Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сьома османсько венеційська війна або Друга Морейська війна війна між Османською імперією та Венеційською республікою що

Сьома османсько-венеційська війна (1714—1718)

Сьома османсько-венеційська війна (1714—1718)

Сьома османсько-венеційська війна або Друга Морейська війна — війна між Османською імперією та Венеційською республікою, що велась в 1714—1718 роках. Це була остання з довгої низки війн між двома державами, яка закінчилась перемогою Османської імперії та втратою усіх володінь Венеції в Мореї (на грецькому півострові Пелопоннес), отриманих нею в попередній Морейській війні. Від більших втрат Венецію врятувала інтервенція Австрії в 1716 році і початок Австрійсько-турецької війни. Перемоги Австрії призвели до підписання Пассаровіцького мирного договору 1718 року, який завершив обидві війни.

Сьома османсько-венеційська війна
Османсько-венеційські війни
image
Місто Корфу на о. Корфу в 1668 році

Місто Корфу на о. Корфу в 1668 році
Дата: 9 грудня 1714 — 21 липня 1718
Місце: Пелопоннес, Егейське море, Іонічні острови, Далмація
Результат: Османська перемога; Пожаревацький мир
Територіальні зміни: Морея відійшла під контроль Османської Імперії
Сторони
image Венеційська республіка

image Габсбурзька монархія (з 1716 р.)
image Мальтійський орден (з 1717 р.)
image Папська держава (з 1717 р.)
image Королівство Іспанія

 image Османська імперія
Командувачі
image Даніеле Жираломо Долфін
image Йоган Маттіас фон дер Шуленбург
image 		image Дамат Сілахдар Алі-паша
image Кара Мустафа-паша
image Джаним Ходжа Мехмед-паша (адмірал)
Втрати
image 40,000 вбитих і поранених
image 20,000 вбитих і поранених		 image 80,000+ вбитих і поранених

Ця війна в Хорватії отримала назву Синська війна від міста Синь.

Передумови

Після поразки Османської імперії під час другої облоги Відня в 1683 році, більшість європейських держав (крім Франції, Англії та Нідерландів) об'єдналось у Священну Лігу — спільний союз проти османів. У результаті Великої турецької війни (1684—1699) Османська імперія зазнала низки поразок, таких як в битвах під Мохачем і Зентою і в підсумку за Карловицьким мирним договором (1699) була змушена поступитися монархії Габсбургів основною частиною Угорщини, Речі Посполітій поверталось Поділля, а Азов був захоплений Російською імперією.

Венеційська республіка під час Великої турецької війни розпочала власну атаку на Османську імперію, прагнучи помститися за послідовні захоплення османами її заморських володінь і особливо за нещодавню втрату Криту в 1669 р. Венеційські війська під командуванням талановитого генерала Франческо Морозіні (який згодом став дожем Венеції в 1688 році) змогли на початку Великої турецької війни захопити острів Санта-Маура (сучасну Лефкаду) у 1684 році, Морею (півострів Пелопоннес) в 1685—1687 роках і деякі території в Центральній Греції, хоча спроби підкорити Халкіду (Негропонте), повернути Крит і утримати захоплений під час війни Хіос зазнали невдачі. За Карловицьким договором Венеція отримала визнання свого контролю над Кефалонією і Морею, а ситуацію в Егейському морі відновила до її довоєнного статус-кво, залишивши в руках венеційців лише острів Тінос.

Османи від самого початку були сповнені рішучості повернути території, захоплені венеційцями під час Великої турецької війни, особливо Морею, чию втрату гостро відчув османський двір, оскільки звідти надходила значна частина доходів Валіде Султан (османської королеви-матері). Вже в 1702 році виникла напруженість між двома державами і чутки про війну через венеційську конфіскацію османського торгового судна. Війська та припаси були переміщені в османські провінції, що знаходились поблизу венеційського «Королівства Мореї». Венеційські позиції в Мореї були слабкими, на всьому півострові було лише кілька тисяч військових, які страждали від проблем із забезпеченням, дисципліною та низьким моральним духом. Тим не менш, мир між двома державами після закінчення Великої турецької війни зберігався ще дванадцять років. Тим часом османи розпочали реформу свого флоту, тоді як Венеція поступово втрачала підтримку інших європейських держав: Священна Ліга розпалася після перемоги у Великій турецькій війні і увага більшості європейських держав переключилась на Війну за іспанську спадщину (1701—1714) та Північну війну (1700—1721). Османи скористалися сприятливою міжнародною ситуацією, щоб звести рахунки з Росією, завдавши їм важкої поразки в Російсько-турецькій війні 1710—1711 років . Ця перемога підбадьорила османське керівництво і після укладання російсько-турецького мирного договору в Адріанополі в червні 1713 р. перед османами відкрився шлях для нападу на Венецію.

Перебіг війни

Привід знайти було легко: захоплення османського корабля зі скарбами колишнього великого візира Дамада Гасана-паші, а також надання венеційцями прихистку Данилу Петровичу-Негошу, князю-єпископу Чорногорії, після того, як він підняв невдале повстання проти турків. У результаті 9 грудня 1714 року Османська імперія оголосила війну Венеції.

Османське відвоювання Мореї

image
Укріплення Акрокоринфа (гравюра 1688 р.)

Протягом перших місяців 1715 р. османи зібрали армію приблизно 70,000 чоловік у Македонії під керівництвом великого візира Дамата Сілахдара Алі-паші. 22 травня великий візир вирушив на південь із Солуні, прибувши до Фів 9 червня, де провів огляд військ. Французький перекладач Бенджамін Брю в своїх записах повідомляє про 14 994 кавалерії та 59 200 піхотинців, які перебували у Фівах 9 червня, із загальної кількості людей, залучених в кампанію в Мореї у межах 110 364 (22 844 кавалерії та 87 520 піхотинців), хоча точність його цифр викликає у дослідників сумніви.

Після військової ради 13 червня 15 000 яничари під керівництвом Кара Мустафи-паші були відправлені для захоплення Лепанто, в той час як основна частина армії під керівництвом Юсуфа-паші та аги яничар рушила через Коринфський перешийок на дві венеційські фортеці — Акрокоринф і Наупліон, головні венеційські опорні пункти в Мореї. Тим часом Османський флот, який налічував 80 військових кораблів під командуванням Джаним Ходжи Мехмед-паши, захопив останні венеційські володіння в Егейському морі — острови Тінос і Егіну.

image
Руїни венеційських укріплень в Акрокоринфі

Венеційці, які не мали постійної армії і покладалися переважно на найманців, могли зібрати лише 8000 чоловік і 42 переважно малих корабля під командуванням генерал-капітана Даніеля Дельфіна. Ці сили були не тільки замалі для протистояння османській армії у відкитому зіткненні, але й навіть недостатніми для укомплектування численних укріплень, які венеційці побудували або покращили протягом останніх десятиліть. Крім того, місцеве грецьке населення не було задоволене венеційським правлінням, чим скористався Дамад Алі, гарантуючи, що його війська будуть поважати безпеку та майно місцевого населення. Таким чином, османи могли розраховувати на добре ставлення зі сторони греків, які забезпечували їх війська провіантом, тоді як венеційці, які сподівалися набрати ополчення серед місцевого населення, залишилися ізольованими у своїх фортецях.

25 червня османська армія перетнула Коринфський перешийок і увійшла до Мореї. Цитадель Акрокорінф, яка контролювала прохід на півострів, капітулювала після короткої облоги з умовами безпечного проходу для гарнізону та цивільного населення. Проте деяка кількість яничарів в бажанні пограбувань не послухалися наказів Дамат Алі й увірвалась до цитаделі, в результаті чого значна частина венеційського гарнізону, в тому числі провведітор Джакомо Міното, а також більшість мирних жителів були вбиті або продані в рабство. Лише 180 венеційців були врятовані та перевезені на Корфу. Ці трагічні події пізніше надихнули поему лорда Байрона «Облога Коринфа».

image
Наполі-ді-Романья (гравюра 1688 р.)

Після підкорення Коринфа османське військо підійшло до Наполі ді Романья (Нафпліон), основної бази венеційської влади в Мореї. Нафпліон був добре захищений кількома сильними фортами і мав гарнізон з 2000 чоловік. Однак 20 липня, лише після дев'яти днів облоги, османи підірвали міни під бастіонами форту Паламіді і успішно його штурмували. Венеційські захисники запанікували і відступили, що призвело до загального краху оборони.

Потім османи просунулися на південний захід, де форти Наваріно і Короні були покинуті венеційцями, які зібрали усі свої сили в Модоні. Однак, залишившись без ефективної підтримки з моря через небажання Дельфіна підставляти свою флотилію під ризик зустрічі з переважаючим османським флотом, форт капітулював. Решта венеційських опорних пунктів, включаючи останні форпости на Криті (Спіналонга і Суда), також капітулювали в обмін на безпечний відхід. 7 вересня Федериго Бадоер без бою здав османам Монемвасію, останню венеційську фортецю на півострові. Протягом ста днів весь Пелопоннес був знову захоплений османами.

За словами османістки Вірджинії Аксан, кампанія була «по суті прогулянкою для османів». Незважаючи на наявність достатньої кількості матеріальних засобів, венеційські гарнізони були слабкими, а венеційський уряд не міг фінансувати війну, тоді як османи не тільки користувалися значною чисельною перевагою, але й були більш готові «терпіти великі втрати та значне дезертирство»: згідно з даними Бру, лише за дев'ять днів облоги Нафпліона було вбито не менше 8 000 османських солдатів і ще 6 000 було поранено. Крім того, на відміну від венеційців, османи цього разу користувалися ефективною підтримкою свого флоту, який, крім інших заходів, переправив ряд великих облогових гармат для підтримки облоги Нафпліона.

13 вересня великий візир розпочав відвід військ з підкореної Мореї, а 22-го під Навпліоном отримав вітання з перемогою від султана. Послідував тиждень парадів та святкувань. 10 жовтня штандарт пророка було урочисто поміщено в його скриньку, що є знаком завершення кампанії. 17 жовтня під Ларисою війська отримали шестимісячну платню, а 2 грудня великий візир повернувся до столиці для тріумфального входу.

Війна в Далмації

Єдиний невеликий успіх у 1715 р. венеційці мали в Далмації. По Карловіцькому миру 1700 року Венеційська республіка приєднала там території, що отримали назву «Нові придбання» (італ. Nuovo Aquisito). Для їх захисту проведитор Джованні Грімані створив систему оборони, так звану Лінію Грімані. Вона являла собою ланцюг фортець: Книн, Врлика, Синь, Дрвар, Вргораць і Читлук з прилеглими районами. На півдні ця лінія доходила до Которської затоки, де примикала до чорногорських земель.

