Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Аї́да» (італ. Aida) — опера на 4 дії 7 картин італійського композитора Джузеппе Верді на лібрето Антоніо Гісланцоні. Побудована на автентичному локальному єгипетському матеріалі (сценарій написав французький єгиптолог Огюст Маріетт).
| Опера «Аїда» | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Aida española[1][2] | ||||
 Афіша до постановки у Клівленді, 1908 | ||||
| Композитор | Джузеппе Верді[2] | |||
| Автор лібрето | Антоніо Гісланцоні[2] | |||
| Мова лібрето | італійська | |||
| Жанр | опера[2] | |||
| Кількість дій | 4 Дія (театр)[2] | |||
| Рік створення | 1871 | |||
| Перша постановка | 24 грудня 1871[2] | |||
| Місце першої постановки | Хедивова опера, Каїр | |||
| Інформація у Вікіданих | ||||
| | ||||
 Аїда у Вікісховищі | ||||
Перша постановка — Хедивова опера, Каїр, 1871 р. п/о Д. Боттезіні мала тріумфальний успіх. Перша постановка на батьківщині композитора — Мілан, Ла Скала, 1872 р. п/о Ф. Фаччо.
Поширена думка про те, що опера буцім-то написана з нагоди відкриття Суецького каналу в 1869 році, або відкриття Хедивової опери () того ж року. Насправді Верді було запропоновано скласти оду для відкриття каналу, але той відмовився на тій підставі, що він не пише «п'єси на випадок».
Характеристика
Верді довів у «Аїді» високу життєздатність принципів класичної опери, яку Вагнер оголосив мертвою. Зберігаючи завершені номери — арії, дуети, ансамблі, хори, геніальний музикант-драматург об'єднав їх у великі драматичні сцени, наповнивши гострою конфліктністю. Сила Верді — у вмінні розкрити через виразну мелодію почуття, характер, ситуацію. В «Аїді» це мистецтво досягло нових вершин. По проникливості, психологічному та емоційному багатстві, пластичній ясності та чарівності мелодій центральні вокальні епізоди опери перевершують все, що було досягнуто композитором раніше. Кожний з героїв — Аїда, Радамес, Амнеріс, Амонасро, Рамфіс — неповторний характер, образ, що володіє тільки йому властивим інтонаційним строєм. І арії, й ансамблі, і окремі фрази виконують важливу дієву функцію.
Музична драматургія наскрізь конфліктна. Це — опера драматичних зіткнень, напруженої боротьби не тільки між ворогами, але й між закоханими. Звідси своєрідна дуетність «Аїди» — в прямому та переносному сенсі. Навряд чи знайдеться інша опера, в якій було б стільки дуетів або «поєдинків» двох героїв (Аїда—Амнеріс, Аїда—Амонасро, Аїда—Радамес, Амнеріс—Радамес та фінальний дует Аїди—Радамеса). Значну дієву функцію виконують також великі, розгорнуті ансамблі, хори та оркестр.
Джерело: Оперний словник. — М., 1965
Дійові особи
| партія | голос | Виконавець на світовій прем'єрі в Каїрі 24 грудня 1871 (Диригент: ) | Виконавець на прем'єрі в Європі 8 лютого 1872 (Диригент: ) |
|---|---|---|---|
| Фараон — єгипетський цар | Бас | Томмазо Коста | Паріде Паволері |
| Рамфіс — верховний жрець | бас | Паоло Медіні | Ормондо Маїні |
| Радамес — молодий начальник палацової варти | Тенор | П'єтро Монджині | Джузеппе Фанчеллі |
| Амнеріс — дочка фараона | Мецо-сопрано | Елеонора Гроссі | Марія Вальдман |
| Аїда — ефіопська рабиня | Сопрано | Антонієтта Анастазі-Поццоні | |
| Амонасро — ефіопський цар, батько Аїди | Баритон | Франческо Штеллер | Франческо Пандольфіні |
| Гонець | тенор | Луїджі Стеккі-Боттарді | Луїджі Вістаріні |
| Голос жриці | сопрано | Марієтта Алльєві | |
| Жерці, жриці, придворні, солдати, слуги, раби і полонені ефіопи, єгипетський народ | |||
Зміст
Єгипет воює з Ефіопією. Начальник палацової варти Фараона Радамес, призначений полководцем єгипетських військ у цій війні, і ефіопська царівна Аїда (тепер рабиня) люблять одне одного. Але Амнеріс (дочка єгипетського Фараона) також закохана в Радамеса і, здогадуючись про свою суперницю, намагається вивідати в нього цю таємницю. Мріючи про славу полководця, Радамес вирішує попросити Фараона подарувати йому Аїду, як тільки він повернеться тріумфатором. Аїда розривається між почуттями до Радамеса і любов'ю до батьківщини.
