Ростислав Захаров

Ростислав Володимирович Заха́ров (рос. Ростислав Владимирович Захаров; нар. 7 вересня 1907, Астрахань — пом. 19 січня 1984, Москва) — російський радянський балетмейстер, режисер і педагог; доктор мистецтвознавства з 1970 року.

Захаров Ростислав Володимирович
рос. Захаров Ростислав Владимирович
Народився	25 серпня (7 вересня) 1907 Астрахань, Російська імперія^[2]
Помер	15 січня 1984(1984-01-15)^[1] (76 років) Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	хореограф, балетмейстер, артист балету, театральний режисер, балетний педагог, публіцист, кінорежисер
Alma mater	Академія російського балету імені А. Я. Ваганової і Російський державний інститут сценічних мистецтв
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства^[d]
Вчителі	^d і ^d
Відомі учні	^d, ^d, ^d, Лапаурі Олександр Олександрович, ^d, Михайло Лавровський, Шекера Анатолій Федорович, ^d, ^d, ^d і Лукашова Іраїда Петрівна
Заклад	Маріїнський театр
Партія	КПРС
Нагороди
IMDb	ID 0952275
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Захаров.

Біографія

Нродився 25 серпня [7 вересня] 1907(19070907) року в місті Астрахані (нині Росія). 1926 року закінчив Ленінградське хореографічне училище (викладач ). Впродовж 1926–1929 років — соліст балету Української державної опери в Києві і Харкові. 1932 року закінчив режисерське відділення Ленінградського театрального технікуму (викладач ).

Протягом 1934–1936 років — балетмейстер Ленінградського театру опери та балету імені Сергія Кірова; у 1936–1956 роках — балетмейстер, режисер, одночасно у 1936–1939 роках — керівник балетної трупи Большого театру у Москві. За сумісництвом у 1945–1947 роках — директор і художній керівник Московського хореографічного училища. 1948 року екстерном закінчив Ленінградський театральний інститут. З 1946 року — завідувач, з 1951 року — професор кафедри хореографії Державного інституту театрального мистецтва у Москві. Серед учнів: , , , Вітаутас Грівіцкас, Олександр Лапаурі, , Михайло Лавровский, Анатолій Шекера, Ан Сон Хі (КНДР), Надія Кіраджієва (Болгарія), Йіржі Блажек, Лібуше Хінкова, Марілена Тотова (Чехословаччина), Віра Боккадоро (Франція). Член ВКП(б) з 1951 року.

1956 року залишив Большой театр. Ставив балети в театрах Праги, Белграда і Загреба. Помер 15 січня 1984 року в Москві. Похований в Москві на Ваганьковському кладовищі.

Творчість

В театрі

Постановки в Ленінградському Театрі опери та балету імені Кірова

• Бориса Асаф'єва (1934);
• танці в опері «Гугеноти» Джакомо Меєрбера (1935);
• «Втрачені ілюзії» (за романом Оноре де Бальзака) Бориса Асаф 'єва (1936);
• Рейнгольда Глієра (1949);
• Рейнгольда Глієра (1949);
• «У порт увійшла „Росія“» Василя Соловйова-Сєдого (1964);

Постановки у Большому театрі

балети

• «Бахчисарайський фонтан» Бориса Асаф'єва (1936, 1944, 1954);
• «Кавказький полонений» Бориса Асаф'єва (1938);
• Людвіга Мінкуса (1940);
• Василя Соловйова-Сєдого (1941);
• «Попелюшка» Сергія Прокоф'єва (1945);
• «Панночка-селянка» Бориса Асаф'єва (1946);
• «Мідний вершник» Рейнгольда Глієра (1949);
• «Ніч на Лисій горі» на музику Модеста Мусоргського (1951);

опери

• «Руслан і Людмила» Михайла Глінки (1937);
• «Вільгельм Телль» Джоаккіно Россіні (1942);
• «Кармен» Жоржа Бізе (1943);

танці в операх

• «Піднята цілина» Івана Дзержинського (1937);
• «Руслан і Людмила» Михайла Глінки (1939, 1942, 1945);
• «Травіата» Джузеппе Верді (1942, 1943);
• «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського (1942, 1943);
• «Аїда» Джузеппе Верді (1951);
• «Сорочинський ярмарок» Модеста Мусоргського (1952);
• «Джаліль» Назіба Жиганова (1959);
• «Війна і мир» Сергія Прокоф'єва (1969).

У кіно

Був режисером «танцю опричників» у художньому фільмі «Іван Грозний» (1944, режисер Сергій Ейзенштейн, «Мосфільм»), сценаристом і режисером фільму «Кришталевий черевичок» (1960). У 1951 році знявся в ролі хореографа у художньому фільмі «Великий концерт»; у 1976 році знявся в документальному фільмі «Право бути першим».

Праці

• «Искусство балетмейстера», 1954;
• «Беседы о танце», 1963;
• «Работа балетмейстера с исполнителями», 1967;
• «Записки балетмейстера», 1976;
• «Слово о танце», 1977;
• «Сочинение танца», 1983.

Відзнаки

премії

• Сталінська премія І-го ступеня (1943; за роботу в оперному спектаклі «Вільгельм Телль» Джоаккіно Россіні);
• Сталінська премія І-го ступеня (1946; за постановку балетного спектаклю «Попелюшка» Сергія Прокоф'єва);

ордени СРСР

• Орден Трудового Червоного Прапора (1937);
• Орден «Знак Пошани» (1959);
• Орден Жовтневої Революції (1976);

медалі СРСР

• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»;
• Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»;
• Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»;

почесні звання СРСР

• Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1948 року;
• Народний артист РРФСР з 1951 року;
• з 1958 року;
• Народний артист СРСР з 1969 року.

Примітки

1. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
2. Захаров Ростислав Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
3. Захаров Ростислав Володимирович на kino-teatr.ru. [Архівовано 19 вересня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

• Захаров Ростислав Владимирович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Захаров Ростислав Володимирович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Ивашнев В., Ильина К. «Ростислав Захаров. Жизнь в танце». Москва, 1982 (рос.);
• Захаров Ростислав Володимирович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 264 . — .;
• Туркевич В. Д. Захаров Ростислав Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — .