Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мікроглія тип нейроглії гліальних клітин розташованої по всьому головному та спинному мозку Мікроглія становить 10 15 ус

Мікроглія

Мікроглія

Мікроглія — тип нейроглії (гліальних клітин), розташованої по всьому головному та спинному мозку. Мікроглія становить 10–15 % усіх клітин мозку. Як макрофаги-резиденти, вони діють як перша та основна форма активного імунного захисту в центральній нервовій системі (ЦНС). Мікроглія (та інші нейроглії, включаючи астроцити) поширюються у великих регіонах, що не перекриваються, по всій ЦНС. Мікроглія є ключовими клітинами в загальному обслуговуванні мозку — вони постійно «очищують» ЦНС від сенільних бляшок, пошкоджених або непотрібних нейронів і синапсів та інфекційних агентів. Оскільки ці процеси повинні бути ефективними для запобігання потенційно смертельних пошкоджень, мікроглія надзвичайно чутлива навіть до невеликих патологічних змін у ЦНС. Ця чутливість частково досягається наявністю унікальних калієвих каналів, які реагують навіть на незначні зміни позаклітинного калію. Останні дані свідчать, що мікроглія також є ключовим гравцем у підтримці нормальних функцій мозку в здорових умовах. Мікроглія також постійно контролює функції нейронів за допомогою прямих соматичних контактів і надає нейропротекторні ефекти, коли це необхідно.

Структури ендотеліальних клітин, відомі як гематоенцефалічний бар'єр, або ГЕБ, не допускають патогени з крові безпосередньо до головного та спинного мозку, з яких складається ЦНС. ГЕБ запобігає потраплянню більшості інфекцій до вразливої нервової тканини. У тому випадку, коли збудники інфекції потрапляють безпосередньо в мозок або перетинають гематоенцефалічний бар'єр, мікрогліальні клітини повинні швидко реагувати щоб зменшити запалення та знищити збудники інфекції, перш ніж вони пошкодять чутливу нервову тканину. Через недостатність антитіл (небагато антитіл досить малі, щоб пройти ГЕБ), мікроглія повинна мати можливість розпізнавати сторонні об'єкти, поглинати їх та діяти як , які активують Т-клітини .

Форми

image
Мікроглія щурів, вирощена в культурі тканин (зелений колір), разом з відростками нервових волокон (червоний колір).
image
Мікроглія у молекулярному шарі мозочка щура (червоний колір), забарвленого антитілами до IBA1/AIF1. Відростки глії Бергмана показані зеленим кольором, ДНК — синім.

Мікрогліальні клітини надзвичайно пластичні та зазнають різноманітних структурних змін залежно від місця та системних потреб. Цей рівень пластичності необхідний для виконання широкого спектру їх функцій. Здатність до трансформації відрізняє мікроглію від макрофагів, які повинні регулярно замінюватись, і забезпечує здатність мікроглії захищати ЦНС в надзвичайно короткі терміни, не викликаючи імунологічних порушень. Мікроглія приймає певну форму, або фенотип, у відповідь на місцеві умови та виявлені ними хімічні сигнали.

Генетика сенсом

Сенсоми мікроглії — відносно нова біологічна концепція, яка, мабуть, відіграє велику роль у розвитку нервової системи та її дегенерації. Сенсоми належать до унікальній групи транскриптів білка, що використовуються для розпізнавання лігандів та мікробів. Іншими словами, сенсоми — це гени, необхідні для синтезування білків, що використовуються для розпізнавання молекул в організмі. Сенсоми можна проаналізувати за допомогою різних методів, включаючи qPCR, РНК-послідовності, аналіз мікрочипів та пряме секвенування РНК. Гени, включені в сенсомний код рецепторів та трансмембранних білків на плазматичній мембрані, сильніше експресуються в мікроглії порівняно з нейронами. Цей код не включає білки, які секретуються, або трансмембранні білки, специфічні для мембранних органел, таких як ядро, мітохондрії та ендоплазматичний ретикулум. Ідентифіковано багато сенсомних генів, які кодують рецептори розпізнавання паттернів, однак серед них існує велика різноманітність. Мікроглія має сенсом подібний до інших макрофагів, однак вона має 22 унікальних гени, 16 з яких використовуються для взаємодії з ендогенними лігандами. Ці відмінності створюють унікальний мікрогліальний біомаркер, що включає понад 40 генів, включаючи P2ry12 та HEXB. DAP12, мабуть, відіграє важливу роль у взаємодії сенсорних білків, виступаючи в якості сигнального адаптера та регуляторного білка.

Регуляція генів у сенсомі має мати можливість змінюватися, щоб реагувати на потенційну шкоду. Мікроглія може взяти на себе роль нейропротектора або нейротоксина, щоб протистояти цим небезпекам. З цих причин існує припущення, що сенсом може відігравати роль у нейродегенерації. Сенсомічні гени, які активуються при старінні, в основному беруть участь у розпізнаванні інфекційних мікробних лігандів, тоді як ті, активність яких знижується, в основному беруть участь у розпізаванні ендогенних лігандів. Цей аналіз свідчить про специфічну для глії регуляцію, що сприяє нейропротекції під час природної нейродегенерації. Це контрастує зі здвигом убік її нейротоксичного впливу, який спостерігається при нейродегенеративних захворюваннях.

Сенсом також може зіграти свою роль у розвитку нервової системи. Інфекція головного мозку на початку життя призводить до формування мікроглії, гіперчутливої до подальших імунних подразників. При впливі інфекції, спостерігається активація сенсомальних генів, що беруть участь в нейрозапаленні і гальмування генів, які пов'язані з нейропластичністю. Здатність сенсому змінювати розвиток нервової тканини, однак, може використовуватись у боротьбі із захворюваннями. Делеція CX3CL1, високоекспресованого сенсомного гена, в моделях синдрому Ретта на гризунах призвело до поліпшення стану здоров'я та збільшення тривалості життя. Зниження активності Cx3cr1 у людей без синдрому Ретта пов'язане із симптомами, подібними до шизофренії. Це свідчить про те, що сенсом не тільки відіграє роль у різних порушеннях розвитку, але також вимагає ретельної регуляції, щоб підтримувати безхворобний стан.

Гілляста мікроглія

Ця форма мікрогліальних клітин зазвичай зустрічається в певних місцях у всьому мозку та спинному мозку за відсутності чужорідного матеріалу або відмираючих клітин. Ця «мікроглія у стані спокою» складається з довгих відгалужень і малого клітинного тіла. На відміну від амебоїдних форм мікроглії, тіло гіллястих форм залишається на місці, тоді як її гілки постійно рухаються та «оглядають» навколишній просір. Гілки дуже чутливі до незначних змін у фізіологічному стані і потребують дуже специфічних умов культури для спостереження in vitro.

На відміну від активованої або амебоїдної мікроглії, гілляста мікроглія не фагоцитує клітини і виділяє менше імуномолекул (включаючи білки ГКГС класу I/ІІ). Мікроглія в цьому стані здатна шукати та виявляти імунні загрози, зберігаючи гомеостаз у ЦНС. Незважаючи на те, що це вважається станом спокою, мікроглія в такій формі все ще надзвичайно активно займається хімічним «обстеженням» навколишнього середовища. Гіллясту мікроглію можна перетворити в активовану форму у будь-який час у відповідь на травму чи загрозу.

Реактивна (активована) мікроглія

Хоча існує історично часто вживаний термін «активована мікроглія», він повинен бути замінений на «реактивна мікроглія». Дійсно, очевидно мікроглія у стані спокою не позбавлена активних функцій, і термін «активація» вводить в оману, оскільки має тенденцію вказувати на поляризацію клітинної реактивності «все або нічого». Для візуалізації цих клітин часто використовується маркер Iba1, який активується в реактивній мікроглії.

Нефагоцитуюча мікроглія

Цей стан насправді є проміжною формою, оскільки мікроглія переходить із гіллястої форми до повністю активної фагоцитуючої форми. Мікроглія може активуватися різними факторами, включаючи: прозапальні цитокіни, фактори некрозу клітин, ліпополісахарид та зміни позаклітинного рівня калію (що свідчить про розрив мембрани клітин). Після активації клітини зазнають декількох основних морфологічних змін, включаючи потовщення та втягнення гілок, поглинання білків ГКГС класу I/II, експресію імуномолекул, секрецію цитотоксичних факторів, секрецію рекрутингових молекул та секрецію прозапальних сигнальних молекул (в результаті в каскаді сигналів про запалення). Активована нефагоцитуюча мікроглія, як правило, виглядає як «кущасті», «паличкоподібні» або невеликі амебоїди, залежно від того, наскільки далеко вони знаходяться на шляху свого перетворення. Крім того, мікроглія швидко розмножується. З суцільно морфологічної точки зору, варіація форми мікроглії при її перетворенні пов'язана зі зміною морфологічної складності і може бути визначена кількісно за допомогою методів фрактального аналізу, які виявилися чутливими до навіть тонких, візуально не помітних змін, пов'язаних з різною морфологією в різних патологічних станах.

Фагоцитуюча мікроглія

Активована фагоцитуюча мікроглія є максимально імунно-реагуючою формою. Ці клітини, як правило, набувають великої, амебоїдної форми, хоча спостерігалися деякі варіації. На додаток до функцій нефагоцитуючої мікроглії (презентація антигену, цитотоксичність та активація запалення), вона також здатна фагоцитувати чужорідні агенти та презентувати отримані імуномолекули для активації Т-клітин. Фагоцитуюча мікроглія подорожує до місця пошкодження, поглинає чужорідний матеріал та виділяє прозапальні фактори, для сприяння розмноженню більшої кількості клітин і також розмножується сама. Активована фагоцитуюча мікроглія також взаємодіє з астроцитами та нервовими клітинами, щоб якомога швидше реагувати на будь-яку інфекцію або запалення з мінімальним пошкодженням здорових клітин мозку.

