Республіки в складі Російської Федерації

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Республіка (значення).

Російська Федерація складається з 83 суб'єктів, 21 з яких є республіками. Загалом республіки займають 28,6 % території Росії, у них проживає 16,9% населення країни.

Республіки, на відміну від країв і областей, є національно-державними утвореннями, тобто формою державності того або іншого народу (народів) у складі Росії. На відміну від інших суб'єктів федерації, республіки приймають власні конституції і мають право визначати свої .

Більшість сучасних республік у радянський період мали статус автономної радянської соціалістичної республіки, деякі були автономними областями. У рамках РРФСР вони вважалися суб'єктами федерації, будучи національно-державними утвореннями, на відміну від країв та областей — адміністративно-територіальних одиниць.

Перелік

1. Республіка Адигея (Майкоп)
   
2. Республіка Алтай (Горно-Алтайськ)
   
3. Республіка Башкортостан (Уфа)
   
4. Республіка Бурятія (Улан-Уде)
   
5. Республіка Дагестан (Махачкала)
   
6. Республіка Інгушетія (Магас)
   
7. Кабардино-Балкарська Республіка (Нальчик)
   
8. Республіка Калмикія (Еліста)
   
9. Карачаєво-Черкеська Республіка (Черкеськ)
   
10. Республіка Карелія (Петрозаводськ)
    
11. Республіка Комі (Сиктивкар)
    
12. Республіка Марій Ел (Йошкар-Ола)
    
13. Республіка Мордовія (Саранськ)
    
14. Республіка Саха або Якутія (Якутськ)
    
15. Республіка Північна Осетія — Аланія (Владикавказ)
    
16. Республіка Татарстан або Татарстан (Казань)
    
17. Республіка Тива (Кизил)
    
18. Удмуртська Республіка (Іжевськ)
    
19. Республіка Хакасія (Абакан)
    
20. Чеченська Республіка (Грозний)
    
21. Чуваська Республіка (Чебоксари)

Республіка Крим, а також так звані Донецька і Луганська народні республіки були створені всупереч нормам міжнародного права на окупованій Росією території України (АР Крим, Донецька область, Луганська область).

Національний склад республік РФ

№	народ	титульний (%)				росіяни (%)				інші (%)
	республіка	1979	1989	2002	2010	1979	1989	2002	2010	1979	1989	2002	2010
1	Адигея	21,3	▲ 22,1	▲ 24,1	▲ 25,2	70,8	▼ 68,0	▼ 64,4	▼ 63,6
2	Алтай	▲ 29,1	▲ 31,0	▲ 33,4	▲ 33,9	▲ 63,3	▼ 60,4	▼ 57,4	▼ 56,6		5,6	▲ 5,9	▲ 6,2
3	Башкортостан	24,3	▼ 21,9	▲ 29,7	▼ 29,5	40,3	▼ 39,2	▼ 36,3	▼ 36,1	24,5	▲ 28,4	▼ 24,1	▲ 25,4
4	Бурятія	▲ 23,0	▲ 24,0	▲ 27,8	▲ 30	▼ 72,1	▼ 69,9	▼ 67,8	▼ 66,1
5	Дагестан	86,0				11,0	▼ 9,2	▼ 4,6	▼ 3,6
6	Інгушетія	▼ 11,7	▲ 12,9	▲ 77,2	▲ 94,1	▼ 31,7	▼ 23,1	▼ 1,1	▼ 0,8
7	Кабардино-Балкарія	45,6	▲ 52,2	▲ 55,3	▲ 57,2	35,1	▼ 31,9	▼ 25,1	▼ 22,5	9,0	▲ 9,4	▲ 11,6	▲ 12,7
8	Калмикія	▲ 41,4	▲ 45,3	▲ 53,3	▲ 57,4	▼ 42,7	▼ 37,6	▼ 33,5	▼ 30,2
9	Карачаєво-Черкесія	29,7	▲ 31,2	▲ 38,5	▲ 41	45,0	▼ 42,4	▼ 33,6	▼ 31,6	9,3	▲ 9,7	▲ 11,2	▲ 11,9
10	Карелія	▼ 11,1	▼ 10,0	▼ 9,2	▼ 7,4	▲ 71,3	▲ 73,6	▲ 76,6	▲ 82,2
11	Комі	▼ 25,3	▼ 23,3	▲ 25,1	▼ 23,7	▲ 56,7	▲ 57,7	▲ 59,5	▲ 65,1
12	Марій Ел	▼ 43,6	▼ 43,3	▼ 42,8	▲ 43,9	▼ 47,6	▼ 47,4	▬ 47,4	▬ 47,4
13	Мордовія	▼ 34,2	▼ 32,5	▼ 31,9	▲ 40	▲ 59,7	▲ 60,8	▬ 60,8	▼ 53,4
14	Саха	▲ 36,9	▼ 33,4	▲ 45,5	▲ 49,9	▲ 50,5	▼ 50,3	▼ 41,1	▼ 37,8
15	Північна Осетія	▲ 50,5	▲ 52,9	▲ 62,7	▲ 65,1	▼ 34,0	▼ 29,9	▼ 23,1	▼ 20,8
16	Татарстан	▼ 47,7	▲ 48,4	▲ 52,9	▲ 53,2	▲ 44,0	▼ 43,2	▼ 39,4	▲ 39,7
17	Тива	▲ 60,4	▲ 64,3	▲ 77,0	▲ 82	▼ 36,2	▼ 32,0	▼ 20,1	▼ 16,3
18	Удмуртська Республіка	▼ 32,2	▼ 30,9	▼ 29,3	▼ 28	▲ 58,3	▲ 58,9	▲ 60,1	▲ 62,2
19	Хакасія	▼ 11,4	▼ 11,1	▲ 11,9	▲ 12,1	▲ 79,5	▼ 79,4	▲ 80,2	▲ 81,7
20	Чечня	52,9	▲ 57,8	▲ 93,4	▲ 95,3	31,7	▼ 23,1	▼ 3,6	▼ 1,9
21	Чувашія	▼ 68,4	▼ 67,7	▼ 67,6	▲ 67,7	▲ 26,0	▼ 26,6	▼ 26,5	▲ 26,9