Мехмет-паша Боснійський, призначений сераскером, з військом з 20 тис. чоловік виступив з району Купреса, щоб атакувати Книн і Синь. Основні сили османів стали табором на р. Цетіна. Паша розпустив кінні загони грабувати ворожу територію. Османи взяли Врлику, де перебили гарнізон, а також кілька сусідніх міст. У свою чергу венеційська кавалерія генерала Спаара і загони морлахів напали на османські володіння в районі Книна і взяли кілька містечок. Проведитор Далмації Анжело Емо, маючи дуже незначні сили, підняв ополчення далматинських міст і морлахів, після чого змусив пашу відійти від Клиської фортеці, а в серпні змусив турків зняти облогу фортеці Синь, де вперто оборонявся загін під командуванням Джорджо Бальбі.

Облога Корфу

image
План міста Корфу 1688 року із зображенням його укріплень

Після успіху в Мореї османи рушили проти венеційських Іонічних островів. Вони зайняли острів Лефкада (Санта-Маура), який венеційці захопили в 1684 році, і форт Бутринті навпроти острова Корфу. 8 липня 1716 року османська армія чисельністю 33 000 чоловік висадилася на Корфу, найважливішому з Іонічних островів. Незважаючи на нерішучу морську битву того ж дня, османська сухопутна армія продовжила висадку і просунулася до міста Корфу. 19 липня, після захоплення далеких фортів Мантукі, Гаріца, Аврамій і Спас, почалася облога. Оборону очолив граф Йоганн Матіас фон дер Шуленбург, який мав під командуванням приблизно 8000 чоловік. Великі укріплення та рішучість захисників витримали кілька штурмів. Після сильного шторму 9 серпня, який захисники пов'язували з втручанням святого покровителя Корфу — святого Спиридона, який завдав значної шкоди османському флоту і їх армії на острові, облогу було припинено 11 серпня, а останні османські сили відступили 20 серпня.

Австрійська інтервенція та завершення війни

image
Венеційські гренадери полку Мюллера атакують османський форт у Далмації, 1717 р.

Влітку 1715 року паша Боснії виступив проти венеційських володінь у Далмації з армією, яка, як вважають, налічувала 40 000 чоловік. Османи зазнали поразки в облозі Синя, але османська загроза для Далмації зіграла певну роль у рішенні Австрії втрутитися. 

Оскільки папа Климент XI надав фінансову підтримку, а Франція гарантувала австрійські володіння в Італії, Австрія була готова втрутитися. 13 квітня 1716 року імператор Карл VI відновив свій союз з Венецією, після чого османи оголосили війну Австрії. Австрійська загроза змусила османів відтягнути свої сили від венеційських володінь, але Серенісіма була надто слабкою, щоб скористатись ситуацією і здійснити будь-який широкомасштабний контрнаступ. Лише її флот відновив більш агресивні дії і морські бої між венеційським і османським флотами відбувалися в Егейському морі, такі як битва при Імбросі і битва при Матапані що відбулись протягом місяця, але вони, як правило, не приносили вирішальної перемои жодній зі сторін і в підсумку не вплинули на результат війни. Єдиним постійним успіхом венеційців було захоплення фортець Превеза і Арта в 1717 році. Однак після австрійських перемог в битві при Петроварадині та при Белграді османи були змушені підписати Пассаровіцький договір. Хоча османи втратили значні території на користь Австрії, вони зберегли свої завоювання венеційських територій на Пелопоннесі та Криті, за винятком Превези (захоплена венеційцями в 1717 році) і кількох фортів у Герцеговині (Імотський був узятий у 1717 році).

Наслідки

Кордони, встановлені в 1718 році, залишались незмінними до початку війни 2-ї антифранцузької коаліції і ліквідації Венеційської республіки. Після закінчення війни Венеційська республіка перестала бути незалежною дійовою особою в міжнародній політиці і фактично стала васалом Австрійської імперії Габсбургів, залишаючись в такому стані до моменту своєї ліквідації в 1797 році.

Примітки

  1. Cesáreo Fernández Duro, Armada española desde la unión de los reinos de Castilla y de León, Est. tipográfico Sucesores de Rivadeneyra, Madrid, 1902, Vol. VI, p. 118
  2. Clodfelter, M. (2008). Warfare and Armed Conflicts: A Statistical Encyclopedia of Casualty and Other Figures, 1492—2015 (3rd ed.). McFarland. Page 96.
  3. Clodfelter, p. 96.
  4. Lane (1973), p. 411
  5. Matica hrvatska [ 2012-03-23 у Wayback Machine.] Josip Ante Soldo: Sinjska krajina u 17. i 18. stoljeću (knjiga prva), Matica hrvatska ogranak Sinj, Sinj, 1995,
  6. Chasiotis, 1975, с. 14—19.
  7. Chasiotis, 1975, с. 19—35.
  8. Lane, 1973, с. 410—411.
  9. Vakalopoulos, 1973, с. 15—42.
  10. Setton, 1991, с. 412—418.
  11. Chasiotis, 1975, с. 38, 41.
  12. Chasiotis, 1975, с. 38—39.
  13. Setton, 1991, с. 426.
  14. Chasiotis, 1975, с. 39.
  15. Setton, 1991, с. 426—427.
  16. Aksan, 2013, с. 99.
  17. Aksan, 2013, с. 99, 124 (note 55).
  18. Finlay, 1856, с. 264.
  19. Finlay, 1856, с. 265.
  20. L.S. Stavrianos, The Balkans since 1453, p. 181
  21. Finlay, 1856, с. 266—268.
  22. Finlay, 1856, с. 270—271.
  23. Finlay, 1856, с. 272—274.
  24. Galibert, p. 439
  25. Aksan, 2013, с. 99—100.
  26. Aksan, 2013, с. 100.
  27. Voinovitch, p. 611
  28. Cattalinich, p. 162—165
  29. J. Norwich, A History of Venice, 579
  30. The history of Corfu [ 2009-04-11 у Wayback Machine.] at corfuweb.gr
  31. Naklada Naprijed, The Croatian Adriatic Tourist Guide, pg. 308, Zagreb (1999),