Амебоїдна мікроглія

Ця форма дозволяє мікроглії вільно пересуватися по нервовій тканині, завдяки чому вона виконує свою роль клітини-поглинача. Амебоїдна мікроглія здатна фагоцитувати уламки, але не виконує антигенопрезентувальну та запальну роль, притаманну активованій мікроглії . Амебоїдна мікроглія особливо превалює під час розвитку та ремоделювання мозку, коли є велика кількість позаклітинного дебрісу та апоптотичних клітин. Ця форма мікроглії присутня переважно в перинатальних ділянках білої речовини в мозолистому тілі, що описується як «фонтани мікроглії».

Гіттерні клітини

Гіттерні клітини є результатом фагоцитозу інфекційного матеріалу або клітинного дебрісу («сміття») гліальними клітинами. Зрештою, після поглинання певної кількості матеріалу, фагоцитарна мікрогліальна клітина стає нездатною для подальшого фагоцитозу. Отримана клітинна маса відома як «гранулярні тільця», названі за їх «зернистий» вигляд. Дивлячись на тканини, забарвлені для виявлення гліттерних клітин, патологоанатоми можуть візуалізувати ділянки загоєння після інфекції.

Периваскулярна мікроглія

На відміну від інших типів мікроглії, згаданих вище, назва «периваскулярна мікроглія» стосується місця розташування клітин, а не їх форми/функції. Периваскулярна мікроглія розташовується в основному в межах базальної пластинки. Вона виконує нормальні мікрогліальні функції, але, на відміну від нормальної мікроглії, вона регулярно замінюється клітинами-попередниками з кісткового мозку та експресує антигени ГКГС класу II незалежно від їх оточення. Периваскулярна мікроглія також сильно реагує на антигени диференціації макрофагів. Встановлено, що ця мікроглія має важливе значення для відновлення судинних стінок, що показали експерименти та спостереження Ріттера при ішемічній ретинопатії. Периваскулярна мікроглія сприяє проліферації ендотеліальних клітин, дозволяючи формування нових та відновлювання пошкоджених судин. В ході цих процесів, рекрутування мієлоїдних клітин і диференціація їх у мікроглію сильно прискорюються для виконання цих завдань.

Юкставаскулярна мікроглія

Як і периваскулярна, юкставаскулярна мікроглія розрізняється головним чином за місцем її розташування. Юкставаскулярна мікроглія має безпосередній контакт з базальною пластинкою судин, але в самих стінках не виявляється. Як і периваскулярна мікроглія, вона експресує білки ГКГС класу II навіть при низькому рівні запальних цитокінів. На відміну від периваскулярних клітин, але подібно до резидентної мікроглії, юкставаскулярна мікроглія не демонструє швидкого обороту або заміщення мієлоїдними клітинами-попередниками на регулярній основі.

Функції

image
Активація мікроглії за допомогою пуринергічної сигналізації

Клітини мікроглії виконують різноманітні завдання в ЦНС, в основному пов'язані як з імунною реакцією, так і з підтримкою гомеостазу. Нижче наведено деякі основні відомі функції, які виконують ці клітини. 

Скавенджинг

Окрім надчутливості до малих змін у своєму середовищі, кожна мікрогліальна клітина також регулярно фізично «обстежує» свій домен. Ця дія здійснюється в амебоїдному та спокійному станах. Якщо мікрогліальна клітина, переміщуючись по заданій ділянці, «знайде» сторонній матеріал, пошкоджені клітини, апоптовані клітини, нейрофібрилярні клубки, фрагменти ДНК або бляшки, вона активується і фагоцитує матеріал або клітину. Таким чином мікрогліальні клітини також виступають в ролі «хатніх помічників», прибираючи випадкові клітинні залишки. Під час розвитку в період формування міжнейронних зв'язків мікрогліальні клітини відіграють велику роль в регулюванні кількості клітин-попередників нейронів та видаленні апоптованих нейронів. Існують також докази того, що мікроглія може вдосконалити синаптичні схеми, поглинаючи та усуваючи синапси. Після розвитку головного мозку більшість мертвих або апоптованих клітин знаходиться в корі та підкірковій білій речовині. Це може пояснити, чому більшість амебоїдних мікрогліальних клітин знаходяться в «фонтанах мікроглії» в корі головного мозку.

Фагоцитоз

Основна роль мікроглії — фагоцитоз, включає поглинання різних матеріалів. Поглинені матеріали, як правило, складаються з клітинного дебрісу, ліпідів, апоптованих клітин у відсутності запалення, інвазивних вірусів, бактерій та інших чужорідних матеріалів при запаленні. Після того, як мікрогліальна клітина «наповнюється», вона припиняє фагоцитарну активність і перетворюється на відносно нереактивну гіттерну клітину .

Позаклітинна сигналізація

Значна роль мікроглії — підтримка гомеостазу в неінфікованих ділянках та сприяння запаленню в інфікованій або пошкодженій тканині. Мікроглія досягає цього за допомогою надскладного набору позаклітинних сигнальних молекул, які дозволяють їм спілкуватися з іншою мікроглією, астроцитами, нервами, Т-клітинами та мієлоїдними клітинами-попередниками. Як згадувалося вище, цитокін IFN-γ може бути використаний для активації мікрогліальних клітин. Крім того, після активації за допомогою IFN-γ, мікроглія вивільняє ще більше IFN-γ у позаклітинний простір. Це активує ще більше мікроглії і запускає каскад активації, що швидко активує всю сусідню мікроглію. Мікроглія продукує ФНО-α, який призводить до апоптозу нервової тканини та посилює запалення. IL-8 сприяє зростанню та диференціації В-клітин, що допомагає мікроглії у боротьбі з інфекцією. Інший цитокін, IL-1, інгібує цитокіни IL-10 і TGF-β, які пригнічують презентацію антигену та прозапальну сигналізацію. Додаткові дендритні клітини та Т-клітини рекрутуються до місця пошкодження завдяки хемотаксичним молекулам, таким як MDC, IL-8 та MIP-3β, які також продукуються мікроглією. Нарешті, PGE 2 та інші простаноїди запобігають хронічному запаленню, пригнічуючи мікрогліальну протизапальну реакцію та знижуючи регуляцію Th1 (Т-хелперної клітини).

Антигенопрезентація

Як вже згадувалося вище, резидентна неактивована мікроглія є слабкими антигенопрезентувальними клітинами через відсутність у них білків ГКГС класу I/II. Після активації вони швидко виробляють ці білки та швидко стають ефективними антигенопрезентерами. У деяких випадках антигенопрезентувальну функцію мікроглії також можна активувати за допомогою IFN-γ , але вона не функціонує настільки ефективно, як при експресії білків ГКГС класу I/II. Під час запалення Т-клітини перетинають ГЕБ завдяки спеціалізованим поверхневим маркерам, а потім безпосередньо зв'язуються з мікроглією, для отримання від них антигенів . Після того, як вони їх отримали, Т-клітини виконують різноманітні ролі, включаючи прозапальне рекрутування клітин, формування клітин пам'яті, секрецію цитотоксичних сполук та прямі атаки на плазматичні мембрани чужорідних клітин.

Цитотоксичність

Крім того, що мікроглія здатна знищувати інфекційні організми шляхом контакту «клітина до клітини» за допомогою фагоцитозу, вона також може виділяти різноманітні цитотоксичні речовини. Культура мікроглії виділяє велику кількість перекису водню та оксиду азоту в процесі, відомому як «респіраторний вибух». Ці обидві речовини можуть безпосередньо пошкоджувати клітини та призвести до загибелі нейронів. Протеази, що виділяються мікроглією, катаболізують специфічні білки, викликаючи пряме ушкодження клітин, тоді як цитокіни, такі як ІЛ-1, сприяють демієлінізації нейрональних аксонів. Нарешті, мікроглія може пошкоджувати нейрони за допомогою процесів, опосередкованих NMDA-рецепторами, шляхом виділення глутамату, аспартату та хінолінової кислоти . Цитотоксична секреція спрямована на знищення інфікованих нейронів, вірусів та бактерій, але також може спричинити велику кількість побічних нервових пошкоджень. В результаті хронічна запальна реакція може призвести до масштабних нервових пошкоджень, оскільки мікроглія руйнує мозок, намагаючись знищити проникаючу інфекцію. Едаравон, поглинач радикалів, «вимикає» окислювальну нейротоксичність, викликану активованою мікроглією.

Синаптичне оголення

У явищі, вперше поміченому при ураженні хребта Блінзінгером та Кройцбергом у 1968 році, мікроглія після запалення видаляє гілки з нервів біля пошкодженої тканини. Це сприяє відродженню та повторному формуванню (меппінг) пошкоджених нейронних мереж.

Підтримка репарації

Після запалення мікроглія проходить кілька етапів, які сприяють відновленню нервової тканини. Вони включають синаптичне оголення, секрецію протизапальних цитокінів, рекрутинг нейронів та астроцитів у пошкоджену ділянку та утворення гіттерних клітин. Без мікроглії відновлення та повторне формування нейронних мереж у резидентних зонах ЦНС було б значно повільнішим і майже неможливим у багатьох судинних системах, що оточують мозок та очі. Останні дослідження підтвердили, що мікроглія постійно контролює функції нейронів за допомогою спеціалізованих соматичних контактів і відчуває «самопочуття» нервових клітин. За допомогою цих міжклітинних комунікацій мікроглія здатна забезпечувати потужні нейропротекторні ефекти, значно сприяючи відновленню мозку після травми.

Розвиток

Довгий час вважалося, що мікрогліальні клітини диференціюються в кістковому мозку з гемопоетичних стовбурових клітин-попередників усіх клітин крові. Однак останні дослідження показують, що мікроглія виникає в жовтковому мішку під час надзвичайно обмеженого ембріонального періоду і заселяє мезенхіму мозку. Крім того, вона постійно оновлюється і зберігається протягом усього життя без поповнення з периферійних моноцитарних попередників.

