Трапеція Оріона, або Скупчення Трапеція Оріона — компактне Розсіяне скупчення зір, що розташоване у самому серці Туманності Оріона.
Розсіяне скупчення | |
---|---|
![]() інфрачервоному світлі (праворуч) відзнята космічним телескопом Хаббл. Фото НАСА. інфрачервоному світлі (праворуч) відзнята космічним телескопом Хаббл. Фото НАСА. | |
Історія дослідження | |
Відкривач | Галілео Галілей |
Дата відкриття | 4 лютого 1617 |
Позначення | |
Дані спостережень (Епоха J2000) | |
Клас | ? |
Пряме піднесення | 05h 35.4m |
Схилення | −05° 27′ |
Відстань | 1.6 тисяч св. років 490 пс пк |
Видима зоряна величина (V) | 4.0 |
Видимі розміри (V) | 47 кутових секунд |
Сузір'я | Оріон |
Фізичні характеристики | |
Маса | ? кг (? M☉) |
Радіус | 10 св.р. |
VHB | ? |
Абсолютна зоряна величина (V) | |
Приблизний вік | 3 × 105 років |
Інші властивості |
Відкриття
Скупчення відкрив Галілео Галілеем 4 лютого 1617 року, коли замалював відносне розташування трьох зір трапеції ((A), (C), (D)), не звертаючи уваги на навколишню туманність. Про існування четвертої компоненти (B) було повідомлено відразу кількома спостерігачами у 1673 році. Інші компоненти скупчення були відкриті пізніше. На 1888 рік було відомо, що скупчення налічує вісім компонент, кілька з яких утворюють подвійні зорі.
На сьогоднішній день, спостерігаючи небо в аматорський телескоп з апертурою 12-15 см при гарному небі можна вирізнити до шести зір даного скупчення.
Фізичні характеристики
Трапеція Оріона є досить молодим розсіяним скупченням, що народилося безпосередньо в Туманності Оріона. П'ять найбільших зір мають масу близько 15—30 M☉. Вони розташовані в межах сфери діаметром близько 1,5 світлових років і дають основний вклад в освітлення оточуючої їх туманності. За своїми кінематичними характеристиками Трапецію Оріона можна розглядати як складову значно більшого скупчення — Туманності Оріона, яке має в діаметрі 20 світлових років і містить близько 2000 зір.
Інфрачервоні зображення Трапеції Оріона дають можливість краще побачити газопилові хмари Туманності Оріона й виявити розташування багатьох інших компонент скупчення. Більше половини зір у межах цього скупчення утворилися «нещодавно» й мають протопланетні диски, з яких згодом можуть утворитися планетні системи. У межах скупчення астрономи виявили також кілька коричневих карликів зі значним власним рухом, достатнім, щоб залишити скупчення.
Ідентифікування
Найлегше ототожнити скупчення можна за чотирма його найяскравішими зорями: їх позначають A, B, C та D (у порядку зростання їх прямого піднесення), вони утворюють чотирикутник у вигляді трапеції. Найяскравішою з них є зоря C з видимою величиною 5,13, що відома як Θ1 Оріона C. Компоненти A та B, як виявилось, є затемнювано подвіними зорями.
Галерея
- Ототожнення зір у Трапеції Оріона
- В даній області Туманності Оріона можна спостерігати «бульбашки» та «арки» сформовані в процесі народження зір Трапеції Оріона, коли випромінювання, потоки заряджених частинок та викинутого зорями газу «видували» газ та пил з околиць зір створюючи у міжзоряному просторі бульбашкоподібні форми.
- Одним з компонентів кластера (Theta1 Orionis F, внизу зліва) є подвійна зоря.
- Фото Туманності Оріона зроблене Chandra X-ray Observatory.
- Більша деталізація ядра туманності, що показує трапецію в контексті навколишніх туманностей.
- Ядро туманності з усіма ідентифікованими зорями.
Примітки
- Галілео Галілей (1610). (лат.). Венеція. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 18 жовтня 2019.
- Том Поп та Джім Мошер (17 березня 2006). . Архів оригіналу за 30 січня 2008.
Читачі дивувалися з того, що в своїх текстах Галілео Галілей не згадав про існування туманності, яка оточує ці зорі й відома зараз як (M42)... Як сам Галілей згодом пояснював в Sidereus Nuncius, він вважав, що коли неозброєним оком ми бачимо туманність, а в його телескоп вона виявляється скупченням зір, то, відповідно, туманність, яку видно в його телескоп, також може виявитися скупченням зір, якщо спостерігати її в більший телескоп. Тобто, будь-які дифузні об'єкти, видимі у телескоп, він пояснював недоліками (обмеженнями) телескопу. Тому він не надавав їм якогось значення й не вважав за потрібне їх описувати.
- Lodriguss, Jerry. The Trapezium, Theta Orionis. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 6 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 15 січня 2016.
Для додаткового читання
- Lada, E. A.; et al. (1996). Навколозоряні диски у скупченні Трапеції Оріона. Bulletin of the American Astronomical Society. 28: 1342. Bibcode:1996AAS...189.5301L.
- Poveda, Arcadio; et al. (2005). Низькомасивні зорі, що покидають скупчення Трапеція Оріона. Astrophysical Journal. 627 (1): L61—L64. arXiv:astro-ph/0506002. Bibcode:2005ApJ...627L..61P. doi:10.1086/432053.
Посилання
- Обсерваторія Чандра відкрила гарячі зорі в Трапеції Оріона [ 7 квітня 2011 у Wayback Machine.], MIT Прес-реліз, 2000. (англ.)
- Детальний опис Трапеції Оріона [ 5 листопада 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- (Астрономічне зображення Дня) - В центрі Трапеції Оріона [ 16 квітня 2010 у Wayback Machine.] 2 березня 2003
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Трапеція Оріона |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет