Українозна́вство (часто: україні́стика або украї́ніка) — галузь гуманітарних знань, орієнтована на вивчення економічної, політичної, соціальної, культурної, історичної проблематики України, а також життя української діаспори за кордоном. До 1991 року україністика розвивалася переважно в дослідницьких центрах за межами СРСР: у різні часи — у Німеччині, Польщі, Канаді, США. У радянських навчальних закладах вивчалася, відповідно, історія УРСР, краєзнавство, українська література тощо. Як спеціальна галузь знання російської україністики отримала певний імпульс до розвитку після проголошення державної незалежності України.
Історія виникнення і розвитку
Постання і розвиток українознавства відбувається в органічній єдності з постанням і розвитком українського етносу і нації. Науковий аналіз засвідчує, що формування української нації й розвиток наукових знань про феномен українства являють собою етапи взаємопов'язаного процесу, який зумовлює синхронізацію інтенсивності виявлення кожного з чинників: щораз вищий цілісний контент у своєму розвитку підпорядковується загальному закону природи — єдності її матеріального і духовного світу.
У своєму розвитку українознавство як наука й навчальна дисципліна пройшло довгий і складний шлях: від міфопоетичного образу українського терену, оприявненого в пам'ятках фольклору, від перших писемних згадок істориків, розрізнених відомостей закордонних дослідників та мандрівників, аж до системніших тематичних викладів, історіографічних і історіософських описів українознавчого дискурсу та дослідження цього доробку в наукових студіях і його вивчення в системі освіти.
Початки формування знань про Україну та її людність сягають ще античних часів (Гомер, Геродот), продовжуються за доби києво-руської, де особливу роль починають відігравати літописи (Синопсис, Літопис Аскольда та Літопис Руський). Згодом, суттєво розширившись в аспекті і формальному і змістовому, наукові осяги України й українського світу підносяться на новий щабель в козацьких літописах (Самовидця, Грабянки, Величка), в «Історії Русів», творчості Г.Сковороди, І.Котляревського, М.Максимовича, М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченка, В.Антоновича, М.Драгоманова, Лесі Українки, І.Франка та багатьох інших.
На початку ХХ ст., спираючись на доробок попередників, визначні вчені — М.Грушевський, В.Вернадський, Д. Дорошенко, С.Єфремов, Д.Багалій, І.Стешенко — спромоглися концептуалізувати обриси українознавчого дискурсу як системи наукових знань, у координатах яких досліджується не лише спосіб життя, а й спосіб мислення українців. Українознавство в їхніх дослідженнях виразно постає науковою системою знань, яка зі свого боку виявляється важливим чинником історичного процесу. В цей час видано перше комплексне видання з українознавства — «Украинскій народъ въ его прошломъ и настоящемъ», в якому зокрема вперше опубліковано докладну антропологічну розвідку Ф.Вовка.
У 1918 р. В.Вернадський, президент щойно створеної Української академії наук, наголошує на необхідності впровадження спеціальних дисциплін з українознавства до програм середньої та вищої школи. 1920 р. С.Єфремов видає перший навчальний посібник «Українознавство», а згодом Д.Дорошенко друкує свій вкрай важливий для подальших українознавчих студій «Огляд української історіографії». За Д.Дорошенком, коли на першому етапі розвитку українознавства вчені, які були наснажені глибокою любов'ю до рідної землі, свого народу, бажаннями прислужитися його поступові, зосереджували свою увагу на початках наукового осмислення української історії, етнографії, мови, письменства, то відтепер українознавство вже формується як єдина система знань. У той же час повною мірою неупереджене, безцензурне, утвердження науки про українців на «материковій», підконтрольній тоталітарному режиму, Україні було перерване майже на 70 років.
На Заході більш вживаним є термін україністика аналогічний вжитку таких термінів, як «полоністика», «русистика», «балканістика», «германістика» тощо. У процесі розвитку наукових гуманітарних студій в умовах незалежної України термін «україністика» подекуди став уживатися й тоді, коли йдеться про науки, які досліджують різні сфери духовного і матеріального життя українського народу. В такому ракурсі він визначається як сукупність наукових дисциплін гуманітарного і природничого циклів, які досліджують різні аспекти і складові України й українського народу як їхнього спільного предмета. При цьому маються на увазі науки про історію, мову, культуру, психологію, мистецтво, виховання, соціальні відносини, суспільний устрій, право, економіку, природу, екологію, етногенез тощо. Кожна з них має свій окремий предмет вивчення, домінанта якого окреслює диференціацію відповідних методів і водночас накреслює інтеграцію різних конкретно-наукових методів у методологію українознавства.
Сучасне українознавство
З кінця 80-х рр. XX ст. українознавство в Україні знову починає відроджуватися: естафету попередників у формуванні українознавства як інтегративної науки, навчальної дисципліни і методології освіти з цього часу переймають науковці Національного науково-дослідного інституту українознавства МОН України.
30 серпня 2000 р. у зв'язку з перепідпорядкуванням Інституту українознавства Міністерству освіти і науки України, в складі науково-дослідної частини Київського національного університету імені Тараса Шевченка було створено Центр українознавства. Керівником Центру було призначено доктора історичних наук, професора В. І. Сергійчука. З 15 березня 2007 р. Центр українознавства — у складі філософського факультету. Його керівник — доктор політичних наук, професор М. І. Обушний.
Теоретико-методологічні основи діяльності Центру українознавства базуються на тому, що українознавство, як відроджена традиційно-українська система світобачення й творення, розглядається як підґрунтя, на основі якого формується сучасний український громадянин. Українознавство ставить за мету цілісне достовірне знання про Україну і світове українство, українське світобачення у часі й просторі.
У XXI ст. українознавство переросло межі дослідження суто національних проблем. Його оперативне поле відтепер суттєво розширилося, охоплюючи і соціальні, і державотворчі процеси, і питання формування свідомості й моралі, освіти й виховання, політики й культури.
Дослідженнями українознавчої тематики присвячені діяльність ряду наукових установ у світі. Українознавству присвячена також і міжнародна конференція Ґрайфсвальдський Українікум.
Науковий інструментарій українознавства
Терміносистема українознавства
Наукове пізнання України, українців, українства призвело до вироблення великої групи термінів, що сформувалася у певну систему на основі історичних, географічних, політологічних, філологічних, культурологічних, філософських та термінів інших наук.
Методи українознавчих досліджень
Популяційно-генетичні методи
Генетичні дослідження української людності сприяють розв'язанню складних слов'янознавчих та українознавчих наукових проблем. Певно, незабаром можна буде поставити остаточну крапку у дискусії, що бере початок у XIX ст., щодо пріоритету народів (етносів) східнослов'янської мовної підгрупи на «кровну» (генетичну, біологічну) спадкоємність з територіально-племінними групами слов‘ян ранньофеодального періоду.
Сучасна українська етнічна популяція є однією з найбільших у Європі за кількістю та ареалом розселення. Це, а також історичні й фізико-географічні чинники сприяли формуванню серед українців великої кількості популяцій нижчого ієрархічного рівня. Незважаючи на генетичний обмін з іншими етносами українці є сьогодні відносно гомогенною етнічною популяцією (за всією сукупністю генетичних показників), чого не можна сказати, приміром, про італійців чи росіян.
Україна є об'єктивно існуючою біогеографічною реальністю, утвореною українською етнічною популяцією. Генетичні відстані між українцями й іншими сучасними народами характеризують біологічну спорідненість українців з ними.
Крім українських генетиків за міжнародними програмами українську етнічну популяцію активно вивчають російські генетики (Магаданська і Білгородська області, Краснодарський та Ставропольський краї, Львівська, Івано-Франківська, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Чернігівська, Сумська області).
Джерельна база українознавчих досліджень
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Українознавство у системі національної освіти і виховання України
У системі виховання
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
У родинному вихованні
У системі виховання дошкільнят
У системі виховання школярів
У системі виховання студентської молоді
У системі освіти
У системі загальної обов'язкової освіти України Українознавчий складник загальної освіти України міститься серед навчальних курсів молодшої, середньої і старшої школи як окремі навчальні предмети (українська мова, історія України, географія України, українська мова тощо) та певні частини (групи тем, теми, навчальні питання) природничих та суспільних навчальних курсів.
У системі вищої освіти України
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Підготовка кадрів найвищої кваліфікації за спеціальністю «українознавство»
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Українознавство у світі (за межами України)
Україністика в Австрії стала розвиватися від 1-ї пол. 19 ст.: спочатку в Галичині й пізніше на Буковині, що входили на той час до Австро-Угорської імперії, а пізніше у Віденському університеті. Вже в 1820-ті — 1940-ві pp. у загальному контексті слов'янських національно-культурних рухів зароджувалася позауніверситетська мовознавча україністика в Галичині. Представники раннього галицького просвітницького руху, випускники духовних семінарій Іван Могильницький, Маркіян Шашкевич, Яків Головацький, Йосип Левицький, Іван Вагилевич, Йосип Лозинський у своїх листах указували на самобутність української мови, підкреслювали етнічну, мовну та культурну єдність українського народу в усіх частинах України, вивчали давньоукраїнську писемність, досліджували членування українських говорів, створювали перші рукописні та друковані граматики і підручники тодішнього галицького різновиду української літературної мови.
У Віденському університеті після заснування 1849 першої в Австрії кафедри слов'янської філології внесок у мовознавчу україністику зробили її перший завідувач Франц Міклошич та його наступник на цій посаді Ватрослав Ягич. У період 1848–1918 україністика в Галичині та на Буковині розвивалася на створених українознавчих кафедрах у Львівському (1849) і Чернівецькому (1875) університетах, а також завдяки перетворенню Львівського товариства імені Тараса Шевченка (засновано 1873) на Наукове товариство ім. Т. Шевченка (1893). НТШ, де працювали такі видатні наукові діячі, як Михайло Грушевський, Іван Франко, Володимир Гнатюк, Іван Верхратський, набувало значення всеукраїнської академії наук. У Львівському університеті розвивали діяльність філологи Яків Головацький, Омелян Огоновський, Гнат Онишкевич, Олександр Колесса, Кирило Студинський, Іларіон Свєнціцький. У Чернівецькому університеті працювали Омелян Калужняцький, К. Ганкевич, С. Смаль-Стоцький, 3. Кузеля. Крім того, ряд філологів-україністів — таких, як М. Осадца, П.Дячан, О. Партацький, Є. Желехівський, І. Верхратський, В. Кміцикевич, Ю. Кобилянський, О. Макарушка, О. Маковей, М. Возняк, І. Завадовський, — працювали вчителями української мови в галицьких і буковинських гімназіях.
