Міхіна Тетяна Володимирівна

Тетя́на Володи́мирівна Мі́хіна (нар. 4 березня 1979(19790304), Маріуполь) — українська актриса театру і кіно, артистка драми — провідний майстер сцени Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, народна артистка України (2021). Актриса різнопланового характеру, яка «вміло знаходить ви­разні засоби гри в різних драматичних жанрах», втілила на сцені образи грайливої Наталки Полтавки, харизматичної Едіт Піаф, вразливої Бланш, нещасної вдови Лимерихи.

Міхіна Тетяна Володимирівна
Тетяна Міхіна на обкладинці журналу «Український театр» №2 (2012)
Народилася	4 березня 1979(1979-03-04) (45 років) Жданов, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	акторка
Alma mater	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Заклад	Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка і Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Нагороди	Київська пектораль (2013)
IMDb	ID 9206269
Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка  — «Гамлет. Сни» за мотивами п'єси Вільяма Шекспіра; реж. Андрій Жолдак — Холерик, епізод «Мина Мазайло» за однойменною п'єсою Миколи Куліша — Баронова-Козино Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (м. Київ) На сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка зіграла понад 20 ролей: Бланш Дюбуа — Тетяна Міхіна — вціляє в образ як гострий ніж. Вона як актриса великого кіно, на крупних планах, з пластикою (геніально тонка і точна робота ) героїнь німих фільмів, балансуючи на межі реальності і фантазії, дивна, зранена, надламана, вирвана з «Прекрасної мрії» — «вишневого саду» — з’являється перед глядачем і своєю сестрою: елегантно вбрана, з підкресленою вишуканою білою сукнею — талією. Все ще красива, все ще жадана, все ще з надією. Жива. Проте, тут її, як ляльку доламають остаточно: режисер і хореограф дають це зрозуміти глядачеві в першому відкритому зіткненні — протистоянні емпатії та агресії — зі Стенлі Ковальським. театральна критикеса про роль Тетяни Міхіної у виставі «Трамвай „Бажання“»  — «Божественна самотність» за п'єсою «Оксана» Олександра Денисенка; реж. Олександр Білозуб — Русалка (введення, вистава року) — «Приборкання норовливої» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Сергій Данченко — Катаріна (введення, вистава року) — «Ревізор» за п'єсою Миколи Гоголя; реж. Ігор Афанасьєв — Марія Антонівна (введення, вистава 2003 року) — «Цар Едіп» за п'єсою Софокла; реж. Роберт Стуруа — три жіночі персонажі  — «Мисливці за снами» ритуальні фантазії, навіяні творчістю Милорада Павича; реж. Олександр Білозуб  — «Наталка Полтавка» за однойменною п'єсою Івана Котляревського; реж.  — Наталка 2005 — «Solo-мия» Олександра Білозуба; реж. Олександр Білозуб — епізод 2008 — «Едіт Піаф. Життя в кредит» мюзикл Юрія Рибчинського на музику Вікторії Васалатій; реж. Ігор Афанасьєв — Едіт Піаф 2012 — «Сон смішної людини» Петра Панчука за оповіданням Федіра Достоєвського; реж. Максим Голенко — Смішна 2012 — «Перехресні стежки» Дмитра Чирипюка за мотивами однойменної повісті Івана Франка; реж. Дмитро Чирипюк — Регіна 2013 — «Morituri te salutant» за новелами Василя Стефаника; реж. Дмитро Богомазов — Дівчина 2013 — «Дами і гусари» Александера Фредро; реж. Юрій Одинокий — Пані Диндальська 2014 — «Живий труп» за ^[ru]Льва Толстого; реж.  — Єлизавета Андріївна Протасова, Маша 2014 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі та Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — Валерія 2014 — «Щоденник Майдану» сценічна редакція Андрія Мая за п'єсою Наталки Ворожбит; реж. Андрій Май (документальна вистава) 2015 — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» Ільфа і Петрова; реж. Дмитро Чирипюк — Еллочка 2015 — «Ліс» за ^[ru]Олександра Островського; реж. Дмитро Богомазов — Уліта 2016 — «Річард III» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. ^[ru] — Королева Маргарита, вдова короля Генріха VI 2016 — «Три товариші» за однойменним романом Еріха Марії Ремарка; реж. Юрій Одинокий — Ерна Беніг 2017 — «Подорож Аліси до Швейцарії» ^[en]; реж. Станіслав Мойсеєв — Аліса Галло 2017 — «Розбитий глек» за однойменною п'єсою Генріха фон Кляйста; реж.  — Марта Рулль 2018 — «Земля» за повістю Ольги Кобилянської; реж. Давид Петросян — Рахіра 2019 — «Лимерівна» за однойменною п'єсою Панаса Мирного; реж. Іван Уривський — Лимериха 2020 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка; реж. Дмитро Богомазов — Анна 2020 — «Трамвай „Бажання“» за однойменною п'єсою Теннесі Вільямса; реж. Іван Уривський — ^[en] Фільмографія Рік Назва Роль Примітка 2006 с Повернення Мухтара–3 Зоя Кондратюк 2013 кф Коріння. СНИ. 2014 с Швидка допомога мама Колі 2015 с Нюхач–2 завідувачка кафедрою 2016 с Хазяйка 2017 с Останній москаль Галина (Галла), тітка Ксенії 2018 с Дружина з того світу Рима Іванівна 2018 ф Таємний щоденник Симона Петлюри Анна Рендер, дружина Самуїла Шварцбарда 2019 с Нове життя Василини Павлівни Яніна, подруга