Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данченко Сергій Володимирович Данченко 17 березня 1937 Запоріжжя 20 се

Данченко Сергій Володимирович

Данченко Сергій Володимирович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данченко.

Сергій Володимирович Данченко (17 березня 1937, Запоріжжя — 20 серпня 2001, Київ) — український театральний режисер, педагог, академік Академії мистецтв України (1997—2001), народний артист УРСР (1977), народний артист СРСР (1988), професор, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1978), лауреат Державної премії СРСР (1980). Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Здійснив постановки понад 60 вистав в Україні та за кордоном.

Данченко Сергій Володимирович
image
Народився 17 березня 1937(1937-03-17)
Запоріжжя, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Помер 20 серпня 2001(2001-08-20) (64 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна image СРСР
image Україна
Діяльність драматург, театральний режисер, театральний педагог
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Партія КПРС
Батько Данченко Володимир Андрійович
Мати Полінська Віра Костянтинівна
Нагороди
image image
image image
image
image image

Життєпис

Народився 17 березня 1937 року у Запоріжжі в театральній родині. Дід, Костянтин Іванович Полінський, працював директором , з яким пов'язані дитячі спогади режисера. Батьки, Володимир Данченко та Віра Полінська — знані львівські актори, народні артисти України. Рід Данченків має спільні корені з родом режисера Володимира Немировича-Данченка.

У 1955–1959 роках навчався на геологічному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка. Одержавши диплом і попрацювавши близько року за фахом, повернувся до професії батьків. З 1959 року працював завідувачем постановчої частини, асистентом режисера народного театру Будинку вчених.

1965 року закінчив режисерське відділення Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого (викл. Леонід Олійник) та розпочав режисерську діяльність у Львові.

Перші творчі кроки Данченка припали на період так званої хрущовської «відлиги». Тоді, як і загалом у громадському житті, проявляються новаторські ідеї в радянському театрі. Щоправда, в Україні вони носили кволий характер, адже вона перебувала на особливому режимі. Серед тогочасних новаторів оновлення національного театру та курбасівських традицій були Лесь Танюк, Роман Віктюк, Б. Головатюк, Ростислав Коломієць, Р. Степаненко, Володимир Опанасенко, Євгенія Золотова, Володимир Грипич, Федір Верещагін, Володимир Магар, Сергій Данченко та інші. У час, коли багато українських театральних діячів змушені були шукати прихистку від тиску та цензури в Москві, Ленінграді, країнах Балтії, Сергій Данченко залишився в Україні.

Львівський період творчості режисера тривав десять років: два роки режисером-постановником та головним режисером в Театрі юного глядача ім. Максима Горького та вісім — в академічному українському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької (очолював театр у 1970–1978 роках). У цей час Данченко поставив вистави «Перший день свободи» (1965), «В дорозі» Віктора Розова (1966), «Маклена Граса» Миколи Куліша (1967), «Місто на світанку» Олексія Арбузова (1968), «Камінний господар» Лесі Українки, «Моє слово» Василя Стефаника (1971), «Річард ІІІ» Вільяма Шекспіра (1974), «Украдене щастя» Івана Франка (1976). Член КПРС з 1970 року.

1978 року переїхав до Києва, де розпочав викладацьку діяльність в Київському інституті театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого (згодом став професором, завідував кафедрою акторської майстерності та режисури драми) та працював головним режисером-директором Київського державного академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка.

image
Могила Сергія Данченка на Байковому кладовищі

Поставив низку яскравих вистав, які змінили обличчя театру й відновили його колишню славу: «Украдене щастя» Івана Франка (1979), «Дядя Ваня» Антона Чехова (1980), «Візит старої дами» Фрідріха Дюрренмата (1983), «Енеїда» Івана Котляревського (1986), «Тев'є-Тевель» Григорія Горіна за оповіданнями Шолом-Алейхема (1989), «Санаторійна зона» за Миколою Хвильовим (1990), «Патетична соната» Миколи Куліша (1993), «Крихітка Цахес» Ернста Гофмана (1995), «Приборкання норовливої» та «Король Лір» Вільяма Шекспіра (1996—1997), «За двома зайцями» Михайла Старицького (2000).

З 1980 року керував дворічним стажуванням режисерів при Академічному драматичному театрі ім. Івана Франка.

З 1996 року — академік-засновник Академії мистецтв України.

Був одним з фундаторів Українського фонду культури.

Завдяки своїм постановкам за межами України він вивів сучасний український театр на європейську сцену. Серед таких вистав — «Марія» Афанасія Салинського (демонструвався в м. Враца, Болгарія), «Візит старої дами» Фрідріха Дюрренматта (в Театрі ім. Юліуша Словацького, м. Краків, Польща), «Камінний господар» Лесі Українки (в Театр ім. Янки Купали, м. Мінськ, Білорусь), «Вишневий сад» Антона Чехова (у МХАТ ім. Максима Горького, Росія), «Украдене щастя» Івана Франка (в Театрі Олександра Духновича, м. Пряшів, Словаччина), «Приборкання норовливої» Вільяма Шекспіра та «Вишневий сад» Антона Чехова (у Польському театрі, м. Вроцлав, Польща).

Помер 20 серпня 2001 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Після смерті режисера його місце на посаді художнього керівника театру ім. Франка зайняв його учень — народний артист України Богдан Ступка.

Театральні постановки

Український драматичний театр імені Марії Заньковецької
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Інші театри

Нагороди та визнання

Цей розділ не містить . Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на . Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
image
Вулиця Сергія Данченка в Києві, названа 2012 року

Книги про Сергія Данченка

  • Олена Коваленко. Сергій Данченко. Бесіди про театр. (Записано Оленою Коваленко). — 1999. — 1000 прим.
  • Володимир Мельниченко. Театральний тандем: (феномен Данченка-Ступки). — Львів : «Академічний Експрес», 2000. — 192 іл. с. — .
  • Ростислав Коломієць. Сергій Данченко: Портрет режисера в інтер'єрі часу. — Київ, 2001.

Примітки

  1. . Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 6 травня 2010.
  2. Доповідь Бориса Олійника на урочистостях з нагоди 20-ліття Українського фонду культури [ 23 серпня 2013 у Wayback Machine.] borys-oliynik.info
  3. Театральні постановки за Василем Стефаником [ 28 липня 2021 у Wayback Machine.] у Базі знань портала «Театральна риболовля»
  4. Святослав МАКСИМЧУК (11 травня 2021). (укр.). «Високий Замок». Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 2021-8-22.
  5. Богдан Ступка та Юрій Брилинський. Спомини після вистави, 2012 рік
  6. Тетяна ПОЛІЩУК (23 грудня 2008). (укр.). Г-та «День» №234. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 23 серпня 2021.
  7. Тетяна ПОЛІЩУК (19 серпня 2020). Коли сторінки… заговорили «Бесіди про театр» — так називається відеострічка про видатного режисера Сергія Данченка, яку записали франківці під час карантину (укр.). «День». Процитовано 2020-8-20.
  8. . Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.