Джерела

  • Aksan, Virginia H. (2013). Ottoman Wars 1700—1870: An Empire Besieged. London and New York: Routledge. .
  • Anderson, R. C. (1952). Naval Wars in the Levant 1559—1853. Princeton: Princeton University Press. OCLC 1015099422.
  • Bernardy A. A. L'ultima guerra turco-veneziana (MDCCXIV—MDCCXVII). Firenze, 1902
  • Brue, Benjamin. Journal de la campagne que le grand-vizir Ali pacha a faite en 1715 pour la conquête de la Morée. P., 1870
  • Cattalinich J. Storia della Dalmazia. Tomo 3. Zara, 1833
  • Chasiotis, Ioannis (1975). «Η κάμψη της Οθωμανικής δυνάμεως» [The decline of Ottoman power]. In Christopoulos, Georgios A. & Bastias, Ioannis K. (eds.). Ιστορία του Ελληνικού Έθνους, Τόμος ΙΑ΄: Ο Ελληνισμός υπό ξένη κυριαρχία (περίοδος 1669—1821), Τουρκοκρατία — Λατινοκρατία [History of the Greek Nation, Volume XI: Hellenism under Foreign Rule (Period 1669—1821), Turkocracy — Latinocracy] (in Greek). Athens: Ekdotiki Athinon. pp. 8–51. .
  • Daru P. Histoire de la république de Venise. Séconde edition, revue et corrigée. Tome 5. P., 1821
  • Finlay G. A history of Greece, from its conquest by the Romans to the present time, B.C. 146 to A.D. 1864. Vol. 5. Greece under Othoman and Venetian Domination, A.D. 1453—1821. Oxford, 1877
  • Galibert L. Histoire de la république de Venise. P., 1854.
  • Ingrao, Charles; Samardžić, Nikola; Pešalj, Jovan, eds. (2011). The Peace of Passarowitz, 1718. West Lafayette: Purdue University Press. Lane, Frederic Chapin (1973). Venice, a Maritime Republic. Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press. .
  • Nani Mocenigo, Mario (1935). Storia della marina veneziana: da Lepanto alla caduta della Repubblica [History of the Venetian navy: from Lepanto to the fall of the Republic] (in Italian). Rome: Tipo lit. Ministero della Marina — Uff. Gabinetto. Pinzelli, Eric (2020). Venise et l'Empire Ottoman: Les guerres de Morée (1684—1718) (in French). Athens. .
  • Prelli, Alberto; Mugnai, Bruno. L'ultima vittoria della Serenissima: 1716 — L'assedio di Corfù (in Italian). Bassano del Grappa: itinera progetti. . Setton, Kenneth Meyer (1991). Venice, Austria, and the Turks in the Seventeenth Century. Philadelphia, Massachusetts: The American Philosophical Society. .
  • Shaw, Stanford Jay; Shaw, Ezel Kural (1976). History of the Ottoman Empire and Modern Turkey. Cambridge University Press. pp. 231—234. .
  • Vakalopoulos, Apostolos E. (1973). Ιστορία του νέου ελληνισμού, Τόμος Δ′: Τουρκοκρατία 1669—1812 — Η οικονομική άνοδος και ο φωτισμός του γένους (Έκδοση Β′) [History of modern Hellenism, Volume IV: Turkish rule 1669—1812 — Economic upturn and enlightenment of the nation (2nd Edition)] (in Greek). Thessaloniki: Emm. Sfakianakis & Sons.
  • Voinovitch L, Comte de. Histoire de Dalmatie… Des origines au marché infâme 1409. Des griffes du Lion ailé à la libération 1409—1918. Textor Verlag, 2008

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Soma osmansko venecijska vijna abo Druga Morejska vijna vijna mizh Osmanskoyu imperiyeyu ta Venecijskoyu respublikoyu sho velas v 1714 1718 rokah Ce bula ostannya z dovgoyi nizki vijn mizh dvoma derzhavami yaka zakinchilas peremogoyu Osmanskoyi imperiyi ta vtratoyu usih volodin Veneciyi v Moreyi na greckomu pivostrovi Peloponnes otrimanih neyu v poperednij Morejskij vijni Vid bilshih vtrat Veneciyu vryatuvala intervenciya Avstriyi v 1716 roci i pochatok Avstrijsko tureckoyi vijni Peremogi Avstriyi prizveli do pidpisannya Passarovickogo mirnogo dogovoru 1718 roku yakij zavershiv obidvi vijni Soma osmansko venecijska vijnaOsmansko venecijski vijniMisto Korfu na o Korfu v 1668 roci Misto Korfu na o Korfu v 1668 rociData 9 grudnya 1714 21 lipnya 1718Misce Peloponnes Egejske more Ionichni ostrovi DalmaciyaRezultat Osmanska peremoga Pozharevackij mirTeritorialni zmini Moreya vidijshla pid kontrol Osmanskoyi ImperiyiStoroniVenecijska respublika Gabsburzka monarhiya z 1716 r Maltijskij orden z 1717 r Papska derzhava z 1717 r Korolivstvo Ispaniya Osmanska imperiyaKomanduvachiDaniele Zhiralomo Dolfin Jogan Mattias fon der Shulenburg Damat Silahdar Ali pasha Kara Mustafa pasha Dzhanim Hodzha Mehmed pasha admiral Vtrati40 000 vbitih i poranenih 20 000 vbitih i poranenih 80 000 vbitih i poranenih Cya vijna v Horvatiyi otrimala nazvu Sinska vijna vid mista Sin PeredumoviPislya porazki Osmanskoyi imperiyi pid chas drugoyi oblogi Vidnya v 1683 roci bilshist yevropejskih derzhav krim Franciyi Angliyi ta Niderlandiv ob yednalos u Svyashennu Ligu spilnij soyuz proti osmaniv U rezultati Velikoyi tureckoyi vijni 1684 1699 Osmanska imperiya zaznala nizki porazok takih yak v bitvah pid Mohachem i Zentoyu i v pidsumku za Karlovickim mirnim dogovorom 1699 bula zmushena postupitisya monarhiyi Gabsburgiv osnovnoyu chastinoyu Ugorshini Rechi Pospolitij povertalos Podillya a Azov buv zahoplenij Rosijskoyu imperiyeyu Venecijska respublika pid chas Velikoyi tureckoyi vijni rozpochala vlasnu ataku na Osmansku imperiyu pragnuchi pomstitisya za poslidovni zahoplennya osmanami yiyi zamorskih volodin i osoblivo za neshodavnyu vtratu Kritu v 1669 r Venecijski vijska pid komanduvannyam talanovitogo generala Franchesko Morozini yakij zgodom stav dozhem Veneciyi v 1688 roci zmogli na pochatku Velikoyi tureckoyi vijni zahopiti ostriv Santa Maura suchasnu Lefkadu u 1684 roci Moreyu pivostriv Peloponnes v 1685 1687 rokah i deyaki teritoriyi v Centralnij Greciyi hocha sprobi pidkoriti Halkidu Negroponte povernuti Krit i utrimati zahoplenij pid chas vijni Hios zaznali nevdachi Za Karlovickim dogovorom Veneciya otrimala viznannya svogo kontrolyu nad Kefaloniyeyu i Moreyu a situaciyu v Egejskomu mori vidnovila do yiyi dovoyennogo status kvo zalishivshi v rukah venecijciv lishe ostriv Tinos Osmani vid samogo pochatku buli spovneni rishuchosti povernuti teritoriyi zahopleni venecijcyami pid chas Velikoyi tureckoyi vijni osoblivo Moreyu chiyu vtratu gostro vidchuv osmanskij dvir oskilki zvidti nadhodila znachna chastina dohodiv Valide Sultan osmanskoyi korolevi materi Vzhe v 1702 roci vinikla napruzhenist mizh dvoma derzhavami i chutki pro vijnu cherez venecijsku konfiskaciyu osmanskogo torgovogo sudna Vijska ta pripasi buli peremisheni v osmanski provinciyi sho znahodilis poblizu venecijskogo Korolivstva Moreyi Venecijski poziciyi v Moreyi buli slabkimi na vsomu pivostrovi bulo lishe kilka tisyach vijskovih yaki strazhdali vid problem iz zabezpechennyam disciplinoyu ta nizkim moralnim duhom Tim ne mensh mir mizh dvoma derzhavami pislya zakinchennya Velikoyi tureckoyi vijni zberigavsya she dvanadcyat rokiv Tim chasom osmani rozpochali reformu svogo flotu todi yak Veneciya postupovo vtrachala pidtrimku inshih yevropejskih derzhav Svyashenna Liga rozpalasya pislya peremogi u Velikij tureckij vijni i uvaga bilshosti yevropejskih derzhav pereklyuchilas na Vijnu za ispansku spadshinu 1701 1714 ta Pivnichnu vijnu 1700 1721 Osmani skoristalisya spriyatlivoyu mizhnarodnoyu situaciyeyu shob zvesti rahunki z Rosiyeyu zavdavshi yim vazhkoyi porazki v Rosijsko tureckij vijni 1710 1711 rokiv Cya peremoga pidbadorila osmanske kerivnictvo i pislya ukladannya rosijsko tureckogo mirnogo dogovoru v Adrianopoli v chervni 1713 r pered osmanami vidkrivsya shlyah dlya napadu na Veneciyu Perebig vijniPrivid znajti bulo legko zahoplennya osmanskogo korablya zi skarbami kolishnogo velikogo vizira Damada Gasana pashi a takozh nadannya venecijcyami prihistku Danilu Petrovichu Negoshu knyazyu yepiskopu Chornogoriyi pislya togo yak vin pidnyav nevdale povstannya proti turkiv U rezultati 9 grudnya 1714 roku Osmanska imperiya ogolosila vijnu Veneciyi Osmanske vidvoyuvannya Moreyi Ukriplennya Akrokorinfa gravyura 1688 r Protyagom pershih misyaciv 1715 r osmani zibrali armiyu priblizno 70 000 cholovik u Makedoniyi pid kerivnictvom velikogo vizira Damata Silahdara Ali pashi 22 travnya velikij vizir virushiv na pivden iz Soluni pribuvshi do Fiv 9 chervnya de proviv oglyad vijsk Francuzkij perekladach Bendzhamin Bryu v svoyih zapisah povidomlyaye pro 14 994 kavaleriyi ta 59 200 pihotinciv yaki perebuvali u Fivah 9 chervnya iz zagalnoyi kilkosti lyudej zaluchenih v kampaniyu v Moreyi u mezhah 110 364 22 844 kavaleriyi ta 87 520 pihotinciv hocha tochnist jogo cifr viklikaye u doslidnikiv sumnivi Pislya vijskovoyi radi 13 chervnya 15 000 yanichari pid kerivnictvom Kara Mustafi pashi buli vidpravleni dlya zahoplennya Lepanto v toj chas yak osnovna chastina armiyi pid kerivnictvom Yusufa pashi ta agi yanichar rushila cherez Korinfskij pereshijok na dvi venecijski forteci Akrokorinf i Nauplion golovni venecijski oporni punkti v Moreyi Tim chasom Osmanskij flot yakij nalichuvav 80 vijskovih korabliv pid komanduvannyam Dzhanim Hodzhi Mehmed pashi zahopiv ostanni venecijski volodinnya v Egejskomu mori ostrovi Tinos i Eginu Ruyini venecijskih ukriplen v Akrokorinfi Venecijci yaki ne mali postijnoyi armiyi i pokladalisya perevazhno na najmanciv mogli zibrati lishe 8000 cholovik i 42 perevazhno malih korablya pid komanduvannyam general kapitana Danielya Delfina Ci sili buli ne tilki zamali dlya protistoyannya osmanskij armiyi u vidkitomu zitknenni ale j navit nedostatnimi dlya ukomplektuvannya chislennih ukriplen yaki venecijci pobuduvali abo pokrashili protyagom ostannih desyatilit Krim togo misceve grecke naselennya ne bulo zadovolene venecijskim pravlinnyam chim skoristavsya Damad Ali garantuyuchi sho jogo vijska budut povazhati bezpeku ta majno miscevogo naselennya Takim chinom osmani mogli rozrahovuvati na dobre stavlennya zi storoni grekiv yaki zabezpechuvali yih vijska proviantom todi yak venecijci yaki spodivalisya nabrati opolchennya sered miscevogo naselennya zalishilisya izolovanimi u svoyih fortecyah 25 chervnya osmanska armiya peretnula Korinfskij pereshijok i uvijshla do Moreyi Citadel Akrokorinf yaka kontrolyuvala prohid na pivostriv kapitulyuvala pislya korotkoyi oblogi z umovami bezpechnogo prohodu dlya garnizonu ta civilnogo naselennya Prote deyaka kilkist yanichariv v bazhanni pograbuvan ne posluhalisya nakaziv Damat Ali j uvirvalas do citadeli v rezultati chogo znachna chastina venecijskogo garnizonu v tomu chisli provveditor Dzhakomo Minoto a takozh bilshist mirnih zhiteliv buli vbiti abo prodani v rabstvo Lishe 180 venecijciv buli vryatovani ta perevezeni na Korfu Ci tragichni podiyi piznishe nadihnuli poemu lorda Bajrona Obloga Korinfa Napoli di Romanya gravyura 1688 r Pislya pidkorennya Korinfa osmanske vijsko pidijshlo do Napoli di Romanya Nafplion osnovnoyi bazi venecijskoyi vladi v Moreyi Nafplion buv dobre zahishenij kilkoma silnimi fortami i mav garnizon z 2000 cholovik Odnak 20 lipnya lishe pislya dev yati dniv oblogi osmani pidirvali mini pid bastionami fortu Palamidi i uspishno jogo shturmuvali Venecijski zahisniki zapanikuvali i vidstupili sho prizvelo do zagalnogo krahu oboroni Potim osmani prosunulisya na pivdennij zahid de forti Navarino i Koroni buli pokinuti venecijcyami yaki zibrali usi svoyi sili v Modoni Odnak zalishivshis bez efektivnoyi pidtrimki z morya cherez nebazhannya Delfina pidstavlyati svoyu flotiliyu pid rizik zustrichi z perevazhayuchim osmanskim flotom fort kapitulyuvav Reshta venecijskih opornih punktiv vklyuchayuchi ostanni forposti na Kriti Spinalonga i Suda takozh kapitulyuvali v obmin na bezpechnij vidhid 7 veresnya Federigo Badoer bez boyu zdav osmanam Monemvasiyu ostannyu venecijsku fortecyu na pivostrovi Protyagom sta dniv ves Peloponnes buv znovu zahoplenij osmanami Za slovami osmanistki Virdzhiniyi Aksan kampaniya bula po suti progulyankoyu dlya osmaniv Nezvazhayuchi na nayavnist dostatnoyi kilkosti materialnih zasobiv venecijski garnizoni buli slabkimi a venecijskij uryad ne mig finansuvati vijnu todi yak osmani ne tilki koristuvalisya znachnoyu chiselnoyu perevagoyu ale j buli bilsh gotovi terpiti veliki vtrati ta znachne dezertirstvo zgidno z danimi Bru lishe za dev yat dniv oblogi