Моноцити також можуть диференціюватися в мієлоїдні дендритні клітини та макрофаги в периферичних системах. Як і макрофаги в решті частин тіла, мікроглія використовує фагоцитарні та цитотоксичні механізми для руйнування чужорідних речовин. Мікроглія та макрофаги сприяють імунній відповіді, діючи як антигенопрезентувальні клітини, а також сприяючи запаленню та гомеостатичним механізмам в організмі шляхом секреції цитокінів та інших сигнальних молекул.

У своїй неактивній формі мікроглія не має білків ГКГС класу I/ІІ, цитокінів IFN-γ, антигенів CD45 та багатьох інших поверхневих рецепторів, необхідних для виконання антигенопрезентувальні, фагоцитуючих та цитотоксичних ролей, які притаманні нормальним макрофагам. Мікроглія також відрізняється від макрофагів тим, що вона набагато щільніше регулюються у просторі та часі, для забезпечення точної імунної відповіді.

Ще однією відмінністю між мікроглією та іншими клітинами, які походять з мієлоїдних клітин-попередників, є швидкість їх заміни. Макрофаги та дендритні клітини постійно використовуються і замінюються мієлоїдними клітинами-попередниками, які диференціюються у необхідний тип. Через ГЕБ організму досить складно постійно замінювати мікроглію. Тому замість того, щоб постійно замінюватись мієлоїдними клітинами-попередниками, мікроглія зберігає свій статус-кво, перебуваючи у стані спокою, а потім, після активації, вона швидко розмножується, щоб зберегти свою кількість. Дослідження кістково-мозкових химер показали, однак, що у випадках надзвичайно сильної інфекції ГЕБ ослаблюється, й мікроглія замінюється гематогенними клітинами, що походять з кісткового мозку, а саме мієлоїдними клітинами-попередниками та макрофагами. Після згасання інфекції бар'єр між периферійною та центральною системами відновлюється, і тільки сама мікроглія присутня у мозку протягом періоду відновлення.

Старіння

На травму мікроглія реагує спалахом мітотичної активності; після цього спостерігається апоптоз із зменшенням кількості клітин до вихідного рівня. Активація мікроглії навантажує анаболічний і катаболічний механізми клітин, змушуючи активовану мікроглію вмирати раніше, ніж неактивовані клітини. Щоб компенсувати втрату мікроглії з плином часу, активується її мітоз, а клітини-попередники з кісткового мозку мігрують у головний мозок через його оболони та судини.

Накопичення малих пошкоджень нейронів, що відбувається під час нормального старіння, може спричинити перетворення мікроглії в збільшені та активовані клітини. Ця хронічна, вікова активація мікроглії та експресія IL-1 може з настанням віку сприяти збільшенню ризику хвороби Альцгеймера, сприяючи формуванню невритичних бляшок у прихильних до цього пацієнтів. Пошкодження ДНК може сприяти віковій активації мікроглії. Іншим фактором може бути накопичення кінцевих продуктів глибокого глюкозування, які накопичуються зі старінням. Ці білки дуже стійкі до протеолітичних процесів і сприяють крос-лінкінку («зшиванню») білків.

Дослідження виявили у людини дистрофічну (внаслідок дефекту розвитку) мікроглію. «Ці клітини характеризуються аномаліями своєї цитоплазматичної структури, такими як відсутність розгалужень, атрофія, фрагментація або надзвичайна звивистість відростків, які часто мають сфероїдальні або цибулинні набрякання». Частота дистрофічної мікроглії зростає зі старінням. У дослідженнях пріонових хвороб, шизофренії та хвороби Альцгеймера повідомлялося про дегенерацію та загибель мікроглії, що свідчить про те, що її ушкодження може бути пов'язане з нейродегенеративними захворюваннями. Слабким місцем цієї теорії є той факт, що відрізнити «активовану» та «дистрофічну» мікроглію в мозку людини важко.

У мишей було показано, що блокада CD22 відновлює гомеостатичний мікрогліальний фагоцитоз у старіючих мізках.

image
зображення мікроглії

Клінічне значення

Мікроглія — це первинні імунні клітини центральної нервової системи, подібні до периферичних макрофагів. Вона реагує на патогени та травми, змінюючи морфологію та мігруючи до місця інфекції/травми, де знищує патогенні мікроорганізми та видаляє пошкоджені клітини. В рамках своєї реакції вона виділяє цитокіни, хемокіни, простагландини та активні форми кисню, які допомагають спрямувати імунну відповідь. Крім того, вона відіграє важливу роль у завершенні запальної реакції шляхом вироблення протизапальних цитокінів. Мікроглія також широко вивчалася на предмет їх шкідливої ролі при нейродегенеративних захворюваннях, таких як хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, а також серцеві захворювання, глаукома, вірусні та бактеріальні інфекції. Накопичуються докази того, що порушення імунної регуляції грає роль у патогенезі обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), синдрому Туретта та дитячих аутоімунних нейропсихіатричних розладів, пов'язаних зі стрептококовою інфекцією (PANDAS) .

Історія

Здатність бачити та характеризувати різні нервові клітини, включаючи мікроглію, з'явилась у 1880 р., коли Франс Ніссл розробив варіант фарбування, який отримав назву «фарбування по Нісселю». Він і Ф. Робертсон вперше описали мікрогліальні клітини під час своїх гістологічних експериментів. Методи фарбування клітин у 1880 -х роках показали, що клітини мікроглії споріднені з макрофагами . Активацію мікроглії та утворення розгалужених мікрогліальних скупчень вперше відзначив Віктор Бабеш під час вивчення випадку сказу у 1897 році. Бабеш знайшов ці клітини при різних вірусних інфекціях мозку, але не знав, що він спостерігав кластери мікроглії. Піо дель Ріо Хортега, учень Сантьяго Рамона-і-Кахаля, вперше назвав ці клітини «мікроглією» близько 1920 року. У 1927 р. він описав мікрогліальну реакцію на ураження мозку. У 1932 р. — описав «фонтани мікроглії», присутні в мозолистому тілі та інших перинатальних ділянках білої речовини. Після багатьох років досліджень Ріо Хортега став вважатися «батьком мікроглії». Протягом тривалого періоду часу наші знання про мікроглію майже не збільшувались. Потім, у 1988 році, Хікі (Hickey) та Кімура (Kimura) показали, що периваскулярні мікрогліальні клітини походять з кісткового мозку і експресують високі рівні білків ГКГС ІІ класу, що використовуються для презентації антигену. Це підтвердило постулат Піо Дель Ріо-Хортеги про те, що мікрогліальні клітини функціонують подібно до макрофагів, здійснюючи фагоцитоз та презентацію антигену . 