Поки Радамес на війні, Амнеріс вирішує випробувати Аїду і після удавано-ласкавих слів говорить їй, що полководець убитий. Уражена горем Аїда видає свої почуття. Амнеріс гнівно докоряє їй за те, що вона, рабиня, посміла змагатися з самою дочкою фараона.
Радамес здобуває блискучу перемогу над ефіопами і повертається з тріумфом в Фіви, ведучи за собою полонених. Аїда з жахом впізнає серед них свого батька — ефіопського царя Амонасро, який приховує своє справжнє становище. Верховний жрець наполягає на страті полонених, але Радамес просить за них перед фараоном. В знак нагородження фараон оголошує Радамеса своїм спадкоємцем престолу і дарує йому в дружини Амнеріс.
Ефіопський цар, бажаючи повернути собі вітчизну і знаючи про любов Аїди до Радамеса, говорить їй про необхідність дізнатися від Радамеса шлях, по якому повинні пройти єгипетські війська, щоб ефіопи могли раніше зайняти цей шлях. Аїда відмовляється, і тоді Амонасро в гніві говорить їй: «Ти вже не моя дочка більше, тільки рабиня фараона».
Аїда з гіркотою погоджується. Вночі на березі Нілу відбувається побачення Аїди з Радамесом. Аїда пропонує йому втікати в Ефіопію. Закоханий Радамес після деяких коливань погоджується і на прохання Аїди називає вільний від єгиптян шлях, яким ефіопи можуть пройти. Ефіопський цар Амонасро, підслухавши розмову, приєднується до них, обіцяючи Радамесові щастя в своїй країні. Несподівано до них виходять Амнеріс і верховний жрець Рамфіс, які підслухали все. Радамес захищає дочку фараона від ефіопського царя і добровільно здається в руки варти. Аїда і Амонасро зникають. Амнеріс обіцяє Радамесові врятувати його, якщо він погодиться забути Аїду. Але він залишається непохитним.
На суді Радамес вперто відмовчується і, незважаючи на відчай і протест Амнеріс, отримує засудження за зраду до поховання живцем. Опинившись зачиненим у підземеллі, Радамес бачить Аїду. Вона дізналася про долю коханого і таємно проникла в підземелля, щоб померти разом з ним. З'єднані, Аїда і Радамес мріють про щастя на небі; Амнеріс, в траурному одязі, стоїть у храмі над плитою в підземеллі і просить у богів мир і відраду своєму улюбленому Радамеса після смерті.
Аїда і Соломія Крушельницька
Вперше Крушельницька виступає у ролі Аїди у Львові 1894 року. Вона захопилася цією оперою ще під час навчання у Мілані. В листі до Михайла Павлика від 10 березня 1894 року вона пише:
«Тішуся дуже, що любите „Аїду“, я ж в ній так замилувана, що часом за плачем перестаю співати. Мені се видно, тим більше, що я холодного темпераменту і нерви мої сильні, як посторонки…»
Це був складний період у творчій біографії співачки: перші її виступи у Львові холодно зустріли і вчителі, і музична критика. Причиною була зміна теситури голосу, а також інтриги в театрі. Артистка з дня на день чекала, що дирекція театру Скарбка розірве з нею контракт. Але успіх «Аїди» врятував ситуацію. У листі до Павлика від 10 червня йдеться:
«…по другім моїм виступі в „Аїді“ зі Шляфенбергом прийшли до мене з ґратуляціями і сказали, що остають при зробленім контракті…»
Роль єгипетської рабині назавжди залишається в репертуарі Крушельницької. Виступає в цій ролі в Одесі, Сантьяго (Чилі). Саме «Аїду» вибирає для свого дебюту у Варшаві (1898) і в Петербурзі (1900), де співає у суцвітті найкращих оперних співаків своєї епохи — Карузо (Радамес), Баттістіні (Амонасро), Арімонді (Рамфіс). Тріумфом був дебют Соломії Крушельницької в ролі Аїди 17 січня 1903 року в Неаполітанському театрі «Сан-Карло»; Крушельницькій-Аїді аплодували і Рим, і Лісабон, і Буенос-Айрес. Це було визначне явище в історії оперного виконавства. Артистка дуже серйозно ставилась до кожної ролі і використовувала усі засоби, щоб донести до слухача свій задум. Костюм Аїди вона замовила у модній паризькій майстерні. Саме у цьому вбранні та характерному головному уборі Соломія Крушельницька позувала французькому художнику Е. Леві, який зробив графічний портрет співачки. Малюнок вмістили паризькі газети в 1902 році. Збереглось чимало відгуків і рецензій на виступи Соломії Крушельницької у цій ролі.
