batishta de Azhuda Respublikoyu Dagomeya stala pochatkom procesu sho prizviv do ostatochnogo rozpadu bagatovikovoyi Portugalskoyi imperiyi Zgidno z perepisom 1921 roku na ostrovi San Zhuan Batishta de Azhuda prozhivalo 5 meshkanciv a na moment ultimatumu uryadu Dagomeyi lishe 2 meshkanci yaki predstavlyali portugalsku vladu She odin primusovij vidstup iz zamorskih teritorij stavsya u grudni 1961 roku koli Portugaliya vidmovilasya zalishiti teritoriyi Goa Daman i Diu V rezultati portugalska armiya i flot buli vtyagnuti u zbrojnij konflikt u svoyij koloniyah proti indijskih zbrojnih sil Operaciyi zavershilisya porazkoyu obmezhenogo portugalskogo oboronnogo garnizonu yakij buv zmushenij kapitulyuvati pered znachno bilshoyu vijskovoyu siloyu Rezultatom stala vtrata reshti portugalskih teritorij na Indijskomu subkontinenti Portugalskij rezhim vidmovivsya viznati suverenitet Indiyi nad aneksovanimi teritoriyami yaka prodovzhuvala buti predstavlenoyu v Nacionalnij asambleyi Portugaliyi Tak zvani vitri zmin pov yazani z istorichnoyu kolonizaciyeyu zamorskih teritorij sho perebuvali pid vladoyu Yevropi pochali vplivati na bagatovikovu imperiyu Kinec Novoyi Derzhavi faktichno rozpochavsya z povstan na zamorskih teritoriyah v Africi v 1960 h rokah Ruhi za nezalezhnist u Portugalskij Angoli Mozambiku ta Gvineyi buli pidtrimani yak Spoluchenimi Shtatami tak i Radyanskim Soyuzom yaki pragnuli pokinchiti z usima kolonialnimi imperiyami ta rozshiriti vlasni sferi vplivu Dlya portugalskogo panivnogo rezhimu bagatovikova zamorska imperiya bula pitannyam nacionalnih interesiv Kritika na adresu deyakih vidiv rasovoyi diskriminaciyi na portugalskih afrikanskih teritoriyah bula sprostovana na tij pidstavi sho vsi portugalski afrikanci budut vesternizovani ta asimilovani u svij chas v ramkah procesu pid nazvoyu Vijni mali taki zh naslidki dlya Portugaliyi yak i vijna u V yetnami dlya Spoluchenih Shtativ abo vijna v Afganistani dlya Radyanskogo Soyuzu ce buli nepopulyarni ta dorogi trivali vijni yaki prizveli do diplomatichnoyi izolyaciyi Portugaliyi sho zmusilo bagatoh postaviti pid sumniv prodovzhennya vijni a otzhe i vladu Hocha Portugaliya zmogla zberegti pevnu perevagu v koloniyah zavdyaki vikoristannyu elitnih desantnikiv i vijsk specialnogo priznachennya inozemna pidtrimka partizaniv vklyuchayuchi embargo na postachannya zbroyi ta inshi sankciyi proti portugalciv zrobila yih bilsh manevrovimi sho dozvolilo yim zavdati vtrat portugalskij armiyi Cherez trivalu kolonialnu vijnu mizhnarodna spilnota izolyuvala Portugaliyu Situaciya pogirshilasya 1968 roku cherez hvorobu Salazara Jogo zaminiv odin z najblizhchih radnikiv Marselu Kaetanu yakij namagavsya povilno demokratizuvati krayinu ale ne zmig prihovati ochevidnu diktaturu sho gnitila Portugaliyu Salazar pomer 1970 roku 1973 roku provivshi pershi roki svogo svyashenstva v Africi britanskij svyashennik Edrian Gastings viklikav buryu statteyu v Tajms pro v Mozambiku v yakij jshlosya pro te sho portugalska armiya v grudni 1972 roku vbila blizko 400 zhiteliv sela Viriyamu sho poblizu Tete Jogo dopovid bula nadrukovana za tizhden do togo yak portugalskij prem yer ministr Marselu Kaetanu mav vidvidati Veliku Britaniyu dlya svyatkuvannya 600 richchya anglo portugalskogo soyuzu Izolyaciya Portugaliyi sho zrosla pislya zayav Gastingsa chasto zgaduyetsya yak faktor sho dopomig zdijsniti perevorot revolyuciyi gvozdik v rezultati yakogo rezhim Kaetanu buv povalenij 1974 roku Riznomanitni konflikti zmushuvali uryadi Salazara ta Kaetanu vitrachati bilshu chastinu byudzhetu krayini na kolonialnu administraciyu ta vijskovi vitrati i nezabarom Portugaliya opinilasya v dedali bilshij izolyaciyi vid reshti svitu Pislya togo yak Kaetanu stav prem yer ministrom kolonialna vijna stala golovnoyu prichinoyu inakomislennya ta oseredkom antiuryadovih sil u portugalskomu suspilstvi Bagato molodih disidentiv takih yak livi studenti ta antivoyenni aktivisti buli zmusheni pokinuti krayinu shob uniknuti uv yaznennya abo prizovu do armiyi Odnak mizh 1945 i 1974 rokami v portugalskih universitetah i shkolah viroslo tri pokolinnya bojovikiv pravoradikalnih sil yaki keruvalisya revolyucijnim nacionalizmom sho chastkovo sformuvavsya pid vplivom politichnoyi subkulturi yevropejskogo neofashizmu Sut borotbi cih radikalno nalashtovanih studentiv polyagala u bezkompromisnomu zahisti Portugalskoyi imperiyi v chasi avtoritarnogo rezhimu Na pochatku 1970 h rokiv kolonialna vijna prodovzhuvala viruvati vimagayuchi byudzhetu sho postijno zrostav Portugalska armiya bula perenapruzhena a politichnogo rishennya chi zavershennya vijni ne bulo vidno Hocha lyudski vtrati buli vidnosno nevelikimi vijna v cilomu vzhe vstupila v druge desyatilittya Portugalskij panivnij rezhim Novoyi Derzhavi zaznavav kritiki z boku mizhnarodnoyi spilnoti ta stavav dedali bilsh izolovanim Ce malo glibokij vpliv na Portugaliyu tisyachi molodih cholovikiv unikali prizovu do armiyi nelegalno emigruyuchi perevazhno do Franciyi ta SShA Vijna v koloniyah stavala dedali ne populyarnishoyu v samij Portugaliyi oskilki lyudi vtomlyuvalisya vid vijni j ne pogodzhuvalisya z yiyi vitratami sho postijno zrostali Bagato etnichnih portugalciv afrikanskih zamorskih teritorij takozh buli dedali bilshe gotovi prijnyati nezalezhnist yaksho yihnij ekonomichnij status bude zberezheno Odnak popri neperedbachuvani ta poodinoki napadi partizaniv na cili po vsij silskij miscevosti portugalskih afrikanskih teritorij ekonomika portugalskoyi Angoli ta Mozambiku procvitala mista i selisha rozshiryuvalisya i z chasom stabilno procvitali vidkrivalisya novi transportni merezhi shob zv yazati dobre rozvinenu ta visokourbanizovanu priberezhnu smugu z bilsh viddalenimi vnutrishnimi regionami a kilkist etnichnih yevropejskih portugalskih migrantiv z materikovoyi Portugaliyi metropoliyi z 1950 h rokiv strimko zrostala hocha zavzhdi yak neznachna menshist vid zagalnoyi kilkosti naselennya kozhnoyi teritoriyi Raptovo pislya kilkoh nevdalih sprob vijskovogo povstannya u kvitni 1974 roku Revolyuciya gvozdik u Lisaboni organizovana livimi portugalskimi oficerami RZS povalila rezhim Novoyi Derzhavi Vijskovij perevorot mozhna sharakterizuvati yak neobhidnij zasib povernennya demokratiyi v Portugaliyu zavershennya nepopulyarnoyi kolonialnoyi vijni v yakij brali uchast tisyachi portugalskih soldativ i zamini avtoritarnogo rezhimu Novoyi derzhavi ta jogo tayemnoyi policiyi yaka pridushuvala elementarni gromadyanski ta politichni svobodi Odnak organizaciya vijskovogo perevorotu rozpochalasya yak profesijnij klasovij protest kapitaniv portugalskih zbrojnih sil proti dekretnogo zakonu 353 73 1973 roku Molodi vipuskniki vijskovoyi akademiyi buli obureni programoyu zaprovadzhenoyu Marselu Kaetanu zgidno z yakoyu oficeri opolchennya yaki projshli korotku navchalnu programu i sluzhili v oboronnih kampaniyah na zamorskih teritoriyah