Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Османсько венеційські війни низка військових конфліктів що відбулися в XV XVIII століттях між Османською імперією та Вен

Османсько-венеційські війни

Османсько-венеційські війни

Османсько-венеційські війни — низка військових конфліктів, що відбулися в XV—XVIII століттях між Османською імперією та Венеційською республікою.

image
Венеційська морська імперія.

Венеційська республіка контролювала європейську торгівлю з Єгиптом та Левантом, з яких караванні та морські шляхи вели далі на Схід. З середини XIV століття зміцніла Османська імперія почала перекривати торгові шляхи з Європи в Китай та Індію і з захопленням Константинополя, Сирії та Єгипту на початку XVI століття повністю взяла їх під власний контроль.

Спочатку Венеція уникала сутичок з османами, вважаючи за краще торгувати з ними. Так, 1355 року вона уклала договір про захист Візантії від будь-яких ворогів, за винятком «Морат-бея і його турків». Проте зростаюча сила османської держави почала все більше непокоїти венеційців і вже в 1396 році вони взяли активну участь в невдалому Нікопольському хрестовому поході проти турків.

1415 року османський флот атакував Негропонте. У відповідь Венеція спорядила 10 галер під командуванням П'єтро Лоредана. 27 травня 1416 року в протоці Дарданелли при Галліполі Лоредан захопив турецький флот.

Облога Салонік (1423—1430)

Докладніше: Облога Салонік (1422—1430)

1421 року, після придбання у візантійців Сало́нік, які знаходились в османській облозі Венеція втягнулась в конфлікт з османами за це місто. Розпочата 1426 року змусила республіку воювати на два фронти. Як наслідок 1430 року Венеція втратила Сало́ніки, а вже через рік, 1431 року, уклала з османами мир в Адріанополі. Втім, венеційцям було надано право вільного пересування і ведення торгівлі на османській території.

1453 року османи завоювали Константинополь. Венеція не прийшла на допомогу, вважаючи, що з буде легше досягти торгової угоди з османами, якщо не допомагати грекам. Але протягом більш 250 років опісля цього Венеції довелося воювати з турками, що підірвало її економіку і призвело до кінцевого занепаду Венеційської республіки.

Перша османсько-венеційська війна (1463—1479)

Докладніше: Перша османсько-венеційська війна (1463—1479)

Перша повномасштабна війна з османами почалася 28 липня 1463 року, з метою повернути завойовану турками Морею. На стороні Венеції час від часу виступав Святий Престол. Війна йшла невдало. Після тривалої облоги 12 липня 1460 османи захопили давнє венеційське володіння Негропонте. Замок Кастор біля Лепанто 1477 витримав чотиримісячну облогу. 25 січня 1479 року Джованні Даріо підписав в Стамбулі мирний договір з османами. За підсумками війни Венеція втратила Негропонте, Лемнос, Шкодер, Аргос, та інші опорні точки в Мореї та Епірі. Крім того, республіці довелося відшкодувати туркам 100 000 дукатів і платити щорічно 10 000 дукатів за право вести торгівлю на османській території.

Друга османсько-венеційська війна (1499—1503)

image
Битва при Дзонкйо
Докладніше: Друга османсько-венеційська війна (1499—1503)

1499 року османський султан Баязид II, закінчивши невдалу війну з мамелюками, розпочав другу османсько-венеційську війну, вирішивши зробити Адріатику кордоном між своїми володіннями і Венецією. У серпні турки розбили венеційський флот в Іонічному морі в Битві біля мису Дзонкйо , після чого захопили стратегічний порт Лепанто на півночі Коринфської затоки, що знаходився під владою Венеції. 1500 року турки знову розгромили венеційців на морі, захопивши Модон, Корон і Наваріно. Венеція змогла залучити союзників в особі Папської держави, Угорщини та Франції, але не змогла добитися успіхів і 1503 року уклала мир, віддавши під контроль Османської імперії майже все узбережжя Пелопоннесу, за винятком Навпліона і Монемвасії.

До 1522 року, при Сулеймані Пишному, Османська імперія остаточно склалася і продовжила витісняти Венецію із Середземномор'я.

