Націона́льний теа́тр і́мені Міха́я Еміне́ску (рум. Teatrul Național «Mihai Eminescu») — драматичний театр у місті Кишиневі (Молдова) розташований у будівлі на бульварі Штефан чел Маре ші Сфинт, № 79.
Національний театр імені Міхая Емінеску | ||||
---|---|---|---|---|
47°01′18″ пн. ш. 28°50′10″ сх. д. / 47.02172900002777567° пн. ш. 28.83619300002778019° сх. д.Координати: 47°01′18″ пн. ш. 28°50′10″ сх. д. / 47.02172900002777567° пн. ш. 28.83619300002778019° сх. д. | ||||
Країна | Молдова | |||
Місто | ||||
Назва на честь (епонім) | Міхай Емінеску | |||
Тип | театр | |||
Статус спадщини | d[1] d[1] | |||
Ідентифікатори і посилання | ||||
EUTA theatre ID | 6290 | |||
| ||||
Національний театр імені Міхая Емінеску у Вікісховищі |
Історія
Передісторія
10 жовтня 1920 року з ініціативи групи діячів місцевої інтелігенції та громадських активістів на чолі з міністром Бессарабії в румунському уряді Сергіу Т. Ніце, у Кишиневі був заснований перший у Бессарабії стаціонарний румунський театр. Крім Ніце фундаторами закладу стали румунський історик Штефан Чобану, письменники: Ніколає Н. Белдічану, Ніколає Белдіман, Леон Донічі та режисер Георге Міту Думітріу. Дебютом стала вистава «Fântâna Blanduziei» за Васіле Александрі. Трупа театру пропрацювала один сезон, поставивши 25 спектаклів. У 1922 році на вимогу Міністерства культури було розроблено проєкт створення постійної трупи Міністерства мистецтв по Бессарабії, Буковині та Трансільванії. Бухарестським акторам Василе Леонеску та Костянтину Меркулеску доручили реорганізацію театру у Кишиневі. Новий його склад поставив на сцені як оригінальні п'єси, так і твори класичної французької, італійської, російської, норвезької драматургії.
Протягом десятиліття директорами Національного театру в Кишиневі були Георге Топирчану, Корнеліу Сакел Ареску, Іон Лівеску. Славу першому професійному театру у Кишиневі створювали актори Еміль Ботта, Штефан Брабореску, Серджіу Кужбе, Мішу Фотіно. Наказом міністерства у 1935 році театр був закритий «з фінансових причин».
Радянський період
Сучасний театр створений у 1933 році у Тирасполі під назвою Перший молдавський драматичний театр. У 1939 році став музично-драматичним. У 1940 році, після приєднання Бессарабії до СРСР, переведений до Кишинева. Під час німецько-радянської війни частина трупи пішла на фронт, частина, що залишилася, евакуювалася; актори вступили у молдавський ансамбль пісні та танцю, у концертні бригади, які обслуговували військові частини. У 1943 році трупа зібралася у місті Марах Туркменської РСР, відновила свою творчу діяльність і у 1944 році повернулася до звільненого від окупації Кишинева.
При театрі були організовані у 1945 році — балетна та у 1947 році — оперна студії. У 1955—1957 працював як Молдавський театр опери, балету та драми. 1957 року театру присвоєне ім'я Олександра Пушкіна. У 1960 році, після участі у Декаді молдавської літератури та мистецтва у Москві, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. 1974 року театру присвоєне звання академічного.
Від 1988 року театр дістав назву на честь румунського класика Міхая Емінеску.
Незалежна Молдова
Від липня 1994 року, після творчого конкурсу, театр офіційно отримав статус Національного. Вистави театру здобули симпатії публіки на престижних театральних оглядах:
- Фестивалі імені І. Л. Караджіале (Бухарест, 1993 та 1994);
- Фестивалі європейських шкіл театру (Тиргу-Муреш, 1994);
- Фестивалі комедії у Бухаресті (1995);
- Фестивалі імені А. П. Чехова (Москва, 1998);
- Фестивалі «Divadelna Nitra'98» (Словаччина);
- Фестивалі «Золотий лев» (Львів 1998);
- Фестивалі комедії у Васлуї (Румунія, 2000, 2005, 2008);
- Гала-святі національних театрів (Клуж-Напока, 2000);
- Фестивалі експериментального театру (Каїр, 1996, 2001, 2005).