Nafpliona bulo vbito ne menshe 8 000 osmanskih soldativ i she 6 000 bulo poraneno Krim togo na vidminu vid venecijciv osmani cogo razu koristuvalisya efektivnoyu pidtrimkoyu svogo flotu yakij krim inshih zahodiv perepraviv ryad velikih oblogovih garmat dlya pidtrimki oblogi Nafpliona 13 veresnya velikij vizir rozpochav vidvid vijsk z pidkorenoyi Moreyi a 22 go pid Navplionom otrimav vitannya z peremogoyu vid sultana Posliduvav tizhden paradiv ta svyatkuvan 10 zhovtnya shtandart proroka bulo urochisto pomisheno v jogo skrinku sho ye znakom zavershennya kampaniyi 17 zhovtnya pid Larisoyu vijska otrimali shestimisyachnu platnyu a 2 grudnya velikij vizir povernuvsya do stolici dlya triumfalnogo vhodu Vijna v Dalmaciyi Yedinij nevelikij uspih u 1715 r venecijci mali v Dalmaciyi Po Karlovickomu miru 1700 roku Venecijska respublika priyednala tam teritoriyi sho otrimali nazvu Novi pridbannya ital Nuovo Aquisito Dlya yih zahistu proveditor Dzhovanni Grimani stvoriv sistemu oboroni tak zvanu Liniyu Grimani Vona yavlyala soboyu lancyug fortec Knin Vrlika Sin Drvar Vrgorac i Chitluk z prileglimi rajonami Na pivdni cya liniya dohodila do Kotorskoyi zatoki de primikala do chornogorskih zemel Mehmet pasha Bosnijskij priznachenij seraskerom z vijskom z 20 tis cholovik vistupiv z rajonu Kupresa shob atakuvati Knin i Sin Osnovni sili osmaniv stali taborom na r Cetina Pasha rozpustiv kinni zagoni grabuvati vorozhu teritoriyu Osmani vzyali Vrliku de perebili garnizon a takozh kilka susidnih mist U svoyu chergu venecijska kavaleriya generala Spaara i zagoni morlahiv napali na osmanski volodinnya v rajoni Knina i vzyali kilka mistechok Proveditor Dalmaciyi Anzhelo Emo mayuchi duzhe neznachni sili pidnyav opolchennya dalmatinskih mist i morlahiv pislya chogo zmusiv pashu vidijti vid Kliskoyi forteci a v serpni zmusiv turkiv znyati oblogu forteci Sin de vperto oboronyavsya zagin pid komanduvannyam Dzhordzho Balbi Obloga Korfu Plan mista Korfu 1688 roku iz zobrazhennyam jogo ukriplen Pislya uspihu v Moreyi osmani rushili proti venecijskih Ionichnih ostroviv Voni zajnyali ostriv Lefkada Santa Maura yakij venecijci zahopili v 1684 roci i fort Butrinti navproti ostrova Korfu 8 lipnya 1716 roku osmanska armiya chiselnistyu 33 000 cholovik visadilasya na Korfu najvazhlivishomu z Ionichnih ostroviv Nezvazhayuchi na nerishuchu morsku bitvu togo zh dnya osmanska suhoputna armiya prodovzhila visadku i prosunulasya do mista Korfu 19 lipnya pislya zahoplennya dalekih fortiv Mantuki Garica Avramij i Spas pochalasya obloga Oboronu ocholiv graf Jogann Matias fon der Shulenburg yakij mav pid komanduvannyam priblizno 8000 cholovik Veliki ukriplennya ta rishuchist zahisnikiv vitrimali kilka shturmiv Pislya silnogo shtormu 9 serpnya yakij zahisniki pov yazuvali z vtruchannyam svyatogo pokrovitelya Korfu svyatogo Spiridona yakij zavdav znachnoyi shkodi osmanskomu flotu i yih armiyi na ostrovi oblogu bulo pripineno 11 serpnya a ostanni osmanski sili vidstupili 20 serpnya Avstrijska intervenciya ta zavershennya vijni Venecijski grenaderi polku Myullera atakuyut osmanskij fort u Dalmaciyi 1717 r Vlitku 1715 roku pasha Bosniyi vistupiv proti venecijskih volodin u Dalmaciyi z armiyeyu yaka yak vvazhayut nalichuvala 40 000 cholovik Osmani zaznali porazki v oblozi Sinya ale osmanska zagroza dlya Dalmaciyi zigrala pevnu rol u rishenni Avstriyi vtrutitisya Oskilki papa Kliment XI nadav finansovu pidtrimku a Franciya garantuvala avstrijski volodinnya v Italiyi Avstriya bula gotova vtrutitisya 13 kvitnya 1716 roku imperator Karl VI vidnoviv svij soyuz z Veneciyeyu pislya chogo osmani ogolosili vijnu Avstriyi Avstrijska zagroza zmusila osmaniv vidtyagnuti svoyi sili vid venecijskih volodin ale Serenisima bula nadto slabkoyu shob skoristatis situaciyeyu i zdijsniti bud yakij shirokomasshtabnij kontrnastup Lishe yiyi flot vidnoviv bilsh agresivni diyi i morski boyi mizh venecijskim i osmanskim flotami vidbuvalisya v Egejskomu mori taki yak bitva pri Imbrosi i bitva pri Matapani sho vidbulis protyagom misyacya ale voni yak pravilo ne prinosili virishalnoyi peremoi zhodnij zi storin i v pidsumku ne vplinuli na rezultat vijni Yedinim postijnim uspihom venecijciv bulo zahoplennya fortec Preveza i Arta v 1717 roci Odnak pislya avstrijskih peremog v bitvi pri Petrovaradini ta pri Belgradi osmani buli zmusheni pidpisati Passarovickij dogovir Hocha osmani vtratili znachni teritoriyi na korist Avstriyi voni zberegli svoyi zavoyuvannya venecijskih teritorij na