mogli otrimati take zh zvannya sho j vipuskniki vijskovoyi akademiyi Uryad Kaetanu rozpochav cyu programu yaka vklyuchala kilka inshih reform shob zbilshiti kilkist oficeriv zajnyatih u borotbi z afrikanskimi povstancyami i vodnochas skorotiti vijskovi vitrati shob polegshiti i bez togo perevantazhenij derzhavnij byudzhet Pislya perevorotu do vladi prijshla vijskova Rada nacionalnogo poryatunku z na choli Kaetanu podav u vidstavku i jogo pid vartoyu perevezli na ostrovi Madejra de vin probuv kilka dniv Potim vin poletiv u vignannya do Braziliyi Do 1975 roku Portugalska imperiya majzhe rozpalasya NaslidkiPislya Novoyi Derzhavi krayina perezhila nespokijnij period timchasovih uryadiv i majzhe dezintegrovanoyi derzhavi sho nagaduvala Pershu respubliku stan yakogo Nova Derzhava z velikoyu oberezhnistyu i napoleglivistyu namagalasya uniknuti Ci timchasovi uryadi takozh na korotkij chas piddavali cenzuri gazeti ta zatrimuvali opozicioneriv Istorik Kennet Maksvell vvazhaye sho z bagatoh prichin Portugaliya u svoyemu perehodi vid avtoritarnogo pravlinnya do bilsh demokratichnogo nagaduvala Nikaragua bilshe nizh bud yaku inshu pivdennoamerikansku krayinu V ostanni misyaci isnuvannya frankistskoyi derzhavi yaka dozhila do cogo chasu Ispaniya rozglyadala mozhlivist vtorgnennya v Portugaliyu shob zapobigti uyavnij zagrozi komunizmu sprichinenu Revolyuciyeyu gvozdik Pislya periodu socialnih zavorushen frakcijnosti ta neviznachenosti v portugalskij politici mizh 1974 i 1976 rokami ni livij ni pravij radikalizm ne perevazhali Odnak prokomunistichni ta socialistichni elementi zberigali kontrol nad krayinoyu protyagom kilkoh misyaciv pered viborami Komunistichna partiya Portugaliyi PKP pid kerivnictvom zalishalasya stalinistskoyu za svoyimi poglyadami i ne simpatizuvala reformam yevrokomunizmu sho zarodzhuvavsya v inshih krayinah Zahidnoyi Yevropi Vidstup z kolonij i prijnyattya umov nezalezhnosti sho prizvelo 1975 roku do stvorennya novih nezalezhnih komunistichnih derzhav nasampered Narodnoyi Respubliki Angola ta Narodnoyi Respubliki Mozambik sprichinilo masovij vihid portugalskih gromadyan z afrikanskih teritorij Portugaliyi sho prizvelo do poyavi ponad miljona znedolenih portugalskih bizhenciv retornados port retornados Do 1975 roku vsi portugalski afrikanski teritoriyi buli nezalezhnimi i Portugaliya provela pershi za 50 rokiv demokratichni vibori Odnak do parlamentskih viboriv 1976 roku krayinoyu prodovzhuvala keruvati vijskovo civilna timchasova administraciya U nastupni desyatilittya Portugaliya zalishalasya chistim beneficiarom Strukturnih fondiv ta fondiv zgurtuvannya Yevropejskogo Soyuzu i ne uniknula troh ryatuvalnih zahodiv pid kerivnictvom MVF u period z kincya 1970 h do pochatku 2010 h rokiv 2011 roku pid chas finansovoyi krizi v Portugaliyi koli krayina nablizhalasya do kincya pravlinnya livocentristskogo uryadu Zhoze Sokratesha i bula zmushena prositi mizhnarodnu finansovu dopomogu portugalskij vijskovij yakij buv golovnim organizatorom Revolyuciyi gvozdik 1974 roku v Lisaboni zayaviv sho ne rozpochav bi revolyuciyu yakbi znav yakoyu stane krayina pislya neyi Vin takozh zayaviv sho krayini potribna taka zh chesna lyudina yak Salazar shob vporatisya z krizoyu ale ne fashist KulturaArhitektura M yakij portugalskij stilImperska plosha Pam yatnik vidkrittyam Palac yusticiyi Fatimskij sanktuarijDzherelade Carvalho Rita Almeida 17 October 2018 Ideology and Architecture in