Примітка: у стовпці інші вказані другі за чисельністю корінні народи у двонаціональних республіках.

Статус

Республіканське законодавство

У 2000-х роках твердження про державний суверенітет республік були вилучені з їхніх конституцій. Протягом 2012–2015 років тривав процес перейменування президентів республік на «голів». У більшості республік державними мовами є російська та мова титульної національності республіки. Винятком є Республіка Карелія, де карельська не може стати державною через те, що вона записується латинкою, а федеральне законодавство забороняє некириличні писемності для державних мов республік.

Державний суверенітет

Перетворення з АССР в республіки відбувалося одночасно з «парадом суверенітетів» союзних республік. У прийнятих у 1990-х роках державними органами влади республік документах республіки проголошувалися носіями суверенітета. При цьому, питання про повну державну незалежність і вихід зі складу Російської Федерації у більшості випадків не ставилося, за добре відомими виключеннями, зокрема, Чечні та Татарстану.

У статті 5 Конституції Росії республіки охарактеризовані як держави. Тим не менше, Конституційний суд РФ у 2000 році дав роз'яснення, що цим не визнається державний суверенітет республік:

Конституція Російської Федерації не допускає будь-якого іншого носія суверенітету і джерела влади, крім багатонаціонального народу Росії, і, отже, не передбачає будь-якого іншого державного суверенітету, крім суверенітету Російської Федерації. Суверенітет Російської Федерації, в силу Конституції Російської Федерації, виключає існування двох рівнів суверенних влад, що знаходяться в єдиній системі державної влади, які володіли б верховенством та незалежністю, тобто не допускає суверенітету ні республік, ні інших суб'єктів Російської Федерації. [...] Визнання ... за республіками суверенітету, при тому що всі інші суб'єкти Російської Федерації ним не володіють, порушило б конституційну рівноправність суб'єктів Російської Федерації... Отже, використання у статті 5 (частина 2) Конституції Російської Федерації стосовно до встановленого нею федеративного устрою поняття «республіка (держава)» не означає - на відміну від Федеративного договору від 31 березня 1992 року - визнання державного суверенітету цих суб'єктів Російської Федерації, а лише відбиває певні особливості їх конституційно-правового статусу, пов'язані з факторами історичного, національного та іншого характеру. Оригінальний текст (рос.) Конституция Российской Федерации не допускает какого-либо иного носителя суверенитета и источника власти, помимо многонационального народа России, и, следовательно, не предполагает какого-либо иного государственного суверенитета, помимо суверенитета Российской Федерации. Суверенитет Российской Федерации, в силу Конституции Российской Федерации, исключает существование двух уровней суверенных властей, находящихся в единой системе государственной власти, которые обладали бы верховенством и независимостью, то есть не допускает суверенитета ни республик, ни иных субъектов Российской Федерации. [...] Признание ... за республиками суверенитета, при том что все другие субъекты Российской Федерации им не обладают, нарушило бы конституционное равноправие субъектов Российской Федерации... Следовательно, использование в статье 5 (часть 2) Конституции Российской Федерации применительно к установленному ею федеративному устройству понятия «республика (государство)» не означает — в отличие от Федеративного договора от 31 марта 1992 года — признание государственного суверенитета этих субъектов Российской Федерации, а лишь отражает определенные особенности их конституционно-правового статуса, связанные с факторами исторического, национального и иного характера.