Третя османсько-венеційська війна (1537—1540)

Докладніше: Третя османсько-венеційська війна (1537—1540)

Поразка в черговій війні з османами коштувала Венеції її останніх володінь на Пелопоннесі — Навпліону і Монемвасії (звідки ввозили знамените вино мальвазія) і 300 000 дукатів.

Четверта османсько-венеційська війна (1570—1573)

Докладніше: Кіпрська війна

1570 року османи взяли в облогу Кіпр, розпочавши Кіпрську війну. За підтримки папи Пія V Іспанія, Венеція, Генуя, Сицилія, Неаполь й Австрія згуртували флот. Однак туркам вдалося 1571 року захопити Кіпр. Венеційського командира Марка Антоніо Браґадіна, який приніс туркам міські ключі, протягнули волоком по місту, а потім з живого здерли шкіру. Трьомстам людям, що прийшли з ним, стяли голови.

Християнський світ, реагуючи на турецьку загрозу, уклав у травні 1571 року в Римі альянс (Священну лігу), в який увійшли Венеція, Іспанія і Папська область. Під загальним командування Дона Хуана Австрійського, зведеного брата короля Філіпа II Іспанського, 7 жовтня 1571 року в Коринфській затоці, біля порту Лепанто, зійшлися християнська і османська ескадри. Венеційським флотом командував Себастьяно Веньєр. Християнський флот при Лепанто складався з 207 галер, 6 галеасів і 30 інших кораблів. На них знаходилося 740 гармат, і 84 420 чоловік. У турків було 242 корабля, вони мали перевагу в чисельності, християни — в артилерії. Бій почався близько опівдні водночас на трьох фронтах. Внаслідок турки зазнали поразки, втративши 30 000 чоловік убитими, ще 8000 потрапило в полон. Християни втратили 8000 чоловік. Було потоплено 113 турецьких галер, ще й 117 захоплено, тим часом як християни втратили лише 12 галер. Ця перемога справила величезне враження на Європу, показавши, що непереможних досі турків можна перемагати.

Однак в травні 1572 року папа Пій V помер і християнський союз розпався, тим часом як турки побудували новий флот. Покинута союзниками, Венеція була змушена прийняти запропоновані турками умови перемир'я. За умовами мирного договору від 3 березня 1573 року Венеція відмовилася від усіх претензій на Кіпр і взяла на себе зобов'язання протягом трьох років платити султанові по 300 тисяч дукатів. Османський посол в Венеції так описав битву при Лепанто:

«Між вашою поразкою і нашою є глибока відмінність. Захоплюючи Кіпр далеко від вас, ми відрізуємо вам руку. Завдавши поразки нашому флоту, ви зголюєте нам бороду. Відрізана рука ніколи не виросте, а нова борода стане ще густішою».

П'ята османсько-венеційська війна (1645—1669)

Докладніше: Кандійська війна

Після поразки в Кіпрській війні, Венеція намагалася підтримувати хороші відносини з Османською імперією. Але на початку жовтня 1644 року лицарі з ордена Святого Йоана захопили турецький корабель, на борту якого перебували колишній головний чорний євнух султанського гарему Сюнбюль-ага, кадій Мекки, близько 30 жінок зі султанського гарему і низка інших високопоставлених прочан. Османи, дізнавшись про долю судна, вирішили помститися. Так почалася Критська або Кандійська війна.

1648 року турки взяли в облогу Крит і 25 років тримали в облозі його столицю Кандію. Розуміючи неминучість поразки, Венеція зверталася за допомогою до усіх християнських країн, підкреслюючи, що на терезах лежить не просто майбутнє венеційської колонії, але безпека всього християнського світу, так як втрата Криту означатиме втрату половини Середземномор'я, але все було марно. Внаслідок допомогу Венеція отримала тільки перед падінням Кандії 1669 року і вже не змогла допомогти обложеним. Франческо Морозіні, командувач венеційським флотом, в обмін на капітулювання безперешкодно вивіз з Кандії захисників міста, що залишилися в живих. Ця війна коштувала Венеції близько 150 мільйонів дукатів. У венеційському діалекті з'явився вираз «esser incandio» (побувати в Кандії), що означає крайню ступінь розпачу або розорення.