Репертуар
За роки свого існування театр поставив багато п'єс із класичної і сучасної національної драматургії, а також зарубіжних авторів, зокрема:
- «Перемога» (1933);
- «Міжбур'я» (1933);
- «Стася» Россовського (1934);
- Миколи Гоголя (1934);
- Олександра Островського (1935);
- «Два світи» (1936);
- «На дні» Максима Горького (1936);
- «Ревізор» Миколи Гоголя (1937);
- Олександра Островського (1937);
- «Коли стигне виноград» групи авторів (1937);
- «Гайдуки» (1937);
- Костянтина Треньова (1938);
- «Назар Стодоля» Тараса Шевченка (1938);
- «Земля» (1939);
- «Котовський» Юрія Дольда (1939);
- «Штефан Битке» Лева Барського (1941);
- «Одруження Фігаро» П'єра Бомарше (1941);
- «Руські люди» Костянтина Симонова (1944);
- «Травнева ніч» за Миколою Гоголем (1945);
- Олександра Островського (1946);
- Миколи Погодіна (1947);
- «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського (1947);
- Бориса Асаф'єва (1947);
- «Весілля в Малинівці» Бориса Александрова (1947);
- Сергія Василенка (1948);
- «Фауст» Шарля Гуно (1948);
- «Закон честі» (1948);
- Карло Ґольдоні (1948);
- «Татарбунарське повстання» Рис і Кравцева (1949);
- Олександра Островського (1949);
- «Світло» Андрія Лупана (1949);
- Антона Рубінштейна (1949);
- «Вільний вітер» Ісака Дунаєвського (1949);
- «Особняк у провулку» (1950);
- «Калиновий гай» Олександра Корнійчука (1950);
- «Трембіта» Юрія Мілютіна (1950);
- «Дівиці-красуні» (1952);
- «Пісня про Лепушницю» (1952);
- «Загублений лист» Йона Караджале (1952);
- «Вороги» Максима Горького (1952);
- «Весілля з посагом» (1953);
- Миколи Погодіна (1953);
- «Марійчине щастя» і (1953);
- «Чарівна булава» Лівіу Деляну (1953);
- «Килим Іляни» Леоніда Корняну (1953);
- «Сергій Лазо» (1953);
- Олександра Островського (1954);
- «Грозован» Давида Гершфельда (1955);
- «Шукачі щастя» Васильєва (1955);
- «Дівчина щастя шукала» за Ольгою Кобилянською (1955);
- «Тартюф» Мольєра (1955);
- «Роки блукань» Олексія Арбузова (1955);
- «Людина та вовк» (1956);
- «Синзяна та Пепеля» Васіле Александрі (1956);
- «Заради сімейного вогнища» Івана Франка (1956);
- «Свекруха з трьома невістками» за Йоном Крянге (1957);
- «Гіркота кохання» Леоніда Корняну (1957);
- «Розлом» Бориса Лавреньова (1957);
- «Гроза» Олександра Островського (1958);
- «Овідій» Васіле Александрі (1958, 1969);
- «Вируючий Дунай» Єміліана Букова (1958);
- «Нелітаючі пташки» Рахміла Портного (1959);
- Афанасія Салинського (1959);
- Льва Толстого (1960);
- «Колесо часу» Андрія Лупана (1961);
- «Король Лір» Вільяма Шекспіра (1961);
- «Фауст і смерть» Олександра Левади (1961);
- «Каса маре» Йона Друце (1962);
- «Фараони» Олексія Коломійця (1962);
- Бертольда Брехта
- «Не робіть мені добра!» (1963);
- «Два життя і третє» (1963);
- «Тригрошова опера» Бертольда Брехта (1964);
- «Яський карнавал» Васіле Александрі (1969);
- «Птахи нашої молодості» Йона Друце (1973);
- «Голова» Дмитра Матковського (1975);
- «Батько» Дмитра Матковського (1979);
- «Жайворонок» Жана Ануя (1979).
Колектив
До першої трупи у 1933 році увійшли випускники Молдавської студії Одеського театрального інституту. Протягом 1937—1939 років колектив поповнювався випускниками цього ж навчального закладу; у 1952 році — у 1954 році — Ленінградського театрального училища; у 1961, 1964 роках — Інституту мистецтв імені Гавриїла Музическу; у 1969 році — Державного інституту театрального мистецтва.
