Блакитні приблуди

Блаки́тні приблу́ди (також блакитні бродяги, англ. blue straggler) — нечисленні зорі розсіяних та кулястих зоряних скупчень, які на діаграмі Герцшпрунга—Рассела розташовані на продовжені головної послідовності вище точки повороту (у бік гарячих зір) .

Ескіз діаграми Герцшпрунга—Рассела для кулястого скупчення на якому показано «блакитних приблуд».

Це відео показує рух блакитних мандруючих зірок у кулястих скупченнях з плином часу.

Зображення NGC 6397 зроблене космічним телескопом Габбл, на зображенні є ціла низка яскравих «блакитних приблуд».

Блакитні приблуди було відкрито Еланом Сендиджем 1953 року під час фотометричних досліджень кулястого скупчення M3.

Подібність кінематичних параметрів та хімічного складу свідчить, що блакитні приблуди справді належать до зоряних скупчень, а не просто проектуються на них.

Оскільки блакитні приблуди розташовані на головній послідовності вище точки повороту, то, за сучасними уявленнями, їх маса перевищує масу інших зір головної послідовності. У той же час відповідно до теорії зоряної еволюції такі масивні зорі вже мали б проеволюціонувати й перейти з головної послідовності на відгалуження гігантів. З цього випливає, що вони не могли утворитися разом з іншими зорями скупчення, та, імовірно, сформувалися набагато пізніше. Проте це суперечить уявленням, відповідно до яких у скупченнях майже немає міжзоряного газу, з якого могли б формуватися зорі, і процес зореутворення там давно скінчився.

Для пояснення феномену блакитних приблуд запропоновано декілька гіпотез, з яких поширення набули дві:

• явище блакитних приблуд пояснюють інтенсивними процесами перемішування речовини цих зір. У такому випадку тривалість перебування зорі на стадії спалювання водню суттєво збільшується й зоря затримується на головній послідовності значно довше, ніж зорі, що еволюціонують без перемішування. Однак причини такого посиленого перемішування (для окремих зір) залишаються не зовсім зрозумілими;
• за іншою поширеною гіпотезою вважається, що блакитні приблуди — це зорі, маса яких збільшилася: або внаслідок перетікання речовини з інших зір, наприклад, у подвійних системах, або внаслідок зіткнення зір.

Джерела

1. . Hubble Site. NASA. 7 серпня 2003. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 21 січня 2010.
2. Sandage, Allan (1953). . The Astronomical Journal. 58: 61—75. doi:10.1086/106822. Архів оригіналу за 6 січня 2016. Процитовано 17 червня 2010. (англ.)
3. John Noble Wilford (27 серпня 1991). . Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 17 червня 2010.
4. Блакитні бродяги // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 56. — .

Додаткові посилання

1. Astronomy Picture of the Day: Blue Stragglers In NGC 6397 [ 28 травня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)