Транссибірська магістраль

Транссибі́рська залізнична магістраль (Трансси́б), Великий Сибірський шлях (історична назва) — залізниця через Євразійський континент, що сполучає Європейську частину Росії, її найбільші промислові райони і Москву з її серединними (Сибір) і східними (Далекий Схід) районами. Транссиб є найдовшою залізницею в світі (завдовжки 9 288,2 км). Найвища точка шляху — Яблоновий хребет (1 019 м над рівнем моря). У 2002 році завершена повна електрифікація залізниці.

Транссибірська магістраль
Країна	Росія
Власник	Російські залізниці
Обмеження швидкості	39 метр на секунду
Замінений на	Красноярська залізниця
Оператор	Російські залізниці
Дата офіційного відкриття	1903
Ширина колії	російська колія
Початкова чи кінцева точка	Москва, ^d і Владивосток (станція)
З'єднується з	Ярославль^[1], Кіров^[1], Перм^[1], Єкатеринбург^[1], Тюмень^[1], Омськ^[1], Новосибірськ^[1], Красноярськ^[1], Тайшет, Іркутськ^[1], Улан-Уде^[1], Чита^[1], Біробіджан^[1], Хабаровськ^[1], Владивосток^[1], Китайсько-Східна залізниця, Амуро-Якутська магістраль, Благовєщенськ, Пхеньян, Туманган, Хасан, Уссурійськ, Владимир^[1], Нижній Новгород^[1], Москва^[1], Ангарськ^[1] і Байкальськ^[1]
Довжина або відстань	9288 км^[2]
Файл KML	^d
Маршрутна карта
Тип електрифікації	^d і ^d
Транссибірська магістраль у Вікісховищі

Транссибірська залізниця

km 0,000 Москва-Ярославська 282 Ярославль-Головний 289 Волга 956 Кіров 1434 Перм II 1814 Єкатеринбург-Пасажирський 2139 Тюмень 2706 Іртиш 2711 Омськ-Пасажирський 3332 Об 3336 Новосибірськ-Головний 4098 Красноярськ-Пасажирський 4101 Єнісей 4515 Тайшет 4520 Байкало-Амурська магістраль 5185 Іркутськ-Пасажирський 5641 Улан-Уде 5655 Трансмонгольська залізниця 6198 Чита II 6312 Китайсько-Східна залізниця 7273 на Байкало-Амурську магістраль 7875 на 8351 Біробіджан I 8515 Амур 8523 Хабаровськ I 9289 Владивосток

Вокзал у Владивостоці — кінцевий пункт Транссибу

Власне Транссибом може називатися лише східна частина магістралі, від Челябінська (Південний Урал) до Владивостока. Її довжина — близько 7 тис. км. Саме ця ділянка була побудована у 1891—1916 роках.

Транссиб сполучає центр (Москву), міста Уралу, Сибіру й Тихий океан (Владивосток), а кажучи ширше — західні і південні порти (Санкт-Петербург, Калінінград, Новоросійськ) і столицю Росії, а також залізничні виходи до Європи, з одного боку, з портами і залізничними виходами в Азію (Владивосток, Находка, Ваніно, Забайкальськ) з іншого боку.

Основні віхи будівництва

Залізничний тунель на Навколобайкальській залізниці на захід від Культюка

Офіційне будівництво розпочалося 19 (31 травня) 1891 року в районі поблизу Владивостока (Куперовська западина), на закладці був присутній цесаревич Микола Олександрович, майбутній імператор Микола ІІ. Фактично ж будівництво почалося раніше, на початку березня 1891 року, коли почалося будівництво дільниці Міас — Челябінськ. З'єднання рейок на всій протяжності Великого Сибірського шляху відбулося 21 жовтня (3 листопада) 1901 року, коли будівельники Китайсько-Східної залізниці, що прокладали залізницю із заходу та сходу, зустрілися один з одним, проте регулярного руху поїздів на всій протяжності магістралі на той час не існувало.

Постійний регулярний рух поїздів між столицею імперії — Санкт-Петербургом і тихоокеанськими портами Росії — Владивостоком й Дальнім залізницею було встановлено у липні 1903 року, коли Китайсько-Східна залізниця, що пролягає через Маньчжурію, була прийнята в експлуатацію. Дата 1 (14 липня) 1903 року ознаменувала собою також становлення Великого Сибірського шляху до ладу на всій його протяжності, хоча на шляху був проміжок: через озеро Байкал доводилося переправляти поїзди на спеціальному залізничному поромі.