Peloponnesi ta Kriti za vinyatkom Prevezi zahoplena venecijcyami v 1717 roci i kilkoh fortiv u Gercegovini Imotskij buv uzyatij u 1717 roci NaslidkiKordoni vstanovleni v 1718 roci zalishalis nezminnimi do pochatku vijni 2 yi antifrancuzkoyi koaliciyi i likvidaciyi Venecijskoyi respubliki Pislya zakinchennya vijni Venecijska respublika perestala buti nezalezhnoyu dijovoyu osoboyu v mizhnarodnij politici i faktichno stala vasalom Avstrijskoyi imperiyi Gabsburgiv zalishayuchis v takomu stani do momentu svoyeyi likvidaciyi v 1797 roci PrimitkiCesareo Fernandez Duro Armada espanola desde la union de los reinos de Castilla y de Leon Est tipografico Sucesores de Rivadeneyra Madrid 1902 Vol VI p 118 Clodfelter M 2008 Warfare and Armed Conflicts A Statistical Encyclopedia of Casualty and Other Figures 1492 2015 3rd ed McFarland Page 96 Clodfelter p 96 Lane 1973 p 411 Matica hrvatska 2012 03 23 u Wayback Machine Josip Ante Soldo Sinjska krajina u 17 i 18 stoljecu knjiga prva Matica hrvatska ogranak Sinj Sinj 1995 ISBN 953 96429 0 6 Chasiotis 1975 s 14 19 Chasiotis 1975 s 19 35 Lane 1973 s 410 411 Vakalopoulos 1973 s 15 42 Setton 1991 s 412 418 Chasiotis 1975 s 38 41 Chasiotis 1975 s 38 39 Setton 1991 s 426 Chasiotis 1975 s 39 Setton 1991 s 426 427 Aksan 2013 s 99 Aksan 2013 s 99 124 note 55 Finlay 1856 s 264 Finlay 1856 s 265 L S Stavrianos The Balkans since 1453 p 181 Finlay 1856 s 266 268 Finlay 1856 s 270 271 Finlay 1856 s 272 274 Galibert p 439 Aksan 2013 s 99 100 Aksan 2013 s 100 Voinovitch p 611 Cattalinich p 162 165 J Norwich A History of Venice 579 The history of Corfu 2009 04 11 u Wayback Machine at corfuweb gr Naklada Naprijed The Croatian Adriatic Tourist Guide pg 308 Zagreb 1999 ISBN 953 178 097 8DzherelaAksan Virginia H 2013 Ottoman Wars 1700 1870 An Empire Besieged London and New York Routledge ISBN 978 0 582 30807 7 Anderson R C 1952 Naval Wars in the Levant 1559 1853 Princeton Princeton University Press OCLC 1015099422 Bernardy A A L ultima guerra turco veneziana MDCCXIV MDCCXVII Firenze 1902 Brue Benjamin Journal de la campagne que le grand vizir Ali pacha a faite en 1715 pour la conquete de la Moree P 1870 Cattalinich J Storia della Dalmazia Tomo 3 Zara 1833Chasiotis Ioannis 1975 H kampsh ths O8wmanikhs dynamews The decline of Ottoman power In Christopoulos Georgios A amp Bastias Ioannis K eds Istoria toy Ellhnikoy E8noys Tomos IA O Ellhnismos ypo 3enh kyriarxia periodos 1669 1821 Toyrkokratia Latinokratia History of the Greek Nation Volume XI Hellenism under Foreign Rule Period 1669 1821 Turkocracy Latinocracy in Greek Athens Ekdotiki Athinon pp 8 51 ISBN 978 960 213 100 8 Daru P Histoire de la republique de Venise Seconde edition revue et corrigee Tome 5 P 1821 Finlay G A history of Greece from its conquest by the Romans to the present time B C 146 to A D 1864 Vol 5 Greece under Othoman and Venetian Domination A D 1453 1821 Oxford 1877 Galibert L Histoire de la republique de Venise P 1854 Ingrao Charles Samardzic Nikola Pesalj Jovan eds 2011 The Peace of Passarowitz 1718 West Lafayette Purdue University Press Lane Frederic Chapin 1973 Venice a Maritime Republic Baltimore Maryland Johns Hopkins University Press ISBN 978 0 8018 1460 0 Nani Mocenigo Mario 1935 Storia della marina veneziana da Lepanto alla caduta della Repubblica History of the Venetian navy from Lepanto to the fall of the Republic in Italian Rome Tipo lit Ministero della Marina Uff Gabinetto Pinzelli Eric 2020 Venise et l Empire Ottoman Les guerres de Moree 1684 1718 in French Athens ISBN 9798574538371 Prelli Alberto Mugnai Bruno L ultima vittoria della Serenissima 1716 L assedio di Corfu in Italian Bassano del Grappa itinera progetti ISBN 978 88 88542 74 4 Setton Kenneth Meyer 1991 Venice Austria and the Turks in the Seventeenth Century Philadelphia Massachusetts The American Philosophical Society ISBN 0 87169 192 2 Shaw Stanford Jay Shaw Ezel Kural 1976 History of the Ottoman Empire and Modern Turkey Cambridge University Press pp 231 234 ISBN 978 0 521 29163 7 Vakalopoulos Apostolos E 1973 Istoria toy neoy ellhnismoy Tomos D Toyrkokratia 1669 1812 H oikonomikh anodos kai o fwtismos toy genoys Ekdosh B History of modern Hellenism Volume IV Turkish rule 1669 1812 Economic upturn and enlightenment of the nation 2nd Edition in Greek Thessaloniki Emm Sfakianakis amp Sons Voinovitch L Comte de Histoire de Dalmatie Des origines au marche infame 1409 Des griffes du Lion aile a la liberation 1409 1918 Textor Verlag 2008

Дата публікації:
Топ