the Portuguese Estado Novo Cultural Innovation within a Para Fascist State 1932 1945 Fascism 7 2 141 174 doi 10 1163 22116257 00702002 ISSN 2211 6257 Derrick Michael Stove R J 1938 The Portugal of Salazar New York Campion Books Ltd Gallagher Tom 1983 Portugal A Twentieth century Interpretation Manchester University Press s 60 99 ISBN 978 0719008764 Gallagher Tom 1990 Chapter 9 Conservatism dictatorship and fascism in Portugal 1914 45 U Blinkhorn Martin red Fascists and Conservatives Routledge s 157 173 ISBN 004940086X Kay Hugh 1970 Salazar and Modern Portugal New York Hawthorn Books Leite Joaquim da Costa 1998 Neutrality by Agreement Portugal and the British Alliance in World War II American University International Law Review 14 1 185 199 Procitovano 19 March 2014 Meneses Filipe 2009 Salazar A Political Biography Enigma Books s 544 ISBN 978 1929631902 Paxton Robert O 2004 The Anatomy of Fascism Alfred A Knopf Palma Nuno Reis Jaime 2018 A tale of two regimes Educational Achievement and Institutions in Portugal 1910 1950 CEPR Centre for Economic Policy Research s 4 S2CID 131028377 Wheeler Douglas L 1983 In the Service of Order The Portuguese Political Police and the British German and Spanish Intelligence 1932 1945 Journal of Contemporary History 18 1 1 25 doi 10 1177 002200948301800101 ISSN 0022 0094 JSTOR 260478 S2CID 153719176 Wiarda Howard J 1977 Corporatism and Development The Portuguese Experience Univ of Massachusetts Press ISBN 978 0870232213 Baklanoff Eric N 1992 The Political Economy of Portugal s Later Estado Novo A Critique of the Stagnation Thesis Luso Brazilian Review 29 1 1 17 ISSN 0024 7413 JSTOR 3513163 Graham Lawrence S and Harry M Makler Contemporary Portugal the revolution and its antecedents U of Texas Press 1979 Hamann Kerstin Christopher Manuel Paul 1999 Regime changes and civil society in twentieth century Portugal South European Society and Politics 4 1 71 96 doi 10 1080 13608740408539560 De Meneses Filipe Ribeiro 2009 Salazar A Political Biography ISBN 978 6 612 74759 5 Payne Stanley G A History of Spain and Portugal 2 vol 1973 full text online vol 2 after 1700 standard scholarly history chapter 27 pp 663 683 Pimentel Irene 2002 Women s Organizations and Imperial Ideology under the Estado Novo Portuguese Studies 18 121 131 doi 10 1353 port 2002 0014 ISSN 0267 5315 JSTOR 41105184 S2CID 245843740 Pitcher M Anne Politics in the Portuguese Empire the State industry and cotton 1926 1974 Oxford University Press 1993 Sardica Jose Miguel Summer 2011 The Memory of the Portuguese First Republic throughout the Twentieth Century PDF e Journal of Portuguese History 9 1 1 27 ISSN 1645 6432 Stoer Stephen R Dale Roger 1987 Education State and Society in Portugal 1926 1981 Comparative Education Review 31 3 400 418 doi 10 1086 446698 ISSN 0010 4086 JSTOR 1188572 S2CID 143456417 West S George 1938 The Present Situation in Portugal International Affairs 17 2 211 232 doi 10 2307 2602248 ISSN 1468 2346 JSTOR 2602248 Primitki web archive org 14 travnya 2011 Arhiv originalu za 14 travnya 2011 Procitovano 6 sichnya 2024 Portugal A Second Salazar Time amer 6 grudnya 1968 ISSN 0040 781X Procitovano 6 sichnya 2024 Portugal and European Integration 1947 1992 an essay on protected openness in the European Periphery Lucia Coppolaro Pedro Lains Brown University e journal of Portuguese History e JPH Vol 11 number 1 Summer 2013 PDF Rosas Fernando red 1994 Historia de Portugal 7 