Філологи-україністи навчалися не тільки у Львівському (І. Верхратський, Є. Желехівський, В. Гнатюк, 0. Макарушка, О. Маковей, М. Возняк) та Чернівецькому (С. Смаль-Стоцький, Ю. Кобилянський, В. Сімович) університетах, а й у Віденському (філологічну освіту тут здобули Г. Онишкевич, В. Щурат, 1. Зілинський, І. Завадовський; завершували або поглиблювали. її там П. Дячан, О. Огоновський, О. Калужняцький, 3. Кузеля, І. Панькевич, І. Франко, О. Колесса, І. Свєнціцький).
Основні твори австро-угорського періоду мовознавчої україністики:
- «Студії в галузі руської мови» О. Огоновського (1880, нім. мовою),
- «Малоруско-німецкий словар» Є. Желехівського з доопрацюванням С. Недільського (1886),
- «Граматика руської (української) мови» С. Смаль-Стоцького і Т. Гартнера (1913, нім. мовою).
Після розпаду Австро-Угорщини (1918) і пов'язаного з цим виїзду професорів та студентів до нових незалежних слов'янських держав Відень утратив своє значення як центр підготовки західноукраїнської інтелігенції та українознавчих досліджень, що призвело до занепаду україністики в Австрії. 1921 українська еміграція у Відні заснувала Український вільний університет, але цього ж року його було переведено в Прагу.
Протягом 20—80-х рр. 20 ст. публікації з мовознавчої україністики з'являлися в Австрії нерегулярно. Тільки після відновлення незалежності України (1991) в Австрії зріс інтерес до української мови й культури, особливо у Віденському і Зальцбурзькому університетах, а також в (Відень).
Від початку 1990-х рр. австрійські славісти опублікували низку праць з питань нормалізації української літературної мови (Г. Бідер), мовної політики й мовної ситуації (Г. Бідер, Г. Бургер, Ю. Бестере-Дільгер), церковнослов'янсько-української диглосії (М. Мозер), історії української філології (К. Штурм-Шнабль), а також західнополіських українсько-білоруських межових говорів і західнополіської літературної мікромови в Білорусі (Г. Бідер).
Аргентина
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Білорусь
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Болгарія
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Бразилія
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Велика Британія
Україністика у Великій Британії була започаткована ще В. Р. Морфіллом. Уперше про українську мову як окрему лінгвістичну систему він писав у статті «Російська мова та її діалекти» (1876). В. Р. Морфілл впровадив українознавчі матеріали до енциклопедичних видань Великої Британії. Найповнішу характеристику української мови з боку фонетичного, морфологічного і синтаксичного він дав у нарисі «Слов'янські мови» («Британська Енциклопедія», 9-е вид., 1887, т. 22).
У 1-й пол. 20 ст. україністика у Великій Британії майже не розвивалася. Найвагомішими здобутками середини 20 століття стали праці В. К. Метьюза і В. Свободи. Славіст В. К. Метьюз приділив значну увагу українській мові в монографії «Мови СРСР» (1951), присвятив їй статті «Відміни іменників в українській мові» (1949), «Деякі спостереження щодо української мови» (1955), «Фонеми української мови» (1957). Ґрунтовним аналізом вирізняються його статті «Вимова ятя в давньоруській мові» (1950), «Східнослов'янські фонеми 10 ст. у світлі візантійських джерел» (1957). Відомий україніст В. Свобода досліджував в основному давню українську лексикографію («Слов'янська частина Oxford Heptaglot Lexicon: Українсько-латинський словник першої половини 17 ст.», 1956), білорусько-українські («Дещо з особливостей білоруської дієслівної лексики та її зв'язків з українською», 1971) та їдиш-українські мовні контакти («Український компонент у слов'янізмах словникового складу їдиш», 1980), художнє мовлення Олеся Гончара (ст. «Лінгвістичні нововведення і живе мовлення в „Соборі“ Олеся Гончара: іменники і прикметники», 1983). В. Свобода писав про українську літературу та окремих українських письменників до англомовних енциклопедичних видань, вів (з 1962 до 1992) відділ україніки в бібліографічній серії «Праці року, присвячені дослідженню сучасних мов».
Українську мову з погляду соціолінгвістики розглядають М. Добрянський, М. Єнкала. З 1955 в Інституті слов'янських і східноєвропейських студій Лондонського університету впроваджено факультативне вивчення української мови, а з 1970 її викладають тут як другий фаховий предмет для деяких славістів, з 1991 — як окрему навчальну дисципліну. 1991 в Лондоні засновано Асоціацію україністів Великої Британії (голова — М. Добрянський).
У країні є українське видавництво (Лондон), українські книжково-сувенірні крамниці й бібліотеки (в Лондоні, Манчестері та інших містах). Бібліотека Інституту слов'янських і східноєвропейських студій (заснована 1915) Лондонського університету має значний український фонд (бл. 6 000 одиниць). Більшість книжок закуплено або одержано в дарунок (від НАН України) у післявоєнні роки. Серед них — чимало підручників української мови (зокрема для англомовних користувачів), праці таких видатних українських філологів, як Лаврентій Зизаній, Мелетій Смотрицький, Іван Огієнко, Ю. Шевельов, Л. Булаховський, Ю. Жлуктенко, П. Плющ, Ф. Жилко. Сюди надходять 50 періодичних видань. Українські книжки, зокрема з лінгвістики, є і в Тейлорівському інституті Оксфордського університету, передусім у фонді В. Р. Морфілла, а також у Бодлеанській бібліотеці та бібліотеці Коледжу св. Антонія в Оксфорді.
Від 2009 року в Кембриджському університеті існують Українські студії, лекторами є Рорі Фіннін, Оленка Певна й Андрій Смицнюк. В рамках Українських студій Кембриджського університету викладають українську мову, літературу й культуру, а також вивчають український кінематограф.
Грузія
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Італія
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Одним з фундаторів україністики в Італії є Анджело де Губернатіс, який вивчав і популяризував історико-культурну спадщину українського народу.
Казахстан
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Канада
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Молдова
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Німеччина
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Польща
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Португалія
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Російська Федерація
Слід зазначити, що у колах, близьких до україномовних національно-культурних автономій Російської Федерації прийнято іменування україніка (рос. украиника). Наприклад, відділ україніки Української бібліотеки в Москві.
З перших днів свого існування російська україністика розвивалася в кількох напрямах. Частина української діаспори у Російській Федерації розробляла мовну проблематику, проблематику української історії і культури. Члени цієї корпорації виходили з принципу непорушності державного суверенітету України. Інші члени української діаспори РФ дотримувалася думки, що краще майбутнє України обумовлене максимально тісною інтеграцією з Російською Федерацією і іншими державами, що виникли на пострадянському просторі. В період становлення російської україністики значний вплив на її проблематику робили такі наукові і політичні центри, як Інститут діаспори і інтеграції (Інститут країн СНД), відділ України Російського інституту стратегічних досліджень, Фонд «Політика», Інститут країн Європи, Комітет у справах СНД Державної Думи РФ і ін.
У даний час періодичні й систематичні дослідження в області україністики проводяться в Інституті російського зарубіжжя, в МГУ ім. М. В. Ломоносова, Фонді ефективної політики, Інституті економіки РАН, ряду інших наукових, освітніх і дослідницьких установ. Російська україністика — порівняно молода галузь знання. У її формуванні беруть участь не тільки учені, але й суспільно-політичні діячі, журналістський корпус, російська й українська інтелігенція.
Румунія
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Сербія
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Словаччина
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
США
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Туреччина
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Угорщина
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Франція
Вивчення і дослідження української мови у Франції починається у 20 ст. Протягом 1904–1906 відомий лінгвіст Л. Леже читав курс української мови і літератури в Колеж де Франс (Париж). Державне відродження України в період УНР сприяло пожвавленню інтересу французьких мовознавців до української мови. 1920 Л. Леже в праці «Історія Австро-Угорщини від початку до 1918 року» зазначав, що, яким би не було завершення подій, «українцям вдасться посісти певне становище в світі». А. Мейє, іноземний член НАН України з 1924, в працях «Вступ до порівняльного вивчення індоєвропейських мов» (1903), «Спільнослов'янська мова» (1924) та ін. торкається проблем історії української мови. А. Мазон, член НТШ з 1927, в заснованому ним «Журналі славістичних досліджень» (1921—1924) вів бібліографію україністики і вмістив ряд статей про українських вчених, у тому числі мовознавців (М. Сумцова, Л. Булаховського та ін.). А. Мартель у праці «Польська мова в русинських країнах, в Україні та Білорусі» (вид. 1938) дав загальну характеристику української літературної мови 16—17 ст.
У наш час дослідження з україністики здійснюють науковці (Париж), де одне з відділень готує (від 1939) фахівців з української мови й культури (навчання — З роки), а з 1972 — в університетах Парижа і Бордо. З україністами цих закладів постійно співпрацює НТШ в Європі (м. Сарсель під Парижем). У виданій тут «Енциклопедії українознавства» у 2 томах (т. 1 — тематичний, ч. 1—3, Мюнхен— Н.-Й., 1949-52; т. 2 — словниковий, ч. 1-11, Париж—Н.-Й., 1955—95) міститься розділ «Мова» (т. 1,ч. 1), а також численні статті про українську мову (т. 2, ч. 1—11).
з 1921 видає журнал «Revue des études slaves», де в розділі україністики публікуються огляди мовознавчих праць в Україні та статті з окремих питань української мови (А. Жуковський, Е. Круба, Б. Струмінський, Б. Унбегаун, Ю. Шевельов, M. Шеррер та ін.). Франц. мовою опубл. праці: «Українські читання» І. Борщака (1946), «Українські думи» М. Шеррер (1947), «Основи української граматики» П. Наум'яка, «Розмовна українська мова» Г. Панчука, посібник «Говорімо українською. Мова і культура» В. Коптілова (1995).