Джерела та література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Danchenko Sergij Volodimirovich Danchenko 17 bereznya 1937 Zaporizhzhya 20 serpnya 2001 Kiyiv ukrayinskij teatralnij rezhiser pedagog akademik Akademiyi mistectv Ukrayini 1997 2001 narodnij artist URSR 1977 narodnij artist SRSR 1988 profesor laureat Nacionalnoyi premiyi Ukrayini im Tarasa Shevchenka 1978 laureat Derzhavnoyi premiyi SRSR 1980 Deputat Verhovnoyi Radi URSR 10 11 go sklikan Zdijsniv postanovki ponad 60 vistav v Ukrayini ta za kordonom Danchenko Sergij VolodimirovichNarodivsya 17 bereznya 1937 1937 03 17 Zaporizhzhya Dnipropetrovska oblast Ukrayinska RSR SRSRPomer 20 serpnya 2001 2001 08 20 64 roki Kiyiv UkrayinaPohovannya Bajkove kladovisheKrayina SRSR UkrayinaDiyalnist dramaturg teatralnij rezhiser teatralnij pedagogAlma mater Kiyivskij nacionalnij universitet teatru kino i telebachennya imeni Ivana Karpenka KarogoZaklad Kiyivskij nacionalnij universitet teatru kino i telebachennya imeni Ivana Karpenka KarogoPartiya KPRSBatko Danchenko Volodimir AndrijovichMati Polinska Vira KostyantinivnaNagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodivsya 17 bereznya 1937 roku u Zaporizhzhi v teatralnij rodini Did Kostyantin Ivanovich Polinskij pracyuvav direktorom z yakim pov yazani dityachi spogadi rezhisera Batki Volodimir Danchenko ta Vira Polinska znani lvivski aktori narodni artisti Ukrayini Rid Danchenkiv maye spilni koreni z rodom rezhisera Volodimira Nemirovicha Danchenka U 1955 1959 rokah navchavsya na geologichnomu fakulteti Lvivskogo derzhavnogo universitetu im Ivana Franka Oderzhavshi diplom i popracyuvavshi blizko roku za fahom povernuvsya do profesiyi batkiv Z 1959 roku pracyuvav zaviduvachem postanovchoyi chastini asistentom rezhisera narodnogo teatru Budinku vchenih 1965 roku zakinchiv rezhiserske viddilennya Kiyivskogo derzhavnogo institutu teatralnogo mistectva im Ivana Karpenka Karogo vikl Leonid Olijnik ta rozpochav rezhisersku diyalnist u Lvovi Pershi tvorchi kroki Danchenka pripali na period tak zvanoyi hrushovskoyi vidligi Todi yak i zagalom u gromadskomu zhitti proyavlyayutsya novatorski ideyi v radyanskomu teatri Shopravda v Ukrayini voni nosili kvolij harakter adzhe vona perebuvala na osoblivomu rezhimi Sered togochasnih novatoriv onovlennya nacionalnogo teatru ta kurbasivskih tradicij buli Les Tanyuk Roman Viktyuk B Golovatyuk Rostislav Kolomiyec R Stepanenko Volodimir Opanasenko Yevgeniya Zolotova Volodimir Gripich Fedir Vereshagin Volodimir Magar Sergij Danchenko ta inshi U chas koli bagato ukrayinskih teatralnih diyachiv zmusheni buli shukati prihistku vid tisku ta cenzuri v Moskvi Leningradi krayinah Baltiyi Sergij Danchenko zalishivsya v Ukrayini Lvivskij period tvorchosti rezhisera trivav desyat rokiv dva roki rezhiserom postanovnikom ta golovnim rezhiserom v Teatri yunogo glyadacha im Maksima Gorkogo ta visim v akademichnomu ukrayinskomu dramatichnomu teatri im Mariyi Zankoveckoyi ocholyuvav teatr u 1970 1978 rokah U cej chas Danchenko postaviv vistavi Pershij den svobodi 1965 V dorozi Viktora Rozova 1966 Maklena Grasa Mikoli Kulisha 1967 Misto na svitanku Oleksiya Arbuzova 1968 Kaminnij gospodar Lesi Ukrayinki Moye slovo Vasilya Stefanika 1971 Richard III Vilyama Shekspira 1974 Ukradene shastya Ivana Franka 1976 Chlen KPRS z 1970 roku 1978 roku pereyihav do Kiyeva de rozpochav vikladacku diyalnist