Національність голів республік

Голови 14 з 22 республік належать до титульних національностей відповідних республік: Адигея, Башкортостан, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Комі, Саха (Якутія), Північна Осетія-Аланія, Татарстан, Тива, Чечня, Чувашія.

Спроби створення

Зміни статусу регіонів РФ

Самопроголошені республіки Кавказу

У 1990–1992 роках більшість колишніх автономних областей РРФСР підвищили свій статус до рівня республік:

• Адигея
• Карачаєво-Черкесія
• Республіка Алтай
• Хакасія

У той же час Єврейська автономна область єдина була збережена у статусі автономної області, хоч зустрічається і назва «Єврейська автономна республіка» в офіційних документах 1992 року.

Водночас низка автономних округів також проголосили себе республіками. Хоч назви цих республік і вживалися у 1992 році у федеральних офіційних документах, ці спроби не були доведені до результату. Республіками проголосили себе:

• Ненецький автономний округ
• Ямало-Ненецький автономний округ

У федеральних документах також містяться дані про республіканський статус суб'єкту Коряцький автономний округ.

Низка ненаціональних областей та країв також зробили кроки в напрямку отримання республіканського статусу або отримання прав, рівних республіканських:

• Уральська Республіка (Свердловська область)
• (Челябінська область)
• (Приморський край)
• (Місто Санкт-Петербург)
• (Вологодська область)

На Кавказі у багатонаціональних та козацьких регіонах були зроблені спроби проголосити національні та козацькі республіки. Єдиним успішним випадком проголошення національних республік у багатонаціональних регіонах був розділ Чечено-Інгушетії на республіки Ічкерія (на той момент) та Інгушетія.

Решта національних проектів не відбулася у 1990-х:

• Карачаєво-Черкесія:
  • Карачаївська республіка
  • Абазинська республіка
• Кабардино-Балкарія
  • Балкарська республіка
  • Кабардинська республіка
• Дагестан
  • (Кумицька республіка)
  • (Лезгистан)
  • (Північний Дагестан)
• Козацькі регіони, які разом з Верхньою Кубанню об'єдналися у
  • (Терська козацька республіка)
  • (Донська козацька республіка)

Зрештою, поза межами Кавказу національні та регіональні організації та з'їзди також висували пропозиції створення або відновлення республік:

• Республіка німців Поволжя
• Сибірська республіка
•  — республіка, яка би об'єднала етнічно російські регіони.

За об'єднання етнічно російських областей та країв у великі республіки (Сибір, Заліська Русь, Північна Русь та ін.) виступає опозиційна партія Національно-демократичний союз.

Див. також

• Сепаратизм в Росії
• Оренбурзький коридор

Примітки

1. Конституция Российской Федерации. Ст. 65, пп. 1
2. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
3. Казахи
4. Татари
5. Конституционный суд Российской Федерации. . http://constitution.garant.ru/DOC_12019810.htm#sub_para_N_1. Архів оригіналу за 1 листопада 2007.
6. dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/366537
7. Соц. опрос с Хамитовым Р. З.
8. Капкаева, Илюзя. Диалог с властью. Один за всех, а если все за одного?.. : [ 4 лютого 2013] // . — 10 августа 2010.
9. Шеремет, Павел. «Посадки будут. Будут разные „интересные“ процессы» // Коммерсантъ. — 14 сентября 2010. — № 169 (4469).
10. Рахимкулов, Евгений (14 октября 2010). Рустэм Хамитов одним из первых принял участие в переписи. Башинформ. Архів оригіналу за 22 листопада 2012. Процитовано 29 жовтня 2012.
11. Онлайн-интервью с главой Башкирии Рустэмом Хамитовым. Газета.ru. 21 октября 2010. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 4 березня 2013.
12. Кавказский Узел | Абдулатипов Рамазан Гаджимурадович
13. Эхо Москвы:: Блоги / Рамазан Абдулатипов — биография
14. . Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015.
15. Lenta.ru: Евкуров, Юнус-Бек
16. . Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015.
17. КОКОВ Юрий Александрович — Биография — БД «Лабиринт»
18. ПОЛИТКОМ.РУ: Информационный сайт политических комментариев
19. Орлов Алексей Маратович | Глава Калмыкии Орлов Алексей Маратович — Калмыкия сайт
20. Алексей Маратович Орлов. Биографическая справка | РИА Новости
21. . Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 25 листопада 2014.
22. Кавказский Узел | Темрезов Рашид Бориспиевич
23. Темрезов Рашид Бориспиевич. Личное дело
24. . Архів оригіналу за 15 лютого 2011. Процитовано 25 листопада 2014.
25. . Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 25 листопада 2014.
26. Кавказский Узел | Кадыров Рамзан Ахматович
27. Тег Михаил Игнатьев | РИА Новости
28. . Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
29. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 жовтня 2014.
30. Ъ-Газета — Создается Приморская республика
31. . Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 29 жовтня 2014.