Серед багатьох асоціацій, що після відновлення державної незалежності України були створені у Франції з метою налагодження француцько-українських зв'язків, однією з найдіяльніших є (з 1993), яка спрямовує зусилля на впровадження україномовних передач на французькому радіо, сприяє розширенню викладання української мови у французьких вищих навчальних закладах і включенню її як однієї з навчальних дисциплін до програми французьких середніх шкіл. Асоціація видає «Бюлетень» (тричі на рік).
Хорватія
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Чехія
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Українознавство та засоби масової інформації і комунікації
Українознавство і друкована преса
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Українознавство і радіо
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Українознавство і телебачення
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Українознавство і вебресурси
Українознавство і Вікіпедія
Нині Вікіпедія є найбільшим у світі зосередженням знань про Україну, українців, українство, українське і в цьому сенсі не має конкурентів. Вікіпедія є найбагатомовнішим зібранням українознавчих знань, що твориться в багатьох країнах користувачами з різним рівнем компетентності. Започаткування Вікіпедії українською мовою відкрило нову еру української енциклопедистики і її українознавчого складника зокрема.
Енциклопедія українознавства стала однією з основ української Вікіпедії, яка одразу мала не лише українську форму (мову інформації), але й зміст. У ній представлено знання про українську національну сутність, показано українську національну самобутність, проявляється українське національне єство. Глибина і всебічність розкриття багатьох категорій, що стосуються українознавства, ще не задовольняють фахівців, проте для пересічного користувача якість українознавчих статей можна вважати задовільною.
Знання про Україну представлено у Вікіпедії (на кінець літа 2011 р.) вужче і поверховіше, ніж про Німеччину, Францію, Італію, Велику Британію, Іспанію, Нідерланди, Росію, Китай, Індію, Австралію, але ширше і глибше, ніж про Албанію, Білорусь, Македонію, Чорногорію. Загалом українознавчі знання представлено на рівні багатьох інших європейських націй, розташованих географічно між провідними країнами Західної Європи та євразійськими Росією й Туреччиною (Болгарія, Фінляндія, Словаччина, Хорватія, Чехія, Румунія, Угорщина, Польща, Греція, Австрія тощо). Перебування України у середині зазначеної групи країн не відповідає потенціалу енциклопедичного українознавства світового українства (одному з найвищих серед націй зазначеної групи), але узгоджується з рівнями інформатизації українського суспільства та людського розвитку (сьогодні одним з найнижчих у цій групі).
Головним входом на українознавчу складову сегмента українською мовою є портал «Україна», що містить категорію «Україна» з великою кількістю підкатегорій. З-поміж усіх порталів української Вікіпедії приблизно третину становлять (на початок травня 2011 р.) такі, що містять переважно знання про Україну й українців. Серед представлених в українському сегменті українознавчих категорій найбільшу питому вагу за обсягом становлять такі: «Персоналії», «Україна», «Українська культура», «Історія України», «Географія України».
Українознава інформація за межами української Вікіпедії зосереджена переважно в категоріях порталів тематичного розділу «Географія». 12 мовних сегментів Вікіпедії (влітку 2011 р.) мали портал «Україна» (англійською, іспанською, французькою, російською, німецькою, польською, шведською, каталонською, українською, литовською, білоруською, грузинською).
Стаття «Україна» на початку серпня 2011 р. була представлена 199 мовами (й діалектами) з усіх 281, що мали на той час власний сегмент у Вікіпедії. Тобто 70 % мовних сегментів Вікіпедії містили цю українознавчу статтю принаймні у започаткованому стані. Серед обов'язкових для всіх мовних сегментів Вікіпедії статей є лише одна українознавча — «Україна». Лише у 5 мовних сегментах стаття «Україна» відзначена (на середину літа 2011 р.) за якісним критерієм як добра (у двох), та обрана (у трьох). Стаття "Україна є однією з найпопулярніших енциклопедичних статей у сегменті Вікіпедії українською мовою, а в багатьох інших вона входить до першої тисячі найпопулярніших сторінок. У Вікіпедії російською мовою стаття «Україна» за популярністю в 2010 р. була на 30-й позиції, німецькою — 662-й, англійською — 753-й.
Слово «Україна» і похідні від нього вживаються у різних мовних сегментах з різною частотою, що характеризує їх наповненість знаннями про Україну й українців. Найбільшу кількість сторінок, де вжито слово «Україна», мали сегменти такими мовами (на початок липня 2011 р.): російською (59048), англійською (36950), німецькою (15059), українською (13131), французькою (7135), іспанською (6847), італійською (6695), японською (5019), польською (4454), румунською (2960).
Українська Вікіпедія містить широкий спектр українознавчих знань, вирізняється з-поміж інших складною розгалуженою структурою українознавчого складника, глибиною висвітлення українознавчих тем, великою питомою вагою українознавчих знань.
Знання про минуле України й українства широко представлені в українському сегменті Вікіпедії багатьма категоріями і статтями. Історичні українознавчі знання становлять вагому частку всіх вікіпедичних знань українською мовою і мають великий попит у користувачів. 18 листопада 2011 р. історія (в усіх сенсах цього слова) згадувалася в текстах і назвах 43399 статей (що становило 13,27 % від загальної кількості статей), а історія України — 12274 статей (3,75 %). Певні складники історично-українознавчого вмісту української Вікіпедії кількісно окреслювалися так: історії української культури стосувалося (щонайменше згадкою) 1757 статей, історії української мови — 1090, історії української літератури — 870, історії української діаспори — 183. На гострі дискусійні теми у статтях з історії України представлено різні погляди й оцінки подій.
Надалі очікується суттєве тематичне розширення та поглиблення українознавчого вмісту насамперед українськомовного складника Вікіпедії, поява вікі-порталів «Україна» та статті «Україна» у тих мовних сегментах, де їх ще немає, збільшення питомої ваги українознавців-науковців серед активних користувачів Вікіпедії.
Важливі українознавчі друковані праці
Українознавчі енциклопедії
Докладніше див. у статтях: Енциклопедія українознавства; Енциклопедія сучасної України; Енциклопедія історії України;Енциклопедія української діаспори; Енциклопедія народного господарства Української РСР.
Українознавчі довідники
Науковий інструментарій українознавця, Україна-етнос (довідник)
Українознавчі словники
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Українознавчі монографічні праці
Цей розділ потребує доповнення. (березень 2013) |
Наукові періодичні видання за спеціальністю «українознавство»
Докладніше див. у статтях: Українознавство (журнал), Збірник наукових праць НДІУ, Українознавчий альманах.
Українознавчі журнали іноземними мовами
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 20 жовтня 2018.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - * Чирков О. Загальноінститутський методологічний семінар Про можливість зіставлення результатів антропології та генетики популяцій людини і застосування їх в українознавчих дослідженнях… // Українознавство.- 2010.- № 4.- С. 203—204. [ 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Bieder H. Ukrainistische Sprachwissenschaft im österreichischen Galizien (1848—1918). // Мова та література України між Сходом і Заходом. Bern, 2000
- Русанівський В. Віденська славістична школа й Україна. // Четвертий Міжнародний конгрес україністів. Мовознавство. К., 2002.
- Г. Бідер. Україністика в Австрії // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — .
- Hafner St. Geschichte der österreichischen Slawistik. // Beiträge zur Geschichte der Slawistik in nichtslawischen Ländern. Wien, 1985
- Шкандрій Б. Нарис методики викладання української мови. Лондон, 1970
- Р. П. Зорівчак. Українська мова у Великій Британії // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — .
- . Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014.
- Dr Olenka Z. Pevny | Faculty of Modern and Medieval Languages and Linguistics. www.mmll.cam.ac.uk. Процитовано 23 лютого 2023.
- Mr Andrii Smytsniuk | Faculty of Modern and Medieval Languages and Linguistics. www.mmll.cam.ac.uk. Процитовано 23 лютого 2023.
- SL9: Introduction to the Language, Literature and Culture of Ukraine | Faculty of Modern and Medieval Languages and Linguistics. www.mmll.cam.ac.uk. Процитовано 17 січня 2023.
- SL10: Studies in Twentieth-Century Ukrainian Literature and Film | Faculty of Modern and Medieval Languages and Linguistics. www.mmll.cam.ac.uk. Процитовано 17 січня 2023.
- Beauvois D. L'enseignement de l'ukrainien en France. «Bulletin de l'Association française pour le développement des études ukrainiennes» (Paris, Institut des études slaves), 1998, № 3 (10)
- Жуковський А. Для франц. читача. «Літ. Україна», 1995, 10 серпня
- Г. І. Панич. Україністика у Франції // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — .
- Повний перелік по всіх мовних сегментах див. у джерелі «Українознавство і Вікіпедія».
Джерела та література
- С. І. Білокінь. Історична бібліографія україніки [ 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 553. — .
Література
- Українознавство: концептуальні та теоретико-методологічні основи розвитку / П. П. Гай-Нижник (керівник проекту) та ін. — К., 2015. — 504 с. [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Історичні засади українознавства / Ярослав Калакура ; НДІ українознав. — К. : НДІ українознав., 2007. — 381 с. : портр. ; 21 см. — Бібліогр. в кінці ст. та в підрядк. прим. — 300 пр.
- Енциклопедія українознавства: В 3-х т. — К., 1994
- Енциклопедія українознавства: в 10-ти т. — К., 1996
- Кононенко П. П. Українознавство: Підручник — К., 2006
- Кононенко П. П. Історія українознавства. Навчальний посібник. — К., 2011.
- Крисаченко В. С. Українознавство. Хрестоматія: В 2-х кн. — К., 1996
- Віктор Ідзьо. Лекції з Українознавства. — Івано-Франківськ «Сімик», 2013 р. — 360с.