Примітки

  1. Ginhoux F, Lim S, Hoeffel G, Low D, Huber T (2013). Origin and differentiation of microglia. Frontiers in Cellular Neuroscience. 7: 45. doi:10.3389/fncel.2013.00045. PMC 3627983. PMID 23616747.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  2. Lawson LJ, Perry VH, Gordon S (1992). Turnover of resident microglia in the normal adult mouse brain. Neuroscience. 48 (2): 405—15. doi:10.1016/0306-4522(92)90500-2. PMID 1603325.
  3. Filiano AJ, Gadani SP, Kipnis J (August 2015). Interactions of innate and adaptive immunity in brain development and function. Brain Research. 1617: 18—27. doi:10.1016/j.brainres.2014.07.050. PMC 4320678. PMID 25110235.
  4. Kreutzberg GW (March 1995). Microglia, the first line of defence in brain pathologies. Arzneimittel-Forschung. 45 (3A): 357—60. PMID 7763326.
  5. Bushong EA, Martone ME, Jones YZ, Ellisman MH (January 2002). Protoplasmic astrocytes in CA1 stratum radiatum occupy separate anatomical domains. The Journal of Neuroscience. 22 (1): 183—92. doi:10.1523/JNEUROSCI.22-01-00183.2002. PMID 11756501.
  6. Gehrmann J, Matsumoto Y, Kreutzberg GW (March 1995). Microglia: intrinsic immuneffector cell of the brain. Brain Research. Brain Research Reviews. 20 (3): 269—87. doi:10.1016/0165-0173(94)00015-H. PMID 7550361.
  7. Dissing-Olesen L, Ladeby R, Nielsen HH, Toft-Hansen H, Dalmau I, Finsen B (October 2007). Axonal lesion-induced microglial proliferation and microglial cluster formation in the mouse. Neuroscience. 149 (1): 112—22. doi:10.1016/j.neuroscience.2007.06.037. PMID 17870248.
  8. Kierdorf and Prinz, J Clin Invest. 2017;127(9):3201–3209. https://doi.org/10.1172/JCI90602.
  9. Cserép C, Pósfai B, Lénárt N, Fekete R, László ZI, Lele Z, Orsolits B, Molnár G, Heindl S, Schwarcz AD, Ujvári K, Környei Z, Tóth K, Szabadits E, Sperlágh B, Baranyi M, Csiba L, Hortobágyi T, Maglóczky Z, Martinecz B, Szabó G, Erdélyi F, Szipőcs R, Tamkun MM, Gesierich B, Duering M, Katona I, Liesz A, Tamás G, Dénes Á (January 2020). Microglia monitor and protect neuronal function through specialized somatic purinergic junctions. Science. 367 (6477): 528—537. Bibcode:2020Sci...367..528C. doi:10.1126/science.aax6752. PMID 31831638. {{}}: Недійсний |displayauthors=6 ()
  10. Hickman SE, Kingery ND, Ohsumi TK, Borowsky ML, Wang LC, Means TK, El Khoury J (2013). The microglial sensome revealed by direct RNA sequencing. Nature Neuroscience. 16 (12): 1896—905. doi:10.1038/nn.3554. PMC 3840123. PMID 24162652.
  11. Block, M.L., Zecca, L. & Hong, J.S. Microglia-mediated neurotoxicity: uncovering the molecular mechanisms. Nat. Rev. Neurosci. 8, 57–69 (2007).
  12. Ji P, Schachtschneider KM, Schook LB, Walker FR, Johnson RW (2016). Peripheral viral infection induced microglial sensome genes and enhanced microglial cell activity in the hippocampus of neonatal piglets. Brain, Behavior, and Immunity. 54: 243—251. doi:10.1016/j.bbi.2016.02.010. PMC 4828316. PMID 26872419.
  13. Horiuchi M, Smith L, Maezawa I, Jin LW (2017). CX3CR1 ablation ameliorates motor and respiratory dysfunctions and improves survival of a Rett syndrome mouse model. Brain, Behavior, and Immunity. 60: 106—116. doi:10.1016/j.bbi.2016.02.014. PMC 5531048. PMID 26883520.
  14. Bergon A, Belzeaux R, Comte M, Pelletier F, Hervé M, Gardiner EJ, Beveridge NJ, Liu B, Carr V, Scott RJ, Kelly B, Cairns MJ, Kumarasinghe N, Schall U, Blin O, Boucraut J, Tooney PA, Fakra E, Ibrahim EC (2015). (PDF). Schizophrenia Research. 168 (1–2): 434—43. doi:10.1016/j.schres.2015.08.010. PMID 26285829. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2021. Процитовано 4 серпня 2021. {{}}: Недійсний |displayauthors=6 ()
  15. Aloisi F (November 2001). Immune function of microglia. Glia. 36 (2): 165—79. doi:10.1002/glia.1106. PMID 11596125.
  16. Christensen RN, Ha BK, Sun F, Bresnahan JC, Beattie MS (July 2006). Kainate induces rapid redistribution of the actin cytoskeleton in ameboid microglia. Journal of Neuroscience Research. 84 (1): 170—81. doi:10.1002/jnr.20865. PMID 16625662.
  17. Davis EJ, Foster TD, Thomas WE (1994). Cellular forms and functions of brain microglia. Brain Research Bulletin. 34 (1): 73—8. doi:10.1016/0361-9230(94)90189-9. PMID 8193937.
  18. Eggen BJ, Raj D, Hanisch UK, Boddeke HW (September 2013). Microglial phenotype and adaptation. Journal of Neuroimmune Pharmacology. 8 (4): 807—23. doi:10.1007/s11481-013-9490-4. PMID 23881706.
  19. Lan X, Han X, Li Q, Yang QW, Wang J (July 2017). Modulators of microglial activation and polarization after intracerebral haemorrhage. Nat Rev Neurol. 13 (7): 420—433. doi:10.1038/nrneurol.2017.69. PMC 5575938. PMID 28524175.
  20. Jelinek HF, Karperien A, Bossomaier T, Buchan A (1975). (PDF). Complexity International. 12 (18): 1713—7. Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2008.
  21. Ferrer I, Bernet E, Soriano E, del Rio T, Fonseca M (1990). Naturally occurring cell death in the cerebral cortex of the rat and removal of dead cells by transitory phagocytes. Neuroscience. 39 (2): 451—8. doi:10.1016/0306-4522(90)90281-8. PMID 2087266.
  22. Rissi, Daniel R.; Oliveira, Fabiano N.; Rech, Raquel R.; Pierezan, Felipe; Lemos, Ricardo A.A.; Barros, Claudio S.L. (2006). Epidemiologia, sinais clínicos e distribuição das lesões encefálicas em bovinos afetados por meningoencefalite por herpesvírus bovino-5 [Epidemiology, clinical signs and distribution of the encephalic lesions in cattle affected by meningoencephalitis caused by bovine herpesvirus-5]. Pesquisa Veterinária Brasileira (порт.). 26 (2): 123—32. doi:10.1590/S0100-736X2006000200010.
  23. Ritter MR, Banin E, Moreno SK, Aguilar E, Dorrell MI, Friedlander M (December 2006). Myeloid progenitors differentiate into microglia and promote vascular repair in a model of ischemic retinopathy. The Journal of Clinical Investigation. 116 (12): 3266—76. doi:10.1172/JCI29683. PMC 1636693. PMID 17111048.
  24. Chung WS, Welsh CA, Barres BA, Stevens B (November 2015). Do glia drive synaptic and cognitive impairment in disease?. Nature Neuroscience (англ.). 18 (11): 1539—1545. doi:10.1038/nn.4142. PMC 4739631. PMID 26505565.
  25. Galloway, Dylan A.; Phillips, Alexandra E. M.; Owen, David R. J.; Moore, Craig S. (2019). . Frontiers in Immunology (English) . 0. doi:10.3389/fimmu.2019.00790. ISSN 1664-3224. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  26. Wolf A, Herb M, Schramm M, Langmann T (June 2020). The TSPO-NOX1 axis controls phagocyte-triggered pathological angiogenesis in the eye. Nature Communications. 11 (2709): 2709. Bibcode:2020NatCo..11.2709W. doi:10.1038/s41467-020-16400-8. PMC 7264151. PMID 32483169.
  27. Banno M, Mizuno T, Kato H та ін. (2005). The radical scavenger edaravone prevents oxidative neurotoxicity induced by peroxynitrite and activated microglia. Neuropharmacology (англ.). 48 (2): 283—90. doi:10.1016/j.neuropharm.2004.10.002. PMID 15695167. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  28. Ginhoux F, Prinz M (July 2015). Origin of microglia: current concepts and past controversies. Cold Spring Harbor Perspectives in Biology. 7 (8): a020537. doi:10.1101/cshperspect.a020537. PMC 4526747. PMID 26134003.
  29. Zhu H, Wang Z, Yu J, Yang X, He F, Liu Z, Che F, Chen X, Ren H, Hong M, Wang J (March 2019). Role and mechanisms of cytokines in the secondary brain injury after intracerebral hemorrhage. Prog. Neurobiol. 178: 101610. doi:10.1016/j.pneurobio.2019.03.003. PMID 30923023.
  30. Gehrmann J (1996). Microglia: a sensor to threats in the nervous system?. Research in Virology. 147 (2–3): 79—88. doi:10.1016/0923-2516(96)80220-2. PMID 8901425.
  31. Streit WJ (September 2006). Microglial senescence: does the brain's immune system have an expiration date?. Trends in Neurosciences. 29 (9): 506—10. doi:10.1016/j.tins.2006.07.001. PMID 16859761.
  32. Mrak RE, Griffin WS (March 2005). Glia and their cytokines in progression of neurodegeneration. Neurobiology of Aging. 26 (3): 349—54. doi:10.1016/j.neurobiolaging.2004.05.010. PMID 15639313.
  33. Pluvinage JV, Wyss-Coray T та ін. (11 квітня 2019). CD22 blockade restores homeostatic microglial phagocytosis in aging brains. Nature. 568 (7751): 187—192. Bibcode:2019Natur.568..187P. doi:10.1038/s41586-019-1088-4. PMC 6574119. PMID 30944478. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  34. Frick, Luciana; Pittenger, Christopher (2016). Microglial Dysregulation in OCD, Tourette Syndrome, and PANDAS. Journal of Immunology Research. 2016: 1—8. doi:10.1155/2016/8606057. PMC 5174185. PMID 28053994.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  35. Babeş, VM (1892). Certains caractères des lesions histologiques de la rage [Certain characteristics of the histological lesions of rabies]. Annales de l'Institut Pasteur (фр.). 6: 209—23.