v Kiyivskomu instituti teatralnogo mistectva im Ivana Karpenka Karogo zgodom stav profesorom zaviduvav kafedroyu aktorskoyi majsternosti ta rezhisuri drami ta pracyuvav golovnim rezhiserom direktorom Kiyivskogo derzhavnogo akademichnogo ukrayinskogo dramatichnogo teatru im Ivana Franka Mogila Sergiya Danchenka na Bajkovomu kladovishi Postaviv nizku yaskravih vistav yaki zminili oblichchya teatru j vidnovili jogo kolishnyu slavu Ukradene shastya Ivana Franka 1979 Dyadya Vanya Antona Chehova 1980 Vizit staroyi dami Fridriha Dyurrenmata 1983 Eneyida Ivana Kotlyarevskogo 1986 Tev ye Tevel Grigoriya Gorina za opovidannyami Sholom Alejhema 1989 Sanatorijna zona za Mikoloyu Hvilovim 1990 Patetichna sonata Mikoli Kulisha 1993 Krihitka Cahes Ernsta Gofmana 1995 Priborkannya norovlivoyi ta Korol Lir Vilyama Shekspira 1996 1997 Za dvoma zajcyami Mihajla Starickogo 2000 Z 1980 roku keruvav dvorichnim stazhuvannyam rezhiseriv pri Akademichnomu dramatichnomu teatri im Ivana Franka Z 1996 roku akademik zasnovnik Akademiyi mistectv Ukrayini Buv odnim z fundatoriv Ukrayinskogo fondu kulturi Zavdyaki svoyim postanovkam za mezhami Ukrayini vin viviv suchasnij ukrayinskij teatr na yevropejsku scenu Sered takih vistav Mariya Afanasiya Salinskogo demonstruvavsya v m Vraca Bolgariya Vizit staroyi dami Fridriha Dyurrenmatta v Teatri im Yuliusha Slovackogo m Krakiv Polsha Kaminnij gospodar Lesi Ukrayinki v Teatr im Yanki Kupali m Minsk Bilorus Vishnevij sad Antona Chehova u MHAT im Maksima Gorkogo Rosiya Ukradene shastya Ivana Franka v Teatri Oleksandra Duhnovicha m Pryashiv Slovachchina Priborkannya norovlivoyi Vilyama Shekspira ta Vishnevij sad Antona Chehova u Polskomu teatri m Vroclav Polsha Pomer 20 serpnya 2001 roku Pohovanij v Kiyevi na Bajkovomu kladovishi Pislya smerti rezhisera jogo misce na posadi hudozhnogo kerivnika teatru im Franka zajnyav jogo uchen narodnij artist Ukrayini Bogdan Stupka Teatralni postanovkiUkrayinskij dramatichnij teatr imeni Mariyi Zankoveckoyi Pershij den svobodi Leona Kruchkovskogo 1965 Vidavec Oleksandra Shtejna Lyudina za bortom A Shkolnika 1966 V dorozi Viktora Rozova Maklena Grasa za dramoyu Mikoli Kulisha Moye slovo Vasilya Stefanika V stepah Ukrayini Oleksandra Kornijchuka 1972 Zimovij vechir Mihajla Starickogo Richard III za p yesoyu Vilyama Shekspira Praporonosci za romanom Olesya Gonchara Ukradene shastya za p yesoyu Ivana Franka Til Mikoli Zarudnogo 1977 Kaminnij gospodar za dramatichnoyu poemoyu Lesi Ukrayinki Nacionalnij akademichnij dramatichnij teatr imeni Ivana Franka Ukradene shastya za p yesoyu Ivana Franka Dyadya Vanya za p yesoyu Antona Chehova Vizit staroyi dami za p yesoyu Fridriha Dyurrenmatta Eneyida za poemoyu Ivana Kotlyarevskogo Kaminnij gospodar za dramatichnoyu poemoyu Lesi Ukrayinki Tev ye Tevel za p yesoyu Panahidna molitva ros Pominalnaya molitva Grigoriya Gorina napisanoyu za motivami zbirki opovidan Tev ye Molochar Sholom Alejhema Sanatorijnoyi zona Mikoloyu Hvilovim Bila vorona Yuriya Ribchinskogo ta Gennadiya Tatarchenka 1992 Zimovij vechir Mihajla Starickogo Patetichna sonata Mikoli Kulisha Rosmersgolm Genrika Ibsena Krihitka Cahes za kazkoyu povistyu Ernsta Gofmana Priborkannya norovlivoyi za p yesoyu Vilyama Shekspira 1996 Merlin T Dorsta ta U Ellera 1998 Korol Lir za p yesoyu Vilyama Shekspira 1998 Bal zlodiyiv Zhana Anuya 1999 Kohannya v stili baroko Yaroslava