O estado novo 1926 1974 Fernando Rosas Lisboa Estampa ISBN 978 972 33 1086 3 Gomes Isabel Pereira Amorim Jose Pedro Correia Jose Alberto Menezes Isabel 27 travnya 2015 The Portuguese Literacy Campaigns After the Carnation Revolution 1974 1977 JSSE Journal of Social Science Education angl s 22015 Revolution and Memories doi 10 4119 JSSE 747 Procitovano 6 sichnya 2024 Neave Guy R Amaral Alberto Centro de Investigacao de Politicas do Ensino Superior red 2012 Higher education in Portugal 1974 2009 a nation a generation Dordrecht Springer Verl ISBN 978 94 007 2134 0 Whitman Alden 28 July 1970 Antonio Salazar A Quiet Autocrat Who Held Power in Portugal for 40 Years The New York Times O Maior Portugues de Sempre Oliveira Salazar 1ª Parte ukr procitovano 7 sichnya 2024 web archive org 3 bereznya 2016 Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 7 sichnya 2024 Meneses Filipe Ribeiro de 2010 Salazar a political biography vid 2 U S printing New York Enigma Books ISBN 978 1 929631 90 2 Kay Hugh 1970 Salazar and Modern Portugal New York Hawthorn Books Wiarda Howard J 1977 Corporatism and development the Portuguese experience Amherst The University of Massachusetts Pr ISBN 978 0 87023 221 3 Gallagher Tom 1990 Chapter 9 Conservatism dictatorship and fascism in Portugal 1914 45 In Blinkhorn Martin ed Fascists and Conservatives Routledge pp 157 173 Nohlen Dieter Stover Philip red 2010 Elections in Europe a data handbook vid 1 ed Baden Baden Nomos Verl Ges ISBN 978 3 8329 5609 7 Adao Aurea Jose Remedios Maria 2005 09 The educational narrativity in the first period of Oliveira Salazar s government Women s voices in the National Assembly 1935 1945 History of Education angl T 34 5 s 547 559 doi 10 1080 00467600500221315 ISSN 0046 760X Procitovano 9 sichnya 2024 Miranda Professor Jorge Escritos varios sobre direitos fundamentais ISBN 9789728818623 Herr Richard Costa Pinto Antonio 14 grudnya 2012 The Portuguese Republic at One Hundred angl ISBN 978 0 9819336 2 7 Paxton Robert O 1998 03 The Five Stages of Fascism The Journal of Modern History T 70 1 s 1 23 doi 10 1086 235001 ISSN 0022 2801 Procitovano 9 sichnya 2024 Lewis Paul H 30 grudnya 2002 Latin Fascist Elites The Mussolini Franco and Salazar Regimes The Mussolini Franco and Salazar Regimes angl ABC CLIO ISBN 978 0 313 01334 8 Lewis Paul H 30 grudnya 2002 Latin Fascist Elites The Mussolini Franco and Salazar Regimes The Mussolini Franco and Salazar Regimes angl ABC CLIO ISBN 978 0 313 01334 8 Torgal Luis Reis 1 veresnya 2009 Estados novos estado novo ensaios de historia politica e cultural vol I port Imprensa da Universidade de Coimbra Coimbra University Press ISBN 978 989 26 0009 3 Wheeler Douglas L 1986 The Price of Neutrality Portugal the Wolfram Question and World War II Luso Brazilian Review T 23 1 s 107 127 ISSN 0024 7413 Procitovano 9 sichnya 2024 Wheeler Douglas L 1986 The Price of Neutrality Portugal the Wolfram Question and World War II Luso Brazilian Review T 23 2 s 97 111 ISSN 0024 7413 Procitovano 9 sichnya 2024 Clarence Smith William 2011 The Portuguese empire and the battle for rubber in the Second World War Portuguese Studies Review angl T 19 1 2 s 177 196 Procitovano 9 sichnya 2024 Cohen Eliot A Dear I C B Foot M R D 1995 The Oxford Companion to World War II Foreign Affairs T 74 5 s 165 doi 10 2307 20047320 ISSN 0015 7120 Procitovano 9 sichnya 2024 n2 1057 1515 Search Results search worldcat org Procitovano 9 sichnya 