  36. del Río Hortega, Pío; Penfield, Wilder (1892). Cerebral Cicatrix: the Reaction of Neuroglia and Microglia to Brain Wounds. Bulletin of the Johns Hopkins Hospital. 41: 278—303.
  37. del Rio-Hortega F (1937). Microglia. Cytology and Cellular Pathology of the Nervous System: 481—534.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Mikrogliya tip nejrogliyi glialnih klitin roztashovanoyi po vsomu golovnomu ta spinnomu mozku Mikrogliya stanovit 10 15 usih klitin mozku Yak makrofagi rezidenti voni diyut yak persha ta osnovna forma aktivnogo imunnogo zahistu v centralnij nervovij sistemi CNS Mikrogliya ta inshi nejrogliyi vklyuchayuchi astrociti poshiryuyutsya u velikih regionah sho ne perekrivayutsya po vsij CNS Mikrogliya ye klyuchovimi klitinami v zagalnomu obslugovuvanni mozku voni postijno ochishuyut CNS vid senilnih blyashok poshkodzhenih abo nepotribnih nejroniv i sinapsiv ta infekcijnih agentiv Oskilki ci procesi povinni buti efektivnimi dlya zapobigannya potencijno smertelnih poshkodzhen mikrogliya nadzvichajno chutliva navit do nevelikih patologichnih zmin u CNS Cya chutlivist chastkovo dosyagayetsya nayavnistyu unikalnih kaliyevih kanaliv yaki reaguyut navit na neznachni zmini pozaklitinnogo kaliyu Ostanni dani svidchat sho mikrogliya takozh ye klyuchovim gravcem u pidtrimci normalnih funkcij mozku v zdorovih umovah Mikrogliya takozh postijno kontrolyuye funkciyi nejroniv za dopomogoyu pryamih somatichnih kontaktiv i nadaye nejroprotektorni efekti koli ce neobhidno Strukturi endotelialnih klitin vidomi yak gematoencefalichnij bar yer abo GEB ne dopuskayut patogeni z krovi bezposeredno do golovnogo ta spinnogo mozku z yakih skladayetsya CNS GEB zapobigaye potraplyannyu bilshosti infekcij do vrazlivoyi nervovoyi tkanini U tomu vipadku koli zbudniki infekciyi potraplyayut bezposeredno v mozok abo peretinayut gematoencefalichnij bar yer mikroglialni klitini povinni shvidko reaguvati shob zmenshiti zapalennya ta znishiti zbudniki infekciyi persh nizh voni poshkodyat chutlivu nervovu tkaninu Cherez nedostatnist antitil nebagato antitil dosit mali shob projti GEB mikrogliya povinna mati mozhlivist rozpiznavati storonni ob yekti poglinati yih ta diyati yak yaki aktivuyut T klitini FormiMikrogliya shuriv viroshena v kulturi tkanin zelenij kolir razom z vidrostkami nervovih volokon chervonij kolir Mikrogliya u molekulyarnomu shari mozochka shura chervonij kolir zabarvlenogo antitilami do IBA1 AIF1 Vidrostki gliyi Bergmana pokazani zelenim kolorom DNK sinim Mikroglialni klitini nadzvichajno plastichni ta zaznayut riznomanitnih strukturnih zmin zalezhno vid miscya ta sistemnih potreb Cej riven plastichnosti neobhidnij dlya vikonannya shirokogo spektru yih funkcij Zdatnist do transformaciyi vidriznyaye mikrogliyu vid makrofagiv yaki povinni regulyarno zaminyuvatis i zabezpechuye zdatnist mikrogliyi zahishati CNS v nadzvichajno korotki termini ne viklikayuchi imunologichnih porushen Mikrogliya prijmaye pevnu formu abo fenotip u vidpovid na miscevi umovi ta viyavleni nimi himichni signali Genetika sensomSensomi mikrogliyi vidnosno nova biologichna koncepciya yaka mabut vidigraye veliku rol u rozvitku nervovoyi sistemi ta yiyi degeneraciyi Sensomi nalezhat do unikalnij grupi transkriptiv bilka sho vikoristovuyutsya dlya rozpiznavannya ligandiv ta mikrobiv Inshimi slovami sensomi ce geni neobhidni dlya sintezuvannya bilkiv sho vikoristovuyutsya dlya rozpiznavannya molekul v organizmi Sensomi mozhna proanalizuvati za dopomogoyu riznih metodiv vklyuchayuchi qPCR RNK poslidovnosti analiz mikrochipiv ta pryame sekvenuvannya RNK Geni vklyucheni v sensomnij kod receptoriv ta transmembrannih bilkiv na plazmatichnij membrani silnishe ekspresuyutsya v mikrogliyi porivnyano z nejronami Cej kod ne vklyuchaye bilki yaki sekretuyutsya abo transmembranni bilki specifichni dlya membrannih organel takih yak yadro mitohondriyi ta endoplazmatichnij retikulum Identifikovano bagato sensomnih geniv yaki koduyut receptori rozpiznavannya patterniv odnak sered nih isnuye velika riznomanitnist Mikrogliya maye sensom podibnij do inshih makrofagiv odnak vona maye 22 unikalnih geni 16 z yakih vikoristovuyutsya dlya vzayemodiyi z endogennimi ligandami Ci vidminnosti stvoryuyut unikalnij mikroglialnij biomarker sho vklyuchaye ponad 40 geniv vklyuchayuchi P2ry12 ta HEXB DAP12 mabut vidigraye vazhlivu rol u vzayemodiyi sensornih bilkiv vistupayuchi v yakosti signalnogo adaptera ta regulyatornogo bilka Regulyaciya geniv u sensomi maye mati mozhlivist zminyuvatisya shob reaguvati na potencijnu shkodu Mikrogliya mozhe vzyati na sebe rol nejroprotektora abo nejrotoksina shob protistoyati cim nebezpekam Z cih prichin isnuye pripushennya sho sensom mozhe vidigravati rol u nejrodegeneraciyi Sensomichni geni yaki aktivuyutsya pri starinni v osnovnomu berut uchast u rozpiznavanni infekcijnih mikrobnih ligandiv todi yak ti aktivnist yakih znizhuyetsya v osnovnomu berut uchast u rozpizavanni endogennih ligandiv Cej analiz svidchit pro specifichnu dlya gliyi regulyaciyu sho spriyaye nejroprotekciyi pid chas prirodnoyi nejrodegeneraciyi Ce kontrastuye zi zdvigom ubik yiyi nejrotoksichnogo vplivu yakij sposterigayetsya pri nejrodegenerativnih zahvoryuvannyah Sensom takozh mozhe zigrati svoyu rol u rozvitku nervovoyi sistemi Infekciya golovnogo mozku na pochatku zhittya prizvodit do formuvannya mikrogliyi giperchutlivoyi do podalshih imunnih podraznikiv Pri vplivi infekciyi sposterigayetsya aktivaciya sensomalnih geniv sho berut uchast v nejrozapalenni i galmuvannya geniv yaki pov yazani z nejroplastichnistyu Zdatnist sensomu zminyuvati rozvitok nervovoyi tkanini odnak mozhe vikoristovuvatis u borotbi iz zahvoryuvannyami Deleciya CX3CL1 visokoekspresovanogo sensomnogo gena v modelyah sindromu Retta na grizunah prizvelo do polipshennya stanu zdorov ya ta zbilshennya trivalosti zhittya Znizhennya aktivnosti Cx3cr1 u lyudej bez sindromu Retta pov yazane iz simptomami podibnimi do shizofreniyi Ce svidchit pro te sho sensom ne tilki vidigraye rol u riznih porushennyah rozvitku ale takozh vimagaye retelnoyi regulyaciyi shob pidtrimuvati bezhvorobnij stan Gillyasta mikrogliya Cya forma mikroglialnih klitin zazvichaj zustrichayetsya v pevnih miscyah u vsomu mozku ta spinnomu mozku za vidsutnosti chuzhoridnogo materialu abo vidmirayuchih klitin Cya mikrogliya u stani spokoyu skladayetsya z dovgih vidgaluzhen i malogo klitinnogo tila Na vidminu vid ameboyidnih form mikrogliyi tilo gillyastih form zalishayetsya na misci todi yak yiyi gilki postijno ruhayutsya ta oglyadayut navkolishnij prosir Gilki duzhe chutlivi do neznachnih zmin u fiziologichnomu stani i potrebuyut duzhe specifichnih umov kulturi dlya sposterezhennya in vitro Na vidminu vid aktivovanoyi abo ameboyidnoyi mikrogliyi gillyasta mikrogliya ne fagocituye klitini i vidilyaye menshe imunomolekul vklyuchayuchi bilki GKGS klasu I II Mikrogliya v comu stani zdatna shukati ta viyavlyati imunni zagrozi zberigayuchi gomeostaz u CNS Nezvazhayuchi na te sho ce vvazhayetsya stanom spokoyu mikrogliya v takij formi vse she nadzvichajno aktivno zajmayetsya himichnim obstezhennyam navkolishnogo seredovisha Gillyastu mikrogliyu mozhna peretvoriti v aktivovanu formu u bud yakij chas u vidpovid na travmu chi zagrozu Reaktivna aktivovana mikrogliya Hocha isnuye istorichno chasto vzhivanij termin aktivovana mikrogliya vin povinen buti zaminenij na reaktivna mikrogliya Dijsno ochevidno mikrogliya u stani spokoyu ne pozbavlena aktivnih funkcij i termin aktivaciya vvodit v omanu oskilki maye tendenciyu vkazuvati na polyarizaciyu klitinnoyi reaktivnosti vse abo nichogo Dlya vizualizaciyi cih klitin chasto vikoristovuyetsya marker Iba1 yakij aktivuyetsya v reaktivnij mikrogliyi Nefagocituyucha mikrogliya Cej stan naspravdi ye promizhnoyu formoyu oskilki mikrogliya perehodit iz gillyastoyi formi do povnistyu aktivnoyi fagocituyuchoyi formi Mikrogliya mozhe aktivuvatisya riznimi faktorami vklyuchayuchi prozapalni citokini faktori nekrozu klitin lipopolisaharid ta zmini pozaklitinnogo rivnya kaliyu sho svidchit pro rozriv membrani klitin Pislya aktivaciyi klitini zaznayut dekilkoh osnovnih morfologichnih zmin vklyuchayuchi potovshennya ta vtyagnennya gilok poglinannya bilkiv GKGS klasu I II ekspresiyu imunomolekul sekreciyu citotoksichnih faktoriv sekreciyu rekrutingovih molekul ta sekreciyu prozapalnih signalnih molekul v rezultati v kaskadi signaliv pro zapalennya Aktivovana nefagocituyucha mikrogliya yak pravilo