Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Оріон значення Оріо н грец Ὠρίων лат Orion одне з найпомітніших суз

Оріон (сузір'я)

Оріон (сузір'я)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Оріон (значення).

Оріо́н (грец. Ὠρίων, лат. Orion) — одне з найпомітніших сузір'їв на небосхилі. Розташоване на небесному екваторі. Назване на честь грецького міфічного мисливця Оріона. Сузір'я містить багато яскравих зір, у розташуванні яких упізнається фігура людини. Оріона легко розшукати за трьома блакитними надгігантами, що утворюють астеризм Пояс Оріона: Мінтака (араб. пояс‎), Альнілам (араб. перловий пояс‎) й Альнітак (араб. пасок‎), оскільки вони розташовані в лінію на приблизно однаковій кутовій відстані одна від одної. Південно-східним кінцем лінія вказує на блакитний Сіріус (α Великого Пса), а північно-західним — на червоний Альдебаран (α Тельця). Цікаво, що сузір'я Оріон можна буде спостерігати в подібній конфігурації ще довго, оскільки власний рух основних зір досить малий, щоб його можна було швидко помітити неозброєним оком.

Оріон
image
Оріон
Латинська назва Orion
Род. відмінок Orionis
Скорочення Ori
Пряме піднесення 5год 30хв
межі від 4год 37хв до 6год 18хв
Схилення 5° 0'
межі від -11° ' до 22° 50'
Площа 594 кв.град.(26)
Зорі 8 яскравіших від 3m
70 яскравіших від 5,5m
Найяскравіша зоря Рігель 0,18m
Метеорні потоки Оріоніди, Хі-Оріоніди
Суміжні сузір'я
Спостерігається в широтах між +79° i −67°
Увечері найкраще спостерігати протягом січня
Вечірня (21:00) кульмінація в третій декаді січня
Існує з античності. Запропоноване багатьма народами

В Україні сузір'я Оріон спостерігається восени і взимку, найкраще в листопаді, грудні, січні.

Історія та назви

image
Сузір'я Оріон із «Дзеркала Уранії» — набору тематичних карток, які були опубліковані у Лондоні бл. 1825 року

Помітний астеризм Оріона на небосхилі виділяли багато народів і культур, що спричинило розмаїття назв та появу низки легенд і міфів, що пов'язані з ним.

Оріон (за грецькою міфологією) — божество, син Посейдона й Океаніди Евріали, доньки Міноса. Оріона греки уявляли могутнім велетнем у блискучому озброєнні, з мечем і мідною непохитною булавою. Є багато версій його загибелі. В одних ідеться, що мисливець загинув від стріли Артеміди після того, як поранив її в змаганні; через те, що вчинив насильство над гіперборейською дівою Опіс; за те, що він наважився викликати її на змагання в метанні диска; Артеміда вбила Оріона, не знаючи, що це він, унаслідок неприхильності до нього Аполлона. За іншими версіями, Оріон помер від укусу скорпіона, якого послала Артеміда, коли він хотів викрасти одну з супутниць богині; коли він під час полювання доторкнувся до її пеплоса. Але боги зглянулися над великим мисливцем, розмістили його на небі в супроводі вірного пса Сіріуса. Також на небосхилі можна знайти й сузір'я Скорпіон, яке важко спостерігати одночасно з Оріоном, оскільки боги розташували Скорпіона так, щоб, коли Оріон з'являвся з-за горизонту, Скорпіон заходив з протилежного боку.

Давні українські народні назви цього сузір'я: Плуг і Золотий Плуг. Оскільки здавна на території України було поширене хліборобство, неможливе без плуга, та існував культ золотого плуга, предки теперішніх українців називали так групу зір, що нині є частиною сузір'я Оріон, таким чином ушановуючи своє основне знаряддя обробітку землі. Також відомі з писемних джерел XVII ст. різдвяні свята (Коляди), пов'язані з уславленням плуга, який нібито падає з неба. За часів Київської Русі на Різдво (Коляди) кияни масово виходили на вулиці міста, на високі пагорби зустрічати це красиве сузір'я, яке уособлювало дарунок Сварога-коваля (тому християнська церква забороняла «кликать плугу» на Різдво). Також окремо вирізняли в складі Плугу його частини: Чепіги та Полиця.

У Стародавньому Єгипті сузір'я Оріон ототожнювалося з Осірісом — правителем Дуату (загробного світу). За міфом, після того як Сет убив свого брата Осіріса, розчленувавши його тіло й розкидавши частини по всьому Єгипту, їхня сестра Ісіда позбирала всі частини тіла та, повернувши Осірісу на якийсь час життєву силу, понесла від нього сина Гора. Осіріс потім піднявся на небеса й почав правити царством мертвих..

Жителі Межиріччя називали це сузір'я Уру-анн, що перекладається як Світло небес. У Стародавньому Вавилоні воно називалося Вірний пастух небес.

У Вірменії Оріон асоціюється з народним героєм Айком, який у давні часи символізував боротьбу вірменського народу за свободу й незалежність проти іноземної тиранії. За легендою він повів свій народ від тирана Бела у вірменські гори. Бел вимагав від Айка повернутися, але той не скорився. Тоді тиран з незліченною армією зійшовся в битві з невеликим, але хоробрим військом Айка, яке мужньо опиралось. Бел змушений був відступати, але стріла Айка вразила його на смерть. 2007 року Центральний банк Вірменії випустив пам'ятну монету, де на одному боці зображено Айка, а на другому — сузір'я Оріон.

У Біблії Оріон тричі згадується під назвою Кесіль: «Чи можеш ти зв'язати вузол Хима та порушити пути Кесіль» (Йов 38:31), «Він створив Ас, Кесіль і Хима, і тайники півдня» (Йов 9:9); «Хто створив Хима й Оріон, і перетворює смертну тінь на ясний ранок…» (Амос 5:8). Однозначно невідоме походження назви Кесіль (івр. כסיל‎, у буквальному сенсі — дурень), хоча, можливо, це назва етимологічно пов'язана зі словом кіслев — назвою дев'ятого місяця єврейського календаря (листопад-грудень), яка, своєю чергою, може походити від семітського кореня К-С-Л, як у словах «Кесел», «Кісла» (כֵּסֶל, כִּסְלָה, надія, позитив), тобто назва місяця натякає на надію на зимові дощі.

Астеризми

Астеризми відіграють важливу роль у небесній навігації, а в спостережній астрономії їх використовують як орієнтири для ідентифікації зір і пошуку об'єктів глибокого неба.

Сузір'я Оріона, також відоме як Мисливець, містить кілька відомих астеризмів, таких як Меч, Голова, Щит, і, ймовірно, найстаріший і найвідоміший — Пояс.

Пояс

Пояс Оріона є чудовим прикладом астеризму, який легко знайти, і який допомагає астрономам у визначенні місцезнаходження сузір'я Оріона. Він складається з трьох яскравих зір Зета (Альнітак), Епсилон (Альнілам) і Дельта (Мінтака). Альнітак знаходиться на відстані близько 800 світлових років від Землі, він у 100 000 разів яскравіший за Сонце і світить з зоряною величиною 1,8; більша частина його випромінювання знаходиться в ультрафіолетовому діапазоні, який людське око не може бачити. Алнілам знаходиться на відстані приблизно 2 000 світлових років від Землі, світить із зоряною величиною 1,70, а в ультрафіолетовому світлі в 375 000 разів яскравіша за Сонце. Мінтака знаходиться на відстані 915 світлових років від Землі і світить із зоряною величиною 2,21. Вона в 90 000 разів яскравіша за Сонце і є подвійною зіркою: вони обертаються навколо одна одної кожні 5,73 дня. У Північній півкулі Пояс Оріона найкраще видно на нічному небі в січні близько 9:00 вечора, коли він проходить приблизно по місцевому меридіану.

На південний захід від Алнітака лежить Сигма Оріона, кратна зоряна система, що складається з п'яти зір, які мають спільну видиму зоряну величину 3,7 і знаходяться на відстані 1150 світлових років від нас. На південний захід від Мінтаки лежить четверна зоря Ета Оріоніса.

Меч

Меч Оріона містить туманність Оріона, туманність де Мерана, туманність Людини, що біжить, і зорі Тета Оріона, Йота Оріона та 42 Оріона.

Голова

Три зорі утворюють невеликий трикутник, який позначає голову. Вершина позначена Лямбда Оріона, гарячим блакитним гігантом спектрального типу O8 III з видимою зоряною величиною 3,54, який знаходиться на відстані близько 1100 світлових років від нас. Phi-1 і Phi-2 Оріоніса складають його основу. Також неподалік знаходиться дуже молода зоря FU Оріона.