У 1907—1908 роках фірма «Фонотипія» зробила записи голосу Соломії Крушельницької у ролі Аїди на двох грамофонних платівках. Методи звукозапису початку XX ст. були занадто недосконалими, щоб передати всю красу голосу славетної співачки.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Budden, Vol. 3, pp. 163—187
- . Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 6 березня 2012.
Посилання
- Лібрето опери (рос.) [ 27 червня 2006 у Wayback Machine.]
- фінальна сцена (українською) на YouTube
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ayi da ital Aida opera na 4 diyi 7 kartin italijskogo kompozitora Dzhuzeppe Verdi na libreto Antonio Gislanconi Pobudovana na avtentichnomu lokalnomu yegipetskomu materiali scenarij napisav francuzkij yegiptolog Ogyust Mariett Opera Ayida ital Aida espanola 1 2 Afisha do postanovki u Klivlendi 1908Kompozitor Dzhuzeppe Verdi 2 Avtor libreto Antonio Gislanconi 2 Mova libreto italijskaZhanr opera 2 Kilkist dij 4 Diya teatr 2 Rik stvorennya 1871Persha postanovka 24 grudnya 1871 2 Misce pershoyi postanovki Hedivova opera KayirInformaciya u Vikidanih Ayida u Vikishovishi Persha postanovka Hedivova opera Kayir 1871 r p o D Bottezini mala triumfalnij uspih Persha postanovka na batkivshini kompozitora Milan La Skala 1872 r p o F Fachcho Poshirena dumka pro te sho opera bucim to napisana z nagodi vidkrittya Sueckogo kanalu v 1869 roci abo vidkrittya Hedivovoyi operi togo zh roku Naspravdi Verdi bulo zaproponovano sklasti odu dlya vidkrittya kanalu ale toj vidmovivsya na tij pidstavi sho vin ne pishe p yesi na vipadok HarakteristikaVerdi doviv u Ayidi visoku zhittyezdatnist principiv klasichnoyi operi yaku Vagner ogolosiv mertvoyu Zberigayuchi zaversheni nomeri ariyi dueti ansambli hori genialnij muzikant dramaturg ob yednav yih u veliki dramatichni sceni napovnivshi gostroyu konfliktnistyu Sila Verdi u vminni rozkriti cherez viraznu melodiyu pochuttya harakter situaciyu V Ayidi ce mistectvo dosyaglo novih vershin Po proniklivosti psihologichnomu ta emocijnomu bagatstvi plastichnij yasnosti ta charivnosti melodij centralni vokalni epizodi operi perevershuyut vse sho bulo dosyagnuto kompozitorom ranishe Kozhnij z geroyiv Ayida Radames Amneris Amonasro Ramfis nepovtornij harakter obraz sho volodiye tilki jomu vlastivim intonacijnim stroyem I ariyi j ansambli i okremi frazi vikonuyut vazhlivu diyevu funkciyu Muzichna dramaturgiya naskriz konfliktna Ce opera dramatichnih zitknen napruzhenoyi borotbi ne tilki mizh vorogami ale j mizh zakohanimi Zvidsi svoyeridna duetnist Ayidi v pryamomu ta perenosnomu sensi Navryad chi znajdetsya insha opera v yakij bulo b stilki duetiv abo poyedinkiv dvoh geroyiv Ayida Amneris Ayida Amonasro Ayida Radames Amneris Radames ta finalnij duet Ayidi Radamesa Znachnu diyevu funkciyu vikonuyut takozh veliki rozgornuti ansambli hori ta orkestr Dzherelo Opernij slovnik M 1965Dijovi osobipartiya golos Vikonavec na svitovij prem yeri v Kayiri 24 grudnya 1871 