головної героїні Ситком 2019 ф Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке Мірела 2020 с Уляна Пілотна серія 2021 с Слов'яни Ясна 2021 ф Ольга мама Ольги Спільне виробництво Франції, Швейцарії та України Визнання та нагороди 2010 — Заслужена артистка України 2010 — Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» — лауреатка у номінації «Краща жіноча роль» за роль Едіт Піаф в однойменній виставі за п'єсою Юрія Рибчинського 2011 — Премія імені Віри Левицької Національної спілки театральних діячів України — лауреатка 2013 — Премія в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» сезону 2012/13 — номінант номінації «Найкраще виконання жіночої ролі другого плану» (за роль Смішної у виставі «Сон смішної людини») (лауреаткою стала Катерина Кістень) 2021 — Народна артистка України Примітки Указ Президента України від 8 березня 2021 року № 92/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня» . Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021. (27 березня 2021). (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. (укр.). Г-та «Журнал «Кіно-Театр» №6. 2019. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.  НАМ — 105 РОКІВ! University of Arts is 105 years old! (ХНУМ імені І.П.Котляревського) на YouTube . Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021. Олена ВАРВАРИЧ (14 серпня 2008). (укр.). Г-та «День». Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. Лілія БОНДАРЧУК (2009). (укр.). «Кіно Театр» №1. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. (рос.). «Новый формат» –№23 (238). 6 червня 2010. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (25 червня 2020). (укр.). «День». Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. Тетяна ПОЛІЩУК (12 жовтня 2021). (укр.). Г-та «День №129-130. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 18 жовтня 2021. Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (15 червня 2020). (укр.). «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. Ірина ЧУЖИНОВА (3 липня 2020). (укр.). «Yabl». Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 2020-7-4. Іван БАБЕНКО, Тетяна ПОЛІЩУК (3 липня 2020). (укр.). «День». Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 2020-7-03. Олексій КУЖЕЛЬНИЙ (13 серпня 2020). (укр.). «День». Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 2020-8-17.  Тетяна Міхіна про «Украдене щастя» на YouTube (укр.). «УНІАН». 4 березня 2010. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. Костюмерная Ксении Малюковой. Проект «Нація» заслужена артистка України, актриса театру і кіно Міхіна Тетяна (8 серп. 2018 р.)  Тетяна Міхіна. З листів Василя Стуса до сина на YouTube  Тетяна Міхіна. Лист Тараса Шевченка до Григорія Квітки-Основ'яненка на YouTube (укр.). «УНІАН». 6 жовтня 2021. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.  Тетяна Міхіна — Aynenni  на YouTube Владислав ІВЧЕНКО (9 січня 2021). (укр.). «Читомо». Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021. (укр.). «Kinowar». 24 травня 2019. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 18 жовтня 2021. Євгеній МОРІ (15 липня 2021). (укр.). «Суспілне. Культура». Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. (3 листопада 2020). (укр.). Г-та «День». Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 2020-11-4. Тетяна ПОЛІЩУК (20 квітня 2004). (укр.). Г-та «День» №70. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.  Театр им. Франка выступит в Днепре со спектаклем «Путешествие Алисы в Швейцарию» на YouTube Олег ВЕРГЕЛІС (23 лютого 2018). Сама ця «Земля» — досить атмосферна, інколи інфернальна (укр.). «Дзеркало тижня. Україна». Процитовано 2018-7-04.  Тетяна Міхіна на YouTube . Архів оригіналу за 1 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2021. Наталя БОЛГАРОВА (4 липня 2020). (укр.). «NatalyBolharova Blogspot». Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 2020-7-4. Валентина САМЧЕНКО (10 липня 2020). (укр.). «Україна молода». Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 2020-7-11. Олег ВЕРГЕЛІС (28 серпня 2020). (укр.). «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 2020-8-29. (7 листопада 2020). (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. «Найкращий сищик» — 1 серія — ПІЛОТ — Комедійний Детектив 2021 — Прем'єра | Серіали ICTV . Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. Указ Президента України від 27 березня 2010 року № 455/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ» Лауреати премії Левицької // Національна спілка театральних діячів України [ 22 травня 2021 у Wayback Machine.]nstdu.com.ua Посилання Н. А. Пономаренко . Міхіна Тетяна Володимирівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021 (дата звернення: 17.10.2021) [ 22 травня 2021 у Wayback Machine.] Тетяна Міхіна на сайті театру ім. Івана Франка [ 22 травня 2021 у Wayback Machine.] Міхіна Тетяна Міхіна на сайті theatre.love [ 22 травня 2021 у Wayback Machine.]