У трупі працювали: народні артисти СРСР Домініка Дарієнко, Євген Уреке, Кирило Штирбул, Мефодій Апостолов, Петро Баракчі, , Катерина Казімірова, Костянтин Константинов, , , Таїсія К. Шаєва, , , Олімпій Ф. Руснак, Ф. Т. Торпан, Валентина Садовська; художником — ; головними режисерами — , з 1963 року — Валерій Купча; головним балетмейстром — Н. П. Колокольников, диригентом — Ф. Євтодієнко, хормейстром — Є. Богдановська.
Будівля театру
Будівля театру має статус пам'ятки мистецтва, архітектури та історії національного значення і внесена до Реєстру пам'яток історії та культури міста Кишинева за ініціативою Академії наук Молдови.
Перша будівля була зведена на початку 1930-х в стилі неокласицизму, але у зв'язку з економічною кризою будівництво законсервували. У 1949—1953 роках виконано проєкт під керівництвом архітектора Галаджеви з об'єднання тресту «Театрпроєкт», інтер'єри та фасади — під керівництвом архітекторів В. Ф. Смирнова та В. П. Александрова зі збереженням міжвоєнних форм і стилістики. Будівництво будівлі театру було завершено навесні 1954 року.
Будівля театру, зведена на трьох рівнях, останній з яких є пентхаусом, стоїть на підвалі, займає кут кварталу, який колись був зарезервований для поліцейської площі, і збоку межує з вулицею Міхая Емінеску. Споруда розташована з відступом від лінії бульвару, з головним входом, піднятим на подіум сходів, що надає будівдлі загалом монументальності.
Театр у плані прямокутний, з вузьким фасадом, перпендикулярним до бульвару Штефана чел Маре. У просторовій композиції театру домінує циліндричний об'єм, оточений з трьох боків балконами, просторами фойє та коридорів, увінчаних сферичним куполом.
Головний фасад вирішено монументально, з розташованим на осі симетрії центральним портиком, утвореним чотирма колонами коринфського ордеру, фланкованими двома квадратними в розрізі колонами, вирішеними в тому ж стилістичному ключі, на які спирається трикутний фронтон. Різьблений рельєф тимпану, виконаний скульптором Л. Дубиновським, зник під час останньої перебудови. Бічні фасади мають симетричну композицію, з центральними портиками з шести колон посередині фасадів, з ризалітами, увінчаними трикутними фронтонами, які мають бічні входи до будівлі.
Театральна зала, розташована в центрі будівлі, має круглу конфігурацію, перекрита куполом, на поверхні якого за ескізами художника Л. П. Григоращенка було виконано розписи. Ложі та балкони повторюють конфігурацію залу, розташовуючись по периметру, до якого ведуть монументальні сходи з трьома пандусами та сходами, розташованими по кутах квадрата, обмеженого четвертим залом. Два другорядні бічні входи, розташовані з півдня та з півночі, ведуть прямо з вулиці та суміжної площі у фойє театру. Два інші входи, розташовані симетрично описаним вище, ведуть зі сторони сцени, до кімнат адміністрації, гримерок, складів з реквізитом тощо.
Примітки
- Registrul Monumentelor Republicii Moldova
- Национальный театр «Михай Еминеску» / Moldovenii.md. (рос.)
- . Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 17 лютого 2023.
- Ștefan cel Mare, 79. Teatrul Național de Dramă "Mihai Eminescu". monument.sit.md. Процитовано 17 грудня 2017.