Шоста османсько-венеційська війна (1684—1699)

Докладніше: Морейська війна (1684—1699)

19 січня 1684 року Венеційська республіка вступила у Священну лігу, засновану папою Інокентієм XI для допомоги імператору Леопольду I у Великій турецькій війні (1683—1699). Так для Венеції почалася Морейська війна. У липні 1684 року Франческо Морозіні очолив флот Священної ліги і захопив острів Санта-Маура і твердиню Превеза на материку. Влітку 1685 року війська Священної ліги захопили колишній венеційський порт Корон і більшу частину Мореї. 1687 року було захоплено Лепанто, Патри, Коринф і Атени, при обстрілі яких було підірвано Парфенон, в якому турки влаштували пороховий склад. У березні 1688 року Морозіні був заочно обраний дожем і продовжив свої завоювання до смерті в січні 1694 року. Венеційцям вдалося розгромити османський флот у Мітилені, взяти Монемвасію, Авлону, Саламін, Ідру і Спеце. У вересні 1694 року новий венеційський головнокомандувач Антоніо Дзено захопив острів Хіос, але в лютому 1695 року турки завдали венеційцям жорстокої поразки на морі і ті покинули острів. За втрату Хіосу Дзено був знятий зі своєї посади, заарештований і через два роки помер у в'язниці. Надалі венеційці завадили висадці турків на Арголінді і здобули кілька перемог на морі. Тим часом імператор Леопольд I вирішив укласти мир з Османською імперією, бажаючи отримати свободу дій в наміченій боротьбі за іспанську спадщину. За Карловицьким миром 1699 року Венеції вдалося зберегти за собою Пелопоннес, але довелося повернути туркам Аттику. Тимчасові успіхи в боротьбі з турками, що дозволили Венеції повернути море (Пелопоннес), не змінили суттєво загального становища.

Сьома османсько-венеційська війна (1714—1718)

Докладніше: Сьома османсько-венеційська війна (1714—1718)

9 грудня 1714 року Османська імперія оголосила війну Венеції. Так почалася Друга Морейська війна, остання в низці османсько-венеційських війн. Венеція звернулася за допомогою до європейських держав, але отримали лише дюжину галер від папи, Великого герцога Тосканського і Мальтійського ордена. 1715 року турки всього за два місяці знову завойовують Пелопоннес. А ось в Далмації венеційці за допомогою ополчення місцевих міст і змогли відбити напади турків. 1716 року положення Венеції було покращено вступом у війну Австрії, що побоювалася, що захоплення турками Іонічних островів і Далмації поставить під удар австрійські володіння в Хорватії та Італії (Неаполь). 5 серпня прославлений полководець принц Євген Савойський розгромив армію великого візира , до деякої міри повторивши 20-річної давнини. Разом австрійці і венеційці не дозволили туркам влітку того ж 1716 року захопити Корфу, а потім, скориставшись перепочинком, за сприяння іспанського флоту взяли Санта-Мавру і Бутринті, міста на узбережжі Епіру, навпроти Корфу, не зустрівши там опору. 1717 року венеційці в цілому успішно воювали на морі, розбивши турків біля острова Імброс і звівши внічию бій у острова Черіго (відомий також як битва при Матапані). На суші, як і раніше діючи разом з австрійцями, венеційці в жовтні зайняли Превезу та Воніцу.

Австрійці, які стояли на порозі війни з іспанським королем Філіпом V Бурбоном (1718—1720), поспішали закінчити війну з Туреччиною, не дуже зважаючи на інтереси свого союзника. У травні 1718 року в Пассаровиці (Пожареваць) було розпочато мирні переговори за посередництва Англії і Нідерландів. Венеційський уповноважений Карло Руцціні марно домагався повернення республіці Морєї, Суди і Спіналонги, або, хоча б розширення венеційських володінь в Албанії на південь до Скутарі і Ульциня. Мир було укладено 21 липня. Венеція зберегла за собою ряд міст, завойованих в Далмації, Герцеговині й Албанії з прилеглою місцевістю на відстані ліги (≈4,8 км) від міста, а також Бутринто, Превезу і Воніцу, але без округи. Крім того, турки повернули республіці острів Черіго. Таким чином, Венецію остаточно витіснили з Егейського моря. Іонічні острови і Корфу залишалися у Венеції до самих останніх днів існування республіки. В день підписання Пассаровицького миру, обидві сторони були гранично виснажені, і практично не становили загрози інтересам один одного. Границя, встановлена 1718 року, залишалася незмінною до самого кінця Венеційської республіки і початку .