viglyadaye yak kushasti palichkopodibni abo neveliki ameboyidi zalezhno vid togo naskilki daleko voni znahodyatsya na shlyahu svogo peretvorennya Krim togo mikrogliya shvidko rozmnozhuyetsya Z sucilno morfologichnoyi tochki zoru variaciya formi mikrogliyi pri yiyi peretvorenni pov yazana zi zminoyu morfologichnoyi skladnosti i mozhe buti viznachena kilkisno za dopomogoyu metodiv fraktalnogo analizu yaki viyavilisya chutlivimi do navit tonkih vizualno ne pomitnih zmin pov yazanih z riznoyu morfologiyeyu v riznih patologichnih stanah Fagocituyucha mikrogliya Aktivovana fagocituyucha mikrogliya ye maksimalno imunno reaguyuchoyu formoyu Ci klitini yak pravilo nabuvayut velikoyi ameboyidnoyi formi hocha sposterigalisya deyaki variaciyi Na dodatok do funkcij nefagocituyuchoyi mikrogliyi prezentaciya antigenu citotoksichnist ta aktivaciya zapalennya vona takozh zdatna fagocituvati chuzhoridni agenti ta prezentuvati otrimani imunomolekuli dlya aktivaciyi T klitin Fagocituyucha mikrogliya podorozhuye do miscya poshkodzhennya poglinaye chuzhoridnij material ta vidilyaye prozapalni faktori dlya spriyannya rozmnozhennyu bilshoyi kilkosti klitin i takozh rozmnozhuyetsya sama Aktivovana fagocituyucha mikrogliya takozh vzayemodiye z astrocitami ta nervovimi klitinami shob yakomoga shvidshe reaguvati na bud yaku infekciyu abo zapalennya z minimalnim poshkodzhennyam zdorovih klitin mozku Ameboyidna mikrogliya Cya forma dozvolyaye mikrogliyi vilno peresuvatisya po nervovij tkanini zavdyaki chomu vona vikonuye svoyu rol klitini poglinacha Ameboyidna mikrogliya zdatna fagocituvati ulamki ale ne vikonuye antigenoprezentuvalnu ta zapalnu rol pritamannu aktivovanij mikrogliyi Ameboyidna mikrogliya osoblivo prevalyuye pid chas rozvitku ta remodelyuvannya mozku koli ye velika kilkist pozaklitinnogo debrisu ta apoptotichnih klitin Cya forma mikrogliyi prisutnya perevazhno v perinatalnih dilyankah biloyi rechovini v mozolistomu tili sho opisuyetsya yak fontani mikrogliyi Gitterni klitini Gitterni klitini ye rezultatom fagocitozu infekcijnogo materialu abo klitinnogo debrisu smittya glialnimi klitinami Zreshtoyu pislya poglinannya pevnoyi kilkosti materialu fagocitarna mikroglialna klitina staye nezdatnoyu dlya podalshogo fagocitozu Otrimana klitinna masa vidoma yak granulyarni tilcya nazvani za yih zernistij viglyad Divlyachis na tkanini zabarvleni dlya viyavlennya glitternih klitin patologoanatomi mozhut vizualizuvati dilyanki zagoyennya pislya infekciyi Perivaskulyarna mikrogliya Na vidminu vid inshih tipiv mikrogliyi zgadanih vishe nazva perivaskulyarna mikrogliya stosuyetsya miscya roztashuvannya klitin a ne yih formi funkciyi Perivaskulyarna mikrogliya roztashovuyetsya v osnovnomu v mezhah bazalnoyi plastinki Vona vikonuye normalni mikroglialni funkciyi ale na vidminu vid normalnoyi mikrogliyi vona regulyarno zaminyuyetsya klitinami poperednikami z kistkovogo mozku ta ekspresuye antigeni GKGS klasu II nezalezhno vid yih otochennya Perivaskulyarna mikrogliya takozh silno reaguye na antigeni diferenciaciyi makrofagiv Vstanovleno sho cya mikrogliya maye vazhlive znachennya dlya vidnovlennya sudinnih stinok sho pokazali eksperimenti ta sposterezhennya Rittera pri ishemichnij retinopatiyi Perivaskulyarna mikrogliya spriyaye proliferaciyi endotelialnih klitin dozvolyayuchi formuvannya novih ta vidnovlyuvannya poshkodzhenih sudin V hodi cih procesiv rekrutuvannya miyeloyidnih klitin i diferenciaciya yih u mikrogliyu silno priskoryuyutsya dlya vikonannya cih zavdan Yukstavaskulyarna mikrogliya Yak i perivaskulyarna yukstavaskulyarna mikrogliya rozriznyayetsya golovnim chinom za miscem yiyi roztashuvannya Yukstavaskulyarna mikrogliya maye bezposerednij kontakt z bazalnoyu plastinkoyu sudin ale v samih stinkah ne viyavlyayetsya Yak i perivaskulyarna mikrogliya vona ekspresuye bilki GKGS klasu II navit pri nizkomu rivni zapalnih citokiniv Na vidminu vid perivaskulyarnih klitin ale podibno do rezidentnoyi mikrogliyi yukstavaskulyarna mikrogliya ne demonstruye shvidkogo oborotu abo zamishennya miyeloyidnimi klitinami poperednikami na regulyarnij osnovi FunkciyiAktivaciya mikrogliyi za dopomogoyu purinergichnoyi signalizaciyi Klitini mikrogliyi vikonuyut riznomanitni zavdannya v CNS v osnovnomu pov yazani yak z imunnoyu reakciyeyu tak i z pidtrimkoyu gomeostazu Nizhche navedeno deyaki osnovni vidomi funkciyi yaki vikonuyut ci klitini Skavendzhing Okrim nadchutlivosti do malih zmin u svoyemu seredovishi kozhna mikroglialna klitina takozh regulyarno fizichno obstezhuye svij domen Cya diya zdijsnyuyetsya v ameboyidnomu ta spokijnomu stanah Yaksho mikroglialna klitina peremishuyuchis po zadanij dilyanci znajde storonnij material poshkodzheni klitini apoptovani klitini nejrofibrilyarni klubki fragmenti DNK abo blyashki vona aktivuyetsya i fagocituye material abo klitinu Takim chinom mikroglialni klitini takozh vistupayut v roli hatnih pomichnikiv pribirayuchi vipadkovi klitinni zalishki Pid chas rozvitku v period formuvannya mizhnejronnih zv yazkiv mikroglialni klitini vidigrayut veliku rol v regulyuvanni kilkosti klitin poperednikiv nejroniv ta vidalenni apoptovanih nejroniv Isnuyut takozh dokazi togo sho mikrogliya mozhe vdoskonaliti sinaptichni shemi poglinayuchi ta usuvayuchi sinapsi Pislya rozvitku golovnogo mozku bilshist mertvih abo apoptovanih klitin znahoditsya v kori ta pidkirkovij bilij rechovini Ce mozhe poyasniti chomu bilshist ameboyidnih mikroglialnih klitin znahodyatsya v fontanah mikrogliyi v kori golovnogo mozku Fagocitoz Osnovna rol mikrogliyi fagocitoz vklyuchaye poglinannya riznih materialiv Poglineni materiali yak pravilo skladayutsya z klitinnogo debrisu lipidiv apoptovanih klitin u vidsutnosti zapalennya invazivnih virusiv bakterij ta inshih chuzhoridnih materialiv pri zapalenni Pislya togo yak mikroglialna klitina napovnyuyetsya vona pripinyaye fagocitarnu aktivnist i peretvoryuyetsya na vidnosno nereaktivnu gitternu klitinu Pozaklitinna signalizaciya Znachna rol mikrogliyi pidtrimka gomeostazu v neinfikovanih dilyankah ta spriyannya zapalennyu v infikovanij abo poshkodzhenij tkanini Mikrogliya dosyagaye cogo za dopomogoyu nadskladnogo naboru pozaklitinnih signalnih molekul yaki dozvolyayut yim spilkuvatisya z inshoyu mikrogliyeyu astrocitami nervami T klitinami ta miyeloyidnimi klitinami poperednikami Yak zgaduvalosya vishe citokin IFN g mozhe buti vikoristanij dlya aktivaciyi mikroglialnih klitin Krim togo pislya aktivaciyi za dopomogoyu IFN g mikrogliya vivilnyaye she bilshe IFN g u pozaklitinnij prostir Ce aktivuye she bilshe mikrogliyi i zapuskaye kaskad aktivaciyi sho shvidko aktivuye vsyu susidnyu mikrogliyu Mikrogliya produkuye FNO a yakij prizvodit do apoptozu nervovoyi tkanini ta posilyuye zapalennya IL 8 spriyaye zrostannyu ta diferenciaciyi V klitin sho dopomagaye mikrogliyi u borotbi z infekciyeyu Inshij citokin IL 1 ingibuye citokini IL 10 i TGF b yaki prignichuyut prezentaciyu antigenu ta prozapalnu signalizaciyu Dodatkovi dendritni klitini ta T klitini rekrutuyutsya do miscya poshkodzhennya zavdyaki hemotaksichnim molekulam takim yak MDC IL 8 ta MIP 3b yaki takozh produkuyutsya mikrogliyeyu Nareshti PGE 2 ta inshi prostanoyidi zapobigayut hronichnomu zapalennyu prignichuyuchi mikroglialnu protizapalnu reakciyu ta znizhuyuchi regulyaciyu Th1 T helpernoyi klitini Antigenoprezentaciya Yak vzhe zgaduvalosya vishe rezidentna neaktivovana mikrogliya ye slabkimi antigenoprezentuvalnimi klitinami cherez vidsutnist u nih bilkiv GKGS klasu I II Pislya aktivaciyi voni shvidko viroblyayut ci bilki ta shvidko stayut efektivnimi antigenoprezenterami U deyakih vipadkah antigenoprezentuvalnu funkciyu mikrogliyi takozh mozhna aktivuvati za dopomogoyu IFN g ale vona ne funkcionuye nastilki efektivno yak pri ekspresiyi bilkiv GKGS klasu I II Pid chas zapalennya T klitini peretinayut GEB zavdyaki specializovanim poverhnevim markeram a potim bezposeredno zv yazuyutsya z mikrogliyeyu dlya otrimannya vid nih antigeniv Pislya togo yak voni yih otrimali T klitini vikonuyut riznomanitni roli vklyuchayuchi prozapalne rekrutuvannya klitin formuvannya klitin pam yati sekreciyu citotoksichnih spoluk ta pryami ataki na plazmatichni membrani chuzhoridnih klitin Citotoksichnist Krim togo sho mikrogliya zdatna znishuvati infekcijni organizmi shlyahom kontaktu klitina do klitini za dopomogoyu fagocitozu vona takozh mozhe vidilyati riznomanitni citotoksichni rechovini Kultura mikrogliyi vidilyaye veliku kilkist perekisu vodnyu ta oksidu azotu v procesi vidomomu yak respiratornij vibuh Ci obidvi rechovini mozhut bezposeredno poshkodzhuvati klitini ta prizvesti do zagibeli nejroniv