Щит

На захід від Беллатрікс лежать шість зір, позначених як Пі Оріона (π 1 Оріона, , , , та ), які складають щит Оріона.

Зорі

У сузір'ї багато гарячих молодих зір спектральних класів O й B, які утворюють зоряну асоціацію (посередині Туманності Оріона розташоване розсіяне скупчення зір, відоме як Трапеція Оріона.). Видима зоряна величина двох найяскравіших зір — близько нульової зоряної величини (у максимумі їх блиску), п'яти тьмяніших — 2m, ще 4 — 3m. У невеликі телескопи в Оріоні можна спостерігати такі цікаві кратні зорі, як ι і σ.

Багато зір цього сузір'я входять до складу астеризмів. Деякі з них утворюють лише зорі Оріона (Пояс Оріона, Меч Оріона, Щит Оріона, ), деякі включають у свій склад й зорі сусідніх сузір'їв (Зимове Коло, Зимовий Трикутник, Єгипетський Хрест).

Бетельгейзе

Бетельгейзе (α Оріона) — найближчий до Землі червоний надгігант (відстань становить близько 430 св. років), напівправильна змінна зоря, що змінює свій блиск у межах від 0,2m до 1,2m із періодом близько 6 років, друга за яскравістю зоря цього сузір'я і 10-та серед найяскравіших зір нічного неба. Бетельгейзе є однією з зір, що утворюють астеризм Зимовий Трикутник і Зимове Коло. Це одна з найвідоміших та найдослідженіших зір. Її кутовий розмір один з найбільших на нічному небі. Входить до списку . Останнім часом зоря активно змінює свою форму, що є ознакою близького колапсу. Коли Бетельгейзе вибухне, упродовж шести тижнів у небі над Землею буде «друге Сонце». Світловий день може збільшитися на 2–3 години. У деяких місцях планети стоятимуть білі ночі.

Рігель

Рігель (β Оріона) — блакитний надгігант (головний компонент, оскільки зоря є візуально подвійною), змінна зоря, що змінює свій блиск у межах від 0,03m до 0,3m з періодом близько 22–25 днів, найяскравіша зоря сузір'я і 7-ма серед найяскравіших зір нічного неба. Належить до . Світність зорі становить 85 000 світностей Сонця, відстань до неї — близько 800 св. років. Рігель є найближчою до Землі зорею з такою великою світністю. З 1831 року відомий як візуально подвійна зоря. Складається з трьох компонентів (Рігель Б є спектрально-подвійною зорею). Оскільки зоря доволі яскрава, вона освітлює пилові хмари, що знаходяться достатньо близько, зокрема IC 2118 (туманність Голова Відьми).

Беллатрікс

Беллатрікс (γ Оріона) — зоря-гігант, що має біло-блакитний відтінок, зоря, яка нерегулярно змінює свій блиск у межах від 1,59m до 1,64m, третя за яскравістю зоря цього сузір'я і 27-ма серед найяскравіших зір нічного неба. Радіус Беллатрікса у 5,7 раза більший за радіус Сонця, а маса становить від 8 до 9 мас Сонця, відстань до зорі — (243 св. років, що є причиною великої світності.

Альнілам

Альнілам (ε Оріона, 1,69m) — одна з зір астеризму Пояс Оріона, четверта за яскравістю зоря цього сузір'я і 30-та серед найяскравіших зір нічного неба. Головний компонент — блакитний надгігант. Розташована набагато далі за інші яскраві зорі (1300 св. років), однак через дуже велику світність (375 000 L☉) виглядає на нашому небосхилі досить яскравою.

Альнітак

Альнітак (ζ Оріона, 1,72m) — потрійна зоря (головний компонент  — блакитний надгігант), п'ята за яскравістю зоря цього сузір'я і 31-ша серед найяскравіших зір нічного неба. Одна з зір астеризму Пояс Оріона. Головний компонент має блиск 2,09m.

Саїф

Саїф (κ Оріона, 2,05m) — надгігант, шоста за яскравістю зоря цього сузір'я і 52-га серед найяскравіших зір нічного неба. Розмір та відстань до неї приблизно такі самі, як у Рігеля, але яскравістю Саїф йому поступається, оскільки температура поверхні становить 26 000 K, що призводить до випромінювання основної кількості енергії у вигляді ультрафіолетового випромінювання.

Мінтака

, (δ Оріона) — одна з зір астеризму Пояс Оріона. Кратна зоря, сьома за яскравістю зоря цього сузір'я і 69-та серед найяскравіших зір нічного неба. Головний компонент є спектрально-подвійною зорею, що складається з двох гігантів, які обертаються навколо спільного центру мас. Це спричиняє періодичне затемнення їх одне одним, що призводить до коливання блиску в межах від 2,26m до 2,14m, отже зоря є змінною. Навколо подвійної зорі обертається ще два тіла.

Хатиса

Хатиса (ι Оріона, 2,75m). Найяскравіша зоря астеризму Меч Оріона. Її арабська назва — Наїр аль-Саїф — означає «найяскравіший меч». Кратна зоря, восьма за яскравістю зоря сузір'я. Складається з чотирьох компонентів, два з яких є спектрально-подвійними зорями, зіткнення чиїх зоряних вітрів робить Хатису потужним джерелом рентгенівського випромінювання.

Табіт

Табіт (π3 Оріона, 3,16m) — найяскравіша зоря в астеризмі Щит Оріона, дев'ята за яскравістю зоря цього сузір'я. Досить близька (26,32 св. років), схожа на Сонце, але важча (1,32 M☉), масивніша (1,32M☉) і, відповідно, яскравіша (бл. 3 L☉).

Альджебба

[](η Оріона, 3,35m) — кратна зоря, десята за яскравістю зоря цього сузір'я, на небосхилі розташована між Рігелем і Мінтакою (удвічі далі від Рігеля). Складається з чотирьох компонентів, перебуває на відстані бл. 1000 св. років і входить до об'єктів Рукава Оріона.

Мейсса

Мейсса (λ Оріона) — гігант, одинадцята за яскравістю зоря цього сузір'я, блиск становить 3,39m. Належить до зоряного скупчення , відомого також як скупчення Лямбди Оріона, вік якого — близько 5 мільйонів років.

Туманності

image
Молекулярна Хмара Оріона

У сузір'ї Оріона розташована низка туманностей, які входять до . Це гігантський комплекс міжзоряного пилу й газу, туманностей, молодих зір і зір, що формуються; який розташований у Чумацькому шляху на відстані близько 1600 св. років і має кількасот св. років у діаметрі. Він був сформований при переході через центр Галактичного диска хмар газу, які пов'язані зі спіральною структурою галактики. Існує припущення, що в цій області стався вибух наднової (або кількох наднових), що спричинили утворення Петлі Барнарда і швидше віддалення від Хмари Оріона кількох зір, а саме зі швидкістю 130 км/с, зі шв. 120 км/с та зі шв. 60 км/с. Вони мали покинути Хмару Оріона 2–5 мільйонів років тому. Імовірно, ці зорі були кратною системою, яку зруйнувала наднова цієї самої системи. У цій області виділяють такі об'єкти:

Відомі також інші об'єкти, менш популярні, ніж вищевказані.

Туманність Оріона

image
Туманність Оріона

Туманність Оріона (Мессьє 42 (М42); NGC 1976; Велика туманність Оріона) — найяскравіша дифузна туманність, яку можна спостерігати з Землі навіть неозброєним оком, оскільки її блиск становить 4m. Традиційно її вважали яскравою зорею (θ (Тета) Оріона — комплекс зір, які розташовані в цій самій області), але елементарний оптичний прилад дозволяє побачити, що насправді це велетенське скупчення пилу й газу масою бл. 300 M☉. Частина туманності (у верхньому лівому куті на зображенні) окремо відома як Туманність де Мерана й класифікується як М 43 або NGC 1982. Вона відокремлена від основної туманності смугою пилу й містить у центрі змінну зорю NU Ori (блиск змінюється в межах від 6.5m до 7.6m). Кутові розміри туманності становлять 66ʹ×60ʹ, що робить її на небосхилі приблизно в чотири рази більшою від Місяця чи Сонця, а лінійний діаметр становить близько 30 св. років. Відстань, що становить близько 1600 св. років, робить Туманність Оріона найближчим до нас регіоном масового зореутворення. Зорі, які там утворюються, формують розсіяне скупчення, і, коли більшість їх сформується, на місці туманності залишиться скупчення з кількох сотень або тисяч зір приблизно одного віку (у межах кількох десятків мільйонів років).