Див. також

Примітки

  1. Тойнби, 1996, с. 545.
  2. Кинросс, 2005, с. 64.
  3. Кинросс, 2005, с. 95.
  4. Оке, 2006, с. 114.
  5. Оке, 2006, с. 115—116.
  6. Делюмо, 2006, с. 22, 27.
  7. Кинросс, 2005, с. 149—150.
  8. Бек, 2002, с. 102.
  9. Делюмо, 2006, с. 277—278.
  10. Кинросс, 2005, с. 288—294.
  11. Бек, 2002, с. 103.
  12. Кинросс, 2005, с. 293—294.
  13. Бек, 2002, с. 123—124.
  14. Гаррет, 2007, с. 68-69.
  15. Zwingle, 2002, с. 37.
  16. Бек, 2002, с. 124.
  17. Galibert, 1854, с. 443.
  18. Galibert, 1854, с. 443—444.
  19. (італ.) Amy A. Bernardy. L'Ultima guerra turco-veneziana (MDCCXIV-MDCCXVIII). — Firenze : tip. G. Civelli, 1902. — P. 49.
  20. (рос.) Норвич, Джон. История Венецианской республики / Джон Норвич ; [пер. с англ. И. Летберг, Н. Омельянович, Ю. Федоренко]. — М. : АСТ, 2009. — С. 773—774. — (Историческая библиотека) — .
  21. (фр.) Léon. Histoire de la république de Venise. — Paris : Furne, 1854. — P. 445.
  22. Galibert, 1854, с. 445.
  23. Бек, 2002, с. 131.
  24. Гаррет, 2007, с. 69—70.