Proteazi sho vidilyayutsya mikrogliyeyu katabolizuyut specifichni bilki viklikayuchi pryame ushkodzhennya klitin todi yak citokini taki yak IL 1 spriyayut demiyelinizaciyi nejronalnih aksoniv Nareshti mikrogliya mozhe poshkodzhuvati nejroni za dopomogoyu procesiv oposeredkovanih NMDA receptorami shlyahom vidilennya glutamatu aspartatu ta hinolinovoyi kisloti Citotoksichna sekreciya spryamovana na znishennya infikovanih nejroniv virusiv ta bakterij ale takozh mozhe sprichiniti veliku kilkist pobichnih nervovih poshkodzhen V rezultati hronichna zapalna reakciya mozhe prizvesti do masshtabnih nervovih poshkodzhen oskilki mikrogliya rujnuye mozok namagayuchis znishiti pronikayuchu infekciyu Edaravon poglinach radikaliv vimikaye okislyuvalnu nejrotoksichnist viklikanu aktivovanoyu mikrogliyeyu Sinaptichne ogolennya U yavishi vpershe pomichenomu pri urazhenni hrebta Blinzingerom ta Krojcbergom u 1968 roci mikrogliya pislya zapalennya vidalyaye gilki z nerviv bilya poshkodzhenoyi tkanini Ce spriyaye vidrodzhennyu ta povtornomu formuvannyu mepping poshkodzhenih nejronnih merezh Pidtrimka reparaciyi Pislya zapalennya mikrogliya prohodit kilka etapiv yaki spriyayut vidnovlennyu nervovoyi tkanini Voni vklyuchayut sinaptichne ogolennya sekreciyu protizapalnih citokiniv rekruting nejroniv ta astrocitiv u poshkodzhenu dilyanku ta utvorennya gitternih klitin Bez mikrogliyi vidnovlennya ta povtorne formuvannya nejronnih merezh u rezidentnih zonah CNS bulo b znachno povilnishim i majzhe nemozhlivim u bagatoh sudinnih sistemah sho otochuyut mozok ta ochi Ostanni doslidzhennya pidtverdili sho mikrogliya postijno kontrolyuye funkciyi nejroniv za dopomogoyu specializovanih somatichnih kontaktiv i vidchuvaye samopochuttya nervovih klitin Za dopomogoyu cih mizhklitinnih komunikacij mikrogliya zdatna zabezpechuvati potuzhni nejroprotektorni efekti znachno spriyayuchi vidnovlennyu mozku pislya travmi RozvitokDovgij chas vvazhalosya sho mikroglialni klitini diferenciyuyutsya v kistkovomu mozku z gemopoetichnih stovburovih klitin poperednikiv usih klitin krovi Odnak ostanni doslidzhennya pokazuyut sho mikrogliya vinikaye v zhovtkovomu mishku pid chas nadzvichajno obmezhenogo embrionalnogo periodu i zaselyaye mezenhimu mozku Krim togo vona postijno onovlyuyetsya i zberigayetsya protyagom usogo zhittya bez popovnennya z periferijnih monocitarnih poperednikiv Monociti takozh mozhut diferenciyuvatisya v miyeloyidni dendritni klitini ta makrofagi v periferichnih sistemah Yak i makrofagi v reshti chastin tila mikrogliya vikoristovuye fagocitarni ta citotoksichni mehanizmi dlya rujnuvannya chuzhoridnih rechovin Mikrogliya ta makrofagi spriyayut imunnij vidpovidi diyuchi yak antigenoprezentuvalni klitini a takozh spriyayuchi zapalennyu ta gomeostatichnim mehanizmam v organizmi shlyahom sekreciyi citokiniv ta inshih signalnih molekul U svoyij neaktivnij formi mikrogliya ne maye bilkiv GKGS klasu I II citokiniv IFN g antigeniv CD45 ta bagatoh inshih poverhnevih receptoriv neobhidnih dlya vikonannya antigenoprezentuvalni fagocituyuchih ta citotoksichnih rolej yaki pritamanni normalnim makrofagam Mikrogliya takozh vidriznyayetsya vid makrofagiv tim sho vona nabagato shilnishe regulyuyutsya u prostori ta chasi dlya zabezpechennya tochnoyi imunnoyi vidpovidi She odniyeyu vidminnistyu mizh mikrogliyeyu ta inshimi klitinami yaki pohodyat z miyeloyidnih klitin poperednikiv ye shvidkist yih zamini Makrofagi ta dendritni klitini postijno vikoristovuyutsya i zaminyuyutsya miyeloyidnimi klitinami poperednikami yaki diferenciyuyutsya u neobhidnij tip Cherez GEB organizmu dosit skladno postijno zaminyuvati mikrogliyu Tomu zamist togo shob postijno zaminyuvatis miyeloyidnimi klitinami poperednikami mikrogliya zberigaye svij status kvo perebuvayuchi u stani spokoyu a potim pislya aktivaciyi vona shvidko rozmnozhuyetsya shob zberegti svoyu kilkist Doslidzhennya kistkovo mozkovih himer pokazali odnak sho u vipadkah nadzvichajno silnoyi infekciyi GEB oslablyuyetsya j mikrogliya zaminyuyetsya gematogennimi klitinami sho pohodyat z kistkovogo mozku a same miyeloyidnimi klitinami poperednikami ta makrofagami Pislya zgasannya infekciyi bar yer mizh periferijnoyu ta centralnoyu sistemami vidnovlyuyetsya i tilki sama mikrogliya prisutnya u mozku protyagom periodu vidnovlennya Starinnya Na travmu mikrogliya reaguye spalahom mitotichnoyi aktivnosti pislya cogo sposterigayetsya apoptoz iz zmenshennyam kilkosti klitin do vihidnogo rivnya Aktivaciya mikrogliyi navantazhuye anabolichnij i katabolichnij mehanizmi klitin zmushuyuchi aktivovanu mikrogliyu vmirati ranishe nizh neaktivovani klitini Shob kompensuvati vtratu mikrogliyi z plinom chasu aktivuyetsya yiyi mitoz a klitini poperedniki z kistkovogo mozku migruyut u golovnij mozok cherez jogo oboloni ta sudini Nakopichennya malih poshkodzhen nejroniv sho vidbuvayetsya pid chas normalnogo starinnya mozhe sprichiniti peretvorennya mikrogliyi v zbilsheni ta aktivovani klitini Cya hronichna vikova aktivaciya mikrogliyi ta ekspresiya IL 1 mozhe z nastannyam viku spriyati zbilshennyu riziku hvorobi Alcgejmera spriyayuchi formuvannyu nevritichnih blyashok u prihilnih do cogo paciyentiv Poshkodzhennya DNK mozhe spriyati vikovij aktivaciyi mikrogliyi Inshim faktorom mozhe buti nakopichennya kincevih produktiv glibokogo glyukozuvannya yaki nakopichuyutsya zi starinnyam Ci bilki duzhe stijki do proteolitichnih procesiv i spriyayut kros linkinku zshivannyu bilkiv Doslidzhennya viyavili u lyudini distrofichnu vnaslidok defektu rozvitku mikrogliyu Ci klitini harakterizuyutsya anomaliyami svoyeyi citoplazmatichnoyi strukturi takimi yak vidsutnist rozgaluzhen atrofiya fragmentaciya abo nadzvichajna zvivistist vidrostkiv yaki chasto mayut sferoyidalni abo cibulinni nabryakannya Chastota distrofichnoyi mikrogliyi zrostaye zi starinnyam U doslidzhennyah prionovih hvorob shizofreniyi ta hvorobi Alcgejmera povidomlyalosya pro degeneraciyu ta zagibel mikrogliyi sho svidchit pro te sho yiyi ushkodzhennya mozhe buti pov yazane z nejrodegenerativnimi zahvoryuvannyami Slabkim miscem ciyeyi teoriyi ye toj fakt sho vidrizniti aktivovanu ta distrofichnu mikrogliyu v mozku lyudini vazhko U mishej bulo pokazano sho blokada CD22 vidnovlyuye gomeostatichnij mikroglialnij fagocitoz u stariyuchih mizkah zobrazhennya mikrogliyiKlinichne znachennyaMikrogliya ce pervinni imunni klitini centralnoyi nervovoyi sistemi podibni do periferichnih makrofagiv Vona reaguye na patogeni ta travmi zminyuyuchi morfologiyu ta migruyuchi do miscya infekciyi travmi de znishuye patogenni mikroorganizmi ta vidalyaye poshkodzheni klitini V ramkah svoyeyi reakciyi vona vidilyaye citokini hemokini prostaglandini ta aktivni formi kisnyu yaki dopomagayut spryamuvati imunnu vidpovid Krim togo vona vidigraye vazhlivu rol u zavershenni zapalnoyi reakciyi shlyahom viroblennya protizapalnih citokiniv Mikrogliya takozh shiroko vivchalasya na predmet yih shkidlivoyi roli pri nejrodegenerativnih zahvoryuvannyah takih yak hvoroba Alcgejmera hvoroba Parkinsona rozsiyanij skleroz a takozh sercevi zahvoryuvannya glaukoma virusni ta bakterialni infekciyi Nakopichuyutsya dokazi togo sho porushennya imunnoyi regulyaciyi graye rol u patogenezi obsesivno kompulsivnogo rozladu OKR sindromu Turetta ta dityachih autoimunnih nejropsihiatrichnih rozladiv pov yazanih zi streptokokovoyu infekciyeyu PANDAS IstoriyaZdatnist bachiti ta harakterizuvati rizni nervovi klitini vklyuchayuchi mikrogliyu z yavilas u 1880 r koli Frans Nissl rozrobiv variant farbuvannya yakij otrimav nazvu farbuvannya po Nisselyu Vin i F Robertson vpershe opisali mikroglialni klitini pid chas svoyih gistologichnih eksperimentiv Metodi farbuvannya klitin u 1880 h rokah pokazali sho klitini mikrogliyi sporidneni z makrofagami Aktivaciyu mikrogliyi ta utvorennya rozgaluzhenih mikroglialnih skupchen vpershe vidznachiv Viktor Babesh pid chas vivchennya vipadku skazu u 1897 roci Babesh znajshov ci klitini pri riznih virusnih infekciyah mozku ale ne znav sho vin sposterigav klasteri mikrogliyi Pio del Rio Hortega uchen Santyago Ramona i Kahalya vpershe nazvav ci klitini mikrogliyeyu blizko 1920 roku U 1927 r vin opisav mikroglialnu reakciyu na urazhennya mozku U 1932 r opisav fontani mikrogliyi prisutni v mozolistomu tili ta inshih perinatalnih dilyankah biloyi rechovini Pislya bagatoh rokiv doslidzhen Rio Hortega stav vvazhatisya batkom mikrogliyi Protyagom trivalogo periodu chasu nashi znannya pro mikrogliyu majzhe ne zbilshuvalis Potim u 1988 roci Hiki Hickey ta Kimura Kimura pokazali sho perivaskulyarni mikroglialni klitini pohodyat z kistkovogo mozku i ekspresuyut