Навіть у наш час за допомогою достатньо потужного телескопа можна помітити скупчення, відоме під назвою Трапеція Оріона (є частиною об'єктів, що мають спільну назву «Тета Оріона»). Вчені також вважають, що через кілька сотень мільйонів років там може утворитися планета (навіть, може, й планети), подібні до нашої. Складається туманність переважно з водню, йонізованого під дією енергії гарячих молодих (віком бл. 30 000 років) зір спектральних класів O та (більшою мірою зір скупчення Трапеція Оріон), який випромінює червоне світло. Також там міститься значна кількість інших елементів, особливо кисню. Туманність Оріона як туманність не документувалася до 1610 року, поки її не виявив французький астроном Ніколя-Клод Фабрі де Пейреск. Перше серед відомих зображень туманності створене італійським астрономом Джованні Баттіста Годієрна у 1654 році.

Туманність Кінська Голова

image
Петля Барнарда
image
Туманність Кінська Голова

Туманність Кінська Голова (Барнард 33) — темна туманність, міжзоряна хмара пилу, що цікавим чином сформувалася у формі голови коня. Розташована на відстані 1500 св. років. «висота» туманності становить 5 св. років. Ми можемо спостерігати Кінську Голову лише тому, що позаду знаходиться яскрава емісійна туманність IC 434 (досягає 70ʹ завдовжки і кілька кутових хвилин заввишки), яка випромінює червоне світло. Причиною її червоного світіння є йонізація водню під дією випромінювання зорі Альнітак. Нижче зліва розташована туманність NGC 2023, що контрастує з Кінською Головою. Уперше цю туманність помітила вчена Вільяміна Флемінг у 1888 році на фотографічних пластинах при фотографуванні сузір'я Оріон у Гарвардській обсерваторії.

Мессьє 78

image
Мессьє 78

Мессьє 78 (NGC 2068) — дифузна туманність, значно тьмяніша за Туманність Оріона (блиск 8.3m), хоча розташована на приблизно тій самій відстані (бл. 1600 св. років). Окремо класифікуються такі об'єкти, як NGC 2064, NGC 2067 та NGC 2071. При спостеріганні в телескоп туманність видно як туманну пляму, яка містить дві зорі блиском 10m ( та ), які освітлюють хмару пилу, що відбиває світло. У цій туманності перебуває багато зір, що формуються, 45 змінних зір, а також 17 (виникають, коли викинутий зорями газ вступає в реакцію з найближчими хмарами газу й пилу на швидкості кількасот км/с). Відкрив туманність П'єр Мешен 1780 року.

Петля Барнарда

Петля Барнарда (Шарплесс 276) — емісійна туманність, хмара міжзоряного газу, що сприймається з Землі як велика дуга (практично півколо) навколо туманності Оріона. Займає велику частину небосхилу (кутові розміри становлять бл. 14°×10°). Її можна помітити навіть неозброєним оком, але для цього потрібне дуже темне небо. Складається з гарячого йонізованого водню, який освітлюють зорі в туманності Оріона, тому має червоне забарвлення. Є так званою (сфера йонізованого газу навколо гарячої зорі або зір). Простягається на 300 св. років. Найімовірнішою теорією її виникнення вважається вибух однієї або кількох наднових бл. 2–3 млн років тому. Вільям Гершель був перший, хто помітив цю туманність, але її відкриття зазвичай приписують Едварду Барнарду, який у 1895 році перший отримав її фотозображення в Йоркській обсерваторії та назвав Петлею Оріона.

image
Туманність Полум'я

Туманність Полум'я

Туманність Полум'я (NGC 2024) — емісійна туманність, хмара міжзоряного пилу й газу, що розташована на відстані 1500 св. років і своєю формою нагадує полум'я. Знаходиться на небосхилі біля зорі Альнітак, але з цією зорею жодних зв'язків не має, оскільки вона майже вдвічі ближча. Посередині знаходиться щільна смуга пилу й газу, яка «розщеплює» туманність на дві половини і за якою розташоване молоде скупчення блакитних масивних зір, одна з яких знаходиться в центрі й випромінює інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, чим обумовлене світіння туманності. Ця зоря відома як IRS2b. Вона за яскравістю не поступалася б зорям Поясу Оріона, якби між нею і нами не було стільки пилу й газу. До відкриття цієї зорі зорю Альнітак уважали частиною туманності.

Зоряні скупчення

В Оріоні небагато відносно яскравих зоряних скупчень, та всі вони є розсіяними. Нижче наведено деякі з них (із видимою яскравістю менше 10m).

Галактики

Галактики в Оріоні тьмяні та мають малі кутові розміри (менше 2'х2'). Серед них є як «спокійні» галактики, так і галактики з активними ядрами. У таблиці нижче наведено галактики з видимою зоряною величиною менше 14m.

Назва Тип (за класифікацією Габбла) Активність Видима зоряна величина [mag] Джерело
NGC 1924 Sbc (спіральна з перемичкою) Sy 2 (сейфертівська галактика типу 2) 13.00
NGC 1713 Е (еліптична) Sy 2 (сейфертівська галактика типу 2) 13.88
NGC 1671 S0 (спіральна) неактивна 13.90
NGC 1684 E (еліптична) Sy 2 (сейфертівська галактика типу 2) 13.00
NGC 1691 Sb0 (спіральна з перемичкою) Sy 2 (сейфертівська галактика типу 2) 13.20
NGC 1729 Sc (спіральна) галактика з емісійними лініями 13.20
NGC 1843 Sc (спіральна) Sy 2 (сейфертівська галактика типу 2) 11.95*
NGC 2110 S0 (спіральна) Sy 2 (сейфертівська галактика типу 2) 11.95*
NGC 1875 E-S0 (еліптична) неактивна 12.23*
NGC 1819 Sb0 (спіральна з перемичкою) неактивна 13.70
NGC 1740 E-S0 (еліптична) неактивна 12.35*
NGC 1678 S0 (спіральна) неактивна 13.50
NGC 1682 E-S0 (еліптична) неактивна 13.18*

Метеорний потік

Оріоніди — це метеорний потік, радіант якого розташований близько до межі сузір’їв Оріона та Близнюків. Метеори з цього метеорного потоку з’являються в жовтні, а пік припадає на 20-21 жовтня. Згодом другий пік активності припадає приблизно на 24 жовтня. Оскільки Оріон розташований близько до небесного екватора, метеори Оріоніди видно як у північній, так і в південній півкулях. Спостереження дюать змогу визначити зенітне годинне число, яке приблизно дорівнює 25 метеорів.

Орієнтування за сузір'ям Оріона

Оскільки сузір'я Оріона є досить яскравим, воно може служити орієнтиром для пошуку інших яскравих зір на небі. Провівши уявну пряму, на якій будуть розташовані зорі Рігель та Бетельгейзе, можна знайти зорю Кастор. А якщо провести уявну пряму через пояс Оріона, можна знайти Сіріус - найяскравішу зорю на небі, і, у протилежному напрямку, зорю Альдебаран в сузір'ї Тельця. Якщо ж провести пряму через зорі Беллатрікс та Бетельгейзе, можна знайти зорю Проціон. Бетельгейзе, Сіріус і Проціон утворюють легко впізнаваний астеризм Зимового трикутника (для південної півкулі - літнього).