Джерела

Османсько-венеційські війни
у сестринських Вікіпроєктах
image Файли у Вікісховищі?
  • Léon Galibert. Histoire de la république de Venise. — Paris : Furne, 1854. — 598 p.
  • Оке, Жан-Клод. Средневековая Венеция = Jean-Claude Hocquet. Venice au Moyen Âge. — 1 изд. — М. : Вече, 2006. — 384 с. — .
  • Бек, Христиан Даниель. История Венеции = Cristian Bec. Historie de Venice. — 1-е изд. — М. : Весь мир, 2002. — 192 с. — .
  • Гаррет, Мартин. Венеция: история города = Garrett, Martin. Venice: a Cultural and Literary Companion. — 1 изд. — М. : Эксмо, 2007. — .
  • Делюмо, Жан. Цивилизация возрождения = Jean Delumeau. Le civilisation de la renaissance. — 1-е изд. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006. — 720 с. — .
  • Тойнби, Арнольд Джозеф. Постижение истории = A.J.Toynbee. A Study Of History. — 1-е изд. — Москва : Прогресс, 1996. — 608 с. — .
  • Лорд Кинросс. Расцвет и упадок Османской империи = Lord Kinross. The Ottoman Centuries. The Rise and Fall of the Turkish Empire. — 1-е изд. — Москва : Крон-пресс, 2005. — 696 с. — .
  • Zwingle, Erla. Venedig. — National Geographic De, 2002. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Osmansko venecijski vijni nizka vijskovih konfliktiv sho vidbulisya v XV XVIII stolittyah mizh Osmanskoyu imperiyeyu ta Venecijskoyu respublikoyu Venecijska morska imperiya Venecijska respublika kontrolyuvala yevropejsku torgivlyu z Yegiptom ta Levantom z yakih karavanni ta morski shlyahi veli dali na Shid Z seredini XIV stolittya zmicnila Osmanska imperiya pochala perekrivati torgovi shlyahi z Yevropi v Kitaj ta Indiyu i z zahoplennyam Konstantinopolya Siriyi ta Yegiptu na pochatku XVI stolittya povnistyu vzyala yih pid vlasnij kontrol Spochatku Veneciya unikala sutichok z osmanami vvazhayuchi za krashe torguvati z nimi Tak 1355 roku vona uklala dogovir pro zahist Vizantiyi vid bud yakih vorogiv za vinyatkom Morat beya i jogo turkiv Prote zrostayucha sila osmanskoyi derzhavi pochala vse bilshe nepokoyiti venecijciv i vzhe v 1396 roci voni vzyali aktivnu uchast v nevdalomu Nikopolskomu hrestovomu pohodi proti turkiv 1415 roku osmanskij flot atakuvav Negroponte U vidpovid Veneciya sporyadila 10 galer pid komanduvannyam P yetro Loredana 27 travnya 1416 roku v protoci Dardanelli pri Gallipoli Loredan zahopiv tureckij flot Obloga Salonik 1423 1430 Dokladnishe Obloga Salonik 1422 1430 1421 roku pislya pridbannya u vizantijciv Salo nik yaki znahodilis v osmanskij oblozi Veneciya vtyagnulas v konflikt z osmanami za ce misto Rozpochata 1426 roku zmusila respubliku voyuvati na dva fronti Yak naslidok 1430 roku Veneciya vtratila Salo niki a vzhe cherez rik 1431 roku uklala z osmanami mir v Adrianopoli Vtim venecijcyam bulo nadano pravo vilnogo peresuvannya i vedennya torgivli na osmanskij teritoriyi 1453 roku osmani zavoyuvali Konstantinopol Veneciya ne prijshla na dopomogu vvazhayuchi sho z bude legshe dosyagti torgovoyi ugodi z osmanami yaksho ne dopomagati grekam Ale protyagom bilsh 250 rokiv opislya cogo Veneciyi dovelosya voyuvati z turkami sho pidirvalo yiyi ekonomiku i prizvelo do kincevogo zanepadu Venecijskoyi respubliki Persha osmansko venecijska vijna 1463 1479 Dokladnishe Persha osmansko venecijska vijna 1463 1479 Persha povnomasshtabna vijna z osmanami pochalasya 28 lipnya 1463 roku z metoyu povernuti zavojovanu turkami Moreyu Na storoni Veneciyi chas vid chasu vistupav Svyatij Prestol Vijna jshla nevdalo Pislya trivaloyi oblogi 12 lipnya 1460 osmani zahopili davnye venecijske volodinnya Negroponte Zamok Kastor bilya Lepanto 1477 vitrimav chotirimisyachnu oblogu 25 sichnya 1479 roku Dzhovanni Dario pidpisav v Stambuli mirnij dogovir z osmanami Za pidsumkami vijni Veneciya vtratila Negroponte Lemnos Shkoder