Вокзал у Владивостоці — кінцевий пункт Транссибу

Безпересадкове сполучення між Санкт-Петербургом і Владивостоком відкрито після початку робочого руху по Навколобайкальській залізниці 18 вересня (1 жовтня) 1904 року, а за рік, 16 (29 жовтня) 1905 року, Навколобайкальська залізниця, як частина Великого Сибірського шляху, була прийнята в постійну експлуатацію, то ж регулярні пасажирські поїзди вперше в історії мали можливість прямувати лише по рейках, без використання поромних переправ, від берегів Атлантичного океану (із Західної Європи) до берегів Тихого океану (до Владивостока). Кінець будівництва на території російської імперії відбулося 5 (18 жовтня) 1916 року, із введенням в експлуатацію залізничного мосту через річку Амур поблизу Хабаровська і початком руху поїздів цим мостом.

Вартість будівництва Транссибу із 1891 по 1913 роки склала 1 455 413 тисяч карбованців.

Напрямки Транссибу

Північний

Москва — Ярославль — Кіров — Перм — Єкатеринбург — Тюмень — Омськ — Владивосток.

Новий

Москва — Нижній Новгород — Кіров — Перм — Єкатеринбург — Тюмень — Омськ — Владивосток.

Південний

Москва — Муром — Арзамас — Канаш — Казань — Єкатеринбург — Омськ — Владивосток.

Історичний

Москва — Рязань — Рузаєвка — Самара — Уфа — Челябінськ — Омськ — Владивосток.

Межі із залізницями

Мапа Транссибу (червоною смугою на мапі позначена Транссибірська магістраль, зеленою — Байкало-Амурська магістраль)

Територією Північного Казахстану проходить Середньосибірська залізниця. Кемеровську область з Алтайським краєм сполучає Західно-Сибірська залізниця, а з Барнаула на південь до Середньої Азії веде , далі переходить у Турксиб. Наприкінці XX століття на Далекому Сході північніше Транссибу прокладена Байкало-Амурська магістраль.

Цікаві факти

• Хоча Владивосток є кінцевою станцією Транссибу, на гілці на Находку є найвіддаленіші від Москви станції — й Східний порт.
• Транссибом до 2010 року курсував найдовшим у світі маршрутом поїзд № 53/54 сполученням Харків — Владивосток, що долав відстань 9 714 км за 174 години 10 хвилин. З 15 травня 2010 року поїзду скорочено маршрут руху до Уфи, проте зберігалося до 2011 року курсування вагонів безпересадкового сполучення. Найвіддаленішим у світі вагоном безпересадкового сполучення був купейний вагон Київ — Владивосток, відстань 10 259 км, час в дорозі складав 187 годин (або 7 діб 19 годин 50 хвилин). У 2010 році цей безпересадковий вагон був також скасовано, у 2011 році також було припинено курсування поїзду № 53/54 Харків — Уфа та вагонів безпересадкового сполучення Харків — Владивосток. В результаті нині найдовший маршрут у світі належить поїзду Москва — Владивосток, протяжність рейсу 9 288 км.
• «Найшвидший» поїзд Транссибу № 1/2 «Росія» сполученням Москва — Владивосток. Він проходить Транссибом за 6 діб 2 години. Швидкий поїзд № 99/100 сполученням Москва — Владивосток долає цю ж відстань за 6 діб 19 годин.
• На Ярославському вокзалі Москви, а також у Владивостоці встановлені спеціальні кілометрові стовпи із зазначенням протяжності магістралі — «0 км» на одній грані та «9298 км» на іншій (причому у Владивостоці на знаку написано «9288», ця цифра є вірною).

Галерея

• Ярославський вокзал — початковий пункт Транссибірської магістралі
• Кілометровий залізничний стовп з нульовою відміткою на Ярославському вокзалі Москви
• Кілометровий залізничний стовп з відміткою 9288 на залізничному вокзалі Владивостока
• Вокзал Ярославль-Головний
• Залізничний міст через річку Кама біля Пермі на початку XX століття
• Транссиб в Єкатеринбурзі
• Вокзал Новосибірськ-Головний
• Перший залізничний міст через річку Об біля Новосибірська
• Залізничний вокзал у Красноярську
• Вокзал в Іркутську
• Залізнична станція Чита II
• Вокзал у Хабаровську

Примітки

1. http://www.transsiberianexpress.net/trans-siberian-trains.html
2. https://de.sputniknews.com/infographiken/20110601259307835/

Джерела

• Транссибірська магістраль — Вебенциклопедія [ 29 грудня 2012 у Wayback Machine.]
• Транссибирская магистраль до 1917 г. Библиографический указатель / Составитель С. К. Канн [ 19 грудня 2007 у Wayback Machine.]
• Путеводитель по Великой сибирской железной дороге. С-Петербург, 1900 год. Издание Министерства путей сообщения
• В. Распутин. Транссиб (из книги «Сибирь, Сибирь…») [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Транссибирская магистраль в Живом Журнале [ 19 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Trans-Siberian Railroad (railway, Russia) [ 9 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Encyclopædia Britannica (англ.)