Dirigent Vikonavec na prem yeri v Yevropi 8 lyutogo 1872 Dirigent Faraon yegipetskij car Bas Tommazo Kosta Paride PavoleriRamfis verhovnij zhrec bas Paolo Medini Ormondo MayiniRadames molodij nachalnik palacovoyi varti Tenor P yetro Mondzhini Dzhuzeppe FanchelliAmneris dochka faraona Meco soprano Eleonora Grossi Mariya ValdmanAyida efiopska rabinya Soprano Antoniyetta Anastazi PocconiAmonasro efiopskij car batko Ayidi Bariton Franchesko Shteller Franchesko PandolfiniGonec tenor Luyidzhi Stekki Bottardi Luyidzhi VistariniGolos zhrici soprano Mariyetta AllyeviZherci zhrici pridvorni soldati slugi rabi i poloneni efiopi yegipetskij narodZmistTereza Shtolc v roli AyidiEskiz kostyumu do operi Ogyusta Mariyetta Yegipet voyuye z Efiopiyeyu Nachalnik palacovoyi varti Faraona Radames priznachenij polkovodcem yegipetskih vijsk u cij vijni i efiopska carivna Ayida teper rabinya lyublyat odne odnogo Ale Amneris dochka yegipetskogo Faraona takozh zakohana v Radamesa i zdogaduyuchis pro svoyu supernicyu namagayetsya vividati v nogo cyu tayemnicyu Mriyuchi pro slavu polkovodcya Radames virishuye poprositi Faraona podaruvati jomu Ayidu yak tilki vin povernetsya triumfatorom Ayida rozrivayetsya mizh pochuttyami do Radamesa i lyubov yu do batkivshini Poki Radames na vijni Amneris virishuye viprobuvati Ayidu i pislya udavano laskavih sliv govorit yij sho polkovodec ubitij Urazhena gorem Ayida vidaye svoyi pochuttya Amneris gnivno dokoryaye yij za te sho vona rabinya posmila zmagatisya z samoyu dochkoyu faraona Radames zdobuvaye bliskuchu peremogu nad efiopami i povertayetsya z triumfom v Fivi veduchi za soboyu polonenih Ayida z zhahom vpiznaye sered nih svogo batka efiopskogo carya Amonasro yakij prihovuye svoye spravzhnye stanovishe Verhovnij zhrec napolyagaye na strati polonenih ale Radames prosit za nih pered faraonom V znak nagorodzhennya faraon ogoloshuye Radamesa svoyim spadkoyemcem prestolu i daruye jomu v druzhini Amneris Efiopskij car bazhayuchi povernuti sobi vitchiznu i znayuchi pro lyubov Ayidi do Radamesa govorit yij pro neobhidnist diznatisya vid Radamesa shlyah po yakomu povinni projti yegipetski vijska shob efiopi mogli ranishe zajnyati cej shlyah Ayida vidmovlyayetsya i todi Amonasro v gnivi govorit yij Ti vzhe ne moya dochka bilshe tilki rabinya faraona Ayida z girkotoyu pogodzhuyetsya Vnochi na berezi Nilu vidbuvayetsya pobachennya Ayidi z Radamesom Ayida proponuye jomu vtikati v Efiopiyu Zakohanij Radames pislya deyakih kolivan pogodzhuyetsya i na prohannya Ayidi nazivaye vilnij vid yegiptyan shlyah yakim efiopi mozhut projti Efiopskij car Amonasro pidsluhavshi rozmovu priyednuyetsya do nih obicyayuchi Radamesovi shastya v svoyij krayini Nespodivano do nih vihodyat Amneris i verhovnij zhrec Ramfis yaki pidsluhali vse Radames zahishaye dochku faraona vid efiopskogo carya i dobrovilno zdayetsya v ruki varti Ayida i Amonasro znikayut Amneris obicyaye Radamesovi vryatuvati jogo yaksho vin pogoditsya zabuti Ayidu