2024 PORTUGAL IN MOURNING FOR HITLER Argus 4 trav 1945 Procitovano 9 sichnya 2024 Graham Lawrence S Makler Harry M 3 lipnya 2014 Contemporary Portugal The Revolution and Its Antecedents angl University of Texas Press ISBN 978 0 292 77305 9 Raby Dawn L 1989 01 Controlled Limited and Manipulated Opposition under a Dictatorial Regime Portugal 1945 9 European History Quarterly angl T 19 1 s 63 84 doi 10 1177 026569148901900103 ISSN 0265 6914 Procitovano 9 sichnya 2024 Jessup John E 1989 A chronology of conflict and resolution 1945 1985 New York Greenwood Pr ISBN 978 0 313 24308 0 Portugal gt History and Events gt Date Table gt Second Repubic www portugal info net Procitovano 9 sichnya 2024 web archive org 23 lyutogo 2010 Arhiv originalu za 23 lyutogo 2010 Procitovano 9 sichnya 2024 Chalk Peter 21 listopada 2012 Encyclopedia of Terrorism 2 volumes angl ABC CLIO ISBN 978 0 313 38535 3 Portuguese Rebels Hijack Airliner Scatter Leaflets Madera Tribune 10 November 1961 California Digital Newspaper Collection cdnc ucr edu Procitovano 9 sichnya 2024 Arhiv originalu za 6 kvitnya 2009 Procitovano 6 listopada 2009 Weigert S 24 zhovtnya 2011 Angola A Modern Military History 1961 2002 angl Springer ISBN 978 0 230 33783 1 web archive org 3 bereznya 2016 Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 9 sichnya 2024 Rosas Fernando Fernando Martins Luciano do Amaral Maria Fernanda Rollo and Jose Mattoso O Estado Novo 1926 1974 Estampa 1998 Inc Time 29 lipnya 1940 LIFE angl Time Inc Andre Ventura Salazar atrasou nos muitissimo www sabado pt pt pt Procitovano 10 sichnya 2024 Linz Juan J Stepan Alfred C 1997 Problems of democratic transition and consolidation southern Europe South America and post communist Europe vid 2 print Baltimore Md Johns Hopkins Univ Press ISBN 978 0 8018 5158 2 web archive org 19 bereznya 2012 Arhiv originalu za 19 bereznya 2012 Procitovano 10 sichnya 2024 Leite Joaquim da Costa 2006 03 Instituicoes Gestao e Crescimento Economico Portugal 1950 1973 Working Papers de Economia Economics Working Papers angl Procitovano 10 sichnya 2024 Debates Parlamentares Diario 118S3 p 7 1937 02 18 debates parlamento pt Procitovano 10 sichnya 2024 Viseu Albano Augusto Veiga Memorias do Complexo Agro Industrial do Cachao Mirandela Procitovano 10 sichnya 2024 Angola no outro lado do tempo ukr procitovano 10 sichnya 2024 Do outro lado do tempo Mocambique antes de 1975 VERSAO COMPLETA ukr procitovano 10 sichnya 2024 web archive org 11 travnya 2013 Arhiv originalu za 11 travnya 2013 Procitovano 10 sichnya 2024 Movimento das Forcas Armadas MFA In Infopedia Em linha Porto Porto Editora 2003 2009 Consult 2009 01 07 Movimento das Forcas Armadas maltez info Procitovano 10 sichnya 2024 A Guerra Colonial na Guine Bissau 07 de 07 ukr procitovano 10 sichnya 2024 A Guerra Programa Pros e Contras da RTP1 15Out2007 opiniao de Joao Bravo da Matta ultramar terraweb biz Procitovano 10 sichnya 2024 Adao Aurea Remedios Maria Jose 2009 O alargamento da escolaridade obrigatoria para as meninas portuguesas 1960 uma medida legislativa envergonhada sua representacao nos jornais Revista HISTEDBR On line port T 9 36 s 3 13 doi 10 20396 rho v9i36 8639636 ISSN 1676 2584 Procitovano 12 sichnya 2024 Konstituciya 1933 roku PDF Braga Paulo Drumond 00 2010 The Ministers of National Education 1936 1974 Sociology of a Task Revista Lusofona de Educacao angl 16 s 23 38 ISSN 1645 7250 Procitovano 12 sichnya 2024 Braga