- Збірник наукових праць НДІУ МОН України. — 2003 — Т. 1; — 2004. — Т. 2; 2004. -Т.3
- Гай-Нижник П. Роль та місце українознавства у новітньому науковому просторі та його значення в гуманітарній політиці держави і системі національної безпеки // Українознавство. — 2015. — № 1.– С.53–61. [ 18 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Гай-Нижник П. Українознавство як чинник концепту «м'яка сила» і системи національної безпеки / Гай-Нижник Павло Павлович // Українознавчий альманах. — Вип.16. — Київ, Мелітополь, 2014. — С.234–241. [ 18 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Гай-Нижник П. Українознавство як комплекс знань про Україну та чинник сучасної гуманітарної політики і системи національної безпеки // Гілея. — 2014. — Вип.86 (№ 7). — С.109–116. [ 18 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Гай-Нижник П. Започаткування та розвиток українознавчих досліджень в Австралії у другій половині ХХ ст. // Гілея. — 2013. — Вип.79 (№ 12). — С.155–157. [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Джерела альтернативного українознавства (Європа, 1940—1945 р.). Періодичні видання української діаспори в Європі, Радянської влади та німецької окупаційної адміністрації на України, проводу ОУН-УПА тощо за 1940—1945 рр. З аналітичним розписом публікацій щодо природи, історії, етносу, державотворення, культури та виробничих сил України: бібліогр. довідник: (З фондів Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського та Наук.-дов. б-ки Центр. держ. архівів України) / Б. В. Грановський ; наук.ред. В. Колесник ; бібліогр.ред. С. Іванисенко, Г. Порохнюк. — К. : [б.в.], 2002. — 436 с. —
- В. Кулик. Українознавчі наукові заклади за кордоном // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.728
- Сніжко В. В. Українознавство: природна психо-філософська концепція: монографія / Валерій Сніжко; МОН України, ННДІ українознавства. — К., 2010. — 528 с. — Рез. англ. — Бібліогр.: с. 495—518.[недоступне посилання з червня 2019]
- Токар Л. К. Об'єкт і предмет українознавства // Українознавство. — 2001. — № 1
- Токар Л. К. Зміст українознавства: системно-функціональний підхід до структурування знань // Українознавство. — 2004. — № 4.
- Виталий КРИКУНЕНКО. О золотых зернах украинской духовности на просторах России. // Наукове товариство ім. Шевченка. Донецьке відділення. [ 31 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Токар Л. К. Українознавство в системі наукових і навчальних дисциплін // Збірник наукових праць НДІУ. — 2003. — Т. 1.
- Токар Л. К. Зміст українознавства: системно-функціональний підхід до структурування знань // Українознавство. — 2004. — № 4.
- Чирков О. Українознавство і Вікіпедія: результати та перспективи взаємодії // Українознавство. — 2011. — №. 1 (38). — С.: 202—208.[недоступне посилання з липня 2019]
- Чирков О. Загальна характеристика українознавчого вмісту Вікіпедії // Українська земля і люди. Український етнос у світовому часопросторі: Колективна монографія / За ред. Кононенка П. П.- К.: ННДІУВІ, 2011. — Том 1. Від давнини до XIV ст. — С. 624—632.
- Лепеха Т. В. Українознавство [ 23 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Єрмашов Т. В. Покажчик Сергія Єфремова «Українознавство» та його значення для розвитку української національної освіти // Українознавство [науковий громадсько-політичний, культурно-мистецький, релігійно-філософський, педагогічний журнал]. — К., 2007. — № 1. — С. 169—171.
- Мусієнко І. Українознавство в німецькомовних історичних студіях ХХ — початку ХХІ ст. // Українознавчий альманах. — Вип. 5. — К., 2011. — С. 99-103.
- Мусієнко І. В. Україністика в дослідженнях учених Гуманітарного наукового центру історії та культури Центрально-Східної Європи (Німеччина) / І. В. Мусієнко // Вісник Нац. техн. ун-ту «ХПІ»: зб. наук. пр. Темат. вип. : Актуальні проблеми історії України. — Харків: НТУ «ХПІ». — 2008. — № 37. — С. 131—140. [ 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Боряк О. Матеріали з історії народознавства в Україні: Каталог етнографічних програм (друга половина ХІІІ–ХХ ст.) / Відп. ред. Н. Гаврилюк. НАН України. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського; Інститут української археографії. — К.: Вид-во «Українознавство», 1994. — 124 с. — (Науково-довідкові видання з історії України. — Вип. 28) (PDF-файл [ 11 квітня 2021 у Wayback Machine.])
- Українська етнічна нація / М. Є. Горєлов, О. П. Моця, О. О. Рафальський. — Київ: Еко-продакшн, 2012. — 176 с. : іл., портр., карти. — Бібліогр. в кінці розділів. —
- Ясь О. В. Україністика // Енциклопедія історії України. — К.: Наукова думка, 2019. — Кн. 2: Україна–Українці. — С. 531—532. https://www.academia.edu/41972786
- Pagine di ucrainistica europea / A cura di G. Brogi Bercoff, G. Siedina. — Alessandria: Edizioni dell’Orso, 2001. — 220 p.
- Дель Ґаудіо, С. 2023. “Україністика в Італії: сучасність і перспективи розвитку”. IV Міжнародна наукова конференція: Актуальні проблеми романо-германської філології. Матеріали міжнародної наукової конференції. Київ: Український державний університет імені Михайла Драгоманова, с.8-12.
Посилання
- Україністика; Українознавство // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 509.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayinozna vstvo chasto ukrayini stika abo ukrayi nika galuz gumanitarnih znan oriyentovana na vivchennya ekonomichnoyi politichnoyi socialnoyi kulturnoyi istorichnoyi problematiki Ukrayini a takozh zhittya ukrayinskoyi diaspori za kordonom Do 1991 roku ukrayinistika rozvivalasya perevazhno v doslidnickih centrah za mezhami SRSR u rizni chasi u Nimechchini Polshi Kanadi SShA U radyanskih navchalnih zakladah vivchalasya vidpovidno istoriya URSR krayeznavstvo ukrayinska literatura tosho Yak specialna galuz znannya rosijskoyi ukrayinistiki otrimala pevnij impuls do rozvitku pislya progoloshennya derzhavnoyi nezalezhnosti Ukrayini Istoriya viniknennya i rozvitkuPostannya i rozvitok ukrayinoznavstva vidbuvayetsya v organichnij yednosti z postannyam i rozvitkom ukrayinskogo etnosu i naciyi Naukovij analiz zasvidchuye sho formuvannya ukrayinskoyi naciyi j rozvitok naukovih znan pro fenomen ukrayinstva yavlyayut soboyu etapi vzayemopov yazanogo procesu yakij zumovlyuye sinhronizaciyu intensivnosti viyavlennya kozhnogo z chinnikiv shoraz vishij cilisnij kontent u svoyemu rozvitku pidporyadkovuyetsya zagalnomu zakonu prirodi yednosti yiyi materialnogo i duhovnogo svitu U svoyemu rozvitku ukrayinoznavstvo yak nauka j navchalna disciplina projshlo dovgij i skladnij shlyah vid mifopoetichnogo obrazu ukrayinskogo terenu opriyavnenogo v pam yatkah folkloru vid pershih pisemnih zgadok istorikiv rozriznenih vidomostej zakordonnih doslidnikiv ta mandrivnikiv azh do sistemnishih tematichnih vikladiv istoriografichnih i istoriosofskih opisiv ukrayinoznavchogo diskursu ta doslidzhennya cogo dorobku v naukovih studiyah i jogo vivchennya v sistemi osviti Pochatki formuvannya znan pro Ukrayinu ta yiyi lyudnist syagayut she antichnih chasiv Gomer Gerodot prodovzhuyutsya za dobi kiyevo ruskoyi de osoblivu rol pochinayut vidigravati litopisi Sinopsis Litopis Askolda ta Litopis Ruskij Zgodom suttyevo rozshirivshis v aspekti i formalnomu i zmistovomu naukovi osyagi Ukrayini j ukrayinskogo svitu pidnosyatsya na novij shabel v kozackih litopisah Samovidcya Grabyanki Velichka v Istoriyi Rusiv tvorchosti G Skovorodi I Kotlyarevskogo M Maksimovicha M Kostomarova P Kulisha T Shevchenka V Antonovicha M Dragomanova Lesi Ukrayinki I Franka ta bagatoh inshih Na pochatku HH st spirayuchis na dorobok poperednikiv viznachni vcheni M Grushevskij V Vernadskij D Doroshenko S Yefremov D Bagalij I Steshenko spromoglisya konceptualizuvati obrisi ukrayinoznavchogo diskursu yak sistemi naukovih znan u koordinatah yakih doslidzhuyetsya ne lishe sposib zhittya a j sposib mislennya ukrayinciv Ukrayinoznavstvo v yihnih doslidzhennyah virazno postaye naukovoyu sistemoyu znan yaka zi svogo boku viyavlyayetsya vazhlivim chinnikom istorichnogo procesu V cej chas vidano pershe kompleksne vidannya z ukrayinoznavstva Ukrainskij narod v ego proshlom i nastoyashem v yakomu zokrema vpershe opublikovano dokladnu antropologichnu rozvidku F Vovka U 1918 r V Vernadskij prezident shojno stvorenoyi Ukrayinskoyi akademiyi nauk nagoloshuye na neobhidnosti vprovadzhennya specialnih disciplin z ukrayinoznavstva do program serednoyi ta vishoyi shkoli 1920 r S Yefremov vidaye pershij navchalnij posibnik Ukrayinoznavstvo a zgodom D Doroshenko drukuye