Парад суверенітетів серія декларацій про суверенітет різного ступеня республік Радянського Союзу та автономних одиниць у

Парад суверенітетів — серія декларацій про суверенітет різного ступеня республік Радянського Союзу та автономних одиниць у складі республік (автономних республік, автономних областей і автономних округів), що почався у 1988. У деклараціях про суверенітет зазначався пріоритет влади союзних республік на своїй території над центральною владою, що призвело до війни законів між республіками і центром в Кремлі. Цей процес відбувся після ослаблення влади Комуністичної партії Радянського Союзу в результаті політики демократизації та перебудови часів Михайла Горбачова. Незважаючи на спроби Горбачова зберегти союз за новим договором у формі Союзу суверенних держав, багато складових незабаром проголосили свою повну незалежність. Процес призвів до часткового розпаду Радянського Союзу.

Також внаслідок параду суверенітетів окремі автономні республіки в складі союзних республік прийняли Декларації про суверенітет, в яких встановлювали пріоритет власного внутрішнього законодавства, ряд автономних областей підвищили свій статус до автономних республік.

Хронологія параду суверенітетів союзних республік СРСР

Анімована карта, що показує відновлення незалежності держав та територіальні зміни СРСР в хронологічному порядку

Першою радянською республікою союзного рівня, яка проголосила незалежність, була Естонія (16 листопада 1988 р. — Декларація суверенітету Естонії, 30 березня 1990 р.: — Указ про перехід до відновлення естонської державності; 8 травня 1990 р. — Закон про Державні символи, які проголошували незалежність. 20 серпня 1991 був прийнятий Закон про відновлення незалежності Естонії).

Першим підрозділом нижчого рівня, який проголосив незалежність, була Нахічеванська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (19 січня 1990 року, хоча Гейдар Алієв, лідер Азербайджанської РСР, що мав коріння в Нахічевані, зумів зберегти Нахічевань у складі Азербайджану.

Масовий рух сецесії послужив наглядним історичним та практичним прикладом для різних теорій сецесії.

Союзна республіка	Проголошення суверенітету	Перейменування	Проголошення виходу з СРСР	Визнання незалежності з боку СРСР
Естонська РСР	16 листопада 1988	з 8 травня 1990 — Естонська Республіка	8 травня 1990	6 вересня 1991
Литовська РСР	26 травня 1989	з 11 березня 1990 — Литовська Республіка	11 березня 1990	6 вересня 1991
Латвійська РСР	28 липня 1989	з 4 травня 1990 — Латвійська Республіка	4 травня 1990	6 вересня 1991
Азербайджанська РСР	23 вересня 1989	з 5 лютого 1991 — Азербайджанська Республіка	30 серпня 1991	26 грудня 1991
Грузинська РСР	26 травня 1990	з 14 листопада 1990 — Республіка Грузія	9 квітня 1991	26 грудня 1991
Російська РФСР	12 червня 1990	з 25 грудня 1991 — Російська Федерація	12 грудня 1991	26 грудня 1991
Узбецька РСР	20 червня 1990	з 31 серпня 1991 — Республіка Узбекистан	31 серпня 1991	26 грудня 1991
Молдавська РСР	23 червня 1990	з 23 травня 1991 — Республіка Молдова	27 серпня 1991	26 грудня 1991
Українська РСР	16 липня 1990	з 24 серпня 1991 — Україна	24 серпня 1991	26 грудня 1991
Білоруська РСР	27 липня 1990	з 19 вересня 1991 — Республіка Білорусь	25 серпня 1991	26 грудня 1991
Туркменська РСР	22 серпня 1990	з 27 жовтня 1991 — Туркменістан	27 жовтня 1991	26 грудня 1991
Вірменська РСР	—	з 23 серпня 1990 — Республіка Вірменія	23 серпня 1990	26 грудня 1991
Таджицька РСР	24 серпня 1990	з 31 серпня 1991 — Республіка Таджикистан	9 вересня 1991	26 грудня 1991
Казахська РСР	25 жовтня 1990	з 10 грудня 1991 — Республіка Казахстан	16 грудня 1991	26 грудня 1991
Киргизька РСР	15 грудня 1990	з 5 лютого 1991 — Республіка Киргизстан	31 серпня 1991	26 грудня 1991