Paulo Drumond 00 2010 The Ministers of National Education 1936 1974 Sociology of a Task Revista Lusofona de Educacao angl 16 s 23 38 ISSN 1645 7250 Procitovano 12 sichnya 2024 Antonio Faria Carneiro Pacheco nota biografica PDF Lei n º 1941 de 11 de Abril de 1936 Wikisource pt wikisource org port Procitovano 12 sichnya 2024 PORTUGAL Secretaria Geral do Ministerio da Educacao Reformas do Ensino em Portugal 1835 1869 Tomo I Volume I Lisboa Secretaria Geral do Ministerio da Educacao 1989 Tavares Adriana Maria Martin Tenreiro 2010 Dois tempos dois espacos a educacao retratada no plano dos centenarios 1940 50 e no projecto DEEB 1960 70 Procitovano 12 sichnya 2024 Palma Nuno Sbe Nova Reis Jaime 2012 A tale of two regimes Educational Achievement and Institutions in Portugal 1910 1950 Procitovano 12 sichnya 2024 web archive org 12 travnya 2014 Arhiv originalu za 12 travnya 2014 Procitovano 12 sichnya 2024 Decreto lei 44530 Monumentos www monumentos gov pt Procitovano 12 sichnya 2024 Constantino Susana 2017 12 Coimbra e o valor identitario da retorica do Estado Novo Dearq isp 21 s 64 75 doi 10 18389 dearq21 2017 06 ISSN 2011 3188 Procitovano 12 sichnya 2024 Infopedia Telescola Infopedia Infopedia Dicionarios Porto Editora Stoer Stephen R 1983 A reforma de Veiga Simao no ensino projecto de desenvolvimento social ou disfarce humanista Analise Social T 19 77 79 s 793 822 ISSN 0003 2573 Procitovano 12 sichnya 2024 Decreto Lei n º 307 71 Lei nº 5 73 A reforma do ministro subversivo Jornal Expresso pt PT Procitovano 12 sichnya 2024 Decreto de Lei 402 73 Fotw net Arhiv originalu za 8 April 2014 Procitovano 17 lipnya 2011 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Proignorovano nevidomij parametr df dovidka P S Lele Dadra and Nagar Haveli past and present Published by Usha P Lele 1987 Gomes Carlos de Matos Afonso Aniceto OS anos da Guerra Colonial Wiriyamu De Mocambique para o mundo Lisboa 2010 Adrian Hastings The Telegraph angl 26 chervnya 2001 Procitovano 13 sichnya 2024 PDF web archive org Arhiv originalu PDF za 3 bereznya 2009 Procitovano 13 sichnya 2024 web archive org 7 serpnya 2011 Arhiv originalu za 7 serpnya 2011 Procitovano 13 sichnya 2024 Cronologia Movimento dos capitaes Centro de Documentacao 25 de Abril University of Coimbra Arquivo Electronico Otelo Saraiva de Carvalho Centro de Documentacao 25 de Abril University of Coimbra web archive org 1 zhovtnya 2007 Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2007 Procitovano 13 sichnya 2024 Maxwell Kenneth 1986 Regime Overthrow and the Prospects for Democratic Transition in Portugal in Transitions from Authoritarian Rule Prospects for Democracy ed Guillermo O Donnell Philippe C Schmitter and Laurence Whitehead Baltimore Johns Hopkins p 113 Gen Franco wanted to declare war on Portugal Ghostarchive ghostarchive org Procitovano 14 sichnya 2024 MacDonald Scott B European Destiny Atlantic Transformations Portuguese Foreign Policy Under the Second Republic 1974 1992 angl Transaction Publishers ISBN 978 1 4128 2296 1 Flight from Angola The Economist ISSN 0013 0613 Procitovano 14 sichnya 2024 web archive org 13 sichnya 2009 Arhiv originalu za 23 lipnya 2013 Procitovano 14 sichnya 2024 IMF and Portugal Fast Facts www imf org Procitovano 14 sichnya 2024 Se soubesse como o Pais ia ficar nao fazia a revolucao Otelo precisamos de um homem honesto como Salazar Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Nova Derzhava