svij vkraj vazhlivij dlya podalshih ukrayinoznavchih studij Oglyad ukrayinskoyi istoriografiyi Za D Doroshenkom koli na pershomu etapi rozvitku ukrayinoznavstva vcheni yaki buli nasnazheni glibokoyu lyubov yu do ridnoyi zemli svogo narodu bazhannyami prisluzhitisya jogo postupovi zoseredzhuvali svoyu uvagu na pochatkah naukovogo osmislennya ukrayinskoyi istoriyi etnografiyi movi pismenstva to vidteper ukrayinoznavstvo vzhe formuyetsya yak yedina sistema znan U toj zhe chas povnoyu miroyu neuperedzhene bezcenzurne utverdzhennya nauki pro ukrayinciv na materikovij pidkontrolnij totalitarnomu rezhimu Ukrayini bulo perervane majzhe na 70 rokiv Na Zahodi bilsh vzhivanim ye termin ukrayinistika analogichnij vzhitku takih terminiv yak polonistika rusistika balkanistika germanistika tosho U procesi rozvitku naukovih gumanitarnih studij v umovah nezalezhnoyi Ukrayini termin ukrayinistika podekudi stav uzhivatisya j todi koli jdetsya pro nauki yaki doslidzhuyut rizni sferi duhovnogo i materialnogo zhittya ukrayinskogo narodu V takomu rakursi vin viznachayetsya yak sukupnist naukovih disciplin gumanitarnogo i prirodnichogo cikliv yaki doslidzhuyut rizni aspekti i skladovi Ukrayini j ukrayinskogo narodu yak yihnogo spilnogo predmeta Pri comu mayutsya na uvazi nauki pro istoriyu movu kulturu psihologiyu mistectvo vihovannya socialni vidnosini suspilnij ustrij pravo ekonomiku prirodu ekologiyu etnogenez tosho Kozhna z nih maye svij okremij predmet vivchennya dominanta yakogo okreslyuye diferenciaciyu vidpovidnih metodiv i vodnochas nakreslyuye integraciyu riznih konkretno naukovih metodiv u metodologiyu ukrayinoznavstva Suchasne ukrayinoznavstvoZ kincya 80 h rr XX st ukrayinoznavstvo v Ukrayini znovu pochinaye vidrodzhuvatisya estafetu poperednikiv u formuvanni ukrayinoznavstva yak integrativnoyi nauki navchalnoyi disciplini i metodologiyi osviti z cogo chasu perejmayut naukovci Nacionalnogo naukovo doslidnogo institutu ukrayinoznavstva MON Ukrayini 30 serpnya 2000 r u zv yazku z perepidporyadkuvannyam Institutu ukrayinoznavstva Ministerstvu osviti i nauki Ukrayini v skladi naukovo doslidnoyi chastini Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka bulo stvoreno Centr ukrayinoznavstva Kerivnikom Centru bulo priznacheno doktora istorichnih nauk profesora V I Sergijchuka Z 15 bereznya 2007 r Centr ukrayinoznavstva u skladi filosofskogo fakultetu Jogo kerivnik doktor politichnih nauk profesor M I Obushnij Teoretiko metodologichni osnovi diyalnosti Centru ukrayinoznavstva bazuyutsya na tomu sho ukrayinoznavstvo yak vidrodzhena tradicijno ukrayinska sistema svitobachennya j tvorennya rozglyadayetsya yak pidgruntya na osnovi yakogo formuyetsya suchasnij ukrayinskij gromadyanin Ukrayinoznavstvo stavit za metu cilisne dostovirne znannya pro Ukrayinu i svitove ukrayinstvo ukrayinske svitobachennya u chasi j prostori U XXI st ukrayinoznavstvo pereroslo mezhi doslidzhennya suto nacionalnih problem Jogo operativne pole vidteper suttyevo rozshirilosya ohoplyuyuchi i socialni i derzhavotvorchi procesi i pitannya formuvannya svidomosti j morali osviti j vihovannya politiki j kulturi Doslidzhennyami ukrayinoznavchoyi tematiki prisvyacheni diyalnist ryadu naukovih ustanov u sviti Ukrayinoznavstvu prisvyachena takozh i mizhnarodna konferenciya Grajfsvaldskij Ukrayinikum Naukovij instrumentarij ukrayinoznavstvaDokladnishe Naukovij instrumentarij ukrayinoznavcyaTerminosistema ukrayinoznavstvaDokladnishe Terminosistema ukrayinoznavstva Naukove piznannya Ukrayini ukrayinciv ukrayinstva prizvelo do viroblennya velikoyi grupi terminiv sho sformuvalasya u pevnu sistemu na osnovi istorichnih geografichnih politologichnih filologichnih kulturologichnih filosofskih ta terminiv inshih nauk Metodi ukrayinoznavchih doslidzhenDokladnishe Metodi ukrayinoznavchih doslidzhen Populyacijno genetichni metodi Genetichni doslidzhennya ukrayinskoyi lyudnosti spriyayut rozv yazannyu skladnih slov yanoznavchih ta ukrayinoznavchih naukovih problem Pevno nezabarom mozhna bude postaviti ostatochnu krapku u diskusiyi sho bere pochatok u XIX st shodo prioritetu narodiv etnosiv shidnoslov yanskoyi movnoyi pidgrupi na krovnu genetichnu biologichnu spadkoyemnist z teritorialno pleminnimi grupami slov yan rannofeodalnogo periodu Suchasna ukrayinska etnichna populyaciya ye odniyeyu z najbilshih u Yevropi za kilkistyu ta arealom rozselennya Ce a takozh istorichni j fiziko geografichni chinniki spriyali formuvannyu sered ukrayinciv velikoyi kilkosti populyacij nizhchogo iyerarhichnogo rivnya Nezvazhayuchi na genetichnij obmin z inshimi etnosami ukrayinci ye sogodni vidnosno gomogennoyu etnichnoyu populyaciyeyu za vsiyeyu sukupnistyu genetichnih pokaznikiv chogo ne mozhna skazati primirom pro italijciv chi rosiyan Ukrayina ye ob yektivno isnuyuchoyu biogeografichnoyu realnistyu utvorenoyu ukrayinskoyu etnichnoyu populyaciyeyu Genetichni vidstani mizh ukrayincyami j inshimi suchasnimi narodami harakterizuyut biologichnu sporidnenist ukrayinciv z nimi Krim ukrayinskih genetikiv za mizhnarodnimi programami ukrayinsku etnichnu populyaciyu aktivno vivchayut rosijski genetiki Magadanska i Bilgorodska oblasti Krasnodarskij ta Stavropolskij krayi Lvivska Ivano Frankivska Hmelnicka Cherkaska Poltavska Chernigivska Sumska oblasti Dzherelna baza ukrayinoznavchih doslidzhenCej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Ukrayinoznavstvo u sistemi nacionalnoyi osviti i vihovannya UkrayiniU sistemi vihovannya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 U rodinnomu vihovanni U sistemi vihovannya doshkilnyat U sistemi vihovannya shkolyariv U sistemi vihovannya studentskoyi molodi U sistemi osviti U sistemi zagalnoyi obov yazkovoyi osviti Ukrayini Ukrayinoznavchij skladnik zagalnoyi osviti Ukrayini mistitsya sered navchalnih kursiv molodshoyi serednoyi i starshoyi shkoli yak okremi navchalni predmeti ukrayinska mova istoriya Ukrayini geografiya Ukrayini ukrayinska mova tosho ta pevni chastini grupi tem temi navchalni pitannya prirodnichih ta suspilnih navchalnih kursiv U sistemi vishoyi osviti Ukrayini Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Pidgotovka kadriv najvishoyi kvalifikaciyi za specialnistyu ukrayinoznavstvo Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Ukrayinoznavstvo u sviti za mezhami Ukrayini Avstriya Ukrayinistika v Avstriyi stala rozvivatisya vid 1 yi pol 19 st spochatku v Galichini j piznishe na Bukovini sho vhodili na toj chas do Avstro Ugorskoyi imperiyi a piznishe u Videnskomu universiteti Vzhe v 1820 ti 1940 vi pp u zagalnomu konteksti slov yanskih nacionalno kulturnih ruhiv zarodzhuvalasya pozauniversitetska movoznavcha ukrayinistika v Galichini Predstavniki rannogo galickogo prosvitnickogo ruhu vipuskniki duhovnih seminarij Ivan Mogilnickij Markiyan Shashkevich Yakiv Golovackij Josip Levickij Ivan Vagilevich Josip Lozinskij u svoyih listah ukazuvali na samobutnist ukrayinskoyi movi pidkreslyuvali etnichnu movnu ta kulturnu yednist ukrayinskogo narodu v usih chastinah Ukrayini vivchali davnoukrayinsku pisemnist doslidzhuvali chlenuvannya ukrayinskih govoriv stvoryuvali pershi rukopisni ta drukovani gramatiki i pidruchniki todishnogo galickogo riznovidu ukrayinskoyi literaturnoyi movi U Videnskomu universiteti pislya zasnuvannya 1849 pershoyi v Avstriyi kafedri slov yanskoyi filologiyi vnesok u movoznavchu ukrayinistiku zrobili yiyi pershij zaviduvach Franc Mikloshich ta jogo nastupnik na cij posadi Vatroslav Yagich U period 1848 1918 ukrayinistika v Galichini ta na Bukovini rozvivalasya na stvorenih ukrayinoznavchih kafedrah u Lvivskomu 1849 i Cherniveckomu 1875 universitetah a takozh zavdyaki peretvorennyu Lvivskogo tovaristva imeni Tarasa Shevchenka zasnovano 1873 na Naukove tovaristvo im T Shevchenka 1893 NTSh de pracyuvali taki vidatni naukovi diyachi yak Mihajlo Grushevskij Ivan Franko Volodimir Gnatyuk Ivan Verhratskij nabuvalo znachennya vseukrayinskoyi akademiyi nauk U Lvivskomu universiteti rozvivali diyalnist filologi Yakiv Golovackij Omelyan Ogonovskij Gnat Onishkevich Oleksandr Kolessa Kirilo Studinskij Ilarion Svyencickij U Cherniveckomu universiteti pracyuvali Omelyan Kaluzhnyackij K Gankevich S Smal Stockij 3 Kuzelya Krim togo ryad filologiv ukrayinistiv takih yak M Osadca P Dyachan O Partackij Ye Zhelehivskij I Verhratskij V Kmicikevich Yu Kobilyanskij O Makarushka O Makovej M Voznyak I Zavadovskij pracyuvali vchitelyami ukrayinskoyi movi v galickih i bukovinskih gimnaziyah Filologi ukrayinisti navchalisya ne tilki u Lvivskomu I Verhratskij Ye Zhelehivskij V Gnatyuk 0 Makarushka O Makovej M Voznyak ta Cherniveckomu S Smal Stockij Yu Kobilyanskij V Simovich universitetah a j u Videnskomu filologichnu osvitu tut zdobuli G Onishkevich V Shurat 1 Zilinskij I Zavadovskij zavershuvali abo pogliblyuvali yiyi tam P Dyachan O Ogonovskij O Kaluzhnyackij 3 Kuzelya I Pankevich I Franko O Kolessa I Svyencickij Osnovni tvori avstro ugorskogo periodu movoznavchoyi ukrayinistiki Studiyi v galuzi ruskoyi movi O Ogonovskogo 1880 nim movoyu Malorusko nimeckij slovar Ye Zhelehivskogo z doopracyuvannyam S Nedilskogo 1886 Gramatika ruskoyi ukrayinskoyi movi S Smal Stockogo i T Gartnera 1913 nim movoyu Pislya rozpadu Avstro Ugorshini 1918 i pov yazanogo z cim viyizdu profesoriv ta studentiv do novih nezalezhnih slov yanskih derzhav Viden utrativ svoye znachennya yak centr pidgotovki zahidnoukrayinskoyi inteligenciyi ta ukrayinoznavchih doslidzhen sho prizvelo do zanepadu ukrayinistiki v Avstriyi 1921 ukrayinska emigraciya u Vidni zasnuvala Ukrayinskij vilnij universitet ale cogo zh roku jogo bulo perevedeno v Pragu Protyagom 20 80 h rr 20 st publikaciyi z movoznavchoyi ukrayinistiki z yavlyalisya v Avstriyi neregulyarno Tilki pislya vidnovlennya nezalezhnosti Ukrayini 1991 v Avstriyi zris interes do ukrayinskoyi movi j kulturi osoblivo u Videnskomu i Zalcburzkomu universitetah a takozh v Viden Vid pochatku 1990 h rr avstrijski slavisti opublikuvali nizku prac z pitan normalizaciyi ukrayinskoyi literaturnoyi movi G Bider movnoyi politiki j movnoyi situaciyi G Bider G Burger Yu Bestere Dilger cerkovnoslov yansko ukrayinskoyi diglosiyi M Mozer istoriyi ukrayinskoyi filologiyi K Shturm Shnabl a takozh zahidnopoliskih ukrayinsko biloruskih mezhovih govoriv i zahidnopoliskoyi literaturnoyi mikromovi v Bilorusi G Bider Argentina Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Bilorus Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Bolgariya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Braziliya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Velika Britaniya Ukrayinistika u Velikij Britaniyi bula zapochatkovana she V R Morfillom Upershe pro ukrayinsku movu yak okremu lingvistichnu sistemu vin pisav u statti Rosijska mova ta yiyi dialekti 1876 V R Morfill vprovadiv ukrayinoznavchi materiali do enciklopedichnih vidan Velikoyi Britaniyi Najpovnishu harakteristiku ukrayinskoyi movi z boku fonetichnogo morfologichnogo i sintaksichnogo vin dav u narisi Slov yanski movi Britanska Enciklopediya 9 e vid 1887 t 22 U 1 j pol 20 st ukrayinistika u Velikij Britaniyi majzhe ne rozvivalasya Najvagomishimi zdobutkami seredini 20 stolittya stali praci V K Metyuza i V Svobodi Slavist V K Metyuz pridiliv znachnu uvagu ukrayinskij movi v monografiyi Movi SRSR 1951 prisvyativ yij statti Vidmini imennikiv v ukrayinskij movi 1949 Deyaki sposterezhennya shodo ukrayinskoyi movi 1955 Fonemi ukrayinskoyi movi 1957 Gruntovnim analizom viriznyayutsya jogo statti Vimova yatya v davnoruskij movi 1950 Shidnoslov yanski fonemi 10 st u svitli vizantijskih dzherel 1957 Vidomij ukrayinist V Svoboda doslidzhuvav v osnovnomu davnyu ukrayinsku leksikografiyu Slov yanska chastina Oxford Heptaglot Lexicon Ukrayinsko latinskij slovnik pershoyi polovini 17 st 1956 bilorusko ukrayinski Desho z osoblivostej biloruskoyi diyeslivnoyi leksiki ta yiyi zv yazkiv z ukrayinskoyu 1971 ta yidish ukrayinski movni kontakti Ukrayinskij komponent u slov yanizmah slovnikovogo skladu yidish 1980 hudozhnye movlennya Olesya Gonchara st Lingvistichni novovvedennya i zhive movlennya v Sobori Olesya Gonchara imenniki i prikmetniki 1983 V Svoboda pisav pro ukrayinsku literaturu ta okremih ukrayinskih pismennikiv do anglomovnih enciklopedichnih vidan viv z 1962 do 1992 viddil ukrayiniki v bibliografichnij seriyi Praci roku prisvyacheni doslidzhennyu suchasnih mov Ukrayinsku movu z poglyadu sociolingvistiki rozglyadayut M Dobryanskij M Yenkala Z 1955 v Instituti slov yanskih i shidnoyevropejskih studij Londonskogo universitetu vprovadzheno fakultativne vivchennya ukrayinskoyi movi a z 1970 yiyi vikladayut tut yak drugij fahovij predmet dlya deyakih slavistiv z 1991 yak okremu navchalnu disciplinu 1991 v Londoni zasnovano Asociaciyu ukrayinistiv Velikoyi Britaniyi golova M Dobryanskij U krayini ye ukrayinske vidavnictvo London ukrayinski knizhkovo suvenirni kramnici j biblioteki v Londoni Manchesteri ta inshih mistah Biblioteka Institutu slov yanskih i shidnoyevropejskih studij zasnovana 1915 Londonskogo universitetu maye znachnij ukrayinskij fond bl 6 000 odinic Bilshist knizhok zakupleno abo oderzhano v darunok vid NAN Ukrayini u pislyavoyenni roki Sered nih chimalo pidruchnikiv ukrayinskoyi movi zokrema dlya anglomovnih koristuvachiv praci takih vidatnih ukrayinskih filologiv yak Lavrentij Zizanij Meletij Smotrickij Ivan Ogiyenko Yu Shevelov L Bulahovskij Yu Zhluktenko P Plyush F Zhilko Syudi nadhodyat 50 periodichnih vidan Ukrayinski knizhki zokrema z lingvistiki ye i v Tejlorivskomu instituti Oksfordskogo universitetu peredusim u fondi V R Morfilla a takozh u Bodleanskij biblioteci ta biblioteci Koledzhu sv Antoniya v Oksfordi Vid 2009 roku v Kembridzhskomu universiteti isnuyut Ukrayinski studiyi lektorami ye Rori Finnin Olenka Pevna j Andrij Smicnyuk V ramkah Ukrayinskih studij Kembridzhskogo universitetu vikladayut ukrayinsku movu literaturu j kulturu a takozh vivchayut ukrayinskij kinematograf Gruziya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Italiya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Odnim z fundatoriv ukrayinistiki v Italiyi ye Andzhelo de Gubernatis yakij vivchav i populyarizuvav istoriko kulturnu spadshinu ukrayinskogo narodu Kazahstan Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Kanada Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Moldova Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Nimechchina Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Polsha Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Portugaliya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Rosijska Federaciya Slid zaznachiti sho u kolah blizkih do ukrayinomovnih nacionalno kulturnih avtonomij Rosijskoyi Federaciyi prijnyato imenuvannya ukrayinika ros ukrainika Napriklad viddil ukrayiniki Ukrayinskoyi biblioteki v Moskvi Z pershih dniv svogo isnuvannya rosijska ukrayinistika rozvivalasya v kilkoh napryamah Chastina ukrayinskoyi diaspori u Rosijskij Federaciyi rozroblyala movnu problematiku problematiku ukrayinskoyi istoriyi i kulturi Chleni ciyeyi korporaciyi vihodili z principu neporushnosti derzhavnogo suverenitetu Ukrayini Inshi chleni ukrayinskoyi diaspori RF dotrimuvalasya dumki sho krashe majbutnye Ukrayini obumovlene maksimalno tisnoyu integraciyeyu z Rosijskoyu Federaciyeyu i inshimi derzhavami sho vinikli na postradyanskomu prostori V period stanovlennya rosijskoyi ukrayinistiki znachnij vpliv na yiyi problematiku robili taki naukovi i politichni centri yak Institut diaspori i integraciyi Institut krayin SND viddil Ukrayini Rosijskogo institutu strategichnih doslidzhen Fond Politika Institut krayin Yevropi Komitet u spravah SND Derzhavnoyi Dumi RF i in U danij chas periodichni j sistematichni doslidzhennya v oblasti ukrayinistiki provodyatsya v Instituti rosijskogo zarubizhzhya v MGU im M V Lomonosova Fondi efektivnoyi politiki Instituti ekonomiki RAN ryadu inshih naukovih osvitnih i doslidnickih ustanov Rosijska ukrayinistika porivnyano moloda galuz znannya U yiyi formuvanni berut uchast ne tilki ucheni ale j suspilno politichni diyachi zhurnalistskij korpus rosijska j ukrayinska inteligenciya Rumuniya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Serbiya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Slovachchina Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 SShA Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Turechchina Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Ugorshina Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Franciya Vivchennya i doslidzhennya ukrayinskoyi movi u Franciyi pochinayetsya u 20 st Protyagom 1904 1906 vidomij lingvist L Lezhe chitav kurs ukrayinskoyi movi i literaturi v Kolezh de Frans Parizh Derzhavne vidrodzhennya Ukrayini v period UNR spriyalo pozhvavlennyu interesu francuzkih movoznavciv do ukrayinskoyi movi 1920 L Lezhe v praci Istoriya Avstro Ugorshini vid pochatku do 1918 roku zaznachav sho yakim bi ne bulo zavershennya podij ukrayincyam vdastsya posisti