Argos ta inshi oporni tochki v Moreyi ta Epiri Krim togo respublici dovelosya vidshkoduvati turkam 100 000 dukativ i platiti shorichno 10 000 dukativ za pravo vesti torgivlyu na osmanskij teritoriyi Druga osmansko venecijska vijna 1499 1503 Bitva pri DzonkjoDokladnishe Druga osmansko venecijska vijna 1499 1503 1499 roku osmanskij sultan Bayazid II zakinchivshi nevdalu vijnu z mamelyukami rozpochav drugu osmansko venecijsku vijnu virishivshi zrobiti Adriatiku kordonom mizh svoyimi volodinnyami i Veneciyeyu U serpni turki rozbili venecijskij flot v Ionichnomu mori v Bitvi bilya misu Dzonkjo pislya chogo zahopili strategichnij port Lepanto na pivnochi Korinfskoyi zatoki sho znahodivsya pid vladoyu Veneciyi 1500 roku turki znovu rozgromili venecijciv na mori zahopivshi Modon Koron i Navarino Veneciya zmogla zaluchiti soyuznikiv v osobi Papskoyi derzhavi Ugorshini ta Franciyi ale ne zmogla dobitisya uspihiv i 1503 roku uklala mir viddavshi pid kontrol Osmanskoyi imperiyi majzhe vse uzberezhzhya Peloponnesu za vinyatkom Navpliona i Monemvasiyi Do 1522 roku pri Sulejmani Pishnomu Osmanska imperiya ostatochno sklalasya i prodovzhila vitisnyati Veneciyu iz Seredzemnomor ya Tretya osmansko venecijska vijna 1537 1540 Dokladnishe Tretya osmansko venecijska vijna 1537 1540 Porazka v chergovij vijni z osmanami koshtuvala Veneciyi yiyi ostannih volodin na Peloponnesi Navplionu i Monemvasiyi zvidki vvozili znamenite vino malvaziya i 300 000 dukativ Chetverta osmansko venecijska vijna 1570 1573 Dokladnishe Kiprska vijna 1570 roku osmani vzyali v oblogu Kipr rozpochavshi Kiprsku vijnu Za pidtrimki papi Piya V Ispaniya Veneciya Genuya Siciliya Neapol j Avstriya zgurtuvali flot Odnak turkam vdalosya 1571 roku zahopiti Kipr Venecijskogo komandira Marka Antonio Bragadina yakij prinis turkam miski klyuchi protyagnuli volokom po mistu a potim z zhivogo zderli shkiru Tromstam lyudyam sho prijshli z nim styali golovi Hristiyanskij svit reaguyuchi na turecku zagrozu uklav u travni 1571 roku v Rimi alyans Svyashennu ligu v yakij uvijshli Veneciya Ispaniya i Papska oblast Pid zagalnim komanduvannya Dona Huana Avstrijskogo zvedenogo brata korolya Filipa II Ispanskogo 7 zhovtnya 1571 roku v Korinfskij zatoci bilya portu Lepanto zijshlisya hristiyanska i osmanska eskadri Venecijskim flotom komanduvav Sebastyano Venyer Hristiyanskij flot pri Lepanto skladavsya z 207 galer 6 galeasiv i 30 inshih korabliv Na nih znahodilosya 740 garmat i 84 420 cholovik U turkiv bulo 242 korablya voni mali perevagu v chiselnosti hristiyani v artileriyi Bij pochavsya blizko opivdni vodnochas na troh frontah Vnaslidok turki zaznali porazki vtrativshi 30 000 cholovik ubitimi she 8000 potrapilo v polon Hristiyani vtratili 8000 cholovik Bulo potopleno 113 tureckih galer she j 117 zahopleno tim chasom yak hristiyani vtratili lishe 12 galer Cya peremoga spravila velichezne vrazhennya na Yevropu pokazavshi sho neperemozhnih dosi turkiv mozhna peremagati Odnak v travni 1572 roku papa Pij V pomer i hristiyanskij soyuz rozpavsya tim chasom yak turki pobuduvali novij flot Pokinuta soyuznikami Veneciya bula zmushena prijnyati zaproponovani turkami umovi peremir ya Za umovami mirnogo dogovoru vid 3 bereznya 1573 roku Veneciya vidmovilasya vid usih pretenzij na Kipr i vzyala na sebe zobov yazannya protyagom troh rokiv platiti sultanovi po 300 tisyach dukativ Osmanskij posol v Veneciyi tak opisav bitvu pri Lepanto Mizh vashoyu porazkoyu i nashoyu ye gliboka vidminnist Zahoplyuyuchi Kipr daleko vid vas mi vidrizuyemo vam ruku Zavdavshi porazki nashomu flotu vi zgolyuyete nam borodu Vidrizana ruka nikoli ne viroste a nova boroda stane she gustishoyu P yata osmansko venecijska vijna 1645 1669 Dokladnishe Kandijska vijna Pislya porazki