Джерела

  1. Український радянський енциклопедичний словник. — Київ, 1986.
  2. . Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 26 серпня 2013.
  3. . Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 26 серпня 2013.
  4. . Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 1 липня 2013.
  5. . Архів оригіналу за 7 червня 2016. Процитовано 26 червня 2013.
  6. Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні. — К.: Молодь, 1989.
  7. Р. Бьювелл Э.Джильберт. Секреты пирамид (Тайна Ориона). з джерела 1 червня 2009
  8. . Архів оригіналу за 10 вересня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
  9. . Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 4 липня 2013.
  10. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 28 липня 2013.
  11. Айк
  12. . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 липня 2013.
  13. Біблія. Книги священного писання старого та нового завіту. Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2004 р.
  14. Asterisms: Guide to Star Patterns in the Sky – Constellation Guide. www.constellation-guide.com. Процитовано 18 лютого 2024.
  15. Ian (14 липня 2020). Orion Constellation | Facts, Information, History & Definition. The Nine Planets (амер.). Процитовано 18 лютого 2024.
  16. Asterism vs Constellation: What Are They, and What's The Difference? - USVAO. usvao.org (амер.). 23 квітня 2022. Процитовано 18 лютого 2024.
  17. Alnitak. Stars.astro.illinois.edu. Процитовано 16 травня 2012.
  18. Alnilam. Jim Kaler's Stars. University of Illinois at Urbana–Champaign. 2009. оригіналу за 24 листопада 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
  19. Mintaka. Jim Kaler's Stars. University of Illinois at Urbana–Champaign. 2009. оригіналу за 24 листопада 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
  20. Dolan, Chris. . Архів оригіналу за 7 грудня 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
  21. Orion's Sword – Constellation Guide. www.constellation-guide.com (амер.). Процитовано 18 лютого 2024.
  22. Orion’s Sword Asterism: Completing the Celestial Hunter’s Getup. The Planets (амер.). Процитовано 18 лютого 2024.
  23. eSky: Orion’s Shield. www.glyphweb.com. Процитовано 18 лютого 2024.
  24. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2013.
  25. . Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 28 серпня 2013.
  26. Samus, N. N.; Durlevich, O. V. та ін. (2009). VizieR Online Data Catalog: General Catalogue of Variable Stars (Samus+ 2007-2013). VizieR On-line Data Catalog: B/GCVS. Originally Published in: 2009yCat....102025S. 1. Bibcode:2009yCat....102025S.
  27. Hummel, C. A.; Rivinius, Th; Nieva, M.-F.; Stahl, O.; Belle, G. van; Zavala, R. T. (1 червня 2013). Dynamical mass of the O-type supergiant in ζ Orionis A. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 554. с. A52. doi:10.1051/0004-6361/201321434. ISSN 0004-6361. Процитовано 1 січня 2024.
  28. Оріон // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 333. — .
  29. Rumrill, H. B. (1 червня 1936). STAR NAME PRONUNCIATION. Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.). Т. 48, № 283. с. 139. doi:10.1086/124681. ISSN 1538-3873. Процитовано 1 січня 2024.
  30. Ducati, J. R. (1 січня 2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. VizieR Online Data Catalog. Т. 2237. Процитовано 1 січня 2024.
  31. . Архів оригіналу за 11 лютого 2019. Процитовано 13 вересня 2013.
  32. . Архів оригіналу за 23 вересня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
  33. . Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
  34. . Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
  35. . Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 7 вересня 2013.
  36. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 7 вересня 2013.
  37. . Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 15 вересня 2013.
  38. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 березня 2022.
  39. . Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 27 жовтня 2013.
  40. trapezium cluster. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  41. Šubr, Ladislav; Kroupa, Pavel; Baumgardt, Holger (20 вересня 2012). CATCH ME IF YOU CAN: IS THERE A “RUNAWAY-MASS” BLACK HOLE IN THE ORION NEBULA CLUSTER?. The Astrophysical Journal. Т. 757, № 1. с. 37. doi:10.1088/0004-637X/757/1/37. ISSN 0004-637X. Процитовано 18 лютого 2024.
  42. NGC 1980. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  43. NGC 1981. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  44. NGC 2169. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  45. NGC 1662. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  46. NGC 2175. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  47. NGC 2194. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  48. Dietrich, J. P. (2008-07). Disentangling Visibility and Self-Promotion Bias in the arXiv:astro-ph Positional Citation Effect. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. Т. 120, № 869. с. 801—804. doi:10.1086/589836. ISSN 0004-6280. Процитовано 18 лютого 2024.
  49. Piatti, A. E.; Claria, J. J.; Ahumada, A. V. (21 квітня 2003). The relatively young and metal-poor Galactic open cluster NGC 2194. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 340, № 4. с. 1249—1260. doi:10.1046/j.1365-8711.2003.06365.x. ISSN 0035-8711. Процитовано 18 лютого 2024.
  50. NGC 2186. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  51. NGC 1977. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  52. ngc 1924. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  53. ngc 1713. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  54. ngc 1671. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  55. ngc 1684. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  56. ngc 1691. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  57. ngc 1729. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  58. ngc 1843. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  59. ngc 2110. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  60. NGC 1875. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  61. NGC 1819. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  62. NGC 1740. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  63. NGC 1678. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  64. NGC 1682. simbad.harvard.edu. Процитовано 18 лютого 2024.
  65. Meteor Showers Online. Observing the Orionids (англ.). Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 17 de fevereiro de 2017.
  66. Levy, 2008
  67. Marett-Crosby, 2013
  68. Falkner, 2011

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Оріон (сузір'я)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оріон (сузір'я)

wikisky.org: Оріон [ 8 березня 2009 у Wayback Machine.]

Див. також

88 сучасних сузір'їв
Андромеда • Близнята • Велика Ведмедиця • Великий Пес • Візничий • Вітрила • Вовк • Водолій • Волопас • Волосся Вероніки • Ворон • Геркулес • Гідра • Годинник • Голуб • Гончі Пси • Дельфін • Діва • Дракон • Ерідан • Єдиноріг • Жертовник • Живописець • Жираф • Журавель • Заєць • Змієносець • Змія • Золота Риба • Індіанець • Кассіопея • Кит • Кіль • Козоріг • Компас • Корма • Косинець • Лебідь • Лев • Летюча Риба • Лисичка • Ліра • Мала Ведмедиця • Малий Кінь • Малий Лев • Малий Пес • Мікроскоп • Муха • Насос • Овен • Октант • Орел • Оріон • Павич • Пегас • Персей • Південна Гідра • Південна Корона • Південна Риба • Південний Трикутник • Південний Хрест • Північна Корона • Піч • Райський Птах • Рак • Риби • Рись • Різець • Секстант • Сітка • Скорпіон • Скульптор • Столова Гора • Стріла • Стрілець • Телескоп • Телець • Терези • Трикутник • Тукан • Фенікс • Хамелеон • Центавр • Цефей • Циркуль • Чаша • Щит • Ящірка