Література
- . Молдавский музыкально-драматический театр (Молдавский государственный ордена Трудового Красного Знамени музыкально-драматический театр им. А. С. Пушкина) // Театральная энциклопедия. Том III / Глав. ред. — Москва: Советская энциклопедия, 1964. Стовп. 882—883. (рос.);
- Молдавский театр музыкально-драматический им. А. С. Пушкина // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- . Молдавский государственный академический музыкально-драматический театр им. А. С. Пушкина // Советская Молдавия : краткая энциклопедия / гл. ред. И. К. Вартичан. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 397. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Naciona lnij tea tr i meni Miha ya Emine sku rum Teatrul Național Mihai Eminescu dramatichnij teatr u misti Kishinevi Moldova roztashovanij u budivli na bulvari Shtefan chel Mare shi Sfint 79 Nacionalnij teatr imeni Mihaya Eminesku 47 01 18 pn sh 28 50 10 sh d 47 02172900002777567 pn sh 28 83619300002778019 sh d 47 02172900002777567 28 83619300002778019 Koordinati 47 01 18 pn sh 28 50 10 sh d 47 02172900002777567 pn sh 28 83619300002778019 sh d 47 02172900002777567 28 83619300002778019 Krayina MoldovaMisto KishinivNazva na chest eponim Mihaj EmineskuTip teatrStatus spadshini d 1 d 1 Identifikatori i posilannyaEUTA theatre ID 6290 Nacionalnij teatr imeni Mihaya Eminesku u VikishovishiIstoriyaPeredistoriya 10 zhovtnya 1920 roku z iniciativi grupi diyachiv miscevoyi inteligenciyi ta gromadskih aktivistiv na choli z ministrom Bessarabiyi v rumunskomu uryadi Sergiu T Nice u Kishinevi buv zasnovanij pershij u Bessarabiyi stacionarnij rumunskij teatr Krim Nice fundatorami zakladu stali rumunskij istorik Shtefan Chobanu pismenniki Nikolaye N Beldichanu Nikolaye Beldiman Leon Donichi ta rezhiser George Mitu Dumitriu Debyutom stala vistava Fantana Blanduziei za Vasile Aleksandri Trupa teatru propracyuvala odin sezon postavivshi 25 spektakliv U 1922 roci na vimogu Ministerstva kulturi bulo rozrobleno proyekt stvorennya postijnoyi trupi Ministerstva mistectv po Bessarabiyi Bukovini ta Transilvaniyi Buharestskim aktoram Vasile Leonesku ta Kostyantinu Merkulesku doruchili reorganizaciyu teatru u Kishinevi Novij jogo sklad postaviv na sceni yak originalni p yesi tak i tvori klasichnoyi francuzkoyi italijskoyi rosijskoyi norvezkoyi dramaturgiyi Protyagom desyatilittya direktorami Nacionalnogo teatru v Kishinevi buli George Topirchanu Korneliu Sakel Aresku Ion Livesku Slavu pershomu profesijnomu teatru u Kishinevi stvoryuvali aktori Emil Botta Shtefan Braboresku Serdzhiu Kuzhbe Mishu Fotino Nakazom ministerstva u 1935 roci teatr buv zakritij z finansovih prichin Radyanskij period Suchasnij teatr stvorenij u 1933 roci u Tiraspoli pid nazvoyu Pershij moldavskij dramatichnij teatr U 1939 roci stav muzichno dramatichnim U 1940 roci pislya priyednannya Bessarabiyi do SRSR perevedenij do Kishineva Pid chas nimecko radyanskoyi vijni chastina trupi pishla na front chastina sho zalishilasya evakuyuvalasya aktori vstupili u moldavskij ansambl pisni ta tancyu u koncertni brigadi yaki obslugovuvali vijskovi chastini U 1943 roci trupa zibralasya u misti Marah Turkmenskoyi RSR vidnovila svoyu tvorchu diyalnist i u 1944 roci povernulasya do zvilnenogo vid okupaciyi Kishineva Pri teatri buli organizovani u 1945 roci baletna ta u 1947 roci operna studiyi U 1955 1957 pracyuvav yak Moldavskij teatr operi baletu ta drami 1957 roku teatru prisvoyene im ya Oleksandra Pushkina U 1960 roci pislya uchasti u Dekadi moldavskoyi literaturi ta mistectva u Moskvi nagorodzhenij ordenom Trudovogo Chervonogo Prapora 1974 roku teatru prisvoyene zvannya akademichnogo Vid 1988 roku teatr distav nazvu na chest