v Kiprskij vijni Veneciya namagalasya pidtrimuvati horoshi vidnosini z Osmanskoyu imperiyeyu Ale na pochatku zhovtnya 1644 roku licari z ordena Svyatogo Joana zahopili tureckij korabel na bortu yakogo perebuvali kolishnij golovnij chornij yevnuh sultanskogo garemu Syunbyul aga kadij Mekki blizko 30 zhinok zi sultanskogo garemu i nizka inshih visokopostavlenih prochan Osmani diznavshis pro dolyu sudna virishili pomstitisya Tak pochalasya Kritska abo Kandijska vijna 1648 roku turki vzyali v oblogu Krit i 25 rokiv trimali v oblozi jogo stolicyu Kandiyu Rozumiyuchi neminuchist porazki Veneciya zvertalasya za dopomogoyu do usih hristiyanskih krayin pidkreslyuyuchi sho na terezah lezhit ne prosto majbutnye venecijskoyi koloniyi ale bezpeka vsogo hristiyanskogo svitu tak yak vtrata Kritu oznachatime vtratu polovini Seredzemnomor ya ale vse bulo marno Vnaslidok dopomogu Veneciya otrimala tilki pered padinnyam Kandiyi 1669 roku i vzhe ne zmogla dopomogti oblozhenim Franchesko Morozini komanduvach venecijskim flotom v obmin na kapitulyuvannya bezpereshkodno viviz z Kandiyi zahisnikiv mista sho zalishilisya v zhivih Cya vijna koshtuvala Veneciyi blizko 150 miljoniv dukativ U venecijskomu dialekti z yavivsya viraz esser incandio pobuvati v Kandiyi sho oznachaye krajnyu stupin rozpachu abo rozorennya Shosta osmansko venecijska vijna 1684 1699 Dokladnishe Morejska vijna 1684 1699 19 sichnya 1684 roku Venecijska respublika vstupila u Svyashennu ligu zasnovanu papoyu Inokentiyem XI dlya dopomogi imperatoru Leopoldu I u Velikij tureckij vijni 1683 1699 Tak dlya Veneciyi pochalasya Morejska vijna U lipni 1684 roku Franchesko Morozini ocholiv flot Svyashennoyi ligi i zahopiv ostriv Santa Maura i tverdinyu Preveza na materiku Vlitku 1685 roku vijska Svyashennoyi ligi zahopili kolishnij venecijskij port Koron i bilshu chastinu Moreyi 1687 roku bulo zahopleno Lepanto Patri Korinf i Ateni pri obstrili yakih bulo pidirvano Parfenon v yakomu turki vlashtuvali porohovij sklad U berezni 1688 roku Morozini buv zaochno obranij dozhem i prodovzhiv svoyi zavoyuvannya do smerti v sichni 1694 roku Venecijcyam vdalosya rozgromiti osmanskij flot u Mitileni vzyati Monemvasiyu Avlonu Salamin Idru i Spece U veresni 1694 roku novij venecijskij golovnokomanduvach Antonio Dzeno zahopiv ostriv Hios ale v lyutomu 1695 roku turki zavdali venecijcyam zhorstokoyi porazki na mori i ti pokinuli ostriv Za vtratu Hiosu Dzeno buv znyatij zi svoyeyi posadi zaareshtovanij i cherez dva roki pomer u v yaznici Nadali venecijci zavadili visadci turkiv na Argolindi i zdobuli kilka peremog na mori Tim chasom imperator Leopold I virishiv uklasti mir z Osmanskoyu imperiyeyu bazhayuchi otrimati svobodu dij v namichenij borotbi za ispansku spadshinu Za Karlovickim mirom 1699 roku Veneciyi vdalosya zberegti za soboyu Peloponnes ale dovelosya povernuti turkam Attiku Timchasovi uspihi v borotbi z turkami sho dozvolili Veneciyi povernuti more Peloponnes ne zminili suttyevo zagalnogo stanovisha Soma osmansko venecijska vijna 1714 1718 Dokladnishe Soma osmansko venecijska vijna 1714 1718 9 grudnya 1714 roku Osmanska imperiya ogolosila vijnu Veneciyi Tak pochalasya Druga Morejska vijna ostannya v nizci osmansko venecijskih vijn Veneciya zvernulasya za dopomogoyu do yevropejskih derzhav ale otrimali lishe dyuzhinu galer vid papi Velikogo gercoga Toskanskogo i Maltijskogo ordena 1715 roku turki vsogo za dva misyaci znovu zavojovuyut Peloponnes A os v Dalmaciyi venecijci za dopomogoyu opolchennya miscevih mist i zmogli vidbiti napadi turkiv 1716 roku polozhennya Veneciyi bulo pokrasheno vstupom u vijnu Avstriyi sho poboyuvalasya sho zahoplennya turkami Ionichnih ostroviv i Dalmaciyi postavit pid udar avstrijski volodinnya v Horvatiyi