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Orion znachennya Orio n grec Ὠriwn lat Orion odne z najpomitnishih suzir yiv na neboshili Roztashovane na nebesnomu ekvatori Nazvane na chest greckogo mifichnogo mislivcya Oriona Suzir ya mistit bagato yaskravih zir u roztashuvanni yakih upiznayetsya figura lyudini Oriona legko rozshukati za troma blakitnimi nadgigantami sho utvoryuyut asterizm Poyas Oriona Mintaka arab poyas Alnilam arab perlovij poyas j Alnitak arab pasok oskilki voni roztashovani v liniyu na priblizno odnakovij kutovij vidstani odna vid odnoyi Pivdenno shidnim kincem liniya vkazuye na blakitnij Sirius a Velikogo Psa a pivnichno zahidnim na chervonij Aldebaran a Telcya Cikavo sho suzir ya Orion mozhna bude sposterigati v podibnij konfiguraciyi she dovgo oskilki vlasnij ruh osnovnih zir dosit malij shob jogo mozhna bulo shvidko pomititi neozbroyenim okom OrionOrionLatinska nazva OrionRod vidminok OrionisSkorochennya OriPryame pidnesennya 5god 30hvmezhi vid 4god 37hv do 6god 18hvShilennya 5 0 mezhi vid 11 do 22 50 Plosha 594 kv grad 26 Zori 8 yaskravishih vid 3m 70 yaskravishih vid 5 5mNajyaskravisha zorya Rigel 0 18mMeteorni potoki Orionidi Hi OrionidiSumizhni suzir ya Bliznyata Telec Eridan Zayec YedinorigSposterigayetsya v shirotah mizh 79 i 67 Uvecheri najkrashe sposterigati protyagom sichnya Vechirnya 21 00 kulminaciya v tretij dekadi sichnyaIsnuye z antichnosti Zaproponovane bagatma narodami V Ukrayini suzir ya Orion sposterigayetsya voseni i vzimku najkrashe v listopadi grudni sichni Istoriya ta nazviSuzir ya Orion iz Dzerkala Uraniyi naboru tematichnih kartok yaki buli opublikovani u Londoni bl 1825 roku Pomitnij asterizm Oriona na neboshili vidilyali bagato narodiv i kultur sho sprichinilo rozmayittya nazv ta poyavu nizki legend i mifiv sho pov yazani z nim Orion za greckoyu mifologiyeyu bozhestvo sin Posejdona j Okeanidi Evriali donki Minosa Oriona greki uyavlyali mogutnim veletnem u bliskuchomu ozbroyenni z mechem i midnoyu nepohitnoyu bulavoyu Ye bagato versij jogo zagibeli V odnih idetsya sho mislivec zaginuv vid strili Artemidi pislya togo yak poraniv yiyi v zmaganni cherez te sho vchiniv nasilstvo nad giperborejskoyu divoyu Opis za te sho vin navazhivsya viklikati yiyi na zmagannya v metanni diska Artemida vbila Oriona ne znayuchi sho ce vin unaslidok neprihilnosti do nogo Apollona Za inshimi versiyami Orion pomer vid ukusu skorpiona yakogo poslala Artemida koli vin hotiv vikrasti odnu z suputnic bogini koli vin pid chas polyuvannya dotorknuvsya do yiyi peplosa Ale bogi zglyanulisya nad velikim mislivcem rozmistili jogo na nebi v suprovodi virnogo psa Siriusa Takozh na neboshili mozhna znajti j suzir ya Skorpion yake vazhko sposterigati odnochasno z Orionom oskilki bogi roztashuvali Skorpiona tak shob koli Orion z yavlyavsya z za gorizontu Skorpion zahodiv z protilezhnogo boku Davni ukrayinski narodni nazvi cogo suzir ya Plug i Zolotij Plug Oskilki zdavna na teritoriyi Ukrayini bulo poshirene hliborobstvo nemozhlive bez pluga ta isnuvav kult zolotogo pluga predki teperishnih ukrayinciv nazivali tak grupu zir sho nini ye chastinoyu suzir ya Orion takim chinom ushanovuyuchi svoye osnovne znaryaddya obrobitku zemli Takozh vidomi z pisemnih dzherel XVII st rizdvyani svyata Kolyadi pov yazani z uslavlennyam pluga yakij nibito padaye z neba Za chasiv Kiyivskoyi Rusi na Rizdvo Kolyadi kiyani masovo vihodili na vulici mista na visoki pagorbi zustrichati ce krasive suzir ya yake uosoblyuvalo darunok Svaroga kovalya tomu hristiyanska cerkva zaboronyala klikat plugu na Rizdvo Takozh okremo viriznyali v skladi Plugu jogo chastini Chepigi ta Policya U Starodavnomu Yegipti suzir ya Orion ototozhnyuvalosya z Osirisom pravitelem Duatu zagrobnogo svitu Za mifom pislya togo yak Set ubiv svogo brata Osirisa rozchlenuvavshi jogo tilo j rozkidavshi chastini po vsomu Yegiptu yihnya sestra Isida pozbirala vsi chastini tila ta povernuvshi Osirisu na yakijs chas zhittyevu silu ponesla vid nogo sina Gora Osiris potim pidnyavsya na nebesa j pochav praviti carstvom mertvih Zhiteli Mezhirichchya nazivali ce suzir ya Uru ann sho perekladayetsya yak Svitlo nebes U Starodavnomu Vaviloni vono nazivalosya Virnij pastuh nebes U Virmeniyi Orion asociyuyetsya z narodnim geroyem Ajkom yakij u davni chasi simvolizuvav borotbu virmenskogo narodu za svobodu j nezalezhnist proti inozemnoyi tiraniyi Za legendoyu vin poviv svij narod vid tirana Bela u virmenski gori Bel vimagav vid Ajka povernutisya ale toj ne skorivsya Todi tiran z nezlichennoyu armiyeyu zijshovsya v bitvi z nevelikim ale horobrim vijskom Ajka yake muzhno opiralos Bel zmushenij buv vidstupati ale strila Ajka vrazila jogo na smert 2007 roku Centralnij bank Virmeniyi vipustiv pam yatnu monetu de na odnomu boci zobrazheno Ajka a na drugomu suzir ya Orion U Bibliyi Orion trichi zgaduyetsya pid nazvoyu Kesil Chi mozhesh ti zv yazati vuzol Hima ta porushiti puti Kesil Jov 38 31 Vin stvoriv As Kesil i Hima i tajniki pivdnya Jov 9 9 Hto stvoriv Hima j Orion i peretvoryuye smertnu tin na yasnij ranok Amos 5 8 Odnoznachno nevidome pohodzhennya nazvi Kesil ivr כסיל u bukvalnomu sensi duren hocha mozhlivo ce nazva etimologichno pov yazana zi slovom kislev nazvoyu dev yatogo misyacya yevrejskogo kalendarya listopad gruden yaka svoyeyu chergoyu mozhe pohoditi vid semitskogo korenya K S L yak u slovah Kesel Kisla כ ס ל כ ס ל ה nadiya pozitiv tobto nazva misyacya natyakaye na nadiyu na zimovi doshi Asterizmi Asterizmi vidigrayut vazhlivu rol u nebesnij navigaciyi a v sposterezhnij astronomiyi yih vikoristovuyut yak oriyentiri dlya identifikaciyi zir i poshuku ob yektiv glibokogo neba Suzir ya Oriona takozh vidome yak Mislivec mistit kilka vidomih asterizmiv takih yak Mech Golova Shit i jmovirno najstarishij i najvidomishij Poyas Poyas Poyas Oriona ye chudovim prikladom asterizmu yakij legko znajti i yakij dopomagaye astronomam u viznachenni misceznahodzhennya suzir ya Oriona Vin skladayetsya z troh yaskravih zir Zeta Alnitak Epsilon Alnilam i Delta Mintaka Alnitak znahoditsya na vidstani blizko 800 svitlovih rokiv vid Zemli vin u 100 000 raziv yaskravishij za Sonce i svitit z zoryanoyu velichinoyu 1 8 bilsha chastina jogo viprominyuvannya znahoditsya v ultrafioletovomu diapazoni yakij lyudske oko ne mozhe bachiti Alnilam znahoditsya na vidstani priblizno 2 000 svitlovih rokiv vid Zemli svitit iz zoryanoyu velichinoyu 1 70 a v ultrafioletovomu svitli v 375 000 raziv yaskravisha za Sonce Mintaka znahoditsya na vidstani 915 svitlovih rokiv vid Zemli i svitit iz zoryanoyu velichinoyu 2 21 Vona v 90 000 raziv yaskravisha za Sonce i ye podvijnoyu zirkoyu voni obertayutsya navkolo odna odnoyi kozhni 5 73 dnya U Pivnichnij pivkuli Poyas Oriona najkrashe vidno na nichnomu nebi v sichni blizko 9 00 vechora koli vin prohodit priblizno po miscevomu meridianu Na pivdennij zahid vid Alnitaka lezhit Sigma Oriona kratna zoryana sistema sho skladayetsya z p yati zir yaki mayut spilnu vidimu zoryanu velichinu 3 7 i znahodyatsya na vidstani 1150 svitlovih rokiv vid nas Na pivdennij zahid vid Mintaki lezhit chetverna zorya Eta Orionisa Mech Mech Oriona mistit tumannist Oriona tumannist de Merana tumannist Lyudini sho bizhit i zori Teta Oriona Jota Oriona ta 42 Oriona Golova Tri zori utvoryuyut nevelikij trikutnik yakij poznachaye golovu Vershina poznachena Lyambda Oriona garyachim blakitnim gigantom spektralnogo tipu O8 III z vidimoyu zoryanoyu velichinoyu 3 54 yakij znahoditsya na vidstani blizko 1100 svitlovih