pevne stanovishe v sviti A Mejye inozemnij chlen NAN Ukrayini z 1924 v pracyah Vstup do porivnyalnogo vivchennya indoyevropejskih mov 1903 Spilnoslov yanska mova 1924 ta in torkayetsya problem istoriyi ukrayinskoyi movi A Mazon chlen NTSh z 1927 v zasnovanomu nim Zhurnali slavistichnih doslidzhen 1921 1924 viv bibliografiyu ukrayinistiki i vmistiv ryad statej pro ukrayinskih vchenih u tomu chisli movoznavciv M Sumcova L Bulahovskogo ta in A Martel u praci Polska mova v rusinskih krayinah v Ukrayini ta Bilorusi vid 1938 dav zagalnu harakteristiku ukrayinskoyi literaturnoyi movi 16 17 st U nash chas doslidzhennya z ukrayinistiki zdijsnyuyut naukovci Parizh de odne z viddilen gotuye vid 1939 fahivciv z ukrayinskoyi movi j kulturi navchannya Z roki a z 1972 v universitetah Parizha i Bordo Z ukrayinistami cih zakladiv postijno spivpracyuye NTSh v Yevropi m Sarsel pid Parizhem U vidanij tut Enciklopediyi ukrayinoznavstva u 2 tomah t 1 tematichnij ch 1 3 Myunhen N J 1949 52 t 2 slovnikovij ch 1 11 Parizh N J 1955 95 mistitsya rozdil Mova t 1 ch 1 a takozh chislenni statti pro ukrayinsku movu t 2 ch 1 11 z 1921 vidaye zhurnal Revue des etudes slaves de v rozdili ukrayinistiki publikuyutsya oglyadi movoznavchih prac v Ukrayini ta statti z okremih pitan ukrayinskoyi movi A Zhukovskij E Kruba B Struminskij B Unbegaun Yu Shevelov M Sherrer ta in Franc movoyu opubl praci Ukrayinski chitannya I Borshaka 1946 Ukrayinski dumi M Sherrer 1947 Osnovi ukrayinskoyi gramatiki P Naum yaka Rozmovna ukrayinska mova G Panchuka posibnik Govorimo ukrayinskoyu Mova i kultura V Koptilova 1995 Sered bagatoh asociacij sho pislya vidnovlennya derzhavnoyi nezalezhnosti Ukrayini buli stvoreni u Franciyi z metoyu nalagodzhennya francucko ukrayinskih zv yazkiv odniyeyu z najdiyalnishih ye z 1993 yaka spryamovuye zusillya na vprovadzhennya ukrayinomovnih peredach na francuzkomu radio spriyaye rozshirennyu vikladannya ukrayinskoyi movi u francuzkih vishih navchalnih zakladah i vklyuchennyu yiyi yak odniyeyi z navchalnih disciplin do programi francuzkih serednih shkil Asociaciya vidaye Byuleten trichi na rik Horvatiya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Chehiya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Ukrayinoznavstvo ta zasobi masovoyi informaciyi i komunikaciyiUkrayinoznavstvo i drukovana presa Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Ukrayinoznavstvo i radio Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Ukrayinoznavstvo i telebachennya Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Ukrayinoznavstvo i vebresursi Ukrayinoznavstvo i Vikipediya Nini Vikipediya ye najbilshim u sviti zoseredzhennyam znan pro Ukrayinu ukrayinciv ukrayinstvo ukrayinske i v comu sensi ne maye konkurentiv Vikipediya ye najbagatomovnishim zibrannyam ukrayinoznavchih znan sho tvoritsya v bagatoh krayinah koristuvachami z riznim rivnem kompetentnosti Zapochatkuvannya Vikipediyi ukrayinskoyu movoyu vidkrilo novu eru ukrayinskoyi enciklopedistiki i yiyi ukrayinoznavchogo skladnika zokrema Enciklopediya ukrayinoznavstva stala odniyeyu z osnov ukrayinskoyi Vikipediyi yaka odrazu mala ne lishe ukrayinsku formu movu informaciyi ale j zmist U nij predstavleno znannya pro ukrayinsku nacionalnu sutnist pokazano ukrayinsku nacionalnu samobutnist proyavlyayetsya ukrayinske nacionalne yestvo Glibina i vsebichnist rozkrittya bagatoh kategorij sho stosuyutsya ukrayinoznavstva she ne zadovolnyayut fahivciv prote dlya peresichnogo koristuvacha yakist ukrayinoznavchih statej mozhna vvazhati zadovilnoyu Znannya pro Ukrayinu predstavleno u Vikipediyi na kinec lita 2011 r vuzhche i poverhovishe nizh pro Nimechchinu Franciyu Italiyu Veliku Britaniyu Ispaniyu Niderlandi Rosiyu Kitaj Indiyu Avstraliyu ale shirshe i glibshe nizh pro Albaniyu Bilorus Makedoniyu Chornogoriyu Zagalom ukrayinoznavchi znannya predstavleno na rivni bagatoh inshih yevropejskih nacij roztashovanih geografichno mizh providnimi krayinami Zahidnoyi Yevropi ta yevrazijskimi Rosiyeyu j Turechchinoyu Bolgariya Finlyandiya Slovachchina Horvatiya Chehiya Rumuniya Ugorshina Polsha Greciya Avstriya tosho Perebuvannya Ukrayini u seredini zaznachenoyi grupi krayin ne vidpovidaye potencialu enciklopedichnogo ukrayinoznavstva svitovogo ukrayinstva odnomu z najvishih sered nacij zaznachenoyi grupi ale uzgodzhuyetsya z rivnyami informatizaciyi ukrayinskogo suspilstva ta lyudskogo rozvitku sogodni odnim z najnizhchih u cij grupi Golovnim vhodom na ukrayinoznavchu skladovu segmenta ukrayinskoyu movoyu ye portal Ukrayina sho mistit kategoriyu Ukrayina z velikoyu kilkistyu pidkategorij Z pomizh usih portaliv ukrayinskoyi Vikipediyi priblizno tretinu stanovlyat na pochatok travnya 2011 r taki sho mistyat perevazhno znannya pro Ukrayinu j ukrayinciv Sered predstavlenih v ukrayinskomu segmenti ukrayinoznavchih kategorij najbilshu pitomu vagu za obsyagom stanovlyat taki Personaliyi Ukrayina Ukrayinska kultura Istoriya Ukrayini Geografiya Ukrayini Ukrayinoznava informaciya za mezhami ukrayinskoyi Vikipediyi zoseredzhena perevazhno v kategoriyah portaliv tematichnogo rozdilu Geografiya 12 movnih segmentiv Vikipediyi vlitku 2011 r mali portal Ukrayina anglijskoyu ispanskoyu francuzkoyu rosijskoyu nimeckoyu polskoyu shvedskoyu katalonskoyu ukrayinskoyu litovskoyu biloruskoyu gruzinskoyu Stattya Ukrayina na pochatku serpnya 2011 r bula predstavlena 199 movami j dialektami z usih 281 sho mali na toj chas vlasnij segment u Vikipediyi Tobto 70 movnih segmentiv Vikipediyi mistili cyu ukrayinoznavchu stattyu prinajmni u zapochatkovanomu stani Sered obov yazkovih dlya vsih movnih segmentiv Vikipediyi statej ye lishe odna ukrayinoznavcha Ukrayina Lishe u 5 movnih segmentah stattya Ukrayina vidznachena na seredinu lita 2011 r za yakisnim kriteriyem yak dobra u dvoh ta obrana u troh Stattya Ukrayina ye odniyeyu z najpopulyarnishih enciklopedichnih statej u segmenti Vikipediyi ukrayinskoyu movoyu a v bagatoh inshih vona vhodit do pershoyi tisyachi najpopulyarnishih storinok U Vikipediyi rosijskoyu movoyu stattya Ukrayina za populyarnistyu v 2010 r bula na 30 j poziciyi nimeckoyu 662 j anglijskoyu 753 j Slovo Ukrayina i pohidni vid nogo vzhivayutsya u riznih movnih segmentah z riznoyu chastotoyu sho harakterizuye yih napovnenist znannyami pro Ukrayinu j ukrayinciv Najbilshu kilkist storinok de vzhito slovo Ukrayina mali segmenti takimi movami na pochatok lipnya 2011 r rosijskoyu 59048 anglijskoyu 36950 nimeckoyu 15059 ukrayinskoyu 13131 francuzkoyu 7135 ispanskoyu 6847 italijskoyu 6695 yaponskoyu 5019 polskoyu 4454 rumunskoyu 2960 Ukrayinska Vikipediya mistit shirokij spektr ukrayinoznavchih znan viriznyayetsya z pomizh inshih skladnoyu rozgaluzhenoyu strukturoyu ukrayinoznavchogo skladnika glibinoyu visvitlennya ukrayinoznavchih tem velikoyu pitomoyu vagoyu ukrayinoznavchih znan Znannya pro minule Ukrayini j ukrayinstva shiroko predstavleni v ukrayinskomu segmenti Vikipediyi bagatma kategoriyami i stattyami Istorichni ukrayinoznavchi znannya stanovlyat vagomu chastku vsih vikipedichnih znan ukrayinskoyu movoyu i mayut velikij popit u koristuvachiv 18 listopada 2011 r istoriya v usih sensah cogo slova zgaduvalasya v tekstah i nazvah 43399 statej sho stanovilo 13 27 vid zagalnoyi kilkosti statej a istoriya Ukrayini 12274 statej 3 75 Pevni skladniki istorichno ukrayinoznavchogo vmistu ukrayinskoyi Vikipediyi kilkisno okreslyuvalisya tak istoriyi ukrayinskoyi kulturi stosuvalosya shonajmenshe zgadkoyu 1757 statej istoriyi ukrayinskoyi movi 1090 istoriyi ukrayinskoyi literaturi 870 istoriyi ukrayinskoyi diaspori 183 Na gostri diskusijni temi u stattyah z istoriyi Ukrayini predstavleno rizni poglyadi j ocinki podij Nadali ochikuyetsya suttyeve tematichne rozshirennya ta pogliblennya ukrayinoznavchogo vmistu nasampered ukrayinskomovnogo skladnika Vikipediyi poyava viki portaliv Ukrayina ta statti Ukrayina u tih movnih segmentah de yih she nemaye zbilshennya pitomoyi vagi ukrayinoznavciv naukovciv sered aktivnih koristuvachiv Vikipediyi Vazhlivi ukrayinoznavchi drukovani praciUkrayinoznavchi enciklopediyi Dokladnishe div u stattyah Enciklopediya ukrayinoznavstva Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini Enciklopediya istoriyi Ukrayini Enciklopediya ukrayinskoyi diaspori Enciklopediya narodnogo gospodarstva Ukrayinskoyi RSR Ukrayinoznavchi dovidniki Naukovij instrumentarij ukrayinoznavcya Ukrayina etnos dovidnik Ukrayinoznavchi slovniki Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Ukrayinoznavchi