rumunskogo klasika Mihaya Eminesku Nezalezhna Moldova Vid lipnya 1994 roku pislya tvorchogo konkursu teatr oficijno otrimav status Nacionalnogo Vistavi teatru zdobuli simpatiyi publiki na prestizhnih teatralnih oglyadah Festivali imeni I L Karadzhiale Buharest 1993 ta 1994 Festivali yevropejskih shkil teatru Tirgu Muresh 1994 Festivali komediyi u Buharesti 1995 Festivali imeni A P Chehova Moskva 1998 Festivali Divadelna Nitra 98 Slovachchina Festivali Zolotij lev Lviv 1998 Festivali komediyi u Vasluyi Rumuniya 2000 2005 2008 Gala svyati nacionalnih teatriv Kluzh Napoka 2000 Festivali eksperimentalnogo teatru Kayir 1996 2001 2005 RepertuarZa roki svogo isnuvannya teatr postaviv bagato p yes iz klasichnoyi i suchasnoyi nacionalnoyi dramaturgiyi a takozh zarubizhnih avtoriv zokrema Peremoga 1933 Mizhbur ya 1933 Stasya Rossovskogo 1934 Mikoli Gogolya 1934 Oleksandra Ostrovskogo 1935 Dva sviti 1936 Na dni Maksima Gorkogo 1936 Revizor Mikoli Gogolya 1937 Oleksandra Ostrovskogo 1937 Koli stigne vinograd grupi avtoriv 1937 Gajduki 1937 Kostyantina Trenova 1938 Nazar Stodolya Tarasa Shevchenka 1938 Zemlya 1939 Kotovskij Yuriya Dolda 1939 Shtefan Bitke Leva Barskogo 1941 Odruzhennya Figaro P yera Bomarshe 1941 Ruski lyudi Kostyantina Simonova 1944 Travneva nich za Mikoloyu Gogolem 1945 Oleksandra Ostrovskogo 1946 Mikoli Pogodina 1947 Yevgenij Onyegin Petra Chajkovskogo 1947 Borisa Asaf yeva 1947 Vesillya v Malinivci Borisa Aleksandrova 1947 Sergiya Vasilenka 1948 Faust Sharlya Guno 1948 Zakon chesti 1948 Karlo Goldoni 1948 Tatarbunarske povstannya Ris i Kravceva 1949 Oleksandra Ostrovskogo 1949 Svitlo Andriya Lupana 1949 Antona Rubinshtejna 1949 Vilnij viter Isaka Dunayevskogo 1949 Osobnyak u provulku 1950 Kalinovij gaj Oleksandra Kornijchuka 1950 Trembita Yuriya Milyutina 1950 Divici krasuni 1952 Pisnya pro Lepushnicyu 1952 Zagublenij list Jona Karadzhale 1952 Vorogi Maksima Gorkogo 1952 Vesillya z posagom 1953 Mikoli Pogodina 1953 Marijchine shastya i 1953 Charivna bulava Liviu Delyanu 1953 Kilim Ilyani Leonida Kornyanu 1953 Sergij Lazo 1953 Oleksandra Ostrovskogo 1954 Grozovan Davida Gershfelda 1955 Shukachi shastya Vasilyeva 1955 Divchina shastya shukala za Olgoyu Kobilyanskoyu 1955 Tartyuf Molyera 1955 Roki blukan Oleksiya Arbuzova 1955 Lyudina ta vovk 1956 Sinzyana ta Pepelya Vasile Aleksandri 1956 Zaradi simejnogo vognisha Ivana Franka 1956 Svekruha z troma nevistkami za Jonom Kryange 1957 Girkota kohannya Leonida Kornyanu 1957 Rozlom Borisa Lavrenova 1957 Groza Oleksandra Ostrovskogo 1958 Ovidij Vasile Aleksandri 1958 1969 Viruyuchij Dunaj Yemiliana Bukova 1958 Nelitayuchi ptashki Rahmila Portnogo 1959 Afanasiya Salinskogo 1959 Lva Tolstogo 1960 Koleso chasu Andriya Lupana 1961 Korol Lir Vilyama Shekspira 1961 Faust i smert Oleksandra Levadi 1961 Kasa mare Jona Druce 1962 Faraoni Oleksiya Kolomijcya 1962 Bertolda Brehta Ne robit meni dobra 1963 Dva zhittya i tretye 1963 Trigroshova opera Bertolda Brehta 1964 Yaskij karnaval Vasile Aleksandri 1969 Ptahi nashoyi molodosti Jona Druce 1973 Golova Dmitra Matkovskogo 1975 Batko Dmitra Matkovskogo 1979 Zhajvoronok Zhana Anuya 1979 KolektivGolovna kategoriya Personaliyi Nacionalnij teatr imeni Mihaya Eminesku Do pershoyi trupi u 1933 roci uvijshli vipuskniki Moldavskoyi studiyi Odeskogo teatralnogo institutu Protyagom 1937 1939 rokiv kolektiv popovnyuvavsya vipusknikami cogo zh navchalnogo zakladu u 1952 roci u 1954 roci Leningradskogo teatralnogo uchilisha u 1961 1964 rokah Institutu mistectv imeni Gavriyila Muzichesku u 1969 roci Derzhavnogo institutu teatralnogo mistectva U trupi pracyuvali narodni artisti SRSR Dominika Dariyenko Yevgen Ureke Kirilo Shtirbul Mefodij Apostolov