rokiv vid nas Phi 1 i Phi 2 Orionisa skladayut jogo osnovu Takozh nepodalik znahoditsya duzhe moloda zorya FU Oriona Shit Na zahid vid Bellatriks lezhat shist zir poznachenih yak Pi Oriona p 1 Oriona ta yaki skladayut shit Oriona ZoriU suzir yi bagato garyachih molodih zir spektralnih klasiv O j B yaki utvoryuyut zoryanu asociaciyu poseredini Tumannosti Oriona roztashovane rozsiyane skupchennya zir vidome yak Trapeciya Oriona Vidima zoryana velichina dvoh najyaskravishih zir blizko nulovoyi zoryanoyi velichini u maksimumi yih blisku p yati tmyanishih 2m she 4 3m U neveliki teleskopi v Orioni mozhna sposterigati taki cikavi kratni zori yak i i s Bagato zir cogo suzir ya vhodyat do skladu asterizmiv Deyaki z nih utvoryuyut lishe zori Oriona Poyas Oriona Mech Oriona Shit Oriona deyaki vklyuchayut u svij sklad j zori susidnih suzir yiv Zimove Kolo Zimovij Trikutnik Yegipetskij Hrest Betelgejze Betelgejze a Oriona najblizhchij do Zemli chervonij nadgigant vidstan stanovit blizko 430 sv rokiv napivpravilna zminna zorya sho zminyuye svij blisk u mezhah vid 0 2m do 1 2m iz periodom blizko 6 rokiv druga za yaskravistyu zorya cogo suzir ya i 10 ta sered najyaskravishih zir nichnogo neba Betelgejze ye odniyeyu z zir sho utvoryuyut asterizm Zimovij Trikutnik i Zimove Kolo Ce odna z najvidomishih ta najdoslidzhenishih zir Yiyi kutovij rozmir odin z najbilshih na nichnomu nebi Vhodit do spisku Ostannim chasom zorya aktivno zminyuye svoyu formu sho ye oznakoyu blizkogo kolapsu Koli Betelgejze vibuhne uprodovzh shesti tizhniv u nebi nad Zemleyu bude druge Sonce Svitlovij den mozhe zbilshitisya na 2 3 godini U deyakih miscyah planeti stoyatimut bili nochi Rigel Rigel b Oriona blakitnij nadgigant golovnij komponent oskilki zorya ye vizualno podvijnoyu zminna zorya sho zminyuye svij blisk u mezhah vid 0 03m do 0 3m z periodom blizko 22 25 dniv najyaskravisha zorya suzir ya i 7 ma sered najyaskravishih zir nichnogo neba Nalezhit do Svitnist zori stanovit 85 000 svitnostej Soncya vidstan do neyi blizko 800 sv rokiv Rigel ye najblizhchoyu do Zemli zoreyu z takoyu velikoyu svitnistyu Z 1831 roku vidomij yak vizualno podvijna zorya Skladayetsya z troh komponentiv Rigel B ye spektralno podvijnoyu zoreyu Oskilki zorya dovoli yaskrava vona osvitlyuye pilovi hmari sho znahodyatsya dostatno blizko zokrema IC 2118 tumannist Golova Vidmi Bellatriks Bellatriks g Oriona zorya gigant sho maye bilo blakitnij vidtinok zorya yaka neregulyarno zminyuye svij blisk u mezhah vid 1 59m do 1 64m tretya za yaskravistyu zorya cogo suzir ya i 27 ma sered najyaskravishih zir nichnogo neba Radius Bellatriksa u 5 7 raza bilshij za radius Soncya a masa stanovit vid 8 do 9 mas Soncya vidstan do zori 243 sv rokiv sho ye prichinoyu velikoyi svitnosti Alnilam Alnilam e Oriona 1 69m odna z zir asterizmu Poyas Oriona chetverta za yaskravistyu zorya cogo suzir ya i 30 ta sered najyaskravishih zir nichnogo neba Golovnij komponent blakitnij nadgigant Roztashovana nabagato dali za inshi yaskravi zori 1300 sv rokiv odnak cherez duzhe veliku svitnist 375 000 L viglyadaye na nashomu neboshili dosit yaskravoyu Alnitak Alnitak z Oriona 1 72m potrijna zorya golovnij komponent blakitnij nadgigant p yata za yaskravistyu zorya cogo suzir ya i 31 sha sered najyaskravishih zir nichnogo neba Odna z zir asterizmu Poyas Oriona Golovnij komponent maye blisk 2 09m Sayif Sayif k Oriona 2 05m nadgigant shosta za yaskravistyu zorya cogo suzir ya i 52 ga sered najyaskravishih zir nichnogo neba Rozmir ta vidstan do neyi priblizno taki sami yak u Rigelya ale yaskravistyu Sayif jomu postupayetsya oskilki temperatura poverhni stanovit 26 000 K sho prizvodit do viprominyuvannya osnovnoyi kilkosti energiyi u viglyadi ultrafioletovogo viprominyuvannya Mintaka d Oriona odna z zir asterizmu Poyas Oriona Kratna zorya soma za yaskravistyu zorya cogo suzir ya i 69 ta sered najyaskravishih zir nichnogo neba Golovnij komponent ye spektralno podvijnoyu zoreyu sho skladayetsya z dvoh gigantiv yaki obertayutsya navkolo spilnogo centru mas Ce sprichinyaye periodichne zatemnennya yih odne odnim sho prizvodit do kolivannya blisku v mezhah vid 2 26m do 2 14m otzhe zorya ye zminnoyu Navkolo podvijnoyi zori obertayetsya she dva tila Hatisa Hatisa i Oriona 2 75m Najyaskravisha zorya asterizmu Mech Oriona Yiyi arabska nazva Nayir al Sayif oznachaye najyaskravishij mech Kratna zorya vosma za yaskravistyu zorya suzir ya Skladayetsya z chotiroh komponentiv dva z yakih ye spektralno podvijnimi zoryami zitknennya chiyih zoryanih vitriv robit Hatisu potuzhnim dzherelom rentgenivskogo viprominyuvannya Tabit Tabit p3 Oriona 3 16m najyaskravisha zorya v asterizmi Shit Oriona dev yata za yaskravistyu zorya cogo suzir ya Dosit blizka 26 32 sv rokiv shozha na Sonce ale vazhcha 1 32 M masivnisha 1 32M i vidpovidno yaskravisha bl 3 L Aldzhebba dzherelo h Oriona 3 35m kratna zorya desyata za yaskravistyu zorya cogo suzir ya na neboshili roztashovana mizh Rigelem i Mintakoyu udvichi dali vid Rigelya Skladayetsya z chotiroh komponentiv perebuvaye na vidstani bl 1000 sv rokiv i vhodit do ob yektiv Rukava Oriona Mejssa Mejssa l Oriona gigant odinadcyata za yaskravistyu zorya cogo suzir ya blisk stanovit 3 39m Nalezhit do zoryanogo skupchennya vidomogo takozh yak skupchennya Lyambdi Oriona vik yakogo blizko 5 miljoniv rokiv TumannostiMolekulyarna Hmara Oriona U suzir yi Oriona roztashovana nizka tumannostej yaki vhodyat do Ce gigantskij kompleks mizhzoryanogo pilu j gazu tumannostej molodih zir i zir sho formuyutsya yakij roztashovanij u Chumackomu shlyahu na vidstani blizko 1600 sv rokiv i maye kilkasot sv rokiv u diametri Vin buv sformovanij pri perehodi cherez centr Galaktichnogo diska hmar gazu yaki pov yazani zi spiralnoyu strukturoyu galaktiki Isnuye pripushennya sho v cij oblasti stavsya vibuh nadnovoyi abo kilkoh nadnovih sho sprichinili utvorennya Petli Barnarda i shvidshe viddalennya vid Hmari Oriona kilkoh zir a same zi shvidkistyu 130 km s zi shv 120 km s ta zi shv 60 km s Voni mali pokinuti Hmaru Oriona 2 5 miljoniv rokiv tomu Imovirno ci zori buli kratnoyu sistemoyu yaku zrujnuvala nadnova ciyeyi samoyi sistemi U cij oblasti vidilyayut taki ob yekti Tumannist Oriona vidno neozbroyenim okom Tumannist Kinska Golova Tumannist de Merana M 78 cyu ta tri poperedni mozhna sposterigati u slabki teleskopi Petlya Barnarda Tumannist Polum ya dvi ostanni mozhna pomititi lishe z dopomogoyu dostatno potuzhnogo teleskopa Vidomi takozh inshi ob yekti mensh populyarni nizh vishevkazani Tumannist Oriona Tumannist Oriona Tumannist Oriona Messye 42 M42 NGC 1976 Velika tumannist Oriona najyaskravisha difuzna tumannist yaku mozhna sposterigati z Zemli navit neozbroyenim okom oskilki yiyi blisk stanovit 4m Tradicijno yiyi vvazhali yaskravoyu zoreyu 8 Teta Oriona kompleks zir yaki roztashovani v cij samij oblasti ale elementarnij optichnij prilad dozvolyaye pobachiti sho naspravdi ce veletenske skupchennya pilu j gazu masoyu bl 300 M Chastina tumannosti u verhnomu livomu kuti na zobrazhenni okremo vidoma yak Tumannist de Merana j klasifikuyetsya yak M 43 abo NGC 1982 Vona vidokremlena vid osnovnoyi tumannosti smugoyu pilu j mistit u centri zminnu zoryu NU Ori blisk zminyuyetsya v mezhah vid 6 5m do 7 6m Kutovi rozmiri tumannosti stanovlyat 66ʹ 60ʹ sho robit yiyi na neboshili priblizno v chotiri razi bilshoyu vid Misyacya chi Soncya a linijnij diametr stanovit blizko 30 sv rokiv Vidstan sho stanovit blizko 1600 sv rokiv robit Tumannist Oriona najblizhchim do nas regionom