Парад суверенітетів автономних республік РРФСР

карта «параду суверенітетів» в РРФСР- РФ (1990—2000)

Національна приналежність глав республік Росії

Формально суб'єкти СРСР, відповідно до союзних та республіканських конституцій, володіли правом сецесії та декларованим державним суверенітетом. Згідно цього права із липня 1990 відбувається «парад суверенітетів» автономних республік та автономних областей РРФСР з перетвореннями їх у суверенні республіки. Республіки, на відміну від країв і областей, є національно-державними утвореннями, тобто формою державності народів, приймають власні конституції і мають право визначати свої власні . До федеративної реформи у 1992, можливість та право виходу зі складу Росії згадувалася в конституціях усіх автономних республік.

Чеченська Республіка Ічкерія не визнала суверенітет Росії її території і проголосила незалежність 9 червня 1991, а Татарстан почав кроки для створення власної валюти і відмовилися сплачувати податки у федеральний бюджет.

Проголошення сувереніту автономних республік

Більшість автономних республік проголосили себе суверенними республіками та прийняли декларації про власний суверенітет.


Автономна респубілка	Проголошення суверенітету
Північно-Осетинська АРСР	20 липня 1990
Карельська АРСР	9 серпня 1990
Комі АРСР	29 серпня 1990
Удмуртська АРСР	20 вересня 1990
Якутська АРСР (Респуліка Саха)	27 вересня 1990
Бурятська АРСР	8 жовтня 1990
Башкирської АРСР	11 жовтня 1990
Калмицька АРСР	18 жовтня 1990
Марійська АРСР	22 жовтня 1990
Чуваська АРСР	24 жовтня 1990
Горно-Алтайська АО	25 жовтня 1990
Тувинська АРСР	12 грудня 1990
Ямало-Ненецький АО	18 жовтня 1991

Підвищення статусу до Автономної республіки

Автономні області підвищили свій статус до автономних республік, та прийняли власні конституції, здобули право визначати свої власні та формувати окремі національно-державні утворення:

Спроби створення Автономних Республік

Деякі автономні області та регіони здійснили практичні кроки до перетворення у автономні республіки, зокрема

1990 — Ненецький АО
1991 — Абазинська Республіка
1991 — Козачі Республіки
1991 — Лезгістан
1991 — Поморська Республіка
1993 — Балтійська Республіка
1993 — Вологодська Республіка
1993 — Інгрія / Петербургська Республіка
1993 — Республіка Примор'я
1993 — Уральська Республіка

31 березня 1992 року всі керівники автономних республік, за винятком Татарстану та Чеченської Республіки Ічкерія, керуючись Декларацією про державний суверенітет РРФСР та власними деклараціям про державні суверенітети підписали Федеративний договір РФ.

Татарстан

30 серпня 1990 — Верховна Рада Татарської АРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет Татарстану, 21 березня 1992 — відбувся Референдум про суверенітет Татарстану, який підтримало 62 % населення. 30 листопада 1992 — запроваджується Конституція Республіки Татарстан, що оголосила її суверенною державою, почав кроки для створення власної валюти і відмовилися сплачувати податки у федеральний бюджет. Татарстан не підписав Федеративний договір РФ і розпочалися тривалі та конфліктні переговори. В результаті цих переговорів в 1994 був укладений Договір «Про розмежування предметів ведення між органами державної влади РФ і Республіки Татарстан і взаємне делегування повноважень».

В 2017 всупереч рішенням Всесвітнього конгресу татар та всупереч рішенню депутатів Ради Республіки Татарстан, Договір про розмежування повноважень не був продовжений зі сторони РФ.