monografichni praci Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2013 Naukovi periodichni vidannya za specialnistyu ukrayinoznavstvo Dokladnishe div u stattyah Ukrayinoznavstvo zhurnal Zbirnik naukovih prac NDIU Ukrayinoznavchij almanah Ukrayinoznavchi zhurnali inozemnimi movami Journal of Ukrainian Studies Harvard Ukrainian StudiesDiv takozhUkrayinoznavstvo zhurnal Spisok ukrayinoznavchih naukovih ustanov svitu Narodoznavstvo Eksteriorika Institut UkrayinikiPrimitki Arhiv originalu za 21 bereznya 2017 Procitovano 20 zhovtnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Chirkov O Zagalnoinstitutskij metodologichnij seminar Pro mozhlivist zistavlennya rezultativ antropologiyi ta genetiki populyacij lyudini i zastosuvannya yih v ukrayinoznavchih doslidzhennyah Ukrayinoznavstvo 2010 4 S 203 204 25 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Bieder H Ukrainistische Sprachwissenschaft im osterreichischen Galizien 1848 1918 Mova ta literatura Ukrayini mizh Shodom i Zahodom Bern 2000 Rusanivskij V Videnska slavistichna shkola j Ukrayina Chetvertij Mizhnarodnij kongres ukrayinistiv Movoznavstvo K 2002 G Bider Ukrayinistika v Avstriyi Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi red V M Rusanivskij ta in K Ukrayinska enciklopediya 2000 ISBN 966 7492 07 9 Hafner St Geschichte der osterreichischen Slawistik Beitrage zur Geschichte der Slawistik in nichtslawischen Landern Wien 1985 Shkandrij B Naris metodiki vikladannya ukrayinskoyi movi London 1970 R P Zorivchak Ukrayinska mova u Velikij Britaniyi Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi red V M Rusanivskij ta in K Ukrayinska enciklopediya 2000 ISBN 966 7492 07 9 Arhiv originalu za 13 travnya 2014 Procitovano 11 travnya 2014 Dr Olenka Z Pevny Faculty of Modern and Medieval Languages and Linguistics www mmll cam ac uk Procitovano 23 lyutogo 2023 Mr Andrii Smytsniuk Faculty of Modern and Medieval Languages and Linguistics www mmll cam ac uk Procitovano 23 lyutogo 2023 SL9 Introduction to the Language Literature and Culture of Ukraine Faculty of Modern and Medieval Languages and Linguistics www mmll cam ac uk Procitovano 17 sichnya 2023 SL10 Studies in Twentieth Century Ukrainian Literature and Film Faculty of Modern and Medieval Languages and Linguistics www mmll cam ac uk Procitovano 17 sichnya 2023 Beauvois D L enseignement de l ukrainien en France Bulletin de l Association francaise pour le developpement des etudes ukrainiennes Paris Institut des etudes slaves 1998 3 10 Zhukovskij A Dlya franc chitacha Lit Ukrayina 1995 10 serpnya G I Panich Ukrayinistika u Franciyi Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi red V M Rusanivskij ta in K Ukrayinska enciklopediya 2000 ISBN 966 7492 07 9 Povnij perelik po vsih movnih segmentah div u dzhereli Ukrayinoznavstvo i Vikipediya Dzherela ta literaturaS I Bilokin Istorichna bibliografiya ukrayiniki 15 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 553 ISBN 966 00 0610 1 Literatura Ukrayinoznavstvo konceptualni ta teoretiko metodologichni osnovi rozvitku P P Gaj Nizhnik kerivnik proektu ta in K 2015 504 s 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Istorichni zasadi ukrayinoznavstva Yaroslav Kalakura NDI ukrayinoznav K NDI ukrayinoznav 2007 381 s portr 21 sm Bibliogr v kinci st ta v pidryadk prim 300 pr Enciklopediya ukrayinoznavstva V 3 h t K 1994 Enciklopediya ukrayinoznavstva v 10 ti t K 1996 Kononenko P P Ukrayinoznavstvo Pidruchnik K 2006 Kononenko P P Istoriya ukrayinoznavstva Navchalnij posibnik K 2011 Krisachenko V S Ukrayinoznavstvo Hrestomatiya V 2 h kn K 1996 Viktor Idzo Lekciyi z Ukrayinoznavstva Ivano Frankivsk Simik 2013 r 360s Zbirnik naukovih prac NDIU MON Ukrayini 2003 T 1 2004 T 2 2004 T 3 Gaj Nizhnik P Rol ta misce ukrayinoznavstva u novitnomu naukovomu prostori ta jogo znachennya v gumanitarnij politici derzhavi i sistemi nacionalnoyi bezpeki Ukrayinoznavstvo 2015 1 S 53 61 18 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Gaj Nizhnik P Ukrayinoznavstvo yak chinnik konceptu m yaka sila i sistemi nacionalnoyi bezpeki Gaj Nizhnik Pavlo Pavlovich Ukrayinoznavchij almanah Vip 16 Kiyiv Melitopol 2014 S 234 241 18 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Gaj Nizhnik P Ukrayinoznavstvo yak kompleks znan pro Ukrayinu ta chinnik suchasnoyi gumanitarnoyi politiki i sistemi nacionalnoyi bezpeki Gileya 2014 Vip 86 7 S 109 116 18 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Gaj Nizhnik P Zapochatkuvannya ta rozvitok ukrayinoznavchih doslidzhen v Avstraliyi u drugij polovini HH st Gileya 2013 Vip 79 12 S 155 157 22 kvitnya 2016 u Wayback Machine Dzherela alternativnogo ukrayinoznavstva Yevropa 1940 1945 r Periodichni vidannya ukrayinskoyi diaspori v Yevropi Radyanskoyi vladi ta nimeckoyi okupacijnoyi administraciyi na Ukrayini provodu OUN UPA tosho za 1940 1945 rr Z analitichnim rozpisom publikacij shodo prirodi istoriyi etnosu derzhavotvorennya kulturi ta virobnichih sil Ukrayini bibliogr dovidnik Z fondiv Nac b ki Ukrayini im V I Vernadskogo ta Nauk dov b ki Centr derzh arhiviv Ukrayini B V Granovskij nauk red V Kolesnik bibliogr red S Ivanisenko G Porohnyuk K b v 2002 436 s ISBN 966 7863 17 4 V Kulik Ukrayinoznavchi naukovi zakladi za kordonom Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 728 ISBN 978 966 611 818 2 Snizhko V V Ukrayinoznavstvo prirodna psiho filosofska koncepciya monografiya Valerij Snizhko MON Ukrayini NNDI ukrayinoznavstva K 2010 528 s Rez angl Bibliogr s 495 518 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Tokar L K Ob yekt i predmet ukrayinoznavstva Ukrayinoznavstvo 2001 1 Tokar L K Zmist ukrayinoznavstva sistemno funkcionalnij pidhid do strukturuvannya znan Ukrayinoznavstvo 2004 4 Vitalij KRIKUNENKO O zolotyh zernah ukrainskoj duhovnosti na prostorah Rossii Naukove tovaristvo im Shevchenka Donecke viddilennya 31 serpnya 2012 u Wayback Machine Tokar L K Ukrayinoznavstvo v sistemi naukovih i navchalnih disciplin Zbirnik naukovih prac NDIU 2003 T 1 Tokar L K Zmist ukrayinoznavstva sistemno funkcionalnij pidhid do strukturuvannya znan Ukrayinoznavstvo 2004 4 Chirkov O Ukrayinoznavstvo i Vikipediya rezultati ta perspektivi vzayemodiyi Ukrayinoznavstvo 2011 1 38 S 202 208 nedostupne posilannya z lipnya 2019 Chirkov O Zagalna harakteristika ukrayinoznavchogo vmistu Vikipediyi Ukrayinska zemlya i lyudi Ukrayinskij etnos u svitovomu chasoprostori Kolektivna monografiya Za red Kononenka P P K NNDIUVI 2011 Tom 1 Vid davnini do XIV st S 624 632 Lepeha T V Ukrayinoznavstvo 23 sichnya 2012 u Wayback Machine Yermashov T V Pokazhchik Sergiya Yefremova Ukrayinoznavstvo ta jogo znachennya dlya rozvitku ukrayinskoyi nacionalnoyi osviti Ukrayinoznavstvo naukovij gromadsko politichnij kulturno misteckij religijno filosofskij pedagogichnij zhurnal K 2007 1 S 169 171 Musiyenko I Ukrayinoznavstvo v nimeckomovnih istorichnih studiyah HH pochatku HHI st Ukrayinoznavchij almanah Vip 5 K 2011 S 99 103 Musiyenko I V Ukrayinistika v doslidzhennyah uchenih Gumanitarnogo naukovogo centru istoriyi ta kulturi Centralno Shidnoyi Yevropi Nimechchina I V Musiyenko Visnik Nac tehn un tu HPI zb nauk pr Temat vip Aktualni problemi istoriyi Ukrayini Harkiv NTU HPI 2008 37 S 131 140 3 kvitnya 2016 u Wayback Machine Boryak O Materiali z istoriyi narodoznavstva v Ukrayini Katalog etnografichnih program druga polovina HIII HH st Vidp red N Gavrilyuk NAN Ukrayini Institut mistectvoznavstva folkloristiki ta etnologiyi im M T Rilskogo Institut ukrayinskoyi arheografiyi K Vid vo Ukrayinoznavstvo 1994 124 s Naukovo dovidkovi vidannya z istoriyi Ukrayini Vip 28 PDF fajl 11 kvitnya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska etnichna naciya M Ye Goryelov O P Mocya O O Rafalskij Kiyiv Eko prodakshn 2012 176 s il portr karti Bibliogr v kinci rozdiliv ISBN 978 966 1622 04 2 Yas O V Ukrayinistika Enciklopediya istoriyi Ukrayini K Naukova dumka 2019 Kn 2 Ukrayina Ukrayinci S 531 532 https www academia edu 41972786 Pagine di ucrainistica europea A cura di G Brogi Bercoff G Siedina Alessandria Edizioni dell Orso 2001 220 p Del Gaudio S 2023 Ukrayinistika v Italiyi suchasnist i perspektivi rozvitku IV Mizhnarodna naukova konferenciya Aktualni problemi romano germanskoyi filologiyi Materiali mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi Kiyiv Ukrayinskij derzhavnij universitet imeni Mihajla Dragomanova s 8 12 PosilannyaUkrayinistika Ukrayinoznavstvo Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 509