masovogo zoreutvorennya Zori yaki tam utvoryuyutsya formuyut rozsiyane skupchennya i koli bilshist yih sformuyetsya na misci tumannosti zalishitsya skupchennya z kilkoh soten abo tisyach zir priblizno odnogo viku u mezhah kilkoh desyatkiv miljoniv rokiv Navit u nash chas za dopomogoyu dostatno potuzhnogo teleskopa mozhna pomititi skupchennya vidome pid nazvoyu Trapeciya Oriona ye chastinoyu ob yektiv sho mayut spilnu nazvu Teta Oriona Vcheni takozh vvazhayut sho cherez kilka soten miljoniv rokiv tam mozhe utvoritisya planeta navit mozhe j planeti podibni do nashoyi Skladayetsya tumannist perevazhno z vodnyu jonizovanogo pid diyeyu energiyi garyachih molodih vikom bl 30 000 rokiv zir spektralnih klasiv O ta bilshoyu miroyu zir skupchennya Trapeciya Orion yakij viprominyuye chervone svitlo Takozh tam mistitsya znachna kilkist inshih elementiv osoblivo kisnyu Tumannist Oriona yak tumannist ne dokumentuvalasya do 1610 roku poki yiyi ne viyaviv francuzkij astronom Nikolya Klod Fabri de Pejresk Pershe sered vidomih zobrazhen tumannosti stvorene italijskim astronomom Dzhovanni Battista Godiyerna u 1654 roci Tumannist Kinska Golova Petlya BarnardaTumannist Kinska Golova Tumannist Kinska Golova Barnard 33 temna tumannist mizhzoryana hmara pilu sho cikavim chinom sformuvalasya u formi golovi konya Roztashovana na vidstani 1500 sv rokiv visota tumannosti stanovit 5 sv rokiv Mi mozhemo sposterigati Kinsku Golovu lishe tomu sho pozadu znahoditsya yaskrava emisijna tumannist IC 434 dosyagaye 70ʹ zavdovzhki i kilka kutovih hvilin zavvishki yaka viprominyuye chervone svitlo Prichinoyu yiyi chervonogo svitinnya ye jonizaciya vodnyu pid diyeyu viprominyuvannya zori Alnitak Nizhche zliva roztashovana tumannist NGC 2023 sho kontrastuye z Kinskoyu Golovoyu Upershe cyu tumannist pomitila vchena Vilyamina Fleming u 1888 roci na fotografichnih plastinah pri fotografuvanni suzir ya Orion u Garvardskij observatoriyi Messye 78 Messye 78 Messye 78 NGC 2068 difuzna tumannist znachno tmyanisha za Tumannist Oriona blisk 8 3m hocha roztashovana na priblizno tij samij vidstani bl 1600 sv rokiv Okremo klasifikuyutsya taki ob yekti yak NGC 2064 NGC 2067 ta NGC 2071 Pri sposteriganni v teleskop tumannist vidno yak tumannu plyamu yaka mistit dvi zori bliskom 10m ta yaki osvitlyuyut hmaru pilu sho vidbivaye svitlo U cij tumannosti perebuvaye bagato zir sho formuyutsya 45 zminnih zir a takozh 17 vinikayut koli vikinutij zoryami gaz vstupaye v reakciyu z najblizhchimi hmarami gazu j pilu na shvidkosti kilkasot km s Vidkriv tumannist P yer Meshen 1780 roku Petlya Barnarda Petlya Barnarda Sharpless 276 emisijna tumannist hmara mizhzoryanogo gazu sho sprijmayetsya z Zemli yak velika duga praktichno pivkolo navkolo tumannosti Oriona Zajmaye veliku chastinu neboshilu kutovi rozmiri stanovlyat bl 14 10 Yiyi mozhna pomititi navit neozbroyenim okom ale dlya cogo potribne duzhe temne nebo Skladayetsya z garyachogo jonizovanogo vodnyu yakij osvitlyuyut zori v tumannosti Oriona tomu maye chervone zabarvlennya Ye tak zvanoyu sfera jonizovanogo gazu navkolo garyachoyi zori abo zir Prostyagayetsya na 300 sv rokiv Najimovirnishoyu teoriyeyu yiyi viniknennya vvazhayetsya vibuh odniyeyi abo kilkoh nadnovih bl 2 3 mln rokiv tomu Vilyam Gershel buv pershij hto pomitiv cyu tumannist ale yiyi vidkrittya zazvichaj pripisuyut Edvardu Barnardu yakij u 1895 roci pershij otrimav yiyi fotozobrazhennya v Jorkskij observatoriyi ta nazvav Petleyu Oriona Tumannist Polum yaTumannist Polum ya Tumannist Polum ya NGC 2024 emisijna tumannist hmara mizhzoryanogo pilu j gazu sho roztashovana na vidstani 1500 sv rokiv i svoyeyu formoyu nagaduye polum ya Znahoditsya na neboshili bilya zori Alnitak ale z ciyeyu zoreyu zhodnih zv yazkiv ne maye oskilki vona majzhe vdvichi blizhcha Poseredini znahoditsya shilna smuga pilu j gazu yaka rozsheplyuye tumannist na dvi polovini i za yakoyu roztashovane molode skupchennya blakitnih masivnih zir odna z yakih znahoditsya v centri j viprominyuye intensivne ultrafioletove viprominyuvannya chim obumovlene svitinnya tumannosti Cya zorya vidoma yak IRS2b Vona za yaskravistyu ne postupalasya b zoryam Poyasu Oriona yakbi mizh neyu i nami ne bulo stilki pilu j gazu Do vidkrittya ciyeyi zori zoryu Alnitak uvazhali chastinoyu tumannosti Zoryani skupchennyaV Orioni nebagato vidnosno yaskravih zoryanih skupchen ta vsi voni ye rozsiyanimi Nizhche navedeno deyaki z nih iz vidimoyu yaskravistyu menshe 10m Skupchennya Trapeciya molode skupchennya vidkrite Galileo Galileyem sho znahoditsya v Tumannosti Oriona M42 Jogo diametr stanovit blizko 1 5 sv r najbilshi jogo zori syagayut masi 15 30 M Pripuskayetsya sho v skupchenni ye chorna dira serednoyi masi Yaskravist skupchennya stanovit 4m odnak za horoshoyi pogodi mozhna pobachiti shonajbilshe 6 zir NGC 1980 Vtrachenij Skarb Oriona vidkrite Vilyamom Gershelem Maye yaskravist 2 5m ta kutovij rozmir 14 h14 NGC 1981 vidkrite Dzhonom Gershelem maye yaskravist 4 2m NGC 2169 37 alternativna nazva 37 cogo skupchennya pohodit vid jogo shozhosti na chislo 37 Vono viddalene vid Zemli na 3600 sv r Maye yaskravist 5 9m NGC 1662 skupchennya iz yaskravistyu 6 4m ta rozmirom blizko 20 NGC 2175 znahoditsya v difuznij tumannosti na vidstani 6350 sv r Vidkrite nezalezhno astronomami Dzhovanni Batista Godiyernoyu ta Karlom Kristianom Brunsom Yaskravist 6 8m NGC 2194 skupchennya na vidstani 10 000 sv r sho skladayetsya perevazhno iz zir golovnoyi poslidovnosti ta kilkoh chervonih gigantiv Ye pripushennya sho v skupchenni mozhut buti takozh blakitni pribludi Vik skupchennya stanovit blizko 500 mln rokiv Skupchennya vidkrite Vilyamom Gershelem Jogo vidima yaskravit stanovit 8 5m rozmir blizko 33 NGC 2186 skupchennya vidkrite Vilyamom Gershelem na vidstani 8800 sv r Vidima yaskravist 8 7m NGC 1977 znahoditsya v emisijnij tumannosti Sh2 279 insha yiyi nazva Lyudina sho bizhit GalaktikiGalaktiki v Orioni tmyani ta mayut mali kutovi rozmiri menshe 2 h2 Sered nih ye yak spokijni galaktiki tak i galaktiki z aktivnimi yadrami U tablici nizhche navedeno galaktiki z vidimoyu zoryanoyu velichinoyu menshe 14m Nazva Tip za klasifikaciyeyu Gabbla Aktivnist Vidima zoryana velichina mag DzhereloNGC 1924 Sbc spiralna z peremichkoyu Sy 2 sejfertivska galaktika tipu 2 13 00NGC 1713 E eliptichna Sy 2 sejfertivska galaktika tipu 2 13 88NGC 1671 S0 spiralna neaktivna 13 90NGC 1684 E eliptichna Sy 2 sejfertivska galaktika tipu 2 13 00NGC 1691 Sb0 spiralna z peremichkoyu Sy 2 sejfertivska galaktika tipu 2 13 20NGC 1729 Sc spiralna galaktika z emisijnimi liniyami 13 20NGC 1843 Sc spiralna Sy 2 sejfertivska galaktika tipu 2 11 95 NGC 2110 S0 spiralna Sy 2 sejfertivska galaktika tipu 2 11 95 NGC 1875 E S0 eliptichna neaktivna 12 23 NGC 1819 Sb0 spiralna z peremichkoyu neaktivna 13 70NGC 1740 E S0 eliptichna neaktivna 12 35 NGC 1678 S0 spiralna neaktivna 13 50NGC 1682 E S0 eliptichna neaktivna 13 18 Meteornij potikOrionidi ce meteornij potik radiant yakogo roztashovanij blizko do mezhi suzir yiv Oriona ta Bliznyukiv Meteori z cogo meteornogo potoku z yavlyayutsya v zhovtni a pik pripadaye na 20 21 zhovtnya Zgodom drugij pik aktivnosti pripadaye priblizno na 24 zhovtnya Oskilki Orion roztashovanij blizko do nebesnogo ekvatora meteori Orionidi vidno yak u pivnichnij tak i v pivdennij pivkulyah Sposterezhennya dyuat zmogu viznachiti zenitne godinne chislo yake priblizno dorivnyuye 25 meteoriv Oriyentuvannya za suzir yam OrionaOskilki suzir ya Oriona ye dosit yaskravim vono mozhe sluzhiti