Stelmaha Pigmalion za p yesoyu Bernarda Shou 2000 Za dvoma zajcyami za p yesoyu Mihajla Starickogo Inshi teatri Misto na zori Oleksiya Arbuzova Lvivskij TYuG im Maksima Gorkogo Mariya Afanasiya Salinskogo Teatr mista Vraca Bolgariya Kaminnij gospodar za dramatichnoyu poemoyu Lesi Ukrayinki Nacionalnij akademichnij teatr imeni Yanki Kupali m Minsk Vishnevij sad za p yesoyu Antona Chehova MHAT im M Gorkogo m Moskva Rosiya Vizit staroyi dami za p yesoyu Fridriha Dyurrenmatta Teatr imeni Yuliusha Slovackogo m Krakiv Polsha Ukradene shastya Ivana Franka Teatr Oleksandra Duhnovicha m Pryashiv Slovachchina Vishnevij sad Antona Chehova Polskij teatr u m Vroclav Polsha Priborkannya norovlivoyi za p yesoyu Vilyama Shekspira Polskij teatr u m Vroclav Polsha Nagorodi ta viznannyaCej rozdil ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cej rozdil dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno Vulicya Sergiya Danchenka v Kiyevi nazvana 2012 roku Orden Trudovogo Chervonogo Prapora 1978 Nacionalna premiya Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka za postanovku vistavi Til Mikoli Zarudnogo 1997 Orden knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenyaKnigi pro Sergiya DanchenkaOlena Kovalenko Sergij Danchenko Besidi pro teatr Zapisano Olenoyu Kovalenko 1999 1000 prim Volodimir Melnichenko Teatralnij tandem fenomen Danchenka Stupki Lviv Akademichnij Ekspres 2000 192 il s ISBN 966 7094 20 0 Rostislav Kolomiyec Sergij Danchenko Portret rezhisera v inter yeri chasu Kiyiv 2001 Primitki Arhiv originalu za 13 serpnya 2017 Procitovano 6 travnya 2010 Dopovid Borisa Olijnika na urochistostyah z nagodi 20 littya Ukrayinskogo fondu kulturi 23 serpnya 2013 u Wayback Machine borys oliynik info Teatralni postanovki za Vasilem Stefanikom 28 lipnya 2021 u Wayback Machine u Bazi znan portala Teatralna ribolovlya Svyatoslav MAKSIMChUK 11 travnya 2021 ukr Visokij Zamok Arhiv originalu za 23 serpnya 2021 Procitovano 2021 8 22 Bogdan Stupka ta Yurij Brilinskij Spomini pislya vistavi 2012 rik Tetyana POLIShUK 23 grudnya 2008 ukr G ta Den 234 Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 23 serpnya 2021 Tetyana POLIShUK 19 serpnya 2020 Koli storinki zagovorili Besidi pro teatr tak nazivayetsya videostrichka pro vidatnogo rezhisera Sergiya Danchenka yaku zapisali frankivci pid chas karantinu ukr Den Procitovano 2020 8 20 Arhiv originalu za 21 serpnya 2021 Procitovano 23 serpnya 2021 Dzherela ta literaturaSergij Danchenko Besidi pro teatr literaturnij zapis ta obrobka k mst Kovalenko O M K 1999 220 s ISBN 966 95662 0 7 O V Korniyevska Danchenko Sergij Volodimirovich 4 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 291 ISBN 966 00 0405 2 R G Kolomiyec Danchenko Sergij Volodimirovich 9 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Sergij Volodimirovich Danchenko Sajt Akademiyi mistectv Ukrayini 6 lyutogo 2011 u Wayback Machine Sergij Danchenko Ukrinform 13 03 2009 23 sichnya 2022 u Wayback Machine Zhiv i tvoriv zadlya misteckogo diva I dlya lyudej Narodna pravda 13 serpnya 2017 u Wayback Machine Shtrihi do portreta Sergiya Danchenka Kino teatr 4 2007 Bogdan Stupka Nezakinchenij monolog pro Sergiya Danchenka Chas i podiyi 14 2007 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Fotografiyi pam yatnika Sergiyu Danchenku v Kiyevi 22 grudnya 2017 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