Petro Barakchi Katerina Kazimirova Kostyantin Konstantinov Tayisiya K Shayeva Olimpij F Rusnak F T Torpan Valentina Sadovska hudozhnikom golovnimi rezhiserami z 1963 roku Valerij Kupcha golovnim baletmejstrom N P Kolokolnikov dirigentom F Yevtodiyenko hormejstrom Ye Bogdanovska Budivlya teatruStara budivlya Budivlya teatru maye status pam yatki mistectva arhitekturi ta istoriyi nacionalnogo znachennya i vnesena do Reyestru pam yatok istoriyi ta kulturi mista Kishineva za iniciativoyu Akademiyi nauk Moldovi Persha budivlya bula zvedena na pochatku 1930 h v stili neoklasicizmu ale u zv yazku z ekonomichnoyu krizoyu budivnictvo zakonservuvali U 1949 1953 rokah vikonano proyekt pid kerivnictvom arhitektora Galadzhevi z ob yednannya trestu Teatrproyekt inter yeri ta fasadi pid kerivnictvom arhitektoriv V F Smirnova ta V P Aleksandrova zi zberezhennyam mizhvoyennih form i stilistiki Budivnictvo budivli teatru bulo zaversheno navesni 1954 roku Velika zala Budivlya teatru zvedena na troh rivnyah ostannij z yakih ye penthausom stoyit na pidvali zajmaye kut kvartalu yakij kolis buv zarezervovanij dlya policejskoyi ploshi i zboku mezhuye z vuliceyu Mihaya Eminesku Sporuda roztashovana z vidstupom vid liniyi bulvaru z golovnim vhodom pidnyatim na podium shodiv sho nadaye budivdli zagalom monumentalnosti Teatr u plani pryamokutnij z vuzkim fasadom perpendikulyarnim do bulvaru Shtefana chel Mare U prostorovij kompoziciyi teatru dominuye cilindrichnij ob yem otochenij z troh bokiv balkonami prostorami fojye ta koridoriv uvinchanih sferichnim kupolom Golovnij fasad virisheno monumentalno z roztashovanim na osi simetriyi centralnim portikom utvorenim chotirma kolonami korinfskogo orderu flankovanimi dvoma kvadratnimi v rozrizi kolonami virishenimi v tomu zh stilistichnomu klyuchi na yaki spirayetsya trikutnij fronton Rizblenij relyef timpanu vikonanij skulptorom L Dubinovskim znik pid chas ostannoyi perebudovi Bichni fasadi mayut simetrichnu kompoziciyu z centralnimi portikami z shesti kolon poseredini fasadiv z rizalitami uvinchanimi trikutnimi frontonami yaki mayut bichni vhodi do budivli Teatralna zala roztashovana v centri budivli maye kruglu konfiguraciyu perekrita kupolom na poverhni yakogo za eskizami hudozhnika L P Grigorashenka bulo vikonano rozpisi Lozhi ta balkoni povtoryuyut konfiguraciyu zalu roztashovuyuchis po perimetru do yakogo vedut monumentalni shodi z troma pandusami ta shodami roztashovanimi po kutah kvadrata obmezhenogo chetvertim zalom Dva drugoryadni bichni vhodi roztashovani z pivdnya ta z pivnochi vedut pryamo z vulici ta sumizhnoyi ploshi u fojye teatru Dva inshi vhodi roztashovani simetrichno opisanim vishe vedut zi storoni sceni do kimnat administraciyi grimerok skladiv z rekvizitom tosho PrimitkiRegistrul Monumentelor Republicii Moldova Nacionalnyj teatr Mihaj Eminesku Moldovenii md ros Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 17 lyutogo 2023 Ștefan cel Mare 79 Teatrul Național de Dramă Mihai Eminescu monument sit md Procitovano 17 grudnya 2017 Literatura Moldavskij muzykalno dramaticheskij teatr Moldavskij gosudarstvennyj ordena Trudovogo Krasnogo Znameni muzykalno dramaticheskij teatr im A S Pushkina Teatralnaya enciklopediya Tom III Glav red Moskva Sovetskaya enciklopediya 1964 Stovp 882 883 ros Moldavskij teatr muzykalno dramaticheskij im A S Pushkina Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t gl red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros Moldavskij gosudarstvennyj akademicheskij muzykalno dramaticheskij teatr im A S Pushkina Sovetskaya Moldaviya kratkaya enciklopediya gl red I K Vartichan Kishinev Glavnaya redakciya Moldavskoj Sovetskoj Enciklopedii 1982 S 397 ros