oriyentirom dlya poshuku inshih yaskravih zir na nebi Provivshi uyavnu pryamu na yakij budut roztashovani zori Rigel ta Betelgejze mozhna znajti zoryu Kastor A yaksho provesti uyavnu pryamu cherez poyas Oriona mozhna znajti Sirius najyaskravishu zoryu na nebi i u protilezhnomu napryamku zoryu Aldebaran v suzir yi Telcya Yaksho zh provesti pryamu cherez zori Bellatriks ta Betelgejze mozhna znajti zoryu Procion Betelgejze Sirius i Procion utvoryuyut legko vpiznavanij asterizm Zimovogo trikutnika dlya pivdennoyi pivkuli litnogo DzherelaUkrayinskij radyanskij enciklopedichnij slovnik Kiyiv 1986 Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 26 serpnya 2013 Arhiv originalu za 2 travnya 2016 Procitovano 26 serpnya 2013 Arhiv originalu za 20 serpnya 2014 Procitovano 1 lipnya 2013 Arhiv originalu za 7 chervnya 2016 Procitovano 26 chervnya 2013 Znojko O P Mifi Kiyivskoyi zemli ta podiyi starodavni K Molod 1989 R Byuvell E Dzhilbert Sekrety piramid Tajna Oriona z dzherela 1 chervnya 2009 Arhiv originalu za 10 veresnya 2013 Procitovano 4 lipnya 2013 Arhiv originalu za 9 bereznya 2016 Procitovano 4 lipnya 2013 Arhiv originalu za 7 bereznya 2016 Procitovano 28 lipnya 2013 Ajk Arhiv originalu za 6 bereznya 2016 Procitovano 28 lipnya 2013 Bibliya Knigi svyashennogo pisannya starogo ta novogo zavitu Vidannya Kiyivskoyi Patriarhiyi UPC KP 2004 r Asterisms Guide to Star Patterns in the Sky Constellation Guide www constellation guide com Procitovano 18 lyutogo 2024 Ian 14 lipnya 2020 Orion Constellation Facts Information History amp Definition The Nine Planets amer Procitovano 18 lyutogo 2024 Asterism vs Constellation What Are They and What s The Difference USVAO usvao org amer 23 kvitnya 2022 Procitovano 18 lyutogo 2024 Alnitak Stars astro illinois edu Procitovano 16 travnya 2012 Alnilam Jim Kaler s Stars University of Illinois at Urbana Champaign 2009 originalu za 24 listopada 2011 Procitovano 28 listopada 2011 Mintaka Jim Kaler s Stars University of Illinois at Urbana Champaign 2009 originalu za 24 listopada 2011 Procitovano 28 listopada 2011 Dolan Chris Arhiv originalu za 7 grudnya 2011 Procitovano 28 listopada 2011 Orion s Sword Constellation Guide www constellation guide com amer Procitovano 18 lyutogo 2024 Orion s Sword Asterism Completing the Celestial Hunter s Getup The Planets amer Procitovano 18 lyutogo 2024 eSky Orion s Shield www glyphweb com Procitovano 18 lyutogo 2024 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 28 serpnya 2013 Arhiv originalu za 14 serpnya 2013 Procitovano 28 serpnya 2013 Samus N N Durlevich O V ta in 2009 VizieR Online Data Catalog General Catalogue of Variable Stars Samus 2007 2013 VizieR On line Data Catalog B GCVS Originally Published in 2009yCat 102025S 1 Bibcode 2009yCat 102025S Hummel C A Rivinius Th Nieva M F Stahl O Belle G van Zavala R T 1 chervnya 2013 Dynamical mass of the O type supergiant in z Orionis A Astronomy amp Astrophysics angl T 554 s A52 doi 10 1051 0004 6361 201321434 ISSN 0004 6361 Procitovano 1 sichnya 2024 Orion Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 333 ISBN 966 613 263 X Rumrill H B 1 chervnya 1936 STAR NAME PRONUNCIATION Publications of the Astronomical Society of the Pacific angl T 48 283 s 139 doi 10 1086 124681 ISSN 1538 3873 Procitovano 1 sichnya 2024 Ducati J R 1 sichnya 2002 VizieR Online Data Catalog Catalogue of Stellar Photometry in Johnson s 11 color system VizieR Online Data Catalog T 2237 Procitovano 1 sichnya 2024 Arhiv originalu za 11 lyutogo 2019 Procitovano 13 veresnya 2013 Arhiv originalu za 23 veresnya 2013 Procitovano 8 veresnya 2013 Arhiv originalu za 19 chervnya 2013 Procitovano 8 veresnya 2013 Arhiv originalu za 22 veresnya 2013 Procitovano 8 veresnya 2013 Arhiv originalu za 7 veresnya 2013 Procitovano 7 veresnya 2013 PDF Arhiv originalu PDF za 23 sichnya 2022 Procitovano 7 veresnya 2013 Arhiv originalu za 15 chervnya 2013 Procitovano 15 veresnya 2013 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 21 bereznya 2022 Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2013 Procitovano 27 zhovtnya 2013 trapezium cluster simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 Subr Ladislav Kroupa Pavel Baumgardt Holger 20 veresnya 2012 CATCH ME IF YOU CAN IS THERE A RUNAWAY MASS BLACK HOLE IN THE ORION NEBULA CLUSTER The Astrophysical Journal T 757 1 s 37 doi 10 1088 0004 637X 757 1 37 ISSN 0004 637X Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 1980 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 1981 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 2169 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 1662 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 2175 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 2194 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 Dietrich J P 2008 07 Disentangling Visibility and Self Promotion Bias in the arXiv astro ph Positional Citation Effect Publications of the Astronomical Society of the Pacific T 120 869 s 801 804 doi 10 1086 589836 ISSN 0004 6280 Procitovano 18 lyutogo 2024 Piatti A E Claria J J Ahumada A V 21 kvitnya 2003 The relatively young and metal poor Galactic open cluster NGC 2194 Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 340 4 s 1249 1260 doi 10 1046 j 1365 8711 2003 06365 x ISSN 0035 8711 Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 2186 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 1977 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 ngc 1924 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 ngc 1713 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 ngc 1671 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 ngc 1684 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 ngc 1691 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 ngc 1729 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 ngc 1843 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 ngc 2110 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 1875 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 1819 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 1740 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 1678 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 NGC 1682 simbad harvard edu Procitovano 18 lyutogo 2024 Meteor Showers Online Observing the Orionids angl Arhiv originalu za 17 lyutogo 2017 Procitovano 17 de fevereiro de 2017 Levy 2008 Marett Crosby 2013 Falkner 2011PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Orion suzir ya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Orion suzir ya wikisky org Orion 8 bereznya 2009 u Wayback Machine Div takozhSpisok zir suzir ya Oriona Poyas Oriona Mech Oriona Shit Oriona88 suchasnih suzir yivAndromeda Bliznyata Velika Vedmedicya Velikij Pes Viznichij Vitrila Vovk Vodolij Volopas Volossya Veroniki Voron Gerkules Gidra Godinnik Golub Gonchi Psi Delfin Diva Drakon Eridan Yedinorig Zhertovnik Zhivopisec Zhiraf Zhuravel Zayec Zmiyenosec Zmiya Zolota Riba Indianec Kassiopeya Kit Kil Kozorig Kompas Korma Kosinec Lebid Lev Letyucha Riba Lisichka Lira Mala Vedmedicya Malij Kin Malij Lev Malij Pes Mikroskop Muha Nasos Oven Oktant Orel Orion Pavich Pegas Persej Pivdenna Gidra Pivdenna Korona Pivdenna Riba Pivdennij Trikutnik Pivdennij Hrest Pivnichna Korona Pich Rajskij Ptah Rak Ribi Ris Rizec Sekstant Sitka Skorpion Skulptor Stolova Gora Strila Strilec Teleskop Telec Terezi Trikutnik Tukan Feniks Hameleon Centavr Cefej Cirkul Chasha Shit Yashirka

Дата публікації:
Топ