Чеченська Республіка Ічкерія

9 червня 1991 було проголошено Чеченську Республіку Ічкерію. 13 березня 1992 Чеченська Республіка Ічкерія здобула міжнародне визнання президента Грузії Звіада Гамсахурдія

В результаті першої російсько-чеченської війни (1994—1996) та другої російсько-чеченської війна (1999—2000) Чеченська Республіка Ічкерія була окупована, Президентів ЧРІ та головних лідерів Ічкерії було вбито, населення зазнало геноциду та масштабних російських військових злочинів.

Уряд талібів в Афганістані у 2000 році визнав незалежність Ічкерії, а в Кабулі було відкрито ічкерійське посольство .

18 жовтня 2022 депутати Верховної Ради України визнали Ічкерію тимчасово окупованою Росією і засудили геноцид чеченського народу

у 2023 Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький запропонував визнати суверенітет Ічкерії

Див. також

Примітки

Suny, Ronald Grigor (1995). The revenge of the past: nationalism, revolution, and the collapse of the Soviet Union (вид. repr). Stanford: Stanford Univ. Press. ISBN .
HALE, HENRY E. (2000-01). The Parade of Sovereignties: Testing Theories of Secession in the Soviet Setting. British Journal of Political Science. Т. 30, № 1. с. 31—56. doi:10.1017/s0007123400000028. ISSN 0007-1234. Процитовано 22 березня 2024.
Emizet, Kisangani N.; Hesli, Vicki L. (1995-01). The Disposition to Secede: An Analysis of the Soviet Case. Comparative Political Studies (англ.). Т. 27, № 4. с. 493—536. doi:10.1177/0010414095027004002. ISSN 0010-4140. Процитовано 22 березня 2024.
. web.archive.org. 13 березня 2016. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 18 березня 2024.
. web.archive.org. 7 серпня 2009. Архів оригіналу за 7 серпня 2009. Процитовано 18 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()
Про Заяву Верховної Ради України про засудження збройної агресії російської федерації проти Чеченської Республіки Ічкерія, окупації її території та злочину геноциду Чеченського народу. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 березня 2024.
Чечня могла б стати незалежною – прем’єр Польщі. Європейська правда (укр.). Процитовано 18 березня 2024.

Посилання

ДЕКЛАРА́ЦІЯ ПРО ДЕРЖА́ВНИЙ СУВЕРЕНІТЕ́Т УКРАЇ́НИ
Дж. Боффа. «Історія Радянського Союзу»; М: Міжнародні відносини, 1994.

[1] Suny, Ronald Grigor (1995). The revenge of the past: nationalism, revolution, and the collapse of the Soviet Union (вид. repr). Stanford: Stanford Univ. Press. ISBN .

[2] HALE, HENRY E. (2000-01). The Parade of Sovereignties: Testing Theories of Secession in the Soviet Setting. British Journal of Political Science. Т. 30, № 1. с. 31—56. doi:10.1017/s0007123400000028. ISSN 0007-1234. Процитовано 22 березня 2024.

[3] Emizet, Kisangani N.; Hesli, Vicki L. (1995-01). The Disposition to Secede: An Analysis of the Soviet Case. Comparative Political Studies (англ.). Т. 27, № 4. с. 493—536. doi:10.1177/0010414095027004002. ISSN 0010-4140. Процитовано 22 березня 2024.

[4] . web.archive.org. 13 березня 2016. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 18 березня 2024.

[5] . web.archive.org. 7 серпня 2009. Архів оригіналу за 7 серпня 2009. Процитовано 18 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий ()

[6] Про Заяву Верховної Ради України про засудження збройної агресії російської федерації проти Чеченської Республіки Ічкерія, окупації її території та злочину геноциду Чеченського народу. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 березня 2024.

[7] Чечня могла б стати незалежною – прем’єр Польщі. Європейська правда (укр.). Процитовано 18 березня 2024.