ta Italiyi Neapol 5 serpnya proslavlenij polkovodec princ Yevgen Savojskij rozgromiv armiyu velikogo vizira do deyakoyi miri povtorivshi 20 richnoyi davnini Razom avstrijci i venecijci ne dozvolili turkam vlitku togo zh 1716 roku zahopiti Korfu a potim skoristavshis perepochinkom za spriyannya ispanskogo flotu vzyali Santa Mavru i Butrinti mista na uzberezhzhi Epiru navproti Korfu ne zustrivshi tam oporu 1717 roku venecijci v cilomu uspishno voyuvali na mori rozbivshi turkiv bilya ostrova Imbros i zvivshi vnichiyu bij u ostrova Cherigo vidomij takozh yak bitva pri Matapani Na sushi yak i ranishe diyuchi razom z avstrijcyami venecijci v zhovtni zajnyali Prevezu ta Vonicu Avstrijci yaki stoyali na porozi vijni z ispanskim korolem Filipom V Burbonom 1718 1720 pospishali zakinchiti vijnu z Turechchinoyu ne duzhe zvazhayuchi na interesi svogo soyuznika U travni 1718 roku v Passarovici Pozharevac bulo rozpochato mirni peregovori za poserednictva Angliyi i Niderlandiv Venecijskij upovnovazhenij Karlo Ruccini marno domagavsya povernennya respublici Moryeyi Sudi i Spinalongi abo hocha b rozshirennya venecijskih volodin v Albaniyi na pivden do Skutari i Ulcinya Mir bulo ukladeno 21 lipnya Veneciya zberegla za soboyu ryad mist zavojovanih v Dalmaciyi Gercegovini j Albaniyi z prilegloyu miscevistyu na vidstani ligi 4 8 km vid mista a takozh Butrinto Prevezu i Vonicu ale bez okrugi Krim togo turki povernuli respublici ostriv Cherigo Takim chinom Veneciyu ostatochno vitisnili z Egejskogo morya Ionichni ostrovi i Korfu zalishalisya u Veneciyi do samih ostannih dniv isnuvannya respubliki V den pidpisannya Passarovickogo miru obidvi storoni buli granichno visnazheni i praktichno ne stanovili zagrozi interesam odin odnogo Granicya vstanovlena 1718 roku zalishalasya nezminnoyu do samogo kincya Venecijskoyi respubliki i pochatku Div takozhMorski respubliki Morski volodinnya VeneciyiPrimitkiTojnbi 1996 s 545 Kinross 2005 s 64 Kinross 2005 s 95 Oke 2006 s 114 Oke 2006 s 115 116 Delyumo 2006 s 22 27 Kinross 2005 s 149 150 Bek 2002 s 102 Delyumo 2006 s 277 278 Kinross 2005 s 288 294 Bek 2002 s 103 Kinross 2005 s 293 294 Bek 2002 s 123 124 Garret 2007 s 68 69 Zwingle 2002 s 37 Bek 2002 s 124 Galibert 1854 s 443 Galibert 1854 s 443 444 ital Amy A Bernardy L Ultima guerra turco veneziana MDCCXIV MDCCXVIII Firenze tip G Civelli 1902 P 49 ros Norvich Dzhon Istoriya Venecianskoj respubliki Dzhon Norvich per s angl I Letberg N Omelyanovich Yu Fedorenko M AST 2009 S 773 774 Istoricheskaya biblioteka ISBN 978 5 17 057153 6 fr Leon Histoire de la republique de Venise Paris Furne 1854 P 445 Galibert 1854 s 445 Bek 2002 s 131 Garret 2007 s 69 70 DzherelaOsmansko venecijski vijni u sestrinskih VikiproyektahFajli u Vikishovishi Leon Galibert Histoire de la republique de Venise Paris Furne 1854 598 p Oke Zhan Klod Srednevekovaya Veneciya Jean Claude Hocquet Venice au Moyen Age 1 izd M Veche 2006 384 s ISBN 5 9533 1622 4 Bek Hristian Daniel Istoriya Venecii Cristian Bec Historie de Venice 1 e izd M Ves mir 2002 192 s ISBN 5 7777 0214 7 Garret Martin Veneciya istoriya goroda Garrett Martin Venice a Cultural and Literary Companion 1 izd M Eksmo 2007 ISBN 978 5 699 20921 7 Delyumo Zhan Civilizaciya vozrozhdeniya Jean Delumeau Le civilisation de la renaissance 1 e izd Ekaterinburg U Faktoriya 2006 720 s ISBN 5 9757 0091 4 Tojnbi Arnold Dzhozef Postizhenie istorii A J Toynbee A Study Of History 1 e izd Moskva Progress 1996 608 s ISBN 5 01 004397 1 Lord Kinross Rascvet i upadok Osmanskoj imperii Lord Kinross The Ottoman Centuries The Rise and Fall of the Turkish Empire 1 e izd Moskva Kron press 2005 696 s ISBN 5 232 00732 7 Zwingle Erla Venedig National Geographic De 2002 ISBN 3934385613

Дата публікації:
Топ