visoki rivni bilkiv GKGS II klasu sho vikoristovuyutsya dlya prezentaciyi antigenu Ce pidtverdilo postulat Pio Del Rio Hortegi pro te sho mikroglialni klitini funkcionuyut podibno do makrofagiv zdijsnyuyuchi fagocitoz ta prezentaciyu antigenu PrimitkiGinhoux F Lim S Hoeffel G Low D Huber T 2013 Origin and differentiation of microglia Frontiers in Cellular Neuroscience 7 45 doi 10 3389 fncel 2013 00045 PMC 3627983 PMID 23616747 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Lawson LJ Perry VH Gordon S 1992 Turnover of resident microglia in the normal adult mouse brain Neuroscience 48 2 405 15 doi 10 1016 0306 4522 92 90500 2 PMID 1603325 Filiano AJ Gadani SP Kipnis J August 2015 Interactions of innate and adaptive immunity in brain development and function Brain Research 1617 18 27 doi 10 1016 j brainres 2014 07 050 PMC 4320678 PMID 25110235 Kreutzberg GW March 1995 Microglia the first line of defence in brain pathologies Arzneimittel Forschung 45 3A 357 60 PMID 7763326 Bushong EA Martone ME Jones YZ Ellisman MH January 2002 Protoplasmic astrocytes in CA1 stratum radiatum occupy separate anatomical domains The Journal of Neuroscience 22 1 183 92 doi 10 1523 JNEUROSCI 22 01 00183 2002 PMID 11756501 Gehrmann J Matsumoto Y Kreutzberg GW March 1995 Microglia intrinsic immuneffector cell of the brain Brain Research Brain Research Reviews 20 3 269 87 doi 10 1016 0165 0173 94 00015 H PMID 7550361 Dissing Olesen L Ladeby R Nielsen HH Toft Hansen H Dalmau I Finsen B October 2007 Axonal lesion induced microglial proliferation and microglial cluster formation in the mouse Neuroscience 149 1 112 22 doi 10 1016 j neuroscience 2007 06 037 PMID 17870248 Kierdorf and Prinz J Clin Invest 2017 127 9 3201 3209 https doi org 10 1172 JCI90602 Cserep C Posfai B Lenart N Fekete R Laszlo ZI Lele Z Orsolits B Molnar G Heindl S Schwarcz AD Ujvari K Kornyei Z Toth K Szabadits E Sperlagh B Baranyi M Csiba L Hortobagyi T Magloczky Z Martinecz B Szabo G Erdelyi F Szipocs R Tamkun MM Gesierich B Duering M Katona I Liesz A Tamas G Denes A January 2020 Microglia monitor and protect neuronal function through specialized somatic purinergic junctions Science 367 6477 528 537 Bibcode 2020Sci 367 528C doi 10 1126 science aax6752 PMID 31831638 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Nedijsnij displayauthors 6 dovidka Hickman SE Kingery ND Ohsumi TK Borowsky ML Wang LC Means TK El Khoury J 2013 The microglial sensome revealed by direct RNA sequencing Nature Neuroscience 16 12 1896 905 doi 10 1038 nn 3554 PMC 3840123 PMID 24162652 Block M L Zecca L amp Hong J S Microglia mediated neurotoxicity uncovering the molecular mechanisms Nat Rev Neurosci 8 57 69 2007 Ji P Schachtschneider KM Schook LB Walker FR Johnson RW 2016 Peripheral viral infection induced microglial sensome genes and enhanced microglial cell activity in the hippocampus of neonatal piglets Brain Behavior and Immunity 54 243 251 doi 10 1016 j bbi 2016 02 010 PMC 4828316 PMID 26872419 Horiuchi M Smith L Maezawa I Jin LW 2017 CX3CR1 ablation ameliorates motor and respiratory dysfunctions and improves survival of a Rett syndrome mouse model Brain Behavior and Immunity 60 106 116 doi 10 1016 j bbi 2016 02 014 PMC 5531048 PMID 26883520 Bergon A Belzeaux R Comte M Pelletier F Herve M Gardiner EJ Beveridge NJ Liu B Carr V Scott RJ Kelly B Cairns MJ Kumarasinghe N Schall U Blin O Boucraut J Tooney PA Fakra E Ibrahim EC 2015 PDF Schizophrenia Research 168 1 2 434 43 doi 10 1016 j schres 2015 08 010 PMID 26285829 Arhiv originalu PDF za 6 lipnya 2021 Procitovano 4 serpnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Nedijsnij displayauthors 6 dovidka Aloisi F November 2001 Immune function of microglia Glia 36 2 165 79 doi 10 1002 glia 1106 PMID 11596125 Christensen RN Ha BK Sun F Bresnahan JC Beattie MS July 2006 Kainate induces rapid redistribution of the actin cytoskeleton in ameboid microglia Journal of Neuroscience Research 84 1 170 81 doi 10 1002 jnr 20865 PMID 16625662 Davis EJ Foster TD Thomas WE 1994 Cellular forms and functions of brain microglia Brain Research Bulletin 34 1 73 8 doi 10 1016 0361 9230 94 90189 9 PMID 8193937 Eggen BJ Raj D Hanisch UK Boddeke HW September 2013 Microglial phenotype and adaptation Journal of Neuroimmune Pharmacology 8 4 807 23 doi 10 1007 s11481 013 9490 4 PMID 23881706 Lan X Han X Li Q Yang QW Wang J July 2017 Modulators of microglial activation and polarization after intracerebral haemorrhage Nat Rev Neurol 13 7 420 433 doi 10 1038 nrneurol 2017 69 PMC 5575938 PMID 28524175 Jelinek HF Karperien A Bossomaier T Buchan A 1975 PDF Complexity International 12 18 1713 7 Arhiv originalu PDF za 17 grudnya 2008 Ferrer I Bernet E Soriano E del Rio T Fonseca M 1990 Naturally occurring cell death in the cerebral cortex of the rat and removal of dead cells by transitory phagocytes Neuroscience 39 2 451 8 doi 10 1016 0306 4522 90 90281 8 PMID 2087266 Rissi Daniel R Oliveira Fabiano N Rech Raquel R Pierezan Felipe Lemos Ricardo A A Barros Claudio S L 2006 Epidemiologia sinais clinicos e distribuicao das lesoes encefalicas em bovinos afetados por meningoencefalite por herpesvirus bovino 5 Epidemiology clinical signs and distribution of the encephalic lesions in cattle affected by meningoencephalitis caused by bovine herpesvirus 5 Pesquisa Veterinaria Brasileira port 26 2 123 32 doi 10 1590 S0100 736X2006000200010 Ritter MR Banin E Moreno SK Aguilar E Dorrell MI Friedlander M December 2006 Myeloid progenitors differentiate into microglia and promote vascular repair in a model of ischemic retinopathy The Journal of Clinical Investigation 116 12 3266 76 doi 10 1172 JCI29683 PMC 1636693 PMID 17111048 Chung WS Welsh CA Barres BA Stevens B November 2015 Do glia drive synaptic and cognitive impairment in disease Nature Neuroscience angl 18 11 1539 1545 doi 10 1038 nn 4142 PMC 4739631 PMID 26505565 Galloway Dylan A Phillips Alexandra E M Owen David R J Moore Craig S 2019 Frontiers in Immunology English 0 doi 10 3389 fimmu 2019 00790 ISSN 1664 3224 Arhiv originalu za 25 lipnya 2021 Procitovano 4 serpnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Wolf A Herb M Schramm M Langmann T June 2020 The TSPO NOX1 axis controls phagocyte triggered pathological angiogenesis in the eye Nature Communications 11 2709 2709 Bibcode 2020NatCo 11 2709W doi 10 1038 s41467 020 16400 8 PMC 7264151 PMID 32483169 Banno M Mizuno T Kato H ta in 2005 The radical scavenger edaravone prevents oxidative neurotoxicity induced by peroxynitrite and activated microglia Neuropharmacology angl 48 2 283 90 doi 10 1016 j neuropharm 2004 10 002 PMID 15695167 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Ginhoux F Prinz M July 2015 Origin of microglia current concepts and past controversies Cold Spring Harbor Perspectives in Biology 7 8 a020537 doi 10 1101 cshperspect a020537 PMC 4526747 PMID 26134003 Zhu H Wang Z Yu J Yang X He F Liu Z Che F Chen X Ren H Hong M Wang J March 2019 Role and mechanisms of cytokines in the secondary brain injury after intracerebral hemorrhage Prog Neurobiol 178 101610 doi 10 1016 j pneurobio 2019 03 003 PMID 30923023 Gehrmann J 1996 Microglia a sensor to threats in the nervous system Research in Virology 147 2 3 79 88 doi 10 1016 0923 2516 96 80220 2 PMID 8901425 Streit WJ September 2006 Microglial senescence does the brain s immune system have an expiration date Trends in Neurosciences 29 9 506 10 doi 10 1016 j tins 2006 07 001 PMID 16859761 Mrak RE Griffin WS March 2005 Glia and their cytokines in progression of neurodegeneration Neurobiology of Aging 26 3 349 54 doi 10 1016 j neurobiolaging 2004 05 010 PMID 15639313 Pluvinage JV Wyss Coray T ta in 11 kvitnya 2019 CD22 blockade restores homeostatic microglial phagocytosis in aging brains Nature 568 7751 187 192 Bibcode 2019Natur 568 187P doi 10 1038 s41586 019 1088 4 PMC 6574119 PMID 30944478 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Frick Luciana Pittenger Christopher 2016 Microglial Dysregulation in OCD Tourette Syndrome and PANDAS Journal of Immunology Research 2016 1 8 doi 10 1155 2016 8606057 PMC 5174185 PMID 28053994 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Babes VM 1892 Certains caracteres des lesions histologiques de la rage Certain characteristics of the histological lesions of rabies Annales de l Institut Pasteur fr 6 209 23 del Rio Hortega Pio Penfield Wilder 1892 Cerebral Cicatrix the Reaction of Neuroglia and Microglia to Brain Wounds Bulletin of the Johns Hopkins Hospital 41 278 303 del Rio Hortega F 1937 Microglia Cytology and Cellular Pathology of the Nervous System 481 534

Дата публікації:
Топ