Ale vin zalishayetsya nepohitnim Na sudi Radames vperto vidmovchuyetsya i nezvazhayuchi na vidchaj i protest Amneris otrimuye zasudzhennya za zradu do pohovannya zhivcem Opinivshis zachinenim u pidzemelli Radames bachit Ayidu Vona diznalasya pro dolyu kohanogo i tayemno pronikla v pidzemellya shob pomerti razom z nim Z yednani Ayida i Radames mriyut pro shastya na nebi Amneris v traurnomu odyazi stoyit u hrami nad plitoyu v pidzemelli i prosit u bogiv mir i vidradu svoyemu ulyublenomu Radamesa pislya smerti Ayida i Solomiya KrushelnickaKrushelnicka v roli Ayidi Vpershe Krushelnicka vistupaye u roli Ayidi u Lvovi 1894 roku Vona zahopilasya ciyeyu operoyu she pid chas navchannya u Milani V listi do Mihajla Pavlika vid 10 bereznya 1894 roku vona pishe Tishusya duzhe sho lyubite Ayidu ya zh v nij tak zamiluvana sho chasom za plachem perestayu spivati Meni se vidno tim bilshe sho ya holodnogo temperamentu i nervi moyi silni yak postoronki Ce buv skladnij period u tvorchij biografiyi spivachki pershi yiyi vistupi u Lvovi holodno zustrili i vchiteli i muzichna kritika Prichinoyu bula zmina tesituri golosu a takozh intrigi v teatri Artistka z dnya na den chekala sho direkciya teatru Skarbka rozirve z neyu kontrakt Ale uspih Ayidi vryatuvav situaciyu U listi do Pavlika vid 10 chervnya jdetsya po drugim moyim vistupi v Ayidi zi Shlyafenbergom prijshli do mene z gratulyaciyami i skazali sho ostayut pri zroblenim kontrakti Rol yegipetskoyi rabini nazavzhdi zalishayetsya v repertuari Krushelnickoyi Vistupaye v cij roli v Odesi Santyago Chili Same Ayidu vibiraye dlya svogo debyutu u Varshavi 1898 i v Peterburzi 1900 de spivaye u sucvitti najkrashih opernih spivakiv svoyeyi epohi Karuzo Radames Battistini Amonasro Arimondi Ramfis Triumfom buv debyut Solomiyi Krushelnickoyi v roli Ayidi 17 sichnya 1903 roku v Neapolitanskomu teatri San Karlo Krushelnickij Ayidi aploduvali i Rim i Lisabon i Buenos Ajres Ce bulo viznachne yavishe v istoriyi opernogo vikonavstva Artistka duzhe serjozno stavilas do kozhnoyi roli i vikoristovuvala usi zasobi shob donesti do sluhacha svij zadum Kostyum Ayidi vona zamovila u modnij parizkij majsterni Same u comu vbranni ta harakternomu golovnomu ubori Solomiya Krushelnicka pozuvala francuzkomu hudozhniku E Levi yakij zrobiv grafichnij portret spivachki Malyunok vmistili parizki gazeti v 1902 roci Zbereglos chimalo vidgukiv i recenzij na vistupi Solomiyi Krushelnickoyi u cij roli U 1907 1908 rokah firma Fonotipiya zrobila zapisi golosu Solomiyi Krushelnickoyi u roli Ayidi na dvoh gramofonnih plativkah Metodi zvukozapisu pochatku XX st buli zanadto nedoskonalimi shob peredati vsyu krasu golosu slavetnoyi spivachki PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Archivio Storico Ricordi 1808 d Track Q3621644 Budden Vol 3 pp 163 187 Arhiv originalu za 4 chervnya 2012 Procitovano 6 bereznya 2012 PosilannyaLibreto operi ros 27 chervnya 2006 u Wayback Machine finalna scena ukrayinskoyu na YouTube